ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ДЛЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………….…………………..3

Розділ 1. Поняття та правова природа єдиного податку …………….……...11
1.1. Теоретичні основи єдиного податку
та розвиток його правового регулювання ……………………....….11
1.2. Поняття, ознаки та функції єдиного податку ...……………..……...24
1.3. Особливості правовідносин, які виникають
при справлянні єдиного податку ……………………………….…...41
Висновки до розділу 1 ….…………………………………………………….…....54

Розділ 2. Правовий аналіз оподаткування доходів суб’єктів
малого підприємництва єдиним податком ………………………..58
2.1. Загальна характеристика суб’єктів оподаткування …………....…..58
2.2. Проблеми визначення об’єкта оподаткування
для платників єдиного податку………..…………………………….70
2.3 . Види ставок єдиного податку
для суб’єктів малого підприємництва …………………………..….80
2.4. Особливості порядку сплати єдиного податку ....………..………...90
Висновки до розділу 2.……..……………………………………………………..108

Розділ 3. Проблеми реалізації законодавства України
про єдиний податок та перспективи його розвитку………….…112
3.1. Актуальні питання співвідношення сплати єдиного податку
та інших обов’язкових платежів…………………………………....112
3.2. Проблеми переходу на сплату єдиного податку
суб’єктами малого підприємництва………………………………..129
3.3. Перспективи розвитку законодавства України
про єдиний податок………………………………………………….143
Висновки до розділу 3.……….……………………………………………….…..163

Висновки ...…………………………………………………………………….…167

Список використаних джерел………………..………………………………...179

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Одним з основних чинників розвитку підприємницької діяльності є сприятливий режим оподаткування. З набуттям Україною незалежності, її орієнтацією на формування ефективної ринкової економіки, однією з складових якої є мале підприємництво, виникла необхідність у послабленні на нього податкового тиску, що виявилося у запровадженні наприкінці 90-х років ХХ ст. єдиного податку.
На сучасному етапі становлення національної економіки зазначеному податку відводиться значна роль у спрощенні оподаткування доходів суб’єктів малого підприємництва, мінімізації їх витрат на облік і звітність, зменшенні кількості спорів платників з контролюючими органами, підвищенні рівня зайнятості населення, збільшенні надходжень до бюджету, зменшенні витрат на адміністрування податків. Для суб’єкта малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, скорочується загальна кількість обов’язкових платежів, встановлених чинним законодавством України, зменшуються обсяги та види звітності, спрощується порядок ведення обліку доходів та витрат. Єдиний податок є досить новим явищем у вітчизняному податковому законодавстві, тому в науковій юридичній літературі він до цього часу не був всебічно та ґрунтовно досліджений. У зв’язку з цим питання правового регулювання єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва є актуальними та потребують науково-теоретичного опрацювання і вироблення практичних рекомендацій щодо удосконалення законодавства у цій сфері.
Актуальність теми кандидатської дисертації підтверджується також ступенем наукової розробки проблеми дослідження. Історичним прообразам на сьогодні існуючого єдиного податку приділялась увага учених – економістів дореволюційного періоду (О.О. Ісаєв, І.Х. Озеров, Н.І. Тургенєв, І.І. Янжул). У фінансовій науці незалежної України проблема сучасного єдиного податку досліджується такими ученими – економістами, як Ю.Б. Іванов, А.М. Соколовська. Автором також використано загальні дослідження економістів – фахівців у податковій сфері: В.Г. Князєва, В.М. Опаріна, В.М. Пушкарьової, Д.Г. Черніка, В.М. Федосова.
У науці фінансового права дореволюційного періоду (С. Іловайський, В. Лебедєв, Д. Львов, І. Тарасов) досліджувались існуючі на той час теорії єдиного податку та можливості їх практичної реалізації. У фінансово-правовій науці радянського періоду детальне вивчення та розробка даної проблеми фактично не здійснювались, хоча такий аспект єдиного податку, як заміна одним податком деяких обов’язкових платежів для спрощення оподаткування населення, було деякою мірою висвітлено Б.Н. Івановим, Г.Л. Марьяхіним, М.І. Піскотіним.
З розпадом Радянського Союзу, поступовим переходом до ринкової економіки вивченню питань, пов’язаних з податками, у науці фінансового права приділяється значно більша увага. Особливості виникнення, існування і припинення фінансових і податкових правовідносин, елементи податкового закону, а також окремі аспекти правового регулювання єдиного податку, його місця в системі обов’язкових платежів досліджувались українськими вченими-юристами: В.В. Безуглою, Д.А. Бекерською, М.М. Весельським, Л.К. Вороновою, Н.В. Воротіною, Р.О. Гаврилюк, С.Т. Кадькаленком, М.П. Кучерявенком, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківським, Н.Ю. Пришвою, М.О. Перепелицею, О.Г. Свєчніковою. Водночас, комплексних досліджень єдиного податку, присвячених аналізу його правової природи, характерних лише йому ознак, до цього часу здійснено не було. При проведенні дослідження автор спиралася також і на праці російських учених у галузі фінансового права: О.В. Бризгаліна, М.О. Гурвіча, М.В. Карасьової, С.Г. Пепеляєва, Є.А. Ровінського, С.Д. Ципкіна, Н.І. Хімічевої та ін. Були також враховані наукові погляди спеціалістів з загальної теорії держави і права та адміністративного права: В.Б. Авер’янова, С.С. Алексєєва, В.Б. Ісакова, В.В. Лазарева, А.О. Селіванова, Ю.О. Тихомирова, Р.О. Халфіної.
