МІКОБІОТА ЗЕРНА ЯЧМЕНЮ, БІОСИНТЕЗ І БІОЛОГІЧНА ДІЯ ОХРАТОКСИНУ А

Краткое описание

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

АНДРІЙЧУК АНДРІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ

УДК 619:615.918:633.15:582.28

МІКОБІОТА ЗЕРНА ЯЧМЕНЮ, БІОСИНТЕЗ І БІОЛОГІЧНА ДІЯ ОХРАТОКСИНУ А

16.00.03 ветеринарна мікробіологія та вірусологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник
Рухляда Валентин Васильович
доктор ветеринарних наук, професор,
дійсний член Нью-Йоркської академії
наук

Біла Церква 2007

ЗМІСТ
стор.

Перелік умовних позначень 4
Вступ 5
Розділ 1. Огляд літератури 14
1.1. Мікобіота зерна ячменю та її токсигенні властивості 14
1.2. Методи визначення токсигенності мікроміцетів 23
1.3. Біосинтез охратоксину А 28
1.4. Біологічна дія охратоксину А 32
1.5. Висновки з огляду літератури 36
Розділ 2. Матеріали і методи досліджень 37
2.1. Методи мікологічних досліджень 37
2.2. Методи мікотоксикологічних досліджень 41
2.3. Дослідження біологічної дії охратоксину А 50
Розділ 3. Мікобіота зерна ячменю 53
Розділ 4. Токсигенні властивості грибів роду Fusarium 62
4.1. Фузаріотоксикоз свиней спричинений
поїданням зерносуміші, контамінованої
Т-2 і F-2 токсинами 68
4.2. Розробка способу експресного визначення
здатності грибів Fusarium spp. продукувати зеараленон 75
Розділ 5. Токсигенні властивості грибів роду Aspergillus 81
5.1. Характеристика штаму A. оchraceus 3 та вплив
умов культивування на біосинтез ним охратоксину А. 84
5.2. Вивчення дії екстракту A. niger на організм білих мишей 91
5.3. Охратоксикоз перепела японського та вплив
L-фенілаланіну на його перебіг 94
Розділ 6. Аналіз та узагальнення результатів досліджень 102
Висновки 121
Практичні рекомендації 124
Список використаних джерел 125
Додатки 149

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АЛТ аланінамінотрансфераза
АСТ аспартатамінотрансфераза
ЛДГ лактатдегідрогеназа
ВЕРХ високоефективна рідинна хроматографія
ДОН дезоксиніваленон
ІФА імуноферментний аналіз
КУО колонієутворювальна одиниця
ОТА охратоксин А
ТТМТ трихотеценові мікотоксини
ТШХ тонкошарова хроматографія
ЦДС цукрово-дріжджове середовище

ВСТУП

Україна із давніх часів була і залишається потужним виробником зерна, у тому числі ячменю. Її грунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування високих урожаїв цієї культури. Тому, підвищення виробництва зерна високої якості є одним з основних завдань сучасного сільського господарства України, як вирішальної умови поліпшення забезпечення населення продуктами харчування та подальшого економічного розвитку країни. Актуальність цього питання зумовлена біологічними властивостями зерна, що є найбільш концентрованим акумулятором сонячної енергії у вигляді дуже вдалого поєднання різних висококалорійних поживних органічних сполук, макро- і мікроелементів. Так, 1кг зерна ячменю містить 1,15 кормових одиниць, 85 г перетравного протеїну і є повноцінним за амінокислотним складом, включаючи особливо дефіцитні амінокислоти лізин і триптофан [54]. Завдяки наведеним якостям зерно цієї культури широко застосовується в годівлі сільськогосподарських тварин та птиці, входить до складу комбікормів.
Однак, цінні якості зерна ячменю можуть втрачатись при ураженні його мікроскопічними грибами, за якого спостерігається зниження вмісту крохмалю і білка [37]. Окрім того, контамінація зерна токсигенними мікроміцетами може призводити до накопичення в ньому вторинних метаболітів грибів мікотоксинів. Згодовування такого зерна сільськогосподарським тваринам викликає у них розвиток мікозів та мікотоксикозів, які характеризуються ураженням різних систем і органів, зниженням продуктивності, зростанням захворюваності та загибеллю тварин [36, 38, 58, 66, 72, 82, 158]. Уражуюча дія мікотоксинів проявляється дермато-, гепато-, нефро-, нейро-, мієло-, кардіо- та ембріотоксичністю, вони володіють також імуносупресивністю, тератогенністю, канцерогенністю і мутагенністю [102, 134, 153, 159, 162, 222].
Про глобальність проблеми, спричиненої токсичними метаболітами грибів, свідчать чисельні повідомлення із різних країн, згідно з якими 25 30 % зерна, виробленого у світі, щорічно забруднюється мікотоксинами. При цьому найчастіше звертають увагу на продукти життєдіяльності грибів родів Fusarium, Aspergillus та Penicillium, зокрема на афлатоксини, охратоксин А, трихотецени, зеараленон та фумонізини [27, 51, 60, 135, 202]. Кожного року економіка США від дії мікотоксинів втрачає більше 2 млрд доларів, а для Росії ці збитки становлять в середньому 500 млн рублів. Гостро стоїть питання мікотоксинів і для України. В літературі періодично з’являються повідомлення про випадки отруєння тварин і птахів в господарствах нашої держави вторинними метаболітами грибів, та про виділення токсигенних штамів мікроміцетів із кормів рослинного походження [29, 33, 50, 68].
