ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ У ФОРМУВАННІ ОБРАЗУ ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ

Краткое описание

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

На правах рукопису

Трошкіна Олена Анатоліївна

УДК 725.1.03:81’37

ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ У ФОРМУВАННІ ОБРАЗУ ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ

18.00.01. ― Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник
Сєдак Олександр Ігоревич,
кандидат архітектури, доцент

Київ 2006

ЗМІСТ

Словник використаних в роботі термінів.................................................................

4

ВСТУП.........................................................................................................................

5

РОЗДІЛ 1

Огляд літератури та стану дослідженості питання.................................................

13

РОЗДІЛ 2

Формування семантичних основ представницької архітектури
в процесі її історичного розвитку.............................................................................

25

2.1.

Аналіз історичного розвитку представницької архітектури
від Давнього Єгипту до І пол. ХХ століття..........................................

25

2.2.

Місце значущість і розташування об’єктів представницької
архітектури в структурі поселень..........................................................

32

2.3.

Загальні і специфічні фактори та їх роль у формуванні образу об’єктів представницької архітектури..................................................

39

2.4.

Закономірності історичного формування й вирішення образу представницької архітектури................................................................

54

Висновки по розділу 2................................................................................................

59

РОЗДІЛ 3

Сучасне вирішення образу об’єктів представницької архітектури
засобами архітектурної семантики...........................................................................

61

3.1.

Аналіз сучасного розвитку представницької архітектури
в контексті формування її образу..........................................................

61

3.2.

Характер розташування об’єктів представницької
архітектури в структурі поселень..........................................................

73

3.3.

Аналіз формування образу сучасних об’єктів
представницької архітектури України..................................................

80

3.4.

Сучасні прийоми використання знаків-символів
у вирішенні образу об’єктів представницької архітектури................

96

Висновки по розділу 3................................................................................................

109

РОЗДІЛ 4

Перспективні напрямки вирішення образу об’єктів представницької
архітектури.................................................................................................................

112

4.1.

Характерні знаки-символи у вирішенні образу об’єктів
представницької архітектури.................................................................

116

4.2.

Загальні семантичні принципи формування образу
об’єктів представницької архітектури..................................................

119

4.3.

Прийоми використання знаків-символів у вирішенні образу представницької архітектури на перспективу.....................................

133

Висновки по розділу 4................................................................................................

140

ЗАКЛЮЧЕННЯ..........................................................................................................

144

Список використаних джерел....................................................................................

148

ДОДАТКИ...................................................................................................................

161

А.

Таблиці-ілюстрації..................................................................................

161

Б.

Перелік таблиць-ілюстрацій..................................................................

210

В.

Акти та довідки про впровадження і апробацію
результатів дослідження.........................................................................

213

Д.

Перелік публікацій за темою дисертації...............................................

231

К.

Перелік доповідей та повідомлень з теми дисертації..........................

234

СЛОВНИК ВИКОРИСТАНИХ В РОБОТІ ТЕРМІНІВ

Представницька архітектура

архітектура будівель громадського призначення (резиденцій, дипломатичних та комерційних представництв, адміністративно-управлінських будинків, тощо), які відображають змістовність певної епохи й несуть яскраво виражений її образ.
Терміном „представницька архітектура” користувались: А. Іконніков [67, с. 66, 129], [69, с.149], С. Кавтарадзе [74, с. 4, 6], А. Рябушин [122, с.108], В. Хайт [165, с.47], та ін.;

Семантика

розділ мовознавства, який вивчає значення певних одиниць мови, один з аспектів вивчення знаків в семіотиці;

Знак

означення певного змісту, що міститься в лаконічній формі зображення;

Семіотика

науковий напрям мовознавства, який вивчає властивості знаків і знакових систем в істотних і наукових мовах до яких належить і мова архітектури;

Символіка

наука, що досліджує вираження символу в художній формі як багатозначного й логічно закритого для розв’язання образу форм та певних ідей;

Символ

характеристика художнього образу з точки зору його осмисленості та вираження їм певної художньої ідеї, яка на відміну від алегорії міститься в змістовності символу, що є невід’ємним від його образної структури і відрізняється невичерпною багатозначністю свого змісту.

