Павленко Роман Володимирович. Методика комплексного аналізу прибутковості банку та шляхи її вдосконалення

Краткое описание

Павленко Роман Володимирович. Методика комплексного аналізу прибутковості банку та шляхи її вдосконалення: дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2004

Павленко Р.В. Методика комплексного аналізу прибутковості банку та шляхи її вдосконалення. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.04 бухгалтерський облік, аналіз та аудит. Київський національний економічний університет, 2004.
Дисертацію присвячено удосконаленню методики комплексного аналізу прибутковості банку. Запропонована загальна класифікація факторів, які можуть впливати на рівень прибутковості банку. Доведено, що об’єктивна оцінка ринкової позиції та ефективності діяльності банку вимагає порівняння з банками-конкурентами через використання декількох взаємодоповнюючих показників. Розроблено новий підхід до комплексного аналізу прибутковості банку, заснований на використанні системи показників. Це дає змогу оцінити банк як з використанням загальних показників прибутковості, так і з позицій роботи окремих бізнес-напрямків, підрозділів, банківських продуктів, клієнтів, персоналу та аналізу рентабельності проектів. Узагальнено методичні підходи щодо аналізу прибутковості бізнес-напрямків, розроблено методики факторного аналізу прибутковості роботи окремих підрозділів, методики факторного аналізу та оцінки прибутковості обслуговування клієнта, факторного аналізу доходу від інкасового обслуговування клієнтів, витрат на утримання персоналу, витрат на відрахування в резерви під кредитні операції. У роботі представлено схему інформаційного забезпечення аналізу впливу факторів на показники прибутковості, яка дозволяє визначити потоки даних для забезпечення інформаційної бази проведення аналізу.
Доведено об’єктивну необхідність створення у банках України підсистеми управлінського обліку та запропонована до практичної реалізації схема його організації. Розроблена структурно-логічна модель поетапного процесу формування в управлінському обліку фінансового результату по продуктах, підрозділах та бізнес-напрямках. Узагальнено методичні підходи щодо організації процесу стратегічного аналізу, планування та прогнозування прибутковості банку. Розроблена методика використання показника мінімальної достатньої маржі у процесі прогнозування і планування діяльності банку. Запропонована планово-звітна форма дає можливість по ланцюгу впливів оцінити вплив фінансових факторів на прибутковість.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні методичних засад та інструментарію комплексного аналізу прибутковості банку. Проведена робота дала змогу сформулювати низку висновків теоретичного та науково-прикладного характеру, котрі забезпечують вирішення завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети.

В умовах посилення банківської конкуренції, підвищення внутрішніх вимог до ефективності діяльності банківської системи України, значення і роль економічного аналізу в системі складових управління сучасним банком, суттєво зростає. Дисертаційне дослідження підтвердило, що розвиток теоретико-методичних засад і прикладних рекомендацій комплексного аналізу показників прибутковості є необхідною умовою підвищення ефективності банківської системи України в цілому.
Прибутковість та ефективність діяльності банківських установ є основними складовими процесу формування фінансово стійкої банківської системи України. Дослідження сутності прибутковості банківської установи як основного критерію ефективності її діяльності необхідна умова подальшого удосконалення системи обліку, аналізу та управління.
Висока прибутковість роботи банку є результатом ефективної взаємодії кожного компонента системи організації сучасного банку: побудови оптимальної структури його балансу; цільової спрямованості роботи персоналу; високого рівня обслуговування клієнтів; наявності сучасних банківських технологій; ефективного управління та багатьох інших чинників. Теорія комплексного аналізу надає широкі можливості до об’єктивного аналізу показників прибутковості, що дає підстави стверджувати про обов’язковість використання цієї методики в управлінні діяльністю сучасного банку.
Реалізація принципів та методик аналізу прибутковості вимагає чіткої ідентифікації та класифікації факторів, що спричиняють визначальний вплив на рівень прибутковості. Запропонована загальна класифікація факторів з подальшим переходом від загального до конкретного. Ця класифікація дозволяє системно вирішувати питання управління внутрішніми факторами та одночасно контролювати величину і динаміку впливу зовнішніх факторів. При цьому реалізується принцип забезпечення адекватної реакції внутрішніх факторів у відповідь на негативний вплив зовнішніх факторів.
Важливим елементом об’єктивної оцінки ефективності діяльності банку виступає порівняння його показників прибутковості з відповідними показниками банків-конкурентів. Доведено, що при проведенні конкурентного аналізу необхідно чітко розуміти природу того чи іншого значення показника прибутковості банка-конкурента, а при загальній оцінці його стану - спиратися на аналіз декількох взаємодоповнюючих показників.
Вивчення та систематизація досвіду країн з розвинутою економікою та дослідження вітчизняної теорії і практики банківської справи доводить недостатність спроб аналізувати діяльність банку спираючись виключно на загальні показники його оцінки. Рішення цього питання вимагає реалізації комплексного аналізу прибутковості банку та розширення інформаційного поля через формування підсистеми управлінського обліку. Розроблена збалансована система напрямів проведення комплексного аналізу прибутковості банку, що дає змогу оцінити та управляти станом та динамікою загальних показників прибутковості, показників прибутковості роботи окремих підрозділів, банківських продуктів, клієнтів, персоналу та аналізу прибутковості впровадження проектів. Запропоновані напрямки дозволяють ефективно управляти поточною і стратегічною діяльністю банківської установи в цілому.
Дослідження кожного з напрямків проведення комплексного аналізу прибутковості вимагає збалансованого використання різноманітних факторних моделей. Комплексна оцінка результатів аналізу має враховувати вагомість, поточний та перспективний ступінь впливу кожного показника прибутковості та факторів, що визначають його рівень, на загальну прибутковість банку. Під час дослідження сформована та запропонована до використання цілісна система аналітичних показників за кожним з напрямів проведення комплексного аналізу прибутковості. При цьому враховуються основні взаємозалежності між напрямками комплексного аналізу та показниками, що використовуються при його проведенні, оцінюється відокремлений вплив їх основних характеристик (таких як вартість, строк, валюта, ризик) на значення показників прибутковості.
Сучасна концепція організації інформаційного забезпечення процесу управління об’єктивно доводить необхідність запровадження в банках України підсистеми управлінського обліку. Характерною ознакою управлінського обліку має бути структурований взаємозв’язок його складових: планування, контролю, обліку та аналізу. Доведено, що організація системи управлінського обліку вимагає класифікації бізнес-процесів, що дозволяє впровадити відповідну методику обліку та рознесення доходів і витрат, методику визначення результатів діяльності в необхідному розрізі і надасть можливість сформувати звітність по кожному підрозділу. Одночасно рекомендовано запровадити інтегровану інформаційну систему, яка в особливих випадках має надавати можливість проведення аналізу впливу на результати діяльності банку трансакцій окремих клієнтів або оцінювати наслідки проведення окремих платіжних документів.
Управлінський облік як складова інтегрованої системи обліку в банку повинна бути оптимально організована і задовольняти інформаційні потреби будь-якого рівня управління. Підтверджено, що управлінський облік забезпечує вимір доходів і витрат в банківських продуктах, що дозволяє розподіляти доходи і витрати по кожному підрозділу, видам продуктів, тобто в центр уваги ставляться ключові компоненти роботи банку продукти, клієнти, філії, окремі бізнес-напрямки та підрозділи. Розроблена схема організації управлінського обліку забезпечує калькулювання собівартості продуктів і вперше дозволить комплексно вирішити питання формування в управлінському обліку фінансового результату по продуктах, підрозділах та бізнес-напрямках. Вона спирається на структурно-логічну модель поетапного процесу формування в управлінському обліку фінансового результату, організацію розподілу статей доходів та витрат в розрізі рахунків бухгалтерського обліку за кожним з об’єктів управлінського обліку.
Розробка методики визначення фінансових результатів в управлінському обліку вимагає запровадження процесно-орієнтованої технології ведення бізнесу, а саме опису кожного процесу з надання продукту. Доведено, що це дозволяє визначити ступінь участі кожного підрозділу в процесі, визначити вагомість кожного етапу, зафіксувати її, визначити вартість. Визначення ролі бізнес-підрозділів в процесі реалізації банківського продукту дозволяє розподілити доходи і витрати по всьому ланцюгу основних об’єктів управління: напрямки бізнесу підрозділи продукти. Рекомендована стандартизація процесів дозволяє визначити частку участі кожного підрозділу через частку його трудовитрат у цьому процесі, а це дозволяє розрахувати вартість кожного етапу та сам процес в цілому. Таким чином створюється інформаційна основа калькулювання собівартості та визначення результату в необхідних розрізах.

Основними цілями складання управлінської звітності є допомога керівництву банку в прийнятті рішень при виконанні управлінських функцій. Запропонований поділ форм управлінської звітності за типом складання на централізовані та децентралізовані. Централізовані форми складаються на підставі інформації Центрального інформаційного сховища даних або інших баз даних виключно на рівні головного офісу банку. Децентралізовані форми складаються на підставі інформації звітних форм, що надходять від установ банку. Підтверджено, що система управління банком повинна передбачати максимальну централізацію функції складання форм звітності з метою посилення ефективності управління, зменшення операційних ризиків і витрат.
У формуванні підсистеми управлінського обліку важливе значення відводиться плануванню прибутковості банківської установи. Планування вирішує задачу визначення цілей розвитку банку і конкретних шляхів їх реалізації на різних рівнях деталізації і часових інтервалах його діяльності. Доведено, що наявність повноцінної та адекватної інформаційної бази управлінського обліку дозволяє використовувати методи комплексного аналізу при плануванні діяльності банку. Методика комплексного аналізу в цьому аспекті виступає найоптимальнішим інструментом з огляду на всебічне охоплення майбутньої ефективності діяльності. Рекомендовано здійснювати планування на базі розробленої методики з використанням показника мінімальної достатньої маржі та факторів, що її визначають, що дозволяє отримувати планові показники з орієнтацією на досягнення стратегічних цілей. Запропонована планово-звітна форма дозволяє по ланцюгу впливів оцінювати та передбачати вплив кожного фінансового фактору на кінцеві показники прибутковості. Таким чином, досягається мета планування прибутковості банку з урахуванням максимально можливої кількості факторів, що визначають процентні і непроцентні доходи та витрати банку, структуру його активів та пасивів, всю деталізовану діяльність банку на період, що планується.