НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ У СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Краткое описание

ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.Г. КОРОЛЕНКА

На правах рукопису

КРАВЧЕНКО Любов Миколаївна

УДК 371.13:373.61

НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ У СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

13.00.04 — теорія і методика професійної освіти

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
БОЙКО Алла Микитівна,
член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор

ПОЛТАВА — 2009

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………….. 5
РОЗДІЛ 1.
МЕТОДОЛОГО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ НЕПЕРЕРВНОЇ
ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ………....………………...

27
1.1. Актуальність та ступінь дослідженості проблеми ……………... 27
1.2. Концептуальні основи підготовки менеджера освіти в контексті сучасних інноваційних теорій управління……….…..
42
1.3. Педагогічна сутність і термінологічна характеристика процесу неперервної педагогічної підготовки менеджера освіти……….
78
1.4. Закономірності, суперечності, принципи та структура підготовки менеджера освіти в системі культурно-освітнього простору…………………………………………………………..

100
Висновки до першого розділу ………………………………….…. 116
РОЗДІЛ 2.
ІНТЕГРАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-КРЕАТИВНИХ І КОГНІТИВНО-МАНІПУЛЯТИВНИХ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ЯК ОРГАНІЗА-ЦІЙНО-МЕТОДИЧНА ОСНОВА ІННОВАЦІЙНОГО ФОРМУВАННЯ МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ ……………………………….

121
2.1. Конвергентний менеджмент – інноваційна індивідуально-креативна й когнітивно-маніпулятивна парадигма управління і самоуправління в освіті ………………………..............................….

121
2.2. Реінжиніринг: конвергентне перепроектування технологій діяльності менеджера освіти в контексті інноваційної парадигми розвитку …………………………..……………………

138
2.3. Досвід реалізації ідей конвергентного менеджменту у діяльності менеджерів освітніх структур прогресивних країн світу.........................................................................................

157
2.4. Специфіка і зразки інноваційної діяльності менеджерів освіти на регіональному рівні управління організацією ……….………
173
Висновки до другого розділу …………………………….………… 193
РОЗДІЛ 3.
ІНДИВІДУАЛЬНО ТА СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ПОЕТАПНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ ……………………………………………………….

197
3.1. Людинознавча компетентність: багатогалузевий комплекс фахових знань …........................................................................................
197
3.2. Методи прогнозування й генерування інноваційних ідей як діяльнісно-технологічний інструментарій менеджера освіти..................................................…………………………..….

227
3.3. Ринково-педагогічні технології професійного самоздійснення менеджера освіти …………………………………………………..
241
3.4. Технології реалізації владних повноважень менеджера освіти……………………………………………………………...
265
Висновки до третього розділу ………………………………...…….. 290
РОЗДІЛ 4.
РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ З УПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛІ ОСОБИСТІСНОГО ТА ПРОФЕСІЙНОГО ПОЕТАПНОГО САМОЗДІЙСНЕННЯ МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ ………………………….

293
4.1. Мета, завдання, наукові основи змісту й інноваційна технологія експериментальної роботи...............................................
293
4.2. Організація, зміст та результати початкової підготовки майбутнього менеджера в системі загальної середньої освіти регіону ……….……………….................................................................

305
4.3. Єдність теорії і практики у процесі основної професійної підготовки менеджера освіти у навчальному закладі III-IV рівнів акредитації …………...…............................................................

332
4.4. Розвиток професійних компетентностей менеджера освіти на післядипломному етапі неперервної педагогічної підготовки....
360
4.5. Результативність науково-дослідної роботи з проблеми дослідження та процес упровадження моделі поетапної професійної підготовки менеджера освіти впродовж життя………………………………………….……………………

385
Висновки до четвертого розділу …………………………….……... 390
ВИСНОВКИ…………………..……………………………………. 394
ДОДАТКИ.................................................................................................... 403
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………...……… 481

