МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РЕГЕНЕРАЦІЇ ЗАПОВІДНИХ АРХІТЕКТУРНИХ КОМПЛЕКСІВ ІСТОРИЧНИХ МІСТ (на прикладі Західної України)

Краткое описание

Харківський державний технічний університет
будівництва та архітектури

На правах рукопису

Бевз Микола Валентинович

УДК 711.4.523.168:001.2.(043)

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РЕГЕНЕРАЦІЇ ЗАПОВІДНИХ АРХІТЕКТУРНИХ КОМПЛЕКСІВ
ІСТОРИЧНИХ МІСТ
(на прикладі Західної України)

18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури.

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора архітектури

Науковий консультант:
Мироненко Віктор Павлович,
доктор архітектури, професор

Харків - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП ... 6
РОЗДІЛ 1. СТАН ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ ЗБЕРЕЖЕННЯ, ВІДБУДОВИ ТА ВІДТВОРЕННЯ ПАМ’ЯТКОВИХ АРХІТЕКТУРНО-РОЗПЛАНУВАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ В ІСТОРИЧНИХ МІСТАХ ..................................................... 20
1.1. Основні етапи розвитку наукової думки в Україні щодо
дослідження та збереження історичних міст .................. 20
1.2. Проблеми збереження традиційних архітектурно-розпланувальних укладів історичних частин міст у вітчизняній практиці ....................... 37
1.3. Проблеми регенерації архітектурних заповідних комплексів історичних міст як екокультурна проблема у державі .......................... 53
1.4. Нормування і регулювання питань збереження та реставрації містобудівних об’єктів у вітчизняному пам’яткоохоронному та містобудівному законодавствах ............................................................... 56
1.5. Задачі збереження та регенерації заповідних дільниць історичних міст, що залишаються актуальними для наукового вирішення ....... 63
1.6. Методика проведення дослідження задач збереження і регенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст .........................71
Висновки до розділу 1 ...... 74

РОЗДІЛ 2. ДОСВІД ЗБЕРЕЖЕННЯ І РЕГЕНЕРАЦІЇ ЗАПОВІДНИХ РАЙОНІВ ІСТОРИЧНИХ МІСТ В ЗАКОРДОННИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ
КРАЇНАХ ............................................................................................................ 82
2.1. Збереження та охорона історичних міст в міжвоєнний та в післявоєнний періоди ................................................................................ 82
2.2. Правові та організаційні аспекти робіт зі збереження та відтворення цінних історичних містобудівних комплексів
в закордонній практиці ............................................................................ 91
2.3. Засадові положення про охорону містобудівних пам’яток в міжнародних хартіях і угодах та їх використання в закордонній та вітчизняній практиці ................................................................................ 95
2.4. Зарубіжні програми досліджень, охорони та відновлення історичних міст ............ 102
2.5. Аналіз практичних робіт зі збереження та регенерації історичних дільниць у західно- та східноєвропейських містах ............................. 115
2.6. Сучасні підходи до збереження, регенерації та спадкового розвитку заповідних районів історичних міст ..................................................... 118
Висновки до розділу 2 ..... 123

РОЗДІЛ 3. ЕВОЛЮЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРОСТОРОВОЇ ТА АРХІТЕКТУРНО-РОЗПЛАНУВАЛЬНОЇ СИСТЕМ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬ-КИХ МІСТ НА ФОНІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО МІСТОБУДУВАННЯ ........................... 126
3.1. Розвиток функціонально-просторової структури та архітектурно-
розпланувального укладу європейського міста ....................................... 126
3.2. Функціонально-просторові елементи середмістя і загальноміського центру та їх типологічні схеми .............................................................. 132
3.3. Становлення архітектурно-розпланувальних типів міських
просторів ............................................є.. 144
3.4. Композиційні та планіметричні закономірності побудови міст та їх центрів ...................................................................................................... 156
3.5. Систематизація функціонально-просторової структури та архітектурно-розпланувального укладу історичних міст ................... 164
3.6. Трансформації історичного архітектурно-розпланувального укладу західноукраїнських міст у проектах реконструкцій 1950-1980 рр. .... 172
Висновки до розділу 3 ............................ 174

РОЗДІЛ 4. ІСТОРИКО-МІСТОБУДІВНІ ОСНОВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РЕГЕНЕРАЦІЇ ЗАПОВІДНИХ АРХІТЕКТУРНИХ КОМПЛЕКСІВ ІСТОРИЧНИХ МІСТ ........................................ 177
4.1. Підходи до методології збереження та регенерації заповідних архітектурних комплексів міст ................................................................. 177
4.2. Структурний операційний елемент - історичний містобудівний комплекс” і методи визначення його меж в розпланувальній системі заповідних територій міста ....................................................................... 187
4.3. Функціональні та архітектурно-розпланувальні характеристики історичних містобудівних комплексів ..................................................... 197
4.4. Методики ідентифікації історичних містобудівних комплексів за функціональними та архітектурно-розпланувальними ознаками ......... 200
4.5. Методики верифікації історичних містобудівних комплексів і оцінка їх пам’яткової вартості ...................................................................................... 221
4.6. Концептуальна модель категоризації пам’яткової цінності історичних містобудівних комплексів ............................................................................. 225
Висновки до розділу 4 ............. 232

РОЗДІЛ 5. ПРИНЦИПИ, МЕТОДИКИ І ЗАСОБИ МЕТОДОЛОГІЇ ЗБЕРЕЖЕННЯ І РЕГЕНЕРАЦІЇ ЗАПОВІДНИХ АРХІТЕКТУРНИХ КОМПЛЕКСІВ ІСТОРИЧНОГО МІСТА ........................................................ 243
5.1. Принципи збереження та регенерації цінних архітектурно-містобудівних комплексів в історичних містах ................................... 243
5.2. Методики аналізу, оцінки та проектування регенерації заповідних містобудівних комплексів історичних міст та їх охорони .................. 257
5.3. Методологічні засоби забезпечення збереження та регенерації заповідних архітектурно-містобудівних комплексів
в історичних містах ............................................................................... 264
5.4. Праксеологічна модель науково-проектної діяльності з регенерації заповідних архітектурних комплексів історичного міста ................... 267
5.5. Методичні рекомендації здійснення діяльності зі збереження і регенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст України .................................................................................................... 270
Висновки до розділу 5 ......... 273

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ................................................... 279

Список використаної літератури .......................................... 285

ДОДАТКИ
(книга 2)

