ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА
СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису
Сидорова Світлана Володимирівна
УДК 349.4
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ
12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Шульга Михайло Васильович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2012

ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ 1. Загальні засади правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів……………………………………………………………………………14
1.1. Теоретичні основи визначення поняття родючості ґрунтів як правової категорії………………...……………………………………….14
1.2. Правові заходи впливу на якісний стан ґрунтів……………… …...27
1.3. Становлення та розвиток законодавства України, що регулює відносини у сфері підвищення родючості ґрунтів……………………...36
1.4. Відносини у сфері правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів……………………………………………………………………..49
Висновки до Розділу 1…………………………………………………....67
Розділ 2. Основні правові форми та заходи забезпечення підвищення родючості ґрунтів……………………………………………………..……..…70
2.1. Загальна характеристика і класифікація основних правових форм та заходів забезпечення підвищення родючості ґрунтів…………………..70
2.2. Правове забезпечення попередніх заходів підвищення родючості ґрунтів……………………………………………………………………..78
2.3. Оптимізація структури сільськогосподарського землекористування як комплексна правова форма забезпечення підвищення родючості ґрунтів……………...……………………………………………………..101
2.3.1. Консолідація сільськогосподарських угідь як організаційно-правовий захід підвищення родючості ґрунтів…………..…………....110
2.3.2. Консервація сільськогосподарських угідь як організаційно-правовий захід підвищення родючості ґрунтів ……………………….128
2.4. Органічне землеробство як перспективна правова форма забезпечення підвищення родючості ґрунтів…………………...……..144
Висновки до Розділу 2. …………………………………….....……..….165
Висновки…………..………………………………………….………..............168
Список використаних джерел……………..……………………………171

ВСТУП

Актуальність теми. Ґрунти є найбільшим національним багатством України. Вони вкривають 68 % поверхні її суходолу і зумовлюють природну здатність землі до виробництва сільськогосподарської продукції. У першу чергу це стосується сільськогосподарських угідь у складі земель сільськогосподарського призначення, оскільки саме вони складають основу екологічної та продовольчої безпеки країни. Тому підтримання належного якісного стану ґрунтів та правове забезпечення підвищення їх родючості на землях цієї категорії є надзвичайно важливим для суспільства.
З початку запровадження земельної реформи в Україні основна увага законодавця була спрямована на реформування відносин власності на землю, вдосконалення землевпорядкування та запровадження вільного ринку землі. Проблеми правової охорони та правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів не отримали належного законодавчого закріплення. Таким чином, тривале нераціональне та виснажливе землеробство стало причиною різкого зниження родючості ґрунтів. Показники критичного стану якості ґрунтів зафіксовано в Національних доповідях про стан навколишнього природного середовища в Україні за різні роки, а також в офіційних статистичних щорічних збірниках України, присвячених стану якості ґрунтової родючості.
Сьогодні вже стало очевидним, що головною причиною погіршення якісного стану ґрунтів є господарська діяльність людини, зокрема і сільськогосподарська. В умовах надмірного техногенного навантаження на земельні ресурси, особливо на ґрунти, необхідні активні заходи щодо їх правової охорони та правового забезпечення підвищення їх родючості. В іншому випадку негативні екологічні наслідки призведуть до екологічної катастрофи.
Норми чинного земельного законодавства містять лише окремі положення щодо правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів та у більшості випадків регулюють відносини у зазначеній сфері безсистемно, не враховуючи специфіки об’єкта правового регулювання.
Передусім у законодавстві бракує визначення самого поняття «підвищення родючості ґрунтів», відсутній чіткий перелік правових форм та заходів забезпечення підвищення родючості ґрунтів, не надано їх класифікації, не визначено місце відповідних правових відносин у зазначеній сфері.
У науці земельного права питання правової регламентації відносин у сфері підвищення родючості ґрунтів досліджувалися фрагментарно. Деякі аспекти зазначеної проблеми висвітлювали у своїх наукових працях О. А. Вівчаренко, Н. С. Гавриш, Ю. Г. Жариков, П. Ф. Кулинич, А. М. Мірошниченко, В. Л. Мунтян, В. В. Носік, В. К. Попов, В. І. Семчик, Н. І. Титова, М. В. Шульга, В. В. Янчук та інші вчені. Проте спеціального комплексного наукового дослідження проблеми правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів ще не було.
Зважаючи на недосконалість законодавства у сфері правової регламентації відносин з підвищення родючості ґрунтів та відсутність ґрунтовних доктринальних досліджень з цього приводу, постає невідкладна потреба в детальному науковому осмисленні обраної тематики, яке, у свою чергу, створить підґрунтя для наступних узагальнень щодо правового регулювання підвищення родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі земельного та агарного права відповідно до цільової комплексної програми «Правове забезпечення реалізації політики держави на пріоритетних напрямах економічного розвитку та у сфері екологічної безпеки» (№ державної реєстрації 0111U000962).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування сутності поняття «підвищення родючості ґрунтів», визначення правових форм і заходів, спрямованих на забезпечення підвищення родючості ґрунтів, розробка пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення заходів з підвищення родючості ґрунтів, усунення прогалин і протиріч у законодавстві України у сфері правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів.
Відповідно до поставленої мети в дисертації передбачено вирішення низки завдань, а саме:
– провести науковий аналіз і визначити зміст поняття «правове забезпечення підвищення родючості ґрунтів»;
– здійснити наукову періодизацію розвитку правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів;
– з’ясувати місце системи правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів, у загальній системі права;
– розкрити сутність правових відносин у сфері забезпечення підвищення родючості ґрунтів;
– визначити основні правові форми і заходи, спрямовані на забезпечення підвищення родючості ґрунтів, та надати їх наукову класифікацію й характеристику;
– розробити науково обґрунтовані пропозиції по вдосконаленню правового регулювання відносин у сфері забезпечення підвищення родючості ґрунтів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.
Предметом дослідження є сутність правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів; земельне, екологічне, аграрне законодавство України та інших країн щодо правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів.
Методи дослідження. Методологічною основою наукової роботи виступає сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, а саме: історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, статистичного аналізу, логіко-семантичний, метод сходження від абстрактного до конкретного, системно-функціональний, тлумачення правових норм та інші методи наукового пізнання. Історичний метод використано при дослідженні становлення та розвитку законодавства України, що регулює відносини у сфері підвищення родючості ґрунтів. Порівняльно-правовий – для здійснення порівняльного аналізу окремих положень нормативно-правових актів України й законодавства зарубіжних країн щодо регулювання відносин у сфері правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів. За допомогою формально-логічного методу здійснено аналіз положень нормативно-правових актів України щодо правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів. Метод статистичного аналізу використаний в роботі з офіційними статистичними документами у сфері кількісного та якісного стану ґрунтів. Шляхом застосування логіко-семантичного методу і методу сходження від абстрактного до конкретного сформульовано поняття правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів. Системно-функціональний метод наукового пізнання допоміг дослідити ефективність правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів у системі гарантій суб’єктивних прав власників і користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Метод тлумачення правових норм застосовувався при виявленні відповідності норм права суспільним відносинам, що виникають у процесі правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів.
