НАДЕКСПРЕСИВНЕ ІНТОНУВАННЯ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ХОРОВОЇ ТВОРЧОСТІ

Краткое описание

Одеська державна музична академія
імені А.В. Нежданової

На правах рукопису

Бондар Євгенія Миколаївна

УДК 784.96 + 781.62 (68)

НАДЕКСПРЕСИВНЕ ІНТОНУВАННЯ
В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ХОРОВОЇ ТВОРЧОСТІ

Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
доктор мистецтвознавства, професор,
член-кореспондент Академії мистецтв України,
заслужений діяч мистецтв України
СОКОЛ О.В.

Одеса 2005

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1
ХОРОВА МУЗИКА ЯК ВИД СУЧАСНОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ
1.1. Явище хорової творчості: до постановки проблеми...................................12
1.2. Генезис хорового виконавства та його специфіка на сучасному етапі.....20
1.3. Передумови нового розуміння музичної експресії.....................................34
1.4. Символічні засади музичної експресії в сучасній хоровій творчості.......58

РОЗДІЛ 2
ЕКСПРЕСІЯ, НАДЕКСПРЕСІЯ ТА ІНТОНУВАННЯ ЯК ПРОВІДНІ ПОНЯТТЯ СУЧАСНОГО ХОРОЗНАВСТВА
2.1. Поняття інтонування та сучасні аспекти теорії хорової інтонації.70
2.2. Інтонування та експресія як взаємозалежні складові музичного образу..87
2.3. Надекспресія в сучасному хоровому інтонуванні.....................................112

РОЗДІЛ 3
ВИКОНАВСЬКІ АСПЕКТИ НАДЕКСПРЕСИВНОГО ІНТОНУВАННЯ
3.1. Сучасна хорова фактура як параметр надекспресії...................................133
3.2. Динамічні властивості сучасних хорових творів як параметр
надекспресії...................................................................................................144
3.3. Хорова артикуляція і надекспресивне інтонування..................................152
3.4. Типологія виконавських засобів надекспресивного інтонування...........164
3.5. Роль диригента в зв’язку з параметрами надекспресивності в сучасних
хорових творах..............................................................................................173

ВИСНОВКИ........................................................................................................176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................182
ДОДАТОК А.......................................................................................................196
ДОДАТОК Б.......................................................................................................203
ДОДАТОК В.......................................................................................................217

ВСТУП

В колі видів музичного мистецтва вирізняється мистецтво хорового співу, як одне з найближчих, найдорожчих для людини й найдавніше за походженням. Музичне мистецтво в цілому і хорове мистецтво, зокрема, уявляє собою вираження світогляду, етичних, естетичних, художніх усталень соціуму, є показником рівня розвитку культури певного часу, художніх пошуків і досягнень.
Значення співацької творчості для людини і, ширше для народу, нації досить влучно відобразив в своєму вислові Х. Трейсі: У народу, що не має писемності, музика є основним засобом формування певної громадської думки і, одночасно, засобом її вираження. (...) Протест проти деяких нововведень, скарги на несправедливість, хвала чесності і шляхетності, осуд неправди і скнарості фактично все те, чим живе суспільство, знаходить своє відображення в піснях” [цит. по 158, с. 3].
В кінці ХХ на початку ХХІ століття особливо актуальними постають питання, пов’язані з новим змістом, з новітніми засобами виразності, з оновленою експресією творів музичного мистецтва, з чинниками, що сприяють максимальній, іноді граничній виразності у композиторській творчості, а також у виконавській і слухацькій співтворчості.
І дійсно, в останні десятиріччя значно підсилився інтерес хорознавців, музикознавців до інноваційних процесів, що відбуваються в хоровій творчості і хоровому мистецтві. Як влучно висловились автори навчально-методичного посібника Учбовий хор” В.Газінський, Т.Лозінська, К.Дабіжа, зростає роль тембрових, сонористичних барв, регістрових співставлень, широко використовуються хроматизації, поліладовість, біфункціональність гармонічних утворень, модальність, нашарування тощо, набуває важливого значення використання рецитацій, вигуків, говору, гліссандо, шумових ефектів [31]. Крім цього, у відтворенні образної сфери набувають все більшого значення складна та синтетична фактура, граничні динамічні, артикуляційні, агогічні градації тощо. Зрозуміло, що таке різноманіття композиторських засобів, спрямованих на максимальну виразність художнього ефекту (а іноді й афекту) зумовлює цілу низку виконавських і, певною мірою, слухацьких труднощів.
Але до теперішнього часу важко назвати хорознавче дослідження, в якому були б поставлені питання про нові експресивні й тим більше про надекпресивні тенденції в хоровій творчості, про передумови й шляхи їх формування, існування тощо. Відповідно до появи підвищено експресивних засобів, що постають композиторсько-виконавсько-слухацькими (адже про характер образного змісту музики, що звучить, можна казати лише в такій триєдності) стає необхідним новий підхід до поняття про хорове інтонування. А це, в свою чергу, пов’язується з вимогами, що формуються в сучасній композиторській творчості, зумовлюючи тенденції сучасної хорової практики.
Актуальність дослідження явища та запровадженого нами поняття надекспресивне інтонування” в хоровій творчості можна визначити багатьма причинами. По-перше, хорові твори сучасних композиторів, в котрих все більше зростає кількість різноманітних індивідуальних позначок, спрямованих на підвищену експресивність виконання, поступово займають значне місце в концертній практиці. Це зумовлює необхідність теоретичного, науково-методичного та практичного осмислення питань про застосування, виконання та сприйняття новітніх засобів виразності, а також про пов’язану з цим змістовну специфіку сучасного хорового інтонування.
