НАРОДНИЙ ТАНЕЦЬ У ТРАДИЦІЙНІЙ І СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ
І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

Шкоріненко Валерій Олександрович
УДК 793.31 (477)

НАРОДНИЙ ТАНЕЦЬ У ТРАДИЦІЙНІЙ І СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНИ

спеціальність
17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Забредовський Степан Григорович
кандидат педагогічних наук, доцент

Київ 2003

З М І С Т

Вступ..................................................................................................................

3

Розділ перший. Еволюція українського народного танцю.....................

9

1.1. Теоретичні аспекти вивчення історії народного хореографічного мистецтва...........................................................................................................

9

1.2. Історичні витоки українського народного танцю...............................

25

1.3. Народний танець у традиційних і сучасних системах естетичного і фізичного виховання........................................................................................

63

Розділ другий. Український народний танець як складова частина культуротворчого процесу...........................................................................

93

2.1. Культуротворчі засади національного хореографічного мистецтва...........................................................................................................

93

2.2. "Гопак" як унікальне явище української хореографічної культури............................................................................................................

121

2.3. Процес національного відродження і шляхи оптимізації розвитку української народної хореографії...................................................................

Висновки...........................................................................................................

173

Список використаної літератури................................................................

176

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан української культури віддзеркалює суперечливість тенденцій, які дозволяють констатувати, що за роки незалежності в країні сталися як позитивні, так і негативні зміни. З одного боку, відмова від ідеологічних схем та засобів, усталених за радянських часів, у підходах до традиційних явищ національної культури сприяла активізації суспільної уваги до них, а з іншого, - відсутність чітких політичних векторів щодо координації процесів, які відбуваються у художньому просторі українського сьогодення, призвела до агресивного наступу ерзац-продукції” масового споживання, зорієнтованої на іноземні зразки, народжені індустрією шоу-бізнесу.
Накреслені тенденції обумовлюють об’єктивну необхідність у ґрунтовному науковому аналізі сутності протиріч, які демонструють боротьба-протистояння цих різних за своїм змістом систем духовних цінностей, та прийняття відповідних заходів, здатних забезпечити збереження тих вартісних домінант, що сприятимуть розвитку відчуття національної самодостатності і поваги до культури українського народу.
Аналіз праць відомих діячів української культури кінця ХІХ- початку ХХ сторіччя (Д.Антоновича, Д.Воропая, М.Грушевського та ін.) дозволяє зробити висновок, що народне мистецтво, зокрема танцювальне, є невід’ємною складовою частиною національної культури. Завдяки їхнім зусиллям зростає науковий інтерес до національної художньої спадщини фольклористів, етнознавців, музикознавців, істориків (О.Дей, А.Іваницький, С.Килимник, Т.Книш, М.Кречко, М.Кричивець, В.Купленник, Г.Лозко та ін.).
Та все ж, вихідним пунктом у науковій біографії” народного хореографічного мистецтва слід вважати праці В.Верховинця, в яких вперше було наголошено на необхідності теоретичного усвідомлення його специфічних рис.
Боротьба з проявами націоналізму за доби тоталітаризму негативно вплинула на темпи розвитку наукової історії народної хореографії, примусивши науковців інтерпретувати мистецтво народного танцю в дусі партійних постанов. Водночас, незважаючи на ідеологічний тиск, з'являється цілий ряд ґрунтовних праць, присвячених вивченню феномена української народної хореографії в її регіональних різновидах (І.Антипова, К.Балог, М.Вантух, К.Василенко, П.Вірський, В.Герасимчук, А.Гуменюк, Ю.Гурєєв, Д.Демків, Д.Ластівка, В.Петрик, В.Шмаренков та ін.) та сучасних формах функціонування.
Суттєві корективи у тематику таких досліджень внесло останнє десятиріччя, в яке накреслено нові напрямки наукового пошуку. Народна хореографія розглядається в контексті різних соціальних функцій, які вона виконувала історично в українському побуті і вихованні підростаючого покоління (С.Забредовський, Є.Приступа, В.Пилат, О.Таранцева, А.Тарака-нова, Т.Чурпіта та ін.) та виконує і може виконувати тепер. Охоплюючи широке коло питань, їхня проблематика виявляє цілком очевидну непрописаність” теорії та історії народного танцю у вимірах культурологічного аналізу, який дозволяє розглянути її як складову національної духовної спадщини не тільки в історичній, але й філософсько-естетичній площині як цілісне явище, у взаємозв’язках з іншими складовими національної ментальності. Все це й обумовило вибір теми Народний танець у традиційній і сучасній культурі України”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з програмою наукових досліджень та планами наукової діяльності кафедри народної хореографії Київського національного університету культури і мистецтв. Тема дисертації затверджена головною вченою радою КНУКіМ 28 грудня 2002 року (протокол № 3).
Мета дослідження виявити культуротворчу динаміку розвитку народного хореографічного мистецтва та визначити перспективні напрямки його відродження за сучасних умов.
Завдання дослідження:
