МОВА МЕМУАРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА ТА СЕРГІЯ ЄФРЕМОВА)

Краткое описание

Н А Ц І О Н А Л Ь Н А А К А Д Е М І Я Н А У К У К Р А Ї Н И

І н с т и т у т у к р а ї н с ь к о ї м о в и

На правах рукопису

М А З У Р Н а т а л і я В а с и л і в н а

УДК 811.161.2’373.2

МОВА МЕМУАРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ ХІХ
ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ
ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА ТА СЕРГІЯ ЄФРЕМОВА)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Єрмоленко Світлана Яківна
доктор філологічних наук, професор

К И Ї В 2006

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................................4
ВСТУП.................................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1 Теоретичні засади лінгвостилістичного аналізу мемуарних текстів.........12
1.1. Лінгвостилістичний аналіз тексту: ключові поняття...............................12
1.2. Специфіка мемуарних текстів....................................................................16
1.3. Образ автора мемуарів................................................................................23
1.4. Роль вторинної номінації у мемуарних текстах.......................................25
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ...............................................................................29
РОЗДІЛ 2 Лексичні, фразеологічні та синтаксичні конструкти мемуарних текстів Євгена Чикаленка...............................................................................................31
2.1. Лексико-семантичне поле українство”....................................................31
2.1.1. Ключове слово українство”...........................................................31
2.1.2. Мікрополе свідомість”...................................................................35
2.1.3. Мікрополе відродження”...............................................................43
2.1.4. Мікрополе ідея, рух”......................................................................49
2.1.5. Мікрополе справа, питання”..........................................................54
2.1.6. Мікрополе кола, сфери”.................................................................59
2.2. Структури з оцінною семантикою характеристика осіб”......................61
2.2.1. Портретні характеристики...............................................................62
2.2.1.1. Синтаксичні форми портретного опису............................62
2.2.1.2. Оцінні іменникові номінації..............................................72
2.2.2. Характеристика осіб за ідеологією.................................................73
2.3. Прагматичний зміст фразеологічних одиниць.........................................81
2.3.1. ФО загальномовного словника засіб увиразнення авторської мови...................................................................................................81
2.3.2. Взаємодія книжних і народнорозмовних ФО................................85
2.3.3. ФО на позначення соціального стану особи..................................89
2.3.4. Трансформація ФО у текстах..........................................................91
2.3.5. Незафіксовані у словнику ФО.........................................................93
2.4. Семантико-синтаксичні особливості мемуарних текстів........................95
2.4.1. Сема ‘пам’ять’...................................................................................95
2.4.2. Сема ‘оповідь’...................................................................................98
2.4.3. Типові конструкції для фіксації подій та опису дійових осіб....100
2.4.4. Прикладка як ознака оповідного жанру.......................................105
2.4.5. Семантико-синтаксичні експресиви.............................................112
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ......................................................................119
РОЗДІЛ 3 Стильові параметри щоденникових записів Сергія Єфремова................121
3.1. Оцінні номінації осіб................................................................................121
3.1.1. Позитивно-оцінна характеристика людей...................................121
3.1.2. Негативно-оцінна характеристика людей....................................125
3.1.3. Негативно-оцінні вислови для характеристики покоління........136
3.1.4. Абстрактні іменники з негативною оцінною семантикою.........137
3.2. Джерела і прагматичний зміст фразеологічних одиниць......................138
3.2.1. ФО як засіб іронічного і сатиричного ставлення до предмета опису..........................................................................................................138
3.2.2. ФО у функції самохарактеристики автора та характеристики інших осіб..................................................................................................140
3.2.3. Трансформації і варіювання загальномовних ФО.......................143
3.2.4. Стилістичні функції паремій.........................................................148
3.3. Семантико-синтаксична організація щоденникових оповідей.............149
3.3.1. Лексичні засоби оповідності.........................................................149
3.3.2. Вставлені слова, словосполучення і речення...............................151
3.3.3. Синтаксичні експресиви як підсумкова оцінка...........................158
3.3.4. Семантико-синтаксичні конструкції, типові для авторських роздумів.....................................................................................................167
3.4. Стилістичні фігури....................................................................................173
3.4.1. Ампліфікація, перифраз, антитеза, гра слів.................................173
3.4.2. Шевченкові ремінісценції..............................................................178
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ......................................................................183
ВИСНОВКИ..............................................................................................184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................187
ДОДАТКИ.................................................................................................206

ВСТУП
Антропоцентричний аналіз мови закономірно привернув увагу дослідників до вивчення текстів мемуарів, щоденників, біографій, документальної прози і под. Названі жанри мовно-літературної творчості нe вписуються” в загальновизнані функціонально-стильові різновиди мови. А втім, кожен із них вирізняється особливостями текстотворення і комунікативними стратегіями суб’єкта-автора текстів.
Мемуарна література становить окремий комунікативний різновид мови, що не був предметом монографічного дослідження в українському мовознавстві. Цілісне уявлення про мемуарні тексти як особливий тип комунікативної діяльності неможливе без аналізу конкретного дискурсу спогадів, щоденників, подорожніх нотаток, оформлених як хронологічно впорядковані тексти.
Особливістю мемуарів є, по-перше, підпорядкування описуваних подій законам часової (хронологічної) послідовності, по-друге, виявлення виразного суб’єктивного, авторського ставлення, зафіксованого у структурно-мовних ознаках аксіологічного тексту.
Історія української літературної мови ХХст. як комплексної соціолінгвістичної дисципліни поповнюється новими матеріалами, зокрема, за рахунок зменшення кількості білих плям” у національній культурі. У щоденниках історія персоналізується, і значення цього явища зростає у зв’язку з тим, що повертаються в соціокультурний, історичний простір, у мовну свідомість українців тексти, постаті, які були штучно вилучені з нашої історії ідеологічною системою [Єрмоленко: 2004, 120].
