МОВНІ ЗАСОБИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУ КРАСА В ПОЕЗІЇ УКРАЇНСЬКИХ ШІСТДЕСЯТНИКІВ

Краткое описание

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

Цапок Олена Миколаївна

УДК 81.161.2’373

МОВНІ ЗАСОБИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУ КРАСА
В ПОЕЗІЇ УКРАЇНСЬКИХ ШІСТДЕСЯТНИКІВ

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Селіванова Олена Олександрівна,
доктор філологічних наук, професор

Черкаси 2003

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ4
ВСТУП...5
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ...11
1.1. Поняття концепту в когнітивній лінгвістиці...11
1.1.1. Логіко-філософський аспект тлумачення концепту..13
1.1.2. Логіко-семантичний аспект у дефініції концепту..15
1.1.3. Синтез логіко-семантичного та психологічного
аспектів визначення концепту16
1.1.4. Інтегративна дефініція концепту.19
1.2.Проблема типології концептів..21
1.3. Принципи та підходи до концептуального аналізу.33
1.3.1. Принципи концептуального аналізу34
1.3.2. Підходи до проведення лінгвістичного аналізу концептів36
1.4. Методика концептуального аналізу..47
Висновки до першого розділу..58
РОЗДІЛ 2.
КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ МОВНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КРАСИ
В КАРТИНІ СВІТУ УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТІВ-ШІСТДЕСЯТНИКІВ.60
2.1. Краса як феномен когніції та культури60
2.1.1. Концепт КРАСА як факт культури..61
2.1.2. Краса у концептосистемі українського народу..68
2.2. Етимон ключових слів концепту КРАСА в українській мовній
картині світу...74
2.3. Мовне представлення КРАСИ ЛЮДИНИ українськими
поетами-шістдесятниками86
2.4. Особливості мовної репрезентації КРАСИ ДУХОВНОГО СВІТУ
в поетичній моделі світу шістдесятників..113
2.5. Засоби опису КРАСИ МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТУ українськими
поетами-шістдесятниками..136
Висновки до другого розділу.159
ВИСНОВКИ.163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...169

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КА концептуальний аналіз
ККС концептуальна картина світу
КС картина світу
МКС мовна картина світу
НРУС Новітній російсько-український словник / За ред. Л.Г. Савченко. Х.; 2002.
ПКС поетична картина світу
СЕУМ Словник епітетів української мови / За ред. Л.О. Пустовіт. К., 1998.
СІС Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М. Морозов, Л.М.Шкарапута. К., 2000.
СУМ Словник української мови: В 11-ти т. / Ред. кол.: І.К. Білодід (голова) та ін. К., 19701980.
ЭССЯ Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд. М., 1979. Вып. 3.; 1985. Вып. 12.

ВСТУП

Актуальність дослідження. Дисертація присвячена аналізу специфіки мовної репрезентації концепту КРАСА у поетичній картині світу українських шістдесятників.
Для сучасного українського мовознавства надзвичайно важливим є вивчення мови в аспекті її взаємозв’язків із ментальністю, культурою, звичаями і традиціями українського народу. Ці зв’язки опосередкують концепти культури як складники етносвідомості. Одним із таких складників є концепт КРАСА, що репрезентує уявлення українців про одну з універсальних ознак буття красу, яку виділяють у процесі емоційно-естетичного освоєння дійсності, зумовленого емоційно-почуттєвою домінантою української етносвідомості. Тому дослідження засобів мовного вираження цього концепту є актуальним. У представленій дисертаційній роботі воно здійснюється в ракурсі пріоритетних галузей сучасного українського мовознавства, як-от: когнітивна лінгвістика, етнопсихолінгвістика, лінгвокультурологія, лінгвокраїнознавство тощо.
У філософії та естетиці існує значний доробок досліджень краси у площині категорії прекрасного. Красу називали властивістю об’єктів дійсності (Аристотель, Геракліт, Т.Гоббс, Дж.Сантаяна та ін.); ідеєю божественного, прекрасного, втіленою в речах (Платон, Августин, Хома Аквінський, та ін.), пов’язували із психічними функціями людини (Е. Кант, Г. Гегель, Ф.Шлегель таін.), характеризували як феномен людської психіки (М.Мендельсон, Д.Юм). У психології та нейрофізіології естетики вивчається сенсуально-емоційна реакція суб’єкта на красу, його фізіологічна здатність до сприйняття прекрасного (М.Германов, І.Ренчлер, П.В. Симонов, Б. Херцбергер та ін.).
Віднедавна поняття краси стало об’єктом лінгвістичних розвідок. Зарубіжні дослідники розглядали красу на підставі поля, зокрема, О. Духачек проаналізував понятійне поле краси у французькій мові [249], а Й. Дапчева охарактеризувала семантичне поле, репрезентоване прикметниками зі значенням краса” в болгарській і російській мовах [45; 46].