проаналізувати та узагальнити теоретичний досвід вивчення історії народного танцю в Україні;
розглянути історичні витоки українського народного танцю у контексті становлення та виокремлення етнонаціональної своєрідності української культури;
охарактеризувати існуючі традиційні логотипи народного танцю та варіанти їхньої модифікації у системах естетичного й фізичного виховання;
виокремити культуротворчі засади національного хореографічного мистецтва та обґрунтувати його рольову поліфункціональність в організації народного життя; довести на прикладі аналізу інтерпретацій гопака” необхідність перегляду сучасних технологій, які панують у галузі народної хореографії на користь відродження традиційних для неї змістовних характеристик;
накреслити шляхи оптимізації цього процесу в сучасних умовах.
Об’єкт дослідження український народний танець.
Предмет дослідження народний танець у традиційній і сучасній культурі України.
Для досягнення мети дисертантом використані такі методи дослідження: аналітичний при вивченні мистецтвознавчих підходів до обраної теми; історичний для обґрунтування періодизації, яка відтворює динаміку еволюційних змін, що відбуваються під впливом різних культурних традицій при формуванні характерних рис українського народного танцю та його регіональних ознак; культурологічний для з’ясування функцій, які виконувала і виконує народна хореографія у духовному житті українського етносу, й виокремлення в них ціннісних домінант, що не втратили своєї актуальності для сучасного буття; прогностичний у визначенні програми дій, спрямованих на оптимізацію розвитку української народної хореографії в умовах розбудови незалежної української держави; теоретичний для підведення підсумків дослідження.
Наукова новизна одержаних дисертантом результатів полягає у тому, що:
вперше в українському мистецтвознавстві феномен української народної хореографії розглянуто в контексті характеристик, які розкривають етнонаціональну своєрідність процесів становлення української культури на різних історичних етапах її існування;
висвітлено історичну динаміку формування світоглядних концептів, які обумовлюють стильові відмінності українського народного танцю порівняно з іншими етнонаціональними логотипами традиційного хореографічного мистецтва;
уточнені мистецтвознавчі характеристики щодо генези та рольового призначення народних хореографічних форм у трансляції смисложиттєвої інформації, закладеної в основу українських культурних традицій;
розглянуто світоглядний зміст і культуротворчі засади українського народного танцю та хореографічні технології, які репрезентують специфіку відображення ціннісних орієнтирів, вироблених етносом упродовж своєї історії;
виявлені тенденції, які визначають зміст сучасних підходів до традиційних форм народної хореографії, спрогнозовані наслідки тих протиріч, що репрезентує сьогодні неузгодженість між народницьким” і модерн” - проектами та у реаліях сучасної хореографічної практики їхнього використання;
запропоновано програму дій, спрямованих на оптимізацію процесів відродження та використання творчого потенціалу народного танцювального мистецтва за сучасних соціополітичних умов.
Практичне значення роботи. Одержані результати можуть бути використані для подальшого теоретичного осмислення феномена українського народного танцю в культурологічному аспекті та розроблення концепції щодо атрибутивних складових парадигми, закладеної в основу національної свідомості, порівняно з іншими її етнорізновидами; слугувати за основу наукових розвідок у напрямку оновлення мистецтвознавчих підходів щодо сталих технологій, які використовуються у хореографічній практиці відродження та виконавської інтерпретації традиційних для народної творчості танцювальних жанрів і засобів пластичної виразності, закладених в їхню основу.
Сформульовані у дослідженні теоретичні положення і висновки були зреалізовані на рівні курсів українського та народного сценічного танцю; вони є вагомим доповненням для курсів з історії українського хореографічного мистецтва та виконавства, спецкурсів і семінарів прикладного характеру, пов’язаних з методикою сценічної постановки українських танців, а також використовувалися у практичній діяльності професійних та самодіяльних колективів КНУКіМ та Київського національного авіаційного університету (КНАУ).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження дисертантом оприлюднені у виступах на: Міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференціях - Головні тенденції сучасного мистецького виконавства і методика виховання творчої особистості” (Київ, 1999 р.); Народне хореографічне мистецтво України: сьогодення і перспектива” (Київ, 2000 р.); Педагогічні пошуки в галузі мистецької освіти в Україні на межі третього тисячоліття: традиції, сучасність, перспективи” (Луганськ, 2003 р.); Хореографічне мистецтво: історія, сучасність, перспективи розвитку” (Київ, 2003 р.); „Українська хореографічна культура у сучасному державотворчому процесі: стан, проблеми, перспективи” (Київ, 2003 р.); "Українознавство в розбудові громадянського суспільства в Україні" (Київ, 2003 р.); „Творчість у контексті розвитку людини” (Київ, 2003 р.) наукових семінарах з народного сценічного танцю, які проводилися на базі училищ культури мм. Калуш та Канів; у доповідях, виголошених на кафедрах народної хореографії КНУКіМ та ДАКККіМ.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображені у 9 одноосібних працях автора: 5 з них надруковані у виданнях, затверджених рішенням ВАК України як фахові з мистецтвознавства, два методичні посібники; дві тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота (обсяг текстової частини становить 175 сторінок) складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури (200 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 188 сторінок.

