ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ (на матеріалі вивчення іноземної мови)

Краткое описание

Н А Ц І О Н А Л Ь Н И Й П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й У Н І В Е Р С И Т Е Т
імені М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ПИНДИК Олена Георгіївна
УДК 378.026 057.87

П Е Д А Г О Г І Ч Н І У М О В И Р О З В И Т К У
П І З Н А В А Л Ь Н О Ї А К Т И В Н О С Т І С Т У Д Е Н Т І В ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ
(на матеріалі вивчення іноземної мови)

13. 00. 09 теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Мороз Олексій Григорович
доктор педагогічних наук,
професор, академік
АПН України

Київ - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП.. ..3

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Сутність поняття пізнавальна активність” у психолого-педагогічній літературі 12
1.2 Місце і роль мовної підготовки у розвитку пізнавальної активності студентів ......35
1.3 Обґрунтування педагогічних умов розвитку пізнавальної активності студентів у процесі вивчення іноземної мови 48
Висновки до розділу 1..105

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

2.1 Організація експериментальної роботи ..108
2.2 Реалізація педагогічних умов розвитку пізнавальної активності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю 130
2.3 Дидактична ефективність мінімаксного навчання іноземної мови .... 144
Висновки до розділу 2.. .......................................................................... 165

Загальні висновки. 171
Список використаних джерел.. 179
Додаток: навчальні тексти, блок - схеми, таблиці. 194

