МІЖНАРОДНІ ВИБОРЧІ СТАНДАРТИ ТА ЇХ ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ В ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КОФМАН БОРИС ЯКОВИЧ

УДК 342.8(477):341.018(043.5)

МІЖНАРОДНІ ВИБОРЧІ СТАНДАРТИ ТА ЇХ ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ В ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Волошин Юрій Олексійович,
доктор юридичних наук, професор

Маріуполь – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ Й НОРМАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФІНІЦІЇ І СТУКТУРНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ МІЖНАРОДНИХ ВИБОРЧИХ СТАНДАРТІВ ………………………….14
1.1. Онтологічні й гносеологічні підходи до поняття міжнародних виборчих стандартів……………………………………………………………………….14
1.2. Наочно-об'єктна і суб’єктно-номенологічна характеристики міжнародних виборчих стандартів……………………………………………………………35
Висновки до розділу I………………………………………………………….52
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМНА І ЗМІСТОВНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНИХ ВИБОРЧИХ СТАНДАРТІВ .………………………….56
2.1. Проблема становлення єдиної системи міжнародних виборчих стандартів……………………………………………………………………….56
2.2. Проблематика змістовної характеристики міжнародних виборчих стандартів……………………………………………………………………….78
Висновки до розділу II ………………………………………………………..121
РОЗДІЛ 3. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СПРИЙНЯТТЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНОЮ МІЖНАРОДНИХ ВИБОРЧИХ СТАНДАРТІВ…………127
3.1. Сприйняття національним законодавством України міжнародних виборчих стандартів …………………………………………………………………………127
3.2. Питання обов'язковості для України міжнародних виборчих стандартів, що прийняті нестатутними органами міжнародних міжурядових організацій і неурядових організацій ……………………………………………………….143
3.3. Дотримання Україною міжнародних виборчих стандартів ……………176
Висновки до розділу III ……………………………………………………… 190
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..205
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення демократичної правової державності є неможливим без оновлення представницьких органів публічної влади, проведення регулярних періодичних виборів з метою оновлення депутатського складу парламенту та органів місцевого самоврядування, а також заміщення відповідних виборчих посад (голова держави та голови органів місцевого самоврядування).
В умовах політичної глобалізації та зростання взаємодії та взаємозалежності держав на міжнародній арені вибори органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових осіб виходять на наддержавний рівень, трансформуючись в об’єкт міжнародно-правового регулювання, демонструючи перманентний характер тенденції конституціоналізації міжнародного правопорядку та інтернаціоналізації національного конституційного права. Одним з найбільш ярких феноменів зазначеної тенденції є міжнародні виборчі стандарти, що мають велику та неминущу політико-правову цінність.
Така цінність міжнародних виборчих стандартів стала особливо очевидною в XXI сторіччі, коли багато держав в рамках міжнародного публічного права гармонізують принципи, на яких будуються їх правові системи, визнаючи право громадян на рівний доступ до інформації, на участь в управлінні країною, право обирати і бути обраними в якості основних прав людини. Під міжнародними виборчими стандартами розуміють принципи міжнародного права, що розроблені в рамках міжнародних організацій, відносяться до виборчих прав громадян, до організації і проведення виборів, що сприймаються національним законодавством держав-членів міжнародної спільноти з метою уніфікації виборчого законодавства та виборчого процесу та гарантування демократичного проведення електорального процесу.
Таким чином, одним з найважливіших напрямків державотворення в Україні залишається процес сприйняття її національним законодавством міжнародних виборчих стандартів та їх реалізація в електоральному процесі. Саме тут об’єктивно зростає роль конституційно-правового супроводження зазначених процесів, актуалізуються питання обов'язковості для України міжнародних виборчих стандартів, що прийняті нестатутними органами міжнародних міжурядових організацій і неурядових організацій та питання дотримання Україною міжнародних виборчих стандартів.
Стан наукової розробки теми. В Україні актуальні проблеми безпосередньої демократії, народовладдя і, зокрема, різні аспекти правового регулювання виборів, дії виборчого законодавства досліджували В. Д. Бабкін, М. О. Баймуратов, Ф. Г. Бурчак, І. П. Бутко, Р. К. Давидов, В. М. Кампо, Р. П. Князевіч, М. І. Козюбра, В. В. Копейчиков, М. І. Корнієнко, Л. Т. Кривенко, М. І. Малишко, П. Ф. Мартиненко, В. В. Медведчук, В. Ф. Мелащенко, О. М. Мироненко, Г. О. Мурашин, Нгуєн Ань Туан, Н. Р. Ніжник, М. П. Орзіх, В. Ф. Погорілко, П. М. Рабінович, А. О. Селіванов, В. Ф. Сиренко, М. І. Ставнійчук, А. П. Таранов, В. Я. Тацій, Є. А. Тихонова, Ю. М. Тодика, В. Л. Федоренко, О. Ф. Фрицький, В. В. Цвєтков, М. В. Цвік, П. Ф. Чалий, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко, Н. Г. Шукліна, Л. П. Юзьков, А. І. Ющик, В. Д. Яворський та ін.
Зазначені дослідники також розглядали і проблематику міжнародних виборчих стандартів, проте це здійснювалося більше в правозастосовному аспекті реалізації норм виборчого права і виборчого законодавства, бо більшість робіт була написана ще у ХХ столітті не враховувало геополітичних змін останніх років.
Нормативно-правову базу дослідження склали Конституція України та чинне законодавство України, конституції та чинне законодавство зарубіжних країн, а також міжнародно-правові акти, що були прийняті міжнародними міждержавними та міжурядовими і неурядовими організаціями, їх статутними та позастатутними органами, які містять міжнародні виборчі стандарти.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Маріупольського державного університету «Актуальні конституційні та міжнародно-правові проблеми становлення, розвитку та функціонування публічної влади в Україні в умовах міждержавної інтеграції (державний реєстраційний № 0108U008427).
Мета й завдання дослідження. Мета дисертації обумовлена актуальністю та ступенем розробленості обраної теми і полягає у дослідженні правової природи міжнародних виборчих стандартів, їх структурної, системної та змістовної характеристик, а також актуальних питань сприйняття та реалізації Україною міжнародних виборчих стандартів.
Відповідно до поставленої мети в роботі зосереджується увага на вирішенні таких завдань:
- визначити правову природу міжнародних виборчих стандартів у міжнародному публічному праві та конституційному праві держав-членів міжнародного співтовариства;
- виявити та дослідити теоретичні та нормативні підходи до визначення дефініції та структурної характеристики міжнародних виборчих стандартів у міжнародному публічному праві та конституційному праві держав;
- розкрити зміст онтологічних й гносеологічних підходів до поняття міжнародних виборчих стандартів у доктрині міжнародного публічного права та конституційного права України та інших держав;
- проаналізувати наочно-об'єктну і суб’єктно-номенологічну характеристики міжнародних виборчих стандартів у доктрині міжнародного публічного права та конституційного права України та інших держав;
- з’ясувати системну і змістовну характеристики міжнародних виборчих стандартів в міжнародному публічному праві та конституційному праві України та інших держав;
- дослідити проблему становлення єдиної системи міжнародних виборчих стандартів в міжнародному публічному праві та конституційному праві України;
- дослідити проблематику змістовної характеристики міжнародних виборчих стандартів;
- дати характеристику актуальних питань сприйняття та реалізації Україною міжнародних виборчих стандартів;
- дослідити проблемні питання сприйняття національним законодавством України міжнародних виборчих стандартів;
- дослідити питання обов'язковості для України міжнародних виборчих стандартів, що прийняті нестатутними органами міжнародних міжурядових організацій (далі – ММУО) і неурядових організацій;
- дослідити актуальні питання дотримання Україною міжнародних виборчих стандартів.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у сфері розробки, прийняття міжнародних виборчих стандартів, їх сприйняття національним законодавством України.
