МОВОСТИЛЬ УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТИЧНОГО БАРОКО

Краткое описание

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

Гуцуляк Ірина Георгіївна

УДК 811.161.2’38

МОВОСТИЛЬ УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТИЧНОГО БАРОКО

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Бабич Надія Денисівна,
кандидат філологічних наук,
професор

Чернівці 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..

4

ВСТУП

6

РОЗДІЛ 1. Ретроспекція і сучасний стан вивчення українського бароко.................

12

1.1. Походження терміна бароко”..

12

1.2. Періодизація і джерела українського бароко......

16

1.3. Структурно-функціональні риси стилю бароко..

21

1.4. Принципи поетики українського бароко.

45

1.5. Історія вивчення форми і змісту українського бароко.

51

РОЗДІЛ 2. Тропи як способи творення словесної образності в українській поезії XVI XVII століть.

62

2.1. Тропи і стилістичні фігури об'єкти лінгвостилістичного дослідження...

62

2.2. Порівняння як спосіб пізнання і відтворення реального й уявного в барокових поетичних текстах....

66

2.3. Внутрішня форма і стилістичні функції поетичних символів бароко..............

88

2.4. Семантико-стилістична природа епітетів в українській поезії бароко .................

111

2.5. Перифраз як засіб емоційно-образного світобачення поетів доби Бароко ....

122

2.6. Алегоричне мовлення українського поетичного бароко.....

130

2.7. Природа оксюморона як способу відображення суперечливого світосприйняття у поезії бароко

134

2.8. Мовностилістичний вияв гіперболізації та мейозису в барокових текстах..

137

РОЗДІЛ 3. Стилістичні фігури як засіб вияву художнього мислення поетів українського стилю бароко..

143

3.1. Антитеза і контраст форми словесної реалізації принципу протиставлення в українському поетичному стилі бароко..

145

3.2. Повтор як засіб посилення експресивності тексту і його ритмізації.....

162

3.3. Тавтологія спосіб творення емоційної і змістової виразності мови.

177

3.4. Ампліфікація прийом стилістичного посилення змісту...

180

3.5. Риторичне звертання і риторичне питання в змістовій і емоційній структурі тексту

184

3.5.1. Риторичне звертання...................................

184

3.5.2. Риторичне питання......................................

190

3.6. Прийоми словесної орнаментації текстів бароко

195

ВИСНОВКИ...

205

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ.

211

ДОДАТКИ..........................................................................................

239

ПЕРЕДМОВА....................................................................................

240

ДОДАТОК А.1. Словник порівнянь, засвідчених в українській поезії кінця XVI середини XVII століття ..........

242

ДОДАТОК А.2. Схеми референтів порівнянь, засвідчених в українській поезії кінця XVI середини XVII століття...................................................................

282

ДОДАТОК Б.1. Реєстр основних семантичних протиставлень, засвідчених в українській поезії кінця ХVІ середини ХVІІ століття .........................................

294

ДОДАТОК Б.2. Зворотний реєстр основних семантичних протиставлень, засвідчених в українській поезії кінця ХVІ середини ХVІІ століття ........

338

ВСТУП

Українське бароко вже давно є об’єктом наукового дослідження, але зацікавлення цим стилем було спрямоване переважно на матеріальні і соціальні аспекти: твори періоду Бароко[1] розглядали насамперед як явища культури, освіти, суспільного життя, звичаїв і побуту українського народу, рідше вивчали зміст і форму цих творів.
Поза увагою українських і зарубіжних науковців тривалий час залишалася мова літератури доби Бароко, і зокрема поезії (лише у спеціальних етико-естетичних, літературо- і мистецтвознавчих працях можна було натрапити на принагідні характеристики мовних барокових засобів художнього відображення дійсності). Але саме мова як матеріал і основа словесного мистецтва забезпечує підтвердження багатьох літературознавчих положень. Тому останнім часом пожвавилося вивчення української барокової поезії в лінгвостилістичному аспекті, однак дослідники розглядають, як правило, окремі стилістичні явища, як-от: метафору (К.Гулий [56-57], Л.Андрієнко [6-10]), символіку (А.Виговська [33]), композитні утворення в ролі епітетів (А.Дем’янюк [60]) тощо.
Актуальність теми зумовлена відсутністю спеціальних праць, присвячених лінгвостилістичному дослідженню системи тропів і стилістичних фігур української барокової поезії. У системі поетичної мови фігури і тропи є основними вузлами, у яких зосереджена енергетична напруга стилістичного тіла тексту. Саме фігури і тропи визначають стиль (що сьогодні знову вивчається як поняття інтегрованого змісту мово- і літературознавчого. І.Г.). Вони є не просто елементом зовнішньої структури, але й зброєю художнього мислення, художнього пізнання й буття літературних текстів” [199, с.130, 144]. Здійснення такого аналізу необхідне, оскільки допомагає з’ясувати своєрідність мовних одиниць художніх текстів як вияву здатності поетів доби Бароко до нетрадиційності й неповторності асоціативних зв’язків у сприйнятті дійсності, сприяє виявленню тих мовних засобів, за допомогою яких виражається ідейний і пов’язаний з ним емоційний зміст поетичних творів, і є необхідним для того, нарешті, щоб зрозуміти себе у своїй культурній спадщині. Справді має рацію А.Макаров, стверджуючи, що людина Бароко наш духовний прототип вчиться мислити двома мовами: чіткими логічними означеннями науки коли вона прагне проникнути у глибокі і часом сумні та страшні для самої людини таємниці природи, і багатозначними образами, алегоріями і символами мистецтва коли думає і висловлюється про вищий сенс світобудови й людського призначення в ній [135, с.62].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у межах планової наукової теми Теорія і практика українського мовлення в історичному і сучасному освітленні”, номер державної реєстрації 0102U006598. Тему затвердила Вчена Рада Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича, протокол №2 від 26 лютого 1998 року.
Мета дослідження вивчення мовностилістичних засобів української барокової поезії (кінець XVI середина XVII ст.) як стилеутворювальних, конструктивних компонентів тексту, зокрема, з’ясування лінгвальної природи тропів і стилістичних фігур, їх семантики і структури, а також особливостей стилістичного використання у барокових текстах з метою підтвердити національну мовну специфіку творів українського бароко, традиції і новаторство поетичних жанрів цього стилю.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1. Проаналізувати та систематизувати досвід українського мово- і літературознавства в дослідженні явищ українського бароко в контексті загальнослов’янського.
2. Виокремити у мові творів української барокової поезії найхарактерніші барокові засоби художнього відтворення дійсності.
3. Здійснити структурно-семантичний аналіз тропів як одного із способів творення словесної образності у поезії доби Бароко.
4. Дослідити синтаксичні стилістичні фігури як засоби оформлення специфіки художнього мислення у барокових текстах.
5. Укласти словники порівняльних конструкцій і основних лексичних протиставлень, у яких реалізувалися найвизначальніші принципи поетики бароко: порівняння і контраст.
Матеріалом для дослідження послужила україномовна поезія кінця XVI середини XVII ст. з характерними мовностильовими ознаками літератури бароко (метафоричність, ускладненість вислову, пишність фрази тощо), зокрема тексти, вміщені у таких збірниках: Величковський І. Твори. К., 1972; Матеріяли до історії української піснї і вірші. Тексти й замітки. Видає Михайло Возняк. Львів, 1913; Пачовський М. Виїмки з українсько-руского письменьства ХІ XVIII ст. для висших кляс середних шкіл. Львів, 1911; Сімович В. Хрестоматія з памятників староукраїнської мови (старого й середнього періоду до кінця XVIIІ ст.) з додатком вибору зі староболгарських памяток зі словничком. Прага, 1932; Українська поезія: Кінець XVI початок XVII ст. / Упорядн. В.П.Колосова, В.І.Крекотень. К., 1978; Українська поезія: Середина XVII ст. / Упорядн. В.І.Крекотень, М.М.Сулима. К., 1992; Франко І.Я. Карпато-руське письменство XVII XVIIІ вв. Львів, 1900.
Об’єктом дослідження стала українська барокова поезія кінця XVI середини XVII ст. періодів раннього і зрілого бароко, тобто періодів становлення поезії бароко і її розквіту в найцікавіших формах.
Предмет дослідження мовностилістичні засоби української барокової поезії кінця XVI середини XVII ст.
Методи дослідження. У роботі як основний використовується описовий метод дослідження з прийомами суцільної вибірки, лінгвістичного спостереження, класифікації і систематизації, який полягає в тому, що мовні явища розбиваються на окремі групи на основі подібних ознак, виявлених на підставі зіставлення та узагальнення. Також у роботі застосовано метод семантико-стилістичного аналізу, який допомагає розкрити смислову та стилістичну своєрідність мовних засобів, а також закономірності їх використання, метод структурно-функціонального аналізу та спорадично статистичний метод. При аналізі фактичного матеріалу зважаємо на принцип історизму, який полягає у врахуванні відповідності мовностилістичної системи творів тій епосі, коли твори написані. Врахування часу написання і функціонування аналізованих творів є критерієм оцінки добору засобів.
Вибір методів лінгвістичного аналізу зумовлений специфікою об’єкта дослідження і поставленими завданнями.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі на широкому фактичному матеріалі проаналізовано використані поетами бароко тропи і стилістичні фігури. Вони ще не були предметом комплексного лінгвістичного аналізу в українській лінгвостилістиці. Підтверджено спростування ідеологічно заанґажованої у попередні часи тези про неоригінальність українського бароко; досліджено мовні риси його національної специфіки. Створено словник порівнянь за реєстровим словом агентом порівняння і систематизований реєстр основних лексичних протиставлень за парами антонімів. Ці добірки з’ясовують специфіку поезії періоду Бароко і підтверджують наш висновок про те, що визначальними принципами художнього сприйняття і відтворення дійсності в цій поезії були порівняння й контраст.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що на основі застосованих методів одержано висновки про тропи та стилістичні фігури, які функціонували у мові української поезії бароко і які розкривають особливості відповідних жанрів художнього стилю української літературної мови XVI XVII ст., уточнено критерії поділу мовностилістичних засобів на тропи і фігури. У роботі конкретизовано окремі теоретичні поняття сучасної лінгвостилістики стосовно досліджуваного історичного матеріалу.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання зібраного матеріалу і теоретичного його опрацювання при викладанні у вищій школі історії української літературної мови, стилістики, теорії та історії поетик, для написання спецкурсів з цих дисциплін. Матеріали дослідження можуть бути використані у спецкурсах з лінгвістичного аналізу тексту. Укладені словники порівняльних конструкцій і основних лексичних протиставлень знайдуть практичне застосування у подальших студіях діахронної лінгвостилістики, можуть прислужитися і в літературній практиці.
Особистий внесок здобувача в отриманні наукових результатів, викладених у дисертаційній роботі, полягає в тому, що всі матеріали, на основі яких виконана робота, зібрані автором. Систематизація й аналіз матеріалу, висновки, зроблені за результатами цього аналізу, здійснені дисертантом одноосібно.
Апробація результатів дисертації. Дисертація частинами і повністю обговорювалася на засіданнях кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, остаточний варіант на спільному засіданні кафедр історії та культури української мови і сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були викладені на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: Актуальні проблеми синтаксису” (Чернівці, 1997), Творча індивідуальність і мовостиль Михайла Івасюка” (Чернівці, 1997), Ольга Кобилянська: погляд на життя і творчість з кінця ХХ ст.” (Чернівці, 1998), Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 1999), Національна ментальність і культура” (Одеса, 1999), Біблія як пам’ятка світової літератури” (Чернівці, 1999), Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2000), Історія і сучасні проблеми функціональних стилів української літературної мови” (Чернівці, 2001), Християнство і Література: проблема взаємодії у загальнокультурному контексті” (Херсон, 2004), Українська мова в часі і просторі” (Львів, 2004).
Публікації. Зміст дисертації розкрито у 13 публікаціях (11 одноосібних і 2 у співавторстві), з них 10 статей у виданнях, що входять до переліку ВАК України, 1 у матеріалах всеукраїнської наукової конференції.

[1] Пропонуємо два варіанти написання: бароко” якщо йдеться про стиль, напрям (як орнаменталізм, готика, маньєризм, класицизм, рококо, романтизм та ін.) і Бароко” коли говоримо про епоху, добу, період (як Середньовіччя, Ренесанс тощо).

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного дослідження зроблено такі основні висновки:
1. Усебічне наукове освоєння спадщини бароко ще й досі актуальне. Лише завдяки повному освоєнню проблеми українського бароко історія української літератури й української літературної мови постане у своєму безперервному розвитку, де ланки між їх окремими великими періодами не втрачатимуть зв’язку між собою.
В історії дослідження стилю бароко були періоди забуття і навіть заперечення його існування. Відродження інтересу до проблем українського бароко припадає на середину 80-х років і пов’язане з усвідомленням необхідності всебічного наукового і художнього освоєння спадщини українського бароко не лише на рівні змісту, але й на рівні образності й стилю; потребою нового, незаанґажованого погляду на твори українського барокового мистецтва загалом і літератури зокрема.
2. Своєрідність українського національного варіанту бароко полягає у складній взаємодії нових запозичених форм і мотивів з попередньою національною художньою традицією (українська культура одночасно знаходилася в орбіті візантійсько-православної і римо-католицької культур). У нових формах часто продовжувало жити старе світосприйняття, а в старих традиційних формах знаходили вираження нові ідеї. Українські письменники свідомо прагнули органічно засвоїти здобутки європейського бароко і своєю працею поставити українську літературу на рівень з європейськими.
В українському літературному бароко відбулося поєднання візантійських (східних) традицій письменства із європейськими (західними), використання давньоруських джерел поряд із запозиченими, потужного фольклорного струменю із книжністю. Порівнявши українське літературне бароко зі слов’янсько- і неслов’янськомовним бароко, ми переконалися, що, незважаючи на те, що українське літературне бароко формувалося в контексті європейського, пов’язане з іншими національними різновидами автохтонними рисами бароко, воно зуміло набути національної своєрідності.
3. Проаналізований матеріал дає підстави узагальнити такі риси українського поетичного бароко: 1) метафоричність, 2) контрастність, 3)складність, 4) динамізм, 5) інтерес до містики, чогось надзвичайного, що знаходиться поза межами людської свідомості, 6) теоцентризм, 7) пристрасть до пишної образності, 8) кончетизм (консептизм), 9) поєднання традицій Середньовіччя і Відродження, 10) поєднання античних та християнських образів, мотивів, 11) поєднання релігійних та світських мотивів, 12)багатозначність барокової символіки, 13) недотримання і навіть порушення правил і канонів поетики, 14) риторичність, 15) життєрадісний, оптимістичний характер поезії, 16) емоційність, 17) багатомовність. Три останні риси властиві тільки українській бароковій поезії.
4. Оскільки використання того чи іншого мовностилістичного засобу в українській бароковій поезії було підпорядковане принципам барокової поетики, ми розглянули основні принципи художнього відтворення й опрацювання навколишньої дійсності, які становлять основу системи барокової поетики, виділені й описані українськими науковцями на основі художніх текстів: принципи контрасту і порівняння (визначальні в українській бароковій поетиці); алегоричного відтворення дійсності; символічного відтворення дійсності; поєднання протилежностей; відображення; дотепності; динаміки, руху; риторичного раціоналізму.
Утворення та функціонування тих чи інших тропів і стилістичних фігур, використання різноманітних образів підкорялося принципам поетики бароко. Так, з принципом контрасту семантично пов’язана така стилістична фігура, як антитеза; з принципом символічного / алегоричного відтворення дійсності символ і алегорія; з принципом поєднання протилежностей оксюморон; з принципом відображення пов’язане використання популярних в українській бароковій поезії мотивів дзеркала, тіні, сну; з принципом дотепності метафора (концепт), каламбури; з принципом динаміки, руху образи води, хмар, мотиви нетривалості й плинності життя, контрасти неба і землі, миті й вічності. З цим принципом пов’язане утворення ампліфікації. Принцип риторичного раціоналізму допомагав у виборі всіх тропів і стилістичних фігур.
5. Оскільки питання про приналежність мовностилістичних засобів до тропів чи фігур і досі залишається дискусійним, то нами уточнено критерії поділу мовностилістичних засобів на тропи і стилістичні фігури.
Різниця між тропами і фігурами полягає в тому, що, по-перше, в основі тропа лежить ознака асоціативного мислення, в основі фігури логічного мислення; по-друге, тропи і фігури різняться між собою рівнями мовної структури, на яких вони розміщуються: тропи явища здебільшого лексико-семантичні, а фігури головним чином синтаксичні; по-третє, різняться тропи і фігури функціями. У контексті мовленнєвого цілого троп може виконувати одночасно номінативну, інформативну (повідомлення думки), зображальну (це основна його функція), виражальну (емоційну), імперативну, а також внутрішньотекстову (композиційну) функції. Призначення фігур виявляти засобами синтаксису і частково морфології здебільшого різноманітні емоційні стани мовців (і авторів), та одночасно бути засобом навіювання такого ж або подібного стану читачеві (слухачеві), а в комунікативній перспективі і спонукати до певних дій або, навпаки, відвертати від них.
Перелік відмінних рис можна продовжити: тропи це варіації значень, а стилістичні фігури варіації структур; тропи лексико-семантичні утворення, спрямовані на позначення явищ позамовної дійсності, стилістична фігура спосіб синтаксичної, тобто внутрішньомовної організації лексичного матеріалу; тропи виражаються словами, словосполученнями й реченнями, які є семантично неподільними і сприймаються як єдине ціле, стилістичні фігури ж реченнями або фразами, які піддаються поділу на дрібніші компоненти; тропи виражають семантичне багатство на відміну від стилістичних фігур, що відображають переважно інтонаційне багатство мови.
6. Тропи це слова, словосполучення, речення, вжиті в переносному або зміненому значенні для характеристики будь-якого предмета, явища, особи за допомогою вторинних смислових значень (оскільки у художньому мовленні поетичний зміст ніколи не обмежується буквальним змістом слів), актуалізації їх внутрішньої форми. У тропах відбуваються семантичні зрушення, в результаті яких один зміст стає формою іншого образного змісту.
У роботі проаналізовано такі тропи, як: порівняння, епітет, символ, алегорія, перифраз, оксюморон, гіпербола, мейозис. Cаме тропи визначають стиль історико-культурної епохи, адже вони потребують творчого хисту поетів, а фігури більшою мірою засвоюються шляхом наслідування. Поезія бароко ілюструє взаємодію різноманітних тропів, тропів і фігур; одні тропи є основою творення інших тропів, часто тропи беруть участь в утворенні стилістичних фігур. Кожна історично-художня епоха формувала свою специфіку тропів. Бароко не є винятком, а швидше правилом для такого аналізу.
Стилістичні фігури це речення або групи слів, які мають особливе розташування у тексті, зазнають перетворень у будові з метою надати висловлюванню виразності, посилити його емоційність.
Проаналізовані найбільш вживані у поезії бароко стилістичні фігури: антитезу й контраст, повтор, тавтологію, ампліфікацію, риторичні звертання і питання, які найяскравіше творять специфічні риси цього стилю і дають можливість кваліфікувати його як оригінальне, цікаве і неповторне явище в історії української літератури й української мови. Поети бароко користувалися різноманітними стилістичними фігурами, щоб вплинути на почуття людини, схвилювати, приголомшити її, викликати сильне емоційне переживання, переконати читачів у сенсі зображуваного.
Синтаксичні конструкції є важливою складовою художнього осягнення поетами бароко дійсності. Стилістичні фігури демонструють інтелектуальні можливості української мови. Характеристика поетичного синтаксису дає можливість проникнути у конкретні явища взаємодії інтелектуальної діяльності і мовних ресурсів художнього тексту. Користуючись багатством мови, поети добирали, комбінували і створювали конструкції відповідно до свого авторського світобачення.
Поетичне мовлення українського стилю бароко переконливо утверджує висновок про самобутність, національну основу системи образності й колориту барокових текстів, їх важливу роль у становленні т.зв. високого стилю української мови, принципові засади якого „працюють” в літературі й сьогодні.
7. Барокова атмосфера, позначена сильною внутрішньою напругою, зумовила своєрідне використання й особливі функції художніх засобів в українській бароковій поезії. Порівняння значною мірою відбивали національно-мовну картину світу українців XVI XVII ст. Художня організація матеріалу здійснювалася на основі контрасту як засобу вираження конфлікту, що лежить в основі людського буття.
Таким чином, принципи порівняння і контрасту стали визначальними в поетиці бароко, а мовностилістичні засоби порівняння й антитеза найбільш уживаними художніми прийомами.
З огляду на стилеутворювальну роль зазначених засобів, ми уклали додатки: Додаток А, що включає два розділи: Додаток А.1. Словник порівнянь, засвідчених в українській поезії кінця XVI середини XVII ст. та Додаток А.2. Схеми референтів порівнянь, засвідчених в українській поезії кінця XVI середини XVII ст.; Додаток Б, який складається з двох частин: Додаток Б.1. Реєстр основних семантичних протиставлень, засвідчених в українській поезії кінця XVI середини XVII ст. та Додаток Б.2. Зворотний реєстр основних семантичних протиставлень, засвідчених в українській поезії кінця XVI середини XVII ст.
Оскільки вибір мовностилістичних засобів взагалі і визначальних у поезії бароко порівнянь і антитез зокрема залежав не лише від змісту твору, його жанру, творчої індивідуальності письменника, а й визначався літературним напрямом, до якого належав автор твору, то подані додатки покликані підтвердити висновок про особливості мовостилю українського поетичного бароко, яке формувалося та розвивалося в контексті загальноєвропейського літературного процесу і в якому відбулося органічне поєднання рис європейського бароко та питомо українських літературних традицій, що й творило національну специфіку української барокової поезії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ

Список використаної літератури

1. Аверинцев С.С. Золото в системе символов ранневизантийской культуры // Византия. Южные славяне и древняя Русь. Западная Европа. Искусство и культура. М.: Наука, 1973. С. 43-52.
2. Аверинцев С.С. Заметки к будущей классификации типов символов // Проблемы изучения культурного наследия / Отв. ред. Г.В.Степанов. М.: Наука, 1985. С. 297-303.
3. Алефіренко М.Ф. До питання про структуру компаративних фразеологізмів української мови // Питання слотвору і граматичної структури української мови. Дніпропетровськ, 1976. С. 43-52.
4. Алефіренко М.Ф. Від порівняння до нового значення слова // Культура слова. К.: Наук. думка, 1977. Вип. 13. С. 87-92.
5. Аникст А.А. Ренессанс, маньеризм и барокко в литературе и театре Западной Европы // Ренессанс. Барокко. Классицизм. Проблема стилей в западноевропейском искусстве ХV ХVІІ веков. М.: Наука, 1966. С. 78-244.
6. Андрієнко Л. Генеза поетичної метафори бароко // Мовознавство. 1996. №2-3. С. 39-44.
7. Андрієнко Л. Іменна метафора у бароковій поезії // Мова та історія: Періодичний зб. наук. пр. Вип. 16. К., 1996. С. 6-8.
8. Андрієнко Л. Генеза та особливості структури поетичної метафори бароко: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т мовознавства ім. О.Потебні НАН України. К., 1997. 160 с.
9. Андрієнко Л. Генеза та особливості структури поетичної метафори бароко: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т мовознавства ім.О.Потебні НАН України. К., 1997. 24 с.
10. Андрієнко Л., Мізюк І. Естетична сутність і цінність літератури українського бароко // Дивослово. 1997. №2. С. 40-42.
11. Артеменко Е., Соколова Н. О некоторых приемах изучения языка художественных произведений. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1969. 108 с.
12. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора (Синтаксис и лексика) // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 147-173.
13. Астафьева И.М. Виды синтаксических повторов, их природа и стилистическое использование (на материале современного английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук / 1-й Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. М., 1964. 14 с.
14. Атаева Е.А. Лингвистическая природа и стилистические функции оксюморона: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1975. 29 с.
15. Ашурова Д.У. Лингвистическая природа художественного сравнения (на материале английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.663 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1970. 22 с.
16. Бабич Н.Д. Нанизування” як спосіб стилістичного увиразнення тексту (від Біблійного до новочасного) // Біблія і культура: Зб. наук. статей. Чернівці: Рута, 2002. Вип. 4. С. 208-212.
17. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. посібник. Львів: Світ, 2003. 432 с.
18. Барабаш Ю. Причинки до теми Гоголь і українське літературне барокко (Генезис і типологія)” // Слово і час. 1992. №9. С. 19-29.
19. Баран Я. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. 176 с.
20. Бекетова О.В. Фігури повтору та організаційні форми аргументації в текстах публічної мови // Мовознавство. 1997. №4-5. С. 32-37.
21. Біблія або Книги Святого письма Старого й Нового заповіту. Із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. М., 1988. 296 с.
22. Блинова О.И. Образность как категория лексикологии // Экспрессивность лексики и фразеологии: Межвуз. сб. науч. трудов. Новосибирск, 1983. С. 3-11.
23. Бобух Н.М. Оксиморон у мові художньої літератури // Культура слова. К.: Наук. думка, 1988. Вип. 35. С. 6-8.
24. Бобылева Л.К. Об эпитете // Уч. зап. Дальневосточного гос. ун-та. Владивосток, 1957. Вып. 1. С. 113-121.
25. Бровко І.Б., Коцюбинська М.Х., Сидоренко Р.К. Аналіз літературного твору. К.: Рад. школа, 1959. 98 с.
26. Бугров В.А. Мова та символ в контексті проблеми розуміння: Дис. канд. філос. наук: 09.00.01 / Київський ун-т ім. Т.Шевченка. К., 1996. 156 с.
27. Бурячок А.А. Принципи моделювання семантичних полів лексики // Мовознавство. 1985. №4. С. 41-47.
28. Вандриес Ж. Язык: Лингвистическое введение в историю. М.: Соцэкгиз, 1937. 410 с.
29. Вельфлин Г. Основные понятия истории искусств. Проблема эволюции стиля в новом искусстве. СПб.: Мифрил, 1994. XVIII + 398 с.
30. Венгерова С.А. Сложные слова как способ создания образности в художественных произведениях // Лингвистические аспекты образности: Сб. науч. тр. М., 1981. Вып. 174. С. 28-37.
31. Вертаева Л.В. Антитеза как принцип организации текста: Автореф. дис. канд. филол. наук. Минск, 1984. 22 с.
32. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 406 с.
33. Виговська А.В. Символіка світла в поетичній мові бароко // Актуальні проблеми української лінгвістики: Теорія і практика. Вип. 2. К.: Вид-поліграф. центр Київ. ун-т”, 2001. С. 108-112.
34. Винокур Г.О. Филологические исследования: Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1990. 452 с.
35. Виппер Б.Р. Введение // Ренессанс. Барокко. Классицизм. Проблема стилей в западноевропейском искусстве ХV ХVІІ веков. М.: Наука, 1966. С. 5-11.
36. Виппер Б.Р. Искусство ХVІІ века и проблема стиля барокко // Ренессанс. Барокко. Классицизм. Проблема стилей в западноевропейском искусстве ХV ХVІІ веков. М.: Наука, 1966. С. 245-263.
37. Виппер Ю.Б. О семнадцатом веке” как особой эпохе в истории западноевропейских литератур // XVII век в мировом литературном развитии. М.: Наука, 1969. С. 11-60.
38. Виппер Ю.Б. О разновидностях стиля барокко в западноевропейских литературах ХVІІ в. // Проблемы изучения культурного наследия. М.: Наука, 1985. С. 373-383.
39. Волльман Ф. Гуманизм, ренессанс, барокко и русская литература // Русско-европейские литературные связи. М.: Наука, 1966. С. 301-311.
40. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
41. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови): Монографія. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. 256 с.
42. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 360 с.
43. Гнатюк О. До переоцінки українського літературного процесу XVI XVIII століть // Другий міжнародний конгрес україністів: Доповіді і повідомлення. Літературознавство. Львів, 1993. С. 37-42.
44. Гнатюк О. Українська духовна бароккова пісня. Варшава Київ, 1994. 188 с.
45. Голоюх Л.В. Порівняння як структурно-стилістичний компонент художнього тексту (на матеріалі сучасної української історичної прози): Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т української мови НАН України. К., 1996. 225 с.
46. Голоюх Л.В. Порівняння як структурно-стилістичний компонент художнього тексту (на матеріалі сучасної української історичної прози): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т української мови НАН України. К., 1996. 20 с.
47. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст: Монографія. Івано-Франківськ: Плай, 1997. 178 с.
48. Горбачевич К.С. Язык неистощим в соединении слов” // Русская речь. 1973. №4. С. 3-8.
49. Грачотті С. Українська культура ХVІІ ст. і Європа // Україна ХVІІ ст. між заходом та сходом Європи: Матеріали 1-го українсько-італійського симпозіуму. 13-16 вересня 1994 р. Київ Венеція, 1996. С. 1-33.
50. Григорьев В.П. К проблеме перифразы // Сб. докладов и сообщений лингвистического общества. Калинин, 1974. Т. 4. С. 158-174.
51. Грицай М.С. Давня українська поезія (Роль фольклору у формуванні образного мислення українських поетів ХVІ ХVІІ ст.). К., 1972. 155 с.
52. Грицай М.С. Давня українська проза (Роль фольклору у формуванні образного мислення українських прозаїків ХVІ початку ХVІІІ ст.). К., Вища шк., 1975. 152 с.
53. Гриценко С. Структурні типи латинських запозичень у мові українських пам’яток кінця ХVІ ХVІІ ст. // Український діалектологічний збірник: Кн.3. Пам’яті Т.Назарової / Упоряд., ред., передм. П.Ю.Гриценка. К.: Довіра, 1997. С. 242-249.
54. Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні в ХVІ ХVІІ віці // Жовтень. 1989. №4. С. 86-102.
55. Гузар І. Україна в орбіті европейської мислі: Від Григорія Сковороди до Тараса Шевченка. Торонто Львів, 1995. 176 с.
56. Гулий К. Метафора як чинник включення поетичних текстів Григорія Сковороди до мегаконтексту європейської поезії ХVІ ХVІІІ століть // Збірник Харківського історико-філологічного тов-ва. Харків: Око, 1993. Т. 1. С. 125-130.
57. Гулий К. Метафора в українській поезії ХVІІ ст. // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Харків: Око, 1994. Т. 2. С. 139-143.
58. Гумецька Л.Л. Фонетичні субституції в староукраїнських запозиченнях з польської мови // Дослідження і матеріали з української мови. б.м. 1963. Т. V. С. 53-61.
59. Ґеник-Березовська З. Грані культур. Бароко, романтизм, модернізм. К.: Гелікон, 2000. 368 с.
60. Дем’янюк А.А. Стилістичні функції композитів у мові староукраїнської поезії кінця XVI XVII століть // Актуальні проблеми української лінгвістики: Теорія і практика. Вип. 2. К.: Вид-поліграф. центр Київ. ун-т”, 2001. С. 143-150.
61. Дмитренко М.К. Що таке символ? // Потапенко О.І., Дмитренко М.К. Словник символів. К.: Редакція часопису Народознавство”, 1997. С. 5-8.
62. Добосевич У.Б. Мова і стиль учительних Євангелій кінця ХVІ поч. ХVІІ століття: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Львів. держ. ун-т ім.І.Франка. Львів, 1997. 18 с.
63. Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). К.: Мистецтво, 1973. 436 с.
64. Доломан С.Є. Оксюморон у мові поезії // Культура слова. К.: Наук. думка, 1984. Вип. 27. С. 73-75.
65. Доломан С.Є. Лексична антонімія як засіб художньої виразності // Структура і семантика мовних одиниць: Зб. наук. пр. К.: Наук. думка, 1985. С. 127-130.
66. Другий міжнародний конгрес україністів: Доповіді і повідомлення. Літературознавство. Львів, 1993. 336 с.
67. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови. К.: Наук. думка, 1983. 156 с.
68. Елеонская А.С. Человек и вселенная в ораторской прозе Епифания Славинецкого // Развитие барокко и зарождение классицизма в России ХVІІ нач. ХVІІІ в. М.: Наука, 1989. С. 201-219.
69. Еремин И.П. Поэтический стиль Симеона Полоцкого // Труды отдела древнерусской литературы. М. Л., 1948. Т.VI. С. 125-153.
70. Еткало Л.О. Опозиція як текстоформуючий елемент роману У.С. Моема Пироги і пиво” // Іноземна філологія. Львів: Світ, 1991. Вип. 102. Актуальні проблеми лінгвостилістики. С. 44-49.
71. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. М.: Изд-во Москов. ун-та, 1961. 520 с.
72. Єрмоленко С. Нариси з української словесності: Стилістика та культура мови. К.: Довіра, 1999. 431 с.
73. Житецкий П.І. Очеркъ литературной исторіи малорусскаго нарhчія въ ХVІІ вhкh съ приложеніем словаря книжной малорусской рhчи по рукописи ХVІІ вhка. Кіевъ, 1889. 264 с.
74. Забродченко В.П. К вопросу о разграничении метафоры и аллегории // Вопросы русского и общего языкознания: Уч. зап. Кишинев, 1970. Т.114. С. 43-51.
75. Заворотна Т.П. Компаративні тропи // Українське мовознавство. К.: Вища шк., 1987. Вип. 14. С. 120-125.
76. Знась О.Ф. Мовні засоби контрастного зображення у новелах Й.В.Гете // Іноземна філологія. Львів, 1999. Вип. 111. С. 163-165.
77. Золотницкий Н.Ф. Цветы в легендах и преданиях. К.: Довіра, 1992. 262 с.
78. Іванек М. Мотив смерті в поезії українського барокко // Варшавські українознавчі записки. Варшава, 1989. Зошит 1. С. 97-109.
79. Іваньо І.В. Про українське літературне барокко // Радянське літературознавство. 1970. №10. С. 41-53.
80. Іваньо І.В. Про українське літературне барокко // Українське літературне барокко: Зб. наук. пр. К.: Наук.думка, 1987. С. 3-18.
81. Ильина И.Э. Перифраз и его стилистические функции в произведениях английской художественной литературы: Автореф. дис. канд. филол. наук / 1-й Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. М., 1954. 16 с.
82. Исаевич Я.Д. Украинская культура ХVІІ столетия // Вопросы истории. 1980. №8. С. 85-97.
83. Історія світової культури. Культурні регіони: Навчальний посібник. К.: Либідь, 1997. 448 с.
84. Історія української літератури X XVII ст.: Методичні матеріали для студентів заочного відділення філологічного факультету / Укл. Ю.А.Ісіченко, В.В.Яременко. Харків: ХДУ, 1989. 68 с.
85. Калинкин В.М. Поэтика онима. Донецк: Юго-Восток, 1999. 408 с.
86. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. К.: Либідь, 1995. 312 с.
87. Керлот Х. Словарь символов. М.: REFL-book, 1994. 608 с.
88. Кобылянский И.Ю. Перифраз как функционально-семантическая единица речи: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Ужгородский гос. ун-т. Ужгород, 1986. 18 с.
89. Ковалев В.П. Выразительные средства художественной речи. К.: Рад. шк., 1985. 136 с.
90. Коваль А.П. Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с.
91. Ковальов В. Виражальні засоби українського художнього мовлення. Херсон, 1991. 125 с.
92. Ковтунова И.И. Поэтический синтаксис. М.: Наука, 1986. 208 с.
93. Кожин А.Н. Образные сравнения и фразеологизмы // Русский язык в школе. 1980. №3. С. 73-76.
94. Кожин А.Н. Перифрастические построения в языке советской эпохи // Русский язык в школе. 1997. №4. С. 83-94.
95. Козловська Л.С. У камені та в слові (про стиль барокко) // Культура слова. К.: Наук. думка, 1990. Вип. 39. С. 21-26.
96. Колосова В.П. Герасим Смотрицький і Козма Пресвітер (до питання про українсько-болгарські літературні зв’язки) // Українська література ХVІ ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. К.: Наук. думка, 1984. С. 39-47.
97. Колотило Т.І. Алегорія у системі художнього пізнання // Українське літературознавство. Львів: Вища шк., 1987. Вип. 49. С. 37-45.
98. Кононенко В.І. Словесні символи в семантичній структурі фраземи // Мовознавство. 1991. №6. С. 30-36.
99. Кононенко В.І. Символи української мови. Івано-Франківськ: Плай, 1996. 272 с.
100. Корольков В.И. К теории фигур // Сб. науч. тр. МГПИИЯ им.М.Тореза. Вып. 78. М., 1974. С. 60-93.
101. Кох Р. Книга символов. Эмблемата. М., 1995. 368 с.
102. Коцюбинська М.Х. Образне слово в літературному творі. Питання теорії художніх тропів. К.: Вид-во АН УРСР, 1960. 188 с.