По-друге, проблема інтонування в сучасних хорових творах постає мало розглянутою у науковій літературі. Автори праць, присвячених хоровому інтонуванню, розглядали його переважно у вузько-виконавських аспектах (К.Пігров [111], П.Чесноков [163], А.Єгоров [47], К.Птиця [115], Л.Гарбузов [32] та ін.), хоча слід вказати на те, що кількість робіт, спрямованих на методично-виконавське осмислення новаторських засобів музичної виразності і, відповідно, нових систем музичного мислення теж не є значною (А.Лащенко [69; 70; 71], В.Москаленко [99], В.Газінський [31], В.Живов [49], Е.Білявський [13], Я.Губанов [41; 42], Е.Денісов [44], У.Дібеліус [172; 173], М.Нуман [175], Б.Шеффер [177], Р.Штефан [178] та д.і.).
По-третє, що стосується вимог до підвищено-виразних, надекспресивних засобів (чинників) інтонування, відповідно й формування нової образності, то це питання є цілком новим для хорознавчих розробок. Більш того, поняття надекспресивне інтонування”, що розуміється як художній процес втілення (відтворення) афектованих, рубіжних” ситуацій, станів, образів, є запропонованим вперше, а недослідженість самого явища надекспресивного інтонування і його чинників є суттєвим показником наукової перспективності нашої роботи.
По-четверте, в сучасному хорознавстві, у зв’язку з виявленням надекспресивних композиторських та виконавських засобів, гостро постає нагальна вимога сформувати нові методи аналізування композиторського тексту, що пов’язано з необхідністю подолання виконавських труднощів, тобто з оволодінням новими виконавськими методами.
Мета дослідження. Метою дослідження є: а) виявлення природи і сутності явища надекспресивного інтонування як провідної риси сучасної хорової творчості; б) запровадження і визначення поняття надекспресивне інтонування” як необхідної ланки поняттєвої системи сучасної теорії хорового виконавства.
Мета дослідження визначає і відповідні завдання дослідження. Головними завданнями роботи є:
· Розкрити зміст поняття хорова творчість”;
· Виявити специфіку сучасних тенденцій хорового виконавства;
· Виявити передумови та чинники формування особливих засобів експресії в сучасній хоровій творчості;
· Обґрунтувати необхідність нового визначення музична експресія” щодо сучасної хорової творчості;
· Виявити системні зв’язки поняття про інтонування; запропонувати новий підхід до поняття інтонування” в сучасній хоровій практиці;
· Довести складність, багаторівневість явища та поняття про надекспресивне інтонування та необхідність його системного вивчення;
· Обґрунтувати необхідність застосування поняття надекспресивне інтонування” шляхом виявлення зв’язку між інтонуванням і експресією;
· Виявити виконавські параметри надекспресії у сучасних хорових творах;
· Визначити нові підходи до аналізу музичного тексту в зв’язку з виконавськими параметрами надекспресивного інтонування в сучасних хорових творах.
Об’єктом дослідження є хорова творчість на сучасному етапі, що демонструє нову експресію музичного інтонування в композиторському та виконавському аспектах хорового мистецтва.
Предметом дослідження є явище надекспресивного інтонування в цілісності динамічних, артикуляційних, фактурних, агогічних, тембрових, регістрових тощо музично-виразних засобів в його єдності з поняттям про надекспресивне інтонування в системі сучасної теорії хорового виконавства.
Матеріалом дослідження стали, з одного боку, теоретичні і методичні роботи, присвячені розробці окремих аспектів проблеми музичного інтонування, хорового інтонування, вивченню взаємозв’язків між такими складовими музичної мови і мовлення як інтонування” та експресія”, розгляду проблем втілення експресивних засобів звучання в музичному тексті; практичні рекомендації хормейстерів-практиків щодо засвоєння сучасних експресивно-мовленнєвих аспектів інтонування в роботі з хором та з творами сучасних авторів. З іншого боку, матеріалом дослідження виявились нотні тексти хорових творів (К.Пендерецького, Х.Кратошвила, Ф.Рабе, В.Штокмаера, Д.Смирнова, М.Сидельникова, Є.Станковича, В.Степурка, В.Мужчиля та ін.), що містять надекспресивні образи і смисли, а також музичні записи, що демонструють тенденції розвитку сучасної хорової творчості в її експресивному значенні.
Методологія дослідження. В основу дослідження покладено концепції, висунуті в фундаментальній, загально-науковій та конкретно-науковій методології.
Методологічно важливими в роботі виявились праці О.Лосева [78; 79], А.Леонтьєва [73; 74], М.Бахтіна [10], Б.Асаф'єва [6; 7; 8], Є.Назайкінського [102; 103; 104], В.Задерацького [50; 51], Ю.Холопова [155; 157], В.Холопової [157; 160], В.Медушевського [93 96], Н.Шахназарової [164], А.Лащенка [69; 70; 71], М.Арановского [5], С.Безклубенка [11], Б.Гаспарова [33], Н.Герасимової-Персидської [37], Т.Зелінські [180], М.Ковалінаса [59], А.Мухі [101], В.Рожновського [118], О.Костюк [64], С.Курбатської [68], Н.Маньковської [88], О.Сокола [131 134], С.Шипа [167; 168], О.Маркової [89; 90; 91] та ін.
Зокрема, засадничим постає філософське положення О.Лосева про значущість інтонації та експресії в мовленні: Без інтонації й експресії ніякий звук, ніяке звучання просто немислиме” [79, с. 23]. У зв’язку з дослідженням виконавських аспектів сучасного хорового мовлення, зверненням до проблеми розуміння надекспресивних творів важливим постає положення про діалектичну двоїстість нашої мови: О. Лосев доводить, що наша мова є не лише відображенням дійсності”, але й виявляється як викривлення дійсності, брехня (неправда) про цю дійсність і самою справжньою обмовою цієї дійсності” [78, с. 95]. Стосовно мистецтва, і музичного мистецтва зокрема, знаходимо подальший розвиток положення О.Лосева в роботах А.Леонтьєва, де він пропонує розуміти мистецтво як відкриття, вираження і комунікацію особистісного смислу дійсності” [73, с. 237]. Іншою мовою, важливою постає особистість митця, його особистісний погляд, розуміння і відтворення композиторського задуму. І саме в хорових творах сучасних композиторів, з їх тяжінням до створення нових авторських позначок, спрямованих на посилення експресивного впливу, проблема прочитання стає найбільш актуальною.
