Микитенко Наталія Олександрівна. Професійна підготовка соціальних працівників в університетах Канади

Краткое описание

Микитенко Наталія Олександрівна. Професійна підготовка соціальних працівників в університетах Канади : дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. - Т., 2006

Микитенко Н.О. Професійна підготовка соціальних працівників в університетах Канади. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04. теорія та методика професійної освіти. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2006.
У дисертації досліджено сучасний стан професійної освіти фахівців для сфери соціальних послуг, здійснюваної в університетах Канади. Визначено суть, цілі та пріоритети практичної соціальної роботи в Канаді, а також основні моделі та методи роботи соціальних працівників на усіх рівнях соціальної роботи в Канаді. Детально проаналізовано зміст теоретичного та практичного компонентів програм професійної підготовки соціальних працівників у Канаді, її структуру, описано основні форми організації та методи навчання, з’ясовано стан забезпеченості навчального процесу навчально-методичними матеріалами. Проаналізовано зміст світових кваліфікаційних стандартів професійної освіти та підготовки соціальних працівників, розглянуто стан вітчизняної сфери здобуття освіти за спеціальністю „соціальна робота”. Розроблено шляхи адаптації ідей канадського досвіду професійної підготовки фахівців для сфери соціальних послуг.

На підставі детального аналізу теоретичної та практичної підготовки фахівців для сфери соціальних послуг в університетах Канади, а також вивчення тенденцій розвитку професійної освіти соціальних працівників, нами було сформульовано наступні висновки:
1. Соціальна робота в Канаді як сфера професійної діяльності ґрунтується на широкому спектрі різних наукових теорій, підходів і методів. Теорія систем, екологічна теорія, емпірична теорія, гуманізм, психодинамічна теорія, біхевіоризм, соціальний конструктивізм, теорія кризи, теорія, спрямована на вирішення проблем, та фемінізм провідні теорії, положення яких сьогодні дуже широко застосовуються в практичній соціальній роботі Канади. Результати дослідження дають нам підстави стверджувати, що наукова обґрунтованість визначає високий рівень ефективності надання соціальних послуг різним категоріям клієнтів на всіх рівнях соціальної роботи в цій країні.
2. Практична професійна діяльність соціальних працівників у Канаді характеризується певними специфічними особливостями (надання соціальних послуг і управління сферою соціальних послуг). Рівень поінформованості населення щодо можливостей одержання відповідної допомоги є досить високим, що забезпечується, зокрема, наданням населенню такої послуги, як інформаційні візити. Одним із найпоширеніших типів закладів соціальної роботи єклініки соціальної роботи. Мережа закладів надання соціальних послуг єдобре фінансованоюташироко розгалуженою. Рівеньзабезпеченостісфери соціальної роботивисококваліфікованими кадрами досить високий(за винятком сільської місцевості). Серед пріоритетних напрямків розвитку сфери надання соціальних послуг доцільно виділитисоціальну роботу зкорінним населенням, жінками і дітьми, роботу ізсоціальної адаптації еміґрантів, роботу знеповносправними,запобігання насильству, соціальну роботу зузалежненими, роботу зпредставниками сексуальних меншин, а такожсоціальне забезпечення.
3.1. Професійна підготовка соціальних працівників в університетах Канади здійснюється на кількох рівнях:бакалаврат,маґістратура,докторантура,короткотермінові курси підвищення кваліфікації,підготовка супервізорів-керівників практики студентівтощо. Система університетської освіти Канади передбачає, окрім цього, наявність додатковогопередмаґістерського кваліфікаційного року навчання, успішне завершення якого дає змогу бакалаврам інших спеціальностей змінити свій фах і продовжити навчання за програмою підготовки маґістра соціальної роботи. Даючи загальну характеристику змісту професійної підготовки соціальних працівників в університетах Канади, можемо виділити його основні риси.На рівні бакалаврату: 1) спільне одно-дворічне вивчення дисциплін загальної підготовки без урахування профілю обраної спеціальності; 2) вивчення фахово-орієнтованих дисциплін; 3) значна увага практичній підготовці студентів (їй відводиться близько третини навчального часу).На рівні маґістратури: 1) наявність переважно двох спеціалізацій: клінічна соціальна робота й управління сферою соціальних послуг; 2) відведення близько третини навчального часу практичній підготовці студентів (якщо не передбачається написання кваліфікаційної магістерської роботи).На рівні докторантури: 1) широка свобода вибору тематики докторських досліджень у рамках пріоритетних напрямків наукових досліджень структурних підрозділів університетів; 2) обов’язковість вивчення низки теоретичних навчальних курсів упродовж перших двох років навчання; 3) обов’язковість проходження педагогічної практики для докторантів, які не мають досвіду викладання. Комплексне дослідження організаційних аспектів професійної підготовки соціальних працівників в університетах Канади дає нам підстави вважати, що така підготовка характеризується системністю, гнучкістю, індивідуальним підходом, можливістю здобуття певного ступеня чи підвищення кваліфікації у системі ступеневої освіти.
3.2. Зміст курсів навчальних дисциплін побудований відповідно до вимог принципів послідовності та наступності, а композиційно-структурний зміст програм курсів дисциплін проявляється в організації тематичних блоків і не будується за жорсткими моделями (кожен університет країни є відносно автономною навчально-науковою одиницею). Більшість програм професійної підготовки бакалаврів, маґістрів соціальної роботи та докторів філософії з соціальної роботи є акредитованими Канадською асоціацією шкіл соціальної роботи. Зміст курсів навчальних дисциплін таких програм є досить близьким. Завдяки укладеним нами класифікаціям навчальних дисциплін, які викладаються студентам бакалаврату та маґістратури, нам вдалося визначити уміння і навички, якими повинні володіти студенти після вивчення ними певних дисциплін, а також проаналізувати провідні ідеї груп навчальних дисциплін. На кожному наступному рівні до уже набутих студентами вмінь і навичок у процесі вивчення певних курсів дисциплін додаються ще й нові. У такий спосіб студенти поглиблюють свою базу теоретичних знань, набувають нових умінь і навичок.