Теоретичним підґрунтям отриманих у процесі дослідження висновків послужили наукові праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців, як Ф. Х. Адиханов, Г. О. Аксеньонок, С. С. Алексєєв, В. І. Андрейцев, Н. А. Берлач, О. А. Вівчаренко, Н. С. Гавриш, Ю. Г. Жариков, О. О. Забелишенський, В. М. Зарьков, І. О. Іконицька, О. В. Конишева, О. С. Колбасов, М. І. Краснов, О. І. Крассов, П. Ф. Кулинич, Т. В. Лісова, А. М. Мірошниченко, Л. О. Мельник, В. Л. Мунтян, В. В. Носік, Т. К. Оверковська, М. О. Орлов, В. В. Петров, В. К. Попов, Л. В. Ришкова, М. Т. Тайсаєв, Н. І. Титова, С. І. Хом’яченко, О. Ю. Чмихало, Л. Б. Шейнін, Ю. С. Шемшученко, М. В. Шульга, В. В. Янчук та ін.;
– роботи вчених-ґрунтознавців: С. Ю. Булигіна, В. В. Докучаєва, В. А. Ковди, В. В. Медведєва, А. Н. Тюрюканова, Ю. І. Тютєкіна, Х. І. Шварца та ін.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що виконана робота є першим в Україні комплексним дослідженням, у якому на базі основних положень теорії земельного та екологічного права проведено аналіз поняття, змісту та визначено основні правові форми і заходи забезпечення підвищення родючості ґрунтів, а також визначено місце відповідних правових приписів у загальній системі права.
Відповідно до одержаних у процесі дослідження результатів на захист виносяться наступні теоретичні положення, висновки та рекомендації:
вперше:
– науково обґрунтовано та сформульовано юридичне визначення наступних понять:
• «підвищення родючості ґрунтів», під яким пропонується розуміти врегульовану нормами права діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб (землевласників і землекористувачів), спрямовану на забезпечення позитивної зміни якісних характеристик ґрунту земельної ділянки і доведення їх до стану, що за якісними показниками перевищує первинний (природний) та відповідає встановленим державою нормативам і стандартам;
• «відносини у сфері правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів» – це врегульовані нормами права публічні суспільні відносини, спрямовані на створення умов для забезпечення позитивної зміни якісних характеристик ґрунту і доведення їх до стану, що за якісними показниками перевищує первинний (природний), де одна сторона на основі правових норм та за допомогою правових, організаційних, економічних, виховних та інших заходів уповноважена забезпечити належну правову поведінку другої сторони, а остання – в особі власника або користувача (в тому числі орендаря) земельної ділянки, зобов’язується виконувати вимоги першої сторони у зазначеній сфері;
– проведено наукове розмежування понять «підвищення родючості ґрунтів», «відновлення родючості ґрунтів», «відтворення родючості ґрунтів», «охорона ґрунтів». Поняття «підвищення родючості ґрунтів» слід розглядати у широкому та вузькому значеннях. У широкому розумінні воно являє собою категорію, котра охоплює в собі весь комплекс прогресивних заходів (заходи з відновлення та відтворення родючості ґрунтів), спрямованих на позитивну зміну якісних характеристик ґрунту. У вузькому розумінні його слід вживати у випадках, коли мова йде про позитивні зміни ґрунтової родючості до стану, котрий за якісними показниками перевищує первинний (природний). При цьому обов’язковою умовою для реалізації таких заходів виступає наявність достовірних відомостей про попередній рівень родючості ґрунтів;
– зроблено науковий аналіз становлення та розвитку законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів. Наведено періодизацію й надано характеристику етапів становлення й формування законодавства стосовно тематики, що досліджується. Весь історичний розвиток спрямованого правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів пропонується поділити на два періоди: 1) радянський (з середини 1940-х років – до 1990 р.); 2) незалежної України (з 1990 р. – до сьогодні);
– сформульовано висновок, що сукупність наявних норм земельного та екологічного законодавства України, які регламентують однорідну групу суспільних відносин, виникаючих у зв’язку з правовим забезпеченням підвищення родючості ґрунтів є самостійним чинником, котрий за своєю юридичною природою належить до двох галузей права: земельного й екологічного;
– обґрунтовано перелік необхідних передумов (попередніх заходів) правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів. До них, зокрема, віднесено: організацію моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, планування раціонального використання та охорони земель відповідної категорії, економічне стимулювання власників і користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення до здійснення заходів щодо підвищення родючості ґрунтів, запровадження контролю за дотриманням законодавства у зазначеній сфері;
– доведено, що відомості агрохімічного паспорта поля повинні стати невід’ємною частиною будь-яких правочинів щодо земельних ділянок сільськогосподарських угідь у складі земель сільськогосподарського призначення: угод про перехід права власності, договору оренди землі, договору про набуття права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Відповідним чином повинен бути скоригованим і зміст ст. ст. 102-1, 132 Земельного кодексу України, а також ст. 15 Закону України «Про оренду землі»;
– проаналізовано поняття «правова форма підвищення родючості ґрунтів», до обов’язкових ознак якого слід віднести: (а) наявність відповідних суспільних відносин (з якими неодмінно пов'язані соціально-економічні, політичні, екологічні інтереси); (б) їх нормативне врегулювання (яке виражається у певній процедурі з чітко визначеним процесуальним порядком її здійснення); (в) спрямованість на забезпечення позитивної зміни якісного стану ґрунтової родючості. На підставі наведених ознак правові форми підвищення родючості ґрунтів визначено як врегульовані законодавством заходи, що реалізуються органами державної влади і місцевого самоврядування та діяльність власників і користувачів земельних ділянок, спрямовані на забезпечення позитивної зміни якісних характеристик ґрунтової родючості;
– досліджено систему правових форм і заходів забезпечення підвищення родючості ґрунтів, надано їх наукову класифікацію за такими критеріями: а) за об’єктом правовідносин; б) за суб’єктним складом правовідносин; в) за дією в часі; г) за рівнем реалізації нормативно-правового акта; д) за характером дії; е) за характером правових норм; є) за методами правового регулювання; ж) залежно від титулу права, на якому використовується земельна ділянка; з) за формою права власності на землю.
– обґрунтовано положення, що суспільні відносини щодо правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів є самостійним різновидом земельних відносин. У зв’язку з цим обґрунтовується необхідність внесення доповнень до ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України шляхом включення відносин з підвищення родючості ґрунтів до кола земельних відносин;
– доведено, що правові відносини у сфері підвищення родючості ґрунтів за характером є публічно-правовими. Такий висновок обумовлений специфікою об’єкта (ґрунту) зазначених правовідносин: по-перше, відповідно до ст. 168 Земельного кодексу України, ґрунти визнаються об’єктом особливої охорони з боку держави (тобто будь-які зміни в правовому режимі ґрунтів земельних ділянок можливі лише за умови волевиявлення суб’єкта владних повноважень), по-друге, на відміну від земельних ділянок, ґрунти у природному стані, не виступають самостійним об’єктом цивільних правовідносин, вони не включені до цивільного обігу.
