МІКРОТОПОНІМІЯ КІРОВОГРАДА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

На правах рукопису

ЛЯШЕНКО РОМАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 811.161.2: 81’373.21

МІКРОТОПОНІМІЯ КІРОВОГРАДА

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор ЛучикВ.В.

Кіровоград 2007

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ................................................. 5
1. СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................ 5
2. СПИСОК ІНФОРМАТОРІВ........................................................... 8
3. ІНШІ СКОРОЧЕННЯ..................................................................... 9
ВСТУП................................................................................................ 10
РОЗДІЛ І. Мікротопонімія як об’єкт наукового вивчення................ 18
1.1. Історія вивчення мікротопонімів в українському
й слов’янському мовознавстві............................................................ 18
1.2. Функції мікротопонімів в українській мові................................ 32
1.3. Основні умови формування мікротопонімії Кіровограда......... 33
1.3.1.Зовнішньомовні чинники, що вплинули
на формування мікротопонімії........................................................... 37
1.3.2. Внутрішньомовні чинники, що вплинули на формування
мікротопонімії..................................................................................... 40
1.4. Статус мікротопонімів міста Кіровограда.................................. 41
1.4.1. Природні мікротопоніми.......................................................... 42
1.4.2. Штучні мікротопоніми.............................................................. 44
Висновки.............................................................................................. 52
РОЗДІЛ ІІ. Мотиваційно-семантичні групи мікротопонімів
Кіровограда........................................................................................ 54
2.1. Мікротопоніми, утворені за відношенням до людини............... 55
2.1.1. Мікротопоніми, утворені від основ особових імен людей...... 56
2.1.2. Прізвищеві та прізвиськові основи в мікротопонімії.............. 64
2.1.2.1.Власні назви міських об’єктів, похідні від прибраних
імен (псевдонімів)................................................................................ 77
2.2. Мікротопоніми, утворені за відношенням до водних об’єктів.. 79
2.3. Мікротопоніми, утворені за відношенням до назв населених
пунктів................................................................................................. 82
2.3.1. Власне-ойконімні утворення.................................................... 84
2.3.2. Найменування, похідні від мікроойконімів............................. 87
2.4. Мікротопоніми, утворені за відношенням до етнічних назв
регіону чи країни................................................................................ 88
2.5. Мікротопоніми, утворені за відношенням до рельєфу.............. 90
2.5.1. Мікротопоніми з компонентами, що характеризують рельєф 90
2.5.2. Мікротопоніми з компонентами, які вказують на структуру
чи властивості ґрунту......................................................................... 93
2.6. Мікротопоніми, що походять від інших тематичних груп........ 96
2.6.1. Назви з макротопонімними основами...................................... 97
2.6.2. Відмікротопонімні утворення.................................................. 97
2.6.3. Мікротопоніми, утворені за відношенням до назв підприємств 98
2.6.4. Художньо-естетичні мікротопоніми......................................... 100
2.6.5. Основи мікротопонімів, похідні від назв місцевої флори
і фауни................................................................................................. 102
2.6.6. Основи мікротопонімів, що вказують на умови заснування
поселень............................................................................................... 105
2.6.7. Основи мікротопонімів, що вказують на призначення
та використання площі....................................................................... 106
2.6.8. Основи мікротопонімів, що вказують на різні промисли....... 108
2.6.9. Основи мікротопонімів, що вказують на шляхи сполучення. 110
2.6.10. Основи мікротопонімів, які визначають орієнтацію
об’єкта в просторі............................................................................... 111
2.6.11. Основи мікротопонімів, пов’язані з різними одиницями
виміру площ, наділів.......................................................................... 112
2.6.12. Назви, які вказують на відношення об’єкта до людей
(соціальна характеристика)................................................................ 113
2.6.13. Назви релігійного характеру................................................. 114
2.6.14. Назви, пов’язані з історичними подіями............................... 115
2.6.15. Похідні від інших твірних слів............................................... 116
2.6.16. Основи мікротопонімів із затемненою семантикою.............. 117
2.7. Динаміка процесу перейменувань у системі
мікротопонімів Кіровограда.............................................................. 118
Висновки.............................................................................................. 123
РОЗДІЛ ІІІ. Словотвірна структура мікротопонімів Кіровограда... 127
3.1. Одночленні мікротопоніми.......................................................... 129
3.1.1. Первинні (лексико-семантичні та морфолого-синтаксичні)
утворення............................................................................................ 131
3.1.1.1. Іменникові утворення............................................................. 131
3.1.1.2. Прикметникові утворення..................................................... 136
3.1.2. Вторинні мікротопоніми........................................................... 139
3.2. Складені мікротопоніми.............................................................. 146
3.2.1. Двочленні та багаточленні мікротопоніми.............................. 146
3.2.2. Прийменникові і сполучникові лексикалізовані сполуки....... 156
3.2.2.1. Прийменникові лексикалізовані сполуки.............................. 157
3.2.2.2. Іменниково-прийменникові багаточленні конструкції......... 159
3.2.2.3. Мікротопоніми еліптичного типу.......................................... 159
3.2.2.4. Сполучникові лексикалізовані утворення............................ 160
3.3. Структурні варіанти мікротопонімів.......................................... 161
Висновки.............................................................................................. 164
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.................................................................... 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..................................... 172

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
1. СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Брокгауз Энциклопедическій словарь: В 82-х т. / Изд. Ф.А.Брокгаузъ, И.А.Ефронъ. Спб.: Типо-Литографія И.А.Ефрона, 1890 1907. Т.1 82.
БСЭ Большая Советская Энциклопедия: В 30-и т. / Гл. ред. А.М.Прохоров. М.: Советская энциклопедия. Т.25. 1976. С.275.