Предмет дослідження – міжнародні виборчі стандарти як політико-правовий феномен та категорія конституційного права України.
Методи дослідження. Методологічна база дослідження поєднує в собі загальнонаукові та спеціальні наукові концепції, теорії і методи. В якості методологічної бази дослідження використовуються такі методи пізнання, як історичний, методи компаративного аналізу, емпіричного узагальнення, моделювання та абстрагування, діалектичний, системний, комплексний та інші. Так, для пізнання феномену «міжнародні виборчі стандарти» використовується діалектичний метод, що дає змогу розглянути їх як динамічну категорію сучасного міжнародного публічного права та конституційного права України та інших держав, що постійно поповнюється елементами якісно нового змісту, змінює обсяги та форми свого прояву в історичній ретроспективі під впливом процесів правової глобалізації. Історичний метод використовувався насамперед під час аналізу виникнення міжнародних виборчих стандартів, що були спочатку легалізованими міжнародною спільнотою та регіональними спільнотами держав в якості норм міжнародного права, що містилися в міжнародних угодах, які приймалися відповідними міжнародними міждержавними та міжурядовими організаціями, а потім поступово зазнали свою теоретичну та практичну трансформацію. Системний – при аналізі можливостей створення єдиної системи міжнародних виборчих стандартів в рамках міжнародного публічного права та конституційного права держав, їх міжнародної та національної кодифікації. Методи моделювання та абстрагування – в процесі дослідження змістовної характеристики міжнародних виборчих стандартів. Широко також використовуються загально-гносеологічні прийоми пізнання –
Індукції, дедукції, аналізу та синтезу, що дозволило вирішити завдання дослідження теоретичної та логічної сутності феномену міжнародних виборчих стандартів та допомогло спрогнозувати вирішення проблем їх сприйняття національним конституційним законодавством України.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дана дисертація є першим комплексним науковим дослідженням, у якому обґрунтовано теоретико-правові проблеми становлення, розвитку та легалізації феномену міжнародних виборчих стандартів та його трансформації у категорію сучасного конституційного права України, що допоможе виявити закономірності сприйняття зазначених стандартів її національним законодавством.
У межах здійсненого дослідження сформульовано низку теоретичних положень і висновків, зокрема:
вперше:
- визначено, що міжнародні виборчі стандарти є сукупністю визнаних спочатку на міжнародному, а потім і на внутрідержавному (національному) рівнях правових норм (матеріальних і процесуальних, технологічних /технічних/) і нормативних вимог, що мають різну правову силу (загальнообов'язкові, рекомендаційні), в яких узагальнений накопичений світовим співтовариством держав досвід нормативно-правової регламентації і регулювання суспільних відносин у сфері організації і проведення виборів в органи державної влади і місцевого самоврядування, спрямованих на забезпечення одноманітного розуміння і застосування принципів і норм виборчого законодавства;
- сформульоване положення про те, що міжнародні виборчі стандарти виступають в якості нормативної основи правозастосовної практики держав і їхніх органів і одночасно в якості одного з правових засобів процесу реалізації норм виборчого законодавства;
- зазначено, що проблема становлення єдиної системи міжнародних стандартів має не тільки важливе теоретико-доктринальне, але й істотне прагматичне значення, бо воно є важливим, особливо в останньому аспекті, для національного законодавця в процесі його: а) імплементаційної діяльності щодо норм міжнародних договорів, що містять відповідні міжнародні виборчі стандарти і потребують їх введення, «упровадження» в національну правову систему; б) ординарної нормопроектної діяльності, що дозволяє з більшою впевненістю і більшою мірою ефективності розробляти проекти законодавчих актів про вибори, норми яких відповідають міжнародним зобов'язанням держави; в) ординарної законодавчої діяльності, у результаті якої приймаються національні нормативні акти про вибори, що відповідають загальнодемократичним принципам вільного волевиявлення громадян; г) здійснення контрольної діяльності за діяльністю органів державної виконавчої влади й органів місцевого самоврядування з реалізації норм виборчого законодавства на предмет її відповідності до міжнародних стандартів електоральної демократії;
- проведений аналіз зовнішнього аспекту проблеми становлення єдиної системи міжнародних стандартів, який полягає в прийнятті системи національних нормативних актів про вибори, які відповідають загальнодемократичним принципам їх підготовки і проведення – він є не тільки важливим елементом демократичного іміджу держави в рамках міжнародного співтовариства держав, його цілеспрямованої діяльності із забезпечення вільного волевиявлення громадян з метою регулярного відновлення владних соціальних інститутів, але і проявом загального позитивного дискурсу із становлення і функціонування демократичної державності;
- зазначено, що перелік принципів виборчого права, що розуміються як його міжнародні стандарти, не є бездоганним – їх систематичне тлумачення свідчить про те, що багато які з них, так чи інакше, викладені за «принципом мотрійки» – що має конституююче значення для існування, застосування і реалізації всіх інших принципів, бо при його порушенні настає дисфункція всієї системи зазначених принципів;
- зазначено, що до характерних та системних недоліків у змістовній характеристиці міжнародних виборчих стандартів слід віднести такі: а) парадигма розробки електоральних принципів з метою їх подальшої трансформації в міжнародні виборчі стандарти дуже часто містить у собі два принципово різних і навіть протилежних підходи і при цьому вони об'єктивно не можуть бути сумісними в одному стандарті; б) декларативність таких стандартів; в) «правила, що не містяться в документах, прийнятих міжнародними організаціями» – суттю цієї проблеми є домінування суб’єктивного фактора в процесі інтерпретації положень, що містять електоральні принципи, розроблені певними ММУО, і міжнародних виборчих стандартів, які претендують на профільний статус;
- зазначено, що активним процесам становлення і формування системи міжнародних виборчих стандартів, насамперед, заважає і протидіє етимологічне наповнення, тобто сам зміст тих положень, що претендують на те, щоб виступати як критеріальні елементи, що характеризують зазначені стандарти – їхня внутрішня і зовнішня суперечливість, різноплановість і різнорівневість, поліоб'єктність і полісуб’єктність, просторікуватість у викладі є істотними факторами, що гальмують не тільки процеси систематизації (інкорпорація, кодифікації) міжнародних виборчих стандартів, але й процеси формування й однозначного розуміння й інтерпретації конкретних принципів електоральної демократії, що після відповідної міжнародної легалізації і легітимації трансформуються в міжнародні виборчі стандарти;
- обґрунтовано положення, що при дослідженні дотримання Україною міжнародних виборчих стандартів, особливо стосовно відповідності до них норм національного виборчого законодавства, особливого значення набуває: 1) юридичний характер міжнародних норм, імплементованих у її національне законодавство (імперативний, диспозитивний, бланкетний, декларативний); 2) визначення кола належних (компетентних) суб'єктів – осіб і організацій, правомочних на здійснення оцінки відповідності національного законодавства й електоральних процедур до міжнародних зобов'язань держави.