1. Додаток А”: Акти впровадження результатів дисертаційної роботи ..... 2
2. Додаток Б”: Ілюстративні матеріали ......................................................... 10
3. Додаток В”: Список історичних міст України .......................................... 96
4. Додаток Д”: Список історичних міст регіону ........................................ 106
5. Додаток Е”: Список ренесансних ідеальних” міст, розміщених в центральноєвропейському та західно-українському регіонах .................... 111
6. Додаток Ж”: Евіденційна картка історичного міста .............................. 114
7. Додаток З”: Словник основних термінів з історії містобудування та з регенерації історичних містобудівних комплексів ........................................ 130

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Україні притаманна дуже давня та своєрідна містобудівна культура. Не у кожній країні можна знайти таку палітру пам’яткових містобудівних комплексів, які є в Україні - від залишків античних міст до неокласицистичних комплексів повоєнного часу ХХ ст. Проте, якщо питання реставрації окремих будівель-пам’яток архітектури досить детально розроблені з науково-методичного та правового погляду, то питання реставрації пам’яткових містобудівних комплексів[1] (містобудівної реставрації, або, як прийнято її визначати у вітчизняній теорії архітектури регенерації[2]) не мають дотепер належної науково-методологічної бази. У той же час саме така методична спрямованість реставраційних робіт, особливо у центральних частинах історичних міст, починає викли-кати щораз більший інтерес. Якщо в минулі десятиліття превалювали методи активної перебудови історичних центрів, то сьогодні відбувається пошук методик їх збереження, регенерації та відтворення втраченого характеру. Складність полягає у тому, що становлення таких реставраційно-містобудівних підходів відбувається сьогодні в Україні в нових умовах, які зумовлені: а) зміною системи охорони культурної спадщини у зв’язку з прийняттям нового пам’яткоохоронного закону; б) новими формами власності та інвестування нерухомості; в) відродженням інституту самоврядності міських громад; г) зміною системи розробки науково-проектної документації для міст та регіонів; д) децентралізацією та зміною економічних чинників у розвитку міст; е) зростанням культурного туризму до історичних міст та іншими чинниками. Відсутність сьогодні науково-обгрунтованих методів архітек-турно-просторових перетворень пам’яткових комплексів забудови (зокрема, центрів історичних міст) приводить до численних наукових дискусій щодо нової забудови центрів Києва, Львова, Одеси, Івано-Франківська та інших міст. В 1968 р. в Україні було створено спеціальний державний Список стародавніх міст, селищ і сіл, до якого занесено найвизначніші в історико-культурному та пам’ятковому аспектах поселення. В 1970-х роках було започатковано створення історико-архітектурних заповідників в містах. Їх кількість постійно зростає (сьогодні в Західній Україні вони діють у Жовкві, Луцьку, Збаражі, Галичі, Кременці, Хотині, Белзі, Бережанах, Дубно, Острозі, Почаєві; ведуться роботи з відкриття заповідників у Бучачі, Теребовлі, Підгірцях, Підгайцях). У відповідності з діючим законодавством для історичних міст обовязковим є визначення територій зі статусом історичного ареалу населеного місця”, де діє правило захисту традиційного характеру середо-вища. Містобудівні пам’яткоохоронні обмеження поширюються на встановлювані в містах комплексні охоронні зони”, території зі статусом заповідника” чи заповідної території”. Як правило, такі охоронні зони встановлюються для центральних історичних районів міст. За останні роки документація з дослідження та встановлення охоронних зон були розроблена для приблизно 40% історичних міст Західної України. Проте повне правове затвердження статусу таких зон виконано лише в поодиноких випадках, а їх вирішення часто сьогодні вже є застарілим. Тобто існуючий порядок розроблення та впровадження у дію охоронних заходів є довготривалим і як показує досвід не завжди забезпечував належне збереження містобудівних пам’яткових об’єктів. А саме для таких зон містобудівними нормативами визначено застосування принципів регенерації, які, на жаль, дотепер ще не реалізовані в повному обсязі в жодному вітчизняному історичному місті.
До історичних центрів міст сьогодні мають великий інтерес інвестори. Наприклад, в центрі Львова за останні 10 років приблизно 60% історичних будівель у центрі міста зазнали архітектурно-будівельних змін, а кількість нововідкритих об’єктів обслуговування чи торгівлі збільшилася у порівнянні з 1990 р. приблизно в два рази. Проте ці інвестиції залишились некерованими в реставраційно-містобудівному аспекті. Існуюча методика охорони забезпечила частково лише збереження і реставрацію окремих пам’яток, але недостатньо вирішує питання містобудівної реставрації”. Прикладом цього є місто Львів, де для площі Ринок, яка значиться пам’яткою містобудування в національному реєстрі, чи для території історичного ядра міста, яка вписана у перелік пам’яток Всесвітньої спадщини, не опрацьовано документації з регенерації і не реалізуються принципи містобудівного реставраційного підходу. Таким чином проблема розробки наукової методології робіт з регенерації заповідних частин історичних міст (які, як правило, є не лише архітектурно-містобудівними пам’ятками, але й складними соціально-функціональними комплексами) є сьогодні надзвичайно гострою.
Актуальність вирішення цього завдання підтверджується з одного боку відсутністю теоретичних розробок та нормативно-правових актів щодо регенерації (єдиним документом, який присвячений роботам з регенерації є 11-ий розділ ДБН 360-92 з містобудування, який лише зобов’язує застосовувати методику регенерації), а з другого боку тим, що у практиці спостерігаємо в заповідних історичних дільницях міст негативні тенденції проведення переважно «косме-тичних» ремонтів, невідповідних пристосувань будівель та будівництво нових дисонуючих об’єктів без реставраційних та реабілітаційних робіт науково-містобудівного характеру. Така ситуація вказує на необхідність розгляду заявленої проблеми, насамперед, на методологічному рівні, з розрахунком отримання результатів, які були б складовою частиною загальної теорії урбаністики та теорії охорони культурної спадщини в Україні, розкриваючи специфічні риси вітчизняних історичних міст та формуючи методику їх збереження і регенерації як цінних містобудівних об’єктів.