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток педагогічної науки в Україні неможливо розглядати поза сучасними глобалізаційними процесами, які забезпечують вільну дію законів і механізмів ринку, визначають завдання модернізації освіти в масштабах усієї планети. Освітні послуги як ринкові висувають на перший план формування людського капіталу, підготовку професіонала високого класу, його повну самореалізацію в обраній діяльності. Це тісно пов’язане з суспільними перетвореннями, зі змінами, які реально відбуваються з людиною, одержанням і сприйняттям інформації, інтернаціоналізацією простору, виходом у відкрите світове освітнє середовище, з гуманізацією педагогічних відносин, що потребує розробки нових теоретичних концепцій освіти, їх відповідності викликам сучасної дійсності.
У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, в Законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про вищу освіту” наголошується, що основною метою освіти є формування громадянина і професіонала, подальше підвищення якості освітніх послуг та рівня управління галуззю. Професійна освіта як складова системи національної освіти сьогодні набуває значення чинника соціально-економічного, інтелектуального й духовного розвитку суспільства, її провідними сутнісними ознаками є безперервність набуття знань та компетентність як запорука саморозвитку особистості, формування конкурентноздатності впродовж життя. Отже, професіоналізм стає провідною якісною характеристикою фахівця, у тому числі – керівника освітньої галузі.
Означене вище вимагає більш повної реалізації державної політики в галузі освіти, нових підходів до професійної управлінської діяльності, еволюції її концептуалістики, випереджувального оновлення людинотворчого потенціалу управління на тлі вимог постіндустріального суспільства, розкриття спектру індивідуальних можливостей особистості в процесі професійної управлінської підготовки.
Аналіз підготовленості керівних кадрів освіти виявив далеко не відповідний потребам суспільства стан управлінської діяльності, про що свідчить її оцінка: вчителями, серед яких лише 24,1% задоволених рівнем управління в навчальних закладах; батьками, 68,4% яких не задоволені якістю освітніх послуг і управління школою; учнями, 41,2% яких вважають, що школа має бути більш сучасною, а її управління – гнучкішим. Водночас 81,5% директорів загальноосвітніх навчальних закладів та їхніх заступників виявляють потребу в професійних управлінських знаннях, у цілеспрямованому розвитку фахової компетентності. Враховуючи одержані емпіричні дані, приходимо до висновку про гостру необхідність спеціальної професійної управлінської підготовки насамперед керівника первинного рівня організації освіти.
У сучасній вітчизняній педагогічній науці та практиці переважає бачення керівника освіти як директора школи, що формує власну професійну компетентність методом інтуїтивного пошуку, емпіричного використання лідерських та організаторських здібностей, несистемного накопичення фрагментарних управлінських знань і кращих зразків педагогічного досвіду в той час, коли організації освіти сьогодні потрібен менеджер – професійно підготовлений фахівець, який мислить масштабами галузі, сприймає визначальну місію освіти, має знання маркетингу, моніторингу, бізнесової специфіки освітніх послуг, володіє соціально-педагогічними й особистісно-креативними технологіями здобуття й використання знань та досвіду управлінської діяльності в ринкових умовах. Це свідчить про необхідність перебудови особистісних і соціальних чинників управління освітою.
Формування і подальший розвиток управлінця як менеджера освіти сьогодні можливі лише на засадах спеціальної поетапної професійної підготовки, поєднання у ній науково-теоретичних досягнень вітчизняної педагогічної науки, організаційно-технологічних розробок, передової практики, здобутків провідних світових шкіл менеджменту, що забезпечить високий рівень компетентності керівника освіти та неперервність його підготовки в розвитку як менеджера – висококваліфікованого професіонала, освітнього лідера й світового рівня організатора впродовж життя. Виходячи з означеного, постає необхідність розроблення інноваційної концепції професійної підготовки менеджера в системі неперервної педагогічної освіти.
У контексті дослідження важливе значення має аналіз вітчизняною і зарубіжною наукою методолого-теоретичних, організаційно-методичних і технологічних проблем підготовки управлінських кадрів. До методологічних аспектів відносимо праці авторів, які розкривають ідеї філософії освіти й нової парадигми виховання (Б. Ананьєв, В. Андрущенко, І. Аносов, Б. Бім-Бад, А. Бойко, В. Кремень, В. Луговий, В. Лутай, М. Романенко, А. Тхагапсоєв [12; 18; 20; 40; 51; 52; 254; 286; 412; 414] та ін.); містять загальні положення філософії (М. Бердяєв, Г. Гегель, А. Пригожин, В. Шинкарук [31; 97; 395; 524] та ін.); педагогіки (А. Дістервег, Д. Дьюї, О. Духнович, М. Корф, Г. Сковорода, В. Сухомлинський [133; 142; 209; 430; 455; 456] та ін.); психології, соціології (Г. Балл, Л. Виготський, П. Керженцев, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Г. Троцко [29; 95; 185; 275; 415; 467] та ін.); вчення про особистість, її пріоритетність та особливості розвитку, детермінованість її поведінки зовнішніми і внутрішніми факторами (Г. Костюк, С. Максименко, К. Роджерс, В. Сухомлинський [209; 296; 409; 455; 456] та ін.); положення антропології й педагогіки про самоцінність людини, її визнання вищою духовною цінністю і первинною творчою реальністю (І. Бех, Г. Ващенко, Н. Дем’яненко, А. Маслоу, Г. Олпорт, Ф. Перлз, Г. Сковорода, А. Сміт [38; 39; 77; 127; 308; 376; 430; 435] та ін.), про самоздійснення людини як основний шлях руху до особистісної зрілості й одну із її сутнісних потреб (Ш. Амонашвілі, Я. Коменський, Н. Кузьміна, А. Макаренко, Д. Ушинський, П. Юркевич [9; 264; 291; 482; 536] та ін).
Науковий інтерес становлять теоретичні положення системного (Б. Андрушків, О. Блейк, Г. Дмитренко, П. Друкер, Д. Трейсі, Е. Юдін [16; 17; 45; 134; 135; 139; 465] та ін.), комплексного (І. Ансофф, В. Бурега, І. Мар’єнко, Ф. Хміль, А. Шегда [21; 22; 71; 72; 299; 501; 517] та ін.), ситуаційного (М. Бідняк, М. Вудкок, М. Мескон, Р. Фішер, Д. Френсіс, М. Фолетт [43; 93; 312; 491; 493] та ін.), антикризового, маркетингового, бізнесового (В. Веснін, В. Гриньов, П. Друкер, Ф. Котлер, В. Лукашевич, Т. Серджіованні, Е. Уткін [85; 110; 140; 284; 424; 478; 480] та ін.) наукових підходів; закони і принципи теорії наукового менеджменту, самоменеджменту суспільних систем і особистості професіонала у сфері менеджменту організацій соціального й економічного типів (В. Берн, Б. Будзан, Л. Зайверт, Д. Карнегі, М. Мартиненко, У. Оучи, В. Шепель [73; 66; 158; 183; 300; 356; 523] та ін.), інформатизації освітніх комунікацій (М. Згуровський, В. Кремень, В. Луговий, В. Олійник, П. Таланчук [253; 254; 282; 283; 340; 341] та ін.).
У сучасних вітчизняних дослідженнях з управління та менеджменту освіти актуалізуються його сутнісні людиноцентричні аспекти (Н. Бібік, Є. Березняк, Т. Давиденко, Г. Єльникова, І. Жерносєк, Ю. Конаржевський, М. Красовицький, С. Крисюк, В. Курило, В. Пікельна, О. Савченко [42; 32; 117; 147; 152; 204; 205; 251; 260; 382; 417; 418] та ін.), інноваційні стратегії (В. Безпалько, В. Бондар, А. Бойко, Л. Ващенко, Л. Даниленко, Г. Дмитренко, В. Луговий, В. Мадзігон, В. Майборода, А. Макаренко, В. Маслов, В. Олійник, Н. Протасова, Є. Хриков, О. Цокур, В. Шаркунова [35; 63; 54; 77; 122; 134; 282; 287; 289; 292; 304; 305; 340; 398; 503; 506; 515] та ін.) та технології підготовки педагогічних кадрів (Л. Каращук, В. Козаков, В. Крижко, Е. Лузік, І. Лікарчук, О. Мармаза, Н. Островерхова, Є. Павлютенков, М. Сметанський, Т. Сорочан, Г. Тимошко [182; 195; 256; 257; 283; 279; 299; 355; 360; 439; 463] та ін.), психологічні основи менеджменту освіти (Л. Карамушка, І. Коганець, Н. Коломінський, В. Моляко, Л. Орбан-Лембрик, С. Подмазін [180; 181; 194; 200; 201; 342; 343; 387] та ін.).
Окремо необхідно виділити праці: Л. Ващенко – „Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону” (К., 2005), в якій на засадах школознавства і наукового менеджменту пропонується авторська модель інноваційного середовища соціально-педагогічного комплексу регіону, розроблена з урахуванням сучасних соціокультурних і технологічних вимог до професіоналізму управлінських кадрів; Н. Коломінський – „Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект)” (К., 2000), де з позицій соціономічних професій досліджується особистість менеджера освіти як найвища цінність суспільства, системотвірний чинник оновлення і розвитку школи; Т. Рогова – „Персоналізований підхід в управлінні педагогічним колективом школи” (Харків, 2006), у якій на основі персоналізованого підходу обґрунтовано критерії ефективності управління освітою; В. Крижко, І. Мамаєва – „Аксіологічний потенціал державного управління освітою” (К., 2005), де на технологічному рівні розроблено низку методик підготовки менеджера на етапі вищої педагогічної освіти.
Певним доробком в обґрунтуванні наукових і організаційно-педагогічних основ підготовки сучасних управлінських кадрів стали дисертаційні дослідження: Л. Каращук („Дидактичне обґрунтування змісту підготовки менеджерів освіти у системі післядипломної освіти”, – К., 1995); Г. Тимошко („Система підготовки резерву керівних кадрів загальноосвітнього закладу до управлінської діяльності”, – К., 2004); Т. Сорочан („Розвиток професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти”, – Луганськ, 2005); В. Шаркунової („Соціальне управління та концепції педагогічного менеджменту в загальноосвітніх закладах”, – К., 1998) та ін. Отже, здійснено внесок у розвиток традиційної універсальної педагогічної підготовки менеджера освітніх організацій.
Проте аналіз праць учених свідчить про тенденцію пізньої професійної підготовки менеджера освіти в основному на її післядипломному етапі. Формування менеджера освіти на основі особистісно-соціального, компетентнісного, особистісно орієнтованого підходів здійснюється недостатньо. Роботи дослідників, які б вивчали проблему поетапної професійної підготовки менеджера освіти впродовж життя з урахуванням сучасних освітньо-ринкових та інших інноваційних підходів, відсутні. Загострилася потреба фундаментальних методолого-аксіологічних досліджень неперервної професійної підготовки менеджера на базі відповідної дослідно-експериментальної діяльності, поглибленого вивчення та визначення основних педагогічних понять професійного менеджменту, створення нових професійно-педагогічних програм, діагностувальних, проектувальних і формувальних методик. Отже, наукові основи поетапної професійної підготовки менеджера у системі неперервної педагогічної освіти залишаються недостатньо обґрунтованими педагогічною наукою на методолого-теоретичному й організаційно-методичному рівнях.
