Морітз Януш. Система професійної підготовки вчителя і шляхи її оптимізації в умовах розвитку сучасної освіти в Польщі

Краткое описание

Морітз Януш. Система професійної підготовки вчителя і шляхи її оптимізації в умовах розвитку сучасної освіти в Польщі: дис... д-ра пед. наук: 13.00.04 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2004

Януш Морітз.Система професійної підготовки вчителя і шляхи її оптимізації в умовах розвитку загальної совіти в Польщі.
Дисертація є монографією на здобуття наукового ступеня доктора педагоігчних наук за спеціальністю 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. - Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2004.
Дисертаційне дослідження присвячене проблемі професійної підготовки вчителя, яка розглядається як система в освітньому процесі Польщі. Проаналізовано стан проблеми в історичному та психолого-педагогічному аспектах; виявлено базові передумови та об'єктивна необхідність проведення освітніх реформ у країні як рушійної сили в оновленні системи професійної підготовки вчителя до практичної діяльності; розроблено структурно-змістову модель підготовки вчителя в освітніх навчальних закладах; виявлено і розкрито оптимальні напрямки та зміст професійної підготовки вчителя на основі оновлення принципів і з врахуванням особливостей суб"єктної персоналістичної педагогіки; розкрито сутність і особливості системи освіти Польщі.
У дисертації представлені основні форми організаційно-методичного забезпечення процесу навчання студентів, виявлено та експериментально доведено доцільність застосування новітніх технологій у навчальному процесі, зокрема, модульного навчання. Розкрито авторське бачення структури особистості вчителя, його особистісних і професійних якостей, формування яких базується на аксіологічних підходах у розвитку майбутнього вчителя. Експерименально перевірено оптимальність функціонуючої системи підготовки вчителя в сучасних умовах розвитку освіти в Польщі.