Вчені вивчають роль історичної думки в процесі розвитку національної свідомості українців (кінець ХІХ перша третина ХХ ст.) і при цьому звертаються до щоденників М.Грушевського, М.Слабченка, О.Малиновського, С.Єфремова, В.Вернадського, Є.Чикаленка: Студіюючи щоденні записи, маємо змогу отримати своєрідні документальні зрізи українського наукового життя, спостерігати безпосередні враження та психологічний стан продуцентів історичної думки” [Масненко: 2002, 15]. Звернення до постатей Євгена Чикаленка та Сергія Єфремова не випадкове. Уперше Спогади” (1861-1907) Є.Чикаленка опубліковані в 2-х книгах у Львові в 1925-1926 рр., а Щоденник” (1907-1919) у Львові в 1931 р. Першодослідником важливої частини спадщини Є.Чикаленка був професор Федір Погребенник. Він називав щоденникові записи-роздуми Є.Чикаленка надзвичайно цінним історичним документом епохи, що з науковою точністю (посилання на матеріали преси, свідчення багатьох діячів тощо) експресивною мовою розкриває день за днем, подія за подією життя і боротьбу України за різних урядів” [Чик. Щ. ІІ, 5]. Для більшості українських читачів Є.Чикаленко відомий передусім як поміщик, меценат і громадський діяч, який своїм коштом видавав книжки й українську газету Рада”, фінансово підтримував українських письменників та був одним з активних членів київської Громади”. Є.Чикаленко помер в еміграції у Празі 20 червня 1929 р.
Ім’я Сергія Єфремова донедавна або замовчувалося, або пов’язувалося з іменами ворогів народу”, українських буржуазних націоналістів” [Пискач: 2000, 39]. Щоденники” Сергія Єфремова (1923-1929) у повному обсязі були опубліковані 1997 року. Сучасники називали його совістю української нації”. Він був відомим громадським, політичним діячем України, заступником голови Центральної Ради, академіком і віце-президентом Всеукраїнської Академії наук, одним із засновників і співробітників газети Рада”, літературознавцем і публіцистом. С.Єфремов залишив для нащадків документи, деталі, подробиці, свою оцінку бурхливої історії України початку ХХстоліття. Авторський аналіз утвердженого більшовиками тоталітаризму в Україні маємо в його Щоденниках”. 1930 року С.Єфремова було засуджено за сфабрикованою справою Спілки визволення України” до розстрілу, який потім замінено на десять років ув’язнення. Помер С.Єфремов 31 березня 1939 р. в одному з таборів ГУЛАГу.
З погляду відтворення українського історико-культурного дискурсу кінця XIX початку XX століття важливим є введення до наукового обігу названих джерел. Спільними ознаками цих творів, що дають підстави для зарахування їх до мемуарних текстів, є хронікальність, документальність, вияв суб’єктивного чинника як комунікативної основи текстотворення [Єрмоленко: 2004, 120]. Час, що охоплено Спогадами” і Щоденниками”, відіграв важливу роль у формуванні української мовно-національної свідомості, в реалізації української національної ідеї, яка долала важкий шлях в умовах імперської політики Росії. Конкретні факти, засвідчені в спогадах Є.Чикаленка, стають надбанням сучасної філологічної думки, пор.: Інтелігенція Лівобережної України, як правило, українською мовою не спілкувалася. За спогадами Є.Чикаленка, українською мовою розмовляли лише в окремах сім’ях. Він називає, зокрема, родини Луценків, Грінченків, Антоновичів, Лисенків, Старицьких, Шульгіних і свою. Тут же застерігає проти звинувачень тих, хто переходив на російську мову: Хоч тоді, на мою думку, не можна було ставитися так гостро до того, що в українських родинах уживалася російська мова, бо тоді ж за українську мову позбавляли людей посад не тільки державних та земських, а й часом приватних” [Панько, Білоус: 1995, 50-51]. Чимало з тих проблем, про які писали автори, залишаються актуальними й сьогодні.
У мемуарних текстах Є.Чикаленка та С.Єфремова відображений мовно-літературний дискурс, що становить науковий інтерес в аспекті вивчення жанрових особливостей мови та виявлення характерних ознак ідіостилів. Особистісний характер текстів зумовлює вибір емоційно-експресивних номінацій, зокрема тих, що стосуються назв і характеристик осіб.
До структурно-синтаксичних ознак названих текстів належать складні синтаксичні одиниці, в яких поєднано однотипні структури з використанням вставних і вставлених конструкцій, характерні приєднувальні конструкції, властиві оповідній манері тощо.
Актуальність дослідження визначається потребою вивчення мови мемуарних текстів Є.Чикаленка і С.Єфремова, що не могли бути предметом об’єктивного аналізу в радянський час. Досліджувані джерела репрезентують взаємодію усно-розмовних і писемно-книжних засобів української літературної мови, а також особливості оповіді, які виявляють характерний мовний образ автора.
Лексико-фразеологічна й синтаксична будова мемуарних текстів становить цінний фактичний матеріал для історії української літературної мови кінця ХІХ початку ХХ ст., періоду пробудження національної самосвідомості, актуалізації суспільних тем, що позначалося на розширенні словникового складу, стилістичному урізноманітненні фразеології та синтаксису літературної мови.
