Міленіна Галина Сергіївна. Педагогічні ідеї Софії Русової та Марії Монтессорі: порівняльний аналіз

Краткое описание

Міленіна Галина Сергіївна. Педагогічні ідеї Софії Русової та Марії Монтессорі: порівняльний аналіз.- Дисертація канд. пед. наук: 13.00.01, Кіровогр. держ. пед. ун-т ім. Володимира Винниченка. - Кіровоград, 2015.- 304 с.

Миколаївський національний університет
імені В. О. Сухомлинського

Нa прaвaх рукoпису

МІЛЕНІНА ГАЛИНА СЕРГІЇВНА
УДК 371.113; 37.013.74
ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ СОФІЇ РУСОВОЇ ТА МАРІЇ МОНТЕССОРІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ
13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисeртaція нa здoбуття нaукoвoгo ступеня
кaндидaтa пeдaгoгічних нaук

Нaукoвий кeрівник:
Якименко Світлана Іванівна
кандидат педагогічних наук, професор

Миколаїв – 2015
ЗМІСТ
ВСТУП 4-10
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КОМПАРАТИВНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ С. РУСОВОЇ І М. МОНТЕССОРІ
1.1. Історіографія та методологія дослідження 11-30
1.2. Суспільно-історичні та науково-педагогічні передумови становлення й розвитку педагогічних ідей С. Русової та М. Монтессорі 31-55
Висновки до 1 розділу 56-57
РОЗДІЛ ІІ. ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ С. РУСОВОЇ ТА М. МОНТЕССОРІ
2.1. Концепція національної системи освіти С. Русової 58-89
2.2. Гуманістична система навчання і розвитку особистості М. Монтессорі 90-111
Висновки до 2 розділу 112-113
РОЗДІЛ ІІІ. АКТУАЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ С. РУСОВОЇ ТА М. МОНТЕССОРІ В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ
3.1. Спільне та відмінне в педагогічних ідеях С. Русової і М. Монтессорі 114-137
3.2. Відродження педагогічних ідей вільного виховання С. Русової та М. Монтессорі в сучасній педагогічній практиці 138-164
Висновки до 3 розділу 165-167
ВИСНОВКИ 168-172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173-220
ДОДАТКИ 221-300

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів влади та управління України
ЦДІАЛ України – Центральний державний історичний архів України
Держархів Херсонської обл. – Державний архів Херсонської області
Держархів Київської області – Державний архів київської області

ВСТУП
Актуальність дослідження. В умовах сучасної ситуації входження України в світовий освітній простір зростає потреба в аналізі й інтерпретації наявного вітчизняного й зарубіжного педагогічного досвіду, побудованого на принципах визнання самоцінності дитинства, демократизації системи освіти, пріоритетності завдань розвитку особистості в процесі організації навчально-виховного процесу, створенні й апробації інноваційних педагогічних технологій.
Одним із стратегічних напрямів удосконалення сучасної освіти може стати вивчення кращих зразків зарубіжних досліджень відомих діячів реформаторської педагогіки кінця XIX – початку XX століття, що володіє яскраво вираженим гуманістичним потенціалом. Відомі педагоги С. Русова та М. Монтессорі представляють європейську філософсько-педагогічну думку початку XX століття щодо створення теоретичних засад і практичного розвитку системи національної освіти.
Софія Русова (1856–1940 рр.) відома світовій спільноті як багатогранний учений, енциклопедист, письменник, історик, мистецтвознавець, етнограф, громадський діяч, організатор «Просвіти», одна з найвидатніших засновників жіночого руху в Україні, член Центральної Ради, визначний педагог та психолог, автор концепції національної освіти, дошкільного виховання, монографій з педагогіки та психології, програм і підручників.
У радянській Україні ім’я С. Русової як педагога буржуазно-національного напрямку було забуте, не зважаючи на її значний внесок у розбудову суспільного українського дошкільного виховання, розробку концепції національної школи. Українське суспільство повернулось до педагогічної спадщини Софії Русової лише в роки проголошення власної державності.
