Мирне вирішення міжнародних територіальних спорів: практика міжнародних судових органів

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Алямкін Руслан Володимирович

УДК 341.64

Мирне вирішення міжнародних територіальних спорів: практика міжнародних судових органів

12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
к.ю.н., доцент, завідуючий відділом європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України
КИЇВЕЦЬ ОЛЕНА ВАЛЕРІЇВНА

Київ-2011
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КМП ООН Комісія міжнародного права Організації Об’єднаних Націй
МС ООН Міжнародний Суд Організації Об’єднаних Націй
ООН Організація Об’єднаних Націй
ППМП Постійна Палата Міжнародного Правосуддя
СНД Співдружність Незалежних Держав

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ СПІР ЯК МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ 13
1.1. Територія в міжнародному праві: поняття та види 13
1.2. Правова природа та класифікація міжнародних територіальних спорів 29
1.3. Державна територія як предмет міжнародного територіального спору 45
Висновки до Розділу 1 55
РОЗДІЛ 2. СУДОВІ МЕХАНІЗМИ ВИРІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СПОРІВ 59
2.1. Міжнародно-правові механізми мирного вирішення міжнародних територіальних спорів 59
2.2. Вплив практики Міжнародного Суду ООН на прогресивний розвиток інституту мирного вирішення міжнародних територіальних спорів 74
2.3. Роль судових органів ad hoc у вирішенні міжнародних територіальних спорів 95
Висновки до Розділу 2 110
РОЗДІЛ 3. ТЛУМАЧЕННЯ І ПЕРЕГЛЯД МІЖНАРОДНИХ СУДОВИХ ТА АРБІТРАЖНИХ РІШЕНЬ У СПРАВАХ ПРО МІЖНАРОДНІ ТЕРИТОРІАЛЬНІ СПОРИ 114
3.1. Тлумачення міжнародних судових та арбітражних рішень у справах про визначення статусу території 114
3.2. Перегляд судових та арбітражних рішень як засіб судового захисту 131
3.3. Визнання недійсними рішень міжнародних судових органів у справах про міжнародні територіальні спори 143
Висновки до Розділу 3 153
ВИСНОВКИ 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 161

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В основі сучасної системи міжнародних відносин лежить міжнародний правопорядок, який базується на основоположних принципах міжнародного права, що забезпечують належне підґрунтя для міжнародного співробітництва держав. Попри це, в усіх сферах міжнародних відносин постійно виникають міжнародні спори. Об’єктивно так склалося, що найскладнішими міжнародними спорами є територіальні, адже саме вони можуть призвести до виникнення загрози миру та безпеці як на регіональному, так і на глобальному рівнях.
Війна за територію завжди була визначальною характеристикою історії людства, а територіальні спори були і є основною причиною міждержавних війн. Важко уявити війну, причини якої не включали б певної територіальної компоненти. Причиною колоніальних війн XVIII та XIX століть була виключно територія, сучасні збройні конфлікти, окрім територіальної складової, також мають релігійне та політичне підґрунтя.
Територіальні спори є суттєвим фактором у підвищенні вірогідності виникнення збройних конфліктів. Крім того, територіальні спори ймовірніше можуть призвести до війни або збройного конфлікту, ніж інші види міжнародних спорів. Разом з тим, твердження про те, що міжнародні територіальні спори обов’язково призводять до збройних конфліктів також є помилковим. Багато з них тривають роками, і сторони не вважають за доцільне вдаватися до застосування сили.
У 1945 році із прийняттям Статуту ООН було встановлено загальний принцип, відповідно до якого держави-члени не можуть застосовувати силу у своїх взаємовідносинах, а також закріплено зобов’язання вирішувати свої міжнародні спори лише мирними засобами таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку та справедливість. Ці принципи є основоположними принципами сучасного міжнародного права та набули характеру jus cogens.
Таким чином, у ході історичного розвитку міжнародною спільнотою було сформовано достатньо дієві міжнародно-правові механізми мирного врегулювання міжнародних територіальних спорів, що включають як дипломатичні, так і судові засоби. У цьому контексті надзвичайно важливою є роль міжнародних судових органів, оскільки саме вони, сприяючи мирному врегулюванню міжнародних територіальних спорів, є тим механізмом, що забезпечує ефективність вирішення спору, а також формує нові міжнародно-правові засади розмежування територій. Крім того, внаслідок вирішення конфліктів і спорів між державами у судовому порядку відбувається еволюція міжнародного права, що ще раз підтверджує латинську формулу ubi societas ibi jus.
Міжнародний Суд ООН є єдиним постійним міжнародним судовим органом універсального характеру, на який покладено завдання підтримувати міжнародний мир та безпеку на основі міжнародного права. Незважаючи на відносно невелику кількість справ, які було вирішено Міжнародним Судом ООН, своєю діяльністю він сприяє утвердженню міжнародного правопорядку та розвитку міжнародного права.
Враховуючи зазначене вище, дослідження міжнародно-правових проблем, які виникають при врегулюванні міжнародних територіальних спорів шляхом застосування міжнародних судових процедур, а також проблем правотворчості та правозастосування у цій сфері, має важливе значення для розвитку науки міжнародного права в цілому.
Стан дослідження проблеми. Вивчення проблеми вирішення міжнародних територіальних спорів частково висвітлюється у роботах таких вчених, як Г. Анцелевич, М. Буроменський, В. Буткевич, О. Висоцький, В. Євінтов, В. Корецький, Л. Тимченко, Ю. Шемшученко, М. Черкес та ін. Різні аспекти проблем міжнародного співробітництва держав, що склали загальнотеоретичну базу дослідження, вивчалися такими вченими, як М. Баймуратов, М. Гнатовський, В. Денисов, А. Дмитрієв, О. Задорожній, О. Зайчук, О. Копиленко, Н. Малишева, В. Мицик, Т. Сироїд та ін.
Питанням аналізу діяльності Міжнародного Суду ООН присвячено роботи таких вчених, як С. Бабурін, Ю. Барсегов, К. Бєкяшев, І. Бліщенко, В. Верещатін, Н. Вилегжанін, Г. Ігнатенко, Ю. Колосов, В. Кузнєцов, Г. Кузнєцов, В. Ліхачов, І. Лукашук, С. Малінін, С. Марочкін, Е. Пушмін, А. Талалаєв, О. Тіунов, Г. Тункін, С. Черніченко, Г. Шармазанашвілі, Г. Шинкарецька, М. Ентін та ін. Останні, своєю чергою, значну увагу приділяли концепціям вирішення спорів міжнародними судовими органами, що були висунуті у ХІХ та на початку ХХ століття такими вченими, як В. Даневський, О. Ейхельман, П. Казанський, Д. Каченовський, Л. Камаровський, Ф. Мартенс, В. Незабитовський, А. Стоянов, М. Таубе та ін.
Теоретичним питанням міжнародно-правового статусу територій та вирішення міжнародних територіальних спорів присвячені праці таких зарубіжних вчених, як С. Аквінда (S. Akweenda), С. Ален (S. Allen), Дж. Верзійль (J. Verzijl), Дж. Готман (J. Gottman), Р. Дженінгс (R. Jennings), Х. Кайкобад (H. Kaikobad), Дж. Кастеліно (J. Castellino), Дж. Мерілз (J. Merrills), Л. Опенгейм (L. Oppenheim), Н. Хіл (N. Hill), С. Шарма (S. Sharma), М. Шоу (M. Shaw) та ін.
