НАУКОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕОГРАФІЇ: ФОРМУВАННЯ, РОЗМІЩЕННЯ, НАПРЯМИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису
УДК91(477)(091):001

КРАСНОПОЛЬСЬКА
Надія Володимирівна

НАУКОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕОГРАФІЇ: ФОРМУВАННЯ, РОЗМІЩЕННЯ, НАПРЯМИ

Спеціальність 11.00.13 історія географії

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник:
ОЛІЙНИК Ярослав Богданович,
доктор економічних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент АПН України

Луцьк-2006

ЗМІСТ

ВСТУП.......................................................................................4
Розділ І. Наукові засади дослідження історії
становлення і розвитку географічної науки
в Україні....10
1.1 Дослідження історії географічної науки..............10
1.2. Концепція та алгоритми аналізу наукових географічних персоналій.19
1.3.Методика дослідження наукового доробку вченого..26
Висновки до першого розділу...31
Розділ ІІ. Розвиток географічної науки в Україні ...34
2.1. Історичні аспекти дослідження проблеми cтановлення української географії...........34
2.2. Основні риси розвитку університетської географічної науки.41
2.3. Етапність розвитку географічної науки в Україні: постаті, ідеї та здобутки.........................52
Висновки до другого розділу.72
Розділ III. Територіальні аспекти аналізу сучасної географічної науки в Україні..74
3.1. Структура географічної науки та освіти ...74
3.2. Забезпеченість навчальних і наукових організацій фахівцями вищої кваліфікації.99
3.3. Просторово-часові аспекти аналізу географічного наукового потенціалу України.116
3.4. Наукові школи, їх формування і структура.126
Висновки до третього розділу.....153

