МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ОБРАЗУ ДЕРЖАВИ У ПРЕСІ УКРАЇНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Брага Ірина Іванівна

УДК 811.161.2’ 371/42

МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ОБРАЗУ ДЕРЖАВИ
У ПРЕСІ УКРАЇНИ
(кінець 1970-х початок 2000-х років)

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Шумарова Наталія Петрівна,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2002

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

4

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. Публіцистичний образ як об’єкт
лінгвістичного дослідження

12

1.1. Типологія образів у системі сучасних текстів

12

1.2. Оцінка як функціональна категорія і основний прагматичний компонент мовних одиниць газетного тексту

22

1.3. Метафора і метафоричні моделі
з прагмасемантичного погляду

31

1.4. Комунікативно-прагматичні можливості
фразеологічних одиниць

34

1.5. Прецедентний текст як різновид прагмеми

36

1.6. Графосемантичні засоби в організації прагматичної настанови газетного тексту

38

1.7. Мовні аксіологічні моделі відтворення образу держави

41

1.8. Висновки

46

РОЗДІЛ 2. Мовностилістичні прийоми і засоби
створення публіцистичного образу держави

47

2.1. Лексико-семантичні засоби представлення образу держави

47

2.2. Зміна способів номінації основних концептів

64

2.3. Метафоричні моделі створення образу держави

83

2.4. Роль фразеологічних одиниць у процесі образотворення

105

2.5. Особливості використання прецедентних текстів

115

2.6. Прийоми використання графосемантичних засобів

124

2.7. Створення позатекстової оцінки

136

2.8. Висновки

142

РОЗДІЛ 3. Мовне моделювання публіцистичного образу
як спосіб реалізації прагматичної настанови

145

3.1. Модель своє” чуже”

145

3.1.1. Модель своє” чуже” в газетних текстах до перебудови

145

3.1.2. Модель своє” чуже” в газетних текстах
етапу перебудови

154

3.1.3. Модель своє” чуже” в газетних текстах
незалежної України

162

3.2. Модель нове” старе”

171

3.2.1. Модель нове” старе” в газетних текстах до перебудови

171

3.2.2. Модель нове” старе” в газетних текстах
етапу перебудови

174

3.2.3. Модель нове” старе” в газетних текстах
незалежної України

178

3.3. Висновки

181

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

189

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ НАЗВ СЛОВНИКІВ

216

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ГАЗЕТ

217

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

авт.

автор

висок.

високий стиль

дет.

детальніше

див.

дивіться

дорев.

дореволюційне слово

заст.

застаріле слово

зниж.

знижений стиль

ірон.

іронічне слово

і т. ін.

і таке інше

перен.

переносне значення

п.

підрозділ

пор.

порівняйте

р.

рік

рр.

роки

розм.

розмовне слово

рос.

російська мова

С.

сторінка

ст.

століття

Т.

том

та ін.

та інші

трад.-поет.

традиційно-поетичне слово

цит.

