ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ВЕЛИКИМ МІСТОМ У СТРУКТУРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БАБАЄВ Володимир Миколайович

УДК 352.07:322.8

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ВЕЛИКИМ МІСТОМ
У СТРУКТУРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

25.00.04 місцеве самоврядування

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ Юрій Петрович

доктор економічних наук, професор

КИЇВ 2004

ЗМІСТ

перелік умовних скорочень.............................................................. 4
ВСТУП................................................................................................................. 5
Розділ 1
ТеоретиЧні Основи управління великим містом
1.1. Еволюція соціальних практик муніципального управління................... 17
1.2. Етапи становлення теорії муніципального самоврядування.................. 31
1.3. Проблеми теорії і методології муніципального самоврядування в умовах трансформаційного суспільства...................................................................... 46
Висновки до першого розділу........................................................................ 64

Розділ 2
Індустріальний мегаполіс як управлінська система
2.1. Велике місто як системний об’єкт управління......................................... 69
2.2. Типологія і моделі муніципального менеджменту.................................. 94
2.3. Державне управління і муніципальне самоврядування: проблема розмежування функцій і повноважень................................................................................... 123
Висновки до другого розділу....................................................................... 139

Розділ 3
методи управління великим містом
3.1. Становлення муніципальної системи управління.................................. 143
3.2. Формування методів муніципального управління міським господарством 151
3.3. Адміністративні та правові методи........................................................ 165
3.4. Економічні та соціально-політичні методи............................................ 171
Висновки до третього розділу...................................................................... 186

Розділ 4
Кадрове забезпечення управлінських процесів
4.1. Кадрова проблема і формування нової управлінської системи забезпечення управління життєдіяльністю мегаполіса....................................................... 191
4.2. Структура та організація кадрової роботи в системі муніципального управління........................................................................................................................ 199
4.3. Кадрова політика органів місцевого самоврядування: нові психолого-педагогічні технології та практики................................................................................... 221
Висновки до четвертого розділу................................................................... 245

Розділ 5
Системи, ресурси і технологія розробки та реалізації управлінських рішень
5.1. Система нормативно-методичного та документаційного забезпечення управління........................................................................................................................ 250
5.2. Інформаційні технології та захист інформації у сучасній муніципальній управлінській діяльності................................................................................ 277
5.3. Архітектура інформаційно-аналітичної системи управління містом... 291
5.4. Стратегічна планіфікація та проектний менеджмент як концептуальний базис сучасного муніципального управління......................................................... 300
5.5. Технологія запуску пілотних проектів у структурі управління сучасним мегаполісом.................................................................................................... 323
Висновки до п’ятого розділу........................................................................ 340
ВИСНОВКИ.................................................................................................... 343
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................... 347
Додатки....................................................................................................... 388