ВСТУП

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ. Метою архітектурної теорії є дослідження законів формоутворення в архітектурі, змістовності та образності архітектурної форми, яке залишається й досі актуальним для розуміння творчих процесів і практики зодчества. Розглядові цих проблем на кожному етапі розвитку архітектури присвячена значна кількість робіт. Останнім часом теорія архітектури поповнюється новими дослідженнями, що змінюють професійні уявлення про закони творення і розуміння архітектури, зокрема вирізняється семіотичний підхід у формуванні об’єктів зодчества в роботах Д.Бродбента, Р.Вентурі, Ч.Дженкса, Б.Дзеві, У.Еко, К.Норберг-Щульца, М.Тафурі, Р.Фуско, Є.Барбишева, О.Гутнова, А.Іконнікова, В.Маркузона, Є.Россінської, Ю.Степанова, Б.Успенського; І.Лєжави, А.Мардера, О.Тіца, О.Фоменко, С.Шубович, С.Шліпченко, ін. Основою цих публікацій стало вирішення проблеми змістовності архітектурного образу будівель різного функціонального призначення, а метою розробка нових підходів до питань взаємодії теорії архітектури із суміжними галузями знань філософією, теорією інформації, кібернетикою, лінгвістикою шляхом впровадження їх у методику архітектурного проектування. Відповідно, проблема архітектурної семантики є однією з найактуальніших в сучасній теорії та практиці зодчества, а визначення символіки архітектурної форми, впровадження системи знаків, спроможних впливати на особливості сприйняття образу об’єктів архітектури, її основними завданнями.
Символіка архітектурної форми, традиція впровадження системи знаків, спроможних впливати на легкість сприйняття архітектурної форми та пізнання її образної змістовності, завжди існувала в проектуванні та будівництві, але з ІІ пол. ХХ ст. естетична складова у вирішенні архітектурних форм поступово стала втрачати свою значущість, з якою художні основи будівель, їх образ, а з ними й семантико-знакова система, його кодування й розкриття спочатку перестали вважатись за важливі, а пізніше були втрачені зовсім. Це помітно в розмиванні кордонів своєрідності вирішення образу сучасних будівель певного функціонального призначення: сучасні житлові, адміністративні, громадські будинки відрізняються нерідко лише поверховістю, а не особистим образом чи геометрією форми. Сьогодні, коли в стилістиці архітектури (як і образотворчого мистецтва взагалі) забуті традиції минулого, важливо зрозуміти: чи завжди ми враховуємо символ і знак у вирішенні архітектурної форми та її образу і як вони впливають на наше світосприйняття та на сприйняття предметного середовища взагалі? Це виводить на розгляд архітектурної семантики як своєрідного феномену, що має певні рівні, зорієнтовані на стійке уявлення й особливості світосприйняття, розуміння епохи та результату історико-культурної діяльності народу, що сприяє виникненню такого культурологічного феномену як стиль.
Розповсюджена наприкінці 195060-х років утилітаристська концепція вплинула на архітектуру й процес формоутворення, зокрема стало модним розглядати форму згідно з її функціонально-конструктивною доцільністю. Утилітаристська концепція ввела в обіг поняття „правдивої” форми, розуміючи це поняття як відображення в художній формі функціонально-конструктивної основи кожного елемента й середовища взагалі. Стало вважатися найважливішим бачити в формах художнє відбиття утилітарної функції й конструкції, що привело до спрощення архітектури як виду мистецтва та архітектурного середовища як місця існування людини. Забуття символіки в архітектурі й злам її семантико-семіотичної системи призвели до кризи в стилістиці сучасної архітектури. Це стало можливим в зв’язку з тим, що зміна або спрощення символів, які підсвідомо існують в національній культурі та регіональних традиціях довгий час, змінили й відношення до відповідних функції та нових форм.
Як вид мистецтва, архітектура віддзеркалює усі сторони буття суспільства: політичний устрій, рівень культури, уподобання в моді та стилі. Змістовність й означеність архітектури здавна визначали знаки і символи як найбільш концентровані засоби передачі інформації. Велика група громадських будівель урядового і адміністративно-управлінського призначення, резиденції, комерційні та дипломатичні представництва тощо, які мають чітко сформований образ і є виразом провідних ідей епохи та суспільства, означені в дисертаційній роботі як „представницька архітектура”. За цими будівлями, символами і знаками, які вони містять, можна судити про засади, на яких ґрунтується і розвивається суспільство, його стан та уподобання, пріоритетні культурні і моральні цінності. В процесі пошуків сучасного стилю в архітектурі доводиться вирішувати проблеми архітектурної семантики як своєрідного феномену, що сприяє його формуванню, та відображенню епохи в образі будівлі. Назване потребує всебічного дослідження, виявлення впливу знакових систем на формування форми й образу найбільш складної за композицією групи об’єктів представницької архітектури (рис. А.1.1).
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ обумовлена наступними проблемами: в теорії зодчества існуючою кризою в стилістиці та образності сучасної архітектури; руйнуванням системи прямого і зворотного зв’язку об’єкта архітектури із споживачем; втратою сучасною архітектурою традиційних знаків-символів, які існували в минулому і сприяли визначенню образу та функціонального призначення об’єкта архітектури; в архітектурній практиці відсутністю сучасних універсальних семантичних принципів вирішення образу об’єктів представницької архітектури, необхідністю розробки основ архітектурної семантики в контексті методологічних засад стилю ХХІ століття.
З’ЯЗОК РОБОТИ З ІСНУЮЧИМИ ТА ПЕРСПЕКТИВНИМИ НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Робота виконана згідно з планами наукових розробок кафедри теорії, історії та синтезу мистецтв НАОМА і присвячена одній з найважливіших актуальних проблем, визначених Державним комітетом України з науки і техніки. Дисертація зорієнтована на дослідження принципів формоутворення та методики проектування будівель, що становлять окрему групу так званої представницької архітектури”. Вона написана в руслі сучасних наукових робіт, які є провідними в зарубіжній теорії та практиці архітектури і засвідчують неабияку наукову зацікавленість питаннями семантико-символічного досвіду минулого й сучасності.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ виявити закономірності розвитку семантико-знакової та морфологічної основи вирішення образу представницької архітектури України.
ЗАВДАННЯ РОБОТИ відповідають меті, вирішенню поставленої проблеми й загальній побудові дослідження:
1. Виявити історичні закономірності формування об’єктів представницької архітектури та визначити фактори, що впливають на створення їх образу;
2. Дослідити місце й композиційну роль об’єктів представницької архітектури в структурі поселень;
3. Провести семіотичний аналіз формування образу об’єктів представницької архітектури та виявити прийоми використання знаків-символів;
4. Сформулювати загальні семантичні принципи формування образу представницької архітектури;
5. Визначити прийоми використання знаків-символів у вирішенні образу представницької архітектури на майбутнє.
ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є представницька архітектура минулого і сучасності.
ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є семантична основа образу представницької архітектури в контексті її історичного розвитку та сучасного використання в теорії і практиці.