цитується

ВСТУП

Життєдіяльність людини тісно пов’язана з процесом пізнання, результатом чого стає певний образ світу, який змінюється протягом віків: три кити” або черепаха, на якій лежить пласка Земля, кришталеві сфери, що обертаються навколо нерухомої Землі, Всесвіт як гігантська машина” або як велика думка”, метагалактика як безмежний всесвіт, образ світу як гештальт високого ступеня складності, образ світу як організм і процес, тощо [208: 19].
Як відомо, пізнання світу людиною здійснюється за допомогою різних логічних операцій, у тому числі й за допомогою протиставлень. Спочатку починають протиставлятися реалії, що сприймаються органами чуття: земля небо, сонце місяць, день ніч тощо. Згодом з’являються оцінні за своїм характером протиставлення властивостей конкретних реалій світу: добрий/поганий чоловік, родюча/виснажена земля. Людина оцінює й абстрактні (культурні, моральні, етичні) поняття: добро зло, користь шкода, нове старе, своє чуже. У людини як члена соціуму формується певна ціннісна система, яка стає основою при конструюванні образу світу і може виникати у безпосередньому чи в опосередкованому спілкуванні, насамперед під впливом засобів масової інформації.
Важливим у період розбудови нашої держави і в умовах зміни ідейних цінностей та політичних пріоритетів є дослідження створеного на шпальтах газет публіцистичного образу держави, виявлення тенденцій у його становленні. Так, її позитивний імідж здатний відображати національну ідею, консолідувати націю, виховувати повагу своїх громадян до своєї країни і до своєї нації. Він може також сприяти шанобливому ставленню до нашої держави представників інших націй, громадян інших країн, світового співтовариства тощо. І навпаки, негативний образ роз’єднує націю, формує негативне ставлення до держави не тільки у своїх громадян, а й у громадян інших країн.
Теоретичною базою роботи стали наукові студії з проблем семантики і стилістики мовних одиниць (І.В.Арнольд, В.М.Вакуров, С.Я.Єрмоленко, М.А.Жовтобрюх, Н.І.Клушина, В.Г.Костомаров, Т.А.Коць, І.П.Лисакова, Н.О.Лук’янова, Л.М.Майданова, М.М.Пилинський, В.М.Русанівський, О.А.Сербенська, К.В.Святчик, Г.Я.Солганик, Й.А.Стернін, О.О.Тараненко, В.М.Телія, В.А.Чабаненко, Б.С.Шварцкопф, Л.Ю.Шевченко, Д.М.Шмельов); прагматики та лінгвоаксіології (Е.С.Азнаурова, Н.Д.Арутюнова, Л.А.Баркова, О.М.Вольф, Т.А.Космеда та ін.); аналізу дискурсу (А.М.Баранов, А.Д.Бєлова, А.Вежбицька, Т.А. ван Дейк, А.Душак, Ж.-Ж.Куртін, О.Г.Казакевич, Ю.М.Караулов, Н.А.Купіна, Дж.Лакофф, Т.В.Радзієвська, П.Серіо, Ю.С.Степанов, Е.Хетч, Г.М.Яворська).
Актуальність роботи в загальнолінгвістичному плані зумовлена необхідністю аналізу мовленнєвих стратегій і мовних механізмів створення образів у контексті суспільної практики, матеріальної та духовної діяльності людини. У своєму розвитку українська газета пройшла кілька етапів, тісно пов’язаних із соціополітичним розвитком держави, що зумовило зміни у створюваному на сторінках преси образі держави. Визначення цих змін становить окремий аспект дослідження.
У роботі до уваги беруться екстралінгвальні чинники, які й визначають образ держави в кожному конкретному періоді. Так, для першого аналізованого періоду (кінець 1970-х рр. квітень 1985 р.) державою є СРСР, до складу якого входить УРСР як одна з 15 республік. У другому періоді (з квітня 1985 р. до 24 серпня 1991 р., дня проголошення Акта незалежності України) державою залишається СРСР. Україна фактично є республікою СРСР, але під впливом історично значущих подій (24 жовтня 1989 р. прийняття Закону Про мови УРСР”, 16 липня 1990 р. прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет, березень 1991 р. Всесоюзний референдум та республіканське опитування щодо суверенітету) сприймається вже як держава в державі. Державою третього періоду (з 24 серпня 1991 р.) є незалежна Україна.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукової теми Проблеми зіставної семантики”, що розробляється кафедрою загального та українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 4 від 24 листопада 1997 р.).
Метою дослідження є систематизація і опис основних мовних засобів і механізмів їх взаємодії, які використовуються для створення публіцистичного образу в газетних текстах, з урахуванням соціолінгвістичних і прагмалінгвістичних параметрів (час утворення тексту, соціокультурна традиція, ідеологічне спрямування тощо).
Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких завдань:
- визначити корпус мовних одиниць, прагматична спрямованість яких полягає у створенні публіцистичного образу держави;
- виявити та описати лексико-семантичні, фразеологічні та стилістичні особливості представлення образу держави в динамічному аспекті від кінця 1970-х до початку 2000-х років;
- простежити динаміку змін актуалізованих мовних засобів, що залучаються для створення образу держави, залежно від змін соціокультурних і прагматичних чинників;
- проаналізувати лінгвістичні способи вираження оцінки як важливого чинника в системі створення публіцистичного образу на кожному конкретному етапі;
- визначити й дослідити основні когнітивно-семіотичні моделі створення досліджуваного образу (добре” погано”, своє” чуже”, нове” старе” тощо).