ВІЛ СкрипникЛ.Г., ДзятківськаН.П. Власні імена людей. Словник-довідник. К.: Наук. думка, 1996. 335с.
Грінченко Словарь української мови: В 4-х т. / Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко. К.: Наук. думка, 1996. Т.1 4.
ГСС Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. М.: Военное издательство. Т.2. 1988. С.55.
ГЮ 1913 Ежегодник Голоса Юга. 1913. Елисаветград, 1913.
ДАКО, Копії Копії картографування схем сполучень міста Єлисаветграда (1891 1934 рр.).
ДАКО, План 1911 Планъ г. Елисаветграда. Масштаб: 100 саж. в 1 англ. дюйм. / Составилъ городской землемhр П.З.Рябков. Елисаветград: Изданіе Елисаветградского Земства, 1911.
Довідник Телефонный справочник г.Кировограда. Список телефонов Кировограда по состоянию на 1 июля 1993 года. Кировоград: РИА Горн”, 1993. 344с.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: В 7-и т. / Гол. ред. О.С.Мельничук. К.: Наук. думка, 1990. Т. 4. С.452.
КБС 2001 Кіровоград. Бізнес-схема 2001 / Підприємство Аерогеодезія”. Львів: Видавництво Дедра-Захід”, 2001.
КЕЭ Краткая еврейская энциклопедия: В 11-и т. / Глав. ред. Н.Прат и М.Кипнис. Иерусалим: Общество по исследованию еврейских общин; Еврейский ун-т в Иерусалиме, 2005. Т.11. 900с.
Кизименко КизименкоП.М. Пам’ять степів. Історичні нариси з минулого Кіровоградщини. Кіровоград: Мавік, 2003. 246с.
КПМ 2005 Кіровоград. План міста. Масштаб 1: 20000. К.: ДНВП Картографія”, 2005.
Лучик Словник народних географічних термінів Кіровоградщини / Відп. ред. В.В.Лучик. Київ-Кіровоград: РВГІЦ КДПУ, 1999. 224с.
МЕ Матеріали, які зібрані шляхом місцевої експедиції 2002 2006рр., проведеної індивідуально (далі МЕ).
МОТПГК Материалы для обследования трудовых передвижений в городе Кировограде. Кировоград, 1987. 25с.
Мурзаєв Мурзаев Э.М. Словарь народных географических терминов. М.: Мысль, 1984. 653с.
МУ КМР Міністерське управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин при виконкомі Кіровоградської міської ради (список власних назв вулиць, провулків, проїздів, тупиків м.Кіровограда станом на 2000р.). 7арк.
Пашутін ПашутинъА.Н. Историческій очеркъ г.Елисаветграда. Кіровоград: Кіровоградське обласне відділення Всеукраїнської музичної спілки, 1992. 176с.
Перелік Перелік пам’яток містобудування, архітектури, історії, культури та монументального мистецтва Кіровоградської обл., затверджених рішенням обласної ради від 29 листопада 2002р. №91 та Перелік пам’яток культурної спадщини у Кіровоградській обл., затверджених рішенням обласної ради від 23 червня 2006р. №32. 16арк.
План 1836 Планъ Крhпости Святой Елисаветы при Городh Елисаветградъ. Масштаб: в англ. дюйме 10 саж. Елисаветград, 1836. (ЦНБ НАН України, зал картографії)
План 1847 План г. Елисаветграда с окресностями. Масштаб: в англ. дюйме 250 саж. Б. м. в., 1847. (ЦНБ НАН України, зал картографії)
План 1910 План міської землі на Озерній Балці м. Єлисаветграда / Укл. землемір Б.І.Собіневський. Масштаб: в англ. дюймі 10 саж. Б. м. в., 1910.
План-схема Відбитки план-схеми фортеці Святої Єлисавети. (Кіровоградська ОУНБ ім. Д.І.Чижевського)
План Відбитки плану м. Кіровограда. Центральна частина міста. (ЦНБ НАН України, зал картографії)
Путівник 1913 Старий Єлисаветград. Центр міста Кіровограда. Путівник (передрук 1913р.). // Відп. ред. В.П.Босий. Кіровоград, 1990р. 1 арк.
Рябков 1913 Планъ г.Елисаветграда / Составилъ городской землемhр П.З.Рябков. Елисаветград: Изданіе Елисаветградской городской управы, 1913.
СУМ Словник української мови: В 11-и т. / І.К.Білодід (гол. ред.) та ін. К.: Наук. думка, 1970 1980. Т. І ХІ.
УРЕ 1961 Українська Радянська Енциклопедія: В 16-и т. / М.П.Бажан (гол. ред.) та ін. К.: ГР УРЕ АН УРСР. Т.VII. 1961. С.77.
УРЕ 1977 Українська Радянська Енциклопедія: В 12-и т. / М.П.Бажан (гол. ред.) та ін. К.: ГР УРЕ АН УРСР. 1977. Т. 1 12.
УРЕС Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / М.П.Бажан (гол. ред.), І.К.Білодід та ін. Т.1 3. К.: ГР УРЕ АН УРСР, 1966 1967.
УН Уточнені назви проспектів, вулиць, провулків, проїздів, тупиків м.Кіровограда, затверджені рішенням Кіровоградської міської ради від 25 листопада 2003р. 6 арк. + 1 арк. (Додаток).
Шляховий ШляховойК. История в каждом имени: Крепость Святой Елисаветы и улицы нашего города // Ведомости. Кировоград, 1999. 24сент. С.4 5.
Stadtplan 1943 Stadtplan Kirowograd. Б. м. в., 1943.

