Мошковська Юлія Олегівна. Зміни активності тромбоцитарного гемостазу у хворих із гострим коронарним синдромом без елевації сегменту ST під впливом антитромботичного лікування

Краткое описание

Мошковська Юлія Олегівна. Зміни активності тромбоцитарного гемостазу у хворих із гострим коронарним синдромом без елевації сегменту ST під впливом антитромботичного лікування: дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / АМН України; Інститут кардіології ім. М.Д.Стражеска. - К., 2005

Мошковська Ю.О. Зміни активності тромбоцитарного гемостазу у хворих із гострим коронарним синдромом без елевації сегменту ST під впливом антитромботичного лікування. Рукопис.
Дисертація на здобуття науковго ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН України, Київ, 2005.
Дисертація присвячена вивченню проблеми антитромботичного лікування хворих із гострими коронарними синдромами без елевації сегменту ST. В роботі представлено дані щодо тромбоцитарного компонента гемостазу крові венозного судинного басейну хворих із „тропонін-Т-негативним” та „тропонін-Т-позитивним” варіантами дестабілізації ішемічної хвороби серця. Показано, що вихідний стан тромбоцитарної ланки гемостазу пацієнтів із „тропонін-Т-негативним” гострим коронарним синдромом без підйому сегменту ST відрізняється від відповідних показників активності тромбоцитів хворих із „тропонін-Т-позитивним” гострим коронарним синдромом без елевації сегменту ST. В результаті детальної оцінки змін функціональної активності тромбоцитів при проведенні стандартного антитромботичного лікування було встановлено відмінності тромбоцитарної реакції між хворими з гострим коронарним синдромом без елевації сегменту ST залежно від наявності кардіального тропоніну. Проаналізовано ранній вплив на тромбоцитарний компонент системи зсідання крові гіполіпідемічної терапії симвастатином у хворих із гострим коронарним синдромом без елевації сегменту ST при різному вмісті маркера пошкодження міокарда. Підтверджено гіпотезу своєчасної діагностики гострих коронарних синдромів з використанням в якості маркера міокардіального пошкодження кардіального тропоніну Т як найбільш чутливого та кардіоспецифічного показника некрозу міокарда з метою більш точного встановлення діагнозу та усунення гіпердіагностики дрібновогнищевих уражень міокарда.

У дисертації здійснено вирішення нової наукової задачі кардіології встановлення діагностичної значущості показників тромбоцитарного гемостазу в клініці ГКС без елевації сегменту ST залежно від тропонінового профілю патології з метою оптимізації антитромботичного лікування.
1. У хворих із ГКС без елевації сегменту ST в перші 24 години відбуваються зміни тромбоцитарної ланки гемостазу, виявляючись найглибшими зрушеннями спонтанної агрегації, тромбоцитарних факторів 3 та 5, активність яких залежить від наявності в крові кардіального тропоніну Т.
2. В першу добу перебігу „тропонін-Т-негативного” ГКС без елевації сегменту ST підвищення коагуляційної активності відбувається на фоні збільшення чутливості тромбоцитів до АДФ та адреналіну і супроводжується підвищенням їх фібринолітичної активності та падінням антитромбінового потенціалу. Натомість, у хворих із „тропонін-Т-позитивним” профілем ГКС, основна особливість тромбоцитарного гемостазу полягає у надмірній активації спонтанної агрегації та антитромбінового потенціалу пластинок крові.
3. У групі хворих із „тропонін-Т-негативним” ГКС після припинення гепаринотерапії на 7-му добу відбувається пригнічення агрегаційної, прокоагулянтної, антитромбінової, фібринолітичної активності тромбоцитів, яка на 28-му добу супроводжується зростанням АДФ- та адреналін-індукованої агрегації тромбоцитів і підвищенням вмісту факторів коагуляції пластинок крові.
4. Стан тромбоцитарного гемостазу на 7-му добу перебігу „тропонін-Т-позитивного” ГКС характеризується різноспрямованістю змін: прогресуюче збільшення вмісту ТФ 3, наростання АДФ- та адреналін-індукованої агрегації тромбоцитів супроводжується падінням нижче контрольного рівня вмісту ТФ 5, виснаженням фібринолітичної та антитромбінової активності тромбоцитів. Проте, подальше застосування антитромбоцитарної терапії призводить на 28-му добу до пригнічення як власне функціональної активності тромбоцитів, так і їх коагуляцій них факторів із поступовим відновленням фібринолітичного та антитромбінового потенціалу.
5. Раннє призначення симвастатину в добовій дозі 20 мг хворим із ГКС без елевації сегменту ST викликає позитивні зміни в тромбоцитарній ланці, спрямованість яких пов’язана із тропоніновим профілем захворювання.
6. Дія симвастатину на тромбоцитарний гемостаз у хворих із „тропонін-Т-негативним” ГКС проявляється на 28-му добу пригніченням спонтанної агрегації тромбоцитів, зниженням активності ТФ 3, відновленням антитромбінового та фібринолітичного потенціалу тромбоцитів. Натомість, у пацієнтів із „тропонін-Т-позитивним” ГКС симвастатин збільшує антитромбінову активнсть тромбоцитів і більш суттєво впливає на агрегаційну здатність пластинок крові та тромбоцит-зв’язний фібриноген.
Практичні рекомендації
1. Найбільш адекватними, значущими та легко відтворюваними показниками активності тромбоцитарної ланки гемостазу можуть вважатися: оцінка спонтанної агрегації тромбоцитів (визначення агрегаційного потенціалу), визначення активності тромбопластинової субстанції тромбоцитів ТФ 3 та тромбоцит-зв’язаного фібриногену ТФ 5 (встановлення згортуючої активності тромбоцитів), які доцільно визначати на ранніх етапах ГКС без елевації сегменту ST, так і для подальшого контролю за проведенням антитроботичного лікування.
2. З метою стабілізації тромбоцитарної ланки гемостазу завдяки позитивізації динаміки ТФ3, відновлення антитромбінового потенціалу, потенціювання фібринолітичної активності тромбоцитів, рекомендується включати до комплексу терапевтичних заходів при „тропонін-Т-негативному ” ГКС без елевації сегменту ST симвастатин в добовій дозі 20 мг.
3. Призначення симвастатину в добовій дозі 20 мг до комплексу терапевтичних заходів при „тропонін-Т-позитивному” ГКС, дозволяє суттєво пригнічувати агрегаційний потенціал тромбоцитів через зменшення активності тромбоцит-зв’язаного фібриногену.