ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ВАЛЕНТЮК Інна Вікторівна

УДК 351.83(477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ Юрій Петрович

доктор економічних наук, професор

КИЇВ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП.. 4

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ
ТА РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ ЯК ОБ’ЄКТУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

1.1. Сучасний стан наукових досліджень про формування, організацію й управління туристичної сфери. 13
1.2. Туристична сфера України як об’єкт державного регулювання. 26
1.3. Нормативно-правова база регулювання туристичної діяльності 26
Висновки до першого розділу. 26

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

2.1. Оцінка сучасного стану туристичної сфери України. 26
2.2. Інституційні засади державної політики у сфері туристичних послуг 26
2.3. Сучасні тенденції розвитку регіональної туристичної політики України 26
2.4.Сутність і особливості формування національного ринку туристичних послуг 110
Висновки до другого розділу. 26

РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

3.1. Державне управління інфраструктурою туризму. 26
3.2.Організаційно-економічні механізми державного регулювання туристичної сфери та шляхи їх удосконалення. 26
3.3. Стратегічні напрями формування вітчизняної туристичної сфери. 26
Висновки до третього розділу. 26

ВИСНОВКИ.. 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 26

ДОДАТКИ.. 26

ВСТУП

Актуальність теми. Політичні та соціально-економічні трансформації, які відбуваються в Україні з моменту здобуття нею незалежності, зумовили необхідність пошуку нових наукових підходів щодо визначення місця і ролі державного управління у подальшому розвитку суспільства.
Україна є однією з найбільших держав Європи, геополітичне положен­ня, природні та антропогенні ресурси якої сприяють розвитку національного туризму. Проте значний потенціал туристично-рекреаційних ресурсів ще не є гарантом успішного розвитку туризму. Формування дієздатної туристичної сфери передбачає визначення чітких досконалих механізмів державного регулювання цього процесу. У зв’язку із зазначеним особливої актуальності набуває впровадження таких механізмів державного регулювання, які б сприяли підвищенню якості надання туристичних послуг і задовольняли б усі потреби як вітчизняних туристів, так й іноземних, що сприятиме підвищенню економічної ефективності туризму.
Туристична сфера України здійснює істотний вплив на соціальний та еконо­мічний стан держави та її регіонів. Вона не тільки залучає до вироблення туристичного продукту більшість галузей економіки, таких як будів­ництво, транспорт, зв’язок, комунальне господарство, сільське госпо­дар­ство, легку та важку промисловості, а й стимулює їх розвиток.
Успішний розвиток туризму в державі надає широкі можливості для забезпечення зайнятості населення за рахунок створення нових робочих місць. Завдяки туризму розвиваються місцеві об’єкти та інфраструктура, відроджуються культурні та історичні традиції. Він сприяє покращанню збалансованості економіки, являє собою потужний об’єднуючий фактор щодо досягнення взаєморозуміння між різними мовними і релігійними групами, укріплення національної єдності та культурної інтеграції.
Туризм все частіше відіграє роль індикатора політичних відносин між державами, стабілізатора партнерських відносин на міжнародній політичній арені. Тому, зважаючи на велике значення туризму, держава визначила його одним з пріоритетних напрямів розвитку національної економіки та культури, сферою реалізації прав і потреб людини, однією з визначальних складових соціально-економічної політики держави і регіонів.
Сучасні умови потребують створення механізмів та технологій, що давали б змогу у повному обсязі вирішити завдання, проголошені державною туристич­ною політикою. З огляду на це стає актуальною необхідність вдосконалення існуючих механізмів державного регулювання національної туристичної сфери.
В останні роки в Україні посилюється увага вчених та фахівців, які досліджують проблеми розвитку туризму, до формування національної турис­тичної індустрії, підвищення економічної ефективності туристичної сфери, використання рекреаційних систем тощо. Питання історії виникнення туризму досліджуються в працях В.Антонова-Саратовського [16], В.І.Бурчакова [97], В.Г.Герасименка [57], Т.А.Дьорової [238], О.В.Лугової[33], П.М.Слободяна [83], В.К.Федорченка [237-239] та інших авторів.
Вагомий внесок у вивчення економічної ефективності туризму здійснили Г.М.Алейнікова [11], І.Т.Балабанов [19], А.І.Балабанов [19], Р.А.Велемєєв [103], А.Б.Гайдук [55], В.Г.Герасименко [57], В.Г.Гуляєв [62-64], А.П.Дурович [74, 155], М.І.Кабушкін [104, 155], В.М.Козирєв [116-117], М.П.Крачило [128-130], О.Д.Король [121-122], В.І.Нікіфоров [103], І.І.Ополченов [152], Т.В.Чернова [250], Ю.М.Чеботарь [247], А.Д.Чудновський [216, 251], І.М.Школа [139, 253], В.С.Янкевич [257] та ін. Питанням розвитку міжна­род­ного туризму присвячені роботи М.А.Ананьєва[14-15], Н.С.Барчукової [20-21], С.В.Максименко [134], О.П.Пузакової [175], В.А.Честнікової [175], І.Ю.Фомічева [241] та ін.