Висвітлене вище підтверджує гостроту проблеми мікотоксинів та мікотоксикозів для сільського господарства країни.
Актуальність теми. У багатьох країнах світу проводяться токсикомікологічні дослідження зерна різних злаків, у тому числі ячменю, при цьому встановлюється присутність мікотоксинів у зразках, або виявляється наявність токсигенних мікроміцетів [44, 110, 164, 215]. Так, російські мікотоксикологи повідомляють, що в останні роки спостерігається зростання частоти ураження зерна грибами роду Fusarium і паралельно зростає щільність популяцій високотоксигенних штамів [52]. Тому деякі автори рекомендують систематично проводити мікологічний аналіз зерна [58, 221]. Вітчизняні фахівці [50, 86, 67] проводили мікологічні дослідження зернових кормів та комбікормів і вивчали також мікобіоту зерна ячменю. Однак, такі дослідження були безсистемні і не могли в повній мірі висвітлити спектр мікроміцетів, що контамінують зерно цієї культури. При цьому не проводилось дослідження зональності розповсюдження грибів (в межах України) на зерні ячменю, впливу сортів на мікобіоту зерна. Також не проводилось цілеспрямоване дослідження токсигенних властивостей грибів, виділених із зерна ячменю, отриманого в Україні, і вивчення видів мікотоксинів, що вони продукують. Вивчення даних питань дозволить покращити профілактику та діагностику мікотоксикозів сільськогосподарських тварин.
Серед мікотоксикозів в Україні періодично діагностується фузаріотоксикоз сільськогосподарських тварин з естрогенним синдромом. Він розвивається при згодовуванні кормів, контамінованих зеараленоном, і зустрічається у країнах Європи, Азії, Африки, Америки та Австралії [21, 52, 98, 107]. Хоча у звітних матеріалах департаменту ветеринарної медицини України не відображено захворюваності сільськогосподарських тварин на мікотоксикози та зокрема на зеараленонтоксикоз, однак були зареєстровані випадки цього захворювання свиней та ВРХ у Київській, Кіровоградській, Вінницькій, Миколаївській, Черкаській, Одеській та інших областях. Із кормів сумнівної якості були ізольовані потенційні продуценти зеараленону, зокрема види F. graminearum, F. moniliforme, F. culmorum, F. sporotrichiella, F. lateritium та F. sambucinum [67, 72]. Лабораторна діагностика зеараленонтоксикозу передбачає проведення токсикомікологічного дослідження проб кормів, що спричинили захворювання. Згідно цього в пробах визначають вміст F-2 токсину та проводять їх мікологічне дослідження, висіваючи на агар Чапека з метою виділення культур фузаріїв. Подальше визначення здатності грибів продукувати зеараленон проводять шляхом культивування їх на зернових субстратах при різних температурних режимах протягом 410 тижнів. Вміст F-2 токсину в екстракті з культури встановлюють методом тонкошарової хроматографії (ТШХ) [48, 138]. Недоліками такого способу є довготривалість культивування та значні втрати токсину при очистці екстракту від ліпідів і пігментів, які заважають виявляти токсин методом ТШХ. Тому нагальним є питання розробки швидкого способу визначення здатності грибів роду Fusarium продукувати зеараленон.
Y. Ueno et al. y 1991p. [223] встановили здатність гриба Aspergillus niger продукувати охратоксин А, що в подальшому було підтверджено дослідженнями L. Abarca та N. Belli [91, 98]. Однак, незважаючи на те, що A. niger є контамінантом кормів в Україні, штами цього гриба не досліджувалися на здатність продукувати охратоксин А.
Із дією охратоксину А пов’язують хронічні захворювання нирок та пухлини сечовивідних шляхів у свиней та тварин інших видів. Захворювання спостерігається також у людей і відоме під назвою балканська ендемічна нефропатія. Відомо, що цей метаболіт деяких штамів родів Aspergillus та Penicillium володіє значною токсичністю і виявляється у різних кормах з частотою від 1 до 18 % у кількостях, небезпечних для здоров’я людей та тварин [166, 221].
Незважаючи на високу небезпеку цього токсину та значну поширеність його продуцентів, залишаються не вивченими деякі питання біосинтезу та біологічної дії охратоксину А, також не розроблені засоби патогенетичного лікування та профілактики охратоксикозу тварин та птиці.
Тому обрана тема дисертаційної роботи спрямована на вивчення вище висвітлених питань, а проведені дослідження є актуальними як в практичному, так і науковому плані.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана робота є частиною планової теми кафедри мікробіології та вірусології Білоцерківського державного аграрного університету Вивчення ролі мікроскопічних грибів та їх метаболітів у патології сільськогосподарських тварин” (№ держреєстрації 0103U004470).
Мета роботи вивчити мікобіоту зерна ячменю, вирощеного в Україні, встановити її токсигенність і типи токсинів, що продукують контамінанти зерна, дослідити біосинтез біологічну дію охратоксину А із встановленням антитоксичної ефективності L-фенілаланіну при охратоксикозі перепелів.
Для досягнення поставленої мети були поставлені наступні завдання:
- вивчити кількісний та якісний склад епіфітної і ендофітної мікобіоти різних сортів зерна ячменю урожаїв 2003 та 2004 рр. різних фізико-географічних регіонів України;
- встановити наявність у досліджуваному матеріалі продуцентів T-2, F-2 токсинів, дезоксиніваленолу (ДОНу), моніліформіну, охратоксину А, афлатоксинів, пеніцилової, коєвої та аспергілової кислот;
- розробити експресний метод визначення здатності грибів роду Fusarium продукувати зеараленон;
- експериментально визначити оптимальні умови для отримання максимальної кількості охратоксину (ОТА) при культивуванні штамів Aspergillus ochraceus Wilhelm;
- вивчити вплив ОТА на організм білих мишей і перепела японського враховуючи клінічні, біохімічні, патологоанатомічні та гістологічні дані із застосуванням сучасних методів досліджень. Встановити ефективність L-фенілаланіну як антидоту при охратоксикозі перепелів.
Об’єкт дослідження мікобіота зерна ячменю, біосинтез мікотоксинів, охратоксикоз мишей та перепелів, протективні властивості L-фенілаланіну щодо впливу ОТА.
Предмет дослідження мікроміцети, мікотоксини, охратоксин А, клінічні, біохімічні, патологоанатомічні та гістологічні показники як критерії оцінки токсичного впливу ОТА та антидотної дії L-фенілаланіну.
Методи дослідження. Мікологічні визначення кількісного та якісного складу епіфітної та ендофітної мікобіоти зерна ячменю. Мікотоксикологічні, хімікотоксикологічні та хроматографічні дослідження токсигенних властивостей мікроміцетів та детекції синтезованих ними токсинів. Клінічні, біохімічні концентрація сечовини та активність АСТ, АЛТ, ЛДГзаг, ЛДГ1 в сироватці крові. Патологоанатомічні та гістологічні вивчення характеру морфологічних змін в організмі тварин при мікотоксикозах. Математично-статистичний метод застосовувався для опрацювання отриманих експериментальних даних.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні встановлений кількісний та якісний склад епіфітної та ендофітної мікобіоти зерна ячменю та вивчена токсигенність виділених грибів родів Aspergillus та Fusarium. Виявлена достовірна різниця у контамінації зерна грибами родів Fusarium і Penicillium, отриманого в зоні Полісся, Лісостепу та Степу. При токсикологічному дослідженні штамів Aspergillus niger van Tiegh., ізольованих у нашій країні, вперше виявлені продуценти ОТА, а їх розповсюдження потребує подальшого вивчення. Удосконалене поживне середовище для синтезу штамами A. ochraceus охратоксину А та метод його екстракції, що дозволяє вилучати токсин з субстрату у максимальній кількості. Вивчено перебіг охратоксикозу перепела японського та встановлена антидотна дія L-фенілаланіну щодо впливу ОТА. Розроблений експресний метод визначення здатності грибів роду Fusarium продукувати зеараленон, на який отримано деклараційний патент на корисну модель № u 200508728 від 15.02.2006 Спосіб експресного визначення здатності грибів Fusarium spp. продукувати зеараленон”.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблений спосіб експресного визначення здатності грибів Fusarium spp. продукувати зеараленон дозволяє термін дослідження токсигенності фузаріїв скоротити з чотирьох тижнів до двох, що є дуже важливим для профілактики та своєчасної діагностики зеараленонтоксикозу сільськогосподарських тварин.
Одержані результати щодо видового і кількісного складу мікобіоти зерна ячменю різних фізико-географічних регіонів України та токсичних властивостей виділених грибів родів Aspergillus та Fusarium необхідні для об’єктивної оцінки якості зернової продукції. Отримані дані про особливості поширення токсигенних грибів на досліджуваному матеріалі полегшать профілактику і діагностику мікотоксикозів людей та тварин, забезпечать розробку держстандартів, методичних вказівок, рекомендацій з виявлення тих мікотоксинів, продуценти яких найчастіше зустрічаються в зерні ячменю.
Прикладне та наукове значення має виявлення продуцентів ОТА серед мікроміцетів зерна ячменю, оскільки максимально допустимі рівні цього мікотоксину в зерновій продукції вітчизняними нормативними документами не регламентовані та не обґрунтовані науково. Отримані клінічні, біохімічні, патологоанатомічні та гістологічні показники при охратоксикозі перепелів можуть бути використані для діагностики цього захворювання, а також висвітлюють маловідомі сторони біологічної дії ОТА на організм перепела японського. Виявлення протективних властивостей L-фенілаланіну при охратоксикозі перепелів, після більш глибокого вивчення, дозволить застосовувати цю речовину для лікування та профілактики отруєнь охратоксином не тільки птиці, а й ссавців.
Отримані результати досліджень застосовуються в навчальному процесі при підготовці фахівців ветеринарної медицини у Білоцерківському державному аграрному університеті, Київському національному аграрному університеті та у наукових дослідженнях ветеринарних і токсикологічних лабораторій.
Особистий внесок дисертанта. Особистий внесок здобувача полягає в аналізі вітчизняних та іноземних літературних джерел відповідно до теми дисертаційної роботи, розробці планів та схем експериментальних досліджень, їх організації і виконанні, статистичній обробці одержаних результатів, їх аналізі, узагальнені, формулюванні висновків та практичних рекомендацій.
Видова ідентифікація мікроміцетів проводилась у відділі фізіології і систематики мікроміцетів Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України спільно з кандидатом біологічних наук О.В. Соколовою. Біохімічне дослідження сироватки крові дослідних тварин та птиці, інтерпретація результатів проводились спільно із співробітниками кафедри терапії та клінічної діагностики Білоцерківського ДАУ: доктором ветеринарних наук В.І. Левченком, аспірантами П.В. Шарандаком та А.Ю. Мельником.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на І Міжнародній науково-практичній конференції Экотрофология. Современные проблемы” (Біла Церква, 2005), IV і V державних науково-практичних конференціях аспірантів і докторантів Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті” (м. Біла Церква, 2005, 2006 рр.), міжнародній науково-практичній конференції Наукові та практичні аспекти ветеринарної медицини в Україні”, (Білоцерківський ДАУ, м. Біла Церква, 2006), науково-практичній конференції Сучасні проблеми ветеринарної фармакології, токсикології і фармації”, (УААН НАУ, м. Київ, 2006).
Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових статей у фахових виданнях, а саме дві статті у журналі Ветеринарна медицина України”, (2005, 2006), дві статті у Віснику Білоцерківського ДАУ”, (2006, 2007), одна у Віснику аграрної науки” (2007) та одна у Науковому віснику НАУ”, (2007р.).
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, загальної методики та основних методів дослідженя, результатів досліджень та їх обговорення, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел і додатків. Робота містить 6 розділів, викладена на 124 сторінках комп’ютерного набору, містить 16 таблиць і 18 рисунків. Список літератури включає 228 джерел, із яких 138 іноземних авторів.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Встановлений кількісний і якісний склад епіфітної і ендофітної мікобіоти зерна ячменю урожаїв 2003 та 2004 рр. різних фізико-географічних регіонів України та виявлені продуценти Т-2 токсину, зеараленону, моніліформіну, ДОНу, охратоксину, коєвої, аспергілової і пеніцилової кислот і вперше встановлена здатність штамів A. niger продукувати охратоксин А. Розроблений експресний метод визначення здатності грибів роду Fusarium продукувати зеараленон, встановлені оптимальні умови біосинтезу ОТА штамом A. ochraceus, вивчено вплив ОТА на організм білих мишей і перепелів та встановлено протективну дію L-фенілаланіну при охратоксикозі.
2. Мікологічними дослідженнями в 1 г зерна ячменю виявлено від 7,5х102 до 2,1х104 КУО грибів, що в середньому становить 6,6х103±1,2х103; найбільше мікроміцетів знаходилось в зерні із зони Степу, а найменше з лісостепової зони.
3. Мікобіота зерна ячменю представлена 27-ма видами та 6-ма різновидами грибів, що віднесені до 16-ти родів. Домінуючими були представники родів Aspergillus Mich., Alternaria Nees., Rhizopus Ehrenb., Phoma Sacc., Penicillіum Link., Drechslera S.Ito., Fusarium Link., частими ізоляти роду Monascus v. Tiegh., постійними види Absidia Sacc., а решта ізолятів були рідкісними.
4. У зерні ячменю з регіону Полісся найбільш частими контамінантами є гриби родів Fusarium Link., Penicillіum Link., Alternaria Nees., Phoma Sacc., та Drechslera S.Ito., в лісостепові зоні види Monascus v. Tiegh. та мукоральні гриби, а в Степу Aspergillus Mich.
5. Токсикологічним дослідженням 67 культур фузаріїв токсичні властивості встановлені у 23 штамів (34,3%): Т-2 токсин продукували 22 штами (F. sporotrichiella var. poae, F. sambucinum, F. oxysporum, F. semitectum, F. gibbossum var. bullatum); зеараленон 9 штамів (F. culmorum, F. sporotrichiella var. poae, F. sambucinum, F. oxysporum); ДОН 3 штами (F. culmorum, F. sporotrichiella var. poae, F. oxysporum), і моніліформін 3 (F. sambucinum та F. oxysporum). Штам F. sporotrichiella var. poae 912/1 одночасно продукував Т-2 токсин і зеараленон та був причиною мікотоксикозу свиней.
6. З 8-ми досліджених живильних середовищ найкращим для біосинтезу зеараленону штамами Fusarium spp. виявився сусло-агар із глутаміновою кислотою (10г/л) при культивуванні упродовж 8 діб при 24°С та 4 доби при 4 °С, що дозволяє виявляти продуценти цього токсину. На підставі проведених досліджень розроблено експресний метод визначення здатності грибів роду Fusarium продукувати зеараленон і його новизна підтверджена деклараційним патентом на корисну модель № u 200508728.
7. Вперше в Україні у складі мікобіоти зерна ячменю виявлені штами A. niger і A. ochraceus здатні продукувати охратоксин А та продуценти коєвої, аспергілової і пеніцилової кислот серед видів A. ochraceus і A. flavus. Виділений штам A. ochraceus 3 був причиною захворювання свиней і з 12 досліджених зернових субстратів найактивніший біосинтез ОТА цим грибом спостерігався на зерні гороху та пшениці з середовищем Чапека.
8. Внутрішнє введення п’ятитижневим перепелам охратоксину у дозі 5 мг/кг упродовж 14 діб призводило до розвитку хронічного охратоксикозу, що супроводжувався з початку підвищенням умісту в сироватці крові сечовини з наступним зниженням та зростанням співвідношення кардіоспецифічного ізоферменту ЛДГ1 і загальної ЛДГ та підвищенням активності АЛТ і АСТ.
9. Гістологічними дослідженнями печінки, нирок та міокарду при охратоксикозі перепелів встановлені нефрит, нефроз, гепатоз і міокардит, а також каріомегалія, каріорексис, каріолізис і пікноз ядер гепатоцитів та клітин ниркових канальців.
10. Одночасне введення з охратоксином L-фенілаланіну в дозі 550 мг/кг послаблювало токсичну дію на організм перепела японського, що свідчить про можливість використання цієї амінокислоти з метою профілактики охратоксикозу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Спосіб експресного визначення здатності грибів Fusarium spp. продукувати зеараленон (F-2 токсин) пропонується до застосування у лабораторіях ветеринарної медицини країни та у лабораторіях науково-дослідних установ.
2. При дослідженні зерна ячменю з метою постановки діагнозу на мікотоксикози необхідно враховувати ймовірність контамінації продуцентами Т-2 токсину, зеараленону, ДОНу, моніліформіну, охратоксину, коєвої, аспергілової і пеніцилової кислот та зазначеними мікотоксинами. При цьому брати до уваги, що Fusarium spp. та Penicillium spp. частіше контамінують зерно ячменю північних регіонів країни, а Aspergillus spp. південних.
3. У випадку ураження зерна ячменю грибами A. niger необхідно досліджувати зерно на наявність ОТА, а гриби на здатність синтезувати цей мікотоксин.
4. Для зменшення негативного впливу охратоксину А на організм перепела японського застосовувати L-фенілаланін в дозі 550мг/кг маси тіла.
5. Матеріали дисертаційної роботи включені в навчальний процес з курсів Ветеринарна мікробіологія” і Ветеринарна токсикологія” при підготовці фахівців ветеринарної медицини і для слухачів післядипломної освіти та використовувати в науково-дослідній роботі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аксьонов И.В., Эллер К.И., Тутельян В. А. Контаминация зерна охратоксином А собранного в 2003 и 2004 гг // Вопр. питания. 2006. № 75. С.4347.
2. Алейников И.Н., Яковлев М.К. Экологизация фузариозного зерна // Биологические ресурсы и устойчивое развитие: Материалы науч. междун. конф. Пущино, Моск. обл., 29 окт. 2 нояб., 2001. С. 8.
3. Асоційований перебіг фузаріо-Т-2 і F-2 токсикозів у свиней / В. Рухляда, В. Левченко, В. Гарькавий, А. Андрійчук, В. Овчаренко, В. Петренко // Ветеринарна медицина України. 2005. №7. С. 1618.
4. Аспергільозотоксикоз поросят, викликаний токсигенним штамом Aspergillus ochraceus Wilhelm / В. Рухляда, І. Ппченко, С. Тарануха, А. Андрійчук // Ветеринарна медицина України. 2006. №10. С.1617.
5. Ашмарин И.П., Воробьев А.А. Статистические методы в микробиологических исследованиях. Л., 1962. 180 с.
6. Белякова Г.А., Левкина Л.М. Токсические метаболиты грибов рода Alternaria. Неспецифические микотоксины // Микол. и фитопатол. 1992. № 3. С. 183-188.
7. Билай В.И. Фузарии. К., 1977. 443 с.
8. Билай В.И., Коваль Э. З. Аспергилы. К., 1988. 204 с.
9. Билай В.И., Пидопличко И.М. Токсинообразующие микроскопические грибы. К.: Наукова думка, 1970. 289 с.
10. Билай В.И., Элланская И.А. Метод микрокультуры для получения типичного конидиеобразования у фузариев // Микология и фитопатология. 1975. Т.9. С. 7476.
11. Боднарчук А.И., Каспрук И.М. Охратоксикоз утят // Ветеринария. 1984. № 2. С. 6768.
12. Бублик Л.І., Ретьман С.В., Шевчук О.В. Еколого-економічні аспекти застосування протруйників зерна // Вісн. агр. науки. 2003. №1. С. 3337.
13. Буга С.В. Интегрированная система защиты ячменя от болезней. Минск: Ураджай, 1990. 152 с.
14. Буга С.В. Особенности формирования эпифитотий наиболее вредоносных болезней ячменя и обоснование системы защиты в условиях Лесостепи и Полесья Белорусской ССР // Автореф. дис. д-ра с.-х. наук. Киев, 1988. 48 с.
15. Буга С.В., Лукашик Н.Н. Роль грибов рода Fusarium и Helminthosporium sativum P. K. et B. в патогенезе обычной корневой гнили ячменя в условиях БССР // Сб. науч. тр. Белоруск. НИИ защиты растений. 1982. Вып. 7. С. 6674.
16. Буга С.Ф. Многолетняя динамика инфицированности семян ячменя грибами Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoemaker и Fusarium sp. в Белоруссии // Микология и фитопатология. 1995. В. 3. С. 4044.
17. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін та ін. Біла Церква, 2002. 400 с.
18. Войтова Л.Р. Изучение зараженности семян ячменя гельминтоспорозом в связи со сроками уборки // Сб. науч. тр. Белоруск. с.-х. акад. 1981. №80. С. 14 18.