3.3. В університетах Канади переважають стаціонарна та дистанційна форми навчання. Графік навчальних занять формується з урахуванням індивідуальної навчальної програми підготовки студента. Дистанційне навчання потужно підкріплене системою пакетів навчально-методичних завдань, які скеровують студента в потрібне русло подальшої діяльності.
Провідноюформоюорганізації навчальних занять у Канаді є інтегроване 3-годинне заняття, в ході якого органічно поєднуються лекційна форма викладу навчального матеріалу з практичною роботою над його закріпленням. Семінарські заняття полягають в обговоренні змісту навчально-наукових джерел, самостійно опрацьованих студентами на основі матеріалів для читання, укладених для них викладачами. Серед інших форм слід відзначити індивідуальні консультації, самостійну роботу студентів, котра включає опрацювання літератури, роботу з Інтернет-джерелами, написання письмових робіт, підготовку презентацій тощо. Аналізуючиформи контролю засвоєння знань, можемо констатувати, що, окрім презентацій, захисту маґістерських і докторських робіт, усі форми контролю є письмовими. Це сприяє підвищенню рівня об’єктивності оцінювання знань з дотриманням принципу конфіденційності. Середметодіворганізації навчальних занятьв університетах Канади превалюють інтерактивні (робота в групах, рольові ігри, брейн-стормінґ). Такі методи забезпечують моделювання професійних ситуацій, формування вмінь і навичок вирішення задач, розвивають креативне мислення.
3.4. У канадській моделі навчання центральне місце посідає студент як первинний реципієнт. Увесь навчальний процес зорієнтований на його потреби та інтереси і на забезпечення належного зворотного зв’язку в системі „викладач студент” (форми оцінювання роботи викладача, які заповнюються студентами, опитування щодо задоволеності студентів навчальним процесом).
3.5. Рівень забезпеченості навчального процесу навчальною та методичною літературою є достатньо високим, як і рівень технічного оснащення навчального процесу (повна комп'ютеризація бібліотечних фондів, використання відео- та аудіотехніки під час практичних занять), що є важливими чинниками підвищення його ефективності. Важливе місце в організації навчального процесу посідає розробка дидактичних завдань, роздаткових тематичних матеріалів, пакетів завдань для дистанційного навчання.
3.6. Практична підготовка соціальних працівників у Канаді здійснюється за однією з двох моделей: університетською або „агенційною, з яких друга є більш ефективною.
4. На основі проведеного дослідження пропонуємо такі шляхи творчого використання кращих здобутків досвіду Канади: а) у вітчизняній системі вищої освіти дотримуватися принципів системності, гнучкості, індивідуального підходу до студента, наступності та послідовності; б) удосконалити зміст навчальних програм підготовки соціальних працівників в Україні на всіх рівнях (за умови відповідності вітчизняним стандартам підготовки фахівців для сфери соціальних послуг, з урахуванням закордонного досвіду, вимог світових стандартів, узгодженості змісту таких програм на різних рівнях); в) ширше використовувати інтерактивні методи навчання, новітні для вітчизняної системи освіти форми організації навчальних занять (презентації, тренінги), інноваційні методи організації занять, у т.ч. з використанням відео- та аудіотехніки, письмові форми контролю знань; г) ширше залучати студентів до виконання самостійних завдань (підготовки презентацій, написання проектів соціальних програм та ін.); д) розробити модель організації навчального процесу, орієнтовану на студента; е) запровадити проміжний між рівнем бакалавра та ступенем маґістра рівень, який передбачав би можливість перекваліфікації випускників закладів медичної, психолого-педагогічної, соціологічної освіти; є) суттєво збільшити кількість навчальних годин для практичної підготовки студентів, створити належні умови проходження студентами практики; застосовувати „агенційну модель” практичної підготовки соціальних працівників в умовах вітчизняних ВНЗ; ж) здійснювати на базі навчальних закладів підготовку супервізорів-керівників практики студентів; з) активізувати процеси комп’ютеризації бібліотечних фондів, каталогів, підвищити доступність мережі Інтернет; и) для студентів заочного відділення встановити обов’язкову вимогу працювати в соціальній сфері, для інших перейти на організацію неповного тижневого навантаження; і) активніше розвивати дистанційну освіту за умови відповідного дидактичного та технічного забезпечення; ї) створити центри допомоги студентам у навчанні та „центри кар’єри”; й) запровадити інтердисциплінарні спеціалізації, які б поєднували знання, вміння і навички споріднених із соціальною роботою галузей: медицини й соціальної роботи, юриспруденції та соціальної роботи, педагогіки та соціальної роботи; к) забезпечити можливість післядипломної освіти фахівців, а також активнішої участі практиків у конференціях, тренінгах; л) розвивати соціальну роботу як наукову галузь, окрему від соціології та педагогіки з можливістю присвоєння ступенів кандидата і доктора наук із соціальної роботи.
До сфер подальшого наукового пошуку у вивченні проблеми професійної підготовки соціальних працівників на прикладі Канади можуть належати: особливості практичної підготовки соціальних працівників у коледжах та університетах; підготовка супервізорів-керівників практики студентів; підготовка соціальних працівників за програмами дистанційної освіти.