Никифорук Олена Ігорівна. Становлення і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури в Україні

Краткое описание

Никифорук Олена Ігорівна. Становлення і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури в Україні : Дис... канд. екон. наук: 08.10.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. — К., 2005. — 224арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 196-211

Никифорук О. І. Становлення і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2005.
Дисертаційна робота присвячена питанням становлення і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури в Україні. Поглиблено теоретико-методологічні засади створення і функціонування ТЛІ. Узагальнено методичні підходи щодо визначення ефективності розвитку і функціонування транспортної інфраструктури. Запропоновано удосконалений методичний підхід визначення пріоритетності розвитку і розміщення об’єктів ТЛІ, зокрема транспортно-логістичних центрів в регіонах України. Конкретизовано основні умови, фактори та критерії, що впливають на можливості розбудови сучасної удосконаленої транспортно-логістичної інфраструктури. Відповідно до отриманих результатів, обґрунтовано конкретні заходи та перспективні напрями транспортної стратегії на найближчу перспективу в Україні в контексті інтеграційних процесів.

У дисертації розроблено теоретико-методичні засади оцінки процесу становлення і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури, визначено основні пріоритети державної транспортної політики стосовно розвитку транспортно-логістичної інфраструктури країни.
Результати даного дослідження дозволили дисертанту дійти наступних висновків:

В економічній літературі відсутній єдиний теоретико-методологічний підхід до визначення та класифікації інфраструктури, й тим більше транспортно-логістичної інфраструктури. Проте існуючі підходи до визначення ефективності функціонування транспортної інфраструктури дозволяють визначити, що розвиток навіть мінімально необхідних її елементів потребує чималих інвестицій, а вдосконалення інфраструктури розглядається як фактор економічного зростання країни.
Фундаментальною базою дослідження стали зроблені автором узагальнення теоретико-методологічного змісту, які дозволили поглибити сутність категорії „інфраструктура”, обґрунтувати виділення транспорту в якості галузі матеріально-речової (виробничої) інфраструктури на основі функціонально-компонентного класифікаційного підходу. Використання логістичної теоретико-прикладної методології, за допомогою якої здійснюється регулювання регіональних ринків товарів і послуг, дозволило обгрунтувати нове визначення транспортно-логістичної інфраструктури.
Автором запропоноване оригінальне визначення міжнародного транспортного коридору як наукового терміну, який трактується автором як складна динамічна система, структурними елементами якої є по-перше, магістралі, які представлені транспортними лініями різних видів транспорту (полімагістралі), що проходять паралельно, орієнтовані в одному напрямку і можуть простягатись у смузі шириною в сотні кілометрів, й які забезпечують перевезення пасажирів і вантажів при внутрідержавному, міжрегіональному й міжнародному сполученні, по-друге, інформаційно-логістичні та транспортно-логістичні системи, які є консолідуючими центрами на напрямках найбільшої концентрації вантажо- та пасажиропотоків.
Удосконалений автором методичний підхід до визначення пріоритетності розвитку об’єктів транспортної інфраструктури в регіонах дозволяє обґрунтувати раціональне розміщення і розвиток її елементів по регіонах, від чого залежатиме ефективність функціонування всієї транспортно-логістичної системи. Запропонований підхід заснований на побудові інтегрального показника, який є результатом згортки багатофакторних первинних індикаторів: соціально-економічних показників (чисельність населення по регіонах, ВДВ на душу населення, капіталовкладення на душу населення, зовнішній товарооборот на душу населення), й транспортні показники (основні інфраструктурні об’єкти в регіоні (кількість мостів, шляхопроводів, портів, тощо), рівень вантажних та пасажирських потоків на пріоритетних транспортних напрямках; щільність транспортної мережі регіонів).
Здійснена автором оцінка пріоритетності розвитку транспортно-логістичних центрів в регіонах України на основі інтегрального показника засвідчила що, за підсумковою бальною оцінкою (сума показників по п’яти групах індикаторів) регіоном-лідером виявилася Київська область (112,3 бали). До другої групи з сумою балів 50-100 увійшли області-переслідувачі з наступним рейтингом Одеська (86,9), Дніпропетровська (77,2), АР Крим (66,7), Донецька (59,2). До третьої групи належать області (їх переважна кількість) з сумою балів 20-50. Лідерами в цій групі є Запорізька, Полтавська, Чернігівська (30-40 балів). Від 25 до 30 балів мають Харківська, Миколаївська, Львівська, Херсонська, Івано-Франківська області; від 20 до 25 балів Житомирська, Закарпатська, Черкаська, Луганська області. До четвертої групи увійшли області з сумою балів менше 20 балів: це Вінницька, Рівненська, Хмельницька, Сумська, Волинська, Кіровоградська, Тернопільська й Чернівецька області.
Відповідно до проведеного аналізу автором були уточнені передумови та фактори, які впливають на подальше становлення і розвиток транспортно-логістичної інфраструктури в Україні. Найбільш значними з них є геополітичні (розпад системи країн Ради економічної взаємодопомоги, СРСР, трансформаційні процеси в економіці країн Східної Європи, створення ГУУАМ на противагу Євроазіатському союзу, перші спроби створення ЄЕП на просторі країн СНД тощо), соціально-економічні (зниження показників роботи транспорту, зниження життєвого рівня населення; вивільнення провізних та пропускних спроможностей транспортної мережі), техніко-технологічні (швидкість доставки вантажів, технологія організації руху транспортних засобів (інтермодальна, мономодальна, мультимодальна), процеси контейнеризації, наявність та пропускна спроможність магістралей країни та інші), правові, природнокліматичні фактори.
Аналіз становлення і розвитку транспортно-логістичної інфраструктури показує, що активно формується національна система міжнародних транспортних коридорів, що дає підстави визначити, що для перевезення вантажопотоків в Україні використовуються в основному три найважливіші напрями, які співпадають з маршрутами міжнародних транспортних коридорів Європа Азія”, МТК №9 та МТК ЧЕС”. Хоча формування мережі транспортно-логістичних центрів поки знаходиться на концептуальному рівні, розвиток пунктових об’єктів ТЛІ в Україні є одним з головних напрямів підвищення ефективності та якості транспортного обслуговування і, в першу чергу, в міжнародному сполученні.
Комплексна оцінка транспортних вузлів заснована на бальній оцінці пропускної спроможності шляхів сполучення показує що, середприкордоннихтранспортних вузлів, виділених в Концепції програми формування мережі логістичних центрів в системі міжнародних транспортних коридорів України, найвищу оцінку мають такі транспортні вузли: у першу чергу Харків, Донецьк, Чоп (10-20 балів), у другу чергу Чернігів, Луганськ, Ковель (5-10 балів), у третю Мостиська, Рава-Руська (< 5 балів). Увнутрішніхтранспортних вузлах комплексна оцінка показала, що першочергово необхідно приділити увагу розбудові ТЛЦ у таких транспортних вузлах: Києві, Львові та Дніпропетровську (15-30 балів), при чому найвищу оцінку з явним відривом від інших міст має місто Київ (29,9 балів). У другу чергу у таких регіональних центрах як Тернопіль, Сімферополь, Рівне, Житомир, Хмельницький (10-15 балів); й у третю чергу Вінниця, Полтава, Мелітополь, Івано-Франківськ, Кіровоград, Черкаси (< 10 балів). Середводнихопорних центрів найвищу оцінку отримують такі вузли: Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя (10-25 балів), далі Ізмаїл, Маріуполь. Далі за пріоритетністю виділяються: Рені, Севастополь, Керч, Бердянськ, Євпаторія, Південний, Іллічівськ (5-10 балів). На наступному місці за комплексною бальною оцінкою слід виділити такі портові транспортні вузли: Феодосія, Ялта, Білгород-Дністровський, Скадовськ, Усть-Дунайськ, Октябрський.

