ПОЛІТИЧНІ ІМПЕРАТИВИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО КУРСУ УКРАЇНИ

Краткое описание

РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА
КИЇВСЬКОГО СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

На правах рукопису

ШЕРЕТЮК Оксана Миколаївна

УДК: 327:316.4.063.3(477)

ПОЛІТИЧНІ ІМПЕРАТИВИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО КУРСУ УКРАЇНИ

Спеціальність 23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата
політичних наук

Науковий керівник: доктор
політичних наук, професор
КАНЦЕЛЯРУК Б. І.

РІВНЕ – 2008

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ І ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 15
1.1. Концептуалізація проблеми євроінтеграції 15
1.2. Науковий вимір європейської інтеграції України 45
Висновки до першого розділу 57
РОЗДІЛ 2 ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІ ІМПЕРАТИВИ УКРАЇНИ 59
2.1. Політична детермінанта європейського вибору 60
2.2. Україна – Європейський Союз 76
2.2.1. Початок діалогу (1991-1998 рр.) 77
2.2.2. Стратегії співробітництва (1998-2003 рр.) 88
2.2.3. Відносини в умовах перманентної політичної кризи в Україні 109
Висновки до другого розділу 149
РОЗДІЛ 3 РОСІЙСЬКИЙ ЧИННИК УКРАЇНСЬКОЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ 151
3.1. Україна в доктрині євразійства 152
3.2. Проблема Єдиного Економічного Простору 171
3.3. Перспективи відносин України та Росії з Європейським Союзом 185
Висновки до третього розділу 196
ВИСНОВКИ 198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 204

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГАЛІЛЕО Європейська супутникова радіонавігаційна система
ГАТТ/СОТ Генеральна угода про тарифи і торгівлю/Світова організація торгівлі
ГУУАМ Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова
ДКБ Договір колективної безпеки
ЄАВТ Європейська асоціація вільної торгівлі
ЄврАзЕС Євро-Азійське економічне співтовариство
ЄЕП Єдиний Економічний Простір
ЄЕС Європейське Економічне Співтовариство
ЄІБ Європейський Інвестиційний Банк
ЄІСП Європейський інструмент сусідства та партнерства
ЄК Європейська Комісія
ЄМС Європейський механізм сусідства
ЄПС Європейська політика сусідства
ЄС Європейський Союз
ЗВТ Зона вільної торгівлі
ЗЄС Західноєвропейський Союз
ІЄАС Інститут євроатлантичного співробітництва
КПРФ Комуністична партія Російської Федерації
МС Митний союз
НАТО Організація Північноатлантичного договору
НАУРЄІ Національне агентство України з розвитку та європейської інтеграції
ННД Нові незалежні держави
ОБСЄ Організація з безпеки і співробітництва в Європі
ОЕС Організація економічного співтовариства
ООН Організація Об’єднаних Націй
РАН Російська академія наук
РФ Російська Федерація
СEFTA Центральноєвропейська асоціація вільної торгівлі
СЄЕП Спільний європейський економічний простір
СЗР Служба зовнішньої розвідки
СНД Співдружність Незалежних Держав
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
США Сполучені Штати Америки
ТАСІS Technical Assistance to the Commonwealth of Independent States – технічна допомога ЄС для країн СНД та Монголії
УПС Угода про партнерство і співробітництво
УЦЕПД Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова
ЦЄМД Центр Європейських та міжнародних досліджень
ЦМКЗПУ Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
ЦСЄ Центрально-Східна Європа
ОЧЕС Організація Чорноморського економічного співтовариства

ВСТУП

Характерною рисою сучасного світового політичного й соціально-економічного розвитку є суперечлива динаміка явища інтеграції у світі в цілому та Європі зокрема. Навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних об’єднань, неминуче відчувають на собі її вплив. Непроста роль першовідкривача у контраверсійному поступі інтеграції належить Європейському Союзові. Якщо донедавна проблеми Євросоюзу і бар’єри на шляху його розвитку переважно пов’язувалися з розширенням за рахунок постсоціалістичних держав, то з кінця 2005 – початку 2006 року кристалізується потреба в їх комплексному розгляді. Незаперечною стає критична функція російського чинника на тлі зниження авторитету зовнішньої політики Сполучених Штатів і можливої втрати ними безумовного лідерства у світі.
Актуальність теми дослідження обумовлена суперечністю між стабільним підтвердженням державою Україна та її провідними політичними силами європейського вибору, з одного боку, і наростаючими сумнівами суспільства щодо можливості його реалізації, з іншого боку. За таких обставин накопичується потенціал для зміни інтеграційного вектора, що надає імперативності пошукові нових аргументів на користь євроінтеграційного курсу та доведення чи заперечення його безальтернативності. Останні два десятиліття в Європі та на євразійських просторах насичені важливими подіями, пов’язаними з широкомасштабними, водночас унікальними соціально-політичними змінами: подоланням тоталітарної системи та інтенсивним розвитком структур громадянського суспільства, трансформацією всього європейського і геополітичного простору, переорієнтацією зовнішньополітичного курсу України з метою прискореного вступу до європейських об’єднань.
Незважаючи на зростаючий обсяг опублікованої за період незалежності наукової літератури з питань зовнішньої політики України, її стратегічних напрямів, зокрема європейського, залишаються відкритими ключові аспекти, в тому числі імперативності євроінтеграційного курсу. А відтак – існує потреба у здійсненні системного наукового аналізу всього комплексу відносин між Україною та Європейським Союзом, з урахуванням нових геополітичних реалій, а саме: два останні розширення ЄС (2004, 2007 рр.) та виникнення новітніх перешкод на шляху включення України в практичну підготовку до членства. Це потребує критичного погляду на ситуацію і перспективи, що є основою для нових наукових розробок з метою використання їх в процесі реалізації стратегічного курсу України. Адже зовнішньополітичний вибір характеризується, по-перше, хаотичністю, нечіткістю і незрозумілістю чималої кількості тих декларацій, принципів і переконань, які Україна проголосила на міжнародній арені; по-друге, непослідовністю внутрішньополітичних перетворень, що утруднює наближення до рівня норм і стандартів європейського простору; по-третє, аморфністю і розшарованістю політичної еліти у питаннях критеріїв суспільного розвитку, корумпованістю владних структур, що зумовлює зниження довіри до держави з боку європейської спільноти. Тому європейська політика України потребує належного теоретичного і прогностичного супроводу. Зважаючи на все це, авторка обрала означену тему предметом політичного аналізу.
Виходимо з того, що Україна однозначно визначила свою стратегічну мету – інтеграцію до Європейського Союзу. Через те потребою часу є всебічне критичне дослідження перспектив поглиблення політичного діалогу України з Євросоюзом, входження нашої держави до європейського безпекового простору, проблем функціонування політико-правового механізму і засобів підвищення ефективності спільних програм та інших інструментів співпраці у пріоритетних галузях загальноєвропейської інтеграції, які визначені в рамках таких документів, як Угода про партнерство і співробітництво та План дій.
Підтверджена відповідним політико-правовим забезпеченням імперативність прагнення України до повномасштабної участі в політичному та економічному житті Європи логічно обумовлена геополітичним положенням та історією нашої держави. Але, варто зазначити, ті ж самі геополітичні реалії не дають можливості Україні зосередитися лише на європейському геополітичному векторі. Визначена стратегічна мета не применшує важливості інших пріоритетних напрямів, передусім – розвитку дружніх і партнерських відносин з Росією.
Всебічний розвиток відносин з Росією як стратегічним партнером, поряд з реалізацією курсу на інтеграцію в Європу, посідає одне з ключових місць у структурі геополітичних пріоритетів України. Тим паче, що вплив російського чинника дається взнаки і в стратегії зовнішньої політики нашої держави, і в усіх сферах суспільного життя.