Українська мемуаристика привертає увагу літературознавців, істориків, мовознавців [Бочаров: 1991; Василенко: 1995; 1997; Галич: 1994; Забужко: 2001; Заварзіна: 2005; Затонский: 1989; Здоровега: 1988; Кин: 1996; Костюк: 1980; Коцюбинська: 2001; Курас: 1997; Остапенко: 1998; Приймак: 1998; Тартаковский: 1999]. Загальні питання мемуарної літератури висвітлює О.О.Галич. Дефініцію щоденника як мемурного жанру пропонує Н.І.Видашенко: Це різновид мемуарних записів (сповідей), що ведуться у хронологічній послідовності щоденно чи з певною періодичністю, синхронно подіям жииття автора, про важливі з його погляду побачені, почуті та внутрішньо пережиті події, які щойно сталися, свідком та учасником яких він був, які спонукають його (автора) до роздумів, переоцінки істин, виступають формою самопізнання та репрезентацією досвіду” [Видашенко: 2005, 130]. Дослідник окреслює сюжетно-концептуальні, конструктивно-стилістичні ознаки та образну систему твору. Образ оповідача у мемуарній прозі аналізує С.А.Панченко. Ґрунтовне дослідження М.Р.Федунь присвячене жанрово-стильовим особливостям української мемуаристики в Галичині кінця ХІХ початку ХХстоліття. Мову публіцистичних творів С.Єфремова вивчають Л.В.П’яста, Ж.В.Колоїз. Щоденники” Сергія Єфремова як історичне та філологічне джерело є об’єктом дослідження Л.Масенко [Масенко: 2000]. Однак дослідження мови щоденникових записів С.Єфремова та щоденників і спогадів Є.Чикаленка з погляду комунікативно-прагматичної ролі лексичних, фразеологічних та синтаксичних одиниць в українському мовознавстві немає.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження узгоджене з науковою темою Стилістичні параметри нової української літературної мови в концептуальному знаковому і часовому вимірі”, яку опрацьовує відділ стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України.
Мета дослідження здійснити лінгвостилістичний аналіз мемуарних текстів Є.Чикаленка та С.Єфремова, виявивши оповідну манеру авторів спогадів та щоденників, установивши функціональне навантаження характерних лексичних номінацій, фразеологічних одиниць (далі ФО) та жанрово-стильову роль синтаксичних конструкцій.
У зв’язку з поставленою метою розв’язано конкретні завдання:
· обґрунтовано наявність жанрово-стильових ознак мемуарних текстів;
· досліджено ідіостиль Є.Чикаленка щодо використовуваних автором лексичних номінацій осіб і створюваних словесних портретів; щодо функцій фразеологічних одиниць та специфіки семантико-синтаксичної організації авторської оповіді;
· змодельовано лексико-семантичне поле українство” на матеріалі текстів Є.Чикаленка;
· описано ідіостиль С.Єфремова з погляду функціонування зафіксованих оцінних назв осіб та використання загальномовних фразеологічних одиниць;
· схарактеризовано синтаксичну будову щоденникових записів щодо виявлення в них одиниць експресивного синтаксису;
· висвітлено стилістичні функції Шевченкових ремінісценцій у тексті С.Єфремова;
· укладено додатки, в яких зафіксовано характерні для досліджуваних ідіостилів лексичні номінації, словосполучення, стилістичні фігури.
Об’єкт дослідження тексти Спогадів” (1861-1907), Щоденників” (1907-1914; 1918-1919) Є.Чикаленка та Щоденників” (1923-1929) С.Єфремова.
Предмет дослідження концептуально-лексична, фразеологічна, семантико-синтаксична будова мемуарних текстів Є.Чикаленка та С.Єфремова.
Джерельна база дослідження: Чикаленко Є. Спогади (1861-1907): Документально-художнє видання / Передмова: В.Шевчук. К.: Темпора, 2003. 416с. (далі Чик. Сп.); ЧикаленкоЄ. Щоденник (1907-1917). У 2-х т.: Документально-художнє видання. К.: Темпора, 2004. Т.1. 428 с. (далі Чик. Щ.І); Чикаленко Є. Щоденник (1918-1919). У 2-х т.: Документально-художнє видання. К.: Темпора, 2004. Т.2. 464 с. (далі Чик. Щ. ІІ); ЄфремовС.О. Щоденники, 1923-1929. К.: ЗАТ Газета Рада””, 1997. 848 с. (далі Єфр. Щ.).
На підставі лексико-семантичного, фразеологічного, синтаксичного, текстового аналізу досліджуваних джерел створено картотеку мікроконтекстів, що налічує понад 3000 одиниць.
До мемуарних дискурсів застосовано такі методи аналізу: метод ключових лексем, моделювання лексико-семантичних полів, встановлення типів лексико-синтаксичної сполучуваності, трансформації загальномовних ФО, виокремлення мікроконтекстів як складників цілісної організації оповіді.
Наукова новизна. Вперше в монографічному дослідженні проаналізовано мову мемуарних текстів Є.Чикаленка та С.Єфремова з погляду рівневої та функціонально-текстової стилістики. Методом виявлення ключових лексем і моделювання лексико-семантичного поля встановлено характерні ознаки ідіостилю. Комунікативно-прагматичний підхід застосовано до опису емоційно-експресивних номінацій осіб, до визначення жанрово-стильових функцій ФО, синтаксичних конструкцій та стилістичних фігур. Зафіксовано ФО, які не потрапили до загальномовного словника.
Теоретичне значення роботи полягає в розвитку функціонально-текстової стилістики, поглибленні теорії образу автора, обґрунтуванні жанрово-стильової специфіки мемуарних текстів. Комунікативно-прагматичний аналіз лексико-семантичних, фразеологічних та синтаксичних одиниць забезпечує теоретичне підґрунтя для цілісного сприймання мемуарних текстів. Моделювання лексико-семантичного поля українство” засвідчує результативність концептуально-знакової теорії історії української літературної мови.
Практичне значення конкретний лінгвостилістичний аналіз дає змогу уточнити семантику зафіксованих загальномовних фразеологічних одиниць, доповнити Словник фразеологізмів української мови виявленими у текстах фраземами. Практичне значення мають додатки до дисертації, які характеризують словник та синтаксичні моделі оповідних конструкцій у мемуарних текстах. Результати дослідження можуть бути використані в лінгводидактиці, зокрема у висвітленні історії української літературної мови кінця ХІХ початку ХХ століття.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України, основні результати дослідження доповідалися на Міжнародній (35-ій) науковій шевченківській конференції Тарас Шевченко і народна культура” (Черкаси, 2004), Міжнародній науковій конференції Слов’янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнокультурний аспекти” (Луганськ, 2004), Міжнародній науковій конференції Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі” (Кам’янець-Подільський, 2005), щорічних конференціях професорсько-викладацького складу Національного аграрного університету.