МЕЖІ ДОСЛІДЖЕННЯ визначені таким чином: змістовно розглядом питань формування символіко-семантичними засобами архітектурного образу представницької архітектури України, хронологічно дослідженням розвитку представницької архітектури від ІІІ тис. до н. е. до сьогодення. Робота містить елементи міждисциплінарного дослідження, в ній використані дані таких галузей наукових знань, як лінгвістика, психологія, філософія, мистецтвознавство.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. В основу дослідження покладений методологічний принцип єдності процесу теоретичних розробок і практичної перевірки їх з відповідним корегуванням наукових гіпотез згідно з отриманими в процесі практичної перевірки результатами. Дослідження здійснювалося за традиційною схемою: на основі аналізу семантичних форм минулого і сучасного, через синтез отриманого матеріалу, вивчення і формулювання узагальнюючих принципів вирішення образу об’єктів представницької архітектури, а також відпрацювання системності підходів до виявлення їхньої семантичної основи. В процесі дослідження використані такі методи: логіко-теоретичний та порівняльний історико-генетичний аналіз при вивченні та систематизації історичних, архітектурних джерел, наукових праць та проектних матеріалів; системний аналіз при вивченні об’єктів представницької архітектури різних типологічних груп як єдиного комплексу об’єктів адміністративно-управлінського призначення; структурна та графоаналітична оцінка при порівняльному аналізі значного за обсягом ілюстративного та фотоматеріалу об’єктів представницької архітектури різних часових періодів на різних географічних територіях; формалізація та моделювання за аналогами; натурні обстеження, літературні та бібліографічні дослідженя тощо при створенні ідеалізованої моделі представницької будівлі.
НАУКОВА НОВИЗНА ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ полягає у порушенні проблеми розробки сучасної мови архітектури; проведенні вперше комплексного дослідження семантики представницької архітектури, її впливу на вирішення будівель цієї типологічної групи; у розробці критеріїв оцінки змістовності та художньої образності певної типологічної групи будівель; систематизації та формулюванні принципів сучасної архітектурної семантики; теоретичному забезпеченні проектної практики методологією, зорієнтованою на процеси формоутворення й розробки засобів вирішення художнього образу архітектурних об’єктів сучасності.
ДЖЕРЕЛЬНА ТА ДОСЛІДНИЦЬКА БАЗА роботи витікає з поставленої мети й передбачає: використання у дослідженні методик з лінгвістики та мистецтвознавства; залучення великої кількості ілюстративного матеріалу графоаналітичного характеру та проведення самостійного структурно-композиційного аналізу окремих об’єктів дослідження з метою виявлення символіко-знакової системи, що впливає на формування образу будівель; дослідження дореволюційних вітчизняних та зарубіжних матеріалів, пов’язаних із питаннями, що намічено вивчити; опрацювання досліджень і публікацій українських авторів межі століть і поч. ХХ ст., присвячених проблемам національної стилістики в архітектурі, фотографічних джерел минулого і введення їх в науковий обіг в площині структурного аналізу композиції; перевірка отриманих наукових результатів в реальних та експериментальних проектних роботах з теми дослідження (рис. А.1.2).
ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ отриманих результатів а також матеріалів дисертації полягає у використанні їх в архітектурній теорії, практиці та освіті: для розширення понятійного апарату теорії архітектури; подальшого розвитку семіотичних основ сучасної архітектури в процесі розробки проектів досліджуваних об’єктів щодо формування їх архітектурного образу; для розробки та реалізації програм навчання студентів-архітекторів й перепідготовки кадрів викладачів вищих навчальних закладів архітектурного профілю.
ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ЗДОБУВАЧА. Авторські розробки й основні положення та ідеї дисертації знайшли відображення в публікаціях автора [1-20], використані в навчальних програмах та посібниках, при розробці яких автор був виконавцем і в проектних розробках, де впроваджені висновки дисертації. Особистим внеском здобувача є: визначення етапів формування й розвитку образу представницької архітектури а також виявлення особливостей її сучасного стану; дослідження семантичних елементів, що впливають на вирішення образу представницької архітектури; формулювання загальних принципів сучасної архітектурної семантики та основних принципів вирішення образу представницької архітектури; розробка методики формування композиції представницьких будівель засобами архітектурної семантики, що і є, власне, предметом захисту. Результати виконаного дослідження одержані автором особисто. У співавторстві з керівником роботи написані 3 статті, де здобувачеві належать матеріали з аналізу розвитку досліджуваної архітектури класицизму, визначення її символічної змістовності за часів тоталітаризму [1, 16]; семантичний аналіз декоративного оздоблення досліджуваних об’єктів у різні епохи [13].
АПРОБАЦІЮ І ВПРОВАДЖЕННЯ здійснено протягом 2001-2005 років. Зміст та результати розділів роботи були оприлюднені автором в 24 доповідях та повідомленнях: на міжнародних наукових конференціях - „Мова символів мова вічності” (Київ, 2001); „Людина у світі духовної культури”, „Реклама і дизайн в умовах глобалізації вищої освіти та інформаційної інтеграції” (Київ, 2002); УДУВГП (Рівне, 2002); „Філософія міфу. Класичний та сучасний підходи”, „Міфологічний простір і час у сучасній культурі”; „Реклама і дизайн ХХІ сторіччя: наука, освіта, бізнес” (Київ, 2003); НАУ (Київ, 2005); на міжвузівських наукових конференціях - ІІІ-VІ НАОМА „Сучасні проблеми теорії архітектури” (Київ, 2001/4); 63-ій КНУБА (Київ, 2002); VІ електронній науковій конференції ХДАДМ (Харків, 2004); ІІІ НАУ (Київ, 2005); конференції науково-педагогічних працівників, наукових співробітників та аспірантів НАУ (Київ, 2004); на наукових читаннях у ІМФЕ ім. М.Т.Рильського НАНУ, присвячених пам’яті члена-кореспондента НАНУ М.В.Гончаренка (Київ, 2001); на постійно діючому семінарі „Людина та історія” та засіданні круглого столу „Питання відродження національних святинь в незалежній Україні” в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику (Київ, 2001).
Основні результати і положення дисертації знайшли впровадження: в наукових роботах в Національному аграрному університеті при розробці розділів державної наукової теми „Розробити наукові основи формування декоративних насаджень в населених пунктах України” (НР № 0102 U006411, 2002-2006): „Семантичне значення ландшафту у формуванні образу архітектури громадських споруд”, „Семантичні принципи означення представницької архітектури і ландшафтний дизайн”, „Архітектурні споруди та інженерні елементи на території зелених насаджень”; у навчальному процесі ВНЗ при підготовці розділів з історії розвитку представницької архітектури до методичного посібника з фахової дисципліни „Всесвітня історія архітектури”; розробці навчальних програм курсів „Історія української народної архітектури”, „Історія радянської архітектури”, „Всесвітня історія архітектури від середньовіччя до ХХ ст.”, „Семіотика архітектури” (НАОМА, 2003); „Семантика ландшафтної архітектури” (НАОМА, ДАКККіМ, Інститут Реклами, 2005-2006); в проектній практиці при розробці проекту будинку міської ради в м. Костополі та проекту коригування генплану забудови с. Зоря Рівненської обл.
СТРУКТУРА РОБОТИ відповідає поставленій меті й завданням і побудована згідно з етапністю проведення дослідження (рис. А.1.3).