Список литературы

В И С Н О В К И
Українське народне хореографічне мистецтво є самоцінним видом фундаментальною складовою національної культури. Коріння народної хореографії сягає найдавніших пластів народного буття, тоді як наука про неї сформувалася порівняно недавно, у двадцяті роки ХХ століття. Не маючи грунтовної науково-методологічної бази, ця галузь мистецтвознавства зазнала потужного тиску з боку радянської системи, що зумовила її неповноструктурність і однобічність в інтерпретації процесів і явищ народного хореографічного мистецтва. Дисертаційна робота є одним із перших в українському мистецтвознавстві дослідженням народного й народно-сценічного танцювального мистецтва у широкому контексті національної культури.
З огляду на реалії сьогодення в дисертації робиться висновок, що однією з необхідних передумов оптимізації розвитку української народної хореографії є відновлення суспільної значимості і престижності хореографічного мистецтва як у вимірах державної політики, що базується на засадах національної культури, так і наукової теорії, очищеної від наростів” методології, зрощеної на іншокультурному ґрунті.
У загальних висновках підсумовуються результати дослідження:
1. Доведено, що теорію українського танцю треба розглядати в контексті тих закономірностей, які визначають філософсько-естетичні, історичні та соціокультурні детермінанти розвитку української культури в цілому. Необхідність такого підходу підтверджують мистецтвознавчий досвід вивчення феномена української народної хореографії та художня практика сценічного відродження, закладеного в основу її технології. Ідеологічна обумовленість цього досвіду тривалий час спрямовувала науковий пошук на вивчення й відтворення формально-стильових ознак народного танцювального мистецтва та його регіональних різновидів, залишаючи осторонь проблематику методологічного рівня.
2. Обґрунтовано, що специфічність рис українського народного танцю дозволяє виявити використання культурологічного підходу, який уможливлює з’ясування смисложиттєвого змісту функційних та ціннісних характеристик, закладених народною традицією у генетичний код пластичного мистецтва.
3. З’ясовано, що логотипи цих характеристик мають ті ж самі відмінності, що виокремлюють українські етнотрадиції серед іншомовних. Вони акумулюють у собі світоглядний досвід багатьох поколінь, опосередкований ритмо-мовно-руховими засадами, символіка яких є узагальненим втіленням історичної пам’яті етносу, своєрідною хронікою подій, що мали для нього доленосне значення.
4. Встановлено, що рольова поліфункційність народного хореографічного мистецтва є не тільки організаційною компонентою народного життя, але й потужним культуротворчим засобом, завдяки якому відбувається збереження вагомої для етнічної свідомості інформації і, водночас, синтезоване художнє відображення діалектики історичних змін, які мають для неї особливу актуальність.
5. Виявлено доцільність урахування сформульованої вище закономірності як такої, що дозволяє усунути комплекс протиріч, породжених неузгодженістю народницького” та модернового” проектів відродження і збереження народного танцювального мистецтва за сучасних умов. На прикладі аналізу вищезгаданих заходів щодо цієї проблеми спрогнозовані наслідки, до яких може призвести та призводить науково необґрунтоване використання хореографічних технологій, закладених в основу традиційних для народного танцювального мистецтва жанрів, зокрема Гопак”.