удосконалено:
- положення про міжнародно-правову значимість і актуалізацію необхідності створення системи міжнародних виборчих стандартів, які б, виступаючи у вигляді відповідних принципових підходів у профільній сфері, що відображають загальні підходи ООН, інших ММУО регіонального і субрегіонального рівнів до електоральної демократії, як найважливішого критерію становлення і функціонування демократичної державності, могли б чітко й однозначно характеризувати її в рамках і координатах визначених і чітко вивірених підходів і критеріїв;
- положення про те, що розгляд нормативно-концептуальних і доктринальних підходів до кодифікації міжнародних виборчих стандартів, що містяться в документах структур, що діють під егідою ММУО регіонального рівня (Венеціанська комісія РЄ, БДІПЛ ОБСЄ, АОВЦСЄ), дає змогу стверджувати про створення на їхній базі єдиної системи виборчих стандартів, з метою складання «переліку норм, зобов'язань, принципів і стандартів сумлінної практики у сфері виборів і виборчого процесу»;
- положення, що конституююче й інституціональне значення для становлення системи міжнародних виборчих стандартів має процес усвідомлення державами-членами НБСЄ: а) необхідності забезпечення прогресивного характеру розвитку; б) необоротності прогресивного характеру розвитку і в) наднаціонального значення прогресу в розвитку.
- положення, що онтологічне значення виборчого процесу для формування і функціонування демократичної правової державності не має альтернативи, бо саме він: а) визначає форму і способи забезпечення управління державою; б) створює передумови для періодичного відновлення кадрового складу публічної влади; в) легітимно модифікує пріоритети подальшого розвитку (або можливе й стагнації. – Авт.) державності й соціуму; г) є легальною складовою частиною загальнодемократичного процесу в рамках функціонуючої державності – тому уявляється обґрунтованим, що складеною і природною частиною виборчого процесу є спостереження за виконанням державами своїх зобов'язань по міжнародних договорах у цій сфері.
дістали подальшого розвитку:
- положення про необхідність врахування певного «негативу» сучасної міжнародно-правової об'єктивації й актуалізації регулювання виборів, який, насамперед, обумовлений тим, що на міжнародному рівні різними суб'єктами створений значний конгломерат рекомендаційних норм, політичних зобов'язань, принципів, прецедентного права, коментарів і рекомендацій, що розосереджені серед більшої кількості документів – звідси у своїй діяльності організатори виборів, не тільки не мають реальної можливості керуватися деяким єдиним документом, що поєднує принципи проведення демократичних виборів, які викладені у вичерпному і легко доступному форматі, але й стикаються з об'єктивними труднощами реалізації даних принципів, що іноді суперечать один одному;
- положення, про те, що незважаючи на те, що положення стандартів демократичних виборів, виборчих прав і свобод, розроблених у рамках структур європейських ММУО і громадськими організаціями (проекти Конвенції), не є оптимальними по різних підставах, – варто всіляко вітати подібну діяльність як у напрямі розробки зазначених стандартів, так і в напрямі створення їх системи;
- положення про те, що в умовах глобалізації та правової інтеграції за наявності могутніх тенденцій інтернаціоналізації конституційного права і конституціоналізації міжнародного права національний нормативний масив, що регулює вибори, не може бути визнаний оптимальним, він є не тільки неповним, але уявляється недостатнім.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що здобуті автором результати можуть бути застосовані: у науково-дослідній діяльності – галузях конституційного, міжнародного права, теорії держави і права, політології для опанування питань, пов’язаних з функціонуванням сучасної держави, міжнародної співдружності держав, становлення єдиного світового та європейського правового простору, функціонування інституту виборів на теренах суверенної держави та ролі у цих процесах міжнародних виборчих стандартів; у нормопроектній, правотворчій роботі – як теоретико-методологічна основа розробки проектів виборчих законів та Виборчого кодексу України, нормативно-правових актів, спрямованих на сприйняття законодавством України міжнародних правових, в тому числі й міжнародних виборчих стандартів; у правозастосовній діяльності – для оптимізації форм, методів і засобів діяльності суб’єктів конституційного та міжнародного права, реалізації ними своїх функцій і повноважень; у навчальному процесі – при підготовці підручників та посібників, викладання таких навчальних дисциплін, як «Конституційне право України», «Муніципальне право України», «Виборче право України», «Міжнародне публічне право»; у процесі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації суб’єктів виборчого процесу, державних службовців, правознавців, при підготовці навчально-методичних матеріалів.
Апробація результатів дисертації відбувалась у процесі обговорення концепцій, основних положень та висновків дисертації на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Маріупольського державного університету, під час проведення I Міжрегіональної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Сучасний розвиток державотворення та правотворення в Україні: проблеми теорії та практики» (м. Маріуполь, 14 березня 2008 р.), Регіональної науково-практичної конференції «Верховенство права у правозастосовчій діяльності» (м. Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 р.), науково-практичної конференції «Правові засади реформування державної влади та місцевого самоврядування в Україні» (м. Київ, 26 вересня 2008 р.), науково-практичної конференції за міжнародною участю «Європейські орієнтири муніципального управління (м. Київ, 14 березня 2008 р.), II, III Всеукраїнських конференцій студентів, аспірантів і молодих вчених «Сучасний розвиток державотворення та правотворення в Україні: проблеми теорії та практики» (м. Маріуполь, 12 березня 2010, 11 березня 2011 р.), Міжнародних науково-практичних конференцій «Національні та міжнародні механізми захисту прав людини» (м. Харків, 19-20 вересня, 2008 р.), «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.) – тези виступів на конференціях опубліковано, I Літньої академії Європейського публічного права (м. Маріуполь, 7-19 липня 2008 р.).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у 4 наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях і тезах 8 доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків до дисертації, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 234 сторінок, з них основного тексту – 204 сторінок. Список літератури містить 305 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
По результатах дослідження можна зробити наступні висновки:
1. Міжнародні виборчі стандарти є сукупністю визнаних спочатку на міжнародному, а потім і на внутрідержавному (національному) рівнях правових норм (матеріальних і процесуальних, технологічних /технічних/) і нормативних вимог, що мають різну правову силу (загальнообов'язкові, рекомендаційні), в яких узагальнений накопичений світовим співтовариством держав досвід нормативно-правової регламентації і регулювання суспільних відносин у сфері організації і проведення виборів в органи державної влади і місцевого самоврядування, спрямованих на забезпечення одноманітного розуміння і застосування принципів і норм виборчого законодавства.
2. Міжнародні виборчі стандарти виступають як нормативна основа правозастосовної практики держав і їхніх органів і одночасно як один із правових засобів процесу реалізації норм виборчого законодавства.
