ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ФУНКЦІЇ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ 11
1.1. Поняття матеріальної відповідальності
військовослужбовців 11
1.2. Види матеріальної відповідальності військовослужбо-вців 30
1.3. Функції матеріальної відповідальності
військовослужбовців 42
Висновки 49

РОЗДІЛ 2. СКЛАД ВІЙСЬКОВОГО МАЙНОВОГО
ПРАВОПОРУШЕННЯ ЯК ПІДСТАВИ
МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ 50
2.1. Об`єкт військового майнового правопорушення 50
2.2. Об`єктивна сторона військового майнового правопору-шення 59
2.3. Суб`єкт військового майнового правопорушення 83
2.4. Суб`єктивна сторона військового майнового правопорушення 98
Висновки 106

РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ ЗАПОДІЯНОЇ ШКОДИ ТА ПОРЯДОК ПРИТЯГНЕННЯ
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 109
3.1. Визначення розміру заподіяної шкоди 109
3.2. Порядок притягнення військовослужбовців до
матеріальної відповідальності 115
3.3. Обставини, що виключають матеріальну відповідаль-ність військовослужбовців 147
Висновки 158

ВИСНОВКИ 162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 168

ДОДАТКИ 202
ДОДАТОК А. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» 203
ДОДАТОК Б. Проект Закону України «Про матеріальну від-повідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» 208
ДОДАТОК В. Акти реалізації 228

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Забезпечення прав та свобод людини є складовою процесу реформування правової системи України. Це також стосується забезпечення прав і свобод військовослужбовців у період про-ходження ними військової служби, а також військовозобов’язаних в період проходження військових зборів. Таке реформування повинно здійснюватися шляхом зміни організаційно-правових засад порядку проходження військової служби, зміцнення військової дисципліни, належного грошового забезпечення військовослужбовців та посилення їх соціального захисту, що дозволить посилити гуманізацію інституту матеріальної відповідальності військовослужбовців.
Розгляд теоретичних та практичних проблем забезпечення прав військовослужбовців є одним із основних напрямків наукових досліджень у військовій сфері та потребує інтегрованого поєднання знань багатьох галузей юридичної науки. Необхідність удосконалення механізму правового регулювання матеріальної відповідальності військовослужбовців обумовлюється недосконалістю чинного законодавства, що, в свою чергу, створює труднощі у визначенні поняття, підстави, умов, видів матеріальної відповідальності, особливостей обчислення розміру завданої шкоди та порядку притягнення військовослужбовців та військовозобов’язаних (у період проходження військових зборів) (надалі – військовослужбовців) до матеріальної відповідальності.
На сьогодні зазначені проблеми розглядалися лише частково у роботах радянських вчених-юристів, зокрема М. В. Артамонова, З. О. Ашитова, Д. М. Бахраха, В. А. Дозорцева, М. І. Кузнєцова, О. Є. Луньова, В. Г. Малова, М. І. Павлова, К. І. Солнцева, В. К. Чхіквадзе, російських вчених-юристів К. С. Лиховидова, Ю. І. Мигачова, С. В. Тихомирова. Окремі питання юридичної відповідальності військовослужбовців висвітлювалися в українській правовій науці у роботах В. С. Венедиктова, Є. В. Додіна, Р. А. Калюжного, Н. Р. Нижник, В. О. Шамрая, В. К. Шкарупи, Ю. В. Білоусова, Г. Г. Забарного, О. В. Кузніченко, М. В. Макухіної, А. Ф. Моти, В. А. Плєви, С. Д. Русу, Л. І. Суровської, В. В. Чумака, М. В. Бєлоконєва та ін.
Їхні праці є вагомим внеском у дослідження проблем юридичної відпові-дальності військовослужбовців та слугують ґрунтовним науковим фундамен-том для подальшого удосконалення законодавства та забезпечення прав військовослужбовців при притягненні до матеріальної відповідальності.
На сьогодні відсутні ґрунтовні дослідження організаційно-правових проблем матеріальної відповідальності військовослужбовців. У зв’язку з цим актуалізується необхідність комплексного наукового дослідження організа-ційно-правових проблем матеріальної відповідальності військовослужбовців, спрямованого насамперед на вдосконалення чинного законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційної роботи є складовою частиною плану наукової роботи НАДПС України (НДР № 299-1801 І та НДР № 200-1805 І «Матеріальна відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі»), Національної академії державної податкової служби України та спрямований на удосконалення чинного законодавства України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження поля-гає у комплексному дослідженні питань правового регулювання інституту матеріальної відповідальності, розробці на цій основі рекомендацій щодо усунення прогалин та протиріч у чинному законодавстві, зміні діючих та прийнятті нових правових норм.
Відповідно до поставленої мети основну увагу було приділено вирішенню таких завдань:
- визначення поняття матеріальної відповідальності як виду юридичної відповідальності військовослужбовців та проведення відмежування від інших видів юридичної відповідальності військовослужбовців;
- характеристика видів матеріальної відповідальності військовослужбов-ців;
- визначення поняття та характеристика функції матеріальної відповідальності військовослужбовців;
- визначення поняття та аналіз складу військового майнового правопорушення як підстави матеріальної відповідальності військовослужбовців;
- окреслення порядку притягнення винних військовослужбовців до відповідальності, порядку визначення розміру заподіяної шкоди та обставин, що виключають матеріальну відповідальність військовослужбовців;
- розробка відповідно до конституційних положень Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі”.