6. Показано, що спроби трактувати Гопак” як різновид бойового мистецтва”, його технічні можливості в цілому сприяють вихованню національної ідентичності серед молоді, проте, ідеологія”, вигадана В.Пилатом, є намаганням адаптувати процес виховання української молоді до іншомовних за культурними традиціями зразків східного походження, що суперечить національним традиціям.
7. Доведено, що Гопак” не можна розглядати лише як танець, позаяк його історія свідчить про те, що він завжди сприймався як художній символ нації та відповідної до її інтересів і потреб ідеології, вдосконалюючись і відшліфовуючись народом упродовж століть і постійно знаходячись у епіцентрі художньої та літературної творчості.
8. Виходячи з динаміки трансформаційних змін, у яких відбувалася поетапність переходу від фольклорно-побутових до професійних форм хореографічного відтворення закладеного у Гопак” етнокоду, дисертантом сформульовані концептуальні положення, реалізація яких на державному рівні сприятиме використанню творчого потенціалу народного танцювального мистецтва у соціополітичних культурних умовах українського сьогодення.
Дисертація не вичерпує усіх напрямків розробки теми. Комплексного дослідження потребує специфіка пластичних форм відтворення смисложиттєвих концептів, закладених в основу українських фольклорних традицій у різних жанрах народного хореографічного мистецтва, у контексті порівняльного аналізу з іншими за культурним походженням; проблема етногенезу та пов’язаних з нею питань жанрових модифікацій у проекції на визнані мистецтвознавчою наукою принципи класифікації різновидів українського народного танцю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Авраменко В. Українські народні танки, музика і стрій. Голівуд, 1947. 80 с.
2. Антонович Д. Передхристиянська релігія українського народу. // Українська культура. К.: Либідь,1993. С. 189 196.
3. Антонович Д. Українське мистецтво // Українська культура. К.: Либідь, 1993. С. 237 240.
4. Антонович Д. Український театр //Українська культура. К.:Либідь, 1993. С. 443 473.
5. Балог К. Мої роси і зорі. Ужгород: Карпати, 1988. 60 с.
6. Балог К. Танці Закарпаття. Ужгород: Карпати, 1998. 144 с.
7. Бахрушин Ю. История русского балета. М.: Просвещение, 1973. 254 с.
8. Белов В. Лад. Очерки о народной эстетике // Наш современник. 1981. № 6. С.143-153.
9. Берк П. Популярна культура в ранньомодерній Європі. К.: УЦКД, 2001. 376 с.
10.Биструшкін О. Культурна політика в столиці // Українська культура. 2002. № 1. С. 67.
11.Біленький-Носенко П. Словник української мови. К. Наукова думка, 1966. 468 с.
12.Блок Л. Классический танец. М.: Искусство, 1987. 556 с.
13.Богаткова Л. Танцы народов СССР. М.: Молодая гвардия, 1951. 192 с.
14.Богданов-Березовский В. Галина Уланова. М.Л.: Искусство, 1949. 137 с.
15.Бойківщина. К.: Наукова думка, 1983. 304 с.
16.Бондар-Терещенко І. Впроти ночі до вітру // Кур`єр Кривбасу. 2001. № 136. С. 172 175.
17.Бондаренко Л. Святковий хоровод. К.: Музична Україна, 1981. 143с.
18.Бондаренко Л. Методика хореографической работы в школе и внешкольных заведениях. К.: Музична Україна, 1985. 218 с.
19. Бондаренко Л. Ой минула вже зима та Маринонька: Літературно-графічний запис фольклорних танців з піснями для дітей середнього віку. К., 1992. 20 с.
20.Боримская Г. Некоторые проблемы современной украинской народной хореографии: Автореф. дис...канд.искусствоведения: 820 / Театральное искусство. М.: ГИТИС, 1972. 24 с.
21.Боримська Г. Самоцвіти українського танцю. К.: Мистецтво, 1974. 136 с.
22.Вантух М. Спадкоємці великого ансамблю // Культура і життя. 2002. 14 серпня.
23.Вантух М. Танець на тлі соняшників //День. 2001. 10 серпня.