ВСТУП

Актуальність теми. У системі управління сучасною державою дедалі більшої актуалізації набувають проблеми децентралізації та зміцнення так званої горизонтальної складової в управлінні територією. Багато провідних зарубіжних учених досліджують схеми управління "полюсами зростання" детермінантами соціально-економічного розвитку держави й "полюсами тяжіння" в транснаціональних та трансрегіональних трансформаціях глобалізованого простору. В цьому аспекті об’єктом особливої уваги науки стає місцеве самоврядування на рівні великого міста мегаполіса.
Великі міста як генератори загальнодержавних процесів соціально-економічної стабілізації та розвитку відображають загальні структурні зміни в економічній сфері країни, формування соціальних потреб суспільства, задають темпи і напрями зміцнення всієї виробничо-територіальної бази.
Протягом останніх кількох десятиліть провідні країни світу усвідомили особливу роль мегаполісів у процесі розбудови сучасної держави, беззаперечним доказом чого є визнання Європейським Союзом міської політики як гаранта ефективного й збалансованого розвитку територій. Проте, як показує сучасна соціальна практика, найбільші міста світу та їх агломерації й дотепер залишаються некерованими або недостатньо регульованими з боку органів місцевого самоврядування.
Суттєві ускладнення в устрої мегаполісу й диференціація його структурно-функціонального змісту вимагають якісно нових підходів до розуміння його місця в загальноцивілізаційних процесах, принципів організації життєдіяльності як складноструктурованої соціально-економічної системи, розробки ефективних схем управління. Стратегічні завдання розвитку України, спрямовані на модернізацію системи державного управління та реформування адміністративно-територіального устрою, передбачають пошук новітніх інноваційних моделей управління економічними, соціальними та політичними процесами, які відбуваються у великих містах, адже їх стабільний розвиток поступово стає запорукою збалансованої та прогнозованої розбудови держави.
Виходячи з цього актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена першочерговими завданнями у сфері державного регулювання розвитку великих міст та необхідністю запровадження нових інноваційних науково обґрунтованих підходів та методів щодо підвищення ефективності управління на рівні органів місцевого самоврядування в умовах обмеженості місцевих ресурсів.
Проблеми управління міським господарством, здійснення раціональної міської політики, вдосконалення методів і форм управління містом досліджували, серед інших важливих питань, окремі українські та зарубіжні вчені (Р.В.Бабун [64], Б.Бергер [423], Х.Берр [340], В.С.Вішаренко [101], В.В.Владіміров [102], В.В.Галишевська [107], Ю.Ю.Галямов [108], Р.Грац [126], В.С.Занадворнов [156, 157], Г.П.Кривоногов [106], В.Л.Лавриненко [106], Е.Маркварт [214, 250, 363], В.С.Нечипоренко [242, 251], А.П.Осітнянко [263], В.К.Попов [108], Б.М.Рахой [313], В.В.Сосновський [343], В.М.Стеняєв [77], Д.М.Стеченко [352], В.В.Таболін [356-358], Ш.Тацуно [360], С.Н.Юркова [214] та ін.).
Уперше окремі практичні аспекти міського життя стають об’єктом аналізу в соціології міста, яка почала формуватися у 20-30-ті роки ХХ ст. у зв’язку з емпіричними дослідженнями міста у США за типологією людських угруповань, а також з узагальненням досвіду організації дозвілля та комунікації городян у так званих малих групах, з усвідомленням ролі соціальних інститутів міста, соціально-демографічних і расових проблем тощо (Е.Бьорджес [281, 477], Л.Вірт [380, 505], Р.Лінд [461], Х.Лінд [461], Р.Макензі [281, 477], Р.Парк [281, 477]). У подальшому (60-70-ті роки) досвід соціології поглиблюють А.Боскофф [427], Р.Ледрю [455], П.Манн [463], П.Мерлен [219], Р.Мерфі [220], Ч.Тіллі [365], П.Хаузер [446], Л.Шнор [446] та ін.
Засновником досліджень проблематики міста на теренах колишнього СРСР, його господарських та управлінських структур без перебільшення можна вважати Л.А.Веліхова (його книга "Основи міського господарства" вийшла у 1928 р.).
Найбільшого поширення тематика управління містом дістала у 80-ті роки минулого століття у зв’язку зі спробами осмислення науковцями проблем урбанізації (В.Н.Бутягін [86], П.І.Дубровін [147], Ю.Пивоваров [277], Дж.Форрвстер [386] та ін.). Тоді ж з’являються і перші системні праці (М.В.Посохін [286], О.Д.Цвіркун [395] та ін.), розпочинається детальне вивчення механізмів регулювання міського розвитку (М.В.Борщевський [81], Б.Гірт [113] та ін.).
Водночас накопичення теоретичного і практичного досвіду дає змогу докорінно переглянути методики розробки комплексних і генеральних планів соціально-економічного розвитку міст, районів та ін.
Системний підхід до регулювання просторової структури міста продовжує розвиватися і в сучасній літературі (див., наприклад, працю Ресіна В.І. та Попкова Ю.С. "Розвиток великих міст в умовах перехідної економіки"). Причому останнім часом значно посилилася увага дослідників до системних характеристик великих міст (В.С.Боголюбов [75-77], Т.Кернс [329], С.П.Курдюмов [173], Т.Сааті [329]).
Проблеми ефективності міського управління суттєво актуалізуються у зв’язку з реформуванням місцевого самоврядування (А.О.Білоус [73], В.І.Борденюк [80], В.Гізевіус [112], В.І.Голованов [115, 116], В.Б.Дзюндзюк [142], В.М.Кампо [297], С.В.Корольов [187], В.В.Кравченко [189, 190, 295], Ю.П.Лебединський [208], О.Оффердал [269], М.В.Пітцик [190, 295], К.Плоккер [391], Х.Пюндт [250], В.П.Рубцов [326-328], М.А.Сіара-Деккер [297], О.Ф.Фрицький [388], Е.Харлоф [389], Г.Холліс [391], Г.Шоллер [407] та ін.). Створено Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України, Кабінет Міністрів України започаткував конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування.
У світі відбувається зміна систем фінансування програм розвитку, що зумовлено соціальною розрізненістю населення, відроджується престиж міської інтелігенції та зростає її соціальна роль, формується незаангажована, дієздатна міська еліта, запроваджуються принципово нові форми та методи міського управління. Проблемам удосконалення кадрового потенціалу місцевого самоврядування та підготовки управлінських кадрів присвячені праці та методичні розробки В.В.Бондаренка [59], А.О.Гошка [124], В.М.Князєва [33, 139, 141, 151, 172, 208, 211, 212, 306, 408, 418], В.І.Лугового [211, 212, 408, 418], Н.Р.Нижник [34, 254-256], О.С.Пономарьова [58-60, 62, 324, 408], О.Г.Романовського [58-60, 62, 324, 408], В.Г.Яцуби [418] та ін.
Конституційне закріплення територіальної самостійності місцевого самоврядування суттєво підвищує відповідальність міських органів управління за гарантування населенню відповідних соціальних благ, упровадження принципів справедливого регулювання відносин власності (ці питання розглядаються у працях С.А.Єршової [149], В.С.Куйбіди [195, 196] та інших науковців).
Зміна поглядів на систему управління, механізми втілення стратегічного управління (Є.Ведунг [94], Б.М.Грінчель [128], Д.Страуссмен [353], Л.Л.Товажнянський [62, 408], Ю.П.Шаров [403, 404] та ін.) і проектного менеджменту (Н.І.Ільїн [375], І.Г.Лукманова [375] та ін.) привела до появи перспективних програмних проектів.