Окремі проблеми врегулювання міжнародних територіальних спорів також відображені в дисертаціях, захищених в останні роки українськими та російськими науковцями, зокрема такими, як: В. Стешенко (2001 р.), П. Костоєв (2004 р.), Д. Власов (2006 р.), С. Гузей (2007 р.), Т. Цимбрівський (2008 р.), О. Орлов (2009 р.) та ін.
Незважаючи на значний науковий внесок учених у розв’язання проблеми вирішення міжнародних територіальних спорів, слід відзначити відсутність комплексного аналізу практики міжнародних судових органів щодо мирного вирішення міжнародних територіальних спорів та впливу судової практики на подальший прогресивний розвиток міжнародного права, що додатково актуалізує необхідність дослідження цієї проблематики.
Об’єктом дисертаційного дослідження є міжнародні правовідносини, що виникають у зв’язку із діяльністю міжнародних судових органів щодо вирішення міжнародних територіальних спорів.
Предметом дослідження є практика міжнародних судових органів щодо вирішення міжнародних територіальних спорів.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей інституту мирного вирішення територіальних спорів з огляду на практику міжнародних судових органів. Відповідно до поставленої мети у дисертації вирішуються наступні завдання:
– дати загальну характеристику території та визначити її види у міжнародному праві;
– визначити правову природу та розробити класифікацію міжнародних територіальних спорів;
– встановити кваліфікуючі ознаки міжнародного територіального спору;
– виявити особливості судових та позасудових механізмів врегулювання міжнародних територіальних спорів;
– дослідити вплив практики Міжнародного Суду ООН щодо вирішення міжнародних територіальних спорів на прогресивний розвиток інституту мирного вирішення міжнародних спорів;
– проаналізувати практику міжнародних судових органів щодо тлумачення, перегляду та визнання недійсними рішень у справах про міжнародні територіальні спори.
Теоретична та методологічна база дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує достовірність отриманих результатів, досягнення сформульованих мети і завдань дослідження. Принципи об’єктивності та доказовості реалізуються в роботі з позицій діалектичного методу пізнання юридичних фактів, міжнародних процесів і явищ, аналізу та синтезу міжнародно-правових норм, що складають основу засобів мирного врегулювання міжнародних територіальних спорів.
Застосування логіко-семантичного та історико-правового методів сприяло аналізу змісту основних понять (п. 1.1., 1.2., 1.3.) та дослідженню феномену міжнародних територіальних спорів у їх еволюції (п. 1.2.).
На основі системного аналізу було досліджено правову природу та розроблено класифікацію міжнародних територіальних спорів (п. 1.1., 1.2., 2.1).
Діалектичний метод пізнання дозволив розглянути проблематику дослідження в єдності її внутрішньо-правового змісту і зовнішньо-правової форми, обґрунтувати тенденції розвитку сучасних засобів мирного вирішення міжнародних територіальних спорів (п. 2.1, 2.2., 2.3.).
Спеціальні методи – статистично-правовий, класифікації та групування – сприяли з’ясуванню особливостей судових механізмів вирішення міжнародних територіальних спорів у практиці Міжнародного Суду ООН та судових органів ad hoc (п. 2.2., 2.3., 3.1., 3.2., 3.3.).
При поясненні основних закономірностей досліджуваної теми були використані такі методи, як порівняльний, нормативний, аналітичний, формально-юридичний, історичний, а також принципи взаємодії загального і часткового, абстрактного і конкретного, суті та явища, форми та змісту (п. 3.1., 3.2., 3.3.).
Нормативно-правова база дослідження включає джерела міжнародного права, що визначають правовий статус державних територій і просторів з різним правовим режимом, матеріально-правові основи врегулювання міжнародних територіальних спорів, які відображені у найважливіших міжнародних документах таких, як Статут ООН, Статут Міжнародного Суду, Регламент Міжнародного Суду, Конвенція про мирне вирішення міжнародних зіткнень 1907 року, Конвенція про право міжнародних договорів 1969 року. Особлива увага була приділена практиці Міжнародного Суду, зокрема, судовим рішенням, консультативним висновкам, окремими думкам суддів, а також щорічним звітам Міжнародного Суду перед Генеральною Асамблеєю ООН та її Шостим юридичним комітетом. Крім того, було розглянуто рішення інших міжнародних судових органів.
Наукова новизна дослідження. Наукова новизна дисертаційного дослідження випливає із постановки наукових завдань та суті отриманих внаслідок проведеного аналізу результатів. Наукову новизну розкрито в таких положеннях:
вперше:
– виявлено вплив практики Міжнародного Суду ООН щодо вирішення міжнародних територіальних спорів на розвиток міжнародного права в цілому та інституту мирного вирішення спорів, зокрема; у цьому контексті встановлено об’єктивні та суб’єктивні чинники, що зумовлюють роль Міжнародного Суду ООН у прогресивному розвитку міжнародного права;
– виділено ряд проблем, пов’язаних із виконанням рішень міжнародних судових органів щодо територіальних спорів;
– визначено внутрішні та зовнішні ознаки міжнародного спору в цілому та міжнародного територіального спору, зокрема;
– розроблено авторську класифікацію міжнародних територіальних спорів та механізмів їх вирішення;
– виявлено взаємозв’язок принципу res judicata з тлумаченням та переглядом міжнародного судового рішення щодо територій;
удосконалено:
– визначення поняття тлумачення рішення міжнародним судовим органом;
– обґрунтування підстав для перегляду та визнання рішення міжнародного судового органу недійсним;
– класифікацію підстав визнання рішення міжнародного судового органу недійсним;
набули подальшого розвитку:
– розмежування категорій правова природа та правовий режим територій;
– класифікація територій у міжнародному праві;
– функціональні підходи до розуміння сутності територіального спору як міжнародно-правової категорії.
Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження. У дисертаційній роботі вперше в українській науці міжнародного права розглянуто теоретичні аспекти та узагальнено міжнародну судову практику мирного врегулювання міжнародних територіальних спорів.
Теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці та викладанні навчального курсу з міжнародного права, у тому числі окремих аспектів реалізації принципу мирного вирішення міжнародних спорів, а також статусу території у міжнародному праві. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні відповідних спецкурсів, що стосуються правового статусу території, вирішення міжнародних спорів, міжнародного правосуддя, міжнародних договорів, а також при підготовці навчальних та навчально-методологічних посібників з міжнародного права.
