ПРАВО НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого

На правах рукопису

НЕСТЕРЕНКО ОКСАНА ВЯЧЕСЛАВІВНА
УДК 342.727

ПРАВО НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 12.00.02 конституційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Тодика Юрій Миколайович
доктор юридичних наук,
професор, академік АПрН України

Колісник Віктор Павлович
доктор юридичних наук, професор

Харків 2008

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................................4

Розділ 1. теоретичні засади права на доступ
до інформації....................................................................................................12

1.1. Сутність, зміст та обсяг права на доступ до інформації.............................12

1.2. Право на доступ до інформації: ретроспективний аналіз...........................38

1.3. Основні підходи до розуміння підстав обмеження права на доступ до інформації, свободи слова та свободи масової інформації .....................65

Висновки до розділу 1 ............................................................................................78

Розділ 2. кОНСТИТУЦІЙНо-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ............ ...............................................81

2.1. Конституційно-правове регулювання права на доступ до інформації.........81

2.2. Шляхи вдосконалення правового регулювання права на доступ до інформації.................................................................................................................104

2.3. Забезпечення права на доступ до інформації органами державної влади та місцевого самоврядування через інформаційний запит......................................115

2.4. Спеціалізовані інституції у механізмі забезпечення права на доступ до інформації.............................................133

2.5. Неурядові правозахисні організації в механізмі забезпечення права на доступ до інформації...........................................................................................155
Висновки до розділу 2 ..........................................................................................168

Висновки ..........................................................................................................173

сПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .........................................................177

ДОДАТКИ...........................................215
додаток А................................................................................................................215
додаток Б................................................................................................................217
додаток В................................................................................................................219
додаток Д................................................................................................................234
Додаток Е................................................................................................................238

