НОМІНАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У БОТАНІЧНІЙ ЛЕКСИЦІ СХІДНОПОЛІСЬКИХ ГОВІРОК

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

на правах рукопису

ПОІСТОГОВА Марина Валеріївна

УДК 811. 161.2’28

НОМІНАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У БОТАНІЧНІЙ ЛЕКСИЦІ
СХІДНОПОЛІСЬКИХ ГОВІРОК

Спеціальність 10.02.01 українська мова

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Гриценко Павло Юхимович

Київ 2005

ЗМІСТ

Список умовних скорочень.
ВСТУП ..................................................................................................
РОЗДІЛ І. Мотивація номінативних одиниць як предмет діалектної лексикології..
1.1. Стан дослідження лексики східнополіського говору................
1.2. Мотивологічний аспект вивчення діалектної лексики..
1.3. Стан дослідження мотивованості флорономенів в українській мові.
Висновки до І розділу...............................................................................
РОЗДІЛ ІІ. Флорономени, мотивовані назвами інших об’єктів флори
2.1. Назва культивованої рослини > назва дикорослої рослини...........
2.2. Назва дикорослої рослини > назва дикорослої рослини.................
2.3. Назва декоративної рослини > назва рослини.
2.4. Назва дерева, куща > назва трав’янистої рослини..............
2.5. Назва ягоди > назва рослини.
2.6. Назва частини рослини > назва рослини.........................................
2.7. Назва частини однієї рослини > назва частини іншої рослини....
2.8. Загальна назва рослини > назва рослини........................................
Висновки до ІІ розділу............................................................................
РОЗДІЛ ІІІ. Флорономени, мотивовані назвами нефлористичних об’єктів
3.1. Назва людини > назва рослини.....
3.2. Назва тварини > назва рослини.........................................................
3.3. Назва органу та частини тіла живого організму > назва рослини
3.4. Назва реалії побуту > назва рослини...........................................
3.5. Назва продукту харчування > назва рослини..................................
3.6. Назва одягу та взуття > назва рослини.............................................
3.7. Назва хвороби > назва рослини.

3.8. Назва фізичного, фізіологічного стану людини > назва рослини..
3.9. Назва явища природного довкілля > назва рослини...
3.10. Назва часового поняття > назва рослини......................................
3.11. Назва металу, мінералу чи речовини > назва рослини
3.12. Географічна назва > назва рослини.........................
3.13. Релігійна, міфологічна назва > назва рослини
Висновки до ІІІ розділу..........................................................................
ВИСНОВКИ.............................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..
ДОДАТОК А. Індекс номінативних одиниць.
ДОДАТОК Б. Схеми активності творення похідних флорономенів
ДОДАТОК В. Список обстежених населених пунктів..........................
Карта..

Список литературы

ВИСНОВКИ

Похідні назви рослин у східнополіському діалекті засвідчили значну диференційованість назв одних десигнатів і недиференційованість назв інших десигнатів. Відмінність у номінації між говірками також не однакова: дуже висока для назв одних десигнатів, незначна для інших і мінімальна ще для іншої групи назв. Високий ступінь диференціації у говірках спостережено серед анатомічних назв рослин і назв сортів рослин. Виявлено кореляцію між давністю номінативної одиниці і ступенем її диференціації: якщо назва рослини у говірках є продовженням давньоруської чи праслов’янської лексики, то, як правило, в усіх говірках зберігає ту саму лексичну, і, за окремими винятками, фонетичну і морфемну структури; новіші назви рослин, які виникли переважно шляхом розширення номінативних функцій наявних загальновживаних слів та словотворення від основ відомих у говірках назв, виявляють незначну лексичну і формальну диференціацію в говірках; високий ступінь здиференційованості притаманний назвам багатьох нових десигнатів, напр., назва галінсоги дрібноквіткової, Galinsoga parviflora Cav., яка з’явилася у цьому реґіоні в останні 20 25 років, має 92 назви; мало з яких творять мікроареали, а 56 назв записано лише в одному н.п.; між загальними, родовими і видовими назвами (як правило, загальні і родові назви менш диференційовані, ніж назви видові, напр., на позначення рослин роду лободових, Chenopodiaceae, зафіксовано лише лексему лобода і фонетичні похідні, в той же час у говірках розрізняють види лободи білу, яка має назви ло(а)бо(а)да, л’еб’еда б’іла, б’елуха, свуйс’ка, л’уц’ка і зелену, яка має назви лобода зелена, темна, свин’ача, свин:уха.
Важливим виявилося протиставлення назв рослини і назв частин рослини, більш диференційованими є назви частин рослин, напр. для рослини кукурудза, Zea mays у говірках відзначено п’ять назв, а назви частин цієї рослини, її складників є більш диференційованим. Отже, ботанічна лексика є структурно складним утворенням, оскільки обіймає не лише назви рослин, а тому поняття флорономен не вичерпується назвою самих рослин, співвідносне з багато більшою кількістю десигнатів: морфологія рослини, етапи росту і достигання та ін. Ступінь актуальності у загальній мовній картині світу цих десигнатів різна. Тому для повного опису флорономенів як системи важливими є не лише назви рослин (що, на жаль, переважає у більшості досліджень), а й увага до номінативних одиниць, що відбивають морфологію, етапи розвитку рослини, як і увага до культурологічного аспекту, тобто використання цих рослин і їх назв як елементів традиційної культури, що вказує не лише на різну цінність десигнатів для мовної картини світу, а й нерідко поглиблює розуміння мотивації номінування як процесу.
Хоча флорономени здебільшого є давніми, бо людина давно вже освоїла довкілля і давно живе в ньому, а тому мала його називати, проте сліди недавнього доосвоєння флорооб’єктів зберігаються. Мотивація і збереження мотиваційних зв’язків якраз і вказує на те, що це релятивно чи відносно недавній етап в осмисленні і освоєнні елементів довкілля. Тому ботанічна лексика становить відкриту систему, яка досі поповнюється новими елементами.
Розгляд назв рослин щодо їх зв’язків з десигнатами (з погляду внутрішньої форми) простежується чіткий поділ цієї ТГЛ на мотивовані і немотивовані, або на такі, що зберігають зв’язок з іншою назвою, і такі, що такого зв’язку не зберігають.
У східнополіських говірках численними є вияви мотиваційних зв’язків похідних назв рослин з назвами належними до різних тематичних груп. Східнополіські назви рослин виявляють асоціативні зв’язки флорооб’єктів з іншими флорооб’єктами та з реаліями з-поза рослинного світу. Це похідні від назв рослин, людей, тварин, органів або частин тіла живого організму, предметів побуту, одягу та взуття, продуктів харчування, предметів явищ природи, металів та мінералів, фізичних, фізіологічних станів, часових понять, топонімів, понять релігії, міфології.
Спостережено, що частота вияву цих зв’язків у номінації флорооб’єктів є різною. Найпоширенішими виявилися мотиваційні зв’язки назв рослин з назвами інших рослин, назвами людини, тварини, органів та частин тіла живих організмів, речей побуту, продуктів харчування, географічними назвами; менш поширеними з назвами одягу та взуття, назвами на позначення часу, предметами та явищами природного довкілля; малопоширеними з назвами хвороб, металів, мінералів, речовин, фізичних, фізіологічних станів людини, назвами зі сфери релігії та міфології (див. діаграму на с. 182).
Важливо встановити наявність чи відсутність живого мотиваційного зв’язку між назвою і мовною свідомістю діалектоносія, тобто з’ясувати, чи у мовній свідомості діалектоносія наявний чи відсутній цей мотив номінації (оскільки він може бути прозорим з погляду лінгвіста і не бути актуальним, прозорим для діалектоносіїв).
Аналіз мотивованих назв дозволив виділити моделі мотивації. Продуктивними є моделі: назва рослини” > назва рослини”, назва тварини” > назва рослини”, назва людини” > назва рослини”, назва органу та частини тіла живого організму” > назва рослини”, назва реалії побуту” > назва рослини”, назва продукту харчування” > назва рослини”; географічна назва” > назва рослини”; менш продуктивними: назва часового поняття” > назва рослини”, назва явища природного довкілля” > назва рослини”, назва одягу та взуття” > назва рослини”; малопродуктивними: назва хвороби” > назва рослини”, назва металу, мінералу чи речовини” > назва рослини”, назва фізичного, фізіологічного стану людини” > назва рослини”, релігійна, міфологічна назва” > назва рослини”.
Різна кількість мотивованих похідних, відповідних моделей мотивації, так само вказує на відмінності ієрархії цінностей цих моделей у загальній мовній картині світу носіїв східнополіського діалекту.
Виявлено тенденцію домінування моделі мотиваційного зв’язку рослина” > рослина”; подібну тенденцію встановили дослідники на матеріалі інших тематичних груп (В.В.Усачова за матеріалами слов’янської іхтіологічної термінології виявила мотиваційний зв’язок риба” > риба”; Н.П.Дейниченко за матеріалами назв орнітофауни виявила домінування мотиваційного зв’язку птах” > птах”); ймовірно, такі моделі є поширеними у лексиці живої природи.
Моделі мотиваційного зв’язку, які реалізовані за допомогою МО, поділяються на домінантні та менш уживані.
Найчастіше перенесення назв відбувається за зовнішніми ознаками рослин, рідше за внутрішніми та функціональними властивостями.
Розподіл МО за різними групами фітономенів так само неоднаковий: відзначено домінування одних МО у певних групах і відсутність реалізації цих МО в інших групах (напр., у назвах сортів культивованих рослин МО розмір величина плоду” є однією з домінантних, водночас ця МО відсутня серед назв рослин; протиставлення свій чужий”, тобто МО освоєний привнесений” високочастотна (особливо чужий”) у назвах сортів, властивість придатність непридатність до вживання” поширена серед назв тих рослин, плоди яких чи самі рослини використовуються для харчування людини чи свійських тварин).
Дослідження мотивації назв рослин інколи розкриває деякі парадоксальні ситуації: очікувана МО як домінанта не є домінантною у тій чи іншій групі флорономенів; щодо останнього, важливим є висновок Р.С.Омельковець про те, що серед назв т. зв. лікарських рослин у західнополіських говірках ДО функція засіб лікування” не є домінантною, хоча можна було б очікувати, що саме ця МО виявиться домінантною. Назви рослин відбивають різне бачення реалії діалектоносіями, звідси велика кількість найменувань: назви підкреслюють то колір, то форму, то призначення рослини; частина назв відбиває зв’язки не з однією МО, є полімотивованою. Мотивація назв-словосполучень має ті особливості, що мотивованими можуть бути різні елементи словосполучення.
Мотивація здебільшого є релятивною: у ній відбито подібність реалій, зрідка ситуативною: назва не відбиває рис реалії, а передає ситуацію виникнення назви (стаканdвка ‘цибуля-сіянка’, інф.: на стакани продайут’); мотивація є конкретною і узагальненою (відзначено у відтопонімних назвах сортів рослин); зрідка відзначено подвійну мотивацію (син’е море ‘садовий різновид айстри степової’); МО виявляється продубльованою у різних компонентах складної назви (багно болотн’е ‘багно звичайне’).