Наукові праці зазначених вище та багато інших вчених дореволюційного, радянського, сучасного періодів водночас стали науково-теоретичною основою даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснювалася у зв'язку з темами наукових досліджень відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Проблеми удосконалення державного управління на етапі адміністративної реформи в Україн» (номер державної реєстрації 0101U001011), «Проблеми правового забезпечення реформування державного управління (адміністративної реформи) в Україні» (номер державної реєстрації 0102U001602).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні правової природи єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва в Україні та виробленні пропозицій щодо розвитку і вдосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети дисертантом були поставлені такі завдання:
з’ясувати розвиток правового регулювання єдиного податку;
розкрити сутність поняття «єдиний податок» та дати його визначення;
обґрунтувати юридичні ознаки єдиного податку, які відрізняють його від інших обов’язкових платежів;
визначити місце даного податку у системі оподаткування України;
виділити особливості правовідносин, які виникають при справлянні єдиного податку;
з’ясувати встановлені чинним законодавством вимоги, які обмежують право переходу на сплату єдиного податку;
розкрити особливості оподаткування єдиним податком юридичних та фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва;
вивчити зарубіжний досвід у сфері регулювання спрощеного оподаткування;
обґрунтувати об’єктивну необхідність та доцільність оподаткування доходів суб’єктів малого підприємництва єдиним податком в Україні;
сформулювати висновки, пропозиції, практичні рекомендації щодо удосконалення правового регулювання єдиного податку з метою сприяння розвитку малого підприємництва.
Об’єктом дослідження в дисертаційній роботі є суспільні відносини, пов’язані з оподаткуванням доходів фізичних та юридичних осіб – суб’єктів малого підприємництва єдиним податком.
Предметом дослідження є норми Конституції України, чинних законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які виступають засобами правового регулювання єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва в Україні.
Методологічною основою дослідження стали, крім діалектичного як загального методу пізнання, формально-юридичний, метод системно-структурного аналізу, порівняльно-правовий, історико-правовий, статистичний методи.
Основним серед сукупності даних методів при написанні дисертації був формально-юридичний метод, за допомогою якого досліджувалась правова природа єдиного податку, аналізувались правові норми, що регулюють відносини стосовно його сплати. Метод системно-структурного аналізу надає можливість розглядати єдиний податок як складову системи оподаткування України та правовідносини, які виникають при справлянні єдиного податку, в їх діалектичному взаємозв’язку та взаємодії, як органічне ціле. Порівняльно-правовий метод дозволяє досліджувати досвід правового регулювання єдиного податку в інших країнах для раціонального його використання в Україні. Історико-правовий метод застосовувався як необхідна передумова для пошуку нових шляхів удосконалення правового регулювання єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва. В історичному аспекті вивчається взаємозв’язок між єдиним податком в Україні та його історичними прообразами.
За допомогою статистичного методу досліджено динаміку надходжень сум єдиного податку до бюджету. На підставі реального пізнання, особистого спостереження, статистичної обробки довідкової літератури, інформаційних даних компетентних державних органів, публікацій у періодичних виданнях, даних, отриманих у результаті вивчення судової практики, досліджувались деякі аспекти справляння єдиного податку в Україні. Для досягнення поставленої у роботі мети автор звертався до розробок теорії держави і права, фінансового та адміністративного права, економічної науки.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є першим в Україні цілісним монографічним дослідженням, присвяченим комплексному аналізу правової природи єдиного податку, особливостей правовідносин, що виникають при його справлянні, проблем реалізації законодавства України у цій сфері, в процесі якого обґрунтовуються теоретичні основи єдиного податку, визначаються його поняття, юридичні ознаки, перспективи розвитку його правового регулювання для суб’єктів малого підприємництва, уточнюється зміст окремих понять та термінів, що мають значення для науки, практики та вдосконалення законодавства.