Об’єктом аналізу в роботі є створюваний газетними текстами певний образ держави.
Предметом дослідження стали мовні одиниці, прагматична настанова яких спрямована на формування цього образу.
Матеріал дослідження представлений публікаціями центральних газет, що видаються в Україні українською мовою з кінця 70-х років ХХ ст. до початку ХХІ ст.: Вечірній Київ”, Вісті з України”, Голос України” (з 1991р.), Демократична Україна” (Радянська Україна” до 1992 р.), День” (з 1996 р.), Київська правда”, Комуніст”, Культура і життя”, Літературна Україна”, Молода гвардія”, Молодь України”, Робітнича Україна”, Самостійна Україна” (з 1992 р.), Сільські вісті”, Урядовий кур’єр” (з 1991 р.), Україна молода” (1991 р.), Україна і світ сьогодні” (з 1996 р.) тощо. Картотека складає понад 3 тисячі карток.
Методи дослідження. У процесі роботи використовуються описовий, зіставний методи, які покладені в основу дослідження, а також методи компонентного аналізу і моделювання. Компонентний аналіз проводиться на основі словникових тлумачень при визначенні локалізації оцінки в межах лексичного значення, а також при виділенні лексико-семантичних варіантів досліджуваних одиниць, у тому числі й полярних. Метод лінгвістичного моделювання дозволяє простежити у динаміці онтологічне й аксіологічне наповнення актуалізованих когнітивно-семіотичних моделей.
Наукова новизна роботи полягає в самому виборі й розгляді об’єкта дослідження публіцистичного образу держави, не дослідженого в українському мовознавстві, у використанні принципу багатоаспектної презентації мовних ресурсів, задіяних у ЗМІ для створення зазначеного образу, у визначенні способів і процедур аналізу його формування.
На захист виносяться такі положення:
- публіцистичний образ держави реалізується у політичному дискурсі, стаючи його конститутивною одиницею;
- публіцистичний образ держави створюється за допомогою прагматично насичених одиниць, найважливішими серед яких є одиниці лексико-фразеологічного рівня, прецедентні тексти й елементи графіки, які по-різному актуалізуються залежно від комунікативної стратегії політичного дискурсу кожного окремого періоду;
- у процесі створення публіцистичного образу держави визначальною стає оцінка, яка здебільшого локалізується у слові, словосполученні, у висловленні;
- публіцистичний образ держави формується у свідомості адресата під впливом когнітивно-семіотичних моделей (своє” чуже”, нове” старе”), що стають релевантними на переломних етапах розвитку суспільства.
Теоретичне значення роботи. Дослідження дає можливість виявити основні мовні засоби формування громадської думки, прийоми мовленнєвого впливу на мовну свідомість. Отримані висновки та узагальнення сприятимуть подальшій розробці прагмасемантики, теорії оцінки, глибшому проникненню у проблему функціонування мовних одиниць. Теоретичне значення роботи полягає також у виявленні мовних механізмів створення образу держави, що відображають його залежно від прагматичних і стилістичних характеристик текстів і соціопрагмалінгвістичних настанов їх створення.
Практичне значення роботи. Основні положення та результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні теоретичного курсу Загальне мовознавство”, окремих розділів курсу Стилістика”, спецкурсу Семантика і прагматика мовних одиниць” тощо.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри загального та українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету та на засіданні відділу загальнославістичної проблематики і східнослов’янських мов Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України. Основні результати дисертаційної роботи були представлені на Міжнародній науковій конференції Проблеми зіставної семантики” (Київ, вересень 1999 р., вересень 2001 р.), на науковій конференції, присвяченій 60-річчю Ізмаїльського державного педагогічного інституту (Ізмаїл, вересень 2000 р.), на VI Міжнародній науковій конференції Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, вересень 2000 р.), на Міжнародній науковій конференції Українське і слов’янське мовознавство”, присвяченій 80-річчю від дня народження проф. Й.О.Дзендзелівського (Ужгород, лютий 2001 р.), а також на науково-практичних конференціях викладачів і аспірантів Київського державного лінгвістичного університету (1999 2001 рр.) і Сумського державного педагогічного університету (1998 2002 рр.).
Основний зміст дослідження розкрито у 9 публікаціях, з яких 7 статей, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом 217 сторінок складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (316 найменувань), списків умовних скорочень назв словників і назв газет.
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено мету і завдання, виділено об’єкт, предмет і матеріал дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, розкрито теоретичне і практичне значення роботи, її наукову новизну.
У першому розділі розглядається поняття образу в сучасній лінгвістиці, його трактування різними науками: філософією, логікою, психологією, літературознавством; визначаються основні риси публіцистичного образу, специфіка його презентації у політичном