ВСТУП

Розвиток міжнародних стосунків України з іншими державами світу на культурному, економічному та політичному рівнях вимагає від громадян нашої країни якісного підвищення ступеня володіння іноземними мовами. Другий Всеукраїнський з'їзд освітян визначив необхідність здійснення заходів щодо забезпечення розвитку освіти як науково-пізнавального інституту суспільства; передбачив започаткувати розробку на загальнодержавному рівні науково-освітньої програми "Наукова організація пізнавального процесу"; забезпечити передумови для саморозвитку; визначити державні підходи до формування мережі навчальних закладів із вивченням офіційних мов ООН, Ради Європи; формування умов вивчення різних іноземних мов, що є складовою частиною національної безпеки України. Перебудова соціально-економічних і політичних умов розвитку суспільства, його демократизація й гуманізація, відродження духовності, загальнолюдських цінностей, національної культури, традицій народу України, перехід до ринкових економічних відносин вимагають перебудови та подальшого розвитку системи освіти. Підготовка спеціалістів, здатних до ініціативної, самостійної професійної діяльності у швидкозмінних соціально економічних умовах суспільства й виробництва, формування у них творчого мислення є завданням вищої школи. Одним із напрямів удосконалення системи освіти, що веде до поліпшення якості профосвіти, є активізація пізнавальної діяльності, основним критерієм якої є сформованість пізнавальної активності.
Один із істотних недоліків існуючих методів вивчення іноземної мови у вищих навчальних закладах України полягає в тому, що викладачі намагаються дати студентам якомога більше навчального матеріалу за час, що відведений навчальною програмою на вивчення мови у вузі. Слід відмітити, що при досить високих вимогах до вивчення іноземної мови, які продиктовані сучасним політичним і особливо економічним станом у світі, у навчальних планах вузів, де вивчення іноземної мови відноситься до циклу нефахових гуманітарних дисциплін, відводиться дуже мало аудиторного часу, тобто того часу, що проводиться під керівництвом викладача. Аналіз педагогічного досвіду і зміст психолого-педагогічної літератури дає можливість виділити основні причини зниження пізнавальної активності студентів у процесі вивчення іноземної мови, а саме:
- недооцінка викладачем мимовільного запам'ятовування і переоцінка систематичного, багатократного повторення при оволодінні мовою;
- недостатність застосовуваних заходів з метою активізації запам'ятовування;
- обмеженість навчального часу;
- недооцінка ролі самостійної роботи студентів.
Існуючий розрив між сумою знань, призначених для вивчення, та можливістю їх засвоєння може бути подоланий, головним чином, шляхом розвитку пізнавальної активності студентів, розвитку в них здатності самим регулювати процес засвоєння нових знань. Це є одним із основних напрямів удосконалення системи вищої освіти.
Аналіз психолого-педагогічних досліджень дає можливість розглядати розвиток пізнавальної активності студентів у процесі вивчення іноземної мови як педагогічну проблему щодо вищих закладів освіти немовного профілю і зробити висновок про те, що пізнавальна активність є одним з основних критеріїв якості підготовки фахівців, а ефективне її формування можливе тільки за умов оптимальної організації процесу навчання в цілому, і, зокрема, процесу викладання курсу іноземної мови. Таким чином, завдання вищого навчального закладу дати можливість студентам досконало оволодіти розмовною іноземною мовою, професійною термінологією.
Актуальність проблеми, її теоретична і практична значущість, а також недостатнє її наукове опрацювання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: ”Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю” (на матеріалі вивчення іноземної мови).
Розробка проблеми розвитку у студентів пізнавальної активності у процесі вивчення іноземної мови складна і багатогранна. У вузівській дидактиці та методиці викладання вона ще не знайшла достатнього висвітлення і не стала об’єктом спеціального дослідження, хоча чимало авторів і торкались її (С. Архангельський, Н. Олександров, Г. Гусєв, М. Зайченко, Р. Нізамов, Н. Нікандров, Ю. Піменов та інші). Тому чимало питань, котрі потребують уважного дослідження, поки що не знайшли належного висвітлення, а саме: чітке відокремлення понять пізнавальної діяльності та пізнавальної активності; формування різних видів пізнавальної активності; формулювання ролі самостійної роботи у підвищенні пізнавальної активності і, нарешті, визначення методики формування умінь та навичок самостійної роботи, яка відіграє вирішальну роль у процесі розвитку пізнавальної активності; визначення педагогічних умов розвитку пізнавальної активності студентів немовних вузів у процесі вивчення ними іноземної мови.