Характеризуючи розвиток взаємовідносин між Україною і Росією, слід зважати на суттєві розходження в основних зовнішньополітичних пріоритетах двох країн. Теоретичною основою геостратегії сучасної Росії є доктрина „багатополюсного світу”, базова в концепції світобудови без диктату однієї держави чи групи держав. Розуміючи під „полюсами” інтеграційні угрупування держав, Росія вважає країни СНД зоною свого політичного впливу, під який, звісно, підпадає й Україна. Намагання Росії утримувати, а в подальшому – посилювати контроль за ситуацією в межах пострадянського простору, вступає у суперечність із стратегічними інтересами України, яка обрала шлях інтеграції до європейської спільноти.
Відповідно, спостерігаються й певні розходження між двома країнами і в питанні про характер взаємовідносин з Європейським Союзом. Метою європейської політики Росії як держави, що прагне стати самостійним центром сили, є співробітництво з Європою як з іншим центром геополітичного впливу, в той час як стратегічною метою України є входження до кола європейської спільноти, тобто, по суті, саме до цього силового центру. Цим визначається найглибша суперечність в українсько-російських відносинах щодо розвитку співробітництва з європейським світом. У будь-якому разі, варто наголосити на тому, що реалізація Україною свого європейського вибору настільки органічно пов’язана з проблемою взаємовідносин з Росією, що неможливо об’єктивно розглядати українські проблеми без врахування ролі російського чинника в нашій геополітичній стратегії. Саме тому ми застосовуємо порівняльний аналіз поведінки цих двох політичних акторів.
Актуальність дисертаційної роботи також обумовлена тим, що у зв’язку з розширенням ЄС, його безпосереднім наближенням до кордонів України у представників різних наукових шкіл намітилися суттєві розбіжності щодо доцільності, можливостей, перспектив і наслідків реалізації обраного нашою державою європейського вектора, неузгодженості наукових концепцій євроінтеграції, відсутність чіткої і, головне, стабільної концептуальної основи забезпечення євроінтеграційної стратегії України, дедалі більш зростаюче протиставлення європейського та євразійського напрямів української інтеграційної політики.
Таким чином, актуальність обраної авторкою теми полягає у наступному: на даний час є необхідність у здійсненні цілісного, науково об’єктивного дослідження стану і перспектив відносин України з Євросоюзом, з урахуванням подальших розробок тих аспектів проблеми, які залишилися поза увагою науковців, абодослідувалися побіжно, а саме: виявлення невирішених питань двосторонніх відносин у ключових сферах; аналіз впливу внутрішніх та зовнішніх чинників на процес руху нашої держави до ЄС; концептуальне забезпечення шляхів прискорення вступу України до Євросоюзу; прогнозування можливих моделей європейської інтеграції України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною досліджень кафедри міжнародних відносин і країнознавства Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету в рамках наукової теми „Зовнішньополітична стратегія країн ЦСЄ у контексті трансформаційних процесів і створення нової європейської архітектури” (протокол № 4 від 10.12. 1999 р.) та планової науково-дослідницької теми відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України „Міжнародно-політичний вимір ефективності євроатлантичної стратегії України” (державний реєстраційний номер 01030U06308).
Мета і завдання роботи: визначення, шляхом комплексного політичного аналізу, концептуальних основ формування та практичної реалізації європейського вектору зовнішньої політики України, обґрунтування конкретних напрямів і форм поглиблення партнерства нашої держави з європейськими країнами та організаціями, критичне осмислення визначальних етапів і подій, якими позначені відносини нашої країни та Європейського Союзу, а також поглиблене дослідження й актуалізація такого суттєвого чинника євроінтеграційної стратегії України, як російський. Реалізація зазначеної мети обумовила потребу вирішення наступних завдань:
• з’ясувати чинники, передумови та перспективи, що визначають потребу реалізації європейського напряму в системі зовнішньої політики України;
• висвітлити сутність і зміст реалізації європейського напряму зовнішньої політики України в системі її міжнародної діяльності;
• проаналізувати існуючі концептуальні підходи до оцінки проблеми євроінтеграції України;
• критично переосмислити еволюцію двосторонніх відносин України з Євросоюзом;
• визначити стан і перспективи розвитку інституційного та інструментального забезпечення європейського курсу зовнішньої політики України (зокрема законодавче забезпечення європейської політики нашої держави, уніфікацію законодавства України і ЄС);
• виявити і дослідити зовнішні та внутрішні суперечності, які стримують процес євроінтеграції України, а також можливі його ризики;
• у порівняльному форматі висвітлити європейські стратегії України і Росії, зокрема особливості лобіювання РФ своїх національних інтересів;
• проаналізувати положення євразійської концепції щодо України.
Об’єктом даного дослідження є євроінтеграційна політика України.
Предмет дослідження – особливості відносин України з Європейським Союзом у всій їх багатоманітності, з урахуванням, в першу чергу, зовнішньополітичних чинників, які суттєво впливають на реалізацію європейського курсу України.
Авторська наукова гіпотеза полягає в тім, що, за всієї важливості впливу на процес входження України до європейських структур низки об’єктивних та суб’єктивних чинників, домінантну роль відіграють специфічні внутрішньополітичні обставини, які обумовлюють характер зовнішньополітичної стратегії.
Методологічною основою дисертації є загальнонаукові методи дослідження, зокрема системний, структурно-функціональний, логіко-аналітичний, компаративний, а також методи моделювання, синтезу, узагальнення та контент-аналіз.
У роботі відповідно до контексту, використані принципи системності, історизму, синергетики, об’єктивності, конкретності, періодизації.
Хронологічні рамки дисертаційної роботи охоплюють період з грудня 1991 року (прийняття Декларації Європейського Союзу щодо України) по 2008 рік, коли закінчується термін дії Угоди про партнерство та співробітництво, і Україна постала перед потребою пошуку нових шляхів поглиблення взаємодії з ЄС.
Наукова новизна роботи обумовлена тим, що вона є науковою розвідкою, в якій здійснено системний аналіз та цілісне дослідження відносин України з ЄС за період міжнародної суб’єктності нашої держави по сьогодні, що дало можливість виявити конкретні внутрішні та зовнішні чинники, які стимулюють, або, навпаки, гальмують процес європейської інтеграції країни, а відтак – об’єктивно оцінити реальні можливості вступу України до ЄС у середньостроковій перспективі.
Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в:
• узагальненні теоретичних доробок дослідників євроінтеграційних процесів, систематизації класичних і новітніх концепцій;
• виробленні авторського концептуального підходу до оцінки проблеми європейської інтеграції України;
• визначенні реальних можливостей реалізації європейського вектора розвитку, а також можливих ступенів ризику;
• всебічному дослідженні відносин між Україною та ЄС з урахуванням сучасних аспектів їх розвитку;
• висвітленні новітніх аспектів впливу російського чинника на євроінтеграційний курс нашої держави;
• розширенні теоретичного діапазону вивчення актуальної проблеми розвитку суспільств перехідного періоду;
• застосуванні синергетичної парадигми дослідження явищ суспільно-політичного життя;
• системному дослідженні політичних імператив євроінтеграції України в умовах процесу глобалізації;
• порівняльному аналізі політичного змісту Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС та Росією і Євросоюзом.
Практичне значення одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні засад, виходячи з яких визначаються пріоритетні геополітичні цілі та моделі зовнішньополітичного курсу України, зокрема її європейської політики. В дисертації комплексно проаналізовані об’єктивні та суб’єктивні чинники, які обумовлюють європейський вибір України.
Положення й висновки дисертаційної роботи можуть бути використані при виробленні стратегії розвитку України, у підготовці узагальнюючих політологічних праць з теоретичних та прикладних питань євроінтеграції України, а також при розробці цієї проблематики в суміжних дисциплінах. Матеріали дослідження можуть прислужитися для підготовки спецкурсів з політології, державного управління, новітньої історії та історії міжнародних організацій у вищих навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження пройшли апробацію і були оприлюднені дисертанткою у виступах на міжнародних та національних наукових конференціях, таких як: Міжнародний науковий семінар „Геополітичні домінанти країн ЦСЄ на початку ХХІ століття” (11-12 квітня 2005 р., м. Рівне); Регіональна науково-практична конференція „Помаранчева революція: міфи, реальність і перспективи” (24 листопада 2005 р., м. Рівне.); Міжнародна науково-практична конференція „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (18-19 травня 2006 р., м. Луцьк); Наукова конференція „Актуальні проблеми міжнародних відносин України в контексті глобалізації” (18 травня 2006 р., м. Київ); Міжнародна науково-практична конференція „Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах” (12-13 жовтня 2006 р., м. Луцьк); Регіональна міжвузівська науково-практична конференція „Система безпеки в країнах Центральної і Східної Європи післявоєнного періоду (1946-2006 рр.)” (30 листопада 2006 р., м Рівне); VIII Всеукраїнська наукова конференція, присвячена 90-й річниці Української національно-демократичної революції і 10-й річниці Миколаївського навчально-наукового інституту Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (26 квітня 2007 р., м. Миколаїв); Українсько-польський науковий семінар „Концептуальні засади сучасної міжнародної політики: „константи” і „змінні” (29-30 жовтня 2007 р., м. Рівне).
Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи опубліковані в індивідуальній монографії „Євроінтеграційні імперативи України” (6,6 д.а.), 12 наукових статтях, 5 з яких опубліковані у виданнях, визначених ВАК України як фахові.
Джерельна база. Підготовка дослідження обумовила потребу залучення широкого кола джерел українською, російською та англійською мовами, різних за своєю політичною спрямованістю, науковою цінністю, методами дослідження, висновками й рекомендаціями, що дало змогу уникнути однобічної оцінки досліджуваної проблематики.
При написанні роботи були використані праці вітчизняних політологів, зокрема О. Антонюка, О. Бєлова, В. Будкіна, І. Бураковського, В. Вакулича, С. Василенко, Б. Гаврилишина, А. Гальчинського, О. Дергачова, Є. Камінського, Б. Канцелярука, В. Кириленка, О. Клименко, О. Ковальової, В. Копійки, С. Костюка, І. Мельничука, М. Михальченка, Г. Немирі, О. Павлюка, Н. Пархоменко, С. Пирожкова, І. Піляєва, В. Посельського, О. Пристайко, В. Пухлія, Ф. Рудича, Т. Силіної, О. Сушка, С. Толстова, С. Федуняка, Л. Чекаленко, Т. Шинкаренко, Г. Яворської.
Чільне місце у висвітленні проблем формування двосторонніх відносин України та Російської Федерації належить російським вченим і політикам. Перш за все, йдеться про К. Гаджієва, О. Дугіна, К. Затуліна, Г. Зюганова, П. Циганкова, В Шемятенкова.
При підготовці даного дослідження опрацьовувалися наукові доробки таких відомих зарубіжних дослідників, як З. Бжезинський, Н. Гвоздєв, Д. Діл, У. Еллеманн-Дженсен, М. Емерсон, М. Калускі, Г. Кіссінджер, Т. Коулд, Т Кузьо, Дж. Лестер, Ф. Мьоллерс, А. Ослунд, О. Рар, Л. Хоффманн, В. Шнайдер-Детерс та ін.
Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, трьох пунктів, висновків, списку використаних джерел. Основний текст викладено на 203 сторінках; список використаних джерел містить 219 найменувань (українською, російською, англійською мовами) на 19 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі здійсненого аналізу особливостей відносин України з Європейським Союзом, у всій їх багатоманітності, з урахуванням основних чинників, які суттєво впливають на реалізацію європейського курсу України, авторка дійшла таких висновків:
1. Дослідники проблем європейської інтеграції, незважаючи на різні дефініції станів та відносин, зосереджуючись переважно на відносинах суспільства і об’єднань індивідів та політичних сил, зазначають, що інтеграція відбувається водночас і на національному рівні, з інтегруванням відносин у межах державних кордонів, і на міждержавному, коли інтеграція в економічній, політичній та культурній сферах пов’язує і зближує держави. Об’єднана Європа має ґрунтуватися не стільки на формальних інституціях та політичних деклараціях, скільки на конкретних спільних економічних досягненнях, спільних стратегічних економічних інтересах, на дедалі більш інтегративних і глибоких формах економічної, науково-технічної, соціальної, культурної співпраці, щоб ЄС зміг стати реальною силою, яка б виступала за стабільність, співробітництво та порозуміння в ширшому світовому аспекті.
Реальний розвиток європейських інституцій не забезпечує єдиних контекстуальних посилань для розробки інтеграційної теорії. Отже, для пояснення реальних процесів інтеграції має бути використаний весь накопичений науковий арсенал теорій інтеграції, кожна з яких порушує суттєві проблеми і пропонує слушні способи їх розв’язання.
2. У нашому суспільстві стало підтверджується європейський вибір і, разом з тим, мають місце досить суперечливі оцінки потреб та можливостей України реалізувати плани євроінтеграційної стратегії. Перш за все, йдеться про співвідношення між декларованим визначенням і практичним забезпеченням реалізації магістрального напрямку зовнішньої політики нашої держави. На тлі суперечності між ідеями і практикою постає вибір між європейським напрямком, євразійським шляхом розвитку та статусом нейтральної держави. На нашу думку, Україна найбільшою мірою зацікавлена у підтриманні стабільних конструктивних відносин із сусідніми державами, як у східному, так і в західному напрямках, оскільки це дає їй можливість не перейти в розряд відсталої периферії, а претендувати на статус своєрідного геополітичного центру, здатного відігравати інтегруючу роль для народів Сходу і Заходу, Азії і Європи.
3. Визначеним стратегічним імперативом української геополітики, яку підтримує більшість громадян, є європейський вибір. Пріоритетність стратегії євровибору – це своєрідна платформа, яка визначає загальнонаціональну логіку майбутніх якісних перетворень суспільства. У цій логіці суть навіть не у кінцевій меті – набуття повноправного членства в ЄС. Головним є якісний вимір руху до цієї мети. Успіх інтеграційної політики обумовлений пріоритетами і послідовністю здійснюваних внутрішніх реформ і здатністю до компромісу у відносинах з партнерами. Реалізація європейського вибору України прямо залежить від чіткого дотримання вже проголошеного політичного наміру, належного законодавчого забезпечення інтеграційного процесу та неухильного дотримання демократичних принципів функціонування політичної системи.
4. Становлення і розвиток відносин України з Європейським Союзом ми умовно поділили на три етапи. Перший (1991-1998 рр.) характеризується проголошенням основного пріоритету в зовнішній політиці нашої держави – євроінтеграція і початок діалогу Україна – ЄС. Саме в цей час були підписані угоди і договори, які заклали правову базу у відносинах між сторонами. Тому можна стверджувати, що впродовж першого етапу було закладене необхідне підґрунтя для подальшої співпраці.
Впродовж другого етапу (1998-2003 рр.) зміцнювалися основи для співробітництва, особливо щодо прийняття стратегій сторін. При цьому спостерігався певний спад у відносинах, зумовлений, перш за все, колізіями балансування між Росією та Заходом. Була запроваджена інтеграція одночасно у двох протилежних напрямах: в євразійському (з Росією) і європейському. Багатовекторна політика стала проявом слабкості суто технологічного підходу до реалізації інтересів держави, характеризувалася відсутністю стратегічних ідеологічних і цивілізаційних орієнтирів, мінливістю, непослідовністю, невпевненістю й непередбачуваністю. Таким чином, відносини між Україною і Європейським Союзом в цей період мали суто декларативний характер. Але дуже важливою, на наш погляд, є Європейська політика сусідства, яка була офіційно проголошена Єврокомісією у березні 2003 року і скерована до всіх країн-сусідів Євросоюзу. Попри те, що „статус сусідства”, на відміну від асоційованого членства, не передбачає безпосередніх євроінтеграційних перспектив, він безперечно, може сприяти рухові України у напрямкові наближення до ЄС.
Третій, „новітній”, етап позначений значним „потеплінням” у відносинах України і Євросоюзу, що зумовлювалося, перш за все, подіями кінця 2004 року, коли українське суспільство засвідчило прагнення здійснювати демократичні перетворення, висловило бажання інтегруватися до європейських структур, і в цьому його всіляко підтримував Європейський Союз. Як результат – підписання Плану дій з додатковими десятьма пунктами про тісне співробітництво. Очевидно, що подолання політичної кризи мирним шляхом у 2004 р., парламентські вибори 2006 та 2007 рр. і формування коаліції та урядів підтверджують висновок про певне зміцнення засад демократії в Україні. Важливим на даному етапі є переговорний процес про Нову посилену угоду між Україною та ЄС, яка замінить Угоду про партнерство та співробітництво.
Можна констатувати, що закладення демократичних підвалин у державі обумовило основний стратегічний пріоритет її зовнішньої політики – курс на європейську інтеграцію. Просування ж України в європейському напрямі залежить насамперед від демократичних перетворень усередині країни. У свою чергу, ці перетворення обумовлені колізіями розвитку політичного процесу та інтересами тих політичних сил, які перебувають при владі в Україні.
5. Важливими інтеграційними чинниками є прихильність до європейських цінностей і європейська ідентичність. В Україні, попри офіційні заяви щодо євроінтеграції як пріоритету зовнішньої політики, політична еліта не завжди послідовна у реалізації визначеного зовнішньополітичного курсу. Успіх євроінтеграційної стратегії залежатиме від впровадження норм і правил ЄС і від стану відносин з Росією, Білоруссю, Молдовою та іншими пострадянськими країнами. Геополітичне становище України обумовлює потребу ініціювати перебудову взаємовідносин з партнерами по СНД на чинних в Європейському Союзі засадах взаємної вигоди і прозорої ринкової конкуренції.
6. Проголошення стратегічного партнерства України з Російською Федерацією обумовлено, перш за все, геополітичним становищем нашої держави, що дозволяє використовувати збалансовану модель відносин як з Європейським Союзом, так і з Росією, уможливлюючи реалізацію європейського вибору без розриву тісних зв’язків зі Сходом, зокрема, протиставлення себе Росії. Крім того, це сприятиме зміцненню європейського вектора Росії: створить передумови для усунення розриву між Європою та Євразією, не допустить зведення нової „залізної завіси” на східному чи на західному кордонах України, що може мати однаковий негативний вплив на систему європейської безпеки.
7. В сучасній практичній політиці РФ домінує євразійська парадигма – комплекс уявлень та зовнішніх орієнтацій, що був прийнятий або частково нав’язаний більшості народів російської імперії в останні триста років. Особливе місце в доктрині євразійства відводиться Україні, з незалежністю якої пов’язане остаточне руйнування СРСР у грудні 1991 року. Урядові кола та різні політичні сили РФ розглядають українську державність під кутом зору можливої „реінтеграції” або, як мінімум, значного посилення свого впливу на її політичний курс. Зрозуміло, що реінтеграція України – необхідна умова відновлення колишньої імперії. В той час, як для України пріоритетними у взаєминах з Російською Федерацією є економічні інтереси, Росія у двосторонніх відносинах надає перевагу геополітичним і геостратегічним цілям. Саме тому російська владна еліта прагне, щоб суверенність України не виходила за межі російських національних інтересів, тим паче – не перешкоджала в їх реалізації. Йдеться про суверенітет, обмежений російськими національними інтересами.
8. Реалізація моделі „обмеженого суверенітету” потребує створення цілої системи контролю над зовнішньою і внутрішньою політикою України. Головними механізмами здійснення такого контролю вважається створення інтеграційних об’єднань типу Єдиного Економічного Простору. Важливим питанням для нашої держави щодо ЄЕП є вибір оптимальної форми інтеграції в цю структуру. Йдеться про альтернативу між формуванням зони вільної торгівлі, або ж митного союзу. Позиція ЄС в цьому питанні досить чітка: участь України в ЄЕП доцільна лише настільки, наскільки вона не суперечитиме проголошеному „європейському вибору України”. Таким чином, обопільний тиск на „спільне близьке зарубіжжя” з боку Росії і Євросоюзу позбавляє українську політику двовекторності можливостей подальшого маневрування. Зрозуміло, що для України верхня межа співробітництва в Єдиному Економічному Просторі – це проста класична зона вільної торгівлі, режим якої відповідає національним інтересам України та має неодмінно узгоджуватися з принципами та правилами СОТ. Лише в такому випадку ЗВТ в рамках ЄЕП сприятиме економічному розвиткові України і розширюватиме її євроінтеграційні можливості.
9. Порівняльний аналіз стратегії відносин України і Росії з Євросоюзом показує, що і в цьому питанні є суттєві відмінності: політика України базується на стратегії інтеграції, тоді як Росії відповідає стратегія співробітництва. Кінцева мета стратегії інтеграції полягає у приєднанні України до Євросоюзу, тобто набуття країною-кандидатом демократичних стандартів. Цю стратегію можна означити як „демократичний проект” у переважно політичній сфері відносин, та частково – внутрішніх перетворень. Прагнення України до повномасштабної участі у політичному та економічному житті Європи логічно обумовлене геополітичним положенням та історією нашої держави.
Відносини Росії з ЄС базуються на стратегії рівноправного співробітництва і фактично є реалізацією економічного проекту. Кінцевою ж метою такої стратегії є формування Єдиного Економічного Простору та підтримання енергетичного діалогу.
Різні цілі, поставлені перед європейським вектором зовнішньої політики України і Російської Федерації, потребують різного формату відносин і, відповідно, різних інструментів їх реалізації. Україна і Росія мають свої національні інтереси, перебувають в різних геополітичних, політичних, економічних, демографічних і правових координатах, що робить проблематичним вироблення спільних підходів і позицій по відношенню до європейських інтеграційних структур.
10. Цілісне і критичне дослідження та переосмислення відносин України з Європейським Союзом і впливу на них російського чинника показує, що за всієї важливості впливу низки внутрішніх і зовнішніх чинників, які стимулюють, або, навпаки, гальмують процес європейської інтеграції країни, домінантну роль відіграють специфічні внутрішньополітичні. Таким чином, це дає можливість об’єктивно оцінити реальні можливості вступу України до ЄС у середньостроковій перспективі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Американская социология: Перспективы, проблемы, методы. – М., Прогресс, 1972. – 392 с.
2. Андерс Ослунд. „Постсоветская свободная торговля: как ее достичь” [Електронний ресурс] / Андерс Ослунд // День. – № 80, 14 травня 2003 року. Режим доступу до газети: http://www.day.kiev.ua/
3. Андрущенко Т. В. Європейська політика України: проблеми формування та реалізації (політологічний аналіз): дис. канд. політ. наук: 23.00.02 / Андрущенко Тетяна Вікторівна. – Х., 2003. – 184 арк.
4. Асиметрія міжнародних відносин / Під ред. Г. М. Перепелиці, О. М. Субтельного. – К.: Видавничий дім „Стилос”, 2005. – 555 с.
5. Баррозу Ж. М. вітає Ю. Тимошенко з призначенням на посаду Прем’єр-міністра України (18/12/2007) [Електронний ресурс]
http://www.delukr.ec.europa.eu/page45618.html
6. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и ее геостратегические императивы / З. Бжезинський. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 256 с.
7. Болгарія та Румунія приєднаються до ЄС 1 січня 2007 року [Електронний ресурс] http://www.delukr.ec.europa.eu/page40827.html
8. Будз М. Д. Короткий довідник з комплексного країнознавства / [Будз М. Д., Мартинюк В. О., Постоловський Р. М., Троян С. С.] – К.: 2002. – 256, [2] с.
9. Бураковський І. Україна і європейська інтеграція / І. Бураковський, Г. Немиря, О. Павлюк // Політика і час. – 2000. – № 3-4. – С. 4-55.
10. Вакулич В. М. Політичні детермінанти зближення України з Європейським Союзом: дис. канд. політ. наук: 23.00.04 / Вакулич Володимир Михайлович. – К., 2001. – 165 арк.
11. Василенко С. Д. Геополітичні виміри України в загальноєвропейському політичному процесі: дис. д-ра політ. наук: 23.00.02 / Василенко Світлана Дмитрівна. – О., 2001. – 390 арк.
12. Василенко С. Д. Європейський вектор української геополітики / С. Д. Василенко // Людина і політика. – 2000. – № 2. – С. 57-62.
13. Василенко С. Д. Європейський вибір України / Світлана Дмитрівна Василенко. – Одеса: „ВидавІнформ” ОНМА, 2003. – 212 с.
14. Василенко С. Д. Європейський процес і Україна / Світлана Дмитрівна Василенко. – О.: ІСЦ політехнічного університету, 1996. – 136 с.
15. Василенко С. Д. Перспективи інтеграції України в європейський процес / С. Д. Василенко // Нова політика. – 2000. – № 6. – С. 12-17.
16. Василенко С. Д. Україна: геополітичні виміри в загальноєвропейському процесі / Світлана Дмитрівна Василенко. – Одеса: ОДМА, 2000. – 208 с.
17. Василенко В. Що Україні робити з ЄЕП? [Електронний ресурс] / В. Василенко // Дзеркало тижня. – № 13 (488), 3 – 9 квітня 2004 року. – Режим доступу до газети: http://www.dt.ua/
18. Висновки Ради Європейського Союзу із загальних питань і зовнішніх зносин щодо України [Електронний ресурс]
http://www.delukr.ec.europa.eu/page34194.html#0
19. Від партнерства до Асоціації // Урядовий кур’єр. – 8 квітня. – 2006. – С. 3.
20. Віктор Ющенко вітає парафування угод про реадмісію та спрощення оформлення віз між Україною та ЄС [Електронний ресурс] http://www.president.gov.ua/news/data/1_11377.html
21. Вікуліна Н. У Євросоюзі стурбовані ситуацією в Україні [Електронний ресурс] http://ukraine.radiosvoboda.org/article/2007/04/61f52301-4820-4cb1-8c4e-f9f64d290a1e.html
22. Віленський Ю. Під юпітерами синергетики [Електронний ресурс] / Ю. Віленський // Дзеркало тижня. – 2000. – № 28. – Режим доступу до газети: http://www.dt.ua/
23. Гаврилишин Б. Україна між Сходом та Заходом, Північчю та Півднем: геополітичні можливості і обмеження / Б. Гаврилишин // Розбудова держави. – 2002. – № 7-12. – С. 26-33.
24. Гаджиев К. Геополітика / К. Гаджиев. – М.: Междунар. отношения, 1997. – 384 с.
25. Гальчинський А. С. Нові можливості євроінтеграційної стратегії України / А. С. Гальчинський // Політика і час. – 2003. – № 8. – С. 3-11.
26. Гальчинський А. С. Помаранчева революція і нова влада / А. С. Гальчинський. – К.: Либідь, 2005. – 368 с.
27. Гальчинський А. С. У Європу через політику самоствердження [Електронний ресурс] / А. С. Гальчинський // День. – 2004, 12 червня. – Режим доступу до газети: http://www.day.kiev.ua/
28. Гальчинський А. С. Україна – на перехресті геополітичних інтересів / А. С. Гальчинський. – К.: Знання України, 2002. – 180 с.
29. Гвоздев Николас К. Очередной кризис на Украине [Електронний ресурс] / Н. К. Гвоздев // „The International Herald Tribune”, США. – 09 апреля. – 2007. – Режим доступу до газети: http://www.iht.com/
30. Декларація Європейського Союзу від 2 грудня 1991року [Електронний ресурс] http://www.delukr.cec.eu.int/page 262. html.
31. Деменко О. Ф. Євроатлантична інтеграція України (політологічний аналіз): дис. канд. політ. наук: 23.00.02 / Деменко Олександр Федорович. – К., 2004. – 212 арк.
32. Деменко О. Українська геополітика ХХІ ст.: євразійство чи євроінтеграція? / О. Деменко // Людина і політика. – 2004. – № 1. – С. 73-81.
33. Демчук П. О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції / П. О. Демчук. – К., ППП, 2004. – 264 с.
34. Дергачов О. Розширення ЄС і нові параметри європейського курсу України / О. Дергачов // Аналітичний щоквартальник. К.: ЄК, 2003. – № 1. – С. 70-78.
35. Дергачев А. Украина в современных геополитических преобразованиях / А. Дергачев // Полис. – 1998. – № 3. – С. 124-132.
36. Дергачев А. Украинско-российские отношения – европейский и евразийский контекст / А. Дергачев // Полис. – 2000. – № 6. – С. 110-121.
37. Десята річниця підписання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС [Електронний ресурс] Представництво України при ЄС. Червень 2004 р.
http://www.ukraine-eu.mfa.gov.ua/download/02_PCA_Report_new.doc.
38. Дил Джексон. Демократия на Украине: обманутые надежды [Електронний ресурс] / Дил Джексон // „The Washington Post”, США. – 28 мая. – 2007. – Режим доступу до газети: http://www.washingtonpost.com/
39. Дорога в майбутнє – дорога в Європу. Європейська інтеграція України. – К.: Центр Європейських та міжнародних досліджень, 2000. – 108 с.
40. Дроздова Г. В. Зовнішня політика України: європейський вибір / Г. В. Дроздова. – Сімферополь: АнтиквА, 2007. – 156 с.
41. Дугин А. Основы геополитики. Геополитическое будущее России / А. Дугин – М.: Арктогея, 1997. – 608 с.
42. Євробюлетень. Інформаційне видання Представництва Європейської Комісії в Україні. – № 9. Вересень. – 2003. – 28 с.
43. Євробюлетень. Інформаційне видання Представництва Європейської Комісії в Україні. – № 1. Січень. – 2005. – 28 с.
44. Євробюлетень. Інформаційне видання Представництва Європейської Комісії в Україні. – № 2. Лютий. – 2005. – 28 с.
45. Євробюлетень. Інформаційне видання Представництва Європейської Комісії В Україні. – № 9. Вересень. – 2007. – 28 с.
46. Євробюлетень. Інформаційне видання Представництва Європейської Комісії В Україні. – № 10. Жовтень. – 2007. – 28 с.
47. Європарламент закликає до конкретних кроків // Урядовий кур’єр. – 7 квітня. – 2006. – С. 3.
48. Європейська політика сусідства. План дій Україна – Європейський Союз [Електронний ресурс] http://www.delukr.cec.eu.int/data/doc/Action-plan-ukr.pdf.
49. Європейський Союз: структура, функції, механізми / [за ред. д-ра іст. наук Н. В. Антонюка]. – Львів.: 2002. – 176 с.
50. Європейський Союз – Україна, 2007 [Електронний ресурс] http://www.delukr.ec.europa.eu/page947.html
51. ЄЕП: чинник геополітичного самовизначення України та інструмент мобілізації електорату [Електронний ресурс]
http://kandydat.com.ua/analitika/eep.htm.
52. ЄС вітає Україну із завершенням переговорів щодо вступу до СОТ [Електронний ресурс] http://www.ukrbiznes.com/news/business/41740.html
53. ЄС майже готовий переговорити з Україною щодо зони вільної торгівлі [Електронний ресурс]
http://vsevesti.com/go/ru/article/id/234635/es-majzhe-gotovij-peregovoriti-z-ukrainoju-shchodo-zoni-vilinoi-torgivli.html
54. ЄС та Україна починають переговори з угоди про вільну торгівлю [Електронний ресурс] http://www.delukr.ec.europa.eu/press_releases_uk.html
55. За підсумками десятого саміту Україна – ЄС, 27 жовтня 2006, Гельсінкі [Електронний ресурс] http://ukraine-eu.mfa.gov.ua/eu/ua/news/detail/2907.htm
56. Засади відносин між Україною та Європейським Союзом [Електронний ресурс] http://www.ukraine-eu.mfa.gov.ua/eu/ua/556.htm
57. Зварич Р. ЄЕП як єдність та боротьба „протилежностей” [Електронний ресурс] / Р. Зварич.
http://www.polit.com.ua/?lang=ukr&cgid=5&mpid=9®id&poid=2&id=2289
58. Зовнішня політика України: Інформаційно-аналітичні матеріали до парламентських слухань, підготовлені Міністерством закордонних справ України. – Київ: ЦТІ „Е та Е”, 2004. – 198 с.
59. Зростають інвестиції з ЄС // Урядовий кур’єр. – 31 березня. – 2006. – С. 3.
60. Зюганов Г. География победы. Основы Российской геополітики / Г. Зюганов. – М.: Коммунистическая партия Российской Федерации, 1997. – 303 с.
61. Институт проблем СНГ. Институт диаспоры и интеграции [Електронний ресурс] http://www.zatulin.ru/institute/sbornik/017/03.shtml
62. Інформаційна довідка щодо європейського інструменту сусідства та партнерства [Електронний ресурс]
http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article/main?art_id=70381&cat_id=70379&search_param=Twinning&searchDocarch=1&searchPublishing=1
63. Інформаційно-аналітичний матеріал про міжнародну технічну допомогу Україні [Електронний ресурс]
http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article/main?art_id=70381&cat_id=70379&search_param=Twinning&searchDocarch=1&searchPublishing=1
64. Калуски М. Поговорим об Украине откровенно / М. Калуски // 2000. – 2005. – 1 апреля. – С. 4.
65. Касьянов Г. Україна 1991-2007: нариси новітньої історії / Г. Касьянов. – К.: Наш час, 2008. – 432 с.
66. Кириленко В. Захід чи Схід: пошук балансу / В. Кириленко // Політика і час. – 2000. – № 9-10. – С. 14.
67. Кисельова Ю. Україна – ЄС: початок переговорів про посилену угоду [Електронний ресурс] / Ю. Кисельова // Європейський простір. http://eu.prostir.ua
68. Киссинджер Г. Дипломатия / Г. Киссинджер – М.: Ладомир, 1998. – 847 с.
69. Клименко О. Військово-політичні проблеми спільної Європи / О. Клименко // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. Вип.10. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2000. – 118 с.
70. Клименко О. Деякі проблеми України в контексті Європейського інтегрування / О. Клименко // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. Вип.18. – К.: Знання України, 2001. – 120 с.
71. Клименко О. Євросоюз: інтеграційне сьогодення / О. Клименко // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. Вип.8. – К.: ІСЕМВ НАН України, 1999. – 64 с.
72. Коваль. О. Ханти-Мансійська Європа [Електронний ресурс] / О. Коваль // Дзеркало тижня. – 2008. – 5-11 липня. – Режим доступу до газети: http://www.dt.ua/
73. Ковальова О. О. Стратегії євроінтеграції: як реалізувати європейський вибір України / О. О. Ковальова. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, – 2003. – 340 с.
74. Ковальова О. О. Українська політика щодо євроінтеграційних процесів: дис. д-ра політ. наук: 23.00.02 / Ковальова Олена Олексіївна. – К., 2003. – 462 арк.
75. Колективна воля європарламентарів // Урядовий кур’єр. – 31 березня. – 2006. – С. 3.
76. Концепция внешней политики РФ (Утверждена Президентом РФ от 28.06. 2000 года) [Електронний ресурс] http://www.mid.ru/ns-osndoc.nsf/0e9272befa34209743256c630042d1aa/fd86620b371b0cf7432569fb004872a7?OpenDocument
77. Концепция государственной национальной политики РФ (утверждена Указом Президента РФ № 909 от 15.06.1996 года) [Електронний ресурс] http://www.mid.ru/nsosndoc.nsf/0e9272befa34209743256c630042d1aa/c6d37e91be20bfc8c325707b004a2574?OpenDocument
78. Концепция национальной безопасности РФ (утверждена Указом Президента РФ №24 от 10.01. 2000 года) [Електронний ресурс]
http://www.mid.ru/nsosndoc.nsf/0e9272befa34209743256c630042d1aa/a54f9caa5e68075e432569fb004872a6?OpenDocument
79. Концепция формирования Единого Экономического Пространства [Електронний ресурс] http://www.president.gov.ua/rus/summit/.
80. Копійка В. В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна / В. В. Копійка. – К.: Юрид. думка, 2005. – 448 с.
81. Копійка В. В. Теоретичний та практичний виміри розширення Європейського Союзу: дис. д-ра політ. наук: 23.00.04 / Копійка Валерій Володимирович. – К., 2004. – 479 арк.
82. Копійка В. В., Шинкаренко Т. І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: навч. посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. – 448 с.
83. Костюк С. Пріоритетний напрям зовнішньої політики України [Електронний ресурс] / С. Костюк. http://www.serhiykostyuk.com/data/articles/article_2.pdf
84. Костюк С. М. Стан і перспективи співпраці України з Європейським Союзом: дис. канд. політ. наук: 23.00.02 / Костюк Сергій Михайлович. – Чернівці, 2004. – 193 арк.
85. Критерії членства в СОТ, ЄС та НАТО. Інтеграційні перспективи України – Київ, Інститут євроатлантичного співробітництва, 2004. – 88 с.
86. Кузьо Т. Національна безпека України / Т. Кузьо. – К., 1994.
87. Лестер Дж. Погляди різних політичних сил Росії щодо майбутньої ролі України / Дж. Лестер // Політична думка. – 1993. – № 1. – С. 105-108.
88. Мадіссон В. В., Шахов В. А. Сучасна українська геополітика: навч. посібник [для студ. гуманіт. спец. вищ. навч. закл.] / В. В. Мадісон, В. А. Шахов. – К.: Либідь, 2003. – 176 с.
89. Мамзенко С. Інтеграція України до Європейського Союзу через воєнно-політичне співробітництво (регіональний аспект) / С. Мамзенко // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при президентові України. – Київ. – 2000. – Вип.2. – Ч.І. – С. 166-170.
90. Мармазов В., Піляєв І. Велике майбутнє великої Європи: чи скористається Україна перевагами нового європейського порядку? [Електронний ресурс] / В. Мармазов, І. Піляєв http://www.minjust.gov.ua/?do=dr&did=1738&sid=zmi.
91. Мельничук І. Основні геополітичні пріоритети Російської Федерації та позиція російської еліти стосовно України / І. Мельничук // Регіональні та національні еліти: хто формує політику? Матеріали міжнародної наукової конференції. – Чернівці. 6-7. 12. 2001. – Чернівці: Букрек, 2002. – 280 с.
92. Мельничук І. Основні принципи євразійської політики Росії / І. Мельничук // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 173-174. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. Збірник наукових праць. – Чернівці: „Рута”. – 2003. – 472 с.
93. Михальченко М. „Лімітроф Європи: випадковість чи доля України?” / М. Михальченко // Людина і політика. – 2000. – № 3. – С. 34-39.
94. Між надіями та можливостями: відносини ЄС – Україна за рік по Помаранчевій революції – Варшава, Фонд ім. Стефана Баторія, 2005. – 47 с.
95. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки) / Л. Ф. Гайдуков, В. Г. Кремень, Л. В. Губернський. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.
96. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності: Монографія / А. С. Філіпенко (кер. авт. кол.), В. С. Будкін, М. А. Дудченко та ін. – К.: Знання України, 2004. – 304 с.
97. Назаров М. М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследований / М. М. Назаров (Библиотека серии “Специализированные курсы в социологическом образовании”). – [2-е изд.]. – М.: Едиториал УРСС, 2002. – 240 с.
98. Національна безпека України 1994-1996 [Електронний ресурс] http://www.niss.gov.ua/book/otch/zmist.htm?
99. Національна стратегія інтеграції України до ЄС (Указ Президента України, червень 1998) // Політика і час. – 2000. – № 3-4 (спецвипуск). – С. 30-35.
100. Немиря Г. Європейський Союз і Україна: старі партнери – нові сусіди? / Г. Немиря // Аналітичний щоквартальник Представництва Європейської Комісії в Україні „Розширення ЄС”. Науковий редактор О. П. Дергачов. – 2003. – № 1. – 96 с.
101. Николае Г., Пригожин И. Самоорганизация в неравновесных системах / Г. Николае, И. Пригожин. – М.: Мир, 1979. – 512 с.
102. Ніколаєв Є. ЄЕП для України: зона вільної торгівлі чи митний союз? [Електронний ресурс] / Є. Ніколаєв.
http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=34&c=606.
103. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України В. Є. Новицький. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с.
104. Основи європейської інтеграції [Електронний ресурс]
http:// books. dovidka.com.ua/images/f109.pdf
105. Пархоменко Н. Міжнародне становище України, зовнішня та безпекова політика: підсумки першої половини 2005 року [Електронний ресурс] / Н. Пархоменко // Український монітор
http://cpcfpu.org.ua/projects/foreignpolicy/polls/399/
106. Пашков М., Чалий В. Куди веде Україну „дорожня карта” євроінтеграції [Електронний ресурс] / М. Пашков, В. Чалий // Дзеркало тижня. – 2007. – 17-23 березня. – Режим доступу до газети: http://www.dt.ua/
107. Пирожков С. Українські пріоритети в геополітиці / С. Пирожков // Віче. – 2000. – № 5. – С. 45-51.
108. Піляєв І. С. Рада Європи в сучасному інтеграційному процесі [монографія] / І. С. Піляєв – К.: Видавничий Дім „Юридична книга”, 2003. – 436 с.
109. План дій Україна – Європейський Союз [Електронний ресурс] http://dpa.gts.lg.ua/int/110305.htm.
110. Повідомлення Європейської комісії для Ради та Європейського парламенту „Розширена Європа – Сусідні країни: Нова структура відносин з нашими східними та південними сусідами” [Електронний ресурс] http://www.delukr.ec.europa.eu/page24478.html
111. Посельський В. До Європи разом із Росією чи до Росії через Європу [Електронний ресурс] / В. Посельський // Дзеркало тижня – № 35 (510), 4 – 10 вересня 2004 року. – Режим доступу до газети: http://www.dt.ua/
112. Посельський В. П’ятий елемент / В. Посельський // Дзеркало тижня. – 2005. – 5 березня. – С. 5.
113. Послання Президента України до Верховної Ради України „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” [Електронний ресурс]
http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2994.htm
114. Постанова Верховної Ради України „Про Основні напрями зовнішньої політики України” [Електронний ресурс]
http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/13837.htm
115. Пристайко О., Конончук В. Стосунки ЄС – Україна після помаранчевої революції / О. Пристайко, В. Конончук. – Варшава.: Управління Комітету Європейської Інтеграції, 2006. – 187 с.
116. Пристайко О. Є. Політика Європейського Союзу стосовно України: дис. канд. політ. наук: 23.00.04 / Пристайко Олена Євгенівна – К., 2004. – 192 арк.
117. Пухлій В. Розширення ЄС: наслідки для України / В. Пухлій // Політика і час. – 2004. – № 2. – С. 21-24.
118. Рар А: „Затяжной кризис в Украине после „оранжевой” революции стал большой неожиданностью для Европы” [Електронний ресурс] / А. Рар.
http://pinchukfund.org/ru/media/publications/2007/456.html
119. Резолюція Європейського Парламенту щодо України [Електронний ресурс] http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=44569&cat_id=37169
120. Резолюция 1548 (2007) Парламентской Ассамблеи Совета Европы Об осуществлении процедуры мониторинга Ассамблеи [Електронний ресурс] http://www.coe.int/T/r/Parliamentary_Assembly/%5bRussian_documents%5d/%5b2007%5d/%5bApr2007%5d/Res1548_rus.asp#TopOfPage
121. Резолюция 1466 (2005) Парламентской Ассамблеи Совета Европы О выполнении Украиной своих обязательств [Електронний ресурс] http://www.coe.int/T/r/Parliamentary_Assembly/%5bRussian_documents%5d/%5b2005%5d/%5bOct2005%5d/Res1466_rus.asp#TopOfPage
122. Резолюция 1549 (2007) Парламентской Ассамблеи Совета Европы Функционирование демократических институтов в Украине [Електронний ресурс]http://www.coe.int/T/r/Parliamentary_Assembly/%5bRussian_documents%5d/%5b2007%5d/%5bApr2007%5d/Res1549_rus.asp#TopOfPage
123. Саміт Україна – ЄС, м. Київ, 1 грудня 2005 року. Спільна заява [Електронний ресурс] http://ukraine-eu.mfa.gov.ua/eu/ua/news/detail/1336.htm
124. Саміт ЄС – Україна, Київ. Спільна заява [Електронний ресурс] http://www.delukr.ec.europa.eu/page262.html
125. Силіна Т. Єепейський вибір [Електронний ресурс] / Т. Силіна // Дзеркало тижня – № 36 20 – 26 вересня 2003 року. – Режим доступу до газети: http://www.dt.ua/
126. Силіна Т. Нашому теляті та вовка з’їсти [Електронний ресурс] / Т. Силіна // Дзеркало тижня. – 2007. – 27 січня – 2 лютого. – Режим доступу до газети: http://www.dt.ua/
127. Силіна Т. „Чума на ваші два роди” [Електронний ресурс] / Т. Силіна // Дзеркало тижня. – 2007. – 7-13 квітня. – Режим доступу до газети: http://www.dt.ua/
128. Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве [сост и ответ. ред. В. А. Копцик]. – М.: Прогресс-Традиция, 2002. – 496 с.
129. Служба внешней разведки России [Електронний ресурс] http://svr.gov.ru/material/material.htm
130. Смахтіна Л. На шляху європейської інтеграції / Л. Смахтіна // Вісник НБУ. – 2002. – № 9. – С. 49-59.
131. Снігир О. В. Україна в геополітичних концепціях Європейського Союзу: динаміка „об’єкт – суб’єктних” відносин: дис. канд. політ. наук: 21.01.01 / О. В. Снігир. – К., 2004. – 178 арк.
132. Совет по внешней и оборонной политике РФ [Електронний ресурс] http://www.sovetpamfilova.ru/help/partners/2053/?parent=
133. Совместное заявление о расширении ЕС и отношениях Россия – ЕС [Електронний ресурс] http://www.mid.ru/brp_4.nsf/9f9f2a6497b5822f43256-a2900463456/c16bd1e82570f25dc3256e83004212c3
134. Соколов С. Россия – ЕС: готовимся к переговорам / С. Соколов // Россия в глобальной политике. – 2007. – № 2. – С. 213-227.
135. Солана Хав’єр. Україна і ЄС: шлях, переповнений надіями / Хав’єр Солана // Дзеркало тижня. – 2005. – 22 січня. – С. 4.
136. Сорокин К. Э. Геополитика современности и геостратегия России / К. Э. Сорокин. – М., 1996. – 168 с.
137. Спільна стратегія в енергетиці // Урядовий кур’єр. – 15 квітня. – 2006. – С. 3.
138. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України [Електронний ресурс] http://www.delukr.ec.europa.eu/page947.html
139. Степаненко В. Правова культура в українських регіональних вимірах / В. Степаненко // Агора. – 2006. – Випуск 4. – С. 18-33.
140. Стратегический курс России с государствами-участниками Содружества Независимых Государств (утвержден Указом Президента РФ № 940 от 14.09.1995 года) [Електронний ресурс]
http://www.mid.ru/nsosndoc.nsf/0e9272befa34209743256c630042d1aa/4e3d23b880479224c325707a00310fad?OpenDocument
141. Стратегія євроінтеграції та питання участі України у формуванні Єдиного економічного простору (аналітичні оцінки) / А. С. Гальчинський. – К.: НІСД, 2003. – 25 с.
142. Стратегiя iнтеграцiї України до Європейського Союзу [Електронний ресурс] http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/846.htm
143. Стратегия развития отношений Российской Федерации с Европейским Союзом на среднесрочную перспективу (2000-2010 гг.) [Електронний ресурс] http://www.delrus.ec.europa.eu/ru/p_480.htm
144. Сушко О. Відносини України з Європейським Союзом після парламентських виборів 2006 року [Електронний ресурс] /О. Сушко. [аналітична доповідь] // Український монітор 2006. – № 10. http://cpcfpu.org.ua/projects/foreignpolicy/polls/2006/
145. Сушко О. Вплив помаранчевої революції на міжнародні відносини [Електронний ресурс] / О. Сушко. [аналітична доповідь] ЦМКЗПУ. – К.: ЦМКЗПУ, 2005. http://cpcfpu.org.ua/projects/foreignpolicy/papers/105/
146. Сушко О. Російський чинник у відносинах Україна – ЄС [Електронний ресурс] / О. Сушко. [аналітична доповідь] ЦМКЗПУ. – К.: ЦМКЗПУ, 2006. http://cpcfpu.org.ua/projects/foreignpolicy
147. Сушко О., Пархоменко Н. Зовнішня політика України у 2006 році: аналіз та прогноз [Електронний ресурс] / О. Сушко, Н. Пархоменко. [аналітична доповідь] // Український монітор 2006. – № 9.
http://cpcfpu.org.ua/projects/foreignpolicy/polls/2006/
148. Сушко О., Філіпчук В. Угода про асоціацію з ЄС: чи така вже й необхідна? / О. Сушко, В. Філіпчук // Дзеркало тижня. – 2005. – 12 березня. – С. 5.
149. Теорія міжнародних відносин (курс лекцій – підручник on-line) [Електронний ресурс] http://www.vesna.org.ua/txt/drgluck/irteo/1T9.html
150. Тимошенко Ю.: Євроінтеграція у Програмі Уряду є пріоритетом не лише зовнішньої, а й внутрішньої політики [Електронний ресурс] / Ю. Тимошенко. http://www.-kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=108193101&cat_id=43255
151. Тимошенко Ю.: Ми сприймаємо гармонійні відносини з Росією як невід'ємну складову інтеграції до Європейського Союзу [Електронний ресурс] / Ю. Тимошенко. http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=108203160&cat_id=43255
152. Тимошенко Ю. презентувала в Брюсселі головні положення урядової програми „Український прорив: для людей, а не для політиків” [Електронний ресурс] / Ю. Тимошенко.
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=108190447&cat_id=43255
153. Угода про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та Україною від 16 червня 1994 року. – Представництво Європейської Комісії в Україні, 1994.
154. Угоди між Україною і ЄС [Електронний ресурс]
http://www.delukr.ec.europa.eu/page341.html
155. Указ Президента №264/2007. Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України [Електронний ресурс]
http://www.president.gov.ua/documents/5961.html
156. Указ Президента України № 1072/2000. Про програму інтеграції України до Європейського Союзу [Електронний ресурс]
http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2989.htm
157. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладні аспекти: [кол. моногр. / за ред. Ф. М. Рудича]. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.
158. Україна і Європа (1990-2000 рр.). Частина 2. Україна в міжнародних відносинах з країнами-членами Європейського Союзу. [Анотована історична хроніка / Мельникова І. М., Горенко О. М., Мартинов А. Ю., Нікіфорук Д. І.]. – Київ. – 2001. – 123 с.
159. Україна і ЄС: сучасний стан та перспективи взаємовідносин [аналітична доповідь]. УЦЕПД. – К.: УЦЕПД, 1997. – 27 с.
160. Україна – ЄС: від Плану дій до посиленої угоди. К.: Український центр економічних та політичних досліджень ім.. О. Разумкова, Інститут Європи університету Цюриха. – 2007. – 126 с.
161. Україна – ЄС: на шляху до чотирьох свобод / Головний редактор В. Грановський. – К., 2003. – 30 с.
162. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку: [зб. наук. праць / ред. О. Ф. Бєлов]. – Київ, 1998 р. – 178 с.
163. Україна та Росія у системі міжнародних відносин: стратегічна перспектива: [кол. моногр. / гол. ред. С.І. Пирожков]. – К.: НІПМБ, 2001. – 624 с.
164. Український центр міжнародної інтеграції [Електронний ресурс] http://wto.inform.org.ua/uwto/?sid=uwto1
165. Федуняк С. Альтернативи зовнішнього вибору України: синергетичний підхід / С. Федуняк // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2007. – Т. 15-16. – 208 с.
166. Федуняк С. Г. Вплив зовнішніх чинників на консолідацію української нації / С. Г. Федуняк // Агора. – 2006. – Випуск 4. – С. 58-65.
167. Федуняк С. Г. Єврорегіоналізм у контексті створення пан’європейської системи безпеки / С. Г. Федуняк // Єврорегіони: потенціал міжетнічної гармонізації. Збірник наукових праць. – Чернівці: Букрек, 2004. – С. 55-64.
168. Ферреро-Вальднер Беніта. Напередодні важливого кроку / Ферреро-Вальднер Беніта // Дзеркало тижня. – 2005. – 19 лютого. – С. 1, 6.
169. Філіпенко А. Розширення Європейського Союзу та геоекономічне становище України / А. Філіпенко // Урядовий кур’єр. – 2004. – 17 квітня. – С. 5.
170. Хотькова Е. С. Новый этап взаимодействия России и ЕС: концепция четырех „общих пространств” / Е. С. Хотькова // Политика в ХХІ веке: вызовы и реалии – М., 2005. Вып. 3 (13). – 144 с.
171. Хоффманн Л., Мьоллерс Ф. Україна на шляху до Європи / Л. Хоффманн, Ф. Мьоллерс – К.: Фенікс, 2001. – 344 с.
172. Цыганков П. А. Международные отношения / П. А. Цыганков – М.: Новая школа, 1996. – 320 с.
173. Цыганков П. А. Теория международных отношений / П. А. Цыганков – М.: Гардарики, 2002. – 590 с.
174. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика і безпека України. Людина – Суспільство – Держава – Міжнародні структури / Л. Д. Чекаленко Монографія / Рада нац. безпеки і оборони України. Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки; За заг. ред. С. І. Пирожкова. – К.: НІПМБ, 2004. – 352 с.
175. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: [підручник] / Л. Д. Чекаленко – К.: Либідь, 2006. – 712 с.
176. Чекаленко Л. Д. Україна – Росія: проблемні пи