Публікації. Результати дослідження викладено у 5 статтях.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі змісту, переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (225 позицій), додатків. Повний обсяг роботи становить 233 сторінки, обсяг основного тексту 186 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Уведення до наукового обігу Спогадів” (1861-1907 рр.), Щоденників” Т.І (1907-1914 рр.), Т. ІІ (1918-1919 рр.) Євгена Чикаленка та Щоденників” (1923-1929рр.) Сергія Єфремова актуалізує в сучасній стилістиці та історії української літературної мови такі питання, як жанрово-стильова специфіка мемуарних текстів, співвідношення жанрово-стильових та індивідуально-авторських ознак текстотворення, виявлення вербалізованих концептів певного часового зрізу історії літературної мови.
Відзначено специфіку членування текстів-спогадів і текстів-щоденників. Документальність, хронікальність, фактографічність, а також суб’єктивізація оповіді становлять комунікативну основу мемуарних творів. У спогадах немає чіткого поділу тексту на короткі часові відтинки, що притаманне щоденниковим записам. Спогади призначені для читача; в них міститься інформація про події, які запам’яталися авторові й спонукали його до відповідної комунікативної реакції. Текст щоденників не розрахований на читача. Це модель автокомунікації Я я”. Для автора важливо зафіксувати точну дату запису про події, висловити свої роздуми і свою оцінку того, що відбулося. Суб’єктивна модальність автора-оповідача це спільна ознака і спогадів, і щоденників. У Спогадах” Є.Чикаленка переважає епічна тональність: автор осмислює минулі події, змальовує портрети, постаті людей, характеризує їхню поведінку, переказує й аналізує зміст їхніх висловлювань. Структури на зразок згадуючи про, треба розказати” засвідчують характерне поєднання автора-оповідача і автора-згадувача.
У Щоденниках” Є.Чикаленка як метатексті поєднано тексти сьогодення” (власне щоденники) і тексти пам’яті” (мемуари). Взаємодія щоденникової і мемуарно-автобіографічної оповіді властива І тому Щоденника” Є.Чикаленка, тоді як ІІ том зберігає структуру власне щоденника. У Щоденниках” С.Єфремова переважають тексти сьогодення”.
Український історико-культурний та мовний дискурс кінця ХІХ початку ХХстоліття відтворює ознаки часу, що відіграв важливу роль у вияві мовно-національної свідомості українців, у реалізації української національної ідеї. Екстралінгвальними чинниками зумовлена частотність використання словосполучень із прикметниковим означенням український і ключовим словом українство, характерними для мемурних текстів Є.Чикаленка. Змодельоване лексико-семантичне поле із ключовим словом українство” репрезентовано в мемуарних текстах Є.Чикаленка мікрополями свідомість, відродження, ідея, рух, справа, питання, кола, сфери.
Концепт українство” (ставлення до української національної ідеї) є визначальним в авторських оцінках суспільного статусу згаданих осіб. Для ідіостилію Є.Чикаленка характерні словесні портрети людей, про яких розповідає автор. Різне синтаксичне оформлення портретних описів (перевага узгоджених чи неузгоджених означень) засвідчує спонтанний характер висловлювання, вплив енерційного монологу на синтаксичну будову фрази.
Зафіксована в мовній практиці Є.Чикаленка лексика на позначення суспільно-політичних понять і синтаксичні фраземи книжного характеру свідчать про розвиток української літературної мови, її інтелектуалізацію. Книжний характер висловлень Є.Чикаленка позначився на встановленні системно-семантичних зв’язків між лексемами ідея, рух, справа, питання у змодельованому лексико-семантичному полі з ядерною семантикою українство”. Названі лексеми у досліджуваних текстах функціонують як контекстуальні синоніми. В авторській оповіді органічно поєднуються книжні джерела словника з народнорозмовною фразеологією. Показове вживання ФО у модифікованому, трансформованому вигляді.
Обидва жанри мемуарної прози Є.Чикаленка (жанр спогадів і щоденників) актуалізують лексику й фраземи із семами ‘пам’ять’ ‘оповідь’, ‘чутки’. Вони детермінують семантико-синтаксичну інтенцію авторської оповіді. Суб’єктивізація висловлювань виявляється у вживанні автором семантико-синтаксичних експресивів стереотипних формул, якими передаються жаль, сумніви, побажання тощо. У щоденникових текстах Є.Чикаленка відзначено перевагу семантико-синтаксичних структур, властивих оповіді-спогадам, тобто ідіостильові ознаки тексту переважають над жанрово-стильовими характеристиками.
На відміну від епічної тональності оповіді Є.Чикаленка щоденниковим записам С.Єфремова властива суб’єктивна іронічно-саркастична тональність. Визначено стильові параметри тексту Щоденників” Сергія Єфремова: 1) різке протиставлення позитивної та негативної характеристики людей з переважанням негативної оцінки; негативно-оцінна характеристика покоління; 3) насичення тексту абстрактними іменниками на -ість; -ство, що означують негативні риси людського характеру, поведінки тощо; 4) підпорядкування функцій ФО та паремій іронічному та сатиричному зображенню згадуваних явищ та подій.
Ідіостиль С.Єфремова характеризується лексико-фразеологічними засобами оповідності, а також активним використанням вставних і вставлених конструкцій, синтаксичних експресивів. Вставлені конструкції виступають своєрідними маркерами діалогічності. Емоційно-експресивний струмінь авторської оповіді засвідчують стилістичні фігури (ампліфікація, перифраз, антитеза, гра слів, ремінісценції). Уживані стилістичні фігури інтенсифікують іронічно-сатиричну тональність авторського висловлювання.
Реакція С.Єфремова на події, що відбувалися упродовж 1923-1929 рр., виразно негативна. Щоденниковим записам властиві фразеологічні звороти, прислів’я, Шевченкові афоризми, якими передає С.Єфремов свої роздуми, реакцію на повідомлення, переповідання чутих реплік.
Мемуарні тексти Євгена Чикаленка та Сергія Єфремова є джерелом для поповнення словника фразеологізмів. Виявлено близько 20-ти фразеологічних одиниць, незафіксованих у Словнику фразеологізмів української мови”. У зв’язку з функціонуванням варіантних фразем можна висловити припущення про існування варіантів, характерних для різних часових зрізів мови.