Об’єктом дослідження є система правовідносин у сфері регулювання матеріальної відповідальності військовослужбовців.
Предметом дослідження є наукові розробки вчених, в тому числі зарубіжних, з проблем притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців; відповідні нормативні акти, які визначають порядок проходження військової служби (військових зборів) та умови, підстави і порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності; нормативні акти зарубіжних країн; судова та інша правозастосовча практика, акти прокурорського реагування; система та засоби удосконалення правової регламентації матеріальної відповідальності військовослужбовців.
Методи дослідження, що використовувалися у процесі роботи над дисертацією: історико-правовий – при дослідженні розвитку законодавства, що врегульовує поняття та види матеріальної відповідальності військовослужбовців, обставини, які виключають матеріальну відповідальність, правовий статус військовослужбовців як суб’єктів військового майнового правопорушення та порядок притягнення до матеріальної відповідальності (підрозділи 1.1, 1.2, 2.3, 3.2, 3.3); системно-функціональний метод – при визначенні основних правових засад правового регулювання відносин, які виникають у випадку заподіяння шкоди військовому майну (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1); порівняльно-правовий – при аналізі правових норм та наукової літератури зарубіжних країн (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3, 3.3). За допомогою формально-догматичного методу дослідження зроблено загально-правову характеристику підстави матеріальної відповідальності військовослужбовців, тлумачення його складу (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Формально-юридичний метод дозволив сформулювати нові правові норми та юридичні дефініції (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3), формально-логічний – виявити суперечності чинного законодавства в досліджуваній сфері та виробити пропозиції щодо його вдосконалення (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3).
Нормативною та емпіричною базою дослідження є нормативні акти, вітчизняна та зарубіжна наукова література, публікації в періодичних виданнях, а також узагальнення практики притягнення до матеріальної відповідальності військових частин, акти ревізій фінансово-господарської діяльності окремих військових частин, акти реагування військової прокуратури Західного регіону України та рішення військового суду Західного регіону України, військового суду Хмельницького гарнізону, військової колегії Верховного Суду України. Обсяг опрацьованої літератури, вивчених і узагальнених практичних матеріалів дозволяє стверджувати про достовірність (вірогідність) і наукову обґрунтованість ре-зультатів виконаного дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що:
- уперше проведено комплексне дослідження системи правовідносин у регулюванні відносин матеріальної відповідальності військовослужбовців;
- зроблено відмежування матеріальної відповідальності військовослужбовців від інших видів юридичної відповідальності військовослужбовців;
- визначено поняття та види функцій матеріальної відповідальності війсь-ковослужбовців як одного із видів юридичної відповідальності, метою якого є забезпечення належного функціонування військових формувань держави;
- запропоновано рекомендації щодо визначення підстави матеріальної відповідальності військовослужбовців – військового майнового правопору-шення та його складу (об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони);
- проаналізовано практику притягнення до матеріальної відповідальності окремих військових частин, що вказує на необхідність більш детального визначення порядку проведення службового розслідування при заподіянні шкоди військовому майну та удосконалення порядку притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності;
- розроблено та запропоновано проект Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі».
- удосконалено визначення поняття та видів матеріальної відповідальності військовослужбовців;
- механізм притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності та порядок оскарження наказу командира (начальника) військової частини про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності;
- дістало подальшого розвитку твердження про недопущення стягнення грошових сум з військовослужбовців, які оскаржують наказ командира (начальника) військової частини про притягнення до матеріальної відповідальності вищому командиру (начальнику) або у суді.
- аргументовано необхідність законодавчого закріплення правового статусу військовослужбовців, зокрема, визначення поняття „виконання” обов’язків військової служби.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці таких рекомендацій організаційно-правового характеру:
- у науково-дослідній сфері – матеріали дисертації можуть бути використані для подальших досліджень як загальних проблем правового регулювання проходження військової служби, правового статусу військовослужбовців та визначення правової природи відносин матеріальної відповідальності військовослужбовців, так і організаційно-правових питань, які виникають в процесі притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності;
- у правотворчій сфері – сформульовані в дисертації положення щодо підстав та порядку визначення заподіяної шкоди, порядку притягнення до матеріальної відповідальності відображено в проекті Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», який рекомендовано Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики до прийняття за основу в першому читанні (лист № 06-1/4-1-89 від 27.06.2003 року);
- у сфері практичної діяльності використання одержаних результатів дозволило удосконалити діяльність органів військового управління та забезпечити дотримання принципу законності при притягненні військовослужбовців до матеріальної відповідальності шляхом оптимізації механізму визначення причин та підстав заподіяння шкоди, порядку притягнення до матеріальної відповідальності та порядку оскарження наказу командира (начальника) військової частини про притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності;
- у навчальному процесі результати дослідження використовуються при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Трудове право», «Основи правознавства», спецкурсу «Особливості правового регулювання відшкодування шкоди, заподіяної військовослужбовцями» при проведенні лекційних і семінарських занять з курсантами НАДПС України (акт № 2056 від 25.09.2002 року).
