ОЦІНКА І ПРОГНОЗУВАННЯ СТАЛОСТІ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В.В. ДОКУЧАЄВА

На правах рукопису

Зубова Ольга Валентинівна

УДК 631.15: 338.432

ОЦІНКА І ПРОГНОЗУВАННЯ СТАЛОСТІ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
к.е.н., доцент
Шиян Дмитро Вікторович

Харків – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО–МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТАЛОСТІ РОЗВИТКУ 11
1.1 Сутність та принципи визначення сталості розвитку 11
1.2. Концепція сталості розвитку сільського господарства як фундаментальна основа життєдіяльності суспільства 23
1.3. Методичні особливості вимірювання сталості розвитку сільського господарства 34
Висновки до розділу 1 44
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ В КОНТЕКСТІ СТАЛОСТІ 47
2.1. Стан та тенденції сталості розвитку сільськогосподарських підприємств Харківської області 47
2.2. Вплив змін у структурі товарної продукції на сталість розвитку сільськогосподарських підприємств Харківської області 71
2.3. Рівень та тенденції сталості розвитку сільськогосподарських підприємств Красноградського району 87
Висновки до розділу 2 101
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ СТАЛОСТІ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ 105
3.1. Методичні підходи до оцінки і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств регіону 105
3.2. Спеціалізація та концентрація виробництва як фактори сталості розвитку сільськогосподарських підприємств регіону 128
3.3. Інвестиційно–інноваційна діяльність та державна підтримка сталості розвитку сільськогосподарських підприємств регіону 152
Висновки до розділу 3 171
ВИСНОВКИ 174
ДОДАТКИ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 193

ВСТУП

Актуальність теми. Стрімкий розвиток світової економіки супроводжується зростанням потреб у використанні дедалі більшої кількості природних ресурсів, посилює антропогенне і техногенне навантаження на довкілля, що в свою чергу є причиною погіршення умов життєдіяльності людини, має негативний вплив на стан її здоров’я і являє собою загрозу збереженню природної основи існування людства. Серед заходів, спрямованих на відсторонення цієї загрози слід визнати сталість розвитку сільського господарства, що є однією з основних життєзабезпечуючих галузей суспільного виробництва, рівень розвитку якої має безпосередній вплив на стан економіки держави в цілому.
Головною метою сільськогосподарської галузі є вирішення проблеми продовольчої безпеки та незалежності держави. В умовах сталості розвитку це означає підвищення рівня сталості виробництва продовольства та забезпечення безперервного доступу всіх верств населення до якісних, екологічно чистих продуктів харчування, з метою задоволення в достатній кількості своїх фізіологічних потреб та підтримки активного здорового способу життя. Цю проблему як можна ефективніше намагаються вирішити всі країни світу. Приєднання України до СОТ і сучасний кризовий стан вітчизняної галузі вимагають особливого, більш виваженого підходу до вирішення питання продовольчої безпеки нашої держави та забезпечення конкурентноздатності вітчизняних товаровиробників.
Основною відмінною рисою сільського господарства є те, що тут економічні процеси ґрунтуються на використанні біокліматичного потенціалу, а головним засобом виробництва є земля, тому результати діяльності цієї галузі завжди залежать від природно–кліматичних умов, стану навколишнього середовища, стану та родючості ґрунтів. Тому, невипадково, вперше в економіці термін “сталість” було застосовано саме до сільськогосподарського виробництва. Основоположниками теорії сталості сільськогосподарського виробництва являються Ф.О. Баталін, В.М. Обухов, О.Ф. Фортунатов, М.С. Четверіков, І.С. Пасхавер, В.Р. Вільямс, які наприкінці ХІХ – початку ХХ століття проводили наукові дослідження, спрямовані на зменшення щорічних коливань урожайності зернових культур, підвищення їх здатності протистояти несприятливим погодним умовам, частим засухам, які ставали причиною недоборів урожаїв і голоду.
Досить активну наукову роботу щодо підвищення рівня ефективності і сталості сільського господарства було розгорнуто у 70-х – 80-х роках ХХ століття. Серед дослідників того покоління слід назвати М.М. Юзбашева, А.І. Манелля, М.С. Каякіну, Р.П. Рудакову, В.О. Короткову, І.П. Бойко, І.Б. Загайтова, П.Д. Половинкіна, А.Н. Каштанова.
Після оголошення на конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку у 1992 році у м. Ріо–де–Жанейро теорії сталості розвитку головною ідеологією сучасного світу, розв’язанню теоретико–методологічних та практичних завдань у цьому напрямку науки присвятили свої роботи американські та західноєвропейські вчені: Г. Дейлі, Ф. Лон, Ш. Манагі, Д. Медоуз, Д. Моравец, К. Флаемінк, Д. Форестер, Л. Хенс. Вагомий вклад у справу розвитку та поширення концепції сталості розвитку також внесли російські вчені: Л.В. Бондаренко, В.І. Клюка, І.В. Курцев, А.Г. Прудников, С.М. Пшихачов, І.А. Трубілін, І.Г. Ушачов, та інші. Вітчизняна наука теж має вдалі напрацювання. Серед українських вчених проблемами розробки теоретико–методологічних основ та пошуком шляхів переходу України на шлях сталості розвитку займаються В.Я. Амбросов, Л.М. Анічин, М.О. Бесєдін, В.А. Борисова, О.О. Веклич, В.М. Геєць, Ю.Е. Губені, О.І.Гуторов, І.І. Залеський, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, Л.Г. Мельник, В.Я. Месель–Веселяк, Л.І. Михайлова, Л.В. Молдаван, О.О. Нєсвєтов, О.В. Олійник, Т.І. Олійник, Б.Й. Пасхавер, В. Прадун, О.Л. Попова, А.Н. Ральчук, П.Т. Саблук, В.Ф. Сайко, В.М. Трегобчук, О.В. Ульянченко, М.А. Хвесик, В.Й. Шиян, Д.В. Шиян, Л.Б. Шостак, О.Г. Шпикуляк, О.М. Шпичак, О.В. Шубравська, В.В. Юрчишин. Однак, визнаючи безсумнівні досягнення у цьому напрямку науки ще залишається багато питань, що вимагають подальшого, більш поглибленого дослідження. Особливої уваги потребують питання оцінки і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств. Усе зазначене обумовило вибір теми, формування мети і завдань дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою тематики науково – дослідних робіт Харківського національного, аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, зокрема наукової тематики кафедри статистики і економічного аналізу “Удосконалення методології аналізу виробничих ресурсів і розробка заходів підвищення ефективності їх використання в аграрних формуваннях” (номер державної реєстрації 0107U006374, 2007–2010). У рамках наукової теми автором виконані дослідження, пов’язані із розробкою теоретико – методичних засад та відповідних практичних пропозицій щодо удосконалення оцінки і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування та розробка теоретичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення оцінки і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств регіону. Для реалізації поставленої мети були визначені такі завдання:
• розкрити сутність та принципи визначення сталості розвитку як провідної ідеології життєдіяльності суспільства;
• дослідити теоретичні та методичні аспекти сталості розвитку сільського господарства, розкрити сутність поняття “сталість розвитку сільськогосподарських підприємств”;
• визначити методичні особливості вимірювання та оцінки сталості розвитку сільськогосподарських підприємств;
• здійснити оцінку сучасного стану та виявити тенденції змін показників сталості розвитку сільськогосподарських підприємств Харківської області в розрізі трьох складових – економічної, соціальної, екологічної;
• виявити вплив змін у структурі товарної продукції на сталість розвитку сільськогосподарських підприємств Харківської області;
• дослідити динаміку показників економічної, соціальної, екологічної складових сільськогосподарських підприємств Красноградського району Харківської області відносно відповідності їх вимогам сталості розвитку;
• удосконалити методику оцінки і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств, розробити способи дослідження показників сталості розвитку у динаміці та визначення впливу факторів на рівень розвитку економічної, соціальної та екологічної складових;
• провести комплексну оцінку впливу спеціалізації та концентрації виробництва на рівень сталості розвитку сільськогосподарських підприємств;
• обґрунтувати пропозиції щодо покращення інвестиційного клімату для розвитку сільського господарства на інноваційній основі, розробити рекомендації щодо удосконалення механізму державної підтримки сільськогосподарських підприємств.
Об’єктом дослідження є оцінка, прогнозування і шляхи підвищення сталості розвитку сільськогосподарських підприємств.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні аспекти оцінки і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств.
Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання та комплексний системний підхід до осягнення соціально–економічних явищ, фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів у сфері сталості розвитку сільськогосподарської галузі, Закони України, нормативні акти. Для розв’язання завдань дисертаційного дослідження використовувались такі методи: монографічний (під час дослідження сталості розвитку сільськогосподарських підприємств); абстрактно–логічний (під час теоретичних узагальнень та формування висновків); графічний (для графічного зображення тенденцій зміни основних показників); порівняльного аналізу та рядів динаміки (під час порівняння фактичних даних виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств звітного періоду із даними попередніх періодів, під час встановлення параметрів функціонування об’єкта дослідження у часі); математичного вирівнювання (для встановлення тенденцій змін показників); групувань (під час встановлення залежності сталості розвитку сільськогосподарських підприємств від рівня спеціалізації і концентрації виробництва); кореляційного та регресійного аналізу (під час визначення міри впливу рівня спеціалізації та концентрації на сталість розвитку підприємств), а також інші методи.
Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти, науково–інформаційні джерела, статистичні данні Державного комітету статистики України та головного управління статистики у Харківській області, матеріали Головного управління агропромислового розвитку у Харківській області, статистичні звіти сільськогосподарських підприємств Харківської області, результати власних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних та методичних підходів щодо оцінки, прогнозування і визначення напрямків підвищення сталості розвитку сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах. Основу наукової новизни результатів дослідження становлять такі положення:
вперше:
– розроблено методичні підходи щодо оцінки і прогнозування рівня сталості розвитку сільськогосподарських підприємств, застосування яких дає можливість отримати статичне уявлення про стан підприємств у певному періоді часу та дослідити динаміку показників, визначити міру впливу різних факторів та здійснити прогнозування сталості розвитку підприємств на основі розробленого показника – коефіцієнту сталості;