Висновки та пропозиції156
Список використаних джерел..161

Додатки..173

Список литературы

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. Методологічно доведено необхідність дослідження становлення та розвитку географічної науки в Україні: з одного боку наукового потенціалу, його формування, розміщення, а з іншого розроблення науково обґрунтованих методів дослідження для відтворення історичної справедливості і підвищення іміджу науки. На основі аналізу розвитку модерної географії нами виділено чотири етапи: I 19171940 рр.; II 19451969 рр.; III 19701990 рр.; IV 19912005 рр. Періодизація проведена згідно обґрунтованих критеріїв: 1) соціально-економічні передумови, що визначають стан і рівень розвитку географічної науки, її методологічні і конкретно-наукові досягнення, властиві для даного проміжку часу; 2) географічна значимість фактичного матеріалу, що встановлює передумови для подальшого розвитку наукових напрямів, шкіл; 3) наукова діяльність фахівців вищої кваліфікації, які захистили дисертації з географічних або суміжних наук, їхній найбільш вагомий доробок, рейтинг, участь у формуванні нового напряму, наукові та урядові нагороди, які відображають місце вченого у знаннєвому середовищі.
2. На основі аналітичного огляду наукової літератури, архівних даних, фондових матеріалів нами виділено і використано дві групи принципів: перша група це принципи відбору науковців, які визначають роль окремих персоналій в географії (чи були вони фундаторами нових ідей, концепцій, напрямів, наукових шкіл). Друга група це принципи дослідження наукового доробку вченого, його підходів у науково-дослідницький роботі, досвіду наукової діяльності, результативності, організаторського таланту.
Основні положення покладені в основу розробленої анкети з такими компонентами: дата і місце народження, місце навчання у вищих навчальних закладах, місце навчання в аспірантурі, теми кандидатської і докторської дисертацій, прізвище керівника кандидатської дисертації, місце і час роботи, наявність наукових та урядових нагород, публікацій (основні з них), кількість підготовлених кандидатів (докторів) наук.
3. Аналіз становлення і розвитку географічної науки в географії доцільно здійснювати за запропонованим нами алгоритмом, який містить шість послідовних кроків: 1) формування ідеї дослідження, мети і завдань з урахуванням дійових осіб, наукових напрямів і шкіл географічної науки; 2) теоретичне обґрунтування змісту і методичних засобів реалізації аналітико-синтезуючого дослідження історії розвитку географії; 3) реалізація досліджень (збір інформації, її систематизація, аналіз, узагальнення даних, формування висновків); 4) виокремлення проблемних питань, прогностична оцінка перспектив розвитку географії її шкіл, напрямів, ідей і концепцій; 6) використання отриманих результатів для вирішення теоретичних, дидактичних і конструктивних завдань модерної географії.
4. Формування географічних наукових закладів в Україні починається у XVIIXIX ст. в межах міст Австро-Угорщини (Львівський, Чернівецький університети), Російської імперії (Київський, Харківський та Новоросійський університети). Кафедра (Інститут географії) у Львівському університеті (1882) виник раніше, ніж в російських, проте розвиток української географічної науки тут не тільки обмежувався, але й заборонявся. Тому ряд науковців-вихованців Львівського університету, працювали за межами Польщі (М.В.Дольницький, С.Л.Рудницький) і є носіями європейського антропогеографізму. Географічні факультети даних університетів поновили свою діяльність у повоєнний час.
Встановлено, що в Україні з 1917 по 1991 роки склалась розвинена функціонуюча мережа географічних наукових та освітніх закладів 11 відділень класичних університетів, в т.ч. 6 національних; 12 підрозділів педуніверситетів, в.т.ч. 2 національних.
5. Виконане дослідження є першою спробою підняти проблеми наукового потенціалу, його територіального розміщення з позицій інформаційного обміну, оскільки загальна кількість фахівців вищої кваліфікації в Україні є найбільшою на пострадянському просторі (понад 120). Комплексним аналізом наукового потенціалу встановлено, що проблемним є їхній розподіл. На сьогодні серед 11 географічних відділень класичних університетів немає фахівців-географів вищої кваліфікації у Волинському, Кам`янець-Подільському, Прикарпатському Херсонському державних університетах. Серед 12 підрозділів педуніверситетів фахівці вищої кваліфікації працюють лише в п`яти вищих навчальних закладах.
Серед науковців найбільше представлені фізико- та економіко-географи (по 36). Гідрологів є 18, кліматологів та океанологів 11, а картографів 6.