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Публіцистичний образ держави, виконуючи у політичному дискурсі функції впливу, переконання, а також гносеологічну функцію, стає його конститутивною одиницею. Дослідження підтверджує, що публіцистичний образ складається з концептів, ключових слів, що їх позначають, а також тих одиниць мови, які виражають або здатні виражати оцінку.
2. Займаючи домінантну позицію у структурі публіцистичного образу, категорія оцінки виступає основним критерієм добору тих мовних одиниць, які беруть участь у його формуванні.
3. До корпусу мовних одиниць, прагматична спрямованість яких полягає у створенні публіцистичного образу держави, належать лексеми з оцінними узуальними ядерними, потенційними або периферійними семами, що містяться у денотативному або конотативному компонентах значення, а також метафори, фразеологічні одиниці з оцінною семантикою, прецедентні тексти і графосемантичні засоби (передусім, лапки). На формування досліджуваного образу впливає також концептуальне та оцінне наповнення аксіологічних моделей своє” чуже” і нове” старе”. Ці мовні засоби по-різному реалізуються у газетних текстах і їх активність при створенні публіцистичного образу держави цілком залежить від зміни стратегії політичного дискурсу на кожному окремому етапі (І період кінець 1970-х середина 1980-х рр., ІІ період середина 1980-х 1991 рр., ІІІ період 1991 р. 2001 р.).
4. Головним завданням політичного дискурсу І періоду (1978 1985 рр.) є створення позитивного публіцистичного образу держави СРСР, а саме: показати могутність і силу держави, переваги комуністичної ідеології і планового ведення господарства. Для реалізації цього завдання найактивніше використовуються ідеологеми (лексеми, словосполучення, здебільшого перифрази, кліше, речення-гасла), а також лексеми з оцінним значеням, яке може посилюватися за допомогою інтенсифікаторів, у ролі яких виступають повнозначні слова.
У відтворенні позитивного образу держави значну роль відіграють метафоричні моделі, серед яких продуктивними є такі: ВІЙНА, РОДИНА, БУДОВА, СПОРТ, ПРИРОДА, ШЛЯХ, ЛІНІЯ, КУРС, МИСТЕЦТВО (за зменшенням ступеня продуктивності).
З метою виявити оцінку використовуються факультативні лапки, що виділяють умовну/нову номінацію або оцінюють лексему із стилістичного погляду. Специфіка застосування цього засобу графосемантики у доперебудовному періоді полягає в тому, що лапки слугують для розмежування свого” і чужого” за рахунок виявлення іронічного ставлення до реалій чужого” світу і позитивного до реалій свого” світу.
Механізм позатекстової оцінки у цей час спрямований на те, щоб позитивно оцінити образ держави і унеможливити появу індивідуалізованої (негативної/нейтральної) оцінки.
Стратегії політичного дискурсу І періоду повністю відповідає реалізація мовних аксіологічних моделей своє” чуже”, нове” старе” як в онтологічному, так і в оцінному планах. Характерною ознакою цього періоду є стабільність розташування оцінок у структурі моделей: своє” у будь-якій інтерпретації завжди оцінюється позитивно, а чуже”, сприймаючись як вороже, негативно (у тому числі у модифікації з однобічною оцінкою чужого”), що демонструє експлікацію традиційного варіанта оцінювання. Специфіка втілення цієї моделі полягає також у такому її варіанті, де компоненти перебувають у відношеннях частини до цілого: своє1” (СРСР) своє2” (УРСР).
Модель нове” старе” реалізується в газетних текстах як нове1” (теперішнє) старе” (минуле) або нове2” (майбутнє) нове1” (теперішнє). Ця модель здебільшого демонструє нетрадиційне розташування аксіологічних показників, оскільки частотним виявився варіант нове” (добре) старе” (добре), зустрічається також модифікація нове” (погано) старе” (погано) і тому зіставлення відбувається тільки в онтологічному плані.
До периферійних засобів належить використання системних фразеологізмів і прецедентних текстів, як у початковій формі”, так і у трансформованому вигляді, а їх спорадичне вживання сприяє створенню позитивного образу.
У газетних текстах цього часу є випадки, коли образ держави оцінюється негативно, але така оцінка не набула системного характеру і не заважає” сприймати в цілому образ держави позитивно.
5. У період перебудови надзавданням політичного дискурсу стає відображення процесів демократизації суспільства, звільнення від старих догм, втілення ідеї ринку. Відповідно до цього публіцистичний образ держави (СРСР/УРСР) оцінюється як позитивно, так і негативно, причому питома вага негативної оцінки значно збільшується порівняно з попереднім періодом.
Засоби створення позитивного образу залишаються незмінними (використання ідеологем і слів з оцінним значенням), а формування негативного образу здійснюється за рахунок вживання лексем з узуальними негативними оцінними семами, а також лексем із стилістичним компонентом значення.