– визначено юридичну природу понять «запобігання парцеляції земель» і «забезпечення консолідації земель». Перше з них базується на принципі пріоритетності публічно-правових вимог раціонального сільськогосподарського землекористування над приватними інтересами землевласників і землекористувачів. Тому відносини щодо запобігання парцеляції земель належать до публічно-правової сфери. Правове забезпечення консолідації земель сільськогосподарського призначення має засновуватися на принципі поєднання приватноправових та публічно-правових інтересів. Консолідація земель, базуючись на добровільній участі суб’єктів земельних правовідносин, покликана захищати особисті інтереси власників і користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Водночас вона виступає засобом захисту суспільних інтересів, оскільки такі правовідносини формуються за умови обов’язкової участі держави. Саме держава уособлює суспільство та представляє його публічні інтереси у збереженні й підвищенні родючості ґрунтів та забезпеченні виконання вимог раціонального сільськогосподарського землекористування;
– запропоновано сучасні правові способи консолідації земель сільськогосподарського призначення, серед яких особливе місце посідає розроблення та впровадження проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та впорядкування угідь.
набуло подальшого розвитку:
– юридичне тлумачення поняття «консолідація земель сільськогосподарського призначення», під яким слід розуміти сукупність організаційно-правових, соціально-економічних, екологічних заходів, спрямованих на оптимізацію розмірів і зміну конфігурації земельних ділянок з метою підвищення родючості ґрунтів та збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції;
– положення про необхідність запровадження в Україні органічної системи землеробства як перспективної форми підвищення родючості ґрунтів. Наводяться додаткові аргументи щодо необхідності розробки та прийняття Закону України «Про органічне виробництво», пропозиції щодо структури зазначеного Закону;
– положення щодо законодавчого встановлення гранично допустимих мінімальних розмірів земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної форми власності;
– положення щодо надання ґрунту правового статусу особливо охоронюваного господарського та природного об’єкта. У зв’язку з чим обґрунтована необхідність прийняття Закону України «Про охорону ґрунтів та підвищення їх родючості».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки є певним внеском у теорію земельного права і можуть бути використані:
– у правотворчій діяльності – як теоретичний матеріал при розробці або удосконаленні чинного земельного законодавства України;
– у науково-дослідницькій роботі – окремі положення, викладені в роботі, є дискусійними й можуть послужити підґрунтям для подальших наукових розробок;
– у навчальному процесі – положення й висновки, запропоновані у дисертації, можуть бути використані у навчальному процесі вищих юридичних закладів освіти при викладанні дисциплін «Земельне право», «Екологічне право»;
– у правовиховній роботі – для популяризації наукових здобутків проведеного дослідження серед представників органів державної влади та місцевого самоврядування, власників і користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки і практичні рекомендації, що містяться в дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри земельного та аграрного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Результати дослідження були оприлюднені на наукових і науково-практичних конференціях: 1) ХХ міжнародній історико-правовій конференції «Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки» (м. Судак, 2008 р.); 2) всеукраїнській науково-практичній конференції «Осінні юридичні читання» (м. Харків, 2008 р.); 3) міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів» (м. Харків, 2009 р.); 4) міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (м. Хмельницький, 2010 р.); 5) міжнародній науковій конференції «Десяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2011 р.); 6) всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та здобувачів «Осінні юридичні читання» (м. Харків, 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації знайшли відбиття в дванадцяти наукових працях (у п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях і тезах семи наукових доповідей на наукових конференціях).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні сутності поняття «підвищення родючості ґрунтів», визначенні правових форм і заходів, спрямованих на забезпечення підвищення родючості ґрунтів, розробці пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення заходів з підвищення родючості ґрунтів, усуненні прогалин і протиріч у законодавстві України у сфері правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів. Проведене самостійне цілісне дослідження дозволяє зробити такі висновки, пропозиції й рекомендації, що можуть мати як теоретичне, так і практичне значення:
1. Специфіка кожного з основних етапів становлення та розвитку правової регламентації суспільних відносин щодо забезпечення підвищення родючості ґрунтів зумовлена особливостями земельного устрою, який залежав від соціальних та суспільно-політичних умов певного періоду. Весь історичний розвиток правової думки щодо забезпечення підвищення родючості ґрунтів можна умовно поділити на два періоди: 1) радянський (з середини 1940-х рр. – до 1990 р.); 2) незалежної України (з 1990 р. – до сьогодні). Кожний з названих періодів характеризується своїми специфічними рисами.
2. На підставі детального аналізу поняття «ґрунт» у його співвідношенні з такими поняттями, як «земля», «земельна ділянка», «сільськогосподарські угіддя» встановлено термінологічну автономність категорії «ґрунт». Зроблено висновок, що специфічні ознаки ґрунту та його особливе функціональне призначення дають змогу визначати ґрунт в якості особливо охоронюваного природного та господарського об’єкта. У зв’язку з чим доводиться необхідність прийняття Закону України «Про охорону ґрунтів та підвищення їх родючості».
2. При реалізації правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів виникають суспільні відносини, які потребують чіткої правової регламентації і дозволяють визначити дефініцію правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів як врегульовану нормами права діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб (землевласників і землекористувачів), спрямовану на забезпечення позитивної зміни якісних характеристик ґрунту земельної ділянки і доведення їх до стану, що за якісними показниками перевищує первинний (природний) та відповідає встановленим державою нормативам і стандартам.
3. Відносини у сфері правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів є особливим видом правових відносин. Вони тісно взаємодіють та перетинаються з відносинами правової охорони земель, мають спільний категоріальний апарат, однак не входять до їх складу. За сукупністю наявних норм земельного та екологічного законодавства України, що регламентують однорідну групу суспільних відносин, виникаючих у зв’язку з правовим забезпеченням підвищення родючості ґрунтів, правове забезпечення підвищення родючості ґрунтів слід вважати самостійним комплексним правовим елементом, що за своєю юридичною природою належить до двох галузей права: земельного й екологічного. На підставі всебічного аналізу правових норм у зазначеній сфері дисертанткою зроблено висновок, що сьогодні існує усталена тенденція до формування нового самостійного правового інституту, який складатимуть норми щодо правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів.
4. З метою оптимізації правового забезпечення більш ефективної охорони й поліпшення якісних характеристик ґрунту та встановлення ступеня якісного удосконалення ґрунтової родючості, в рамках правовідносин щодо підвищення родючості ґрунтів слід розмежовувати такі поняття як «відновлення родючості ґрунтів», «відтворення родючості ґрунтів», «підвищення родючості ґрунтів».