2. СПИСОК ІНФОРМАТОРІВ

1. Жученко Марія Григорівна, 1912 р.н.; українка, уродженець Кіровограда, старожил.
2. Ляшенко Фаїна Андріївна, 1938 р.н.; українка, місцевий житель, старожил.
3. Міщук Микола Андрійович, 1935 р.н.; українець, місцевий житель, старожил.
4. Смотренко Вадим Васильович, 1934 р.н.; українець, уродженець Кіровограда, старожил.
5. Суржик Людмила Анатоліївна, 1961 р.н.; українка, місцевий житель.
6. Чайка Лідія Григорівна, 1928 р.н.; українка, уродженець Кіровограда, старожил.
7. Шляховий Костянтин Васильович, 1958 р.н.; українець, уродженець Кіровограда, старожил.
8. Щербина Єлизавета Миколаївна, 1935 р.н.; українка, місцевий житель, старожил.
3. ІНШІ СКОРОЧЕННЯ

авт. автор р. рік, річка
арк. аркуш рр. роки, річки
бас. басейн рис. рисунок
б. м. в. без місця видання р-н район
б. р. в. без року видання розм. розмовне
в. великий, верхній с. село,
див. дивись сторінка
др. другий с.-г. сільсько-
зменш.- господарський
пестл. зменшено-пестливе серед. середина
ін-т інститут смт селище
кін. кінець міського типу
л. ліва притока спр. справа
м. місто ст. століття
н. нижній с-ще селище
н. е. нашої ери т. том
обл. область т. зв. так званий
од. зб. одиниць зберігання т. ін. таке інше
оз. озеро т. ч. тому числі
оп. опис табл. таблиця
п. права притока тис. тисячоліття,
пер. перший тисяч
под. подібне ун-т університет
пол. половина ф. фонд
пор. порівняй ч. м. частина
поч. початок міста
р. н. року народження чол. чоловік

ВСТУП

Актуальність теми. Мікротопоніми утворюють особливий і досить помітний шар пропріальної лексики кожної національної мови, тому останнім часом назви дрібних географічних об’єктів стали предметом більш активних ономастичних досліджень. Значна частина мікротопонімів назавжди зникає з пам’яті місцевих жителів, для яких переважним є топонімне, а не історичне значення географічних назв. Тому віднайти всі власні назви міста вдається лише за участю наукового співробітника краєзнавчого музею, спеціаліста державного архіву, краєзнавця, тутешніх старожилів.
Мікротопоніми це назви дрібних географічних об’єктів, створених як людиною, так і природою. До першої групи передусім належать назви вулиць, провулків, площ (майданів), релігійних споруд, селищ і частин міста, скверів, шляхів сполучення, будинків, власниками яких були в Кіровограді переважно переселенці: євреї, росіяни, серби та ін. Друга група представлена власними назвами, що вживаються для позначення природних реалій: річок, ставків, струмків, шляхів, ярів (балок), рослин (переважно довговічних дерев дуба, верби, сосни, чагарнику), масивних жител диких птахів. Ті з перелічених категорій мікротопонімів, які притаманні лише місту, мають власну специфіку і належать до особливого підкласу власних назв на позначення внутрішньоміських географічних об’єктів урбанонімії.
Зараз місто як науковий феномен активно досліджується географами (сучасні урбанізаційні процеси), істориками (причини виникнення і формування сучасних міст), культурологами (місто як культурний, духовний та економічний центр), етнографами (місто як живий складник нації, співіснування його мешканців із національними меншинами, міграційні процеси), літературознавцями (розгляд феномену міста у мистецькій призмі) та мовознавцями (мовна ситуація в місті). Однак спеціальних монографічних праць з проблем мікротопонімії Кіровограда в національному мовознавстві ще немає, не визначено чітко ономастичного статусу власних назв внутрішньоміських об’єктів в українській мові. Окремі назви місцевих водних мікрооб’єктів залучалися до аналізу в монографіях В.В.Лучика [92; 94], в яких мікротопонімія Кіровограда представлена мінімально. Відсутні також і системні дослідження з мікротопонімії Кіровоградщини. Стосовно інших регіонів цими питаннями продовжують активно займатися провідні українські ономасти українські ономасти Г.Л.Аркушин [144], Д.Г.Бучко [14], С.О.Вербич [17], І.М.Желєзняк [39], О.П.Карпенко [55], Ю.О.Карпенко [57], Н.І.Лісняк [89], О.І.Михальчук [106], І.В.Муромцев [108], Є.С.Отін [116], С.Є.Панцьо [119], Т.І.Поляруш [128], А.М.Поповський [132], Я.О.Пура [135], Є.О.Черепанова [181], П.П.Чучка [189], В.П.Шульгач [197; 198] та інші.
Отже, актуальність вивчення мікротопонімної системи полягає в тому, що на сьогодні існує нагальна потреба дослідження відповідних одиниць необстежених регіонів України, зокрема Кіровоградщини. Підготовка системної праці стосовно цього регіону дасть можливість вивчити мікротопоніми Кіровограда на різних мовних рівнях та часових зрізах. Усебічний аналіз зібраної мікротопонімії дозволить виявити важливі факти і явища в процесі онімної номінації, лексико-семантичну базу й структурні особливості розгляданих одиниць, що важливо для подальших досліджень пропріальної лексики української мови. Актуальність обраної проблеми полягає і в тому, що отримані результати можуть бути корисні для дотичних наукових галузей, оскільки мікротопоніми зберігають цікаву фізико-географічну, історичну, суспільно-політичну та іншу позамовну інформацію.