Проблема збереження та реставрації заповідних частин історичних міст (які, як правило, є не лише архітектурно-урбаністичними пам’ятками, але й складними соціально-функціональними комплексами) викликали проведення останнім часом низки міжнародних наукових конференцій, симпозіумів, семінарів[3]. В 2000 р. у Лондоні на засіданні 20-ти національних комітетів ІКОМОСу європейських країн було прийнято програму проектів для підримки історичних міст як частини загальноєвропейської спадщини. Велику увагу питанням відновлення історичних міст було відведено при розробці «Міжнародної Хартії про культурний туризм», а також в Міжнародній хартії про народну архітектурну спадщину, які прийняті XII-oю Генеральною Асамблеєю ІКОМОСу в Мехіко у жовтні 1999 року. Результатом цієї роботи став рух за збереження своєрідності історичних міст, поширення методу оголошення цінних частин міст заповідними територіями, застосування реставраційних засад при роботах над урбаністичними комплексами. Позитивним прикладом вирішення питань збереження містобудівної спадщини є спеціально опрацьована датська програма «інтерсейв», яка успішно реалізується у скандинавських країнах. Можна ствердити, що сьогодні закордонна та вітчизняна архітектурна наука перебуває на новому якісному етапі переоцінки принципів збереження і використання архітектурної спадщини в історичних містах і характерною рисою цього нового етапу є те, що його методологія переорієнтовується на комплексне збереження пам’яток в історичних містобудівних утвореннях та охорону історичного характеру міст, їх різночасових дільниць. Одними з найважливіших питань при становленні таких підходів стають питання охорони або й повернення (відтворення) містобудівних композиційних вартостей міських структур та питання забезпечення такої їх адаптації до нових функціональних умов, яка би забезпечила дотримання правил охорони та правильне використання спадщини.
Сьогодні вивченням проблем розвитку історичних міст займається велика кількість вітчизняних вчених, як архітекторів, так і географів, соціологів, істориків, мистецтвознавців та ін. Можна вказати на праці вчених, роботи яких слугували під-грунтям для нашого дослідження, впливали на спрямованість результатів, формували його загальну теоретико-методологічну базу. Ці роботи можна поділити умовно на декілька основних груп:
А) дослідження, які формують фундаментальні основи розвитку вітчизняної теорії архітектури і містобудування (роботи В. Абизова, Ю. Асєєва, В. Вадімова, М. Дьоміна, В. Єжова, Л. Ковальського, В. Кравця, С. Крижицького, Н. Крижанівської, Г. Лаврика, Г. Логвина, А. Мардера, В. Мироненка, З. Мойсеєнко, В. Ніколаєнка, Л. Приб’єги, В. Проскурякова, А. Рудницького, О. Слєпцова, А. Тіца, І. Фоміна, Г. Фільварова, О. Шила, В. Штолька, С. Шубович та ін.);
Б) історія урбанізаційних процесів в Україні (роботи В. Тимофієнка, І. Родічкіна, Т. Панченко, О. Шаблія, Б. Черкеса, П. Ричкова, Г. Петришин та ін.) та дослідження проблем розвитку містобудування (роботи Ю. Білоконя, Х. Бенаї, М. Габреля, Є. Клюшниченка, Б. Колоска, С. Кравцова, М. Кушніренко, В. Макухіна, О. Мацюка, О. Раллєва, О. Сєдака, В. Тімохіна, Т. Трегубової, В. Чепелика та ін.);
В) праці з дослідження проблемних питань розвитку та проектування архітектурного середовища (роботи В. Антонова, О. Боднара, О. Буряка, М. Демківа, В. Дурманова, В. Завади, Ю. Криворучка, В. Куцевича, В. Соченка, В. Уреньова, Т. Устенко, О. Фоменко та ін.);
Г) роботи, які висвітлюють актуальні проблеми збереження та охорони містобудівної спадщини, в тому числі - з регенерації заповідних територій історич-них міст (праці В. Вечерського, Є. Водзинського, В. Вуйцика, О. Годованюк, І. Дорофієнко, І. Ігнаткіна, В. Ієвлєвої, С. Кілессо, В. Кодіна, О. Лесика, Р. Липки, І. Могитича, Ю. Нельговського, О. Олійник, М. Орленко, Є. та О. Пламеницьких, Ю. Ходорковського, Є. Тимановича, К. Черкасової та ін.);
Д) праці, які розкривають методологічні проблеми реставрації, реконструкції і розвитку історично-сформованих районів міст дослідження Ю. Диби, В. Кучерявого, В. Кравцова, В. Лісенка, Т. Максим’юк, Б. Посацького, А. Пучкова, С. Ревського, О. Рибчинського, І. Середюка, Я. Тараса, О. Тищенка, Т. Товстенко, Д. Яблонського та ін.
В дисертації проаналізовано досвід охорони та регенерації традиційного середовища в історичних містах закордонних європейських країн[4]. Окремо слід вка-зати на використані праці великої групи дослідників історії містобудування в Україні, а також в європейських країнах[5].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є підсумком багаторічних досліджень автора, які систематично проводилися, починаючи від 1986 року, в університеті «Львівська політехніка» та в Львівській обласній організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Від 1992 р. дослідження виконувалися відповідно до теми наукових досліджень кафедри Реставрації та реконструкції архітектурних комплексів НУЛП «Реконструкція та реставрація будівель; методологія проведення передпроектних досліджень в реставрації, реконструкції, ревалоризації, регенерації архітектурних комплек-сів; історія розвитку архітектури та містобудівних комплексів». Дисертація пов’я-зана із вирішенням завдань, що випливають з Указу Президента України Про прі-оритетні завдання у сфері містобудування”, законів України Про охорону культур-ної спадщини” та Про основи містобудування”, а також з планами роботи Українського комітету ІКОМОС (Міжнародної Ради з питань пам’яток та визначних місць), зокрема його секцій «Історичні міста» та «Реставраційна освіта». Резуль-тати дослідження активізували розробку низки науково-проектних робіт, які вико-нувалися у створеній автором Науково-дослідній лабораторії з регенерації архітек-турних заповідних комплексів історичних міст України (НДЛ-104) при Наці-ональному ун-ті Львівська політехніка”: Історико-культурний заповідник в місті Бучачі Тернопільської обл.; обгрунтування та встановлення меж” (2002 р., г/д 6924; № держреєстрації РК 0103U001390); Концепція розвитку міста Белза” (2003, г/д 7030; № держреєстрації РК 0103U008218); Історико-містобудівні основи реге-нерації Старого Львова” (2001 р., г/д 6863, № держреєстрації РК 0104U002344); Дослідження історичних міст та написання історико-містобудівних нарисів про міста Івано-Франківської області / Звіт про НДР 21-91 (Наукове Товариство ім. Т. Шевченка у Львові, 1991 р.) та ін. (всього під керівництвом автора було виконано 14 науково-проектних тем).
Мета дисертаційного дослідження: розробити методологічні основи збереження та регенерації заповідних районів історичних міст. У відповідності з по-ставленою метою вирішувалися такі основні завдання:
1- оцінити стан збереженості історичних міст та виявити особливості і вимоги щодо збереження, пристосування та регенерації традиційних просторових та архітектурно-розпланувальних систем їх заповідних районів;
2- вивчити вітчизняний та закордонний досвід збереження та регенерації заповідних районів історичних міст;
3- розробити критерії формування методики регенерації заповідних архітектурно-містобудівних комплексів історичних міст;
4- на підставі аналізу розвитку та розробки еволюційної систематизації архітектурно-розпланувальних та функціональних схем західноукраїнських міст розробити історико-містобудівні основи робіт зі збереження та регенерації їх заповідних архітектурних комплексів;