Доказом вивчення Софії Русової як видатного педагога стало активне вивчення науковцями її педагогічної спадщини, упровадження педагогами-практиками її ідей у навчально-виховний процес сучасних навчальних закладів.
У наукових дослідженнях дисертаційного характеру педагогічної спадщини С. Русової вчені І. Зайченко, Г. Груць, Н. Маліновська, З. Нагачевська, І. Пінчук, С. Попиченко, В. Сергеєва, І. Улюкаєва, Т. Слободянюк та ін. розкрили різні аспекти педагогічної концепції С. Русової.
Наукові дослідження Л. Артемової, А. Богуш, З. Борисової, Н. Дичек, І. Зайченка, В. Качкана, Т. Ківшар, Є. Коваленко, З. Нагачевської, Н. Ничкало, Т. Поніманської, О. Проскури, О. Савченко,щО. Сухомлинської висвітлили громадсько-педагогічну діяльність С. Русової, провідні ідеї науково-теоретичного доробку вченої з огляду на їх актуальність у педагогічній думці України кінця XIX – початку XX століття.
Гуманізація сучасної української освіти, актуальність особисто орієнтованої, компетентнісної моделі навчання і виховання, що припускає суб’єкт-суб’єктні відносини педагога і вихованця, створили сприятливі умови для переосмислення педагогічної спадщини представників реформаторської педагогіки, в основу якої покладені принципи: природовідповідності, відмови від авторитаризму у вихованні, прийняття вихованця як суб’єкта власного розвитку.
Особливе місце в цьому гуманістичному педагогічному русі належало італійському педагогу Марії Монтессорі (1870–1952 рр.), яка зуміла довести свою оригінальну теорію вільного виховання до технологічного рівня й успішно реалізувати на практиці.
Досить глибоко досліджували проблеми адаптації педагогіки М. Монтессорі до російської освітньої системи вчені О. Арініна, М. Богуславський, Н. Каргапольцева, Н. Рудакова, Д. Сороков, К. Сумнітельний, О. Хілтунен, М. Якимова.
Установлено, що в кінці ХХ століття вченими активізувались наукові дослідження педагогічної спадщини М. Монтессорі, які були узагальнені в дисертаціях Є. Іванова (Москва), І. Дичківської (Одеса), Г. Брижінської (Москва), К. Сумнітельного (Москва). На початку ХХI століття продовжилися дослідження вчених, безпосередньо пов’язані з проблематикою теоретичного осмислення і практичного використання педагогічної системи М. Монтессорі в освітній практиці. До них можна віднести такі дисертації: Н. Каргапольцевої (2000), М. Якимової (2000), Л. Бородаєвої (2001), Н. Петрової (2002), Н. Рудакової (2003), А. Дорофєєва (2003), А. Растригіної (2004), М. Сорокової (2004), А. Ільченко (2007), К. Сумнітельного (2008), А. Нікольської (2009), Л. Максутової (2010), А Тімоніної (2012).
Різні аспекти виховної системи відомого італійського педагога, психолога, філософа, лікаря М. Монтессорі, її педагогічна діяльність аналізують вітчизняні вчені і педагоги: А. Андрушко, В. Горюнова, І. Дичківська, Б. Жебровський, Т. Поніманська, Н. Кравець, Т. Михальчук, Т. Мостова, К. Стрюк, О. Савченко, В. Золотоверх.
Проблема особистості педагога в психолого-педагогічній спадщині С. Русової і М. Монтессорі була предметом досліджень І. Дичківської, В. Сергеєвої, Є. Коваленко, І. Пінчук, О. Проскури, О. Хілтунен, Т. Поніманської, Н. Маліновської та інших учених.