Розвиток туристично-рекреаційної діяльності вивчають такі дослідники, як В.Г.Жученко [78-82], О.В.Ільїна [102], В.І.Мацола [136], В.П.Руденко [183], В.В.Шмагіна [254], С.К.Харічков [254] та інші вчені.
Проблеми формування державної туристичної політики аналізуються в роботах А.П.Дуровича [74, 155], М.І.Кабушкіна [104, 155], В.І.Цибуха [174, 222] та ряду інших авторів.
Роль державного управління, необхідність створення механізмів державного регулювання, застосування ефективних інструментів державної політики у різних сферах життєдіяльності досліджуються у працях В.Д.Бакуменка [18, 67], В.М.Вакуленка [33, 39], З.С.Варналія [42, 43], В.Є.Воротіна [51, 52], О.С.Ігнатенка [33], В.М.Князєва [39, 114], О.Ю.Лебединської [33, 38], Ю.П.Лебединського [33, 38, 156], А.В.Мерзляк [140], О.Г.Мордвінова [144-145], Н.Р.Нижник [149], М.К.Орлатого [156], Ю.П.Сурміна [34], В.В.Токовенко [204-207] та інших учених.
Питання, пов’язані з визначенням місця та ролі державного регулювання розвитку туристичної сфери України, розробляються як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками. Проте на сучасному етапі ще не доведено залежність рівня розвитку туризму від ефективності державного управління цією сферою економіки; не повністю виявлено вплив механізмів державного регулювання на підвищення соціальної та економічної ефективності туристич­ної сфери, що є важливим елементом у процесі входження нашої держави на світовий туристичний ринок. Дещо звужено розглядаються питання вибору оптимальних шляхів розвитку національного туризму, організації і регулювання туристичної сфери з боку органів державної влади.
Актуальність проблеми, пов’язаної з удосконаленням організаційно-економічних механізмів державного регулювання туристичної сфери України, визначила вибір теми, мети, завдання і структуру дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер­та­ційна робота виконувалась на кафедрі управління містом Національної академії державного управління при Президентові України і містить результати нау­ко­вих досліджень автора, одержаних в процесі реалізації Комплексного наукового проекту Державне управління і місцеве самоврядування” за темами: Основні напрямки вдосконалення територіальної організації влади та управ­ління в контексті проведення Адміністративної реформи в України” (номер дер­жавної реєстрації 0101U003347) і Визначення соціально-еконо­мічних передумов та розробка механізмів залучення територіальних громад до роз­витку туризму в Україні” (номер державної реєстрації 0103U006818), в яких автор дисертації була виконавцем.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування організаційно-економічних механізмів державного регулювання туристичної сфери України, визначення їх ролі в розв’язанні соціально-економічних та культурних проблем в умовах трансформаційної економіки.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
здійснити аналіз вітчизняної й зарубіжної наукової літератури за темою дисертації та стану дослідженості теми в теорії державного управління на основі системного та порівняльного підходів;
уточнити понятійний апарат, яким оперує туристична сфера, зокрема поняття туризм”, туристична політика” та провести порівняльний аналіз дефініцій понять туристичний” і туристський”;
оцінити відповідність нормативно-правової бази України потребам розвитку вітчизняного туризму;
обґрунтувати теоретико-методологічні основи державного регулювання туристичної сфери, з’ясувати причини недостатньої ефективності її функціонування;
розкрити суть та принципи дії організаційно-економічних механізмів державного регулювання туристичної сфери України, запропонувати можливі шляхи їх удосконалення;
окреслити основні завдання і напрями розвитку національного туризму та дослідити його вплив на соціально-економічний розвиток регіонів України;
розробити загальну схему державного регулювання національної туристичної сфери.
Об’єкт дослідження туристична сфера України.
Предмет дослідження організаційно-економічні механізми держав­ного регулювання туристичної сфери як засіб реалізації державної туристичної політики України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що в сучасних соціально-економічних умовах організаційно-економічні механізми державного регулювання туристичної сфери потребують вдосконалення та проведення поглибленого аналізу сучасної практики їх формування й застосування, а впро­вадження запропонованих теоретичних положень і практичних рекомендацій, розроблених у процесі дослідження, забезпечить більш раціональний підхід до реалі­зації державної туристичної політики та вдосконалення всієї системи управ­ління вітчизняним туризмом.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисер­таційного дослідження слугували фундаментальні положення сучасної теорії державного управління, основоположні законодавчі й нормативні акти України, зокрема Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, а також наукові праці вітчиз­няних і зарубіжних учених з питань формування, розвитку та регулю­вання туристичної сфери.
Для досягнення поставленої в роботі мети застосовувались сучасні ме­тоди наукового дослідження, зокрема на основі системно-аналітичного методу здійснено теоретичне узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій про­відних вітчизняних і зарубіжних вчених, що стосуються розвитку туризму.