Новизну дослідження відбивають такі науково-теоретичні результати:
запропоноване авторське визначення єдиного податку як встановленого державою консолідованого податку для визначеної частини суб’єктів малого підприємництва, що замінює справляння певної сукупності передбачених законодавством обов’язкових платежів та зараховується до бюджетів і державних цільових фондів у відповідних пропорціях, характеризується добровільністю обрання платниками його сплати та має на меті спрощення оподаткування доходів цих суб’єктів;
зроблено висновок про те, що єдиному податку притаманні спеціальне коло платників, специфічний об’єкт оподаткування, конкретно визначені ставки, порядок, спосіб та строки його сплати, податковий і звітний періоди (кожен з цих елементів має свої особливості, властиві тільки єдиному податку, що вказує на те, що за своєю суттю він є особливим податком);
доведено, що особливість правової природи єдиного податку характеризують такі специфічні юридичні ознаки: 1) системність; 2) альтернативність; 3) добровільність обрання його сплати; 4) сфера застосування;
дістало подальшого розвитку положення щодо застосування до єдиного податку терміну «консолідований податок», що означає поєднання неоднакових за правовим режимом обов’язкових платежів в одну консолідовану сукупність;
дістали подальшого розвитку теоретичні положення про структурно-складний характер податкових правовідносин, у зв’язку з чим виявлено, що при справлянні єдиного податку виникають три основні групи правовідносин, а саме: 1) організаційні; 2) пов’язані з безпосередньою сплатою єдиного податку; 3) пов’язані зі здійсненням компетентними органами контролю за сплатою єдиного податку;
зроблено висновок про необхідність закріплення за єдиним податком особливого місця у системі оподаткування України шляхом внесення до Закону України “Про систему оподаткування” (до розділу ІІ “Види податків і зборів (обов’язкових платежів) і порядок зарахування їх до бюджетів і державних цільових фондів”) доповнення щодо встановлення у системі оподаткування України консолідованих податків (єдиний податок, фіксований податок, фіксований сільськогосподарський податок) як особливих, не включаючи їх до переліку ні загальнодержавних, ні місцевих податків і зборів;
сформульоване положення про нагальну необхідність прийняття спеціального податкового закону – Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, а у перспективі – закріплення єдиного податку у відповідних нормах Податкового кодексу України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і обґрунтовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства України у сфері регулювання єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва. Розроблені та сформульовані конкретні пропозиції щодо деяких статей відповідних нормативно-правових актів та законопроектів. Результати дослідження можуть стати корисними при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, методичних розробок із курсів “Фінансове право” та “Податкове право”. Окремі положення дисертаційного дослідження носять дискусійний характер і можуть слугувати базою для подальшого наукового дослідження проблемних питань правового регулювання єдиного податку.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Основні положення та висновки дисертації доповідались на Науково-практичній конференції «Становлення і розвиток правової системи України» (м. Київ, 21 березня 2002 р.; тези опубліковані); на Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених» (м. Хмельницький, 29-30 квітня 2002 р.; тези опубліковані); на Міжнародній науково-практичній конференції «Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз» (м. Київ, 29 травня 2002 р.; тези опубліковані); на Міжнародній науковій конференції «Фінансово-правова доктрина постсоціалистичної держави» (м. Чернівці, 22-24 вересня 2003 р.; тези опубліковані); на Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Другі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 14-15 листопада 2003 р.; тези не публікувались); на Х-ій регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 5-6 лютого 2004 р.; тези опубліковані); на Всеукраїнській науковій конференції «Юридичні читання молодих вчених» (м. Київ, 23-24 квітня 2004 р.; тези опубліковані); на Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Треті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 5-6 листопада 2004 р.; тези опубліковані).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у шістьох публікаціях у наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертаційного дослідження зумовлена об’єктом, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Основний обсяг роботи становить 178 сторінок та 26 сторінок займає список використаних джерел (273 найменування), загальний обсяг дослідження – 204 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На сьогодні мале підприємництво як структурний елемент ринкової економіки є одним із дієвих важелів вирішення економічних і соціальних завдань держави, а саме: зміцнення економічної бази регіонів, швидке насичення ринку товарами та послугами, послаблення монополізму і розвиток конкуренції, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, забезпечення зайнятості значної частини населення. У зв'язку з цим відбуваються стимулювання і підтримка розвитку малого бізнесу в Україні з боку держави шляхом виконання нею комплексу взаємопов’язаних правових, організаційно-економічних заходів, серед яких є і сприятлива податкова політика. На сучаному етапі розвитку національної економіки одним з проявів такої політики можна вважати послаблення податкового тиску на суб’єктів малого підприємництва шляхом надання їм можливості сплачувати єдиний податок.
Правовий аналіз сучасної теорії та практики оподаткування доходів суб’єктів малого підприємництва єдиним податком за сім років його існування свідчить про те, що він є одним з найбільш ефективних засобів стимулювання розвитку малого підприємництва, гармонізації економічних інтересів держави і платників податків, а також забезпечення зайнятості населення. Показниками доцільності правового регулювання єдиного податку виступають його економічна обґрунтованість та адміністративна простота, які являються, по-перше, у скороченні кількості обов’язкових платежів внаслідок заміни їх одним податком, по-друге, у спрощенні ведення податкового обліку та подання звітності, по-третє, у зменшенні витрат на адміністрування податків. За загальною системою необхідно витрачати кошти на збір кожного платежу окремо, а при єдиному податку витрати зменшуються у кілька разів, так як замість кількох платежів сплачується один.
