ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄВИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Кузьменко Тетяна Миколаївна

УДК 316.3+316.6+316.752

ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄВИХ ОРІЄНТАЦІЙ

ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС

22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Волович Володимир Ілліч,
доктор філософських наук,
професор

Київ 2002

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................

3

Розділ 1. Поняття «життєві орієнтації» в концептуальних підходах..

13

1.1. Сутність та зміст поняття життєві орієнтації”................

13

1.2. Структура життєвих орієнтацій та їх деформації в постекстремальних ситуаціях...............................................................

30

1.3. Об’єктивні та суб’єктивні умови формування життєвих орієнтацій ліквідаторів...........................................................................

44

Висновки до розділу 1.....................................................................................

57

Розділ 2. Соціальний статус групи ліквідатори аварії на ЧАЕС”.

61

2.1. Соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи...

61

2.2. Основні характеристики соціального портрета ліквідаторів.......

76

2.3. Документально-правові регулятори життєдіяльності ліквідаторів.

99

2.4. Громадська думка про ліквідаторів...............................................

118

Висновки до розділу 2....................................................................................

126

Розділ 3. Життєві орієнтації ліквідаторів та непричетних до ліквідації аварії: порівняльний аналіз.......................................

130

3.1. Оцінка впливу Чорнобильської катастрофи на життєві цінності порівняльних груп..............................................................................

130

3.2. Задоволеність життям, самопочуття, ставлення до майбутнього....

146

3.3. Структура життєвих цінностей соціальних груп...........................

161

3.4. Тенденції змін життєвих орієнтацій ліквідаторів..............

178

Висновки до розділу 3.....................................................................................

198

Висновки..................................................................................................

205

Список використаних джерел.

212

Додаток А. Науково-практичні рекомендації

246

Додаток Б. Кореляційні таблиці.

