Поляк Ольга Вікторівна. Розвиток соціологічної освіти в Україні: організаційно-дидактичні характеристики

Краткое описание

Поляк Ольга Вікторівна. Розвиток соціологічної освіти в Україні: організаційно-дидактичні характеристики : Дис... канд. наук: 13.00.01 2008

Поляк О.В. Розвиток соціологічної освіти в Україні: організаційно-дидактичні характеристики. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки. Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України. Київ, 2008.
У дисертації досліджено становлення соціології як науки і як навчальної дисципліни, доведено явище значного впливу індивідуальних рис і знань творців соціології на її розвиток на початковій стадії, досліджено причини відмін в еволюції соціології у Західній Європі, США і Східній Європі. Запропоновані удосконалення викладу цього періоду в підручниках для ВНЗ.
Виявлено помилковість поширеного в сучасних підручниках твердження про відсутність соціологічних досліджень у Радянському Союзу. Вказано на факти їх розвитку у 20-30-х р. у формі пошуків ”наукової організації праці” та у 60-70-х р. у формі здійснення ”соціальних передбачень”.
Вивчено відновлення соціології і формування соціологічної освіти в СРСР 80-х р., розвиток і перманентні зміни соціологічної освіти в незалежній Україні. Досліджено навчальні плани та інші аспекти підготовки фахівців соціологічних профілів у кількох університетах та інших ВНЗ, вказано на існування неузгодженості термінології формулювань у дипломах ВНЗ з офіційним Класифікатором професій.

У дисертації наведено теоретичні узагальнення й нове вирішення актуального завдання, що виявляється в науково-теоретичному обґрунтуванні процесу підготовки фахівців соціологічних наук і соціальної роботи в Україні в його історичних, організаційних і дидактичних характеристиках. Вивчення джерел з теми дослідження, робота з правничими і статистичними матеріалами та узагальнення інформації про становлення і розвиток соціології та соціологічної освіти підтверджують гіпотезу, а реалізована мета та завдання дослідження дають змогу зробити такі висновки:
1. Усебічний аналітико-узагальнюючий огляд вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, дисертацій педагогів і представників інших наук на соціологічні теми, що захищаються в Україні з початку 1990-х р., свідчить, що основна їх кількість припадає на період введення спеціальності „соціальна педагогіка” (13.00.05). Однак системно не досліджувався і взагалі не був об’єктом дослідження увесь сектор соціологічної освіти. Це дало підстави для висновку, що стан наукової розробки вказаної теми не може вважатись задовільним і потребує науково-практичного обґрунтування й всебічного дослідження.
2. Аналіз поширених в українських підручниках із соціології поглядів на історію розвитку соціології, на роль видатних персоналій, а також на особливості формування соціологічної думки на теренах Західної Європи, у США, в Україні і Росії разом із застосуванням важливої інформації з філософії, психології, педагогіки, етології і (почасти) природничих наук дав змогу виявити слабкості й недоліки традиційних текстів основних підручників і по-новому висвітлити окремі вузлові питання, запропонувавши на цій основі новий навчальний матеріал для студентів.
3. Важливі нові аспекти виявлені у підрозділі ”Становлення соціології поза Західною Європою спільне і відмінності між Росією, Україною та США”. Здійснено порівняння їхнього суспільно-культурного й економічного ”поля” і доведено, що лише в США були порівняно сприятливі умови для появи та зміцнення соціології і як науки, і як університетської дисципліни. Там діяли переважно університетські професори і організовані ними наукові школи. У Російській імперії пошук молодою людиною соціологічних знань майже завжди визначав долю дисидента. У дисертації наведено типові життєписи американських, російських та українських соціологів ”першої хвилі”, вказано, що Америка успішно використала для розвитку прикладної соціології кадрові можливості Польщі та інших європейських держав, пояснено причини вивищення Чиказького університету як першої ”соціологічної столиці”.
4. Війни і революції спотворили нормальний розвиток соціології не лише на території України і Росії, а й Західної Європи. Успішне відновлення науки відбулося на короткий термін між світовими війнами, а у повному обсязі у другій половині ХХ ст. Дослідження особливостей цього процесу й сучасної диференціації теоретичної і прикладної соціології виявило паралелі в еволюції парадигм і методології точних наук і соціології. За 200 років змінили одна одну три значні методології класична, некласична (модерна) і постнекласична (постмодерна).
У другій половині ХХ ст. методологія соціології змінювалася вже не під впливом фізики чи біології, а зрушень філософії, політології та інших гуманітарних наук до так званого ”постмодерністського” поля, на якому постулатом стало твердження про відсутність існування будь-яких соціальних законів, які були б ”вічними і незмінними”. У наш час наука втратила ”відстороненість” і об’єктивізм, вона стала важливою ресурсо- і кадроємною частиною суспільства. За таких умов найкращим методом соціологів стає ”діяльнісний” (інша назва неофункціоналізм), у рамках якого враховують вплив на об’єкт одразу багатьох матеріальних та ідеальних чинників (це яскравий приклад звернення до синергетики).
5. Аналізом змін становища соціологічних досліджень у СРСР доведено, що поширене твердження про цілковите припинення їх упродовж кількох десятиріч є проявом ефекту редукціонізму. Обґрунтовано, що насправді вони були активними в певні моменти, майже припинялися в інші. Після партійних рішень про ”реабілітацію” соціології у 1980-х р. головною причиною гальмування стала відсутність соціологічних фахів у класифікаторах.
6. Дослідженнями довідкових матеріалів виявлено головні особливості появи і змін назв соціологічних спеціальностей у ВНЗ незалежної України. Доведено факт неузгодженості термінології класифікатора професій і системи назв фахів, якою послуговується Міністерство освіти і науки України та інші урядові установи під час присудження дипломів випускникам ВНЗ.
7. Виявлений факт невідповідності навчальних програм багатьох ВНЗ тим рекомендаціям, що створені колективами науковців на замовлення урядових органів. Досліджено і здійснено порівняння ОПП, ОКХ і програм підготовки соціологів кількох університетів та інших ВНЗ України. Запропоновано шляхи прискорення розвитку та удосконалення діяльності сектору соціологічної освіти у системі вітчизняної вищої освіти з урахуванням Болонського процесу та інших інтеграційних процесів, зокрема вказано на необхідність включення України у створення спільного європейського простору не лише вищої освіти, а й фундаментальних наукових досліджень, у наміри держав Європейського Союзу продовжити нарощування свого людського потенціалу через створення та акумуляцію ”знань розвитку”, важливою частиною яких є соціологічні знання.