удосконалено:
– трактування поняття “сталість розвитку сільськогосподарського підприємства”, в якому враховані найбільш важливі характеристики, зокрема незворотність, закономірність, одночасність, односпрямованість розвитку трьох складових (економічної, соціальної, екологічної), що створюють триєдинство цілісної системи суб’єкта господарювання, спрямованої на досягнення необхідних результатів для задоволення потреб суспільства;
– методичний підхід до проведення рейтингової оцінки сталості розвитку сільськогосподарських підприємств, який порівняно з існуючими враховує рівень узагальнюючого коефіцієнту сталості;
– визначення поняття “бюджетних дотацій”, яке на відміну від попередніх передбачає, що дотація, як вид державної підтримки встановлюється на ті види продукції, які невигідні для товаровиробників, але необхідні для суспільства, тому дотація надходить за певним видом продукції, а не за підприємством;
дістало подальший розвиток:
– тлумачення сутності поняття “сталість розвитку”, в основу якого покладено перевагу якісного поліпшення умов життєдіяльності суспільства над фізичним зростанням матеріальних благ та ресурсопотоків, шляхом взаємоузгодженого розвитку трьох складових;
– оцінка впливу змін у структурі товарної продукції на рівень сталості розвитку сільськогосподарських підприємств, в результаті яких встановлено, що обрані підходи відносно обсягів виробництва окремих видів продукції у досліджуваних підприємствах забезпечують на даний час покращення показників прибутковості, але не вирішують питання продовольчої безпеки та викликають труднощі у дотриманні екологічних норм ведення діяльності;
– визначення особливостей впливу рівня спеціалізації і концентрації виробництва на сталість розвитку сільськогосподарських підприємств, в результаті чого встановлено, що підвищення рівня спеціалізації (визначеного за структурою товарної продукції) не підкріплене впровадженням прогресивних технологій та високим рівнем технічної оснащеності виробництва, не має впливу на рівень сталості розвитку підприємств;
– пропозиції щодо покращення інвестиційного клімату для розвитку інноваційних процесів у сфері сільськогосподарського виробництва, шляхом залучення коштів підприємств інших галузей економіки на основі надання їм податкових пільг;
– обґрунтування механізму надання бюджетних дотацій через систему державного замовлення, шляхом доведення рентабельності відповідних видів товарної продукції до запропонованого рівня.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні практичні положення, висновки і пропозиції, що викладені в дисертаційній роботі спрямовані на формування і підвищення сталості розвитку сільськогосподарських підприємств. Вони прийняті для впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 08–28–138, від 07.06.2010р.), управлінням агропромислового розвитку Красноградської районної державної адміністрації Харківської області (довідка № 38–102, від 15.04.2010р.). Розробки по оцінці і прогнозуванню та практичні рекомендації щодо підвищення сталості розвитку сільськогосподарських підприємств знайшли своє практичне застосування і впровадження в ПАОП “Промінь” (довідка № 36/17, від 15.04.2010р.), ПАОП “Зоря” (довідка № 74, від 14.04.2010р.) Красноградського району Харківської області. Результати наукових досліджень використовуються у навчальному процесі Харківського інституту бізнесу і менеджменту при викладанні дисциплін “Теорія економічного аналізу” і “Техніко–економічний аналіз” (довідка № 0101/009–01, від 05.01.2011р.).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертаційній роботі наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, основні положення якої знайшли місце у публікаціях, а з наукових праць, які опубліковані в співавторстві (номер 12 за списком опублікованих праць за темою дисертації), використані лише ті ідеї, що є результатом особистих досліджень. У даній публікації автору належить підготовка аналітичного матеріалу та формування висновків.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, практичні результати досліджень доповідались і обговорювались на міжнародних науково–практичних і наукових конференціях: “Інтенсифікація” і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва (м. Харків, 2006р.); “Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (м. Харків, 2007р.); “Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения” (г. Белгород, Россия, 2008г.); “Економічні, екологічні та соціальні проблеми сталого розвитку аграрного сектора економіки” (м. Харків, 2008р.); “Напрямки забезпечення сталого розвитку аграрного сектору” (м. Біла Церква, 2009р.); “Маркетинг, менеджмент, бізнес: сучасний стан та перспективи взаємодії” (м. Харків, 2009р.).
Публікації. За темою дисертаційних досліджень опубліковано 12 наукових праць, загальним обсягом 3.3 ум. друк. арк., з них 11 одноосібних; 8 праць, загальним обсягом 2,2 ум. друк. арк. опубліковано у наукових фахових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та вирішення наукового завдання, пов’язаного з оцінкою, прогнозуванням і підвищенням сталості розвитку сільськогосподарських підприємств. За результатами дослідження сформульовано такі наукові та практичні висновки:
1. Концепція сталості розвитку з’явилася внаслідок поєднання трьох головних для суспільства проблем – економічної, соціальної, екологічної. Узагальнюючи теоретичні підходи, встановлено, що застосування терміна “сталість розвитку” повністю відповідає змісту, який закладено в основу класичного визначення цього поняття, сутність якого полягає у досягненні одночасного, збалансованого, взаємоузгодженого розвитку економічної, соціальної, екологічної складових, що має набути закономірного, постійного, незворотного характеру, здатного протистояти негативним впливам та забезпечувати якісне поліпшення умов життєдіяльності суспільства.
Основними принципами сталості розвитку є: 1) постійне вдосконалення, економічної, екологічної і соціальної складових на основі незворотності, одночасності, спрямованості, закономірності якісних змін з метою їх здатності протистояти негативним впливам; 2) перевага якісного поліпшення умов життєдіяльності суспільства над фізичним зростанням матеріальних благ та ресурсопотоків.
2. Перехід до моделі сталості розвитку вимагає перегляду концепцій розвитку усіх галузей економіки, а особливо сільського господарства, яке є головною життєзабезпечуючою галуззю. Дослідивши теоретичні підходи щодо визначення сутності поняття “сталість розвитку сільського господарства” та враховуючи, що основною виробничою ланкою галузі є підприємство, запропоновано таке визначення: сталість розвитку сільськогосподарського підприємства – це незворотний, закономірний, одночасний, однонаправлений розвиток трьох складових (економічної, соціальної, екологічної), що створюють триєдність цілісної системи суб’єкта господарювання, спрямованої на досягнення необхідних результатів для задоволення потреб суспільства шляхом керованого впливу на амплітуду коливань параметрів розвитку кожної із складових.
3. Дослідження методичних підходів до кількісної оцінки рівня сталості розвитку показали, що найбільш прийнятними й інформативними є методики на основі розрахунку коефіцієнта варіації. Сучасні вітчизняні вчені також мають вдалі напрацювання в цьому напрямку. Але існуючі методики не дозволяють провести одночасно аналіз показників всіх трьох складових та визначити міру впливу факторів на рівень розвитку кожної із складових та підприємства в цілому, тому питання оцінки, дослідження динаміки показників сталості розвитку, прогнозування, визначення міри впливу факторів на розвиток підприємств вимагають подальшого, більш поглибленого вивчення.
4. Установлено, що поточний стан та динаміка показників сільськогосподарських підприємств Харківської області у 2002-2009 рр. не відповідають вимогам сталості розвитку. Виробництво валової продукції сільського господарства у порівнянні із 1990 р. значно зменшилися. При цьому у загальному обсязі валової продукції відбувається значне збільшення частки продукції рослинництва за рахунок збільшення обсягів виробництва зерна та соняшнику і зменшення частки продукції тваринництва. Спостерігаються сильні коливання в обсягах виробництва та рівнях урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. У рільництві не дотримуються науково обґрунтовані рекомендації щодо внесення органічних та мінеральних добрив, що є причиною погіршення стану грунтів та втрати ними родючості. Щорічно зменшується кількість наявного населення у сільській місцевості. Через низький рівень зайнятості громадяни репродуктивного віку залишають село. Це стало причиною того, що природне скорочення сільського населення в останні роки значно перевищує рівень цього показника у 1990 р.
5. Дослідженнями доведено, що одним із напрямків формування сталості розвитку галузі є оптимальна структура товарної продукції. Так, у підприємствах Харківської області через збитковість значно зменшилася частка у товарній продукції овочів, фруктів, баштанних продовольчих, цукрових буряків, м’яса усіх видів. У той же час, спостерігається зростання частки зерна та насіння соняшнику, в результаті реалізації яких забезпечується швидке отримання прибутку підприємствами. Зернові та соняшник стали основними видами товарної продукції у сільськогосподарських підприємствах Харківщини. Обрана власниками така організація структури товарної продукції забезпечує у певному періоді часу покращення показників прибутковості підприємств, але цей підхід не вирішує продовольчої проблеми, та викликає труднощі у дотриманні екологічних норм ведення діяльності. До того ж підприємства втрачають рівень конкурентоспроможності у періоди надмірного виробництва цих видів продукції та перевищення пропозиції над попитом.
6. Показники діяльності сільськогосподарських підприємств Красно-градського району, незважаючи на те, що вони є значно кращими за рівень показників у цілому по області, не відповідають вимогам сталості розвитку: спостерігаються сильні та дуже сильні коливання у обсягах виробництва продукції, урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин, спостерігається значне зменшення обсягів виробництва цукрових буряків (фабричних), припинила свою діяльність галузь вівчарства. У більшій мірі відповідає ознакам сталості у підприємствах району виробництво молока. У результаті рівномірного нарощування обсягів виробництва продукції та підвищення продуктивності корів вдалося забезпечити помірний рівень коливань у обсягах надходження цієї продукції та середні щорічні прирости.
7. Розроблено методичні підходи щодо оцінки і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств, застосування яких дає можливість отримати статичне уявлення про стан розвитку підприємств у певному періоді часу та дослідити динаміку показників, побудувати прогнози, визначити міру впливу факторів, проводити рейтингову оцінку розвитку сільськогосподарських підприємств району на основі запропонованого показника – коефіцієнта сталості. Установлено, що з метою прогнозування показників сталості розвитку, враховуючи високий рівень їх варіації, найзручнішим способом є застосування лінійної форми тренду.
8. У результаті досліджень впливу підвищення рівня спеціалізації і концентрації виробництва на сталість розвитку сільськогосподарських підприємств, що проведені на основі аналізу показників виробничо–фінансової діяльності підприємств степової зони Харківської області за 2009 р. встановлено, що у досліджуваних підприємствах зі збільшенням їх розміру за площею сільськогосподарських угідь та обсягом товарної продукції спостерігається підвищення рівня узагальнюючого коефіцієнта сталості. А із поглибленням рівня спеціалізації підприємств, навпаки, спостерігається зменшення розмірів підприємств за площею сільськогосподарських угідь та обсягом виробництва продукції і зменшення рівня узагальнюючого коефіцієнту сталості. У результаті проведеного кореляційного аналізу у вищевказаних підприємствах зв’язку між показниками рівня спеціалізації та концентрації виробництва і показниками сталості розвитку не встановлено.
9. Установлено, що відсутність сприятливого інвестиційного клімату та, як наслідок, низький рівень інноваційного розвитку, стали причиною значних відставань вітчизняної галузі від досягнутого рівня у розвинених країнах. У зв’язку із цим у роботі запропоновано заходи з покращення інвестиційного середовища для інноваційного розвитку галузі шляхом залучення коштів підприємств інших галузей економіки на основі довгострокової фінансової оренди та надання податкових пільг останнім. Запропоновано механізм надання бюджетних дотацій через систему державного замовлення на виробництво необхідних видів товарної продукції шляхом доведення її рентабельності до запропонованого рівня.

