ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЯК ВИД КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................................... 5
Розділ 1. Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в історії розвитку кримінального законодавства України............................................................. 14
1.1. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у кримінальному законодавстві дорадянського періоду................................................................................................................. 14
1.2. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в радянському кримінальному законодавстві України................................................................................................................. 33
Висновки до розділу 1.............................................................................. 42
Розділ 2. Кримінально-правова характеристика покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю............................................................................................................ 44
2.1. Поняття та види позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю............................................................................ 44
2.2. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в системі покарань............................................................. 81
2.3. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в санкціях норм Особливої частини КК.......................... 91
Висновки до розділу 2.............................................................................. 123
Розділ 3. Призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю..................................................................... 127
3.1. Правові підстави призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.............................................. 127
3.2. Порядок призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю..................................................................... 143
3.3. Застосування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при звільненні від відбування інших видів покарань............................................................................................................... 182
Висновки до розділу 3.............................................................................. 191
Висновки.................................................................................................... 194
Додатки...................................................................................................... 199
Список використаних джерел.................................................................. 241

ВСТУП

Актуальність теми. Однією із важливих проблем правозастосовчої практики є індивідуалізація кримінального покарання. Для її забезпечення чинний Кримінальний кодекс України (далі – КК) передбачає вичерпний перелік видів покарань, встановлюючи підстави й умови, розмір, порядок та межі їх застосування. Важлива роль в індивідуалізації покарання і досягнення його мети належить покаранням, не пов’язаним з позбавленням волі. До їх числа належить покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Незважаючи на те, що цей вид покарання існує в кримінальному законодавстві України, і сфера його застосування постійно розширюється, в теорії кримінального права він досліджений недостатньо. Певну увагу приділяли йому в своїх наукових працях Л.В. Багрій-Шахматов, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, І.Г. Богатирьов, І.М. Гальперін, В.К. Грищук, Т.А. Денисова, В.К. Дуюнов, Г.О. Кригер, Ю.Б. Мельникова, О.С. Міхлін, В.В. Сташис, А.Х. Степанюк, М.О. Стручков, В.Я. Тацій, В.М. Трубников, О.Г. Фролова, М.І. Хавронюк, О.Л. Цветинович, М.Д. Шаргородський, С.С. Яценко та ін.
На монографічному рівні цей вид покарання досліджували В.П. Махоткін (Москва, 1971 р.), В.І. Тютюгін (Харків, 1975 р.), Н.В. Кузнеченко (Москва, 1988 р.), А.В. Лужбін (Свердловськ, 1988 р.), Н.А. Сафаров (Москва, 1988 р.). Однак ці роботи виконані на базі кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, яке втратило чинність.
Дисертаційне дослідження Р.М. Гури (Харків, 2003 р.) присвячене виконанню покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. В комплексі з іншими видами покарань, не пов’язаними з позбавленням волі, виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю досліджено І.Г. Богатирьовим (Київ, 2006 р.).
Віддаючи належне роботам зазначених та інших учених, слід визнати, що рівень наукового дослідження позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як виду кримінального покарання, проблем його призначення видається недостатнім.
Аналіз статистичних даних свідчить про невелику кількість призначення судами позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного як і додаткового покарання в абсолютному значенні та у відсотках до загального числа засуджених, а також подальше стійке зменшення питомої ваги його призначення як основного покарання відносно інших видів покарань, зокрема, позбавлення волі на певний строк. За даними Державної судової адміністрації України кількість засуджених в Україні до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного покарання становить: у 2003 р. – 87 (0,04 %), у 2004 р. – 56 (0,03 %), у 2005 р. – 39 (0,02 %), у 2006 р. – 37 (0,02 %), у 2007 р. – 35 осіб (0,02 %); як додаткового: у 2003 р. – 2499 (1,2 %), у 2004 р. – 3389 (1,7 %), у 2005 р. – 3110 (1,8 %), у 2006 р. – 2950 (1,8 %), у 2007 р. – 2930 осіб (1,8 %) відповідно.
Специфіка цього виду покарання – досить широке передбачення у санкціях норм Особливої частини КК і незначне застосування у судовій практиці викликає необхідність дослідження його правових підстав, умов і правил призначення. Це вимагає проведення аналізу кримінально-правових норм КК, санкціями яких передбачено цей вид покарання, узагальнення практики його призначення з метою вдосконалення кримінально-правової регламентації та практики застосування.
Викладене, а також відсутність комплексних наукових досліджень із зазначеної проблеми в кримінальному праві за час чинності КК України 2001 року й визначило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження відповідає положенням Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р., узгоджується з положеннями Указу Президента України „Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.2002 р. № 143, „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років”, затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755, передбачений планами науково-дослідної роботи Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 18.08.2002 р. (протокол № 8).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є створення теоретичного обґрунтування поняття, юридичної природи покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, підстав і порядку його призначення, а також розробка пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.