Вивчення теоретичних і лексикографічних праць відповідного ономастичного напрямку свідчить про проведену глибоку дослідницьку роботу впродовж др. пол. ХХ поч. ХХІст. провідними українськими і слов’янськими вченими щодо з’ясування питань, пов’язаних із закономірностями розвитку, особливостями функціонування та структури досліджуваних одиниць у синхронно-діахронній мовній площині. Однак це не вирішує до кінця проблеми в українській топонімосфері. Адже до сьогодні ще й досі відсутні дослідження особливостей становлення і функціонування мікротопонімних підсистем багатьох регіонів України, до яких належить і обстежуваний центральноукраїнський регіон.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає комплексній науковій темі кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Актуальні проблеми лексикології й граматики української мови” (№0204V000690), програмі ономастичних досліджень відділу ономастики й термінології Інституту української мови НАН України, завданням Слов’янської ономастичної комісії, яка працює над виданням ономастичних атласів. Вона затверджена на засіданні наукової координаційної ради Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол №22 від 13 жовтня 2004 року).
Мета роботи дослідити структурно-семантичні особливості назв внутрішньоміських об’єктів м.Кіровограда в період їхнього активного формування з другої половини XVIII до початку ХХІ ст.
Для досягнення поставленої мети передбачається розв’язання таких завдань:
1) виявити у писемних джерелах, картографічних й архівних матеріалах назви внутрішньоміських географічних об’єктів Кіровограда та інвентаризувати їх;
2) здійснити мотиваційно-семантичний і, принагідно, етимологічний аналіз основ мікротопонімів; описати системні та структурно-семантичні зв’язки між різними групами й окремими назвами в міській мікротопонімії;
3) встановити твірну онімну й апелятивну лексику, відбиту в основах розгляданих мікротопонімів;
4) дослідити способи й засоби творення зібраних назв; визначити їхню словотвірну структуру й найбільш продуктивні типи;
5) охарактеризувати динаміку перейменувань у різні історичні часи й основні тенденції в системі мікротопонімів;
6) укласти словник-покажчик мікротопонімів Кіровограда.
Джерельною базою дисертації послужили: Матеріали управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин при виконавчому комітеті Кіровоградської міської ради (список власних назв вулиць, провулків, проїздів, тупиків м. Кіровограда станом на 2000 рік). 7 арк. (МУ ...КМР); Перелік пам’яток містобудування, архітектури, історії, культури та монументального мистецтва Кіровоградської області, затверджених рішенням обласної ради від 29 листопада 2002 року № 91 та Перелік пам’яток культурної спадщини у Кіровоградській області, затверджених рішенням обласної ради від 23 червня 2006 року № 32. 16 арк. (Перелік); Уточнені назви проспектів, вулиць, провулків, проїздів, тупиків м. Кіровограда, затверджені рішенням Кіровоградської міської ради від 25 листопада 2003 року 6 арк. + 1 арк. (Додаток) (УН); Матеріали, які зібрані шляхом місцевої експедиції 2002 2006 рр., проведеної індивідуально (МЕ); Планъ Крhпости Святой Елисаветы при Городh Елисаветградъ. Масштаб: в англ. дюйме 10 саж. Елисаветград, 1836 (План 1836); План г. Елисаветграда с окресностями. Масштаб: в англ. дюйме 250 саж. Б. м. в., 1847 (План 1847); Списки назв вулиць, соборів та церков (ДАКО); Копії картографування схем сполучень м. Єлисаветграда (1891 1934 рр.) (ДАКО, Копії); План міської землі на Озерній Балці м. Єлисаветграда / Укл. землемір Б.І. Собіневський. Масштаб: в англ. дюймі 10 саж. Б. м. в., 1910 (План 1910); Планъ г.Елисаветграда / Составилъ городской землемhръ П.З. Рябков. Елисаветград: Изданіе Елисаветградского Земства, 1911 (ДАКО, План 1911); Ежегодник Голоса Юга. 1913. Елисаветград, 1913 (ГЮ 1913); Планъ г. Елисаветграда / Составилъ землемhръ П.З. Рябков. Елисаветград: Изданіе Елисаветградской городской управы, 1913 (Рябков 1913); Старий Єлисаветград. Центр міста Кіровограда. Путівник (передрук 1913 року) // Відп. ред. В.П. Босий. Кіровоград, 1990. 1 арк. (Путівник 1913); Stadtplan Kirowograd. Б.м.в., 1943 (Stadtplan 1943); Відбитки плану м. Кіровограда. Центральна частина міста (План); А.Н. Пашутінъ. Историческій очеркъ г.Елисаветграда

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Мікротопоніми Кіровограда є невід’ємними компонентами місцевої онімної системи. Маючи свої структурно-семантичні особливості, які залежать від історичного розвитку міської спільноти, природно-географічних умов місцевості, суспільно-економічного укладу, культурних і мовних традицій народу, мікротопонімія Кіровограда становить органічну частину топосистеми української мови.
2. Зібраний фактичний матеріал неоднорідний за своїм складом. Крім власне-мікротопонімів, у ньому виділяється ще один їхній підклас урбаноніми. Це дозволило виділити за характером формування три окремих розряди лексичних одиниць: 1) мікротопоніми природного походження, до складу яких увійшли основи, що вказують на тип ландшафту, кліматичні умови, місцеву флору і фауну: Лелече Гніздо (гніздо), Тополя (тополя) та ін.; 2) штучні назви більшість урбанонімів: Аеровокзал (аеровокзал), Михайлівська (вулиця); 3) утворення, що поєднують ознаки природних і штучних (переважно складені назви): Інгульська Набережна (вулиця), Перший Лелеківський (провулок).