5- розробити методичні принципи збереження та регенерації архітектурних заповідних комплексів історичних міст;
6- розробити аналітичні (інвентаризації, ідентифікації, верифікації, багатокритеріальної оцінки, паспортизації) та синтезуючі (ревалоризації, реабілітації, музеєфікації) методики робіт з регенерації історичних містобудівних комплексів;
7- розробити пам’яткову категоризацію архітектурно-містобудівних комплексів історичного міста;
8- сформувати праксеологічну модель робіт зі збереження та регенерації заповідних територій історичних міст та розкрити послідовність і варіативність методичних засобів;
9- розробити новий алгоритм науково-проектного процесу збереження та регенерації заповідних територій історичних міст в сучасних умовах; скласти рекомендації з практичної реалізації методики регенерації.
Об’єктом дослідження є заповідна частина історичного міста, як складена архітектурно-розпланувальна система, якій притаманна наявність цінних історико-культурних елементів. Предметом дослідження є сукупність еволюційних архітек-турно-розпланувальних і функціональних характеристик заповідних комплексів історичних міст та їх цінністно-пам’ятковий потенціал.
Методика дисертаційної роботи базується на використанні усталених та нових методів аналізу та синтезу в архітектурно-містобудівних дослідженнях. В дисертації на основі використання принципів системного і середовищного підходів, запозичених із робіт Г. Лаврика, М. Дьоміна, З. Яргіної, Г. Зубкова та інших авторів розкрито особливості організації та відтворення історично-складених містобудівних комплексів. Основним в дослідженні став метод структурного аналізу, спрямований на вивчення сформованого архітектурно-розпланувального комплексу забудови історичної частини міста, як еволюційної містобудівної системи. Використано також метод структурного моделювання (в тому числі, ретроспективного) історичної містобудівної системи. Базуючись на методиках розроблених в НУЛП (роботи Б.Черкеса, М. Демківа, відділу АСУ-місто СПКБ, ін-ту Укрзахідпроект-реставрація”) виконувалося порівняння та виявлення типологічних характеристик розпланувальних та архітектурно-просторових структур історичного міського середовища. При цьому велика увага приділена методу планіметричного аналізу розпланувальних систем історичних міст та систем їх фортифікацій, а також методу типологічного аналізу еволюційних функціонально-просторових підсистем міста.
В ході дисертаційного дослідження було проведено натурні обстеження і експериментальне дослідження групи історичних міст за допомогою спеціально опрацьованої «Евіденційної картки історичного міста» (20 міст). Було використано також метод масового опитування населення для встановлення пріоритетів пам’яткоохоронно-містобудівної політики у історичному місті (проведено у місті Львові, 480 анкет). На заключній стадії роботи виконувалося прогностичне моделювання та експериментальне проектування для вибраних міст регіону (зокрема, документація для міста Жовкви, стала підставою для прийняття Державної програми робіт зі збереження та відтворення історичного ядра міста; опрацювання для міст Белза, Бучача, Бережан, послужили підставою для прийняття рішень про відкриття в них історико-культурних заповідників). Ефективність розроблених методик було перевірено в проектах регенерації для заповідних районів міст - Івано-Франківська, Жовкви, Бережан, Бучача, Галича, Олики, Клевані).
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційній роботі вперше визначено теоретико-методологічні засади діяльності з регенерації пам’яткових комплексів історичних міст, як нового напрямку в теорії архітектури і містобудування та теорії охорони пам’яток:
- визначено сукупність критеріїв (наукові, реставраційні, естетичні), яким повинна відповідати діяльність зі збереження та регенерації містобудівних пам’яткових комплексів;
- встановлено методологічні принципи науково-проектних робіт зі збереження та регенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст, враховуючи нові соціально-економічні умови;
- на основі виявленої в роботі систематизації розвитку архітектурно-розпланувальних систем історичних міст Західної України, розроблено історико-містобудівні засади робіт з ідентифікації, збереження та регенерації їх заповідних архітектурно-містобудівних комплексів;
- розроблено архітектурно-розпланувальні та функціональні засади робіт зі збереження та регенерації заповідних комплексів історичних міст;
- обгрунтовано та розроблено аналітичні (інвентаризації, ідентифікації, верифікації, багатокритеріальної оцінки, паспортизації) та синтезуючі (ревалоризації, реабілітації, музеєфікації) методики робіт з регенерації історичних містобудівних комплексів;
- розроблено систему методів та засобів для вирішення науково-проектних завдань на різних стадіях регенерації архітектурно-містобудівних комплексів;
- розроблено стандарт ціннісно-пам’яткової категоризації сформованих архітектурно-містобудівних комплексів історичного міста;
- обгрунтовано та опрацьовано новий алгоритм робіт з дослідження, ідентифікації, охорони та регенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст;
- розроблено проектно-праксеологічну модель робіт зі збереження та регенерації заповідних дільниць історичних міст;
- сформовано термінологічно-понятійний апарат діяльності з регенерації історичних міст.
Практичне значення отриманих наукових результатів:
- розроблена методологія збереження та регенерації архітектурно-розпланувальних систем історичних міст може бути основою для розробки державних програм та комплексних заходів збереження та регенерації урбаністичної спадщини в Україні;
- розроблені методичні положення можуть використовуватися у діяльності центрального органу з охорони культурної спадщини України, державного комітету з будівництва та архітектури, а також у роботі місцевих органів влади в історичних містах;
- методика аналізу та систематизації архітектурно-розпланувальних систем історичних міст може застосування у практиці їх досліджень спеціалістами різних галузей;
- запропонована методика інвентаризації та обліку історичних міст, може лягти в основу практичної діяльності пам’яткохоронних підрозділів та архітектурно-містобудівних управлінь міського, обласного та загальнодержавного рівня;
- результати роботи становлять також методологічну базу для розроблення правил забудови заповідних територій в історичних містах;
- результати дослідження дозволяють підвищити ефективність містобудівного проектування в історичних містах з врахуванням пам’яткоохоронного аспекту;
- отримані результати розкривають особливості історичного архітектурно-розпланувального вирішення вітчизняних міст, їх типологію, що надає можливість ширше увести інформацію про них у навчальні та енциклопедичні видання, може сприяти популяризації містобудівної спадщини України за кордоном.
Результати дисертаційного дослідження були впроваджені у 1986-2003 рр. у серії науково-проектних розробок для м