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Право на доступ до інформації займає особливе місце, оскільки є гарантією реалізації багатьох інших прав і свобод людини і громадянина. Відсутність інформації про дії влади перетворює на фікцію основний конституційний принцип, що „носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ” (ст. 5 Конституції України) та створює загрозу узурпації державної влади або зловживання нею. Доступність інформації про діяльність влади є одним з головних засобів, що дозволяє здійснювати громадський контроль за діями влади. Забезпечення представникам засобів масової інформації та громадськості права на доступ до офіційних документів та права бути присутніми на засіданнях органів влади є гарантією політичної свободи, а також стимулює громадян до виконання обов’язків. Зокрема, одержання платниками податків даних щодо того, на які цілі держава витрачає їхні кошти, формує довіру у людини до державного апарату та усвідомлення особою необхідності виконання свого обов’язку. Отже, право на доступ до інформації є фундаментом стабільної, розвинутої, правової держави.
На жаль, в Україні ані фізичні особи, ані представники ЗМІ та громадських організацій не мають доступу до повної інформації про діяльність державних інститутів, порушується право осіб знайомитися в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах і організаціях із відомостями про них.
Саме тому розпочата в науковій літературі дискусія навколо зазначеної проблеми продовжується. На дисертаційному рівні було розглянуто такі проблеми, як право на інформацію, свобода слова, інформаційна безпека, роль засобів масової інформації в реалізації свободи інформації, принцип гласності. Втім, у зазначених працях висвітлені лише деякі аспекти права на доступ до інформації. А в роботах, присвячених безпосередньо доступу до інформації, розглядаються проблеми, пов’язані із реалізацією доступу до інформації і майже не аналізуються теоретичні засади цього права. Хоча дослідження повинно починатися з вивчення його правової природи, адже вирішення проблем доступу до інформації є можливим за умови, що в розробку практичних рекомендацій буде покладено теоретико-методологічні дослідження. Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю комплексної наукової розробки права на доступ до інформації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми „Права людини і проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства” № 0106u002285.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне науково-практичне дослідження права на доступ до інформації, дослідження стану забезпечення права на доступ до інформації в Україні, розробка й наукове обґрунтування рекомендацій щодо усунення факторів та причин порушення права на доступ до інформації, пропозицій щодо удосконалення правового регулювання права на доступ до інформації та інституційного механізму його забезпечення.
Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити такі завдання:
дослідити правову природу, зміст права на доступ до інформації, його співвідношення з правом на інформацію та місце в системі конституційних прав і свобод людини та громадянина;
дати визначення конституційного права на доступ до інформації та сформулювати критерії віднесення інформації до суспільно значущої;
дослідити генезис утвердження права на доступ до інформації в правових системах різних країн світу та на міжнародно-правовому рівні;
окреслити підстави, межі здійснення права на доступ до інформації та з’ясувати умови, за яких стає можливим його обмеження;
проаналізувати конституційно-правове регулювання права на доступ до інформації в Україні та його відповідність міжнародним стандартам у цій сфері;
розглянути шляхи вдосконалення законодавчого забезпечення права на доступ до інформації та на цій основі виробити власні рекомендації щодо удосконалення правового регулювання права на доступ до інформації;
узагальнити та проаналізувати відповіді на інформаційні запити, що протягом 20052007 рр. правозахисні організації надсилали до органів державної влади та місцевого самоврядування;
розглянути спеціалізовані інституції в правовому механізмі забезпечення права на доступ до інформації у державах усталених та нових демократій;
дослідити роль правозахисних організацій в інституційному механізмі забезпечення конституційного права на доступ до інформації.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації конституційного права на доступ до інформації в Україні.
Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання права на доступ до інформації, стан його забезпечення та захисту в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить загальнонауковий діалектичний метод та комплекс спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод застосовується в процесі пізнання сутності права на доступ до інформації. Історичний та порівняльно-правовий методи дозволили простежити ґенезу утвердження права на доступ до інформації в національних правових системах та на міжнародно-правовому рівні, дослідити роль спеціалізованих інституцій у механізмі забезпечення права на доступ до інформації зарубіжних країн. Були також використані: статистичний метод вибіркового дослідження фактів порушення права доступу до інформації (за матеріалами відповідей на інформаційні запити) і конкретно-соціологічний метод вивчення документів при проведенні дослідження стану забезпечення права на доступ до інформації органами влади через інформаційний запит. Формально-логічний метод застосовувався при розмежуванні і формулюванні понять і таких визначень, як право на доступ до інформації, суспільно важлива інформація, свобода інформації та ін.
Теоретичне підґрунтя дисертації становили праці, українських вчених: І. В. Арістової, А. М. Гуза, В. О. Горобцова, М. С. Демкової, О. С. Денісової, Є. Ю. Захарова, В. П. Колісника, Б. А. Кормича, Т. А. Костецької, Л. В. Кузенко, Н. В. Кушакової, А. І. Марущака, Г. Г. Почепцова, В. В. Речицького, В. О. Серьогіна, Т. М. Слінько, Ю. М. Тодики, І. С. Чижа, С. А. Чукут та ін.; російських вчених: І. Л. Бачило, О. О. Городова, О. А. Задкова, В. М. Лопатіна, В. М. Монахова, О. Ю. Мохової, О. А. Одринського, М. О. Федотова, В. С. Хіжняк, С. М. Шевердяєва та ін.; європейських та американських фахівців: Д. Банісара, Ю. Габермаса, С. Ламбла, П. Лейланда, Д. Майкла, Т. Мендела, Р. Смолла, Д. Уебстера; вчених ХІХ початку ХХ ст. А. Гюнтера, Л. Димша, Г. Єллінека, А. Лохвіцкого.
Нормативну базу роботи становлять: положення Конституції України; міжнародно-правових актів; законодавства України та зарубіжних країн у сфері правового регулювання права на доступ до інформації; рішення Конституційного Суду України та ін.
Емпіричну базу роботи становили вивчені та проаналізовані відповіді на 1528 інформаційних запитів, що протягом 2005-2007 рр. правозахисні організації надсилали до органів державної влади та місцевого самоврядування. Дослідженням було охоплено 24 області України, міста Київ та Севастополь та Автономна Республіка Крим.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Робота є першим в Україні комплексним науково-практичним дослідженням конституційного права на доступ до інформації, у якому зазначене право розглядається як окреме суб’єктивне право. Проведене дослідження дозволило обґрунтувати й сформулювати ряд наукових положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму забезпечення та захисту права на доступ до інформації.
Вперше у вітчизняній юридичній науці:
обґрунтовано, що доступ до інформації є окремим суб’єктивним конституційним правом кожного;
сформульоване авторське визначення права на доступ до інформації як гарантованої можливості кожного отримувати безпосередньо від органів публічної влади, їх установ та організацій інформацію про їх діяльність, від приватноправових юридичних осіб суспільно значущу інформацію про їх діяльність та можливість знайомитися з відомостями про себе;
обґрунтовано наявність чотирьох головних наукових підходів до розуміння змісту права на доступ до інформації та запропоновано означити їх як класичний, розширений, обмежений та комплексний;
доведено системний характер порушень права на доступ до інформації, встановлено їх головні причини та розроблено рекомендації щодо їх усунення;
запропоновано авторську модель інституту інформаційного уповноваженого України;
визначено роль правозахисних організацій у механізмі утвердження та забезпечення права на доступ до інформації.
Набули подальшого розвитку:
співвідношення та взаємозв’язок понять „свобода інформації” (свобода масової інформації) та „право на доступ до інформації”;
періодизація становлення права на доступ до інформації, головні етапи утвердження права на доступ до інформації на національному та міжнародно-правовому рівнях;
положення про можливість обмеження права на доступ до інформації; при цьому доведено, що обмеження повинні встановлюватися виключно на підставі закону й мають бути ясними, описуватися вузько і відповідати контролю згідно з трискладовим тестом, сутність якого полягає у такому: інформація повинна мати відношення до легітимної мети, передбаченої законом; оприлюднення інформації повинно загрожувати спричиненням суттєвої шкоди вказаній легітимній меті; шкода, яка може бути заподіяна вказаній меті, має бути вагомішою, ніж суспільний інтерес в отриманні інформації. В українському законодавстві трискладовий тест реалізовано лише частково;
аргументація на користь необхідності впровадження в Україні „інформаційного уповноваженого”.
Удосконалено:
пропозиції щодо законодавчого забезпечення права на доступ до інформації, при цьому обґрунтована потреба прийняття закону про право на доступ до інформації, який відповідатиме міжнародно-правовим та європейським стандартам у цій сфері та в якому буде виписаний механізм забезпечення та захисту права на доступ до інформації. Розроблено практичні рекомендації по удосконаленню законодавства в сфері доступу до інформації;
