Пахоль Борис Євгенович Соціально-психологічні чинники професійного суб’єктивного благополуччя особистості

Краткое описание

Пахоль Борис Євгенович, фізична особа підприємець, тема
дисертації: «Соціально-психологічні чинники професійного
суб’єктивного благополуччя особистості», (053 психологія).
Спеціалізована вчена рада ДФ 26.001.107 Київського національного
університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ПАХОЛЬ БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
УДК 159.9:316.6
ДИСЕРТАЦІЯ
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПРОФЕСІЙНОГО
СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ
053 - Психологія
05 - Соціальні та поведінкові науки
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів авторів мають посилання на відповідне джерело
Б. Є. Пахоль
Науковий керівник: Коваленко Алла Борисівна, доктор
психологічних наук, професор
Київ - 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 15
ВСТУП 17
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ 24
1.1. Аналіз наукових досліджень феномену благополуччя: огляд основних
конструктів, моделей та чинників 24
1.2. Професійне суб’єктивне благополуччя: класичні та сучасні підходи 35
1.2.1. Економічний підхід 36
1.2.2. Гігієнічний підхід 38
1.2.3. Гедоністичний підхід 41
1.2.4. Екологічний підхід 43
1.2.5. Евдемоністичний підхід 46
1.3. Аналіз наукових досліджень професійного суб’єктивного благополуччя...50
1.4. Структура професійного суб’єктивного благополуччя 66
Висновки до розділу 1 70
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 73
2.1. Організація, методи та процедура дослідження 73
2.2. Опис вибірки та соціально-демографічних характеристик 76
2.3. Методи обробки даних 79
Висновки до розділу 2 80
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДАНИХ І ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 82
3.1. Попередній аналіз загальних показників та шкал дослідження 82
3.2. Порівняльний аналіз показників різних професійних груп 86
3.3. Аналіз результатів кореляційного аналізу 105
3.4. Аналіз факторної структури професійного суб’єктивного благополуччя 122
3.5. Аналіз чинників професійного суб’єктивного благополуччя 142
3.6. Аналіз результатів дослідження груп з різним рівнем професійного
суб’єктивного благополуччя 145
Висновки до розділу 3 158
ВИСНОВКИ 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 167
ДОДАТКИ 193

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове емпіричне вирішення наукової проблеми соціально-психологічних чинників професійного суб’єктивного благополуччя представників різних професійних груп, що дозволило зробити такі висновки.
1. Теоретичний аналіз проблеми професійного суб’єктивного благополуччя показав наявність різноманітних його тлумачень, сформованих на засадах концепцій суб’єктивного (гедоністичного) та психологічного (евдемоністичного) благополуччя. Професійне суб’єктивне благополуччя розуміють як інтегральний показник оптимального функціонування особистості в професійному контексті, пов’язаний з суб’єктивною оцінкою різних психологічних та соціально- психологічних аспектів її професійного життя. Узагальнення підходів до виокремлення структури професійного суб’єктивного благополуччя дало змогу визначити професійно-особистісний, індивідуально-особистісний та організаційно-контекстний компоненти.
2. Порівняння середніх значень показників професійного суб’єктивного благополуччя у представників різних професійних груп показало наявність відмінностей між ними. Найвищий рівень виявлено у групах медичних представників та архітекторів, на другому місці знаходяться менеджери, маркетологи, програмісти, інженери, продавці та економісти, на третьому - кухарі-кондитери, слідчі поліції та підсобні робітники; найнижчі показники у групи інспекторів поліції.
3. Результати кореляційного аналізу показали, що загалом по вибірці професійне суб’єктивне благополуччя найсильніше пов’язане з професійною залученістю, задоволеністю працею, автономною мотивацією та професійною затребуваністю. Виявлено найсильніші значущі зв’язки професійного суб’єктивного благополуччя представників різних професійних груп з досліджуваними показниками: у медичних представників і архітекторів - із задоволеністю працею, автономною мотивацією та професійною затребуваністю; в менеджерів - з професійною затребуваністю, задоволеністю працею, автономною мотивацією та професійним психологічним благополуччям; у маркетологів - з задоволеністю працею, осмисленістю життя, професійною затребуваністю та професійним самоставленням; у програмістів - з показником професійного психологічного благополуччя, психологічним капіталом, автономною мотивацією, професійною залученістю, професійним самоставленням, суб’єктивним економічним благополуччям та задоволеністю життям; в інженерів - з показником професійного психологічного благополуччя, професійною затребуваністю, осмисленістю життя, суб’єктивним економічним благополуччям; у продавців - з професійною залученістю, суб’єктивним економічним благополуччям і професійним самоставленням; в економістів - з автономною і контрольованою мотивацією, задоволеністю працею; у підсобних робітників - з професійною залученістю і психологічним капіталом; у кухарів- кондитерів і слідчих поліції - з професійною залученістю і автономною мотивацією; в інспекторів поліції - з професійною залученістю та задоволеністю працею.
4. Факторами професійного суб’єктивного благополуччя є: 1)
задоволеність професійним вибором (відсутність внутрішньої конфліктності професійного самоставлення, затребуваність, мотивація, соціальна близькість, самоставлення, інфернальна мотивація, професійні цілі, професійне зростання, задоволеність рівнем компетентності та професійними досягненнями, фінансова незалежність), 2) професійна залученість (енергійність, поглиненість роботою, ентузіазм), 3) професійна ідентичність (професійний авторитет, ставлення інших, професійна компетентність, задоволеність реалізацією професійного потенціалу, належність до професійного співтовариства, результати діяльності, самовпевненість та самокерівництво в професії), 4) осмисленість професійного життя (процес, результат, цілі), 5) професійна мотивація (інтегрована, ідентифікована та внутрішня мотивація, задоволеність процесом та змістом роботи, самооцінка особистісного зростання в професії), 6) позитивні стосунки в колективі (соціальне схвалення, емоційне прийняття, соціальна помітність, задоволеність колективом, позитивні стосунки в колективі), 7) самоефективність (самоефективність, надія, психологічна стійкість), 8) задоволеність організацією та умовами праці (задоволеність організацією праці, заробітною платнею і керівництвом, клімат в колективі, економічний оптимізм).
5. Виявлено, що чинниками професійного суб’єктивного благополуччя є: щодо професійно-особистісного компоненту: професійна затребуваність, щодо індивідуально-особистісного - професійна залученість та осмисленість життя, щодо організаційно-контекстного - задоволеність працею, клімат в колективі, суб’єктивне економічне і суб’єктивне соціальне благополуччя. Разом з тим, у різних професійних групах спостерігається ефект компенсації: залежно від специфіки професійної діяльності може змінюватися сила впливу різних чинників на професійне суб’єктивне благополуччя.
6. З’ясовано наявність значущих відмінностей за рівнем всіх досліджуваних показників між групами досліджуваних з високим та низьким рівнем професійного суб’єктивного благополуччя. Високий рівень професійного суб’єктивного благополуччя пов’язаний з великою кількістю показників професійної діяльності: професійною залученістю, професійною затребуваністю, психологічним капіталом, професійним самоставленням, осмисленістю життя, задоволеністю працею, професійним психологічним благополуччям, автономною мотивацією та кліматом у колективі. Низький рівень професійного благополуччя має лише зв’язки середньої сили та слабкі з вказаними показниками. Це підтверджує інтегральний характер феномену професійного суб’єктивного благополуччя.
7. Показано подібність регресійних моделей чинників високого та низького рівня професійного суб’єктивного благополуччя. В обох групах найважливішими чинниками професійного суб’єктивного благополуччя є: професійна залученість, професійна затребуваність особистості, клімат у колективі, суб'єктивне соціальне благополуччя та осмисленість життя. Відмінності стосуються чинників суб’єктивне соціальне благополуччя, який має від’ємне значення у групі з високим рівнем професійного суб’єктивного благополуччя та додатне - у групі з низьким, та осмисленість життя, який має додатне значення у групі з високим рівнем та від’ємне - у групі з низьким рівнем професійного суб’єктивного благополуччя.
Одержані результати свідчать про те, що чинники професійного суб’єктивного благополуччя лежать не в площині професійних аспектів діяльності особистості, а в характеристиці індивідуально-психологічних та особистісних рис. Виявлення впливу останніх на рівень професійного благополуччя і складає перспективи подальших досліджень.