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і подано вирішення наукової проблеми збереження і реґенерації заповідних архітектурних комплексів в історичних містах:
1. Обгрунтовано, що поширення нового напряму з реґенерації історичних містобудівних комплексів зумовлено об’єктивними факторами розвитку теорії та практики містобудування, реставраційної і пам’яткоохоронної науки у руслі сучасних вимог системного, екологічного та культурологічного підходів до вирішення проектних завдань щодо реставрації, спадкового і сталого розвитку історично-цінного містобудівного середовища.
Проведений аналіз існуючого стану історичних міст показав, що практичні потреби та доцільність проведення заходів зі збереження і реґенерації є сьогодні актуальними для більшості з них у звязку з тим, що: а) в історичних центрах міст відсоток втраченої забудови складає в середньому 50-60%; б) кількість будівельних інвестицій постійно збільшується (в т.ч. приватних); в) нові форми власності і землекористування, способи функціональної організації сприяють відтворенню історичних архітектурно-розпланувальних систем. У результаті аналізу заповідних територій історичних міст виявлено, що діюча система охорони пам’яткових містобудівних комплексів є недостатньо розробленою і малоефективною, а роботи з реґенерації гальмуються в першу чергу через відсутність науково-методичного, правового та організаційного забезпечення.
2. Аналіз закордонного досвіду дозволив виявити принципові засади збереження та реґенерації заповідних архітектурних комплексів у ринкових соціально-економічних умовах. На закордонних прикладах розкрито вирішення містобудівних пам’яткоохоронних завдань, починаючи від державних програм зі збереження мережі історичних міст до конкретних прикладів реалізації методики реґенерації.
Визначено сучасні підходи до діяльності зі збереження і реґенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст, які враховують організаційні, правові, реставраційні та архітектурно-містобудівні питання досвіду виконання таких робіт в європейських країнах та відповідають вимогам міжнародних хартій та угод і мають значення для української практики. Вони полягають: а) в містобудівному аспекті розгляду питань реставрації, збереження та відтворення історичного міського середовища; б) в глибокому та деталізованому опрацюванні питань збереження і адаптації історичного міського середовища; в) в поєднанні культурної та економічної ефективностей в діяльності зі збереження та реґенерації містобудівних пам’яткових об’єктів.
3. У результаті аналізу матеріалів з історії західноукраїнських міст визначено:
- закономірності змін їх функціонально-просторової структури, становлення архітектурно-розпланувальних схем, типів міських просторів, композиційні та планіметричні залежності в їх організації;
- характерні етапи і періодизацію розвитку західноукраїнських міст;
- класифікацію історичних функціонально-просторових структур міста, яка характеризується десятьма основними рівнями і розкриває їх зміни, починаючи від протоміст Х ст. до міст середини ХХ ст.;
- класифікацію архітектурно-розпланувальних укладів в розвитку західноукраїнських міст.
Виявлено типологічно-розпланувальні схеми розвитку міст за такими трьома основними етапами: а) долокаційні розпланувальні системи: два типи (нерегулярного та вуличного укладу), які сформували п’ять підтипів розпланування середмість у ХІХІV ст.; б) локаційні розпланувальні системи мали три характерних періоди розвитку: для міст XIVXV ст. виявлено два типи та чотири підтипи локаційних середньовічних укладів середмість; для міст у ренесансний період XVIXVII ст. шість основних типів; у бароковий період для міст XVIIXVIII ст. три основних типи розпланувальних систем середмість; в) у XIXXX ст. спостережено появу нових функціональних типів міст (4 розпланувальні схеми промислових міст, курортів, колоній, військових); розпланувально-архітектурні системи формуються шляхом реконструкцій (три характерних типи) або новими закладеннями (розвинулося три основних типи укладів).
4. На підставі визначених періодизації та класифікації функціонально-просторових структур і архітектурно-розпланувальних міських укладів розроблено історико-містобудівні основи проведення і організації робіт зі збереження та реґенерації заповідних територій в містах, що розкривають:
- методику аналізу архітектурно-розпланувальної системи історичного міста, результатом якої є виявлення історичних містобудівних комплексів, як основного операційного об’єкту дослідницької та проектної стадій робіт;
- стандартні показники, що характеризують різночасові історичні містобудівні комплекси, їх межі та структуру;
- методи і методики робіт з ідентифікації і верифікації історичних містобудівних комплексів;
- методичні засади і способи визначення пам’яткової цінності історичних містобудівних комплексів.
5. Розроблено концептуальну модель категоризації пам’яткової цінності сформованих архітектурно-містобудівних комплексів історичного міста, згідно з яким пропонується виділяти: а) пам’ятки містобудування, як окрему категорію об’єктів культурної спадщини; б) цінні містобудівні комплекси; в) містобудівні комплекси, що формують традиційне міське середовище; г) комплекси історичної фонової забудови. Розроблено методи визначення пам’яткової вартості історичних містобудівних комплексів, враховуючи складне нашарування різнорідних та різночасових елементів міської структури, та базуючись на оцінці їх автентизму. Розкрито поняття автентизму історичного містобудівного об’єкту та визначено його сутність.
6. Визначено ряд основних принципів, що лежать в основі реалізації робіт зі збереження і реґенерації заповідних територій історичних міст:
- збереження і відтворення історичної розпланувальної системи міста;
- відображення композиційно-образної системи міста;
- збереження та відтворення просторово-розпланувального укладу забудови;
- дотримання розпланувальних засад історичної планіметричної системи колишнього міста, або його частини;
- наслідування традиційної функціонально-просторової системи міста;
- „живої музеєфікації” у вдосконаленні функціонально-просторової структури історичних заповідних комлексів міста;
- обмеження транспортного руху у межах заповідної території.
7. Розроблено методики науково-проектних робіт з реґенерації заповідних містобудівних комплексів в історичних містах:
- ревалоризації архітектурно-розплановувальної структури заповідних комплексів;
- адаптації складеної функціонально-прострової структури до нових процесів життєдіяльності;