Таким чином, звернення науковців і практиків до педагогічних ідей С. Русової і М. Монтессорі актуальне:
по-перше, у зв’язку з очевидним соціальним запитом українського суспільства на виховання вільної особистості, здатної на випереджальне реагування по відношенню до соціально-економічних змін у суспільстві й адаптацію до них, у пошуках шляхів самореалізації особистості;
по-друге, у зв’язку з упровадженням педагогічного зарубіжного досвіду і відсутністю наукових рекомендацій щодо їх практичної реалізації в умовах реформування системи освіти в Україні.
Актуальність проблеми, її недостатня дослідженість в історико-педагогічній науці й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Педагогічні ідеї Софії Русової та Марії Монтессорі: порівняльний аналіз».
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дослідження відповідає загальній науково-дослідній темі кафедри теорії та методики початкової освіти Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського «Гуманізація професійної підготовки майбутніх вчителів початкових класів в освітньому просторі» (державний реєстраційний номер 0112U000484). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Південнослов’янського інституту Київського славістичного університету (протокол № 5/08-09 від 6 листопада 2008 р.) та погоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 10 від 23.12. 2008 р.).
Мета дослідження – на основі цілісного порівняльного аналізу виявити спільне та відмінне в педагогічних концепціях С. Русової та М. Монтессорі, обґрунтувати напрямки застосування їхніх прогресивних ідей у сучасних освітньо-виховних системах.
Для досягнення визначеної мети було поставлено такі завдання:
1. Проаналізувати на основі системно-історичного й функціонально-структурного методів історіографію проблеми дослідження;
2. Виявити і проаналізувати суспільно-історичні та науково-педагогічні чинники становлення й розвитку педагогічних ідей С. Русової та М. Монтессорі;
3. Здійснити цілісний, порівняльний аналіз педагогічних ідей і концепцій С. Русової та М. Монтессорі в їх зіставленні з виокремленням спільного і відмінного;
4. Актуалізувати напрямки практичного впровадження педагогічних ідей С. Русової та М. Монтессорі в умовах реформування системи освіти в Україні.
Об’єкт дослідження – науково-педагогічна спадщина С. Русової та М. Монтессорі.
Предмет дослідження – історико-педагогічне порівняння ідей освітніх концепцій Софії Русової та Марії Монтессорі.
Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань використано комплекс методів дослідження:
Загальнонаукові методи дослідження порівняльної педагогіки: методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, моделювання, абстрагування та конкретизації, порівняння та класифікації з метою вивчення творчого доробку С. Русової та М. Монтессорі з позицій того часу й сучасної теорії та практики;
Теоретичний метод (історико-педагогічний і системний аналіз праць, педагогічної науково-методичної літератури, архівних документів, публіцистичних джерел);
Хронологічний і ретроспективний методи (становлення та розвиток педагогічних ідей С. Русової та М. Монтессорі в часовій динаміці);
Методи порівняльно-історичного аналізу, узагальнення і систематизації досліджених історичних і біографічних фактів (вивчення життєдіяльності педагогів С. Русової та М. Монтессорі);
Метод системно-структурного аналізу – для аналізу принципів педагогічних концепцій С. Русової та М. Монтессорі);
Пошуково-бібліографічний – для аналізу, систематизації і класифікації архівних фондів, бібліотечних каталогів і друкованих джерел з теми дослідження; Періодизації – при дослідженні якісних змін предмету дослідження на певних часових етапах;
Контент-аналіз – для вивчення нормативно-правової бази й документальної інформації;
Узагальнення опрацьованих матеріалів – під час формулювання висновків, рекомендацій та визначення напрямків впровадження педагогічних ідей С. Русової та М. Монтессорі в сучасних умовах.
Джерельною базою дослідження є філософська, педагогічна, історико-педагогічна література з проблеми дослідження. Фактологічний матеріал дисертації становлять документи і матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ф. 3889; ф. 2201), Центрального державного історичного архіву України (ф. 442; ф. 707), документи і матеріали з фондів Міністерства народної освіти Української Народної Республіки (ф. 2581), Державного архіву Херсонської області (Держархіву Херсонської обл., ф. 5).