Висновки дисертаційного дослідження можуть також бути використані органами державної влади України, до функціональних повноважень яких належить організація та налагодження двосторонніх відносин із державами, які мають спільні кордони з Україною, а також при розробці окремих аспектів реалізації зовнішньої політики України, зокрема, щодо захисту її територіальних інтересів у міжнародних судових органах.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України, а також на міжнародних наукових конференціях та семінарах: Науково-практична конференція «Соціально-правові реформи в незалежній Україні: досягнення, проблеми, перспективи» (21 серпня 2009 р., м. Київ, тези опубліковано), засідання Робочої групи І 17-ї сесії ЮНСІТРАЛ (7–11 грудня 2009 р., м. Відень, Австрія), Міжнародна науково-практична конференція «Європа: куди ми прямуємо?» (12–16 травня 2010 р., м. Мюнстер, Німеччина), І Всеукраїнська науково-практична конференція «Наука і сучасність: досвід та перспективи розвитку на межі тисячоліть» (5–7 липня 2010 р., м. Запоріжжя, тези опубліковано), Міжнародні читання, присвячені пам’яті професора Імператорського Новоросійського університету П. Є. Казанського (22–23 жовтня 2010 р., м. Одеса, тези опубліковано).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у 5 статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях, інших наукових статтях автора та в опублікованих тезах виступів на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Специфіка теми дослідження, його мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладу матеріалу. Робота складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел (301 найменування). Загальний обсяг роботи становить 196 сторінок, з яких обсяг основного тексту – 160 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. На основі критерію правової природи, що дозволяє чітко диференціювати будь-які території за цією ознакою, було виокремлено два види території: державна і міжнародна. Було встановлено, що правова природа території не завжди дозволяє визначити порядок її використання, тому слід враховувати і правовий режим території. Так, у межах державної території можуть існувати особливі міжнародно-правові режими (кондомініум, сервітут, оренда тощо), водночас на певних територіях, що мають міжнародно-правову природу, держави можуть встановити національно-правовий режим, якщо це дозволено міжнародним правом (континентальний шельф та виключна економічна зона).
2. Встановлено, що за відсутності нормативного закріплення категорії «міжнародний спір» саме діяльність міжнародних судових органів зумовила прогресивний розвиток інституту мирного вирішення спорів. Так, практика міжнародного права орієнтується на визначення міжнародного спору, надане ППМП у справі Мавроматіса, згідно з яким, спір є незгодою з питань права або факту, конфліктом правових поглядів або інтересів. Судові органи неодноразово посилалися на це визначення, зокрема, у справах Ель Сальвадор / Гондурас про сухопутну територію, острови та морський кордон 1986 р., Португалія / Австралія про Східний Тімор 1991 р., Ефіопія та Ліберія / Південна Африка про Південно-Західну Африку 1960 р., Нікарагуа / Колумбія про територіальний та морський спір 2001 р. та ін.
У ході дослідження практики вирішення міжнародних територіальних спорів було виділено внутрішні та зовнішні ознаки міжнародного спору. Внутрішні ознаки пов’язані із структурою міжнародного спору та включають три основні елементи: об’єкт, предмет та суб’єкти спору. Об’єкт спору – це та частина матеріального світу, щодо якої виник спір. Предметом спору є, власне, ті суперечності, які виникають між сторонами і які вони намагаються вирішити. У цьому контексті встановлено, що предметом спору щодо державної території є приналежність території та юрисдикція, а щодо міжнародної – лише юрисдикція. Суб’єктами міжнародного територіального спору виступають держави. Спори виникають з приводу певного об’єкта, а їх міжнародно-правова сутність проявляється у предметі спору.
Зовнішні ознаки міжнародного спору є результатом впливу міжнародного спору на міжнародний правопорядок. Було виділено спори, які лише підтверджують існуючий міжнародний правопорядок, зокрема справи Португалія / Індія про право проходу через територію Індії 1955 р., Бельгія / Нідерланди про суверенітет щодо деяких прикордонних ділянок 1957 р. тощо, а є спори, вирішення яких у подальшому впливає на зміну міжнародного правопорядку, закладаючи основи прогресивного розвитку міжнародного права (наприклад, справи Нідерланди / США про острів Пальмас 1928 р., Нікарагуа / США про військові та напіввійськові дії в та проти Нікарагуа 1984 р.).
3. На основі аналізу практики міжнародних судових органів та доктрини міжнародного права була розроблена авторську класифікацію міжнародних територіальних спорів, що дозволяє визначити оптимальний механізм вирішення конкретного міжнародного територіального спору:
за їх характером: юридичні та політичні;
за формою вирішення: вирішені на основі міжнародного договору та вирішені на основі рішення міжнародного судового органу;
за предметом: такі, що стосуються всієї території держави, і такі, що стосуються лише певної частини державної території;
за ознакою загрози для міжнародного миру та безпеки: ті, які становлять загрозу, та ті, що такої загрози не становлять;
за групами обґрунтувань: які базуються на договірних нормах, на концепції uti possidetis juris або концепції ефективного контролю.
У цьому контексті виділено два основних механізми мирного вирішення міжнародних територіальних спорів: дипломатичний та судовий.
4. У результаті аналізу практики міжнародних судових органів було встановлено, що використання судового механізму потребує попереднього застосування дипломатичного механізму (зокрема, рішення ППМП у справі Мавроматіса, рішення МС ООН у справі Грузія / Російська Федерація 2011 р. тощо), що дозволяє у позасудовому порядку порівняно швидко вирішити питання щодо наявності/відсутності спору та чітко визначити предмет спору. При цьому обов’язок попередніх переговорів перед застосуванням судової процедури не означає обов’язку досягнення компромісу.
Доведено, що для справедливого та правильного вирішення міжнародного територіального спору у позасудовому порядку, крім норм та принципів міжнародного права, слід враховувати прецедентне право МС ООН, що дозволить досягти стабільності й остаточності у відносинах між державами, що є невід’ємним елементом мирного вирішення територіальних спорів.
На основі аналізу рішень МС ООН/ППМП стосовно вирішення міжнародних територіальних спорів було виявлено об’єктивний та суб’єктивний чинники, які зумовлюють визначальну роль МС ООН у прогресивному розвитку міжнародного права в цілому, та інституту мирного вирішення спорів, зокрема. Об’єктивний чинник полягає у тому, що рішення МС ООН та ППМП сприяли розвитку та становленню ряду базових галузей міжнародного права (права міжнародних договорів, міжнародного морського та повітряного права, тощо). Суб’єктивний чинник зумовлений особливостями суб’єктного складу МС ООН та КМП ООН. Значна кількість суддів МС ООН стає членами Комісії міжнародного права ООН і навпаки, що не може не впливати на зміст документів, які розробляються Комісією, та на зміст рішень, які виносяться МС ООН.
5. Аналіз судової практики з вирішення міжнародних територіальних спорів дозволив сформулювати поняття тлумачення рішення міжнародним судовим органом як «процес роз’яснення спеціально уповноваженим судовим органом значення обсягу і юридичної сили рішення, яке було винесено раніше цим або іншим судовим органом, що здійснюється за запитом сторін у формі окремого судового рішення». Було виокремлено два види тлумачення рішення міжнародним судовим органом: додаткове і незалежне. Додаткове тлумачення здійснюється на основі додаткової юрисдикції і являє собою юридичний механізм, що дозволяє державам звернутися до того самого міжнародного судового органу, який виніс рішення, з проханням роз’яснити окремі аспекти змістовного наповнення рішення або особливості його дії (зокрема, справа Туніс / Лівія про континентальний шельф 1982 р., арбітражна справа Сполучене Королівство / Франція про континентальний шельф 1979 р.). Незалежне тлумачення має місце тоді, коли міжнародний судовий орган повинен роз’яснити рішення, винесене іншим судовим органом, і розгляд здійснюється на основі окремої спеціальної угоди (зокрема, арбітражні справи про кордон між Коста-Рікою та Панамою 1914 р. та Аргентина / Чилі про лінію кордону 1994 р.).