З метою вирішення окремих завдань використовувались такі методи: ста­тистичного аналізу для дослідження динаміки, структури й ефективності функціо­нування туристичної сфери; проблемно-орієнтовний метод для нау­ко­вого обґрунтування напрямів вирішення проблем розвитку регіональних турис­тичних комплексів; компаративний метод для порівняння розвитку турис­тичних систем в окремих країнах світу; метод синтезу при визначенні основних напрямів наукових досліджень з теми роботи, узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо застосування механізмів державного регулювання туристичної сфери; SWOT-аналіз для визначення сильних та слабких сторін, внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на розвиток туризму. Застосовувались також методи комплексного системного аналізу економічних та управлінських явищ і процесів. Сукупність названих методів і прийомів становила методику дисертаційного дослідження.
Інформаційною базою дослідження слугували аналітичні та статистичні матеріали центральних органів державної виконавчої влади, Національної академії державного управління при Президентові України, науково-методичні огляди та публікації щодо функціонування туристичної сфери, формування й розвитку туристичної політики в періодичних виданнях, матеріалах науково-практичних конференцій і семінарів, а також інші інструктивні та нормативно-правові документи, особисті дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
уперше:
обґрунтовано доцільність виділення державного регулювання туристичної сфери України в окремий об’єкт наукового дослідження;
розкрито суть організаційно-економічних механізмів державного регу­­лювання вітчизняного туризму та виявлено взаємозалежність між вико­ристан­ням цих механізмів у туристичній сфері та ефек­тивністю її розвитку;
здійснено системно-структурний аналіз туристичної сфери і на його основі виявлено та охарактеризовано взаємозалежність між рівнем розвитку туризму та соціально-економічним становищем у державі;
розроблено загальну схему державного регулювання туристичної сфери України;
уточнено:
сутність туризму як соціально-економічного явища та дефініції понять туристичний” та туристський”;
класифікацію факторів, що визначають характер і особливості функціонування сучасної сфери туризму;
дістали подальшого розвитку:
понятійно-термінологічний апарат туристичної сфери, що попов­нився низкою понять і термінів, запропонованих автором, зокрема таких, як державне управління туристичною сферою”, державне регулювання туристичної сфери”, туристична політика”, а також на основі комплексного аналізу предмета та об’єкта дослідження розроблено авторську класифікацію туризму за існуючими критеріями;
визначення шляхів удосконалення системи державного управлін­ня вітчизняною туристичною сферою.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні теоретичні положення дисертації сприятимуть удосконаленню процесу формування державної політики туристичної сфери України.
Висновки і рекомендації, а також матеріали дисертаційного дослі­дження були подані в Державну туристичну адміністрацію України і знайшли практичне застосування при розробці Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 рр. (довідка про впровадження № 1.6/08-1095 від 7жовтня 2004р.); використовувалися при підготовці навчальних курсів Організація турис­тич­но-екскурсійної діяльності” та Основи туристичного бізнесу” (довід­ка про впровадження № 726 від 30серпня 2004 р.), а також у межах здійснення Комп­лексного наукового проекту Державне управління і місцеве само­врядування” за темами: Основні напрямки вдосконалення територіальної орга­ні­зації влади та управління в контексті проведення Адміністративної ре­фор­ми в України” і Визначення соціально-економічних передумов та розробка меха­нізмів залучення територіальних громад до розвитку туризму в Україні” (до­відка про впровадження № 262 від 5 жовтня 2004р.)
Рекомендації й пропозиції, сформульовані автором на підставі про­веденого в роботі аналізу та виявлені в процесі дослідження теоретичні підходи до державного регулювання туристичної сфери і запропоновані висновки можуть бути використані: у практичній діяльності державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері туризму; у процесі розробки концепції державного управління туристичною сферою України; при складанні навчальних програм, написанні підручників та мето­дичних посібників з державного управління, зокрема державного регулювання туристичної сфери, а також у навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України та інших вищих навчальних закладів за програмами підготовки магістрів державного управління.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки і результати, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, сформульовані й отримані автором особисто. У процесі одержання наукових результатів не використовувалися ідеї або розробки інших дослідників (В.Вакуленка [38], О.Куленкової [38], О.Лебединської [38], О.Лугової [38] та ін.), у співавторстві з якими були опубліковані окремі наукові праці.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї і положення дисерта­ційного дослідження доповідались і дістали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях, семінарах. Найважливішими з них були: міжна­род­ний науково-практичний семінар Міське відновлення і економічний розвиток” (м. Одеса, 2001 р.); науково-практична конференція за міжнародною участю Дер­жавне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (м.Київ, 2002 р.); науково-практична конференція за міжнародною участю Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (м. Київ, 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція Проблеми регіональної політики України” (м. Київ, 2003 р.); науково-практична конференція за між­народною участю Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (м.Київ,2004 р.).