Самостійними джерелами є науково-педагогічна література із фондів Миколаївської науково-педагогічної бібліотеки (хрестоматії; державні документи: постанови і розпорядження урядів; матеріали наукових конференцій і публікації в сучасній періодиці); матеріали дисертацій з історико-педагогічної проблематики з електронного фонду Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, а також сучасна педагогічна періодична преса, довідкова-бібліографічна література, автореферати, дисертаційні дослідження та монографії з проблеми дослідження.
Хронологічні межі дослідження Нижня межа – кінець ХІХ ст. (1890 р.), верхня – перша третина ХХ століття (1933 р.) – охоплюють період активної діяльності С. Русової і М. Монтессорі. Крім того, в дисертації розглянуті напрямки практичного впровадження педагогічних ідей С. Русової та М. Монтессорі в особистісно-зорієнтовану модель навчально-виховного процесу в сучасних навчальних закладах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:
обґрунтовано на основі здійсненого цілісного порівняльного аналізу педагогічних ідей С. Русової та М. Монтессорі спільне та відмінне в підходах до навчання і виховання;
розкрито суспільно-історичні та науково-педагогічні чинники становлення й розвитку педагогічних ідей С. Русової та М. Монтессорі;
охарактеризовано витоки педагогічних ідей С. Русової та М. Монтессорі й здійснено їх систематизацію та порівняння з погляду європейської реформаторської педагогіки;
удосконалено та розроблено на основі сформульованих положень педагогічної концепції С. Русової та системи М. Монтессорі напрямки їх використання у навчально-виховному процесі сучасних навчальних закладів;
подальшого розвитку набули положення щодо вільного виховання особистості дитини у контексті гуманістичних поглядів С. Русової та М. Монтессорі;
до наукового обігу введено маловідомі та невідомі раніше архівні матеріали, що дозволило поглибити й конкретизувати відомості про педагогічну і просвітницьку діяльність С. Русової та здійснити їх теоретичну інтерпретацію.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що досліджений і висвітлений фактичний історико-педагогічний матеріал, може бути використаний при розв’язанні наукових і практичних завдань реформування національної системи освіти України; при викладанні курсів педагогіки та історії педагогіки у вищих педагогічних навчальних закладах; при написанні підручників, посібників, методичних рекомендацій з названих дисциплін; при плануванні змісту роботи методичних об’єднань учителів загальноосвітніх шкіл, вихователів дошкільних навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки й результати роботи оприлюднені на наукових конференціях різного рівня: міжнародні: «Регіональні стратегії розвитку суб’єктів передшкільної освіти в системі післядипломної педагогічної освіти» (Миколаїв, 2012); на всеукраїнських: «Розвиток педагогічної освіти у контексті цивілізаційних змін: концептуальні засади, педагогічна майстерність, освітні технології» (Миколаїв, 2010), «Сучасна дошкільна освіта: можливості, досвід і перспективи» (Миколаїв, 2014).
Основні положення роботи упроваджені в навчально-виховний процес ДВНЗ «Криворізький національний університет» (довідка № 1000 від 10.06.2014 р.), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка № 333/1 від 4.06.2014 р.), ЗОШ І ступеня № 50 м. Миколаєва (довідка № 153 від 27.05.2014 р.), ДНЗ № 10 м. Миколаєва (довідка № 21 від 22.05.2014 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації висвітлено у 14 одноосібних публікаціях автора, з яких: 8 статей – у наукових фахових виданнях України, 1 стаття – у закордонному науковому виданні, 3 статті – у матеріалах науково-практичних конференцій, 1 стаття – в іншому науковому виданні, 1 навчально-методичному посібнику.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до них, загальних висновків, 5 додатків, списку використаних джерел (512 найменувань). Обсяг основного тексту дисертації складає 172 сторінки. Повний обсяг дисертації становить 300 сторінок і містить 1 таблицю.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні на основі вивчення педагогічної спадщини С. Русової та М. Монтессорі, аналізу історико-педагогічної літератури, архівних документів, автобіографічних джерел, опублікованого епістолярію, спогадів сучасників і сподвижників, дисертаційних досліджень уперше цілісно представлено порівняння їхніх педагогічних ідей та визначено напрямки їх упровадження в сучасній педагогічній практиці.