6. У разі клопотання про визнання рішення недійсним сторони, які оскаржують рішення міжнародного судового органу, обґрунтовують свої претензії, спираючись на певні юридичні міркування. Було виділено п’ять груп таких міркувань: перевищення повноважень (справа США / Мексика Чармізал 1911 р.), невиконання повноважень (справа між Британською Гвіаною та Венесуелою 1899 року), відсутність юрисдикції (справа Гондурас / Нікарагуа про арбітражне рішення короля Іспанії від 23 грудня 1906 року 1960 р.), заангажованість суду (справа Саудівська Аравія / Сполучене Королівство про оазис Бураімі 1955 р.), а також відсутність належної внутрішньоправової аргументації рішення (справа Гвінеєя-Бісау / Сенегал про арбітражне рішення 1989 року 1989 р.).
7. Практика міжнародних судових органів при вирішенні міжнародних територіальних спорів свідчить про те, що перегляд рішення та визнання його недійсним впливає на res judicata рішення. Слід враховувати, що res judicata не перешкоджає перегляду рішення, оскільки переглянуте рішення вважається таким, що замінило попереднє рішення. При цьому також слід виходити з того, що судове рішення є res judicata, лише якщо воно є дійсним, і, відповідно, рішення не є res judicata у разі визнання його недійсним. У цьому контексті лише тлумачення рішення не послаблює силу принципу res judicata , оскільки процедура тлумачення не передбачає ані зміни тексту рішення, ані зміни його юридичної сили

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М.: БЕК, 1995 – 496 с.
2. Алямкін Р. В. Міжнародні територіальні спори: поняття та класифікація / Р. В. Алямкін // Вісник Ужгородського національного університету. Серія право. – 2010. – Випуск 13 (частина 1). – C. 9-12.
3. Алямкін Р. В. Практика Міжнародного Суду ООН щодо вирішення міжнародних територіальних спорів / Р. В. Алямкін // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – Серія юридична. Збірник наукових праць. – 2010. – Випуск 4 . – С. 168-176.
4. Алямкін Р. В. Практика Міжнародного Суду ООН щодо делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони на прикладі спору між Україною та Румунією / Р. В. Алямкін // Віче – 2010. – № 16 – С. 18-21.
5. Алямкін Р. В. Роль міжнародного арбітражу в контексті розв’язання міжнародних територіальних спорів / Р. В. Алямкін // Наука і правоохорона. – 2010. – №3 (19) – C. 235-239.
6. Алямкін Р. В. Роль Міжнародного Суду ООН у забезпеченні міжнародного правопорядку: практика врегулювання міжнародних територіальних спорів / Р. В. Алямкін // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2010. – № 3 – С.83-87.
7. Анцелевич Г. О. Міжнародне публічне право Підручник / Г. О. Анцелевич, О. О. Покрещук. – К.: Алерта, 2005. – 424 с.
8. Анцилотти Д. Курс международного права: Введение – общая часть. Т. 1 / Д. Анцилотти; Под ред.: Д. Б. Левин (Предисл.) ; Пер. с итал.: А. Л. Сакетти, Э. М. Фабриков. – М.: Иностр. лит., 1961. – 447 c.
9. Бабурин С. Н. Территория государства: правовые и геополитические проблемы / С. Н. Бабурин. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1997. – 480 с.
10. Баймуратов М. А. Международный правопорядок: концептуальные подходы к становлению понятийной характеристики / М. А. Баймуратов // Международное публичное и частное право. –2010. – № 1 (52). – С. 2-10.
11. Баймуратов М. О. Міжнародне публічне право / М. О. Баймуратов. – X.: Одіссей, 2008. – 704 с.
12. Барсегов Ю. Г. Территория в международном праве / Ю. Г. Барсегов. – М., 1958. – 269 c.
13. Бахов А. С. Курс международного права: Основные принципы современного международного права. / А. С. Бахов, Р. Л. Бобров, О. В. Богданов, Г. П. Жуков, и др. – М.: Наука, 1967. – Т. 2. – 331 c.
14. Бекяшев К. А. Правотворчество в международном праве / К. А. Бекяшев // Lex Russica. Научные труды МГЮА. – 2004. – № 3. – С. 776-789.
15. Бекяшев К.А. Принцип уважения государственного суверенитета – основополагающий принцип общего международного права / К. А. Бекяшев // Lex Russica. Научные труды МГЮА. –2008. – № 4. – С. 913-928.
16. Бекяшев К. А. Международное публичное право: учеб. / Л. П. Ануфриева, К. А. Бекяшев, Е. Г. Моисеев, В. В. Устинов [и др.]; отв. ред. К. А. Бекяшев. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2009. – 1008 с.
17. Блищенко И. П. Прецеденты в международном публичном и частном праве / И. П. Блищенко, Ж.. Дориа – 2-е изд., доп. – М.: МНИМП, 1999. – 472 с.
18. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній; за ред. В. Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.
19. Буткевич В. Г. Міжнародне право: Основні галузі: Підручник / За ред. В. Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2004. – 816 с.
20. Быкова Е. В. Роль международных судебных органов в современном мире / Е. В. Быкова // Вестник Академии Генеральной прокуратуры Российской Федерации. Научно-практический журнал. – 2008. – № 1 (3). – С. 78-81.
21. Верещетин В. С. Международный Суд на новом этапе / В. С. Верещетин // Московский журнал международного права. –2002. – № 2. – С. 74-85.
22. Верещетин В. С. О работе комиссии международного права ООН / В. С. Верещетин // Московский журнал международного права. –1994. – № 1. – С. 21-34.
23. Вылегжанин А. Н. Правопритязания на природные ресурсы Арктики / А. Н. Вылегжанин // Московский журнал международного права. –2006. – № 1. – С. 102-131.
24. Вылегжанин А. Н. Международное право / А. Н. Вылегжанин. – М.: Высшее образование, Юрайт-Издат, 2009. – 1012 с.
25. Высоцкий А. Ф. Правовые проблемы свободы научных исследований в мировом океане / А. Ф. Высоцкий; отв. ред. Корецкий В. М. – Киев: Наук. думка, 1974. – 157 c.
26. Ганцкая Е. Ю. Аргентино-чилийский спор по поводу пролива Бигл / Е. Ю. Ганцкая // Морское право и международное судоходство на современном этапе. Сборник научных трудов. – 1986. – С.27-36.
27. Голуб К. Ю. Международные судебные органы как одно из средств мирного разрешения международных споров на современном этапе / К. Ю. Голуб // Вестник Саратовской государственной академии права. –2006. – № 5. – С. 136-139.
28. Гуго Г. О праве войны и мира: Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / А. Л. Саккетти (пер.). – М.: Ладомир, 1994 – 868 с.
29. Гузей С. В. Развитие международного права Международным Судом ООН: на примере территориальных споров: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук.: спец. 12.00.11 «Международное право» / Гузей С. В. –М., 2006. – 27 с.
30. Действующее международное право: Учебное пособие. Документы в 2-х т. / Составители Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова. – М.: Междунар. Отношения: Юрайт-Издат, 2007. – Т.1. – 768 с.
31. Деканозов Р. В. О правовой классификации морских пространств (постановка вопроса) / Р. В. Деканозов // Советский ежегодник международного права, 1985. – 1986. – С. 124-134.
32. Декларация правовых принципов, регулирующих деятельность государств по исследованию и использованию космического пространства от 13 декабря 1963 года, A/RES/1962 (XVIII), [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/ods.asp?m=A/RES/1962%28XVIII%29
33. Денисов В. Н. Світовий правопорядок у сфері підтримання миру і безпеки : до 60-річчя ООН / В. Н. Денисов // Правова держава : щоріч. наук. пр. – 2006. – Вип. 17. – С. 295-303.