Перший розділ присвячений аналізу ступеня дослідженості питання та огляду літератури з проблеми, заявленої в роботі. Другий розділ носить оглядовий характер розвитку представницької архітектури в історичному аспекті ( від давнини до межі сучасності). За допомогою комплексного аналізу: атомістичного, синтаксичного, семантичного, функціонального детально розглядаються форми об'єктів представницької архітектури, їх складові елементи, закони компонування, характер поєднання, соціальна обумовленість, розташування в просторі, а також те, як вони сприймаються, які почуття викликають, як проявляють загальні закономірності, або розбіжності, що визначають певну епоху. Результатом розділу є виявлені закономірності формоутворення об’єктів дослідження. Третій розділ дисертації присвячується аналізу сучасного представницької архітектури в нашій країні і за кордоном. В ньому визначаються її негативні риси та досягнення у формуванні образу з виведенням рис відмінності та схожості в мові і символізмі архітектури минулого і сьогодення; та сучасних прийомів використання знаків-символів щодо образу споруд. У четвертому розділі на основі висновків, отриманих по 2 й 3 розділам, розглядається своєрідність архітектурних елементів-знаків, їх компоненти й можливості сполучення, засоби й прийоми передачі інформації, а також виявляється обумовленість принципів формування мови представницької архітектури характерними рисами архітектурного процесу з метою виведення семантико-знакових принципів, характерних для представницької архітектури, зорієнтованих на її прогнозування й формування на майбутнє. У закінченні викладені основні наукові висновки, отримані в дисертації, надані рекомендації щодо впровадження результатів дослідження в практику, позначені шляхи подальшого вирішення проблеми. Текстуальна частина роботи доповнюється таблицями-ілюстраціями, що розкривають хід дослідження.