1. Здійснене компаративне дослідження ідей С. Русової та М. Монтессорі було спроектоване на основі концепції педагога-компаратиста Б. Вульфсона, ідей російських та вітчизняних науковців Є Бражник, А. Василюк, Г. Єгорова, Є. Заїр-Бек, Н. Лавриченко, О. Локшиної, А. Сбруєвої, І. Тагунової, методологічних аспектів компаративістських досліджень В. Андрєєва, М. Ваховського, Е. Ісмаїлова, Л. Орлової, Л. Рябова та ін..; сучасних історико-педагогічних досліджень В. Майбороди, Л. Березівської, М. Богуславського, Л. Вахновського, Л. Вовк, С. Дмитренко, С. Золотухіної, О. Коновець, В. Курило, О. Любар, Н. Побірченко, О. Сухомлинської.
Провідними методами компаративного історико-педагогічного дослідження виступили:
- структурний метод;
- конструктивно-генетичний;
- порівняльний;
- аксіологічний (для вивчення загальнолюдських, національних, групових та особистісних цінностей, установлення їх пріоритетності);
- модернізаторський (для вивчення освітніх реформ);
- парадигмальний (для розгляду внутрішньої логіки розвитку педагогічної теорії з точки зору виникнення, трансформації, взаємодії різних парадигм) та методів, які іманентно характерні для історії педагогіки.
2. Досліджено, що на становлення й розвиток педагогічних ідей С. Русової та М. Монтессорі вплинули такі суспільно-історичні та науково-педагогічні чинники:
– спільність в кінці ХІХ – на початку ХХ-го століття суспільно-історичних умов в Росії і в європейських країнах: різке фінансово-економічне і духовно-етичне розшарування суспільства, загострення класових протиріч, криза монархічного режиму і політичних систем, зубожіння великих соціальних груп населення, пробудження національної самосвідомості українського народу в царській Росії;
– народження у кінці ХІХ – на початку ХХ століття в країнах Західної Європи ідеї «нової школи», «нового виховання» і впровадження шкільних реформ, для яких було характерним неприйняття традиційної школи і педагогіки з формальним підходом до навчально-виховного процесу;
– розгортання реформаторського руху в педагогіці (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) у дореволюційній Росії, зокрема в Україні та в країнах Західної Європи, Америки, який проявлявся в боротьбі інтелегенції за створення національної системи;
– розвиток психології, анатомії, фізіології, соціології та інших наук;
– прояв гуманістичної традиції західної педагогіки, розвиток якої пов’язаний з ідеями вільного виховання Л. Гурліта, О. Декролі, Е. Демолена, Е. Кей, А. Нейлла, М. Монтессорі, Б. Отто, А. Фер’єра, Г. Шаррельмана, Р. Штеайнера.
3. Установлено, що концептуальними ідеями філософсько-соціальних і педагогічних поглядів С. Русової є гуманізм, демократизм, відродження і утвердження високих духовних цінностей українського народу, його культури, національної школи, національної системи освіти. У працях «Дошкільне виховання», «Нова школа» та ін. С. Русова розглянула ідею національного виховання високоосвіченої людини, яке можливе лише за правильної організації національної школи, національної освіти і національної системи виховання, за наявності національних учителів і педагогічних кадрів. Педагогіка повинна спиратися на національний світогляд в Україні і на національну філософію, якою має оволодіти педагог, щоб успішно формувати в учнів компонент духовності.