Технічний прогрес охопив і міську сферу управління. Застосуванню в управлінні містом новітніх технічних засобів присвячено роботи С.Венкати [270], В.Д.Курушина [201], П.Перроуна [270], Дж.Чаганті [270] та ін.
Особливо плідними для розробки теми дисертації виявилися ідеї та теоретичні напрацювання, пов’язані із системним підходом до організації державного управління, теорією формування державно-управлінських рішень та стратегічного планування в муніципальному управлінні, філософією та методологією державного управління, розвитком кадрових питань державної служби, регіональним та галузевим управлінням, упровадженням сучасних механізмів державного управління тощо. Зазначені питання розглянуті в працях засновників та представників окремих наукових шкіл, що вже подолали етап становлення у сфері науки державного управління, а саме: В.Б.Авер’янова [34, 137, 140], В.Д.Бакуменка [33, 67, 139], В.М.Вакуленка [137], Б.М.Данилишина [146], В.М.Князєва [33, 139, 141, 151, 172, 208, 211, 212, 306, 408, 418], В.В.Корженка [185, 186, 408], О.Ю.Лебединської [135, 207], В.І.Лугового [211, 212, 408, 418], П.І.Надолішнього [246], Н.Р.Нижник [34, 254-256], О.Ю.Оболенського [257, 258], Г.С.Одінцової [138], В.А.Ребкала [136], В.М.Рижих [323], І.В.Розпутенка [66, 150], С.М.Серьогіна [46], В.П.Троня [369], В.В.Цвєткова [34, 321, 336, 394, 396], Ю.П.Шарова [403, 404] та ін.
Усе це свідчить не лише про нагальну необхідність, а й про реальну можливість опрацювання теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи міського управління в цілому та управління міським господарством зокрема.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі управління містом Національної академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту "Державне управління та місцеве самоврядування" (РК 0199U002827) тема дослідження "Основні напрямки вдосконалення територіальної організації влади та управління в контексті проведення Адміністративної реформи в Україні".
У дисертаційній роботі також висвітлюються результати досліджень, виконаних під час роботи автора на посаді першого заступника Харківського міського голови з питань діяльності виконавчих органів, у складі Міжвідомчої комісії з реалізації реформи житлово-комунального господарства, Міжвідомчої робочої групи з питань фінансування проектів місцевого розвитку без надання державної гарантії та при розробці і впровадженні Генерального плану м. Харкова до 2026 р., "Програми підвищення ефективності місцевого самоврядування на основі інтелектуального потенціалу м. Харкова", "Методики контролю та оцінки ефективності діяльності виконавчих органів Харківської міської ради", міського бюджету Харкова на 1999-2004 рр., "Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2003-2010 рр.", "Програми інформатизації міста Харкова на 2004-2006 рр. ", "Програми розвитку системи поводження з твердими побутовими відходами в м. Харкові", міської комплексної програми "Обдарована молодь" на 2004-2006 рр. та багатьох інших.
Роботи за зазначеними напрямами здійснено під безпосереднім науковим керівництвом автора або за його активної участі.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування та аналіз результатів упровадження в діяльність органів місцевого самоврядування заходів щодо підвищення ефективності управління великим містом у структурі державного управління.
Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:
- переосмислити процес еволюції соціальних практик муніципального управління та з’ясувати основні етапи становлення теорії муніципального самоврядування;
- проаналізувати загальні проблеми теорії та методології місцевого самоврядування в умовах посткомуністичної трансформації;
- розкрити принципові особливості великого міста як системного об’єкта управління;
- окреслити специфічні риси типологічних моделей сучасного муніципального менеджменту;
- дослідити проблему розмежування функцій і повноважень між органами державного управління і місцевого самоврядування;
- виявити загальні тенденції становлення муніципальної системи управління;
- визначити логіку формування й обґрунтувати різновиди методів управління міським господарством;
- з’ясувати основні напрями модернізації муніципальної служби на рівні мегаполісу;
- проаналізувати зміст нормативно-методичного, документаційного та інформаційного забезпечення муніципальної управлінської діяльності;
- обґрунтувати можливість реального зв’язку між стратегічним плануванням, проектним менеджментом та технологією впровадження значущих пілотних проектів у структурі управління великим містом.
Об’єкт дослідження процес управління великим містом.
Предмет дослідження науково-методологічні засади підвищення ефективності муніципального управління в структурі державного управління.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що забезпечення стабільного стану великого міста, його сталого розвитку залежить від наукового осмислення та впровадження науково обґрунтованих заходів щодо розв’язання суперечності між управлінням функціонуванням і управлінням розвитком.
Методи дослідження, їх різновиди та вибір з огляду на можливість застосування в дисертації залежать від складності й специфічних особливостей відповідних управлінських процесів. Зокрема, із застосуванням методу системного аналізу та методу єдності історичного й логічного досліджено велике місто як об’єкт управління, соціальні практики муніципального управління та основні етапи становлення теорії муніципального самоврядування.
Відбір наукової інформації за темою роботи, її комплексний аналіз і систематизація дали змогу визначити вихідні умови, конкретизувати напрями й методику дослідження. У процесі всебічного аналізу міського господарства з урахуванням його суттєвих зв’язків використовувалися методи системного аналізу, ситуаційних і комплексних оцінок. Типологія та моделі муніципального менеджменту з’ясовувалися за допомогою компаративної методики. Метод ретроспекції застосовано при дослідженні становлення муніципальної системи управління. Прогнозно-оптимізаційний аналіз, комп’ютерне й математичне моделювання використано при дослідженні проблем ресурсного та технологічного забезпечення управління великим містом. Спеціальна методологія проектного менеджменту впроваджується при розробці технологій запуску пілотних проектів. Загальнонаукові методи аналізу й синтезу, індукції та дедукції, аналогії, декомпозиції тощо застосовуються в усіх розділах дисертації.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена цілісним, системним, комплексним теоретико-методологічним аналізом зміни наукових підходів і концепцій муніципального управління в контексті соціального розвитку. Відмінністю отриманих результатів від існуючих наукових доробок є те, що в них уперше в сфері науки державного управління обґрунтовуються основні засади досягнення єдності в процесі управління функціонуванням та розвитком сучасного мегаполісу, поглиблено тлумачаться загальні закономірності, принципи, моделі, технології та методи підвищення ефективності управління великим містом на матеріалі репрезентації національної та світової практики муніципального управління.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких положеннях. У дисертації