Список використаних джерел
1. Азізов С.П. Організація аграрного виробництва і бізнесу: підруч. [для студ. вищ. навч. зал.] / С.П. Азізов, П.К. Каліфський, під ред. проф. С.П. Азізова. – К.: “Фенікс”, 2006. – 790 с.
2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: підруч. [для студ. вищ. навч. зал.] / Андрійчук В.Г. – [2–ге вид., доп. і перероблене] – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.
3. Амбросов В.Я. Забезпечення державної підтримки сільськогоспо-дарського виробництва в умовах членства України у СОТ / В.Я. Амбросов, В.М. Онєгіна // Економіка АПК. – 2009. – № 2. – С. 15–24.
4. Амбросов В.Я. Великотоварні підприємства як основа впровадження інновацій / В.Я. Амбросов, Т.Г. Маренич // Економіка АПК. 2009. – №6. – С. 14–19.
5. Амбросов В.Я. Ринок насінництва зернових культур / В.Я. Амбросов, Н.Ю. Єгорова // Економіка АПК. – 2010. – № 10. – С. 27 – 31.
6. Андрющенко С.А. Экономический механізм устойчивого развития региональных агросистем / С.А. Андрущенко // Международный сельскохозяйственный журнал. – 1997. - № 4. – С. 18–20.
7. Анічін Л.М. Технолого–економічні засади раціонального формування та ефективної реалізації виробничого потенціалу // Механізми ефективного розвитку економіки аграрної сфери АПК України: (Моногр.) / Л.М. Анічин., Г.О. Андрусенко, Г.І. Мостовий та інш..; За заг. ред.. проф.. Л.М. Анічина. – Х. Вид – во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – С. 149–158.
8. Анічін Л.М. Методологічні проблеми формування власного капіталу сільськогосподарських підприємств /Л.М. Анічин, О.В. Олійник // Вісник ХНАУ. Серія “Економіка АПК і природоко-ристування” / Харків. – 2009. – № 11. – С. 3–12.
9. Анічин Л.М. Нова інтерпретація деяких економічних показників в статистичних звітних матеріалах сільськогосподарських підприємств в області рослинництва /Л.М. Анічин, Т.М. Болотова // Вісн. ХНАУ. Серія “Економіка АПК і природокористування”. – 2009. – № 14. – С. 169–177.
10. Артеменко В.Б. Індикатори стійкого соціально–економічного розвитку регіонів / В.Б. Артеменко // Регіональна економіка. – 2006. – № 2. – С. 90 – 97.
11. Афанасьєв В.М. Визначення сталості сільськогосподарського виробництва і ефективність її підвищення / В.М. Афанасьєв // Вісник сільськогосподарської науки. – 1989. – № 1. – С. 96–101.
12. Ахметов Д. Формирование устойчивой продовольственной базы Северного Казахстана / Д. Ахметов // Международный сельскохозяйственный журнал. – 1998. – № 5. – С. 40–45.
13. Бадрак О. Цілі та пріоритети сталого розвитку України /О. Бадрак, Л. Шостак // Економіка України. – 2002. – № 10. – С. 30–36.
14. Барат С.И. Зерновое хозяйство СССР: тенденции, достижения, проблемы / С.И. Барат, Ю.Н. Ковырялов // Зерновое хозяйство. – 1987. – № 11. – С. 6–12.
15. Баутин В.М. Концептуальные основы освоения достижений научно–технического прогресса в агропромышленном комплексе России / Баутин В.М. – М.: ГНКУ Информагротех, 2000. – С. 165–186.
16. Бесєдін М.О. Експертна оцінка розуміння доходності підприємств: Матеріали 10–х річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів – аграрників [“Проблеми забезпечення доходності агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний період”], (Київ, 10–11 квіт. 2008 р.). – К.: ННЦ “Інститут аграрної економіки”. – С. 389–394.

17. Бесєдін М.О. Запобігання банкрутства підприємства: досвід оцінно–ситуаційного аналізу / Бесєдін М.О., Таран О.Н., Бесєдіна Г.Є. та ін.// Вісн. ХДАУ. Серія “Економіка АПК і природокористування”. – 2009. – № 5. – С. 9–16.
18. Білоус О.Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток: (Системні маркетол. дослідж.) / О.Г. Білоус, Ю.М. Мацейко. – К.: МАУП, 2005. – 492 с.
19. Бондаренко М.И. Экономика труда: Учебно–методическое пособие. 3–е изд. / Бондаренко М.И., Євтушенко А.Г., Бондаренко А.М. – Х.: ХИБМ, 2006. – 360 с.
20. Бондаренко М.И. Производственные резервы: реализация и эффективность: Учебно–методическое пособие / М.И. Бондаренко, А.Г. Євтушенко. – Х.: ХИБМ. – 2003. – 212 с.
21. Боєв В. Проблеми підвищення сталості та ефективності АПК Сибіру / В. Боєв // Економіка сільського господарства. – 1985. – № 6. – С. 35–41.
22. Бойко И.П. Проблемы устойчивости сельскохозяйственного производства / Бойко И.П. – Ленинград: издательство Ленинградского университета, 1986. – 167 с.
23. Борщ А.Г. Бюджетна підтримка аграрного сектору в умовах трансформаційних процесів в економіці України / Борщ А.Г. // Економіка АПК. – 2009. – № 2. – С. 111–116.
24. Борщук Є.М. Концепція сталого розвитку; проблеми оптимізації еколого–економічних систем / Борщук Є.М., Загорський В.С. // Регіональна економіка. – 2005. – № 3. – С. 113–119.
25. Бочаров В.В. Инвестиции: учеб. для вузов. 2–е изд. – СПб.: Питер, 2008. – 384 с.: ил.
26. Векленко В.И. Современное состояние устойчивости производства зерна в СССР / В.И. Векленко // АПК: экономика, управление. – 1990. – № 5. – С. 19–29.
27. Векленко В.И. Устойчивость земледелия: сущность, способы измерения прогнозирования / В.И. Векленко // Вестник сельскохозяйственных наук. – 1990. – № 9. – С. 76–82.
28. Веклич О. Формування економічного механізму сталого розвитку України / О. Веклич // Вісник НАН України. – 2000. – № 2. – С. 3–16.
29. Вильямс В.Р. Пути повышения урожайности и реконструкции сельского хазяйства / В.Р. Вільямс // Пути сельского хазяйства. – 1928. – № 7. – С. 34–51.
30. Власов А. Измерение устойчивости развития отраслей сельского хазяйства / А. Власов // Экономика сельского хазяйства. – 1984. – № 6. – С. 82–84.
31. Волошин В. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України / Волошин В., Трегобчук В.// Регіональна економіка. – 2002. – № 1. – С. 17–22.
32. Возняк О. Общественное развитие и экология: взаимосвязь, противоречия, кризисы / В. Возняк // Вопросы экономики. – 1995. – № 2. – С. 129–138.
33. Вомперський С. Проблемы устойчивого природопользования / С. Вомперський // Экономист. – 1996. – № 6. – С. 94–96.
34. Воробьев Е.М. Формирование институциональной сферы системы агропромышленного комплекса / Е.М. Воробйов, Г.И. Нетреба. – 2006. – 10 с. – (Ученые записки ХГУ “НУА”).
35. Воробьев Е.М. Влияние неформальных экономических институтов на конкурентность национальной экономики / Е.М. Воробьев, М.В. Соболева // Социально–экономическое развитие Украины и ее регионов: проблемы науки и практики. – Бизнес Информ. Т. 5. – 2008. – С. 20–22.
36. Воробьев Е.М. Экономическая политика как единство противоположностей / Е.М. Воробьев. // Ученые записки ХГУ “НУА”. – 2008. – т. 14. – С. 256–264.
37. Геєць В.М. Інноваційні перспективи України / В.М. Гаєць, В.П. Семиноженко. – Харків: Константа, 2006. – 272 с.
38. Галиця І. Інновації у контексті економіко–екологічних процесів / І. Галиця // Вісник НАН України, 2004. – № 4. – С. 10–20.
39. Гатаулина Е. Тенденции развития крупных сельскохозяйственных предприятий США / Е. Гатаулина // АПК: экономика, управление. – 1999. – № 3. – С. 56–67.
40. Герасимчук З. Наукові засади дослідження екологічної безпеки як фактора сталого розвитку / З. Герасимчук // Економіка України. – 2000. – С. 3–16.
41. Герасимчук З. Комплексна оцінка рівня сталого розвитку регіонів України / З. Герасимчук // Економіка України. – 2002. – № 2. – С. 34–42.
42. Глобальные изменения и устойчивое развитие: важнейшие тенден-ции // Доклад Ген. секретаря ООН 20 января 1997г. / Комиссия по устойчивому развитию. – Нью – Йорк: ООН, 1997. – 93 с.
43. Горалчук В. Проблемы сохранения плодлродия почв фермерських хазяйств / В. Горалчук, А. Стрюченко // Экономика Украина. – 2007. – № 3. – С. 74–79.
44. Горкавий В.К. Статистика: підручник / Гаркавий В.К. – К.: – Вища школа. – 1995. – 415 с.: іл.
45. Горфинкель В.Я. Инновационный менеджмент: учеб. [для вузов] / В.Я. Горфинкель, Л.Я. Аврашков; под ред. проф. В.Я. Горфинкеля. – М.: Вузовский ученик, 2005. – 382 с.
46. Грачов В. Организационно–экономическое обеспечение природоохранных мероприятий в земледелии / В. Грачов // Между-народный сельскохозяйственный жрнал. – 1996. – №3. – С.–30.
47. Григорук В.В. Устойчивость аграрного производства / Григорук В.В. – Алма–Ата, Канар. – 1988. – 19с.
48. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент: Учеб. пособ. / В.Ф. Гринев.– К.: МАУП, 2000. – 148 с.: ил. – Библиогр.: с. 142–143.
49. Гуторов О.І. Інвестування: навч. посіб. / О.І. Гуторов. – Х.: Харк. нац. уграр. Ун–т, 2003. – 293 с.: іл.
50. Гуторов О.І. Проблеми сталого землекористування у сільському господарстві: теорія, методологія, практика: монографія / О.І. Гуторов. – Харків: “Едена”, 2010. – 405с.
51. Гуторов О.І. Економіко–екологічна оцінка сільськогосподарських земель та проблеми їх сталого використання / О.І. Гуторов // Агро інком. – № 1–3. – 2010. С. 35–40.
52. Данилишин Б. Сталий розвиток в системі природно–ресурсних обмежень /Б. Данилишин, Л. Шостак. – К. : СОПС України НАНУ, 1999. – 10с.
53. Данилов–Данильян В.И. Устойчивое развитие (теоретико–методологический анализ) / В.И. Данилов – Данильян // Экономика и математические методы. – 2003. – № 2. – С. 123–133.
54. Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку / Герман Дейлі, переклад з англ..: Інститут сталого розвитку. – К.: Інтелсфера, 2002. – 312 с.
55. Державне регулювання економіки: Навч. посіб./ С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко, та ін. – Вид. 2–Ге, доопрац. І допов. – К.: КНЕУ, 2005 – 440с.
56. Діброва А.Д. Ефективність державної підтримки виробництва продукції тваринництва в Україні / А.Д. Діброва // Економіка АПК. – 2010. – № 9. – С. 54–60.
57. Дідух Я. В.І. Вернадський і сучасна екологія / Я. П. Дідух // Вісник НАН України. – 2003. – № 5. – С. 53–59.
58. Екологія і продовольча безпека в Україні й світі П.А. Лайко, М.Ф. Бабієнко [та інші] // Економіка АПК. – 2006. – № 1. – С. 56–64.