І Міністерству науки і освіти України, і Українському географічному товариству, і всій географічній громадськості необхідно звернути увагу на рівень забезпеченості наукових центрів фахівцями вищої кваліфікації, на їхній розподіл за галузями географічних наук. Слід розробити матеріальні та моральні принципи заохочення росту спеціалістів у реґіональних закладах, враховувати територіальні потреби у фахівцях окремих спеціальностей при наборах на географічні факультети.
6. Аналіз функціональної та часової організації наукового потенціалу географічної науки дозволив нам виявити, що проблемою сучасної ситуації фахівців вищої кваліфікації є його старіння. У 1999 році 21,6% докторів перевищували 70 років, за останні роки цей показник збільшився до 22,5%.
Лише в чотирьох з 23-х вищих навчальних закладів є доктори, за віком молодші 50 років (Львівський, Київський, Таврійський та Чернівецький університети), у 8 з 23-х (Дніпропетровський, Київський, Одеський та Харківський університети, Тернопільський, Кіровоградський, Сумський, Вінницький педуніверситети) є доктори віком до 60 років (31,8%). З цих даних випливає висновок про доцільність омолодження фахівців вищої кваліфікації.
7. У наукових школах ми виділяємо такі складові: лідера, прямих учнів і послідовників ідей; пункт де функціонує школа; спільні ідеї, підходи до вирішення поставлених завдань; певний стиль роботи; суспільна популярність, відповідний імідж і визнання; відтворення фахівців вищої кваліфікації докторів географічних наук.
У структурі наукових шкіл на верхньому щаблі ієрархії стоїть національна наукова школа, а нижчою елементарною ланкою є персональна наукова школа типу учитель-учень” або учитель-учень- послідовники”.
Нами встановлено, що однією з найстаріших наукових шкіл України є наукова школа в галузі метеорології та кліматології, фрагменти якої зараз можна простежувати у Києві та Одесі. В 1970-80-ті роки в галузі картографії в Києві започаткова картографічна школа А.С.Харченка-А.П.Золовського-Л.Г.Руденка, а наймолодшою є наукова школа в океанології, яка вже вийшла на рівень підготовки докторів наук (М.П.Булгаков) (Морський гідрофізичний інститут НАН України, м.Севастополь). Сучасний стан розвитку наукових шкіл у гідрології засвідчує тенденцію активізації географо-гідрологічних досліджень (поряд з еколого-гідрохімічними) у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка з приходом до керівництва школи фахівця-гідролога В.К.Хільчевського.
Досліджено, що найбільше наукових шкіл створено у фізичній, економічній та соціальній географії, гідрології. В економічній та соціальній географії такі школи створили М.М.Паламарчук (13), М.Д.Пістун (3), С.І.Іщук (3); у фізичній географії О.М.Маринич (6), П.Г.Шищенко (6); у гідрології А.М.Бефані (10).
8. Сучасний етап географічної науки характеризується переходом від дискусій до обговорення досвіду досліджень, що увійшли у практику роботи кафедр або наукових закладів. Процес екологізації сприяв окресленню низки проблем і розвитку нових наукових напрямів та їх подальшого диференціювання й інтегрування: географо-екологічного або ландшафтно-екологічного; еколого-геохімічного, пов`язаного з появом екстремальних ситуацій та зростанням захворювання населення у багатьох реґіонах і містах України; антропо-еколого-географічного, що включає дослідження життєдіяльності населення, соціальних, екологічних та економічних проблем у системі довкілля-здоров`я”, техногенно-екологічної безпеки населення; соціально-демографічного напряму, який займається аналізом і прогнозом розвитку геодемографічних ситуацій у регіонах; політико-географічного напряму, який вивчає політико-географічні проблеми країн і регіонів; в картографії розробляються концепції і методичні основи медико-географічного, еколого-географічного аналізу територій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь М.: Мысль, 1983. 350 с.
Александровская О.А. Становление географической науки в России в XVIII веке. М.: Наука, 1989. 306 с.
Анохин А.А., Костяев А.И. Подходы и методы в социально-географической географии // Изв. Всесоюзн. геогр. об-ва. 1984. Т. 115. Вып. 6. С. 501.
Анучин В.А. Теоретические основы географии. М.: Мысль, 1972. 430 с.
Анучин В.А. Теоретические проблемы географии. М.: Изд-во. МГУ, 1964. 352 с.
Анучин Д.Н. Географические работы. М.: Мысль, 1954. 472 с.
Бабий Т.П. и др. Биологи: биографический справочник. К.: Наука, 1984. 814 с.
Баранский Н.Н. Избранные труды. Научные принципы географии. М.: Мысль, 1980. 456 с.
Баранский Н.Н. Экономическая география. Экономическая картография. М.: Географгис, 1960. 452 с.
Барков А.С. Вопросы методики и истории географии. Избранные труды . М.: Изд-во. АНП СССР, 1961. 263 с.
Баттимер А. Путь в географию. М.: Прогресс, 1990. 440 с.
Берг Л.С. Летопись Географического общества за 18451945 годы // ИВГО. 1948. № 1. С. 2590.