Закономірності, протиріччя, провідні тенденції суспільного розвитку в умовах модернізації освіти та ринкових економічних відносин виявили потребу в дослідженнях, присвячених проблемі поетапної професійної підготовки менеджера освіти на засадах концентричного формування соціально й особистісно значущих компетентностей та безперервності професійної освіти менеджера впродовж життя. Про це свідчить наявність гострих суперечностей особистісно-соціального, загальнопедагогічного, теоретико-змістового, організаційно-технологічного характеру:
– між прискореним розвитком людиноцентричного суспільства, становленням вітчизняної інтелектуальної економіки, відповідного ринку освітніх послуг та особистісно й соціально недосконалою, універсальною підготовкою управлінських кадрів, орієнтованих на традиційну єдину масову школу;
– між об’єктивною потребою країни у висококваліфікованих менеджерах, здатних до особистісного саморозвитку і професійного поступу в європейську цивілізацію, та незадовільним станом вітчизняної підготовки керівних кадрів переважно у системі підвищення кваліфікації з домінуванням предметної спрямованості й, у зв’язку з цим, неспроможністю управлінців оперативно реагувати на нові запити ринку, розробляти та освоювати стабільні конкурентні стратегії розвитку й модернізації навчальних закладів усіх типів;
– між глобальними світовими тенденціями нагромадження знань, інтеграції бізнесової й освітньої кон’юнктури, створенням світового рівня наукових шкіл менеджменту персоналу та відсутністю вітчизняної науково обґрунтованої системи і поетапного цілісного процесу професійної підготовки менеджерів освіти;
– між прийнятим розумінням сутності управління освітою як упливу, що відповідає когнітивно-маніпулятивній суб’єкт-об’єктній директивній парадигмі управлінської діяльності, та інноваційним баченням сутності управління, яке базується на індивідуально-креативній суб’єкт-суб’єктній гуманістичній парадигмі педагогічно доцільної взаємодії і характеризується як менеджмент освіти;
– між загальним універсальним характером підготовки управлінських кадрів, їхнього вдосконалення на засадах інтуїтивного пошуку, несистемного накопичення емпіричних зразків лідерських та організаторських якостей, педагогічного управлінського досвіду та потребою спеціальних інноваційних теоретико-змістових і організаційно-методичних технологій неперервної професійної підготовки менеджера освіти, цілеспрямованого відбору знань концентричного характеру, які дозволяють по-новому сформувати комплекс професійних компетентностей, побудувати систему відносин із споживачами освітніх послуг на основі максимального задоволення зростаючих особистісних і суспільних потреб;
– між досить високим рівнем розробленості у національній системі освіти теорії і практики ступеневої (бакалаври, магістри), післядипломної підготовки педагогічних кадрів та недостатнім усвідомленням потреби в неперервній спеціальній фаховій освіті менеджерів як професійних управлінців на засадах поетапної професіоналізації впродовж життя.
Таким чином, усебічне вивчення широкого практичного досвіду, теоретичний аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, соціально-педагогічна значущість і висока суспільна затребуваність розв’язання проблем модернізації управління освітою зумовили актуальність і доцільність дослідження та дали підстави для визначення теми дисертаційної роботи — „Наукові основи підготовки менеджера освіти у системі неперервної педагогічної освіти”.
Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є плановою в структурі науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка з вивчення проблеми „Антропологічні засади формування особистості вчителя в системі неперервної педагогічної освіти” та держбюджетних наукових тем кафедри педагогіки: „Педагогічні засади єдності теорії і практики в багаторівневій підготовці майбутніх учителів (бакалаврів та магістрів)” (державний реєстраційний № 0100U001530); „Теоретико-методологічні й методичні засади організації закладів педагогічної освіти ІІІ-IV рівнів акредитації як педагогічних комплексів”(державний реєстраційний № 0103U001236). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (протокол від 24 червня 2004 р. № 11), узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол від 23 листопада 2004 р. № 9).
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні наукових основ, розробленні теоретичної концепції та моделі професійної підготовки менеджера в системі неперервної педагогічної освіти, їх експериментальній перевірці.
Відповідно до мети визначено такі завдання:
1. Науково обґрунтувати теоретичну концепцію процесу поетапної професійної підготовки менеджера освіти у контексті модернізації освіти та інноваційних ринкових парадигм управління.
2. Виявити науково-педагогічну сутність, закономірності, суперечності, принципи, здійснити уточнення й модифікацію основних понять поетапної неперервної професійної підготовки менеджера освіти.
3. Теоретично обґрунтувати структуру процесу поетапної професійної підготовки менеджера освіти широкої вікової періодизації.
4. Визначити й науково обґрунтувати основні концентричного характеру професійно-педагогічні компетентності менеджера освіти та специфіку їх розвитку на кожному із етапів і відповідних їм організаційно-технологічних концентрів.
5. Розробити й експериментально перевірити модель неперервної поетапної професійної підготовки та особистісного самоздійснення менеджера освіти впродовж життя.
6. З’ясувати і теоретично узагальнити систему управлінських знань, науково обґрунтувати педагогічні механізми, ринково-педагогічні технології та цикл методичних процедур підготовки менеджера освіти на кожному із етапів і відповідних організаційно-технологічних концентрів.
7. Науково обґрунтувати критерії і показники динаміки розвитку основних компетентностей менеджера освіти у процесі неперервної професійної підготовки.
8. Розробити експериментальний регіональний науково-методичний комплекс для перевірки організаційно-функціональної моделі поетапної неперервної професійної підготовки менеджера освіти в інтегрованому соціально-педагогічному середовищі.
Об’єкт дослідження – підготовка, самовдосконалення та самоздійснення менеджера освіти впродовж життя.
Предмет дослідження – наукові основи процесу поетапної професійної підготовки менеджера у системі неперервної педагогічної освіти й самоосвіти.
Концептуальна ідея дослідження. У сучасному міжнародному освітньому просторі мають місце дві головні тенденції в розвитку освіти: а) загальна універсалізація; б) конкретна професіоналізація. Універсальна освіта сприяє засвоєнню загальних знань, які підлягають операціоналізації, формує вміння враховувати різні наукові й практичні підходи та позиції, виробляти механізми взаєморозуміння між людьми. Така традиційна загальноуніверсальна освіта управлінців забезпечувала підготовку директорів масових навчально-виховних закладів єдиного типу.
Сьогодні поняття „директор школи” не вміщає всіх вимог глобалізованого суспільства з ринковими соціально-економічними основами до управління освітою. Цим потребам відповідає поняття „менеджер освіти” як цілеспрямовано професійно підготовлений фахівець, здатний до праці в швидкозмінних ринкових умовах й управління як різноманітними типами навчальних закладів, так і масштабними освітніми системами. Професійна освіта такого фахівця має особистісну і соціальну значущість, забезпечує перетворення знань у його власне особистісно-професійне надбання, передбачає креативно-рефлексивне ставлення до оточення і власних можливостей, сприяє неперервному професійному опануванню й удосконаленню знань, умінь і навичок, виробленню комплексу компетентностей професії менеджера і виходу за її межі. Отже, менеджер у своїй підготовці потребує конкретної професіоналізації змісту освіти.
Цей тип освіти враховує залежність формування професійних знань і світогляду від реалій соціально-економічного розвитку суспільства і життєвих особистісних сприймань на різних вікових етапах, передбачає вироблення здатності до індивідуального вибору й самостійного рішення, інтеграції у системі підготовки передусім професійних, а також сучасних загальних універсальних знань, які перетворюються у процесі педагогічного адаптаційного розвитку на особистісно-соціальні. Особистість, послідовно пізнаючи основи провідних спеціальних наук, вивчає себе, самореалізується і професійно зростає на ранніх (початкових) та подальших (основному й післядипломному) етапах підготовки, у результаті чого відбувається формування особистісно і соціально значущих професійних компетентностей менеджера. Таким чином, не заперечуючи універсалізації освіти, акцентуємо увагу на процесі поетапної професійної підготовки менеджера широкої вікової періодизації у системі неперервної педагогічної освіти.
Концептуальна ідея дослідження інтегрує такі наукові положення:
1) професійна підготовка менеджера освіти ґрунтується на філософському вченні про людину як біосоціальну істоту, суб’єкта розвитку і саморозвитку в інтегрованій єдності антропоцентричних і соціоцентричних даних її характеристики. Вона конкретизується в наукових підходах – особистісно-соціальному, компетентісно-концентричному, діяльнісному, відносницькому, бізнесовому, маркетинговому, антикризовому та ін. й інноваційних теоріях – діалогічної парадигми (від управлінського впливу до взаємодії), розвитку конкурентноздатної особистості, теорії бізнесу, що розглядає освіту як ринок відповідних послуг; генетичного і рефлексивного моделювання складних систем і об’єктів; самоменеджменту і когнітивної мобільності професіонала впродовж життя та ін.;