5. Відносини у сфері правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів слід визначати як врегульовані нормами права публічні суспільні відносини, спрямовані на створення умов для забезпечення позитивної зміни якісних характеристик ґрунту і доведення їх до стану, що за якісними показниками перевищує первинний (природний), де одна сторона на основі правових норм та за допомогою правових, організаційних, економічних, виховних та інших заходів уповноважена забезпечити належну правову поведінку другої сторони, а остання – в особі власника або користувача (в тому числі орендаря) земельної ділянки зобов’язується виконувати вимоги першої сторони.
6. З метою організаційно-правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів обґрунтовується необхідність проведення реорганізації структури сільськогосподарського земельного фонду та встановлення балансу у співвідношенні між різними видами угідь в межах категорії земель сільськогосподарського призначення. Досягнення позитивних результатів оптимізації сільськогосподарського землекористування найбільшою мірою можливе при застосуванні таких організаційно-правових заходів як консервація малопродуктивних, деградованих і техногенно забруднених земель та консолідація сільськогосподарських угідь за умови застосування агроландшафтного підходу, на базі якого повинен відбуватися весь процес оптимізації.
7. Нормативно-правове забезпечення підвищення родючості ґрунтів вважається недосконалим, у зв’язку з чим надано пропозиції щодо усунення прогалин в правовому регулюванні відповідних відносин. Зокрема, обґрунтовується необхідність прийняття Законів України «Про охорону ґрунтів та підвищення їх родючості», «Про органічне виробництво»; пропонуються зміни до чинних нормативних актів, таких, як Земельний кодекс України, Закон України «Про землеустрій», Наказу Держкомзему України «Про Порядок консервації земель».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адиханов Ф. Х. Теоретические проблемы правовой охраны земель сельскохозяйственного назначения / Ф. Х. Адиханов. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1989. – 272 с.
2. Аксененок Г. А. Земельные правоотношения в СССР / Г. А. Аксененок. – М.: Госюриздат, 1958. – 424 с.
3. Аксененок Г. А. Рациональное использование сельскохозяйственных земель в СССР и охрана почв / Г. А. Аксененок // Сов. государство и право. – 1980. – № 6. – С. 43 – 50.
4. Алексеев С. С. Общая теория права: учеб. / С. С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 576 с.
5. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
6. Алексеев С. С. Структура советского права / С. С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 258.
7. Алексеев С. С. Теория права / Алексеев С. С. – М.: БЕК, 1995. – 320 с.
8. Аніщенко В. О. Моніторинг і охорона земель : навч. посіб. / В. О. Аніщенко, В. О. Боровий. – К.: КНУБА, 2003. – 176 с.
9. Бабміндра Д. Агрохімічне обстеження ґрунтів – шлях до вирішення проблеми їх збереження / Д. Бабміндра, Ю. Пересіч, Т. Елефтеріаді // Землевпорядний вісн. – 2007. – №3. – С. 52 – 55.
10. Балакірський В. Б. Проблеми консервації і використання деградованих та малопродуктивних земель / В. Б. Балакірський, М. М. Гарбуз, М. В. Червоний // Вісн. ХНАУ. – 2008. – №1. – С. 232 – 235.
11. Балюк С. А. Сертифікація земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення у системі землекористування України / С. А. Балюк, В. П. Тетеря // Вісн. сільськогосподар. науки. – 2005. – № 3. – С. 5 – 8.
12. Берлач Н. А. Адміністративно-правові засади формування органічного напряму виробництва у сільському господарстві України: моногр / Н. А. Берлач. – К.: Новая идеология, 2010. – 398 с.
13. Берлач Н. А. Імплементація міжнародного законодавства як засіб удосконалення адміністративного регулювання органічного господарства в Україні / Н. А. Берлач // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутріш. справ. – 2010. – Вип. № 4 (71). – С. 233 – 238.
14. Берлач Н. А. Розвиток органічного напряму у сільському господарстві (адміністративно-правові основи): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 – «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Берлач Наталія Анатоліївна. – К., 2010. – 32 с.
15. Берлач Н. Становлення органічного сільського господарства в Україні: адміністративно-правовий аспект / Н. Берлач // Право України. – 2010. – № 4. – С. 314 – 320.
16. Булыгин С. Ю. Консервация деградированных, малопродуктивных и техногенно загрязненных земель / С. Ю. Булыгин // Земельный кодекс Украины: комментарий. – 4-е изд. – Х.: Одиссей, 2006. – 512 с.
17. Васильев А. М. Правовые категории: методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М.: Юрид. лит., 1976. – 286 с.
18. Вівчаренко О. А. Правова охорона земель в Україні: моногр. / О. А. Вівчаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 336 с.
19. Вівчаренко О. А. Правова охорона земель: окремі проблеми нормативного визначення О. А. Вівчаренко // Держава і право: зб. наук. пр. [юрид. і політ. науки]. – Вип. 43. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. – 780 с. – С. 405 – 409.
20. Вильямс В. Р. Травопольная система земледелия / В. Р. Вильямс // Сб. науч. статей, Воронеж, 1938. – 157 с.
21. Гавриш Н. С. Охорона ґрунтів – важливіше завдання державної політики / Н. С. Гавриш // Проблеми природокористування Карпатського регіону : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Коломия, 2000. – С. 91 – 92.
22. Гавриш Н. С. Правова охорона ґрунтів України: моногр. / Н. С. Гавриш – О., 2008. – 228 с.
23. Гнаткович Д. И. Земельный кадастр в системе мероприятий по организации использования земель в агропромышленном комплексе: автореф. дис. На соискание ученой степени д-ра экон. наук. – Львов, 1987. – 32 с.
24. Годованюк А. Й. Консолідація земель в Україні / А. Й. Годованюк // Правове життя сучасної України: матер. міжнар. наук. конф. професорсько-викладацького складу (Одеса, 20 – 21 квіт. 2012 р.). – Т. 3 / відп. за вип. В. М. Дрьомін; Нац. ун-т «Одеська юридична академія». – О.: Фенікс, 2012. – 490 с. – С. 426 – 428.
25. Голиченков А. К. Новый Земельный кодекс Российской Федерации: история, отличительные черты, значение / А. К. Голиченков // Эколог. право. – 2003. – № 1. – С. 27, 28.
26. Голубева С. А. Организационно-экономический механизм консервации деградированных сельскохозяйственных угодий: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. экон. наук : спец. 08.00.05 – «экономика и управление народным хозяйством (землеустройство)» / С. А. Голубева. – М., 2011. – 24 с.
27. Горбулін В. П. Земельні відносини, земельні ресурси і продовольча безпека: аналітичні матеріали / В. П. Горбулін, Л. Д. Греков А. Д. Юрченко. – К.: Інститут проблем національної безпеки при РНБОУ. – 2005. – С. 32 – 33.