Список литературы

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Проведене дослідження представницької архітектури від минулого до сьогодення дозволяє нам зробити такі висновки:
1. Підтверджена спільність основ формоутворення представницької та житлової архітектури їхні типологічні ознаки присутні у внутрішньому просторі і об’ємно-просторовому вирішенні обох типів будівель; визначені відмінності представницької архітектури від житлової вони полягають у використанні композиційних прийомів та елементів, що передають ідеї стабільності влади та управління, найвищий статус у соціальній ієрархії.
2. Доведено подібність форм об’єктів представницької архітектури, що формувалися у продовж шести тисячоліть історичного розвитку, визначені відпрацьовані композиційні принципи та прийоми, зумовлені загальносемантичними основами формоутворення і акцентування в архітектурному оточенні, характерні для об’єктів цієї типологічної групи в усіх досліджуваних регіонах. Виділені позачасові властивості представницької архітектури за семантичними ознаками: розташування центральне розміщення в структурі поселення, домінуюче положення в ієрархії елементів середовища; об’ємно-просторова побудова монументальність, завищений масштаб порівняно із рядовою забудовою; абсолютне панування маси над простором; ієрархія в побудові форми об’єкту та складових його композиції, поступове нарощування мас та декоративного оздоблення до центральної частини будівлі; символіка стабільності влади й управління, що проявляється в симетрично-статичній або врівноваженій асиметричній композиції мас і форм, наближених до форми кубу; доповнення загальної композиції акцентованим входом, аттиком чи дахом; планувальне вирішення формування будівель досліджуваного типу на основі квадрату чи прямокутника, що символізує стабільність влади; простота й чіткість анфіладного чи коридорного розпланування; симетрія і осьова побудова приміщень; чітка ієрархія складових плану, композиційне виділення головних офіційних приміщень зального типу й формування малих просторів навколо них; урочисті церемоніальні підходи до будинку і головного приміщення в ньому; декоративне оздоблення активне використання геральдики, корпоративної і державної символіки над входом та в офіційних приміщеннях будівлі; багате декоративне оздоблення інтер’єрів та екстер’єрів із застосуванням синтезом мистецтв і т. ін.
3. Визначені особливості формоутворення досліджуваних об’єктів та їхнього архітектурного образу, які за допомогою знаків-символів відображують функціональну змістовність, характер соціального устрою та певні особливості епохи. Політика, релігія, економіка, культура, стиль і мода загальні фактори, що впливають на зодчество взагалі і на формування образу об’єктів представницької архітектури зокрема. Загальні формоутворюючі фактори доповнюються специфічними, які виділяють досліджувану групу будівель з поміж інших, підкреслюючи їхню особливу, представницьку функцію: утилітарне призначення, характер зовнішнього простору та розташування в структурі поселення, форма плану, застосування будівельних і оздоблювальних матеріалів підвищеної вартості, декору і синтезу мистецтв. Прослідковано єдність принципів формування образу досліджуваних об’єктів і означеності оточуючого їх середовища, що створюють багаторазовий повтор, надмірність інформації про них.
4. Визначена типологія об’єктів представницької архітектури за їхнім призначенням, виділено групи цих будівель: адміністративно-управлінські (державні адміністративні будинки органів влади, державні установи), офісно-конторські (конторські, офісні, банківські), житлово-адміністративні (посольства, резиденції, заміські будинки, особняки), адміністративно-торговельні (представництва фірм, адміністративні частини в торговельних центрах), поліфункційні комплекси (міські, районні, селищні, ділові комплекси-„сіті”). Пріоритетним типом сучасної представницької архітектури є офісно-конторські будівлі, в яких використовуються традиційні і нові семантичні принципи і прийоми використання знаків-символів.
5. Проведений аналіз розташування об’єктів представницької архітектури в структурі поселень дозволив виявити їхню залежність від функціональної означеності. Так, адміністративно-управлінські будинки розміщуються в центрі міста, на найвигідних ділянках, тоді як конторські, офісні, комерційні представництва, житлово-адміністративні будівлі в прилеглих до центру і периферійних районах. В системі забудови адміністративно-управлінська група найчастіше займає місце на перехресті вулиць, замикає собою головні магістралі міста, розміщена з відступом від „червоної лінії” або з площею перед будинком, а офісно-конторська група розміщується вздовж головних вулиць або на їх розі, акцентуючи перехрестя. Будинки житлово-адміністративної групи здебільшого мають площу перед будинком і, подібно до перших двох груп, формуються з відступом від „червоної лінії”, замикаючи собою вулиці. На рельєфі адміністративно-управлінські та житлово-адміністративні будинки традиційно розташовані на найвигідниших відмітках і є орієнтирами для всього міста. Офісно-конторські будинки розміщуються вільно в плані міста, виділяючись висотою і завершеннями.
6. Визначено, що головним принципом формування образу об’єктів представницької архітектури є передача пріоритетів ідеологічної системи, суспільних уподобань, сили влади що є її сутністю. Сьогодні символи влади у світі змінюються з ідеї концентрації і зростання своєї значущості на символи демократичності, прозорості та збалансованості, можливостей справедливого узгодження протилежних інтересів, щирості свого волевиявлення. Змінюваний внутрішній простір, вхідна група-„запрошення”, багаторівневість будівлі та її просторів без візуальних кордонів є сучасними символами демократії у формуванні образу досліджуваних об’єктів: їхня форма набуває характеру відкритості, прозорості, стає ознакою впливу глобалізаційних процесів на архітектуру.
7. Сформульовані семантичні принципи формування образу представницької архітектури: розташування формування на високих точках рельєфу, домінуюче положення в структурі поселення, відокремленість від рядової забудови; формоутворення використання простих геометричних фігур, акцентування за величиною і масштабом об’єму, виявлення за значущістю складових у формі; означення акцентування в забудові за рахунок використання державної чи корпоративної символіки влади, залучення монументального живопису, скульптури, декоративної пластики, видылення за допомогою підсвітлення, що символізує образ об’єкту, підтверджуючи й ідентифікуючи його представницьке призначення. Ці принципи є сталими, історично випробуваними, не залежать від ідеологічної системи, нехтування хоча б одним з них призводить до втрати символічності образу, змістовної дезорієнтації.
8. Запропоновано концептуальну модель формування образу об’єкту представницького призначення за властивостями, сформованими внаслідок використання і розвитку класичних традиційних та сучасних інноваційних прийомів: формування у взаємозв’язку з оточенням і за єдиним містобудівним принципом композиційної цілісності; монументальності сталого об’єму; загальної симетрії та врівноваженості; виділення головного елементу форми; виділення і акцентування центральної частини збільшенням її висоти і головних парадних приміщень; метричне членування фасадів, розташування державної символіки та емблематики на осі будівлі; засосування масивних карнизів й оригінальних завершень будинку тощо; підвищена декоративність деталей, наявність урочистого церемоніального підходу до будівлі і т. ін.
Реалізація у практиці проектування та будівництва сформульованих принципів і прийомів створення архітектурного образу досліджуваних об’єктів направлена на розробку високохудожніх об’єктів архітектури й визначає демократичний характер епохи у формуванні провідних елементів міського середовища, архітектурних ансамблів і комплексів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абызов А.А. Куцевич В.В. Архитектура общественных зданий с гибкой планировкой. К.: Будівельник, 1990. 110 с.
2. Административные здания. / Под. ред. А.И. Опочинской. - М.: Стройиздат, 1975. 182 с.
3. Алабян Л.М. Композиционная целостность и развитие общественных зданий и их ансамблей: Автореф. дис. канд. архит: 18.00.01/ Моск. арх. ин-т. М., 1980. 28 с.
4. Ананьев Б.Г. Проблемы восприятия пространства и пространственных представлений. М.: Изд. АН РСФСР, 1961. 200 с.
5. Антонов В.Л., Шубович С.А. Архитектурная композиция как система «среда-человек». К. НИИТИАГ, 1999. 72 с.
6. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1974. 392 с.
7. Архитектура Запада. Кн.1. Мастера и течения / ЦНИИ теории и истории архитектуры. М.: Стройиздат, 1972. 216 с.
8. Архитектура Запада. Кн.2. Социальные и идеологические проблемы / А.В. Иконников, В.Л. Глазычев, А.А. Стригалев., Н.Ф. Гуляницкий и др. М.: Стройиздат, 1975. 199 с.
9. Архитектура Запада. Кн.3. Противоречия и поиски 60-70-х годов / Д.К. Бернштейн, А.А. Воронов, В.Л. Глазычев и др. М.: Стройиздат, 1983. 174 с.
10. Архитектура Запада. Кн.4. Модернизм и постмодернизм, критика концепций /ЦНИИ теории и истории архитектуры. М.: Стройиздат, 1986. 181 с.
11. Архитектура общественных зданий. / Под. ред. Е.Г. Розанова. М.: Стройиздат, 1980. 256 с.
12. Архитектура общественных зданий: Сб. науч. тр.К.: КиевЗНИИЭП, 1981. 101 с.
13. Асеев Ю.С. Стили в архитектуре Украины. К.: Будівельник, 1989. 162 с.
14. Астафьева-Длугач М., Волчок Ю. Диалектика и динамика конкурсного проектирования.// Архітектура СССР, 1982, №6. C. 52-55
15. Ауров В.В. Общественные здания. М.: Высшая шк., 1987. 125 с.
16. Байбурин А.К. Семиотические аспекты функционирования вещей //Этнографическое изучение знаковых средств культуры: Сб. н. тр. Л.: Наука, Ленинград. отд- е., 1989. С. 63-89.
17. Баранский А.В. Парадоксы «языка архитектуры». // Архитектура СССР. 1984.- № 6. С.70-73.
18. Барбышев Е.Н. Коммуникативные особенности русских архитектурных систем // Семиотика и язык архитектуры: Сб. науч. тр. / Под. ред. Е.И. Россинской. М.: ВНИИТАГ, 1991. С. 69-80.
19. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. М.: Прогресс, Универс, 1994. 615 с.
20. Барт Р. Основы семиологии // Структурализм: за и против: Сб. ст.: Пер. с фр., англ., нем., чеш., польс., болг. М.: Прогресс, 1975. 179 с.
21. Басин Е.Я. Семантическая философия искусства. Критический анализ. М.: Мысль, 1973. 216 с.
22. Бауэр В., Дюмоц., Ирмграуд Энциклопедия символов: Пер. с нем. М.: Крон-Пресс, 1995. 502 с.
23. Белый А. Символизм как миропонимание. М.: Республика, 1994. 525 с.
24. Бензе М. Введение в информационную эстетику. // Семиотика и искусствометрия: Сб. пер. / Под ред. Ю.М. Лотмана и В.М. Петрова М.: Мир, 1972. С. 198-216
25. Болотов Г.И. Здания сельских органов управления и предприятий связи (принципы размещения и архитектурно-планировочной организации): Автореф. дис. канд. архит.: 18.00.02 / КИСИ К., 1980. 19 с.
26. Булев Т. Язык архитектуры // Советское искусствознание. 1987. Вып. 22. С. 5568.
27. Бурдина Н. Архитектурно-пространственная форма и человек // Архитектура, строительство, дизайн. 2004. № 5 (45). С.30-33.
28. Быков В.Е. Архитектурная форма как источник информации и критерии ее количественной оценки // Проблемы современной теории архитектуры. М.: 1973. С.29-37.
29. Бэнем Р. Взгляд на современную архитектуру. Эпоха мастеров. М.: Стройиздат, 1980. 172 с.
30. Ванштейн С. Дом Советов в г. Сталине:Автореф. дис. канд.архит.: К.,1950. 24с.
31. Вартазарян С.Р. От знака к образу. Ереван: Изд-во АН Арм. ССР, 1973. 199 с.
32. Величковский Б.М. Зрительные образы : феноменология и эксперимент. Сб. стат. / Под. ред. В.П. Зинченко Душанбе.: Доним, 1974. 255 с.
33. Величковский В.П., Зинченко В.П. Функциональная структура зрительной памяти. М.: Мир, 1980. 237 с.
34. Всеобщая история архитектуры. В 12 томах. /под. общ. ред. Баранова Н.В. Издат- во лит. по строит. М., 1972. Т.10. 592 с.
35. Вуек Я. Мифы и утопии архитектуры ХХ века. М.: Стройиздат, 1990. 286 с.
36. Выготский Л.С. Психология искусства. СПб.: Азбука, 1986 2000. 416 с.
37. Габричевский А.Г. Теория и история архитектуры. Избранные соч. К.: Уртекст, 1993. 280 с.
38. Ганзен В.А. Восприятие целостных объектов. Л., Изд-во ленинградского ун-та, 1974, 152 с.
39. Гильдебрант А. Проблемы формы в изобразительном искусстве. М.: Издат-во МПИ, 1991. 137 с.
40. Гозак А. Размышления о судьбах русской архитектуры ХХ века // Архитектурный вестник. 2000. № 5 (56). С. 41- 47.
41. Головко Г.В., Ігнатов О.Н., Коломієць М.С. Архітектура України на Новому етапі (1954 1964рр.). К.: Будівельник, 1964. 147 с.
42. Гомезо М.В., Ломов Б Ф., Рубахин В.Ф. Психологические аспекты методологии знаков и знаковых систем. // Психологические проблемы переработки знаковой информации: Сб. ст./ Под. ред. В.Ф. Рубахина М.: Наука, 1977. С. 5-49.
43. Грегори Р. Глаз и мозг. Психология зрительного восприятия. М.: Прогресс, 1970. 271 с.
44. Груза И. Теория города: Пер. с чеш. / Под. ред. О.А. Швидковского. М.: Изд-во литер. по строительству, 1972. 248 с.
45. Губерман Ш.А. Теория гештальта и системный подход // Системные исследования. Ежегодник. М.: Наука, 1984. С. 66-83.
46. Гудченко З.С., Ткачиков О.Н., Хохол Ю.Ф. Архитектурная выразительность центра села. Киев.: Будівельник, 1980. 112 с.
47. Гуляницкий Н.Ф. Исторические ансамбли городов и композиция современных зданий // Архитектурная композиция. Современные проблемы / Под. ред. Л.М. Кирилловой М.: Стройиздат, 1970. С. 53-56.
48. Гутнов А.Э. Мир архитектуры: Язык архитектуры. М.: Молодая гвардия, 1985. 351с.
49. Гутчин И.Б. Кибернетическое моделирование произведений искусства // Искусство и научно-технический прогресс. М.: Искусство, 1973. С. 363-389.
50. Дайнеко А.И. Пластика архитектуры общественных зданий 1960-1985 гг.: Автореф. дис. канд. архит.: 18.00.01/ Мос. архит. ин-т. М., 1986. 24 с.
51. Джанибаридзе Н.Ш. Архитектура Дома Правительства Грузинской ССР: Автореферат дис. канд. архит. / Академия архит.-ры СССР. М., 1954. 19 с.
52. Дженкс Ч. А. Язык архитектуры постмодернизма. М.: Стройиздат, 1985. 137 с.
53. Дживелегов А.К. Средневековые города в Западной Европе. СПб., Броггауз-Ефрон, 1902. 248 с.
54. Довей К. Архитектура современной власти. // Зодчество мира. 1998. №2. С. 43-45.
55. Евреинов Ю.Н. О кибернетическом подходе к эстетическому аспекту архитектуры. // Проектирование и строительство. Общие вопросы архитектуры. М.: НИИ строит. производства Госстроя СССР, 1969. С. 35-44.
56. Ерофалов Пилипчак Б. Архитектура имперского Киева. К.: А.С.С.; НДІТІАМ, 2000. 192 с.
57. Забельшанский Г.Б. и др. Архитектура и эмоциональный мир человека. М.: Стройиздат, 1985. 207 с.
58. Замятин Е. Мы. СПб.: Азбука-классика, 2005. 224 c.
59. Зарипов Р.Х. Кибернетика и музыка. М.: Мир, 1971. 205 с.
60. Захаров В.И. Информативно-знаковая система архитектуры и своеобразие города (Нижний Новгород, Казань, Симбирск): Автореф. дис. канд. архит.: 18.00.01. / Мос. архит. ин-т. М., 1985. 23 с.
61. Здания и помещения Верховного Совета СССР. Альбом.М.: Известия,1973.89с.
62. Зинченко В.П., Вучетич Г.Г., Гордон В.М. Порождение образа // Искусство и научно-технический прогресс. М.: Искусство, 1973. С. 429-461.
63. Зодчество Украины 1654 1954рр. Сборник. / Под ред. Цапенко М.П. К.: Издательство АН УССР, 1954. 296 с.
64. Иванов В.В. Чет и нечет: Асимметрия мозга и знаковых систем. М.: Советское радио, 1978. 184 с.
65. Иванов С.Г. Архитектура в культуротворчестве тоталитаризма: философско-эстетический анализ. К.: Стилос, 2001. 168 с.
66. Игнаткин И.А. Архитектура классицизма на Украине. Дис. докт. архит.: 18.00.01. К.: 1974, 502 с.
67. Иконников А.В. Архитектура США. М.: Искусство, 1979. 192 с.
68. Иконников А.В. Архитектура: рубеж векав и выбор пути // Архитектура и строительство Москвы. № 2 3, 2001. C.20
69. Иконников А.В. Зарубежная архитектура. От «новой архитектуры» до постмодернизма. - М.: Стройиздат, 1982. 256 с.
70. Иконников А.В. Историзм в архитектуре. М.: Стройиздат, 1997. 559 с.
71. Иконников А.В. Функция, форма, образ в архитектуре. М.: Стройиздат, 1986. 288 с.
72. Иконников А.В. Художественный язык архитектуры. М.: Искусство, 1985. 175 с.
73. Історія української архітектури / Ю.С. Асєєв, В.В. Печерський, О.М. Годованок та ін.; За ред. В.І. Тимофієнка. К.: Техніка, 2003. 472 с.
74. Кавтарадзе С. Хронотип культуры сталинизма. // Архитектура и строительство Москвы. 1990. № 11. С. 3 7, № 12. С. 4 8.
75. Кадина И.Г. Архитектура советских сельскохозяйственных выставок 1923 и 1939 гг. в Москве: Автореф. дис. канд. архит./Академия архит-ры СССРМ.,1953.- 17с.
76. Капустина (Кусакова) А.Т. Архитектура местных Советов: Автореферат дис. канд. архит. / Академия архит-ры СССР М., 1952.- 16 с.
77. Козюра Г.И. Роль общественных зданий в застройке жилых районов. (На примере Киева 1945-1973 гг.). Дис. канд. архит.: 18.00.04. К., 1974. 212 с.
78. Коломиец Н.С. Образ основа формирования архитектуры // Строительство и архитектура. 1987. - №8. С. 25-26.
79. Кондаков И.В. Тоталитарная культура // Культурология ХХ век. Энциклопедия: В 2т. СПб.: Университетская книга, 1998. Т.2. С. 260-264.
80. Коршунов А.М., Мантатов В.В. Теория отражения и эвристическая роль знаков. М.: Политиздат, 1974. 230 с.
81. Костенко А.Я. Средства информации в архитектуре. К.: Будівельник, 1984. 168 с.
82. Кравец В.И. Колористические формообразования в архитектуре. Харьков, Выща школа, 1987. 132 с.
83. Кринский В.Ф., Ламцов И.В., Туркус М.А. Элементы архитектурной композиции. М.: Стройиздат, 1978. 169 с.
84. Кронгауз М.А. Семантика: Учебник для вузов. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. 399 с.
85. Лавров В.А. Город и его общественный центр. М.: Издат-во литературы по строительству, 1964. 190 с.
86. Лаудова Й. Семантические проблемы архитектуры. // Зодчество. 1978. № 2. С. 7990.
87. Леви-Стросс К. Структура мифов. // Структурная антропология. М.: Наука, 1985. С. 190-191.
88. Лежава И., Галимов И. Визуальный язык архитектуры. // Архитектура СССР. 1988. № 4. С. 15-20.
89. Линч К. Современная форма в градостроительстве. М.: Стройиздат, 1986. 264 с.
90. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. М.: Искусство, 1976, 367 с.

91. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. Человек текст семиосфера история. М.: Языки русской культуры, 1996. 447 с.
92. Лотман Ю.М. Феномен культуры // Семиотика культуры. Труды по знаковым системам. Тарту: уч. зап. тарт. ун-та, 1978. Вып. Х. Вып. 463. С. 3-17.
93. Лотман Ю.М., Успенский Б.А. Миф имя культура. Труды по знаковым системам. Тарту: уч. зап. тарт. ун-та, 1973. Вып. VІ. Вып. 308. С. 283-303.
94. Мардер А.П. Понятійно-теоретичні основи естетики архітектури. - Дис. докт. архіт.: 18.00.01. К., 1996. 309 с.
95. Маркузон В. Семиотика и развитие языка архитектуры // Архитектурная композиция. Современные проблемы / Под. ред. Л.И. Кирилловой. М.: Стройиздат, 1970. С. 44-50.
96. Марлен П. Новые города: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1975. 254 с.
97. Мауро Т. Введение в семантику. М.: Дом интелектуальной книги, 2000. 234 с.
98. Минервин Г.Б. Эстетические закономерности в архитектуре и специфика архитектурного образа. // Основы современной архитектуры. М.: Мир, 1974, С. 67 69.
99. Митина В.А. Сквозь призму знака: Знаки в искусстве. К.: Самватас,1996. 106с.
100. Моль А. Теория информации и эстетики восприятия. М.: Мир, 1966. 348 с.
101. Моргун Б.Г. Вопросы архитектуры административных зданий с гибкой планировкой: Автореф. дис. канд. архит.: 840 / Моск. архит. ин-т. М., 1971. 21с.
102. Нариси з історії архітектури УРСР (Дожовтневий період) / Ю.С. Асєєв, М.О. Грицай, О.Н. Ігнатов та ін. К.: Держбудвидав УРСР, 1957. 559 с.
103. Нариси з історії архітектури УРСР (Радянський період) / М.О. Грицай, О.Н. Ігнатов, І.О. Ігнатків, Г.О. Лебедев К.: Держбудвидав УРСР, 1962. 354 с.
104. Негай Г.А. Метод пропорционирования архитектурной формы: Автореф. дис. канд. архит.: 18.00.01 / Моск. архит. ин-т. М., 1979. 20 с.
105. Никитин В.А. Эволюция художественной формы в архитектуре (на примере современной архитектуры Запада): Автореф. дис. канд. архит.: 18.00.01 / Центр НИИ теор. и истор. архит-ры. М., 1986. 24 с.
106. Никольская Л.В. Линия и слово. Образные ассоциации при восприятии силуэтов. // Строительство и архитектура Ленинграда. 1980. № 10. С.14 16.
107. Общественные здания за рубежом. Проектирование и строительство./ Сб.ст. под ред. А.З. Даниляка. М.: Госстройиздат, 1962. 172 с.
108. Паперный В. Культура Два. М.: Новое литературное обозрение, 1996. 382 с.
109. Пирс Дж. Символи, сигнали, шуми. Закономерности передачи информации. М.: Мир, 1967. 334 с.
110. Посохин М. И др. Кремлевский Дворец Съездов. Альбом. М.: Стройиздат, 1974. 200 с.
111. Почепцов Г.Г. Русская семиотика. М.: Рефл бук, К.: Ваклер, 2001. 768 с.
112. Почепцов Г.Г. Семиотика. М.: Рефл бук, К.: Ваклер, 2002. 430 с.
113. Путиэм Г.Б. Проектирование современных зданий управления: / Пер. с англ. Под ред. Г.А. Мурадова. М.: Стройиздат, 1987. 187 с.
114. Пучков А. Сімакова С. Стилеспадковість радянської архітектури // Архітектурна спадщина України. Вип. 4: Проблеми стильового розвитку архітектури України / За ред. В. Тимофыэнка. К.: Українознавство, 1997. С. 152-160.
115. Пучков А.А. Парадокс античности. Принцип художественно-пластической телесности античной архитектуры. К.: НИИТИАГ, 1998. 408 с.
116. Пятигорский А.М. Заметки из 90-х о семиотике 60-х годов // Лотман Ю.М. и тартуско-московская семиотическая школа М.: Языки русской культуры, 1994. С. 79-96.
117. Рабинович В.И. Структура архитектурно-художественного образа. // Композиция в современной архитектуре. М.: Стройиздат, 1973. С. 42-46.
118. Раппапорт А.Г. Искусство и эмоции. М.: Музыка, 1972. 168 с.
119. Розин В. Семиотические исследования. М.: ПЕР СЭ; СПб.: Университетская книга, 2001. 256 с.
120. Россинская Е. И. В поисках языка. // Архитектура Запада. М., 1987. Вып. 4. С. 27-39.
121. Рубаренко Б.Р. Архитектурно-художественные проблемы индивидуального домостроения. // Архитектура СССР. 1966. № 3. С.3438.
122. Рябушин А. Метаморфозы западного авангарда // Архитектура СССР. 1990. № 6. С. 108-112.
123. Саймондс Д. Ландшафт и архитектура. М.: Издательство литературы по строительству, 1965. 195 с.
124. Сандев К.В. Интерпритация архитектурного пространства (семиотический аспект): Автореф. дис. канд. архит.: 18.00.01 / Моск. архит. ин-т. М., 1987. 19 с.
125. Сейдалин М.Г. Вопросы архитектуры общественных зданий для малых населенных мест: Автореф. дис. канд. архит.: 18.00.01 / Моск. архит. ин-т. М., 1970. 27 с.
126. Семиотика города и городской культуры (Петербург): Труды по знаковым системам / Под. ред. А.Э. Мальц. Тарту: ТГУ, 1984. Вып. 18. 139 с.
127. Семиотика и язык архитектуры: Сб. науч. тр. / Под. ред. Е.И. Россинской. М.: ВНИИТАГ, 1991. 179 с.
128. Семиотика пространства и пространство семиотики: Труды по знаковым системам / Под. ред. Ю.М. Лотмана. Тарту: ТГУ, 1986. Вып.19. 163 с.
129. Семиотика: Пер. с англ., фр., исп. яз. / Под ред. Ю.С. Степанова. М.: Радуга, 1983. 636 с.
130. Середюк И. Информационная ценность эстетических средств современной архитектуры // Строительство и архитектура. 1971. № 10. С. 24 28.
131. Смолина Н.И. Традиции симметрии в архитектуре. М.: Стройиздат, 1990 344 с.
132. Советская архитектура. // Под ред. Ю. Яралова. М.: Стройиздат, 1970. 162 с.
133. Сомов Ю.С. Анализ и конструирование // Техническая эстетика. 1966. № 3. С. 7 - 12.
134. Сомьен Дж. Кодирование сенсорной информации: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1975. 415 с.
135. Соссюр Ф. Курс загальної лінгвістики. К.: Основи, 1998. 272 с.
136. Станиславский А.И. Планировка и застройка городов Украины. К.: Будівельник, 1971. 267 с.
137. Стародубцева Л.В. Архітектура постмодернізму: Історія. Теорія. Практика: Посіб. для студентів архіт. спец. вищ. закл. К.: Спалах, 1998. 208 с.
138. Степанов Ю.С. Семиотика. М.: Наука, 1971. 167 с.
139. Степанова О.А. Эмоцион