У дисертації подано теоретичне узагальнення і практичне вирішення проблеми створення цілісної системи професійної підготовки вчителя та шляхи її оптимізації в умовах розвитку сучасної освіти в Польщі.
Необхідність і сучасність такого дослідження зумовлені, передусім, необхідністю впровадження системи якісної професійної підгтовки вчителя.
Проаналізовано сучасний стан проблеми становлення і вдосконалення системи професійної підготовки вчителів у Польщі на рубежі двох століть, зміст і особливості соціального замовлення суспільства і шкільної освіти щодо моделювання нового вчителя і встановлено, що система професійної підготовки майбутніх учителів, яка склалася, недостатньою мірою задовольняє вимоги соціального замовлення суспільства і тому назріла необхідність її перегляду з урахуванням потреб та інтересів учнів, специфіки діяльності вчителя та істотних змін у суспільстві. Виявлено, що зміст знань, умінь, позбавлений належного рівня оптимізації процесу професійної підготовки сучасного вчителя, не є адекватний вимогам Європейського Співтовариства до професійних і особистісних якостей вчителя. Ігнорування концептуальних підходів до інтегрованого навчання майбутніх учителів з орієнтацією на їх особистісний розвиток призводить до суперечностей застосування змісту, форм і методів навчання у вищій педагогічній школі, що потребувало розгортання наукових пошуків оптимальних варіантів функціонування освітньої системи професійної підготовки вчителя.
У результаті проведеного дослідження, узагальнення отриманих результатів можна зробити такі висновки, які підтвердили висунуту гіпотезу та основні положення концепції:
1. Професійна педагогічна освіта, будучи частиною загальної освіти, має чітко окреслену специфіку, свій предмет дослідження, понятійний апарат і характерні для неї методи дослідження. Як самостійна система, вона входить у загальну систему функціонування суспільства, держави, політики й економіки, з ними взаємозв'язана і їх зміни обумовлюють її зміни, що відображено в таких позиціях:
трансформація суспільства стимулює можливість того, що освіта має слугувати особі та сприяти її розвитку;
людина не може трактуватись як засіб діяльності іншої людини;
постала об'єктивна уточнити змінити поняття "система народної освіти", "система шкільництва", на поняття "система освіти".
2. Сучасні структурно-змістові моделі (у двох варіантах) професійної підготовки вчителя в навчальних закладах різного рівня побудована на основі врахування нових соціально-економічних і політичних умов, на нових організаційно-методичних засадах, згідно з державною концепцією освіти. Ці моделі дозволяють говорити про три орієнтації в учительській освіті: технологічну, гуманітарну, функціональну. При цьому у ході дослідження проблеми професійної підготовки вчителя нами було виявлено, що для освіти кінця ХХ століття є характерними такі прояви:
мета процесу навчання вчителів зводиться до оволодіння певними професійними навичками, необхідними для вирішення дидактичних завдань і організації пізнавальної діяльності учнів;
у процесі підготовки вчителя домінує не лише формування моральних, соціальних, етичних та естетичних норм, але й праксеологічних;
ефективне управління процесом підготовки вчителя підтверджується високими технологіями, спрямованими в основному на формування спрогнозованої в ідеалі особистості майбутнього вчителя.
3. У нових умовах слід розглядати і нові цілі освіти вчителя, які ми вважаємо за доцільне об’єднати у три групи:
а) цілі, спрямовані на реалізацію всього комплексу підготовки майбутнього фахівця (вони створюють "поведінку" вчителя).
б) цілі, спрямовані на розвиток і задоволення індивідуальних потреб і очікувань, які дають змогу проявляти "поведінку" в екзистенціальному смислі.
в) цілі, досягнення яких дозволяють захистити власні професійні та екзистенціальні ролі у констексті загальних справ.
4. Ефективність моделі професійної підготовки вчителя зумовлюється тими принципами, на яких вона базується:
врахування багатогранності шляхів оволодіння професією вчителя;
індивідуалізація особистості та розвитку майстерності за рахунок гнучкості змісту, методів і засобів навчання;
наступність у навчанні;
звільнення від управління ззовні на користь автономії, саморегуляції і самооцінки навчального процесу;
єдності і доцільності теоретичної і практичної підготовки, наближення навчання до реальної практики;
врахування мотивації до вчительської роботи;
спрямованість навчання не лише на професіоналізацію, але й на розвиток особистості, індивідуальних інтересів та готовності до суспільної роботи.
5. Успішне функціонування виявлених моделей навчання можливе за умови яких вони спроможні формувати у студента якості, притаманні особі вчителя, і які, що зафіксовані в державному документі - Карті Вчителя, що є орієнтиром наявності професіоналізму, особистісних якостей, гуманістичної позиції.
6. З дослідження випливає, що ефективність праці вчителя визначається, перш за все, його педагогічною освітою, а стосовно вчителя конкретного навчального предмета, то і його досвідом, набутим у процесі практичної діяльності. Це означає, що всім радикальним змінам у школі має передувати зміна у професійній підготовці вчителя, щоб перейти на рівень "суб"єктної освіти". Особа вчителя має бути представлена як виразник цінностей. Це по суті гіпотетично відображає бажаний професіоналізм вчителя. Саме у професіоналізмі вчителя найповніше проявляється така його ознака, як володіння суб"єктною педагогікою, готовність до співпраці з учнем, оточенням, батьками.
З метою розробки технологій навчання студентів нами були визначені основні показники професіоналізму як прояву їх готовності до педагогічної діяльності:
здатність до поєднання теорії і практики та здійснення аналізу власної професійної діяльності;
усвідомлення набутих теоретичних знань та їх застосування;
вміння вивчати й критично оцінювати власну практику;
уміння оперувати результатами дослідницької діяльності на професійному рівні;
уміння удосконалювати практичну діяльність, виявляти помилки і знаходити шляхи їх усунення чи корекції.
7. Професійна підготовка вчителя в системі вищої освіти потребує розгляду її основних положень на теоретичному і практичному рівнях. Інформаційно-методичне забезпечення на теоретичному рівні передбачає використання багатогранної інформації, в межах якої реалізується широка програма оновлених технологій навчання особистості, спрямування її на формування адекватних потребам суспільства умінь. На методичному рівні здійснюється розвиток професійних орієнтацій: засвоєння відповідних знань завдяки формуванню професійного мислення,соціальної активності, здатності бачити багатогранність поля технологій і добирати відповідні форми і види діяльності.
8. Для відповідного перебігу процесів адаптації та реформації в учительському середовищі, ставлення вчителів до суспільних змін і до реформи всієї системи освіти необхідне розуміння ними суті явищ і механізмів, що супроводжують ці зміни, а також відпрацюваних суспільством, наукою та державою зразків поведінки, системи цінностей. Це дозволяє говорити про систему прогнозування моделі школи і вчителя майбутнього. Дослідження підтверджують, що професійний розвиток вчителя та його адаптаційні здібності залежать від можливості його активної участі в різних сферах життя, від права на участь у прийнятті рішень, що стосуються учнів, його самого як професіонала та школи.
9. Саме у процесі професійної підготовки майбутні вчителі вчаться створювати власні системи норм і пристосовувати до них свої стратегії поведінки та стилі педагогічної роботи, які мають бути відомі їхнім учням, батькам та соціальному ередовищу. Це стає основою для розуміння цих суб'єтів, створення демократичного поширення прав і обов'язків у школі, а також основою для єднання трьох аспектів учительської та учнівської праці: емоційного, пізнавального та практичного, які лише в сукупності дозволяють пізнавати себе й керувати собою.
У ході дослідження нами виявлено, що принципова зміна відбувається у підготовці вчителів завдяки змінам не лише в Польщі, а й у Європі. Розбудова школи майбутнього вимагає істотного поліпшення суттєвих вчительських кваліфікацій (що стосується змісту в сфері знань навчального предмета), а також методичних кваліфікацій (що стосуються способу організації та засобів навчання). Вчитель у „школі майбутнього” має бути взірцем для наслідування учнями, їхнім порадником, натхненником у різних пізнавальних та суспільних починаннях, базуватися у цих процесах на цінностях та засадах як традиційних, так і прийнятих суспільством на новому етапі його розвитку - демократизації всіх процесів у країні.
Висвітлені нами теоретичні положення і практичні результати дослідження не охоплюють усіх аспектів розглянутої проблеми. Серед перспективних напрямків її подальшого дослідженн заслуговують на увагу такі: спрямування професійних педагогічних знань студентів на організацію навчально-виховної діяльності в навчальних закладах різних типів; удосконалення процесу фахової підготовки в педагогічних закладах вищої освіти, тобто здійснення наукових пошуків ефективних і творчих форм роботи викладачів і студентів; розширення і поглиблення змісту суб"єктивної педагогіки та виявлення оптимальних шляхів її впровадження у практику школи; вивчення особливостей адаптації випускника вищої школи в нових умовах його педагогічної діяльності.