ПОДІЛЬСЬКО-СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКЕ СУМІЖЖЯ У СВІТЛІ ІЗОГЛОС

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

Тищенко Тетяна Миколаївна

УДК 811.161.2' 282.2

ПОДІЛЬСЬКО-СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКЕ СУМІЖЖЯ У СВІТЛІ ІЗОГЛОС

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

10.02.01 українська мова

Науковий керівник кандидат філологічних наук, професор КОЗАЧУК Г.О.

Київ 2003

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ. 3
ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ І. СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ І СЕМАНТИКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ЛЕКСИКИ.. 12
1.1. Тематична група лексики на позначення сільськогосподарських рослин 13
1.1.1. Лексико-семантична група на позначення ранніх зернових. 15
1.1.2. Лексико-семантична група на позначення стебел злакових. 28
1.1.3. Лексико-семантична група на позначення способів складання снопів та зберігання соломи. 36
1.1.4. Лексико-семантична група на позначення пізніх зернових. 47
1.1.5. Лексико-семантична група на позначення назв бобових. 58
1.1.6. Лексико-семантична група на позначення технічних культур. 66
1.1.7. Лексико-семантична група на позначення городніх культур. 75
1.1.8. Лексико-семантична група на позначення коренеплодів. 80
1.1.9. Лексико-семантична група на позначення лілійних. 87
1.1.10. Лексико-семантична група на позначення сланких рослин. 97
1.2. Тематична група лексики на позначення поля з-під сільськогосподарських рослин 103
1.3. Тематична група агентивів. 113
РОЗДІЛ II. ГЕОГРАФІЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ЛЕКСИКИ ПОДІЛЬСЬКО-СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКОГО СУМІЖЖЯ.. 124
2.1. Подільсько-середньонаддніпрянська діалектна межа за даними сільськогосподарської лексики. 124
2.2. Перехідні говірки подільсько-середньонаддніпрянського діалектного суміжжя 145
2.3. Загальноукраїнський контекст сільськогосподарської лексики подільсько-середньонаддніпрянського суміжжя. 154
ВИСНОВКИ.. 168
ДЖЕРЕЛА.. 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 177

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Г. говірка
Гг. говірки
Жін. жіночий (рід)
ЛСГ лексико-семантична група
Мн. множина
Обл. область
О.в. орудний відмінок
Одн. однина
Р.в. родовий відмінок
Р-н район
Серед. середній (рід)
ТГ тематична група
ТГЛ тематична група лексики
Чол. чоловічий (рід)

ВСТУП

Визначення територіального членування мови, з’ясування поведінки мовних одиниць у зонах міждіалектної суміжності та в ядрі діалектів є однією з найважливіших проблем у сучасній діалектології. Значну інформацію про просторову варіативність мови зберігають фундаментальна праця Атлас української мови” (АУМ), регіональні атласи та діалектні словники, які, як правило, є результатами дисертаційних досліджень, доповнюють і уточнюють дані АУМ, зафіксовані півстоліття тому. Донедавна увагу дослідників привертали окремі говірки південно-західного, південно-східного, північного наріч. Останнім часом з’явилося ряд ґрунтовних досліджень діалектних зон, що знаходяться на межі різних діалектних систем і потребують цілісного вивчення на всіх структурних рівнях. Загальнотеоретичні питання міжговіркового та міжмовного контактування висвітлюються у працях Ф.Жилка [5961], І.Варченка [14], Т.Назарової [128131], М.Бородіної [911], М.Толстого [174], І.Матвіяса [110114], В.Никонова [136], В.Орлової [143], П.Лизанця [9899], Г.Мартинової [105108], Т.Шевченка [185; 186], С.Прохорової [157], В.Шеремети [187], В.Михайленка [116] та ін.
Діалектологи сходяться на думці, що розмежувальна лінія між діалектами є не лінією, а смугою перехідних говірок, в яких під впливом іншого наріччя виникають закономірні зміни на якомусь із мовних рівнів. Діалектна межа може сягати кількох десятків кілометрів, а діалект є монолітним масивом, який оточений перехідними зонами [11, 6]. Отже, в результаті постійного контактування утворюється третій говірковий тип, для якого характерні взаємонакладання пасом ізоглос різнодіалектних явищ [143, 215] або специфічні індивідуальні особливості, що виникли внаслідок взаємодії діалектів [131, 92]. Зіткнення говірок різних типів відбивається на їх структурах породжує співіснування різнодіалектних рис у межах говірки як комунікативної системи, зумовлює поступову зміну структури говірки внаслідок витіснення рис однієї говірки рисами іншої, що може зумовити динаміку меж між діалектами [116, 8].
У дослідників діалектів не склалося єдиної думки щодо межі між південно-західними і південно-східними діалектами. Я.Головацький, К.Михальчук відносили говірки Волині і Поділля до київського наріччя [30; 117]. А.Кримський говірки Поділля зараховував до західноукраїнського наріччя [96]. І.Зілинський розмежувальну межу між подільськими і середньонаддніпрянськими говорами проводить по лінії Біла Церква східніше Умані Ананьїв [7576]. За В.Ганцовим, подільсько-середньонаддніпрянська діалектна межа визначається лінією східніше Житомира Умань Ананьїв [2426]. Встановленню подільсько-середньонаддніпрянського порубіжжя приділили увагу Ф.Жилко, С.Бевзенко, І.Матвіяс, П.Лисенко, Г.Мартинова [6062; 56; 110114; 100; 105108]. Зауважимо, що погляди дослідників щодо основних розмежувальних ліній між говорами не завжди збігалися. Ф.Жилко основну розмежувальну лінію проводить через Фастів Білу Церкву західніше Новомиргорода [62, 8]. І.Матвіяс зазначає, що окремі лексичні ізоглоси сягають лінії Біла Церква Кіровоград, а частина лексичних ареалів східного типу відмежовується від південно-західних у глибині подільського говору [111, 362]. Є.Рудницький, вивчаючи фонетичні, морфологічні особливості говірок Уманщини, зауважив, що уманські діалекти швидше можна назвати переходовими, бо однією половиною своїх характерних рис уманські говори в’яжуться з південно-західною групою, другою половиною з південно-східною” [159, 204]. Дослідник говірок Вінниччини М.Доленко зазначав, що у південно-східній і північній та північно-західній частинах на значній території Поділля поширені перехідні говірки між південно-східним і південно-західним наріччями” [55, 158]. Г.Мартинова, вивчаючи побутову лексику правобережної Черкащини, виділяє три пасма ізоглос, центральне з яких концентрується у басейні р. Гнилий Тікич із незначними відхиленнями на схід і на захід і є основною розмежувальною лінією між подільським і середньонаддніпрянським говорами [107, 34].
Отже, територія, обрана для дослідження, є не тільки зоною контакту двох говорів подільського й середньонаддніпрянського, а й двох наріч південно-західного й південно-східного. Крім того, історики вважають, що міграційні рухи ХІV, ХVІХІХ ст. не приводили до повного спустошення цих територій, а уманська пустка” ніколи насправді пусткою не була [132, 25], що є свідченням безперервного розвитку мови.
Однією з причин віднесення досліджуваних говірок до певного діалекту є недостатня база даних різних структурних рівнів, на підставі якої можна було б визначити напрями і динаміку взаємовпливу говірок зон міждіалектної взаємодії.
Фонетичні та морфологічні особливості говірок подільсько-середньонаддніпрянської межі стали предметом досліджень Є.Рудницького [159160], А.Очеретного [144; 149; 151; 152], А.Могили [118122], спорадично представлені лексеми різних тематичних груп у дисертаційному дослідженні А.Очеретного Говори Уманського району Черкаської області” [145], у праці О.Мельничука Південноподільська говірка с.Писарівка” [115], словнику діалектної лексики Вінниччини М.Доленка [55], говіркові особливості східного Поділля подає праця І.Варченка [14]. Побутова лексика говірок подільсько-середньонаддніпрянської межі, куди входить і частина досліджуваних нами говірок, докладно вивчена Г.Мартиновою [107]. Але наблизитися до об’єктивного і всебічного опису лексичної диференціації певного континууму можна насамперед шляхом максимально повного охоплення лексики, здійснюваного поетапно за окремими сегментами мови [33, 14].
Довго в мовознавчій літературі існувала думка про те, що лексика має низьку ареалогічну та евристичну цінність. Але в останній час з’явилися ґрунтовні дослідження тематичних груп лексики різних регіонів: сільськогосподарської лексики українських західностепових говорів (П.Гриценко), лексики лісосплаву українських говорів району Карпат (І.Сабадош), мисливської лексики західнополіських говорів (Г.Аркушин), лексики тваринництва поліських говорів (В.Куриленко), будівельної лексики західного Полісся (О.Євтушок), ботанічної лексики північного Призов’я (Л.Фроляк), лексики харчування східнополіських говорів (Є.Турчин), лексики народного побуту українських східнослобожанських говорів (К.Глуховцева), побутової лексики подільсько-середньонаддніпрянської діалектної межі (Г.Мартинова), міфологічної лексики карпатського ареалу (Н.Хобзей), будівельної лексики східного Полісся (Л.Дорошенко), гончарської лексики (Л.Спанатій), тваринницької лексики волинсько-подільського порубіжжя (Н.Шеремета), назв одягу в карпатських говірках (Н.Пашкова), пастушої лексики гуцульського говору (Т.Ястремська), назв їжі і кухонного начиння в українських карпатських говорах (Е.Ґоца), лексики традиційного ткацтва східнослобожанських говірок (І.Ніколаєнко), весільної лексики східнослобожанських говірок (І.Магрицька) та ін. Вивчення лексичної диференціації говорів спрямоване на пізнання складу, закономірностей територіального розміщення лексем як репрезентантів певного лексичного значення, групування й напрямів розташування ізоглос, їх співвідношення з межами поширення ареалогічно релевантних явищ інших структурних рівнів діалектної мови. Вирішення зазначених проблем дає відповідь на питання: як диференціюється діалектна мова у галузі лексики, які відмінності зумовлюють таку диференціацію [33, 14].
Найбільше досліджена діалектна лексика карпатського, поліського та слобожанського регіонів. Спостереження діалектологів показали, що багатий лексичний матеріал однаково цінний при вивченні історії формування українських діалектних систем, поділу українського макроконтинууму і, як і інші структурні рівні мови, спроможний забезпечити надійними даними різні галузі мовознавства, бо саме лексика, на відміну від інших рівнів мови, відбиває явища позамовної дійсності.
Одним із найдавніших шарів лексичного фонду української мови є сільськогосподарська лексика. Сформована впродовж віків, вона несе інформацію про духовну і матеріальну культуру носіїв мови. Сільськогосподарська лексика привертала увагу дослідників діалектної мови різних регіонів: Полісся М.Никончука (правобережні), Л.Вигонної, Середнього Полісся колективна праця відділу діалектології Інституту української мови, Закарпаття Й.Дзендзелівського, Волині Г.Козачук, О.Данилюк, межиріччя Дністра і Дунаю П.Гриценка, Одещини Л.Терешка, В.Карпової, наддніпрянські степові говірки І.Сухомлина, Буковини В.Прокопенко, І.Колісник, Миколаївщини М.Тимченко, Сумщини М.Безкишкіної, Хмельниччини К.Баценко.
Ареалогічні відомості про просторову варіативність сільськогосподарської лексики подають регіональні атласи Лексичний атлас Правобережного Полісся” М.В.Никончука, Лінгвістичний атлас Нижньої Прип’яті” Т.В.Назарової, Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР” Й.О.Дзендзелівського, Атлас сільськогосподарської лексики Волині Г.О.Козачук. Окремі лексеми на позначення сільськогосподарських реалій подає фундаментальна праця Атлас української мови”.
Сільськогосподарська лексика східних говірок Вінниччини, західних і середніх районів Черкащини, північно-західних районів Кіровоградщини не була предметом спеціальних діалектологічних досліджень. Окремі лексеми ТГЛ сільського господарства представлені у розвідках А.Очеретного Деякі особливості сільськогосподарської лексики говірок західної Черкащини” [146], Ф.Непийводи Із спостережень над сільськогосподарською лексикою в говірках Черкащини” [133], Лексика землеробства Черкащини” [134]. Важливе значення для дослідження названого регіону має праця А.Кримського Звенигородщина з погляду етнографічного і діялектологічного” [95], багата сільськогосподарською лексикою. Окремі лексеми на позначення народної сільськогосподарської номенклатури фіксують регіональні словники П.Лисенка Словник специфічної лексики правобережної Черкащини” та Д.Брилінського Словник подільських говірок”. Відсутність системного опису сільськогосподарської лексики подільсько-середньонаддніпрянської діалектної межі і визначає актуальність дослідження.
Зв’язок роботи з науковими планами і програмами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науковою проблемою кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Лінгводидактичний опис функціонування української мови” і темою Інституту української мови НАН України Українська діалектна мова сьогодні: онтологічний та гносеологічний аспекти”, підготовкою Словника українських говорів та Лексичного атласу української мови.
Метою дисертації є системний опис структурної організації сільськогосподарської лексики і на його основі визначення діалектної межі між середньонаддніпрянським і подільським говорами.
Для реалізації поставленої мети потрібно було розв’язати такі завдання:
- проаналізувати склад, системні відношення, семантичну і формальну варіативність лексики у мікроконтинуумі суміжжя;
- скартографувати сільськогосподарську лексику;
- деталізувати подільсько-середньонаддніпрянську діалектну межу;
- окреслити смугу перехідних говірок подільсько-середньонаддніпрянського типу;
- визначити мовні рівні, на яких відбуваються явища накладання різнодіалектних ареалів.
Об’єктом нашого дослідження є сільськогосподарська лексика говірок подільсько-середньонаддніпрянської діалектної межі. Ця група лексики належить до однієї з найдавніших і найпоширеніших мікросистем у діалектній лексико-семантичній макросистемі, що дозволяє говорити про її глибоку архаїчність, про важливу роль для вивчення лексичного складу мови.
Предметом дослідження обрано ТГЛ на позначення сільськогосподарських рослин, ТГЛ на позначення поля з-під сільськогосподарських рослин, ТГЛ на позначення агентів, пов’язаних із рільництвом і городництвом, у говірках подільсько-середньонаддніпрянської діалектної межі.
Методи дослідження. У роботі використовуються описовий, лінгвогеографічний та зіставний методи.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено системний опис структурної організації сільськогосподарської лексики говірок подільсько-середньонаддніпрянської контактної зони; доповнено і конкретизовано свідчення Атласу української мови та діалектологічних праць про подільсько-середньонаддніпрянську діалектну межу; визначено особливості сільськогосподарської лексики перехідних говірок подільсько-середньонаддніпрянського типу.
Джерелами дослідження стали власні польові записи, здійснені протягом 19972001 рр. у 131 населеному пункті Вінницької, Черкаської і Кіровоградської областей за спеціально розробленою програмою на основі Програми для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови Й.О.Дзендзелівського, матеріали Загальнослов’янського лінгвістичного атласу”, Атласу української мови”, опубліковані і рукописні атласи і словники діалектної лексики.
Теоретичне значення роботи визначається тим, що висновки та узагальнення можуть бути використані у дослідженнях з української та східнослов’янської ареалогії. Атлас сільськогосподарської лексики подільсько-середньонаддніпрянської діалектної межі розширить ареалогічну інформацію і може бути використаним для визначення місця досліджуваних говірок у системі загальноукраїнського макроконтинууму.
Практичне значення дослідження полягає у розширенні бази діалектології новими лексичними та лінгвогеографічними даними. Його результати можуть бути використані при укладанні діалектних словників, Лексичного атласу української мови, у лінгводидактиці вищої школи.
Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Основні положення і результати роботи викладено в доповідях на Міжнародному діалектологічному семінарі (Львів, 2002), Міжнародній науковій конференції Мова у слов’янському культурному просторі” (Умань, 2002), на Всеукраїнському діалектологічному семінарі (Київ, 2002), на міжвузівській науково-практичній конференції Лінгвогеографія Черкащини” (Умань, 2000), на звітних наукових конференціях викладачів, аспірантів Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (19992000) та УДПУ імені Павла Тичини (Умань, 19992002). Зміст роботи викладено у 8 публікаціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження сільськогосподарської лексики подільсько-середньонаддніпрянського суміжжя дає підстави для таких висновків:
1. Тематична група сільськогосподарської лексики подільсько-середньонаддніпрянського суміжжя, як і лексика інших територіальних утворень, є макросистемою, для якої характерні явища синонімії, антонімії, полісемії, формального варіювання слова. Тематичні підгрупи ТГ сільськогосподарської лексики характеризуються гіперо-гіпонімічними відношеннями компонентів.
2. Переважній більшості ЛСГ характерна парадигматична організація елементів. Кожне слово входить у лексико-семантичну парадигму, а якщо воно багатозначне в кілька. Індивідуальна семантика лексем розкривається через протиставлення за певними істотними ознаками іншим членам парадигм.
Мікропарадигма формується внаслідок реалізації опозиції сем, наприклад: зіставлення лексико-семантичних комплексів ‘пшениця, яку сіють на зиму‘ : ‘пшениця, яку сіють навесні‘ утворює мікропарадигму, релевантну для більшості досліджуваних говірок. Для частини досліджуваних говірок характерні лексико-семантичні опозиції, що формуються диференційними ознаками опозитів: ‘спосіб та особливості висаджування‘, ‘функціональне призначення, сільськогосподарська цінність‘, ‘особливості будови‘. Наявність регулярних опозицій сем є однією з ознак ЛСГ на позначення ранніх і пізніх зернових, деяких овочевих культур, рослин родини лілійних.
3. Міжтематичні відношення, встановлені між аналізованими сегментами сільськогосподарської лексики, свідчать про зв’язок віддалених нині в плані відображення дійсності ТГЛ землеробства і тваринництва: 'йалова ка'пуста, 'йаловиĭ ог·і'рок, 'шута ка'пуста; 'йалова ко'рова, 'шута ко'за. Наявність спільних компонентів різних ТГЛ один із шляхів розвитку складу і семантичної структури лексики.
4. Сільськогосподарські назви подільсько-середньонаддніпрянського суміжжя утворюють типові моделі мотивації, зокрема ‘рослина‘ > ‘назва стебел і листя‘ (куку'ру'зин’(:)а, бара'бо'лин’(:)а, фа'со'лин’(:)а, ци'бу'лин’(:)а); ‘рослина‘ > ‘назва сухих стебел‘ (пшиенич'н’анка, 'жит’н’анка, го(у)'рохл’анка) ‘рослина‘ > ‘назва поля з-під рослини‘ (гоу'рохвис’ко, го'рохвишче, куку'рузишче); ‘плід‘ > ‘рослина‘ (ка'чан кача'ни ‘кукурудза‘); ‘назва дії‘ > ‘назва агента, який виконує дію‘ (о'рати о'рач).
5. Важливу роль у динаміці компонентів лексико-семантичної системи відіграє вторинна номінація: а) метонімічне перенесення назви за суміжністю: о'вес ‘колосок вівса‘, кача'ни ‘кукурудза‘, виер'хи ‘суцвіття кукурудзи‘, куку'руза ‘необлущений качан кукурудзи‘, г'речка ‘поле з-під гречки‘, гоу'рох ‘поле з-під гороху‘, 'сон’ашник ‘поле з-під соняшника‘; б) метафоричне перенесення за схожістю ознак: м·і'т’олка, 'в·іник ‘колосок проса‘, 'колеисо, та'р’ілка, пал’а'ниц’а ‘головка соняшника‘, ст'р(’)елка ‘насінний пагін цибулі, часнику‘, пшие'нишник ‘сорго‘, сул'тан ‘суцвіття кукурудзи‘, осо'ка ‘листя молодого часнику‘.
У функції вторинних номенів часто виступають зооніми воўк, 'заĭчик, 'п·івен’ ‘середина кавуна‘, к'воч(’)ка ‘цибуля, що росте кущем‘. Такі назви, як правило, не мають вузького термінологічного значення і входять у різні терміносистеми як готові моделі номінації.
6. Зіставлення репрезентантів ТГ сільськогосподарської лексики подільсько-середньонаддніпрянського суміжжя з відповідниками інших діалектних зон вказує на те, що значна частина лексем суміжжя не обмежується названим ареалом і засвідчує тісні зв’язки з іншими українськими діалектними зонами: лексеми, зафіксовані у типових подільських говірках, відомі південно-західним говорам. Лексеми, зафіксовані у східній частині досліджуваного мікроконтинууму, виявляють паралелі найчастіше у середньонаддніпрянських говірках. Вузьколокальні лексеми народної сільськогосподарської номенклатури мають паралелі у південно-західних, південно-східних та північних діалектах.
7. Посткартографічна інтерпретація ізоглос сільськогосподарської лексики подільсько-середньонаддніпрянського діалектного суміжжя засвідчує, що тенденція поширення лексем відповідає опозиціям захід схід, північ південь. Внаслідок типологічного зближення і групування ізоглос чітко виділяються декілька структурно-територіальних одиниць: а) типові подільські говірки і типові середньонаддніпрянські говірки; б) групи говірок північно-західна, північно-східна, південно-східна, південна; в) острівні мікроареали, які входять до складу кожної з груп говірок. Із 140 скартографованих явищ в атласі сільськогосподарської лексики подільсько-середньонаддніпрянського суміжжя 71 виявилися ареально протиставними.
Зіставлення синтетичних карт типових ізоглос дозволило визначити межу між подільським і середньонаддніпрянським говорами. Територія, окреслена ізоглосами західніше Умані і східніше річки Гнилий Тікич, є територією зіткнення двох діалектних систем, характеризується взаємопроникненням елементів подільських і середньонаддніпрянських говорів і утворює мереживну сітку із 6 пасом ізоглос:
1) крайнє західне пасмо знаходиться західніше Умані приблизно по лінії Долинка Цибулів Шабастівка Халаїдово Монастирищенського району Велика Севастьянівка Івангород Христинівського району Кочубіївка Родниківка Городецьке Собківка Текуча Ладижинка Уманського району Черкаської області Великі Трояни Голованівського району Кіровоградської області;
2) друге пасмо ізоглос проходить східніше м. Умані і західніше р. Гірський Тікич, компактне північніше Умані і розмите в південній його частині, що є свідченням активної взаємодії діалектів у південних районах досліджуваного континууму;
3) третє пасмо ізоглос у зоні активної взаємодії подільських і середньонаддніпрянських говірок за даними сільськогосподарської лексики проходить у басейні річки Гірський Тікич;
4) четверте пасмо, яке утворюється у межиріччі Гірського і Гнилого Тікичів і представлене значною кількістю ізоглос, компактне майже по всій відстані;
5) річка Гнилий Тікич виступає основною розмежувальною лінією між подільським і середньонаддніпрянським говорами, оскільки це пасмо є найбільш наповненим і найбільш компактним;
6) крайнє східне пасмо ізоглос проходить східніше річки Гнилий Тікич і відображає наступ подільських особливостей у зону побутування середньонаддніпрянських елементів.
Територія, окреслена крайнім західним та крайнім східним пасмами ізоглос, є зоною перехідних говірок подільсько-середньонаддніпрянського типу.
8. Значна частина ізоглос проходить в різних напрямках, окреслюючи ареали, що не виявляють чітких лінгвогеографічних тенденцій. Виділені на матеріалі сільськогосподарської лексики пасма ізоглос у зоні контакту середньонаддніпрянського і подільського говорів узгоджуються із даними АУМ. Явище накладання різнодіалектних ареалів відбувається на всіх мовних рівнях. Зіткнення говірок різних типів відбивається на їх структурах, породжує не лише співіснування різнодіалектних рис у межах говірки, а й поступову зміну функціонального балансу в бік однієї з говірок.
9. Особливість досліджуваної території в її маргінальності стосовно двох говорів подільського і середньонаддніпрянського і двох наріч південно-західного і південно-східного. Подільсько-середньонаддніпрянська діалектна межа носить індивідуальний характер, засвідчує фузійне обопільне проникнення подільських і середньонаддніпрянських елементів і є третім, відмінним від двох контактуючих говорів, типом діалектного мовлення, особливістю якого є системне поєднання рис діалектів, що взаємодіють, та функціонування інноваційних мовних явищ.
10. Специфічними локальними явищами, які не сягають жодного з взаємодіючих діалектів, є збереження архаїчних лексем, лексична контамінація, функціонування лексем, не засвідчених у сусідніх говорах, збільшення кількості протетичних приголосних, гіперичні явища на фонетичному рівні, акцентна варіативність та граматичні процеси.
11. Аналіз діалектної сільськогосподарської лексики порубіжжя показує безперервний процес розвитку діалектних явищ у мовному просторі.

ДЖЕРЕЛА

АУМ Атлас української мови: В 3 т. К.: Наукова думка, 1984. Т.1.; 1988. Т.2.
Безкишкіна Безкишкіна М.Т. Про назви рослин конопель на Сумщині // Наукові записки Полтавського пед. ін-ту. Т.ХI. Полтава, 1959. С.206224.
Брилінський Брилінський Д.М. Словник подільських говірок. Хмельницький, 1991. 116с.
Ващенко Ващенко В.С. Словник полтавських говорів. Харків: Вид-во ХДУ, 1960. 107с.
Веремійчук Веремійчук І. Словник сільськогосподарської, побутової та ремісничої лексики // Дивослово. 1994. №4. С.1926.
Верхратський Верхратський І. Знадоби до словаря южноруского. Львів, 1877. 88с.
Г Говори української мови: Збірник текстів. К.: Наукова думка, 1977. 590с.
ГГ Гуцульські говірки: Короткий словник. Львів, 1997. 231с.
Горбач1 Горбач О. Південнобуковинськогуцульська говірка й діалектний словник с. Бродина, повіту Радівці (1997) // Олекса Горбач. Зібрані статті. VIII. Історія мови. Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен, 1997. С.123275.
Горбач2 Горбач О. Мармароська говірка й діялектний словник с.Поляни над р.Русковою (Румунія) (1997) // Олекса Горбач. Зібрані статті. VIII Історія мови. Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен, 1997. С.276323.
Горбач3 Горбач О. Південнобуковинська говірка с.Милешовець бл. Радовець (Румунія) // Олекса Горбач. Зібрані статті. VIII Історія мови. Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен, 1997. С.324376.
Горбач4 Горбач О. Говірки Теребовельщини (1969) // Олекса Горбач. Діалектологія: Зібрані статті. УАН, 1992. С.147148.
Горбач5 Горбач О. Село Ступно [кол. повіту Здолбунів] і його [пд-волинська] говірка (1972) // Олекса Горбач. Діалектологія: Зібрані статті. УАН, 1992. С.731.
ГЧЗ Говірки чорнобильської зони: Системний опис. К.: Довіра, 1999. 271с.
Дзендз.1 Дзендзелівський Й.О. Словник специфічної лексики говірок нижнього Подністров’я // Лексикографічний бюлетень. Вип.VI. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. С.3654.
Дзендз.2 Дзендзелівський Й.О. Назва сільськогосподарських культур у говорах Закарпаття // Studia Slavica. Budapest, 1960. С.113143.
Дзендз.3 Дзендзелівський Й.О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР. Лексика. Ч.13. Ужгород: Вид-во УДУ, 19581993.
Дорошенко Дорошенко С.І. Матеріали до словника діалектної лексики Сумщини // Діалектологічний бюлетень. Вип. IХ. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. С.101123.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: В 7 т. / За ред. О.С.Мельничука. К.: Наукова думка, 19821989. Т.13.
Закревська Закревська Я.В. Українські назви картоплі (Solanum tuberosum) // Дослідження і матеріали з української мови. Т.VI. К.: Наукова думка, 1964. С.2836.
Карпова Карпова В.Л. Деякі особливості сільськогосподарської лексики українських говорів Одеської області // Діалектологічний бюлетень. В.III. К.: Вид-во АН УРСР, 1951. С.514.
Козачук Козачук Г.О. Сільськогосподарська лексика говірок Волині: Дис. канд. філол. наук. К., 1971. 288с.
Колісник Колісник І.С. Місцева хліборобська лексика буковинських говірок // Діалектологічний бюлетень. Вип.VІІІ. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. С.6472.
Корзонюк Корзонюк М.М. Матеріали до словника західноволинських говірок // Українська діалектна лексика. К.: Наукова думка, 1987. С.62268.
Лисенко1 Лисенко П.С. Лексичні особливості говірок Ставищанського району Київської області // Діалектологічний бюлетень. Вип. V. К.: Вид-во АН УРСР, 1955. С.3146.
Лисенко2 Лисенко П.С. Словник діалектної лексики середнього і східного Полісся. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 72с.
Лисенко3 Лисенко П.С. Словник специфічної лексики правобережної Черкащини // Лексикографічний бюлетень. Вип.VІ. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. С.522.
Лисенко4 Лисенко П.С. Словник поліських говорів. К.: Наукова думка, 1974. 260с.
Мельничук Мельничук О.С. Південноподільська говірка с.Писарівка // Діалектологічний бюлетень. В.III. К.: Вид-во АН УРСР, 1951. С.4469.
Москаленко Москаленко А.А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області. Одеса: Вид-во Одеського держ. педін-ту, 1958. 78с.
Назарова Назарова Т.В. Лінгвістичний атлас Нижньої Прип’яті. К.: Наукова думка, 1985. 136с.
Непийвода Непийвода Ф.А. Із спостережень над сільськогосподарською лексикою в говірках Черкащини // Праці Х респ. діал. наради. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. С.9094.
Никончук Никончук М.В. Сільськогосподарська лексика Правобережного Полісся. К.: Наукова думка, 1985. 312с.
НСУМ Новий тлумачний словник української мови: В 4-х т. К.: Аконіт, 1999. Т.14.
Онишкевич Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. К.: Наукова думка, 1984. Ч.III.
Очеретний Очеретний А.Д. Деякі особливості сільськогосподарської лексики говірок західної Черкащини // Звітно-наукова конференція кафедр КПІ за 1960 р.: Тези доповідей. К., 1961. С.5456.
Паламарчук Паламарчук Л.С. Словник специфічної лексики говірки с.Мусіївки (Вчорайшенського району, Житомирської області) // Лексикографічний бюлетень. Вип. VІ. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. С.2235.
Сабадош Сабадош І.В. Атлас ботанічної лексики української мови. Ужгород, 1999. 104с.
СБГ Словарь української мови / За ред. Б.Грінченка. К.: Наукова думка, 1996. Т.14.
Сизько Сизько А.Т. Словник діалектної лексики говірок сіл південно-східної Полтавщини. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1990. 100с.
Ср. Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка. Спб., 18931912. Т.13.
СУМ Словник української мови. К.: Наукова думка, 19701980. Т.IХI.
Терешко Терешко Л.С. Термінологія прядіння в українських говірках Одещини // Українська діалектологія і ономастика. К.: Наукова думка, 1964. С.95107.
Фасмер Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. М.: Прогресс, 19641973. Т.14.
Чабаненко Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. Запоріжжя: Вид-во ЗДУ, 1992. Т.14.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азарх Ю. О динамике лексических ареалов // Проблеми сучасної ареалогії. К.: Наукова думка, 1994. С.216224.
2. Аркушин Г.Л. Охотничья лексика западнополесских говоров: Автореф. дисс... канд. филол. наук. К., 1986. 20с.
3. Баценко К.С. До питання про ізолекси Хмельниччини (на матеріалі термінів рільництва) // Мовознавство. 1969. №6. С.6266.
4. Бевзенко С.П. Актуальність вивчення української діалектної лексики і фразеології // Мовознавство. 1974. №2. С. 1519.
5. Бевзенко С.П. До характеристики відмінностей у словотворі української діалектної мови // Мовознавство. 1975. №3. С.6873.
6. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. К.: Вища школа, 1980. 242с.
7. Безкишкіна М.Т. Зміни в лексиці коноплярства за радянської доби // Праці Х Респ. діалект. наради. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. С.8089.
8. Безкишкіна М.Т. Про назви рослин конопель на Сумщині // Наукові зап. Полтавського пед. ун-ту. Т.11. 1959. С.206224.
9. Бородина М.А. О типологии ареальных исследований // Проблемы картографирования в языкознании и этнографии. Л.: Наука, 1974. С.4354.
10. Бородина М.А. Понятие маргинального ареала в лингвистическом континууме // Ареальные исследования в языкознании и этнографии. Л.: Наука, 1977. С.107118.
11. Бородина М.А. Проблемы лингвистической географии (на материале диалектов французского языка). М.Л.: Наука, 1966. 216с.
12. Будагов Р.А. Сравнительно-семасиологические исследования (роман. яз.). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. 302с.
13. Бурячок А.А. Принципи моделювання семантичних полів лексики // Мовознавство. 1985. №4. С.4143.
14. Варченко І.О. До вивчення говіркових і топонімічних даних східного Поділля // Діалектологічний бюлетень. Вип.IХ. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. С.3134.
15. Ващенко В.С. З історії та географії діалектних слів // Матеріали до вивчення лексики говорів середньої та нижньої Наддніпрянщини. Харків: Вид-во ХДУ, 1962. 175с.
16. Ващенко В.С. Лінгвістична географія Наддніпрянщини. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1968. 158с.
17. Ващенко В.С. Про наростання нового в лексиці говорів Наддніпрянщини // Праці II респ. діал. наради. К.: Наукова думка, 1965. С.8189.
18. Ващенко В.С. Про зникання старого в лексиці говорів Наддніпрянщини // Праці ХII респ. діал. наради. К.: Наукова думка, 1971. С.291298.
19. Ващенко В.С. Синоніми та значення їх у мовному житті // Українська народна лексика. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1973. С.5560.
20. Верхратський І. Знадоби до словаря южноруского. Львів, 1877. 88с.
21. Верхратський І. Нові знадоби номенклатури і термінології природописної, народної, збираної між людом. 1902. 480с.
22. Вешторт Г.Ф. Проблема семантического микрополя и картографирование лексики // Проблемы картографирования в языкознании и этнографии. Л.: Наука, 1974. С.155160.
23. Взаимодействие лингвистических ареалов. Теория, методика и источники исследования. Л.: Наука, 1980. 272с.
24. Выгонная Л.П. Земляробчая тэрміналогія // Лексіка Палесся ў прасторы і часе. Мінск, 1971. С.3688.
25. Выгонная Л.П. К интерпретации лексических карт // Проблемы картографирования в языкознании и этнографии. Л.: Наука, 1974. С.151155.
26. Ганцов В. Діалектологічна класифікація українських говорів (з картою). К.: Друкарня Української Академії наук, 1923. 67с.
27. Гиндин Л.А. Из истории названий некоторых культурных растений // Этимология. М.: Наука, 1963.
28. Глуховцева Е.Д. Лексика народного быта украинских восточнослобожанских говоров: Автореф. дисс канд. филол. наук. Днепропетровск, 1992. 19с.
29. Говірки Чорнобильської зони. Системний опис // За ред. П.Ю.Гриценка. К.: Довіра, 1999. 272с.
30. Головацький Я. Розправа о язиці южноруськім і його наріччях. Львів, 1848. С.3756.
31. Горбач О. Статті з української діялектології в ЕУ 11 // Діялектологія. Зібрані статті. УАН, 1992. С.120.
32. Григорчук Л.М. Український діалектний простір при єдиному горизонті дослідження: Дис. ... д-ра філол. наук. Львів, 1996.
33. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. К.: Наукова думка, 1990. 269с.
34. Гриценко П.Е. Генезис и семантическая структура сельскохозяйственной лексики украинских западностепных говоров: Автореф. дисс... канд. филол. наук. К., 1980. 29с.
35. Гриценко П.Ю. Діалектна лексика з конкретним значенням // Структурні рівні українських говорів. К.: Наукова думка, 1985. С.91121.
36. Гриценко П.Ю. Дослідження лексики українських говорів // Мовознавство. 1984. № 5. С.2230.
37. Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики. К.: Наукова думка, 1984. 227с.
38. Гриценко П.Ю. Тваринницька лексика українських західностепових говірок. Питання організації тематичної групи // Структура українських говорів. К.: Наукова думка, 1982. С.142170.
39. Гриценко П.Ю. Лексична система говорів і картографування // Українська діалектна лексика: Збірник наукових праць. К.: Наукова думка, 1987. С.1020.
40. Гриценко П.Ю., Стоянов І.А. Українсько-інослов’янські лексико-семантичні міжзональні паралелі // Слов’янське мовознавство. К.: Наукова думка. 1988. С. 101124.
41. Гриценко П.Ю. Формальна трансформація слова як передумова лексичної диференціації говірок // Актуальные проблемы лексикологии и лексикографии восточнославянских языков: Тезисы докл. 2-й Всесоюзной конф. Днепропетровск, 1988. С.170171.
42. Гриценко П.Ю. Мікроконтинуум як предмет ареалогії // Лінгвогеографія Черкащини. К.: Т-во Знання” України, 2000. С.37.
43. Гумецька Л.Л. З історичної лексикології української мови (землеробство і суміжні заняття) // Мовознавство. 1978. №6. С.1123.
44. Ґоца Е.Д. Назви їжі й кухонного начиння в українських карпатських говорах: Автореф. дис... канд. філол. наук. Ужгород, 2001. 20с.
45. Данилюк О.К. Назви на позначення семеми поле” в системі народної географічної термінології Волині // Мовознавство. 1999. №45. С.4147.
46. Десницкая А.В. К вопросу о предмете и методах ареальной лингвистики // Ареальные исследования в языкознании и этнографии. Л.: Наука, 1977. С.2229.
47. Дзендзелевский И.А. Название пахаря в говорах славянских языков // Общеславянский лингвистический атлас. Материалы и исследования. 19851987. М.: Наука, 1989. С.1736.
48. Дзендзелівський Й.О. Лексичний атлас української мови // Праці ХII респ. діалект. наради. К.: Наукова думка, 1971. С. 1324.
49. Дзендзелівський Й.О. Назви кукурудзи у говірках Закарпатської області // Доповіді та повідомлення Ужгородського ун-ту. Серія філологічна. Вип. II. Ужгород, 1958. С.6870.
50. Дзендзелівський Й.О. Назви сільськогосподарських знарядь та їх частин у говорах Закарпатської області // Наукові записки. Т. ХХХVII. Філологія. Львів, 1959. С.4170.
51. Дзендзелівський Й.О. Назви сільськогосподарських культур у говорах Закарпаття // Studia Slavica. Budapest, 1960. С.113143.
52. Дзендзелівський Й.О. Програма для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови. К.: Наукова думка, 1987.
53. Дзендзелівський Й.О. Стан дослідження генези українських діалектів // Мовознавство. 1981. №6. С.4551.
54. Довженок В. Землеробство Древньої Русі. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 267с.
55. Доленко М.Т. Словник діалектної лексики Вінниччини // ХII Респ. діал. нарада: Тези. К.: Наукова думка, 1965. С.158162.
56. Дорошенко Л.І. Ареалогія будівельної лексики східнополіського діалекту: Автореф. дис... канд. філол. наук. К., 1999. 19с.
57. Дурново Н.И., Соколов Н.Н., Ушаков Д.Н. Опыт диалектологической карты русского языка в Европе. М., 1915. 132с.
58. Евтушок А.М. Лексика сельского строительства в украинских западнополесских говорах: Автореф. дисс канд. филол. наук. К., 1989. 19с.
59. Жилко Ф. Інтерпретація лінгвістичного картографування і карти ареалів // Українська лінгвістична географія. К.: Наукова думка, 1966. С.3145.
60. Жилко Ф.Т. Ареальні системи української мови // Мовознавство. 1990. №4. С.1827.
61. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови. К.: Радянська школа, 1966. 315с.
62. Жилко Ф.Т. Середньонаддніпрянські говори // Середньонаддніпрянські говори. К.: Вид-во АН УРСР, 1960. С.522.
63. Закревська Я.В. Ізголоси словотвірних явищ на тлі ізоголос інших структурних рівнів // Український діалектологічний збірник. Кн. 3. К.: Довіра, 1997. С.101112.
64. Закревська Я.В. Лингвогеграфический аспект отраслевой лексики // Общеславянский лингвистический атлас. Материалы и исследования. 1969. М.: Наука, 1970. С.149158.
65. Закревська Я.В. Назви овочів в говірках II т. Атласу української мови // ХI Республіканська діалектологічна нарада: Тези доповідей. К.: Наукова думка, 1962. С.5760.
66. Закревська Я.В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті. К. : Наукова думка, 1976. 163с.
67. Закревська Я.В. Одночленні і двочленні дублетні назви в діалектах української мови // Мовознавство. 1979. №6. С.4855.
68. Закревська Я.В. Творення назв поля з-під сільськогосподарських культур // Українська діалект. морфологія. К.: Наукова думка, 1969. С.3444.
69. Закревська Я.В. Українські назви картоплі (Salatum tuberosum) // Дослідження і матеріали з української мови. Т.VI. К.: Вид-во АН УРСР, 1964. С.2836.
70. Закревська Я.В. Шляхи дослідження народних назв рослин // Праці ХII республіканської діалектологічної наради. К.: Наукова думка, 1971. С.318325.
71. Закревська Я.В. Явище протези в західних говорах української мови // Дослідження і матеріали з української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. Т.2. С.6269.
72. Залеський А.М. Вокалізм південно-західних говорів української мови. К.: Наукова думка, 1973. 156с.
73. Захаркив В.А. Словообразование имен существительных бойковского диалекта (название носителя процессуального признака): Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. Ужгород, 1981. 16с.
74. Зеленько А.С. До структурно-семантичного відтворення системи лексики в говорах перехідних від північночернігівських до північнополтавських // Мовознавство. 1968. №5. С.3437.
75. Зілинський І. Карта українських говорів. Варшава, 1933.
76. Зілинський І. Проба упорядкування українських говорів // Записки наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка. Т.СХІІСХVІІІ. Львів, 19131914. С.333375.
77. Іллічевський С.О. Українські назви рослин, їх походження та класифікація // Записки Полтавськ