Результати дослідження обговорювались на методологічних семінарах Національної академії державного управління при Президентові України та на засіданнях кафедри управління містом.
Публікації. Основні положення дисертації відображені у семи друко­ваних роботах, з них 4 у фахових виданнях, 2 у матеріалах конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, містить 4 рисунки, 7 додатків. Список використаних літературних джерел (259 найменувань) розміщений на 24 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на теоретичному і практичному рівнях вирі­шено актуальне наукове завдання щодо обґрунтування необхідності засто­сування удосконалених організаційно-економічних механізмів державного регулювання національного туризму. Отримані в процесі дослідження наукові результати в сукупності дали можливість зробити відповідні висновки й внести певні пропозиції.
1. Усебічний аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, присвячених проблемам державного регулювання туристичної сфери, свідчить, що вони належать до найважливіших управлінських та організаційних проблем, які на сьогодні характеризуються недостатнім рівнем вивчення і розв’язання яких зумов­лює необхідність ґрунтовних та комп­лексних досліджень.
2. На основі докладного вивчення існуючих положень теорії державного управління в роботі здійснено аналіз понять державне управління сферою туризму”, і державне регулювання туристичної сфери”. Наведено визначення цих понять. Під першим з них розуміється процес здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, суттю другого є застосування системи методів державного управління, що здійснюються державними органами влади з метою стабілізації та пристосування вітчиз­няного туризму до постійних суспільних змін. Запропоновано метод узго­дження вживання дефініцій туристичний” та туристський” шляхом затвердження на законодавчому рівні єдиного терміна туристичний”.
Розроблено авторську класифікацію туризму за певними критеріями, яка враховує специфіку туристичної діяльності сучасності.
3. Вивчення нормативно-правової бази туристичної сфери дає підстави зробити висновок, що основою правового регулювання туристичної сфери України є Закон України Про внесення змін до Закону України Про туризм”, який визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України у сфері туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров’я, на безпечне для життя довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Проте виявлені певні неузгодженості у нормативно-правових актах щодо регулювання вітчизняного туризму, визначення ключових понять та термінів, процесу організації туристичної діяльності, формування ефективного ринку туристичних послуг тощо.
Розв’язання існуючих суперечностей стосовно регулю­вання туристичної сфери має здійснюватися шляхом перегляду норм чинного законодавства, внесення змін до нього та прийняття нових редакцій законів України Про туризм”, Про місцеві державні адміністрації”, Про місцеве само­вря­дування в Україні” тощо.
4. Доведено, що сучасна трансформація, яка відбувається у державі, вимагає нових наукових підходів до такого багатогранного явища, яким є туризм. Існуюча теоретична і методологічна база туризму подекуди не здатна вирішити проблеми, які постали в умовах масштабних змін у суспільстві.
Встановлено, що розробка нових підходів до розвитку туризму України неможлива без участі держави, оскільки він включає в себе більшість видів діяльності людини.
З’ясовано, що держава, маючи великі можливості впливу на туризм, може заохочувати або стримувати розвиток тих чи інших відносин у туристичній сфері, відігравати як прогресивну, так і регресивну роль.
На сьогодні великого прикладного значення набуває проблематика, пов’язана з підвищенням ефективності організації та діяльності системи державного управління туризмом. З наукових позицій пояснення природи та сутності державного управління туристичною сферою передбачає його дослідження як системи та процесу у взаємодії з навколишнім соціально-економічним та політичним середовищем.
5. Обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку туристичної сфери досить складно визначити організаційно-економічні засади побудови раціо­нальної системи державного управління туризмом, оскільки необхідно більш чітко розмежувати компетенції та відповідальності органів державного управ­ління сферою туризму, оптимізувати існуючі механізми державного регулю­вання, а також визначити межі впливу держави на розвиток вітчизняного туризму, адже сучасні умови характеризуються поєднанням ринкових меха­нізмів регулювання з державними.
За результатами вивчення структурних елементів системи державного управління туризмом встановлено, що основними вимогами до неї є забез­пе­чення взаємодії всіх елементів управлінської структури та прозорості прийняття управлінських рішень; здійснення функцій прогнозування і стра­тегічного планування як однієї з основних вимог ефективної туристичної полі­тики; покращання якості управління на всіх стадіях розвитку туризму.
6. Базою розвитку туризму є туристично-рекреаційні ресурси, які пред­ставляють комплекс природних, соціально-економічних, культурно-історичних та інших елементів певних територій, які мають певні властивості щодо задоволення туристичних потреб. Проте доведено неефективність їх використання, а подекуди і повне знищення не відновлюваних природних об’єктів, що зумовлює необхідність державного регулювання цих процесів. Зважаючи на викладене вище постала потреба встановити на державному рівні нові гранично допустимі норми використання туристично-рекреаційних ресурсів.
7. На сьогоднішній день темпи зростання якісних та кількісних показників ту­ризму свідчать про підвищення добробуту населення країни, адже туристичний ринок відображає більшість процесів, які відбуваються в державі.