З-поміж усіх мотивованих назв, яких зафіксовано 2240, похідних, або таких, що утворено за моделлю рослина” > рослина” зафіксовано 731, людина” > рослина” 244, тварина” > рослина” 134, частина живого організму” > рослина” 282, побутові реалії” > рослина” 217, продукти харчування” > рослина” 178, одяг та взуття” > рослина” 50, хвороба” > рослина” 32, предмети і явища природного довкілля” > рослина” 90, назва часового поняття” > рослина” 93, метали, мінерали, речовини” > рослина” 28, географічні назви” > рослина” 148 (див. діаграму).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аркушин Г.Л. Іменний словотвір західнополіського говору. Луцьк: Вежа, 2004. 763 с.
2. Арьянова В.Г. Замечания о мотивированности фитонимов говоров Среднего Приобья // Сибирские русские говоры. Томск, 1984. С. 7578.
3. Арьянова В.Г. Об одной стороне системных отношений в диалектной фитонимике // Русские говоры Сибири. Томск, 1982. С. 2124.
4. Арьянова В.Г. О способах номинации растений в среднеобских говорах // Материаллы научной конференции молодых ученых вузов г.Томска. Т.2. Секция гуманитарных наук. Томск, 1968. С. 380383.
5. Бабий Ф.И. Бытовая лексика говоров среднего бассейна Горыни: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Ужгородский гос. ун т. Ужгород, 1985. 24 с.
6. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. К.: Вища школа, 1980. 246 с.
7. Белая А.С. К характеристике квантитативно-просодических различий в надсновских говорах на Черниговщине // Общеславянский лингвистический атлас: Материалы и исследования. 1971. М.: Наука, 1974. С. 2231.
8. Белая А.С. Надсновские говоры на Черниговщине (Фонетика): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Ин-т языковедения им. А.А.Потебни АН УССР. К., 1972. 25 с.
9. Бережняк В.М. Гончарська лексика східнополіського діалекту: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Український держ. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 1996. 23 с.
10. Бережняк В.М. Лексика східнополіських гончарів // Український діалектологічний збірник. Книга 3. К.: Довіра, 1997. С. 459468.
11. Бескишкина М.Т. Лексика и фразеология коноплеводства, прядения и ткачества украинских говоров северо-восточных районов Сумской области: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.661 / Харьковский ордена Трудового Красного Знамени гос. ун-т им. А.М.Горького. Полтава, 1965. 20 с.
12. Бігусяк М.В. Лексика традиційних сімейних обрядів у гуцульському говорі: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський університет ім. В.Стефаника. Івано-Франківськ, 1997. 17 с.
13. Біла О.С. Дослідження з українського діалектного вокалізму (Посібник для студентів-філологів). Чернівці, 1974. 40 с.
14. Блинова О.И. Лексическая мотивированность и некоторые проблемы региональной лексикологии // Вопросы изучения лексики русских народных говоров. Диалектная лексика. 1971. Л.: Наука, 1972. С. 92104.
15. Блинова О.И. Мотивированность слова и функциональный аспект: на диалектном материале // Русское слово в языке и речи. Кемерово: Изд-во Кемеровского гос. ун-та, 1976. С. 1621.
16. Блинова О.И. О мотивационном словаре диалекта // Вопросы лексикологии. Новосибирск: Наука, 1977. С. 95103.
17. Блинова О.И. Русская диалектология. Лексика. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. 112 с.
18. Блинова О.И. Фактор мотивированности и вариантность слова // Язык и общество. Межвузовский научный сборник. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1974. Вып. 3. С. 144154.
19. Блинова О.И. Явление мотивации слов. Лексикологический аспект. Томск: Изд-во Томского ун-та, 1984. 191 с.
20. Боброва Т.А. Из истории ботанических терминов // Рус. яз. в школе. 1988. № 4. С. 9399.
21. Боброва Т.А. Из истории русской фитонимики: (Калькированные названия растений на -нц(а) // Этимологические исследования по русскому языку. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. Вып. 9. С. 3644.
22. Боброва Т.А. Медуница и повелика // Рус. яз. в школе. 1975. № 5. С. 101102.
23. Боброва Т.А. О природе названия и принципах номинации // Рус. яз. в школе. 1974. № 4. С. 7379.
24. Боброва Т.А. Структурно-семантическая типология названий растений на -ик(а), -иц(а) в русском языке // Этимологические исследования по русскому языку. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. С. 1218.
25. Боброва Т.А. Шиповник” и другие // Рус. яз. в школе. 1974. № 3. С. 9899.
26. Брахнов В.М. Д