Берлянд А.М. Картографический метод исследования. М.: Наука, 1978. 255 с.
Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 270 с.
Богорад Д.И. Конструктивная география района. М.: Мысль, 1965. 407 с.
Большая Советская Энциклопедия. 2 изд. М.: БСЭ, 19491958. Т. 151.
Большая Советская Энциклопедия. 3 изд. М.: БСЭ, 19691978. Т. 130.
Будівничі НТШ й ЕУД: Володимир Кубійович (19001985), Атанас Фіголь (19081993): Наук. зб. / Упоряд. проф. В. Маркуєв. К.; Нью-Йорк-Чикаго, 1998. 252 с.
Бунге В. Теоретическая география. М.: Прогресс, 1967. 280 с.
Валентин Садовський / Упоряд. О. Шаблій. Л.: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. 306 с.
Вернадский В.И. Дневники. 19171921. Октябрь 1917 январь 1920. К.: Наук. думка, 1994. 270 с.
Ващенко А.Т. и др. К вопросу районирования территориальной системы расселения: на примере Украинской ССР // В кн.: материалы XXIII МГК. Вып. № 6 М.: 1976. С. 9597.
Волобой П.В., Поповкін В.А. Проблеми територіальної спеціалізації і комплексного розвитку народного господарства Української РСР. К.: Наук. думка, 1972. 251 с.
Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник / А.П. Голиков, Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко. К.: Либідь, 1996. 320 с.
Вчені вузів Одеси. Вип. № 2.: Природничі науки. 19461996. Ч.1. Геологи. Географи. О.: Одес. держ.наук.б-ка. 2001. 250 с.
Галицький В.Г., Галицька Н.Ф. Географічні відкриття, дослідження і дослідники. К: Рад. шк., 1988. 238 c.
Географи Київського університету: Довідник / Я.Б. Олійник, С.Ю.Бортник , М.Д. Гродзинський та ін. К.: ВГЛ Обрії”, 2003. 172 с.
Географические проблемы конца XX века. СПб: РГО, 1998. 250 с.
Географическое общество Союза СССР: 19171967. М.: Мысль, 1968. 271 с.
География на пороге третьего тысячелетия. СпБ: РГО, 1995. 177 с.
География и современность. Вып. № 3: меж. вуз. сб. / Под ред. С.Б.Лаврова, Ю.П. Селиверстова Л., Изд-во Лен. ун-та. 1987. 152 с.
Географічна Енциклопедія України. К.: Укр. Рад. Енцикл., 19891994. Т. 13.
Географічному факультету 70 років. К.: КНУ, 2003. 150 с.
Геренчук К.І., Раковська Е.М., Топчієв О.Г. Польові географічні дослідження. К.: Вища шк., 1975. 248 с.
Голубчик М.М., Евдокимов С.П., Максимов Г.Н. История географии: уч. пособие. Смоленск: Изд-во. СГУ, 1988. 250 с.
Гохман В.М., Минц А.А., Преображенский В.С. Системний подход в географии // Теоретическая геогр. М.: Мысль, 1971. С. 6775.
Грегори К. География и географы: Физическая геогр.: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1988. 384 с.
Григорьев А.А. Развитие теоретических проблем советской географии (19171934) М.: Мысль, 1965. 90 с.
Григорьев А.А. Развитие физико- географической мысли в России XIX нач. XX в. М.: Изд-во. АН СССР, 1961. 90 с.
Гришанков Г.Е. Введение в физическую географию: предмет и метод: Уч.пособие. К.: О-во Знання”, КОО, 2001. 249 с.
Депенчук Л. Богдан Кістяківський. К.: Основи, 1995. 174 с.
Джеймс П., Мартин Дж. Все возможные миры: история географических идей / Пер. с англ. М: Прогресс, 1988. 263 с.
Джонстон Р.Дж. География и географы: Пер. с англ. М: Прогресс, 1987. 368 с.
Дністрянский М.С. Геополітичні доктрини і підходи: критичний аналіз методології. Л.: Вид. центр ім. І. Франка Наука”, 2003. 114 с.
Енциклопедія українознавства / Гол. ред. д-р. В. Кубійовичю. Нью-Йорк, 19551984. Т. 110.
Енциклопедія українознавства. К.: Ін-тут археографії АН України, 1994. 400 с.
Есаков В.А. География в России в XIX начале XX века (открытия и исследования земной поверхности и развитие физической географии). М.: Наука, 1978. 308 с.
Есаков В.А. Теоретические проблемы физической географии в России. XIX начало XX вв. М.: Наука, 1987. 207 с.
Жекулин В.С. Введение в географию. Л.: Изд-во. ЛГУ, 1989. 272 с.
Жупанский Я. Географія України в нові часи. Чернівці: Вид-во. ЧДУ, 1993. 264 с.
Жупанский Я. Становления економіко-геграфічних досліджень в Україні (XIX початок XX ст.) // Укр. геогр. журн. 1994. № 12
Жупанский Я.І.Історія географії в Україні. Л.: Світ, 1997 262 с.
Забелин И.М. Очерки истории географической мысли в СССР. 19171978 гг. М.: Геогр., 1959. 201 с.
Забелин И.М. Физическая география в современном естествознании: Вопросы истории и теории М.: Наука. 1978. 190 с.
Зубов В.И. Историография естественных наук в России (XVIII в. пер. пол. XIX в.). М.: Изд-во АН СССР, 1956. 576 с.
Известия РАН (АН СССР): Серия геогр. М. ИГАН, 19591998.
Известия РГО (ВГО). СПб: РГО, 19171998.
Исаченко А.Г. География сегодня. М.: Просвещение. 1979. 192 с.
Исаченко А.Г. Развитие географических идей. М.: Географ., 1971. 154 с.
Исследователи, работающие в области экообразования: Краткий инф.-библиогр. справочник / Сост. В.Н. Барякин. Запорожье: Изд-во. ЗГИА, 1996. 152 с.
Іван Ковальчук. Біобібліографічний покажчик. Л.: ЛНУ, 2002. 238 с.
Іван Петрович Підоплічко. К.: Наук. думка, 1976. 75 с.