уперше:
● доведено, що в управлінні великим містом криється головна соціальна суперечність між процесами управління функціонуванням та управління розвитком, тобто між сучасністю міста (функціонування) та його майбутнім (розвиток), яка здатна або стимулювати такий розвиток містосистеми, або суттєво його гальмувати, адже за умови постійної обмеженості ресурсів (а тим більше в трансформаційному суспільстві) "майбутнє" відволікає значні ресурси вже сьогодні, проте бажаний результат може бути значно віддаленим у часі. Розв’язання цієї суперечності вимагає впровадження інвестиційно-інноваційної моделі управління містом і науково обґрунтованих механізмів докорінних перетворень містосистеми, раціонального узгодження цілей та визначення якісних і кількісних критеріїв функціонування й розвитку міста, перманентних пошуків новітніх соціальних технологій та створення умов для їх ефективного впровадження);
● установлено, що одним з основних організаційних чинників ефективного управління великим містом є нормотворча функція органів місцевого самоврядування, реалізація якої дає змогу налагодити чітку взаємодію суб’єктів і об’єктів управління, забезпечити іманентний зв’язок між цілями, програмами, критеріями їх оцінки, міськими проблемами й методами їх розв’язання; визначити прийнятні межі, принципи та ресурси самоорганізації і самоуправління містосистем саме в тих сферах, де централізоване управління стало (чи поступово стає) неефективним;
● обґрунтовано ідею про те, що великі міста виступають вузловими точками територіально-економічного розвитку держави, адже в них виробляється основна частина національного продукту, вони є полюсами дивергенції високих промислових і гуманітарних технологій, головними донорами місцевих і державного бюджетів, центрами розробки доленосних для країни рішень і проведення знакових політичних акцій, накопичення основних інформаційних та управлінських ресурсів, осередком формування кадрового, виробничого й культурного потенціалу, розвитку ділової та творчої активності населення. Вони мають найрозвиненішу транспортну, телекомунікаційну й фінансову інфраструктури. З огляду на це можна наполягати на необхідності всебічного впровадження в трансформаційному суспільстві спеціально опрацьованої та науково вивіреної державної політики розвитку мегаполісів, або "каркасної" мережі великих міст, що дасть змогу створити надійну основу соціально-економічної стабілізації країни в цілому;
удосконалено:
● методологію добору, підготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів у системі органів місцевого самоврядування шляхом розробки й впровадження комплексного психодіагностичного тестування фахівців;
● понятійний апарат теорії управління великим містом як важливої складової сфери науки державного управління, уточнено зміст понять "муніципальне управління", "муніципальне самоврядування", "міське господарство", "комунальне господарство", "діловодство", "документаційне забезпечення управління" та ін.;
● методичні засади оцінки ефективності діяльності виконавчих органів міської ради шляхом застосування математичного формалізму;
дістали подальшого розвитку:
● засоби інформаційно-комунікаційного супроводження процесу опрацювання та прийняття муніципальних управлінських рішень, що стосуються вдосконалення системи документаційного супроводження діяльності міськвиконкому, модернізації інформаційно-аналітичної системи та забезпечення інформаційної безпеки муніципалітету;
● наукове обґрунтування функціональних схем і моделей роботи виконкому міської ради великого міста з пропозицією можливих напрямів реформування його структури на основі оцінки ефективності управлінської діяльності підрозділів;
● аналітичні оцінки типології та моделей сучасного муніципального менеджменту, методів управління міським господарством мегаполісу;
● концептуальні положення щодо ефективності індикативного планування та технології проектного менеджменту для реалізації життєво важливих проектів у структурі управління великим містом.
Практичне значення одержаних результатів. Результати наукового дослідження розширюють існуючі межі щодо осмислення сучасного мегаполіса як великомасштабної складної соціально-економічної системи, а також механізмів підвищення ефективності управління ним. Вони є суттєвим внеском у розвиток теорії і практики місцевого самоврядування та державного управління в цілому завдяки адресній спрямованості й реальному впровадженню новітніх соціальних технологій в управління великим містом у трансформаційному суспільстві (довідки про впровадження: виконавчими органами Дніпропетровської міської ради № 7/29-367 від 12.05.2004 р.; виконавчими органами Одеської міської ради № 303-786 від 11.05.2004 р.; виконавчим комітетом Харківської міської ради № 272/08-11 від 01.03.2004 р.; Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства № 1/2-142 від 16.04.2004 р.; Міжнародною Асамблеєю столиць та великих міст № 311-8 від 29.04.2004 р.).
Результати дослідження відображені в практичних розробках і науковому обґрунтуванні багатьох життєво важливих програм розвитку м. Харкова, міського бюджету, Статуту територіальної громади м. Харкова, що затверджувалися рішеннями Харківської міської ради XXIІІ та XXIV скликання в 1999-2004 рр.
За результатами дослідження автором підготовлено навчальні програми, методичні рекомендації та прочитано курс лекцій зі спеціальності "Міське будівництво та господарство" за модулем "Оптимальний розвиток великих міст" у Харківській національній академії міського господарства (акт про впровадження від 14.05.2004 р.). Результати дослідження також використано в навчальному процесі та науковій роботі Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (акт про впровадження від 21.05.2004 р.), Петрошанського університету (Румунія) (довідка про впровадження від 26.05.2004 р.).
Основні положення та висновки дисертації використано викладачами Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України у процесі розробки основних навчальних модулів для слухачів факультету магістерської підготовки, а особисто автором опрацьовано й прочитано цикл лекцій на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців на тему Управління сучасним містом” (акт про впровадження від 21.04.2004 р.).
Запропоновані в дисертації теоретичні підходи, положення, висновки й рекомендації також можуть бути використані:
- для подальшого поглиблення науково-методологічних засад сфери науки державного управління та формування її категоріального апарату;
- у діяльності органів місцевого самоврядування з метою підвищення ефективності управління адміністративно-територіальними одиницями міського типу;
- у навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України та інших спеціалізованих вищих навчальних закладів України, при підготовці підручників, навчальних посібників, викладан