34. Динь Н. К. Международное публичное право. В 2-х т. / Н. К. Динь; пер. с фр. – К.: Сфера, 2000. –– Т. 2. – 440 с.
35. Договір про Антарктику від 1 грудня 1959 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_224&new=1
36. Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_480&new=1
37. Загальний акт про мирне вирішення міжнародних спорів від 26 вересня 1928 р. з поправками, внесеними Генеральною Асамблеєю ООН від 28 квітня 1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_f68
38. Зайчук О. В. Загальна теорія держави і права: (основні поняття, категорії, правові конструкції та наукові концепції): навч. посібник / За ред.: О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко, О. Л. Копиленко. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 400 с.
39. Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі. – Хельсінкі 1 серпня 1975 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osce.org/documents/mcs/1975/08/4044_ru.pdf
40. Закон України Про ратифікацію Договору про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією і Додаткової угоди до нього у формі обміну листами Міністра закордонних справ України та Міністра закордонних справ Румунії // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1997. – № 40. – ст.262.
41. Каламкарян Р. А. Принцип добросовестности и международно-правовые последствия, возникающие по завершении судебного разбирательства / Р. А. Каламкарян // Российский ежегодник международного права. – 1996. – С. 39-69.
42. Каламкарян Р. А. Совет Безопасности ООН и Международный Суд ООН: вклад в дело обеспечения международной безопасности и правопорядка / Р. А. Каламкарян // Государство и право. – 2007. – № 6. – С. 74-84.
43. Каламкарян Р. А. Принцип добросовестности и принцип взаимности как основание института Эстоппель / Р. А. Каламкарян // Государство и право. – 2000. – № 8. – С. 47-53.
44. Каламкарян Р.А. Эстоппель как отдельный принцип международного права / Р. А. Каламкарян // Государство и право. –2001. – № 4. – С. 75-83.
45. Каламкарян Р. А. Международное право: Учебник. / Каламкарян Р. А., Мигачев М. И. – М.: Изд-во Эскмо, 2004. – 688 с.
46. Каламкарян Р. А. Поведение государств в международном суде: международно-правовые проблемы судебно-арбитражного производства / Р. А. Каламкарян. – М. : НАУКА, 1999. – 160 с.
47. Камаровский Л. А. О международном суде / Л. А. Камаровский; отв. ред. Л. Н. Шестаков; автор биографического очерка: В. А. Томсинов; автор вступительной статьи: У. Э. Батлер. – М.: Издательство «Зерцало», 2007 – 488 с.
48. Кейта М. Возникновение и содержание территориальных споров в Африке / М. Кейта // Право и государство: теория и практика. – 2008. – № 8 (44). – С. 95-98.
49. Київець О. В. Норми jus cogens та зобов’язання erga omnes як основа сучасного міжнародного правопорядку / О. В. Київець // Науковий вісник ужгородського національного університету. Серія право. – 2010. – Випуск 14. – С. 31-34.
50. Київець О. В. Opinio juris як кваліфікуюча ознака міжнародного звичаю: практика Міжнародного Суду / О. В. Київець // Юридична Україна. – 2010. – № 6. – С. 115-122.
51. Київець О. В. Вплив практики постійних міжнародних судових органів на формування джерел міжнародного права / О. В. Київець // Підприємництво, господарство і право.– 2010. – № 6. – С. 135-138.
52. Київець О. В. Закріплення загальних принципів права в Гаазьких конвенціях 1899 та 1907 років / О. В. Київець // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2011. – № 5.– С. 121-125.
53. Київець О. В. Сучасне міжнародне право: проблеми ефективності системи через призму джерел міжнародного права / О. В. Київець // Право і Безпека. Науковий журнал. –2010. – № 2 (34). – С. 15-19.
54. Клименко Б. М. Международ-ноправовая природа государственной территории / Б. М. Клименко // Сов. ежегодник международного права. – 1974. – С. 195-219.
55. Клименко Б. М. Государственная территория / Б. М. Клименко – М.: Междунар. отношения, 1974. – 168 с.
56. Колодкин А. Л. О континентальном шельфе России в Арктике / А. Л. Колодкин, Г. Г. Шинкарецкая // Государство и право. – 2009. – № 10. – С. 21-27.
57. Коломбос Д. Международное морское право / Д. Коломбос. – М.: Прогресс, 1975. – 782 с.
58. Комментарий к Статьям об ответственности государств за международные противоправные деяния / Комиссия международного права. – 380 с.
59. Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права вiд 10 грудня 1982 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_057
60. Конвенція про мирне розв’язання міжнародних зіткнень (I Гаазька конвенція) від 18 жовтня 1907 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.5018.0
61. Корецкий В. М. Общие принципы права в международном праве / В. М. Корецкий; отв. ред. С. Б. Крылов. – Киев: Изд-во АН УССР, 1957. – 52 c.
62. Крылов С. Б. История создания Организации Объединенных Наций / С. Б. Крылов. – М.: ИМО, 1960. – 344 с.
63. Кузнєцов В. И. Международное право: учебник / Отв. ред.: В. И. Кузнєцов, Б. Р. Тузмухамедов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2007. – 944 с.
64. Ладыженский A. M. Мирные средства разрешения споров между государствами / A. M. Ладыженский, И. П. Блищенко. – М., 1962. – 173 с.
65. Левин Д. Б. Принципы мирного разрешения международных споров / Д. Б. Левин. – М.: Наука, 1977. – 112 с.
66. Лихачёв В. Н. Установление пробелов в современном международном праве / В. Н. Лихачёв. – Казань: КазГУ, 1989. – 136 с.
67. Лукашук И. И. Современное право международных договоров. В 2 т. / И. И. Лукашук. – М., 2004. – Том I. – 672 с.
68. Лукашук И. И. Современное право международных договоров. В 2 т. / И. И. Лукашук.– М., 2006. – Том IІ. – 496 с.
69. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть: учебник для студентов юридических факультетов и вузов / И. И. Лукашук. – изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 415 с.
70. Лукашук И. И. Международное право: Особенная часть: учебник для студентов юридических факультетов и вузов / И. И. Лукашук. –– Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 517 с.
71. Лукашук И. И. Нормы международного права в международной нормативной системе / И. И. Лукашук. – М.: Спарк, 1997. – 322 с.
72. Манільська декларація про мирне вирішення міжнародних спорів від 15 листопада 1982 р., Резолюцией 37/10. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_568
73. Мартенс Ф. Ф. Современное международное право цивилизованных народов. В 2-х т. / Ф. Ф. Мартенс; под редакцией В. А. Томсинова. – М.: Издательство «Зерцало», 2008. – Том 1. – 368 с.
74. Марченко М. Н. Теория государства и права: Учебник / М. Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 640 с.
75. Мирзоев Ф. С. Принцип uti possidetis juris: значение и современная актуальность / Ф. С. Мирзоев // Право и политика. – 2004. – № 6. – С. 43-52.
76. Мовчан А. П. Мирные средства разрешения международных споров / А. П. Мовчан. – М., 1957. – 30 с.
77. Мовчан А. П. Международный правопорядок / А. П. Мовчан – М., 1996. – 102 с.
78. Моисеев Е. Г. Арктика и международное право / Е. Г. Моисеев // Право и государство: теория и практика. – 2008. – № 9 (45). – С. 101-104.
79. Незабитовский В. А. Учение публицистов о межгосударственном владении. Рассуждение магистра государственного права Василия Незабитовского / В. А. Незабитовский. – К., 1860. – 66 с.