Отже, досліджені мемуарні тексти репрезентують лексику, фразеологію, синтаксис ідіостилів Є.Чикаленка та С.Єфремова. Мовна практика цих авторів засвідчила розвиток української літературної мови кінця ХІХ початку ХХ ст. щодо актуалізації книжних і народнорозмовних джерел, використання суб’єктивного чинника в тогочасному культурному дискурсі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Авксентьєв Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць української мови та особливості її формування // Мовознавство. 1987. № 1. С. 43-46.
Агафонова А. Авторизовані номінативні емоційно-оцінні речення у творах Т.Шевченка // Зб. наук. праць за матеріалами Всеукраїнського симпозіуму. Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2000. С.126-130.
Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків, 1987. 136с.
Алефіренко М.Ф. Фразеологізм // Українська мова: Енциклопедія. К.: Вид-во Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. С. 708-710.
Андрейченко О.І. Лексико-фразеологічна основа текстів політичних дискусій (на матеріалі української преси кінця ХХ початку ХХІ століття: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Інститут української мови НАНУ. К., 2006. 23 с.
Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Зб. статей // П.Е.Бухаркин. Санкт-Петерб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 1999. 444 с.
Бабич Н.Д. Фразеологія української мови: Навч. посібник. Чернівці: Рута, 1971. 91 с.
Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 364 с.
Баранник О.Ю. Семантико-синтаксична категорія партитивності в українській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01/ Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 2004. 24 с.
Бахтин М.М. Проблема речевых жанров // Эстетика словесного творчества. М., 1986. С. 28-35.
Бацевич Ф.С, Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Свит, 1997. 392 с.
Бацевич Ф.С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи. Львів: ПАІС, 2005. 264 с.
Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики: Монографія. Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. 281 с.
Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: Видавничий центр Академія”, 2004. 344 с.
Бездітко В.І. Семантична класифікація прикметників, що виражають моральні властивості людини // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: ТОВ Едена”, 2003. Вип. 10. С. 73-78.
Бикова Г.П. Індивідуальний стиль Володимира Самійленка (мовний аспект): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Інститут української мови НАНУ. К., 1998. 15 с.
Білодід І.К. Вибрані праці: В 3 Т. / Вст. Слово В.С.Русанівського; Редкол. В.М. Русанівського та ін. К.: Наук. думка, 1986. Т. 1. 446с.; Т. 2. 336с.
Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наук. думка, 1989. 156с.
Бойко Ю. Літературознавча і літературно-критична методологія С.Єфремова // Бойко Ю. Вибрані праці. К.: Медекол, 1992. С.182-203.
Бондар М. Стусівські читання // Слово і час. 1998. № 8. С. 62-64.
Бочаров А. Попытка классификации дневников // Вопросы литературы. 1991. № 6. С. 64-69.
Братусь М. Епітетні словосполучення з означуваним центром людина (за творами І.Багряного) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. К., 2001. Вип. 4. С.227-231.
Варинська А. Ключові слова як домінуючі елементи категрії образу автора // „Наукові записки” Вінницького державного педагогічного ун-ту ім.М.Коцюбинського: Зб. наук. праць. Серія: Філологія. Вип. 3 / Відп. ред. Н.Л.Іваницька. Вінниця: ВДПУ, 2001. С. 230-233.
Варинська А. Ключові слова як домінуючі елементи образу автора // Наукові записки Вінницього державного пед. ун-ту ім. М.Коцюбинського: Зб. наук. праць. Серія:Філологія. Вінниця, 2001. Вип. 3. 230-233.
Василенко В.А. Художньо-експресивні порівняння в поезії Ігоря Муратова // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. Харків: ХДПУ, 2000. Вип. 4. С.103-109.
Василенко І. Специфіка літературного портрета як жанру сучасної української мемуарної прози: Автореф. ... канд. філол. наук / Дніпропетровський нац. ун-т. Дніпропетровськ, 1997. 22 с.
Василенко І. Теоретичне дослідження жанрів української мемуарної прози // Сучасна філологія: проблеми, пошуки, знахідки: Зб. наук. праць. Рівне, 1995. Вип. 3. С. 55-57.
Вещикова И.А. Публицистический стиль как единица в системе функциональных разновидностей языка // Вестник Моск. ун-та. Серия 9: Филология. М., 1992. - № 1. С. 21-26.
Взаємодія усних і писемних стилів мови / М.А.Жовтобрюх, М.М.Пилинський. Відп. ред. М.М.Пилинський. К.: Наук. думка, 1982. 180 с.
Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови // М.М.Пилинський, Н.Я.Дзюбишина-Мельник, К.В.Ленець, Г.М.Колесник, А.М.Григораш, Л.О.Пустовіт, О.Д.Пономарів, І.О.Анніна. К.: Наук. думка, 1990. 216 с.
Видашенко Н.І. Щоденник у системі мемуаристики: історія становлення, типи класифікації та ознаки жанру // Вісник Харківського нац. ун-ту ім.В.Н.Каразіна. Серія: Філологія. Харків, 2005. № 659. Вип. 44. С. 128-132.
Виноградов В.В. Стилистика. Теория поетической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255 с.
Вільчинська Т.П. Семантико-словотвірна характеристика оцінних назв осіб в українській мові. Тернопіль: Мова, 1996. 177 с.
Вовк О. Типи і засоби номінації в українські мові // Другий міжнародний конгрес україністів. Львів, 1993. С.68-72.
Гажа Т.П. Час і пам’ять: особливості часової організації мемуарів Ю.Шевельова (Шереха) „Я мене мені... (і довкруги)” // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. Серія: Філологія. Харків, 2004. № 631. Вип. 41. С.330-333.
Галич А.А. Украинская писательская мемуаристика (природа, эволюция, поэтика): Автореф. дис. ... докт. філол. наук: 10.01.08 / Киевский государственный університет им. Т.Г.Шевченко. К., 1991. 50 с.