Установлено, що для подальшого розвитку вітчизняного туризму потрібно:
створити розгалужену інфраструктуру туризму, яка б задовольняла всі потреби осіб, що подорожують;
провести диверсифікацію асортименту туристичних послуг та під­вищити якість обслуговування туристів;
визначити пріоритетні види вітчизняного туризму з урахуванням існуючих ресурсів та традицій народу і спрямувати фінансові потоки на їх розвиток;
забезпечити сприятливий інвестиційний клімат і розробити опти­мальні форми залучення вітчизняних та іноземних інвесторів у туристичну сферу;
активно залучати приватний сектор до туристичного бізнесу;
сформувати висококваліфікований кадровий корпус туристичної сфери;
розробити дієву державну туристичну політику та механізми її реалізації.
8. Становлення національного туризму паралельно з існуючими суспільними змінами зумовлює складність та неоднозначність формування туристичної політики держави. Суперечливість цього процесу пояснюється недосконалістю законодавчої та нормативно-правової бази, відсутністю ефективних механізмів державного управління цією сферою, протистоянням державному регулюванню окремих суб’єктів туристичної діяльності.
Автором визначено, що туристична політика має базуватися на застосуванні вдосконалених механізмів державного регулювання, які вимагає сьогодення. Тільки в умовах ефективного державного регулювання можливе забезпечення ринку високоякісними послугами туризму.
Важливою умовою розвитку туризму як визначального фактора модернізації економіки й стабілізації соціальної обстановки є участь держави у формуванні сприятливої атмосфери для розвитку туризму, патронуванні розвитку базових галузей, участі в інвестиційній діяльності і розвитку ма­теріально-технічної бази.
9. Доведено, що існуючі організаційно-економічні механізми держав­ного регулювання туристичної сфери, які покликані забезпечувати реалізацію цілей та завдань туристичної політики, потребують удосконалення. Пропо­нується переглянути їх суть з погляду економічної доцільності та об’єктивних мож­ливостей щодо подальшого розвитку вітчизняного туризму.
Установлено, що механізми державного регулювання виступають як єдина система забезпечення взаємопов’язаної діяльності складових туристичної сфери в межах певної організаційної структури управління, яка включає в себе розробку комплексних програм розвитку туризму і оптимальне використання туристичних та рекреаційних ресурсів відповідно до обраних пріоритетів розвитку національного туризму.
Удосконалені організаційно-економічні механізми державного регу­лю­вання туристичної сфери є складовою механізмів регулювання і включають запро­поновані в роботі інструменти стратегічного планування, урахування факторів ринкового середовища, формування принципів, функцій управління й методів їх реалізації, організаційну структуру управління вітчизняним туризмом. Всі перераховані елементи розглядаються в роботі у системному взаємозв’язку.
Таким чином, запропоновані організаційно-економічні механізми держав­ного регулювання мають такі характеристики: відповідність системі і організації структури управління, забезпечення стійких і оптимальних зв’язків між складовими сфери туризму, узгоджене прийняття управлінських рішень на всіх рівнях управління, динамічне і гнучке управління туристичною сферою та її координація, швидке реагування на зміни, що відбуваються у туристичній сфері та в суспільстві в цілому.
10. Виявлено, що деякі аспекти досліджуваної проблеми потребують подальшого теоретичного вивчення і практичної реалізації, зокрема:
- полегшення доступу туристичних підприємств до кредитних ресурсів;
-посилення взаємодії органів державної влади з громадськими організаціями в сфері туризму;
- підвищення рівня зайнятості місцевих жителів шляхом створення нових робочих місць на підприємствах туристичного бізнесу;
- зменшення бар’єрів входу суб’єктів туристичної діяльності до туристичної сфери;
-посилення системи примусу дотримання державних екологічних стандартів тощо.
Подальші дослідження в предметній сфері мають здійснюватися за напрямами розвитку й застосування одержаних результатів і висновків до вдосконалення існуючих механізмів державного регулювання туризму України та формування конкурентоздтного національного туристичного продукту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В., Шульженко О. Стратегія і тактика розвитку туризму в Україні // Краєзнавство. Географія. Туризм. 1998. № 36. С.213.
2. Абуков А.Х. Туризм на новом этапе: Социальные аспекты развития туризма в СССР. М.: Профиздат, 1983. 296 с.
3. Абуков А.Х. Туризм сегодня и завтра: Туристско-экскурсионная работа профсоюзов. М.: Профиздат, 1978. 269 с.
4. Авер’янов В.Б., Цвєтков В.В., Шаповал В.М. та ін. Державне управління: теорія і практика / НАН України; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького; За ред. В.Б. Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1998.431с.
5. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Київ. ун-т туризму, економіки і права. К.: Т-во Знання” України, 2002. 358 с.
6. Азар В.И. Введение в экономику иностранного туризма. М.: Экономика, 1974. 184 с.
7. Азар В.И. Введение в экономику иностранного туризма (Вопр. методологии). М.: Экономика, 1975. 87 с.