28. ГОСТ 17.5.1.06-84. Охрана природы. Земли. Классификация малопродуктивных угодий для землевания: постановление Государственного комитета СССР по стандартам от 27 апреля 1984 г., № 1501 // www.docload.ru
29. Грінченко Т. О. Моніторинг комплексної оцінки родючості ґрунтів Харківської області 1971–2005 рр. / Т. О. Грінченко, Б. В. Роман, І. І. Лепєніна. – Х. : 13 друкарня, 2007. – 212 с.
30. Гудзь В. П. Землеробство: підруч. / В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний. – К.: Урожай, 1996. – 384 с.
31. Гуцуляк Ю. Оптимізація природного середовища: її критерії, проблеми та напрями їх вирішення / Ю. Гуцуляк // Землевпорядний вісн. – 2009. – № 7. – С. 34 – 39.
32. Ґрунтовий покрив – складова природних ресурсів України: інформація управління державного земельного кадастру Держземагенства України // Землевпорядний вісник. – 2012. – № 4. – С. 44.
33. Даниленко Б. М. Еколого-правове забезпечення сталого сільськогосподарського землекористування : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 – «земельне право, аграрне право, екологічне право, природресурсне право» / Даниленко Богдан Миколайович. – Х., 2011. – 214 с.
34. Данилів В. Я. Земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / В. Я. Данилів. – К., 2010. – 21 с.
35. Директива ЄС № 834/2007 / [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/.
36. Добряк Д. С., Еколого-економічні засади реформування землекористування в ринкових умовах / Д. С. Добряк, Д. І. Бабміндра. – К.: Урожай, 2006. – 336 с.
37. Докучаев В. В. Наши степи прежде и теперь / В. В. Докучаев. – М.: Сельхозиздат, 1953. – 162 с.
38. Екологічне право: особлива частина: [підруч. для студ. юрид. ВУЗів і ф-тів.: повний акад. курс] / В. І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
39. Екологічне право України: акад. курс: [підруч.]. – 2-ге вид. / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: Юрид. думка, 2008. – 720 с.
40. Економічний довідник аграрника / В. І. Дробот, Г. І. Зуб, М. П. Кононенко та ін.; за ред. О. Я. Лузана, П. Т. Саблука. – К.: Преса України, 2003. – 800 с.
41. Ерофеев Б. В. Экологическое право России: учеб. / Б. В. Ерофеев. – 8-е изд., испр. и доп. – М.: Профобразование, 2001. – 711 с.
42. Єрмоленко В. М. До питання нормативного визначення поняття «земельні відносини» / В. М. Єрмоленко // Підприємництво, госп-во і право. – 2008. – № 8. – С. 70, 71.
43. Жариков Ю. Г. К вопросу о совершенствовании Советского законодательства об охране почв / Ю. Г. Жариков // Учен. зап. – 1962. – Вып. 15. – С. 82 – 114.
44. Жариков Ю. Г. Охрана почв – обязанность землепользователей / Ю. Г. Жариков. – М. : Юрид. лит., 1965. – 76 с.
45. Загальна теорія держави і права: [Підручн. для студ. юрид. вищ. навч. закл.] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2010. – 584 с.
46. Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки: Закон України від 21 верес. 2000 р., № 1989-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – №47. – Ст. 405.
47. Законодавчі акти про землю / уклад.: С. В. Битий, І. Я. Миронецб, В. З. Янчук. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Урожай, 1979. – 400 с.
48. Зарьков В. М. Почва как объект правовой охраны / В. М. Зарьков // Сов. государство и право. – 1981. – № 5. – С. 128 – 132.
49. Земельний кодекс України: наук.-практ. коментар / За заг. ред. В. В. Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 598 с.
50. Земельне право України: підруч. / за ред. О. О. Погрібного, І. І. Каракаша. – К. : Істина, 2003. – 448 с., С. 122.
51. Земельне право України: підруч. / за ред. М. В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 c.
52. Земельне право України: підруч./ Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін.; за ред. М. В. Шульги. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
53. Земельне право України: підруч. – за ред. А. Мірошниченка. – К.: Алерта; Центр учбової літератури, 2011. – 680 с.
54. Земельний кодекс України: науково-практичний коментар / за заг. ред. В. В. Медведчука. К. Юрінком Інтер, 2004. – 656 с.
55. Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації [Електрон. ресурс]: парламент. слухання: [секційний зал Верховної Ради України] від 23 березня 2011 р. // Режим доступу: http://static.rada.gov.ua/zakon/new/ par_sl/sl2303111.htm
56. Історія всесвітня. Аграрна реформа П. Столипіна [Електрон. ресурс] – Режим доступу: http://www.kvartira331.narod.ru/ mat/ref/Stolipin.htm.
57. Иконицкая И. А. Договоры в сфере земельных отношений в сельском хозяйстве / И. А. Иконицкая, Н. И. Краснов, Э. И. Павлова и др. // Государство и право. – 2000. – № 7. – С. 29 – 41.
58. Канаш О. Яким має бути паспорт земельної ділянки? / О. Канаш // Землевпорядний вісн. – 2009. – № 4. – С. 40 – 41.
59. Кармазин Р. Законодавчі перспективи землеустрою як механізму ефективного використання земель / Р. Кармазин // Юрид. журнал. – 2003. – № 5. – С.29 – 31.
60. Кілочко В. М. Консервація і екологобезпечне використання малопродуктивних земель та їх грошова оцінка на прикладі Черкаської області / В. М. Кілочко // Землевпорядкування. – 2003. – № 1. – С. 43 – 47.
61. Ковда В. А. Советское почвоведение на службе сельского хозяйства СССР: доклад на VІ съезде почвоведов / В. А. Ковда. – Тбилиси: Мцхета, 1981. – 106 с.
62. Ковда В. А. Современные проблемы изучения и охраны почв / В. А. Ковда, А. Н. Тюрюканов // Основные пробл. охраны почв. – Изд-во МГУ, 1975. – С. 8 – 11.
63. Концепція загальнодержавної програми використання та охорони земель // Землевпорядний вісн. – 2004. – № 1. – С. 54 – 59.
64. Конишева О. В. Правове забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / Олена Василівна Конишева. – Х., 2002. – 175 с.
65. Колбасов О. С. Терминологические блуждания в экологии / О. С. Колбасов // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 27 – 37.
66. Колбасов О. С. Экология: политика – право (Правовая охрана природы в СССР): [моногр.] – М.: Наука, 1976. – 230 с.
67. Косанов Ж. Х. Правовая охрана земель сельскохозяйственного назначения: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «земельное право, аграрное право, екологическое право, природноресурсное право» / Ж. Х. Косанов. – Алма-Ата, 1983. – 16 с.
68. Краснов Н. И. О понятиях рационального использования и охраны земли / Н. И. Краснов, Г. С. Башмаков // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 38 – 44.
69. Краснов Н. И. Правовые проблемы рационального использования земли в сельском хозяйстве Российской Федерации / Н. И. Краснов, Г. С. Башмаков, О. А. Самончик // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 75 – 85.