Іван Тесля, професор / Упор. проф. О. Шаблій. Л.: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. 272 с.
Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. Т., 20002004. Вип. № 110.
Каленик Геренчук / Упоряд. С. Кукурудза. Л.: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. 343 с.
Ковальчук І., Кравчук Я. Кафедрі геоморфології Львівського національного університету 50 // Вісн. Львів. ун-ту: Серія геогр. Вип. № 28. Л.: ЛНУ ім. І.Франка. 2001.С. 415.
Константинов О.А. Актуальные вопросы истории и современного развитии экономико-географической науки в СССР. М.: МФГО СССР 1985. 105 с.
Котляков В.М. Наука, общество, окружающая среда. М.: Наука 1997. 250 с.
Котляков В.М., Преображенский В.С. С чем подходим к рубежу XXI века?: О некоторых чертах менталитета отечественных географов // Журн. Геогр. ИРАН, отд. геогр. 1992. № 3.С. 411.
Коцан Н.Н. Територіальна організація митної діяльності України: Монографія. Луцьк: РВВ Вежа” ВДУ ім. Лесі Українки, 2005. 384 с.
Кравчук Я. Вивчення Українських Карпат львівськими геоморфологами // Вісн. Львів. ун-ту: Серія геогр. Вип. 28. Л.: ЛНУ, 2001. С. 1619.
Краснопольська Н.В. Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки в Україні // Економічна та соціальна географія. 2004. Вип. 55. С. 7077.
Краснопольська Н.В. Науковий потенціал географічних факультетів класичних та педагогічних університетів України // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. 2003. №7. С. 146152.
Краснопольська Н.В. Формування регіональних і персональних наукових шкіл у географії // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. 2004. № 5. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. С. 334339.
Краснопольська Н.В. Формування української економіко-географічної наукової школи // Наук. записки Вінницького пед. ун-ту ім. В. Винниченка: Серія: георафія. 2002. Вип. 4. С. 146148.
Краснопольская Н.В. К вопросу об иерархии научных центров Украины // Тр. Междунар. науч. конф. Майкоп: РГО, 1999. С. 223224.
Краснопольская Н.В., Аппоева Л.И. Влияние школы В.Э. Дена на развитие экономической географии бывшего СССР // Тр. Междунар. науч. конф. Майкоп: РГО. 1999. С. 5254.
Краснопольська Н.В., Пугач С.О., Маржан І.О. До витоків української географії // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. 2005. № 3. С. 161164.
Краснопольська Н.В., Маржан І.О., Тур В.В. Територіальна організація та основні сфери науки // Проблеми європейської інтеграції і танскордонного співробітництва. Луцьк.: Волин. держ. ун-т. ім. Лесі Українки. 2005. С. 499503.
Краснопольский А.В. Отечественные географы (19171992). Библиографический справочник / Под. ред. проф. С.Б. Лаврова. СПБ: РГО, 1993. Т.1-2; 1995. Т.З.
Краснопольский А.В. Система наук и отраслей знаний // Вест. Адыгейского гос. ун-та. Майкоп. 1998. № 1.С. 111113.
Краснопольский А.В., Краснопольская Н.В. География в естественно­научной школе В.И. Вернадского // В.И. Вернадский и современность. К 130-летию со дня рождения: Сб. тезисов докл. конф. Краснодар, 1993. С. 28.
Краснопольский А.В., Аппоева Л.И., Краснопольская Н.В. Научный потенциал отечественной географии. Ч. 1. Развитие географии на Кавказе. Карачаевск: КЧГПИ, 1999. 164 с.
Краснопольський О.В., Ільїна О.В., Краснопольська Н.В. Створення зарубіжних наукових шкіл випускниками географічного факультету Київського університету // Географічна освіта і наука в Україні. К.: КНУ, 2003. С. 5657.
Краснопольський О.В., Краснопольська Н.В. Вивчення розвитку наукового потенціалу географічної науки через персоналії // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. Київ і Луцьк: УГТ, 2000. Т.3. С. 373375.
Краткая географическая энциклопедия. М: БСЭ, 19601966. Т. 15.
Крип’якевич І.П. Історія України / Відп. Ред. Ф.П. Шевченко, Б.З. Якимович. Л.: Світ, 1990. 250 с.
Кузнецов П.С. О предмете истории физической географии // Изв. Ан ССР: Сер. Геог. 1953. № 3. С. 4555.
Лавров С.Б. Структура географической науки: прошлые споры и современные позиции // Геогр. в системе наук. Л.: ГО СССР, 1987. С. 4658.
Липшиц С.Ю. Русские ботаники: биографо-библиографический словарь. Т. 14. М.:МОИП, 19471952.
Луцишин П.В. Вступ до економічної і соціальної географії (основи теорії). К.: НМ КВО, 1993. 160 с.
Максаковский В.П. Историческая география мира. М.: Экопрос, 1997. 584 с.
Максаковский В.П. Научные основы школьной географии. М.: Просвещение, 1982. 380 с.
Максаковский В.П.Географическая культура. М: Владос. 1998. 416 с.
Максим Мартынович Паламарчук. К.: Наук. думка, 1987. 60 с.
Максимов Г.Н. Методология и дидактика географии. Якутск: Изд-во. ЯГУ, 1996. 220 с.
Мересте У.И., Ныммик С.Я. Современная география: Вопросы теории. М.: Мысль, 1984. 296 с.
Метеорология и гидрология. СПб.: Гидрометеоиздат, 19451998.