59. Економічна теорія : посібник [для вищої школи] / Є.М. Воробйов, А.А. Грищенко, В.М. Лісовицький, В.М. Соболєв. – К.: Х.: ТОВ “Корвін”, 2003. – 703 с.
60. Экономика: Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. / Под ред. Д–Ра экон. Наук проф. А.С. Булатова. – Экономистъ. 2006. – 896 с.
61. Экономическая теория (политэкономия): Учебник / Под общ. ред. акад. В.И. Видяпина, акад. Г.П. Журавлевой. – 4–е изд. – М.: ИНФРА–М, 2008. – 640 с. – (100 лет РЭА им. Г.В. Плеханова).
62. Евтушенко А.Г. Продовольственная проблема: поиск путей решения / А.Г. Евтушенко, О.В. Зубова // Зб. наук. пр. ХІБМ. – 2009. – Вип. 11. – С. 130–136.
63. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки: наукова монографія / С.А. Єрохін. – К.: Видавництво “Світ знань”, 2002. – 528 с. (Теоретико – методологічний аспект).
64. Егизарян Б. К вопросу об уточнении понятия “капитальные вложения” / Б. Егизарян // Финансы СССР. – 1970. – № 10. – С. 37–40.
65. Злупко С.М. Екологічні засади регіональної політики сталого розвитку в умовах глобалізації / С.М. Злупко // Регіональна економіка. – 2002. – № 4. – С. 28–35.
66. Загайтов И.Б. Экономические проблемы повышения устойчивости сельскохозяйственного производства / И.Б. Загайтов, П.Д. Половинкин. – М.: Экономика, 1984. – 240 с.
67. Захарченко Л. Функции земли и фактор времени в земледелии / Л. Захарченко // Достижения науки и техники АПК. – 1989. –№ 9. – С. 2–4.
68. Захарченко Л. Эколого–экономическая оценка системы земледелия / Л. Захарченко // АПК: экономика, управление. – 1990. – № 4. – С. 69–71.

69. Збарський В.К. Сталий розвиток сільських територій: проблеми і перспективи / В.К. Збарський // Економіка АПК. – 2010. – № 11. – С. 129–136,
70. Злупко С.М. Наука про органічний розвиток людини і довкілля. Передумови виникнення екології / С.М. Злупко // Вісник НАН України. – 2002. – № 10. – С. 15–20.
71. Зубова О.В. Оцінка сталості урожайності зернових культу по районах Харківської області / О.В. Зубова // Вісник ХНАУ Серія “Економіка АПК і природокористування”. – 2006. – № 1. – С. 133–137.
72. Зубова О.В. Оцінка сталості урожайності соняшнику на зерно та цукрових буряків (фабричних) по районах Харківської області / О.В. Зубова // Зб. наукових праць ЛНАУ Серія “Економічні науки”. – 2006. – № 61 (84). – С. 268–272.
73. Зубова О.В. Сталий розвиток сільського господарства Харківської області / О.В. Зубова // Вісник ХНАУ Серія “Економіка АПК і природокористування”. – 2006. – № 10. – С. 76–80.
74. Зубова О.В. Проблеми переходу України на шлях сталого розвитку / О.В. Зубова // Вісник ХНАУ Серія “Економіка АПК і природоко-ристування”. – 2007. – № 2. – С. 85–90.
75. Зубова О.В. Сталий розвиток сільського господарства: сутність та принципи визначення / О.В. Зубова // Вісник ХНАУ Серія “Економіка АПК і природокористування”. – 2008. – № 7. – С.328–333.
76. Зубова О.В. Устойчивое развитие – основной путь подъема сельскохозяйственной отрасли / О.В. Зубова // Бюллетень научных работ БГСХА, – 2008. – вып. 13. – С. 103–108.
77. Зубова О.В. Сталість розвитку сільськогосподарських підприємств: основні підходи до вирішення проблеми / О.В. Зубова // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: зб. наукових праць. – 2009. – вип. 65. – С. 38–43.
78. Зубова О.В. Інвестиційно–інноваційна діяльність сільськогосподар-ських підприємств: шляхи забезпечення сталості розвитку галузі / О.В. Зубова // Зб. наукових праць ХІБМ. – 2009. – С. 325–328.
79. Зубова О.В. Вплив змін у структурі товарної продукції на сталість розвитку сільськогосподарських підприємств Харківської області / О.В. Зубова // Зб. наукових праць ХІБМ. – 2010. – Вип. 11. – С. 316–324.
80. Зубова О.В. Методика оцінки і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств / О.В. Зубова // Вісник ХНТУСГ Серія “Економічні науки”. – 2011. вип. 112. – 281.
81. Зубова О.В. Державна підтримка сталості розвитку сільського-подарських підприємств / О.В. Зубова // Вісник ХНАУ Серія “Економіка АПК і природокористування”. – 2011. – № 3. – С. 286 – 291.
82. Іванишин В.В. Інноваційне забезпечення оновлення техніко–технологічної бази підприємств АПК / В.В. Іванишин // Економіка АПК. – 2010. – №1. – С. 128–133.
83. Іванюта В.Ф. Регіональна стратегія підприємництва в умовах
євроінтеграції: Монографія / В.Ф. Іванюта.– К.: ЦУЛ.– 2007. – 342 с.
84. Іванюта В.Ф. Розвиток аграрного виробництва регіону: методологічне забезпечення, стан та перспективи розвитку: Монографія / В.Ф. Іванюта. РВВ. ПНТУ, - 2008. – 414 с.
85. Іванюта В.Ф. Сучасні проблеми аграрних відносин: Європейські орієнтири / В.Ф. Іванюта // Економіка і регіони. – 2007. – № 3 14. – С. 12–18.
86. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навчальний посібник. – 2–Ге вид., перероб. І доп. – Суми: ВТД “Університет-ська книга”; К.: Видавничий дім “Княгиня Ольга”, 2005. – 324 с.
87. Калашников И.В. Пути увеличения производства зерна, кормов, повышение эффективности и устойчивости земледелия / И.В. Калашников. – М.: Колос, 1982. – 255 с.
88. Карпінський Б.А. Макроекономіка: зростання і сталий розвиток. / Б.А. Карпінський, С.М. Божко, О.Б. Карпінська. – К.: ВД “Професіонал”, 2006. – 282 с.
89. Каштанов А.И. Основы устойчивого ведения земледелия в степных и сухостепных районах страны / А.И. Каштанов // Весник сельскохозяйственной науки. – 1987. – № 10. – С. 42–46.
90. Каштанов А.И. Устойчивость земледелия: пути повышения / А.И. Каштанов. – М.: Знание. – 1983. – 153 с.
91. Киселев В.Н. Основы экологии: учебное пособие / В.Н. Киселев. – Мн.: Універсітэцкає, 1998. – 367 с.
92. Корнийчук Л. Экономический рост и устойчивое развитие / Л. Корнийчук // Экономика Украины. – 2008. – № 3. – С. 84–91.
93. Корнийчук Л. Экономический рост и устойчивое развитие / Л. Корнийчук // Экономика Украины. – 2008. – № 4. – С. 82–90.
94. Курцев И.В. Организационно – экономические направления перехода АПК Сибири на устойчивое развитие / И.В. Курцев // АПК: экономика, управление. – 1997. – № 7. – С. 11–17.
95. Лайко П.А. Інформаційне забезпечення формування і функціонування ринку науково–технічної продукції як невід’ємна складова інноваційної діяльності / П.А. Лайко, М.Ф. Бабієнко, Н.М. Кулаєць // Економіка АПК. – 2008. – № 7. – С. 96–105.
96. Лісовицький В.М. Історія економічних вчень / В.М. Лісовицький. – Харків, ТОВ “Р.И.Ф.”, 2002. – 320 с.
97. Локрец У. Открытые вопросы устойчивого сельского хазяйства / У. Локрец // Вестник сельскохозяйственной науки. – 1992. – № 3. – С. 73–83.

98. Лугачев М.И. Неустойчивость урожайности зерновых и почвенное плодородие в регионах России / М.И. Лугачев // Вестник Московского университета. – 1993. – № 5. – С. 60–72.
99. Макаров И.П. Устойчивость земледелия: проблемы и решения / И.П. Макаров // Вестник сельскохозяйственной науки. – 1985. – № 5. – С. 59–66.
100. Макконнелл Кемпбелл Р., Брю Стенли Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика / Макконнелл Кемпбелл Р., Брю Стенли Л., в 2 т.: Пер. С англ.. 11–го узд. – М.: Республіка, 1992. – 400 с.
101. Малік М.Й. Сталий розвиток сільських територій на засадах регіонального природокористування та еколого безпечного агропромислового виробництва / М.Й. Малік, М.А. Хвесик // Економіка АПК. – 2010. – № 5. – С. 3–12.
102. Малік М.Й. Науково–методичне забезпечення розвитку кооперації в аграрній сфері економіки / М.Й. Малік // Економіка АПК. – 2010. – №12. – С. 103–113.
103. Масловська Л. Наукові основи формування національної стратегії сталого розвитку України / Л. Масловська // Економіка України. – 2003. – № 1. – С. 75–79.
104. Медоуз Д. Пределы роста // Доклад на заседании круглого стола “Глобальные модели Римского клуба и реалии ХХI века”/ Д. Медоуз, Д. Форестер. – М.: АФК “Система”, 2000. – 116 с.
105. Микитенко І.А. Аграрний сектор України за умов становлення нової соціально–економічної системи – глобалізму / І. А. Микитенко // Економіка АПК. – 2009. – № 2. – С. 29–35.
106. Месель–Веселяк В.Я. Оптимальні розміри сільськогосподарських формувань промислового типу в Україні / В.Я. Месель–Веселяк // Економіка АПК.– 2008.–№3.– С. 13–20.
107. Месель–Веселяк В.Я. Про вдосконалення міжгалузевих економічних відносин в економіці України / В.Я. Месель–Веселяк // Економіка АПК. – 2010. – № 6. – С. 8–16.
108. Месель–Веселяк В.Я. Організаційно-економічні умови розвитку аграрного виробництва в Україні / В.Я. Месель–Веселяк // Економіка АПК. – 2010. – №9. – С. 3–12.
109. Месель–Веселяк В.Я. Формування самозабезпечуючих енергетичних систем у сільському господарстві / В.Я. Месель–Веселяк // Економіка АПК. – 2010. – № 12. – С. 31–40.
110. Михайлова Л.І. Турчіна С.Г. Кадровий менеджмент в сільськогосподарських підприємствах: Монографія / Л.І. Михайлова, С.Г. Турчіна, Суми: ВАТ “СОД”, 2009. – 240 с.
111. Михайлова Л.І. Менеджмент Аграрних підприємств в контексті реалізації інтеграційних прагнень України / Л.І. Михайлова // Вісник СНАУ. Серія “Економіка та менеджмент”. Випуск 12/2 (34), 2008. – С. 10–16.
112. Михайлова Л.І. Регіональні корпорації в агропромисловому виробництві / Л.І. Михайлова // Таврійський науковий вісник: Збірник наукових праць ХДАУ. Вип. 51. – Херсон: Айлант. – 2007. -452 с. – С. 67–72.
113. Михалев С. Устойчивость – главная цель современных систем ведения сельского хозяйства / С. Михалев // Международный сельскохозяйчтвенный журнал. – 2002. – № 1. – С. 47–51.
114. Михасюк І.Р., Лобурко Я.О. Основи регулювання економічного і соціального розвитку регіонів І.Р. Михасюк, Я.О. Лобурко.–К., 1995.–232 с.
115. Міжнародний агробізнес: Навч. пос. / За ред. І.Ю. Сіваченка, О.В. Захарченко. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 266 с.
116. Мішенін Є., Царенко О. Світовий досвід використання фінансових інструментів забезпечення сталого розвитку / Є. Мішенін, О. Царенко // Еколого–економічні проблеми розвитку АПК. – Львів. – 2002. – т. 1. – С. 12–17.
117. Могильний О.М. Спільна аграрна політика Європейського союзу щодо сталого сільського розвитку: уроки для України / О.М. Могильний // Економіка АПК. – 2004. – № 7. – С. 3–12.
118. Молдаван Л.В. Форми господарювання в аграрному секторі України в умовах глобалізації / Л.В. Молдаван // Економіка АПК.– №1. – С. 13–17.
119. Мороз О. Сталість сільськогосподарського виробництва / О. Мороз // Економіка України. – 1998. – № 3. – С. 78–82.
120. Національна економіка: Підручник. / За ред.. проф.., к.е.н. П.В. Круша. 2-е вид. – К.: Каравела; Піча Ю.В., 2008. – 428 с.
121. Наше общее будуще // Доклад международной комиссии по окружающей среде и развитию. – М.: Прогресс, 1999. – 376 с.
122. Нєсвєтов О.О. Теоретичні аспекти сталого розвитку сільського господарства / О.О. Нєсвєтов // Вісник ХНАУ Серія “Економіка АПК і природокористування”. – 2011. – № 4. – С. 182–187.
123. Никонов А.А. Пути увеличения производства зерна, кормов, повышения эффективности и устойчивости земледелия / А.А. Никонов. – М.: Колос, 1982. – 255 с.
124. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений / Российская академия наук, Институт русского языка им. В.В. Виноградова. – 4–е издание, доп. – М.: ООО “ИТИ Технологии”, 2006. – 994 с.
125. Олійник О.В. Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві: Навчальний посібник / О.В. Олійник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 288 с.
126. Олійник О.В. Трансформація земельних відносин і ефективність використання сільськогосподарських угідь / О.В. Олійник // Вісник ХНАУ. – 2009. – № 6. – С. 3–14.
127. Олійник О.В. Методологічні проблеми формування власного капіталу сільськогосподарських підприємств / О.В. Олійник, Л.М. Анічин // Вісник ХНАУ. – 2009. - № 11. – С. 3-12.
128. Олійник О.В. Олійник Т.І. Паритет цін на фактори виробництва та тенденції економічного розвитку / О.В. Олійник, Т.І. Олійник // Економіка АПК. – 2007. - № 7. – С. 120–125.
129. Олійник О.В. Сталість розвитку господарств різних категорій в аграрному секторі / О.В. Олійник, Г.С. Морозова // Економіка АПК. – 2010. – № 6. – С. 96–102.
130. Олійник Т. Тенденції, фактори та перспективи розвитку господарств різних категорій в аграрному секторі економіки України / Т. Олійник // Економіка України. – 2007. – № 7. – С. 56–64.
131. Олійник Т.І. Формування й ефективне використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств: Монографія / Т.І. Олійник, ХНАУ ім.. В.В. Докучаєва. – Харків: Магда Ltd, 2008. – 372 с.
132. Олійник Т.І. Динамічні групування сільськогосподарських підприємств за рівнем продуктивності і оплати праці / Т.І. Олійник // Статистика України. – 2007. - № 4. – С. 29-33.
133. Олійник Т.І. Проблеми та перспективи розвитку господарств різних категорій в аграрному секторі України / Т.І. Олійник // Економіка України. – 2007. – № 7. – С. 56–64.
134. Онищенко А. Социально–экономическая природа и размеры сельскохозяйственных предприятий / А. Онищенко // Экономика Украины. – 2000. – №6. – С. 56–65.
135. Основи ведення сільського господарства та охорона земель: Навчальний посібник – 2–е вид. / [Н. Грабак, І. Топіка, В. Давиденко, І. Шевель]. – К.: ДВ “Професіонал”, 2006. – 497 с.
136. Основи екології: Навчальний посібник / [О.М. Адаменко, Я.В. Косенко, Л.М. Консевич, та ін.]. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 320 с.
137. Основы инновационного менеджмента: Учебник для вузов / под ред. проф. В.А. Швандара. – М.: ЮНИТИДАНА, 1999. – 208 с.
138. Особисті підсобні господарства України. – К.: Мінагрополітики України, 2001. – С. 2.
139. Орешкин В. Организация деятельности совместных предприятий на территории РСФСР / В. Орешкин // Экономика и жизнь. – 1991. – № 46. – С. 19–23.
140. Павлова И. Эффективность использования земель / И. Павлова, В. Гревцова // Экономика сельского хозяйства России. – 1998. – № 9. – С. 30.
141. Пасхавер Б.Й. Агропродовольче виробництво у 1990–2009 рр.: тенденції розвитку / Б.Й. Пасхавер, О.В. Шубравська, Д.Ф. Крисанов, К.О. Прокопенко // Економіка АПК. – 2010. – № 9. – С. 12–20.
142. Перебийніс В.І. Формування доходів працівників підприємств: Монографія / В.І. Перебийніс, Т.О. Сазонова. – Полтава: РВВ ПУСКУ. 2008. – 265 с.
143. Перебийніс В.І. Управління використанням трудових ресурсів на підприємствах: Монографія / В.І. Перебийніс, Т.П. Житник. – Полтава: РВВ ПУСКУ. 2008. – 332 с.
144. Перебийніс В.І. Організаційний розвиток підприємств: теоретичні та практичні аспекти: Монографія / В.І. Перебийніс, А.В. Світлична. – Полтава: РВВ ПУСКУ. 2008. – 216 с.
145. Попова О.Л. Сталий розвиток агросфери України: політика і механізми / Ольга Леонтіївна Попова; НАН України, Ін–т екон. та прогнозування. – К., 2009. – 352 с.
146. Програма дій “Порядок денний на ХХІ століття” / перекл. з англ.: ВГО “Україна. Порядок денний на ХХІ століття”. К.: Інтелсфера, 2000. – 292 с.

147. Прудников А.Г. Краткосрочный прогноз производства зерна / Анатолий Григорьевич Прудников. – М.: Росагропромиздат. – 1989. – 120 с.
148. Протченко О.О. Розміри і структура сільськогосподарських формувань у США і Україні / Протченко О.О., Пугачов М.І., Сотніков С.В. – К.: UAPP/ПАП, 2000 – 48 с.
149. Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року: Закон України від 18 жовтня 2005 р. // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 218. – 10 листоп.
150. Ріо – де – Жанейро – Йоганнесбург: паростки ноосферогенезу і відповідальність за майбутнє / [Шевчук В.Я., Білявський Г.О., Саталкін Ю.М., та ін.]. – К.: Геопринт, 2005. – 118 с.
151. Рябоконь В.П. Стратегічні напрями соціально–економічного розвитку агропромислового виробництва в Україні / В.П. Рябоконь // Економіка АПК. – 2006. – № 7. – С. 29–33.
152. Саблук П.Т. Проблеми забезпечення доходності агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний період / П.Т. Саблук // Економіка АПК. – 2008. – 2008. – №4. – С. 19–37.
153. Саблук П.Т. Продовольча безпека України / Петро Трохимович Саблук // Економіка АПК. – 2009. – № 10. – С. 3–7.
154. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб.– 2–Ге вид., випр. І доп.– К.: Знання, 2005. – 662 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
155. Скібицький О.М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. зал.] / О.М. Скібіцький – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 408с.
156. Сорокин В. Вопросы теории и методологии исследования устойчивости земледелия / В. Сорокин // Экономика сельского хозяйства. – 1987. – № 1. – С. 73–75.

157. Сорокин В.И. Экономическое обоснование сущности устойчивости кормовой базы животноводства / В.И. Сорокин // Экономика сельского хозяйства. – 1981. – № 9. – С. 39.
158. Сохнич А.Я. Вдосконалення організації території агроформувань / А.Я. Сохнич // Економіка АПК. – 1999. – № 5. – С. 78–81.
159. Социально–экономический потенциал устойчивого развития: учебник [для студ. высш. уч. завед.] / [Мельник Л.Г., Хенс Л. и др.]; под ред. проф. Л.Г. Мельника (Украина) и проф. Л. Хенса (Бельгия). – Сумы: ИТД “Университетская книга”, 2007. – 1120 с.
160. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навчальний по-сібник. – 3–тє вид., випр. /Д.М. Стеченко. К.: Знання, 2006. – 262 с.
161. Сухарев С.М. основи екології та охорони довкілля: Навчальний посібник / Сухарев С.М., Чудак С.Ю., Сухарева О.Ю. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 394 с.
162. Сучасний тлумачний словник української мови: 50000 слів / За заг. ред.. д–ра філол.. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД “Школа”; 2006. – 832 с.
163. Т Трансформаційні процеси економіки України в регіональному вимірі: Монографія / за ред… проф.. Школи І.М. – Чернівці: Книги – ХХ, 2004. – 360 с.
164. Трубилин А.И. Эколого-экономическая эффективность и устойчивость производства зерна / Трубилин А.И., Бондаренко Л.В. Краснодар. – КГАУ, 2002. – 202 с.
165. Туниця Ю. Фактори глобалізації і стратегія сталого розвитку / Туниця Ю., Семенюк Е., Туниця Т. // Вісник НАН України. – 2004. – № 7. – С. 3–14.
166. Ульянченко О.В. Формування ефективного механізму управління фінансовими ресурсами АПК / О.В. Ульянченко // Економіка АПК. – 2008. – № 1. – С. 71–76.

167. Ульянченко О.В. Ресурсний потенціал аграрного сектору економіки України: Управлінський аспект: Монографія / О.В. Ульянченко. – Суми. – “Довкілля”. – 2009. – 383 с.
168. Ульянченко О.В. Зернокруп’яне виробництво як важіль підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств // Агро інком. – 2009. – № 9 – 12. – С. 9–13.
169. Урсул Л.Д. Об устойчивом развитии природопользования в России / Л.Д. Урсул // Горные вести. – 1999. – № 2, 3. – С. 7–11 С. 15–18.
170. Угода про сільське господарство [Електронний ресурс] – Режим доступу: // http : // www.minagro, gov.ua

171. Устойчивое развитие сельского хозяйства: опыт и проблемы [Электронный ресурс] / С.М. Пшихачев // FEP – 2001. Американский опыт развития сферы агробизнеса и экономического образования. – Режим доступу: // http : // www.fep.vsau.ru/2001/st 2001.htm.

172. Устойчивое развитие в меняющемся мире. Преобразование институтов, рост и качество жизни. // Доклад о мировом развитии 2003 г. Пер. с англ. – М.: Издательство “Весь мир”, – 2003. – 280 с.
173. Уткин Э.А. Инновационный менеджмент / Уткин Э.А., Морозова Н.И., Морозова Г.И. – М.: АКАЛИС, 1996. – 207 с.
174. Ушачев И.Г. Устойчивое развитие АПК России и роль российско–украинского аграрного рынка / И.Г. Ушачев // Економіка АПК. – 2006. – № 7. – С. 14–27.
175. Фактор четыре. Затрат – половина, отдача – двойная: Новый доклад Римскому клубу / Вайцзерер Э., Ловинс Э., Ловинс Л.; пер. с англ. Г.А. Месяц. От редактора перевода. – М.: Academia, 2000. – 400 с.
176. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов. 5-е изд.. – СПб.: Питер, 2006. – 448 с.: ил. – (Серия “Учебник для вузов”).

177. Федоров М.М. Економічна оцінка земель, як основа визначення плати за їх використання / М.М. Федоров // Економіка АПК. – 1997. – № 4, 5. – С. 33–37.
178. Хабарова Е.И. Экологически ориентированный экономический менеджмент / е.И. Хабарова // менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – 3. – С. 7–11.
179. Харвей Д. Современная экономическая теория / Д. Харвей. – М.: 2003. – 537 с.
180. Харківська область у 2008 році (статистичний щорічник) Головне управління статистики у Харківській області / За ред.. М.Л. Чмихала, Харків. – 2009. – 577 с.
181. Харрод Р.Ф. К теор