МІРОВСЬКА МАРІОЛА ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ НА ОСНОВІ КЕЙС-МЕНЕДЖМЕНТУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ»

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

МІРОВСЬКА МАРІОЛА

УДК. 378.37.316.001

ДИСЕРТАЦІЯ
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ НА ОСНОВІ КЕЙС-МЕНЕДЖМЕНТУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ
13.00.06 - теорія і методика управління освітою освітні, педагогічні науки)
Подається на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Маріола Міровська
Науковий консультант: Олійник Віктор Васильович, доктор педагогічних наук, професор, дійсний член (академік) НАПН України

Київ - 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 36
ВСТУП 37
РОЗДІЛ.1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ 54
1.1. Теоретичні підходи щодо вивчення управління освітнім процесом у
закладі вищої освіти в контексті міждисциплінарних знань 55
1.2. Забезпечення якості освітнього процесу в закладі вищої освіти в умовах
соціальних трансформацій 76
1.3. Здобувач вищої освіти як учасник і суб’єкт управління освітнім
процесом 95
Висновки до першого розділу 116
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ПІДТРИМКИ ЗДОБУВАЧА ВИЩОЇ ОСВІТИ В УПРАВЛІННІ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ 123
2.1. Інституційний підхід як теоретична основа вивчення підтримки студента
в освітньому процесі закладу вищої освіти 124
2.2. Історичні форми підтримки здобувача освіти в освітньому процесі:
результати наукового пошуку 147
2.3. Потреби та запити здобувача вищої освіти в умовах сучасних викликів
(на прикладі України та Республіки Польща) 167
Висновки до другого розділу 192
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ НА ОСНОВІ ТЕХНОЛОГІЇ КЕЙС-МЕНЕДЖМЕНТУ 198
3.1. Кейс-менеджменту як технологія різнорівневої соціальної підтримки в
управлінні освітнім процесом 199
3.2. Характеристика концепції системи управління освітнім процесом
закладу вищої освіти на основі кейс-менеджменту 225
3.3. Концептуальна модель системи управління освітнім процесом закладу
вищої освіти на основі кейс-менеджменту 250
Висновки до третього розділу 270
РОЗДІЛ 4. ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ НА ОСНОВІ КЕЙС-МЕНЕДЖМЕНТУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ 277
4.1. Процедура експертного оцінювання системи управління освітнім процесом закладу вищої освіти на основі кейс-менеджменту 278

35

4.2. Результати експертного оцінювання системи управління освітнім

процесом закладу вищої освіти на основі кейс-менеджменту 296
4.3. Оцінка системних ризиків переривання освітнього процесу здобувачем
вищої освіти: практичний аспект 319
4.4. Науково-практичні рекомендації щодо використання технології «кейс­менеджменту» в управлінні освітнім процесом закладу вищої освіти 334
Висновки до четвертого розділу 352
ВИСНОВКИ 358
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 366

ДОДАТКИ 427

Список литературы

ВИСНОВКИ
Узагальнення результатів теоретичних та практичних розвідок дослідження, реалізація його провідної концептуальної ідеї щодо впровадження в управління освітнім процесом у закладах вищої освіти технології кейс-менеджменту дало можливість дійти таких висновків:
1. Теоретичний аналіз наукових джерел уможливив вивчення проблеми управління освітнім процесом на основі кейс-менеджменту в закладах вищої освіти як такої, що забезпечує вирішення викликів сучасності щодо реформування вищої освіти та її розвитку в умовах інформаційного суспільства. Виокремлений у науковій теорії та практиці ступінь розробленості проблеми надав можливість визначити основні змістові лінії дослідження, а саме: 1) поліпарадигмальний підхід у визначенні сутності управління, зокрема соціально-педагогічного як різновиду соціального управління; 2) вивчення системи забезпечення якості освітнього процесу закладів вищої освіти, яка ґрунтується на визначенні потреб і очікувань здобувачів вищої освіти, посилює взаємопідтримку в системі та робить організацію прозорою й легкою в управлінні; 3) обґрунтування доцільності управління освітнім процесом у закладах вищої освіти з урахуванням викликів сьогодення з опорою на управлінську практику в закладах вищої освіти України та Республіки Польща;
4) визначення інституційної цілісності вищої освіти, що ґрунтується на інтеграційних засадах різних галузей знань, визначаючи успішність управлінської діяльності в соціально-педагогічних системах засобом цільового впливу, самоорганізації та організаційного порядку, що презентується через культуру ЗВО та його репутацію; 5) розуміння компетентності випускників як їхньої здатності до успішної соціалізації та спроможності компетентно здійснювати професійну та навчальну діяльність. Виокремлені такі групи понять: 1) наукові підходи щодо вивчення сфери міждисциплінарних знань, якою є інституція вищої освіти; 2) дефініції управління освітнім процесом у закладах вищої освіти; 3) теорії та практики надання підтримки користувачам освітньої послуги. Узагальнення

359

наукових підходів до тлумачення змісту зазначених понять уможливило формулювання змісту базових понять дослідження, а саме: «технологія кейс­менеджменту в системі вищої освіти»; «освітній процес у закладах вищої освіти»; «управління освітнім процесом на основі кейс-менеджменту в закладах вищої освіти»; «управління якістю надання освітніх послуг закладами вищої освіти».
2. На основі результатів аналізу джерельної бази дослідження та практичного досвіду з питань управління освітнім процесом у закладах вищої освіти України і Республіки Польща, виокремлено теоретичні конструкти управління освітнім процесом у закладах вищої освіти, що надало можливість розробити теоретичну і практичну форми презентації, де перша представлена як «концептуальна модель системи управління освітнім процесом на основі кейс-менеджменту в закладах вищої освіти», а друга - схемою «управління освітнім процесом на основі кейс-менеджменту в закладах вищої освіти».
3. Уточнена сутність управління освітнім процесом у закладах вищої
освіти, що визначається як соціально-педагогічна система, яка є цілеспрямованою та організованою відповідно до внутрішніх зв’язків між її елементами та чинників середовища, а також провідних характеристик її функціонування. З’ясовано, що провідним механізмом управління соціально-педагогічною системою є отримання інформації про внутрішній стан системи, характер зовнішніх і внутрішніх впливів на неї, як необхідної умови ухвалення управлінських рішень для забезпечення її функціонування та розвитку. Визначено, як провідні, такі аспекти управління освітнім процесом ЗВО: потреби та запити студентів, комфортність
життєдіяльності та середовище закладу вищої освіти як самоорганізуючої системи з набором відповідних функцій, зокрема й маркетинго-зорієнтованих, врахування людського чинника через категорію потенціалу учасників освітнього процесу, а також розуміння ЗВО як відкритої соціально-педагогічної системи. Крім того, обґрунтовано, що для успішності управлінської діяльності в
соціально-педагогічних системах необхідно враховувати три складові: цільовий вплив, самоорганізацію та організаційний порядок, що презентується через культуру ЗВО та культуру цільового управління і проявляється на

360

інституційному, функціональному й інструментальному рівнях. Уточнено цикл управління освітнім процесом у ЗВО через визначення послідовності дій суб’єкта й об’єкта управління як взаємопов’язаних і підпорядкованих визначеній меті засобам забезпечення якості освітнього процесу.
4. Встановлено, що соціальні потреби здобувача вищої освіти в підтримці є історично сталими і транслюються зміною її форм та видів відповідно до пріоритетів соціально-політичного устрою країни через її носіїв - заклади вищої освіти. Це відображається в послідовних змінах індивідуальних і групових форм підтримки здобувача освіти та наборі рольових позицій тих, кому делегується функція підтримки, а саме: тьютора, коуча, едвайзера, репетитора, супервізора, наставника, опікуна/піклувальника, класного керівника, куратора, майстра, фасилітатора тощо. Історично стверджена патерналістська підтримка здобувача вищої освіти укріпила її привілейовану позицію як соціального блага, що традиційно реалізується через фінансово-побутове утримання студента його родиною, спрямовуючи таким чином самовизначення молодої людини в освітньому та професійному ствердженні, згідно з перспективним баченням її батьків. У дослідженні підкреслюється, що історично встановленому факту доступності вищої освіти передувало започаткування її державного фінансування, що супроводжується такими формами індивідуальної фінансово-побутової підтримки студента: надання гуртожитку, призначення стипендії (державної, спеціальної, наукової тощо), соціальних виплат, а також програм підтримки через гранди, конкурси тощо. Проведений аналіз потреб та запитів студентів України і Республіки Польщі щодо вищої освіти засвідчив нагальність перегляду форм реалізації системи підтримки студента не через патерналізм у її реалізації, а через пошук управлінських форм ствердження самодостатності здобувачів вищої освіти. Зазначене здійснюється засобом переключення уваги з позиції несамостійності студента на позицію фокусування на його сильних сторонах, співучасті та посилення суб’єктно-суб’єктної взаємодії учасників освітнього процесу і його стейкхолдерів, поширення й укріплення державних програм фінансової підтримки тощо.