24.Василенко К. Лексика українського народно-сценічного танцю: Автореф. дис... д.мистецтвознавства: 17.00.01 КДУКіМ. К., 1998. 52 с.
25.Василенко К. Лексика українського народно-сценічного танцю. К.: Мистецтво, 1996. 494 с.
26.Василенко К. Украинский народный танец. М.: Искусство, 1981. 160 с.
27.Василенко К. Український танець: Підручник. К.: ІПК ПК,1997. 282 с.
28.Вахрамєєва Р. Веселкова Терпсихора // Демократична Україна. 2002. 2 липня.
29.Верховинець В. Теорія українського народного танцю. К.: Музична Україна, 1990. 150 с.
30.Верховинець (Костів) В. Теорія народного українського танка. Полтава, 1920. 71 с.
31.Вірський П. Передмова до четвертого видання // Верховинець В. Теорія українського народного танцю. К.: Музична Україна, 1990. 12 с.
32.Вірський П. У вихорі танцю. К.: Мистецтво, 1977. - 85 с.
33.Волошенюк О., Гриценко О. Масова культура та українське суспільство // Культурна політика України. К., 1995. С.3339.
34.Воропай О. Звичаї нашого народу. К.: Оберіг, 1991. Т. 1 455 с.
35.Гачев Г. Жизнемысли // Литературная газета. 1988. 17 августа.
36.Герасимчук Р. Особенности украинских народных танцев Карпатского региона. М.: Наука, 1964. 9 с.
37.Герасимчук Р. Развитие народного хореографического искусства Советского Прикарпатья: Автореф. дис...канд.искусствовед. / ИИФЭ им. М.Рыльского АН УССР. К., 1956. 18 с.
38.Гоголь Н. Вечера на хуторе близ Диканьки. Миргород. М.: Худож. литература, 1982. 431 с.
39.Голейзовский К. Образы русской народной хореографии. М.: Искусство, 1964. 368 с.
40.Григор’єв П. Збірник українських народних танців. К.: Центр. будинок народної творчості УРСР, 1957. 96 с.
41.Григор’єв Г. Збірник українських народних танців. Нью-Йорк: Говерла, 1962. 94 с.
42.Гриценко О., Стріха М. Концепція державної культурної політики України (Основні положення) // Культурна політика України. К., 1995. С. 4-13.
43.Гриценко О. Українська популярна культура як об`єкт дослідження // Нариси української популярної культури. К.: УЦКД, 1998. 760 с.
44.Грушевський М. Історія української літератури. К.: Либідь, 1993. Т. 1. 391 с.
45.Губ’як В. Фольклорні обереги духовності: Посібник. Івано-Франківськ, 2001. 325 с.
46.Гуменюк А. Класифікація та характеристика українських народних танців // Українські народні танці. К.: В-во АН УРСР, 1962. С. 976.
47.Гуменюк А. Народне хореографічне мистецтво України. К.: В-во АН УРСР, 1963. 235 с.
48.Гуревич А. Средневековый купец // Одиссей. М.: Наука, 1990. С. 97131.
49.Гурєєв Ю. Танцює Подолянчик”: Збірник танців. К.: Музична Україна, 1981. 195 с.
50.Даль К. Толковый словарь живого великорусского языка. М.: Государственное изд-во иностранных и национальных словарей, 1955. Т. 1. 278 с.
51.Дей О. Перлини Карпатського краю // Коломийки: Львів.: Книжково-журнальне вид-во, 1962. С. 3 48.
52.Демків Д. Патріарх гуцульської хореографії // Культура і життя. 2001. 9 червня.
53.Демків Д. Ярослав Чуперчук. Феномен гуцульської хореографії. Коломия: Вік, 2001. 168 с.
54.Демків Д. Феномен гуцульської хореографії // Демків Д. Ярослав Чуперчук. Феномен гуцульської хореографії. Коломия: Вік, 2001. С. 7 38.
55.Денисова Т. Сучасний погляд в культурному просторі // Слово і час. 2002. - № 5. С. 30 32.
56.Денисюк В. Українці усього світу єднаються на Волині // Молода Волинь. 1994. 29 липня.
57.Дзюба І. Деякі проблеми і перспективи української культури // Кур’єр Кривбасу. 2002 - № 153. С. 3 7.
58.Дзюба І. Злам тисячоліть: фантом чи реальність // Кур`єр Кривбасу. 2002. - № 147. С. 3 8.
59.Добровольская Г. Танец, пантомима, балет. Л.: Искусство, 1975. 124 с.
60.Дункан А., Шнейдер И. Айседора Дункан. К.: Мистецтво, 1990. 347 с.