99. Мильков Ф.Н. Вузовская физическая география. Периоды ее развития и характерные черты как фундаментальной науки. Воронеж: Изд-во. ВГУ, 1984. 304 с.

Мильков Ф.Н. Физическая география: Современное состояние, закономерности, проблемы. Воронеж: Изд-во. ВГУ. 1981. 400 с.
Молявко Г.И., Франчук В.П., Куличенко В.Г. Геологи, Географы: Биогр. справочник. К.: Наук. думка, 1985. 351 с.
Мороз С.А., Онопрієнко В.І., Бортник С.Ю. Методологія географічної науки. К.: Заповіт, 1997. 334 с.
Мохначук С.С. Системный подход к географии // Экономич. геогр. К.: Изд-во КГУ, 1976. Вып. 21. С. 316.
Мукитанов Н.К. От Страбона до наших дней: Эволюция географических представлений и идей. М.: Мысль, 1985. 305 с.
Муха Б.П. Кафедра фізичної географії Львівського національного університету. Історія та персоналії: Зб. Л.: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. 430 с.
Нариси з історії геологічних досліджень у Київському університеті. К.: Рада, 1999. 327 с.

107. Наукові записки Терноп. держ. педагогічного університету: Серія: Географія. № 1. 2004. 199 с.
108. Наукові записки Терноп. держ. педагогічного університету: Серія: Географія. № 2. Ч. 1. 2004. 272 с.
109. Наукові записки Тернопільського. національного педагогічного університет: Серія: Геогр. Т., 2004. № 3. 216 с.