Галич О. Жанри мемуарної літератури // Документально-художня проза про ІСвітову війну. Луцьк, 1994. С. 77-78.
Галич О. Українська письменницька мемуаристика. К.: Наук. думка, 1997. 185 с.
Ганжа С.А. Фразеологічні одиниці в епістолярних текстах українських письменників-класиків к. ХІХ п. ХХ ст.: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 1995. 228 с.
Гапченко О.А. Семантично-похідні найменування у внутрішньому лексиконі людини: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1995. 27 с.
Гнатюк И.С. Трансформация традиционных фразеологизмов в языке современной украинской художественной прозы: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / АН УССР, Ин-т языковедения им. А.А.Потебни. К., 1982. 24 с.
Голоюх Л.В. Порівняння як структурно-стилістичний компонент художнього тексту: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАНУ Інститут української мови. К., 1996. 20 с.
Голянич М. Внутрішньоформна номінація у політичному дискурсі (на матеріалі засобів масової інформації) // Семантика мови і тексту: Зб. статей VІІІ Міжнародної конференції. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С. 104-110.
Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст. Коломия: Вік, 1997.
Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст. Коломия: Вік; Ів.-Франк.: Плай, 1997.
Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наук. думка, 1991. 192 с.
Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. К.: Основи, 1997. 604 с.
Григораш А.М. Творче перетворення фразеологічних одиниць у сучасній журналістиці як вияв української ментальності // Записки з українського мовознавства: Зб. наук. праць. Одеса: Астропринт, 2003. Вип. 12. С. 106-111.
Григораш А.М. Фразеологія і стиль. К.: Вища шк., 1991. 139 с.
Дейк Т. ван. Язык, познание, коммуникация. М.: Просвещение, 1989.
Должикова Т. Народнорозмовні експресеми у мовотворчості П.Куліша // Культура слова / Редкол.: С.Єрмоленко (відп. ред.) та ін. 2003. Вип. 63. С. 30-330.
Дорошенко С.І. Граматична стилістика української мови: Посібник для учнів. К., 1985. 200 с.
Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови. К.: Наук. думка, 1983. 156 с.
Дячук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови. К.: Наук. думка, 1983.
Євсєєва Г.П. Перифрази у мові сучасних газет (на матеріалі українських газет 80-90-х рр. ХХ ст.): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 2002. 20с.
Євсєєва Г.П. Структурно-семантичні типи перифраз мови українських газет 80-90-х років ХХ століття // На ниві української філології: Зб. наук. праць / За заг. ред. І.С.Попової, Ю.Ф.Прадіда. Дніпропетровськ: Пороги, 2003. С. 241-255.
Єрмоленко С.Я. Концептуально-знаковий вимір історії української літературної мови // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: ТОВ Едена”, 2003. Вип.10. С. 12-23.
Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431 c.
Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210 с.
Єрмоленко С.Я. Спільне і відмінне в комунікативній структурі мемуарних текстів // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: Видавець ПрокопенкоГ.Є., 2004. Вип. 12. С. 120-125.
Жаркова Л.П. Эмоционально-оценочная лексика современного украинского языка (нарицательные названия лиц). Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1970. 24 с.
Жовтобрюх М.А. Мова періодичної преси (кін. ХІХ поч. ХХ ст.). К.: Наук. думка, 1970. 303 с.
Жовтобрюх М.А. Мова української преси. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 303с.
Журбіна Е.И. Теория и практика художественно-публицистичских жанров. Очерк. Фейлетон. М.: Мысль, 1969. 399 с.
Забужко О. Людина й культура: коментар до одіссеї українського космополіта // Забужко О. Хроніки від Фортінбраса. К., 2001. С.326-337.
Завальнюк І. Непрямі номінації у творах Михайла Коцюбинського // „Наукові записки” Вінницького державного педагогічного ун-ту ім.М.Коцюбинського: Зб. наук. праць. Серія: Філологія / Відп. ред. Н.Л.Іваницька. Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту, 2005. Вип. 7. С. 169-172.
Заварзіна Є.В. Щоденники В.Винниченка та Ф.Достоєвського: до питання жанрової специфіки // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. Серія: Філологія. Харків, 2004. №659. Вип. 44. С.132-135.
Затонский Д. Сцепление жанра // Жанровое разнообразие современной прозы Запада. К., 1989. С. 136-158.
Здоровега В. Збагнути день сущий. К., 1988.
Золотова Г.А. Коммуникативые аспекти русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
Іваненко С.М., Корпусь А.К. Лінгвостилістична інтерпретація тексту. К., 1998. 175 с.
Іванова Л.Г., Іванченко Р.П. Суспільно-політичний рух 60-х рр. ХІХ ст. в Україні: до проблеми становлення ідеології. К.: МІЛП, 2000. 352 с.
Івашкевич Т. Сергій Єфремов як дослідник творчості Тараса Шевченка // Матеріали 34-ї наук. Шевченківської конференції. Книга друга. Черкаси: Брама, 2003. С.40-45.
Калантаєвська Г. Художня і публіцистична спадщина Сергія Черкасенка як вираженя його педагогічних переконань // Філологічні науки: Зб. наук. праць. Суми, 1998. 126-131.
Калашник В.С. Фразотворення в українській поетичній мові радянського періоду (Семантико-типологічний аспект). Х.: Вища шк., 1985. 172 с.
Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М.: Гнозис, 2004. 390 с.
Качкан В. Відблиски зорі Євгена Чикаленка // Укр. народознавство в іменах. К., 1994. Ч. 1. С.168-177.
Кин Д. Странники в веках. М., 1996.
Клєщова О.Є. Мова публіцистики Івана Багряного: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Інститут української мови НАНУ. К., 2003. 226 с.
Ковалик І.І., Мацько Л.І., Плющ М.Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. К., 1984. 119 с.
Коваль А.П. Мовні засоби української прогресивної публіцистики кінця ХІХ початку ХХст.: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка. К., 1954. 329 с.
Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вища шк., 1987. 352 с.
Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. К.: Вища шк., 1975. 335 с.