підходи до конституційного закріплення права на доступ до інформації та запропоновано доповнити ст. 57 Конституції України нормами такого змісту: „Кожен має право одержувати інформацію про діяльність органів державної влади, органів влади автономії, органів місцевого самоврядування, їх установ і організацій, державних та комунальних підприємств через інформаційний запит, шляхом гарантування можливості бути присутнім на засіданнях колегіальних органів державної влади, органів влади автономії та місцевого самоврядування, а також на засіданнях їх консультативних та дорадчих органів або в інший спосіб, що не заборонений законом.
Органи державної влади, органи влади автономії та місцевого самоврядування зобов’язані регулярно оприлюднювати інформацію про свою діяльність.
Здійснення права на доступ до інформації, передбачене частиною першою, може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, в разі якщо шкода від оприлюднення такої інформації вагоміша, ніж суспільний інтерес в отриманні цієї інформації.
Кожен має право отримувати суспільно значущу інформацію від приватноправових юридичних осіб про їх діяльність”.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що впровадження запропонованих рекомендацій на практиці поліпшить стан забезпечення права на доступ до інформації в Україні. Сформульовані висновки можна застосувати: у науково-дослідницькій галузі для подальшого дослідження теоретичних засад права на доступ до інформації; у правотворчій діяльності при вдосконаленні правового регулювання права на доступ до інформації; у навчальному процесі при підготовці відповідного розділу підручника з конституційного права України, у викладанні навчального курсу; у правовиховній сфері для підвищення культури інформаційної відкритості посадових та службових осіб, підвищення поінформованості громадян про порядок реалізації та захисту права на доступ до інформації.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертації обговорювались на засіданнях кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Ключові положення роботи були представлені авторкою на науково-практичних конференціях, „круглих столах”: Молодь у юридичній науці. Четверті осінні юридичні читання (21-22 жовтня 2005 р., м. Хмельницький); Обговорення проекту Закону України „Про доступ до інформації” (8 листопада 2005 р., м. Київ); Актуальні проблеми правознавства (1-2 березня 2006 р., м. Харків), Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні (9-10 лютого 2006 р., м. Львів), Сучасні проблеми юридичної науки: сучасний стан та перспективи розвитку (26-27 червня 2006 р., м. Харків); ХVІІІ Харківські політологічні читання. Конституційно-політичний процес в Україні: ідеї, досвід, проблеми (24 червня 2006 р., м. Харків); Обговорення законопроекту „Про внесення змін до Закону України „Про інформацію” (Міністерство юстиції України, Рада Європи 28 березня 2007 р., м. Київ), „Захист права на інформацію в Україні” (20-21 грудня 2007 р., м. Львів).
Окремі практичні рекомендації дослідження було враховано в законопроекті щодо доступу до інформації, який готується Міністерством юстиції України. Матеріали дослідження стану забезпечення права на доступ до інформації органами державної влади та місцевого самоврядування через інформаційний запит при підготовці щорічної „Доповіді правозахисних організацій. Права людини в Україні 2006”. Дослідження правового регулювання права на доступ до інформації було використано при підготовці ОБСЄ доповіді-огляду законодавства в сфері доступу до інформації країн, що є членами ОБСЄ.
Публікації. Основні положення дисертації було викладено у 12 наукових працях: 4 статтях у фахових виданнях, 6 тезах доповідей на наукових конференціях та 2 статтях у спеціалізованому журналі з питань свободи інформації, який не є фаховим.
Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 239 сторінки, з них обсяг основного тексту 176 сторінок, додатків 5. Список літератури містить 368 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та подається нове вирішення наукового завдання, яке полягає в розкритті сутності та змісту конституційного права на доступ до інформації, розробці рекомендацій, що повинні поліпшити стан забезпечення права на доступ до інформації органами державної влади та місцевого самоврядування в Україні. Основні теоретичні та практичні результати цього дослідження полягають у розробці таких висновків, положень та пропозицій:
1. Право на доступ до інформації це гарантована можливість кожного отримувати безпосередньо від органів публічної влади, їх установ та організацій інформацію про їх діяльність, від приватноправових юридичних осіб суспільно значущу інформацію про їх діяльність та можливість знайомитися з відомостями про себе.
2. Ретроспективний аналіз законодавчого закріплення права на доступ до інформації дозволяє стверджувати, що незважаючи на те, що окремі його складові були визнані як окремі суб’єктивні права ще у ХVІІІ ст., у цілому право на доступ до інформації як окреме суб’єктивне право виокремилось з принципу гласності, свободи слова та друку в другій половині ХХ ст.