Проблеми розвитку і формування творчої особистості, активізації пізнавальної діяльності і творчості у процесі навчання розглядались педагогами-класиками Я.А. Коменським, І.Г Песталоцці, А. Дістервегом, І.Ф. Гербартом, Г.С. Сковородою, К.Д. Ушинським, В.О. Сухомлинським. Удосконаленню навчального процесу у вищий школі присвячені праці А.М. Алексюка, С.А. Архангельського, Ю.К. Бабанського, А.А. Вербицького, В.М. Вергасова, В.А. Козакова, М.Д. Ярмаченка та інших. Проблеми професійної підготовки і розробки моделі спеціаліста аналізують Н.М.Буринська, В.С.Заслуженюк, І.А.Зязюн, Л.Г.Коваль, Н.Г. Ничкало, З.А. Решетова, Н.А.Селезньова, Н.Ф. Тализіна, О.Г. Мороз, М.І. Шкіль.
Питання формування пізнавальної діяльності, активізації і мотивації навчання розглядають А.І. Дьомін, Л.І. Божович, О.В. Киричук, В.А.Козаков, В.І. Лозова, А.К. Маркова, А. М. Матюшкін, О.Я.Савченко.
Проблеми пізнавальної активності на рівні дисертаційних досліджень вивчали С.О. Кашин, Н.С. Литвиненко, М.О. Мамажанов, Г.І. Остапенко, Р.А. Рискулов, Ю.С. Савченко, К.Х. Сапашева; зокрема, питання пізнавальної самостійності висвітлювали Г.А. Гаврилова, Н.Г. Дідусь, С.І. Марченко, Р.В. Олійник, В.Х. Хаммухамедова, пізнавального інтересу - С. Смаїлов, Н.В. Маклакова та інші.
Самостійна діяльність, її стимулювання, індивідуалізація, організація методики формування вмінь та навичок самостійної роботи, місце самостійної роботи у розвитку пізнавальної активності, дослідження наступності між шкільним і вузівським навчанням та готовність абітурієнтів до навчання у вузі розглядаються у роботах О.Г. Мороза, О.Б. Плотнікової, Л.Т. Ніколенко, В.І. Орлова, Н.А. Ерастова, О.Гринька, Л.С.Баршая, П.І. Підкасистого, Л.Г.Вєткіна, Г.В.Кудрявцева, Н.А. Половнікової, М.І. Махмутова, Ю.П. Правдіна, Г.Н. Кулагіної, В.А. Козакова, Г.І. Щукіної, І.Ф. Харламова.
Тема дисертаційного дослідження відповідає темі наукового напрямку Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Ступенева підготовка у системі вищої освіти України” та затверджена Вченої Радою університету (протокол № 7 від 28.02.2002р.). Тему дисертації узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології України (протокол № 2 від 25.02.2003р.).
Таким чином, об'єктом дослідження є розвиток пізнавальної активності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю.
Предмет дослідження: педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю під час вивчення іноземної мови.
Мета дисертаційного дослідження: теоретичне обґрунтування і експериментальна перевірка системи факторів та педагогічних умов, що істотно сприяють розвитку пізнавальної активності студентів у процесі вивчення іноземної мови у вищих навчальних закладах економічного профілю.
В основу нашого дослідження покладена гіпотеза: розвиток пізнавальної активності студентів у процесі вивчення ними іноземної мови буде успішним, якщо дотримуватись таких педагогічних умов: впровадження мінімаксного підходу до вивчення іноземної мови (який передбачає застосування алгоритмів розв’язання лексико-граматичних завдань) та здійснення оптимальної організації самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів економічного профілю.
Для досягнення мети і перевірки гіпотези необхідно розв’язати такі завдання дослідження:
1) на основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури розкрити сутність поняття пізнавальної активності студентів;
2) науково обґрунтувати педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів у процесі вивчення іноземної мови;
3) провести експериментальну перевірку педагогічних умов, які забезпечать розвиток пізнавальної активності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю;
4) підготовити методичні матеріали щодо розвитку пізнавальної активності студентів у ході вивчення іноземної мови у вищому навчальному закладі економічного профілю.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань застосовували комплекс теоретичних та емпіричних методів:
· теоретичний аналіз філософської, психологічної, загальнодидактичної та методичної літератури з метою вивчення та аналізу стану розробки питання розвитку пізнавальної активності;
· педагогічне спостереження за навчальним процесом; анкетування, бесіди, тестування; метод теоретичного моделювання для зібрання фактичного матеріалу і написання програми експериментального дослідження;
· педагогічний експеримент з метою експериментальної перевірки ефективності запропонований педагогічних умов;
· методи математичної статистики для якісного та кількісного аналізу результатів педагогічного експерименту.
Експериментальна база: дослідно - експериментальна робота здійснювалась на базі Вінницького інституту регіональної економіки та управління.
Наукова новизна отриманих результатів дослідження дослідження полягає в тому, що:
- вперше науково обґрунтовано педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю на матеріалі вивчення іноземної мови (застосування оптимальної організації самостійної роботи як окремого чинника розвитку пізнавальної активності студентів та розробка і впровадження мінімаксного підходу до вивчення іноземної мови, що підвищує інтерес до пізнавальної діяльності, рівень володіння мовою та інтенсифікує навчання);
- більш глибоко визначенно теоретико-методологічних питання проблеми розвитку пізнавальної активності студентів;
- поглиблено розуміння значення мовної підготовки у розвитку пізнавальної активності студентів у світлі структурної лінгвістики;
Вірогідність одержаних результатів забезпечена всебічним теоретичним аналізом проблеми, науково обґрунтованим використанням методів дослідження, адекватних предмету, меті і завданням дослідження; якісним і кількісним аналізом дослідних даних, експериментальною перевіркою та успішним упровадженням розроблених рекомендацій у навчальний процес вищих навчальних закладів.
Етапи проведення дослідження:
1998-1999рр. опрацювання філософської та психолого-педагогічної літератури, обґрунтування вибраної проблеми дослідження; визначення його об’єкту, предмету, мети та завдань;
1999-2000рр. визначення етапів проведення експерименту, підготовка методичного матеріалу, підбір текстів, складання алгоритмів, підготовка експериментальних та контрольних груп і викладачів, які будуть проводити експеримент; проведення і аналіз результатів констатуючого експерименту;
2000-2003рр. - проведення формуючого експерименту, діагностика і аналіз результатів на всіх етапах експериментальної перевірки педагогічних умов розвитку пізнавальної активності студентів; теоретичне обґрунтування отриманих результатів; розробка методичних рекомендацій щодо розвитку пізнавальної активності студентів у процесі вивчення іноземної мови.
Методологічною основою дослідження стали положення теорії пізнання про активність суб’єкта, згідно з якими індивідуальні пізнавальні здібності особистості формуються в діяльності й відтворюються у своїй структурі та динаміці, її основні властивості; положення теорії системного підходу до вивчення педагогічних об’єктів і процесів, діяльнісний підхід у навчанні. Навчально-пізнавальна діяльність є процесом, що містить у собі суперечності, розв’язання яких на основі паритетних взаємовідносин між суб’єктами педагогічної діяльності через формування пізнавальної діяльності веде до розвитку здібностей особистості як учасника цього процесу;
Теоретичною основою дослідження стали ідеї сучасних концепцій навчання, висновки вітчизняних і зарубіжних педагогів, психологів щодо всебічного та гармонійного розвитку особистості, активізації пізнавальної діяльності учнів та студентів: теорія цілісного підходу до формування пізнавальної активності, активізація і мотивація навчання (Л.І. Божович, В.А. Козаков, В.І. Лозова, А.К. Маркова), питання пізнавальної самостійності (Г.А. Гаврилова, Н.Г. Дідусь, С.І. Марченко), теорія активності, діяльності, формування умінь і навичок (Г.І. Щукіна, М.І. Махмутов, Г.В. Кудрявцева, Ю.П. Правдін). У ході роботи над темою дослідження враховувались останні досягнення педагогічної науки, зокрема, вдосконаленість організаційної структури вищої освіти, впровадження системи ступеневої підготовки фахівців, реалізація системного підходу до дослідження проблем педагогіки вищої школи.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що запропонований мінімаксний підхід до вивчення англійської мови у вищому навчальному закладі та впроваджена оптимальна організація самостійної роботи студентів сприяють успішному розвитку пізнавальної активності студентів, подоланню проблем навантаження на пам’ять і тим самим сприяють підвищенню ефективності навчального процесу; розроблена методика дає змогу діагностувати рівень пізнавальної активності і рівень іномовленнєвої підготовки студентів та також виявити індивідуально-психологічні особливості їхньої навчально-пізнавальної діяльності; представлені шляхи та рекомендації щодо педагогічного управління рівнями розвитку пізнавальної активності студентів на основі врахування специфіки навчального предмета й особливостей вивчення іноземної мови у вищому закладі освіти немовного профілю.
Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалась шляхом оприлюднення їх на міжвузівських науково-практичних та науково-методичних конференціях: Впровадження у навчальний процес методів проблемного навчання студентів” (3 лютого 2000р.); XVI науково-практична конференція вищих медичних закладів освіти Вінницького регіону (16 червня 2000 р.); Проблеми і методи самостійної роботи студентів у навчальному процесі” (19 березня 2001р.); Проблеми розвитку регіонального бізнесу та управління” (19 квітня 2002 р.); Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики” (2002р); Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми загальнопедагогічної підготовки майбутніх вчителів” (16-18 квітня 2002). Основні положення і результати дослідження відображено у 10 працях: у збірнику наукових праць Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського, Харківського державного педагогічного університету імені Г. Сковороди, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Основні результати дослідження ефективно впроваджуються у навчальний процес Національного медичного університету (довідка № 03/1514 від 23.12.2002р.), Вінницького інституту регіональної економіки та управління (довідка № 01/183 від 28.01.2003р.), Київського національного торгівельно-економічного університету (довідка № 23/01/469 від 30.06.2003р.), Вінницького державного аграрного університету (довідка № 12/07 1879 від 27.06.2003р.).

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків, які містять зведені протоколи проведення експерименту, алгоритмічні та евристичні програми, навчальні тексти.

Список литературы

З а г а л ь н і в и с н о в к и

У дисертаційному дослідженні проведено теоретичне узагальнення і здійснені нові підходи до вирішення наукової проблеми розвитку пізнавальної активності студентів, що передбачають визначення педагогічних умов реалізації діагностичного підходу до педагогічного управління процесом розвитку пізнавальної активності студентів вищих закладів освіти немовного профілю у процесі вивчення ними іноземної мови.
Проведене дисертаційне дослідження, аналіз результатів констатуючого і формуючого експериментів дають підставу зробити загальні висновки, які в цілому підтверджують правильність висунутої гіпотези дослідження:
1. Теорія і практика розвитку пізнавальної активності студентів у процесі вивчення ними іноземних мов вказують на те, що у психолого-педагогічній літературі лише частково висвітлено питання, що є предметом нашого дослідження; методичні посібники, які стосуються окремих сторін проблеми формування та розвитку пізнавальної активності, не достатньо розкривають питання урахування педагогічних умов у процесі розвитку цього виду активності. У процесі теоретичного дослідження були чітко визначені зміст та об’єм , структура, види, показники та критерії пізнавальної активності; розкриті теоретико-методологічні основи проблеми розвитку пізнавальної активності студентів.
2. Як риса особистості пізнавальна активність відбиває психологічну і практичну готовність (прагнення і здібності) до пізнання, що передбачає: певні мотиви діяльності, володіння засобами пізнавальної діяльності - опорними знаннями і методами пізнання (прийоми розумової діяльності, навички самостійної пізнавальної діяльності). Все це визначає якість діяльності, яка зумовлена ставленням людини до неї; активність передбачає самодіяльність людини, вибір об’єктів, засобів, форм діяльності, яка полягає у визначенні оптимальних шляхів для досягнення поставленої мети. Звичайно, що з проблемою пізнавальної активності досить тісно пов’язана проблема пізнавального інтересу та мотивації навчання. Актуальність цього питання зумовлена тим, що мотив визначає, чим керується студент, коли виконує навчальне завдання, заради чого він його виконує. Отже у процесі визначення сутності поняття пізнавальна активність” головна увага звернута на розвиток пізнавальних мотивів, які становлять основу оволодіння мислительними операціями, а разом з тим сприяють розвитку пізнавальної активності студента.
3. Для успішного розвитку пізнавальної активності актуальним є питання структурної організації пізнавальної активності. Ми сформулювали три її утворюючих компоненти: мотиваційний (загальна спрямованість студента на пізнання, навчальну діяльність; позитивне ставлення до пізнавальної діяльності; сформованість пізнавальної потреби як відчуття внутрішньої необхідності в навчально-пізнавальній діяльності), операційний (мислительні операції та розумові вміння; властивості мислення; мовно-розумова діяльність) і особистісний (якості особистості, які стимулюють вияв та розвиток пізнавальної активності; допитливість; вдумливість; самовдосконалення). Отже розвиток пізнавальної активності студентів це розвиток позитивного ставлення до процесу пізнання та навчальної діяльності; здатності і прагнення до енергійного виконання діяльності; самостійності, самодіяльності, саморегуляції; усвідомлення сутності діяльності; розвиток волі особистості, цілеспрямованості, творчості та уміння бачити сутність питань; потреби у самоосвіті. Успішність розвитку пізнавальної активності діяльності можлива при дотриманні таких педагогічних умов як ведення навчання за мінімаксом та оптимальній організації самостійної роботи студентів.
4. Вирішальну роль у розвитку пізнавальної активності відіграє самостійна робота студентів, зокрема визначення ролі й місця самостійності у процесі розвитку пізнавальній активності. По-перше, ми виділили самостійність як окремий автономний принцип. По-друге, стверджуємо, що самостійність завжди вимагає активності, а активність не обов’язково повинна поєднуватись із самостійністю, але навчально-пізнавальна діяльність, яка базується на самостійності студентів, сприяє росту їх пізнавальної активності. Таким чином, самостійність і активність є умовами та засобами досягнення мети навчання. Оскільки ми показуємо шляхи розвитку пізнавальної активності на матеріалі вивчення англійської мови, то зазначаємо, що у немовних вузах вивчення іноземної мови носить другорядний характер, тому цю дисципліну студентам немає потреби знати на тому ж рівні як профілюючі предмети, за цих обставин дуже важливо правильно організувати і регламентувати самостійну діяльність студентів так, щоб вона виступала внутрішнім і зовнішнім стимулом для студентів.
5. На основі вищезазначених теоретичних положень розроблена низка змістово-організаційних, практично-методичних, теоретико-лінгвістичних та психолого-педагогічних умов і заходів, які забезпечували на етапі формуючого експерименту більш успішний розвиток пізнавальної активності студентів. Ми запропонували мінімаксний підхід до викладання граматичного матеріалу з англійської мови: коли самостійна робота буде організована так, щоб було менше діяльності викладача і більше студента і, відповідно, було б менше навантаження на пам'ять. Ми виділяємо три типи самостійної роботи: відтворюючого характеру, пізнавально-пошукового типу, творчого типу. У ході викладання матеріалу мінімаксним методом ми активізували два перших види самостійної роботи. Таким чином, під процесом розвитку пізнавальної активності ми розуміємо складну систему, яка інтегрує важливі якісні характеристики пізнавальної діяльності: пізнавальна самостійність, пізнавальна ініціативність та повнота і мобільність щодо знань, умінь та навичок у сфері реалізації цієї діяльності. Пізнавальну самостійність визначаємо за ступенем виявлення вміння розпізнавати, визначати й розв’язувати суперечності, що виникають у процесі навчальної діяльності студента; пізнавальну ініціативність розуміємо як виражене бажання студента виконувати все нові і нові завдання без примусу з боку викладача, як свідомий потяг особистості до самоосвіти, самостійного збільшення студентом обсягу додаткової літератури; повноту і мобільність знань з дисципліни визначаємо за наявністю або відсутністю прогалин у знанні програмного матеріалу (здатність переносити алгоритм, ступінь оволодіння знаннями, уміння, навички понад програмного матеріалу). Деякі науковці ототожнюють поняття пізнавальна самостійність і пізнавальна активність, але ми доводимо у третьому параграфі, що пізнавальна самостійність - це одна з її інтегральних якостей і розглядаємо рівні пізнавальної активності (нульова, репродуктивна, пошукова і творча) і їх взаємозв’язок з інтегральними якостями пізнавальної активності. Отже, добре організована і правильно регламентована самостійна робота відіграє вирішальну роль у розвитку пізнавальної активності студентів.
6. Оскільки самостійна діяльність студентів - це основна форма пізнавальної активності, то вона вимагає відповідної організації та управління. У ході впровадження мінімаксного підходу як однієї з умов розвитку пізнавальної активності ми враховували, що на ефективність самостійної діяльності студентів впливають такі фактори: економність за часом; наявність достатньої кількості навчальних текстів; чіткі вказівки викладача; безпосередня допомога викладача; обсяг матеріалу, що виноситься на СРС; систематичний контроль і самоконтроль; особливості особистості студента. Методику формування вмінь та навичок самостійної роботи ми розклали на більш вузькі поняття: методика встановлення мети; методика виявлення та аналізу вихідних даних; методика розробки способу досягнення мети; методика виконання дії; методика проведення самоконтролю; методика коректування способу досягнення мети; методика скоректованого виконання дії. Отже, основними умовами формування вмінь та навичок самостійної роботи є: усвідомлення кожним студентом мети і методів навчальної діяльності; вивчення кожного розділу навчального матеріалу закінчується контрольними завданнями; контрольні завдання повинні охоплювати весь матеріал, який контролюється, і висвітлювати якість і глибину оволодіння кожним студентом навчального матеріалу відповідно до поставлених цілей. Отже, зміст діяльності викладача з метою управління самостійною роботою студента полягає в тому, щоб вибрати, систематизувати, надати для сприйняття студентами навчальний матеріал, засоби і методи самоуправління та самоконтролю в процесі самостійної роботи над матеріалом, провести контроль якості навчання і відповідні коректуючи заходи. Водночас викладач створює творчу атмосферу і настрій на кожному занятті, забезпечує у повному обсязі кожного студента консультативною допомогою, спостерігає за роботою кожного студента.
Важливою проблемою на даному етапі оптимальної організації самостійної роботи студентів з іноземної мови є використання потенціалу мимовільного запам’ятовування. Велика кількість науковців вказують, що оскільки мимовільне запам’ятовування некероване, то його використання неефективне. На прикладі мінімаксного підходу ми доводимо, що спеціально і правильно організовані системи вправ роблять мимовільне запам’ятовування керованим, а відповідно і ефективним, оскільки при цьому немає надмірного навантаження на пам'ять.
7. У ході проведення експерименту були враховані всі теоретичні питання першого розділу, зокрема, у процесі експериментального впровадження мінімаксного підходу до вивчення іноземної мови було враховано питання структурної організації і специфіки поняття пізнавальна активність, роль самостійної діяльності студентів, методи формування вмінь та навичок самостійної роботи, роль довільного та мимовільного запам’ятовування та їх співвідношення. Для проведення експерименту була розрахована шкала вимірювання психолого-педагогічних якостей студента, визначена система вправ з кожної теми, виведені алгоритми до кожної граматичної теми. У ході експерименту були встановлені такі дані: рівень знань, умінь та навичок у студентів експериментальних груп вищий, а в контрольних групах значна кількість студентів не засвоїли навчальний матеріал; існує прямий зв’язок між кількістю засвоєних студентами граматичних явищ і часом, що відведений на самостійну роботу; існує значна залежність якості навчання іноземної мови студентами від психологічної установки. Були об’єктивно виміряні показники природних задатків пам'яті, швидкості запам’ятовування, вмінь та навичок з даного виду діяльності, працездатності. Таким чином, у ході інформаційно-статистичного аналізу була доведена ефективність мінімаксного підходу до навчання іноземних мов як однієї з умов розвитку пізнавальної активності студентів.
Отже, результати дослідження показали, що застосування мінімаксного підходу до викладання дисципліни допоможе уникнути головних недоліків сучасного вузівського навчання: передача надмірної кількості навчального інформації в аудиторії, відсутність оперативного зв’язку, будова навчального процесу не на базі засвоєного студентом навчального матеріалу, а на вимогах програми.
Було встановлено, що підсилення обсягу пам’яті людини можливо не за рахунок механічного запам’ятовування, а лише за рахунок оволодіння людиною методами мислення. Мислення це засіб скорочення інформації, тобто засіб вираження максимуму знань у мінімумі простору. Інформацію, яку повинна засвоїти людина можна поділити на дві частини: форму слова, знаки, за допомогою яких фіксується інформація і служить для людини сигналом про інформацію, яку несе це слово; зміст це сама інформація, істотні властивості реальних чи мислимих предметів. З метою збільшення ємкості пам’яті шляхом мислення людина намагається, узагальнюючи сукупність предметів за будь-якою ознакою, створити інформаційно ємнісні поняття, а це дає змогу меншою кількістю знаків (слів, букв) охопити більшу кількість інформації. Можливості логічної пам’яті людини практично безмежні. Цей мінімаксний закон пізнання лежить в основі мінімаксного підходу до навчання: у процесі навчання студентів необхідно максимальну кількість інформації виразити мінімальною кількістю слів, і виражену таким чином навчальну інформацію потрібно засвоїти, зробити надбанням пам’яті.
Таким чином, ми пропонуємо шляхи мінімізації навчального матеріалу:
1-й етап. Дати чіткі операційні визначення наукових понять та вказати алгоритми користування цими поняттями для розпізнавання предметів, явищ чи властивостей, що відображені у цих поняттях.
2-й етап. Знайти засоби узагальнення понять. Такими засобами є: класифікація понять, емпіричні та теоретичні закономірності між поняттями. Ці засоби збільшують ємність знакової системи і цим самим полегшують засвоєння людиною значною кількості інформації при мінімальній затраті механічної пам’яті.
3-й етап. Шляхом узагальнення понять та закономірностей створити теорію. Теорія це система понять і закономірностей, які відображають істотні властивості великої кількості реальних предметів, але виражені мінімальною кількістю знаків.
Отже, якість засвоєння навчальної інформації студентами у вузі можна підвищити, якщо перебудувати навчальний матеріал згідно з фундаментальним психолого - педеагогічним принципом принципом мінімаксу; організувати навчання студентів згідно гносеологічної теорії пізнання теорії поетапного формування розумових дій, тобто застосування мінімаксного підходу до навчання та оптимальної організації самостійної роботи студентів.