Правове регулювання єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва повинно відповідати таким вимогам: 1) обов’язкове законодавче закріплення справляння єдиного податку у спеціальному податковому законі, а у перспективі і у відповідних нормах Податкового кодексу України, що повинно призвести до загального скорочення кількості листів інформаційного характеру з боку державних органів; 2) узгодженість норм податкового, бюджетного законодавств та норм спеціального законодавства з питань загальнообов’язкового соціального і пенсійного страхування; 3) збереження сутності єдиного податку, яка полягає у спрощенні оподаткування доходів від підприємницької діяльності шляхом сплати одного податку в рахунок та замість визначеної сукупності обов’язкових платежів, встановлених законодавством; 4) диференціація розміру ставок єдиного податку в залежності від виду підприємницької діяльності з урахуванням його об’єктивних характеристик (кількість найманих осіб, обсяг виручки від реалізації продукції, місцезнаходження, сезонність тощо); 5) однозначне законодавче визначення напряму надходження сум єдиного податку як до бюджетів, так і до цільових позабюджетних страхових фондів у відповідному пропорційному співвідношенні.
У результаті проведеного дослідження автором зроблені наступні висноки:
1. Походження теоретичних основ єдиного податку має глибокі історичні коріння. На протязі ХVІІІ – початку ХХ ст.ст. вченими пропонувались такі теорії єдиного податку: “королівська десятина”; фізіократична теорія єдиного поземельного податку; теорія єдиного подушного податку; теорія єдиного податку на споживання; теорія єдиного податку на капітал; теорія єдиного податку на витрати; теорія єдиного прибуткового податку. Суть кожної з названих теорій зводилася до спрощення оподаткування доходів шляхом сплати одного податку замість сукупності інших, що мало сприяти зменшенню податкового навантаження, скороченню витрат на адміністрування податків, стимулюванню розвитку торгівлі та промисловості у певний історичний період. У зв’язку з тим, що на той час у суспільстві пропонувався один податок на певний єдиний об’єкт оподаткування (наприклад, земля, капітал, витрати, доход тощо) при різноманітності доходів, передбачалась висока ставка єдиного податку, була також нерозвинута податкова техніка щодо ведення податкового обліку, подання податкової звітності, здійснення контролю за сплатою податків компетентними органами, внаслідок чого існувала неминучість значних ухилень від сплати такого податку та помилок при оподаткуванні, жодна з запропонованих теорій єдиного податку не мала можливості бути запровадженою на практиці.
2. Теоретично обґрунтована сутність єдиного податку, яка полягає у сплаті одного податку замість сукупності інших з метою спрощення оподаткування доходів, відобразилась на початку 20-х рр. ХХ ст. у передбачених законодавством СРСР єдиному натуральному податку на продукти сільськогосподарського виробництва, а потім і єдиному сільськогосподарському податку, що замінив собою сплату попереднього. Тому ці два податки можна вважати історичними прообразами єдиного податку в Україні.
3. Єдиний податок є новим явищем у вітчизняному податковому законодавстві у зв’язку з його запровадженням в Україні наприкінці 90-х років ХХ ст. для зменшення податкового навантаження на суб’єктів малого підприємництва. Тому становлення правового регулювання єдиного податку не має тривалої історії. До цього часу правове регулювання єдиного податку здійснюється на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 р. (у редакції із внесеними змінами від 28 червня 1999 р.) у зв’язку з відсутністю спеціального податкового закону у цій сфері. Таке правове регулювання єдиного податку ґрунтується на п. 4 Перехідних положень Конституції України, згідно з якими Президент України на той період (протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України) мав право приймати укази з економічних питань, не врегульованих законами.
4. У науці фінансового права є відсутнім цілісний однозначний підхід до правової природи єдиного податку. Єдиний податок не є новим, оскільки розглядається як окрема альтернатива існуючим обов’язковим платежам, від яких платники – суб’єкти малого підприємництва звільняються за умови сплати єдиного податку. Сам єдиний податок не можна ототожнювати із способом сплати інших податків. Це пов’язано з тим, що під способом сплати будь-якого податку розуміється особливість реалізації платником обов'язку по перерахуванню коштів, обчислених як податкові, до бюджету. Для єдиного податку законодавець встановив своєрідний спосіб його сплати шляхом отримання суб’єктами малого підприємництва свідоцтва про право сплати єдиного податку. Цей спосіб передбачає особливий порядок обчислення та сплати вже встановлених чинним законодавством обов’язкових платежів протягом певного періоду часу, який застосовується до суб’єктів малого підприємництва – платників єдиного податку.
5. Єдиному податку в цілому притаманні загальні юридичні ознаки, властиві будь-якому податку (обов'язковість, адресність до бюджету, нецільовий характер, індивідуальна безвідплатність, перехід права власності на суму сплаченого податку, грошова форма). Але такі риси, як обов'язковість, адресність до бюджету, нецільовий характер, індивідуальна безвідплатність, мають особливий прояв при сплаті єдиного податку. Це пов’язано з тим, що даний податок наділено специфічними ознаками: 1) системністю; 2) альтернативністю; 3) добровільністю обрання його сплати; 4) визначеною сферою його застосування для суб’єктів малого підприємництва при їх відповідності передбаченим законодавством умовам.
6. Правову природу єдиного податку характеризують такі специфічні юридичні ознаки:
1) Системність єдиного податку полягає у тому, що сплата даного податку замінює собою справляння певної сукупності обов’язкових платежів як тих, що входять до системи оподаткування України, так і страхових внесків.
2) Альтернативність єдиного податку передбачає, що цей податок є альтернативою визначеній сукупності існуючих обов’язкових платежів; платник податків може обирати оподаткування своїх доходів від підприємницької діяльності або шляхом сплати одного (єдиного) податку, або на загальних підставах; юридична особа – суб’єкт малого підприємництва має право на вибір ставки єдиного податку.
3) Добровільність обрання сплати єдиного податку виявляється в тому, що законодавець надає право суб’єктам малого підприємництва самостійно його обрати з метою спрощення оподаткування їх доходів від підприємницької діяльності (зменшується кількість обов’язкових платежів, скорочуються витрати на ведення податкового обліку, спрощується порядок подання податкової звітності). На підставі реалізації цього права виникає обов'язок сплати єдиного податку. Даний податок стає обов’язковим тільки після факту добровільного взяття суб’єктом малого підприємництва на себе обов’язку його сплачувати. З моменту переходу (обрання) особи за власним бажанням на сплату єдиного податку певний певний суб’єкт стає платником єдиного податку.
4) Сфера застосування єдиного податку, що визначається обмеженим колом суб’єктів малого підприємництва, які можуть обрати його сплату: а) одержання доходів від здійснення видів підприємницької діяльності, дозволених законодавством цим суб’єктам; б) неперевищення ними протягом року кількісних параметрів обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та чисельності найманих осіб; в) відсутність податкової заборгованості за попередній звітний (податковий) період.
7. З метою усунення прогалини у чинному Законі України “Про систему оподаткування” стосовно єдиного податку, якого немає в переліку ні загальнодержавних, ні місцевих податків і зборів, обґрунтовується положення щодо внесення до розділу ІІ “Види податків і зборів (обов'язкових платежів) і порядок зарахування їх до бюджетів і державних цільових фондів” цього Закону доповнення про встановлення поряд із загальнодержавними (ст. 14) та місцевими (ст. 15) консолідованих податків (єдиний податок, фіксований податок, фіксований сільськогосподарський податок) ст. 15¹, що закріпить як за єдиним, так і фіксованими податками, особливе місце у системі оподаткування України.
8. Для розв’язання існуючих у теорії податкового права суперечок з приводу тлумачення сутності єдиного податку, економічної і соціальної його доцільності потрібно затвердити у запропонованій ст. 15¹ Закону України “Про систему оподаткування” поняття єдиного податку: “Єдиний податок – це встановлений державою консолідований податок для визначеної частини суб’єктів малого підприємництва, який замінює справляння певної сукупності передбачених законодавством обов’язкових платежів та зараховується до бюджетів і державних цільових фондів у відповідних пропорціях, характеризується добровільністю обрання платниками його сплати та має на меті спрощення оподаткування доходів цих суб’єктів”.
9. Застосування до єдиного податку терміну «консолідований податок» означає поєднання неоднакових за правовим режимом обов’язкових платежів в одну консолідовану сукупність. Консолідовані податки відрізняються від інших тим, що кожен з цих податків консолідує визначену сукупність обов’язкових платежів, справляння яких передбачено чинним законодавством, та замінює їх сплату.
10. Єдиному податку властиві фіскальна та стимулююча функції. Фіскальна функція проявляється у розподільчих відносинах між державою та суб’єктами малого підприємництва. Стимулююча функція визначається метою введення єдиного податку, якою є стимулювання розвитку малого підприємництва шляхом створення сприятливих умов його оподаткування, що є своєрідним проявом захисту прав суб’єктів малого підприємництва з боку держави.
11. При сплаті єдиного податку в рамках конкретних правовідносин встановлюються не субординаційні, а реординаційні зв’язки між учасниками (“реординація”, тобто зворотнє упорядкування, є явищем, протилежним “субординації”), кожен з яких рівною мірою обмежується у прояві самостійності. Це пов’язано з тим, що держава дозволяє суб’єктам правовідносин чинити дії у межах встановленого законодавством вичерпного переліку видів можливої поведінки.
12. При справлянні єдиного податку виникають три основні групи правовідносин, а саме: 1) організаційні: з приводу реєстрації в органах державної податкової служби відповідного суб’єкта як платника податків, а також в органах Пенсійного фонду та відповідних фондів соціального страхування як платника страхових внесків; одержання у податковій інспекції свідоцтва про право сплати єдиного податку; повідомлення податкових органів про відкриття (закриття) банківських рахунків; 2) відносини, пов’язані з безпосередньою сплатою єдиного податку: щодо обчислення його суми за пропорційною ставкою для юридичних осіб, а для фізичної особи – обчислення його суми у разі збільшення ставки на 50 відсотків за кожного найманого працівника; внесення належної суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України та у подальшому зарахування його до бюджетів та державних цільових фондів; ведення обліку та подання звітності по єдиному податку; 3) відносини, пов’язані із здійсненням компетентними органами контролю за сплатою єдиного податку: контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою, правильністю обчислення єдиного податку та виконанням податкового обов’язку шляхом сплати єдиного податку; контроль за відповідністю законодавству всіх вимог, що пред’являються до платника, який має бажання обрати сплату єдиного податку; контроль за веденням обліку надходжень сум єдиного податку; проведення перевірок платників єдиного податку.
13. Єдиному податку притаманні спеціальне коло платників, специфічний об’єкт оподаткування, конкретно визначені ставки, порядок, спосіб та строки його сплати, податковий і звітний періоди. Кожен з цих елементів має свої особливості, властиві тільки єдиному податку. Це доводить, що за своєю суттю він є особливим податком. Пільги при сплаті єдиного податку чинним законодавством не передбачені.
14. Для досягнення ефективного співвідношення сплати єдиного податку та окремих обов’язкових платежів законодавцю необхідно окремі позитивні положення листів інформаційного характеру, які видані компетентними державними органами, відобразити у нормах чинного законодавства з питань порядку сплати єдиного податку, що призведе до спрощення практичної реалізації законодавства платниками єдиного податку.
15. Право суб’єкта малого підприємництва перейти на сплату єдиного податку обмежується не лише максимальними показниками обсягу виручки від реалізації продукції та кількості найманих ним осіб, а ще і встановленими законодавством обов’язковими вимогами, яких має дотримуватись цей суб’єкт, а саме, відсутність: 1) податкової заборгованості за попередній податковий період; 2) приналежності до довірчих товариств, страхових компаній, банків, інших фінансових установ; 3) у статутному фонді часток, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, та перевищують 25 відсотків; 4) здійснення спільної діяльності, визначеної п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”; 5) застосування юридичними особами іншого способу розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами; 6) заняття фізичними особами торгівлею лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами; 7) здійснення певних видів діяльності, заняття якими суб’єкту малого підприємництва взагалі заборонено законодавцем (гральний бізнес, обмін іноземної валюти, виробництво та імпорт підакцизних товарів).
16. З метою дотримання ч. 2 ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України встановлюються система оподаткування та будь-які податки і збори, у тому числі й єдиний податок, а також у зв'язку з неможливістю внесення відповідних змін до чинного Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” через завершення дії Перехідних положень Конституції України на сьогодні замість вказаного Указу необхідно нагально прийняти спеціальний податковий закон, а у перспективі – закріплення єдиного податку у відповідних нормах Податкового кодексу України.
17. Розвиток правового регулювання єдиного податку у рамках існуючих проектів Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, а також глави 98 “Спеціальна система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” проекту Податкового кодексу України знижує привабливість права сплати єдиного податку суб’єктами малого підприємництва: 1) скорочення кількості обов’язкових платежів, замість яких сплачується єдиний податок, у тому числі виключення з його суми страхових внесків, збільшує витрати суб’єктів малого підприємництва, що різко знижує їх загальну прибутковість; 2) окремими нормами проекту Податкового кодексу руйнується одна з мотивацій обрання сплати єдиного податку юридичною особою у зв’язку з відсутністю можливості включення податку на додану вартість до складу єдиного податку; 3) погіршується становище громадян-підприємців через звуження кола потенційних платників єдиного податку шляхом, по-перше, зменшення максимально припустимого обсягу виручки від реалізації продукції, по-друге, скорочення граничної чисельності найманих працівників, по-третє, введення додаткових обмежень, пов’язаних з встановленням вичерпного переліку видів підприємницької діяльності, якими можуть займатися фізичні особи – платники єдиного податку.
18. Для забезпечення належного правового регулювання єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва потрібно узгодити норми законопроектів про єдиний податок між собою, а також врахувати позитивні положення чинного законодавства щодо спрощеного оподаткування доходів цих суб’єктів та відобразити їх у відповідних нормах законопроектів.
19. У законопроектах з питань спрощеного податкування, а також у главі 98 “Спеціальна система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” проекту Податкового кодексу України при регулюванні справляння єдиного податку не повинні порушуватись загальні вимоги податкового законодавства та принципи побудови системи оподаткування, зокрема: рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації до суб’єктів малого підприємництва при визначенні їх обов'язків щодо сплати обов’язкових платежів; стабільність – ставки єдиного податку повинні бути незмінними протягом бюджетного року; забезпечення єдиного підходу до розробки податкового закону з обов’язковим визначенням та закріпленням понять платника єдиного податку, об’єкта оподаткування, податкового періоду, ставок єдиного податку, а також строків та порядку його сплати.
20. На ґрунті існуючих проектів законів про єдиний податок потрібно розробити один, в якому були б враховані усі позитивні положення, запропоновані іншими законопроектами, та на його основі прийняти Закон України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (а в перспективі перенести його норми у Податковий кодекс України), в якому слід передбачити наступні загальні положення:
1. Поняття єдиного податку:
Єдиний податок – це встановлений державою консолідований податок для визначеної частини суб’єктів малого підприємництва, який замінює справляння певної сукупності передбачених законодавством обов’язкових платежів та зараховується до бюджетів і державних цільових фондів у відповідних пропорціях, характеризується добровільністю обрання платниками його сплати та має на меті спрощення оподаткування доходів цих суб’єктів”.
2. Платники єдиного податку:
Платники єдиного податку – суб’єкти малого підприємництва (фізичні та юридичні особи), які мають (реалізують) закріплені законодавством податкові права і обов’язки за умови дотримання ними всіх встановлених законодавством вимог як на момент обрання сплати єдиного податку, так і на протязі всього часу роботи за спрощеною системою оподаткування. З моменту одержання свідоцтва про право сплати єдиного податку суб’єкти малого підприємництва стають його платниками.
3. Об’єкт оподаткування єдиним податком:
Об’єкт оподаткування єдиним податком – оподатковуваний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний (податковий) період.
4. Ставка єдиного податку:
Ставка єдиного податку – законодавчо визначений його розмір, що встановлюється на обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), або у фіксованій сумі, безпосередньо виражений у національній грошовій одиниці.
Ставки єдиного податку для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи встановлюються щорічно до початку нового бюджетного року місцевими радами за місцем державної реєстрації залежно від виду діяльності та місця її здійснення та є незмінними протягом бюджетного року.
5. Порядок сплати єдиного податку:
Порядок сплати єдиного податку – послідовні дії платника по обчисленню належної суми єдиного податку та її внесенню на окремий рахунок відділення Державного казначейства України, що обумовлені добровільністю обрання єдиного податку та заміною одним податком певної сукупності обов’язкових платежів, справляння яких передбачено чинним законодавством.
Теоретичне та практичне значення проведеного дисертаційного дослідження визначається його орієнтацією на вирішення актуальних проблем правового регулювання єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва, а також тим, що це перше в Україні комплексне дослідження питань правової природи єдиного податку, особливостей правовідносин, що виникають при його справлянні, оподаткування доходів суб’єктів малого підприємництва єдиним податком, реалізації законодавства України у цій сфері, перспектив розвитку правового регулювання єдиного податку.
Прикладне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані в подальшій законотворчій діяльності, зокрема при вдосконаленні Закону України “Про систему оподаткування”, Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про податок з доходів фізичних осіб”, Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, а також при підготовці проекту Закону “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, проекту Податкового кодексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В., Андрейко О., Полюхович В., Хорощак Н. Академічні дослідження проблем державного управління та адміністративного права: результати та перспективи // Юридический журнал. – 2004. – № 5. – С. 52-56.
2. Авер’янов В.Б. Методологічні засади реформування українського адміністративного права // Правова держава: Зб. наук. пр. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 12. – С. 292-300.
3. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в двух томах. – М.: Юридическая литература, 1982. – Т. 2. – 468 с.
4. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1995. – 320 с.
5. Аналіз діючої в Україні спрощеної системи оподаткування та запропонованих в проекті Податкового кодексу України спеціальних режимів оподаткування, обліку, звітності суб’єктів малого підприємництва. Коаліція громадських об’єднань підприємців // Юридическая практика. – 2001. – № 31. – С. 5.
6. Ангелов А.С. Финансовое право на НР България. – София: Наука и искусство, 1967. – 435 с.
7. Артемов Ю. Некоторые особенности бюджетной и налоговой систем Швейцарии // Финансы. – 1995. – № 11. – С.47-52.
8. Безугла В.В. Правові основи побудови податкової системи України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський університет імені Тараса Шевченка. – К., 1995. – 28 с.
9. Бекерская Д.А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине: Учебное пособие / Под общ. ред. С.В. Кивалова. – О.: Юридическая литература, 2000. – 224 с.
10. Бельский К.С. Финансовое право: наука, история, библиография. – М.: Юрист, 1995. – 208 с.
11. Білоус Г. Проект податкового кодексу вимагає доопрацювання // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 240. – С. 9.
12. Білюшов В., Білюшова Л., Погрібняк М. Кому не подобається спрощена система оподаткування? // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 169. – С. 9.
13. Боголепов Д.П. Краткий курс финансовой науки: Учебник для вузов. – 2-е изд., испр. и доп. – Х.: Пролетарий, 1929. – 318 с.
14. Брызгалин А.В. Структура (элементы) налога: новое содержание в условиях Налогового кодекса // Налоговый вестник. – 2000. – № 4. – С. 19-23.
15. Брызгалин А.В., Кудреватых С.А. К вопросу о формировании налогового права как подотрасли права // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 61-67.
16. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37-38. – Ст. 189.
17. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ Перун, 2004. – 1440 с.
18. Вельбицкая И.И., Орел А.Л., Боряк Ю.А. Единый налог для юридических и физических лиц. Фиксированный налог: Практическое пособие. – К.: Бухгалтерия. Налоги. Бизнес, 2003. – 288 с.
19. Весельський М.М. Правові основи справляння податків в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка.– К., 2001. – 24 с.
20. Винницкий Д.В. Российское налоговое право: проблемы теории и практики. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 397 с.
21. Володина Ю. Банка уже нет – налоги остались // Юридическая практика. – 2003. – № 2. – С. 12.
22. Воронова Л.К. Відповідність практики оподаткування податковому законодавству // Правові аспекти практики вирішення спорів і перегляд у касаційному порядку судових рішень щодо сплати податків та обов’язкових платежів суб’єктами господарювання. Матеріали науково-практичної конференції (м. Ірпінь, грудень, 2003 р.) – Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. – С. 31-33.
23. Воронова Л.К. Кодифікація податкових норм як вища форма систематизації фінансового законодавства (питання теорії та практики) // Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення. Збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції (1 – 2 грудня 2000 року) – Ірпінь: Академія ДПС України, 2000. – Ч. 2. – С.116-119.
24. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учебное пособие. – Х.: Легас, 2003. – 360 с.
25. Воротіна Н.В. Деякі проблеми реформування податкового законодавства України // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Збірник наукових праць за матеріалами Другої національної науково-теоретичної конференції (25-27 травня 2000 р.). – Суми: ВВП «Мрія – 1» ЛТД: Ініціатива, 2000. – С. 281-283.
26. Воротіна Н.В. Теоретичні питання податкового законодавства України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 1996. – 24 с.
27. Гаврилюк Р.О. Дія норм податкового права в часі, просторі та за колом осіб. – Чернівці: Рута, 2002. – 392 с.
28. Гаврилюк Р.О. Правова природа податку // Науковий вісник Чернівецького державного університету. Правознавство. Вип. 100. – 2000. – С. 68-72.
29. Гаврилюк Р.О. Юридична природа податкових пільг // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Збірник наукових праць за матеріалами Другої національної науково-теоретичної конференції (25-27 травня 2000 р.). – Суми: ВВП «Мрія – 1» ЛТД: Ініціатива, 2000. – С. 83-85.
30. Герасименко Н.В. Некоторые правовые проблемы местного налогообложения // Журнал российского права. – 2000. – № 5/6. – С.138-144.
31. Глухов В.В. Дольдэ И.В. Налоги: теория и практика: Учебное пособие. – СПб.: Специальная литература, 1996. – 285 с.
32. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144.
33. Гурвич М.А. Советское финансовое право. – М.: Госюриздат, 1954. – 355 с.
34. Гуреев В.И. Российское налоговое право. – М.: Экономика, 1997. – 383 с.
35. Дацюк Л. Бути чи не бути спрощеному податку // Хрещатик. – 2004. – 14 вересня. – С. 11.
36. Декрет ВЦИК “О едином натуральном налоге” от 17 марта 1922 г. // Сборник Указов РСФСР. – 1922. – № 25. – Ст. 284.
37. Декрет ВЦИК “О едином сельскохозяйственном налоге” от 10 мая 1923 г. // Сборник Указов РСФСР. – 1923. – № 42. – Ст. 451.
38. Декрет Кабінету Міністрів України “Про податок на промисел” від 17.03.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 19. – Ст. 208.
39. Декрет СНК “Об осуществлении периодических трудгужевых повинностей на началах трудгужевого налога” от 22 ноября 1921 г. // Сборник Указов РСФСР. – 1921. – № 78. – Ст. 658.
40. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С. Шемшученка: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 656 с.
41. Єдиний сільськогосподарський податок 1930/31 рр. на Київщині. – К.: видання Київського окрфінвідділу, 1930. – 112 с.
42. Єлисеєв А., Підлужний М. Використання в податковому плануванні спрощених систем оподаткування // Баланс. – 2002. – № 22 . – С.77-78.
43. Журавлева О.О. Законодательное определение объекта налога (объекта налогообложения) // Финансовое право. – 2001. – № 2. – С. 21-26.
44. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 318с.
45. Закон України “Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 21. – Ст. 252.
46. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12 2000 р. із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
47. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. // Відомості Верховної Ради України.– 1999. – № 40. – Ст. 365.
48. Закон України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 13.02.1998 р. // Відомості Верховної Ради України.– 1998. – № 30-31. – Ст. 195.
49. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з питань відкриття та функціонування банківських рахунків” від 05.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38 – Ст. 319.
50. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки” від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 365.
51. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 05.07.2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 136.
52. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік” від 17.06.2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 121.
53. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005 р. // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 58-59.
54. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про застосування електроних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000 р. із змінами // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 38. – Ст. 315.
55. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 18.11.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 10. – Ст. 35.
56. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2003 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 22.05.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 23. – Ст. 1034.
57. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.02.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 24. – Ст. 154.
58. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 16. – Ст. 119.
59. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про плату за землю” від 19.09.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 45. – Ст. 238.
60. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами” від 05.03.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 26. – Ст. 168.
61. Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” від 07.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №2-3. – Ст. 10.
62. Закон України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 25.11.2003р. // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 228.
63. Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12. 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 249.
64. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №51-52. – Ст. 447.
65. Закон України “Про джерела фінансування дорожнього господарства України” від 16.12.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 14. – Ст. 60.
66. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. // Урядовий кур’єр. – 2003. – №150.
67. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47 – Ст. 403.
68. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 22. – Ст. 171.
69. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – Ст.71.
70. Закон України “Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку з сільськогосподарських товаровиробників” від 15.01.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 47.
71. Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 37. – Ст. 237.
72. Закон України “Про Митний тариф України” від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 125.
73. Закон України “Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
74. Закон України “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” від 21.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №7. – Ст. 35.
75. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.
76. Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 20. – Ст. 82.
77. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. із змінами і доповненнями // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 127.
78. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – Ст. 156.
79. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
80. Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 11. – Ст. 47.
81. Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 39. – Ст. 510.
82. Закон України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили врату працездатності” від 22.02.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 17. – Ст. 80.
83. Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст. 39.
84. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”