3. У результаті дослідження мотиваційно-семантичних особливостей твірних основ мікротопонімів визначено, що всі вони утворилися на основі онімної або апелятивної лексики. Лінгвістичний аналіз твірних слів засвідчує, що у процесі словотворення найширше використано онімну лексику. У її складі виділено найменування за двома мотиваційно-семантичними різновидами основи з антропонімним значенням (26,6%) і основи-топоніми: гідроніми (1,4%), ойконіми (8,1%), мікроойконіми (5,0%), етнохороніми (1,5%), власне-топоніми (3,6%). Іншу групу утворюють найменування, похідні від різних тематичних груп переважно апелятивів (32,5%). Окрему розряд утворюють багатоорієнтовані назви (21,3%).
4. Отримані результати дослідження мікротопонімії Кіровограда дозволили встановити зв’язок між різними розрядами онімної системи. Це дало змогу пояснити закономірності формування мікротопонімних одиниць на основі указаних вище ономастичних розрядів і встановити їхні тенденції.
5. На відміну від макротопонімів, які мають переважно природне походження й узуальний характер, мікротопоніми, особливо урбаноніми, часто створюються штучно, тобто закріплюються владними структурами за певними об’єктами, а не формуються природним шляхом у місцевому мовному середовищі. Ця обставина полегшує інший штучний процес перейменування внутрішньоміських об’єктів. На сучасному етапі воно зумовлене, з одного боку, намаганням позбутися від заідеологізованих назв і відбитих у них чужих українцям цінностей (переважно радянських), а з іншого прагненням відродити історичні назви і національні цінності. В мікротопонімії Кіровограда діють обидві тенденції, але системного характеру вони ще не набули.
6. Перехід слів з одного класу до іншого (топонімізація апелятивів, трансонімізація), тісна взаємодія онімної та апелятивної лексики у процесі формування різних розрядів найменувань свідчать про системні та структурно-семантичні зв’язки між різними групами й окремими назвами в мікротопонімії Кіровограда.
7. Будова й дериваційні засоби мікротопонімів відбивають специфіку словотвору української національної мови. За структурними особливостями виділяються три групи найменувань: одночленні, складні та складені (багаточленні). Серед одночленних первинні (лексико-семантичні і морфолого-синтаксичні) та вторинні (морфологічні найменування). Вони утворені відомими в українській мові способами: лексико-семантичним (7,0%), морфолого-синтаксичним (27,7%), морфологічним (16,1%) і лексико-синтаксичним (1,1%).
8. Найпродуктивнішим серед одночленних мікротопонімів є морфолого-синтаксичний спосіб. Основний обсяг найменувань, утворених цим способом, складають деривати на -ський, -ний, -івський, -ївський, які поступово втрачають зв’язок з номенклатурним словом і субстантивуються. Панування такої тенденції в мікротопонімії міста засвідчує кількісна перевага назв на -ський (8,9%): Полтавська (вулиця), Студентський (мікрорайон). Аналіз мікротопонімів засвідчує, що у межах назв, утворених морфологічним способом, найпродуктивнішими є суфіксальні типи на -енський, -инський, -ин, -ів, -івка, -овка, -ка, -ний, -ове. Ґенітивний тип назв формують закінчення -а, -и, що є яскравою ознакою мікротопонімії. Ще одну словотворчу групу становлять лексеми, утворені способом складання основ (2,3 %) і складноскорочені слова (0,5 %) та абревіатури (0,041 %).
9. Особливістю мікротопонімії є висока продуктивність складених найменувань, серед яких найпоширеніші двочленні мікротопоніми, що є сполуками слів (31,8 %). За частиномовною належністю вирізняються такі їхні типи: прикметник + іменник”, числівник + іменник”, іменник + іменник”, іменник + іменник + іменник”; іменник + іменник + іменник + іменник”; прикметник + прикметник + іменник + іменник + іменник”. Додатковим у них виступає номенклатурне слово. Окреме місце посідають утворення ізоморфного типу дромоніми (Харківсько-Миколаївська залізинця) (3,2%). Поширеними є прийменникові та сполучникові лексикалізовані сполуки (4,3 %), до складу яких входять прийменники біля, до, за та ін., сполучники і, та. Особливістю місцевої мікротопонімії є функціонування варіантів. Велика частина складених мікротопонімів і поширеність варіантів свідчать про неусталений характер досліджуваних назв та функціонування багатьох з них за межами української мови.
10. На формуванні місцевої мікротопонімії позначився значний вплив російської мови: Большая (вулиця), Мельничний (провулок), Овражний (тупик), Черемушки (частина міста) та ін. Є сліди проживання в Кіровограді інших національних меншин, що свідчить про відкритий характер місцевої топонімної системи, яка поступово підпорядковується фонетичним і лексико-граматичним законам української мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АдамовичЕ.М. Варианты названий и названия-ориентиры в микротопонимии Случчины // Микротопонимия. М., 1967. С.63 71.
2. АдамовичЕ.М. Топонимия и микротопонимия Случчины: Автореф. дис. канд. филол. наук. Минск, 1966. 24с.
3. АдамовічЯ.М. Мікратапанімічныя назвы. Мінск: Вышэйшая школа, 1971. 112с.
4. АркушинГ. Деривати з рідковживаними афіксами та уніфіксами Західного Полісся // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів. Мовознавство: Збірник наук. статей. Чернівці: Рута, 2003. С.325 332.
5. БелейЛ.О. До питання про християнізацію іменника українців // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Випуск37. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. С.5 8.
6. БелейО.О. Сучасна українська ергонімія: власні назви підприємств Закарпаття. Ужгород, 1999. 111с.
