Передерій Аліна Володимирівна. Технічна підготовка спортсменів з наслідками церебрального паралічу з урахуванням особливостей рухової пам'яті (на прикладі легкої атлетики)

Краткое описание

Передерій Аліна Володимирівна. Технічна підготовка спортсменів з наслідками церебрального паралічу з урахуванням особливостей рухової пам'яті (на прикладі легкої атлетики) : Дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01 / Львівський держ. ін-т фізичної культури. — Л., 2002. — 138, [24] арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 123-138.

Передерій А.В. Технічна підготовка спортсменів з наслідками церебрального паралічу з урахуванням особливостей рухової пам’яті (на прикладі легкої атлетики). -Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт. - Львівський державний інститут фізичної культури. Львів, 2002 рік.
Метою є розробка та експериментальне обгрунтування програми технічної підготовки легкоатлетів-підлітків з наслідками церебрального паралічу, які спеціалізуються у швидкісно-силових видах легкої атлетики, з урахуванням особливостей рухової пам’яті. Об’єктом дослідження є тренувальний процес легкоатлетів-підлітків з наслідками церебрального паралічу. Предмет дослідження - технічна підготовка з урахуванням особливостей рухової пам’яті легкоатлетів-підлітків з наслідками церебрального паралічу. Методи:аналіз, синтез, узагальнення, аналогія, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, методи математико-статистичної обробки результатів. Новизна роботи полягає у тому, що вперше в теорії та практиці спортивної підготовки легкоатлетів з наслідками церебрального паралічу визначені особливості їх рухової пам’яті, обгрунтовані методичні прийоми урахування особливостей рухової пам’яті в процесі оволодіння технікою спортивних вправ, поглиблено положення щодо застосування специфічних методів оволодіння рухами особами з наслідками церебрального паралічу.
Розроблено програму навчання техніці спеціально-підготовчих вправ швидкісно-силового характеру, що враховує особливості рухової пам’яті. Програма дозволяє реґламентувати дозування навантаження, добирати методи навчання відповідно до технічної структури та складності вправ, етапу оволодіння технікою тощо. Експериментально доведено ефективність запропонованої програми технічної підготовки спортсменів з наслідками церебрального паралічу.

1. За даними науково-методичної літератури, специфіка рухових патологій спортсменів з наслідками церебрального паралічу потребує адекватної корекції технічної підготовки, зокрема врахування особливостей рухової пам’яті, що вважається перспективним напрямом системи підготовки в олімпійському спорті. Однак, зазначені підходи до методики технічної підготовки спортсменів з наслідками церебрального паралічу не знайшли загальнотеоретичного та методичного відображення у спеціальній літературі.
2. У якісній структурі рухової пам’яті спортсменів з наслідками церебрального паралічу переважають просторовий та стандартизований часовий компоненти. При адекватних змінах у методиці навчання найбільш точно відтворюються просторові характеристики руху. Адекватно відтворюються і часові характеристики рухів, але необхідність їх варіювання викликає нераціональні зміни в техніці вправи.
3. Для досягнення спортсменами з наслідками церебрального паралічу відповідної просторової точності рухів необхідне попереднє повторення вправи в межах від 8-10 до 14-15 разів. При використанні додаткових специфічних методів навчання адекватна результативність досягається при п’ятиразовому попередньому повторенні вправи.
4. Спортсмени з наслідками церебрального паралічу демонструють високу здатність запам’ятовувати і відтворювати тривалість рухів, диференціювати поняття повільніше” та швидше”, але виконання додаткових завдань прискорити чи впо-вільнити рух може спричиняти нераціональні зміни у техніці виконання вправи.
5. Для формування у спортсменів з наслідками церебрального паралічу індивідуальної оцінки тривалості вправи переваги має реальне цілісне виконання руху, на відміну від моделювання окремих часових інтервалів. При цьому результативність реального виконання руху (95%) достовірно перевищує результативність моделювання (70%) навіть при меншій кількості повторень.
6. Превентивне засвоєння спортсменами з наслідками церебрального паралічу ритму вправи, як в умовах комп’ютерного моделювання, так і в умовах імітації ритму, достовірно покращує точність його відтворення при реальному виконанні вправи. В умовах комп’ютерного моделювання точність відтворення ритму хвилеподібно змінюється: поступово досягає максимуму у 5-й спробі, дещо знижується і стабілізується на рівні, близькому до максимального для даного континґенту, у 9-10-й спробах виконання тестового завдання.
7. Авторська програма оволодіння технікою легкоатлетичних вправ створює передумови інтенсифікації навчання за рахунок оптимального поєднання різних методів навчання залежно від технічної структури і складності спортивної вправи та етапу її вивчення; забезпечує цілеспрямований розвиток здатності до сприйняття та відтворення окремих характеристик рухів з подальшою інтеґрацією їх диференційованих покращань.
8. Ефективність технічної підготовки спортсменів з наслідками церебрального паралічу більшою мірою обумовлюється врахуванням особливостей рухової пам’яті, раціональним поєднанням методів і оптимальним дозуванням навантаження, ніж рівнем їх загальної рухової підготовленості, про що свідчить відсутність достовірних (p<0,05) розбіжностей у показниках результативності виконання вправ спортсменами контрольної групи на першому і другому етапах перехресного педагогічного експерименту, як при поточному (69,5 та 70,2%), так і при підсумковому тестуваннях (74,9 та 75,2%).
9. Застосування експериментальної програми технічної підготовки, що грунтується на врахуванні особливостей рухової пам’яті, сприяє достовірному (p<0,05), більш вираженому, ніж без урахування зазначених особливостей, покращанню якості виконання спеціально-підготовчих вправ спортсменами з наслідками церебрального паралічу. На першому етапі педагогічного експерименту якість виконання вправ спортсменами експериментальної групи на 13,2 та 11,6% при поточному та підсумковому тестуваннях відповідно вища, ніж у спортсменів контрольної групи. Ще більш виражена різниця в якості виконання вправ, що вивчалися, встановлена на другому етапі педагогічного експерименту 17,3 та 17,5% при поточному та підсумковому тестуваннях відповідно.