Список литературы

ВИСНОВКИ

Отримані наукові результати підтвердили висунуту гіпотезу та дали змогу сформулювати висновки, які свідчать про правильність вихідної методології, досягнення мети та виконання поставлених завдань.
1. У розвитку теорії муніципального самоврядування як окремого напряму сфери науки державного управління, що репрезентує ідеї місцевого самоврядування від перших неокласичних напрацювань і до наших днів, простежуються такі найважливіші етапи, коли здійснювалися активні пошуки ефективних засобів розв’язання суперечностей у розвитку суспільства в цілому та міста зокрема, а саме:
а) друга половина ХІХ початок ХХ ст. (спроби науково-теоретичного осмислення ролі і значення магдебурзького права в розвитку міст, виокремлення суспільних явищ як об’єкта дослідження, застосування в державному управлінні засобів управління бізнесом, з’ясування причин виникнення міста та ін.);
б) 20-30-ті роки ХХ ст. (розробка системного аналітичного підходу до розв’язання проблем державного управління, виникнення школи наукового менеджменту та чиказької школи соціології міста тощо);
в) 40-50-ті роки ХХ ст. (започаткування досліджень класичної школи управління та обґрунтування ідей щодо врахування в державному управлінні характеру людських відносин, поглиблення досліджень у соціології міста окремих аспектів його життєдіяльності та ін.);
г) 60-70-ті роки ХХ ст. (поглиблення знань у державному управлінні про внутрішні зв’язки, спроби створення загальної теорії міста, посилення інтересу до проблем урбанізації та ін.);
д) 80-ті роки ХХ ст. (актуалізація проблем місцевого самоврядування, комунального управління, розвитку місцевих громад, принципів місцевого самоврядування тощо);
е) 90-ті роки ХХ ст. початок ХХІ ст. (поєднання теорії та практики місцевого самоврядування в європейській спільноті).
2. Докорінні якісні зміни в українському суспільстві на засадах ринкових відносин вимагають переорієнтації лінійно-функціонального управління містом (суб’єкт-об’єктний вплив), яке переважає сьогодні, на програмно-цільове, проблемно-орієнтоване (структурне) управління, що є можливим, але заздалегідь (об’єктивно), як показують соціальні практики розвинених країн світу, не обумовленим.
3. Оскільки для сучасного великого міста переважають слабко структуровані та неструктуровані проблеми, в процесі його життєдіяльності і розвитку, як правило, виявляється вплив непередбачуваних (випадкових) сил, що порушують стійкість (порядок) містосистеми, вносять у неї елементи невизначеності, порушують усталені функціональні зв’язки. А це означає, що містосистема піддається опису засобами принципово нового "бачення" світу і розуміння його розвитку, тобто засобами синергетики.
4. Домінування у "перехідному" суспільстві муніципального права, яке відіграє роль логіки і навіть частково семантики для дослідження місцевого самоврядування, є зрозумілим, але невиправданим; якщо юридична наука ґрунтується на конституціоналізації, що розуміється як пріоритет писаного загальнодержавного права над регіональними розпорядчими актами і неписаним правом (культура управління), тяжіє до впорядкування та класифікації в заданій площині, то для науки державного управління регіональна політика, регіональні стратегії та механізми управління, місцева влада, неформальні інститути і практики становлять такий самий інтерес, як і формальні.
5. Вирішення проблем, пов’язаних з управлінням сучасним мегаполісом як складною соціально-економічною системою, вимагає тісної співпраці вчених, фахівців у галузі науки державного управління та управлінців-практиків, муніципальних службовців. Органічне поєднання науки і практики муніципального управління потребує відповідного нормативно-правового врегулювання.
6. Введення в науку державного управління поняття "муніципально-управлінське покоління" за аналогією з політологічним терміном "політичне покоління" фокусує процеси формування та зміни управлінських еліт у муніципальному вимірі, дає змогу розширити об’єкт аналізу внутрішньої динаміки адміністративного реформування на муніципальному рівні та чіткіше конкретизувати інструментарій управління реформуванням адміністративно-територіальної структури держави у форматі великого міста.
7. Варіанти організації системи муніципального самоврядування, що аналізуються в дисертації і є предметом дослідження у сфері муніципального менеджменту (моделі муніципального управління: англосаксонська, конти­нентальна, іберійська, комбінована та організаційні форми муніципального управління: "рада сильний мер", "рада слабкий мер", "рада менеджер", "рада комісія" і т.ін.), мають сприйматися в Україні не як взірцеві, а як матеріал для визначення точки відліку, як позитивний соціальний досвід щодо виявлення латентних смислів зазначених варіантів та їх упровадження.
8. Раціональне розмежування функцій і повноважень між центральними органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування існує лише у вигляді рекомендаційного проекту для подальших трансформацій муніципального управління у країнах-членах Європейського Союзу. Реальний же досвід розвинених країн світу свідчить як про цілковиту відсутність повноважень "муніципальної адміністрації" у сферах освіти, житлового будівництва, соціальних послуг, охорони здоров’я, водопостачання, культури, транспорту, електропостачання, пожежної безпеки тощо (в окремих публікаціях згадуються Австрія, Англія, Голландія, Данія, Ірландія, Норвегія, Швеція), так і про передачу їх на цей рівень майже в повному обсязі (Бельгія, США, Франція).
