Мушкета Радослав. Підготовка вчителів фізичного виховання у Польщі до оцінювання навчальних досягнень учнів

Краткое описание

Мушкета Радослав. Підготовка вчителів фізичного виховання у Польщі до оцінювання навчальних досягнень учнів : Дис... д-ра наук: 13.00.04 2007

Мушкета Р. Підготовка вчителів фізичного виховання у Польщі до оцінювання навчальних досягнень учнів. Рукопис.
Монографія на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2007.
У монографії обґрунтовано теоретико-методичні основи модернізації технології оцінювання навчальних досягнень учнів у професійній діяльності вчителя фізичного виховання, а також у системі його підготовки.
На основі аналізу стану підготовки вчителя фізичного виховання, причин і перспектив розвитку його контрольно-оцінних дій, конкретизації емпіричних і дидактико-психологічних чинників модернізовано систему оцінювання навчальних досягнень учнів із фізичного виховання, визначено межі і багатоаспектність змінних, факторів і компонентів цього процесу. Розроблено концепцію, технологію і критерії оцінювання навчальних досягнень учнів як компонента дидактичного виміру, який охоплює кількісні та якісні складники.
Розроблено систему підготовки вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів, яка передбачає формування теоретичної і технологічної готовності до досліджуваного виду діяльності, самооцінку власної діяльності, здатність до неперервного професійного саморозвитку особистості, реалізовує загальні і специфічні функції.
За результатами дослідження розроблено й видано навчально-методичні посібники й матеріали щодо вдосконалення технології оцінювання навчальних досягнень учнів у професійної діяльності вчителя фізичного виховання і системі його підготовки.

1. Результати аналізу педагогічної теорії і педагогічної практики свідчать, що незважаючи на істотне зростання кількості праць, присвячених проблемі оцінювання навчальних досягнень учнів, переважна більшість з них обмежується дослідженням проблеми перевірки рівня фізичної вправності і ступеня технічного опанування різними елементами спортивної діяльності. Як свідчать результати емпіричного дослідження, контроль, який здійснюють вчителі фізичного виховання, має винятково зовнішній характер, часто формує негативні емоції учнів, слабко спрямований на активізацію механізмів їх самоконтролю і самооцінки. Крім цього традиційний контроль обминає такі істотні питання як формування знань про фізичну культуру, ставлень і позицій учнів, їх умінь самостійно керувати власним фізичним розвитком. Це є причиною того, що тільки 5-7% дорослих поляків декларують свою фізичну активність, а 93-95% не реалізовують знання і вміння з фізичного виховання, які вони одержали в школі. Такий стан справ у фізичному вихованні й оцінювані досягнень учнів зумовлює кризу професійної діяльності вчителя.
2. У дослідженні визначено сутність та зміст основних категорій контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів. У дидактичній літературі використовують поняття контроль, перевірка, оцінювання, оцінка, облік. Часто під поняттям контроль” розуміють кінцеву перевірку результатів праці учня, яка слугує визначенню його досягнень і дає можливість сформулювати оцінку. Контроль не тільки виконує завдання перевірки, але й передусім дає можливість постійно аналізувати, порівнювати заплановані результати з фактичними досягненнями. Це значення терміну дає змогу розширити межі пошуків і пропозицій на весь процес навчання і виховання, а не тільки спрямовувати контроль на його кінцеву фазу. Контроль необхідно розуміти як педагогічну діяльність, що супроводжує процес навчання на всіх його етапах і компонентах. Контроль іноді випереджує процес навчання, його результати забезпечують моделювання і проектування освіти, розвиток потреб суб’єктів навчання.
3. Контроль у навчальному процесі виконує різні функції: 1) розпізнавальна або підготовча дає змогу визначити освітні потреби тих, хто підлягає дидактичному впливу, розробити відповідну програму навчання; 2) організаційна забезпечує можливість спостерігати, аналізувати і порівнювати практичний перебіг навчання з попередньо поставленими завданнями; 3) поточна допомагає визначити актуальний рівень і стан засвоєння учнями програмового матеріалу, з’ясувати його прогалини і потреби доповнення; 4) оцінювальна дає можливість визначити результати дидактико-виховної роботи, відмінності між освітніми суб’єктами. Ефективний контроль передбачає реалізацію всіх основних функцій, їх взаємозв’язок.
4. Цілі контролю проявляються у визначеній дидактичній дійсності, яка має різні плани і сфери прояву. Вони називаються також межами, в яких контроль може реалізовувати свої цілі. У дидактиці розрізняють такі межі контролю: 1) контроль у процесі навчання й виховання; 2) контроль пізнавальної самоосвітньої готовності; 3) контроль у процесі виховання; 4) порядкувально-організаційний контроль. Усі вищеназвані межі контролю охоплюють у своєму подальшому розвитку й деталізації цілісність роботи учня в школі, а тому не можуть виходити за межі контрольно-оцінної діяльності вчителів, педагогічної ради й дирекції школи.
5. Учителі фізичного виховання, які працюють в базових, гімназійних та понад базових школах показали високу самооцінку виконання окремих контрольно-оцінних дій як діагностичного оцінювання, так і підсумкового. Водночас на підставі аналізу уроків фізичного виховання, експертної оцінки результатів аналізу вчителів-методистів про реалізацію оцінювальних завдань та про рівень знань і вмінь фізичних вихователів, а також вибраних анкетних відповідей учителів було визначено стан таким, що незадовільняє розвитку сучасних освітніх концепцій і положень реформи системи освіти. Важливою проблемою діяльності польських учителів, в тому числі фізичного виховання, є уникання відповідальності за низький рівень навчання й виховання, за відсутність освітніх ефектів учнів, за недосягнуті заплановані освітні цілі. Причинами такого стану речей є прогалини в учительських компетенціях, які спричиняють порушення в професійній позиції вчителів, що в наслідку може призвести до неможливості покращення якості власної роботи й роботи школи. Суб’єктивна й помилкова вчительська оцінка результатів процесу навчання значно зменшує вплив на гармонійний та всебічний розвиток учня, найважливішого освітнього суб’єкта. Найслабшою ланкою контролю й оцінювання досягнень учнів учителями фізичного виховання є запровадження до процесу навчання й виховання самооцінки й самоконтролю учнів, які мають значний вплив на розвиток кожної сфери дитини.
6. Розроблено концепцію оцінювання навчальних досягнень учнів з фізичного виховання як систему дидактичного виміру якості освіти на основі ефективної індивідуалізації, привчання учнів до відповідальності і самостійності, розвитку самоконтролю і самооцінки. Оцінювання із фізичного виховання як важливий компонент дидактичного процесу дає змогу вчителеві систематично накопичувати, аналізувати й інтерпретувати інформацію про рівень реалізації освітніх завдань учнями класу, так і індивідуально кожним окремим учнем. У наслідок реформи освіти у Польщі було перевірено існуючу багато років у школах систему оцінювання, що в результаті зумовило запровадження істотних змін. Варто відзначити, що уніфікація критеріїв оцінювання є неможливою з огляду на специфіку деяких предметів. Це стосується фізичного виховання, де уніфікація критеріїв може стосуватися винятково загальних положень, оскільки програмові завдання з цього предмету найчастіше реалізуються в різних умовах, іноді досить специфічних.
7. Технологія оцінювання навчальних досягнень учнів повинна забезпечувати не тільки досягнення цілей педагогічної системи, але й реалізацію особистісних сенсів суб’єктів освітнього процесу, взаємозв’язок його основних компонентів. Об’єктом виміру у фізичному вихованні є всі властивості учня (соматичні, структурні, фізіологічні, біомеханічні параметри, моторні здібності, рухові вміння, знання про фізичну культуру), які можна розглядати в об’єктивному (як вимірювальні цінності) або суб’єктивному (як індивідуальні відчуття вчителя) аспектах. Дидактичний вимір у фізичному вихованні охоплює кількісні (фізична вправність, фізичний розвиток, стан здоров’я) та якісні складники (рухові, організаційні, утилітарні вміння та знання, доповнені додатковою інформацією щодо позицій та інтересів учня). Важливою складовою вдосконалення процесу оцінювання навчальних досягнень учня є його ознайомлення з плануванням, організацією та аналізом власної навчальної діяльності (самоконтроль і самооцінювання).
8. Обґрунтовано критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізичного виховання (рівень умінь і знань, участь в обов’язкових заняттях, підготовка до занять, участь в обов’язкових і факультативних заняттях, допомога в їх організації, особливі досягнення), які враховують схильності, риси і темперамент учнів, визначають основні об’єкти оцінювання, сформованість умінь самооцінки, стиль дидактичного спілкування і управління навчально-виховним процесом.
9. Професійна підготовка вчителя фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів повинна враховувати розвиток польської освітньої системи, її сучасний стан та перспективні напрямки модернізації відповідно до європейських і світових стандартів.
Розробка теоретичних і практичних основ підготовки вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів повинна здійснюватися на основі взаємодії системного, праксеологічного, аксіологічного, компетентнісного, суб’єктного, особистісно-орієнтованого підходів, ієрархічної структури педагогічної діяльності вчителя фізичного виховання.
Якісну підготовку вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує педагогічна система, яка передбачає формування теоретичної і технологічної готовності до досліджуваного виду діяльності, самооцінку власної діяльності, здатність до неперервного професійного саморозвитку особистості. Педагогічна система підготовки охоплює навчання студентів у вищій педагогічній школі, підвищення кваліфікації, методичну роботу вчителів, самоосвіту і самовдосконалення та реалізовує загальні (суспільна, дидактична, виховна, діагностична) і специфічні (технологічна, дослідницька, прогностична) функції. Ефективна підготовка майбутніх учителів фізичного виховання до досліджуваного виду діяльності передбачала застосування як традиційних, так і інноваційних форм і методів навчання (бесіда, дискусія, тренінг, розв’язування педагогічних задач, аналіз психолого-педагогічних ситуацій, проведення навчально-педагогічних ігор та ін.)
Реалізація концептуальних підходів забезпечує можливість характеризувати підготовку як спеціально організований інноваційний за своїм характером процес, побудований з урахуванням специфіки дидактико-виховної діяльності вчителя фізичного виховання, авторської концепції оцінювання досягнень учнів, що адаптована до реальних умов їх навчання і виховання.
10. Підбір способу й об’єктів діагностування досягнень учнів, ієрархія застосовуваних критеріїв і предметів оцінювання учнів з фізичного виховання, декларація виставлення незадовільних і відмінних оцінок під час семестру й наприкінці навчального року, запровадження нових положень реформи систем оцінювання та використання самооцінки й самоконтролю серед учнів істотно залежить від статі досліджуваних, типу школи й закінченого вчителями ВНЗ. Найбільші відмінності у вибраних компонентах оцінювання й контролю учнів виявлено між учителями-випускниками ВНЗ фізичного виховання в Познані, Вроцлаві й Лодзі. Кваліфікація й компетенції вчителів не залежать від статі, місця роботи, місця проживання чи закінченого ВНЗ. Така ситуація не гарантує відповідної якості й рівних шансів навчання дітей і молоді.
На виконання контрольно-оцінних дій мають вплив особистісні схильності й здібності вчителя. На підставі досліджень було виявлено, що емпатія та темперамент істотно зумовлюють оцінні дії вчителів. Чим вищий рівень емпатії й більш урівноважений емоційно темперамент, тим компетентнішим у сфері вибраних компонентів і факторів є оцінювання вчителів фізичного виховання.
Ретельність і правильність оцінювання досягнень учнів з фізичного виховання істотно залежить від сформованого стилю дидактичного спілкування й стилю керування дидактично-виховним процесом учителями. Однозначно не виявлено, який із стилів спілкування егоцентричний, алоцентричний чи інструментальний є найбільш бажаним для об’єктивного й правильного оцінювання учнів. Однак у більшості аналізованих випадків помічено, що вчителі, які характеризуються поміркованим (інструментальним) стилем, здійснюють контрольно-оцінні дії з більшою освітньою користю, ніж егоцентрики чи алоцентрики.
11. Одним із багатьох завдань сучасної школи є ознайомлення учнів із співучастю в плануванні, організації та оцінюванні власного навчання та взяття за неї відповідальності. Вищою формою контролю й оцінювання є самоконтроль і самооцінювання. Приймаючи такий перебіг міркування, треба визнати факт помітної в цьому процесі суб’єктивності учня. У фізичному вихованні самоконтроль і самооцінювання, тобто контроль і оцінювання самого себе (напр., визначення власного фізичного розвитку, рівня вправності й рухових умінь тощо) повинен бути свідомою й компетентною участю усіх учнів. Щоб це було можливим, уже в ранньому шкільному віці вчитель повинен їх поступово привчати до об’єктивності в самоконтролі й самооцінюванні. У майбутньому наявність таких умінь може скласти основу прийняття відповідних рішень, а також ефективного психічного захисту від несправедливих думок, які людину переоцінюють або недооцінюють.
Виконане дослідження не вирішує усіх проблем підготовки майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень учнів. Перспективними можуть бути дослідження, спрямовані на вдосконалення структури та змісту підготовки вчителя до розробки особистісно-зорієнтованих програм формування фізичної культури учнів і технологій їх самооцінної діяльності.