Колоїз Ж.В. Контамінація як різновид фраземної деривації // Вісник Харк. нац. ун-ту: Філологія. Харків, 2000. Вип. № 491. С.328-332.
Колоїз Ж.В. Мовні засоби сатири та гумору у фейлетонах С.Єфремова // Матеріали Всеукраїнської конф. Чернівці, 1994. С. 213-216.
Колоїз Ж.В. Структурно-функціональні різновиди усталених конструкцій у мові публіцистики Сергія Єфремова: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський державний університет. Дніпропетровськ, 1996. 24 с.
Коломієць М.П. Перифрази в сучасній літературній мові // Дослідження з граматики і граматичної стилістики української мови. Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 1984. С. 28-35.
Кононенко В.І. Мова, культура, стиль: Зб. статей. К., Ів.-Фр.: Плай, 2002. 460 с.
Кононенко В.І. Стилістичний аспект синтаксису // Слово і труд: Монографія / І.Ф.Андерш, М.А.Жовтобрюх, Г.П.Їжакевич, О.С.Мельничук, В.М.Русанівський. К.: Наук. думка, 1976. С.114-123.
Копусь О. Перифрази у романі О.Гончара „Тронка” з погляду граматичних категорій // „Наукові записки” Вінницького державного педагогічного ун-ту ім. М.Коцюбинського: Зб. наук. праць. Серія: Філологія. Вип. 3 / Відп. ред. Н.Л.Іваницька. Вінниця: ВДПУ, 2001. С. 68-70.
Копусь О.А. Перифрази у творах О.Гончара: структурно-семантичний та функціонально-стилістичний аспекти: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАНУ Інститут української мови. К., 2001. 20 с.
Космеда Т. Щоденник” Т.Г.Шевченка як особливий тип автокомунікації // Семантика мови і тексту / Зб. статей VІІІ Міжнародної конференції. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С. 261-266.
Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. 350 с.
Космеда Т.П. До питання про граматичне вираження категорії оцінки // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: ТОВ Едена”, 2003. Вип. 10. С.50-56.
Костюк Г. Записники Володимира Винниченка // Винниченко В. Щоденник. Т.1. Едмонтон-Нью-Йорк, 1980. С. 13-14.
Кохан Ю.І. Текстотвірна функція фразеологічних одиниць як риса ідіостилю письменника (на матеріалі прози Олеся Гончара і Павла Загребельного) // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. Серія: Філологія. Харків, 2004. №631. Вип. 41. С. 165-168.
Коцюбинська М. „Зафіксоване і нетлінне”. Роздуми про епістолярну творчість. К., 2001.
Кричун Л.П. Номінація як засіб прочитання сатиричного образу // Записки з українського мовознавства: Зб. наук. праць. Одеса: Астропринт, 2000. Вип. 10. С. 122-125.
Крупа М.І. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. 416 с.
Кубрякова Е.С. Моделі порождения речи и главные отличительные особенности речепорождающего процесса // Человеческий фактор в языке: язык и порождение речи. Москва: Наука, 1991. С. 21-61.
Кубрякова Е.С. Память и ее роль в исследовании речевой деятельности // Текст в коммуникации. Москва: Наука, 1991. С. 48-56.
Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира. М.: Языки славянской культуры, 2004. 555 с.
Кузьменко В.І. Словник літературознавчих термінів: Навчальний посібник з літературознавства за оновленою програмою для вчителів та учнів серед. шк., проф. уч-щ, ліцеїв і гімназій. К.: Український письменник, 1997. 230 с.
Курас І. та ін. Сергій Єфремов і його щоденники // С.Єфремов. Щоденники 1923-1929. К., 1997. С. 5-20.
Лаврик О.В. Образ Олекси Довбуша як втілення національної ідеї у творах Г.Хоткевича // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. Серія: Філологія. Харків, 2002. № 538. Вип. 34. С. 417-421.
Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. Видання 3-є, перероблене і доповнене. К.: Рад. шк., 1971. 486 с.
Лисиченко Л.А. Лінгвософські ідеї О.О.Потебні (Предтеча сучасного вчення про мовну картину світу) // Олександр Потебня: сучасний погляд: Матеріали міжнародних читань, присвячених 170-річчю від дня народження фундатора Харківської філологічної школи 11-12 жовтня 2005 року. Х.: Майдан, 2006. С.6-16.
Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
Манакін В.М. О.О.Потебня про національно-мовну специфіку слова // Олександр Потебня: сучасний погляд: Матеріали міжнародних читань, присвячених 170-річчю від дня народження фундатора Харківської філологічної школи 11-12 жовтня 2005 року. Х.: Майдан, 2006. С.24-31.
Мануйлова H.A. Значение фразеологических единиц и их смысл // Материалы междунар. филол. конф. Санкт-Петербург, 2003. С.24-27.
Маркітантов Ю. Стильова роль фразеологізмів у Щоденнику” Т.Г.Шевченка // Шевченко і Поділля: Зб. наук. праць за матеріалами Всеукраїнської наук. конференції. Кам’янець-Подільський, 1999. С. 140-144.
Масенко Л. „Щоденники” Сергія Єфремова як історичне та філологічне джерело // Дивослово. 2000. № 1. 10-13.
Маслюченко Г.О. Художні мемуари та автобіографічна повість в українській літературі 90-х років ХХ століття: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Дніпропетровський нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2004. 18 с.
Масненко В.В. Відповідність історичної та національної свідомості українців середини ХІХ ст. 20-х рр. ХХ ст.: загальнометодологічні аспекти // Четвертий міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26-29 серпня 1999 р. Доповіді та повідомлення. Одеса; Київ; Львів, 1999. Ч. ІІ. С. 112-118.
Масненко В.В. Історична думка націотворення в Україні (кінець ХІХ перша третина ХХ ст.). К.; Черкаси: Відлуння-Плюс, 2001. 440 с.
Масненко В.В. Історична думка у процесі розвитку національної свідомості українців (кінець ХІХ перша третина ХХ ст.): Автореф. дис. ... докт. іст. наук: 07.00.06 // НАНУ Інститут історії України. К., 2002. 41 с.