3. Правова природа міжнародних стандартів, у тому числі й міжнародних виборчих стандартів, достатньо яскраво характеризує їх дефінітивний зміст, який в аксіологічному, телеологічному, наочному, об'єктному, конституційно-інституційному і статутарно-функціональному аспектах можна звести до декількох позицій: а) вони є в переважній своїй більшості стандартами у сфері прав людини, тобто певними нормативними рамками, у межах яких повинна діяти держава, її органи і все інші суб'єкти прав, з метою легалізації, легітимації, охорони, захисту і реалізації різнорівневих і поліоб’єктних прав людини; б) вони виникають у результаті міжнародної нормотворчості (правотворчості); в) вони є правилами, передбаченими в міжнародному праві; г) вони знаходять свій зовнішній вираз за допомогою міжнародного правила поведінки (міжнародної правової норми); г’) вони виступають у вигляді зобов'язань держав, узятих ними в рамках міжнародних угод; д) вони носять наднаціональний характер, але знаходять свою практичну реалізацію у внутрішній діяльності держави; е) вони посідають важливе місце серед методів глобального управління в контексті становлення, формування і розвитку глобального конституціоналізму; є) за своєю правовою конструкцією й етимологічним змістом вони є міжнародними нормами-принципами, тобто основоположними засадами, регулюючими коло вельми важливих суспільних відносин, що становлять інтерес для держав-членів світового співтовариства; ж) міжнародні виборчі стандарти слід розглядати в системно-структурному аспекті, що демонструє їх блокову побудову з окремих підсистем, серед яких можна виділити: міжнародні стандарти виборчого права; міжнародні стандарти виборчого законодавства; міжнародні стандарти виборчого процесу; міжнародні стандарти участі громадськості в електоральній демократії і т. д; з) структурні елементи системи міжнародних виборчих стандартів носять суворо обкреслене етимологічне, телеологічне і функціональне навантаження, вони спрямовані на регламентацію і нормативне регулювання різних сторін виборчого процесу і виборчого законодавства, маючи за основну мету – проведення демократичних виборів; и) норми, утворюючі міжнародні виборчі стандарти за своєю видовою характеристикою, є матеріальними і процесуальними (технічними/ технологічними).
4. Аналіз нормативних підходів до визначення і закріплення міжнародних виборчих стандартів дає змогу стверджувати, що, хоча такі визначення й носять загальний дефінітивний характер, разом з тим вони не повною мірою відображають наочно-об'єктну (структурну – Авт.) і суб’єктно-номенологічну характеристику зазначених стандартів. Звідсіля можна виділити структуру таких стандартів. До її елементів слід віднести: а) міжнародні стандарти виборчого права; б) міжнародні стандарти виборчого законодавства; в) міжнародні стандарти виборчого процесу; г) міжнародні стандарти участі громадськості в електоральній демократії і т. д.
5. Об’єктивація проблематики міжнародних виборчих процесів і актуалізація їх системної розробки прямо є пов’язаними з їх явною недосконалістю, наявністю правових лакун і суперечностей, а також їх відповідною легалізацією і кодифікуванням в документах договірного характеру на рівні самої ММУО, а не структури, що входить у її склад.
6. В даний час розвиток національного виборчого законодавства і проведення виборів неможливі без урахування принципів і норм міжнародного права, закріплених у документах РЄ та ОБСЄ, а також Європейської комісії за демократію через право РЄ (Венеціанської комісії) та БДІПЧ ОБСЄ та його співвідношення та порівняння з такими принципами та нормами, що викликане рядом чинників об'єктивної і суб'єктивної властивості, серед яких слід виділити те, що: а) міжнародні виборчі стандарти розкидані по великому числу документів (чинник невиправданої множинності. – Авт.); б) вони приймаються різними міжнародними організаціями, що мають різний обсяг міжнародної правосуб'єктності (від ММУО до МНУО) (чинник полісуб’єктності. – Авт.); в) зазначені документи мають різний ступінь обхвату (чинник багаторівневості. – Авт.); г) вони мають різний ступінь юридичної сили (чинник багатостатутарності. – Авт.); г’) у цих документах використовуються різні формулювання (чинник поліетимологічності. – Авт.); д) такі формулювання вельми часто мають декларативний характер (чинник просторовості у викладі. – Авт.); е) компаративний підхід дає можливість не тільки класифікувати, але й систематизувати дані стандарти (чинник кодифікування. – Авт.).
7. Проблема становлення єдиної системи міжнародних стандартів має не тільки важливе теоретико-доктринальне, але й істотне прагматичне значення, бо вона є важливою для національного законодавця в процесі його імплементаційної діяльності, ординарної нормопроектної діяльності, ординарної законодавчої діяльності, здійснення контрольної діяльності за діяльністю органів державної виконавчої влади й органів місцевого самоврядування з реалізації норм виборчого законодавства на предмет її відповідності до міжнародних стандартів електоральної демократії.
8. Зовнішній аспект проблеми становлення єдиної системи міжнародних стандартів полягає в прийнятті системи національних нормативних актів про вибори, які відповідають загальнодемократичним принципам їх підготовки і проведення – він є не тільки важливим елементом демократичного іміджу держави в рамках міжнародного співтовариства держав, його цілеспрямованої діяльності із забезпечення вільного волевиявлення громадян з метою регулярного відновлення владних соціальних інститутів, але і проявом загального позитивного дискурсу із становлення і функціонування демократичної державності.
9. Міжнародно-правова значимість і актуалізація необхідності створення системи міжнародних виборчих стандартів, випливає і бачиться в тому, що вони в якості відповідних принципових підходів у профільній сфері відображають загальні підходи ООН, інших ММУО регіонального і субрегіонального рівнів до електоральної демократії, як найважливішого критерію становлення і функціонування демократичної державності, могли б чітко й однозначно характеризувати її в рамках і координатах визначених і чітко вивірених підходів і критеріїв.
10. Розгляд нормативно-концептуальних і доктринальних підходів до кодифікації міжнародних виборчих стандартів, що містяться в документах структур, що діють під егідою ММУО регіонального рівня (Венеціанська комісія РЄ, БДІПЛ ОБСЄ, АОВЦСЄ), дає змогу стверджувати про створення на їхній базі єдиної системи виборчих стандартів, з метою складання «переліку норм, зобов'язань, принципів і стандартів сумлінної практики у сфері виборів і виборчого процесу».
11. Перелік принципів виборчого права, що розуміються як його міжнародні стандарти, не є бездоганним, бо систематичне тлумачення наведених принципів свідчить про те, що багато які з них, так чи інакше, викладені за «принципом мотрійки».