7. БірылаМ.В., МацкевічЮ.Ф. Мікратапанінія Беларусі. Матэрыялы. Мінск: Навука і тэхніка, 1974. 327с.
8. БокійН.М. Археологічні пам’ятки Кіровоградщини // Поріг. Кіровоград, 1993. №6. С.15 22.
9. БокійН.М., БрайченкоО.Д., КуценкоЛ.В. До джерел історії краю. Кіровоград, 1994. 186с.
10. БондалетовВ.Д. Русская ономастика. М.: Просвещение, 1983. 224с.
11. Боплан Г.Л. де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. К.: Наук. думка, Кембрідж (Мас.): Укр. ін-т, 1990. 256с.
12. БорекГ. Восточнославянские топонимы с формантом -ьн // Восточнославянская ономастика. М.: Наука, 1972. С.90 143.
13. БрайченкоО.Д. З минулого Кіровоградщини (XVII XVIII ст.) // Поріг. Кіровоград, 1993. №6. С.32 34.
14. БучкоД.Г. Зв’язок типу географічного об’єкта з принципом і способом його номінації // Тези доповідей та повідомлень наукового семінару Ономастика східних слов’ян”. К., 1996. С. 12 13.
15. БучкоД.Г. Ойконімія Покуття: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук. Чернівці, 1992. 35с.
16. ВербичС.О. Гідроніми на -ина, -ин у басейні Верхнього Дністра (структурно-семантична характеристика) // Ономастика та етимологія. К., 1997. С.24-44.
17. ВербичС.О. Мікротопонімія як відбиття розвитку лексико-семантичної моделі апелятивонім” // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Випуск37. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. С.16 18.
18. ВерменичЯ.В. Історична регіоналістика в Україні // Український історичний журнал. 2002. №2. С.3 26.
19. ВерменичЯ.В. Теоретико-методологічні проблеми історичної урбаністики // Український історичний журнал. 2004. №3. С.21 38.
20. Вулиці Києва. Довідник. / За ред. А.В.Кудрицького. К.: Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1995. 279c.
21. Вулиці міста Кіровограда. Кіровоград: ЦУВ, 1999. 33с.
22. ГаборакМ.М. Семантико-словотвірні типи ойконімів Прикарпаття (ХІІ ХХст.): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Івано-Франківськ, 1999. 19с.
23. ГаласК.Й. З топоніміки Закарпаття // Доповіді та повідомлення Ужгородського ун-ту. Серія: Історико-філологічна. Ужгород: Вид-во Ужгородського ун-ту, 1957. С.81 83.
24. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. К.: УРЕ ім. М.П.Бажана, 1990. Т.2 : З О. С.16.
25. ГорпиничВ.О. та ін. Власні назви і відтопонімні утворення Інгуло-Бузького межиріччя. К.: Наук. думка, 1977. 192с.
26. ГорпиничВ.О. Назви жителів в українській мові // Питання словотвору, слововживання та нормування. К.: Вища шк., 1979. 158с.
27. ГорпиничВ.О. Сучасні словотворчі тенденції в розвитку мікрогідронімії Сумщини (назви ставків) // Питання гідроніміки. Матеріали 3-ої республіканської ономастичної наради. К., 1971. С.99 104.
28. ГриценкоП.Ю. Ареальне варіювання лексики. К.: Наук. думка, 1990. 272с.
29. Громадянська війна в Центральній Україні за документами з меморіального архіву Роберта Ельворті. Кіровоград, 1998. С.158 162.
30. ГромкоТ.В. Географічні терміни як твірні основи мікротопонімів // Тези доповідей та повідомлень наукового семінару Ономастика східних слов’ян”. К., 1996. С.20 21.
31. ГумецькаЛ.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV XVст. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298с.
32. ДанилюкО.К. До семантики волинських мікротопонімів з компонентом лис. // Проблеми регіональної ономастики (Тези доповідей і повідомлень наукового семінару). К., 1994. С.19.
33. ДенисюкВ.В. Антропонімія українських історіографічних пам’яток др. пол. XVII XVIIIст.: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Умань, 2003. 320арк.
34. ДзендзелівськийЙ.О. Українські назви для гирла, устя річки // Onomastica. Wroclaw Warszawa Krakуw. 1970. Rocznik ХV. С.125 142.
35. Документи з історії міст і сіл України. 1748 1917 роки. Мікрофотокопії ЦДІА у м.Києві. КМФ 11.
36. Документи з історії міст і сіл України. 1630 1776 роки. Мікрофотокопії ЦДІА у м.Києві. КМФ 34.
37. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / Відп. ред. О.С.Стрижак. К.: Наук. думка, 1985. 253с.
38. ЕмельяновичВ.М. Микротопонимия Северо-Западной части Брестской области: Автореф. дис. канд. филол. наук. Минск, 1982. 26с.
39. ЖелєзнякІ.М. Архаїчна мікротопонімія Києва // Мовознавство. 2001. №3. С.33 39.
40. ЖелєзнякІ.М. Ономастика України і етногенез східних слов’ян. К., 1998. С. 3 17, 57 74, 157 165.
41. ЖелєзнякІ.М. Ономастична лексика і український етногенез // Вісник НАН України, 1966. №1 2. С.30 33.
42. ЖелєзнякІ.М., КарпенкоО.П., ШульгачВ.П. Ономастика Полісся. К., 1999. 234с.
43. ЖелєзнякІ.М. Природа слов’янського топонімного композита // Проблеми ономастичного словотвору: Тези доповідей наук. семінару. К., 1997. С.18 20.
44. ЖелєзнякІ.М. Топонімічний ряд та семантичне поле топооснови // Наукові записки. Серія: Мовознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2003. Випуск І. С.17 22.