80. Нешатаева Т. Международная право в судебной практике арбитражных судов / Т. Нешатаева // Закон. – 1998. – № 7. –
С. 87-96.
81. Оль П. А. Нация (генезис понятия и вопросы правосубъектности) / П. А. Оль, Р. А. Ромашов. – СПб.: Изд-во Юридического института, 2002. – 144 с.
82. Орлов А. С. Классификация международных территориальных споров и ее значение для их разрешени / А. С. Орлов // Вестник удмуртского университета. – 2008. – Выпуск 2. – С. 153-158.
83. Орлов А. С. Неопределенность правовой природы государственной территории как фактор международных территориальных конфликтов / А. С. Орлов // Вестник удмуртского университета. – 2007. – Выпуск 6. – С. 95-104.
84. Пешнин А. С. Постоянная палата третейского суда как средство мирного разрешения международных споров / А. С. Пешнин // Актуальные проблемы российского права. – 2009. – № 4 (13). – С. 298-305.
85. Пушмин Э. А. Согласительная процедура – средство решения международных споров / Э. А. Пушмин. – Калининград, 1973. – 120 с.
86. Рада з опіки Електронний ресурс [режим доступу]: http://www.un.org/ru/mainbodies/trusteeship/
87. Резолюція 1862 (2009), ухвалена Радою Безпеки на її 6065-му засіданні, 14 січня 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=995_h81
88. Роль Генерального секретаря [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/russian/sg/sgrole.shtml
89. Симсон Э. К. О завладении по началам международного права / Э. К. Симсон. – С.-Петербург: Типо-Литография Р. Голике, 1894. – 377 с.
90. Сироїд Т. Л. Міжнародне публічне право: Навч. посібник / Т. Л. Сироїд. – Х.: ТОВ “ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС”, 2006. – 268 с.
91. Талалаев А. Н. Право международных договоров. Общие вопросы / А. Н. Талалаев – М.: Междунар. отношения, 1980. – 312 с.
92. Талалаев А. Н. Международные договоры в современном мире / А. Н. Талалаев. – М., 1973. – 247 с.
93. Тимченко Л. Д. Quo Vadis, Arcticum? Міжнародно- правовий режим Арктики та тенденції його розвитку / Л. Д. Тимченко. – Х.: Основа, 1996. – 376 с.
94. Тимченко Л. Д. Государственная территория общего пользования: юридическая природа и правовой режим. На примере Шпицбергена / Л. Д. Тимченко // Московский журнал международного права. –1997. – № 3. – С. 81-102.
95. Тимченко Л. Д. Международное право: Учебник / Национ. ун-т внутр. дел. – Изд. третье, стереотипное. – Х. : Консум. 2004. – 528 с.
96. Тункин Г.И. Теория международного права / Г. И. Тункин; под общей ред. проф. Л. Н. Шестакова. – М.: Издательство «Зерцало», 2009. – 416 с.
97. Угода між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 21 квітня 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=643_359&new=1
98. Устав Содружества Независимых Государств [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.cis.minsk.by/page.php?id=180
99. Ушаков Н. А. Суверенитет в современном международном праве / Н. А. Ушаков. – М.: Изд. ИМО, 1963. – 269 c.
100. Ушаков Н. А. Государство в системе международно-правового регулирования / Н. А. Ушаков. – М.: 1997. – 62 с.
101. Ушаков Н. А. Международное право: Учебник / Н. А. Ушаков. – М: Юрист, 2000. – 304 с.
102. Фердросс А. Международное право / А. Фердросс; пер. с нем.: Ф. А. Кублицкого, Р. Л. Нарышкиной. – М. : ИЛ, 1959. – 652 с.
103. Цимбрівський Т. С. Історія становлення принципу непорушності кордонів у міжнародному праві / Т. С. Цимбрівський // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2007. – Вип. 22. – С. 181-187.
104. Цимбрівський Т. С. Нормативний зміст принципу територіальної цілісності / Т. С. Цимбрівський // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2007. – Вип. 19. – С. 194-202.
105. Черниченко С. В. Теория международного права. В 2 т. / С. В. Черниченко. – М., 1999. – Т.1. – 336 с.
106. Черниченко С. В. Теория международного права. В 2 т. / С. В. Черниченко. – М., 1999. – Т.2. – 531 с.
107. Шалланд Л. В. Юридическая природа территориального верховенства. Историко-догматическое исследование / Шалланд Л. В. – Спб.: Тип. Тренке и Фюсно, 1903. – 305 с.
108. Шинкарецкая Г. Г. Международные судебные органы и развитие международного права / Г. Г. Шинкарецкая // Российское правосудие. Научно-практический журнал. – 2009. – № 1 (33). – С. 43-57.
109. Щипцов А. А. Антарктика: история, современность, перспективы / А. А. Щипцов, Г. А. Анцелевич, В. С. Ефремов и др.; Нац. агенство морск. исслед. и технол. – Киев: Наукова думка, 1997. – 258 с.
110. Энгельгардт Г. Н. От арбитража до округа. Район Брчко в дейтонской Боснии / Г. Н. Энгельгардт // Вестник МГИМО-Университета. – 2011. – №1. – C. 87-97.
111. Энтин М. Л. Международные судебные учреждения. Роль международных арбитражных и судебных органов в разрешении межгосударственных споров / М. Л. Энтин. – М., 1984. – 176 с.
112. Admissibility of Hearings of Petitioners by the Committee on South West Africa: Advisory Opinion of 1 June 1956. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/31/9096.pdf
113. Aegean Sea Continental Shelf (Greece v. Turkey), Judgment of 19 December 1978. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/index.php?p1=3&p2=3&k=81&case=62&
code=gt&p3=4
114. Al-Baharna The Arabian Gulf States: Their Legal and Political Status and Their International Problems / Al-Baharna. – 2nd edn. – Beirut, 1975. – P. 196-208.
115. American Treaty on Pacific Settlement (Pact of Bogota) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oas.org/
juridico/english/treaties/a-42.html
116. Amr M. S. M. The Role of the International Court of Justice As the Principal Judicial Organ of the United Nations (Legal Aspects of International Organization) / M. S. M. Amr. – The Hague: Kluwer Law International, 2003. – 447 p.
117. Antarctica (United Kingdom v. Chile), Application Instituting Proceedings, 4 May 1955. – I.C.J. Електронний ресурс [режим доступу]: http://www.icj-cij.org/docket/files/27/10783.pdf
118. Antunes N.S.M. The Eritrea Yemen Arbitration: First stage – the law to title to territory re-averred / N.S.M. Antunes // International and Comparative Law Quarterly. – 1999. – № 48. – P. 362-386.