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що сформульовані поло-ження і висновки ґрунтуються на його особистих дослідженнях. У співавторстві опубліковано 2 наукові статті, в яких дисертанту належать пропозиції щодо визначення особливостей матеріальної відповідальності, яка застосовується до військовослужбовців, котрі перебувають при виконанні обов’язків військової служби, та особливостей порядку оскарження наказу командира військової частини про притягнення до матеріальної відповідальності, а також пропозиції щодо необхідності реалізації у чинному законодавстві з питань матеріальної відповідальності гуманістичних тенденцій розвитку правової системи. Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Одержані здобувачем у процесі дослідження висновки, узагальнення і пропозиції оприлюднювалися на міжнародній науково-практичній конференції «Права і свободи людини та сучасний суспільний прогрес» (Ужгород, лютий 1999 р.) (тези опубліковані), міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених» (Хмельницький, квітень 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування правової системи Російської Федерації» (Бєлгород, травень 2002) (тези опубліковані), міжнародній науковій конференції «Ефективність кримінальної юстиції у контексті верховенства права» (Мінськ, жовтень 2003 р.) (тези опубліковані), всеукраїнській науково-практичній конференції «Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання» (Запоріжжя, листопад 2000 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період» (Хмельницький, травень 2002 р.), регіональній міжвузівській науковій конференції «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (Іва-но-Франківськ, квітень 2001 р.).
Публікація результатів дослідження. За результатами роботи опубліковано один навчальний посібник, 6 наукових статей у фахових виданнях, визначених ВАК України, де відображено основні результати дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

I. Інститут матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, займає специфічне місце в системі права України, що, в свою чергу зумовило появу ряду теоретичних питань, а також викликало ряд проблем щодо застосування правових норм цього інституту. У результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що в роботі вирішено наукове завдання щодо вдосконалення чинного законодавства з питань правового регулювання матеріальної відповідальності військовослужбовців та практики його застосування.
II. Вирішуючи завдання щодо визначення поняття та ознак юридичної відповідальності загалом та матеріальної відповідальності військовос-лужбовців як одного із видів юридичної відповідальності; встановлення правової природи норм, що регламентують мету, функції та умови матеріальної відповідальності військовослужбовців; визначення поняття та аналіз складу військового майнового правопорушення як підстави матеріальної відповідальності військовослужбовців; окреслення умов, приводу, підстав та порядку притягнення винних військовослужбовців до відповідальності, порядку визначення розміру заподіяної шкоди та обставин, що виключають матеріальну відповідальність військовослужбовців, при проведенні наукового дослідження сформульовано ряд висновків, зокрема:
1. Матеріальна відповідальність військовослужбовців є видом юридичної відповідальності та самостійним інститутом у системі адміністративного права.
2. Зважаючи на значущість питань правового регулювання підстав, при-водів та порядку притягнення до матеріальної відповідальності, та від-повідно до конституційних положень вказані відносини повинні врегульовуватися спеціальним законом.
3. Для забезпечення законності в процесі реалізації державного примусу при застосуванні матеріальної відповідальності до військовослужбовців слід враховувати її функції: відшкодувальну, виховну та гуманістичну.
4. До матеріальної відповідальності військовослужбовців слід притягувати лише у випадку вчинення військовослужбовцем військового майнового правопорушення – винного протиправного діяння, яким внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов’язків військової шкоди заподіяно пряму (дійсну) шкоду військовому майну.
5. Враховуючи тенденції розвитку цивільного законодавства України, а також необхідність чіткішої регламентації строків, притягнення до матеріаль-ної відповідальності можливе протягом трьох років з дня виявлення шкоди.
6. Матеріальна відповідальність застосовується до винних осіб за рішенням суду або командиром (начальником) військової частини на підставі матеріалів службового розслідування за фактом заподіяння шкоди, причому до військовослужбовця можуть застосовувати лише обмежену чи повну матеріальну відповідальність.
7. Проведення службового розслідування за фактом заподіяння шкоди – діяльність посадової особи, уповноваженої наказом командира (начальника) військової частини на проведення передбачених відповідним планом дій з встановлення причин та умов вчинення військового майнового правопорушення, внесення пропозицій щодо необхідності притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності чи звільнення від матеріальної відповідальності.
8. Заподіяну шкоду військовослужбовець може відшкодовувати добровільно повністю чи частково або в судовому порядку шляхом подання цивільного позову командиром (начальником) військової частини про відшкодування шкоди (відмова відшкодувати шкоду, притягнення до повної матеріальної відповідальності);
9. Оскарження наказу про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності вищому командиру (начальнику) або до суду зупиняє його виконання до вирішення справи по суті та вступу в законну силу судового рішення по справі.
III. Висновки та рекомендації, які містяться у роботі мають наукову та практичну цінність, яка полягає у тому, що за результатами дисертаційного дослідження автором розроблено проект Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», який зважаючи на конституційні положення щодо визначення прав, свобод і обов`язків людини й громадянина, які встановлюються виключно законами України, повинен замінити Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене постановою Верховної Ради України 25 червня 1995 року.
Серед основних положень законопроекту (додаток Б) слід визначити:
1. Розширення та конкретизація ряду понять і термінів, які використовуються щодо правового регулювання приводів, підстав та порядку притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців
2. Визначеність окреслення сфери поширення інституту матеріальної відповідальності військовослужбовців, а також відмежування випадків настання матеріальної та цивільно-правової відповідальності військовослужбовців
3. Вказано на те, що тільки вчинення військового майнового правопорушення може бути підставою для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, а також автономність цього виду відповідальності від інших видів відповідальності
4. Акцентовано увагу на відповідальності посадових осіб органів військового управління, військових частин (установ) за дотримання вимог закону.
5. Пропонується відмовитися від наявності підвищеної (кратної) матеріальної відповідальності військовослужбовців як такої, що суперечить принципу справедливого та повного відшкодування заподіяної шкоди військовому майну.