45. ЖучкевичВ.А. Происхождение географических названий Белоруссии. Минск, 1961. 78с.
46. ЗагребельнийП.А. Диво. Роман. К.: Махаон-Україна, 2000. С.570 574 (Пояснювальний словник).
47. Заповідні куточки Кіровоградської землі / Колектив авторів під заг. ред. д. б. н. Т.Л.Андрієнко. К.: Арктур-А, 1999. С.199 200.
48. ЗдірЛ. Було свято на вулиці Народного слова” // Народне слово. Кіровоград, 2000. 4лист. С.4.
49. ЗубковМ.Г. Мова ділових паперів. Комплексний довідник. Харків: Фоліо; Майдан, 2002. 288с.
50. ІвановаА.А. Мікротопоніми назовніки Мазырскага Палесся ў форме множнага ліку // Беларуская анамастыка. Мінск: Навука і тэхніка, 1981. С.131 138.
51. ІвченкоА.С. Містечка України. Довідник. К.: НВП Картографія”, 1999. С.81.
52. ІліадіО.І. Етимологічний коментар до двох слов’янських топонімів // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Випуск37. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. С.26 28.
53. Историческій очеркъ г. Елисаветграда / Составилъ и издалъ А.Н.Пашутинъ. Елисаветградъ: Лито-Типографія Бр.Шполянскихъ, 1897. 311с.
54. Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. К.: ГР УРЕ УРСР, 1972. С.81 125.
55. КарпенкоО.П. Назви річок Нижньої Правобережної Наддніпрянщини. К., 1989. 188с.
56. КарпенкоЮ.А. Ещё о топонимической префиксации: Конференция по топонимике северо-западной зоны СССР (Тезисы докладов и сообщений). Рига, 1966. С. 59 62.
57. КарпенкоЮ.А. Свойства и источники микротопонимии // Микротопонимия. М., 1967. С. 15 22.
58. КарпенкоЮ.О. Вступ до мовознавства: Підручник. К.: Академія, 2006. С.189 195.
59. КарпенкоЮ.О. Онімізація і трансонімізація як словотвірний акт // VIРеспубліканська ономастична конференція, 4 6 грудня 1990р.: Тези доповідей і повідомлень. Ч.1. Одеса, 1990. С.35 37.
60. КарпенкоЮ.О. Синхронічна сутність лексико-семантичного способу словотвору // Мовознавство. 1992. №4. С.3 10.
61. КарпенкоЮ.О. Топоніміка гірських районів Чернівецької області (конспект лекцій). Чернівці, 1964. 80с.
62. КарпенкоЮ.О. Топоніміка і її місце в лексичному складі мови (лекція). Чернівці, 1962. 22с.
63. КарпенкоЮ.О. Топонімія Буковини. К.: Наук. думка, 1973. 237с.
64. КарпенкоЮ.О. Топонімія Буковини. В 2-ох ч.: Дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.01. Чернівці, 1966. Частина 1. 472с. з граф. і табл.; Частина 2. Конспекти лекцій. 217с.
65. КарпіловськаЄ.А. Конструювання складних словотворчих одиниць (на матеріалі української мови). К.: Наук. думка, 1990. 156с.
66. КизименкоП.М. Козаки не за порогами, або Сучасна територія Кіровоградщини як невід’ємна складова частина Вольностей війська Запорозького”. Кіровоград: ПЖО Вечірня газета”, 1992. 20с.
67. КизименкоП.М. Пам’ять степів. Історичні нариси з минулого Кіровоградщини. Кіровоград: Мавік, 2003. 246с.
68. Кіровоградський обласний державний архів. Путівник. К.: Архівне управління УРСР, 1958. 347с.
69. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Морфеміка слов’янських мов як об’єкт наукового вивчення // Мовознавство. 1998. № 2 3. С.117 133.
70. КоваликІ.І. Основи словотворчої характеристики слова. Львів, 1961. 83с.
71. КоваликІ.І. Словотворча будова української топоніміки (Назви населених пунктів із суфіксом -иц-я, -ниц-я) // Питання українського мовознавства, кн. 4. Львів: Львівський ун-т, 1960. С.137 143.
72. КозирІ.А., ШевченкоС.І. Історія рідного краю. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. 72с.
73. КордубаМ.М. Що нам кажуть назви осель. Львів, 1938. 22с.
74. КорепановаА.П. Принципи номінації в структурно-лінгвістичному аспекті // Мовознавство. 1977. №6. С.54 57.
75. КочерганМ.П. Загальне мовознавство. К.: ВЦ Академія”, 1999. С.207 256.
76. КрижанівськаО.І. Валентність морфем в основах українських ойконімів: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Кіровоград, 1996. 20с.
77. КрижанівськаО.І. Інверсійний словник ойконімів України. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. 218с.
78. КрижанівськаО.І. Радиксоїдна валентність суфікса -ів (-ов-, -ев-) в ойконімних основах // Наукові записки. Серія: Філологічні науки. Випуск16. Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 1999. С.97 102.
79. КруглякЮ.М. Ім’я вашого міста: Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. К.: Наук. думка, 1978. C.64.
80. КузикБ.М., БілошапкаВ.В. Кіровоградщина: історія та сучасність центру України: В 2-ох т. Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. Т.1. С.343 346.
81. КупчинськаЗ.О. Лексико-семантична і словотвірна структура географічних назв на -ин, -ів (Територія України Х ХХст.): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Львів, 1993. 18с.
82. КупчинскийО.А. Украинские географические названия на -ичі XIV XXвв. (История возникновения, семантико-структурный анализ, статистика и география): Автореф. дис. канд. филол. наук. Одесса, 1974. 32с.