250

ВСТУП

Актуальність теми. Соціологія катастроф вивчає характер, масштабність та довготривалість посткатастрофічних соціальних наслідків. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції (26 квітня 1986 р.) відноситься до великомасштабних, мегакатастроф”. Тяжким і несподіваним її наслідком стало утворення чорнобильської спільноти”, співтовариства постраждалих. Особливу спільноту створили люди, що брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії, яку прийнято називати ліквідаторами. Сотні тисяч військовиків; рекрутів-військовозобов'язаних; рекрутованих спеціалістів та добровольців брали участь у ліквідації аварії на атомній електростанції, що пов'язувалося з ризиком для власного життя та втратою здоров'я. Згідно з офіційними даними станом на 1.01.2001 р. в Україні проживало 377 тисяч ліквідаторів [133]1).
Соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визнані міжнародною спільнотою, зокрема ООН та МАГАТЕ, як найбільш значущі, відчутні, масштабні і довготривалі. Йдеться про дезадаптаційні й адаптаційні процеси, про реакцію населення і його окремих соціальних груп на саму аварію та зміни у соціальному житті, зумовлені катастрофою. Стійке погіршення фізичного та психологічного стану, соціального самопочуття, ризики соціального виключення, дестабілізація поведінки і свідомості притаманні потерпілим, зокрема, ліквідаторам. Завданням соціологічних досліджень стає не лише одержання знань про життєдіяльність постраждалих, але й прогнозування тенденцій та змін, що очікуються в перспективі; пом'якшення та нівелювання негативних наслідків, аналіз соціальних умов і факторів, які визначають зміни життєвих орієнтацій. Під особливостями життєвих орієнтацій потерпілих варто розуміти такі, відображені в орієнтаціях людей наслідки Чорнобиля, які суттєво вплинули на життєдіяльність та вирізняють їх в окремі соціальні групи. Так, переважна більшість працюючих ліквідаторів орієнтована на роботу в державному секторі зайнятості, який забезпечує можливість реалізації чорнобильських пільг.
Дослідження життєвих орієнтацій соціальних груп необхідні для передбачення загальних соціальних процесів. Особливої актуальності ця проблема набула для ліквідаторів: розкриття соціально-психологічних наслідків перебування в екстремальній ситуації; виявлення їх темпоральних змін з врахуванням впливу сучасних соціально-економічних умов; окреслення впливу об'єктивних (екстремальних) умов та їх наслідків на основи життєдіяльності. Стійке утворення специфічної соціальної групи ліквідаторів вимагає визначення критеріїв їхнього виокремлення із загального соціального оточення, зокрема особливостей життєвих орієнтацій, зумовлених чорнобильським фактором”; має самостійне наукове значення як методологічна проблема, науково-прикладне значення для соціальної політики української держави. Період соціально-економічної кризи ускладнює і до того нелегкий процес адаптації та нівелювання наслідків участі в роботі по ліквідації аварії на ЧАЕС. Тому реабілітація чорнобильців потребує окремого науково-практичного підходу з метою відновлення активних позицій життєдіяльності, мінімізації соціального виключення ліквідаторів.
Отже, наукова проблема полягає у необхідності: аналізу впливу екологічної катастрофи на зміни в соціальній структурі суспільства; визначення факторів, що спричинили утворення соціальної групи ліквідаторів; виділення особливостей життєвих орієнтацій ліквідаторів, зумовлених чорнобильським фактором”.
Проблема соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи розробляється досить різнобічно. Важливі орієнтири для аналізу загальної постчорнобильської ситуації, дослідження особливостей формування і динаміки самопочуття і психологічного стану, змін ціннісних орієнтації, перспективних очікувань різних категорій постраждалих дають роботи В.Воловича, Є.Головахи, О.Злобіної, В.Поповича, Ю.Привалова, В.Приліпко, А.Ручки, Ю.Саєнка, Н.Соболєвої та ін., здійснені в рамках комплексної моніторингової програми Соціальні і психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи”, якою керує Ю.Саєнко. Вагомий внесок в окреслення чорнобильських факторів вносять роботи Г.Нєсвєтайлова, В.Панка, В.Поповича, В.Скребця, С.Яковенка, які розглядають Чорнобиль із точки зору соціології та психології катастроф. Зміни в суспільній свідомості, пов'язані з постчорнобильською реальністю - предмет дослідження Е.Москаленка, В.Полікарпова, В.Приліпко, Ю.Озерова, В.Ференц та ін.
Вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на соціально-психологічну сферу учасників ліквідаційних робіт як наукова проблема розроблялася відразу ж після аварії (1986 р.). Одним із перших досліджень соціального самопочуття, динаміки психологічного стану, особливостей праці в екстремальних умовах та перших реакцій на власний статус стали роботи Є.Головахи, С.Макеєва, Н.Паніної та ін. Прикладом тривалого і систематичного вивчення соціального статусу ліквідаторів як соціальної групи є спеціальна програма, що реалізована Центром соціологічних досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка (В.Волович, В.Попович, Н.Шуневич, Б.Яковлєв та ін.). На основі матеріалів соціологічних опитувань, які проводилися у десяти областях України впродовж 1992-1999 рр. за цією програмою, порівнюються економічні, соціальні чинники поведінки, самопочуття та ціннісні орієнтації ліквідаторів та їх соціального оточення. В 2001 р. питання соціально-економічного стану та соціально-психологічного самопочуття ліквідаторів, за єдиною анкетою для всіх груп потерпілих, досліджували науковці Інституту соціології НАН України. Результати опитувань - багатий емпіричний та теоретичний матеріал і використані дисертанткою як основна база дослідження.
Дані про специфічні аспекти життєдіяльності ліквідаторів основа для з'ясування особливостей життєвих орієнтацій. Психотравмуюча дія участі в ліквідаційних роботах на ЧАЕС вивчалася Н.Ананьєвою, В.Бузуновим, А.Дружиніним, Е.Дружиніною, Ю.Олександровським, О.Панченко, Є.Петрухіним, Г.Румянцевою, О.Спринь, Н.Тарабріною, Л.Шестопаловою, Б.Щукіним та ін. Медичним наслідкам присвячено цілий ряд досліджень (О.Безсмертна, О.Спринь, А.Нагорна, Т.Прокліна, А.Степаненко), які зумовлюють висновок, що стан здоров'я ліквідаторів постійно погіршується. Окремим напрямом постає з'ясування проблем біологічного віку (М.Ахаладзе, А.Полюхов, І.Кобзар, Н.Умовист), оцінка причин та динаміки втрати працездатності ліквідаторів (С.Аміразян, С.Роздільський, С.Філіппова), дослідження стану здоров'я їх дітей (Г.Траверсе, А.Романенко, Є.Бомко, Є.Кучер, А.Лагутин). У висвітленні документально-правових умов, які регулюють основні питання соціального захисту ліквідаторів, ми опираємося на роботи С.Брітченка, О.Вишняка, Є.Головахи, Г.Мімандусова, В.Пилипенко, О.Стегній, М.Шульги, С.Яковенка та ін. Додаткову інформацію щодо наслідків катастрофи та їх відображення в суспільній свідомості носять документально-публіцистичні твори та газетні матеріали.
Теоретико-методологічною основою дослідження є роботи, які розкривають основні аспекти проблеми життєвих орієнтацій особистості. Аналіз поведінки через соціальні цінності та норми як регулювальні механізми пов'язаний з іменами класиків соціології: М.Вебера, Е.Дюркгейма, Ф.Знанецького, А.Маршала, В.Парето, Т.Парсонса, У.Томаса та ін. З 60 - тих років ХХ століття дана проблема - актуальний предмет дослідження радянських науковців. Обґрунтування орієнтаційних механізмів діяльності міститься в концепціях особистісних смислів” А.Леонтьєва, Б.Братуся, ставлень” Н.Мясищева, спрямованості” Л.Божович, настанов” Д.Узнадзе, А.Прангішвілі, Ш.Надірашвілі, диспозиційних утворень” В.Ядова, цілеспрямованої поведінки” Н.Наумової, рольових позицій” І.Кона. Серед робіт, які поглиблюють теоретичні розробки проблеми регуляції поведінки, ціннісних орієнтацій, особливо слід відзначити праці К.Альбуханової-Славської, Г.Андрєєвої, В.Доній, Є.Головахи, О.Злобіної, А.Здравомислова, Л.Когана, І.Мартинюка, В.Матусєвича, В.Моляко, Г.Несен, А.Ручки, Л.Сохань, В.Оссовського, А.Тельнова, М.Тітми, В.Тихоновича, В.Хмелька та ін. Суттєве значення для окреслення об'єктивних умов життєдіяльності та їх суб'єктивного відображення мають розвідки Д.Пантіча, Н.Дряхлової, В.Давиденко, З.Голенкової, Є.Ігітханян, І.Казарінової, дисертаційні роботи останніх років (В.Абрамова, О.Гордієнко, О.Мартинюк, Л.Морозова, О.Каревіна, А.Світличний) і т.д.
Опрацювання проблеми дає підстави виділити два напрями наукової думки, які складають теоретико-методологічну й джерельну базу даного дослідження: суто теоретичний, пов'язаний з теорією цінностей, та практичний, часто з теоретичними узагальненнями, що ґрунтуються на чорнобильському матеріалі. Широкий спектр підходів до теоретичного обґрунтування феномену життєвих орієнтацій, відсутність ґрунтовних теоретичних узагальнень стає тлом для пошуків дисертанта у вироблені власного підходу. Оцінюючи вагомість та високий науковий рівень накопиченої інформації щодо соціально-психологічних наслідків катастрофи, слід вказати на обмаль комплексних досліджень саме з проблем ліквідаторів як специфічної групи постраждалих, де б на основі систематизації та аналізу соціологічної інформації, медико-психологічних та статистичних даних визначалися групотворчі критерії та специфіка сфери життєвих орієнтацій ліквідаторів порівняно з контрольною групою, подібною за основними соціально-демографічними ознаками. Стан розробки проблеми зумовив обґрунтування вибору даної теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з програмою Соціально-психологічний моніторинг умов життя та діяльності соціальних груп потерпілих від Чорнобильської аварії: порівняльний аналіз та рекомендації” (№ держреєстрації 0199V003166), що виконується на замовлення Міністерства надзвичайних ситуацій, під керівництвом Інституту соціології НАН України. З 1992 по 1999 рр. проблеми соціально-психологічного стану ліквідаторів досліджувалися Центром соціологічних досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В 1997 та 1999 рр. дисертантка брала участь у розробці інструментарію, проведенні опитування (Миколаїв, Кіровоград). В 2001 р. - член робочої групи Інституту соціології НАН України по підготовці програми, інструментарію, обробці та аналізу інформації та написанню аналітичного звіту (розділ 1. Аналіз соціологічної інформації з питань досвіду ліквідаційних робіт на чаес).
Об'єктом дослідження є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які проживають на території України.
Предметом дослідження виступають життєві орієнтації ліквідаторів та респондентів контрольної групи.
Мета і завдання дослідження. На основі емпіричних та теоретичних матеріалів проаналізувати і порівняти структуру життєвих орієнтацій учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, їх соціального оточення та контрольної вибірки; виявити тенденції змін життєвих орієнтацій ліквідаторів. Для цього необхідно:
- проаналізувати теоретико-методологічні засади визначення поняття життєвих орієнтацій;
- розкрити основні об'єктивні детермінанти формування соціальної групи ліквідаторів;
- описати вплив Чорнобильської катастрофи на життєві цінності учасників ліквідації та інших соціальних груп, не причетних до ліквідації наслідків аварії;
- порівняти структуру системи ціннісних орієнтацій чорнобильців та контрольної групи;
- проаналізувати вплив змін соціально-економічних умов на оцінку життєвої ситуації та ціннісні орієнтації ліквідаторів;
- встановити основні напрями в змінах ціннісних пріоритетів, задоволеності різними сторонами життєдіяльності та оцінці власного статусу.
Основна гіпотеза: між ліквідаторами та контрольною групою існують відмінності, які виступають характерною ознакою наслідків перебування в екстремальній ситуації, належать до сфери життєвих орієнтацій та мають статистично значущий довготривалий характер.
Методи дослідження. В дисертації використовуються традиційні емпіричні та теоретичні методи адаптовані до специфіки предмета дослідження. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність застосування методу аналізу документальних джерел, анкетування, порівняння, аналізу, узагальнення первинних та вторинних даних. Для статистичної обробки первинної інформації застосовувалися методи математичної статистики: кореляційний аналіз, визначення середніх значень, формування індексів, оцінка значущості різниці процентів, коефіцієнтів кореляції, середніх значень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що завдяки здійсненню узагальнення й аналізу накопиченого матеріалу соціологічних досліджень, медичних, психологічних, статистичних даних розкрито особливості життєвих орієнтацій ліквідаторів аварії на ЧАЕС. До основних результатів, які визначають новизну, відносяться наступні:
- як подальший розвиток існуючих концептуальних засад теоретико-методологічне потрактування життєвих орієнтацій розкривається як вищий рівень диспозиційної системи особистості, що забезпечує загальну спрямованість життєдіяльності, це фіксована життєвим досвідом система готовності сприймати, оцінювати та діяти відповідно життєвим умовам. Вперше запропоновано до структури життєвих орієнтацій включити: самоідентифікацію особистості - визначення нею власної соціальної позиції; самооцінку різних аспектів життєдіяльності та життя загалом; вибір життєвих цілей та засобів їх досягнення (с.13-29);
- дістали подальший розвиток дослідження соціально-психологічних наслідків екстремальних ситуацій: перебування в екстремальній умовах детермінує неоднозначні реакції та різноманітні стратегії пристосування особистостей; аварія на ЧАЕС займає особливе місце серед життєвих проблем, маючи пролонгований характер, вносить довготривалі зміни в спосіб життя, свідомість, особистісні риси та диспозиційні утворення постраждалих (с.30-43);
- автором, як подальший розвиток існуючих підходів, визначені основні фактори виокремлення учасників ліквідації аварії на ЧАЕС в особливу соціальну групу, а саме: участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; соціально-психологічний вплив Чорнобильської катастрофи, що призвів до утворення соціальної спільноти з відповідною системою цінностей; наслідки перебування в екстремальній ситуації; юридично-фіксований статус та правова база щодо цієї спільноти; сформований в суспільній свідомості образ ліквідаторів як специфічної спільноти; спільні підстави ідентифікації з іншими членами групи ліквідаторів (усвідомлення та відстоювання єдності інтересів та потреб) (с.61-129);
- вперше емпірично доведено наявність особливостей життєвих орієнтацій ліквідаторів, які відрізняють їх від груп непотерпілих, і проявляються як: сприйняття і оцінка Чорнобильської катастрофи як події порівняно вищої суб'єктивної значущості; проектування її наслідків на зміну життєвих поглядів та особисті втрати; відносно вища індиферентність щодо змін в ставленні до екологічних проблем та питань, пов'язаних із діяльністю АЕС; своєрідність асоціативної пам'яті про катастрофу; переважне визначення власної постчорнобильської позиції, як позиції потерпілого; більш критична оцінка різних аспектів життєвої ситуації та загалом життя; концентрація уваги на проблемах власного стану здоров'я за рахунок зменшення уваги до стану здоров'я близьких людей; гіпертрофовані патерналістські та занижені індивідуалістські орієнтації (с.130-205).
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що узагальнено накопичений матеріал емпіричного та теоретичного характеру з проблеми соціально-психологічних наслідків участі в ліквідації аварії на ЧАЕС. Висновки, здобуті у результаті дослідження, розвивають нове бачення соціальної структури суспільства: в множині елементів соціальної структури утворилась нова структурна одиниця соціальна група ліквідаторів з специфічними характеристиками та особливостями в сфері життєвих орієнтацій. Результати роботи можуть бути застосовані в подальшій розробці теоретико-методологічних питань соціальної структури суспільства та її змін, детермінованих впливом об’єктивних факторів, зокрема великомасштабних катастроф та їх наслідків. Можливе використання основних положень роботи у науково-освітянській сфері, у лекційних курсах з соціології (Соціальна структура”, Соціологія особистості” та ін.).
Результати дослідження, які вказують на найбільш актуальні проблеми в життєдіяльності ліквідаторів і дають можливість їх прогнозувати, враховані при розробці науково-практичних рекомендацій, що має практичне значення для служб соціальної роботи, в організації допомоги ліквідаторам, для полегшення їх реабілітації в соціальному середовищі.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження знайшли відображення у доповідях і повідомленнях на конференціях, зокрема: Відродження України: проблеми і перспективи” (Кіровоград, 1993); ІІІ науково-практична конференція викладачів та студентів Інституту муніципального менеджменту та бізнесу” (Київ, 2001); Четверта науково-теоретична конференція, присвячена десятій річниці ІММБ” (Київ, 2002).
Публікації. Основні положення дисертації викладені в 5 статтях у фахових виданнях, 2 статтях та 3 тезах.

[133] 1) Лоскот Т. Видача та перереєстрація посвідчень Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” // Вісник Чорнобиля. 2001. - №16. 18 квітня.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Дослідження соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи недостатньо висвітлювали певні аспекти життєдіяльності такої категорії постраждалих як учасники ліквідації наслідків аварії. Виконана в цій роботі систематизація і узагальнення статистичних, соціологічних та інших джерел значною мірою дозволили розкрити специфічні риси соціальної групи ліквідаторів, особливості їх життєвих орієнтацій та способів життєдіяльності.
2. Чорнобильська катастрофа та подолання її наслідків детермінували нову специфічну соціальну групу - ліквідаторів. Групоутворюючими причинами були: факт перебування в екстремальній ситуації унікальних ліквідаційних робіт; опромінення та втрата фізичного здоров'я; довготривалий вплив стрес-факторів на психіку, свідомість та ставлення до життя, посилених тотальною кризовою ситуацією пострадянського періоду, юридично фіксований статус ліквідаторів, законодавче вирізнення, пільги та компенсації, які об'єднують їх в певні групи тощо.
Хоча ліквідатори законодавчо визнаються як соціальна група, останніми роками послаблюється їхня пільгова підтримка. Державна соціальна політика щодо ліквідаторів не сприяє зміцненню активних позицій цієї ослабленої соціальної групи, нівелюючи чорнобильські фактори впливу на ліквідаторів, «розчиненню» їх в соціальному середовищі. Іде взаємно-зустрічне” погіршення впливових та компенсаторних факторів: посилення пошкодованості здоров’я і долі ліквідаторів і поступове погіршення матеріальної компенсації втрат; помітне погіршення матеріальної компенсації втрат і помітне погіршення здоров'я, яке, потребує поліпшення цієї компенсації.
Громадська думка також вирізняє ліквідаторів як специфічну соціальну групу. Але суспільна свідомість з часом переводить” їх із категорії героїв до категорії рядових жертв, яким не потрібні ніякі вшанування, а лише тривіальна матеріальна допомога. Громадська думка співпадає з державницьким підходом. Перемогла оцінка жертви. Але переважна більшість ліквідаторів не відносить себе до «звичайних громадян», вони постійно відчувають свою причетність до Чорнобиля і ідентифікують себе з «людиною, що відзначилася», а не тільки постраждала.
Відстоювання власних інтересів шляхом утворення громадських організацій, певних акцій протесту також є ознакою формування та усвідомлення спільності цінностей та потреб, соціальної взаємодії.
3. В якості методологічного підґрунтя дослідження особливостей життєвих орієнтацій ліквідаторів автор вибирає таке концептуальне трактування життєвих орієнтацій: визначення особистістю свого стану в соціальному просторі, шляхом оцінювання і приписування значень життєвим явищам і подіям, а також визначення спрямованості і характеру дій заради досягнення особистісно-значущих результатів. Відповідно маємо таку систему життєвих орієнтацій: ідентифікацію і самоідентифікацію; самооцінку різних сторін та життя в цілому; ціннісні орієнтації і життєво важливі цілі та засоби досягнення цих цілей.
Це зумовило таку структуру та методи дослідження. Застосовувалися в основному методи різноаспектних порівнянь та інтегральні узагальнення результатів двох вибірок, особливо цікавило порівняння сприйняття та оцінки Чорнобильської катастрофи та змін, зумовлених нею, в життєдіяльності та світосприйнятті; оцінка і задоволеність різними аспектами життя та визначення власної позиції в післячорнобильський період; життєві преференції та напрями їх змін у часовому вимірі.
4. Порівняльний аналіз життєвих орієнтацій ліквідаторів та їх соціального оточення показав:
1) Чорнобильська катастрофа стала реальним негативним фактором впливу на життєві цінності та свідомість як ліквідаторів, так і соціальних груп непричетних до аварії: переважна більшість респондентів прямо та опосередковано визнають Чорнобильську катастрофу детермінантою змін життя та життєвих поглядів; час не зменшує актуальності та стурбованості проблемами, пов'язаними з аварією на ЧАЕС.
2) У ліквідаторів суб'єктивна оцінка наслідків Чорнобиля відрізняється більшим негативізмом порівняно з контрольною групою - інтенсивністю визнання дії катастрофи на стан здоров'я та відносно спокійнішим сприйняттям її наслідків в ставленні до екології та атомної енергетики. За самооцінками, для ліквідаторів найбільш вагомі втрати від катастрофи у фізичному здоров'ї, а для контрольної групи - моральні. Непричетні до участі в ліквідаційних роботах, особливо побоюються нової аварії на ЧАЕС та інших АЕС, у них більш негативне ставлення до атомної енергетики, ніж у ліквідаторів.
3) Одним із проявів впливу катастрофи на свідомість стає пам'ять про Чорнобильську аварію, яка характеризується багатьма спільними рисами у ліквідаторів та їх соціального оточення і визначає катастрофу як актуальну подію, що викликає різноманітні спогади, які з часом не потьмарюються. Найтиповішими є згадування про приховування владою інформації стосовно радіаційного забруднення та масштабності аварії, бездіяльність влади, відчуття небезпеки, нервове напруження, що вказує на негативні психологічні та соціально-етичні наслідки. Особливістю асоціативної пам'яті ліквідаторів є більш часте згадування самовідданості людей та обставин виконання роботи, які спричинили сильний негативний вплив на психіку ліквідаторів - стан пустоти, змертвілої території, загалом тотальної катастрофічності подій. Частині ліквідаторів властиве уникання спогадів про участь в ліквідаційних роботах, що можна пояснити як бажання дистанціюватися від травматичних подій, викреслити їх із пам'яті. Результати дослідження вказують на зв'язок відчуття сильних негативних ретроспективних вражень ліквідаторів з сьогоднішнім психологічним та фізичним станом, з відчуттям гіршості та потерпілості, з першочерговою потребою в психологічній допомозі, а не матеріальній чи медичній.
4) Порівняння оцінок життєвих ситуацій свідчить, що задоволеність економічними умовами життєдіяльності як ліквідаторів так і контрольної групи до початку 90-х років суттєво не відрізнялася, завдяки забезпеченню реальної компенсаційної функції соціального законодавства щодо ліквідаторів на той час. В подальшому спостерігається значне відносне погіршення матеріальної забезпеченості ліквідаторів і її оцінки, що зумовлюється невідповідним фінансуванням продекларованих пільг та компенсацій, погіршенням самопочуття ліквідаторів, зниженням їх конкурентоспроможності на ринку праці, що ускладнює можливість вирішення матеріальних проблем, формує негативні оцінки життєвої ситуації, сприйняття власної життєвої позиції як відносно гіршої.
5) Суттєво вирізняються ліквідатори із свого соціального оточення негативними показниками соціально-психологічного самопочуття: нижчим рівнем задоволеності тим, як склалося життя, більш критичними ретроспективними та перспективними оцінками власного життя, погіршенням показників, які визначають внутрішньосімейні стосунки та їх динаміку, нижчими самооцінками стану здоров'я, категоричними оцінками змін в стані здоров'я, які підтверджуються об'єктивними даними про післячорнобильські зміни в фізичному та психологічному стані ліквідаторів.
6) Наслідком участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС стала внутрішня негативна настанова на сприйняття сучасного стану речей, яка в цілому у них вища, ніж реальний стан негараздів, що, безсумнівно, свідчить про загальний ріст тривожності і призводить до зниження механізму адаптації, актуалізації питання власного стану здоров'я. Особливо це характерно для ліквідаторів, які сьогодні відчувають себе «жертвами».
7) Більшість ліквідаторів не індентифікують себе з звичайними громадянами”: вважають себе жертвами або неоціненими владою та суспільством, цей фактор відіграє значну роль в світосприйнятті та формуванні пасивної життєвої позиції і вирізняє їх з соціального оточення.
8) Структура ціннісних орієнтацій ліквідаторів та контрольної групи досить подібна, властива для кризових суспільств. Домінантою стає спрямованість на досягнення матеріального добробуту. Духовні цінності поступаються матеріальним. Особливістю ціннісних спрямувань ліквідаторів є підвищена тривога за власне здоров'я, відносно вища інтенсивність проблем матеріального стану та стану здоров'я, різкі темпи погіршення стану здоров'я викликають загострення питання власного здоров'я більшою мірою, ніж проблеми здоров'я близьких. Останні опитування ліквідаторів підтвердили дану закономірність: подальші негативні зміни в стані їх здоров'я вивели цінність власного здоров'я на порівняно вищий рівень, ніж для вибірки респондентів з чистих територій”. Вагомість власного стану здоров'я порівняно вища для ліквідаторів, що характерно для хворих людей. Той факт, що структура ціннісних орієнтацій ліквідаторів і самі цінності за значущістю практично не вирізняють їх із соціального оточення, вказує на адекватність основних параметрів їх життя і життя інших людей. Пошкодованість ліквідаторів (в основному через погіршення здоров'я) ускладнює процес реалізації цінностей, цілей, що формуються у соціальному середовищі, і тим самим сприяє вирізненню ліквідаторів у ньому в морально-психологічному плані.
9) Поганий стан здоров'я ліквідаторів спричинює патерналістські орієнтації. Формується тенденція зменшення кількості ліквідаторів, які у вирішенні власних проблем розраховують на державу та підприємство, збільшується кількість індивідуалістськи орієнтованих. Одночасно, спостерігається тенденція зменшення частки ліквідаторів, готових, в разі необхідності, прийняти участь в ліквідаційних роботах. Це наслідок післячорнобильської реальності забуття державою і суспільством їхньої жертовності.
10) За самоідентифікацією ліквідатори умовно поділяються на три прошарки: потерпілі”, люди які відзначилися в екстремальній ситуації” та звичайні громадяни”. Потерпілі”, порівняно з іншими, більш зациклені на власному здоров’ї та медичній допомозі, замкнені в навколоособистісному просторі, індиферентні до суспільних проблем, в їх пам’яті аварія асоціюється з неорганізованістю, незахищеністю, знеціненням людського життя тощо.
Щодо вирішення проблем повсякдення ліквідатори звичайні громадяни” більше орієнтовані на власні сили і не розраховують на підтримку держави, ніж потерпілі” та ті, що відзначились”. Загалом ліквідатори, які відзначились” займають проміжне місце між позиціями потерпілих” та звичайних громадян”: критичні ніж перші, та більш критичні, ніж останні.
11) Ліквідатори серед оточуючих різко виділяються гіршими показниками та вищими темпами погіршення стану здоров’я, зростання кількості інвалідів, зниження працездатності та результативності інтелектуальної діяльності, старіння організму як у фізичному, так і психологічному плані. І, як наслідок, втрата конкурентності на ринку праці, погіршення добробуту сім’ї, загострення сімейних проблем тощо. Чітко окреслюється тенденція посилення негативних відмінностей в соціально-економічному та психологічному самопочутті ліквідаторів.