Педагогічні ідеї С. Русової полягають у її основних висновках:
- система освіти і виховання повинні бути національними за змістом;
- виховний процес у дитячих садках має базуватись на принципах гуманізму та індивідуалізації;
- природознавству належить велике значення у вихованні дітей;
- необхідність урахування національної особливості українських дітей;
- могутнім засобом духовного розвитку дитини виступає мова;
- тільки досвідчений, щасливий, незалежний у правовому та економічному положенні вчитель буде корисним для учнів та їхніх батьків.
Зроблено висновок, що з точки зору гуманістичного потенціалу педагогічна спадщина Марії Монтессорі є педагогічною системою, що включає теорію і технологію організації навчально-виховного процесу вільного виховання особистості дитини.
Суть педагогічних поглядів М. Монтессорі полягає у визнанні дитини цілісною особистістю і активною істотою, що володіє внутрішньою мотивацією до саморозвитку і спеціальними «творчими чуттєвостями», які допомагають їй здійснювати самостійний вибір усього необхідного з навколишнього середовища для власного зростання і розвитку.
Аналіз методу М. Монтессорі дозволив констатувати його особливе значення в оформленні гуманістично-орієнтованого, інтегрованого світового освітнього простору, а також представити його як цілісну, гнучко і мобільно еволюціонуючу, штучну, відкриту і централізовану авторську систему, що включає: загальну філософську концепцію «космічного виховання»; методологічну базу, засновану на визнанні суб’єктної позиції дитини і ратифікації принципової відмінності дитячої природи від природи дорослого (на фізіологічному і психічному рівнях); ідею оформлення спеціально підготовленого середовища, в якому здійснюється вільна робота дітей з матеріалами переважно автодидактичного характеру; варіативну модель організації процесу навчання дітей різного віку з урахуванням їх сензитивних особливостей і можливостей.
Найбільш значущими в концепції М. Монтессорі є: завдання, що підкреслюють необхідність допомоги дитини в психоемоційному і фізичному розвитку; принципи, що акцентують увагу педагогів на: індивідуальній природі, закономірностях психічного розвитку і потребах кожаної дитини в активності, направленій на саморозвиток і пізнання навколишньої дійсності; технологія взаємодії, яка побудована на оптимальному поєднанні спільної й індивідуальної діяльності дорослого і дитини на основі суб’єкт-суб’єктних відносин; дидактичне забезпечення, що розроблене з урахуванням основних видів дитячої діяльності й ініціює активність дитини.
4. Зіставлення педагогічних ідей С. Русової і М. Монтессорі свідчить, що в їх основі покладені такі принципи: орієнтація на природу дитини, принципова відмова від авторитаризму у вихованні, прийняття вихованця як суб’єкта власного розвитку і розуміння процесу виховання як необхідної допомоги в особистому становленні.
Педагогічні ідеї С. Русової і М. Монтессорі – це відповідний продукт їх філософії, теоретичних досліджень і практики. Педагогічні концепції С. Русової і М. Монтессорі є цілісним ученням про становлення дитини в її особистому, суб’єктному плані, представляють «наукову педагогіку», що гармонійно поєднує гносеологічні і онтологічні підходи, на практиці реалізує особистісно-орієнтовану освіту, індивідуальне навчання, діяльнісний підхід, природовідповідність, дитино центризм навчання і виховання.
Встановлено, що педагогічні ідеї С. Русової та М. Монтессорі не втратили своєї актуальності і в сучасних умовах реформування національної освіти в Україні. Гуманістична спрямованість сучасної освіти створила сприятливі умови для звернення до педагогічних ідей С. Русової і М. Монтессорі, а їх практичне застосування відкрило можливості для зближення світоглядних позицій вітчизняних і західних педагогів, для адаптації до вітчизняної педагогічної традиції ідей і технологій, розроблених реформаторською педагогікою XX століття. Науково-педагогічні праці С. Русової є важливим джерелом української освітньої думки, містять ідеї й підходи, що відповідають потребам сучасної трансформації системи освіти в Україні. Методологічна значущість для освіти та виховання особистості ідей С. Русової визначається їх природовідповідними, державницькими, правовими і гуманістичними смислами.