8. Азар В.И. Экономика и организация туризма: Методолог. вопр. М.: Экономика, 1972. 184 с.
9. Айгистова О.В., Забаев Ю.В., Сеселкин А.И. Введение в бизнес туроперейтинга: Учеб.-метод. пособие. М.: РМАТ, 1996. 250 с.
10. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминолог. слов. М.: Мысль, 1983. 350 с.
11. Алейникова Г.М. Организация и управление турбизнесом: Учеб. пособие / Донец. ин-т турист. бизнеса. Донецк, 2002. 184 с.
12. Александрова А.Ю. Международный туризм: Учебник для студ. вузов, обучающихся по специальности География”. М.: Аспект Пресс, 2002. 464 с.
13. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учеб. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Проспект, 1998. 568 с.
14. Ананьев М.А. Невидимый экспорт” и международные отношения. М.: Междунар. отношения, 1971. 137 с.
15. Ананьев М.А. Основы международного туризма. М., 1978. 68с.
16. Антонов-Саратовский В. Беседы о туризме. М.: ОГИЗ Физкультура и туризм, 1933. 208 с.
17. Бабарицька В.К. Територіальна організація комплексу міжнародного туризму України: Автореф. дис. канд. геогр. наук 11.00.02 / Київ. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. К., 1997 25 с.
18. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія / В.Д. Бакуменко; Редкол.: В.М. Князєв, П.І. Надолішній, М.І. Мельник та ін . К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
19. Балабанов И.Т. Балабанов А.И. Экономика туризма: Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по экон. специальностям М.: Финансы и статистика, 1999. 176 с.
20. Барчукова Н.С. Международное сотрудничиство государств в области туризма. М.: Междунар. отношения, 1986. 176 с.
21. Барчукова Н.С. Правовое регулирование международного туризма на многосторонней основе: Учеб. пособие. М.: Изд-во УДН, 1990. 84 с.
22. Бгатов А.П., Бойко Т.В., Зубрева М.В. Туристские формальности: Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности 230500 Социально-культурный сервис и туризм. М.: Академия, 2004. 297 с.
23. Бейдик О.О. Українсько-російський словник термінів і понять з географії туризму і рекреаційної географії / Київський ун-т ім. Т.Шевченка. К.: РЗЦ Київ. ун-т”, 1997. 305 с.
24. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії. К.: Палітра, 1997. 130 с.
25. Бедненко А.Б. Административные вопросы организации иностранного туризма в социалистических странах: Автореф. дис. канд. юрид. наук. Иркутск, 1972. 14 с.
26. Биржаков М.Б. Введение в туризм / БМТ, С.-Петерб. ун-т культуры и искусств. М.; СПб.: Герда, 1999. 192 с.
27. Биржаков М.Б. Введение в туризм: Путешествия. Туризм и турист. Туристская деятельность. Туристская индустрия. Туристский продукт. Туристские услуги, работы, товары. Виды и разновидности туризма. Законодательство о туризме / Нац. акад. туризма 3-е изд. М.: СПб.: Нев. Фонд, 2002. 320 с.
28. Бовсуновская А.Я. География туризма: Учеб. Донецк: ДІТБ, 2002. 410 с.
29. Богалдин-Малых В.В. Маркетинг и управление в сфере туризма и социально-культурного сервиса: туристические, гостинично-ресторанные и развлекательные комплексы: Учеб.-метод. пособие / РАО; Моск. психолого-соц. ин-т. М.: Изд-тво МПСИ, 2004. 559 с.
30. Богомолова В. Экономика туризма // Вопр. экономики. 1980. № 7. С. 79-99.
31. Борисов К.Г. Международный туризм и право : Учеб. пособие. М.: Моск. независим. ин-т междунар. права, 1999. 351 с.
32. Буравченко А.О., Гаврилишин І.П. Туризм і ринок праці. К., 1994. 183 с.
33. Вакуленко В.М., Ігнатенко О.С., Лебединська О.Ю., Лебединський Ю.П., Лугова О.В. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України / Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. К.: Вид-тво УАДУ, 2002. 112с.
34. Валевський О.Л., Кальниш Ю.Г., Ребкало В.А., Сурмін Ю.П., Телешун С.О. Теорія і практика політичного аналізу: Навч. посіб. / За заг. ред. О.Л. Валевського, В.А. Ребкала. К.: Міленіум, 2003. 227 с.
35. Валентюк І.В. Туризм як галузь господарського комплексу України // Упр. сучас. містом. 2001. № 10-12 (4). С. 60-64.
36. Валентюк І.В. Формування та реалізація державної туристичної політики в Україні // Зб. наук.пр. УАДУ. 2002. Вип. 2. С. 68-76.
37. Валентюк І.В. Інструменти реалізації політики у сфері туристичних послуг // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХРІДУ УАДУ Магістр”, 2002. № 2 (13): У 2-х ч.: Ч.ІІ. С.179-183.