2) „менеджер освіти” – це: високого рівня професіонал, освітній лідер, талановитий організатор педагогічної взаємодії, що володіє конвергентним мисленням, творчими і організаторськими здібностями, наділений владними повноваженнями з боку держави чи власника закладу, професійно керує педагогічним колективом відповідно до мети, місії, освітніх стандартів та соціально значущих педагогічних вимог, забезпечує рентабельність і конкурентноздатність освіти, здійснює моніторинг внутрішнього і зовнішнього педагогічного середовища, проводить маркетинг освітніх послуг, налагоджує ефективні зв’язки з громадськістю, як креативна особистість займається оперативним упровадженням інновацій у практику діяльності закладу освіти. Такий рівень якості професіонала неможливо забезпечити за відсутності науково обґрунтованого поетапного процесу його спеціальної підготовки;
3) сучасні глобалізаційні процеси вимагають при професійній підготовці менеджера врахування вітчизняного й світового досвіду інтеграції індивідуально-креативних і когнітивно-маніпулятивних парадигм взаємодії, педагогічно-адаптаційного розвитку й використання ринкових технологій бечмаркінгу, реінжинірингу бізнес-процесів, моніторингу, консалтингу, що становить змістову й організаційно-методичну основу професійного особистісно-соціального формування сучасного менеджера освіти і зумовлює процес його поетапної професійної підготовки у системі неперервної педагогічної освіти;
4) поетапна професійна підготовка є інтегрованою компетентнісно-концентричною цілісністю, що становить упорядковану множину взаємопов’язаних компонентів і виявляється в науковому обґрунтуванні комплексу концентричного характеру професійно-педагогічних компетентностей, які послідовно розвиваються у єдності початкового – професійно-орієнтувального, основного – професійно-формувального та післядипломного – професійно-супроводжувального етапів, спрямованих на становлення учнів, студентів, магістрантів та діючих керівників освіти як менеджерів, суб’єктів управлінського виховання, навчання й особистісного саморозвитку;
5) у процесі поетапної професійної підготовки в загальноосвітньому навчальному закладі, педагогічному університеті та установах післядипломної освіти особистість менеджера сприймається як найвища цінність, визнається її унікальність та неповторність, враховуються індивідуальні можливості та зміст суб’єктивного досвіду – учня, студента, педагога й управлінця, а отже, відбувається стимулювання самоактуалізації особистості менеджера широкої вікової періодизації.
Концептуальна ідея дослідження та основні її наукові положення дозволили сформулювати загальну гіпотезу дослідження: процес поетапної професійної підготовки менеджера у системі неперервної педагогічної освіти може бути успішно здійсненим при дотриманні таких основних комплексних умов: а) розроблення теоретичної концепції поетапної професійної підготовки менеджера як компетентнісно-концентричної цілісності; б) досягнення превалювання у змісті підготовки менеджера професійної освіти над загальною універсальною на всіх етапах процесу та у відповідних організаційно-технологічних концентрах його формування; в) створення індивідуально й соціально зорієнтованої організаційно-функціональної моделі поетапної професійної підготовки менеджера освіти та регіонального соціально-педагогічного комплексу для її експериментальної перевірки.
Загальну гіпотезу конкретизовано в часткових гіпотезах:
– теоретична концепція процесу поетапної професійної підготовки менеджера обґрунтовується як компетентнісно-концентрична цілісність, має передбачати виявлення і систематизацію комплексу професійних компетентностей менеджера освіти (пізнавально-аналітичних, ринково-креативних, навчально-виховних, організаторських, лідерських, інформаційно-комунікативних, загальнокультурних), які концентрично розвиваються у процесі початкової – професійно-орієнтувальної, основної – професійно-формувальної та післядипломної – професійно-супроводжувальної підготовки, забезпечуючи її людиноцентричну концептуалізацію;
– концепт людиноцентризму, провідні науково-педагогічні тенденції та потреби практики в умовах розширення обсягів освітніх послуг зумовлюють необхідність досягнення у змісті підготовки менеджера превалювання професійних фахових знань над домінуючою в сучасних умовах загальною універсальною предметною освітою на всіх етапах формування менеджера та у відповідних їм організаційно-технологічних концентрах І, ІІ, ІІІ рівнів широкої вікової періодизації;
– особистісно і соціально зорієнтована модель підготовки менеджера визначається як організаційно-функціональна, базується на концепції дослідження як компетентнісно-концентричній цілісності та превалюванні професійних знань у змісті його поетапного формування і самоздійснення; організаційно-функціональний характер моделі дозволяє надати їй практичного спрямування і включити мету, поетапний процес, зміст, комплекс механізмів, ринкових технологій, цикл методичних процедур та розробити наскрізну професійно-педагогічну програму неперервного поетапного професійного формування менеджера освіти;
– реалізація у процесі поетапної підготовки науково обґрунтованої концепції та організаційно-функціональної моделі професійного формування і особистісного самоздійснення менеджера освіти впродовж життя буде сприяти задоволенню потреб особистості менеджера в індивідуальному самотворенні та формуванні конкурентноздатних переваг на ринку освітніх послуг, а системи вітчизняної освіти – у кваліфікованих фахівцях цієї категорії;
– концептуалізація як об’єднана компетентнісно-концентрична цілісність професійної підготовки менеджера має забезпечити поетапне зростання якісних показників у всіх семи різновидностях компетентностей концентричного характеру, на всіх трьох етапах та відповідних їм організаційно-технологічних концентрах І, ІІ, ІІІ рівнів професійної підготовки менеджера широкої вікової періодизації. Експериментальна перевірка гіпотези дослідження та організаційно-функціональної моделі поетапної професійної підготовки менеджера освіти триває значний період, тому передбачає створення регіонального соціально-педагогічного комплексу у складі загальноосвітніх навчальних закладів, педагогічного університету, інституту післядипломної педагогічної освіти та системи методичних служб.
Для розв'язання висунутих завдань і перевірки гіпотези використано комплекс методів: методи аналізу (історико-логічний, системний, проблемно-цільовий, нормативно-порівняльний, контент-аналіз, герменевтичний аналіз джерел, кроскультурний аналіз) – для порівняння та зіставлення поглядів у філософії, педагогіці, психології, соціології на різні аспекти досліджуваної проблеми, узагальнення теоретичних питань з метою визначення поняттєво-категоріального апарату, обґрунтування сутності, суперечностей, закономірностей і принципів неперервної професійної підготовки менеджера освіти, технологій її реалізації; хронологічний, ретроспективний методи – для системного аналізу зарубіжного й вітчизняного педагогічного досвіду з проблеми, виявлення взаємозв’язків минулого, сучасного і майбутнього стану предмета дослідження; теоретичного, генетичного, функціонально-структурного моделювання – для розроблення поетапного процесу й індивідуально та соціально зорієнтованої організаційно-функціональної моделі професійної підготовки менеджера освіти; цілеспрямованого конструювання педагогічного досвіду, рефлексивного проектування, узагальнення незалежних характеристик – для забезпечення індивідуалізації процесу підготовки; прогностичні методи (експертної оцінки, взаємооцінки і самооцінки, узагальнення вікових і професійних характеристик компетентностей у кожному концентрі, шкалювання, ранжування), обсерваційні (прямі, побічні, включені, безпосередні та опосередковані спостереження, експериментальне спілкування, самоспостереження, взаємоспостереження, метод рейтингу, самооцінки, метод професійного портрета) – для виявлення рівня сформованості груп компетентностей діючого і майбутнього менеджера; комплексний педагогічний експеримент – для визначення ефективності моделі, реалізації розроблених технологій підготовки менеджера; методи інтерпретації, інтеракції, узагальнення і репрезентування результатів, метод характеристики індивідуальних даних підготовки конкретних менеджерів у процесі аналізу професійної підготовки у кожному із концентрів, авторські діагностичні методики (концентричне наскрізне опитування, тестування творчого потенціалу особистості, стабільності психологічного стану, організаторських можливостей), статистична обробка даних та графічне відображення досягнутого – для кількісного та якісного аналізу емпіричних показників; екстраполярний і прогностичний методи – для розроблення навчальних курсів, формулювання висновків, рекомендацій, визначення перспектив подальшого розвитку неперервної професійної підготовки менеджера освіти.
Дисертанткою здійснено ретроспективний аналіз власного 30-річного педагогічного й наукового досвіду діяльності у загальноосвітній і вищій школі, а також післядипломній освіті, 10 років якого присвячені практичній роботі з категоріями управлінських кадрів первинного рівня на посаді завідувача методичного кабінету районного відділу освіти.
Експериментальна база. Дослідження проводилося впродовж 1997-2008 рр. в 31 школі, 2 районних методичних кабінетах Машівського та Новосанжарського районних відділів освіти Полтавської області; 12 школах, 2 міських методичних кабінетах Крюківського (м. Кременчук) і Київського (м. Полтава) міських (районних) відділів освіти; у Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка, Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка та Тернопільському національному економічному університеті, Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського. Навчальні курси апробувалися в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що в ньому вперше:
– обґрунтовано у системі неперервної педагогічної освіти й самоосвіти наукові основи процесу поетапної професійної підготовки менеджера, виявлено її людиноцентричну педагогічну сутність, закономірності, суперечності та принципи (суб’єктності, фасилітації, елективності, компетентності, цілісності, концентричності, наступності, інноваційності), розроблено теоретичну концепцію процесу поетапної професійної підготовки менеджера як компетентнісно-концентричну цілісність на основі ідей-концептів людиноцентризму, професіоналізації, компетентності й концентричності у контексті модернізації освіти і ринкових парадигм управління;
– теоретично обґрунтовано структуру процесу поетапної професійної підготовки менеджера освіти широкої вікової