У період перебудови спрацьовують” такі метафоричні моделі, як ВІЙНА, ШЛЯХ, МЕДИЦИНА, БУДОВА, КУРС, МЕХАНІЗМ, РОДИНА, ПРИРОДА, ГРА, СПОРТ, ТРАНСПОРТ, а в середині” перших трьох моделей спостерігається коливання між позитивною і негативною оцінками.
Позитивний образ держави формується засобами фразеології аналогічно до попереднього періоду, а створення негативного образу здебільшого досягається шляхом використання трансформованих фразеологізмів.
На периферії все ще залишаються прецедентні тексти, хоча за їх допомогою поруч з позитивною оцінкою починає створюватися негативна.
Як і раніше, для експлікації оцінки при створенні публіцистичного образу держави використовуються лапки, але тепер оцінка, що виявляється у такий спосіб, як правило, негативно характеризує не тільки чуже”, а й своє”.
У цей період позатекстова оцінка здебільшого спрямована на створення позитивного образу держави, проте з’являються риси індивідуалізму при сприйманні: створюваний у межах того самого висловлення/тексту образ держави може сприйматися і позитивно, і негативно.
При відтворенні публіцистичного образу держави у період перебудови саме аксіологічна модель своє” чуже” вказує на зародження антагоністичних відношень між СРСР і УРСР, що виражається у такій модифікації, як своє1” (Україна) чуже” (СРСР, Центр, Союзний договір, союзні відомства), хоча залишається можливим використання старого” варіанта: своє1” (УРСР) своє2” (СРСР). Ціннісний план моделі характеризується відносною стабільністю: своє” оцінюється позитивно, а чуже” негативно. Тільки у варіанті моделі своє1” (Україна) чуже” (Центр, Союзний договір, союзні відомства) своє” оцінюється негативно, як і чуже”.
Щодо моделі нове” старе”, то вона, реалізуючись у газетних текстах періоду перебудови, набуває вигляду нове” (теперішнє) старе” (минуле), а в оцінному плані має всі можливі варіанти.
6. З набуттям Україною статусу суверенної і незалежної держави постала необхідність створення такого її публіцистичного образу, який би відображав національну ідею, консолідував націю, сприяв демократизації суспільства. У цей період простежується тенденція до розширення корпусу мовних одиниць, які представляють досліджуваний образ.
За нашими даними, для репрезентації позитивного публіцистичного образу держави у цей час, як і раніше, активно залучається потенціал оцінної семантики слова. Проте якщо раціональна оцінка сприяє створенню як позитивного, так і негативного образу держави, то можливості емоційної оцінки використовуються тільки для формування негативного образу. Периферійним засобом стає використання ідеологем.
Якщо раніше основна увага приділяється номінації концептів держава і партія, то тепер концепту політик.
Продуктивними метафоричними моделями при відтворенні публіцистичного образу України є такі: ВІЙНА, СПОРТ, МЕДИЦИНА, ТЕАТР, ПРИРОДА, МУЗИКА, ТРАНСПОРТ, ГРА, КАРТИ. За незначним винятком, вони використовуються для створення негативного образу держави.
Створюючи образ України, автори залучають фразеологічні одиниці, до семантики яких входить оцінний компонент. Оцінний заряд” мають фразеологізми, що в газеті певним чином трансформуються. Поширеним способом такої видозміни є лексична трансформація (найчастіше заміна або додавання компонента/компонентів фразеологізму). Певний добір фразеологічних одиниць, а також їх трансформація формує переважно негативний образ держави.
Активним засобом представлення образу держави в сучасних газетних текстах стає використання прецедентних текстів, здебільшого трансформованих, які направлені на створення негативного образу держави.
Для експлікації оцінки в цей період, як і раніше, активно залучаються факультативні лапки, що виділяють нові номінації, слова з переносним значенням, оказіоналізми і, як правило, слугують для створення іронії.
На сучасному етапі позатекстова оцінка образу держави здебільшого залежить від індивідуального сприйняття інформації, що зумовлює виникнення як позитивної, так і негативної оцінки при сприйманні того самого тексту, проте таким чином створюється переважно негативний образ держави.
Для репрезентації образу незалежної України використовуються ті самі моделі, різниця полягає у перерозподілі тих концептів, що стоять за членами опозицій, а також у їх оцінці. Так, компонент своє” представлений концептом Україна (пор.: СРСР, УРСР/Україна, КПРС/Компартія України І і ІІ періоди), а чуже” концептами Росія, Захід, США (пор.: США, Захід, світовий імперіалізм І період, а у ІІ періоді додається ще й Центр, Союзний договір тощо). На сучасному етапі спостерігається реалізація, як правило, всіх потенційно можливих варіантів оцінок, проте варіант своє” (погано) чуже” (добре) є досить поширеним, а варіанти своє” (добре) чуже” (погано) і своє” (добре) чуже” (добре) навпаки зустрічаються рідко.