В україністиці О.С. Мельничук, В.Г. Скляренко висвітлили етимологію лексем-позначень краси: гарний, краса, красивий [121; 178; 179]; П.Ю.Гриценко описав на діалектному матеріалі семантичні зв’язки дериватів з основою крас- [43]; О.В.Тищенко охарактеризував зміст етимонів *krasa, *garnь у складі слов’янського лексико-семантичного поля позитивні емоції”[200]. Н.П.Бутенко, Д.І.Терехова шляхом асоціативного експерименту встановили стереотипні уявлення українців про красу, про наявність цієї ознаки в зовнішності людини [261; 262; 199]. Деякі дослідники, наприклад С.П.Бибик, С.Я.Єрмоленко, І.П.Сахно, М.М. Сахно, торкалися питання сполучуваності слів із семою ‘краса’ [271; 272]. Однак концепт КРАСА не був об’єктом комплексного дослідження, спрямованого на моделювання цього концепту як структури репрезентації етнічних знань, уявлень, відчуттів, почуттів, асоціацій, пов’язаних із красою й відбитих в українській національно-мовній картині світу.
Отже, актуальність дисертації постає з необхідності комплексного аналізу особливостей мовного вираження концепту КРАСА. Підґрунтя такого аналізу склав доробок етносемантики (О.С. Мельничук, В.Г. Скляренко, О.О.Тараненко та ін.), семантичного синтаксису (І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, А.П.Загнітко, Н.Л.Іваницька та ін.), фреймової семантики (С.А.Жаботинська, Дж.Лакофф, М.Мінський, Ч. Філлмор та ін.), прототипової семантики (А.Вежбицька, Е.Рош, Дж.Тейлор, Р.М.Фрумкіна). До аналізу залучено розробки проблем мовної репрезентації знань (Т.А.Космеда, О.С.Кубрякова, Т.В.Радзієвська, О.О.Селіванова, Ю.С.Степанов, В.М.Топоров та ін.).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах планової наукової теми кафедри українського мовознавства Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького: Українська мова в парадигмальному просторі сучасної лінгвістики”. Тему затверджено вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 3 від 23.12.2003 р.).
Об’єкт вивчення становлять мовні засоби репрезентації концепту КРАСА в українській національно-мовній картині світу.
Предметом дослідження в дисертації є структура і місце концепту КРАСА у концептосистемі та ментальному лексиконі українського етносу.
Матеріалом дисертаційної роботи є 2500 текстових фрагментів, вилучених шляхом суцільної вибірки з поезій українських шістдесятників (40 поетів). Використано також матеріали Словника української мови” в 11-ти томах; Нового тлумачного словника української мови” в 4-х тт.; Словника епітетів української мови” за ред. С.Я.Єрмоленко; Словника асоціативних означень іменників в українській мові” Н.П.Бутенко; Етимологічного словника української мови” в 7-и томах (Т. І ІІІ); Этимологического словаря русского языка” в 4-х тт. М.Фасмера; Этимологического словаря славянских языков. Праславянского лексического фонда” (Вип. 3, Вип. 12.).
Мета дисертації комплексне дослідження мовних засобів представлення етноконцепту КРАСА в українській поезії шістдесятників.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
обґрунтувати теоретичні, методологічні засади концептуального аналізу та комплексну методику його проведення;
проаналізувати зміст етноконцепту КРАСА співвідносно з універсальним концептом КРАСА;
охарактеризувати лексеми краса, красивий, прекрасний, врода, вродливий, гарний, ладний, які є ключовими словами етноконцепту КРАСА в українській національно-мовній картині світу, і встановити їхню етимологічну структуру;
висвітлити характерні ознаки поетичної картини світу українських шістдесятників, визначити місце й роль у ній концепту КРАСА;
розглянути специфіку мовної репрезентації в поезіях українських шістдесятників пропозиційної та асоціативно-термінальної частин КРАСИ ЛЮДИНИ як одного із складників концепту КРАСА;
дослідити на матеріалі поетичних текстів українських шістдесятників особливості пропозиційної та асоціативно-термінальної структури фреймових моделей двох інших складників аналізованого концепту КРАСА ДУХОВНОГО СВІТУ і КРАСА МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТУ.
Методи дослідження. У роботі використано комплексну методику. Головним методом дисертації є концептуальний аналіз, що застосовується для побудови фреймових моделей концепту КРАСА на основі поезій українських шістдесятників. Для моделювання базовою обрано модель ментально-психонетичного комплексу, розробленого О.О. Селівановою [172, 109114; 128150]. Ядром комплексу є фрейм пропозиційно-асоціативного типу. Ця модель враховує інтегративну природу концепту, його асоціативні зв’язки, тому її використання дає змогу найбільш повно представити структуру етноконцепту КРАСА, репрезентованого в мові.