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено нове вирішення проблеми підготовки менеджера освіти у системі неперервної педагогічної освіти, що полягає в обґрунтуванні наукових основ, розробленні теоретичної концепції та моделі професійної підготовки менеджера, їх експериментальній перевірці. Результати проведеного теоретичного пошуку та дослідно-експетиментальної роботи в цілому підтвердили гіпотезу і дали можливість сформулювати висновки відповідно визначених завдань:
1. Науково обґрунтовано теоретичну концепцію процесу поетапної професійної підготовки менеджера освіти як компетентнісно-концентричну цілісність у контексті модернізації освіти та інноваційних ринкових парадигм управління, засновану на взаємопов’язаних ідеях-концептах: а) людиноцентризму – визнання особистості професіонала вищою суспільною цінністю, суб’єктом і сенсом підготовки, первинною творчою реальністю; б) конкретної професіоналізації педагогічних управлінських знань, інтеграції у системі підготовки передусім професійних, а також сучасних загальних універсальних знань, які перетворюються у процесі педагогічного адаптаційного розвитку на особистісно-соціальні; в) компетентності – як особистісно-професійної властивості й активно-діяльнісного теоретичного і практичного результату підготовки професіонала на основі засвоєних фахових знань, умінь і навичок, формування системи суб’єкт-суб’єктних відносин і управлінсько-педагогічного досвіду менеджера освіти; г) концентричності – організації підготовки, яка полягає у поступальному вдосконаленні та розширенні початково заданого змісту у відповідності до віку та реальних потреб і можливостей суб’єктів підготовки широкого вікового діапазону. Таким чином, концепти людиноцентризму, професіоналізації управлінських знань, компетентності менеджера й концентричності підготовки забезпечили можливість цілісної концептуалізації дослідження, єдності його методологічних, теоретичних і технологічних складників. На основі авторського компетентнісно-концентричного наукового підходу, відповідно якого неперервність професійної підготовки трактується як результат поетапного, концентричного і цілісного формування компетентностей менеджера освіти впродовж життя, досягнуто високого рівня фахових знань, цінностей, досвіду, специфіки розвитку індивідуальних якостей широкого вікового діапазону, забезпечено становлення особистості професіонала в умовах модернізації освіти та ринку освітніх послуг, реалізації сутнісної потреби незалежності професійного мислення і самоздійснення. Це репрезентує визначення менеджера освіти як високого рівня професіонала, освітнього лідера, організатора педагогічної взаємодії, що має спеціальну професійну підготовку, конвергентний світогляд, наділений владними повноваженнями з боку держави чи власника закладу, професійно керує педагогічним колективом відповідно до мети, місії й освітніх стандартів та соціально значущих педагогічних вимог, забезпечує рентабельність і конкурентноздатність освіти, здійснює моніторинг внутрішнього і зовнішнього педагогічного середовища, проводить маркетинг освітніх послуг, налагоджує ефективні зв’язки з громадськістю, як креативна особистість займається оперативним упровадженням інновацій у практику діяльності закладу. Концепція поетапної неперервної підготовки менеджера освіти як компетентнісно-концентрична цілісність визначила і об’єднала мету, зміст, поетапний процес, структуру, цикл методичних процедур і механізмів, особистісно-соціальний результат підготовки.
2. Обґрунтовано наукові основи поетапного процесу професійної підготовки менеджера освіти впродовж життя: виявлено людиноцентричну науково-педагогічну сутність процесу підготовки, яка полягає у розумінні сучасного менеджера як усебічно розвиненої й самодостатньої особистості, незаперечної соціальної цінності, професіонала, а отже – високої якості інтелектуального товару на ринку освітніх послуг; закономірності – відповідності сучасному станові розвитку суспільства і потребам модернізації освіти, оперативного реагування на запити ринку освітніх послуг, формування суб’єкт-суб’єктної взаємодії у соціально-педагогічному середовищі та ін.; суперечності неперервної поетапної професійної підготовки фахівця, основними з яких є необхідність урегулювання протиріччя між особистісними потребами в індивідуально-професійному розвитку, вимогами ринкового глобалізованого суспільства до якості управлінських кадрів і освітніх послуг та реальним станом професійного формування і самоздійснення фахівця з освітнього менеджменту. Доведено, що підготовка менеджера освіти для сучасних навчальних закладів здійснюється на принципах суб’єктності, фасилітації, елективності, компетентності, цілісності, концентричності, наступності та інноваційності.
Здійснено уточнення, модифікацію, виявлено зв’язки і залежності основних понять поетапної неперервної професійної підготовки менеджера освіти: поняття „менеджмент освіти” розглядається як видове, підпорядковане родовому поняттю „педагогічний менеджмент”; поняття „конвергентний педагогічний менеджмент” розуміється як інноваційне управління освітою в ринкових умовах, що базується на оптимальному поєднанні особистісних і соціальних, загальнолюдських і національних, традиційних та інноваційних, глобальних і локальних чинників розвитку організації освіти і кожної особистості в ній; поняття „педагогічна професійна підготовка менеджера освіти” модифіковане як поетапний концентричний індивідуалізований процес цілеспрямованого формування особистісно і соціально значущих професійно-педагогічних компетентностей фахівця та його самоздійснення у системі освіти впродовж життя; з урахуванням теоретичних положень педагогічної науки і наукового менеджменту модифіковано поняття „менеджер освіти”, згідно з визначеними компетентностями посилено ринково-креативні, лідерські та загальнокультурні компетентісні аспекти як складники цілісної людинознавчої компетентності професіонала.
3. Теоретично обґрунтовано на основі методів системного й функціонально-структурного аналізу структуру процесу поетапної неперервної індивідуальної професійної підготовки менеджера освіти широкої вікової періодизації. Виявлено три етапи як складники компетентнісно-концентричної цілісності: початковий – професійно-орієнтувальний, основний – професійно-формувальний, післядипломний – професійно-супроводжувальний, критеріями обґрунтування яких виступають: загальні цілі; єдиний зміст і організація підготовки; вікова періодизація суб’єктів. Доведено, що кожному етапу в структурі процесу відповідають організаційно-технологічні концентри І, ІІ, ІІІ рівнів. Встановлено, що неперервна поетапна професійна підготовка розпочинається в системі загальної середньої освіти у процесі професійної орієнтації і самовиховання особистості майбутнього менеджера на початковому етапі у концентрі І рівня; продовжується й концентрично поглиблюється у навчальному закладі ІІІ-IV рівнів акредитації на основному професійно-формувальному етапі в концентрі ІІ рівня; триває на післядипломному етапі засобами педагогічної освіти і самоосвіти особистості впродовж життя у концентрі ІІІ рівня. Важливими сутнісними аспектами поетапної підготовки є взаємодія людських і технічних ресурсів, планування та розробка асортименту і якості освітніх послуг, урахування власних особистісних можливостей суб’єктів підготовки, відповідність методичних процедур їхнім професійно-педагогічним потребам.
4. Визначено й науково обґрунтовано з використанням методів теоретичного аналізу та узагальнення емпіричних даних комплекс основних концентричного характеру компетентностей менеджера освіти (пізнавально-аналітичних, ринково-креативних, навчально-виховних, лідерських, організаторських, інформаційно-комунікативних, загальнокультурних), розкрито специфіку їх розвитку на кожному із етапів і у відповідних їм організаційно-технологічних концентрах підготовки: раннє виявлення і формування на засадах педагогічної професійної орієнтації у концентрі І рівня; фаховий розвиток і саморозвиток компетентностей менеджера освіти на основі єдності теорії і практики, управлінської професіоналізації педагогічних знань та відповідних методичних процедур у концентрі ІІ рівня; професійний супровід на засадах групового й індивідуального самоздійснення та проектування освітніх бізнес-процесів підготовки менеджера у концентрі ІІІ рівня. Кожна із компетентностей інтегрує загальні, але властиві лише їй ознаки, які у своїй сукупності формують здатності й можливості індивіда до професійної управлінської діяльності в ринкових умовах. Інтеграція ключових компетентностей менеджера освіти відбувається відносно певного етапу, має концентричний особистісно-діяльнісний характер. Фахові знання і якості індивіда органічно взаємодіють і розвиваються упродовж етапів підготовки на засадах цілеспрямованого конструювання управлінського досвіду, ринково-педагогічних технологій реалізації владних повноважень і професійного самоздійснення у педагогічному середовищі.