38. Валентюк І.В. Туристична індустрія України як одна із бюджетоутворювальних галузей економіки держави // Туризм і охорона культурної спадщини: український та польський досвід: Монографія / За заг. ред. Ю.Лебединського, В.Вакуленка, І.Валентюк К.: Вид-во К.І.С., 2003. С. 4-5, 8-16.
39. Валентюк І.В. Організація роботи голови районної державної адміністрації: Довідник / Бабаєв В.М., Вакуленко В.М, Валентюк І.В. та ін. За ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 585 с. C.6-13.
40. Валентюк І.В. Туризм як засіб міждержавної інтеграції // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2002. Т.2. С. 238-239.
41. Валентюк І.В. Національний туризм та його розвиток в умовах глобалізації // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2003. Т. 2. С. 399-401.
42. Варналій З.С. Державна політика підтримки малого підприємництва: Монографія / Національний ін-т стратегічних досліджень. К., 1996. 130с.
43. Варналій З.С., Кузнецова І.С. Державна регуляторна політика у сфері малого підприємництва / НАН України; Інститут економічного прогнозування. К., 2002. 104с.
44. Венская конвенция о договорах международной купли-продажи: Комментарий. М.: Юрид. лит, 1994. 320 с.
45. Внутрішній туризм в Україні: окремі аспекти / Ін-т туризму Федерації профспілок України; За ред. О.І. Лугової. К., 2002. 162 с.
46. Волков Ю.Ф. Введение в гостинничный и туристический бизнесс. Ростов н/Д: Феникс, 2003. 348 с.
47. Волошин Н.И. Правовое регулирование туристской деятельности: Учеб. пособие М.: Финансы и статистика, 1998. 120 с.
48. Волошин Н.И. Правовое регулирование в туризме: Учеб. по специальности Менеджмент организации” и Туризм” / Рос. междунар. акад. туризма. 2-е изд., испр. и доп. М.: Совет. спорт, 2004. 408 с.
49. Волошин Н.И. Международный туризм: правовые акты: Учеб. пособие. М.: Финансы и статистика, 2002. 400 с.
50. Воронкова Л.П. История туризма и гостеприимства: Учеб. пособие для студентов образоват. учреждений сред. проф. образования, обучающихся по специальности 2307 Туризм”, 2302 Организация обслуживания в гостиницах и туристских комплексах”. М.: Издат.-торгов. дом Гранд”. Фаир-Пресс, 2004. 303с.
51. Воротін В.Є. Державне регулювання інтеграційних процесів в Україні та його вплив на економічне зростання /В.Є. Воротін // Вісн. УАДУ. 2001. № 4. С. 174-186.
52. Воротін В.Є. Державне регулювання економіки України: політекономічний аспект / В.Є. Воротін // Вісн. УАДУ. 2002. № 1.С.51-57.
53. Вяткин Л.А. Туризм и спортивное ориентирование: Учеб. пособие для студентов пед. вузов / Л.А. Вяткин, Е.В. Сидорчук, Д.Н. Немытов. М.: АСАDЕМІА, 2001. 208 с.
54. Гаврильчак И.Н. Туризм в России: концептуальные основы стратегических направлений развития / С.-Петерб. гос. ин-т сервиса и экономики. СПб.: Изд-тво СПбГИСЭ, 2001. 171 с.
55. Гайдук А.Б. Туризм як соціально-економічна категорія // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Зб. наук.-приклад. пр. Л.: Вид-во ДУ Львів. політехніка”. 1998. № 3. С. 76-82.
56. Генсірук С.А., Нижник М.С. Географія лісових ресурсів України.­ Л.: Світ, 1995. 123 с.
57. Герасименко В.Г. Основы туристического бизнеса: Учеб. пособие. О.: Черноморье, 1997. 160 с.
58. Гетьман В.І. Збереження ландшафтного різноманіття і розвиток екотуризму на природно-заповідних територіях // Туризм на порозі XXI століття: освіта, культура, екологія: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. 18-20 жовт. 1999р., Київ. К.: Вид-во КІТЕП, 1999. С. 191-193.
59. Глобальний етичний Кодекс туризму (1999р.) Всесвітньої Туристської Організації, ВТО. Б.м., 1999. 6 с.
60. Головашенко О.В. Туризм як форма соціальної активності людини: соціально-філософський аналіз: Автореф. дис. канд. філос. наук.: 09.00.03 / Запоріз. держ. ун-т. Запоріжжя, 2002. 18 с.
61. Головашенко О.В. Туризм як форма соціальної активності людини: соціально-філософський аналіз: Дис. канд. філос. наук.: 09.00.03 / Запоріз. держ. ун-т. Запоріжжя, 2002. 184 с.
62. Гуляев В.Г. Новые информационные технологии в туризме: Учеб. пособие. М.: Приор, 1998. 144 с.
63. Гуляев В.Г. Организация туристской деятельности: Учеб. пособие. М.: Нолидж, 1996. 312 с.