Проведене психолого-педагогічне дослідження проблеми розвитку пізнавальної активності студентів у процесі вивчення ними іноземної мови у вузі, природно, не вичерпує всіх аспектів. Подальшого теоретичного осмислення та експериментального вивчення потребують параметри контролю та засобів своєчасної корекції виявлених недоліків та усунення перешкод. Важливо також простежити вплив професійного аспекту на розвиток пізнавальної активності студентів та забезпечення наступності між вузівською і шкільною системами навчання на процес підвищення пізнавальної активності, а також визначення ролі в цьому психологічних, соціально-психологічних чинників, простежити особливості процесу формування пізнавальної активності студентів у приватних та державних вищих навчальних закладах.

С П И С О К
використаних джерел

1.

Абасов З.А. Познавательная активность школьников. //Советская педагогика, 1989. - №7, №5. С.40-43, 9-15

2.

Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1987. 335с.

3.

Аванесов В.С. Вопросы объективизации результатов обучения. М.: Наука, 1993. 220с.

4.

Аванесов В.С. Основы научной организации педагогического контроля в высшей школе. М.: Высшая школа, 1985. 166с.

5.

Акимова О.В. Педагогическое стимулирование как средство всестороннего развития личности будущего учителя: Автореферат
дисканд. пед. наук. К., 1989. 24с.

6.

Акимова О.В. Педагогічне стимулювання пізнавально-творчої активності студентів. Вінниця, 1991.- 47с.

7.

Активизация познавательной деятельности студентов. //Сборник статей Ленинградского педагогического института им. Герцена. -1973. - 118с.

8.

Активизация учебного процесса в педагогическом вузе. //Сборник научно-методической конференции Омского педагогического университета. - 1987.- 245с.

9.

Актуальные вопросы формирования интересов в обучении /Под ред. Г.И. Щукиной М.: Просвещение, 1984. 176с.

10.

Алексєєнко Т.А. Формування пізнавальної активності студентів в умовах блокової організації навчання: Дис... канд. пед. наук. - К., 1995. 205с.

11.

Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. К.: Радянська школа, 1981. 203с.

12.

Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. - К.: Вища школа, 1998.- 118с.

13.

Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: Курс лекцій модульного навчання. К., 1993. 220с.

14.

Алексюк А.М., Підкасистий П.І. Організація самостійної роботи
студентів в умовах інтенсифікації навчання. К.: Вища школа, 1993. 200с.

15.

Андрущак В.Н. Шляхи підвищення якості знань учнів. - Львів: Наука, 1973.- 245с.

16.

Ануфриев Т.Г. Активізація пізнавальної діяльності учнів при вивченні курсу.- К.: Вища школа, 1980.- 134с.

17.

Аристова Л.Н. Активность учения школьника. М.: Просвещение 1968. 139с.

18.

Артемов В.А. Эксперимент в психологии и методике обучения иностранным языкам \ Вопросы психологии и методики обучения иностранным языкам: Сб. статей Под ред. В.А. Артемова; И.В. Карпова; И.В. Рохманова. Н.: Учпедгиз, 1947.- С. 201-215

19.

Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса.- М.: Просвещение, 1982. 192с.

20.

Большой толковый психологический словарь / Ребер Артур. Том 1 (А-О): Пер. с анг. М.: Вече, АСТ, 2000. 592с.

21.

Баршай Л.С. Індивідуалізація пізнавальної самостійності. //Початкова школа, 1991, №12. С.18-20

22.

Белкин Е.Л. Дидактические проблемы управления познавательной деятельностью.- М.: Педагогіка, 1974.- 345с.

23.

Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педагогика, 1989. 190с.

24.

Блинов В.М. Эффективность обучения (Методологический анализ определения этой категории в дидактике).-М.:Педагогика,1976.-456с.

25.

Богоявленская Д.Б. Метод исследования уровней интеллектуальной активности // Вопросы психологии. 1971. - № 1. С. 144-146

26.

Вергасов В.М. Активизация мыслительной деятельности студента в высшей школе.- М.: Педагогика, 1979.- 234с.

27.

Вергасов В.М. Активизация познавательной деятельности студентов.- К.: Вища школа, 1978. 216 с.

28.

Верхола А.П. Оптимизация процесса обучения в вузе.- К.: Вища школа, 1978. 216 с.

29.

Веткин Л.Г. Развитие познавательной активности и самостоятельности учеников и студентов. М.: Педагогика, 1989. 256с.

30.

Вилькеев Д.В. Познавательная деятельность учащихся при проблемном характере обучения основам наук в школе. - Казань, 1967. 287с.

31.

Вісник державної інспекції закладів освіти. К., 1992. - №3. 83с. (сер. Вища освіта).

32.

Вісник республіканської інспекції вищих навчальних закладів. К., 1992. - №2. 48с. (сер. Вища освіта).

33.

Возможность активизации учебного процесса на уроках английского языка //Иностранный язык в школе, 1990, №5. С.64-68

34.

Возрасная и педагогическая психология. / Под ред. А.В.Петровского- М., 1979.- С. 189-202

35.

Выготский Л.С. Эмоции и их развитие в детском возрасте// Сбор. соч.- М.: Педагогика, 1982.- Т 2. 436с.

36.