5. Розроблено й експериментально перевірено методами генетичного і теоретичного моделювання, рефлексивного проектування індивідуально та соціально зорієнтовану організаційно-функціональну модель поетапної професійної підготовки та особистісного самоздійснення менеджера освіти впродовж життя, яка своєю метою має відтворення поетапної професійної підготовки для формування людинознавчої управлінської компетентності висококваліфікованого менеджера освіти. Запропонована модель зорієнтована на мету, ефективні взаємозв’язки між етапами й організаційно-технологічними концентрами, в основі яких лежить комплекс ринкового характеру компетентностей професіонала як складників людинознавчої компетентності, що цілеспрямовано й поступально розвиваються від етапу до етапу впродовж тривалого відрізка часу. Це дає можливість наукового відтворення і одержання ґрунтовної інформації про об’єкт і предмет дослідження, забезпечення змін, кристалізацію головних механізмів формування фахівця: багатогалузевого комплексу фахових знань та управлінської практики менеджера освіти, зразкового досвіду управлінської діяльності керівних кадрів освіти регіону, компетентності викладачів, науковців, менеджерів освіти, суб’єкт-суб’єктних відносин, сприятливого соціокультурного середовища регіону, ефективних взаємозв’язків між етапами і концентрами підготовки. Модель відтворює реальну ринково-педагогічну дійсність професійної підготовки менеджера освіти, має прогностичний характер та забезпечує особистісний і соціальний результат – високу якість і конкурентноздатність кадрів менеджерів освіти на ринку освітніх послуг.
6. З’ясовано, теоретично узагальнено та науково обгрунтовано відповідно до вимог комплексу компетентностей, етапів та концентрів підготовки: інтегративну концентричного характеру систему управлінських знань (філософських, соціологічних, педагогічних, соціально-педагогічних, психологічних, соціально-психологічних, наукового менеджменту, теорії бізнесу і маркетингу, історії управлінської думки, іміджології, риторики та ін.), педагогічних механізмів (зразкового досвіду управлінської діяльності керівних кадрів освіти регіону, компетентності викладачів, методистів, науковців, менеджерів освіти, суб’єкт-суб’єктних відносин, сприятливого соціокультурного середовища, ефективних взаємозв’язків між етапами і концентрами підготовки), ринкових педагогічних технологій соціального спрямування (громадського управління; реінжинірингу – докорінного перепроектування освітніх бізнес-процесів; маркетингу – розроблення стратегії і тактики роботи зі споживачами й моніторингу – постійного відстеження й удосконалення якості освітніх послуг; конструювання і навчання трудового колективу) та технологій особистісного самоздійснення (самоменеджменту особистісних ресурсів, самодіагностики компетентностей, самоіміджування, риторичної майстерності, конструювання ортобіотичної поведінки та ін.), циклів методичних процедур, конкретизованих поетапно (на початковому етапі – керівництво різновіковими колективами, факультативи і групи лідерів, індивідуальна робота з конкретним директором школи, педагогічні майстерні; на основному етапі – групи лідерів студентських колективів, науково-дослідницькі групи студентів і магістрантів, елективні навчальні курси майбутніх менеджерів освіти, управлінська педагогічна практика, реалізація індивідуальних програм саморозвитку; на післядипломному етапі – консалт-курси, групи індивідуального консалтингу, бізнес-школи діючих менеджерів освіти, індивідуальне проектування освітніх послуг і бізнес-процесів, традиційна курсова підготовка та ін.). Це дозволило визначити специфіку (вікову, стильову, гендерну) формування і саморозвитку менеджера освіти на кожному з етапів процесу підготовки, що в узагальненому вигляді відображено у наскрізній професійно-педагогічній програмі підготовки менеджера освіти на початковому, основному та післядипломному етапах й у відповідних організаційно-технологічних концентрах І, ІІ, ІІІ рівнів.
7. Науково обґрунтовано критерії і показники динаміки розвитку комплексу компетентностей менеджера освіти у процесі поетапної професійної підготовки. За критерії поетапної професійної підготовки приймаємо знання, уміння, навички, цінності, управлінський досвід менеджера освіти відповідно виділених етапів і груп професійних компетентностей, показниками яких виступають ступені динаміки розвитку суб’єкт-суб’єктної взаємодії відповідно п’яти логічних рівнів: співпідпорядкування, близького до співробітництва, співробітництва, близького до співтворчості, співтворчості у кожному з трьох концентрів підготовки. З метою визначення сумарного позитивного приросту компетентності майбутніх і діючих менеджерів освіти у рамках експерименту використовувалося переведення якісних показників у кількісні, концентрична анкета самооцінки, взаємооцінки та експертної оцінки ключових компетентностей менеджера освіти, у якій враховувалися основні вимоги професійно-педагогічної програми, 100-бальна шкала оцінки, методи обчислення середнього арифметичного значення суми набраних за кожним компонентом балів та визначення коефіцієнта сформованості кожного компонента стосовно встановлених логічних рівнів. Зведені результати експериментальної роботи підлягали статистичному групуванню та визначенню спільного коефіцієнта сформованості загального рівня професійної компетентності менеджера освіти як показника єдиного результату поетапної неперервної професійної підготовки менеджера освіти.
8. Розроблено у відповідності до етапів і концентрів підготовки експериментальний регіональний науково-методичний комплекс з центром у педагогічному університеті, до якого увійшли: середні школи та загальноосвітні навчальні заклади альтернативного типу Машівського і Новосанжарського районів Полтавської області, Машівський районний та Полтавський міський методичні кабінети, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського. Комплекс забезпечив перевірку організаційно-функціональної моделі поетапної професійної підготовки менеджера освіти в інтегрованому соціально-педагогічному середовищі, основних педагогічних технологій, реалізацію авторського науково-методичного посібника „Організаційно-методичні основи підготовки менеджера освіти” та наскрізної професійно-педагогічної програми підготовки, упровадження програм нормативних та елективних навчальних курсів, адаптованих до умов загальноосвітньої школи, педагогічного університету та інституту післядипломної педагогічної освіти методів ринкового й бізнесового проектування якісних освітніх послуг у діяльності менеджера освіти та циклу методичних процедур. Виявлено ефективність неперервного поетапного формування менеджера освіти у кожному з трьох концентрів та в цілому, що забезпечило зростання якості кадрів менеджерів освіти на 26,9 %, зокрема, на початковому (професійно-орієнтувальному) етапі у концентрі І рівня якість кадрів менеджерів освіти зросла на 30,2 %, на основному (професійно-формувальному) етапі у концентрі ІІ рівня – на 36,3 %, на післядипломному (професійно-супроводжувальному) етапі у концентрі ІІІ рівня – на 19,2 %.
Обґрунтовано рекомендації щодо впровадження основних наукових і практичних результатів дисертаційної роботи:
– розроблені у процесі дослідження авторські навчальні курси: „Менеджмент і самоменеджмент особистості лідера” (для старшокласників), „Проблеми освітнього менеджменту та модернізації національної освіти”, „Менеджмент в освіті”, „Менеджмент загальноосвітнього навчального закладу”, „Менеджмент і маркетинг освітніх послуг” (для студентів та магістрантів педуніверситетів), „Конвергентний менеджмент в освіті регіону”, „Маркетинговий підхід до проектування навчального закладу” (для слухачів обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, категорій керівних кадрів освіти) та ін. доцільно використовувати на регіональному і всеукраїнському рівнях як нормативні і елективні у поетапній професійній підготовці фахівців з управління освітніми організаціями;
– для забезпечення якісної поетапної професійної підготовки менеджера освіти доцільним є створення регіональних комплексів і об’єднань як спільного ринкового соціально-педагогічного середовища, у якому в результаті професійної підготовки на кожному етапі здійснюється саморозвиток і формування особистості фахівця з менеджменту впродовж усього життя. До такого комплексу, очолюваного педагогічним університетом, мають уходити: інститути післядипломної педагогічної освіти, районні та міські методичні кабінети, районні методичні об’єднання управлінців (директорів і заступників директорів шкіл), базові загальноосвітні навчальні заклади тощо, які здійснюватимуть раннє виявлення задатків менеджера освіти, забезпечать педагогічну фасилітаційну допомогу ринково-креативного розвитку, ефективний процес педагогічної професійної орієнтації, фундаментальної професійної підготовки і професійного супроводу післядипломної освіти.
Одержані результати підтверджують гіпотезу дослідження. Проведена робота дозволила виділити й конкретизувати напрями подальших наукових і практичних пошуків з проблеми у руслі ринкової інноваційної модернізації освіти: дослідження теоретико-методичних основ підготовки менеджера освіти окремо на кожному етапі й у відповідному концентрі; вивчення і реалізація світового досвіду компетентнісного підходу до підготовки менеджера освіти; обґрунтування і розроблення системи кваліфікаційних рівнів менеджерів освіти, оцінки їхньої професійної компетентності на основі моніторингу діяльності регіонального, районного та шкільного рівнів менеджменту освіти з урахуванням потреби у компетентних фахівцях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. – М.: Мысль, 1991. – 299с.
