Пащенко Дмитро Іванович. Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів

Краткое описание

Пащенко Дмитро Іванович. Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів : дис... д-ра пед. наук: 13.00.04 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2006. — 466арк. — Бібліогр.: арк. 392-424

Пащенко Д.І. Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова. - Київ, 2006.
Визначено мету, завдання гуманістичного виховання, чинники впливу на вибір педагогічної професії та формування готовності вчителя до гуманістичного виховання учнів.
Експериментально доведено суттєвий вплив емоційно поданої інформації на формування гуманістичного світогляду майбутнього вчителя.
Встановлено сукупність організаційно-педагогічних умов, які сприяють підвищенню гуманістичної спрямованості професійної підготовки вчителів. Відкореґовано зміст фахової освіти майбутніх вчителів і експериментально доведено ефективність впливу введених змін на підвищення їх готовності до гуманістичного виховання учнів.
Розроблено, апробовано й опубліковано рекомендовані МОН України навчальні посібники (програми й методичні рекомендації) з проблеми дослідження.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів, суть якого полягає в цілісній перебудові особистісних орієнтацій студента (покликання до педагогічної діяльності, внутрішньої установки на повагу до прав дитини, дотримання розробленого в дослідженні кодексу національної свідомості, формування гуманістичного світогляду). Проведене дослідження дало підставу зробити такі висновки.
1. Аналіз історії розвитку гуманістичних тенденцій у вітчизняній і світовій педагогіці від античних часів до наших днів дозволив з’ясувати, що ідеї гуманістичного виховання пронизують усю історію розвитку філософії, педагогічної теорії та практики навчання і виховання. У педагогічній спадщині класиків вітчизняної і зарубіжної педагогіки (К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка, Я. Корчака, В.О. Сухомлинського та ін.) міститься потужний гуманістичний потенціал, проте він не використовується належним чином як у початковій школі, так і в підготовці учительських кадрів.
Усе це свідчить про доцільність ознайомлення майбутніх учителів із генезисом гуманістичних ідей у педагогіці з метою поліпшення підготовки їх до гуманістичного виховання.
Аналіз досвіду вчителів-практиків минулого і, зокрема, плеяди творців педагогіки співробітництва, показав, що їхні напрацювання (ідеї, методичні прийоми і навіть окремі методики) не є анахронізмом 80-х років ХХ ст., а можуть успішно використовуватися і в наші дні. Доводиться констатувати, що занадто поспішно в педагогічних ВНЗ почали ігнорувати досвід ініціаторів концепції педагогіки співробітництва, адже гуманістичний потенціал цієї концепції не вичерпано й недостатньо трансформовано в інші педагогічні технології.
Аналіз сучасного стану та досвіду зарубіжної практики гуманізації соціального середовища і виховання дозволив виділити ті інтеграційні тенденції в системі педагогічної освіти, що сприяють формуванню у вчителя гуманістично спрямованих професійних якостей, які в багатьох розвинених країнах є не просто актуальними, а й обов’язковими, але для українського вчителя ще залишаються не дуже звичними, наприклад, безумовне визнання права дитини на невтручання педагога в її недеструктивну поведінку або відпочинок, повага до її права на власну точку зору і навіть на помилку, права бути не такою, як інші тощо.
Вивчення зарубіжного досвіду гуманізації освіти та виховання має стати невід’ємною частиною професійної підготовки вчителя. Дослідження показало, що в ході вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду гуманізації виховного впливу на дитину майбутні вчителі здобувають ще й навички толерантного ставлення до незвичного, вчаться не лише критикувати чуже (далеко не все із зарубіжного досвіду заслуговує на запозичення), а й бачити елементи позитивного в тому, що видається, на перший погляд, недоречним.
Дослідження нинішнього стану гуманізації виховного процесу в початковій школі України, вивчення його методичного забезпечення дозволило констатувати, що сьогодні в Україні є вчителі, здатні здійснювати гуманістичне виховання, але таких учителів потрібно значно більше.
2. Ретроспективний аналіз історії вітчизняного і зарубіжного досвіду підготовки педагогічних кадрів показав, що в цьому досвіді є те, що варте уваги і в наші дні: ретельний відбір студентів на педагогічні спеціальності з урахуванням наявності відповідних задатків та покликання до вчительської діяльності, а не лише рівня знань; посилена увага до практичної підготовки та педагогічної практики й річного стажування по закінченню вивчення теоретичного курсу; наявність при педагогічному ВНЗ своєї школи, в якій викладачі методик у присутності студентів регулярно проводять заняття з дітьми; використання студентського драматичного гуртка та інших форм художньої самодіяльності для відточування окремих елементів педагогічної майстерності; залучення майбутніх учителів до соціальної практики при лазаретах, будинках для самотніх людей похилого віку, дитячих колоніях тощо.
Аналіз роздумів видатних мислителів минулого та класиків педагогіки над проблемою мети виховання став підґрунтям для висновку, що всебічний розвиток особистості не самоціль виховання, а лише дієвий засіб для того, щоб зробити людину більш щасливою і здатною робити щасливими інших людей, готовою не до споживання забезпеченого кимсь щастя, а створювати його своїми руками. Кінцевим результатом гуманістичного виховання, його метою, має бути щаслива людина, тобто вільна добропорядна особистість з розвиненими задатками, почуттям власної гідності та національною самосвідомістю, впевнена в своїх можливостях повноцінно жити й самореалізовуватися в громадянському суспільстві за рахунок власної праці.
Аналіз різних підходів щодо здійснення національного виховання підростаючого покоління і, зокрема, майбутніх учителів, дозволив нам розробити кодекс національної самосвідомості. Експеримент підтвердив, що використання цього кодексу як критерію поміркованості при розгляді історичних і сучасних національних проблем, позитивно вплинуло на формування гуманістичного світогляду студентів, дозволило їм краще орієнтуватися в національних проблемах сьогодення і зважено використовувати національні аспекти виховання під час педпрактики.
Розроблено модель учителя-гуманіста початкової школи, в якій відображено взаємозв’язки між найважливішими сферами його професійної діяльності: мотиваційною, змістово-процесуальною та дієво-оперативною. Ця модель дозволяє викладачам педагогічного ВНЗ бачити всі ці взаємозв’язки і реалізовувати їх у процесі професійної підготовки нової генерації вчителів, здатних здійснювати гуманістичне виховання.
Спостереження та опитування студентів показали, що і отримання студентами необхідних для професійної діяльності знань, і залучення їх до науково-дослідної роботи, і участь у благодійницьких акціях чи художній самодіяльності здійснюють на майбутнього вчителя особливо сильний гуманістичний вплив за умови, що з ними працює викладач-гуманіст, який є реальним прикладом справжнього громадянина, науковця, вихователя.
Проведене дослідження дає нам підстави стверджувати, що формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів має будуватися:
а) на навчанні, серцевину якого складають гуманістично орієнтовані зміст та дидактичні технології, в основу яких покладено загальнолюдські та національні цінності і критерії моралі;
б) на введенні елементів соціальної практики, тобто залученні студентів до практичної діяльності, що вимагає від них прояву співчуття, гуманності, милосердя;
в) на здобутті ними в ході педагогічної практики досвіду гуманізації навчально-виховного процесу в школі та гуманного спілкування з батьками учнів;
д) на гуманній педагогічній взаємодії викладачів і студентів, в процесі якої вони виступають як рівноправні суб’єкти, об’єднані спільною метою підготовки нової генерації педагогічних кадрів для школи.
3. Дослідженням доведено, що підвищенню гуманістичної спрямованості професійної підготовки вчителів початкових класів сприяють такі організаційно-педагогічні умови:
підбір емоційно насичених інформаційних джерел, рекомендованих студентам для підготовки до семінарських занять;
дотримання кодексу національної самосвідомості;
органічне поєднання громадянського виховання з національним;
обізнаність студентів із спадщиною видатних педагогів та з досвідом сучасних творчо працюючих учителів;
підготовка студентів до гуманістичного спілкування з учнями та їх батьками;
сприяння об’єднанню студентів у добровільні групи, що регулярно здійснюють благодійницькі заходи для вихованців дитячого будинку, одиноких людей похилого віку, інвалідів.
4. У ході педагогічного експерименту підтверджено доцільність таких доповнень у зміст фахової підготовки майбутніх учителів:
- виділення, як лейтмотиву, генезису гуманістичних ідей у педагогіці при вивченні курсу «Історія педагогіки»;
- засвоєння студентами основних ідей та шляхів реалізації педагогіки співробітництва під час опрацювання «Основ педагогічної майстерності», «Дидактики», окремих методик, а також у ході виконання курсових та дипломних робіт;
- ознайомлення майбутніх учителів з основними тенденціями іншого, альтернативного стилю життя і виховання в ході вивчення спецкурсу «Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання».
Перегляд та розстановка в ході експерименту нових акцентів курсів «Історії педагогіки», «Теорії виховання», «Практикуму з виховної роботи», «Основ педагогічної майстерності», «Психології» свідчать, що коригування змісту психолого-педагогічної та професійної підготовки майбутнього вчителя може відбуватися не лише за рахунок упровадження нових спецкурсів, а й шляхом акцентування уваги студентів на найважливіших положеннях типових навчальних дисциплін.
5. Багаторічна апробація розроблених в ході дослідження програм та методичних рекомендацій зі спецкурсів «Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання» та «Історія гуманізації освіти та виховання» підтвердила суттєвий позитивний вплив на формування у майбутніх учителів початкових класів готовності до гуманістичного виховання учнів.
Подальше дослідження проблеми вбачаємо в пошуку ефективних шляхів здійснення в загальноосвітній школі профорієнтації на вчительські професії, розвитку ще в стінах школи необхідних для педагогічної діяльності задатків; розробці нової системи відбору студентів у педагогічні ВНЗ, де основним чинником зарахування в студенти було б педагогічне покликання та намір пов’язати свою долю з учительською професією; вивченні питання про запровадження в педагогічних ВНЗ соціальної практики як обов’язкового компонента професійної підготовки вчителя початкових класів.