Допоміжними стали методики компонентного й дистрибутивного аналізу, завдяки яким здійснюється моделювання пропозиційних та асоціативно-термінальних частин концепту КРАСА, представленого в поетичних творах українських шістдесятників. З метою виявлення й дослідження поетичних фрагментів, які містять інформацію про красу, до комплексної методики залучено прийом інтроспекції та контекстуально-інтерпретаційний аналіз. За допомогою методик етимологічного й архетипного аналізу визначається первісний зміст етноконцепту КРАСА. При побудові фреймових моделей цього етноконцепту використовуються результати асоціативних експериментів, проведених Н.П.Бутенко, Д.І.Тереховою, Г.А.Уфімцевою.
Наукова новизна роботи полягає в комплексному дослідженні мовних засобів вираження етноконцепту КРАСА в поезії українських шістдесятників. Стрижневим підходом є опис специфіки мовної репрезентації цього етноконцепту на підставі посесивних відношень, тобто відношень належності краси суб’єктам, об’єктам, явищам дійсності. Уперше обґрунтовано комплексну методику концептуального аналізу; розглянуто зміст етноконцепту КРАСА в контексті світової та української культури; висвітлено етимологію ключових слів цього етноконцепту з урахуванням українських народних вірувань, традицій і обрядів; представлено фреймові моделі концепту КРАСА на матеріалі поезій українських шістдесятників; на базі їхніх поетичних текстів проаналізовано специфіку пропозиційного та асоціативно-термінального заповнення таких складників концепту КРАСА, як КРАСА ЛЮДИНИ, КРАСА ДУХОВНОГО СВІТУ і КРАСА МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТУ.
Теоретичне значення роботи зумовлено цілісним аналізом особливостей мовної репрезентації концепту КРАСА у поезіях українських шістдесятників. Результати, отримані у процесі аналізу виділеного фрагмента концептосистеми української культури, сприятимуть поглибленню уявлень про національно-мовну картину світу, про специфіку етнічної свідомості, спрямованої на сприйняття й усвідомлення краси, а також можуть служити базою для вивчення мовної репрезентації особливостей поетичного світосприйняття, відображеного в різних поетичних картинах світу. Запропонований аналіз є перспективним для загальної характеристики засобів вербалізації концепту КРАСА в українському мовленні, для моделювання й опису структури інших етноконцептів на матеріалі різних мов.
Практична цінність одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання в лексикографічній практиці, зокрема при укладанні словників констант культури, етимологічних словників, при коригуванні тлумачних словників, а також у процесі викладання курсів Загальне мовознавство”, Сучасна українська літературна мова” (розділи Лексикологія”, Словотвір”, Синтаксис”, Стилістика”), спецкурсів із лінгвокультурології, лінгвокраїнознавства, етносемантики, лінгвістичного аналізу художнього тексту, когнітивної лінгвістики, лінгвістики тексту, при написанні курсових, кваліфікаційних, дипломних і магістерських робіт.
Апробацію результатів дослідження здійснено на Всеукраїнських наукових конференціях Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 1999; Черкаси, 2001), на міжвузівській науково-практичній конференції Лінгвогеографія Черкащини” (Умань, 2000), на Всеукраїнській науковій конференції Семантика мовних одиниць: теоретичний і прагматичний аспекти” (Херсон, 2001), на Міжнародній науковій конференції Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія” (Київ, 2001).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження викладено в п’яти статтях, опублікованих у фахових збірниках наукових праць, а також у матеріалах міжнародної та всеукраїнських наукових конференцій.

Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації 191 с., з них 168 сторінок основного тексту. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, бібліографії (277 позицій) і переліку джерел ілюстративного матеріалу (60найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Об’єктом сучасних когнітивних досліджень, зокрема лінгвістичних, є когнітивні процеси, пов’язані з освоєнням та інтерпретацією людиною світу. Результатом таких процесів є упорядкована система знань індивіда про світ, названа концептуальною картиною світу (концептосистемою). Ця система охоплює невербалізовані знання індивіда, що функціонують у його свідомості як ментальні репрезентації модального та амодального типу. Конденсатами знань індивіда та складниками концептуальної картини світу є концепти.
У лінгвістиці дефініції концепту визначені кількома аспектами. У логіко-філософському аспекті його прирівнюють до поняття (С.А.Аскольдов, Н.Д.Арутюнова, Л.В.Щерба, Р.І.Павільоніс та ін.). На підставі логіко-семантичного аспекту концепт ототожнюють зі значенням слова (М.В.Нікітін). Відповідно до психологічного аспекту концепт вважають об’єктом психіки, що відображає референти у свідомості людини, цілою системою психічних утворень (А.Вежбицька, І.А.Мельчук, М.О.Холодна). Найповнішим є тлумачення концепту в межах інтегративного аспекту, з позицій якого концепт названо різносубстратним психоментальним утворенням (О.С.Кубрякова, Н.К.Рябцева, О.О.Селіванова та ін.). Зважаючи на те, що концепт становить сконденсовану одиницю свідомості, здатну розгоратися до цілого комплексу знань про об’єкт в усіх його зв’язках і функціонувати у формі різноаспектних вербальних та невербальних репрезентацій, етноконцепт КРАСА необхідно розглядати як психомисленнєве утворення, що є результатом застосування різних способів формування знань, уявлень про красу, зафіксованих в українській національно-мовній картині світу.
До концептосистеми входять різні типи концептів (міфологеми, наївні, наукові, ідіоконцепти, етноконцепти тощо), диференціація яких залежить від різновиду картин світу, використаної при формуванні концептів інформації та суб’єкта концептуалізації. Проте всі вони об’єднані концептопростором культури, що дозволяє кваліфікувати їх як культурні концепти. Етноконцепт КРАСА являє собою вербалізований концепт української культури.
Головним методом дослідження цього етноконцепту є концептуальний аналіз (КА), що полягає у моделюванні етноконцепту КРАСА на базі поетичних текстів українських шістдесятників з урахуванням асоціативних зв’язків, які сформували його первісний та сучасний зміст. З цією метою залучено фреймову модель ментально-психонетичного комплексу, що включає диктум пропозиції та асоціативно-термінальну частину, які корелюють з психічною сферою, колективним позасвідомим та емоційно-оцінним компонентом. Для фреймово-пропозиційного моделювання концепту КРАСА використано методики компонентного та дистрибутивного аналізу, етимологічного й архетипного аналізу, контекстуально-інтерпретаційного аналізу, асоціативного експерименту, прийом інтроспекції, які визначили комплексну методику дослідження.
Краса визнана феноменом когніції та культури, який завдяки стійкому взаємозв’язку з концептом ЛЮДИНА має антропоцентричне значення і тлумачиться як властивість людини та дійсності (Піфагор, Т.Гоббс, Е.Бйорк, М.Мендельсон, Д.Юм та ін.). Особливо яскраво сутність цього феномену виявляється на фоні концепту ПОТВОРНЕ через опозиційні відношення до нього.
Зміст етноконцепту КРАСА як складника концептосистеми української культури визначають етнічні уявлення про красу, сформовані українською ментальністю у контексті цілісного концептопростору світової культури, репрезентовані асоціативними зв’язками з концептами ПРИРОДА, ЗЕМЛЯ, ЖІНКА-МАТИ, МИСТЕЦТВО. Посесивні відношення краси до об’єктів, представлених цими концептами, передають ключові слова етноконцепту КРАСА. Їхні етимони фіксують первісний зміст названого етноконцепту, спроектований на українську національно-мовну картину світу. Майже всі етимони ключових слів етноконцепту КРАСА пов’язані з концептами СВІТЛО та ВОГОНЬ, що у світогляді українців виявляється як постійна конекція красасвітло.
Як фрагмент української концептуальної картини світу етноконцепт КРАСА виявляється в різних її варіантах. Одним з них є поетична картина світу (ПКС) українських шістдесятників. Маючи ознаки концептуальних картин світу цього типу, вона стала відображенням не тільки світогляду шістдесятництва, а й тих рис української ментальності, які вплинули на його формування кордоцентризму, емоційності, любові до рідної землі, переваги духовного над матеріальним тощо. У ПКС шістдесятників етноконцепт КРАСА є структурою свідомості, яка містить пропозиційне ядро та асоціативні термінали і завдяки кореляції з позитивними образами, емоціями, відчуттями набула позитивного модусу.
Пропозиційна частина фреймових моделей концепту КРАСА це зона істинної інформації про реальні чи ірреальні об’єкти, яким українські поети-шістдесятники присвоюють ознаку краса. Результати аналізу поетичних текстів засвідчили, що головним посесором краси шістдесятники визнають людину український етнос в цілому та його представників. Диктум пропозицій репрезентує уявлення представників шістдесятництва про зовнішню та внутрішню красу людини. У пропозиційній частині їхньої ПКС найбільше представлені авторські стереотипи зовнішньої краси, що пояснюється визначною роллю зорового сприйняття цієї якості людини.
Вияв зовнішньої краси поети-шістдесятники пов’язують із молодістю, здоров’ям, силою, статурою, з окремими частинами тіла (бровами, очима, волоссям), форма і колір яких відповідає етнічним еталонам краси, а також з особливостями вдачі, що вказує на певну залежність зовнішнього вияву краси від внутрішнього стану людини. Локативом внутрішньої краси людини представлено концепт ДУША. Сутність такої краси розкривається у ПКС шістдесятників через конекції з етичними концептами НАДІЙНІСТЬ, ПРАВДИВІСТЬ, ЧИСТОТА. Наявність одного типу краси, на думку поетів, не передбачає обов’язкового виключення іншого. Однак у ряді текстових фрагментів описана зовнішня краса героїв контрастує з їхньою ницою душею.