2. Акимова М.К. / М.К. Акимова, В.Т. Козлова. Индивидуальность учащегося и индивидуальный подход. – М.: Знание, 1992. – 80 с.
3. Акофф Р. Планирование будущего корпорации. – М.: Прогресс, 1985. – 327 с.
4. Алексеев В. Директор школы – лидер и менеджер // Нар. образование. – 2002. – № 10. – С. 138-144.
5. Алифанов С.А. Основные направления анализа лидерства // Вопр. психологии. – 1991. – № 3. – С. 90-98.
6. Альтшуллер Д.С. / Д.С. Альтшуллер, А.В Кусман., В.И. Филатов. Поиск новых идей: от озарения к технологии (Теория и практика решения изобретательских задач). — Кишинёв :Карта Молдовеняскэ, 1989. – 381 с.
7. Америка – 2000 – освітня стратегія // Освіта. – 2001. – № 12. – С. 13.
8. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. – К.: Освіта, 1991. – 111 с.
9. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике. – М.: Изд. дом Шалвы Амонашвили, 1995. – 496 с.
10. Амонашвили Ш.А. / Ш.А. Амонашвили, В.И. Загвязинский. Паритеты, приоритеты и акценты в теории и практике образования // Педагогика. – 2000. – №2. – С.11-16.
11. Амосов Н.М. Разум, человек, общество, будущее. – К.: Байда, 1994. –184 с.
12. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: в 2 т. – М.: Педагогика, 1980. – Т. 1. – 232с.
13. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. – М.: Наука, 1977. – 382 с.
14. Ангеловски К. Учителя и инновации: кн. для учителя: пер. с макед. – М. : Просвещение, 1991. – 159 с.
15. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. – Казань: Казан. ун-т, 1988. – 228 с.
16. Андрушків Б.М. / Б.М. Андрушків, О.Є. Кузьмін. Основи менеджменту. – Львів: Світ, 1995. – 296 с.
17. Андрушків Б.М. / Б.М. Андрушків, О.Є. Кузьмін. Основи теорії та практики управління. – Львів.: Світ, 1993. – 201 с.
18. Андрущенко В. / В. Андрущенко, М. Грабовський, М. Михальченко. Культура. Ідеологія. Особистість. – К.: Знання України, 2002. – 578 с.
19. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе. – М. : Просвещение, 1989. – 223 с.
20. Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект: моногр. – К.: Твім інтер, 2003. – 391 с.
21. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – М.; Харьков; Минск; С.-Пб : Питер, 1999. – 413 с.
22. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
23. Арская Л.П. Япония: наука и искусство управления. – М.: Знание, 1992. – 40 с.
24. Артемьева Е.Д. / Е.Д. Артемьева, Ю.Г. Ваткин, Ю.К. Стрелков. Психосемантические методы описания профессий // Вопросы психологии. – 1986. – № 3. – С. 127-133.
25. Архипова С.П. Основи акмеології: навч. посіб. – Черкаси, 2004. – 118 с.
26. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. – М.: Политиздат, 1977. — 382 с.
27. Ахтамзян Н.А. Дискуссия в немецком обществе об образовательной политике Германии // Педагогика. – 2003. – № 2. – С. 67-74.
28. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения. – М.: Педагогика, 1976. – 256 с.
29. Балл Г. Гуманізація освіти в контексті сучасності: психолого-педагогічні орієнтири // Освіта і упр. – 1999. – Т.3, №3. – С. 21-34.
30. Балл Г.А. Теория учебных задач: психолого-педагогический аспект. – М.: Педагогика, 1990. – 183 с.
31. Бердяев Н.А. Философия свободного духа. – М.: Республика, 1994. – 480 с.
32. Березняк Е.С. Важнейшее звено управления школой. – К.: Рад. шк., 1981. – 131 с.
33. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: пер. с англ. – М. : Прогресс, 1986. – 424 с.
34. Беспалько В.П. Персонифицированное образование // Педагогика. – 1998. – № 2. – С. 12-17.
35. Беспалько В.П. Проблемы образовательных стандартов в США и России // Педагогика. – 1995. – № 1. – С. 89-94.
36. Беспалько В.П. Профильный подход в подготовке студентов к воспитательнс работе // Совершенствование подготовки будущих учителей к руководству классом: межвуз. сб. науч. тр. / Ред. кол. В.И. Журавлев (отв. ред.) и др. – М.: МОПИ, 1987. – С. 43-55.
37. Бех І.Д. Виховання особистості: у 2-х кн.: навч.-метод. посіб. – К. : Либідь, 2003. – Кн. 1. – 2003. – 277 с.; кн. 2. – 2003. – 341 с.
38. Бех І.Д. Наукові засади створення особистісно орієнтованих виховних технологій та принципи їх функціонування / Зб. наук. праць ПДПУ імені В.Г. Короленка. – Вип. 5(32). – Полтава, 2003. – С. 4-11. – Серія „Пед. науки”.
39. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. – К.: ІЗМН, 1998. – 203 с.
40. Бим-Бад Б.М. Педагогическая антропология. – М.: УРАО, 1998. – 575 с.
41. Бирюков Б.В. / Б.В. Бирюков, Ю.А. Гастев, Е.С. Геллер. Моделирование // БСЭ. – 3-е изд. – М., 1974. – Т. 16. – С. 393-395.
42. Бібік Н.М. Пріоритети розвитку післядипломної педагогічної освіти // Пед. газ. – 2001. – № 1(79). – С. 2.
43. Бідняк М.Н. Організація управління: навч. посіб. – К.: А.С.К., 2003. – 176 с.
44. Білик Н.І. Модель консалт-курсів у вирішенні проблеми дистанційної освіти менеджерів // Освітній менеджмент: перспективи розвитку та інновації: Матер. всеукр. наук-практ. конф. — Полтава: ПОІППО, 2001. – С. 100-104.
45. Блейк Р. / Р. Блейк, Дж.С. Мутон. Научные методы управления. – К., 1996. – 303 с.
46. Блинов В.И. Математические основы менеджмента: учеб. пособие. – К., 1996. – 68 с.
47. Богданов А.А. Тектология. Всеобщая организационная наука. – М. : Экономика, 1989. — Кн. 1 – 303 с.; кн. 2 – 350 с.
48. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 200 с.
49. Бодалев А.А. Личность и общение: избр. тр. – М: Педагогика, 1983. – 272 с.
50. Бойко А.М. Виховання людини: нове і вічне / А.М. Бойко. – Полтава: Техсервіс, 2006. – 568 с.
51. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації (підготовка вчителя до формування виховуючих відносин з учнями) / А.М. Бойко. – К., 1996. –232 с.
52. Бойко А.М. Сутність, закономірності та принципи виховання і самовиховання як особистісно-соціального явища // Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії / за ред. А.М. Бойко. — Київ-Полтава, 2004. – С. 63-86.
53. Бойко А.М. Теоретико-методичний супровід особистісно-соціального виховання // Єдність особистісного і соціального факторів у виховному процесі навчального закладу: матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Полтава, 2004. – С. 8-14.
54. Бойко А.М. Теория и методика формирования воспитывающих отношений в общеобразовательной школе / А.М. Бойко. – К., 1990. – 267 с.
55. Бойко А.М. / А.М. Бойко, Л.М. Кравченко, В.С. Лутфуллін. Нормативний курс “Персоналії в історії української педагогіки”: програма // Дидаскал: часопис кафедри педагогіки ПДПУ імені В.Г. Короленка. – 2004. – №2. – С. 165-183.
56. Бойко А.М. / А.М. Бойко, П.Г. Шемет. Виховуємо громадянина і професіонала: теорія, досвід. – Полтава: вид-во Полтава, 2003. – 403 с.
57. Бойко А.М. / А.М. Бойко, Н.І. Шиян Суб’єкт-суб’єктні відносини вчителів і учнів: від співпідпорядкування до співробітництва і співтворчості // Зб. наук. праць ПДПУ імені В.Г. Короленка. – 2004. – Вип. 5(38). – С. 5-22. – Серія „Пед. науки”.
58. Бойко А.М. Шляхи забезпечення єдності теорії і практики у підготовці вчителя // Зб. наук. праць ПДПУ імені В.Г.Короленка.– 2002. – Вип. № 5/6. – С. 4-11. – Серія “Пед. науки”.
59. Бойко А.М. / А.М. Бойко, В.І. Цина. Історико-теоретичні основи виховання особистості в колективі. Єдність індивідуального та колективістського підходів у вихованні школярів // Педагогіка / за ред. А.М. Бойко. – Київ–Полтава, 2004. – С. 108-129.
60. Болотов В.А. / В.А. Болотов, Е.И. Исаев, В.И. Слободчиков и др. Проектирование профессионального педагогического образования // Педагогика. – 1997. – № 4. – С. 68-73.
61. Бондаревская Е.В. Смыслы и стратегии личностно ориентированого образования // Педагогика. – 2001. – № 1. – С. 17-24.
62. Бондаревская Е.В. / Е.В. Бондаревская, П.П. Пивненко. Ценностно-смысловые ориентиры и стратегические направления развития сельской школы // Педагогика. – 2002. – № 5. – С. 52-64.
63. Бондар В.І. Теорія і технологія управління процесом навчання в школі / В.І. Бондар. – Київ, 2000. – 191 с.
64. Боярчук Ю.В. Японская школа: проблемы и перспективы // Педагогика. – 1996. – № 3. – С. 107-110.
65. Браже Т. Г. Современная аттестация учителей: цели и тенденции
// Педагогика. – 1995. – №3. – С. 69-73.
66. Будзан Б. Курс лекцій “Самоменеджмент” // Офіс. — 1998-1999. — № 1-5.
67. Буева И.И. Педагогический менеджмент как условие развития творческого потенциала личности // Интеграция науки и практики в развитии творческого потенциала личности учителя и ученика: матер. республ. конф. — Оренбург, 1993. – С. 153-156.
68. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. — М.: Мысль, 1978. – 216 с.
69. Бургин М.С. Инновации и новизна в педагогике // Сов. педагогика. — 1989. — № 12. — С. 36-40.
70. Бургун І.В. До питання про систему освіти Швеції // Проблеми сучасної педагогічної освіти. — Зб. ст.: вип. 5. — К.: Пед. преса, 2003. — 328 с. — Серія: "Пед. і психологія".
71. Бурега В.В. Социально-адекватный менеджмент. В поисках новой парадигмы. — К.: Изд. центр Академия, 2001. — 269 с.
72. Бурега В. / В. Бурега, Н. Гаврилов. Философские основания менеджмента. — Донецк: ДонГАУ, 2002. — 183 с.