61.Етимологічний словник української мови. К.: Наукова думка, 1982. Т.1. 631 с.
62.Ермолаев А. Статьи, воспоминания. М.: Сов. композитор, 1982. 207 с.
63.Забредовський С. Педагогічні умови розвитку мотиваційної сфери студентів хореографічної спеціалізації у процесі фахової підготовки у вузі культури: Автореф. дис...канд.пед.наук: 13.00.01 / Київський державний інститут культури К., 1997. 22 с.
64.Забужко О. В Європі Україна знана своєю мафією і своїми остарбай-терами // Слово Просвіти. 2002. 2 8 серпня.
65.Захаров Р. Записки балетмейстера. М.: Искусство, 1976. 350 с.
66.Захаров Р. Слово о танце. М.: Молодая гвардия, 1977. 158 с.
67.Захаров Р. Сочинение танца. М.: Искусство, 1989. 235 с.
68.Звонар І. Народна за визнанням // Новини Закарпаття. 1998. 22 серпня.
69.Зінич О. Вічна мелодія танцю // Культура і життя. 2002. 10 липня.
70.Зинич Е. Гений танца с берегов Днепра // Правда Украины. 2001. 4 апреля.
71.Иваньо И. Очерк развития эстетической мысли Украины. М.: Искусство, 1981 423 с.
72.Іваницький А. Українська народна музична творчість: Навч. посібник. К.: Музична Україна, 1999. 222 с.
73.Історія української культури. К.: Либідь, 1994. 656 с.
74.Камін В. Народно-сценічний танець у дитячому хореографічному колективі. К.: 1996. 68 с.
75.Кардашинець І. Андрій Кість і його школа // Новини Закарпаття. 2001. 26 травня.
76.Каценко В. Козацькі забави” підкорили мури Старої фортеці // Україна молода. 1998. 17 вересня.
77.Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. К.: Обереги, 1994. Т.3. 528 с.
78.Книш Т. Жива душа народу. До ювілею українського танцю. Вінніпег: Новий шлях, 1966. 78 с.
79.Кокуленко Б. Воістину народний // Кіровоградська правда. 1996. 19 вересня.
80.Косаківська Л., Чекалов О. Танцювальний фольклор і становлення українського національного мистецтва // Культура України. К., 2001. Вип. 8. С. 34-46.
81.Костровицкая В. 100 уроков классического танца. Л.: Искусство, 1972. 238 с.
82.Костровицкая В., Писарев А. Школа классического танца. Л.: Искусство, 1968. 262 с.
83.Кошелівець І. Панорама найновішої літератури в УРСР. Мюнхен.: Сучасність, 1974. 701 с.
84.Кравченко І. На відміну від янголів, людина тілесна // Літературна Україна. 1993. 22 квітня.
85.Красовская В. Ваганова. Л.: Искусство, 1989. 222 с.
86.Красовская В. История русского балета. Л.: Искусство, 1978. 230 с.
87.Кречко М. Ми з Верховини. К.: Мистецтво, 1964. 96 с.
88.Кривохижа А. Закаблукам лиха дам! // Кіровоградська правда. 1996. 19 вересня.
89.Кривохижа А. Я жив танцем // Кіровоградська правда. 2000. 5 грудня.
90.Кримський С. Деякі універсалії української культури //Українська культура. 2003. № 1. С. 67.
91.Кричивець М. На шкільному святі: Зб. танців. К., 1973. 168 с.
92.Культура і побут населення України. К.: Либідь, 1993. 288 с.
93.Культура України: стан, проблеми, тенденції розвитку. К.: ІПК ПК, 1997. 268 с.
94.Купленник В. Нариси до історії українського народного танцю. К.: 1997 63 с.
95.Левин М. Гимнастика в хореографической школе. М.: Терра-спорт, 2001. 92 с.
96.Ли Г. История инквизиции в средние века. Смоленск.: Русич, 2001. 640 с.
97.Лозко Г. Українське народознавство. К.: Зодіак ЕКО, 1995. 368 с.
98.Лопухов А., Ширяев А., Бочаров А. Основы характерного танца. М. Л.: Искусство, 1939. 188 с.
99.Лукиан. Сочинения: В 2-х тт.- СПб: Алетейя, 2001. Т. 2. 538 с.
100. Макаров А. Малая энциклопедия киевской старины. К.: Довіра, 2002 558 с.
101. Макаров А. Світло українського бароко. К.: Мистецтво, 1994. 286с.
102. Макаров А. Київські дива // Вечірній Київ. 2002. 24 травня.