Пропозиційні структури цієї ПКС містять інформацію про взаємозв’язок краси зі складниками концептуального блоку ДУХОВНИЙ СВІТ з концептом ЖИТТЯ, його темпоративами та культурними концептами ЛЮБОВ, ПРАЦЯ, СЛОВО тощо. Авторські уявлення про красу, що входять до особистісної зони” цих концептів, визначені системою їхніх духовних настанов: активною соціальною позицією в житті; жагою невпинно працювати, творити, долаючи всі перешкоди на своєму шляху; любов’ю до рідної України, повагою до її святинь і традицій. Центральне місце серед репрезентантів краси ДУХОВНОГО СВІТУ належить концепту ЖИТТЯ, красу якого поети-шістдесятники пов’язують з динамізмом, творчим неспокоєм, подоланням перешкод при реалізації своїх ідей та задумів. Диктум пропозицій передає істинну інформацію щодо краси співвідносних з життям понять мить, вічність, час. У процесі вербалізації такої інформації автори часто використовують прецедентні висловлювання, апелюючи до знання адресатом відомих художніх творів.
Інформацію про належність краси МАТЕРІАЛЬНОМУ СВІТУ репрезентовано у ракурсі чотирьох моделей, відповідно до яких посесорами краси є світ довкілля загалом, українська земля, окремі натурфакти, водні об’єкти (Десна, Дніпро, Тиса), міста (Київ, Харків, Полтава), які їй належать, планети (сонце, місяць), артефакти (твори мистецтва і побутові реалії). Присвоєння краси рідній землі та всьому, що їй належить, зумовлене любов’ю поетів-шістдесятників до рідної України, а також значимістю архетипу ЗЕМЛЯ для всього українства.
Красу української землі автори пов’язують з її родючістю та копіткою працею на ній. Серед концептів натурфактів цю красу представляють КВІТИ, ДЕРЕВА (ЯБЛУНЯ, ТОПОЛЯ, КАШТАН тощо), САДИ, ЛІСИ. Описуючи красу рослин, автори особливу увагу звертають на їхній колір. У поетичних текстах ознаку краси залежно від пори року виражають: зелений колір весною; червоний влітку; уся гама теплих кольорів від жовтого до багряного восени. Присвоюючи красу українській землі, представники шістдесятництва неодноразово подають цілі описи рідної природи.
Представляючи красу рукотворного світу, поети-шістдесятники передусім виділяють відомі твори мистецтва, зокрема, Сікстинську мадонну” Рафаеля, Таємну вечерю” Леонардо да Вінчі, Венеру Мілоську”. Це підтверджує наявність зв’язку шістдесятництва із загальносвітовою культурою та її вплив на формування авторських уявлень про красу.
Диктум пропозицій доповнює асоціативно-термінальна частина МПК КРАСА, опосередкована в поезіях шістдесятників метафорами та порівняннями. Найпоширенішим типом метафоричного перенесення стало зорове гештальтування. Його найпродуктивнішою моделлю при репрезентації краси людини є РОСЛИНА→ ЛЮДИНА, в якій перший концепт це донорська зона, а другий реципієнтна. З метою аналогічної репрезентації як донорські зони використані концепти СВІТ, СОНЦЕ.
Порівняльні конструкції виражають переважно красу жінки, мають традиційну для української мови структуру і базуються на синонімізації з концептами ЗОРЯ, КВІТКА. Для передачі авторських асоціацій, пов’язаних із красою ДУХОВНОГО та МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТУ, використовується антропоморфна метафора. Концепт ЛЮДИНА став постачальником мовних знаків для концептів обох блоків. З-поміж посесорів краси ДУХОВНОГО СВІТУ реципієнтними зонами є концепти ЧАС, ЩАСТЯ, СЛАВА, ПРАВДА, ОСІНЬ. До реципієнтів краси МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТУ належать концепти натурфакти, водні об’єкти, міста. Більша частина асоціативних терміналів МПК КРАСА виражає архетипу конекцію красасвітло.
Пропозиційна та асоціативно-термінальна частини МПК КРАСА найповніше розкриваються у контексті опозиційних відношень до концепту ПОТВОРНЕ. Антиподами внутрішньої краси людини у поетичних текстах є духовна зубожілість, а посесорам краси ДУХОВНОГО СВІТУ протиставлені концепти ЗЛО, ЗРАДА, СВАРКА. Реципієнтними зонами при метафоричному перенесенні на основі ознаки потворне для концепту ЛЮДИНА обрано концепти ТВАРИНА, МІФІЧНА ІСТОТА, АРТЕФАКТ, а для концептів ДУХОВНОГО СВІТУ концепт БРЕХНЯ. Усі посесори потворного дістали різкий авторський осуд, що передає модус негативної оцінки. Проте зовнішньо некрасиві люди отримали в авторів не стільки негативну оцінку, скільки їхнє співчуття. У результаті аналізу поетичних текстів шістдесятників встановлено, що для концепту ПРИРОДА зовсім невластива ознака потворне. Таке уявлення шістдесятників є рефлексом її одухотворення, традиційного побожного ставлення українців до неї.
Шляхом концептуального аналізу виявлено, що зміст етноконцепту КРАСА у складі ПКС українських шістдесятників визначають посесивні відношення ознаки краса до концептуальних блоків ЛЮДИНА, ДУХОВНИЙ СВІТ, МАТЕРІАЛЬНИЙ СВІТ і уточнюють опозиційні відношення до концепту ПОТВОРНЕ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. № 1. С. 3768.
2. Арутюнова Н.Д. Понятие пропозиции в логике и лингвистике // Известия АНСССР. Сер. литературы и языка. 1976. Т.35. № 1. С. 2032.
3. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора (синтаксис и лексика) // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 146173.
4. Арутюнова Н.Д. Образ (опыт концептуального анализа) // Референция и проблемы текстообразования. М.: Наука, 1988. С. 117129.
5. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры: Сборник. М.: Прогресс, 1990. С. 532.
6. Арутюнова Н.Д. Тождество и подобие (заметки о взаимодействии концептов) // Тождество и подобие. Сравнение и идентификация / Под ред. Н.Д.Арутюновой. М.: Наука, 1990. С. 732.
7. АскольдовС.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология. М.: Academia, 1997. С.267279.
8. Афанасьев А.Н. Древо жизни: Избр. cтатьи. М.: Современник, 1982. 464с.
9. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка: Пер. с 3-го фр. изд. Е.В.Вентцель, Т.В.Вентцель. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
10. Баранов А.Н. Политическая аргументация и ценностные структуры общественного сознания // Язык и социальное познание. М., 1990. С.166177.
11. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Свит, 1997. 392 с.
12. Белехова Л.И. Архетипические словесные образы в современной американской поэзии // Вісник Київського лінгвістичного університету. Сер. Філологія. 1999. Т. 2. № 2. С. 2640.
13. Блэк М. Метафора // Теория метафоры: Сборник. М.: Прогресс, 1990. С.153172.
14. Бондаренко Г. Ідеальна жінка в реаліях традиційного українського побуту // Людина і світ. Липень, 1996. С. 1315.
15. Бондаренко О.В. Українське шістдесятництво як суспільно-естетичне явище // Питання літературознавства. Чернівці. 1998. № 5. С. 131139.
16. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні: Історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка, 1988. 192 с.
17. Бругген В., Ковалів Ю., Яровий О. Шістдесятництво як явище, його витоки і наслідки // Слово і час. 1997. ­ № 8. С. 4056.
18. Брутян А.Г. Язык и картина мира // НДВШ, Филос. науки. 1973. № 1. С.312.
19. Бублейник Л.В. Особливості художнього мовлення. Луцьк: Ред.-вид. відд. Вежа” ВДУ, 2000. 177 с.
20. Бюлер К. Теория языка. М.: Прогресс, 2000. 502 с.
21. Введение в философию: Учеб. для вузов: В 2-х ч. / И. Т.Фролов., А.Э.Араб-Оглы, Г.С.Арефьев и др. М.: Политиздат, 1989. Т. 2 639 с.
22. Вежбицкая А. Язык, культура, познание: Пер. с англ. / Отв. ред. М.А.Кронгауз, вступ. ст. Е.В. Падучевой. М.: Русские словари, 1996. 416с.
23. ВихованецьІ.Р., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1983. 220 с.
24. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. 222 с.
25. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368 с.
26. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопросы языкознания. 1953. № 5. С. 329.
27. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат // Философские работы. ЧастьІ. М.: Гнозис, 1994. С. 173.
28. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации. К.: Наукова думка, 1986. 142 с.
29. Вовк Х. Студії з української етнографії та антропології. Прага, 1927.
30. Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления: Логико-гносеологический анализ. М.: Изд-во МГУ, 1989. 239 с.
31. Воробйова О.П. Текстові категорії і фактор адресата: Монографія. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
32. Воропай О. Звичаї нашого народу. К.: Оберіг, 1991. Т. II. 447 с.
33. Выготский Л.С. Мышление и речь // ВыготскийЛ.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. М.: Педагогика, 1982. Т. 2. С. 5295.
34. Гак В.Г. Метафора: универсальное и специфическое // Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. С. 1126.
35. ГальперинИ.Р. Информативность единиц языка. М.: Высшая школа, 1974. 175 с.
36. Гальперин И.Р. О принципах семантического анализа стилистически маркированных отрезков текста // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976.
37. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
38. Германов М. Психология красоты. Петроград: [s.a.] Семёнов, б. г. 154 с.
39. Гиздатов Г.Г. Когнитивные модели в речевой деятельности. Алматы: Гылым, 1997. 176 с.
40. Головачёва А.В. К вопросу о содержательном аспекте категории посессивности // Категория посессивности в славянских и балканских языках: Тез. совещания. М.: Наука, 1989. С. 1923.
41. Горленко В.Ф. Традиційні види господарської діяльності // Українознавство: Посібник. К.: ЗодіакЕКО, 1994. С. 95111.
42. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наукова думка, 1991. 192 с.
43. Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики. К.: Наукова думка, 1984. 228 с.
44. Гриценко П.Ю. Мова як акумулятор культури і одна з форм її вираження // Мова і культура. К.: Наукова думка, 1986. С. 6690.
45. Дапчева Й.В. Семантическое поле прилагательных красоты в болгарском языке // Актуальные проблемы языка в иностранной аудитории: Совместный советско-болгарский сборник научных трудов. М.: Изд-во Университета дружбы народов, 1988. С. 6777.
46. ДапчеваЙ.В. Лексико-семантические группы прилагательных для обозначения красоты в болгарском и русском языках: Автореф. дис... канд. филол. наук / Рос. ун-т дружбы народов. М., 1992. 21 с.
47. ДемьянковВ.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопросы языкознания. 1994. № 4. С.1732.
48. Демьянков В.З. Семантические роли и образы языка // Язык о языке: Сб.статей / Под общ. рук. и ред. Н.Д. Арутюновой. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 193270.
49. Естетика: Підр. для студентів гуманітарних спецвузів / Л.Т.Левчук, Д.Ю.Кучерюк, В.І.Панченко. К.: Вища школа, 1997. 399 с.
50. ЄрмоленкоС.Я. Фольклор і літературна мова. К.: Наукова думка, 1987. 248 с.
51. ЄрмоленкоС.Я., ХаритоноваТ.А., ТкаченкоО.Б., ЯворськаГ.М., ТкаченкоВ.А., ШамотаА.М. Мова в культурі народу (план-проспект) //Мовознавство. 1988. № 45. С. 318.
52. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії. Черкаси: Сіяч, 1997. Вип. II. С.310.
53. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: к вопросу об уровнях концептуальных моделей // Вісник Черкаського ун-ту. Сер. філол. науки. Черкаси, 1997. Вип. 3 С. 311.
54. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського ун-ту. Сер. філол. науки. Черкаси, 1999. Вип. 11. С. 1224.
55. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: ракурсы анализа языковой картины мира // Актуальні проблеми менталінгвістики. КиївЧеркаси: Брама, 1999. С. 38.
56. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень //Мовознавство. 2001. № 5. С. 4863.
57. ЖольК.К. Мысль, слово, метафора. К.: Наукова думка, 1984. 304 с.
58. ЗагніткоА.П. Основи функціональної морфології української мови: Навчальний посібник для вузів. К.: Вища школа, 1993. 77 с.
59. Зборовська Н. Шістдесятники // Слово і час. 1999. № 1. С. 7480.
60. Іваненко Н.В. Когнітивні дослідження концепту добра // Мова і культура. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. Вип. 5., Т. 1. частина перша. С. 136141.
61. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові. К.: Вища школа, 1996. 167 с.
62. Іванов В.В., Топоров В.Н. Славянские моделирующие языковые системы (древний период). М.: Наука, 1965. 247 с.
63. Извлечения из электронной переписки А.Д.Кошелева и И.А.Мельчука //Московский лингвистический альманах. М.: Школа Языки русской культуры”, 1996. Вып. 1. С. 196210.
64. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. К.: АТ Обереги”, 1992. 424 с.
65. Ильинская И.С. О языковых и неязыковых стилистических средствах //Вопросы языкознания. 1954. № 5. С. 8489.
66. Исторический очерк учений о красоте и искусстве. Из академических чтений Е.В. Амфитеатрова. Харьков, 1890. 184 с.
67. Історія української еміграції / За ред. Б.Д.Лановика. К.: Вища школа, 1997. 520 с.
68. Історія української лутератури XX століття: У 2 кн. К.: Либідь, 1995. Кн.2., Ч. II. 600 с.
69. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 263с.
70. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підр. для студентів філолог. фак. ун-тів. КиївОдеса: Либідь, 1991. 279 с.
71. Карпенко Ю.О. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови: Учб. посібник для студентів філолог. фак. Одеса: Чорномор’я, 1996. 143 с.
72. Касевич В.Б. Семантика. Синтаксис. Морфология. М.: Наука, 1988. 309с.
73. Касевич В.Б. Язык и знание // Язык и сруктура знания: Сб. статей. М.: Наука, 1990. С. 825.
74. Кирик Д. Концепт // Філософський енциклопедичний словник. К.: Абрис, 2002. С. 300.
75. Кириллов В.И., Стариченко А.А. Логика. М.: Высшая школа, 1987. 271 с.
76. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика. М.: Изд-во УРСС, 2000. 342с.
77. Ковалик І.І. Займенник // Сучасна українська літературна мова: Морфологія /За ред. І.К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1969. С. 265295.
78. Колесов В.В. Концепт культуры: образ-понятие-символ // Вестник СПбГУ, 1992. Сер.2., вып.3 (№ 16). С. 3040.
79. Колесов В.В. Л.В. Щерба: Книга для учащихся. М.: Просвещение, 1987. 160с.
80. Космеда Т.А., Гажева І.Д. Аспекти й методика вивчення слова у контексті зміни лінгвістичних парадигм // Мовознаство. 1999. № 1. С. 3946.
81. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики. Львів: Вид-во ЛНУім. І. Франка, 2000. 350 с.
82. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. К.: Академія, 1999. 288 с.
83. Краснухин К.Г. Слово, речь, язык, смысл: индоевропейские истоки // Язык о языке: Сб. статей / Под общ. рук. и ред. Н.Д. Арутюновой. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 2344.
84. Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология. М.: ИТД ГК «Гнозис», 2002. 284 с.
85. Красота и мозг. Биологические аспекты эстетики / И.Ренчлер, Б.Херцбергер, Д.Эпстайн и др. (пер. с англ.). М.: Мир, 1995. 335 с.
86. Краткий словарь когнитивных терминов / Е.С.Кубрякова, В.З.Демьянков, Ю.Г.Панкрац, Л.Г.Лузина. М.: Наука, 1996. 245 с.
87. Кримський С. Сприйнявши серцем, осягнувши розумом (Національні архетипи як втілення долі та історичного досвіду народу) // Віче. Серпень’93. С. 7683.
88. Крутоус В.П. Категория прекрасного и эстетический идеал. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. 168 с.
89. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения. М.: РАН, 1997. 326 с.
90. Кубрякова Е.С. Начальные этапы становления когнитивизма. Лингвистикапсихологиякогнитивная наука // Вопросы языкознания. 1994. № 4. С.3448.
91. Кубрякова Е.С. Проблемы представления знаний в современной науке и роль лингвистики в решении этих проблем // Язык и структуры представления знаний: Сб. научно-аналитических обзоров. М.: ИНИОНРАН, 1992. С. 438.
92. Кубрякова Е.С. Роль словообразования в формировании языковой картины мира // Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. М.: Наука, 1988. С. 141172.
93. Кузанский Н. Сочинения: В 2 т. М.: Мысль, 1979. Т. 1. 488 с.
94. Кузнецов А.М. От компонентного анализа к компонентному синтезу. М.: Наука, 1986. 125 с.
95. Кульчицький О. Світовідчування українця // Українська душа. К.: Фенікс, 1992. С. 4865.
96. Кульчицький О. Риси характерології українського народу // Енциклопедія українознавства. Загальна частина. К.: Ін-т української археології та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, 1995. С. 708718.
97. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. Одесса: Латстар, 2002. 292 с.
98. Кучеренко І.К. Порівняльні конструкції в світлі граматики. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1959. 106 с.
99. Кучиньская А. Прекрасное: Миф и действительность. М.: Прогресс, 1977. 164с.
100. Лавриненко С.Т. Мовна картина світу української казки // Актуальні проблеми менталінгвістики: Науковий збірник. Черкаси: Видавничий відділ ЧДУ, 2001. Ч. 1. С. 3740.
101. Лазебник Ю.С. Поэтическая модель мира в русской поэзии серебряного века” // ЛазебникЮ.С., ЯрмакВ.И. Поэзия XX века: Слово, текст, мир. К.: Наукова думка, 1992. С. 69134.
102. Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов // Новое в зарубежной лингвистике. Когнитивные аспекты языка: Пер. с англ. Р.И.Розиной. М.: Прогресс, 1988. Вып. XXIII. С. 1251.
103. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живём // Теория метафоры: Сборник. М.: Прогресс, 1990. С. 387415.
104. Лакофф Дж. Когнитивное моделирование // Язык и интеллект. М.: Прогресс, 1995. С. 143184.
105. Левчук Л.Т. Західноєвропейська естетика XX століття. К.: Либідь, 1997. 224 с.
106. Липова Т.В. Художня мова народного театру як компонент етнокультурної традиції: структурно-семантичні аспекти // Українська художня культура: Навч. посібник / За ред. І.Ф. Ляшенка. К.: Либідь, 1996. С. 133148.
107. Лисяк-Рудницький І. Україна між Сходом і Заходом // Народна творчість та етнографія. 1996. № 1. С. 3339.
108. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів, М.П.Кодак та ін. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
109. Лихачёв Д.С. Концептосфера русского языка // Известия РАН. Т. 52. 1993. C. 39.
110. Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука, 1991. 204 с.
111. Логический анализ языка. Истина и истинность в культуре и языке. М.: Наука, 1995. 202 с.
112. Логический анализ языка. Образ человека в культуре и языке. М.: Индрик, 1999. 422 с.
113. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Софисты: Сократ; Платон. М.: Ладомир, 1994. 715 с.
114. Лукин В.А. Концепт истины и слово истина в русском языке (Опыт концептуального анализа рационального и иррационального в языке) //Вопросы языкознания. 1993. № 4. С. 6386.
115. Лурия А.Р. Язык и сознание. М.: Изд-во МГУ, 19