6. Конкретна процедура визначення шкоди, заподіяної військовому майну, повинна визначатися у відповідному нормативно – правовому акті, який повинен бути затверджений Кабінетом Міністрів України.
7. Пропонується відмовитися від градації військових організацій на бюджетні та госпрозрахункові, так як це суперечить наявній класифікації юридичних осіб у цивільному та господарському праві України.
8. Акцентовано увагу на тому, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності може бути лише встановлений у передбаченому законом порядку факт вчинення військового майнового правопорушення, а також визначено те, що може вважатися таким фактом.
9. Чітко визначаються строки позовної давності притягнення до матеріальної відповідальності, так як Цивільний кодекс України 2003 року встановлює різні строки позовної давності щодо різних правовідносин.
10. Визначено, що підставою для проведення службового розслідування за фактом заподіяння шкоди може бути будь-яка інформація про вчинення військового майнового правопорушення.
11. Доповнено правовий статус посадової особи, яка проводить розслідування за фактом заподіяння шкоди, його обов’язками.
12. Визначено вимоги щодо змісту та структури висновку службового розслідування за фактом заподіяння шкоди військовому майну.
13. Чітко визначено механізм та порядок відшкодування заподіяної шкоди.
14. Визначено, що у добровільному порядку за наказом командира (начальника) військової частини (установи) може відшкодовуватися лише та шкода, яка передбачає обмежену матеріальну відповідальність.
15. В усіх решта випадках (відмова військовослужбовця добровільно відшкодувати шкоду, настання повної матеріальної відповідальності) шкода має відшкодовуватися виключно у судовому порядку за позовом командира (начальника) військової частини (установи).
16. Визначається норма про те, що військовозобов’язані під час проходження військових зборів притягуються до матеріальної відповідальності за загальних підставах відповідно до положень закону.
17. Окреслено механізм притягнення до матеріальної відповідальності військовозобов’язаних після закінчення військових зборів.
18. Зміни, пов’язані із особливостями відшкодування шкоди, заподіяної військовослужбовцем, якого переведено на інше місце служби, зумовлені змінами у загальному порядку відшкодування заподіяної шкоди.
19. Пропонується відмовитися від безспірного порядку відшкодування заподіяної шкоди за виконавчими написами нотаріусів, так як це суперечить конституційним положенням про недоторканість приватної власності і можливість конфіскації майна лише на підставі рішення суду.
20. Визначено максимальну ставку стягнення з грошового забезпечення військовослужбовця (військовозобов’язаного), визнаючи цю норму більш соціально обґрунтованою нормою.
21. Пропонується визначити порядок оскарження рішення про притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності у відповідно до положень Конституції України (в частині права на судовий захист), а також змін у порядку відшкодування шкоди.
22. Для забезпечення соціального ефекту і недопущення порушення майнових прав військовослужбовця пропонується встановити норму про обов’язковість зупинення звернення стягнення на грошове забезпечення у випадку оскарження наказу про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності в адміністративному чи судовому порядку, а також у випадку опротестування цього наказу прокурором у порядку, визначеному чинним законодавством.
IV. У своїй сукупності окреслені висновки та рекомендації спрямовані на виконання різностороннього завдання: по-перше, всебічного захисту схорон-ності майна військових формувань як важливої складової боєздатності та боєготовності; по-друге, формування правової культури притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі, забезпечення законності, військового правопорядку та дисципліни; по-третє, створення правового механізму, за якого було б неможливим порушення суб`єктивних прав, свобод та законних інтересів військовослужбовця як захисника Вітчизни. Здійснення цих завдань сприятиме більш кращому виконанню військовими формуваннями України своїх завдань та функцій щодо захисту державності, суверенітету України, недоторканості її державних кордонів, гарантування безпеки кожного громадянина зокрема і держави у цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов В. Б. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. – 2003. – № 5. – С. 117-119.
2. Акт ревізії фінансово-господарської діяльності будинку-відпочинку “Прикордонник” від 4 березня 2000 року // Архів Державного комітету у справах охорони державного кордону України. – Справа № 364. – Т. 1.
3. Акт ревізії фінансово-господарської діяльності в/ч 1466 від 21 липня 2000 року // Архів Державного комітету у справах охорони державного кордону України. – Справа № 364. – Т. 3. – С. 73-87.
4. Акт ревізії фінансово-господарської діяльності в/ч 1469 від 2 листо-пада 2000 року // Архів Державного комітету у справах охорони державного кордону України. – Справа № 364. – Т. 3. – С. 224.
5. Акт ревізії фінансово-господарської діяльності в/ч 1479 від 31 березня 2000 року // Архів Державного комітету у справах охорони державного кордону України. – Справа № 364. – Т. 4. – С. 203.
6. Акт ревізії фінансово-господарської діяльності в/ч 2428 від 29 червня 2000 року // Архів Державного комітету у справах охорони державного кордону України. – Справа № 364. – Т. 3. – С. 5-26.
7. Акт ревізії фінансово-господарської діяльності в/ч 9930 від 24 грудня 2000 року // Архів Державного комітету у справах охорони державного кордону України. – Справа № 364. – Т. 4.
8. Акт ревізії фінансово-господарської діяльності ЗПК “Чорномор’я” від 20 травня 2000 року // Архів Державного комітету у справах охорони державного кордону України. – Справа № 364. – Т. 4.
9. Акт ревізії фінансово-господарської діяльності ОКПП “Прикарпаття” від 28 вересня 2000 року // Архів Державного комітету у справах охорони державного кордону України. – Справа № 364. – Т. 4. – С. 154 -188.
10. Акт фундаментальної ревізії фінансово-господарської діяльності дитячо-оздоровчого табору “Прибережний” від 18 квітня 2000 року // Архів Державного комітету у справах охорони державного кордону України. – Справа № 364. – Т. 4. – Ст. 223.
11. Алексеев С. С. Государство и право: Начальный курс. – М.: Юридическая литература, 1996. – 343 с.
12. Алексеев С. С. Общая теория права. В 2-х т. – М.: Юридическая литература, 1981. – Т. 1. – 302 с.
13. Алексеев С. С. Общая теория права. В 2-х т. – М.: Юридическая литература, 1982. – Т. 2. – 359 с.
14. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Курс лекций. В 2-х томах. – Свердловск, 1972. – Т. 2. Основные вопросы общей теории социалистического права. – 396 с.
15. Артамонов Н. В. Правовой статус военнослужащих в СССР // Советское государство и право. – 1983. – № 5. – С. 24-30.
16. Артамонов Н. В., Орлов Г. В. Проблемы правового статуса военно-служащих в СССР // Советское государство и право. – 1990. – № 11. – С. 47-51.
17. Архів військового суду Західного регіону. Ухвала суду від 24 травня 1996 року.
18. Архів військового суду Хмельницького гарнізону. Рішення суду від 12 вересня 1996 року.
19. Архів військової прокуратури Західного регіону. Протест прокурора від 20 лютого 1997 року на наказ командира військової частини № 1673 від 8 лютого 1997 року № 80.
20. Архів військової прокуратури Західного регіону. Протест прокурора від 14 березня 1997 року на наказ командира військової частини № 64741 від 8 лютого 1997 року № 5.
21. Архів військової прокуратури Західного регіону. Протест прокурора від 31 березня 1997 року на наказ командира військової частини А-0280 на наказ начальника 29 ЦК ПД Чернівецького гарнізону № 25 від 18 березня 1997 року.
22. Архів військової прокуратури Західного регіону. Протест прокурора від 24 квітня 1997 року на наказ командира військової частини 2142 № 09 від 15 січня 1997 року.
23. Архів військової прокуратури Західного регіону. Протест прокурора від 24 травня 1997 року на наказ командира військової частини А-0265 від 31 березня 1997 року.
24. Ашитов З. О. Новое в вопросе о воинских имущественных преступ-лениях // Труды института философии и права Академии наук Каз. ССР. – Алма-Ата, 1963. – Т. 7. – С. 37-53.
25. Бахрах Д. Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учебное пособие. – Свердловск: Изд-во Уральск. ун-та, 1989. – 201 с.
26. Бахрах Д. Н. Административная ответственность как особый вид юридической ответственности // Государство, право, законность. – Вып. 5. Уч. записки. № 300. – Пермь, 1974. – С. 96-99.
27. Бахрах Д. Н. Административное право. Учебник. Часть общая: М.: БЕК, 1993. – 301 с.
28. Бахрах Д. Н. Дисциплинарное принуждение // Правоведение. – 1985. – № 3. – С. 17-25.
29. Бахрах Д. Н. Общая и специальная жалоба // Правоведение. – 1987. – № 6. – С. 35-43.
30. Білоусов Ю. В. Судове провадження у справах за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії і рішення органів військового управління та військових посадових осіб. Автореферат дис. … канд. юрид. наук: 20.02.03 / Академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. – Хмельницький, 1999. – 18 с.
31. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (Очерки теории). – М.: Юридическая литература, 1976. – 215 с.
32. Венедиктов В. С. Юридична відповідальність працівників ОВС України: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 269 с.
33. Винокуров Ю. Е. Надзор военного прокурора за законностью актов советского управления. – М: ВКИ, 1979. – 39 с.
34. Военное законодательство и правовое воспитание воинов / Х. М. Ахметшин, Ю. И. Бирюков, А. С. Кобликов и др., под ред. Н. И. Кузнецова. – М.: Воениздат, 1983. – 240 с.
35. Военное право: Учебник / И. Н. Арцибасов, Х. М. Ахметшин, В. Г. Белявский и др. – М.: Воениздат, 1984. – 334 с.
36. Военное право: Учебник для военно-учебных заведений ВС РФ. / Под ред. Н. И. Кузнецова. – М.: Изд-во Военный ун-т Министерства оборони РФ, 1996. – 318 с.
37. Военное право: Учебное пособие / Под общ. ред. А. Г. Горного. – М.: ВПА им. В. И. Ленина, 1977. – 454 с.
38. Военный энциклопедический словарь. / Пред. Гл. ред. комиссии С. Ф. Ахромеев. – М.: Воениздат, 1986. – 863 с.
39. Войсковое и корабельное хозяйство: Справочник / Под. ред. И. М. Голушко. – М.: Воениздат, 1987. – 293 с.
40. Временный дисциплинарный устав РККА. Утвержден приказом РВС СССР 10 июля 1925 года. – М.: Госвоениздат, 1925. – 238 с.
41. Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2003. - № 4.
42. Гринберг М. С. Момент оправданного риска в производственном процессе // Советское государство и право. – 1954. - № 1. – С. 35-40.
43. Дагель П. С., Котов Д. П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж.: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 243 с.
44. Денисов А. А. Общая теория правонарушения и ответственности. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – 142 с.
45. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посібник / За заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка.- Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2002. – 352 с.
46. Дисциплинарный устав Красной Армии. – М.: Воениздат, 1941. – 32 с.
47. Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затв. Законом України від 24 березня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22-23. – Ст. 197.
48. Додин Е. В. Доказательства в административном процессе. – М.: Юридическая литература, 1973. – 192 с.
49. Додин Е. В. Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельности органов советского государственного управления. – К.-О.: Выща школа, 1976. – 127 с.
50. Дозорцев А. В. Имущественная ответственность военнослужащих за ущерб, причиненный воинской части // Труды Военно-юридической Академиии, Вып. ХI. – М.: Изд. РКО ВЮА, 1949. – С. 71-124.
51. Донцов С. Е., Глянцев В. В. Возмещение вреда по советскому законодательству. – М.: Юридическая литература, 1990. – 271 с.
52. Дячук С. І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінальному праві (основні поняття, проблеми кваліфікації, удосконалення зако-нодавства). – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
53. Егоров Н. Д. Причинная связь как условие юридической ответственности // Советское государство и право. – 1981. – № 9. – С. 126-131.
54. Если причинен ущерб. Войсковое хозяйство. – М.: Воениздат, 1991. – 64 с.
55. Закон об уголовной ответственности за воинские преступления: Комментарий. / Под ред. А. Г. Горного. – М.: Юридическая литература, 1986. – 160 с.
56. Законодательство Петра 1. – М.: Юридическая литература, 1997. – 880 с.
57. Звіт військових частин і підрозділів Прикордонних військ України про збитки, заподіяні державі та інші порушення у веденні фінансово-господарської діяльності за 1997 рік. // Архів військової частини 2451. Том 1. Справа 365. – 154 с.
58. Звіт про контрольно-ревізійну роботу і відомості про виявлені та відшкодовані суми матеріальних втрат, нанесених державі в Прикордонних військах України за 1998 рік від 22 січня 1999 року. // Державний комітет у справах охорони державного кордону України (вхідний № 8418), 1999. – 17 с.
59. Звіт про контрольно-ревізійну роботу і відомості про виявлені та відшкодовані суми матеріальних втрат, нанесених державі в Прикордонних військах України за 1996 рік. // Державний комітет у справах охорони державного кордону України, 1997. – 19 с.
60. Иоффе О. С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
61. Иоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
62. Інструкція з військового обліку військовозобов’язаних і призовників на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27 червня 1995 року № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 листопада 1995 року за № 414/ 950. – Окреме видання.
63. Інструкція з військового обліку військовозобов’язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, затверджена наказом Міністра оборони України від 27 червня 1995 року № 166, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 9 листопада 1995 року за № 410/946. – Окреме видання.
64. Інструкція про порядок відшкодування військовослужбовцями матеріальної шкоди, заподіяної державі. Додаток № 2 до наказу МО СРСР, 1984, № 85. – Окреме видання.
65. Інструкція про порядок грошового забезпечення військовозо-бов’язаних, призваних на навчальні збори, та покриття витрат на рахунок коштів Міністерства оборони України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 24 березня 1993 року № 53, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10 червня 1993 року за № 65. – Окреме видання.
66. Інструкція про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затв. наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 р. № 490 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 7. – Ст. 282.
67. Інструкція про правила виплати окладів грошового утримання військовослужбовцям при тимчасовому виконанні посад і в окремих випадках службового стану, введена в дію наказом Міністра оборони України від 22 червня 1994 року № 171 // Військове законодавство України: Збірник нормативних актів / Ф. В. Саганюк та ін., під ред. В. І. Кравченка. – Київ.: Атіка,1998. – С. 368-371.
68. Інструкція щодо порядку застосування окремих статей Тимчасового положення про проходження служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, введення в дію наказом Міністра оборони України від 11 серпня 1993 року № 181 // Військове законодавство України: Збірник нормативних актів. актів / Ф. В. Саганюк та ін., під ред. В. І. Кравченка. – К.: Атіка, 1998. – С. 134-142.
69. Каринский С. С. Материальная ответственность по советскому тру-довому праву. – М.: Юридическая литература, 1967. – 203 с.
70. Керівництво з обліку озброєння у Збройних Силах СРСР частина І, введено в дію наказом Міністра оборони СРСР 1979 року № 260 // Військове законодавство України: Збірник нормативних актів. / Ф. В. Саганюк та ін., під ред. В. І. Кравченка. – К.: Атіка, 1998. – С. 475-476.
71. Керівництво по списанню з обліку матеріальних та грошових засобів у Збройних Силах України, введено в дію наказом Міністра оборони України 21 червня 1994 року № 165 // Військове законодавство України: Збірник нормативних актів/ Ф. В. Саганюк та ін., під ред. В. І. Кравченка. – К.: Атіка, 1998. – С. 476-503.
72. Кленов Е. А., Малов В. Г. Материальная ответственность рабочих и служащих на предприятии. – М.: Юридическая литература, 1968. – 168 с.
73. Кодекс законів про працю України // Кодекси України. У 2-х томах / Відп. ред. Ф. Г. Бурчак. – К.: Ін Юре, 1997. – Том 1. – С. 149-225.
74. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Кодекси України. У 2-х томах / Відп. ред. Ф. Г. Бурчак. – К.: Ін Юре, 1997. – Том 1. – С. 359-501.
75. Коллектив. Личность. Общение: Слов. социал. психол. понятий / Под. ред. Е. С. Кузьмина, В. Е. Семенова. – Л.: Лениздат, 1987. – 143 с.
76. Колосов В. А. Материальная ответственность рабочих и служащих. – М.: Экономика, 1990. – 160 с.
77. Командиру о военно-уголовном законодательстве. / Под общей ред. А. Г. Горного. – М.: Воениздат, 1983. – 176 с.
78. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. / Под ред. А. В. Наумова. – М.: Юристъ, 1998. – 822 с.
79. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Осо-бенная часть / Под общ. ред. Ю. И. Скуратова и В. М. Лебедя. – М.: Инфра-М-Норма, 1996. – 585 с.
80. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року // Права людини: міжнародні договори України, декларації, документи. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 123-147.
81. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
82. Короткий тлумачний словник української мови. – К.: Радянська школа, 1982. – 320 с.
83. Красавчиков О. А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. – М.: Юридическая литература, 1966. – 200 с.
84. Кривой В. И. Проект трудового кодекса республики Беларусь // Государство и право. – 1996. - № 6. – С. 117.
85. Кривуля О. М., Куц В. М. Чи можуть суспільні відносини бути об’єктом злочину // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 2. – Харків, 1997. – С. 70-75.
86. Кригер К. Причинная связь в советском уголовном праве // Совет-ская юстиция. – 1979. – № 1. – С. 5-9.
87. Кримінальний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридич-ної практики України. – 1998. – № 10. – С. 5-154.
88. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
89. Кримінально-процесуальний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – № 10. – С. 155-326.
90. Крылова З. Г. Ответственность при поставках продукции и товаров // Советское государство и право. – 1983. – № 12. – С. 43-49.
91. Кудашкин А. В., Фатеев К. В. Комментарий Федерального закона “О статусе военнослужащих” / Под общ. ред. В. Г. Стрекозова. – М.: Спарк, 1998. – 576 с.
92. Кудрявцев В. Н. Право и поведение. – М.: Юридическая литература, 1978. – 191 с.
93. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология. – М.: Наука, 1982. – 287 с.
94. Кузніченко О. Матеріальна відповідальність працівників органів внутрішніх справ: її правове регулювання // Право України. – 2001. – № 1. – С. 77- 80.
95. Куц В. М. Яким бути Кримінальному кодексу України? – Харків, 1998. – 204 с.
96. Кучинский В. А. Личность, свобода, право. – М.: Юридическая литература, 1978. – 207 с.
97. Лукашова Е. А. Социалистическое право и личность. – М.: Наука, 1987. – 158 с.
98. Лунев А. Е. Воспитательное и правоохранительное значение административной ответственности. – М.: О-во “Знание” РСФСР, 1983. – 40 с.
99. Лунев А. Е. Правовые основания материальной ответственности во-еннослужащего // Советское государство и право. – 1949. – № 5. – С. 49-54.
100. Мазалов А. Г., Донцов С. Е. Материальная ответственность военнослужащих за ущерб, причиненный государству // Советское государство и право. – 1986. - № 8. – С. 136-139.
101. Макухіна М. В. Контракт про проходження військової служби громадянами України. Автореферат дис.… канд. юрид. наук: 20.02.03 / Академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. – Хмельницький, 1999. – 18 с.
102. Малеин Н. С. Имущественная ответственность в хозяйственных от-ношениях. – М.: Юридическая литература, 1968. – 207 с.
103. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответствен-ность. – М.: Наука, 1989. – 157 с.
104. Малов В. Г. Материальная ответственность лиц рядового и начальствующего состава органов внутренних дел. – М.: Учебно-методический кабинет, 1973. – 32 с.
105. Матузов Н. И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1987. – 294 с.
106. Мигачев Ю. И., Тихомиров С. В. Военное право: Учебник. – М.: ООО “Юрлитинформ”, 2002. – 456 с.
107. Мигачев Ю. И., Тихомиров С. В. Правовое положение военнослужащих Российской Федерации и ФРГ (Сравнительный анализ законодательства) // Государство и право. – 1997. – № 8. – С. 41-43.
108. Мота А. Ф. Адміністративна відповідальність військовослужбовців за законодавством України. Автореферат дис.… канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 2002. – 18 с.
109. Муздыбаев К. Психология ответственности / Под. ред. В. Е. Семенова. – Ленинград: Наука, 1983. – 240 с.
110. Наказ командира військової частини 2144 № 104 від 20 березня 1997 року // Архів військової частини 2144.
111. Наказ командира військової частини 2144 № 149 від 26 квітня 1997 року // Архів військової частини 2144.
112. Наказ командира військової частини 2144 № 181 від 4 травня 1998 року // Архів військової частини 2144.
113. Наказ командира військової частини 2144 № 29 від 6 лютого 1996 року // Архів військової частини 2144.
114. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Каннон, А. С. К., 2002. – 1104 с.
115. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – К.: Юрінком, 1994. – 797 с.
116. Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения совет-ских правовых норм // Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 50-52.
117. Николаева Н. А., Шмарцев А. Ю. Административно-правовой ас-пект юридической ответственности // Правоведение. – 1986. – № 1. – С. 31-33.
118. О военной службе и военной обязанности: Федеральный закон Российской Федерации, принят государственной Думой 6 марта 1998 года, одобрен Советом Федерации 12 марта 1998 года // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1998. – № 22. – Ст. 2331.
119. О материальной ответственности военнослужащих: Федеральный закон Российской Федерации, принят государственной Думой 22 июня 1999 года, одобрен Советом Федерации 25 июня 1999 года // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1999. – № 29. – Ст. 3682.
120. О некоторых вопросах применения судами законодательства о во-инской обязанности, военной службе и статусе военнослужащих: по-становление Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 14 февраля 2000 г. № 9 // Российская газета. – 2000. – 24 февраля.
121. О статусе военнослужащих: Федеральный закон Российской Феде-рации, принят Государственной Думой 6 марта, одобрен Советом Федерации 19 марта 1998 года // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1998. – № 13. – Ст. 1475.
122. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х то-мах. / Отв. ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Том 2. Теория права. – 640 с.
123. Общая теория права и государства: Учебник / Под. ред. В. В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1996. – 472 с.
124. Ойгензихт В. А. Проблема риска в гражданском праве: Часть об-щая. – Душанбе: Ирфон, 1972. – 224 с.
125. Основы советского военного законодательства: Пособие для офицеров. – М.: Военное издательство МО СССР, 1962. – 352 с.
126. Особое мнение судьи Конституционного Суда Российской Федерации О. Хохряковой относительно постановления Конституционного Суда Российской Федерации от 10 апреля 2001 года № 5-п “По делу о проверке конституционности части первой пункта 1 статьи 8 Федерального закона “О материальной ответственности военнослужащих” в связи з запросом Находкинского гарнизонного военного суда”
127. Павлов Н. И. Правовые нормы осуществления единоначалия в Со-ветских Вооруженных Силах. – М.: ВПА, 1979. – 36 с.
128. Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 року № 880. – Окреме видання.
129. Перелік діючих в Україні релігійних організацій (конфесій), віро-вчення яких не допускає користування зброєю та служби у Збройних силах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 1992 року № 360 // Військове законодавство України: Збірник нормативних актів / Ф. В. Саганюк та ін., під ред. В. І. Кравченка. – К.: Атіка, 1998. – С. 208.
130. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 // Юридичний вісник. – 1999. – № 32. – 12-18 серпня.
131. Перелік підприємств, установ, організацій, що перебувають у дер-жавній або комунальній власності, на яких громадяни можуть проходити альтернативну (невійськову) службу, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 2006 від 10 листопада 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 45. – Ст. 2240.
132. Перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 2006 від 10 листопада 1999 року // Офіційний вісник. – 1999. – № 45. – Ст. 2240.
133. Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення військовослужбовців, які проходять службу за контрактом на посадах рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщиків, мічманів і офіцерів з військової служби, затв. постановою Кабінету Міністрів від 4 березня 1994 року № 150 // ЗП України. – 1994. – № 7. – Ст. 166.
134. Петришин А. В. Государственная служба: Историко-теоретические предпосылки. Сравнительно-правовой и логико-понятийний анализ. – Х.: Факт, 1998. – 312 с.
135. Печеницин В. А. Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. – Хабаровск. высш. шк. МВД СССР, 1988. – 58 с.
136. Пионтковский А. А. Курс уголовного права. Часть общая. В 6-ти томах. – М.: Юридическая литература, 1970. – Т. 2. – 368 с.
137. Пискарев И. К., Шеломов Б. А. Материальная ответственность рабочих и служащих за ущерб, причиненный государству: Комментарий. – 2-е изд., с изм. и доп. – М.: Юридическая литература, 1989. – 400 с.
138. Плєва В. А. Організаційно-правові проблеми матеріальної відпові-дальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. Автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 1999. – 19 с.
139. Положення про Академію Прикордонних військ України, ухвалено рішенням вченої ради Академії Прикордонних військ України, протокол № 8 від 25 квітня 1995 року. – Хмельницький: Вид-во АПВУ, 1996. – 78 с.
140. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затв. наказом Міністра оборони від 16 липня 1997 року № 300 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 52. – Ст. 202.
141. Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 2000 р. № 748 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 18. – Ст. 751.
142. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Указом Президії Верховної Ради України від 23 травня 1966 року // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1966. – № 24. – Ст. 444.
143. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 січня 1984 року // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1984. – № 3. – Ст. 61.
144. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 25. – Ст. 193.
145. Положення про порядок направлення на навчання в школу прапорщиків, строки та організацію підготовки прапорщиків для військ цивільної оборони, затверджене наказом МНС № 292 від 24 вересня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 44. – Ст. 1652.
146. Положення про порядок обліку, зберігання, списання та викорис-тання військового майна у Збройних Силах України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2000 року № 1225 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 32. – Ст. 1366.
147. Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих навчальних закладах, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.
148. Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих навчальних закладів Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.
149. Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.
150. Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.
151. Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України, затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.
152. Положення про проходження строкової військової служби солдатами і матросами, сержантами і старшинами Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.
153. Положення про речове забезпечення військовослужбовців Зброй-них Сил у мирний час, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 року № 1135 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 30. – Ст. 1135.
154. Порадник по практичному застосуванню нормативно-правових документів стосовно матеріальної відповідальності військовослужбовців та працівників за трудовим договором Прикордонних військ України, затв. листом Державного комітету України у справах охорони державного кордону України № 3213464 від 2 квітня 1999 року. – Київ.: Державний комітет у справах охорони державного кордону України. – 19 с.
155. Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1282 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 36. – Ст. 1690.
156. Порядок матеріально-технічного і фінансового забезпечення миротворчих контингентів і персоналу України, який бере участь у міжнародних миротворчих операціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 963 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 28. – Ст. 1328.
157. Постановление Конституционного Суда Российской Федерации от 10 апреля 2001 года по делу о проверке конституционности части первой пункта 1 статьи 8 Федерального закона “О материальной от-ветственности военнослужащих в связи с запросом Находкинского гарнизонно