19. Войтова Л.Р. Оздоровление семян от корневых гнилей // Защита растений. 1982. №10. С. 19 20.
20. Войтова Л.Р. Определение зараженности семян ячменя корневыми гнилями // Селекция и семеноводство. 1977. №1. С. 6566.
21. Гигиенические критерии состояния окружающей среды. Микотоксины. // Совместное издание программы ООН по окружающей среде Всемирной организации здравоохранения. Всемирная организация здравоохранения. Женева, 1982. № 11. С. 3146.
22. Димань Т.М., Глазко В.І. Полімеразна ланцюгова реакція. Біла Церква, 2004. 62 с.
23. Дмитриева И.В. Микофлора импортируемого зерна и исследование ее токсигенности : Автореф. дис. канд. биол. наук: 03.00.24. М.,1994. 23 с.
24. Духницький В.Б. Т-2 токсикоз тварин (патогенез, діагностика, лікування, профілактика) // Дис. д-ра. наук: 16.00.04. К., 2006. 324 с.
25. Ефремов В.В. Алиментарно-токсическая алейкия (эпидимиология, этиология, патогенез, клиника, лечение) // Оценка загрязнения пищевых продуктов микотоксинами. М., 1985. Т.1. С. 137145.
26. Жданова Н.М. Моніторинг мікроміцетів при визначенні екологічного стану грунтів // Агроекологічний моніторинг та паспортизація сільськогосподарських земель. К., 2002. С.146 152.
27. Зайченко А.М., Рубежняк И.Т., Кобзистая О.П. Макроциклические трихотеценовые микотоксины: продуценты, распределение, определение, физиология токсинообразования, токсигенный потенциал // Современные проблемы токсикологии. 2001. № 2. С. 5662.
28. Иващенко В.Г., Шипилова Н.П., Левитин М.М. Видовой состав грибов рода Fusarium на злаках в азиатской части России // Миколог. и фитопатолог. 2000. Т.34, № 4. С.5458.
29. Іваницький М. Патоморфологічна діагностика мікотоксикозів свиней // Ветеринарна медицина України. 2002. № 2. С. 2627.
30. Камышников В.С. Справочник по клинико-биохимической лабораторной диагностике. Минск: Беларусь, 2000. Т.1. 495 с.
31. Кононенко Г.И., Буркин А.А., Зотова В.Е. Охратоксин А: исследование контаминации зерна // Прикл. биохим. и микробиол. 2000. № 2. С.209213.
32. Костромитинов Н.П. Микотоксикозы // Вет. газета. 2000. № 18. С. 45.
33. Котик А.Н. Микотоксикозы птиц. Донецк.: Донеччина, 1999. 267 с.
34. Лабораторные исследования в ветеринарии: биохимические и микологические / Б.И. Антонов, Т.Ф. Яковлев, В.И. Деребина и др. М.: Агропромиздат, 1991. 287с.
35. Лабораторные методы исследования в клинике. Справочник. Под ред. В.В. Меньшикова. М., Медицина, 1987. С. 215 219.
36. Лагаускас А., Стакенене Ю. Продуцирующие токсины микромицеты на пищевых продуктах растительного происхождения // Успехи медицинской микологии. 2003. Т.1. С. 152153.
37. Лапина Т.П. Биохимические изменения качества ячменя, пораженного мицелиальными грибами // Достиж. науки и техн. АПК. 2002. №1. С. 37 38.
38. Левитин М.М. Микотоксины фитопатогенных грибов и микотоксикозы человека // Успехи медицинской микологии. 2003. Т.1. С. 148150.
39. Лісовий М.П. Методологія та основи концепції захисту рослин в Україні // Вісн. агр. науки. 2002. № 9. С. 25 28.
40. Лозбин Л.И., Диденко Н.Ю., Григорьева Н.Н. Токсические свойства штаммов Aspergillus niger, выделенных из растительных пищевых продуктов Украины // Тезисы докладов регионального симпозиума. Оренбург, 1977. С. 90-91.
41. Лукашик Н.Н. Биоэкологическое обоснование эффективности обеззараживания семян в ограничении развития и вредоносности корневой гнили ячменя в условиях Белоруссии // Автореф. дис. канд. с.-х. наук. Самохваловичи, 1984. 17 с.
42. Лукашик Н.Н., Буга С.Ф., Войтова Л.Р. Определение зараженности семян и проростков ячменя гельминтоспориозно-фузариозной инфекцией и качества их обеззараживания: методические указания. Минск, 1982. 10 с.
43. Львова Л.С., Омельченко М.Д., Пименова В.В. Образование микотоксинов в фузариозной пшенице при неблагоприятных условиях уборки // Прикл. биохим. и микробиол. 1994. №5. С. 686694.
44. Львова Л.С., Орлова Н.Ю., Шульгина А.П. Фузариоз ячменя: возбудители и микотоксины // Тр. ВНИИ зерна и продуктов его переработки. 1992. №118. С. 81 91.
45. Львова Л.С., Шульгина А.П., Шатилова Т.И. Биосинтез микотоксинов грибами родов Aspergillus и Penicillium, выделенных из зерна // Прикладн. биохим. и микробиол. 1978. В.5. С. 735-741.