Масненко В.В. Розвиток етнонаціональної свідомості українців кінця ХІХ 20-х років ХХ ст.: консолідуюча роль історичної науки // Україна на межі тисячоліть: етнос, нація, культура. Доповіді та повідомлення. К., 2000. Кн. 1-2. С. 81-96.
Матвєєва Т.С. Теорія творчості у дослідженнях харківських філологів кінця ХІХ початку ХХ століття // Олександр Потебня: сучасний погляд: Матеріали міжнародних читань, присвячених 170-річчю від дня народження фундатора Харківської філологічної школи 11-12 жовтня 2005 року. Х.: Майдан, 2006. С.71-81.
Мацько Л.І. та ін. Стилістика української мови: Підручник / Л.І.Мацько, О.М.Сидоренко, О.М.Мацько; За ред. Л.І.Мацько. К.: Вища шк., 2003. 462 с.
Мова і час: Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. К.: Наук. думка, 1977. 237 с.
Мойсієнко А.К. Вставлені конструкції в художніх структурах // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: ТОВ Едена”, 2003. Вип. 10. С. 24-30.
Мокиенко B.M. Славянская фразеология. M.: Высш. шк., 1980. 207с.
Муромцева О.Г. Развитие лексики украинского литературного языка во второй половине ХІХ начала ХХ века: Автореф. дисс. д-ра филол. наук: 10.02.02. К., 1986. 50 с.
Наєнко М. Мемуари як історія сучасника // Дивослово. 2003. №11. С. 17-19.
Назаренко О.В. Українська фразеологія як вираження національного менталітету: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2001. 18 с.
Націоналізм як суспільний феномен: Енциклопедичний словник / Ю.Л.Титаренко, В.П.Філонов, О.І.Коваленко та ін.; Ю.І.Римаренко та ін. (ред.). Донецьк: Донбас, 1997. 381 с.
Оліфіренко Л. Функціонально-естетичне навантаження ремінісценцій та парафраз у художніх творах В.Стуса // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць / Укл.: А.Загнітко та ін. Донецьк, 2004. Вип. 12. С. 315-319.
Остапенко Л.М. «Дневник писателя» Ф.М.Достоевского в его художественном мире: поиски пророческого слова: Дисс. канд. филол. наук: 10.01.02 / Нежинский гос. пед. ун-т им. Н.Гоголя. Нежин, 1998. 186 с.
П’яста Л.В. Міжстильова і міжмовна взаємодія в семантиці дискурсу (на матеріалі творів С.Єфремова): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАНУ Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні. К., 1998. 18с.
Панченко С. Проблеми поетики мемуарної прози (на матеріалі спогадів Д.Марковича) // Наук. праці Кам’янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2005. Вип. 10. Т. 1. 272 с.
Панько Т.І., Білоус М. Слово в духовному житті нації. К.: Т-во Знання України”, 1995. 96 с.
Пискач О. Сергій Єфремов про питання розвитку української мови (на матеріалі Щоденників”) // Слово і суспільство: Зб. наук. праць / За ред. ОД.Пономарева/ Київський національний університет ім. Т.Шевченка, 2000. Ч.1. С. 39-44.
Піскун В. Українська національна ідея в контексті візії „І де Я” // Українознавство. К., 2001. С. 234-237.
Піскун В.М., Ціпко А.В., Щербатюк О.В. та ін. Українство у світі: традиційність культури та спільнотні взаємини: Монографія. К.: ЗАТ Нічлава”, 2004. 240 с.
Плеханова Т.М. Трансформація фразеологічних одиниць у мові газет // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. Серія: Філологія. Харків, 2004. №632. Вип. 42. С. 92-95.
Плющ М.Я. Лінгвістичний аналіз тексту // Українська мова: Енциклопедія. К.: Українська енциклопедія”, 2004. С. 314.
Погребенник Ф. Невідомі щоденники Євгена Чикаленка // Слово і час. 1993. - № 10. С. 25-30.
Пономаренко А.Ю. Фразеологічні одиниці з демінутивним та аугментативним компонентом у сучасній українській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Національний педагогічний ун-т ім.М.П.Драгоманова. К., 2003. 20 с.
Потебня А.А. Из записок по теории словесности. Х., 1905.
Потебня А.А. Мысль и язык. К., 1993.
Прадід Ю.Ф. Проблеми фразеологічної ідеографії: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук / Дніпропетровський нац. ун-т. Дніпропетровськ, 1997. с.
Приймак А. Структурно-семантическая организация дневниковой записи как текста // Русский язык и литература в учебных заведениях. К., 1998. № 7-8. С.13-16.
Приймак А.М. Структурно-стилістична та лексико-семантична організація щоденникових текстів Л.М.Толстого: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02 / Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова. К., 2002. 20 с.
Приходько І. Українська ідея в творчості І.Нечуя-Левицького. Львів: Світ, 1998. 70 с.
Проблеми семантки, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. праць. Вип. 2 / Відп. ред. Н.М.Корбозерова. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. 443с.
Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації. К., 1998. 191 с.
Регушевський Є.С. Перифраз // Українська мова: Енциклопедія. К.: Видавництво Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. С. 435.
Регушевський Є.С. Перифрази в українській мові // Українська мова й література в школі. 1984. № 4. С. 25-31.
Розгон В. Предикативна роль фразеологічних одиниць // Вісник Уманського педуніверситету: Філологія (мовознавство): Зб. наук. праць / В.Г.Кузь (гол. ред.) та ін. К.: Знання України, 2004. С.197-201.
Рошко С.М. Структурно-синтаксичні та функціонально-семантичні особливості порівнянь-прикладок в сучасній українській мові // Записки з українського мовознавства: Зб. наук. праць. Одеса: Астропринт, 2000. Вип. 9. С. 137-143.
Рудницька Л.І., Щербачук Л.Ф. Роль фразеологічних одиниць у формуванні й розгортанні контексту // Культура народов Причерноморья.