Налча Ігор Ілліч. Динаміка вегетативних показників у хворих на вібраційну хворобу під впливом гіпербаричної оксигенації

Краткое описание

Налча Ігор Ілліч. Динаміка вегетативних показників у хворих на вібраційну хворобу під впливом гіпербаричної оксигенації : дис... канд. мед. наук: 14.01.15 / АМН України; Інститут неврології, психіатрії та наркології. - Х., 2006.

Налча І.І. Динаміка вегетативних показників у хворих на вібраційну хворобу під впливом гіпербаричної оксигенації. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 нервові хвороби. Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, Харків, 2006.
Проведено порівняльну оцінку ефективності базисної (медикаментозної) і комплексної терапії хворих на ВХ з додатковим використанням гіпербаричної окси-генації (ГБО) і проведенням її на середньому терапевтичному режимі гіпероксії (0,17 МПа з тривалістю ізопресії 40 хв.). Досліджена вегетативна реактивність (ВР) до гіпероксії у цих хворих за даними оцінки динаміки показників варіабельності ритму серця (ВРС) під час сеансів ГБО і визначені особливості її залежно від виразності захворювання та ефективності лікування. Виявлено 2 типи реактивності до лікуваль-ної гіпероксії: нормальний, який найчастіше спостерігався у хворих з I ст. захворю-вання й відображував адекватну активацію адаптаційно-пристосувальних механізмів на використану дозу гіпероксії, що забезпечувало високий лікувальний ефект, й зни-жений, який спостерігався, головним чином, у хворих з II ст. і свідчив про пригнічення процесів адаптації-компенсації у відповідь на використану дозу, що заперечувало досягненню високого лікувального ефекту. Визначені показники ВРС, які найточніше відповідають змінам ВР до гіпероксії і тісно корелюють з клініко-функціональними показниками захворювання й ефективністю лікування. З урахуванням виявлених особ-ливостей динаміки вегетативних показників запропоновано алгоритм індивідуалізації лікувальних режимів ГБО хворим на ВХ.

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці принципів диференційованого використання ГБО при ВХ для отримання більш високого терапевтичного ефекту й запобігання розвитку ускладнень гіпероксії, яке здійснене шляхом вивчення ВР до гіпероксії за допомогою сучасної комп'ютерної технології моніторингу показників ВРС під час сеансів ГБО.
2. При застосуванні середнього терапевтичного режиму ГБО (0,17 МПа з тривалістю ізопресії 40 хв.) у комплексній терапії хворих на ВХ ефективність ліку-вання підвищується в 1,6 разу. Зворотному розвитку під впливом ГБО найчастіше підлягали периферичні вегетосудинні розлади (у 83%) й ознаки астеноневротичного синдрому (у 79%) та рідше сенсорні порушення (у 38%), ознаки дисциркуляторної енцефалопатії (у 33%) й вегетотрофічні розлади (у 15% хворих з цими порушеннями).
3. Вегетативна регуляція при ВХ характеризується напруженістю, нестійкістю, зниженням тонусу обох відділів ВНС й ВР до гіпероксії під час ГБО.
4. ВР до гіпероксії залежить від виразності ВХ (p = 0,042). При I ст. захворювання зберігається сприятлива динаміка показників ВРС під час гіпероксії, яка відбиває адекватну активацію адаптаційно-пристосувальних процесів на гіпербарич-ний кисень, що забезпечує досягнення високого лікувального ефекту. При II ст. під час ізопресії існує підвищена ймовірність (p = 0,023) реверсії первісної сприятливої динаміки вегетативних характеристик регуляції й зниження ВР до гіпероксії, що свідчить про пригнічення процесів адаптації-компенсації, яке перешкоджає досяг-ненню такого лікувального ефекту.
5. Наявність у хворих виражених клінічних ознак вегетосенсорної полі-невропатії верхніх кінцівок у сполученні з вираженими вегетотрофічними роз-ладами та з церебральною ангіодистонією супроводжується зниженням варіа-бельності кардіоінтервалів (р = 0,0004), тонусу парасимпатичного (р = 0,001) і симпатичного (р < 0,001) відділів ВНС й ВР до гіпероксії під час сеансів ГБО.
6. Виражене підвищення порогів больової (1,6 мм і вищі) і вібраційної (7с і менші) чутливості й значне зниження кровонаповнення периферичних та церебральних судин (А = 0,02-0,07 Ом) супроводжується зниженням реактив-ності до гіпероксії під час ГБО (p = 0,0006; p = 0,0006; p < 0.026; p = 0,0003 відповідно показникам). Наявність у хворих III та IV типів порушень електрич-ної активності головного мозку (за Є.О.Жирмунською), та значне зниження a-індексу ЕЕГ (нижче 30 %) прямо пропорційні зниженню варіабельності кардіо-інтервалів (р < 0,015) і ступеню пригнічення тонусу обох відділів ВНС.
7. Прогноз високої ефективності комплексної терапії хворих на ВХ із використанням ГБО визначається вираженим збільшенням під час баросеансу показників варіабельності кардіоінтервалів (PNN50, RMSSD), та тонусу пара-симпатичного (HF_128) і симпатичного (LF_128) відділів ВНС відносно вихід-них їх значень. Ці показники найточніше відбивають стан ВР до гіпероксії під час ГБО у хворих на ВХ.
8. Алгоритм індивідуального оптимального дозування гіпербаричного кисню при комплексній терапії хворих на ВХ із використанням ГБО полягає у виборі такої його дози, на яку в процесі баросеансу спостерігається сприятливий вектор динаміки показників ВРС, що найточніше відбивають стан ВР до гіпероксії і є миттєвими критеріями адекватності обраної дози.