119. Application for Revision and Interpretation of the Judgment of 24 February 1982 in the Case concerning the Continental Shelf (Tunisia/Libyan Arab Jamahiriya) (Tunisia v. Libyan Arab Jamahiriya), Judgment of 10 December 1985. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/71/6527.pdf
120. Application for revision and subsidiary Interpretation of the Award of 21, October 1994 (Laguna del Desierto) submitted by Chile (Argentina v. Chile), 13 October 1995 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. XXII. – P. 151-207 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org
/cod/riaa/cases/vol_XXII/151-207.pdf
121. Arbitral Award Made by the King of Spain on 23 December 1906 (Honduras v. Nicaragua), Judgment of 18 November 1960. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/39/4823.pdf
122. Arbitral Award of 31 July 1989 (Guinea-Bissau v. Senegal), Judgment of 12 November 1991. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/82/6863.pdf
123. Arbitral award relating to the issue of control and sovereignty over Aves island, raised between Venezuela and the Kingdom of the Netherlands, 30 June 1865 // R.I.A.A. – 2007. – Vol. XXVIII. – P. 115-124 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XXVIII/115-124.pdf
124. Arbitral Tribunal for Dispute over Inter-Entity Boundary in Brcko, Final Award // I.L.M. – 1999. – №38. – P. 534.
125. Argentine-Chile Frontier Case (Palena case), 9 December 1966 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. XVI. – P. 109-182 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XVI/109-182.pdf
126. Award Regarding the Boundary Between the Colony of British Guiana and the United States of Venezuela, 3 October 1899 // R.I.A.A. – 2007. – Vol. XXVIII. – P. 331-340 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XXVIII/331-340.pdf
127. Ban Reports Progress in Efforts to end Equatorial Guinea-Gabon Border Dispute / UN News centre – 25.02.2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/apps/news/story.asp?
Cr=dispute&Cr1=&NewsID=37629
128. Barcelona Traction, Light and Power Company, Limited (Belgium v. Spain), Judgment of 5 February 1970. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/50/5387.pdf
129. Bederman D. J. International Law in Antiquity / D. J. Bederman – Cambridge: Cambridge University Press, 2004. – 344 p.
130. Bering Sea Arbitration (Great Britain v. United States) / Moore. – International Arbitrations – 1893. – Vol. I. – P. 935.
131. Boczek B. A. The International Law: a Dictionary / B. A. Boczek. – Toronto: Scarecrow Press, 2005. – 477 p.
132. Bolivar Railway Company Claim (Great Britain v. Venezuela), 1903 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. IX. – P. 445-455 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_IX/445-455.pdf
133. Boundaries in the Island of Timor (The Netherlands v. Portugal), Award of 25 June 1914, P.C.A. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pca-cpa.org/upload/files/English%20Timor%20Sentence
%20edited.pdf
134. Boundary Disputes Between India and Pakistan Relating to the Interpretation of the Report of the Bengal Boundary Commission, 26 January 1950 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. XXI. – P. 1-51 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XXI/1-51.pdf
135. Brownlie I. Principles of Public International Law. 5th Edition / I. Brownlie. – Oxford: Clarendon Press, 1998. – 782 p.
136. Brus M. Third Party Dispute Settlement in an Interdependent World: Developing a Theoretical Framework / M. Brus. – London: Martinus Nijhoff Publishers, 1995. – 262 p. – (Law).
137. Buraimi Oasis case (Saudi Arabia vs. UK/ Trucial States vs. Saudi Arabia) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/unts/1_60000/5/35/00009703.pdf
138. Burgis M. L. Boundaries of Discourse in the International Court of Justice: Mapping Arguments in Arab Territorial Disputes / M. L. Burgis. – Leiden: BRILL, 2009. – 307 p. – (Law).
139. Capps P. Asserting Jurisdiction International and European Legal Perspectives / P. Capps, M. Evans, S. Konstadinidis. – Oxford: Hart Publishing, 2003. – 344 p.
140. Case Concerning the Differences between New Zealand and France Arising From the Rainbow Warrior affair, 6 July 1986 // R.I.A.A. – 2006. – Vol.XIX. – P. 199-221 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XIX/199-221.pdf
141. Castellino J. Title to Territory in International Law: a Temporal Analysis / J. Castellino, S. Allen, J. Gilbert. – Ashgate, 2003. – 265 p.
142. Certain Criminal Proceedings in France (Republic of the Congo v. France), Summary of the Order of 17 June 2003. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/129/8206.pdf
143. Charter of the Organization of American States [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oas.org/dil/treaties_A-41_Charter_of_the_Organization_of_American_States.htm
144. Charter of the United Nations [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://treaties.un.org/doc/Publication/CTC/uncharter.pdf
145. Clipperton Island Case (France vs. Mexico), 28 January 1931 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. II. – P. 1105-1111 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_II/1105-1111.pdf
146. Colin M. The Conflict in the Western Sahara: history, developments and future / M. Colin // University of Michigan. – 1985. – 23 p. [електронний ресурс]. – режим доступу: http://repository.forcedmigration.org/show_metadata.jsp?pid=fmo:231
147. Colombia v. Venezuela, 24 March 1922 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. I. – P. 223-298 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_I/223-298.pdf
148. Convention on Conciliation and Arbitration within the OSCE [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ena.lu/convention_conciliation_arbitration_csce_stockholm_15_december_1992-020302523.html
149. Corfu Channel (United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland v. Albania), Judgment of 9 April 1949. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/1/1645.pdf
150. Crawford R. J. The ILC’s Articles on Responsibility of States for Internationally Wrongful Acts: A Retrospect / J. R. Crawford // A.J.I.L. – 2002. – № 96. – P. 874-890.
151. Cukwurah A. O. The Settlement of Boundary Disputes in International Law / A. O. Cukwurah. – Manchester, 1967. – 267 p.
152. Darby W. E. International Tribunals: A Collection of the Various Schemes Which Have Been Propounded and of Instances in the Nineteenth Century / W. E. Darby. – London, 1904. – 4th ed. – 400 p.
153. Delimitation of Maritime Areas Between Canada and France (St Pierre and Miquelon), 10 June 1992 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. XXI. – P. 265-341 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XXI/265-341.pdf
154. Delimitation of Maritime Boundary Between Guinea-Bissau and Senegal 31 July 1989 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. XX. – P. 119-213 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XX/119-213.pdf
155. Delimitation of the Border (Eritrea-Ethiopia), 7 November 2002 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. XXV. – P. 83-195 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XXV/83-229.pdf
156. Delimitation of the Continental Shelf Between the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland and the French Republic, Interpretive Decision of 14 March 1978 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. XVIII. – P. 271-413 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XVIII/3-413.pdf
157. Delimitation of the Continental Shelf Between the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, and the French Republic (UK, France), 14 March 1978 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. XVIII. – P. 3-271 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XVIII/3-413.pdf
158. Delimitation of the Maritime Boundary Between Guinea and Guinea-Bissau, 14 February 1985 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. XIX. – P. 149-196 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XIX/149-196.pdf
159. Delimitation of the Maritime Boundary in the Gulf of Maine Area (Canada/United States of America), Judgment of 12 October 1984. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/67/6369.pdf
160. Dispute Between Argentina and Chile Concerning the Beagle Channel, 18 February 1977 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. XXI. – P.53-264 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XXI/53-264.pdf
161. Dissenting Opinion of Judge ad hoc Paolillo. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/127/8226.pdf
162. Dissenting Opinion of Prof. Ruth Lapidoth Case concerning the location of boundary markers in Taba between Egypt and Israel, 29 September 1988 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. XX. – P. 1-118. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XX/1-118.pdf
163. Draft Articles on Responsibility of States for Internationally Wrongful Acts, 2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/texts/instruments/english/draft%20articles/9_6_2001.pdf
164. Dubai v. Sharjah Land and Maritime Boundary // I.L.R.– 1981. – № 91. – P. 543.
165. Dugard J. International Law: a South African Perspective / J. Dugard, D. L. Bethlehem, M. D. Plessis. – The Hague: Kluwer, 2006. – 582 p.