73. Бэрн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы: пер. с англ. / Общ. ред. М.С. Мацковского. — М. : Лист-Нью; Центр общечеловеческих ценностей, 1997. — 336 с.
74. Василюк А. Польська професійна педагогіка про компетентність учителів // Шлях освіти. – 1998. – № 4. – С. 20-23.
75. Васильєв І.Б. Ідеологія професіоналізму: сучасна та на перспективу // Освіта і упр. — 1997. — Т. 1. — № 3. — С. 57-62.
76. Вахрушев В. Принципы японского управления. – М.: ВОФЗБ, 1992. — 206 с.
77. Ващенко Л. М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону: моногр. — К.: Вид. об’єднання Тираж, 2005. — 380 с.
78. Ващенко Л.М. Школа зарубіжжя: шляхи реформ / Л.М. Ващенко, Б.М. Жебровський. — К., 1999. — 152 с.
79. Вдовиченко Р.П. Між професійною підготовкою та компетентністю // Упр. освітою (Шк. світ). — 2003. — № 15-16. — С. 2-3.
80. Вдовиченко Р.П. Управлінська компетентність керівника школи / Р.П. Вдовиченко. – Харків: Вид. група Основа, 2007. – 112с.
81. Вдовиченко Р.П. Функціонально-посадові вимоги до професійної управлінської діяльності керівника школи / Р.П. Вдовиченко // Рідна шк. — 2005.— № 2.— С. 16-21.
82. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ Перун, 2003.
83. Вершловский С.Г. Взрослый как субъект образования // Педагогика. — 2003. — №8. — С. 3-8.
84. Вершловский С.Г. Общее образование взрослых: стимулы и мотивы. — М.: Педагогика, 1987. — 184 с.
85. Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: пособие по кадровой работе. — М.: Юрист, 1998. — 496 с.
86. Вишневський О.І. Сучасне українське виховання: педагогічні нариси /О.І. Вишневський. — Львів, 1996. — 230 с.
87. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. посіб. для студ. вищих навч. закл. /О.І. Вишневський. — Дрогобич: Коло, 2003. — 528 с.
88. Вища освіта в Україні: нормат.-прав. регулювання: зб. чинних норм.-прав. актів / за заг. ред. А.П. Зайця, В.С. Журавського. — К.: Форум, 2003. — 1020 с.
89. Внутришкольное управление: вопросы теории и практики / под ред. Т. И. Шамовой.— М.: Педагогика, 1991.— 192с.
90. Войтенко В.П. Здоровье здоровых. Введение в санологию. — К.: Здоров’я, 1991. — 246 с.
91. Волков А.М. Швеция: социально-экономическая модель. — М.: Просвещение, 1991. — 134 с.
92. Волков И.П. О личном авторитете руководителя // Социальная психология личности. — Л.: Знание, 1974. — С. 138-161.
93. Вудкок М. / М. Вудкок, Д. Френсис. Раскрепощённый менеджер. Для руководителя-практика: пер. с англ. — М.: Дело, 1991. — 320 с.
94. Вульфсон Б.Л. Управление образованием на Западе: тенденции централизации и децентрализации // Педагогика. — 1997. — № 2. — С. 110-117.
95. Выготский Л.С. Педагогическая психология. — М.: Педагогика-Пресс, 1996. — 536 с.
96. Гальчинський А. Інноваційна стратегія українських реформ / А. Гальчинський, В. Геєць, В. Семиноженко. — К.: Знання України, 2002.
97. Гегель Г. Философия права. — М.: Мысль, 1990. — 524 с.
98. Гендерний підхід в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами: навч. посіб. / За ред. В.В. Олійника. — К.: Логос, 2004. — 211 с.
99. Гершунский Б. С. Педагогическая прогностика: методология, теория, практика.— К.: Вища школа, 1986.— 200 с.
100. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХІ века: в поисках практико-ориентированных образовательных концепций. — М. : Совершенство, 1998. — 608 с.
101. Гинзбург М.Р. / М.Р. Гинзбург, Л.В. Копеел. Некоторые аспекты личностного самоопределения учащихся старших классов // Психологические свойства выявления особенностей личностного развития подростков и юношества. — М., 1990. — 166 с.
102. Гласс Дж. / Дж. Гласс, Дж. Стэнли. Статистические методы в педагогике и психологи: пер. с англ.— М.: Прогресс, 1976.— 495 с.
103. Глобализация и конвергенция образования: технологический аспект / под ред. Ю.Б. Рубина. — М.: ООО Маркет ДС Корпорейшн, 2004. — 540 с.
104. Год Б. В. Виховання в епоху європейського Відродження (середина XIV — початок XVII століття): моногр. — Полтава: АСМІ, 2004. — 464 с.
105. Головньова І.В. Актуальні напрями застосування нового підходу в менеджменті в освітній сфері // Педагогіка і психологія. — 2002. — № 3. — С. 53-58.
106. Гончаренко С. Український педагогічний словник. — К.: Либідь, 1997. — 374 с.
107. Гончаренко С. У. / С. У. Гончаренко, Н. В. Пастернак. Проблема підвищення теоретичного рівня освіти // Педагогіка і психологія. — 1998.— № 2.— С. 16—29.
108. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент: учеб. пособие. — 2-е изд., стереотип. — К.: МАУП, 2001. — 152 с.
109. Грицяк Н. В. Теоретико-методологічні засади формування й реалізації державної гендерної політики в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра з державного управління: спец. 25.00.01// НАДУ при Президентові України.— К., 2005.— 36 с.
110. Громовий В. Що таке школобазований менеджмент (SВМ)? // Директор шк. — 2005. — № 9 (345). — С. 7-12.
111. Громовий В. Як управляти шкільною освітою? Американський досвід на тлі українських освітніх реалій // Завуч. — 2005. — № 7 (229). — С. 5-11.
112. Губанова М.И. Педагогическое сопровождение социального самоопределения старшекласников // Педагогика. — 2002. — № 9. — С. 32-39.
113. Гуияр Ф. Ж. / Ф.Ж. Гуияр, Д.Н. Келли. Преобразование организации: пер. с англ. — М.: Дело, 2000. — 375 с.
114. Гусинский Э.Н. Введение в философию образования: учеб. пособие. — М.: Логос, 2003. — 246 с.
115. Гусинский Э.Н. Построение теории образования на основе междисциплинарного системного подхода. — М., 1994. – 183 с.
116. Гусинский Э.Н. / Э.Н. Гусинский, Ю.И. Турчанинова. Введение в философию образования. — М.: Издательская корпорация Логос, 2000. — 224 с.
117. Давыденко Т.М. Рефлексивное управление школой. – М.-Белгород, 1995. – 252 с.
118. Давыдов В.В. / В.В. Давыдов, А.У. Варданян. Учебная деятельность и моделирование. — Ереван, 1981. — С. 71-108.
119. Давыдов В. В. Теория развивающего обучения. – М.: ОПЦ ИНТОР, 1996. – 541 с.
120. Даниленко Л.І. Інноваційний менеджмент в освіті: навч.-метод. комплекс дисципліни. — К.: Міленіум, 2003. — 24 с.
121. Даниленко Л. Менеджмент інновацій в освіті. – К.: Шк. світ, 2007. – 120 с.
122. Даниленко Л.І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах: моногр. — К.: Міленіум, 2004. — 358 с.
123. Даниленко Л. Управління інноваційною діяльністю в закладах освіти // Імідж сучасного педагога. — 2004. — № 10(49). — С. 31-33.
124. Дахин А.Н. Педагогическое моделирование: сущность, эффективность и неопределенность // Педагогика. — 2003. — № 4. — С. 21-26.
125. Де’Калуве Л. / Л. Де’Калуве, Э. Маркс, М. Петри. Развитие школы: модели и изменения. — Калуга, 1993. — 197 с.
126. Делор Ж. Освіта – справжній скарб // Шлях освіти. – 1997. – № 4. – С.2-5.
127. Дем’яненко Н.М. Університет – основа європейського регіону вищої освіти // Зб. наук. праць Полт. держ. пед. ун. імені В.Г. Короленка. – 2006. – Вип. 6 (53). – С.85-92. – Серія «Пед. науки».
128. Державний класифікатор України (із змінами і доповненнями): офіційне вид.— К.: Соцінформ, 2001.—548с.
129. Державний класифікатор України: видання офіційне.— К. : Держстандарт України, 1995. – 412 с.
130. Десятов Т. М. Неперервна освіта: концептуальні погляди і шляхи розвитку // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – №2. – С.11-13.
131. Дзюба Т.М. Педагогічна конфліктологія в загальноосвітньому навчальному закладі: посіб. / Т.М. Дзюба. – Полтава: ПОІППО, 2002. — 126 с.
132. Дистанционное обучение: учеб. пособие / Под ред. Е.С. Полат. — М. : Владос, 1998. — 192 с.
133. Дистервег А. Руководство к образованию немецких учителей // Избр. пед. соч. — М.: Учпедиз, 1956. — 374 с.
134. Дмитренко Г.А. Стратегический менеджмент в системе образования: учеб. пособие. — К.: МАУП, 1999. — 174 с.
135. Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент: цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу :навч. посіб. — К.: ІЗМН, 1996. — 140 с.
136. Дмитренко Г.А. / Г.А. Дмитренко, А.А. Гошко. Опорная концепция формирования управленческой элиты в Украине и других восточнославянских государствах. — К., 2001. — 76 с.
137. Дні бізнесової освіти на Полтавщині / укл. Клепко С.Ф. та інші. — Полтава: ПОІПОПП, 1999. — 18 с.
138. Документаційне забезпечення управління закладів освіти: посіб. /укл. А.Й. Романюк, В.І. Уруський, О.В. Козловська // Посадові інструкції працівників загальноосвітніх закладів. Орієнтовний посадовий сертифікат директора школи. — Тернопіль: ТОІПО, 1999. — С. 130-134.
139. Друкер П. Задачи менеджмента в ХХІ веке. — М.: Изд. дом Вильямс, 2001. — 270 с.
140. Друкер П. Эффективный управляющий. — М., 1994. — 310 с.
141. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і підприємство: пер. з англ. В.С. Гуля. — К.: Україна, 1994. — 319 с.
142. Духнович О.В. Народна педагогія в пользу училищ и учителей сельских // Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки. — К., 1961. — 518 с.
143. Евенко Л.И. Предисловие / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. Основы менеджмента: пер. с англ. — М.: Дело, 1992. — С. 1-8.
144. Елканов С.Б. Профессиональное самовоспитание учителя: кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1986. – 143 с.
145. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук. України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К.: Хронком Інтер, 2008. – 1040 с.
146. Євтушенко В. / В. Євту