Для практичної реалізації особистісно-орієнтованої освіти необхідна не лише зміна парадигми педагогічного мислення в бік «суб’єкт-суб’єктних», але і підготовка вчителя, здатного до співпраці з дітьми як з суб’єктом навчання. Ідея особистісно-орієнтованого підходу все більш проникає в педагогічну теорію і практику, стає базовою ціннісною орієнтацією сучасної педагогіки.
Здійснений науковий пошук не претендує на всебічний розгляд педагогічних ідей С. Русової та М. Монтессорі і може бути предметом подальшого наукового аналізу проблем індивідуального підходу до навчання та виховання дитини, морального та національно-патріотичного виховання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алєксєєнко Т. Ф. С. Русова про роль батьків у вихованні дитини / Т. Ф. Алєксєєнко // Проблеми шкільної педагогіки і психології навчання і виховання у творчій спадщині Софії Русової: матеріали Всеукр. пед. читань, присв. 40-річчю з дня народження С. Русової / – Чернігів, 1996. – С. 82-86.
2. Андреев В. И. Развитие систем образования в ФРГ и Республике Беларусь: сравнительно-педагогический анализ (1945–1995 гг.): дис. ... доктора пед. наук: 13.00.01 – общая педагогика, история педагогики и образования / Андреев Владимир Иванович. – Минск, 1998. – 304 с.
3. Андреєва Т. Т. Сенсорне виховання дітей засобами природи у педагогічній спадщині Софії Русової / Т. Т. Андреєва // Наукові записки. – Ніжин: Вид-во НДУ імені М. Гоголя, 2011. – № 8. – С. 95-98. – (Серія «Психолого-педагогічні науки»).
4. Андрушко Л. Львів – Мюнхен. Навчання дітей методами Марії Монтессорі / Л. Андрушко, С. Єфімова / Психолог. – 2004. – № 17. – С. 30.
5. Андрушко Л. Львів – Мюнхен. Навчання дітей методами Марії Монтессорі / Л. Андрушко, С. Єфімова / Психолог. – 2004. – № 17. – С. 30.
6. Антонець Н. Б. Русова Софія Федорівна / Н. Б. Антонець // Українська педагогіка в персоналіях: у 2-х кн. Кн. 2: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. / за ред. О. В. Сухомлинської. – К.: Либідь, 2005. – С. 136-145.
7. Антонець Н. Б. Права людини – наскрізна ідея громадсько-просвітницької і творчої спадщини Софії Русової / Н. Б. Антонець // Наукові записки. – Ніжин: Вид-во – НДУ імені М. Гоголя, 2011. – № 8. – С. 99-102. – (Серія «Психолого-педагогічні науки»).
8. Артемова Л. В. Національний дитячий садок на Україні / Л. В. Артемова // Дошкільне виховання. – 1991. – № 6. – С. 10-11.
9. Бабій Н. Відзначення 150-річчя від дня народження Софії Русової: [засідання] / Н. Бабій // Освітянське слово. – 2006. – № 5/6. – С. 2.
10. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. ред. та упоряд. О. Л. Кононко; – К.: Світоч, 2008. – 430 с.
11. Барило О. А. Ідеї вільного виховання в реформаторській педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ століття: автореф. дис. … канд. пед. наук: спец. 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки / О. А. Барило; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2004. – 20 с.
12. Белкин А. С. Идеология, методология, научный аппарат историко-педагогического исследования / А. С. Белкин, Е. В. Ткаченко // Образование и наука. – 2006. – № 1 (37). – С. 21-29.