166. East Timor (Port. v. Austl.), Order of 30 June 1995. – I.C.J. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.worldcourts.com/icj/eng/decisions/1995.06.30_
east_timor.htm
167. Eritrea–Yemen Arbitration, Phase I (1998), Phase II (1999) // I.L.M. – №40. – 2001. – P. 900-983.
168. European Convention for the Peaceful Settlement of Disputes, Council of Europe, 29 April 1957 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: conventions.coe.int/Treaty/en/Treaties/Word/023.doc
169. Fabián R. General Principles of Law in the Decisions of International Criminal Courts and Tribunals / R. Fabián. – Leiden: Martinus Nijhoff Publishers, 2008. – 237 p.
170. Fitzmaurice G. The Lawand Procedure of the InternationalCourt of Justice, 1951–4: Points of Substance, Part II / G. Fitzmaurice // The British Year Book of International Law. – 1955. – № 32. – P. 1-28.
171. Fox H. States And the Undertaking to Arbitrate / H. Fox // International and Comparative Law Quarterly. – 1988. – № 37. – P. 1-29.
172. Frontier Dispute (Burkina Faso/Republic of Mali), Provisional Measures, Order of 10 January 1986. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/69/6441.pdf
173. Gabčíkovo-Nagymaros Project (Hungary/Slovakia), Judgment of 25 September 1997. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/index.php?p1=3&p2=3&k=8d&case=92&
code=hs&p3=4
174. Gardam J. Necessity, Proportionality and the Use of Force by States / J. Gardam. – Cambridge: Cambridge University Press, 2004. – 287 p.
175. General Act (Pacific Settlement of International Disputes), Geneva, September 26, 1928 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldlii.org/int/other/LNTSer/1929/220.html
176. Gill T. D. The World Court: what it is and how it works / T. D. Gill, Sh. Rosenne. – Leiden: United Nations Publications, 2003. – 332 p. – (Law).
177. Goh G. M. Dispute Settlement in International Space Law: a Multi-door Courthouse for Outer Space / G. M. Goh. – Leiden: Martinus Nijhoff Publishers, 2007. – 405 p.
178. Grenville J. A. S.The Major International Treaties of the Twentieth Century / J. A. S. Grenville, B. Wasserstein. – London: Routledge. – 2000. – 1001 p.
179. Hafner G. Some legal aspects of international disputes / G. Hafner; Japanese Society of International Law. – 2004. – 8 p.
180. Hill N. L. Claims to Territory in International Law and Relations / N. L. Hill. – New York, 1945. – 248 p.
181. Hong S. Y. Maritime boundary disputes, settlement processes, and the law of the sea / S. Y. Hong, J. M. Dyke. – Leiden: BRILL, 2009. – Law. – 304 p.
182. Interpretation of Article 3‚ Paragraph 2‚ of the Treaty of Lausanne, Advisory Opinion of 21 November 1925 // P.C.I.J. – Series B. – №12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/pcij/serie_B/B_12/01_Article_3_du_traite_de_Lausanne_Avis_consultatif.pdf
183. Interpretation of Judgment No.3, Judgment of 26 March 1925 // P.C.I.J.– Series A. – №.4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/pcij/serie_A/A_04/14_Interpretation_Arret
_No_3.pdf
184. Interpretation of Judgments Nos. 7 and 8 (Factory at Chorzów), Judgment of 16 December 1927 // P.C.I.J. – Series A. – №13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/pcij/serie_A/A_13/43_Interpretation_des_Arrets_No_7_et_8_Usine_de_Chorzow_Arret.pdf
185. Island of Palmas case (Netherlands, USA), 4 April 1928 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. II. – P. 829-871 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_II/829-871.pdf
186. Jagota S. P. Maritime boundary / S. P. Jagota. – Leiden: Martinus Nijhoff Publishers, 1985. – 388 p. – (Law).
187. Jaworzina, Advisory Opinion of 6 Décember 1923 // P.C.I.J. – Series B. – №8 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/pcij/serie_B/B_08/Jaworzina_Avis_consultatif.pdf
188. Jennings R. Y. Acquisition of Territory in International Law / R. Y. Jennings. – Manchester, 1963. – 130 p.
189. Jennings R. Y. Fifty years of the International Court of Justice: essays in honour of Sir Robert Jennings / R. Y. Jennings, V. Lowe, M. Fitzmaurice – Cambridge: Cambridge University Press, 1996. – 640 p.
190. Kaczorowska A. Public International Law / A. Kaczorowska – N.Y.: Taylor & Francis, 2010 – 944 p.
191. Kaikobad H. K. Interpretation and Revision of International Boundary Decisions / K. H. Kaikobad. – Cambridge: Cambridge University Press, 2007 – 394 p.
192. Kasikili/Sedudu Island (Botswana/Namibia), Judgment of 13 December 1999. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/index.php?p1=3&p2=3&k=b7&case=
98&code=bona&p3=4
193. Katak B. M. The Legal Regime of International Watercourses / B. M. Katak. – Stockholm: Stockholms universitet – 2005. – 473 p.
194. Kelsen H. The Old and the New League: the Covenant and the Dumbarton Oaks proposals / H. Kelsen // American Journal of International Law. – 1945. – Vol. 39. – № 2. – P. 45-83.
195. Kelsen H. General Theory of Law and State / H. Kelsen. – N.Y.: The Lawbook Exchange, Ltd., 2007. – 561 p.
196. Keyua Z. The Sino-Vietnamese Agreement on Maritime Boundary Delimitation in the Gulf of Tonki / Z. Keyua; East Asia Institute National University of Singapore. – Singapore, 2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.southchinasea.org/docs/zou%20keyuan-sino-vietnam%20boundary%20delimitation.pdf
197. Klein N. Dispute settlement in the UN Convention on the Law of the Sea / N. Klein, N. S. Klein. – Cambridge: Cambridge University Press, 2005. – 418 p. – (Law).
198. Knop K. Diversity and Self-Determination in International Law / K. Knop. – Cambridge: Cambridge University Press, 2002. – 434 p.
199. Kohen M. G. Secessión: international law perspectives / M. G. Kohen. – Cambridge: Cambridge University Press, 2006 – 510 p. – (Law).
200. Korman Sh. The right of conquest: the acquisition of territory by force in international law and practice / Sh. Korman. – Clarendon: Clarendon Press, 1996. – 342 p.
201. Lake Lanoux Arbitration (France v. Spain), 16 November 1957 // R.I.A.A. – 2006. – Vol. XII. – P. 281-317 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/cod/riaa/cases/vol_XII/281-317_
Lanoux.pdf
202. Lalonde S. Determining boundaries in a conflicted world: the role of uti possidetis / S. Lalonde. – Quebec: McGill-Queen's Press – MQUP, 2002. – 347 p. – (Law).
203. Land and Maritime Boundary Between Cameroon and Nigeria (Cameroon v. Nigeria: Equatorial Guinea intervening), Judgment of 11 June 1998. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/94/7473.pdf
204. Land, Island and Maritime Frontier Dispute (El Salvador/Honduras: Nicaragua intervening), Judgment of 11 September 1992. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/75/10277.pdf
205. Land, Island and Maritime Frontier Dispute (El Salvador/Honduras: Nicaragua intervening), Judgment of 13 September 1990. – I.C.J. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/75/6657.pdf
206. Larsen v. Hawaiian Kingdom – P.C.A. // A.J.I.L. – 2001. – № 95. – P. 927.
207. Lauterpacht H. International Law: Disputes,