46. Малинин О.А., Хмельницкий Г.А., Куцан А.Т. Ветеринарная токсикология. Корсунь-Шевченковский: ЧП Майдаченко, 2002. С. 332 341.
47. Методические указания по обнаружению, идентификации и определению содержания дезоксиниваленола, ацетилдезоксиниваленола и зеараленона в зерне и зернопродуктах / Москва, 1990. 13 с.
48. Методичні вказівки по санітарно-мікологічній оцінці і поліпшенню якості кормів / А.Ф. Ображей, Л.І. Погребняк, О.Ф. Корзуненко та ін. Київ, 1998. 107 с.
49. Мирчинк Т.Г. Почвенная микология . М.: Изд-во МГУ, 1988. 220 с.
50. Мікотоксикологічний моніторинг концентрованих кормів лісостепу України / О. Малінін, О. Куцан, Г. Шевцова, О. Семеріна // Тваринництво України. 2003. № 12. С. 26-28.
51. Монастырский О.А. Зараженность семян токсинообразующими грибами // Агро ХХI. 2000. № 4. С. 67.
52. Монастырский О.А. Токсинообразующие грибы, паразитирующие на зерне // Агро XXІ. 2001. №11. С. 6 7.
53. Назарова Т.И., Пушко Л.В., Корягин А.А. Эпидемиологические аспекты микогенной аллергии у детей // Вестн. Рос. ун-та дружбы народов Сер. мед. 1999. № 2. С. 3234.
54. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных / А. П. Калашников, Н. И. Клейменов, В. Н. Баканов и др. / М., 1985. 352 с.
55. Ображей А.Ф. Т-2 токсикоз курей // Ветеринария. 1997. № 12. С. 4650.
56. Онегов А.П., Мельникова М.Ф., Глушкова Н.А. О микотическом токсикозе свиней, вызываемом грибом Aspergillus niger // Тр. Кировкого с.х. ин-та. Киров, 1953. Т.9. С. 83.
57. Осипян Л.Л., Григорян К.М., Юсеф О.А. Загрязненность сои и соевой муки микромицетами и микотоксинами // Микология и фитопатология. 2002. № 1. С. 4347.
58. Павлов В.П., Алеев В.Д., Ахметов Ф.Г. Случай зеараленонтоксикоза у свиней // Ветеринария. 2003. №8. С.10 11.
59. Панасенко В.Т. Токсичные и патогенные плесневые грибы // Микробиол. 1941. Т.10. С. 762770.
60. Папазян Р. Микотоксины: экономический риск и контроль // Животноводство России. 2002. № 7. С. 1620.
61. Пат. UA, 10475 А, С12N1/14. Штам гриба Aspergillus ochraceus 740 продуцент охратоксину А / Г.О. Хмельницький, М.В. Волков. № 93007241; Заявл. 21.08.93; Опубл. 25.12.96, Бюл. № 4.
62. Пат. UA, 12712С12N 5/00 B23H3/00. Спосіб експресного визначення здатності грибів Fusarium spp. продукувати зеараленон / В.В. Рухляда, А.В. Андрійчук, А.В. Білан. № u 200508728; Заявл. 13.09.2005; Опубл. 15.02.2006, Бюл. №2.
63. Пат. UA, 4794 С12N1/00 Спосіб експресного визначення здатності грибів роду Fusarium продукувати Т-2 токсин / В.В. Рухляда, С.А. Білик, С.І. Тарануха. № 20040402869; Заявл. 20.04.2004; Опубл. 15.02.2005, Бюл. №2.
64. Пидопличко Н.М. Пенициллии. Ключ для определения видов. К., 1972. 152 с.
65. Попов В.П., Маринич А.М., Ланько А.И. Физико-географическое районирование Украинской ССР. К., 1968. 683с.
66. Ретьман С., Кислих Т., Коломієць С. Зерно після збирання врожаю // Пропозиція. 2001. № 11. С. 27-31.
67. Рухляда В., Кулініч М. Фузаріотоксикоз сільськогосподарських тварин з естрогенним синдромом // Ветеринарна медицина України. 1998. № 5. С. 36-37.
68. Рухляда В., Малохатько І. Фузаріо-Т-2 токсикоз сільськогосподарських тварин // Ветеринарна медицина України. 2002. № 3. С. 1214.
69. Рухляда В.В. Действие фузариотоксина Т-2 на поросят // Ветеринария. 1985. №8. С. 6768.
70. Рухляда В.В. Щодо вивчення грибів групи Aspergillus flavus, виділених з кормів // Ветеринарія. 1982. В.56. С.3336.
71. Рухляда В.В., Андрійчук А.В., Соколова О.В. Мікологічний моніторинг зерна ячменю в різних фізико-географічних регіонах України // Вісник Білоцерківського ДАУ. 2006. В.36. С. 149155.
72. Рухляда В.В., Кулініч М.М., Тарануха С.І. Поширення мікроміцетів на зернових кормах та їх токсигенні властивості // Ветеринарна медицина України. 2001. № 6. С. 44 45.
73. Рухляда В.В., Элланская И.А. Виды рода Fusarium на кормах, продуцирующие зеараленон // Микробиол. журнал. 1982. В. 3. С. 31-34.
74. Рухляда В.В., Элланская И.А., Кулинич Н.Н. Видовой состав и токсигенные свойства грибов рода Fusarium, контаминирующих кукурузу // Микробиол. журнал. 1995. № 4. С. 35-42.