64. Гуляев В.Г. Туризм: экономика и социальное развитие. М.: Финансы и статистика, 2003. 303 с.
65. Данелюк А.К. Організація та проведення туристичних змагань з техніки пішохідного туризму: Метод. вказівки / Чернівец. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. Чернівці: Рута, 2000. 22 с.
66. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. К.: РВПС України, 1999. 716 с.
67. Державне управління: Словн.-довід. / Уклад.: В.Д.Бакуменко (кер. творчого кол.), Д.О.Безносенко, І.М. Варзар та ін.; За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка; Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. Ін-т проблем держ. упр. та місцев. самоврядування. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
68. Дехтярь Г.М. Лицензирование и сертификация в туризме: Учеб. пособие по специальности 230500 Социально-культурный сервис и туризм”. М.: Финансы и статистика, 2003. 256 с.
69. Джанджугазова Е.А. Маркетинг в индустрии гостеприимства: Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности 230500 Соц.-культур. сервис и туризм”. М. : Издат. центр Академия”, 2003. 224с.
70. Дмитрук О.Ю. Урбанізація та екологічний туризм: теорія і практика конструктивно-географічного дослідження / Київ. національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К. : ВПЦ Київ. ун-т”,2002. 76 с.
71. Добровольська А.Б. Формування ринку міжнародного туризму в Україні і організаційні пріоритети його розвитку; Автореф. дис. канд. екон. наук 08.05.03 / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. К., 1997. 19 с.
72. Добровольский А.Б. Активізація туризму в Україні на основі розвитку вільних економічних зон // Проблеми економічної політики у вільних економічних зонах: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Чернівці, 1995. Ч. 3.
73. Драгачев С.П. Туризм и здоровье. М.: Знание, 1984. 96 с.
74. Дурович А.П. Маркетинг в туризме: Учеб. пособие / А.П.Дурович. 3-е изд., стереотип. Минск: Новое знание, 2003. 496 с.
75. Економічний аналіз та його роль в управлінні регіоном // Регіональне управління: Навч. посіб. / Кол. авт.: Л.М. Зайцева, С.М.Серьогін та ін.; За наук. та заг. ред. Л.М. Зайцевої. Д., 2000. С. 35-62.
76. Ельчанинов Н.А. Правовой статус туристов Украины за рубежом. Учеб. пособие для студентов вузов / Одес. ин-т упр. и менеджмента; Одес. ин-т предпринимательства и права О.: Астропринг, 1998 244 с.
77. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму: Методологія формування, механізм реалізації / Ін-т регіон. дослідж. НАНУкраїни. Чернівці: Прут, 1995 118 с.
78. Жученко В.Г. Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України // Економіка України. 1997. № 1. С. 65-71.
79. Жученко В.Г. Рекреаційні ресурси // Продуктивні сили України: аналіз і короткостроковий прогноз розвитку. К. : РВПС України НАН України, 1999. Т. 1. С. 56-59.
80. Жученко В.Г. Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності на Україні: передумови та перспективи // Регіон. перспективи. 2001. № 1. С.83-84.
81. Жученко В.Г. Туризм та охорона природи: чи можливо це? // Регіон. перспективи. 2002 № 2. С. 69-70.
82. Жученко В.Г. Перспективи формування в Україні вільних економічних зон туристсько-рекреаційного типу // Регіон. економіка. 2001. № 4. С.189-193.
83. З історії вітчизняного туризму: Зб. наук. ст. / П.М. Слободян та ін. (ред.); Федерація профспілок України, Ін-т туризму. К., 1997. 280 с.
84. Зайцева Н.А. Менеджмент в социально-культурном сервисе и туризме: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности 230500 Соц.-культур. сервис и туризм”. М.: Издат. центр Акад.”, 2003. 224с.
85. Закон України про внесення змін до Закону України Про туризм” // Відом. Верховної Ради України. 2004. № 13. Ст. 180.
86. Закон України про охорону навколишнього середовища // Відом. Верховної Ради України. 1991. № 14. Ст. 546.
87. Закон України про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців // Відом. Верховної Ради України. 2003. №31-32. Ст.263.
88. Закон України про рекламу // Відом. Верховної Ради України. 1996. № 39. Ст. 181.
89. Закон України про туризм // Відом. Верховної Ради України. 1995. № 31. Ст. 241.
90. Закон України про місцеве самоврядування в Україні // Відом. Верховної Ради України. 1997. № 24. Ст. 170.
91. Закон України про місцеві державні адміністрації // Відом. Верховної Ради України. 1999. № 20-21. Ст. 190.
92. Закон України про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті // Відом. Верховної Ради України. 1994. № 40. Ст. 364.
93. Закон України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства // Відом. Верховної Ради України. 1994. № 23. Ст. 161.
94. Закон України про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України // Відом. Верховної Ради України. 1994. № 18. Ст.101.
95. Закон України про захист прав споживачів // Відом. Верховної Ради України. 1991. № 30. Ст. 379.
96. З