12. У результаті проведеного компаративного дослідження можна дійти таких висновків: всі основні принципи виборчого права і виборчого процесу в тому чи іншому вигляді відбиті у всіх аналізованих документах вказаних ММПО та МНПО; формулювання, зміст і розміщення цих принципів у різних документах відрізняються дуже істотною непослідовністю і дуже недостатнім рівнем нормативного формулювання і регламентації. Це знаходить своє вираження в такому: а) зміст тих самих принципів сильно відрізняється і розходиться за своїм обсягом і кількістю (набором) критеріїв у різних документах; б) той самий принцип (його критеріальні характеристики) часто виявляється розміщеним не тільки в різних розділах того самого документа, але дуже часто такі критерії або розділені між ними, або дубльовані кілька разів, причому в різній інтерпретації; в) допускається надмірно розширювальне і велике тлумачення принципів виборчого права, включення в них необґрунтовано широкого кола суспільних відносин, у результаті чого в них є в наявності кваліфікуючі положення, що мають відношення або до інших принципів, або до інших сторін (аспектів) виборчого процесу; не можна говорити про існування системи міжнародних виборчих стандартів, причому не тільки з позицій її онтології і гносеології, але й з позиції аксіології, що безпосередньо впливає на прагматичну цінність і прагматичну можливість застосування таких стандартів; об'єктивно виявляється актуалізація і необхідність розробки загальних підходів у визначенні, редагуванні й об'єднанні (кодифікації) даних принципів, їх закріпленні за допомогою легалізації в єдиному документі договірного характеру універсального і регіонального (європейського. – Авт.) рівнів у рамках ООН і однієї з великих регіональних (європейських. – Авт.) ММУО, що в підсумку сприятиме побудові архітектоніки і подальшій легалізації шуканої системи міжнародних виборчих стандартів; слід відмітити високий прагматичний потенціал системної класифікації виборчих стандартів, що уявляється дуже важливим не тільки з науково-доктринального погляду, бо він може і повинний бути реалізований не тільки і не стільки в методиці оцінки ступеня демократичності конкретних виборів, що, як уявляється, є підсумковим моментом оцінки загальнодемократичного політико-правового процесу відновлення публічної влади в конкретній державі, скільки в оцінці демократичного наповнення електорального законодавства держав-учасниць ММУО, його відповідності до міжнародних виборчих стандартів, особливо в контексті власної реалізованості останніх.
13. Для подальшої розробки міжнародних виборчих стандартів варто розробити певну організаційну парадигму, досягнення і реалізація якої приведе до шуканого результату, до якої слід віднести: 1) певну сепарацію оцінного нормативного масиву, що претендує на стандартизацію електоральної демократії; 2) оптимізацію понятійного апарату і змістовної характеристики зазначених принципів; 3) розробку на основі принципів демократичних виборів системного комплексу критеріїв, що носять переважно інституціонально-процесуальний характер, наявність яких у національному електоральному законодавстві є реальною гарантією запобігання порушенням міжнародних демократичних норм; 4) здійснення кодифікаційної і нормотворчої діяльності із створення і формування системи міжнародних виборчих стандартів; 5) розробку тексту проекту багатобічного міжнародного договору, що включає в себе систему міжнародних виборчих стандартів, його подальше парафування державами і ММУО-учасницями конференції. Закінчення даної стадії бачиться в підписанні міжнародного багатобічного політичного договору, учасницями якого є універсальні й регіональні ММУО профільного характеру та їхні держави-учасниці.
14. Активним процесам становлення і формування системи міжнародних виборчих стандартів, насамперед, заважає і протидіє етимологічне наповнення, тобто сам зміст тих положень, що претендують на те, щоб виступати як критеріальні елементи, що характеризують зазначені стандарти. Їхня внутрішня і зовнішня суперечливість, різноплановість і різнорівневість, поліоб'єктність і полісуб’єктність, просторікуватість у викладі є істотними факторами, що гальмують не тільки процеси систематизації (інкорпорація, кодифікації) міжнародних виборчих стандартів, але й процеси формування й однозначного розуміння й інтерпретації конкретних принципів електоральної демократії, що після відповідної міжнародної легалізації і легітимації трансформуються в міжнародні виборчі стандарти.
15. Систематичний аналіз змісту поняття «міжнародні виборчі стандарти» дозволяє виділити дві його найважливіші характеристики, дві складові частини, а саме політичну і правову. З правових позицій «міжнародні виборчі стандарти» становлять відособлену групу міжнародних юридичних норм, що регулюють однорідні суспільні відносини з приводу єдиного порядку організації, проведення і підбиття підсумків виборів органів державної влади, органів місцевого самоврядування і певної категорії посадових осіб (глава держави, глави органів місцевого самоврядування). У контексті феномена політики оцінка поняття «міжнародні виборчі стандарти» може бути здійснена з позицій поняття «політико-правовий розвиток». Слід зазначити складність і синтетичний характер цього поняття, що поєднує в собі різні аспекти політичного і правового феноменів стосовно розвитку. З одного боку, це дає істотне розширення знань про об'єкт (суб'єкт) дослідження, надає можливість глибше й у системному ключі досліджувати його поведінкові настанови і причини, що їх спонукали, визначити пріоритетність зазначених факторів загалом і в індивідуальному розвитку. Але з іншого боку – викликає певні труднощі у виявленні власне політичних і власне правових аспектів, їх взаємозв'язків і суперечностей між ними.
16. В об'єктивному розумінні змістом «міжнародних виборчих стандартів» є система міжнародних правових норм, що регулюють однаковий порядок формування виборних органів (державних і місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб) у конкретній державі-члені світового (регіонального) співтовариства, тобто виборчу систему. У суб'єктивному розумінні змістом «міжнародних виборчих стандартів» є міжнародні зобов'язання конкретної держави з формування зазначених виборних органів на основі загальних принципів і підходів, убраних у форму норм міжнародного права, що за допомогою механізму міжнародної і національний (внутрішньої) імплементації повинні бути сприйняті національним законодавством.
17. У цілому поняття «міжнародні виборчі стандарти» з позицій його архітектоніки містить у собі: а) доктринальне забезпечення (теорію); б) міжнародно-правове забезпечення (механізм міжнародної інкорпорації і кодифікації, міжнародний механізм імплементації. – Авт.); в) законодавче забезпечення (після завершення механізму національної імплементації. – Авт.) формування представницьких органів влади, органів місцевого самоврядування і заміщення інституту посадових осіб; г) праксеологічне забезпечення (практику їх реалізації).
18. Необхідно констатувати визначальну роль глобалізації і міждержавної інтеграції, що впливає на уніфікацію, трансформацію, зміну, модернізацію, універсалізацію інституту виборів і, зокрема, міжнародних виборчих стандартів – зазначені тенденції об'єктивно викликають до життя, акцентують, рефлексують, стимулюють, прискорюють і обновляють процеси універсалізації у сфері права, організації і функціонування інституту виборів на всесвітньому, макрорегіональному, субрегіональному і національному рівнях за допомогою розробки міжнародних виборчих стандартів, що створюють єдиний універсальний і макрорегіональний виборчий простір.
19. Питання сприйняття національним законодавством України міжнародних виборчих стандартів належить до найбільш складних правових проблем, що демонструють співвідношення і взаємодію міжнародного і національного правопорядків, міжнародного і національного права.
20. Міжнародні правові стандарти є важливим позитивним результатом, аксіологічною домінантою взаємодії національних і міжнародної правових систем.
21. Перманентне підвищення ролі міжнародних виборчих стандартів у національному законодавстві України бачиться в дії цілого ряду об'єктивних і суб'єктивних факторів у становленні та розвиткові демократичної правової держави Україна та функціонування міжнародного співтовариства держав.
22. В умовах глобалізації та правової інтеграції за наявності могутніх тенденцій інтернаціоналізації конституційного права і конституціоналізації міжнародного права національний нормативний масив, що регулює вибори, не може бути визнаний оптимальним, він є не тільки неповним, але уявляється недостатнім.
23. Онтологічний й аксіологічний виміри імплементації мають воістину революційне значення як для міжнародного, так і для національного права, бо вона надає можливість для посилення ролі і впливу самого міжнародного права та стає своєрідним прагматичним тестом на певну ідентичність міжнародного і національного (внутрішньодержавного) права, що виявляється в їхньому взаємному впливі й певному «переливанні» норм першого в друге і назад.
24. Імплементація – це самостійна, телеологічно вивірена системна діяльність, що має властиві їй нормативні й процесуальні пріоритети і домінанти, яка приводить у дію всю систему норм і принципів міжнародного права. Кінцевою метою імплементації є забезпечення міжнародно-правового регулювання відносин з дотримання і реалізації зобов'язань держав за міжнародним договором.
25. Проблема обов'язковості для України міжнародних виборчих стандартів, що прийняті нестатутними органами міжнародних міжурядових організацій і неурядових організацій останнім часом набуває особливої актуальності через активізацію діяльності нестатутних органів ММУО і МНУО, що фактично організують і здійснюють діяльність з розробки міжнародних виборчих стандартів, а також у результаті зростання кількості таких організацій.
26. Конституціоналізація й інституціоналізація міжнародного зобов'язання держави прямо є пов'язаною з проблемою взаємозв'язку внутрішньодержавного і міжнародного права – такий взаємозв'язок обумовлюється, насамперед, роллю держави, що очолює і визначає, у встановленні як національного, так і міжнародного правопорядків.
27. В основі виконання міжнародних зобов'язань держав лежить те, що норми міжнародного права є юридично обов'язковими правилами поведінки передбачених цими нормами суб'єктів міжнародного права, охоронюваними в разі потреби примусом до їх дотримання – таким чином, дотримання міжнародних зобов'язань державами забезпечено в екстраординарних умовах можливістю вжиття примусових заходів з боку держави (держав) – контрагента, ММУО чи всього світового співтовариства.
28. Під міжнародними зобов'язаннями держав варто розуміти обумовлені принципами державного суверенітету і сумлінного виконання міжнародних зобов'язань добровільно взяті ними на себе функції з виконання положень норм, що містяться в міжнародних договорах, з метою формування міжнародного правопорядку, виконання яких забезпечується міжнародно-правовим примусом.
29. Міжнародні зобов'язання, які випливають з договорів, що укладаються державами між собою чи в рамках світового співтовариства (ООН) і ММУО (Європейський Союз, Рада Європи та ін.), є обов'язковими до виконання. Такі самі властивості обов'язковості до виконання мають рішення статутних органів ММУО (парламентські й квазіпарламентські органи, виконавчі органи, судові органи), прийняті ними у виконання міжнародних зобов'язань держав, формалізованих ними в рамках цих ММУО. Проблема виникає при виконанні зобов'язань, узятих у рамках нестатутних організацій ММУО, що вони створюють як допоміжні органи для вирішення певних завдань, – у контексті нашого дослідження, насамперед, йдеться про Венеціанську комісію РЄ і БДІПЛ ОБСЄ, а також про таку регіональну МНУО, як Асоціація Організаторів Виборів Країн Європи (АОВКЄ) (у документах РЄ – Асоціація керівників виборчих комісій держав Центральної і Східної Європи (АКВК ЦСЄ).
30. Вирішення проблеми виконання зобов'язань, узятих у рамках нестатутних організацій ММУО, що вони створюють як допоміжні органи для вирішення певних завдань, бачиться у двох аспектах: 1) для нестатутних організацій Ради Європи: а) шляхом визнання значення та легітимності часткових угод РЄ, що практично не досліджені у вітчизняній конституційно-правовій і міжнародно-правовій доктрині; б) шляхом віднесення зазначених зобов’язань до «м’якого» права (роль резолюцій-рекомендацій у міжнародному нормотворчому процесі). 2) відносно ОБСЄ, – можна оцінювати обов'язковість документів БДІПЛ двояким чином: з одного боку, це документи, розроблювальні в межах внутрішньої контрольної функції ОБСЄ; з іншого – це активна діяльність БДІПЛ із сприяння виконання державами зобов'язань у сфері людського виміру. Пріоритетною тут уявляється друга позиція, заснована на: а) загальному авторитеті ОБСЄ для її держав-членів; б) квазіправовому статусі БДІПЛ як інституту НБСЄ/ОБСЄ; в) сприйнятті документів БДІПЛ як документів, що виходять безпосередньо від самої ОБСЄ; г) добровільному виконанні державами документів БДІПЛ як зобов'язань, узятих державами в рамках контрольного механізму ОБСЄ. З огляду на інтенсивну діяльність БДІПЛ у рамках повноважень, наданих статутними органами ОБСЄ, актуалізується проблематика формалізації його компетенції і правового статусу шляхом закріплення у Статуті ОБСЄ й у положенні про БДІПЛ профільного характеру.
31. При дослідженні дотримання Україною міжнародних виборчих стандартів, особливо стосовно відповідності до них норм національного виборчого законодавства, особливого значення набуває: 1) юридичний характер міжнародних норм, імплементованих у її національне законодавство (імперативний, диспозитивний, бланкетний, декларативний); 2) а також визначення кола належних (компетентних) суб'єктів – осіб і організацій, правомочних на здійснення оцінки відповідності національного законодавства й електоральних процедур до міжнародних зобов'язань держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кукушкин М. И. Выборы – конституционный институт прямого народовластия в России / М. И. Кукушкин, А. А. Югов // Рос. юрид. журн. – 1996. – № 2. – С. 74.
2. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 31. – Ст. 140.
3. Конституция Российской Федерации 1993 года. – М., 1995.
4. Требков А. А. Знать международные стандарты прав человека / А. А. Требков // Гос. и право. – 1993. – № 10. – С. 142-145.
5. Миронов Н. Международные избирательные стандарты и российские выборы / Н. Миронов // Сравнительное конституционное обозрение. – 2005. – № 4. – С. 66.
6. Танчев Е. Верховенство конституции в контексте конституционного плюрализма / Е. Танчев // Сравнительное конституционное право. – 2005. – № 4. – С. 109.
7. Maduro M. From Constitutions to Constitutionalism: A Constitutional Approach for Global Governance, Lead Paper to the Workshop Changing Patterns of Rights Politics: A Challenge to a Stateness? / М. Maduro. – Hamnse Institute for Advanced Studies. Delmenhorst, Germany, 2003. – P. 9 12.
8. Teubner G. Societal Constitutionalism: Alternatives to State – Centered Constitutional Theory, Stores Lectures 2003/2004 Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.jura.uni–frankfurt.de/teubner/.pdf.
9. Выступление Генерального секретаря Ассоциации организации выборов стран Центральной и Восточной Европы З. Тота (Венгрия) // «Развитие и кодификация международных избирательных стандартов», 3–я Европ. конф. представителей центр. избират. комиссий (2006). 3–я Европейская конференция представителей центральных избирательных комиссий «Развитие и кодификация международных избирательных стандартов», 2006 г. : материалы // Журн. о выборах. – 2006. – Спец. вып. – С. 71-72.
10. Я никогда не верил, что у личности нет свободы выбора : интервью, взятое Э. Чепоровым у Ю. Орлова // Новое время. – 1991. – № 51. – С. 37.
11. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / за заг. ред. Є. В. Радченка. – К. : Факт, 2003. – 258 c.
12. Дорофеев С. Н. Международные стандарты в избирательном процессе: достижения и проблемы / С. Н. Дорофеев // Моск. журн. междунар. права. – 2007. – № 3. – С. 41-48.
13. Див.: Баймуратов М. О. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні / М. О. Баймуратов, В. А. Григор’єв. – О. : Юрид. літ., 2003.
14. Понизов В. О системе минимальных государственных социальных стандартов / В. Понизов // О–во и экономика. – 1998. – № 6. – С. 9–14; Крылов Б. С. Разграничение предметов ведения и полномочий между Федерацией и её субъектами как условие обеспечения прав граждан / Б. С. Крылов // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 5. – С. 13.
15. Крылов К. Д. Тенденции развития правовых стандартов политики в сфере труда : автореф. дис. … д-ра юрид. наук / К. Д. Крылов. – М. : МГЮА, 2002. – 89 с.
16. Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы, реальность / Р. А. Мюллерсон. – М. : Междунар. отношения, 1991. – С. 31; Избирательное право и избирательный процесс в РФ : учебник для вузов / отв. ред. А. В. Иванченко. – М. : Норма, 1998. – С. 126; Научно-практический комментарий к Конституции Российской Федерации / отв. ред. В. В. Лазарев. – М. : Спарк, 2001. – С. 101.
17. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / за заг. ред. Є. В. Радченка. – К. : Факт, 2003. – С. 251.
18. Бурлак О. В. Поняття міжнародного стандарту в міжнародному праві прав людини / О. В. Бурлак // Держава і права : зб. наук. пр. – 2006. – Вип. 33. – С. 509-515.
19. Денисов В. Н. Міжнародна система захисту прав людини – новий етап розвитку / В. Н. Денисов, В. І. Євінтов // Права людини в Україні. Щоріч. – 1994. – С. 16.
20. Робинсон М. Почетная лецияи в Оксфордском университете / М. Робинсон. – ООН, 1997. – С. 4.
21. Рабінович П. М. Права людини і громадянина : навч. посіб. / П. М. Рабінович, М. І. Хавронюк. – К., 2004. – С. 19.
22. Черниченко С. В. Права человека и гуманитарная проблематика в современной дипломатии / С. В. Черниченко // Моск. журн. междунар. права. – 1992. – № 13. – С. 40.
23. Мучник А. Г. Философия достоинства, свободы и прав человека / А. Г. Мучник // Рукопись. – К., 2008. – С. 343-344.
24. Савчук К. О. Стандарти міжнародні / К. О. Савчук // Юрид. енцикл. – К., 2003. – Т. 5. – С. 615.
25. Шамсон Р. Т. Права человека и внутренняя компетенция государств / Р. Т. Шамсон // Моск. журн. междунар. права. – 2003. – № 3. – С. 63.
26. Карпачова Н. Міжнародні стандарти у галузі прав і свобод людини та проблеми їх реалізації в Україні / Н. Карпачова // Право України. – 2009. – № 4. – С. 4.
27. Там само.
28. Там само.
29. Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы, реальность / Р. А. Мюллерсон. – М. : Междунар. отношения, 1991. – С. 31.
30. Sieghart P. The International Law of Human Rights / Р. Sieghart. – N. Y. : Oxford Unsversity Press, 1983. – P. 15.
31. Баймуратов М. А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине / М. А. Баймуратов, В. А. Григорьев. – О. : Юрид. літ, 2003. – С. 101.
32. Батанов О. В. Міжнародні стандарти місцевого самоврядування / О. В. Батанов // Юрид. енцикл. – К., 2001. – Т. 3. – С. 698.
33. Раданович Н. Європейські стандарти прав людини: поняття, структура, джерела формування / Н. Раданович // «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні», XIII Регіонал. наук.-практ. конф. (2007 ; Львів). XIII Регіональна науково-практична конференція «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні», 8-9 лют. 2007 р. : матеріали. – Л. : ЛНУ ім. І. Франка, 2007. – С. 69.
34. Грекова М. М. Міжнародні трудові стандарти як основа вдосконалення трудового законодавства України : автореф. дис. … канд. юрид. наук / М. М. Грекова. – Х., 2009. – С. 4.
35. Карпачова Н. Міжнародні стандарти у галузі прав і свобод людини та проблеми їх реалізації в Україні / Н. Карпачова // Право України. – 2009. – № 4. – С. 4.
36. Верланов С. О. Економічні і соціальні права людини: європейські станадарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження) : автореф. дис. … канд. юрид. наук / С. О. Верланов. – Л., 2008. – С. 4.
37. Демичева З. Б. К вопросу о понятии «правовые стандарты Совета Европы» / З. Б. Демичева // Моск. журн. междунар. права. – 2006. – № 3. – С. 46-47.
38. Грекова М. М. Міжнародні трудові стандарти як основа вдосконалення трудового законодавства України : автореф. дис. … канд. юрид. наук / М. М. Грекова. – Х., 2009. – С. 8.
39. Верланов С. О. Вказ. пр. – С. 4.
40. Вешняков А. А. Избирательные стандарты в международном праве и их реализация в законодательстве Российской Федерации : дис. … канд. юрид. наук / А. А. Вешняков. – М., 1997. – С. 17, 39, 139.
41. Кучеренко П. А. Реализация международных избирательных стандартов в правовой системе Российской Федерации : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / П. А. Кучеренко. – М., 2007. – С. 7.
42. Всеобщая декларация прав человека 1948 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – М. : Норма, 1998. – С. 39-43.
43. Международный пакт о гражданских и политических правах и Международный пакт о социальных, экономических и культурных правах // Международные акты о правах человека : сб. док. – М. : Норма, 1998. – С. 60, 69.
44. Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р. // Юрид. енцикл. – К., 1999. – Т. 2. – С. 473.
45. Европейская Хартия о местном самоуправлении 1985 г. – СЕ, 1990. – С. 8.
46. Грекова М. М. Міжнародні трудові стандарти як основа вдосконалення трудового законодавства України : автореф. дис. … канд. юрид. наук / М. М. Грекова. – Х., 2009. – С. 8.
47. Див.: Dupuy R.-J. Droit Declaratoire et Droit Programmatoire; De la coutume sauvage a la «Soft Law» / R.-J. Dupuy // L'elaboration du droit international public / еd. А. Pedone. – Paris, 1975. – P. 139.
48. Нешатаева Т. М. Санкции системы ООН (международно-правовой аспект) / Т. М. Нешатаева. – Иркутск, 1992. – С. 34.
49. Free and Fair Elections: New expanded edition / S. Guy Goodwin-Gill. – IPU. – Geneva, 2006. – Р. 75.
50. О принятии пересмотренного Устава Европейской Комиссии за демократию через право: Резолюция Res(2002)3 Комитета Министров СЕ : принята 21 февраля 2002 года на 784-ом заседании Постоянных представителей Министров. – СЕ, 2004. – 5 с.
51. Мармазов В. Є. Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції / В. Є. Мармазов, І. С. Піляєв. – К. : Видав. Дім «Юрид. Книга», 2000. – С. 74.
52. Европейская комиссия за демократию через право Совета Европы (Венецианская комиссия) : пресс-релиз. – СЕ, 2011. – С. 3.
53. Там само.
54. Лимонникова М. А. Венецианская комиссия Совета Европы: правовые аспекты создания и деятельности : автореф. дис. … канд. юрид. наук / М. А. Лимонникова. – М., 2010. – С. 5.
55. Див.: Про засади внутрішньої і зовнішньої політики : Закон України від 1 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 40. – Ст. 527.
56. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе, 1 августа 1975 года. – Хельсинки, 1975. – С. 26.
57. Документ Копенгагенского совещания Конференции по человеческому измерению СБСЕ : принят 29 июня 1990 г., Копенгаген. – СБСЕ, 1990. – С. 19.
58. Парижская хартия для новой Европы : материалы Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе, Париж, 21 ноября 1990 г. – СБСЕ, 1990. – С. 24.
59. Хельсинкский документ ОБСЕ «Вызов времени перемен» от 10 июля 1992 г. – Хельсинки, 1992. – С. 23.
60. Пражский документ о дальнейшем развитии институтов и структур СБСЕ (Прага, 30-31 января 1992 г.) Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.pravoteka.ru/pst/92/45630.html
61. Хельсинкский документ ОБСЕ «Вызов времени перемен» от 10 июля 1992 г. – Хельсинки, 1992. – С. 28-29.
62. Организация по безопасности и сотрудничеству в Европе : пресс-релиз. – Будапешт, 2010. – С. 2.
63. Лозовик Н. И. Аспекты международного наблюдения БДИПЧ ОБСЕ за выборами: практика и пути совершенствования Електронний ресурс : доклад на междунар. науч.-практ. конф. «Выборы и развитие демократии в Кыргызстане», 23-24 июня 2006 г., Бишкек. – Режим доступу: http://www.rec.gov.by/recpost/recpost805.html
64. Там само.
65. Див.: Там само.
66. Там само.
67. Свод рекомендуемых норм при проведении выборов : руководящие принципы и пояснительный доклад, принятые Европейской комиссией «За демократию через право» (Венецианской комиссией) на 52-й сессии (Венеция, 18-19 октября 2002 г.). – Страсбург : Совет Европы, 2002.
68. Существующие обязательства по проведению демократических выборов в государствах-участниках ОБСЕ Електронний ресурс : отчет группы экспертов Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ (Варшава, октябрь 2003). – ОБСЕ/БДИЧ, 2004. – Режим доступу: http://www.osce.org/item/13587.html?ch=127&lc=RU.
69. Див.: Проект Европейской Конвенции о стандартах выборов, избирательных прав и свобод : сб. материалов и док. / отв. ред. А. А. Вешняков ; науч. ред. В. И. Лысенко. – М. : ЦИК РФ, 2006. – С. 83-114.
70. Див.: Аналитический доклад Независимого института выборов «Российские выборы в контексте международных избирательных стандартов» // «Российские выборы в контексте международных избирательных стандартов», междунар. конф. (2006 ; Москва). Международная конференция «Российские выборы в контексте международных избирательных стандартов», 2006 г. : материалы / под ред. А. В. Иванченко и А. Е. Любарева. – М. : ЦИК РФ, 2006. – С. 13-134.
71. Див.: Вешняков А. А. Избирательные стандарты в международном праве и их реализация в законодательстве Российской Федерации : дис. … канд. юрид. наук / А. А. Вешняков. – М., 1997; Вешняков А. А. К единому пониманию избирательных прав и свобод, к единым избирательным стандартам / А. А. Вешняков // Журн. о выборах. –2006. – Спец. вып. – С. 14-16.
72. Всеобщая декларация прав человека 1948 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – М. : Норма, 1998. – С. 39-43.
73. Международный пакт о гражданских и политических правах 1966 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – М. : Норма, 1998. – С. 60, 69.
74. Див.: Декларация о критериях свободных и справедливых выборов : принята на 154-й сессии Совета Межпарламентского союза, Париж, 26 марта 1994 года // Международные избирательные стандарты : сб. док. / отв. ред. А. А. Вешняков ; науч. ред. В. И. Лысенко. – М., 2004. – С. 813-816.
75. Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод 1950 г. (вместе с Протоколом № 1 1952 г.) // Международные избирательные стандарты : сб. док. / отв. ред. А. А. Вешняков ; науч. ред. В. И. Лысенко. – М., 2004. – С. 816-823.
76. Документ Копенгагенского совещания Конференции по человеческому измерению СБСЕ 1990 г. // Международные избирательные стандарты : сб. док. / отв. ред. А. А. Вешняков ; науч. ред. В. И. Лысенко. – М., 2004. – С. 825-826.
77. Конвенция о стандартах демократических выборов, избирательных правах и свободах в государствах-участниках Содружества Независимых Государств 2002 г. // Международные избирательные стандарты : сб. док. / отв. ред. А. А. Вешняков ; науч. ред. В. И. Лысенко. – М., 2004. – С. 828-836.
78. Див.: Там само. – С. 829-831.
79. Див.: Существующие обязательства по проведению демократических выборов в государствах-участниках ОБСЕ Електронний ресурс : отчет группы экспертов Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ (Варшава, октябрь 2003). – ОБСЕ/БДИЧ, 2004. – Режим доступу: http://www.osce.org/item/13587.html?ch=127&lc=RU.
80. Див.: Проект Европейской Конвенции о стандартах выборов, избирательных прав и свобод : сб. материалов и док. / отв. ред. А. А. Вешняков ; науч. ред. В. И. Лысенко. – М., 2006. – С. 83-114.
81. Див.: Российские выборы в контексте международных избирательных стандартов : материалы международной конференции / под ред. А. В. Иванченко и А. Е. Любарева. – М. : Аспект Пресс, 2006. – С. 13-134.
82. Лысенко В. И. Новая избирательная политика, право и реформа системы выборов в России: опыт и перспективы / В. И. Лысенко // Реформа избирательной системы в Италии и России: опыт и перспективы / отв. ред. В. И. Лысенко. – М. : ИГП РАН, 1995. – С. 93.
83. Див.: Мархгейм М. В. Конституционная система защиты прав и свобод человека и гражданина в Российской Федерации : автореф. дис. … д. ю. н. / М. В. Мархгейм. – М., 2005. – С. 23.
84. Див.: Существующие обязательства по проведению демократических выборов в государствах-участниках ОБСЕ: Отчет группы экспертов Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ (Варшава, октябрь 2003) [Электронный ресурс]. – ОБСЕ/БДИЧ, 2004 // Режим доступу: http://www.osce.org/item/13587.html?ch=127&lc=RU
85. Там само.
86. Свод рекомендуемых норм при проведении выборов: Руководящие принципы и пояснительный доклад, принятые Европейской комиссией «За демократию через право» (Венецианской комиссией) на 52-й сессии (Венеция, 18-19 октября 2002 г.)». – Страсбург : Совет Европы, 2002.
87. Див.: Любарев А. Е. Проблемы систематизации международных избирательных стандартов/ А. Е. Любарев // Моск. журн. междунар. права. – 2009. – № 3. – С. 6.
88. Существующие обязательства по проведению демократических выборов в государствах-участниках ОБСЕ: Отчет группы экспертов Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ (Варшава, октябрь 2003 г.) [Электронный ресурс]. – ОБСЕ/БДИЧ, 2004 // Режим доступу: http://www.osce.org/item/13587.html?ch=127&lc=RU
89. Проект Европейской Конвенции о стандартах выборов, избирательных прав и свобод. – М., 2002.
90. Проект Европейской Конвенции о ста