103. Макаров В. Віщий тиждень // Вечірній Київ. 2002. 13 грудня.
104. Мессерер О. Уроки классического танца. М.: Искусство, 1967. 552 с.
105. Мистецтвознавство. Ів.-Франківськ: Плай, 2001. 198 с.
106. Музиченко Я. Таланти рідної землі // Освіта. 2001. 12 19 вересня.
107. Наливайко С. Таври: індійське плем’я в Криму? // Всесвіт. 1990. № 3.- С. 174181.
108. Народна артистка СРСР Л.Д.Чернишова: Зб. досліджень і спогадів. К.: Мистецтво, 1978. 176 с.
109. Народні оповідання. К.: Наукова думка, 1983. 503 с.
110. Нероденко В. Буковинець та буковинка: Літературно-графічний запис українських народних танців. К., 1992. 20 с.
111. Нероденко В. Веснянка. Корчма. Козачок: Літературно-графічний запис українських народних танців. К., 1992. 34 с.
112. Новерр Ж.Ж. Письма о танце. Л.-М.: Искусство, 1965. 374 с.
113. Носович И. Словарь беларусскаго наречія. СПб. , 1870. 512 с.
114. Олександрова Н. Масові танки. Харків, 1932. 45 с.
115. Опис Київського намісництва 70 80 років ХYШ ст. К.: Наукова думка, 1989. 390 с.
116. Орел Л., Свирида Р. Від коляди до коляди // Народна творчість та етнографія. 2000. № 1. С. 63 67.
117. Орлов В. Мистецтво і педагогічні технології // Мистецтво та освіта. 2001. № 1. С. 8 12.
118. Осадців Т. Спортивні танці: Навч. посібник. Львів, 2001. 340 с.
119. Парійський Є. Різнобарвність талантів // Робітнича газета. 1992. 1 жовтня.
120. Пастернакова М. Українська жінка в хореографії. Вінніпег, 1964. 238 с.
121. Пасютинская В. Волшебный мир танца. М.: Просвещение, 1985. 220 с.
122. Педагогічні пошуки в галузі мистецької освіти в Україні на межі третього тисячоліття. Луганськ: Коледж культури і мистецтв, 2001. 226 с.
123. Пейсахович Ю. Під ясними вітрилами надії // Art line. 1998. - № 2. C. 12-13.
124. Пилат В. Бойовий гопак. Львів: Галицька Січ, 1994. 288 с.
125. Піскунов Ф. Словниця української мови. Одеса, 1875. 468 с.
126. Покровська В. Фестиваль дарує свято // Деснянська правда. 1994. 7 квітня.
127. Потебня А. Объяснения малорусских и сродных народных пъсень. Варшава, 1883. Т. 1. 214 с.
128. Приступа Є. Народна фізична культура українців. Львів, 1995. 225 с.
129. Приступа Є. Система народних знань і уявлень про фізичне виховання людини // Традиції фізичної культури в Україні. К: Інститут змісту і методів навчання, 1997. С. 131 146.
130. Приступа Є., Левків В., Мозола Р. Теоретичні та методичні аспекти класифікації засобів народної фізичної культури // Традиції фізичної культури в Україні. К.: Інститут змісту і методів навчання, 1997. С. 115 130.
131. Приступа Є., Пилат В. Традиції української національної фізичної культури. Львів: Троян, 1991. 102 с.
132. Прокопчук Я. Магія танцю в Києві // Президентський вісник. 2002. 25 лютого.
133. Пшеничний В. Діти і зірки в балеті // Культура і життя. 2001. 26 травня.
134. Рильський М. Чародій танцю // Верховинець В. Теорія українського народного танцю. К.: Музична Україна, 1990. 150 с.
135. Різник О. Танець // Нариси української популярної культури. К.: УЦКД, 1998. С. 645 654.
136. Рубчак Б. Авангард допоможе українській літературі побути в світі, коли розвіє народницько-просвітянський туман // Сучасність. 1996. № 3 4. С. 204 219.
137. Руднев С., Фиш Э. Ритмика. Музыкальное движение. М.: Просвещение, 1972. 334.
138. Рутковська О. Дивосвіт Василя Верховинця, або репресовані танці // Культура і життя. 2002. 24 квітня.
139. Садовський М. Мої театральні згадки. Харків, 1930. 156 с.
140. Сизоненко З. Віночок. Чотири українські народні танці. К.: 1962. 84 с.
141. Серебренников Н. Поддержка в дуэтном танце. Л.: Искусство, 1979. 150 с.
142. Сковорода Г. Твори: У 2-х томах. К.: В-во АН УРСР, 1961. Т. 2. 545 с.