Вузовское обучение: проблемы активизации. /Под ред. Бокуть Б.В. -К.: Вища школа, 1989.- 123с.

37.

Габдреев Р.В. Моделирование в познавательной деятельности студентов.- Казань, 1983.- 111с.

38.

Гаврилова Г.Л. Совершенствование усной иноязычной речи на продвинутом этапе языкового педагогического вуза. Автореф. Дис канд. пед. наук. 13.00.02 / Ленинградский педагогический институт. 1986.- 20 с.

39.

Галузяк В.М. Сметанський М.І. Шахов В.І. Педагогіка. Навчальний посібник. Вінниця: РВВ ВАТ Вінницька обласна друкарня”, 2001. 200с.

40.

Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології у вищій школі.-К.: Наука, 1995.- 256с.

41.

Гальонка О.В. Прийоми розвитку пізнавальної активності старшокласників //Українська мова і література в школі, 1987. - №11. С.58-64

42.

Гальперин П.Я. Психология мышления и учения о поэтапном формировании умственных действий. М.: Педагогика, 1966. 152с.

43.

Гелашвили Н.И. Педагогические основы управления самостоятельной работой студентов в процесе обучения.: Дис докт. пед. наук. Тбилиси, 1987. 284с.

44.

Глас Дж., Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии / Общ. ред. Ю.Л. Адлер. Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1976.- 495с.

45.

Гнаткевич Ю.В. Форкун Н.С. Про деякі психологічні передумови інтенсифікації навчання активній лексиці. //Методика навчання іноземним мовам. - Випуск 9, 1980. С.19-24

46.

Гнитецкая Г.Е. Дидактическая эффективность комплексной системы организации самостоятельной работы студентов: Дис канд. пед. наук.- К.: 1990. 150с.

47.

Голицынский Ю. Грамматика. Сборник упражнений.- С-Пб: Каро, 2001.- 500с.

48.

Головин Б.Н. Язык и статистика.- М.: Просвещение, 1971.- 80с.

49.

Головко Л.Л. Формування досвіду самостійної діяльності студентів вищої сільськогосподарської школи: Дис. канд. пед. наук.- К., 2000. 190с.

50.

Гринько О. Проблеми стимулювання самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів. //Рідна школа, 1998, №5. С.8-10

51.

Гуревич П.Б. Теория и практика эксперимента в методике преподавания иностранных языков: Спецкурс Владимирский гос. пед. інститут им. П.И. Лебедева Полянского. Владимир, 1980. 140с.

52.

Державна національна програма Освіта”: України 21 століття. К.: Райдуга, 1994. 61с.

53.

Джералова Н.Б. К отбру словообразовательного минимума для чтения специальной литературы на иностранном языке// Иностранный язик в школе, Выпуск 11, 1976.- С. 39

54.

Ерастов Н.П. Методика самостоятельной работы.- М.: Мысль, 1985. 79с.

55.

Єлісовенко Ю.П. Самостійна практична робота за фахом як засіб забезпечення професійної готовності: Дис кан. пед. наук.- К., 1993. 167с.

56.

Жарова Л.В. О сущности самостоятельной деятельности учащихся //Активизация учебной познавательной деятельности учащихся. Межвузовский сборник научных трудов.- Л., 1984. 144с.

57.

Заволока Н.Г. Методологические и логико-гносеологические основы учебно-познавательного процесса.- К.: Вища школа, 1986.- 227с.

58.

Закалєта С.Г. Організація самостійної пізнавальної діяльності студентів (на матеріалі вивчення іноземної мови): Дис канд. пед. наук.- К.: 2000. 187с.

59.

Закон України Про вищу освіту” // Офіційний вісник України, № 8, 2002

60.

Зинченко П.И. Психологические аспекты обучению говорению на иностранном языке. М.: Просвещение, 1978.- 93с.

61.

Иванов Л. Повышать познавательную активность учащихся. //Народное образование., 1988, - №3. с.38-42

62.

Израилевич Е.Е. Качалова К.Н. Практическая грамматика английского языка.- М.: Торчиздат, 1953.- 554с.

63.

Ильясов И.И. Структура процесса учения.- М.: Издательство МГУ, 1986.-198с.

64.

Ительсон Л.Б. Математические и кибернетические методы в педагогике.- М.: Просвещение, 1964.- 248с.

65.

Каган В.И. Основы оптимизации процесса обучения в высшей школе.- М.: Педагогіка,1987.- 256с.

66.

Казаков В.А. Самостоятельная работа студентов как педагогическая проблема. К.: Вища школа, 1990. 115с.

67.

КаировИ.А. Педагогическая энциклопедия.-М.:Педагогика,1968.-580с.

68.

Калмыкова З.И. Продуктивное мышление как основа обучаемости М.: Педагогика, 1971. - 200с.

69.

Коменский Я.А. Великая дидактика // Избранные педагогические сочинения: в 2 Т. М.: Педагогика, 1982. 656с.

70.

Каніщенко