Модель нове” старе” утворюється стабільними концептами теперішнє і минуле відповідно. Зміни відбуваються тільки в оцінному плані, при цьому з можливих варіантів відсутня модифікація нове” (добре) старе” (добре), що була актуалізованою раніше.
Аналіз мовних ресурсів представлення образу держави в газетних текстах дає змогу вирішити певні лінгвістичні завдання теоретичного та практичного характеру. Разом з тим, у сфері досліджуваної проблематики залишається простір для подальшого вивчення проблеми репрезентації певного публіцистичного образу. Цікавими в цьому плані були б дослідження, що базуватимуться на порівняльному аналізі газетних текстів двох і більше мов. Крім того, подальше вивчення поставленої проблеми дозволить розширити корпус мовних одиниць, використаних для створення публіцистичного образу, зокрема, задіяти ресурси словотвору, морфології, синтаксису тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: Фан, 1988. 122 с.
2. Аксенов С.С. Проблема семантической организации русских прозвищ (на материале советской художественной прозы 60-х 80-х годов): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.01 / ОГУ им. И.И.Мечникова. Одесса, 1988. 16 с.
3. Апресян В.Ю., Апресян Ю.Д. Метафора в семантическом представлении эмоций // Вопросы языкознания. 1993. №3. С.27 35.
4. Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики (краткий очерк). М.: Просвещение, 1966. 302 с.
5. Апресян Ю.Д. Языковые аномалии: типы и функции // RES Philologica. Филологические исследования. М. Л.: Наука, 1990. С.50 71.
6. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. №1. С.37 68.
7. Аргументация в публицистическом тексте: жанрово-стилистический аспект: Учеб. пособие. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1992. 244 с.
8. Арнольд И.В. Эмоциональный, экспрессивный, оценочный и функционально-стилистический компоненты лексического значения // XXII Герценовские чтения. Иностранные языки. Материалы межвузовской конференции. Л.: ЛГПИИЯ, 1970. C.87 90.
9. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (стилистика декодирования): Учеб. пособие для пед. ин-тов по спец. Иностр. яз.”. 2-е изд., перераб. Л.: Просвещение, 1981. 295 с.
10. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т. 40. №4. С.356 367.
11. Арутюнова Н.Д. Об объекте общей оценки // Вопросы языкознания. 1985. №3. С.13 24.
12. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
13. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. М.: Сов. энциклопедия, 1990. С.136 137.
14. Арутюнова Н.Д. Метафора // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. М.: Сов. энциклопедия, 1990. С.296 297.
15. Арутюнова Н.Д. Прагматика // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. М.: Сов. энциклопедия, 1990. С.389 390.
16. Арутюнова Н.Д. Время: модели и метафоры // Логический анализ языка. Язык и время. М.: Индрик, 1997. С.51 61.
17. Арутюнова Н.Д. О новом, первом и последнем // Логический анализ языка. Язык и время. М.: Индрик, 1997. С.170 200.
18. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики. Вступительная статья // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI: Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С.3 42.
19. Ахманова О.С., Гюббенет И.В. Вертикальный контекст” как филологическая проблема // Вопросы языкознания. 1977. №3. С.47 54.
20. Бабенко Л.Г. Лексические средства обозначения эмоций в русском языке. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. 184 с.
21. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. Л.: Наука, 1970. 264 с.
22. Байбурин А.К. Ритуал: свое и чужое // Фольклор и этнография. Проблемы реконструкции фактов традиционной культуры: Сб. научн. трудов. Л.: Наука, 1990. С.3 17.
23. Баранов А.Н. Аксиологические стратегии в структуре языка (паремиология и лексика) // Вопросы языкознания. 1989. №3. С.74 90.
24. Баранов А.Н. Что нас убеждает? (Речевое воздействие и общественное сознание). М.: Знание, 1990. 64 с.
25. Баранов А.Н. Очерк когнитивной теории метафоры // Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Русская политическая метафора. Материалы к словарю. М.: Ин-т русск. языка АН СССР, 1991. С.184 193.
26. Баранов А.Н. Словарь политических метафор // Баранов А.Н., Казакевич Е.Г. Парламентские дебаты: традиции и новации: Советский политический язык (от ритуала к метафоре). М.: Знание, 1991. С.43 48.
27. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику: Учеб. пособие. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 360 с.
28. Баранов А.Н., Казакевич Е.Г. Парламентские дебаты: традиции и новации: Советский политический язык (от ритуала к метафоре). М.: Знание, 1991. 64 с.
29. Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Как устроен словарь // Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Русская политическая метафора. Материалы к словарю. М.: Ин-т русск. языка АН СССР, 1991. С.5 9.
30. Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Политическая метафора как объект лингвистического исследования // Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Русская политическая метафора. Материалы к словарю. М.: Ин-т русск. языка АН СССР, 1991. С.12 16.
31. Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Русская политическая метафора. Материалы к словарю. М.: Ин-т русск. языка АН СССР, 1991. 193 с.
32. Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Воскрешение метафоры // Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Словарь русских политических метафор. М.: Помовский и партнеры, 1994. С.ХІІІ ХХІ.
33. Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Как устроен словарь // Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Словарь русских политических метафор. М.: Помовский и партнеры, 1994. С.VI ХIІ.
34. Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Словарь русских политических метафор. М.: Помовский и партнеры, 1994. 351 с.
35. Баркова Л.А. Прагматический аспект использования фразеологизмов в рекламных текстах (английский язык): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИИЯ им. Мориса Тореза. М., 1983. 24 с.
36. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Свит, 1997. 392 с.
37. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: Киевский ун-т им. Т.Шевченко, 1997. 312 с.
38. Бессонова Л.Е. О некоторых условиях возникновения энантиосемии (на материале глаголов с приставкой за-) // Проблемы лексической и категориальной семантики. Вып.1. Симферополь: СГУ им. М.В.Фрунзе, 1980. С.18 23.
39. Бессонова О.Л. Оцінка як семантичний компонент лексичного значення слова (на матеріалі іменників-назв особи в англійській, французькій та українській мовах): Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.19 / Донецьк. держ .ун-т. Донецьк, 1995. 22 с.
40. Бисималиева М.К. О понятиях текст” и дискурс” // Филологические науки. 1999. №2. С.78 85.
41. Блэк М. Метафора: Пер. с англ. // Теория метафоры: Сборник: Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. М.: Прогресс, 1990. С.153 172.
42. Бобунова М.А. Не вырубишь топором. О заголовках в Комсомольской правде” // Русская речь. 1992. №5. С.58 60.
43. Брага І.І. Фразеологічні одиниці як засіб утворення публіцистичного образу (на матеріалі газетних текстів 1990-х років) // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Збірник наук. статей. Вип. 2. К.: КДЛУ, 1999. С.20 23.
44. Брага І.І. Метафоричні моделі українського політичного дискурсу // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Збірник наук. статей. Вип. 3. К.: КДЛУ, 2000. С.21 26.
45. Брага І.І. Ціннісні орієнтації в газетному тексті: соціолінгвістичний та прагматичний аспекти // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Вип. 9. Ізмаїл: ІДПІ, 2000. С.152 155.
46. Брага І.І. Лапки як одиниця експресивної графіки // Культура слова. К.: Ін-т української мови, 2001. Вип. 59. С.67 71.
47. Брага І.І. Модифікації аксіологічної моделі нове” старе” в газетних текстах // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Збірник наук. праць. Вип 4: Українське і слов’янське мовознавство. Ужгород: УНУ, 2001. С.116 118.
48. Брага І.І. Способи номінації політика (на матеріалі українських і російських газет) // Проблеми зіставної семантики. Збірник наук. статей. Вип. 5. К.: КДЛУ, 2001. С.148 151.
49. Брагина Н.Г. Фрагмент лингвокультурологического лексикона (базовые понятия) // Фразеология в контексте культуры. М.: Языки русской культуры, 1999. С.131 138.
50. Булыгина Т.В. О границах и содержании прагматики // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т.40. №4. С.333 342.
51. Булыгина Т.В., Крылов С.А. Модель // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. М.: Сов. энциклопедия, 1990. С.304 305.
52. Вакуров В.Н. Основы стилистики фразеологических единиц (на материале советского фельетона). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. 175 с.
53. Вакуров В.Н. Словотворчество журналиста (на материале современной печати) // Русский язык за рубежом. 1991. № 4. С.30 35.
54. Валгина Н.С. Понятие факультативности применительно к употреблению знаков препинания // Современная русская пунктуация: Сб. статей. М.: Наука, 1979. С.35 46.
55. Валгина Н.С. Современный русский язык. Пунктуация: Учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по спец. Журналистика” М.: Высш. шк., 1989. 176 с.
56. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений, обуч. по спец. Русский язык и литература” и Прикладная лингвистика”. М.: Высш. шк., 1990. 176 с.
57. Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль речи: Курс лекций по стилистике для филологов. М.: Русcк. яз., 1982. 198 с.
58. Вежбицка А. Антитоталитарный язык в Польше: механизмы языковой самообороны: Пер. с англ. // Вопросы языкознания. 1993. №4. С.107 125.
59. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
60. Вендлер З. О слове GOOD: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. Х: Лингвистическая семантика. М.: Прогресс, 1981. С.531 554.
61. Вещикова И.А. Публицистический стиль как единица в системе функциональных разновидностей языка // Вестник Моск. ун-та. Сер.9: Филология. 1992. №1. С.21 30.
62. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови / Пилинський М.М., Дзюбишина-Мельник Н.Я., Ленець К.В., Колесник Г.М., Григораш А.М., Пустовіт Л.О., Пономарів О.Д., Анніна І.О. К.: Наук. думка, 1990. 216 с.
63. Воїнов В.В. Соціально-оціночні номінації у контексті культури США. К.: Либідь, 1994. 144 с.
64. Вольф Е.М. О соотношении квалификативной и дескриптивной структур в семантике слова и высказывания // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т.40. №4. С.391 397.
65. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
66. Вольф Е.М. Оценочное значение и соотношение признаков хорошо/плохо” // Вопросы языкознания. 1986. №5. С.98 106.
67. Вольф Е.М. Метафора и оценка // Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. С.52 65.
68. Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Филологические науки. 2001. №1. С.64 72.
69. Воробйова О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища шк., 1993. 200 с.
70. Гак В.Г. Слово // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. М.: Сов. энциклопедия, 1990. С.464 467.
71. Гак В.Г. Рецензия: Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Русская политическая метафора (материалы к словарю) // Вопросы языкознания. 1993. №3. С.136 140.
72. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа Языки русской культуры”, 1998. 763 с.
73. Гак В.Г. Человек в языке // Логический анализ языка. Образ человека в культуре и языке. М.: Индрик, 1999. С.73 80.
74. Говердовский В.И. Диалектика коннотации и денотации (Взаимодействие эмоционального и рационального в лексике) // Вопросы языкознания. 1985. №2. С.71 79.
75. Голованевский А.Л. Социальная и идеологическая дифференциация и оценочность общественно-политической лексики русского языка // Вопросы языкознания. 1987. №4. С.35 42.
76. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
77. Добровольский Д.О., Караулов Ю.Н. Идиоматика в тезаурусе языковой личности // Вопросы языкознания. 1993. №2. С.5 15.
78. Езикът на тоталитарното и посттоталитарното общество. София: Изд-во Прохазка и Качармазов”, 1996. 178 с.
79. Ермакова О.П. Семантические процессы в лексике // Русский язык конца ХХ столетия (1985-1995). М.: Языки русской культуры, 1996. С.32 66.
80. Ермоленко С.С. Язык тоталитаризма и тоталитаризм языка // Мова тоталітарного суспільства. К.: НАН України. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. Ін-т української мови, 1995. С.7 15.
81. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431 с.
82. Єрмоленко С., Пустовіт Л. Гіркий мовний присмак епохи // Collegium. 1994. № 2 3. С.290 294.
83. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець XIX початок XX ст.). К.: Наук. думка, 1970. 304 с.
84. Жоль К.К. Мысль. Слово. Метафора. Проблемы семантики в философском освещении. К.: Наук. думка, 1984. 303 с.
85. Жуков В.П. Русская фразеология: Учеб. пособие для студ. филол. спец. вузов. М.: Высш. шк., 1986. 310 с.
86. Жуковець Г.Л. Концепт новизни в сучасному політичному дискурсі лейбористів (на матеріалі промов прем’єр-міністра Великої Британії Тоні Блера) // Проблема семантики слова, речення та тексту. Зб. наук. статей. Вип.3. К.: КДЛУ, 2000. С.83 88.
87. Залевская А.А. Слово в лексиконе человека: Психолингвистическое исследование. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. 206 с.
88. Зарецький О.В. Альтернативний дискурс в УРСР 60-80-х років (до постановки проблеми) // Мовознавство. 2000. № 2 3. С.66 73.
89. Звегинцев В.А. Зарубежная лингвистическая семантика последних лет // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.Х: Лингвистическая семантика. М.: Прогресс, 1981. С.5 12.
90. Земская Е.А. Активные процессы современного словопроизводства // Русский язык конца ХХ столетия (1985 1995). М.: Языки русской культуры, 1996. С.90 141.
91. Земская Е.А. Введение // Русский язык конца ХХ столетия (1985 1995). М.: Языки русской культуры, 1996. С.9 31.
92.&nb