83. ЛебедеваА.И. Из наблюдений над Псковской микротопонимикой // Из истории слов и словарей: Очерки по лексикологии и лексикографии. Ленинград: ЛГУ им. А.Жданова, 1963. С.90 97.
84. ЛемтюговаВ.П. Восточнославянская ойконимия апеллятивного происхождения: Названия типов поселений. Минск: Наука и техника, 1983. 198с.
85. Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. 682с.
86. ЛисенкоГ.В. Ойконімія Полтавської області: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Чернівці, 2007. 20с.
87. ЛіснякН.І. Матеріали до Словника мікротопонімів Західного Поділля” // Наукові записки. Випуск 53. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: КДПУ, 2004. С.284 295.
88. ЛіснякН.І. Мікротопоніми Західного Поділля, мотивовані одиницями виміру площ // Наукові записки. Серія: Мовознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2000. Випуск ІІ. С.72 77.
89. ЛіснякН.І. Мікротопонімія Західного Поділля: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Ужгород, 2004. 173арк. + 217арк. (Додаток).
90. ЛободаВ.В. Суфікс -івка та його російські діаморфи -евка, -овка в українській топонімії // Українське мовознавство. 1977. №5. С.80 86.
91. ЛучикВ. Ономастична термінологія // Sіowiaсska onomastyka: Encyclopedia / pod red. Ewy Rzetelskiej-Feleszko i Aleksandry Cieњlikowej przy wspуіudziale Jerzego Dumy. Warszawa Krakуw. 2002. T.I. S. 16 17, 45 46, 69 70, 87 88, 106 109, 138 140, 171 173, 196 197, 276 278.
92. ЛучикВ.В. Автохтонні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя. Кіровоград: Друкарня газети Народне слово”, 1996. 235с.
93. ЛучикВ.В. Гідронімія Середнього Дніпро-Бузького межиріччя: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук. К., 1995. 50с.
94. ЛучикВ.В. Іншомовні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя. Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 1999. 104с.
95. ЛучикВ.В. Особливості становлення української урбанонімії // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: КДПУ, 2002. Випуск 44. С.3 4.
96. ЛучикВ.В. Становлення центральноукраїнської топонімії в євразійському контексті // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Випуск37. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2001. С.38 42.
97. Маленький Париж. Елисаветград в старой открытке / В.В.Петраков, В.П.Машковцев и др. М.: ООО Пинакотека”, 2004. 229с.
98. МарусенкоТ.О. Українські назви рельєфів і реконструкція праслов’янської лексики // Питання топоніміки та ономастики. К., 1962. С.143 146.
99. МасенкоЛ.Т. До питання про опозицію верх гора низ, діл” в давньоруській топонімії // Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах. К.: Наук. думка, 1986. С.83 88.
100. МатівосЮ.М. Від козацького кореня (З історії Бугогардівської паланки Запорізької Січі) // Поріг. Кіровоград, 1993. №2. С.16 31.
101. МатівосЮ.М. Козацтво і його вплив на матеріальну і духовну культуру нашого краю // Культура рідного краю (Тези обласної конференції). Кіровоград, 1991. С.83 87.
102. МатівосЮ.М. Місто на сивому Інгулі. Кіровоград: ТОВ Діаграма”, 2004. 296с.
103. МезенкоА.М. Имя внутригородского объекта в истории. Об урбанонимах Беларуси XIV нач. ХХ в. Словарь-справочник. Минск: Высшая школа, 2003. 301с.
104. МельникН.Ю. Структура і семантика мікротопонімів Нижньої Наддеснянщини // Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1994. С.140 150.
105. Микротопонимия. М.: Изд-во МГУ, 1967. 154с.
106. МихальчукО.І. Мікротопонімія Підгір’я: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1998. 219арк.
107. МурзаевЭ.М. Очерки топонимики. М.: Мысль, 1974. 382с.
108. МуромцевІ.В. Словотворчі типи гідронімів (басейн Сіверського Дінця). К.: Наук. думка, 1966. 104с.
109. Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Випуск37. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. 246с.
110. НиконовВ.А. Введение в топонимику. М.: Наука, 1965. 180с.
111. НиконовВ.А. Краткий топонимический словарь. М.: Мысль, 1968. 509с.
112. НімчукВ.В. Про необхідність вивчення топоніміки у зв’язку з народними говорами // Питання топоніміки та ономастики (Матеріали І Республіканської наради з питань топоніміки та ономастики). К., 1962. С.45 53.
113. Ономастика. Республіканський міжвідомчий збірник. Серія: Питання мовознавства. К.: Наук. думка, 1966. 163с.
114. Ономастика України першого тисячоліття нашої ери / Відп. ред. І.М.Желєзняк. К.: Наук. думка, 1992. 274с.
115. ОтинЕ.С. Топонимическая метонимия (вид связи гидроним-ойконим”) // Перспективы развития славянской ономастики. М.: Наука, 1980. С.106 121.
116. ОтінЄ.С. Що таке топоніміка // Структура і функції ономастичних одиниць. Донецьк: ДонДУ, 1992. С. 4 23.
117. ПавликИ.С. и др. Николаев. Улицы рассказывают: Путеводитель. Одесса: Маяк, 1988. 176с.
118. Павликівська Н.М. Лексико-семантичні і словотворчі типи назв непроточних водоймищ Поділля: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02. Донецьк, 1991. 277с.
119. ПанцьоС.Є. Деякі особливості мікротопонімії Тернопільщини // VIРеспубліканська ономастична конференція, 4 6 грудня 1990р.: Тези доповідей і повідомлень. Ч.1. Одеса, 1990. &nd