Научные школы в географии // Отв. ред. Л.С. Абрамов и В.А. Есаков. М: МФГО. 1983. № 1. С. 1025.
Одарченко П. Видатні українські діячі. Статті і нариси. К.: Смолоскип. 1999. 322 с.
Олена Степанів / Упор. О.Шаблій. Л.: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2002. 324 с.
Основы научных исследований. География / Под. ред. Н.Д. Пистуна, Г.И. Швебса. К.: Вища шк., 1988. 190 с.
Отечественные физикогеографы и путешественники. М.: Учпедгиз 1959. 250 с.
Очерки истории географической науки в СССР. М.: Наука, 1976. 256 с.
Очерки истории исторической науки в СССР. М.: Изд-во АН ССР, 1955. Т. 1. 692 с.
Очерки истории исторической науки в СССР. М.: Изд-во АН ССР, 1960. Т. 2. 860 с.
Очерки истории исторической науки в СССР. М.: Изд-во АН ССР, 1963. Т. 3. 832 с.
Опанас Ващенко / Упор. О.Шаблій. Л.: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2001. 233 с.
Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії: Навч. посіб. К.: Вища шк., 1994. 156 с.

121. Преображенский В.С. О чем спорят географы. М.: Знание, 1990. 230 с.
122.Преображенский В.С. Поиск в географии. М.: Просвещение, 1986. 224 с.
123. Преображенский В.С., Александрова Д.Т. Материалы по истории отечественной географии XX века. М.: ИГ РАН, 1994. 190 с.
124. Проблемные направления в географии / Отв. редактор А.А.Недешев. Иркутск, Чита: СО РАН, 1993. 196 с.
125. Професор Петро Цись / Упор. І. Ковальчук. Л.: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. 433 с.
126. Развитие географической науки в Украинской ССР. Н.: Наук. думка, 1990. 437 с.
127. Репрессированная наука. Л.: Наука, 1991. 557 с.
128. Родоман Б.Б. Введение в социальную географию: курс лекций. М.: ИГ РАН, 1993. 77 с.
129. Руденко В. Професор Антін Синявський подвижник української географії. К.: Вид.дім КМ Akademia”, 1996. 404 с.
130. Рудницький Степан. Політична географія України. Л.: Компанія Гердан”, Гердан Друк”, 1998. 220 с.
131. Русское географическое общество 150 лет. М.: АО Изд. группа Прогресс”; Пангея”, 1995. 352 с.
132. Русское географическое общество: Новые идеи и науки. Спб.: РГО, 1995. 76 с.
133. Саушкин Ю.Г. Введение в экономическую географию. М.: Изд-во. МГУ, 1972. 460 с.
134. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом настоящем и будущем. М.: Просвещение, 1976. 529 с.
135. Саушкин Ю.Г. История и методология географической науки. М.: Изд-во. МГУ, 1976. 562 с.
136. Саушкин Ю.Г. Экономическая география: история, теория, методы, практика. М: Мысль, 1973. 559 с.
137.Семевский Б.Н. Введение в экономическую географию. Л.: Изд-во. МГУ, 1976. 230 с.
138.Семевский Б.Н. Теоретическая экономическая география. Л.: Наука, Лен. отд., 1981. 256 с.
139.Семен Кукурудза: бібліографічний покажчик. Л.: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2003. 110 с.
140. Семёнов П.П. История полувековой деятельности имп. Русского географического общества, 18451895. СПб., 1896. Ч. IIII. 1977. 66 с.
141. VII з’їзд Українського географічного товариства. К.: УГТ, 1995. 455 с.
142. Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах. Новосибирск: Наука, Сиб. отд., 1978. 163 с.
143. Список участников конгресса (XXIII МТК). М.: 1976. 251 с.
144. Степан Позняк: біобібліогр. покажчик. Л.: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2003. 144 с.
145. Сучасні проблеми географії Української РСР. К.: АН УРСР, ГТ УРСР, 1990. 412 с.
146. Сучасні проблеми і тенденції розвику географічної науки // Матеріали Міжнар. конф. до 120-річчя у ЛНУ. Л.: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. 413 с.
147. Танфильев Г.И. География России. История исследования. О., 1916. Ч. 1.212 с.
148. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія