ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

Краткое описание

ВСТУП 3РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ121.1.Науково-економічна сутність нематеріальних активів як об’єкту обліку і контролю121.2.Методичні аспекти організації обліку та контролю нематеріальних активів: склад та класифікація261.3.Механізм і методи оцінки нематеріальних активів 41Висновки до розділу 1 60РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ У ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ ТА ХІМІЧНІЙ ГАЛУЗЯХ ЕКОНОМІКИ622.1.Організація обліку нематеріальних активів та напрямки вдосконалення622.2.Методика обліку надходження і вибуття нематеріальних активів802.3.Методи нарахування та облік амортизації нематеріальних активів1002.4.Облік нематеріальних активів в умовах сучасних інформаційних систем і технологій112Висновки до розділу 2 124РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА КОНТРОЛЮ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ 1273.1.Організація і методика внутрішньогосподарського контролю нематеріальних активів1273.2.Організація і методика аудиту та аналізу нематеріальних активів як форм контролю150Висновки до розділу 3 179ВИСНОВОК 181ДОДАТКИСПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186221

Список литературы

ВИСНОВКИУ дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання, яке полягає в дослідженні та розробці науково-методичних, організаційних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення організації та методики обліку і контролю нематеріальних активів на підприємствах фармацевтичної та хімічної галузей промисловості.Результати проведеного дослідження дають змогу зробити такі висновки та внести пропозиції:1. Правильне розуміння сутності й економічного змісту нематеріальних активів як специфічного ресурсу підприємства вкрай необхідне для підвищення ефективності діяльності підприємств на сучасному етапі розвитку.Проведене дослідження дало змогу уточнити методичні підходи до сутності нематеріальних активів шляхом повного визначення особливостей і характерних ознак цього виду активів, а саме: відсутність матеріальної основи і при цьому здатність приносити дохід їх власнику; відсутність наміру продажу нематеріальних активів за нормальних умов діяльності підприємства; тривалість корисного використання, що є підставою відносити їх до необоротних активів зі здійсненням з ними обліково-економічних процедур для довгострокових інвестицій; одержання економічної вигоди в майбутньому в результаті їх використання; підвищений ступінь ризику в прагненні одержати дохід від використання подібних активів.2. Результатами дослідження підтверджено, що для визнання нематеріального активу, відображення його в обліку та звітності придбаний актив має відповідати одночасно двом критеріям, а саме: оцінка активу може бути достовірно визначена; в майбутньому при його використанні очікується отримання економічних вигід. На основі аналізу наукових думок та практики досліджуваних галузей у роботі уточнено поняття „економічна вигода” та їх класифікацію при використанні в управлінні матеріально-технічним постачанням, виробництвом і комерційною діяльністю підприємства. Такий підхід до оцінки економічних вигід сприятиме визначенню підприємством найбільш оптимальних напрямів ефективного використання нематеріальних активів.3. Узагальнення й систематизація підходів до класифікації нематеріальних активів як окремих авторів, так і нормативно-правових документів, а також урахування існуючих доробок та аналіз практичних вимог підприємств дозволило розробити уточнену та деталізовану класифікацію нематеріальних активів за функціональними та іншими ознаками. За результатами проведеного дослідження встановлено, що інтелектуальна власність поглинає промислову власність, тому особливу увагу приділено групуванню об’єктів прав інтелектуальної власності для подальшого вдосконалення аналітичного обліку, економічного аналізу та внутрішньогосподарського контролю нематеріальних активів.4. Важливою умовою достовірності інформації про нематеріальні активи, поданій у фінансовій та іншій спеціальній звітності, є правильна, науково обґрунтована їх оцінка. В результаті дослідження в роботі запропоновано послідовність та етапи оцінки вартості нематеріальних активів, критично оцінено чинні методи оцінки різних груп і видів та визначено підходи для вдосконалення з урахуванням європейського та світового досвіду. Нові підходи запропоновано до оцінки інтелектуального капіталу (не ідентифікованого активу), що включає людський капітал, структурний та клієнтський капітал.5. У дисертації представлені внутрішньо генеровані (створені) нематеріальні активи, крім гудвілу (ділової репутації), які важко оцінити, не відображуються на сьогодні в балансі, проте які суттєво впливають на вартість підприємства у разі його купівлі-продажу, на ефективність його діяльності. Йдеться про інтелектуальний капітал, у складі якого особливе місце займає людський капітал, що забезпечує успіх функціонування підприємства, його репутацію та імідж, а також якість надання послуг. З огляду на це запропоновано виділити у складі нематеріальних активів як об’єкт обліку інтелектуальний капітал. З цією метою рекомендовано ввести до рахунку 12 „Нематеріальні активи” субрахунок 126 „Інтелектуальний капітал”, на якому відображувати такі складові: людський капітал, структурний капітал, клієнтський капітал. Альтернативним підходом може бути відображення зазначеної інформації в системі за балансових рахунків. Це дасть змогу отримати цінну обліково-аналітичну інформацію про ідентифіковані та не ідентифіковані нематеріальні активи, що фактично використовуються на підприємствах.Запропоновано також змінити назву класифікаційної групи нематеріальних активів „Права на об’єкти промислової власності” на „Права на об’єкти інтелектуальної власності” з відповідним коригуванням субрахунку 124 чинного Плану рахунків бухгалтерського обліку.