Оптимізація структури органів виконавчої влади, які здійснюють реалізацію державної транспортної політики в галузі розвитку логістики, передбачає створення окремого органу управління як складової частини Міністерства транспорту і зв’язку Національного центру логістики” й логістичних центрів у складі державних департаментів різних видів транспорту. Територіальними органами управління, які можуть здійснювати тактичне й оперативне управління процесом транспортного перевезення, повинні стати міжнародні та регіональні транспортно-логістичні центри залізничного, водного, автомобільного транспорту (водні, прикордонні, внутрішні) у межах міжнародних транспортних коридорів.
Вимагає системного підходу удосконалення нормативно-правової бази регулювання транспортно-логістичної діяльності, першочерговими завданнями у цій царині є розробка концепції та державної програми розвитку транспортно-логістичної інфраструктури в Україні; створення національного центру (ради) з питань логістики, вступ України до Європейської логістичної асоціації; законодавче визначення статусу, прав та обов'язків оператора змішаних (комбінованих) перевезень та мультимодальних вантажних центрів як логістичних операторів; розробка і прийняття Державної програми "Термінал" та інших важливих законопроектів.
Конкретними практичними заходами щодо розвитку транспортно-логістичної інфраструктури є необхідність створення та розвиток термінальної структури МТК; розробка та експериментальне впровадження комплексного проекту логістичного обслуговування міжнародних перевезень на одному із міжнародних транспортних коридорів з використанням ТЛЦ; оптимізація функціонування транспортно-експедиційних і логістичних фірм при обробці транзиту; розробка ефективної системи автосервісу для вітчизняних та зарубіжних перевізників, створення оптово-роздрібних структур, баз і складів запасних частин, які наближені до основних магістралей МТК; створення при регіональних ЛЦ центрів сертифікації послуг транспортних та логістичних фірм; розширення підготовки спеціалістів у сфері менеджменту і транспортної логістики, розвиток наукових досліджень з логістичного обслуговування перевезень на транспортної мережі України.