- музеєфікації і експозиції цінних архітектурно-містобудівних та історико-культурних об’єктів в структурі міського середовища.
Сформовані методики враховують виявлені закономірності розвитку функціонально-прострової структури і архітектурно-розпланувальних схем історичних містобудівних комплексів, їх типологічно-просторові, композиційні і планіметричні характеристики. Передбачено можливість універсального застосування запропонованих методик до пам’яткових містобудівних об’єктів різного виду.
8. Для забезпечення реалізації методології збереження і реґенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст спеціально розроблено „евіденційну картку історичного міста”. Використовуючи її, пропонується вже на початковому етапі робіт встановлювати охоронні заходи та категорії пам’яток містобудування для реалізації збереження у кожному заповідному комплексі чи місті. Необхідні дані пропонується отримувати в результаті цільової науково-проектної роботи (яка може бути виконана навіть для групи об’єктів) за відносно короткий проміжок часу. Такий метод є ефективнішим від прийнятого сьогодні насамперед тим, що орієнтований не на отримання документації у результаті багаторічного, як правило, перервного містобудівного проектування, а на її розроблення шляхом експертної оцінки підготовленими спеціалістами з охорони пам’яток.
9. Визначено систему критеріїв, яким повинна відповідати діяльність зі збереження та реґенерації історико-містобудівного комплексу як об’єкту культурної спадщини. Запропоновано розрізняти основні групи їх характеристик: а) історично-естетичні; б) архітектурно-містобудівні; в) реставраційні (ступінь унікальності, збереженості та автентизму: розпланувальної системи, просторово-композиційної структури, архітектурно-предметного наповнення середовища).
Запропоновано проводити умовний поділ історичних міст (або їх заповідних комплексів) на три категорії за показником збереженості історичної розпланувальної системи та пам’яткової забудови. Наведено порівняльні характеристики міст за цими показниками. У відповідності з цим пропонується виділяти три рівні завдань з реґенерації архітектурно-розпланувальної системи історичних заповідних комплексів: а) збереження та повного відтворення; б) збереження та фрагментарного відтворенння; в) символічне відтворення та ознакування.
10. Запропоновано методологічні засоби забезпечення науково-проектної діяльності зі збереження і реґенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст, що базуються на:
- впровадженні в науково-пролектний процес нового операційного об’єкту „історичного містобудівного комплексу”;
- системі визначених категорій цінності пам’яткових містобудівних об’єктів;
- сформованими положеннями нормативно-правових вимог до видів охоронних заходів та способів робіт на пам’яткових містобудівних об’єктах;
- впровадженням евіденційної карти історичного міста як спеціального виду документації, що поєднує дослідну та проектну стадії робіт.
Сукупність запропонованих засобів дає можливість впровадити новий алгоритм ефективного здійснення науково-проектного процесу збереження і реґенерації заповідних комплексів історичних міст в сучасних умовах.
11. Розроблено праксеологічну модель проектно-організаційної діяльності зі збереження та реґенерації заповідних архітектурних комплексів історичного міста, яка визначає доцільну послідовність проведення науково-дослідних, проектних та практичних заходів, універсальні підходи до роботи з різними історичними містобудівними комплексами. Запропонована праксеологічна модель передбачає необхідність: вдосконалення нормативно-правової бази містобудівного проектування відповідно до засад реґенерації і отриманих в дисертації методологічних положень; чіткішу регламентацію розроблення проектів реґенерації у державних нормах стосовно складу містобудівної документації для історичних міст; нової організації науково-проектного процесу, базуючись на потенціалі новоствореної Державної служби охорони культурної спадщини.
Розроблена схема дозволяє насамперед підвищити якість робіт з виявлення, збереження і охорони пам’яткових містобудівних комплексів, а також забезпечує ефективнішу організацію містобудівного проектування історичних міст, що дає прямий економічний ефект.
12. Запропоновані методологічні основи розвивають положення нового напряму збереження і реґенерації заповідних комплексів історичних міст у загальній теорії та практиці вітчизняної архітектури і містобудування. Вони є основою та орієнтовані на створення спеціальних програм для проведення історико-містобудівних досліджень, пам’яткоохоронної діяльності та вдосконалення проектування збереження і реґенерації містобудівних об’єктів як на рівні проектів районного планування у межах реґіонів (з охопленням повного списку історичних міст чи селищ), так і на рівні розроблення документації і нормативів для конкретних міст. Систематизовано та доповнено систему понять і термінів для розкриття діяльності зі збереження і реґенерації історичних міст, пам’яткових архітектурно-розпланувальних характеристик міст і методик розроблених науково-проектних робіт.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ:
1. Абизов В. А. Організаційно-фінансове забезпечення сталого розвитку історичних територій // Містобудування та територіальне планування. Київ: КНУБА, 2000. Вип. 5. 75-87.
2. Абызов В. А. Вопросы управления развитием проектно-строительного комплекса городов // Містобудування та територіальне планування. Київ: КНУБА, 2000. Вип. 5. 75-87.
3. Антонович В. Українські міста // Руська історична бібліотека: Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XV-XVIII в. - Львів: Наукове Товариство імени Шевченка, 1904. - Т. XXIII. Частина друга. - С. 308-383.
4. Антонович В., Іловайський Д. Істория Великого князівства Литовського // Руська історична бібліотека. - Львів: Наукове Товариство імени Шевченка, 1894. - Т. VI.
5. Архів кафедри Реставрації та реконструкції архітектурних комплексів ДУ ЛП”, інв. №ДП-5, Миханів М. Передпроектні дослідження до дипломного проекту. Пасаж Міколяша”. - 1988. - 30с.
6. Архітектура. Коротий словник-довідник / За ред. А.П. Мардера. К.: Будівельник, 1995. 333 с.
7. Багалій Д. Магдебургскоє право въ Лъвобережной Малороcсіи // Журналъ Министерства Народнаго Просвещения. - 1892. - В. III.
8. Багалій Д. Маґдебурзьке Право на Лівобічній Україні // Руська історична бібліотека: Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XV-XVIII в. - Львів: Наукове Товариство імени Шевченка, 1904. - Т. XXIII. Частина друга. - С. 385-442.
9. Бевз В., Бевз М. Про цінність планувальних структур центрів малих міст // Екологія культури: історія, традиції, сучасність. - Львів: 1990. - 4-5.
10. Бевз М. Жовква - ренесансне ідеальне місто. Українська реалізація концептуальної схеми П'єтро Катанео // Історична, мистецька, архітектурна спадщина Жовкви. Проблеми охорони, реставрації, використання. - Збірник матеріалів українсько-польського науково-практичного семінару. - Жовква; Львів, 1998. - С.36-43.
11. Бевз М. Історико-містобудівні основи проекту регенерації історичного центру Львова як памятки Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО // Архітектура. Вісник ДУЛП. - 1999. - № 375. - С. 12-18.
12. Бевз М. Історичні міста Галичини: проблеми вивчення і збереження // Записки Наукового Товариства імені Шеченка. Праці Комісії архітектури та містобудування. - Львів: НТШ, 2001. - Т. CCXLI. - C. 84-112.
13. Бевз М. К вопросу сохранения планировочной структуры центров малых городов (на примере г. Бучач). -М. 1986. - Деп. в ЦНТИ Госгражданстроя, 3.07. 1986, № 483. - 7 с.
14. Бевз М. Магдебурзьке право та урбаністичний уклад приватного міста-резиденції XVII-XVIII cт. (на прикладі міста Жовкви) // Самоврядування в Києві: історія та сучасність. Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 500-річчю надання Києву магдебурзького права. - Київ, 2000. - С. 166-175;
15. Бевз М. Проблеми регенерації заповідних територій історичних міст // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Архітектура. - Львів, 2001. - №429. - С. 146-155.
16. Бевз М., Габалевич О., Гречило А. Кукизів // У зб.: М. Бевз, А. Гречило, Р. Могитич та ін. Міста і містечка Львівщини. Історико-містобудівні нариси. НДР 93-162-1. - Архів Управління в справах архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації, 1993, т. 2, С. 40-49.
17. Бевз М.В. Урбаністичні трансформації центральної частини міста Львова у Х1Х-ХХ ст. В кн.: Архітектура Галичини Х1Х-ХХ століть.- Львів: ДУЛП, 1996.- С. 51-70;
18. Бевз Н. Пешеходные пространства в центре города: взгляд на эволюцию проблемы // Архитектура и строительство. - Київ: Будівельник”. - 1988. - №2. - C. 12-13.
19. Бевз Н. Функціонально-просторова організація пішохідних зон центрів великих історичних міст (на прикладі Львова). - Дисертація на здобуття наук. ступ. канд. архітектури. - М., 1990. - 370 с.
20. Белз // Історія міст і сіл Української УРСР. Львівська область. - Київ: УРЕ, 1977. - C.596-604; Белз // Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. - Львів: НТШ, 1993. - Т. 1. - С. 109.
21. Бианка С. Новое сердце старых городов // Курьер ЮНЕСКО. - 1991. - Март. - С. 22-25;
22. Біркова О. Українське товариство охорони памяток історії та культури: проблеми та здобутки тернопільської обласної організації товариства // Архітектурний вісник. Львів, 2002. - № 1 (14). С. 50-51.
23. Бобров Ю. Консервация. Реставрация. Воссоздание. Вопросы терминологии / В кн.: Художественное наследие. Хранение, исследование, реставрация. - Вып. 13. - Москва: 1990. - С. 5-17;
24. Бойко О., Слободян В. Королівське місто Белз. Державний історико-культурний заповідник. Львів, 2003. С. 24.
25. Бондаренко Л. Про елементи міської структури як комплексні памятки історії та культури // Проблеми містобудування Західної України. Тези Міжнародної конференції, присвяченої 80-літтю кафедри Містобудування” / Заг. Ред. Ю. Криворучка. Львів: Державний університет Львівська політехніка”, 1994. С. 102-103.
26. Брунс Д.В. Регенерация Старого города и задачи преемственного развития Таллинна // Комплексная реконструкция исторических городов: опьіт и проблемьі. - М.: ЦНИИП градостроительства, 1989. - С. 34-41.
27. Бунин А. В., Круглова М. Г. Архитектура городских ансамблей Ренессанса. - М.: Всесоюзн. академия архитектуры, 1935. - 230 с.
28. Бунин А. В., Саваренская Т. Ф. История градостроительного искусства. - М.: Стройиздат, 1979, т. 1. - 495 с.
29. Бунин А., Саваренская Т. История градостроительного искусства.- Москва, 1979. - Т.1.- С. 242-250.
30. Вадимов В. М. Методологічні особливості врахування культурологічних аспектів у розвитку прирічкових територій // Досвід та перспективи розвитку міст України. Київ, 2003. - Вип. 5. с. 58-64.
31. Вадимов В. М. Региональное районирование как инструмент учета єколого-градостроительной специфики приречных территорий // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. Сб. Науч. Тр. ОДАСА. - №2. Одесса: Астропринт, 2000. С. 39-44.
32. Велев П. Пешеходные пространства городских центров. - М.: Стройиздат, 1983. - 190 с.
33. Вечерський В. Заповідники України // Памятки України. Історія та культура. Київ, 1997. №2. - С. 30-49;
34. Вечерський В. Історичні міста України: формула своєрідності // Отчий край. Київ: Молодь”, 1988. Вип. 3. С. 125-132.
35. Вечерський В. Метод символічної реконструкції та його роль у регенерації історико-архітектурних заповідників // Проблеми регенерації історичної забудови заповідних територій населених пунктів України. Матеріали науково-практичної конференції. - Камянець-Подільський, 1994. - С. 49-51.
36. Вечерський В. Снести нельзя надстраивать // Архитектура и престиж. Київ, 2002. - №4. С. 15-18.
37. Вечерський В. Спадщина містобудування в Україні. Київ: НДІТІАМ, ГоловКиївархітектура, 2003. 558 с.
38. Види давнього Львова і Кракова . Спільна виствка Історичного музею міста Кракова і Львівського історичного музею. Текст: О. Петрів, С. Опаліньська. - Краків: Транс-Крак, без вказ. року вид.- С. 96-97;
39. Види давнього Львова і Кракова . Спільна виствка Історичного музею міста Кракова і Львівського історичного музею. Текст: О. Петрів, С. Опаліньська. - Краків: Транс-Крак, без вказ. року вид.- С. 96-97;
40. Виппер Б. Р. Итальянский Ренессанс ХІІІ-ХVІ века. Курс лекций. - М.: Искусство, 1977. - Т.1. - 223 с., Т.2. - 243 с.
41. Витрувий. Десять книг об архитектуре. -М.: Всесоюзн. Академия архитектуры, 1936. - 331 с.
42. Відтворення втрачених памяток. Історичний та правовий аспекти // Памятки України. Історія та культура. 1996. - №3-6. С. 134-148.
43. Вердум Ульріх фон. Щоденник // Жовтень. Львів, 1983. №10. С. 100-112.
44. Владимиров В., Пучков А. Теоретична спадщина української містобудівної школи // Теорія та історія архітектури. - Київ: НДІТІАМ, 1995. - С. 117-128.
45. Владимірский-Буданов М. Німецьке право в Польщі й Литві. - Руська історична бібліотека: Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XV-XVIII в. - Львів: Наукове Товариство імени Шевченка, 1903. - Т. XXIII. Частина перша. - 176 с.
46. Владимірский-Буданов М. Німецьке право в Польщі й Литві. - Руська історична бібліотека: Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XV-XVIII в. - Львів : Наукове Товариство імени Шевченка, 1904. - Т. XXIII. Частина друга. - С. 177-308.
47. Владимірський-Буданов М. Население Юго-Западной Руси от второй половины ХIII до половины ХV века // Архив Юго-Западной Руси (далі АЮЗР).- К., 1886.- Ч. VII, т. 1.- С.1-85.
48. Владимірський-Буданов М. Население Юго-Западной Руси от второй половины ХV в. до Люблинской унии (1569 г.) // АЮЗР.- К., 1890.- Т. 2.- С. 1-210;
49. Рибчинський О. В. Архітектурно-планувальний уклад периметральної ринкової забудови міст і містечок Галичини в кін. XVIII- на поч. XX ст. Автореф. дис. ... канд. арх. Львів: НУЛП, 2000. 16 с..
50. Водзинський Є. Питання охорони своєрідності сторичних міст України // Архітектурна спадщина України. - Вип. 2. - Київ: 1995. - С. 246.
51. Водзинський Є. Історичні міста Львівської області: питання обліку й охорони // Проблеми містобудування Західної України. Тези Міжнародної конференції, присвяченої 80-літтю кафедри Містобудування” / Заг. Ред. Ю. Криворучка. Львів: Державний університет Львівська політехніка”, 1994. С. 174-175.
52. Водзинський Є. Регенерація та реконструкція забудови заповідників в містах Дубно та Острозі // Проблеми регенерації історичної забудови заповідних територій населених пунктів України. Матеріали науково-практичної конференції. - Камянець-Подільський, 1994. - С. 33-36.
53. Водзинський Є. Розробка методичних рекомендацій щодо організації зон охорони пам’яток архітектури і містобудування та регламентів сучасного використання і збереження їх історичної забудови на базі досліджень, виявлення, інвентаризації та паспортизації населених місць (договір 6/94) // Теорія та історія архітектури. - Київ: НДІТІАМ, 1995. - С. 208-209.
54. Водзинський Є. Питання формування нормативно-методичної бази охорони містобудівної спадщини // Теорія та історія архітектури. Київ: НДІТІАМ, 1998. 118-122.
55. Водзинський Є. Цінність території історичного центру Києва і можлива міра її реконструкції // Теорія та історія архітектури і містобудування. Київ: НДІТІАМ, 1998. С. 180-188.
56. Коструба Т. Белз і Белзька земля. Від найдавніших часів до 1772 року. - Нью-Йорк-Торонто: 1989. 234 с.
57. Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. Львів: НТШ, 1993. (Т. 1-8) Т. 1. 313 с.
58. Вуйцик В. Зодчий Павло Римлянин // Жовтень (Львів). - 1982. - №8. - С. 97-101.
59. Вуйцик В. Історико-архітектурний заповідник у Львові. - Львів: Каменяр, 1991. - 175 с.
60. Вуйцик В. Фортифікатори Львова XV-XVII ст. // Вісник. Укрзахідпроектреставрація. - Львів, 1994. - Ч. 2. - С. 18-23;
61. Гентон І. Пам’ятки Угорщини. Будапешт, 1962.
62. Голубець М. З історії міста Сокаля.- Львів, 1929.
63. Голубець М. Лаврів - історично-археольогічна студія // Записки Чину Святого Василія Великого. - 1926-1927. - Ч. 2. - С.30-69, с. 317-335.
64. Гошко Т. Нариси з історії Магдебурзького права в Україні ХIV-поч. XVII ст. Львів: Афіша, 2002. 253 с.
65. Гронський Й. Будні середньовічного Львова. Записки Архіваріуса // Львів. - Жовтень, 1983. № 3. - С. 99-107.
66. Груза И. Теория города. - М. Изд-во литературы по строительству, 1972. - 247 с.
67. Грушевський М. Звенигород галицький. - Львів, 1900. - 20 с.
68. Грушевський М. Істория України-Руси. - Львів, 1904-1906. - Т. 1-4;
69. Гусаков В. Проблеми збереження історичної забудови стародавніх міст України // Проблеми регенерації історичної забудови заповідних територій населених пунктів України. Матеріали науково-практичної конференції. - Камянець-Подільський, 1994. - С. 3-12.
70. Гутнов А. Э. Эволюция градостроительства. -М.: Стройиздат, 1984. - 256 с.
71. ДАЛО. Фонд 2, опис 2, спр. 1251 (Буд-во будинків №4, 5/ІІ на пл. Міцкевича у Львові).
72. ДАЛО. Фонд 2, опис 2, спр. 1251 (Проект пасажу у Львові).
73. ДАЛО. Фонд 2, опис 2, спр. 3019-3020 (Буд-во по вул. Пасаж Гаусмана).
74. Дашкевич Я. Реєстр полків на лівобережжі // Памятки України. Київ, 1990. - №2. С. 30-49;
75. Демин Н. Управление развитием градостроительньіх систем. - Киев, 1991. -
76. Демин Н. Управление развитием региональньіх градостроительньіх систем: Автореф. дис. ... док. арх.: 18.00.01 / М., 1987. -
77. Демин Н.М., Евреинов Ю.Н., Лаврик Г.И. Системные методы исследования в архитектуре и градостроительстве (проблемы моделирования). (Обзор). М.: ЦНТИ по гражд. стр-ву и арх-ре , 1970. 39 с.
78. Державний архів Львівської області (ДАЛО). Фонд 2, опис 2, спр. 3018 (Буд-во по вул. Пасаж Гаусмана у Львові).
79. Державний архів Львівської області (ДАЛО). Фонд 2, опис 2, спр. 3017 (Буд-во по вул. Пасаж Гаусмана).
80. Державний реєстр національного культурного надбання. Національні та державні історико-культурні заповідники // Памятки України. Історія та культура. Київ, 2000. №2. - С. 46-47;
81. Рибчинський О. Типологія архітектури ринкових площ в мережі міських поселень тракту Львів-Люблін у ХІХ-поч. ХХ ст. // Архітектура. Вісник Державного університету Львівська політехніка”. Львів, 1999. - №375. С. 60-64.
82. Дорофієнко І. Процес регенерації інтерєрів памяток храмової архітектури на сучасному етапі // Проблеми регенерації історичної забудови заповідних територій населених пунктів України. Матеріали науково-практичної конференції. - Камянець-Подільський, 1994. - С. 40-42.
83. Дьомін М. Проблеми дослідження архітектурної спадщини України // Архітектурна спадщина України. Вип. 1. Маловивчені проблеми історії архітектури та містобудування / За ред. В. Тимофієнка. - Київ, 1994. - 263 с.
84. Дьомін М., Дмитрієв Л., Дьоміна В. Система баз даних про памятки архітектури та містобудування історико-культурної спадщини України // Актуальні проблеми підготовки зводу памяток історії культури України. - Київ, 1995. - С.
85. Дьомін М., Дьоміна В., Дмітрієв Л. Загальні принципи документування памяток архітектури та містобудування в Україні // Теорія та історія архітектури. - Київ: НДІТІАМ, 1995. - С. 129-149.
86. Дьомін М., Сотников В., Сенюкова В. Методичні засади створення системи містобудівного кадастру // Теорія та історія архітектури. - Київ: НДІТІАМ, 1995. - С. 185-193.
87. Дьомін М., Царенко С. Оцінка адаптаційних ресурсів міста як метод історико-містобудівних обгрунтувань // Теорія та історія архітектури і містобудування. Київ: НДІТІАМ, 1998. С. 156-159.
88. Дьомін М., Царенко С. Термінологічні визначення архітектурної спадщини. Державний облік памяток та його вплив на містобудівний розвиток // Теорія та історія архітектури і містобудування. Київ: НДІТІАМ, 1998. С. 156-159.
89. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) // Памятки України. - 1998. - № . - С. 130-132;