Петухова Любов Євгенівна. Теоретико-методичні засади формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів

Краткое описание

Петухова Любов Євгенівна. Теоретико-методичні засади формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів : Дис... д-ра наук: 13.00.04 2009

Петухова Л.Є. Теоретико-методичні засади формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського. Одеса, 2009.
У дисертації вперше обґрунтовано теоретико-методичні концептуальні засади формування інформатичних компетентностей у вищому навчальному закладі; науково обґрунтовано сутність і структуру феномена «інформатичні компетентності майбутнього вчителя початкових класів». Визначено організаційно-педагогічні умови, критерії оцінювання (об’єм знань, практичні вміння, сформованість мотивації, рефлексія), компоненти (мотиваційний, змістовий, процесуально-діяльнісний, рефлексивний) інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів та рівні їх сформованості (ознайомлювальний, базовий, стандартизований, репродуктивно-пошуковий, продуктивний), а також різновиди інформатичних компетентностей (інформатично-збиральна, інформатично-перетворювальна, інформатично-зберігаюча, інформатично-презентувальна, інформатично-мережна).
Запропонованонову дидактичну модель формування інформатичних компетентностей на матеріалі курсу «Історія педагогіки» на основі інтеграції традиційних та інформаційно-комунікаційних форм і методів навчання. Вперше розроблений програмний продукт «Web-мультимедіа енциклопедія «Історія педагогіки» (авторське свідоцтво № 26160 від 21.10.08 р.), доступ до ресурсу: ), який був апробований під час проведення циклу лекційних, семінарських занять і самостійної роботи студентів за підтримки Wi-Fi технології, що забезпечила вільний доступ до мережі Інтернет.

У дисертації здійснено нове розв’язання проблеми формування інформатичних компетентностей, що виявляється у визначенні інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища та теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці дидактичної моделі формування означеного особистісного феномена майбутнього вчителя початкових класів на основі сучасної освітньої парадигми.

Вивчення відповідних наукових літературних джерел та узагальнення практики роботи вищої школи переконує, що традиційна організація навчання не забезпечує ефективного формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів, оскільки спрямована переважно на подолання певних труднощів: прогалини в раніше отриманих знаннях; недостатня інформаційна культура; невміння обрати правильний режим праці й відпочинку; відсутність навичок самостійно працювати над матеріалом; відсутність навичок контролювати свої знання і вміння; відсутність належного систематичного контролю за діяльністю; неадекватна самооцінка своїх можливостей; недостатня кількість консультацій, що відводяться на кожну з дисциплін педагогічного циклу; недостатній розвиток дослідницьких умінь; низький рівень розвитку абстрактного й аналітичного мислення та творчих здібностей студентів тощо.
Удосконалення процесу інформатичної підготовки у вищому навчальному закладі засобами інформаційно-комунікаційних технологій детермінується суперечністю між новою парадигмою освіти та недостатньою розробленістю необхідних теоретичних положень, наявною потребою практики вищої школи в науковому, навчальному і методичному забезпеченні комп’ютерної системи побудови індивідуальної траєкторії навчання. Своєчасність такого дослідження обумовлена, з одного боку, постійно зростаючим обсягом наукових знань, що генеруються людством, а, з іншого неспроможністю традиційної педагогічної системи забезпечити їх адекватне представлення у відповідних навчальних курсах.
Інформатичну компетентність розуміємо як здатність до реалізації системного обсягу знань, умінь і навичок набуття та трансформації інформації у різних галузях людської діяльності для якісного виконання професійних функцій та усвідомленого передбачення наслідків своєї діяльності. Доведено, що інформатична компетентність є відкритою системою, на розвиток і функціонування якої впливає комплекс зовнішніх і внутрішніх чинників. Інформатична компетентність фахівця є динамічною системою, що самоорганізується. Для її розвитку, згідно із законами синергетики, дію позитивних чинників необхідно підсилювати і залучати всі ресурси особистої самоорганізації (ціннісні настановки, загальнокультурний і фаховий рівень підготовки, його особистісні потреби, інтереси, якості і т. ін.) особистості. Інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище це сукупність знанієвих, технологічних і ментальних сутностей, які в синхронній інтеграції забезпечують якісне оволодіння системою відповідних знань. Інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище виступає третім повноправним суб’єктом сучасної дидактичної моделі навчання, що дозволяє ввести термін «трисуб’єктна дидактика». Трисуб’єктна дидактика це один із напрямів педагогічної науки про найбільш загальні закономірності, принципи та засоби організації навчання, який забезпечує свідоме та міцне засвоєння системи знань, умінь і навичок у межах рівноправних взаємин учня (студента), вчителя (викладача) та інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища. Інформаційно-комунікаційне педагогічне середовищерозуміється як здатна до саморозвитку системно організована сукупність засобів передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-програмного та організаційно-методичного забезпечення, орієнтована на задоволення освітніх потреб користувачів, що містить дидактичні, методичні матеріали, творчі завдання для студентів, елементи автоматизації управління навчальним процесом і обов’язкового надання можливості роботи з ресурсами глобальної мережі Інтернет.
У дисертації обґрунтовано структуру інформатичних компетентностей, у якій принциповим є виділення фундаментальних сутностей, що формуються переважно під впливом зовнішніх факторів (знання, навички, вміння, цінності, мотивація) і сутностей, які базуються на здібностях і задатках особистості та формуються переважно під впливом внутрішніх факторів (мотивація, комунікабельність, здатність до синергетичних проявів, адаптації, масштабування та інтерпретації, саморозвитку, інтеграції, перенесення знань із однієї галузі в іншу).