3. Право на доступ до інформації не є абсолютним, але обмеження доступу до інформації можливе лише на підставі закону й вони повинні бути ясними, описуватися вузько і відповідати контролю згідно з трискладовим тестом, тобто інформація має стосуватися легітимної мети, визначеної законом; розголошення цієї інформації мало б завдати суттєвої шкоди цій меті; шкода від розголошення цієї інформації має бути вагомішою, ніж суспільний інтерес в отриманні цієї інформації.
4. Дослідження стану забезпечення права на доступ до інформації органами державної влади та місцевого самоврядування через інформаційний запит протягом 20052007 рр., дозволяє стверджувати, що в Україні порушення права на доступ до інформації має системний характер, а надання запитуваної інформації та офіційних документів у повному обсязі та у передбачений законом термін є винятком.
5. Основні причини неналежного забезпечення права на доступ до інформації в Україні: 1) низький рівень фахової підготовки посадових та службових осіб; 2) незнання інформаційного законодавства; 3) нездатність посадових і службових осіб тлумачити норми закон призводить до неправильного розуміння духу та букви Конституції та законів України; 4) відсутність культури інформаційної відкритості влади; 5) суттєві недоліки та невідповідності міжнародним стандартам у сфері доступу і свободи інформації містить Закон України „Про інформацію”, інші нормативно-правові акти, що регламентують реалізацію права на доступ до інформації в Україні; 6) матеріально-технічні причини.
6. Оскільки право на доступ до інформації про органи державної влади та місцевого самоврядування прямо не закріплено в Конституції України 1996 р., а лише випливає із конституційного принципу, що „носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ” та ч. 2 ст. 34 Конституції України, що „кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір”, пропонуємо прямо закріпити це право в Конституції України, доповнивши ст. 57 Конституції України нормами такого змісту:
„Кожен має право одержувати інформацію про діяльність органів державної влади, органів влади автономії, органів місцевого самоврядування, їх установ і організацій, державних та комунальних підприємств через інформаційний запит, шляхом гарантування можливості бути присутнім на засіданнях колегіальних органів державної влади, органів влади автономії та місцевого самоврядування, а також на засіданнях їх консультативних та дорадчих органів або в інший спосіб, що не заборонений законом.
Органи державної влади, органи автономії та місцевого самоврядування зобов’язані регулярно оприлюднювати інформацію про свою діяльність.
Здійснення права на доступ до інформації, передбачене частиною першою, може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, в разі якщо шкода від оприлюднення такої інформації вагоміша, ніж суспільний інтерес в отриманні цієї інформації.
Кожен має право отримувати суспільно значущу інформацію від приватноправових юридичних осіб про їх діяльність”.
7. В Україні назріла нагальна потреба у суттєвому оновленні законодавства в сфері доступу до інформації. Закон щодо забезпечення права на доступ до інформації повинен відповідати певним вимогам: в законі мають бути втілені міжнародні та європейські стандарти в сфері доступу до інформації; в законі повинно бути передбачено не тільки право на доступ до інформації, якою володіють органи державної влади та місцевого самоврядування, а й до інформації, яка належить приватним організаціям, у випадку, якщо оголошення цієї інформації зменшить ризик шкоди головним суспільним інтересам; у законі необхідно передбачити критерії, за якими інформація може бути віднесена до суспільно значущої; в законі, необхідно також передбачати спеціальний механізм захисту права на доступ до інформації.
8. В Україні необхідно запровадити інститут інформаційного уповноваженого. Для здійснення своїх повноважень інформаційний уповноважений повинен бути наділений тими ж правами, що й уповноважений з прав людини, але на відміну від омбудсмана рішення інформаційного уповноваженого повинні мати обов’язковий характер і можуть бути оскаржені до Вищого адміністративного суду. Він повинен обиратися парламентом із рекомендованих громадськими організаціями кандидатів терміном на п’ять років.
9. Проаналізувавши діяльність органів державної влади та правозахисних організацій у механізмі утвердження та захисту права на доступ до інформації в Україні, автор дійшов висновку, що неурядові правозахисні організації зробили значний внесок в утвердження права на доступ до інформації. Тільки під тиском правозахисних організацій органи влади починають здійснювати дії юридичного та організаційного характеру з метою покращення стану забезпечення права на доступ до інформації та усувати фактори, які призводять до порушень права на доступ до інформації. Отже, неурядові правозахисні організації є важливим елементом в інституційному механізмі забезпечення права на доступ до інформації в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Пресса под прессом политики. Свобода СМИ: ситуация в Беларуси, Молдове и Украине. Октябрь 2003 г. / Сост. Ф. Прина, С. Пагели. М.: Article 19, 2003. 112 с.
2. Чи є відкритою (прозорою) діяльність Верховної Ради України в суспільстві / Результати опитування від 13.01.2006 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/poll/popup_ poll_res ult.
3. Чи є відкритою (прозорою) діяльність Верховної Ради України в суспільстві / Результати опитування від 21.10.2007 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/poll/popup_ poll _result.
4. Лациба М. Інформаційна відкритість сайтів органів державної влади України. К.: [Укр. незалеж. центр політ. дослідж.], 2007. 48 с.
5. Горобцов В. О. Проблеми визначення поняття «інформації», «інформаційного законодавства» і «інформаційного права» // Держава і право: Зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. Вип. 10. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. С. 203205.
6. Горобцов В. О. Законодавче регулювання правової інформації // Держава і право: Зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. Вип. 12. С. 150155.
7. Горобцов В. О. Проблеми правового захисту персональних даних в Україні та Канады (порівняльний аналіз) // Держава і право: Зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. Вип. 11. С. 161166.
8. Кузенко Л. В. Правове регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07; Захищена 27.06.2003. Х., 2003. 173 с.: Бібліогр.: с. 160173.
9. Кушакова Н. В. Конституційне право на інформацію: правомірні та неправомірні обмеження // Вісн. Конституц. Суду України. 2002. № 3. С. 6670.
10. Кушакова-Костицька Н. В. Визначення змісту та складу інформаційних прав людини в Україні: проблемні питання // Наше право. 2004. № 2. С. 3037.
11. Кушакова Н. В. Конституційне право на інформацію в Україні (порівняльний аналіз): дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Кушакова Наталія Вадимівна. К., 2004. 243 с.
12. Речицький В. В. Замість передмови // Свобода преси. Рішення Верховного Суду США: Пер. з англ. / Під ред. Морін Гарісон та Стіва Гілберта. К.: Оптима, 2004. C. 57.
13. Речицкий В. В. Конституционализм. Украинский опыт / Харьк. Правозащит. группа. Харьков: Фолио, 1998. 160 с.
14. Речицький В. В. Нова культурна ситуація потребує нових форм правового регулювання // Юрид. вісн. України. 2002. № 13. С. 7.
15. Речицкий В. В. Политическая активность. Конституционные аспекты. К.: Сфера, 1999 496 с.
16. Речицкий В. В. Свобода и государство / Харьк. правозащит. группа. Харьков: Фолио, 1998. 144 с.
17. Речицкий В. В. Символическая реальность и право. Львов: ВНТЛ-Класика, 2007. 732 с.
18. Речицький В. В. Суспільство та інформація // Вісн. АН УРСР. 1990. № 6. С. 913.
19. Речицький В. В. Юридичний коментар Харківської правозахисної групи до проекту Закону України «Про інформаційну відкритість органів державної влади та вищих посадових осіб України» // Свобода висловлювань і приватність: Щокварт. дод. до інформ.-аналіт. бюл. Харк. Правозахис. групи «Права людини». 2005. №. 3 С. 79.
20. Чиж І. С. Гарантія свободи: без вільного слова не буває вільної людини: (за матеріалами радіоциклу «Конституцією гарантовано»). К.: Навч. книга, 2004. 334 с.
21. Чиж І. С. Україна: шлях до інформаційного суспільства. К.: Либідь, 2004. 286 с.
22. Марущак А. І. Правомірні засоби доступу громадян до інформації: Наук.-практ. посіб. Біла Церква: Буква, 2006. 432 с.
23. Марущак А. І. Принципи доступу до інформації в Україні // Бюл. М-ва юстиції України. 2006. № 11 (61). С. 7177.
24. Марущак А. І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом: Курс лекцій. К.: КНТ, 2007. 208 с.
25. Марущак А. І. Інформаційне право: Доступ до інформації: Навч. посіб. К.: КНТ, 2007. 532 с.
26. Марущак А. І. Юридична природа права на інформацію // Бюл. М-ва юстиції України. 2005. № 9 (47). С. 4752.
27. Марущак А. І. Доступ до інформації в Україні: питання правового регулювання // Бюл. М-ва юстиції України. 2006. № 1 (51). С. 3541.
28. Кормич Б. А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України: Дис. д-ра юрид. Наук: 12.00.08; Захищена 28.01.2005. Одеса, 2004. 427 с.: Бібліогр.: с. 396427.
29. Серьогін В. О. Конституційний принцип гласності у діяльності органів державної влади України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Серьогін Віталій Олександрович. Х., 1998. 192 с.
30. Слинько Т. Н. Правовое обеспечение экологической гласности: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Слинько Татьяна Николаевна. Х.: 1993. 187 с.
31. Смолла Р. Право граждан на получение информации: «прозрачность» деятельности государственных органов [Електронний ресурс] // Материалы о „Демократии”. Режим доступу: http://www.infousa.ru/government/dmpaper10. htm.
32. Мохова О. Ю. Нормативно-правовое регулирования доступа к открытой инфомрации в Российской Федерации: дис. канд. юрид. наук: 12.00.14 / Мохова Ольга Юрьевна. М., 2005. 212 с.
33. Шевердяев С. Н. Право на информацию: к вопросу о конституционно-правовой сущности // Право и политика. 2001. № 10. С. 91100.
34. Копылов В. А. Информационное право: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристь, 2003. 512 с.
35. Шевердяев С. Н. Право на доступ к информации в России: проблемы теории и законодательства // Журналистика и право М.: Инс-т проблем информ. права, 2004. Вып. 35. С. 1823.
36. Закони та практика ЗМІ у одинадцяти демократіях світу (порівняльний аналіз) / Article 19, Харк. правозахис. група. Х.: Фоліо, 2000. 128 с.
37. Дело «Гаскин против Cоединенного Королевства» // Свобода выражения мнения в правовых позициях Европейского Суда по правам человека / Отв. ред. Ю. Ю. Берестнев. М.: Юрид. лит., 2005. Ч. I С. 245.
38. Дело «Леандер против Швеции» // Свобода выражения мнения в правовых позициях Европейского Суда по правам человека / Отв. ред. Ю. Ю. Берестнев. М.: Юрид. лит., 2005. Ч. I С. 194.
39. Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції. К.: Реферат, 2006. 829 с.
40. Sdružení Jihočeské Matky contre la République tchèque: Décision Le conseil de l'europe cour européenne des droits de l'hommed sur la recevabilité de de la requête no 19101/03 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int////tkp197/viewhbkm.asp?action=open&table=F69A27 FD8FB86142BF01C1166DEA398649&key=58004&sessionId=4868137&skin = hudoc-en&attachment=true.
41. Слінько Т. М. Конституційно-правові аспекти забезпечення права на інформацію в Україні // Проблеми законності: Республік. міжвід. наук. зб. Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. Вип. 40 С. 3238.
42. Бачило И. Л. Свободный доступ к информации и Интернет // Информ. общ-во. 2000. № 4. С. 4244.
43. Нестеренко О. В. Проблеми забезпечення права на доступ до інформації: конституційно-правовий аспект // Конституція України основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів, 26 27 черв. 2006 р. / За заг. ред. М. І. Панова. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. С. 27-30.
44. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Пер. с англ. М. В. Арапова, Н. В. Малыхиной; Под ред. Е. Л. Вартановой. М.: Аспект Пресс, 2004. 400 с.
45. Якубенко В. Хто-хто в телевізорі живе? // Свобода висловлювань і приватність. 2005. № 3. С. 35.
46. Волчинская Е. К., Терещенко Л. К., Якушев М. В. Интернет и гласность. М.: Галерея, 1999. 184 с.
47. Права людини в Україні 2004: Доп. правозахис. орг. / За ред. Є. Захарова, І. Рапп, В. Яворського; Укр. Гельсін. спілка з прав людини. Х.: Фоліо, 2005. 332 с.
48. Доступ до інформації та електронне урядування / Авт.-упоряд. М. С. Демкова, М. В. Фігель. К.: Факт, 2004. 336 с.
49. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти / За заг. ред. О. М. Бандурки: Монографія. Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. 368 с.
50. Бачило И. Л. Информационное право: основы практической информатики: Учеб. пособие. М.: Изд. Тихомирова М. Ю., 2001. 352 c.
51. Городов О. А. Основы информационного права России: Учеб. пособие. СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. 305 c.
52. Слінько Т. М. Конституційно-правові аспекти права на інформацію в Україні //Актуальні проблеми формування правової держави в Україні: До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.: У 2 ч. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. Ч. 1 С. 208 210.
53. Хижняк В. С. Право человека на информацию: Механизм реализации / Под ред. В. Т. Кабышева. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1998. 68 с.
54. Одринский А. А. Конституционно-правовые основы реализации права каждого на информацию в Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Одринский Александр Андреевич. М., 2005. 217 с.
55. Костецька Т. А. Забезпечення конституційного права на інформацію як важливий напрямок діяльності державних органів // Ідеологія державотворення в Україні: Історія і сучасність: Матеріали наук.-практ. конф., 2223 листоп. 1996 р. К.: Ґенеза, 1997. С. 113115.
56. Кудрявцева С. П., Колос В. В. Міжнародна інформація: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. К.: Вид. дім «Слово», 2005. 400 с.
57. Костецька Т. А. Конституційне право на інформацію і гарантії його реалізації // Правова держава: Щоріч. наук. пр. К.: Юрид. кн., 1998. Вип. 9. С. 5357.
58. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
59. Конституция Российской Федерации // Конституции государств участников СНГ. М.: НОРМА, 2001. С. 419484.
60. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод: Судеб. практика с 1960 по 2002 г. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. 1072 с.
61. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. М.: Изд-во МНИМП, 1998. 600 с.
62. Про доступ до офіційних документів: Рек. Rec (2002) 2 Ком. міністрів Ради Європи від 21.02.2002 р. // Бюл. Бюро інформації Ради Європи в України 10 / Редкол.: А. Дмитрук, Т. Іваненко, О. Павличко. К.: Бюро інформації Ради Європи в України. 91 с.
63. Батурин Ю. М., Федотов М. А, Энтин В. Л. Закон о печати и других средствах массовой информации: Инициатив. автор. проект. М.: Юрид. лит., 1989. 98 с.
64. Визер Б. Право человека на информацию в Австрии // Гос-во и право. 1992. № 4. С. 105115.
65. Лапина М. А., Реин А. Г., Лапин В. И. Информационное право: Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности 021100 «Юриспруденция» / Под ред. И. Ш. Килясханова. М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2004. 335 с.
66. Стахова В. В. Особенности реализации права человека на информацию в России через средства массовой информации: дис.... канд. юр. наук: 12.00.02 / Стахова Вероника Вениаминовна. М., 2005. 237 с.
67. Монахов В. Н. Государственно-правовые вопросы информационного обслуживания граждан СССР (конституционный аспект): дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Монахов Виктор Николаевич. М., 1983. 226 c.
68. Задков А. А. Конституционное право на доступ к информации в Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Задков Александр Алексеевич. М., 2006. 180 с.
69. Ковалева Н. Н. Информационное право России: Учеб. пособие. М.: Изд.-торговая корпорация «Дашков и К», 2007. 360 с.
70. Бачило И. Л., Лопатин В. Н., Федотов М. А. Информационное право: Учебник / Под ред. Б. Н. Топорина. 2-е изд., с изм. и доп. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2005. 725 с.
71. Монахов В. Н. Свобода массовой информации в Интернете. Правовые условия реализации / Фонд защиты гласности. М.: Галерея, 2005. 416 с.
72. Шевердяев С. Н. Проблемы конституционно-правового регулирования информационных отношений в Российской Федерации: дис. канд. юр.наук: 12.00.02 / Шевердяев Станислав Николаевич. М., 2002. 210 с.
73. Червякова О. Б. Актуальні питання забезпечення гласності в діяльності органів місцевого самоврядування // Проблеми законності: Республік. міжвід. наук. зб. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. Вип. 83. С. 103110.
74. Кормич Б. А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навч. посібник. К.: Кондор, 2004. 384 с.
75. Чуб О. О. Конституційне право громадян на участь в управлінні державними справами: Монографія. Х.: Одіссей, 2005. 232 с.
76. Новое информационное законодательство РФ / Под ред. А. К. Симонова. М.: Медея, 2004. 248 с.
77. Монахов В. Н. Информация как общественное достояние: политико-правовые грани проблемы [Електронний ресурс] // Докл. участников Междунар. конф., 2728 окт. 2004 г. Санкт-Петербург Режим доступа: http://www.nlr.ru/tus/271004/monahov.htm.
78. Касперський І., Марущак А. Суспільна значимість як підстава поширення інформації з обмеженим доступом // Право України. 2006. № 4. С. 107110.
79. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XII // Відом. Верхов. Ради України. 1992. № 48. Ст. 650.
80. Про внесення змін до Закону України «Про інформацію»: Проект Закону України // Свобода інформації та право на приватність в Україні / Харк. правозахис. група Х.: Фоліо, 2004. Т. 1: Доступ до інформації: hic et nunc! С. 173209.
81. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / За ред. О. Л. Жуковської. К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2004. 960 с.
82. Приведення українського законодавства до європейських стандартів. Обговорення законів України «Про інформацію» та «Порядок висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»: Матеріали засід. «круглого стола» за участі Ком. Верхов. Ради України з питань свободи слова та інформації, Ради Європи та ОБСЄ. К.: АртЕК, 2003. 104 с.
83. Про захист інформації про особу і доступ до інформації, що становить суспільний інтерес: Закон Угорщини № LXIII від 1992 р. (неофіц. пер.) // Свобода висловлювань і приватність: Щокварт. дод. до інформ.-аналіт. бюл. Харк. правозахис. групи «Права людини». 2003. № 3. С. 2228.
84. Батурин Ю. М. Цензура против гласности: от Ивана Грозного до 1917 г. // Сов. Гос-во и право.1989. № 3. С.134142.
85. Федотов М. А. Гласность и цензура: возможность сосуществования // Сов. Государство и право. 1987. № 3. С. 8089.
86. Корзунов Ю. В. Принцип гласности и «общественный документ»: шведский опыт и некоторые проблемы проекта Закона о печати и других средствах массовой информации в СССР // Сов. гос-во и право. 1990. № 3. С. 127133.
87. Ержанова Ф. А. Государственно-правовые аспекты принципа гласности // Сов. гос-во и право. 1988. № 10. С. 1219.
88. Тодыка Ю. Н. Основы конституционного строя Украины. X.: Факт, 2000. 176 с.
89. Banisar D. Freedom of information. Around the world 2006. A Global Survey of Access to Government Information Laws / Privacy International, 2006. 168 p.
90. Banisar D. Global survey freedom of information and access to government record laws around the World / Privacy International, 2004. 96 p.
91. Lamble S. Freedom of Information, a Finnish clergyman’s gift to democracy // Freedom of Information Review. 2002. № 97. February. Р. 2 8.
92. Корконосенко С. Г. Основы журналистики: Учеб. для вузов. М.: Аспект Пресс, 2001. 287 с.
93. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство / Пер. з нім. А. Оношко. Львів: Літопис, 2000. 318 с.
94. Шивельбуш В. Смаки раю. Соціяльна історія прянощів, збудників та дурманів / Пер. з нім. Ю. Прохацької, пер. англ. віршів Т. Цимбала. К.: Часопис «Критика», 2007. 255 с.
95. Новомбергский Н. Я. Освобождение печати во Франции, Германии, Англии и России // История печати: Антология: В 2 т. М.: Аспект-пресс, 2001. Т. I. 419 с.
96. Денісова О. С. Роль преси у правовому інформуванні громадян України: дис. кан