70. Краснов Н. И. О соотношении земельного и гражданского права при переходе к рыночной экономике. / Н. И. Краснов // Государство и право. – 1994. – №7. – С. 53 – 60.
71. Крассов О. И. Право собственности на леса / О. И. Крассов // Эколог. право. – 2006. – №3. – С.9.
72. Крассов О. И. Правовое обеспечение сохранения экологических систем на землях сельскохозяйственного назначения / О. И. Крассов // Эколог. право. – 2005. – № 1. – С. 45 – 49.
73. Кривов В. М. Адаптивно-дандшафтна система землеробства – основа еколого-безпечного землекористування / В. М. Кривов // Землевпорядний вісн. – 2010. – № 1. – С. 8 – 11.
74. Кулинич П. Ф. Актуальні проблеми розвитку земельного права України на початку ХХІ століття / П. Ф. Кулинич // Наук. вісн. Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України. – Сер. Право. – Вип. 156. – К.: НУБПУ, 2010. – С.148 – 157.
75. Кулинич П. Ф. Консолідація сільськогосподарських земель в Україні (правові проблеми) / П. Ф. Кулинич // Право України. – 2007. – № 5. – С. 45 – 50.
76. Кулинич П. Ф. Контрольована якість сільськогосподарських земель: правова концепція / П. Ф. Кулинич // Правова держава: щорічн. наук. пр. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. – Вип. 21. – С. 379 – 387.
77. Кулинич П. Ф. Повышение роли права в охране плодородия почв / П. Ф. Кулинич // Вестн. Сельскохозяйств. науки. – 1989. – № 12. – С. 46 – 50.
78. Кулинич П. Ф. Правова охорона земель / П. Ф. Кулинич // Земельне право України: [підруч. для студ. юрид. спец. ВУЗів] / В. І. Семчик, П. Ф. Кулинич, М. В. Шульга. – К.: Ін Юре, 2008. – 600 с.
79. Кулинич П. Ф. Правове забезпечення приватизації земель в Україні: теорія, практика, шляхи вдосконалення / П. Ф. Кулинич // Ученые зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. – Сер. «Юрид. науки». – Т. 22 (61). – 2009. – № 1. – С. 183 – 191.
80. Кулинич П. Ф. Правові проблеми охорони і використання земель сільськогосподарського призначення в Україні: моногр. / П. Ф. Кулинич. – К.: Логос, 2011. – 688 с.
81. Кулинич П. Ф. Правові проблеми охорони ґрунтів України / П. Ф. Кулинич // Бюл. М-ва юстиції України. – 2009. – № 2 (88). – С. 79 – 88.
82. Кулинич П. Ф. Предмет земельного права України / П. Ф. Кулинич // Право України. – 2008. – № 9. – С. 81 – 87.
83. Кулинич П. Ф. Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель в земельному праві України / П. Ф. Кулинич // Право України. – 2004. – № 8. – С. 45 – 49.
84. Кулинич П. Ф. Сільськогосподарські угіддя як об’єкт земельних правовідносин / П. Ф. Кулинич // Часоп. Київ. ун-ту права. – 2008. – № 4. – С. 174 – 179.
85. Кустовська О., Консолідація сільськогосподарських угідь як елемент земельної реформи / О. Кустовська, І. Войцехівська [Електрон. Ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vldau/Zem/ 2009/files/09kovolr.pdf
86. Леонець В. О. Сучасні проблеми землевпорядкування та охорони земель / В. О. Леонець // Землевпорядкування. – 2001. – №1. – С. 42 – 47.
87. Лісова Т. В. Правове забезпечення землеустрою в Україні: моногр. / Т. В. Лісова. – Х. : ЗАТ «Харківська друкарня», 2005. – 168 с.
88. Лісовий М. В. Продуктивність основних типів ґрунтів України М. В. Лісовий, А. В. Комариста, Н. А. Солов’яненко // Вісн. Харк. Нац. аграр. ун-ту ім. В. В. Докучаєва. – 2008. – № 2. – С. 12 – 14.
89. Мартин А. Г. Економічне регулювання земельних відносин: як виправити недоліки? / А. Мартин // Землевпорядний вісник. – 2009. – № 6. – С. 22 – 28.
90. Мартин А. Г. Консолідація земель: справжня реформа тільки розпочинається / А. Г. Мартин // Агропрофі. – 2008. – № 8 (22), від 29 лют. – С. 1, 6, 7.
91. Мартин А. Г. Регулювання ринку земель в Україні: наук моногр. / А. Г. Мартин. – К. : Аграр Медіа Груп, 2011. – 252 с.
92. Мартин А. Консолідація земель сільськогосподарського призначення та правовий механізм її здійснення в Україні / А. Мартин, О. Краснолуцький // Землевпорядний вісн. – 2011. – № 5. – С. 16 – 21.
93. Материалы по истории земледелия СССР: сб. 1 / АН СССР, Ин-т истории ; ред. кол.: Б. Д. Греков, В. И. Шунков и др. – М.: Наука, 1952. – 632 с.
94. Матузов Н. И. Теория государства и права: учеб. / Н. И. Матузов, А. В. Малько– Москва: Юристъ. – 2004. – 512 с.
95. Медведев В. В. Бонитировка и качественная оценка пахотных земель Украины: монография / В. В. Медведев, И. В. Плиско. – Харьков: 13 типография, 2006. – 386 с.
96. Медведєв В. В. Чому знижується родючість ґрунтів / В. В. Медведєв // Голос України. – 2003. – № 226. – 28 листоп. – С.10 – 11.
97. Мельник Л. А. Правовая охрана почв: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 «земельное право; аграрное право; экологическое право; природоремурсное право» / Л. А. Мельник; Рос. Акад. Наук, Ин-т государства и права. – М., 2005. – 198 с.
98. Месель-Веселяк В. Реформування аграрного сектора України / В. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2003. – № 5. – С. 3 – 8.
99. Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І. Науково-практичний коментар до Земельного кодексуУкраїни. – 3-тє вид., змін. і доп. – К.: Алерта, 2011. – 516 с.
100. Мірошниченко А. М. Загрози парцеляції земельного фонду в аграрній сфері / А. М. Мірошниченко, А. Д. Юрченко // Земельне право України. – №8. – 2006. – С. 27 – 29.
101. Мозальова М. В. Правові засади моніторингу ґрунтів : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 «земельне право; аграрне право; екологічне право; природо ресурсне право» / Марина Володимирівна Мозальова – Х. , 2011. – 197 с.
102. Мозальова М. В. Правове регулювання сертифікації земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення / М. В. Мозальова // Проблеми законності. – 2009. – № 13. – С. 114 – 119.
103. Мордвінов О. Охорона та відтворення природних сільськогосподарських ресурсів / О. Мордвінов // Вісн. Укр. акад. держ. управління. – 2001. – № 2 (Ч. ІІ). – С. 99 – 106.