Методологічно важливим постає поняття Д.Ліхачьова про емоційно-експресивний стиль”, яке він вводить для характеристики тих стильових явищ, що виникають в кризові епохи. М.Бахтін пропонує поняття експресивна інтонація”, котре характеризує як один з засобів вираження емоціонально-оцінювального відношення того, хто говорить, до предмету свого мовлення [10].
Усе вищезгадане дозволяє по-новому розглядати специфіку виразності, впливу і сприйняття явищ і інтонаційно-художніх образів сучасної хорової музики, виявляти зв’язок між хоровим інтонуванням і експресією у залежності від вимог сучасного композиторського тексту; це також створює передумови для обґрунтування застосування поняття надекспресія” та надекспресивне інтонування”.
В дослідженні питань, пов’язаних із специфікою сучасного хорового виконавства, з поняттям про інтонування в сучасній хоровій практиці, ми спирались на авторитетні праці, спрямовані на дослідження хорової та диригентської майстерності, а саме К.Пігрова [112], К.Птиці [115], С.Казачкова [57], Г.Дмитревського [46], А.Єгорова [47] та ін., а також на розробки сучасних дослідників в галузі теорії хорової творчості, питань про специфіку хорового співу А.Лащенка [70], В.Москаленка [99], О.Бенч-Шокало [22], Л.Бутенка [26], В.Живова [49], А.Андрєєва [2], К.Якобсона [171], Ю.Мостової [100], О.Письменної [113] та ін.
Поставлені завдання обумовили звернення до різноманітних методів дослідження. Для вивчення наукової літератури з даної проблеми ми застосовували термінологічний, логіко-конструктивний (О.Лосев) підходи; в роботі з нотними тестами, музичними записами застосовувались аналітичний музикознавчий, хорознавчий, конкретно-історичний, текстологічний, порівняльний методи; при обґрунтуванні теоретичного і практичного значення основних положень, результатів дослідження провідними стали системний, графічний, табличний методи. Важливими в нашій роботі виявились також принцип смислової множинності (Є.Назайкінський), інтонаційний підхід школи Б.Асаф’єва, положення про амодальність” світу, дійсності (А.Леонтьєв), інтонаційно-художній потік” (О.Лосев), образи всесвіту” (О.Сокол), параметр експресії” (В.Холопова) та д.і.
Наукова новизна дослідження та отриманих результатів полягає в тому, що в роботі вперше:
· запроваджено поняття надекспресивне інтонування”, обґрунтована доцільність його застосування;
· досліджена багаторівневість цього явища в сучасній хоровій творчості;
· виявлені надекспресивні параметри сучасних хорових творів в єдності аспектів композиторської, виконавської і, певною мірою, слухацької творчості; подається характеристика специфічних для хорової творчості сучасних експресивних засобів;
· в зв’язку з останнім, запропоновані нові підходи до аналізу музичного тексту в сучасних хорових творах; пропонується типологія надекспресивного інтонування і в зв’язку з цим типологія виконавських засобів;
· запроваджено поняття хорова артикуляція” та надекспресивна хорова артикуляція”.
У дослідженні набуло подальшого розвитку вивчення специфіки хорового виконавства на сучасному етапі; корегування у застосуванні понять про хорову творчість і хорове мистецтво; дослідження системних зв’язків поняття хорове інтонування”; виявлення взаємозалежності і взаємозумовленості між інтонуванням” і експресією”; вивчення явища експресивності в сучасній музичній творчості, а у зв’язку з цим розгляд понять музична експресія” та параметр експресії”; виявлення експресивності хорового звучання, хорової фактури, динаміки, а також диригентських засобів.
Теоретична та практична цінність дослідження зумовлена взаємодією певних дослідницьких ракурсів:
1. Науково-теоретична значущість зумовлена теоретичними положеннями, підходами і методиками, що дають можливість їх застосування в дослідженні експресивності інших видів музичної творчості сучасного періоду; розробкою ключових положень у галузі інтонаційної теорії музичного мистецтва і хорового зокрема; запровадженням нового поняття для позначення новітніх явищ сучасної творчості, що передбачає перспективи для більш адекватного розкриття інтонаційно-образної структури і змісту сучасної хорової музики.
2. Практична значущість представлених результатів дослідження виявляється в доцільності матеріалів роботи при розробці навчальних планів, програм та рекомендацій з питань виконавської діяльності для викладачів хорового класу, диригентів, лекційних курсів з Сучасної хорової літератури”, Хорового виконавства”, Теорії та історії хорового мистецтва”, Хорознавства”, Методики роботи з хором”.
3. Методична значущість роботи підсилюється тим, що наукові результаті дослідження можуть використовуватись в практичній діяльності керівників професійних, навчальних та самодіяльних хорових колективів та виконавців, у процесі професійної підготовки хормейстерів у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах.
Тематика дисертаційного дослідження погоджена з планами роботи кафедри теорії музики та композиції і відповідає змісту перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності ОДМА імені А.В.Нежданової на 2000-2006 роки, пункт № 2 Теорія виконавського інтонування”. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради ОДМА імені А.В. Нежданової від 17.04. 2002 р. протокол № 7.
Апробація матеріалів дослідження здійснена на засіданнях кафедри теорії музики і композиції, а також на 11 конференціях та семінарах: Міжнародному музикологічному семінарі, присвяченому К.Ф. Данькевичу Трансформація музичної освіти: культура і сучасність” (Одеса, 12-16 жовтня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Схід Захід: музика і мистецтво” (Одеса, 1-2 лютого, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Наука і освіта ‘2003” (Дніпропетровськ, 20-24 січня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Захід Схід: музичне мистецтво і культура” (Одеса, 1-2 лютого, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Культура та цивілізація. Схід та Захід” (Одеса, 3-4 лютого, 2003 р.); Міжнародній конференції Стиль та позастильове у композиторській та виконавській творчості” (Київ, листопад, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Захід Схід: музичне мистецтво і культура” (Одеса, 9-10 лютого 2004 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Шляхи новаторства в українській музиці ХХ століття: до 115 річниці від дня народження Л.М. Ревуцького” (Київ, 5 березня 2004 р.); Міжнародному семінарі-коференції Трансформація музичної освіти: культура і сучасність: присвячується пам’яті С. Орфєєва” (Одеса, 8-9 вересня 2004 р.); Міжнародній науково-творчій конференції Музичні інформаційні технології: досвід та проблема розвитку” (Одеса, 21-24 жовтня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Молодежь и хоровое искусство» (Одеса, 4-5 грудня 2004 р.) .
Основні положення та висновки дослідження були опубліковані у 5 одноосібних статтях з яких 4 розміщені у фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі Вступу, трьох розділів, підрозділів, Висновків, списку використаних джерел та Додатків (А, Б, В). Обсяг дисертації 181 сторінка. Список використаних джерел містить 180 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дозволяють зробити наступні узагальнення та висновки, надати остаточні визначення провідних понять дисертації, окреслити коло явищ, до яких звернений категоріально-методичний апарат роботи.
1. Проблема надекспресії постає як відображення широких процесів, що відбуваються на сучасному етапі у галузі культурної семантики. Вона не є суто художньою, але саме в мистецтві, зокрема в музиці, явище надекспресії постає з особливою силою, зумовлюючі нові стильові тенденції у різних сферах музичного виконавства. Особливого значення набуває явище надекспресії в хоровій творчості, адже вона найбільш безпосередньо відбиває стан колективної свідомості і є, насамперед, виконавською діяльністю. Надекспресія як відображення граничних, кризових явищ у соціокультурній свідомості, водночас, глибинних властивостей, нової психосемантики особистісної свідомості, визначає новітні тенденції сучасного хорового виконавства.
2. Поняття надекспресії стосовно музики набуває подвійного змісту. З одного боку, надекспресія в музиці є надходженням та засвоєнням новітньої культурної семантики, тобто виникає внаслідок впливу соціокультурного досвіду на музичну творчість. З іншого боку, музична надекспресія є виявом специфічних рис музичної творчості, мовленнєво-мовного апарату музики, автономних можливостей музичної семантики і може впливати на формування загальних соціокультурних установлень. Якщо визначення та вивчення надекспресії в музиці спонукає й до запровадження поняття музична надекспресія”, то останнє сприяє обгрунтуванню поняття сучасна музика”, зокрема, у проявах хорової творчості. Таким чином, надекспресія і сучасне в музиці це споріднені поняття, що відповідають спорідненим та взаємозалежним явищам.
3. З позиції вивчення музичної надекспресії відкривається нове розуміння музичного символу, як таке, що залежить, насамперед, від виконавської творчості, виконавських параметрів та засобів створення музичного образу. Зв’язок понять про сучасну музику, надекспресію та музичний символ дозволяє пропонувати поняття надекспресивної символіки як узагальнення знакових функцій досить розгалуженої сфери надекспресивних засобів викладення музичного (інтонаційно-художнього) тексту. Взаємодія вищеназваних понять набуває категоріального статусу, стає певною вказівкою на те, що зміст надекспресивної музичної символіки можливо виявити, досліджуючи усю систему художньо-естетичного діяння сучасної музики на слухацьку аудиторію, тобто контекстуально, як того потребує природа символу. Переконливим контекстом для вивчення надекспресивної символіки є сучасна хорова творчість з притаманними їй новітніми засобами інтонування.
4. Явище надекспресії, ставши органічною частиною музикально-творчого процесу, впливає на усі аспекти музичного тексту, усі рівні діяння та сприйняття музики. Простежуючи розвиток надекспресивної музичної символіки, таким чином можна прогнозувати більш перспективні напрями розвитку музичної надекспресії та адекватні до них дослідницькі тенденції. У зв’язку з вивченням надекспресивних значень, музикознавча та виконавська наукова думка відкриває нові можливості музикально-культурологічного та психо-семантичного прогнозування долі так званої сучасної музики”.
5. Музична надекспресія постає характерним явищем сучасного музичного мовлення, а таким чином, узгоджена й з принципами функціонування мови музики. Отже, по-перше, вона потребує розвитку у зв’язку з теорією музичної мови, зокрема з поняттям про інтонування; по-друге, сьогодні теорія музичної мови потребує включення до неї поняття про надекспресивне інтонування та спеціальний розгляд вказаного явища. Таким чином, вивчення музичної надекспресії суттєво оновлює теорію музичного мовлення та музичної мови. Новий підхід до музичного інтонування дозволяє запропонувати нову типологію інтонування, що стає передумовою формування типології надекспресивних виконавських засобів. Зокрема, це надекспресивно-сонорний, надекспресивно-моторний, надекспресивно-мовленнєвий, надекспресивно-мелодійний підтипи інтонування як синтез щодо головних типів інтонування на надекпресивному рівні. Володіння цими підтипами потребує диференційованого підходу при їх засвоєнні.
6. Дисертаційне дослідження відкриває особливі методологічні аспекти проблеми музичної надекспресії як такої, що до сьогодні не має спеціальної теоретичної бази, постає новою з точки зору естетико-культурологічної, музикознавчої й виконавської теорії, а тому потребує паралельного розгляду явищ понять у їх взаємному віддзеркаленні. Таким чином, дисертація виявляє методологічну єдність феноменологічного та дискурсивного підходів до музичної творчості, в даному випадку сучасної хорової творчості, взятої в аспекті надекспресивного рівня інтонування.
7. У дослідженні обгрунтовується потреба в новому поняттєвому апараті та дискурсивному підході, відповідно до проблеми надекспресивного інтонування в контексті сучасної хорової творчості, вказуються також шляхи задовольнення даної потреби через системний розгляд явища надекспресивного інтонування у широкому контексті хорової творчості. У зв’язку з системним підходом створене головне коло понять, що зумовлюють побудову роботи та загальну логіку дослідження. Взаємодія запроваджених понять слугує, насамперед, теоретичному розкриттю музичної надекспресії як такого явища, що безпосередньо пов’язане з новітніми перетвореннями мовленнєвих засад музики. Таким чином, створюється ряд понять, які, з одного боку, ієрархічно підпорядковані, а з іншого кожне з них є самодостатнім з погляду на головну проблему дослідження. Тобто, кожне може виступати ініціативним початком розробки оновленої термінології щодо теорії надекспресивного інтонування. До цієї взаємозалежної низки понять відносяться наступні: музична надекспресія як прояв афектованих, рубіжних” ситуацій, станів, образів в сучасної музичної творчості в мовленнєво-мовному аспекті; надекспресивне мовлення в музиці як шлях і процес виявлення надекспресивних інтонаційно-художніх образів притаманними для цього виду творчості засобами; надекспресивне значення (надекспресивна символіка) як форма існування та передачі (комунікації) знакових узагальнень виконавських засобів в процесі надекспресивного мовлення; надекспресивне інтонування як творча дія, процесуальність у виробництві” музичної думки найвищої сили, ступеня та якості внутрішнього переживання спеціальними виконавськими засобами; типи надекспресивних виконавських засобів як виявлення художньої цілісності і водночас семантичної самостійності певних груп новітніх виконавських (хорових на підставі співацького голосу) засобів, які одержують визначення у зв’язку з параметрами надекспресії” (фактури, артикуляції, динаміки); надекспресивні хорові твори як такі, в котрих втілено образи граничних переживань, афектованих станів і емоцій сучасними специфічними виконавськими засобами музичного мовлення, що суттєво змінюють природу музичного тексту; надекспресивний стиль як новітня цілісно-смислова установка митця щодо домінуючих проявів культурної свідомості та зумовлених ними нових засобів, принципів музичної мови. Поняття про надекспресивний стиль повертає нас до відправних категорій обраного термінологічного ряду, який відкриває тісний внутрішній зв’язок явищ автономії й самозростання музичної експресії та провідної організаційної функції стилю у музиці.
Виокремлення типів надекспресивного інтонування і розгляд у зв’язку з ними надекспресивних засобів дозволяє визначити типи прийомів хорового надекспресивного інтонування.
8. Виконавські параметри надекспресивного інтонування формуються відповідно до прийомів звукоподання, а саме: 1)співу, 2)речитації, псалмодування, тонованого говору, 3)мовлення, говору, декламації, 4)шепоту, крику, вигуків, і представлені чотирма основними групами. Найбільш показовими з них є глісандоване виконання напрямку лінії звучання, швидке та повільне вібрато обсягом ¼ тону, кластер, що утворюється на зразок стрибків; приблизно висотно-тонована фонетична серія; хаотичне мовлення; фонетична поліфонія з використанням фонізму приголосних (див. Додаток В, таблиця 2).
9. Аналіз хорових творів різних авторів приводить до нового розуміння музичного тексту, як такого, що включає до себе позамузичні засоби виразності, але цілком підпорядковує їх художньому задуму, а тому потребує їх ретельного розгляду і визначення їх смислових значень. Таким чином, зростає й необхідність аналітичного підходу до музичного твору в його художній цілісності, а позиція дослідника, яким певною мірою виявляється виконавець, може бути порівняною з герменевтичною.
Складність герменевтичного аналізу зростає відповідно до зростання новітніх надекспресивних” позначок в тексті музичного твору. В цілому, аналітичний матеріал дослідження дозволяє виділити чотири групи творів за їх текстовими ознаками; вважаємо, що ці чотири групи фіксують чотири головні тенденції, які існують в сучасній хоровій творчості, що досягла рівня надекспресивного інтонування.
Для систематизації сучасних хорових творів з метою подальшого аналізування пропонується їх групування наступним чином: а) твори, що є стилізацією народної гетерофонії, псалмодування, хоральності і т. ін; б)твори, побудовані за принципом канонічності, але які не можуть уникнути змін, що відбуваються в сучасному мистецтві; в) твори, що балансують” між новітніми та традиційними експресивними засобами; г) твори, звернені до нових експресивних засобів більшою мірою, ніж до вже відомих і широко використовуваних, а саме:
а) І. Стравінський Три духовних хора”, Ю. Алжнєв Слава тобі, Господи”, А. Корольов Слава Богу за все”, В. Мужчиль Adoratio Sancta Maria”, Д. Жученко Екклезиаст”, Й. Швідер Pater noster”, Г. Гаврилець Блажений, хто дбає про вбогого”, М. Степаненко Отче наш”; Є. Станкович Цвіт папороті”, Л. Дичко Пори року та Червона калина”, Б. Напрєєв Гітара”, численні Щедрівки, Веснянки, Купальські, Колискові (В. Яковчук, Ю. Алжнєв, В. Польова, І. Дрозд);
б) В. Степурко Дякуйте Господу”, Ю. Фалік Литургические песнопения”, Ю. Іщенко Господи, вислухай молитву мою”, С. Луньов Cantus aiternus”, Є. Станкович До тебе, Господи, взиваю я” та Симфонія-диптих на вірші Т. Шевченка, Г. Гаврилець Боже мій, нашо мене Ти покинув”;
в) В. Успенський Молебен на исход души”, В. Степурко Притча со-Творіння”, Д. Смирнов цикл Бессоница”, концерт Я рожден в 94-м, я рожден в 92-м...”, М. Сидельников Романсеро о любви и смерти”, Д. Лігетті lux aeternam”;
г) К. Пендерецький Dies irae” , М. Агуелло Реквієм”, Х. Кратошвил Чотири темпераменти”, Ф. Рабе Рондо”, В. Штокмаер Отче наш”, Л.Едлунд Два фонетині етюди”, В. Мужчиль концерт Чорний квадрат” та ін.
Розглянуті твори дозволили зробити підсумок, що хорова творчість сучасного періоду виявляється як своєрідна точка перетину” художніх надбань минулого, теперішнього і майбутнього. Виявлення і дослідження явища надекспресивного інтонування дозволяє лише трошки відкрити завісу над глибинними процесами, що відбуваються в сучасному хоровому мистецтві і, ширше, в культурній свідомості. Подальше вивчення новацій сучасної нам хорової музики, її надекспресивних проявів, надасть, на нашу думку, нове поле для роздумів над питаннями еволюції музичного мислення, напрямів розвитку композиторської творчості, для осмислення подій”, що відбуваються у виконавській практиці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Акопян Л. О. Анализ глубинной структуры музыкального текста. М.: Практика, 1995. 256 с.
2. Андрєєв А. К истории европейской музыкальной интонационности: Введение и часть первая. М.: Музыка, 1996. 192 с.
3. Антонюк В.Г. Українська вокальна школа: етнокультурологічний аспект: Монографія. Вид. 2. К.: Українська ідея, 2001. 144 с.
4. Арановський М. О психологических предпосылках предметнопространственных слухових представлений // Проблемы музыкального мышления. Сб. статей М.: Музыка, 1974. 336 с.
5. Арановский М. Интонация, знак и новые” методы // Советская музыка. Москва. 1980. №10. С. 99-109.
6. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс: Кн. 1я и 2я. 2е изд. Л.: Музыка, 1971. 376 с.
7. Асафьев Б. Речевая интонация. М.Л.: Музыка, 1965. 136 с.
8. Асафьев Б. О хоровом искусстве. Л.: Музыка,1980. 212 с.
9. Аспелунд Д. Развитие певца и его голоса / Под редакцией М. Львова. М. Л.: Музгиз, 1952. 190 с.
10.Бахтин М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 445 с.
11.Безклубенко С. Грани творческого метода. К.: Мистецтво, 1986. 197 с.
12.Білогубка А. Співвідношення слова і музики в хорових творах як виконавська проблема // Українське музикознавство. Вип.10. Київ: Музична Україна, 1975. С. 202-219.
13.Білявський Е. Засвоєння сучасної музичної мови в хорі. Київ: Музична Україна, 1984. 40 с.
14.Большой толковый психологический словарь в 2-х томах. Т.1. / Ребер Артур (Penguin). Перевод с англ. М.: Вече, АСТ, 2000. 592 с.
15.Бондар Є. Деякі особливості сучасної хорової фактури: Магістерська робота. Одеса, 2000. 44 с.
16.Бондар Є. Явище надекспресивного рівня інтонування: до проблеми образної змістовності сучасної хорової музики / Розвиток інноваційних процесів у навчальновиховних закладах: Збірник наукових праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. Харків: Стиль-Издат, 2003. С. 32-44.
17.Бондар Є. Хорова фактура у вимірах музичного виконавства // Науковий вісник Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Гуманітарні науки: історія, соціологія, політологія, психологія, мистецтвознавство. № 3. Київ-Одеса, 2002. С.114-120.
18.Бондар Є. Символ як елемент музичного мовлення // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник Одеської державної музичної академії імені А.В. Нежданової. Вип. 3. / Гол. редактор О.В. Сокол. Одеса: Астропринт, 2002. С. 74-82.
19.Бондар Є. Надекспресивний рівень інтонування як стильове явище в контексті сучасної хорової творчості // Стиль музичної творчості: естетика, теорія, виконавство. Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Вип. 37. Київ, 2004. С. 184 190.
20.Бондар Є. Сучасна хорова фактура як параметр надекспресії // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник Одеської державної музичної академії імені А.В. Нежданової. Вип. 4., Кн. 2. / Гол. редактор О.В.Сокол. Одеса: Друк, 2003. С. 226-238.
21.Бородавкин С. Оркестровый стиль И.С. Баха: дисс.... канд. искусствоведения. Рукопись. Одесса, 1999.
22.БенчШокало О. Український хоровий спів: актуалізація звичаєвої традиції: Навч. посібник. Київ: Редакція журналу Український світ”, 2002. 440 с.
23.Брюшинкин В. Практический курс логики для гуманитариев. М.: Новая школа, 1996. 319 с.
24.Бульян Д. Застывшее время и повествовательность // Советская музыка. 1989 р. № 4. С. 110-113.
25.Буркхардт Т. Сакральное искусство Востока и Запада. Принципы и методы / Пер. с англ. Н. П. Локман. М.: Алетейа, 1999. 216 с.: илл.
26.Бутенко Л. Опернохорове виконавство. Одеса: ОДМА, 2002. 265 с.
27.ВасинаГроссман В. Романс // Музыкальная энциклопедия (в 6 томах). Гл. ред. Ю.В. Келдыш. Т. 4. М.: Советская Энциклопедия, 1978. С. 694-697.
28.Вершинина И. Комментарии // И. Стравинский. Вокальная музыка. Вып. 4. М.: Композитор, 2002. С. 285-301.
29.Власов В.Г. Образ // Иллюстрированный художественный словарь. СПб: АО Икар, 1993. С. 293.
30.Выготский Л. Психика, сознание, бессознательное // Психология сознания. СПб: Питер, 2001. С.31-46.
31.Газінський В., Лозінська Т., Дабіжа К. Учбовий хор: Навчальнометодичний посібник. Вінниця: Розвиток, 2003. 272 с.
32.Гарбузов Л. Зонный строй. М.: Музгиз,1947. 72 с.
33.Гаспаров Б. Язык, память, образ. Лингвистика языкового существования. М.: Новое литературное обозрение, 1996. 352 с.
34.Гегель Г.Ф. Эстетика. Т. 1. М.: Искусство, 1968. 312 с.
35.Гегель Г.Ф. Лекции по эстетике // Собрание сочинений. Т.14., Кн. 3. М., 1958. 440 с.
36.Герасимова-Персидская Н. Неомедиевизм в современной музыке как показатель смены культурной парадигмы // Старовинна музика: сучасний погляд. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип.24, Кн. 1. К.: Друкар, 2003. С. 6-13.
37.Герасимова-Персидская Н. Выход к новым принципам простанственновременной организации музыки в переломные эпохи // Музыкальное мышление: сущность, категории, аспекты, исследования. К.: Музична Україна,1989.
38.Головин Б.Н. Введение в языкознание. Изд. 3, испр. М.: Высшая школа, 1977. 302 с.
39.Гребенюк Н. Вокально-виконавська творчість: психолого-педагогічний та мистецтвознавчий аспекти. Київ: НМАУ, 1999. 271 с.
40.Григорьев С., Мюллер Т. Учебник полифонии. Изд. 4. М.: Музыка, 1985. 304 с.
41.Губанов Я. Кластер как интонация // Музыкальное мышление: сущность, категории, аспекты исследования. К.: Музична Україна, 1989. С. 74-82.
42.Губанов Я. Кластер як компонент сучасного музичного мислення (на прикладі української сучасної музики 7080 років) // Українське музикознавство. Вип. 24. К.: Музична Україна, 1989. С. 118-126.
43.Губман Б. Искусство // Культурология. Энциклопедический словарь / Ред. К. Хоруженко Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. С. 159-160.
44.Денисов Э. Современная музыка и проблемы эволюции композиторской техники. М., 1975.
45.Дмитриев Л. Основы вокальной методики. М.: Музыка, 1968. 675 с.
46.Дмитревский Г. Хороведение и управление хором: Элементарный курс. МоскваЛенинград, 1948. 90 с.
47.Егоров А. Теория и практика работы с хором. Ленинград-Москва: Гос. муз. изд., 1951. 231 с.
48.Екимовский В. Вперед, к нотации без музыки! // Ars notandi. Научные труды Московской государственной консерватории им. П.И. Чайковского. М., 1997.
49.Живов В. Теория хорового исполнительства. М.: Эдиториал УРСС, 1998. 192 с.
50.Задерацкий В. О некоторых новых стилевых тенденциях в композиторском творчестве 60 70-х годов // Музыкальная культура Украинской ССР: Сб. статей. М.: Музыка, 1979. С. 416-451.
51.Задерацкий В. Музыкальная форма. В 2-х вып. Вып. 1. Москва: Музыка, 1995. 544 с.
52.Зинькевич Е. Умение чувствовать прекрасное // Советская музыка. 1978. №1. С. 55-61.
53.Ивашкин А. Кшиштоф Пендерецкий: Монографический очерк. М.: Советский композитор, 1983. 126 с.
54.Ігнатченко Г. Фактура і форма процес: принципи композиційного взаємозв’язку // Українське музикознавство. Вип. 24. Київ: Музична Україна, 1989. С. 75-83.
55.Интонация и музыкальный образ / под ред. Б. Ярустовского. М.: Музыка, 1965. 354 с.
56.Иоффе И. Синтетическая история искусств. Введение в историю художественного мышления. ОГИЗ Ленизогиз, 1933. 570 с.
57.Казачков С. Дирижерский аппарат и его постановка. М.: Музыка, 1967 р. 110 с.
58.Кац Б. О музыке Бориса Тищенко. Опыт критического исследования. Л.: Сов. композитор, 1986. 168 с.
59.Ковалiнас М. Сонорне формотворення: Логос творчостi: Автореф. дис канд. мистецтвознавства: 17.00.03. Київ, 1994. 18 с.
60.Когоутек Ц. Техника композиции в музыке ХХ в. М.: Музыка, 1976. 367 с.
61.Кокорева Л. Музыкальная культура Польши ХХ века: К. Шимановский, В. Лютославский, К. Пендерецкий. Очерки. М., 1997. 162 с., нот.
62.Коляда Е. Хор // Музыкальная энциклопедия (в 6 томах) / Гл. ред. Ю.В.Келдыш. Т. 6. М.: Советская Энциклопедия, 1982. С.39-40.
63.Корыхалова Н. Неоавангард и массовое музыкальное воспитание в странах Западной Европы // Кризис буржуазной культуры и музыка. Сб. статей. Вып. 5. Л.: Музыка, 1983. С. 52-77.
64.Костюк О. Сприймання музики i музична культура слухача. Киiв: Наукова думка, 1965. 123 с.
65.Краснощоков В. Поетичний текст у хоровому співі // Робота з хором. Зб. статей. М., 1972. С. 94-98.
66.Культурологія: Уч. посібник / Під ред. О.О. Радугіна. М., 1998. 302 с.
67.Куницкая Р. Оливье Мессиан // Французские композиторы ХХ века. М.: Музыка, 1990. С. 77-114.
68.Курбатская С. Серийная музыка: Вопросы истории, теории, эстетики. М.: ТЦ. Сфера, 1996. 388 с., нот.
69.Лащенко А. Хоровая культура: аспекты изучения и развития. К.: Музична Україна, 1989. 136 с.
70.Лащенко А. Українське хорове мистецтво ХХ ст. // Музичне виконавство. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 14., Кн. 6. / Ред.-упоряд. М. Давидов, В. Сумарокова. К: спец. друк. н. журналів НАН України, 2000. С. 18-31.
71.Лащенко А. Проблеми дослідження вітчизняної хорової культури / Музична україністика в контексті світової культури // Українське музикознавство: Науково-методичний збірник. Вип. 28. К., 1998. С. 13-24.
72.Лейбниц Г. Новые опыты о человеческом разуме. М., 1936.
73.Леонтьев А. Избранные психологические произведения. Т. 2. М.: Педагогика, 1983. 318 с.
74.Леонтьев А. Деятельность. Сознание. Личность // Психология сознания. СПб: Питер, 2001. С. 72-81.
75.Леонтьев Д.А. Развитие идеи самоактуализации в работах А. Маслоу // Гуманистическая и трансперсональная психология: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. С. 140-159.
76.Лобанова М. Музыкальный стиль и жанр: история и современность. М.: Советский композитор, 1990. 312 с.
77.Лобанова М. Д. Лигети эстетические взгляды и творческая практика 60 70х годов // Теория и практика современной буржуазной культуры: проблемы критики. Вып.24. М., 1987. С. 140-172.
78.Лосев А. Форма Стиль Выражение. М.: Мысль, 1995. 944 с.
79.Лосев А. Знак Символ Миф. М., 1982. 480 с.
80.Луговенко В., Ніколаєва Н. Українська хорова література. К.: Музична Україна, 1985. 62 с.
81.Луканин В.М. Обучение и воспитание молодого певца. Л.: Музыка, 1977. 86 с.
82.Любовский Л. Что есть музыка: О предмете музыки, его постижении и познании постижимого /Фуга/. Казань, 1993. 30 с.
83.Мазель А. Строение музыкальных произведений: Учебное пособие. М.: Музыка, 1979. 527 с.
84.Мазель Л., Цуккерман В. Анализ музыкальных произведений. Элементы музыки и методика анализа малых форм: учебник спец. курса для муз. вузов. М.: Музыка, 1967. 752 с.
85.Макаров А. М. П’ять етюдів: підсвідомість і мистецтво. Нариси з психології творчості. К.: Радянський письменник, 1990. 285 с.
86.Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. Сборник. М., 1990. 542 с.
87.Марамышкина Г. Особенности стиля советской хоровой музики: Дипломная работа. Рукопись. Одеса, 1978. 112 с.
88.Маньковская Н. Эстетика постмодернизма. СПб.: Алетейя, 2000. 347 с.
89.Маркова О. Про музикальність художньої виразності творів мистецтва // Культурологічні проблеми музичної україністики. Вип.2., Ч.2. Одеса: Астропринт, 1998. С. 73-79.
90.Маркова Е. Интонационность музыкального искусства: научное обоснование и проблемы педагогики. К: Музична Україна, 1990. 183 с.
91.Маркова Е.. Вопросы теории исполнительства: Материалы к курсу теории исполнительства для магистров и аспирантов. Одесса: Астропринт, 2002. 128 с.
92.Мартынов В.И. Пение, игра и молитва в русской богослужебной певческой системе. М., 1997.
93.Медушевский В. Таинственные энергии музыки // Музыкальная Академия Москва. 1992. № 3 С. 54-57.
94.Медушевский В. О художественных ценностях мелодического начала в современной музыке // Критика и музыкознание. М., 1980.
95.Медушевский В. Интонационная форма музыки: исследование. М.: Композитор, 1993. 262 с.
96.Медушевский В. Человек в зеркале интонационной формы // Советская музыка 1980. № 9. С. 39-48.
97.Мейлах Б. Процесс творчества и художественное восприятие: Комплексный подход: опыт, поиски, перспективы. М.: Искусство, 1985. 318с.
98.Морозов В. Искусство резонансного пения. М., 2002.
99.Москаленко В. До визначення поняття музичне мислення” / Музична україністика в контексті світової культури // Українське музикознавство: Науковометодичний збірник. Вип. 28. К., 1998. С. 48-53.
100. Мостова Ю. Театралізація хорових творів як метод художньої інтерпретації: дис... канд. мистецтвознавства, 17.00.03. Рукопис. Харків, 2003. 158 с.
101. Муха А. Процесс композиторского творчества. К.: Музична Україна, 1979. 272 с.
102. Назайкинский Е. Логика музыкальной композиции. М.: Музыка, 1982. 319 с.
103. Назайкинский Е. О психологии музыкального восприятия. М.: Музыка, 1972. 383 с.
104. Назайкинский Е. Музыка звуковой мир. Тембр фонизм сонорность / Вопросы теории музыки // Советская музыка. 1986. № 12. С. 75-82.
105. Наливайко Д. Искусство: направления, течения, стили. К.: Мистецтво, 1985. 410 с.
106. Некрасова Н. Мистецтво як система кодованих смислів // Культурологічні проблеми музичної україністики. Вип.2, Ч.2. Одеса: Астропринт, 1998. С. 10-15.
107. Нестьев И. Поэзия горя и гнева // Советская музыка 1982 № 7. С. 16-22.
108. Новий тлумачний словник української мови в 3 томах / укл. В.Яременко, О.Сліпушко. Вид. 2. К.: Аконіт, 2003.
109. Подуровський В., Суслова Н. Психологическая коррекция музыкально-педагогической деятельности. Уч. пособие для Вузов. М.: Владос, 2001. 320 с.
110. Померанц Г. Диалог // Культурология. ХХ в. Словарь. СПб: Университетская книга, 1997. С. 97-99.
111. Пигров К. Хоровая культура и моё участие в ней / Ред.-сост. А.Серебри. Одесса: ОГК, 2001. 50 с.
112. Пигров К. Руководство хором. М.: Музыка, 1964. 220 с.
113. Письменна О.Б. Музична мова хорових творів Лесі Дичко: Автореф. дис...канд. мистецтвознавства: 17.00.03. Київ, 2004. 16 с.
114. Психологический словарь / под редакцией В.Зинченко, Б.Мещеряковой. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Педагогика-Пресс, 1996. 440 с.
115. Птица К. О хоровом дирижировании // Работа в хоре: сборник статей. Профиздат: ВЦСПС, 1960. С. 221 290.
116. Пушечников И. Значение артикуляции на гобое // Методика обучения игре на духовых инструментах: Сб. статей. Вып. 3. М.: Музыка, 1971. С. 62-92.
117. Раку М. Д. Куртаг: звуки тишины // Музыкальная жизнь. Москва. 2001. № 3. С. 37-39.
118. Рожновский В. Постмодернизм: лебединая песнь или пролог нейрокосмической эры? // Музыкальная Академия. Москва. 2001. №3. С. 17-23.
119. Розин В.М. Исследование музыкальной реальности и выразительных средств музыки // Выразительные средства музыки: Межвуз. сб. Красноярск: Изд-во Краснояр. Ун-та, 1988. С. 6-26.
120. Русяева М. Символика трагического в музыке: аналитические аспекты проблемы. // Трансформація музичної освіти: культура та сучасність: Матеріали музикологічного семінару (23 25 квітня 1998 р.). Ч. I / Під ред. М. Огренича. Одеса: Астропринт, 1998. С. 53-56.
121. Савенко С. Приключения в воображаемом пространстве // Советская музыка. 1987. № 6. С. 110-117.
122. Савенко С. Проблема индивидуального стиля в музыке поставангарда // Кризис буржуазной культуры и музыка. Вип.5. М., 1983. С. 96-112.
123. Самойленко А. Музыкознание как семасиология: к проблеме диалога // Культурні проблеми музичної україністики. Вип. 2., Ч. 2. Одеса: Астропринт, 1998. С. 16-24.