75. Саркисов А.Х. Микотоксикозы: Грибковые отравления. М.: Сельхозгиз, 1954. 216 с.
76. Саттон Д., Фотергилл А., Ринальди М. Определитель патогенных и условно патогенных грибов. М., 2001. 468 с.
77. Семенов С.М. Лабораторные среды для актиномицетов и грибов. Справочник. М.: Агропромиздат, 1990. 240с.
78. Смирнов А.М., Таланов Г.А., Кононенко Г.П. Животноводству безопасные корма // Ветеринария. 1999. №1. С. 36.
79. Судзиловский П.Н., Ивановский С.А., Лукашев С.А. Материалы об аспергиллотоксикозе баранов // Тр. МВА. 1964. Т.46. С. 284-287.
80. Танков Д.И. Зеараленонобразуващи микроскопични грибчики и разпространението им в пшеница и царевица за фуражни цели // Животновод. науки. 1998. №4. С.6366.
81. Тремасов М.Я., Сметов П.К. Спонтанные, смешанные микотоксикозы животных // Ветеринария. 1995. № 3. С. 20-23.
82. Труфанова В. Частота контамінації мікотоксинами кормів для птиці // Ветеринарна медицина України. 2004. № 9. С. 26-28.
83. Тутельян В.А., Кравченко Л.В. Микотоксины: медицинские и биологические аспекты. М.: Медицина, 1985. 319с.
84. Федорова Р.Н., Семенов А.Я., Волкова В.А. Патогенная микофлора калиброваных семян ячменя // Тез. докл. VII конф. по споровым растениям Средней Азии и Казахстана. Алма-Ата, 1984. С. 69 70.
85. Харченко С.М., Башта О.В. Методичні рекомендації прискореного визначення токсигенних грибів та мікотоксинів в кормах. К.: 2003. 11с.
86. Харченко С.М., Шуба В.В., Куц Н.В. Токсичні гриби на кормах // Ветеринарна медицина України. 1997. №8. С. 27 29.
87. Харченко С.Н., Литвин В.П. Микологическое исследование разных видов кормов в хозяйстве промышленного типа Киевской области // Микробиол. журн. 1997. Т.4, № 2. С. 139 144.
88. Чулкина В.А. Защита зерновых культур от обыкновенной гнили. М.: Россельхозиздат, 1979. 72 с.
89. Шикальчик Н.В. Грибные болезни злаковых трав в Белорусской ССР и биологическое обоснование мер борьбы с ними на семенниках овсяницы луговой, костра безостого, райграса пастбищного // Автореф. дис. канд. биол. наук. Л., 1987. 18 с.
90. Шипилова Н.П. Видовой состав и биоэкологические особенности возбудителей фузариоза семян зерновых культур // Автореф. дис. канд. биол. наук. Спб., 1994. 21с.
91. Abarca M.L., Bragulat M.R., Cabanes F.J. Ochratoxin A production by strains of Aspergillus niger var. niger // Appl. Environ. Microbiol. 1994. № 60. P.2650 2652.
92. Abbas H., Mirocha C., Gunther R. Mycotoxins produced by toxic Fusarium isolates obtained from agricultural and nonagricultural areas of Norway // Mycopathol. 1989. № 3. P. 143151.
93. Abramson D., Sinha R., Mills J. Mycotoxin formation in moist 2-row and 6-row barley during granary storage // Mycopathologia. 1987. № 3. P. 179-185.
94. Aspergillus carbonarius as the main source of ochratoxin A contamination in dried vine fruits from the Spanish market / L. Abarca, F. Accensi, M. Bragulat, J. Cabanes // J. Food Prot. 2003. № 3. P. 504 506.
95. Bacon C.W., Robbins J.D., Porter J.K. Media for identification of Gibberella zea and production of F-2 (zearalenon) // Appl. Microbiol. 1977. №2. P. 445-449.
96. Balkan endemic nephropathy: role of ochratoxins A through biomarkers / M. Castegnaro, D. Canadas, T. Vrabcheva, T. Petcova // Mol. Nutr. Food Res. 2006. № 6. P. 519-529.
97. Bauer J., Gareis M. Ochratoxin A in der Nahrungsmittelkette // J. veter. med. ser. 1987. № 8. P. 613-627.
98. Belli N., Pardo E., Marin S. Occurrence of ochratoxin A and toxicgenic potential of fungal isolates from Spanish grapes // Journal of the science of food and agriculture. 2004. № 6. P.541546.
99. Benkerroum S., Tantaoui A. Study of toxigenic moulds and mycotoxins in poultry feeds // Rew. med. vet. 2001. № 4. P. 335-342.
100. Betina V. Mycotoxins (Production, isolation, separation and purification). Amsterdam: Elsevier. 1984. 525p.
101. Bragulat M., Abarca L., Cabanes J. An easy screening method for fungi production ochratoxin A in pure culture // Int. J. Food Microbiol. 2001. V. 71. P. 139-144.
102. Bruinink A., Sidler C. The neurotoxic effects of ochratoxin-A are reduced by protein binding but are not affected by l-phenylalanine // Toxicol. Appl. Pharmacol. 1997. № 146. P. 173179.
103. Burns R., Dwivedy P. The natural occurrence of ochratoxin A and its effects in poultry. A review. Part II // World poultry sci