Проте подібну "статистику", що її подають окремі видання, не можна сприймати однозначно. Тут, як правило, не враховується спрямованість регламентації, організації і діяльності місцевого самоврядування ("позитивна" чи "негативна") з множиною можливих наслідків.
В Україні чинне законодавство щодо функцій і повноважень, незважаючи на його недосконалість, використовується органами місцевого самоврядування не повною мірою, зокрема через прийняття власних статутів з можливістю подальших їх доповнень, тобто з перспективою поступового "підвищення рівня" своєї компетенції, коли для цього складаються відповідні умови.
9. Раціонально облаштоване муніципальне управління можна вважати одним із основних чинників розвитку сучасного демократичного суспільства, оскільки воно є найбільш наближеним до реальних інтересів і потреб громадян, здатне забезпечити їх якісними управлінськими послугами щодо організації життєдіяльності; є найсуттєвішим важелем у децентралізації влади і реалізації принципу справедливості у відносинах між державною владою та населенням (міська громада).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради. 1996. № 30.
2. Закон України про місцеве самоврядування в Україні від 21 трав. 1997 р. № 280/97-ВР // Відом. Верховної Ради. 1997. № 24.
3. Закон України про місцеві державні адміністрації вiд 9 квіт. 1999 р. № 586-XIV // Відом. Верховної Ради. 1999. № 20-21.
4. Закон України про службу в органах місцевого самоврядування вiд 7 черв. 2001 р. № 2493-III // Відом. Верховної Ради. 2001. № 33.
5. Закон України про державну виконавчу службу від 24 берез. 1998 р. № 202/98-ВР // Відом. Верховної Ради. 1998. № 36-37.
6. Закон України про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів вiд 14 січ. 1998 р. № 14/98-ВР // Відом. Верховної Ради. 1998. № 3-4.
7. Закон України про статус депутатів місцевих рад вiд 11 лип. 2002 р. № 93-IV // Відом. Верховної Ради. 2002. № 40.
8. Закон України про державне прогнозування і розробку програм економічного і соціального розвитку України від 23 бер. 2000 р. № 1602-III // Відом. Верховної Ради. 2000. № 25.
9. Закон України про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації від 23 верес. 1997 р. № 539/97-ВР // Відом. Верховної Ради. 1997. № 49.
10. Закон України про інформацію вiд 2 жовт. 1992 р. № 2657-XII // Відом. Верховної Ради. 1992. № 48.
11. Закон України про захист інформації в автоматизованих системах вiд 5 лип. 1994 р. № 80/94-ВР // Відом. Верховної Ради. 1994. № 31.
12. Закон України про звернення громадян вiд 2 жовт. 1996 р. № 393/96-ВР // Відом. Верховної Ради. 1996. № 47.
13. Закон України про державну таємницю вiд 21 січ. 1994 р. № 3855-XII // Відом. Верховної Ради. 1994. № 16.
14. Закон України про Національний архівний фонд і архівні установи від 24 груд. 1993 р. № 3814-XII // Відом. Верховної Ради. 1994. № 15.
15. Закон України про страховий фонд документації України вiд 22 берез. 2001 р. № 2332-III // Відом. Верховної Ради. 2001. № 20.
16. Закон України про обов’язковий примірник документів вiд 9 квіт. 1999 р. № 595-XIV // Відом. Верховної Ради. 1999. № 22-23.
17. Хартія українських міст: Прийнято заг. зборами Асом. міст України 26 черв. 1997 р. // Місц. самоврядування. 1997. № 5-6. С. 13-25.
18. Декларація щодо регіоналізму в Європі: Прийнято асамблеєю Європ. регіонів // Упр. сучасним містом. 2001. № 7-9(3). С. 162170.
19. Концепція адміністративної реформи в Україні. / Держ. коміс. з проведення в Україні адм. реформи. К.: Центр політ.-прав. реформ і Центр розвитку укр.. законодавства, 1998. 62 с.
20. Концепція національної програми муніципальної реформи в Україні // Місц. самоврядування. 1997. № 5-6. С. 123-124.
21. Регламент Харківської міської ради XXIV скликання: Дод. до рішення ІІ сес. Харків. міськ. ради XXIV скликання "Про затвердження Регламенту Харківської міської ради XXIV скликання" від 15 квіт. 2002 р. Х., 2002.
22. Регламент виконавчих органів Харківської міської ради XXIV скликання: Дод. до рішення ІІ сес. Харків. міськ. ради XXIV скликання "Про затвердження Регламенту виконавчих органів Харківської міської ради XXIV скликання" від 24 лип. 2002 р. № 792. Х., 2002.
23. Регіональна комплексна програма соціально-економічного розвитку Харківської області до 2010 року: Дод. до рішення VII сес. Харків. обл. ради ХХІІІ скликання від 20 серп. 1999 р. Х., 1999. 149 с.
24. Про міський бюджет міста Харкова на 2004 рік // Слобода. 2004. № 5/1 (спецвип.).
25. Програма економічного і соціального розвитку м.Харкова на 2004 р.: Дод. до рішення XVIII сес. Харків. міськ. ради XXIV скликання від 24 груд. 2003 р. № 263/03. Х., 2003. 299 с.
26. Програма інформатизації міста Харкова на 2004-2006 рр.: Дод. до рішення XVIII сес. Харків. міськ. ради XXIV скликання від 24 груд. 2003 р. № 266/03. Х., 2003. 88 с.
27. Про затвердження Схеми санітарної очистки м.Харкова та Програми розвитку системи поводження з твердими побутовими відходами в м.Харкові: Дод. до рішення XVIII сес. Харків. міськ. ради XXIV скликання від 24 груд. 2003 р. № 284/03. Х., 2003. 30 с.
28. Програма розвитку земельної реформи в та управління земельними ресурсами в м.Харкові до 2006 р.: Дод. до рішення XVIII сес. Харків. міськ. ради XXIV скликання від 24 груд. 2003 р. № 265/03. Х., 2003. 60 с.