5. Критеріями оцінювання інформатичних компетентностей виступили: оволодіння знаннями в галузі інформаційно-комунікаційних технологій, сформованість умінь роботи з найпоширенішими офісними додатками та комп’ютерною мережею, здатність використовувати інформаційно-комунікаційні технології у професійній діяльності, сформованість мотивації до використання інформаційно-комунікаційних технологій для подальшої самоосвіти та у професійній діяльності, зокрема в навчальному процесі, розвиток рефлексії. Було визначено рівні (ознайомлювальний, базовий, репродуктивно-пошуковий, продуктивний, стандартизований) сформованості інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів.
6. У дисертації розроблено дидактичну модель, яка включає цілепокладання, змістово-процесуальний блок, інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище, фактори, а також механізми зворотного зв’язку. Змістово-процесуальний блок моделі передбачає три етапи реалізації (підготовчий, діяльнісно-розвивальний, рефлексивно-оцінювальний). Перший етап спрямований на вирішення завдань діагностики рівня сформованості знань, умінь і навичок у галузі інформаційно-комунікаційних технологій. Метою другого є, власне, організація самого процесу опанування необхідним об'єктом змістового матеріалу, формування здатності до адекватного сприймання, розуміння і оцінки педагогічних програмних засобів, уміння співвідносити можливості програмного засобу з можливими ситуаціями його доцільного використання, знаходити зв’язки між можливостями інформаційно-комунікаційних технологій і матеріалом з різних дисциплін, сформувати потребу в удосконаленні навичок пошукової роботи та використання мережних технологій. Третій, рефлексивно-оцінювальний, етап спрямований на опанування системи знань, умінь і навичок з інформаційно-комунікаційних технологій, розвиток здатності до визначення доцільності використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі, формування потреби у освоєнні засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Блок зворотного зв’язку виконує функції діагностування, прогнозування, проектування, організації відстеження і корекції результатів перебігу навчально-виховного процесу.
7. Стрижнем запровадженої в експериментальних групах дидактичної моделі навчання був розроблений інструментарій комп’ютерна програма «Web-мультимедіа енциклопедія «Історія педагогіки» (авторське свідоцтво № 26160 від 21.10.08 р., доступ до ресурсу: ). Механізм її функціонування включав: виконання державного освітнього стандарту навчання; поглиблення і розширення теоретичної бази курсу; урахування теорії, технології, техніки; використання систем віддаленого доступу до структурованої навчальної інформації для студентів і викладачів як у синхронному, так і в асинхронному режимах; можливість виділення навчальних одиниць; використання комп’ютерно-орієнтованих програм навчального і професійного призначення під час вивчення курсів педагогічного циклу; підвищення практичної значущості результатів навчання; створення умов для максимально повного розкриття здібностей студентів, формування необхідного рівня мотивації навчальної діяльності.
8. Організаційно-педагогічними умовами, які відповідають вимогам сучасної освітньої парадигми в межах реалізації трисуб’єктної дидактичної моделі і ґрунтуються на принципах особистісно орієнтованого навчання, виступили: адаптація змісту професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи відповідно до сучасних вимог; раціональне поєднання традиційних і комп’ютерних технологій навчання та активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів; посилення мотивації та інтересу студентів до набуття знань; формування професійних умінь та навичок і розвитку творчого педагогічного мислення студентів; залучення їх до продуктивної науково-дослідної роботи; використання засобів гіпертекстових, мультимедійних і дистанційних технологій як платформи побудови сучасної комп’ютерно-орієнтованої педагогічної системи навчання; врахування особливостей і прагнень студентів, орієнтованих на індивідуальні освітні програми; систематичний і оперативний контроль і корекція результатів навчальної діяльності студентів; запровадження навчального курсу «Історія педагогіки»; виконання таких груп вимог: загальних, специфічних, контролю якості та спеціальних (предметних).
9. За результатами формувального етапу експерименту продуктивний рівень сформованості інформатичних компетентностей засвідчили 21,9 % студентів експериментальних і лише 8,2 % - контрольних груп; репродуктивно-пошуковий 48,3 % експериментальних і 40,8 % контрольних; базовий 27,7 % і 43,6 % відповідно; 2,1 % та 7,4 % залишилися на ознайомлювальному рівні.
Результати дослідження є певним внеском у розвиток теорії навчання дисциплін педагогічного циклу, відкривають нові перспективи в наукових розвідках означеного спрямування. Подальшого вивчення потребують проблеми забезпечення персоніфікованого доступу до освітніх ресурсів студентів і практикуючих учителів; розробки гнучкої системи індивідуальних траєкторій організації пізнавальної діяльності студентів з ефективною системою зворотних зв’язків; обґрунтування умов інтеграції у загальні оболонки дистанційних форм навчання різнорівневих навчальних модулів за рахунок відкритості комп’ютерних середовищ.