Відповідно до поставленої мети сформульовані такі основні завдання:
– провести історико-правовий аналіз розвитку покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в кримінальному законодавстві України;
– дослідити правову природу, поняття, види та ознаки цього виду покарання;
– розглянути покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в системі покарань;
– проаналізувати санкції норм Особливої частини КК з позиції обґрунтованості передбачення ними цього виду покарання;
– визначити та обґрунтувати правові підстави та порядок призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного і додаткового покарання;
– вивчити й узагальнити судову практику призначення цього виду покарання;
– розробити відповідні пропозиції та рекомендації щодо внесення змін і доповнень до КК з питань вдосконалення призначення цього виду покарання.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при встановленні та призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Предметом дослідження є позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид кримінального покарання.
Методи дослідження. Для розв’язання поставленої мети та завдань, досягнення наукової об’єктивності результатів дослідження використовувався комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: філософський (діалектичний) метод пізнання використовувався під час дослідження змісту позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; історико-правовий метод – під час вивчення історії розвитку цього виду покарання в кримінальному законодавстві України; догматичний метод – під час аналізу змісту законодавчих положень, що регламентують призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; формально-логічний – для встановлення ознак цього виду покарання, формулювання понять і вироблення пропозицій щодо вдосконалення КК і практики його застосування; метод системно-структурного аналізу – під час дослідження системи покарань та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як виду покарання, що належить до цієї системи; порівняльно-правовий метод – для виявлення різних підходів правового регулювання призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у кримінальному законодавстві зарубіжних країн і КК; статистичний метод – при аналізі статистичних даних, а конкретно-соціологічний – при вивченні матеріалів судової практики та анкетуванні суддів щодо призначення цього виду покарання.
Комплексний характер дослідження зумовив звернення до праць із загальної теорії права, кримінально-виконавчого, кримінально-процесуального, адміністративного, господарського, цивільного і сімейного права тощо. Положення і висновки дослідження ґрунтуються на Конституції України та кримінальному законодавстві як України, так і деяких зарубіжних країн.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали, отримані при аналізі й узагальнені 237 кримінальних справ, по яких засуджено 253 особи, розглянутих судами Донецької, Запорізької та Київської областей за період з 1998 до 2007 р., у яких призначено або могло бути призначено позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або як додаткове покарання, матеріали опублікованої судової практики; дані статистичної звітності Державної судової адміністрації України за період 2003-2007 рр. про кількість засуджених осіб до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного та як додаткового покарання за вироками, що набрали чинності; а також результати анкетування 157 суддів стосовно проблемних питань призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та кримінально-правових проблем його застосування на підставі Кримінального кодексу України 2001 року.
До найбільш вагомих результатів, що відбивають новизну дисертаційного дослідження, віднесені такі теоретичні положення і практичні рекомендації, як:
– вперше:
1) виявлено, сформульовано і проаналізовано ознаки позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як виду кримінального покарання та визначено його зміст.
Позбавлення права обіймати певні посади полягає у припиненні на визначений судом строк права перебування на посадах в державних органах та їх апараті, в органах місцевого самоврядування або на посадах підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, якщо надані за посадою повноваження використовувалися особою для вчинення злочину.
Позбавлення права займатися певною діяльністю полягає у припиненні на визначений судом строк права на службову або професійну діяльність, чи іншу діяльність, регламентовану відповідними правилами, якщо її здійснення пов’язане із вчиненням злочину.
Пропонується закріпити ці положення у ст. 55 КК;
2) виявлено невідповідність ознак, що характеризують зміст загального поняття покарання, змісту окремих видів покарання, що полягають у позбавленні прав і свобод засудженого. Для усунення невідповідності пропонується ч. 1 ст. 50 КК доповнити вказівкою на те, що покарання полягає не лише в обмеженні, але й у позбавленні засудженого прав і свобод;
3) обґрунтовано пропозицію щодо необхідності визначення у ст. 55 КК правових підстав для призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не лише як додаткового, але й основного покарання. На думку автора, в обох випадках підстави мають бути єдині: злочин вчинено з використанням займаної посади або у зв’язку із зайняттям певною діяльністю;
4) відзначається невдала редакція правових підстав призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання, закріплених у ч. 2 ст. 55 КК. „З урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою” пропонується замінити на „з урахуванням характеру злочину, вчиненого з використанням займаної посади”;
5) висловлено думку про обґрунтованість передбачення цього виду покарання як основного лише щодо злочинів невеликої тяжкості, враховуючи його сутність та зміст. Пропонується виключити його як основне покарання із санкцій ч. 2 ст. 376, ст. 251 КК, якими встановлено відповідальність за злочини середньої тяжкості;
6) аргументовано висновок про допустимість встановлення розгляданого виду покарання як додаткового обов’язкового за злочини вчинені через необережність, та про недопустимість його встановлення за злочини, що можуть бути вчинені у співучасті із спеціальним суб’єктом. У ряді санкцій запропоновано замінити позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю з додаткового обов’язкового на додаткове факультативне;
– удосконалено:
1) положення про те, що наявність у санкції позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового обов’язкового покарання виключає можливість призначення такого покарання як основного. Пропонується виключити цей вид покарання як додатковий обов’язковий із санкції ч. 1 ст. 175 КК;
2) висновок про безпідставність передбачення у санкціях ч. 1 ст. 139, ст. 232 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання лише щодо одного з основних покарань. Непоширення його на виправні роботи та позбавлення волі не має обґрунтування;
3) підхід, відповідно до якого застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо додаткових покарань за чинним КК є правом, а не обов’язком суду. Висловлюється думка про те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням або поширюється на додаткові покарання або вони підлягають відбуванню. Пропонується нова редакція ст. 77 КК;
4) положення щодо допустимості одночасного позбавлення особи права обіймати певну посаду і права займатися певною діяльністю як за один злочин, так і за сукупністю злочинів або вироків;
– дістали подальшого розвитку:
1) обґрунтування недоцільності кримінальної відповідальності за ухилення від відбування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Пропонується декриміналізація діяння і встановлення положення про заміну цього покарання більш суворим, доповнення ст. 55 КК відповідною частиною та її редакція;
2) аргументація щодо поширення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не тільки на службову і професійну діяльність, але й на іншу діяльність, що регламентується відповідними правилами, які передбачають конкретні права та обов’язки;
3) аргументація висновку про те, що ч. 1 ст. 81 КК умовно-дострокове звільнення від позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання після фактичного відбуття основного покарання не передбачено.
Провідною ідеєю дисертації є комплексне розв’язання наукового завдання щодо проблем покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також його встановлення та призначення; формулювання обґрунтованих рекомендацій з вдосконалення чинного законодавства і практики його застосування в цій сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприяють поглибленню наукової розробки вчення про покарання, про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і можуть бути використані для:
– подальших наукових досліджень проблем покарання та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
– удосконалення чинного кримінального законодавства України;
– покращення судової практики призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
– підготовки навчальної літератури у процесі викладання кримінального права, а також відповідних спецкурсів у вищих навчальних закладах.
Окремі висновки та пропозиції дисертанта були впроваджені у практичну діяльність судів Запорізької області (акт впровадження від 25.01.2005 р. № 8-12), у навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 25.12.2007 р.), а також у законотворчу діяльність Верховної Ради України (лист вих. № 1/801 від 25.12.2007 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені у виступах на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (Запоріжжя, 14-15 травня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 03-05 липня 2002 р.); Регіональному круглому столі „Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” (Запоріжжя, 11-12 квітня 2003 р.); Науково-практичному семінарі „Теоретичні та практичні проблеми застосування кримінального покарання” (Запоріжжя, 22 травня 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (Запоріжжя, 28-29 травня 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (Запоріжжя, 20-21 травня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України” (Запоріжжя, 25-26 травня 2006 р.); Науково-практичному семінарі „Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні” (Дніпропетровськ, 30 березня 2007 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладено у 6 наукових статтях, які надруковано у фахових юридичних виданнях, затверджених ВАК України, 6 тезах конференцій.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що об’єднують вісім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 270 сторінок, обсяг, що займають 7 додатків – 42 сторінки, список використаних джерел (297 найменувань) – 30 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розв’язанні проблемних питань покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, його встановлення й призначення шляхом дослідження законодавства, теорії та практики щодо теми дисертації для висунення ряду пропозицій з розвитку кримінально-правової теорії, удосконалення законодавства України та практики його застосування. Зокрема, зроблено такі висновки та пропозиції.
1. Перша згадка про покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю належить до часів чинності Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р. і в його сучасному розумінні входило в загальне поняття „ураження прав”. До числа „ураження службових прав і привілеїв” входили: позбавлення права перебування на державній, земській, міській або громадській службі, а також вступати на таку; перебувати на службі в армії і флоті та вступати на таку; позбавлення права протягом встановленого строку або назавжди займатися певними видами торгівлі або промислів; бути третейським суддею, присяжним повіреним тощо. Визначено, що за загальним правилом такі ураження в правах, як правило, застосовувались як додаткове покарання і мали силу протягом певного строку після відбування основного покарання.
2. У КК УСРР 1922 р. позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю включалося до переліку видів покарань (ст. 32), проте воно продовжувало вважатися різновидом ураження в правах (ст. 40). Лише КК УРСР 1960 р. вперше характеризує позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання, містить спробу встановити правові підстави його застосування, визначає строки та порядок обчислення строків відбування. Констатується, що основною тенденцією розвитку кримінального права щодо покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є послідовна уніфікація його окремих видів, пов’язування підстав застосування із специфікою вчиненого злочину.
3. Визначено поняття та зміст позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як виду кримінального покарання, який включає два відносно самостійних види покарання: позбавлення права обіймати певні посади та позбавлення права займатися певною діяльністю. Виявлено його сутність, що полягає у припиненні права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
4. Проаналізувавши особливості прояву через цей вид покарання загальних ознак покарання, встановлених ч. 1 ст. 50 КК, запропоновано доповнене визначення поняття покарання: „Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні або позбавленні прав і свобод засудженого”.
5. Дисертантом встановлена належність позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до: покарань, не пов’язаних з позбавленням волі; строкових видів покарань; змішаних видів покарань, тобто до таких, що можуть застосовуватись як основні, так і додаткові; спеціальних видів покарань, оскільки підстави його застосування визначаються характером діяння й ознаками суб’єкта.
6. Доведено, що розгляданий вид покарання може застосовуватися не лише на підставі санкцій норм Особливої частини КК, але й відповідно до ст. 55 КК, що не суперечить загальним засадам призначення кримінального покарання.
7. Встановлено наявність в Особливій частині КК двох спеціальних видів позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: „позбавлення права керувати транспортними засобами” (ст. 286 КК) і „позбавлення права обіймати посади, пов’язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів” (ст. 287 КК).
8. Доведено необґрунтованість встановлення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного і додаткового покарання у деяких з санкцій норм Особливої частини КК, у яких воно передбачено.
9. Обґрунтовано доцільність передбачення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного покарання лише щодо злочинів невеликої тяжкості.
10. Зазначено на неприпустимості встановлення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового обов’язкового щодо злочинів, які можуть бути вчинені у співучасті із спеціальним суб’єктом та пропозиція заміни його на додаткове факультативне у ч. 2, 5 ст. 143, ч. 3 ст. 144, ч. 2 ст. 151, ч. 3-4 ст. 157, ч. 3 ст. 158, ч. 2 ст. 159, ч. 2 ст. 183, ч. 2-5 ст. 191, ч. 2 ст. 208, ч. 2 ст. 209-1, ч. 2 ст. 210, ч. 1-2 ст. 211, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212-1, ч. 2 ст. 222, ст. 232-1, ст. 237, ч. 2 ст. 308, ч. 2-3 ст. 312, ч. 2 ст. 319, ч. 1-2 ст. 320, ч. 2 ст. 330, ч. 2, 3 ст. 362, ч. 2-3 ст. 364, ч. 1-3 ст. 365, ч. 2 ст. 366, ч. 1-3 ст. 368, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 374, ч. 1-3 ст. 382 КК.
11. Обґрунтовано положення про можливість призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до виправних робіт за умови обіймання засудженим іншої посади або зайняття ним іншою діяльністю, ніж ті, що пов’язувалися зі злочином.
12. Аргументовано допустимість одночасного призначення обох видів позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як при засудженні за один злочин, так і за сукупністю злочинів або вироків.
13. Констатується, що застосування звільнення від покарання з випробуванням до додаткових покарань, за чинним КК, є правом, а не обов’язком суду. Запропоновано нову редакцію ст. 77 КК:
„Стаття 77. Застосування звільнення від відбування додаткових покарань з випробуванням.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням може поширюватися і на одне або кілька видів додаткових покарань.
У разі незастосування звільнення з випробуванням до додаткового покарання строк його відбування обчислюється з моменту набрання чинності вироку суду”.
14. Доводиться неприпустимість призначення остаточного додаткового покарання за сукупністю злочинів або вироків шляхом повного чи часткового складання, якщо за окремі злочини призначені різні види позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
15. У зв’язку з тим, що умовно-дострокове звільнення від позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання після фактичного відбуття основного покарання не передбачено ч. 1 ст. 81 КК, пропонуємо доповнити її положенням такого змісту: „Умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання після фактичного відбуття основного покарання не допускається”.
16. Обґрунтовано потребу декриміналізації ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та встановлення положення про заміну цього виду покарання більш суворим у ст. 55 КК.
17. Запропоновано оновлену редакцію ст. 55 КК:
„Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
1. Позбавлення права обіймати певні посади полягає у припиненні на визначений судом строк права перебування на посадах в державних органах та їх апараті, в органах місцевого самоврядування або на посадах підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, якщо надані за посадою повноваження використовувалися особою для вчинення злочину.
2. Позбавлення права займатися певною діяльністю полягає у припиненні на визначений судом строк права на службову або професійну діяльність, або іншу діяльність, регламентовану відповідними правилами, якщо її здійснення пов’язане із вчиненням злочину.
3. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
4. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене не лише відповідно до санкцій норм Особливої частини цього Кодексу, але й на підставі цієї статті, якщо вчинення злочину безпосередньо пов’язувалося з використанням займаної посади або здійсненням певної діяльності.
5. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк – воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу – з моменту набрання законної сили вироком.
6. У разі ухилення від відбування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю воно замінюється на громадські або виправні роботи чи арешт в межах встановлених цим Кодексом для зазначених видів покарань”.
Підбиваючи загальний підсумок, зазначимо, що представлене дослідження проблем покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю мало на меті розглянути лише основні питання цієї теми, а відтак не може претендувати на абсолютність. Тому окремі висновки та пропозиції мають дискусійний, альтернативний характер, а деякі висунуті гіпотези потребують подальшого ґрунтовного дослідження на дисертаційному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агафонов К.А. Критерии эффективности уголовного наказания за должностные и хозяйственные преступления // Социальная эффективность норм об уголовной ответственности за посягательства на экономическую систему. – Горький, 1985. – С. 48-54.
2. Антипов В.В. Обставини, що виключають можливість застосування певних видів покарань: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. – Київ, 2005. – 19 с.
3. Антипов В.І. Щодо основних принципів визначення видів та розмірів покарань за Кримінальним кодексом України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голова ред.) та ін. – К.–Х.: „Юрінком Інтер”, 2002. – С. 83-86.
4. Архів Апеляційного суду Херсонської області. Кримінальна справа № 2-86/1997.
5. Архів Ворошиловського районного суду м. Донецька. Кримінальна справа № 1-14/99.
6. Архів Гірняцького районного суду м. Макіївки Донецької області. Кримінальна справа № 1-41/1999.
7. Архів Київського міського суду. Кримінальна справа № 1-45/1998.
8. Архів Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Кримінальна справа № 11-469/2002.
9. Архів Коша Нової Запорозької Січі. Опис справ 1713-1776 / Упоряд. Л.З. Гісцова, Л.Я. Демченко. – К.: Наукова думка, 1994. – 232 с.
10. Архів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя. Кримінальна справа № 1-395/2002.
11. Архів Петровського районного суду м. Донецька. Кримінальна справа № 1-200/1999.
12. Архів Слов’янського міського суду Донецької області. Кримінальна справа № 1-1027/1999.
13. Архів Хортицького районного суду м. Запоріжжя. Кримінальна справа № 1-296/2004.
14. Архів Центрально-міського районного суду м. Горлівки Донецької області. Кримінальна справа № 1-169/2000.
15. Архів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Кримінальна справа № 1-735/2002.
16. Архів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Кримінальна справа № 1-678/2003.
17. Архів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Кримінальна справа № 1-0408/2001.
18. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание. – Минск: Вышэйш. школа, 1976. – 384 с.
19. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1980. – 216 с.
20. Безбородов Д. Общая характеристика вины соучастников преступления // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 9-11.
21. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. – М.: Стелс, 1995. – 304 с.
22. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути её реализации. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1986. – 176 с.
23. Благов Е.В. Применение уголовного права (теория и практика). – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 505 с.
24. Богатирьов І. Періоди розвитку кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (історико-правовий аспект) // Юридична Україна. – 2004. – № 5. – С. 63-68.
25. Богатирьов І.Г. Кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 32 с.
26. Богатирьов І.Г. Кримінально-виконавче право України: Навчальний посібник для студентів, курсантів, слухачів вищих юридичних навчальних закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації. – 2-е вид., доп. і перероб. – Д.: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – 244 с.
27. Бондарєв В.В., Василишин В.О. Щодо призначення кримінального покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 11 (51). – С. 39-41.
28. Борьба с преступностью в Украинской ССР / Автор очерка и составитель документов профессор П.П. Михайленко. – Т. 1 (1917-1925 г. г.). – К.: КВШ МООП СССР, 1966. – 831 с.
29. Борьба с преступностью в Украинской ССР / Автор очерка и составитель документов профессор П.П. Михайленко. – Т. 2 (1926-1967 г. г.). – К.: КВШ МООП СССР, 1967. – 952 с.
30. Бугаєв В.А. Правове закріплення спеціальних кримінальних покарань у кримінальному законодавстві України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – № 4 (30). – 2004. – С. 64-70.
31. Бурдін В.М. Санкції окремих статей Особливої частини КК потребують змін // Життя і право. – 2004. – № 4. – С. 44-51.
32. Васильев А.И., Павлухин А.Н. Исполнение уголовных наказаний, не связанных с мерами исправительно-трудового воздействия на осуждённых: Учебное пособие. – Рязань: РВШ МВД СССР, 1988. – 84 с.
33. Велиев С.А. Принципы назначения наказания. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 388 с.
34. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. – 1440 с.
35. Ветрова Г.Н. Санкции в судебном праве. – М.: Наука, 1991. – 160 с.
36. Виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та основи пробації: Курс лекцій / Під заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.Г. Богатирьова. – Чернігів: Просвіта, 2007. – 236 с.
37. Виттенберг Г.Б. Развитие основных принципов уголовного права в новом уголовном кодексе РСФСР // Правоведение. – 1962. – № 4. – С. 88-95.
38. Волков Г.И. О соучастии в должностном преступлении // Вестн. сов. юстиции. – 1923. – № 4. – С. 90-92.
39. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. – М.: Юрид. лит., 1983. – 208 с.
40. Герасименко В.П. Заміна покарання більш м’яким при його відбуванні за кримінальним правом України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2007. – 20 с.
41. Голіна В., Тютюгін В. Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю // Радянське право. – 1976. – № 1. – С. 38-42.
42. Голіна В.В. Судимість: Монографія. – Харків: „Харків юридичний”, 2006. – 384 с.
43. Горелик А.С. Положения Общей части Уголовного права о назначении наказания (понятие, классификация, соотношение) // Совершенствование уголовного законодательства и практика его применения: Межвуз. сб. – Красноярск, 1989. – С. 78-79.
44. Горшков О.П. Законодательные пределы назначения уголовного наказания // Построение правового государства: вопросы теории и практики. – Ярославль, 1990. – С. 106-107.
45. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144.
46. Грозовський І.М. Звичаєве право запорозьких козаків: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / НЮрА ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1998. – 17 с.
47. Грозовський І.М. Козацьке право // Право України. – 1997. – № 6. – С. 76-80.
48. Гура Р.М. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2003. – 20 с.
49. Гура Р.М. Застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голова ред.) та ін. – К.–Х.: „Юрінком Інтер”, 2002. – С. 96-98.
50. Гуржій О.І. Право в українській козацькій державі (друга половина XVII – XVIII ст.). – К.: Ін-т історії України АН України, 1994. – 48 с.
51. Декрет Совета Народных Комиссаров РСФСР от 28 января 1918 г. // Сборник Указов РСФСР. – 1918. – № 28. – Ст. 362.
52. Денисов С.Ф., Шиян Д.С. Покарання, пов’язані з позбавленням певних прав, за кримінальним законодавством деяких зарубіжних країн // Влада. Людина. Закон. Юридичний науково-публіцистичний журнал. – 2002. – № 6 (червень). – С. 165-169.
53. Денисова Т.А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законодавством України: Навчальний посібник. – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2004. – 152 с.
54. Дударь Н.Н. Общие начала назначения наказания: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / МГУ. – М., 2004. – 20 с.
55. Дуюнов В.К., Цветинович А.Л. Дополнительные наказания: теория и практика. – Фрунзе: Издательство «Илим», 1986. – 240 с.
56. Европейская конвенция о международных последствиях лишения права управления автомототранспортными средствами (ЕТС № 88) от 03 июня 1976 г. // Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – М.: СПАРК, 1998. – С. 336-340.
57. Егоров В. Проблемы эффективности уголовного принуждения в современных условиях // Борьба с преступностью. – 2004. – № 4. – С. 83-85.
58. Егорова Н. Служащий как специальный субъект преступления в уголовном праве России // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 26-28.
59. Журбелюк Г.В. Кримінальне покарання як комплексна проблема: деякі історико-правові аспекти // Наукові записки. – Том 21. Юридичні науки. – 2003. – С. 56-66.
60. Загородников Н.И. Принципы советского социалистического уголовного права // Советское государство и право. – 1966. – № 5. – С. 71-74.
61. Закон СССР от 25 декабря 1958 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1959. – № 1. – Ст. 61.
62. Законы Уголовные (Св. Зак., т. ХV, изд. 1885 г. по прод. 1906 и 1908 г. г. с позднейшими узаконениями) / Алфавитный указатель, составленный Прис. повер. В.Н. Новиковым и Пом. прис. повер. Д.С. Постоловским. – С.-Петербург: Типография М.М. Стасюлевича, 1910. – 749 с.
63. Землянская З., Лужбин А. Назначение лишения права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью // Советская юстиция. – 1988. – №6. – С. 9-10.
64. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – 304 с.
65. Игнатов А.Н., Красиков Ю.А. Курс российского уголовного права. Том 1. Общая часть. – М.: Норма, 2002. – 640 с.
66. Иллюстрированный энциклопедический словарь / Ред. В.И. Бородулин и др. – М.: Б. Р. энц., 1995. – 894 с.
67. Іванюк Т.І. Обставини, які пом’якшують покарання, за кримінальним правом України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 15 с.
68. Історія держави і права України. Частина 1: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. / А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін.; За ред. акад. Академії правових наук України А.Й. Рогожина. – К.: Ін Юре. – 1996. – 368 с.
69. Історія держави і права України: Навч. посіб. / А.С. Чайковський (кер. кол. авт.), В.І. Батрименко, О.Л. Копиленко та інші; За ред. А.С. Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 384 с.
70. Капелюшник М.С. Лишение права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью // Уголовное право. – 2006. – № 12. – С. 25-27.
71. Качурин Д.В. Общие начала назначения наказания // Российский судья. – 2002. – № 8. – С. 35-37.
72. Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права. – М.: Наука, 1988. – 173 с.
73. КК Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
74. Книженко О.О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 20 с.
75. Ковалёв М.И. Советское уголовное право. – Свердловск, 1974. – Вып. 2. – 256 с.
76. Кодекс Законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VІІІ (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375.
77. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. № 80731-Х (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 12. – Ст. 58.
78. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами: Станом на 1 січня 2001 р. / Відп. ред. Е.Ф. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 1088 с.
79. Козаченко И.Я. Санкции за преступления против жизни и здоровья: обусловленность, структура, функции, виды. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1987. – 232 с.
80. Козирєва В.П. Кримінальні покарання майнового характеру за законодавством України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2007. – 20 с.
81. Козлов А.П. Система санкций в уголовном праве. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1991. – 120 с.
82. Козлов А.П. Уголовно-правовые санкции (проблемы построения, классификации и измерения). – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 176 с.
83. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
84. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров та ін.). – Вид. 4-те, переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Атіка, 2008. – 376 с.
85. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я.Ю.; Наук. ред. Клименко В.А. та Мельник М.І. – К.: Правові джерела, 2002. – 432 с.
86. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
87. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
88. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
89. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 1196 с.
90. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 р. № 1129-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3-4. – Ст. 21.
91. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. № 1003-V (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1961 – № 2. – Ст. 15.
92. Кругликов Л.Л. Правовая природа смягчающих и отягчающих наказание обстоятельств // Уголовное право. – 1999. – № 4. – С. 19-20.
93. Кругликов Л.Л., Благов Е.В. О законодательных пределах назначения наказания // Проблемы совершенствования законодательства об охране прав граждан в сфере борьбы с преступностью. – Ярославль, 1984. – С. 83-93.
94. Крылова Е.С. Лишение права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью как вид уголовного наказания по законодательству России и зарубежных стран: Дисс… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Казань, 2002. – 203 с.
95. Кузнецов В.В., Савченко А.В. Теорія кваліфікації злочинів: Підручник / В.В. Кузнецов, А.В. Савченко; За заг. ред. професорів Є.М. Моісеєва та О.М. Джужи, наук. ред. к. ю. н., доц. І.А. Вартилецька. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 300 с.
96. Кузнецова Н.Ф., Злобин Г.А. Социальная обусловленность уголовного закона и научное обеспечение нормотворчества // Сов. государство и право. – 1976. – № 8. – С. 76-80.
97. Кузнецова Н.Ф., Решетников Ф.М. Основные черты нового уголовного кодекса Испании // Вестник Московского университета. Сер. 11. Право. – 1998. – № 2. – С. 65-74.
98. Кузнеченко Н.В. Законодательные пределы применения наказания в виде лишения права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью // Проблемы применения наказаний, не связанных с лишением свободы. – М., 1988. – С. 54-66.
99. Кузнеченко Н.В. Лишение права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью как вид наказания: Автореф. дисс… канд. юрид. наук: 12.00.08 / ВНИИ МВД СССР. – М., 1988. – 24 с.
100. Курс российского уголовного права. Общая часть / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
101. Курс советского уголовного права. Часть общая: В 2 томах / Отв. ред. проф. Н.А. Беляев, проф. М.Д. Шаргородский. – Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1970. – Т. 2. – 671 с.
102. Курс советского уголовного права. Часть общая: В 6 томах / А.А. Пионтковский, Н.А. Стручков, П.С. Ромашкин и др. – М.: Наука, 1970. – Т. 3: Наказание. – 350 с.
103. Курс уголовного права. Общая часть. – Том 2: Учение о наказании. Учебник для вузов. Под ред. Н.Ф. Кузнецовой и И.М. Тяжковой. – М.: ИКД Зерцало-М, 2002. – 464 с.
104. Курс уголовного права. Общая часть. Том 2: Учение о наказании. Учебник для вузов. Под ред. доктора юридических наук, профессора Н.Ф. Кузнецовой, и кандидата юридических наук, доцента И.М. Тяжковой. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1999. – 400 с.
105. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М.: Госюриздат, 1962. – 238 с.
106. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
107. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 400 с.
108. Лужбин А.В. Лишение права занимать должности, связанные с материальной ответственностью // ХХVІІ съезд КПСС и вопросы совершенствования правовых мер борьбы с преступностью. – Омск, 1987. – С. 58-65.
109. Лужбин А.В. Содержание наказания в виде лишения права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью // Уголовно-правовые и криминологические меры предупреждения преступлений. – Омск, 1986. – С. 144-149.
110. Лужбин А.В. Лишение права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью и его исполнение: Автореф. дисс… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Свердловск. юрид. ин.-т. – Свердловск, 1988. – 19 с.
111. Малиновский А.А. Уголовное право зарубежных государств. – М.: Новый Юрист, 1998. – 128 с.
112. Мальцев В.В. Проблема уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1989. – 192 с.
113. Маляренко В.Т. Про соціальну зумовленість і справедливість покарання // Вісник Верховного суду України. – № 3 (31), травень-червень 2002. – С. 32-39.
114. Маляренко В.Т., Музика А.А. Амністія та помилування в Україні: Навчальний посібник. – К. : Атіка, 2007. – 700 с.
115. Марцев А.И. Специальное предупреждение преступлений. – Омск, 1977. – 57 с.
116. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів. – К.: А. С. К., 2001. – 352 с.
117. Матусевич Н.К. Некоторые вопросы исполнения наказаний в виде увольнения от должности и штрафа по судебным приговорам // Межвузовский сборник научных трудов Свердловского юридического института. – Выпуск № 54. – Свердловск, 1977. – С. 139-143.
118. Махінчук В.М. Адекватність кримінального покарання як філософсько-правова проблема: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2002. – 20 с.
119. Махоткин В. Проблемы исполнения дополнительного наказания // Соц. законность. – 1970. – № 10. – С. 46-47.
120. Махоткин В.П. Лишение права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью как вид наказания по советскому уголовному праву: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1971. – 18 с.
121. Махоткин В.П. Лишение права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью // Наказания, не связанные с лишением свободы. – М., 1972. – С. 63-74.
122. Мельникова Ю., Алиев Н. Лишение права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью // Сов. юстиция. – 1980. – № 11. – С. 6-7.
123. Мельникова Ю., Якубов Ю. Применение дополнительного наказания // Соц. законность. – 1975. – № 3. – С. 59-60.
124. Михаль О. Судейское усмотрение при назначении наказания // Уголовное право. – 2004. – № 4. – С. 36-38.
125. Модельный уголовный кодекс для государств-участников СНГ // Правоведение. – СПб. – 1996. – № 1. – С. 91-150.
126. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Товариство „Знання”, КОО, 1999. – 662 с.
127. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). – К.: Атіка, 2001. – 272 с.
128. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
129. Наташев А.Е., Стручков Н.А. Основы теории исправительно-трудового права. – М., 1967. – 190 с.
130. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. – К.: Атака, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
131. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб. та доп.) / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – 1428 с.
132. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка. У 2-х частинах. – К.: „Форум”, 2001. – Загальна частина. – 386 с.
133. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А. С. К., 2005. – 848 с. – (Нормат. док. та комент.).
134. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – 1184 с.
135. Наумов А.В. Применение уголовно-правовых норм. Учебное пособие. – Волгоград: Высшая следственная школа МВД СССР, 1973. – 176 с.
136. Непомнящая Т.В. Назначение уголовного наказания: теория, практика, перспективы. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 781 с.
137. Никифоров Б.С. Наказание и его цели // Сов. государство и право. – 1981. – № 9. – С. 65-68.
138. Ной И.С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1962. – 162 с.
139. Ныркова Н.А. Уголовно-правовые санкции за преступления различной степени тяжести: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / СПб. гос. ун-т. – СПб., 1991. – 18 с.
140. О Народном Суде Российской Социалистической Федеративной Республики (Положение): Декрет от 30 ноября 1918 г. // Сборник Указов РСФСР. – 1919. – № 85. – Ст. 889.
141. О революционных трибуналах, его составе, делах подлежащих его ведению, налагаемых им наказаниях и о порядке ведения его заседаний: Инструкция Народного Комиссариата Юстиции от 19 декабря 1917 г. // Сборник Указов РСФСР. – 1917. – № 12. – Ст. 170.
142. О суде: Декрет № 1 от 24 ноября 1917 г. // Сборник Указов РСФСР. – 1917. – № 4. – Ст. 50.
143. Осипов П.П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций: Аксиологический аспект. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. – 135 с.
144. Павленко В.Г. Кримінально-правова та кримінологічна характеристика громадських робіт як виду покарання: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Акад. адвок. України. – К., 2006. – 20 с.
145. Памятники русского права. Вып. 1.: Памятники права Киевского государства Х-ХІІ вв. / Под ред. заслуж. деятеля науки проф. С.В. Юшкова. Сост. доцент А.А. Зимин. – М.: Госюриздат, 1952. – 287 с.
146. Памятники русского права. Вып. 8: Законодательные акты Петра I. Первая четверть XVIII в. / Под редакцией доктора юридических наук профессора К.А. Софроненко. – М.: Госюриздат, 1961. – 667 с.
147. Плохова В.И. Пути повышения эффективности наказания в виде лишения права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью, применяемого к осуждённым по ст. 92 УК РСФСР // Вопросы повышения эффективности уголовного законодательства в современных условиях. – Свердловск, 1979. – С. 152-159.
148. Положение о революционных военных трибуналах от 20 ноября 1919 г. // Сборник Указов РСФСР. – 1919. – № 58. – Ст. 549.
149. Полтавець В.В. Загальні засади призначення покарання та їх кримінально-правове значення: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. НАН України. – К., 2005. – 20 с.
150. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания / Отв. ред. И.И. Карпец; АН СССР, Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1990. – 138 с.
151. Получение взятки должностными лицами // Юридическая практика. – № 24 (286). – 2003. – С. 20-21; № 25 (287). – 2003. – С. 19-20.
152. Поляков С.А. Санкции в уголовном законодательстве: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / СПб. юрид. ин-т МВД России. – СПб., 1996. – 24 с.
153. Попов Н. Соучастие частных лиц в должностных преступлениях // Ежедневн. сов. юстиции. – 1924. – № 21. – С. 495-496.
154. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко... В.С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
155. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26 грудня 2003 р. „Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” // Постанови Пленуму Верховного Суду в кримінальних справах / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 281.
156. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 р. „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким” // Вісник Верховного Суду України (додаток). – 2002. – № 3. – С. 5-8.
157. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 р. „Про судову практику у справах про хабарництво” // Вісник Верховного Суду України (додаток). – 2002. – № 3. – С. 9-16.
158. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. (зі змінами, внесеними постановою № 17 від 26 грудня 2003 р.) „Про практику призначення судами кримінального покарання” // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 1. – С. 13.
159. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 1 декабря 1983 г. по делу Карпова В.В. и Михайлова А.В. // Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1984. – № 6. – С. 8-10.
160. Постановление ЦИК и СНК СССР от 13 октября 1929 г. // Сборник законов СССР и указов Президиума Верховного Совета СССР. – № 67. – М., 1929. – Ст. 627.
161. Постановление ЦИК СССР и СНК СССР от 13 августа 1926 г. // Сборник законов СССР и указов Президиума Верховного Совета СССР. – № 55. – М., 1926. – Ст. 401.
162. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. № 2887-ХІІ (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
163. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 6 квітня 2004 р. № 1667-ІV (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № № 30-31. – Ст. 382.
164. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25 березня 2004 р. № 1665-ІV (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № № 27-28. – Ст. 366.
165. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.
166. Про внесення змін до статті 69 Кримінального кодексу України: Закон України від 22 грудня 2006 р. № 527-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 11. – Ст. 96.
167. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 4 березня 1998 р. № 160/98-ВР (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 236.
168. Про державну податку службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
169. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
170. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. № 3855-ХІІ (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
171. Про загальний військовий обов’язок і військові службу: Закон України від 25 березня 1992 р. № 2232-ХІІ (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385.
172. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-XII (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
173. Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 вересня 1997 р. № 538/97-ВР (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
174. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХІІ (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
175. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
176. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 р. № 2493-ІІІ (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 17