29. Міська комплексна програма "Обдарована молодь" на 2004-2006 рр.: Дод. до рішення XVIII сес. Харків. міськ. ради XXIV скликання від 24 груд. 2003 р. № 252/03. Х., 2003. 16 с.
30. Комплексна програма соціального захисту населення м.Харкова на 2004 р.: Дод. до рішення XVIII сес. Харків. міськ. ради XXIV скликання від 24 груд. 2003 р. № 264/03. Х., 2003. 54 с.
31. Реформування Житлово-коммунального господарства України: Зб. законодав. та нормат. актів / Обл. інформ.-техн. центр упр. житлово-комун. госп-ва Харків. обл. держ. адмін. Х., 2003. 102 с.
32. Аитов Н.А. НТР и социальное планирование. М., 1978. 164 с.
33. Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Ред. кол.: О.П.Якубовський, А.Г.Ахламов, З.В.Балабаєва та ін. О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. 326 с.
34. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность / В.Б.Аверьянов, В.В. Цветков, Н.Р. Нижник и др. К.: Наук. думка, 1993. 165 с.
35. Арнольдов Н.А. Местное самоуправление: традиции и современность // Земство. 1994. № 3.
36. Артеменко В. Організаційно-інформаційне забезпечення міського самоврядування в Україні: принципи і напрямки // Регіон. економіка. 1997. № 3. С. 75-83.
37. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
38. Афансьева Т.В., Трутнев Э.К. Правовое зонирование города: Введение в проблему градорегулирования в рыночных условиях. М.: Фонд "Ин. экономики города", 1999. 45 с.
39. Бабаев В.Н. Город как социально-управленческая система // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб. наук. пр. / За ред. Л.Л. Товажнянського та О.Г. Романовського. Х.: НТУ "ХПІ", 2003. Вип. 1(5). С.27-32.
40. Бабаєв В.М. До питання про методологічні засади пошуку ефективних методів управління // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2003. № 3. С. 11-16.
41. Бабаєв В.М. Ефективність системи місцевого самоврядування великого міста // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2003. № 2. С. 3-9.
42. Бабаєв В.М. Інкорпоративна кадрова політика як чинник оновлення муніципальної управлінської еліти // Упр. сучас. містом. К. 2002. № 3,7-9(7). С. 152-155.
43. Бабаєв В.М. Інформаційні технології в забезпеченні міського самоврядування // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХРІДУ НАДУ "Магістр", 2004. № 1(19). С. 208-216.
44. Бабаєв В.М. Мегаполіс в системі управління місцевого самоврядування // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр.: У 2 ч. Х.: Вид-во ХРІДУ НАДУ "Магістр", 2003. № 2(17). Ч. 2. С. 55-63.
45. Бабаєв В.М. Місцеве самоврядування у сучасному мегаполісі: тенденції, проблеми, перспективи // Упр. сучас. містом. 2003. № 3/7- 9(11). С. 164-169.
46. Бабаєв В.М. Муніципальна власність і проблеми соціально-економічної еволюції в умовах мегаполісу // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М. Серьогін (голов.ред.) та ін. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2003. Вип. 3(13). С. 209-219.
47. Бабаєв В.М. Навчальні коаліції інструмент кадрового оновлення управлінських еліт // Вісн. УАДУ. 2003. № 3. С. 293-297.
48. Бабаєв В.М. Навчальні коаліції як соціогуманітарна технологія менеджеральної перебудови муніципальної еліти // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2003. № 1. С. 18-22.
49. Бабаев В.Н. Обучающие системы в структуре формирования новых административных поколений // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2001. № 1(2). С. 3-8.
50. Бабаев В.Н. Организационный моделинг структур управления современным мегаполисом // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2001. № 1. С. 3-8.
51. Бабаєв В.М. Практика муніципального управління: Навч. посіб. Х.: ХДАМГ, 2002. 311 с.
52. Бабаєв В.М. Проблеми підвищення ефективності управління сучасним містом // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр.: У 2 ч. Х.: Вид-во ХРІДУ УАДУ "Магістр", 2003. № 2(16). Ч. 1. С. 28-33.
53. Бабаев В.Н. Проблемы стратегического планирования муниципального развития в условиях переходных экономик // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. Х.: ХГАГХ, 2002. Вып. 37. С. 3-6.
54. Бабаев В.Н. Создание инновационных систем управления приоритетными отраслевыми зонами мегаполиса в условиях ресурсной недостаточности // Наук. вісн. буд-ва. 2000. № 10. С. 29-34.
55. Бабаєв В.М. Сучасний мегаполіс: тенденції та перспективи розвитку // Вісн. НАДУ. 2003. № 3. С. 351-356.
56. Бабаев В.Н. Технологии проектного управления проблемными отраслями коммунального хозяйства современного мегаполиса // Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин: Зб. наук. пр. К.: КНУБА. 2000. Вип. 8. С. 9-18.
57. Бабаєв В.М. Управління міським господарством: теоретичні та прикладні аспекти: Монографія. Х.: Вид-во ХРІДУ НАДУ "Магістр", 2004. 204 с.
58. Бабаєв В.М., Пономарьов О.С., Романовський О.Г. Психолого-педагогічна складова у структурі змісту професійної підготовки керівника // Проблеми автоматизованого електропривода: Вісн. Харків. держ. політехн. ун-ту. Х.: ХДПУ, 1999. Вип. 61. С. 19-21.
59. Бабаєв В.М., Романовський О.Г., Пономарьов О.С., Бондаренко В.В. Психодіагностика в муніципальній кадровій політиці: Монографія. Х.: НТУ "ХПІ", 2003. 390 с.
60. Бабаев В.Н., Романовський О.Г., Пономарьов О.С. Проблеми кадрового забезпечення регіонального управління в умовах його реструктуризації // Вісн. РДТУ: Зб. наук. пр. Рівне, 2002. Вип. 2(15). С. 10-17.
61. Бабаев В.Н., Семенов В.Т., Торкатюк В.И. и др. Совершенствование системы управления инфраструктурой города на основе внедрения стратегического планирования и инновационного менеджмента // Комун. хoз-во городов: Науч.-техн. сб. К.: Техника, 2003. Вип. 53. С. 20-37. (Сер. "Техн. науки и архитектура").
62. Бабаєв В.М. Товажнянський Л.Л., Романовський О.Г., Пономарьов О.С. Формування гуманітарно-технічної еліти як одна з передумов відродження України // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2001. № 4. С. 3-13.
63. Бабаев В.Н., Шутенко Л. Н., Торкатюк В.И., Бутник С.В. Теоретические основы взаимодействия организационных структур управления процессом модернизации и оновления систем жилищно-коммунального хазяйства // Комун. хoз-во городов: Науч.-техн. сб. К.: Техника, 2003. Вип. 53. С. 228-247. (Сер. "Техн. науки и архитектура").
64. Бабун Р.В., Муллагалеева З.З. Управление муниципальной экономикой: Пособие для муницип. служащих. Новокузнецк, 1999. 151 с.
65. Багалей И.Д., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655-го по 1905-й гг.): Истор. моногр.: В 2 т. Т. 1 (XVIIXVIII вв.). Х.: Паровая Тип. и Литография М.Зильберберг и Сыновья, 1905. 568 с.
66. Бажал Ю., Кілієвич О., Мертенс О. та ін. Ефективність державного уп­равління / За заг. ред. І.Розпутенка. К.: К.І.С., 2002. 420 с.
67. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 328 с.
68. Барабашев Г.В. О хартиях местного самоуправления в США // Государство и право. 1994. № 4.
69. Бахрах Д.Н. Административное право: Учеб. пособие: Ч. общ. М.: БЕК, 1993. С. 24.
70. Безопасность крупных городов: Материалы конф., г.Москва, 2-4 апр. 1996 г. М.: АРКС, 1997. С. 22.
71. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования: Пер. с англ. М.: Academia, 1999. 956 с.
72. Бєлов О.Ф., Геєць В.М., Пирожков С.І. Про стратегію розвитку України: до розробки проекту "Україна 2010" // Стратег. панорама. 1998. № 1‑2. С. 31‑34.
73. Білоус А.О. Органи міського самоврядування на Київщині в XV першій половині XVII століть // Актуальні проблеми розвитку міста та міського самоврядування (історія і сучасність): Тези міжнар. наук.-практ. конф. К., 1995. С. 15-17.
74. Блейклі Е.Дж. Планування місцевого економічного розвитку: Теорія і практика: Пер. з англ. А.Кам’янець. 2-ге вид. Л.: Літопис, 2002. 416 с.
75. Боголюбов В.С. Актуальные проблемы крупных городов. СПб.: СПбГИЭА, 1997. 194 с.
76. Боголюбов В.С. Методологические основы управления современным крупным городом: Автореф. докт. дисс. СПб, 1999. 21 с.
77. Боголюбов В.С., Стеняев В.М. Управление городским хозяйством. Л.: Стройиздат, 1989. 168 с.
78. Боклет М. Комунальні рівні в Баварії: комунальний устрій та вибори // Місцев. та регіон. самоврядування України. 1994. Вип. 4(9). С. 74-80.
79. Бондаренко В. Специальная экономическая зона и региональное управление // Вопр. экономики. 1990. № 6.
80. Борденюк В. Деякі проблеми законодавчого визначення компетенції органів місцевого самоврядування в Україні // Вісн. УАДУ. 1997. № 1. С. 118-129.
81. Борщевский М.В., Успенский С.В., Шкаратан О.И. Город: методологические проблемы комплексного социального и экономического планирования. М., 1975. 124 с.
82. Браун Пол М. Посібник з аналізу державної політики. К.: Основи, 2000. 243 с.
83. Браун Т. Діяльність національної ліги міст з відстоювання своїх інтересів: США // Голос громадянина. 1997. № 2. С. 63-64.
84. Брячихин А.М. Власть в городе. М.: Междунар. гуманитар. фонд "Знание", 1994. 222 с.
85. Бурков В.Н., Черкашин A.M. Теория активних систем и совершенствование хозяйственного механизма. М.: Наука, 1984. 220 с.
86. Бутягин В.Н. Планировка и благоустройство городов. М., 1974. 134 с.
87. Бушуев С.Д. Введение в международную систему сертификации профессиональных проектных менеджеров: Структура и содержание сертификационного экзамена IРМА // Подготовка и сдача при­мерного сертификационного экзамена IРМА. Учеб. материалы. К.: Укр. Ассоциация Упр. проектами, 1998. С. 1-6.
88. Быстрицкий А. Urbs et orbis. Городская цивилизация в России // Город. упр. 1996. № 1.
89. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запа­да: США, Великобритания, Франция, Германия: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Издат. корпорация. "Логос", 2001. 200 с.
90. Васильев В.И. Местное самоуправление. М., 1999. 446 с.
91. Васильев А.А. Муниципальное управление: Сб. тестов. Н.Новгород: Изд. ИП О.В. Гладкова, 2000. 239 с.
92. Васьков С.Т. Территориальное управление в новых хозяйственных условиях. М.: Экономика, 1990. 191 с.
93. Вебер Адна Ферри. Рост городов в XIX столетии / Пер. с англ. А. Котельникова. СПб., 1903. 464 с.
94. Ведунг Е. Оцінювання державної політики і програм / Пер. з англ. В. Шульги. К., 2003. 350 с.
95. Велихов Л.А. О планировке и застройке новых городов. М., 1930. 74 с.
96. Велихов Л.А. Опыт муниципальной программы: Материалы для академического курса и перспективных планов городского хозяйства. М.-Л.: ГИЗ, 1926. 104 с.
97. Велихов Л.А. Основы городского хозяйства: Общее учение о городе, его управлении, финансах и методах хозяйства: В 2 ч. М.-Л.: ГИЗ, 1928. Ч. 1. 467 с.
98. Весь мир: Города и столицы: Энциклопед. справ. Минск: Харвест, 1999. 451 с.
99. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 283 с.
100. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учеб. М.: Гардарика, 1998. 296 с.
101. Вишаренко В.С. Качество окружающей среды и проблемы экологии человека в крупном городе. Л.: Ленигр. науч. Ин-т соц.-экон. проблем, 1991. 47 с.
102. Владимиров В.В. Урбоэкология: конспект лекций. М.: Изд-во МНЭПУ, 1999. 202 с.
103. Вобле