104. Мунтян В. Л. Правова охорона ґрунтів Української РСР / В. Л. Мунтян. – К.: Наук. думка, 1965. – 100 с.
105. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2009 році. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2011. – 383 с.
106. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2006 році // К.: Офіц. веб-сайт М-ва охорони навкол. природ. середовища [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.menr.gov.ua.
107. Никитюк О. А. Сертифікація і стандартизація продукції органічного землеробства / О. А. Никитюк // Агроекологічний журн. – 2009. – № 2. – С. 26 – 31.
108. Носік В. В. Методологічні та теоретичні основи правової ідеології земельної реформи в Україні / В. В. Носік // Філософія права і загальна теорія права. – 2012. – № 1. – С. 209 – 213.
109. Носік В. В. Право власності на землю Українського народу: моногр. / В. В. Носік. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
110. Оверковська Т. К. Правові засади охорони земель від забруднення та псування в Україні : дис. … канд. юрид. наук / Т. К. Оверковська. – К., 2008. – 213 с.
111. Олійник Я. Б. Основи екології: підруч. / Я. Б. Олійник, П. Г. Шищенко, О. П. Гавриленко. – К.: Знання, 2012. – 558 с.
112. О пятилетнем плане восстановлення и развития народного хозяйства СССР на 1946–1950годы: Закон Верхов. Совета СССР от 18 марта 1946 г. // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1946. – № 11.
113. Органік в Україні: звіт Федерації органічного руху в Україні за 2005 – 2012 рр. / [Електрон. ресурс] – Режим доступу: http: //www.organic.com.ua.
114. Орлов М. О. Проблеми визначення і реалізації правових форм у сфері охорони навколишнього природного середовища / М. О. Орлов // Право України. – 2002. – № 6. – С. 74 – 77.
115. Орлов Н. А. Роль правовых форм техногенной и экологической безопасности в совершенствовании системы законодательства Украины / Н. А. Орлов // Экология и здоровье человека. Охрана водного и воздушного бассейнов. Утилизация отходов: сб. науч. тр. [ХІІІ междунар. научн.-техн. конф.] – Харьков – Алушта. – 2005. – С. 480 – 489.
116. Осадча І. Складові формування сталого аграрного землекористування / І. Осадча // Землевпорядний вісн., 2009. – № 1. – С. 35 – 41.
117. Основи земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік // Відом. Верхов. Ради СРСР. – 1968. – № 51. – Ст. 485.
118. Охрана природы. Рекультивация земель. Термины и определения: ГОСТ СССР 17.5.1.01 – 83: изд. офиц. – М.: Изд. Стандартов, 1983. – 12 с.
119. Павлишенко М. Приватизація землі та її соціально-економічні наслідки / М. Павлишенко // Економіка України. – №12. – 2008. – С. 29 – 39.
120. Панишко Г. Т. Велике землеволодіння на Волині: 20 – 30 роки ХХ століття / Автореф. дис… канд. іст. наук: 07. 00. 01/ Галина Тарасівна Панишко; Ін-т українознав. ім. І. Крипʼякевича НАН України. – Л., 1998. – 17 с.
121. Петров В. В. Правовая охрана природы в СССР: учеб. / В. В. Петров. – М.: Юрид. лит., 1984. – 384 с.
122. Петров В. В. Экология и право: учеб. / В. В. Петров. – М.: Юрид. лит. – 1982. – 224 с.
123. Повний текст пропозицій див.: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ link1/ed_2011_05_20/KF5EJ00
124. Податковий кодекс України від 2 груд. 2010 р., № 2755-VІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – № 13 – 14, № 15 – 16, № 17. – Ст. 112.
125. Поленина С. В. Теоретические проблемы системы советского законодательства: моногр. / С. В.Поленина. – М.: Наука., 1979. – 205 с.
126. Положення про державну систему моніторингу довкілля: постанова Кабінету Міністрів України від 30 берез. 1998 р. № 391 // Офіц. вісн. України. – 1998. – №13. – 16 квіт. – Ст. 495.
127. Попов В. К. Правові питання хімізації земель сільськогосподарського призначення / В. К. Попов // Рад. право. – 1988. – №9. – С. 29 – 33.
128. Правовые проблемы рационального использования земли и охраны сельскохозяйственных земель: материалы «круглого стола», подготовила Т. С. Бакунина // Государство и право. – 1998. – № 4. – С. 42 – 65.
129. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів: Закон України від 4 черв. 2009 р., № 1443 // Відом. Верхов. Ради України. – 2009. – № 47 – 48. – Ст. 719.
130. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 черв. 2003 р. № 963-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
131. Про державну інспекцію сільського господарства в Україні: Указ Президента України від 13 квіт. 2011 р., № 459/2011 // Офіц. вісн. України. – 2011. – № 11. – Ст. 622.
132. Про добровільну сертифікацію земель сільськогосподарського призначення [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства Аграрної політики від 09 квіт. 2008 р., № 235. – Режим доступу: www.nau.kiev.ua
133. Про екологічну мережу: Закон України від 24 черв. 2004 р., № 1864-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 45. – Ст. 502.
134. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року: постанова Кабінету Міністрів України від 19 верес. 2007 р., № 1158 // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 73. – Ст. 2715.
135. Про затвердження заходів щодо реалізації основних напрямів земельної реформи в Україні на 2001 – 2005 роки: розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 верес. 2001 р., № 446 // Офіц. вісн. України. – 2001. – №39. – Ст.1775.
136. Про затвердження Комплексної програми захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року: постанова Кабінету Міністрів України від 3 лип. 2006 р., № 901 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 27. – Ст. 1942.
137. Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства: наказ М-ва екол. безпеки від 27.10.1997 р. № 171 // portal.rada.gov.ua
138. Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується: постанова Кабінету Міністрів України від 10 груд. 2003 р. № 1908 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 51. – Т. 1. – Ст. 2682.
139. Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах: постанова Кабінету Міністрів України від 11 лют. 2010 р., № 164 // Офіц. вісн. України. – 2010. – № 13. – Ст. 613.
140. Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів: постанова Кабінету Міністрів України від 17 верес. 1996 р. № 1147 // http://zakon2.rada.gov.ua
141. Про затвердження Положення про державних контролерів по охороні ґрунтів і захисних лісонасаджень на території УРСР: [Електронний ресурс]: постанова Ради Міністрів Української РСР від 19 верес. 1962 р., № 1103 – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
142. Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля: постанова Кабінету Міністрів України від 30 берез. 1998 р., № 391 // Зб. законодав. і норм.-прав. актів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів, наукової діяльності. – К.: Задруга, 2007. – 520 с.
143. Про затвердження Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення: наказ Мінагрополітики від 26 лют. 2004 р. № 51 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 13. – С. 922.
144. Про затвердження Положення про спеціальні сировинні зони для виробництва сільськогосподарської продукції: постанова Кабінету Міністрів України від 26 черв. 1996 р., № 679 // Зібр. постанов Уряду України. – 1996. – № 14. – Ст. 378.
145. Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки: наказ Мінагрополітики та продовольства України від 11 жовт. 2011 р. № 536 // Офіц. вісн. України. – 2011. – № 102. – Ст. 3764 (вид. від 10 січ. 2012)
146. Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок: наказ Держкомзему від 4 січ. 2005 р., № 1 // Офіц. вісн. України. – 2005. – № 4. – Ст. 236.
147. Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі: постанова Кабінету Міністрів України від 13 лют. 2012 р., № 104 // Офіц. вісн. України. – 2012. – № 13. – Ст. 483.
148. Про затвердження Порядку використання коштів Державного бюджету України на оплату робіт з докорінного поліпшення земель: наказ Міністерства аграрної політики України та Міністерства фінансів України від 27 лют. 2002 р. № 58/136 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 19. – Ст. 970.
149. Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансування заходів із захисту, відтворення та підвищення родючості ґрунтів: постанова Кабінету Міністрів України від 2 берез. 2011 р., № 180 // Офіц. вісн. України. – 2011. – № 16. – Ст. 668.
150. Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель: постанова Кабінету Міністрів України від 26 трав. 2004 р., № 681 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 21. – Ст. 1429
151. Про затвердження Порядку надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 жовт. 2003 р., № 1195 // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 76. – Ст. 2819.
152. Про затвердження Програми розвитку земельних відносин і охорони земель у Донецькій області на 2011 – 2015 роки [Електрон. ресурс]: рішення Донецької обласної Ради від 23 груд. 2005 р., № 4/31-739. – Режим доступу: http://www.donoda.gov.uаobl@sovet.donbass.com
153. Про затвердження Програми раціонального використання та охорони земель в Харківській області на 2011 – 2015 роки [Електрон. ресурс]: рішення Харківської обласної ради від 21 квіт. 2011 р., № 117-VІ – Режим доступу: http://www.oblrada.kharkov.ua/ru/commission-decision
154. Про затвердження Програми розвитку земельних відносин у Дніпропетровській області на 2001 – 2010 роки [Електрон. ресурс]: рішення Дніпропетровської обласної ради від 16 лют. 2001 р., № 346-15/ХХІІІ – Режим доступу: http://www.adm.dp.ua/OBLADM/ Obldp.nsf/(DOCWEB)
155. Про землеустрій: Закон України від 22 трав. 2003 р., № 858-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 282.
156. Про Комплексну програму розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь на період до 2010 року: постанова Кабінету Міністрів України від 16 листоп. 2000 р., № 1704 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 46. – Ст. 2003.
157. Про концепцію розвитку землеробства в Українській РСР: [Електронний ресурс]: постанова Ради Міністрів УРСР від 8 трав. 1990 р. № 107. – Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua.
158. Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року: Закон України від 21 груд. 2010 р., № 2818 – VІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – № 26. – Ст. 218.
159. Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від 5 берез. 1998 р., № 188/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 38 – 39. – Ст. 248.
160. Про охорону земель: Закон України від 19 черв. 2003 р., № 962-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.
161. Про Порядок консервації земель: наказ Держкомзему України від 17 жовт. 2002 р. № 175 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 8. – Ст. 323.
162. Про Програму охорони родючості ґрунтів Волинської області на 2010 – 2015 роки [Електрон. ресурс]: рішення Волинської обласної Ради від 27 сер. 2010 р. № 42/13. – Режим доступу: http://volynrada.gov.ua
163. Про схвалення Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовт. 2007 р., № 880 // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 79. – Ст. 2961.
164. Про фермерське господарство: Закон України від 19 черв. 2003 р., № 973-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
165. Ришкова Л. В. Правове регулювання використання та охорони особливо цінних земель : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 «земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Людмила Валеріївна Ришкова. – Х. , 2010. – 191 с.
166. Родючість ґрунтів: моніторинг та управління / за ред. В. В Медведєва. – К. : Урожай, 1992. – 248 с.
167. Саблук П. Економічні інтереси як основа розвитку аграрного виробництва / П. Саблук // Економіка АПК. – 2004. – № 8. – С. 3 – 6.
168. Санніков Д. В. Особливості використання і охорони земельних ділянок для садівництва громадян: монографія / Д. В. Санніков; під заг. ред. М. В. Шульги. –Харків: ФІНН, 2010. – 160 с.
169. Соловій І. П. Землекористування: еколого-економічні засади, конфлікти, планування: Навч. посіб. / І. П. Соловій, О. Т. Івашин, В. В. Лавний та ін. – Л.: Афіша, – 2005. – 400 с.
170. Статівка А. М. Співвідношення інтересів, суспільних відносин і правової форми в АПК / А. М. Статівка // Право України. – 1997. – № 11. – С. 87 – 89.
171. Статівка А. М. Сільське господарство України та його інтеграція в міжнародні сільськогосподарські й торговельні організації: проблемні питання / А. Статівка // Право України. – 2003. – № 4. – С. 42 –45.
172. Статистичний збірник 2011. Рослинництво України // Державна служба статистики України. – К., 2012. – 108 с.
173. Стойко Н. Оптимізація землекористування – невід’ємна складова ефективного землеустрою / Н. Стойко // Землевпорядний вісн. – 2009. – № 2. – С. 37 – 39.
174. Стріла С. П. Еколого-технологічні аспекти формування нових землекористувань на регіональному рівні / С. П. Стріла // Вісн. Полт. держ. аграр. акад. – 2010. – №3. – С. 32 – 34.
175. Стучка П. И. Право – закон – техника / П. И. Стучка // Советское государство и революция права. – 1930. – № 1. – С. 100 – 110.
176. Сучасний стан земельної реформи в Україні / А. С. Даниленко, М. Ю, Гарбуз, В. В. Жмуцький та ін. – К.: Урожай, 2005. – 98 с.
177. Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / за заг. ред. В. В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2006. – 1008 с.
178. Тагиров Т. Т. Правовая охрана земель сельскохозяйственного назначения / Т. Т. Тагиров. – Волгоград: Нижневолжское книжное издательство, 1979. – 128 с.
179. Тайсаев М. Т. Правовые основы зональных систем земледелия: автореф. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук: 12. 00. 06 «земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право» / М. Т. Тайсаев. – 1991. – М., 28 с.
180. Теория государства и права / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 1997. – 672 с.
181. Тимошенко А. С. О понятии и содержании права окружающей среды / А. С. Тимошенко // Вестн. МГУ. – Сер. 11: Право. – 1987. – № 5. – С. 47 – 57.
182. Титова Н. І. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України: [наук.-навч. посіб. ] – Л.: Вид-во ПІАС, 2005. – 368 с.
183. Титова Н. І. Землі як об’єкт правового регулювання / Н. І. Титова // Право України. – 1998. – № 4. – С. 10 – 15.
184. Ткачук Л. В. Консолідація земель: ефективне використання та охорона в умовах трансформації земельних відносин: