ПОСЯГАННЯ НА ОБ’ЄКТИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

АСЕЙКІН РОМАН ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 343.9

ПОСЯГАННЯ НА ОБ’ЄКТИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Д и с е т р а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Денисов Сергій Федорович,
доктор юридичних наук, доцент

Запоріжжя – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ВСТАНОВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОСЯГАННЯ
НА ОБ’ЄКТИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ТА ЇХ ПОНЯТТЯ 13
1.1. Історико-правовий аналіз розвитку кримінального законодавства щодо відповідальності за посягання
на об’єкти культурної спадщини та підстави
криміналізації посягання на зазначені об’єкти 13
1.2. Поняття, ознаки та види об’єктів
культурної спадщини України 31
Висновки до розділу 1 53
РОЗДІЛ 2. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОСЯГАННЯ
НА ОБ’ЄКТИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ 56
2.1 Запобіжний захід посягання на об’єкти культурної спадщини України шляхом адміністративної та дисциплінарної відповідальності 56
2.2 Кримінальна відповідальність за посягання
на об’єкти культурної спадщини України 65
2.3 Відмежування злочинів, передбачених
ст. 298 та 2981 Кримінального кодексу України,
від суміжних складів злочинів та правопорушень 91
Висновки до розділу 2 98
РОЗДІЛ 3. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ПОСЯГАННЯ НА ОБ’ЄКТИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ 101
3.1 Загальна кримінологічна характеристика посягання
на об’єкти культурної спадщини України 101
3.2 Детермінанти посягання на об’єкти
культурної спадщини України 112
3.3 Характеристика особи злочинця, яка вчинює посягання
на об’єкти культурної спадщини України 120
Висновки до розділу 3 131
РОЗДІЛ 4. ЗАПОБІГАННЯ ПОСЯГАННЮ НА ОБ’ЄКТИ
КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ 136
4.1. Загальносоціальні напрями запобігання посяганню
на об’єкти культурної спадщини України 136
4.2. Спеціально-кримінологічні напрями запобігання
посяганню на об’єкти культурної спадщини України 149
4.3 Індивідуальні напрями запобігання посяганню на об’єкти культурної спадщини України 155
Висновки до розділу 4 161
ВИСНОВКИ 164
ДОДАТКИ 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................………….179

ВСТУП

Актуальність теми. Охорона культурної спадщини в будь-якій розвинутій державі має бути одним з найважливіших завдань, оскільки вона є певним внеском будь-якої народності в розвиток людської цивілізації, формою відмінностей однієї нації від іншої, засобом соціалізації майбутніх поколінь. Важко переоцінити культурні багатства України, оскільки з її територією пов’язано відкриття всесвітньо відомих культур і давніх цивілізацій: трипільської культури, античних міст, пам’яток слов’ян, спадщини Київської Русі. За загальною кількістю пам’яток, наявністю шедеврів культури Україну можна віднести до країн з багатою історико-культурною спадщиною, оскільки в музеях нашої держави зберігається понад 8 млн. рухомих пам’яток усіх видів та типів, 1399 населених пунктів та понад 8 тис. сіл, 1020 парків становлять історико-архітектурну й культурну цінність, налічується близько 150 тис. пам’яток археології, історії, архітектури та містобудування, монументального мистецтва.
Культурна спадщина являє собою особливий вид цінностей, який здатний тією чи іншою мірою задовольняти духовні та естетичні потреби людини й одночасно має художню, наукову або іншу культурну цінність. Крім того, Україна стала членом ЮНЕСКО 12 травня 1954 р., ратифікувавши ряд міжнародно-правових актів з охорони культурної спадщини, зокрема: Конвенцію “Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту” від 14 травня 1954 р., Конвенцію “Про заходи, спрямовані на незаконні вивезення, ввезення та передачу права власності на культурні цінності” від 14 листопада 1970 р., Конвенцію “Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини” від 16 листопада 1972 р., Конвенцію “Про охорону підводної культурної спадщини” від 6 листопада 2003 р. Ратифікувавши 4 жовтня 1988 р. Конвенцію ЮНЕСКО “Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини” 1972 р., Україна взяла на себе міжнародно-правове зобов’язання щодо забезпечення виявлення, охорони, збереження, популяризації й передачі майбутнім поколінням культурної спадщини. Виконання цих зобов’язань покладено на органи державної влади й управління.
В українській та зарубіжній кримінально-правовій та кримінологічній науці дослідженню проблем кримінально-правової охорони об’єктів культурної спадщини присвячені окремі праці В.І. Акуленка, Ю.М. Антоняна, І.А. Головко, Н.О. Горб, І.М. Даньшина, С.Ф. Денисова, А.І. Долгової, І.І. Карпеця, Т.Г. Каткової, В.А. Клименка, І.Я. Козаченка, О.М. Костенка, В.В. Кузнецова, Н.Ф. Кузнєцової, В.М. Кудрявцева, Т.В. Курило, Л.С. Кучанської, А.В. Ландіної, В.А. Ломако, П.С. Матишевського, П.П. Михайленка, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, Б.М. Одайника, І.Г. Поплавського, С.П. Репецького, Є.В. Фесенка, С.С. Яценко та ін. Проте в працях цих науковців відсутній комплексний кримінально-правовий та кримінологічний аналіз, присвячений характеристиці посягання на об’єкти культурної спадщини в сучасній Україні. Для правильної та повної характеристики того чи іншого явища також необхідною умовою виступає визначення його поняття та встановлення ознак, які йому притаманні. На підставі чого необхідним є визначення поняття “об’єкти культурної спадщини” та виокремлення і тлумачення ознак, притаманних зазначеному поняттю.
Разом з тим, останнім часом у засобах масової інформації все частіше стала з’являтися інформація про руйнування пам’яток культурної спадщини. За даними МВС, на території нашої держави спостерігається стійка тенденція до вчинення злочинних посягань щодо об’єктів культурної спадщини. Відповідно до статистичних даних МВС, була зафіксована така кількість злочинів, аналізу яких присвячене дослідження: у 2001 р. – 134; у 2002 р. – 81; у 2003 р. – 103; у 2004 р. – 72; у 2005 р. – 68; у 2006 р. – 61; у 2007 р. – 109; у 2008 р. – 143; у 2009 р. – 128; у 2010 р. – 152.
Економічна, політична та соціальна ситуація, яка склалася в нашій державі на сьогодні, дещо відволікла увагу законодавця від проблем існування та охорони об’єктів культурної спадщини. Зменшення кількості пам’ятників природи, історії та культури у світовому масштабі поставили не тільки перед окремими країнами, а й перед світовим суспільством у цілому проблему їх збереження всіма доступними засобами та заходами, передусім, кримінально-правового характеру. Наша держава, яка має багато пам’яток культури, зобов’язана виявити турботу та підвищити рівень їхньої охорони від усілякого роду посягань.
Зазначене вище зумовлює необхідність дослідження кримінологічної характеристики посягання на об’єкти культурної спадщини України з метою розробки адекватних та ефективних заходів запобігання вчиненню зазначених діянь. Перелічені обставини зумовлюють у сукупності актуальність теми дослідження.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної теми Класичного приватного університету “Кримінально-правове, кримінологічне та кримінально-виконавче забезпечення механізму реалізації прав і свобод людини і громадянина” (номер державної реєстрації 0110U003958), в межах виконання якої досліджені теоретичні та практичні проблеми кримінально-правової охорони культурної спадщини України.
Тема дисертації затверджена й уточнена вченою радою Класичного приватного університету (протокол № 1 від 31 січня 2007 р., та протокол № 9 від 25 травня 2011 р.).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертації визначено формування на основі всебічного дослідження кримінально-правової та кримінологічної характеристики посягання на об’єкти культурної спадщини України теоретичних новел та пропозицій щодо вдосконалення запобігання зазначеним злочинам.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:
 визначити поняття, види ознак об’єктів культурної спадщини та дати їхнє тлумачення на основі визначення сучасного стану встановлення кримінальної відповідальності за посягання на об’єкти культурної спадщини України;
 встановити підстави криміналізації посягання на об’єкти культурної спадщини, для чого здійснити аналіз норм вітчизняного законодавства в різні історичні періоди, предметом регулювання яких виступає відповідальність за вчинення посягань на об’єкти культурної спадщини;
 провести порівняльну характеристику складів злочинів, передбачених ст. 298 та ст. 2981 КК України, з метою відмежування їх від суміжних складів злочинів та правопорушень;
 надати кримінологічну характеристику посяганням на об’єкти культурної спадщини України для визначення основних підходів до запобігання злочинів, передбачених ст. 298 та ст. 2981 КК України;
 проаналізувати основні детермінанти посягання на об’єкти культурної спадщини України для встановлення факторів формування злочинної поведінки;
 визначити характеристику особи, яка вчинює посягання на об’єкти культурної спадщини України для виділення критеріїв, на підставі яких вчиняються зазначені діяння, формування типологізації злочинця, диференціації та індивідуалізації запобіжних заходів;
 вивчити судову та правоохоронну практику, з метою формулювання основних заходів запобігання посяганню на об’єкти культурної спадщини України;
 розглянути міжнародний досвід протидії посяганню на об’єкти культурної спадщини України для впровадження перспективних запобіжних заходів;
 розробити пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства у сфері відповідальності за посягання на об’єкти культурної спадщини України задля підвищення ефективності запобіжної функції останнього.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері посягання на об’єкти культурної спадщини України.
Предметом дослідження є кримінологічна характеристика посягання на об’єкти культурної спадщини України та заходи запобігання вчиненню зазначених діянь.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об’єкта й предмета. У ході дослідження використано такі загальнонаукові та спеціальнонаукові методи: діалектичний – при розгляді кримінально-правової охорони об’єктів культурної спадщини в контексті загальних категорій кримінального права (розділ 2); історичний – при історичному аналізі встановлення кримінальної відповідальності за посягання на об’єкти культурної спадщини (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий – дав змогу зіставити вітчизняне кримінальне законодавства частині відповідальності за посягання на об’єкти культурної спадщини з відповідними положеннями кримінальних кодексів окремих зарубіжних країн (підрозділ 1.2); формально-юридичний (догматичний) – при вивчені правових норм, що містяться у законах та підзаконних актах, які діють у сфері охорони об’єктів культурної спадщини (підрозділ 1.2) та при дослідженні особливостей детермінації цього виду злочинів та обґрунтуванні нових положень, теоретичних висновків, пропозицій і практичних рекомендацій щодо запобігання їм (розділ 3); системно-структурний та функціональний – при дослідженні об’єктивних і суб’єктивних ознак даного злочину та напрямів запобігання вчиненню посягання на об’єкти культурної спадщини України (розділ 2, 4); соціологічний – при проведенні та узагальненні результатів анкетування працівників правоохоронних органів, суддів та громадян (підрозділ 2.1, 2.2); статистичний – використовувався для обробки та узагальнення результатів анкетування, статистичних даних МВС та судової статистики (підрозділ 3.1, 3.2, 3.3).
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України (далі – КК), Кодекс про адміністративні правопорушення України (далі – КпАП), законодавство інших галузей права, нормативно-правові акти з охорони культурної спадщини, а також положення міжнародних конвенцій, які стосуються предмета дослідження. При написанні дисертації також використано окремі норми КК УРСР 1960р.
Теоретичним підґрунтям дисертації слугували наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі теорії права, кримінології, кримінального й адміністративного права, а також історії, археології, культурології.
Емпіричною базою дослідження є: дані вивчення 300 кримінальних справ, порушених за ст. 298 та 2981 КК України; опублікована судова практика та судова статистика за період 2005–2010; статистична інформація МВС України за 2001-2010 рр.; дані анкетування: 540 співробітників правоохоронних органів, 500 співробітників архівів, музеїв, археологів; 540 студентів, викладачів, пенсіонерів, осіб, які мешкають поблизу об’єктів культурної спадщини.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим за часів незалежності України комплексним дослідженням кримінально-правової та кримінологічної характеристики посягань на об’єкти культурної спадщини України. Основні результати дослідження, що мають елементи новизни, полягають у такому:
уперше:
- виявлено та узагальнено кримінологічну характеристику особи, яка вчинює посягання на об’єкти культурної спадщини України, що відображається в структурі особи злочинця (соціально-демографічних ознаках, особистісно-рольових властивостях, соціально-психологічних особливостях);
- запропоновано авторське визначення об’єкта культурної спадщини, під яким розуміються будь-які рухомі або нерухомі об’єкти матеріального світу та нематеріальні форми, які мають історичну, наукову чи культурну цінність, або письмові документи, що мають таку саму цінність та становлять окремий вид національного надбання;
- обґрунтовано доцільність системи заходів для запобігання посяганню на об’єкти культурної спадщини України, у тому числі створення єдиних інформаційних комп’ютерних баз даних щодо пам’яток трипільської культури, античних міст, пам’яток слов’ян та інших культурних багатств України, удосконалення практики посилення спеціально-кримінологічної та індивідуальної роботи з особами, схильними до вчинення злочинів, запозичення досвіду європейських держав щодо встановлення відповідальності за вчинення вказаних протиправних діянь;
удосконалено:
- позиції щодо внесення змін та доповнень до законодавства України, зокрема, обґрунтовано зміни та власну редакція ст. 298 та 2981 КК України, доповнення ч. 2 ст. 2 Закону України “Про охорону культурної спадщини”;
- сприйняття підходу, згідно з яким питання про відповідальність за вчинення посягань на об’єкти культурної спадщини України повинно вирішуватись як за наявності умисної вини, так і з необережності, у зв’язку із чим запропоновано доповнення до ст. 2982 Особливої частини КК України “Знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини з необережності”;
- положення про необхідність усебічного аналізу комплексу факторів детермінації посягання на об’єкти культурної спадщини України та надано їх перелік;
дістали подальшого розвитку:
- наукові позиції щодо аналізу складів злочинів, передбачених ст. 298 та 2981 КК України;
- положення про те, що мотиваційна сфера особи, яка вчинює посягання на об’єкти культурної спадщини, є “центром” внутрішньої структури особистості, що інтегрує її активність;
- обґрунтування необхідності підвищення ефективності протидії злочинам, що посягають на об’єкти культурної спадщини України, шляхом комплексних заходів як державного, так і громадського, у тому числі релігійного, напрямів з метою послаблення вже існуючих процесів руйнування та знищення пам’яток історії й культури та недопущення появи нових.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в ньому висновки та пропозиції можуть бути використані у:
– правотворчості – при подальшому вдосконаленні чинного кримінального законодавства України, зокрема в частині відповідальності за злочинні посягання на об’єкти культурної спадщини України
– правозастосовній діяльності – розроблені методичні рекомендації та пропозиції щодо кваліфікації злочинів, передбачених ст. 298 та ст.298-1 впроваджені в діяльність слідчих підрозділів ГУ МВС України в АР Крим (акт впровадження від 03.10.2011 р.);
– навчальному процесі – використані при підготовці навчально-методичних матеріалів з курсів “Кримінальне право. Особлива частина” та “Кримінологія” (акт впровадження в навчальний процес Економіко-правового факультету Національного університету “Одеська юридична академія” від 19.09.2011 р. та довідка про впровадження в навчальний процес Класичного приватного університету від 20.09.2011 р.);
– науково-дослідній сфері – при подальшій розробці теоретичних проблем вивчення та протидії злочинам, що посягають на об’єкти культурної спадщини України, а також встановлення детермінації злочинності;
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження було оприлюднено на двох науково-практичних конференціях: “Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні” (28 вересня 2007 р., м. Львів); “Держава та право” (27–28 листопада 2009 р., м. Миколаїв); науково-практичному семінарі “Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні” (21 березня 2008 р., м. Дніпропетровськ) та Міжнародному симпозіумі “Кримінальний кодекс України: 10 років очікувань” (23–24 вересня 2011 р., м. Львів).
Публікації. Основні положення, висновки та рекомендації дослідження викладено у 8 публікаціях, у тому числі 4 статтях у наукових фахових виданнях України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках викладено найважливіші результати проведеного дослідження, зокрема, теоретичне узагальнення й нове вирішення науково-практичної проблеми, що полягає в удосконаленні запобігання посяганню на об’єкти культурної спадщини. Проведене дослідження кримінологічної характеристики та запобігання посяганню на об’єкти культурної спадщини дає змогу сформулювати такі загальні висновки та пропозиції:
1. Аналіз історії розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за злочини у сфері охорони об’єктів культурної спадщини свідчить, що найбільш доцільно досліджувати це питання, виходячи з певних умовних етапів його еволюції, а саме: 1) період до заснування Київської держави – до ХІ ст.; 2) період Київської держави – ХІ–ХV ст.; 3) Литовсько-польська доба – ХV–ХVІ ст.; 4) доба козацька – ХVІ–ХVІІІ ст.; 5) занепад козаччини й українського життя – ХVІІІ ст. – 1917 р.; 6) радянський період – 1917–1991 рр.; 7) українське відродження – 1991 р. – сьогодення. Уперше кримінальна відповідальність за посягання на об’єкти культурної спадщини була встановлена в КК 1922 р. У подальшому така відповідальність зберігалася, і в КК України 2001 р. відповідні положення були викладені у ст. 298 КК.
2. На основі дослідження відповідальності за посягання на об’єкти культурної спадщини визначено їх поняття, види та тлумачення ознак об’єктів культурної спадщини. Подано власне визначення об’єктів культурної спадщини, а саме: під об’єктами культурної спадщини необхідно розуміти будь-які рухомі або нерухомі об’єкти матеріального світу та нематеріальні форми, які мають історичну, наукову чи культурну цінність, або письмові документи, які мають таку саму цінність і становлять окремий вид національного надбання.
3. Здійснено аналіз норм вітчизняного законодавства за посягання на об’єкти культурної спадщини України, проведено порівняльну характеристику складів злочинів, передбачених ст. 298 та 2981 КК України, з іншими суміжними складами злочинів та правопорушеннями. Аналіз чинного законодавства дав змогу виявити, що найбільш подібними до злочинів, відповідальність за вчинення яких передбачена в ст. 298 та 2981 КК України, є такі, як: незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст. 193 КК України), умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК України), хуліганство (ст. 296 КК України), наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого (ст. 297 КК України). Злочин, передбачений ст. 298 КК України, необхідно відмежовувати від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 92 КпАП “Порушення правил охорони та використання пам’ятників історії та культури”, та злочин, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 2981 КК України, необхідно відмежовувати від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 921 КпАП “Порушення законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи”. Основною відмінною ознакою аналізованих злочинів є їх специфічний предмет та спрямованість умислу на заподіяння шкоди саме зазначеним об’єктом.
4. Подано загальну кримінологічну характеристику посягань на об’єкти культурної спадщини, яка дає змогу виокремити такі види зазначених діянь: залежно від механізму реалізації: активне (шляхом активних дій) та пасивне (через бездіяльність); за способом здійснення: археологічні розвідки, розкопки, інші земельні чи підводні роботи; знищення, руйнування чи пошкодження; знищення пошкодження чи приховування; залежно від спрямованості умислу вчинення зазначених діянь: спрямовані на вчинення умисного посягання на об’єкти культурної спадщини та необережне спричинення будь-якої шкоди зазначеним об’єктам; за кількістю епізодів: одиничні випадки, багатоепізодна діяльність та систематична діяльність; за суб’єктом: будь-які особи, в тому числі “випадкові”; особи, які займаються злочинним промислом у цій сфері, та службові особи; залежно від кількості учасників: індивідуальне та групове посягання на об’єкти культурної спадщини.
5. Проаналізовано детермінанти посягання на об’єкти культурної спадщини України, основними з яких є економічні негаразди, злиденний спосіб життя певної групи населення, відсутність стабільного заробітку та бажання швидкого збагачення; підвищений інтерес людей у різних державах до старовинних творів живопису, декоративно-прикладного мистецтва, ікон, предметів релігійного культу; використання виробів мистецтв не тільки як об’єктів капіталовкладень, а і як засобів “відмивання” грошей, здобутих злочинним шляхом; знаходження більшості нерухомих об’єктів культурної спадщини в місцевостях, на яких вигідно проводити будівельні роботи зі зведення житлових, торговельних або розважальних комплексів; незадовільна робота контрольних органів тощо), моральні (погіршення морального клімату в суспільстві; девальвація духовних цінностей тощо) та правові прогалини (прогалини в законодавстві; відсутність у законодавстві дієвих заходів боротьби з цим явищем тощо) та інші проблеми, що виникають у суспільстві.
6. Виявлено та узагальнено кримінологічну характеристику особи, яка вчинює посягання на об’єкти культурної спадщини України. Визначено, що аналізовані злочини вчиняються такими групами населення: особи, які в суспільстві вважаються соціально благонадійними, такими що не мають судимості, злочинних навичок, але з тих чи інших причин вчинили посягання на об’єкти культурної спадщини; особи, які характеризуються загальнокримінальною спрямованістю; особи, які займаються вчиненням аналізованих злочинів як злочинним промислом; особи, які вчиняють аналізовані діяння для задоволення будь-яких особистих потреб, в першу чергу отримання прибутку, на підставі байдужого ставлення до об’єктів культурної спадщини; особи, які наділені певними повноваженнями, щодо вчинення тих чи інших дій стосовно об’єктів культурної спадщини, а саме службові особи, які виконують ті чи інші функції у сфері об’єктів культурної спадщини.
7. Обґрунтовано доцільність системи заходів щодо запобігання посяганню на об’єкти культурної спадщини України, у тому числі створення єдиних інформаційних комп’ютерних баз даних щодо пам’яток трипільської культури, античних міст, пам’яток слов’ян та інших культурних багатств України, удосконалення практики посилення спеціально-кримінологічної та індивідуальної роботи з особами, схильними до вчинення злочинів, запозичення досвіду європейських держав щодо встановлення відповідальності за вчинення вказаних протиправних діянь.
8. Запропоновано доповнити ч. 2 ст. 2 Закону України “Про охорону культурної спадщини” восьмим абзацом такого змісту: “нематеріальні форми – усні традиції, звичаї, обряди, святкування, ремесла, форми показу й вираження, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, які визнані певними спільнотами та мають історичну або культурну цінність”.
9. Запропоновано доповнення Особливої частини КК України ст. 2982: “Знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини з необережності
1. Знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини чи документів Національного архівного фонду з необережності
– карається штрафом у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
2. Знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини, національного значення чи унікальних документів Національного архівного фонду з необережності
– карається позбавленням свободи на строк до трьох років.
3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою внаслідок недбалого ставлення до своїх службових обов’язків
– карається позбавленням свободи на строк від трьох до п’яти років”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Горбик В.О. Проблеми дослідження і збереження пам’яток історії та культури в Україні / В.О. Горбик, Г.Г. Денисенко // Український історичний журнал. – 2003. – № 3. – С. 143–151.
2. Каткова Т.Г. Діяльність ОВС України з питань захисту культурної спадщини: адміністративно-правові аспекти : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Каткова Тетяна Генадіївна. – Х., 2008. – 242 с.
3. Борисенко К. Багатоповерхові “монстри” поглинають пам’ятники архітектури / К. Борисенко // Українська газета. – 2006. – 3 жовтня. – № 26 (74). – С. 11.
4. Железнов К. Зимняя “страда” гробокопателей / К. Железнов // Крымская правда. – 2007. – 20 января. – № 10. – С. 3.
5. Карпюк Г. “Палм-Біч” на місці обеліска / Г. Карпюк // Іменем Закону. – 2006. – 28 липня – 3 серпня. – № 30. – С. 26–27.
6. Експрес інформація “Про стан злочинності на території України”. – К. : Департамент інформаційних технологій, 2001.
7. Експрес інформація “Про стан злочинності на території України”. – К. : Департамент інформаційних технологій, 2002.
8. Експрес інформація “Про стан злочинності на території України”. – К. : Департамент інформаційних технологій, 2003.
9. Експрес інформація “Про стан злочинності на території України”. – К. : Департамент інформаційних технологій, 2004.
10. Експрес інформація “Про стан злочинності на території України”. – К. : Департамент інформаційних технологій, 2005.
11. Експрес інформація “Про стан злочинності на території України”. – К. : Департамент інформаційних технологій, 2006.
12. Експрес інформація “Про стан злочинності на території України”. – К. : Департамент інформаційних технологій, 2007.
13. Експрес інформація “Про стан злочинності на території України”. – К. : Департамент інформаційних технологій, 2008.
14. Експрес інформація “Про стан злочинності на території України”. – К. : Департамент інформаційних технологій, 2009.
15. Експрес інформація “Про стан злочинності на території України”. – К. : Департамент інформаційних технологій, 2010.
16. Мысловский Е. Религиозно-светские начала уголовно-правовых норм / Е. Мысловский // Российская юстиция. – 1997. – № 4. – С. 10–15.
17. Денисов С.Ф. Кримінальна відповідальність за злочини проти громадської моралі (ст.ст. 210, 211, 2111 КК України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / С.Ф. Денисов – К., 1996. – 22 с.
18. Курило Т.В. Становлення і розвиток законодавства про охорону культурної спадщини в Україні: історико-правове дослідження : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / Курило Тетяна Вячеславівна. – Київ, 2003. – 220 с.
19. Чукова И.М. Государственно-правовая охрана церковных памятников старины в дореволюционной России : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / И.М. Чукова. – Нижний Новгород, 2006. – 31 с.
20. Указ о сборе редкостей и их покупке у населения [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://historydoc.edu.ru/ catalog.asp?cat_ob_no=&ob_no=13263.
21. Комарова И.И. История законодательства по охране памятников архитектуры и культуры в России ХVIII – начала ХХ века (Историко-правовой аспект) / И.И. Комарова. – М. : Госюриздат, 1989. – 162 с.
22. Історико-культурна спадщина України: проблеми дослідження та збереження. – К., 1998. – 120 с.
23. Statut Towarzystwa milosnikow przeszlosci Lwowa. – We Lwowie, 1907. – 24 s.
24. Стравинскас В.В. Советское законодательство по охране историко-культурного наследия : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / В.В. Стравинскас. – Нижний Новгород, 2008. – 24 с.
25. Батиргарєєва В. Розвиток поняття рецидиву злочинів: концептуальний аналіз / В. Батиргарєєва // Право України. – 2004. – № 5. – С. 158–162.
26. Уголовный кодекс УССР с изменениями и дополнениями по 1-е июня 1924 года : неофіц. вид. – Х. : Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1924. – 102 с.
27. Уголовный кодекс УССР в редакции 1927 г. : неофіц. вид / сост. Курицкий И.И., Гиммельфарб Л.А., Шихмантер Н.И. – Харьков : Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1927. – 322 с.
28. Закон Украинской ССР от 28 декабря 1960 г. “Об утверждении Уголовного кодекса Украинской ССР” // Ведомости Верховного Совета Украины : офіц. вид. – 1961. – № 2. – С. 14–15.
29. Шакун В.И. Уголовный кодекс Украины : научно-практ. ком. / В.И. Шакун, С.С. Яценко. – 5-е изд. – К. : А.К.С., 1999. – 1088 с.
30. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України / під ред. Андрушко П.П., Гончаренко В.Г., Фесенко Є.В. – 2-е вид., перероб. та доп. – К. : Дакор, 2008. – 1428 с.
31. Уголовный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 января 2011 г.) : неофіц. вид. – Харьков : Одиссей, 2011. – 304 с.
32. Ли Д.А. Преступность как социальное явление / Д.А. Ли. – М. : “Информ.-изд. агентство “Русский мир”, 1997. – 264 с.
33. Майкл Готтфредсон Загальна теорія злочину : пер. з англ. / Майкл Готтфредсон, Тревис Герши. – Х. : Акта, 2000. – 323 с.
34. Чуфаровский Ю.В. Криминология / Ю.В. Чуфаровский. – М. : Профобразование, 2002. – 144 с.
35. Кримінологія. Загальна та Особлива частина : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів] / [І.М. Даньшин, В.О. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодед] ; під ред. І.М. Даньшина. – Х. : Право, 2003. – 352 с.
36. Джужа О.М. Курс кримінології. Особлива частина : підручник / О.М. Джужа. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
37. Кримінологія : навч. посіб. / [Джужа О.М., Василевич В.В., Іванов Ю.Ф. та ін.] ; під заг. ред. О.М. Джужи. – К. : Прецедент, 2006. – 198 с.
38. Кримінологія : навч. посіб. / під ред. Ю.Ф. Іванова, О.М. Джужи. – [2-ге вид., доповн. та перероб.]. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 292 с.
39. Плохова В.И. Ненасильственные преступления против собственности: криминологическая и правовая обоснованность / В.И. Плохова. – СПб. : Юрид. Центр Пресс, 2003. – 232 с.
40. Кудрявцев В.Н. Основания уголовно-правового запрета: криминализация и декриминализация / В.Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1982. – 304 с.
41. Грищук В.К. Проблеми кодифікації кримінального законодавства / В.К. Грищук. – Л. : Львівський університет, 1993. – 137 с.
42. Злобин Г.А. Основания и принципы уголовно-правового запрета / Г.А. Злобин // Советское государство и право. – 1980. – № 1. – С. 70–76.
43. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н.А. Беляев. – Л. : ЛГУ, 1986. – 176 с.
44. Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності: монографія / В.І. Осадчий. – К. : Атіка, 2004. – 336 с.
45. Уголовное право России. Практический курс : учеб-практ. пособие : учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности “Юриспруденция” / под ред. А.В. Наумова. – 3-е изд., пере раб. и доп. – М. : Волтерс Кливер, 2007. – 808 с.
46. Брич Л.П. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні : монографія / Л.П. Брич, В.О. Навроцький. – К. : Атіка, 2000. – 288 с.
47. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : монографія / Н.О. Гуторова. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
48. Уголовное право Украины. Общая часть : учебник / Я.А. Кондратьев, В.А. Клименко, Н.И. Мельник. – К. : Атика, 2002. – 448 с.
49. Ляпунов Ю.И. Общественная опасность деяния как универсальная категория советского уголовного права : учеб. пособ. / Ю.И. Ляпунов. – М. : ВОЗШ МВД СССР, 1989. – 119 с.
50. Герцензон А.А. Уголовное право. Часть Общая / А.А. Герцензон. – М. : РИО ВЮА, 1948. – 496 с.
51. Дмитренко А.В. Уголовно-правовой и криминологический аспекты организации незаконного вооруженного формирования или участия в нем : дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / Дмитренко Анна Викторовна. – Ростов-на-Дону, 2003. – 168 с.
52. Мицкевич А.Ф. Уголовное наказание: понятие, цели и механизмы действия / А.Ф. Мицкевич. – СПб. : Юрид. центр “Пресс”, 2005. – 329 с.
53. Орлеан А.М. Соціальна обумовленість криміналізації та кримінально-правова характеристика торгівлі людьми : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Орлеан Андрій Михайлович. – Х., 2003. – 226 с.
54. Песоцький М. Пізнання нації [Електронний ресурс] / М. Песоцький. – Режим доступу: http://pesotskiy.com.ua/statti/269_1.html.
55. Мельник М. Помилкова криміналізація: види, причини та наслідки / М. Мельник // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 94–99.
56. Выхристенко К. Памятник архитектуры в Днепропетровске превратился в руины / К. Выхристенко // Событие. – 2006. – 24 апреля. – № 3. – С. 6.
57. В Крыму уничтожили уникальный пам’ятник археологии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.novosti-n.mk.ua/ukraine/read/?id=4676.
58. Мероприятия по профилактике преступности в Автономной Республике Крым на 2006–2010 годы, утвержденные Постановлением Верховной Рады АРК от 22 сентября 2006 г. № 177-5/06 [Электронный ресурс]. – Режим доступу: www.rada.crimea.ua/norm_prav/5_soz/177.doc.
59. Фріс П.Л. Нарис історії кримінально-правової політики України : монографія / П.Л. Фріс. – К. : Атіка, 2005. – 124 с.
60. Конституція України від 28.06.1996 р. : неофіц. вид. – К. : Право, 1996. – 127 с.
61. Уголовный кодекс Азербайджана / под ред. И.М. Рагимова. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2001. – 325 с.
62. Уголовный кодекс Белоруссии / под ред. Р.М. Асланова, А.И. Бойцова, Н.И. Мацнева. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2001. – 474 с.
63. Комментарий у Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / под ред. Н.Г. Кадников. – М. : Книжный мир, 2005. – 888 с.
64. Уголовный кодекс Грузии / под ред. З.К. Бигвави. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2002. – 409 с.
65. Уголовный кодекс республики Польша / пер. Н.Ф. Кузнецов, А.И. Лукашов. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2001. – 234 с.
66. Уголовный кодекс республики Таджикистан / под ред. Р.М. Асланова, А.И. Бойцова, Н.И. Мацнева. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2001. – 410 с.
67. Уголовный кодекс республики Узбекистан / под ред. Р.М. Асланова, А.И. Бойцова, Н.И. Мацнева. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2001. – 338 с.
68. Уголовный кодекс Армении / пер. Р.М. Асланов, А.И. Бойцов, Н.И. Мацнев. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2001. – 404 с.
69. Международное гуманитарное право в документах. – М. : Изд-во Моск. независимого ин-та междун. права, 1996. – 556 с.
70. Конвенція ЮНЕСКО “Про міри спрямовані на заборону та попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності” від 14 листопада 1970 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_186.
71. Конвенція ЮНЕСКО “Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини” від 16 листопада 1972 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_187.
72. Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000 р. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1805-14.
73. Юридический энциклопедический словарь. – М. : Советская энциклопедия, 1984 г. – 414 с.
74. Исторический словарь [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://mirslovarei.com/content_his/PAMJATNIKI-ISTORII-I-KULTURY-35871.html.
75. Кримінальне право України. Особлива частина / під ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. ; Х. : Юринком Інтер – Право, 2002. – 494 с.
76. Кримінальне право України. Особлива частина / під ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. ; Х. : Юринком Інтер – Право, 2005. – 516 с.
77. Бражко А. Без культуры нет народа / А. Бражко // Собеседник. – 2007. – № 3. – С. 8
78. Боярский П.В. Перспективы развития памятниковедения / П.В. Боярский // Памятниковедение: теория, методика, практика. – М., 1986. – 127 с.
79. Дьячков А.Н. Памятники в системе предметного мира культуры / А.Н. Дьячков // Памятники и современность. – М., 1987. – 145 с.
80. Щерба С.П. Преступления, посягающие на культурные ценности, и их квалификация по УК РФ / С.П. Щерба, С.А. Приданов // Журнал российского права. – 1998. – № 9. – С. 66–71.
81. Кулемзин А.Н. Правильное определение предмета памятникоохранительной деятельности – начало ее успеха / А.Н. Кулемзин // Культурологические исследования в Сибири. – Омск, 1999. – Вып. 1. – С. 52–58.
82. Михайлова Н.В. Государственно-правовая охрана историко-культурного наследия России во второй половине XX в. : дис. на соискание уч. степени д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Н.В. Михайлова. – М., 2002. – 370 с.
83. Жураев Ю.А. Проблемы правового режима и охраны государственных памятников природы (на материалах Узбекской ССР) : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное права и криминология; уголовно-исполнительное право” / Ю.А. Жураев. – Ташкент, 1990. – 19 с.
84. Гнедовский Б. Некоторые проблемы создания историко-мемориальных музеев / Б. Гнедовский // Труды НИИ культуры. – 1978. – Т. 77. – С. 24–25.
85. Сергеев А.Л. Гражданско-правовая охрана культурных ценностей в СССР / А.Л. Сергеев. – М., 1990. – 168 с.
86. Сабитов Т.Р. Охрана культурных ценностей: уголовно-правовые и криминологические аспекты : дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / Сабитов Тимур Рашидович. – Челябинск, 2002. – 196 с.
87. Брянский В.Л. Памятники природы / В.Л. Брянский. – Иркутск, 1983. – 134 с.
88. Лачина Е.А. Уголовно-правовая охрана памятников природы, истории и культуры : дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лачина Елена Анатольевна. – Рязань, 2006. – 169 с.
89. Бескровный Л.Г. Охрана памятников истории и культуры в России ХVІІІ – начала ХХ вв. / Л.Г. Бескровный. – М., 1978. – 204 с.
90. Баллер Э.А. Преемственность в развитии культуры / Э.А. Баллер. – М., 1969. – 186 с.
91. Памятник и современность. Вопросы освоения историко-культурного наследия. – М., 1987. – 246 с.
92. Лихачев Д.С. Прошлое – будущему / Д.С. Лихачев // Статьи и очерки. – Л., 1985. – С. 62–64.
93. Кузнецова Н.И. Понятие культурных ценностей : лекция / под ред. Н.И. Кузнецова, В.Г. Растопчин. – М. : ВНИИ МВД России, 1993. – 28 с.
94. Горбачев В.Г. Культурные ценности / В.Г. Горбачев, В.Г. Растопчин, В.И. Тищенко. – М., 1994. – 186 с.
95. Братанов В.В. Хищение культурных ценностей: уголовно-правовые и криминологические аспекты : дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / Братанов Виктор Вениаминович. – Нижний Новгород, 2001. – 213 с.
96. Чукут С.А. Охорона культурної спадщини як актуальна проблема сьогодення / С.А. Чукут // Зб. наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. – К. : Вид-во УДАУ, 1999. – Вип. 1. – С. 92–93.
97. Терминологический словарь-справочник по безопасности культурных ценностей / [состав. Л.И. Душкина и др.]. – 2-е изд. – М. : Центр безопасности культурных ценностей ГосНИИР Министерства культуры Российской Федерации, 2001. – 111 с.
98. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / під ред. М.І. Мельника, В.А. Клименко. – К. : Атіка, 2008. – 712 с.
99. Закон України “Про охорону археологічної спадщини” від 18.03.2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1626-15.
100. Гайдашов А.В. Уголовная ответственность за хищение предметов, имеющих особую историческую, научную или культурную ценность: дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / А.В. Гайдашов. – М., 1997. – 168 с.
101. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / під ред. М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2003. – 1056 с.
102. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / під ред. М.І. Мельника, В.А. Клименко. – К. : Юридична думка, 2004. – 656 с.
103. Злочини проти громадського порядку та моральності : практ. посіб. / під ред. В.В. Кузнецова. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. – 160 с.
104. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. коментар / [Баулін Ю.В., Борисов В.І., Гавриш С.Б. та ін.] ; під ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., доп. – Х. : Одіссей, 2008. – 1208 с.
105. Сергеев А.П. Культурные ценности как правовая категория / А.П. Сергеев // Правоведение. – 1990. – № 4. – С. 43–44.
106. Конвенція “Про охорону нематеріальної культурної спадщини” від 17 жовтня 2003 р. (ратифікована Україною. 6 березня 2008 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_d69.
107. Положення про Міністерство культури України затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 388/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=388%2F2011.
108. Кушнаренко Н.Н. Документоведение : учебник / Н.Н. Кушнаренко. – К., 2000. – 236 с.
109. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України” від 27 грудня 2001 р. № 1760 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Комп’ютерна правова система Ліга: Закон.
110. Закон України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” від 29 січня 1994 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Комп’ютерна правова система Ліга: Закон.
111. Закон України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” від 21 вересня 1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Комп’ютерна правова система Ліга: Закон.
112. Скакун О.Ф. Теория государства и права: учебник / О.Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2000. – 704 с.
113. Кодекс про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: tp://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10&p=1316025240269566.
114. Битяк Ю.П. Адміністративне право України : підручник [Електронний ресурс] / Ю.П. Битяк. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/law/bityak_admpu/part4/407.htm.
115. Кодекс законів про працю від 10.12.1971 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=322-08&p=1316025240269566.
116. Закон України “Про культуру” від 14.12.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2778-17.
117. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Общая часть. Т. 1 / Н.С. Таганцев. – СПб. : Королев и комп., 1902. – 815 с.
118. Познышев С.В. Очерк основных начал Общей и Особенной части науки уголовного права. Общая часть / С.В. Познышев. – М., 1923. – 180 с.
119. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б.С. Никифоров. – М. : Госюриздат, 1960. – 274 с.
120. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты / Г.П. Новоселов. – М. : Норма, 2001. – 160 с.
121. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины / С.Б. Гавриш // Проблемы теории и развития законодательства. – Харьков, 1994. – С. 62–71.
122. Трубников В.М. Новый взгляд на объект преступления / В.М. Трубников // Право і безпека. – 2002. – № 1. – С. 81–84.
123. Емельянов В.П. Понятие объекта преступления в уголовно-правовой науке / В.П. Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7–11.
124. Фесенко Є.В. Кримінально-правовий захист здоров’я населення (коментар законодавства та судової практики) / Є.В. Фесенко. – К. : Істина, 2001. – 192 с.
125. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. / П.Л. Фріс. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 362 с.
126. Коржанський М.Й. Кримінальне право України. Загальна частина / М.Й. Коржанський. – К. : Наукова думка, 1996. – 334 с.
127. Тацій В.Я. Об’єкт та предмет злочину в радянському кримінальному праві / В.Я. Тацій. – Х. : Вид-во Харк. держ. ун-ту, 1988. – 196 с.
128. Малахов И.П. Основы уголовного права. Общая часть / И.П. Малахов. – Киев : МАУП, 2000. – 188 с.
129. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В.К. Глистин. – Ленинград, 1979. – 84 с.
130. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / [Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В.І. та ін.]; під ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 424 с.
131. Уголовный кодекс Азербайджана / пер. И.М. Рагимов. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2001. – 325 с.
132. Уголовный кодекс Белоруссии / пер. Б.В. Волженкин. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2001. – 474 с.
133. Комментарий у Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / под ред. Н.Г. Кадников. – М. : Книжный мир, 2005. – 888 с.
134. Уголовный кодекс Грузии / пер. З.К. Бигвава. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2002. – 409 с.
135. Уголовный кодекс республики Польша / пер. Н.Ф. Кузнецов, А.И. Лукашов. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2001. – 234 с.
136. Уголовный кодекс республики Таджикистан / пер. Р.М. Асланова, А.И. Бойцова, Н.И. Мацнева. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2001. – 410 с.
137. Уголовный кодекс республики Узбекистан / пер. Р.М. Асланов, А.И. Бойцов, Н.И. Мацнев. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2001. – 338 с.
138. Уголовный кодекс Армении / пер. Р.М. Асланов, А.И. Бойцов, Н.И. Мацнев. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2001. – 404 с.
139. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части : учебник / под ред. Е.Л. Стрельцова. – Харьков : Одиссей, 2006. – 720 с.
140. Сабитов Т.Р. Охрана культурных ценностей: уголовно-правовые и криминологические аспекты : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное права и криминология; уголовно-исполнительное право” / Т.Р. Сабитов. – Омск, 2002. – 20 с.
141. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : монографія / М.І. Хавронюк. – К. : Юристконсульт, 2006. – 1048 с.
142. Новий тлумачний словник української мови : у 3 т. / [уклад. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко]. – К. : Аконіт, 2003. – Т. 2. – 926 с.
143. Большая советская энциклопедия : в 30 т. – 3-е изд. – М. : Советская энциклопедия, 1974. – Т. 18. – 632 с.
144. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. В.Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : Перун, 2001. – 1440 с.
145. Закон України “Про захист суспільної моралі” від 20 листопада 2003 р. № 1296-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Комп’ютерна правова система Ліга: Закон.
146. Копаев В.Н. Мораль и её влияние на современное российское право / В.Н. Копаев // Юрист. – 1998. – № 10. – С. 15–20.
147. Морозова В.О. Адміністративна відповідальність за правопорушення проти громадської моралі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В.О. Морозова. – Ірпінь, 2002. – 18 с.
148. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів : навч. посіб. / М.Й. Коржанський. – [2-ге вид.]. – К., 2002. – 596 с.
149. Курс уголовного права : в 5 т. / под ред. Г. Н. Борзенкова, В.С. Комиссарова. – М. : Зерцало-М, 2002. – Т. 4. Особенная часть. – 603 с.
150. Рябчинська О.П. Боротьба з розповсюдженням порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О.П. Рябчинська. – К., 2002. – 20 с.
151. Хохлова І.В. Кримінальне право України (Особлива частина) : навч. посіб. / І.В. Хохлова, О.П. Шем’яков. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 688 с.
152. Ландіна А.В. Кримінально-правова охорона моральності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / А.В. Ландіна. – К., 2005. – 20 с.
153. Сердюк П.П. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Сердюк Павло Павлович. − Запоріжжя, 2005. – 271 с.
154. Одайник Б.М. Кримінальна відповідальність за знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Б.М. Одайник. – К., 2010. – 21 с.
155. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лащук Єфрем Вікторович. – К., 2005. – 262 с.
156. Кримінальне право України. Загальна частина: Схеми. Таблиці. Визначення : навч. посіб. / під ред. Є.В. Фесенко. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 272 с.
157. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка / И.Н. Даньшин. – М. : Юрид. лит., 1973. – 132 с.
158. Устинова Т.Д. Бандитизм: уголовно-правовая характеристика / Т.Д. Устинова. – М. : Бизнес-школа “Интес – Синтез”, 1997. – 186 с.
159. Курс уголовного права : в 5 т. / под ред. Г.Н. Борзенка, В.С. Комиссарова. – М. : Зерцало-М, 2002. – Т. 1. Общая часть. – 556 с.
160. Новий тлумачний словник української мови : у 3 т. / [уклад. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко]. – К. : Аконіт, 2003. – Т. 1. – 926 с.
161. Новий тлумачний словник української мови : у 3 т. / [уклад. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко]. – К. : Аконіт, 2003. – Т. 3. – 926 с.
162. Лень В.В. Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Валентин Валентинович Лень. – Х., 2003. – 219 с.
163. Бурдін В.М. Окремі методологічні проблеми визначення понять осудності та неосудності / В.М. Бурдін // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 10. – С. 78–88.
164. Васильєв А.А. До питання про визначення поняття осудності у кримінальному праві / А.А. Васильев // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – 2006. – С. 14–18.
165. Спасенников Б. Вменяемость как категория уголовного права / Б. Спасенников // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 75–76.
166. Ломако В.А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України : конспект лекцій / В.А. Ломако. – Х. : Українська юридична академія, 1993. – 24 с.
167. Арутюнов А.А. Субъект преступления совершенного в соучастии / А.А. Арутюнов // Современное право. – 2002. – № 9. – С. 29–31.
168. Котовенко О.М. Мотив і мета пошкодження магістральних трубопроводів і технологічно пов’язаних з ними систем / О.М. Котовенко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2002. – Спецвипуск. – Ч. 1. – С. 115–118.
169. Скляров С.В. Вина и мотивы преступного поведения / С.В. Скляров. – СПб. : Изд-во Р. Асланова “Юрид. центр Пресс”, 2004. – 326 с.
170. Прохоров В.С. Преступление и ответственность / В.С. Прохоров. – Л. : ЛГУ, 1984. – 164 с.
171. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л.Д. Гаухман. – М. : АО “Центр ЮрИнфоР”, 2001. – 316 с.
172. Савченко А.В. Класифікація мотивів злочину / А.В. Савченко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – № 4. – С. 126–131.
173. Уголовно-процессуальный кодекс Украины : неофиц. изд. – Симферополь : Реноме, 2001. – 224 с.
174. Ермакова Л. Цель как признак терроризма / Л. Ермакова // Уголовное право. – 2002. – № 2. – С. 22–24.
175. Асейкін Р.В. Загальна кримінологічна характеристика посягання на об’єкти культурної спадщини України / Р.В. Асейкін // Кримський юридичний вісник. – № 2 (12). – 2011. – С. 50–54.
176. Ласточкино гнездо скоро рухнет [Електронний ресурс]. – 2006. – Режим доступа: http://cell.com.ua/item.asp?k=88.
177. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 304 с.
178. Юридична енциклопедія. – К. : Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1998. – Т. 1. – 669 с.
179. Ягодинський В. Кваліфікація умисних вбивств з корисливих мотивів та розбійних нападів зі смертельними наслідками / В. Ягодинський // Право України. – 1996. – № 11. – С. 42–44.
180. Никитин С.Г. Уголовная ответственность за создание преступных объединений и деятельность в их составе / С.Г. Никитин // Закон и право. – 2007. – № 9. – С. 70–73.
181. Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция норм уголовного права / Л.В. Иногамова-Хегай. – М. : Щит – М, 1999. – 288 с.
182. Короткевич М.Є. Кваліфікація зайняття забороненими видами господарської діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / М.Є. Короткевич – Львів, 2006. – 16 с.
183. Кочои С.М. Ответственность за корыстные преступления против собственности / С.М. Кочои. – М., 2000. – 288 с.
184. Щерба С. Проблемы уголовно-правовой охраны исторических, научных, художественных и культурных ценностей государств СНГ от преступных посягательств / С. Щерба // Уголовное право. – 1999. – № 1. – С. 109–114.
185. Иванов Н. Хулиганство: проблемы квалификации / Н. Иванов // Российская юстиция. – 1996. – № 8. – С. 39–41.
186. Векленко С.В. Уголовная ответственность за нарушение общественного порядка из хулиганских побуждений : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и кримінологія; уголовно-исполнительное право” / С.В. Векленко. – М., 1996. – 29 с.
187. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 р. “Про судову практику у справах про хуліганство” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Комп’ютерна правова система Ліга: Закон.
188. Горб Н.О. Наруга над могилою: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Горб Наталія Олександрівна. – Запоріжжя, 2005. – 225 с.
189. Васильев А.С. Кодекс Украины об административных правонарушениях : науч.-практ. комментарий / А.С. Васильев, А.И. Миколенко. – 6-е изд., доп. и перераб. – Харьков : Одиссей, 2008. – 1024 с.
190. Даньшин И.Н. Преступность: понятие, общая характеристика, причины и условия : учеб. пособ. / И.Н. Даньшин. – Киев : УМК ВО, 1988. – 88 с.
191. Косенко С.С . Віктимологічна профілактика статевих злочинів щодо неповнолітніх : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / С.С. Косенко. – К., 2004. – 211 с.
192. Кудрявцев В.Н. Причины преступности в России: криминологический анализ / В.Н. Кудрявцев, В.Е. Эминов. – М. : НОРМА, 2006. – 112 с.
193. Зелінський А.Ф. Кримінологія : навч. посіб. / А.Ф. Зелінський. – Х. : Рубікон, 2000. – 240 с.
194. Кримінологія: Загальна та Особлива частини : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / [І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд] ; за ред. І.М. Даньшина. – Х. : Право, 2003. – 352 с.
195. Криминология / под ред. В.Д. Малкова. – М. : ЗАО Юстицинформ, 2000. – 231 с.
196. Криминогия : учебник / под ред. З.С. Зарипова. – Ташкент : Академия МВД Республики Узбекистан, 2006. – 481 с.
197. Криминология : учебник / под ред. В.Н. Бурлакова, Н.М. Кропачева. – СПб. : Санкт-Петербургский гос. ун-т, 2002. – 432 с.
198. Акута