143. Скуратівський В. Берегиня. К.:Радянський письменник, 1987. 278 с.
144. Скуратівський В. Русалії. К.: Довіра, 1996. 734 с.
145. Словник староукраїнської мови ХІУ ХУ ст. К.: Наукова думка, 1977. Т. 1. 630 с.
146. Словник української мови (Новий тлумачний словник української мови): У 4-х томах. К.: Аконіт, 2001. Т.1. 912 с.
147. Срезневский И. Материалы для словаря древнерусского языка. М.: 1958. Т.1. 1420 с.
148. Станішевський Ю. Грані ювілейного року // Музика. 2002. - № 4 5. С.18-25.
149. Станішевський Ю. П.П.Вірський народний артист СРСР. К.: Держ. вид-во образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1962. 46 с.
150. Станішевський Ю. Розквіт українського балету. К., 1961. 48 с.
151. Станішевський Ю. Танцювальне мистецтво Радянської України. К., 1967. 48 с.
152. Степовий О. Українські народні танці: Етнографічний нарис. Аусбург, 1946. 31 с.
153. Стуколкина Н. Черыте экзерсиса. М.: Всероссийское театральное общество, 1972. 398 с.
154. Танці ансамблю Дніпро”. К., 1960. 104 с.
155. Танці Полтавщини. К., 1969. 102 с.
156. Танцювальна веселка. К., 1975. 302 с.
157. Тараканова А. Система хореографічного виховання в школах і позашкільних закладах. К., 1996. 282 с.
158. Таранцева О. Формування фахових умінь майбутніх учителів хореографії засобами українського народного танцю: Автореф. дис...канд.пед.наук.: 13.00.01 / Інститут педагогіки та психології профосвіти АПН України. К., 2002. 20 с.
159. Тарасенко Г. Дивосвіт. К.: МНП - Центр., 1995. 204 с.
160. Творун С. Загальнодержавні свята // Урядовий кур’єр. 1995. 24 червня.
161. Ткач М. Таїна народних традицій // Наука і культура, 1990. Вип.24. С.406-410.
162. Ткаченко Т. Народный танец. М.: Искусство, 1967. 655 с.
163. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край: Материалы и исследования, собранные П.П.Чубинским СПб., 1877. Т.4. 713 с.
164. Тітов В. Народні подільські танці. Хмельницький, 2002. 152 с.
165. Толочко О. Русь” очима України”: в пошуках самоідентифікації та континуїтету //Сучасність. 1994. № 1. С.111117.
166. Українознавство: Хрестоматія. К.: Либідь, 1996. Книга 1. 352 с.
167. Українські народні танці. К.: В-во АН УРСР, 1962. 360 с.
168. Українські народні танці. К.: Наукова думка, 1969. 360 с.
169. Українські народні танці. К.: Наукова думка, 1985.- 360 с.
170. Українська художня культура. К.: Либідь, 1996. 415 с.
171. Устинова Т. Русские танцы. М.: Молодая гвардия, 1954. 261 с.
172. Федоришин В. Веснянки. К.: Академія, 1999. 15 с.
173. Фесенко В. Танцює Сонечко”. К.: Музична Україна, 1980. 96 с.
174. Халаїм Т. Вічне натхнення Юності” // Буковинське віче. 2002. 15 травня.
175. Цвєткова Л. Народно-сценічний танець: Програма для дитячих хореографічних шкіл. Хмельницький, 2000. 43 с.
176. Цьось А. Українські народні ігри та забави. Луцьк: Надстир`я, 1994. 96 с.
177. Чистов К. Народные традиции и фольклор. Л.: Наука, 1989. 304 с.
178. Чмихов М. Давня культура: Навч. посібник. К.: Либідь, 1994. 288с.
179. Черкашина Л. Українська культура серця” в образах і символах національного фольклору // Народна творчість та етнографія. 2001. № 3. С. 48 53.
180. Черкаський Л. Живії струни України. К.: Академія, 1999. 107 с.
181. Чернов Н. От Гельцер до Улановой. М.: Искусство, 1979. 191 с.
182. Чижевський Д. Українська філософія // Українська культура. К.: Либідь, 1993. С. 167 188.
183. Чурко Ю. Белорусский хореографический фольклор. Мінск.: Вышейша школа, 1990. 414 с.
184. Шаян В. Джерело споконвічної сили української культури // Народна творчість та етнографія. 2001. № 1 2. С. 46 55.