5. Набирає масштабності таке явище як пенсіонери не-пенсійного віку” втрата вже наведених якостей та загострення соціально-економічних проблем виштовхує ліквідаторів із активної сфери діяльності, тому вони все більше тяжіють до соціального захисту в ранзі пенсіонера непенсійного віку”.
6. Надзвичайно актуальне значення має проблема реабілітації ліквідаторів, - завдання не лише традиційної медицини, а й соціального середовища, - повернути цю категорію потерпілих до активних життєвих позицій.
7. Реабілітація чорнобильців” потребує врахування всіх аспектів їх самопочуття та життєвих проблем. Регіональні особливості життєдіяльності ліквідаторів вимагають диференційованого підходу щодо визначення характеру і обсягів конкретної допомоги ліквідаторам, особливо це актуально в умовах соціально-економічної кризи в державі та дефіциту фінансових ресурсів.
8. Для забезпечення належних умов життєдіяльності ліквідаторів, нівелювання дії чорнобильського фактору потребує принципового удосконалення законодавчо-правова база. Акцентувати увагу не на компенсаційній функції, а на державних соціальних гарантіях ліквідаторам, що сприяють відновленню життєвої активності постраждалих. Чорнобиль не тільки катастрофа, а й попередження. Тому у правому полі, у громадській свідомості і у діях держави ліквідатори мають бути героями. На їх прикладі треба виховувати суспільну свідомість громадян, готових до подолання різного роду лих, від яких не застраховане жодне суспільство.
9. Отже, результати аналізу підтвердили основну гіпотезу дослідження соціальна група ліквідаторів має суттєві, статистично значимі відмінності порівняно з їхнім соціальним оточенням. Ці відмінності полягають у змінах життєвих орієнтацій учасників ліквідаційних робіт по аварії на ЧАЕС і виступають характерною ознакою наслідків перебування людей в екстремальній ситуації. Як показує аналіз, зміни життєвих орієнтацій ліквідаторів мають довготривалий характер. Реабілітацією цієї категорії ніхто не займається, а нинішні суспільні умови лише посилюють деструкцію життєвих орієнтацій ліквідаторів, виштовхуючи їх у простір соціально виключених людей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамов В.И. Проблемы формирования и эволюции системы ценностей личности. (Социально-философский анализ): Дис. канд. филос. наук: 09.00.11. - К., 1993. - 165 с.
2. Авария на ЧАЭС: Радиоэкология, дозы, здоровье населения / Подг. В.А.Бузунов, В.Н.Бугаєв. - К., 1990. - 24 с.
3. Авраменко О. Катастрофа на ЧАЕС не стає минулим. Ваше здоров'я // Медична газета України. - 1995. - № 16. - 26 квітня. С.3.
4. Авраменко О. Чорнобильські наслідки // Агапід. - 1995. - № 2. - С. 54-56.
5. Алексеевич С. Чернобыльская молитва // Дружба народов. - 1997. - № 4. - С.8-102.
6. Аналітична довідка медико-санітарної частини № 1 м. Чорнобиля про стан здоров'я учасників ліквідації аварії 1986 р. та працюючих у зоні відчуження у 1986-1993 рр. // Чорнобиль: проблеми здоров'я населення. Зб. документів у 2-х частинах. - К.: Інститут історії НАН України, 1995. - Ч. ІІ. - С. 213-221.
7. Ананьева Н.В. Центральная электро транквилизация в лечении депрессивного синдрома участников ликвидации аварии на Чернобыльской АЭС // Современные методы биологической терапии психический заболеваний: Тезисы междун. конф. памяти проф. Г.Я. Авруцкого (Москва, 1-4 февраля 1994 г.). М., 1994. - С. 6.
8. Андреева Г.М. Социальная установка: Учебное издание. - М.: Аспект Пресс, 1996. - 376 с.
9. Андреєв І. В. Слід внести поправки до Закону // Вісник Чорнобиля. - 1998. - 17 січня. - № 3-4 (896-897).
10. Антонов В.П. Уроки Чернобыля: радиация, жизнь, здоровье. - К.: О-во Знание”, 1989. - 112 с.
11. Анцыферова Л.Н. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический Журнал. - 1994. - Т. 15. - С. 3-18.
12. Асигнування на Чорнобильську програму // Вісник Чорнобиля. 1999. - 28 серпня. - №67-68. С.1,2.
13. Ахаладзе М.Г. Біологічний вік і аварія на ЧАЕС // Журнал Академії Медичних Наук України. - 1997. - Т. 3. - № 4. - С. 672-680.
14. Бабасов Е.М. Катастрофа как объект социологического анализа // Социс. - 1998. - № 9.С.19-24.
15. Барабой В.А. От Хиросимы до Чернобыля. - К.: Наукова думка, 1991. - 128 с.
16. Барабой В.А. Чернобыль: Десять лет спустя. Медицинские последствия радиологической катастрофы / Под. ред. ак. МАНУ Д.М. Гроздзинского. - К.: Чорнобильінтерінформ, 1996. - 187 с.
17. Барановський В.Ф. Духовность личности в системе современных общественных отношений: Монография. - К.: НВТ Правник” - НАВСУ, 1998. - 141 с.
18. Безсмертна О.В. Психофізіологічні стани ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.03.03 / Донецький держ. мед. ін-т. - Донецьк, 1996. - 22 с.
19. Биологический возраст участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС / А.М. Полюхов, И.В. Кобзарь, А.И. Нягу, В.П. Войтенко // Проблемы старения и долголетия. - 1992. - Т. 2. - № 3. - С. 300-304.
20. Біоіндикація на ембріонах сірих морських їжаків сумарної токсичності і тератогенності донних відкладів і грунту з районів з різним ступенем впливу аварії на ЧАЕС / Грищенко О.М., Чумак В.К., Грищенко С.О. та ін. // Доповіді Академії Наук України: Математика, природознавство, технічні науки. - 1992. - № 1. - С.121-128.
21. Бойко М.І. Оцінка сексуальної функції у ліквідаторів аварії на ЧАЕС та використання епіталаміну для лікування її розладів // Український Радіологічний Журнал. - 1995. - № 1. - С. 30-33.
22. Бразаглова Е.С. Американская социология (традиции и современность): Курс лекций. - Екатеринбург: Деловая книга, Бишкек: Одиссей, 1997. - 176 с.
23. Братусь Б.С. Аномалии личности. - М.: Мысль, 1988. - 301 с.
24. Братусь Б.С. К изучению смысловой сферы личности // Вестник МГУ. Сер. 14: Психология. - 1981. - №2. - С.46-56.
25. Брітченко С., Шульга М. Ефективність соціального захисту постраждалого населення // Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи. Результати соціологічних досліджень 1986-1995 рр. - Харків: Фоліо, 1996. - С.335-342.
26. Будущее атомной энергетики: за и против: Реферативный сборник. - М.: ИНИОН АН СССР, 1990. - 214 с.
27. Бузунов В. Під дахом променевих уражень // Надзвичайна ситуація. 2000. - №5. С.18-20.
28. Бузунов В.А., Дружинин А.М., Дружинина Е.С. Психотравмирующее воздействие Чернобыльской катастрофы: концептуальный аспект процесса получения базовой информации // Авария на Чернобыльской АЭС: Радиационный мониторинг, клинические проблемы, социально-психологические аспекты демографической ситуации, малые дозы излучения. Информационный бюллетень. - К., 1992. - Вып. 2. - Т. 1. - С. 6-17.
29. Бузунов В.А., Пирогова Е.А., Страпко Н.П. Состояние здоровья населения зон радиологического контроля Украины в связи с аварией на ЧАЭС // Український конгрес радіологів. Київ, 15-18 травня 1995 р.: Тези доповідей. - К., 1995. - С. 162.
30. Виступ В.Кальченка: Совість - категорія раціональна” // Народне слово. -1997. - 16 серпня.
31. Виступ В.Черепа, члена комісії по вивченню партійних документів, пов'язаних з Чорнобильською трагедією, на засіданні ХХVІІІ з'їзду Компартії України Про діяльність партійних органів у зв'язку з аварією на ЧАЕС” (14 грудня 1990 р.) // Чорнобильська трагедія (документи і матеріали). - К.: Наукова думка, 1996. - С. 623-628.
32. Виступ міністра охорони здоров'я Ю.Спіженка про стан навколишнього середовища та здоров'я населення, що постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи // Чорнобиль: проблеми здоров'я населення: Зб. документів у 2-х частинах. - К.: Інститут історії НАН України, 1995. - Ч. ІІ. - С. 208-213.
33. Виступ Президента Л.Д.Кучми Здоров'я нації - майбутнє держави”// Журнал Академії Медичних Наук України. - 1997. - Т. 3. - № 2. - С. 195-204.
34. Відмовили в компенсації? //Вестник Чернобыля. - 1993. - № 10 (443). - февраль.
35. Возіанов О.Ф. Смертність населення України: головні причини, шляхи подолання негативних тенденцій // Журнал Академії Медичних Наук України. - 1996. - Т. 2. - № 2. - С. 191-198.
36. Возіанов О.Ф. Чорнобиль по десяти роках // Журнал Академії Медичних Наук України. - 1996. - Т. 2. - № 2. - С. 187-190.
37. Возрастные особенности эмоционального состояния подростков в зонах радиоактивного загрязнения: Материалы исследования / Под ред. Л.Н. Рогожиной. Минск, 1992. 77 с.
38. Волович В.І., Попович В.В. Ліквідатори // Чорнобиль і соціум. - Вип. 2: Соціально-психологічна динаміка наслідків катастрофи. - К.: Ін-т соціології НАН України, 1995. - С.140-161.
39. Воробйов О., Шестаков В. Аварії на ЧАЕС та радіаційно небезпечних об'єктах // Надзвичайна ситуація. 2000. - №12. С.30-36.
40. Ворона В.І. Згоден з пропозицією авторів листа, але ... // Вісник Чорнобиля.- 1998. - № 3-4 (896-897). - 17 січня.
41. Гавра Д.П., Соколов Н.В. Исследование политических ориентаций // Социс. - 1999. - № 1. - С.66-77.
42. Гаман В. Чорнобиль: білий птах з чорною ознакою // Надзвичайна ситуація. 2001. - №4. С.4-9.
43. Гарнець О. Система соціально-психологічної допомоги Чорнобильським постраждалим // Чорнобиль і соціум. - Вип. 6: Соціально - психологічний моніторинг умов життя та діяльності соціальних груп, потерпілих від Чорнобильської аварії: порівняльний аналіз та рекомендації. - К.: Ін-т соціології НАН України, 2000. - С.99-110.
44. Герасимова М.Г. Понятие социальной установки и возможности ее использования в исследовании пропаганды // Критический анализ буржуазных социологических концепций. - М.: Институт социологических исследований АН СССР, С. 160-172.
45. Героям Чорнобиля - державні нагороди // Народна армія. - 1996. -№ 68 (1058). - 30 квітня.
46. Голенкова З.Т., Игитиханян Е.Д., Казаринова И.В. Маргинальный слой: феномен социальной самоидентификации // Социс. - 1996. - № 8. - С.12-17.
47. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. К.: Наукова думка, 1988. 144.
48. Головаха Е.И., Панина Н.В. Интегральный индекс социального самочувствия (ИИСС): конструирование и применение социологического теста в массовых опроса. - К.: Ин-т социологии НАН Украины, 1997. - 64 с.
49. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. - К.: Абрис, 1994. - 168 с.
50. Головаха Є. Динаміка психологічного стану ліквідаторів // Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи: Результати соціологічних досліджень 1986-1995 рр. - Харків: Фоліо, 1996. - С. 308-317.
51. Головаха Є. Зв'язок психологічного стану з мотивацією діяльності та соціально-моральною позицією ліквідаторів // Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи: Результати соціологічних досліджень 1986- 1995 рр. - Харків: Фоліо, 1996. - С. 330-332.
52. Головаха Є. Постчорнобильська соціальна політика України і міжнародного співтовариства: оцінка ефективності і перспектива розвитку // Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи: Результати соціологічних досліджень 1986-1995 рр. - Харків: Фоліо, 1996. - С. 379-398.
53. Головаха Є. Сучасний стан досліджень соціальних і психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи // Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи: Результати соціологічних досліджень 1986-1995 рр. - Харків: Фоліо, 1996. - С. 16-24.
54. Головаха Є., Паніна Н. Методичні аспекти дослідження // Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи: Результати соціологічних досліджень 1986-1995 рр. - Харків: Фоліо, 1996. - С. 281-289.
55. Головенко С.В. О взаимоотношениях между психическими и соматическими расстройствами у ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. - 1994. - Т. 94. - № 2. - С. 93-95.
56. Горбов В.Г. Клиническая характеристика сексуальных расстройств у участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС, заболевание вегетативной дистонией: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.00.13, 14.00.18 / Укр. ин-т. усовершенствования врачей. - Х., 1991. - 20 с.
57. Гордієнко О.А. Філософська концепція людини Еріха Фрома: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09. 00. 05. / Київський ун-тет ім. Тараса Шевченка. - К., 1997. - 18 с.
58. Гумницкий А.М. Смысл жизни счастье и мораль. - М.: Знание, 1981. - 64 с.
59. Дев'ять років після Чорнобильської аварії: Тези доповідей наукової конференції. Київ, 20-21 квітня 1995 р. - К.: Наукове видання інституту ядерних досліджень НАН України, 1995. - 33 с.
60. Демичев Д.М. Феномен социально-антропогенного воздействия // Социс. - 1998. - № 9.С.32-37.
61. Десять лет после аварии на Чернобыльской АЭС: Национальный доклад 1996 г. - К.: Минчернобыль, 1996. - 216 с.
62. Дети лейтенанта Шмидта и внуки Саркофага” // Вісник Чорнобиля. - 1998. - № 5-6. - 24 січня.
63. Диагностика. Лечение. Реабилитация // Вісник Чорнобиля. - 1998. - № 81-82 (974-975). - 10 жовтня.
64. Динаміка психологічного стану та образ потерпілих у масовій свідомості О.Злобіна, І. Мартинюк, Н. Соболєва, В. Тихонович // Чорнобиль і соціум. - Вип. 4: Динаміка соціальних процесів: соціально-психологічний моніторинг наслідків Чорнобильської катастрофи. - К.: Ін-т соціології НАН України, 1998.- С.41-62.
65. Динаміка сприйняття наслідків Чорнобильської катастрофи масовою свідомістю / Н.Соболєва, В.Тихонович, О.Злобіна, І.Мартинюк // Чорнобиль і соціум. - Вип. 3: Динаміка соціальних процесів: соціально-психологічний моніторинг наслідків Чорнобильської катастрофи. - К.: Ін-т соціології НАН України, 1997. - С.16-29.
66. Діти, жінки та сім'я в Україні: Статистичний зб. К.: Держкомстат України, 2000. 364 с.
67. Довідка АН УРСР Про ефективність наукових досліджень з проблем ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (7 липня 1988 р.) // Чорнобильська трагедія (документи і матеріали). - К.: Наукова думка, 1996. - С. 536-551.
68. Долотин Б.В. В защиту ликвидаторов // Медицинская газета. - 1994. - № 92. - 25 ноября.
69. Доронова І. Найвища соціальна цінність людина // Надзвичайна ситуація. 2001. - №10. - С.12-13.
70. Дряхлов Н.И., Давиденко В.А. Социокультурные ценности россиян: вчера, сегодня, завтра // Социс. - 1997. - № 7. - С. 143-149.
71. Дурдинець В. Розв'язати цю проблему наш обов'язок і доля / Інтерв'ю взяв Ю.Рой // Надзвичайна ситуація. 2001. - №5. С.12-14.
72. Екологічна ситуація в Україні і здоров'я людини: теперішній стан та шляхи профілактики: Доповідь Міністра охорони здоров'я України А.М. Сердюка // Журнал Академії Медичних Наук України. - 1997. - Т. 3. - № 2. - С. 218-230.
73. Елизаров А.Н. Ценностные ориентации неблагополучных семей // Социс. - 1995. - № 7. - С.93-95.
74. Еще раз о льготах, которых нет // Трудовая вахта. - 1989. - № 19 (65). - 20 апреля.
75. Жизненный путь личности (вопросы теории и методологии социально психологического исследования) / Сохань Л.В., Злобина Е.Г., Тихонович В.А., Мартынюк И.О. и др. - К.: Наукова думка, 1987. - 280 с.
76. Жінки і чоловіки в Україні: Статистичний зб. - К.: Держкомстат України, 2001. 87 с.
77. Жук О. Сучасні демографічні процеси в Україні // Інформаційний бюлетень Міністерства статистики України. - 1997. - № 3 (31). - С. 18-20.
78. За указами - катастрофа. Звернення Всеукраїнської громадської організації Союз Чорнобиль України” до народних депутатів України // Голос України. - 1998. - № 125 (1875). - 29 серпня.
79. Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. - К.: Парламентське видавництво, 1998. - 64 с.
80. Заява делегатів І з'їзду Союзу Чорнобиль” (17 червня 1990 р. Парламентам Украины, Белоруссии, России, Парламенту СССР) // Чорнобильська трагедія (документи і матеріали). - К.: Наукова думка, 1996. - С. 616-617.
81. Звіт по темі Учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як соціальна група. Моніторинг життєвих проблем” - Науковий керівник: доктор філософських наук, професор В.І.Волович. - IV етап / Матеріали соціологічних досліджень, січень-лютий 1997 р. - Центр соціологічних досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К., 1997. - 25 с. (рукопис).
82. Звіт по темі Учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як соціальна група (моніторинг життєвих проблем)”. - Науковий керівник: доктор філософських наук, професор В.І.Волович. - VI етап / Матеріали соціологічних досліджень, 1997 р. - Центр соціологічних досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К., 1998. - 19 с. (рукопис).
83. Звіт про про науково-дослідну роботу "Моніторинг життєвих проблем учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оцінка можливостей використання досвіду ліквідаторів аварії на ЧАЕС в умовах інших природних та техногенних аварій". - Другий етап (липень - грудень 1999 р.). - Науковий керівник: доктор філософських наук, професор В.І.Волович. - Форма звіту - проміжний. - Центр соціологічних досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка. -