ПРАВОВИЙ СТАТУС УЧАСНИКІВ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА: ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПРОЦЬКО ГАННА ІВАНІВНА
УДК 343.123

ПРАВОВИЙ СТАТУС УЧАСНИКІВ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА: ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Рожнова Вікторія Василівна
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОСОБИ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ …………..12
1.1. Поняття та структура правового статусу особи в кримінальному судочинстві ………………………………………………………………………12
1.2. Загальні гарантії прав, свобод і законних інтересів учасників досудового слідства ……………..........................................................................46
Висновки до 1 розділу …………………………………………………...62
РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПОТЕРПІЛИМ І ЦИВІЛЬНИМ ПОЗИВАЧЕМ НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ ……….64
2.1. Актуальні питання правового статусу потерпілого ……………….64
2.2. Правовий статус цивільного позивача ……………………………..88
Висновки до 2 розділу ………………………………………………….102
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПІДОЗРЮВАНИМ, ОБВИНУВАЧЕНИМ, ЦИВІЛЬНИМ ВІДПОВІДАЧЕМ НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ ……………………...104
3.1. Сучасний зміст статусу підозрюваного та проблеми його реалізації………………………………………………………………………...104
3.2. Проблеми визначення та реалізації правового статусу
обвинуваченого …………………………………………………………126
3.3. Правовий статус цивільного відповідача …………………………157
Висновки до 3 розділу ………………………………………………….170
ВИСНОВКИ …………………………………………………………....173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………...176
ДОДАТКИ ……………………………………………………………....200

ВСТУП
Актуальність теми. З прийняттям Конституції України (1996 р.) наша держава вступила в новий етап свого розвитку на шляху створення демократичної, соціальної, правової держави охоронного типу. Майже третина статей Основного Закону держави присвячена правам і свободам людини та громадянина. Кожен має можливість використовувати свої права і свободи за власним розсудом, здійснювати вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей. Це надає підвищену значимість проблемам правового становища особи у різних сферах суспільного та державного життя.
Концепцією реформування кримінальної юстиції України, що затверджена Указом Президента України від 08.04.2008 р. № 311/2008, визнано, що незважаючи на внесення до кримінально-процесуального законодавства в останні роки певних змін, що були спрямовані на реалізацію вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо забезпечення прав учасників кримінального судочинства, існуюча система кримінальної юстиції не повною мірою відповідає новим суспільним відносинам, що склалися в Україні, і не забезпечує ефективного захисту осіб, суспільства та держави від небезпечних посягань на соціальні цінності, права і законні інтереси.
Одним із найбільш актуальних питань сучасної науки кримінального процесу та правозастосовчої практики у цьому контексті є набуття та реалізація особами, що залучаються у сферу кримінального судочинства, відповідного правового статусу.
Серед усіх суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності саме учасники досудового слідства і, зокрема підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, є тими особами, які мають і відстоюють свої інтереси в кримінальній справі, що обумовлює особливу важливість охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів цих учасників досудового слідства, встановлення дієвих гарантій їх реалізації в умовах змагального судочинства.
Актуальність і практична значимість теми дослідження визначаються необхідністю комплексного аналізу і нової оцінки традиційних для кримінально-процесуального законодавства засобів формування та встановлення правового статусу учасників досудового слідства, що забезпечить правильність, а відповідно і ефективність закону в цій частині, відповідність статусу окремих учасників досудового слідства системі конституційних прав і свобод людини та громадянина, реалізацію процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків учасниками досудового слідства в умовах змагального судочинства, що має важливе значення як для удосконалення чинного КПК, так і для доопрацювання проекту нового КПК України, реєстр. № 9700 (далі – проект нового КПК).
Питання правового статусу конкретних учасників кримінального процесу загалом і окремі проблеми його набуття та реалізації, у тому числі, н досудовому слідстві, були предметом дослідження багатьох учених і практиків як дореволюційного періоду (С. В. Вікторський, П. І. Люблінський, А. К. Резон, В. К. Случевський, Д. Г. Тальберг, Л. Я. Таубер, І. Я. Фойницький та ін.), так і у радянські часи (С. А. Альперт, В. П. Божьєв, Л. Д. Кокорєв, В. М. Корнуков, В. З. Лукашевич, М. М. Михеєнко, В. М. Савицький, М. С. Строгович, Л. В. Франк та ін.). Значний внесок у розробку питань правового статусу окремих учасників досудового слідства здійснили українські учені Ю. П. Аленін, О. В. Баулін, В. П. Бахін, В. М. Батюк, Б. Л. Ващук, Т. В. Варфоломеєва, О. П. Герасимчук, І. Ю. Гловацький, Л. В. Головко, М. І. Гошовський, Ю. О. Гурджі, В. І. Галаган, В. Г. Гончаренко, Ю. М. Грошевий, С. В. Давиденко, М. В. Джига, А. Я. Дубинський, А. В. Іщенко, О. М. Калачова, Н. С. Карпов, М. В. Костицький, М. М. Короткий, Є. Д. Лук’янчиков, Л. М. Лобойко, В. Т. Маляренко, О. Р. Михайленко, В. В. Молдован, В. Т. Нор, Д. П. Письменний, В. В. Рожнова, С. В. Слінько, З. Д. Смітієнко, С. М. Стахівський, В. М. Тертишник, Л. Д. Удалова, М. Є. Шумило, П. В. Шумський та ін.
Водночас, слід зауважити, що роботи вищезазначених авторів переважно торкаються лише деяких загальних питань інституту правового статусу особи, який вони розглядають в аспекті дослідження процесуального статусу і забезпечення прав окремого учасника кримінального процесу (підозрюваного, обвинуваченого, захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників) без всебічного, комплексного висвітлення проблем, пов’язаних з формуванням і законодавчим закріпленням правового статусу учасника досудового слідства, створенням балансу правових статусів представників сторін як необхідної передумови змагальності кримінального судочинства.
Визнаючи значний і безперечний вклад названих й інших авторів у розвиток теоретичних проблем правового статусу учасників кримінального процесу, слід вказати на необхідність деяких уточнень і нових підходів до положень кримінально-процесуальної науки у цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції реформування кримінальної юстиції України (Указ Президента України від 08.04.2008 р. № 311/2008), відповідає пріоритетним напрямам наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років (наказ МВС України від 29.07.2010 р. № 347), є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України. Тема дисертації затверджена Вченою радою Академії управління МВС (протокол № 7 від 03.02.2010 р.), включена до планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ і кафедри кримінального процесу цього закладу. Тема дослідження включена до Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (НАПрН України, 2010 р., п. 1350).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає у комплексному дослідженні теоретичних положень набуття та реалізації правового статусу учасниками досудового слідства (потерпілим, цивільним позивачем, підозрюваним, обвинуваченим, цивільним відповідачем), аналізі чинного кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування в межах досліджуваних питань, внесенні пропозицій щодо їх вдосконалення.
Зазначена мета зумовила постановку та вирішення таких задач:
– сформулювати поняття правового статусу особи в кримінальному судочинстві;
– визначити структуру правового статусу особи в кримінальному судочинстві;
– з’ясувати загальні гарантії прав, свобод і законних інтересів учасників досудового слідства;
– сформулювати поняття статусу потерпілого, цивільного позивача, підозрюваного, обвинуваченого, цивільного відповідача;
– розкрити сутність кримінально-процесуальних проблем, пов’язаних із реалізацією потерпілим, цивільним позивачем, підозрюваним, обвинуваченим, цивільним відповідачем їхніх прав і обов’язків на досудовому слідстві;
– сформулювати і обґрунтувати конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування в частині, що стосується набуття особою і реалізації на досудовому слідстві правового статусу потерпілого, цивільного позивача, підозрюваного, обвинуваченого, цивільного відповідача.
Об’єкт дослідження – кримінально-процесуальні відносини у сфері реалізації правового статусу учасниками досудового слідства.
Предмет дослідження – проблеми реалізації правового статусу учасників досудового слідства.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, у роботі були використані загальнонаукові і спеціальні методи. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання дозволив розглянути усі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, дослідити правову природу та елементи правового статусу особи (п.п. 1.1-3.2). За допомогою історичного методу досліджено шляхи становлення та розвитку окремих правових інститутів і категорій (п.п. 2.1-3.2). Метод системного аналізу, а також структурно-функціональний та формально-логічний методи дали можливість з’ясувати повноваження слідчого щодо надання особам – учасникам досудового слідства відповідних правових статусів, проаналізувати правові статуси учасників досудового слідства (підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача) та порядок їх реалізації, сприяли виявленню проблем їх реалізації (п.п. 1.4, розділи 2, 3). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися правові норми Конституції України, чинного КПК України та проекту нового КПК України, інших законів України, з’ясовувалися зміст і значення використаних у них понять і термінів, обґрунтовувалися висновки та пропозиції щодо їх зміни та доповнення (п.п. 1.1-2.2). Метод порівняльного правознавства було покладено в основу аналізу та співставлення національного та іноземного кримінально-процесуального законодавства в частині розглядуваних питань (розділи 2, 3). За допомогою соціологічного методу (анкетування) було з’ясовано позиції і думки юристів практиків (слідчих, адвокатів) щодо розглянутих у дисертації питань, а статистичний метод дозволив їх узагальнити поряд з результатами вивчення матеріалів кримінальних справ.
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять дані, отримані в результаті вивчення 125 кримінальних справ, які перебували у провадженні судів м. Києва і Київської області протягом 2008-2010 років; аналітичні і статистичні матеріали Верховного Суду України, Міністерства внутрішніх справ України; дані опитування 182 слідчих органів внутрішніх справ України, 47 адвокатів. Використано і власний досвід дисертанта, набутий за період роботи на посадах слідчого, старшого слідчого слідчого відділу Броварського МВ (по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району) ГУМВС України в Київській області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень теоретичних і практичних проблем реалізації правового статусу учасниками досудового слідства.
У дослідженні сформульовано ряд нових положень і висновків, які мають значення для теорії кримінального процесу та юридичної практики. До найбільш суттєвих із них слід віднести такі:
вперше:
 аргументовано, що рішення про визнання особи потерпілим чи про відмову в цьому, має бути прийнято слідчим одночасно з рішенням про порушення кримінальної справи. Пізніше вирішення цього питання можливе за умови, що підстави для прийняття відповідного рішення були з’ясовані під час провадження досудового слідства;
 доведено, що особа має бути визнана цивільним відповідачем одразу після того, як буде встановлено, що цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану злочином (суспільно небезпечним діянням), повинна нести інша фізична чи юридична особа. Така ситуація може мати місце не тільки до пред’явлення цивільного позову, а навіть і тоді, коли не встановлена конкретна особа, що вчинила злочин (суспільно-небезпечне діяння);
 встановлено, що статус підозрюваного особа має набувати виключно з моменту повідомлення її про підозру;
 запропоновано авторську редакцію низки змін і доповнень норм чинного КПК (статті 431, 49, 50, 51, 53);
удосконалено:
 структуру правового статусу особи, яку складають: 1) права, 2) свободи, 3) законні інтереси; 4) обов’язки, 5) відповідальність. Усі інші пропоновані у юридичній літературі елементи (правові гарантії, правосуб’єктність, громадянство, правові принципи та ін.) є передумовами набуття правового статусу, формою, основою чи умовами його здійснення;
 підстави набуття особою статусу цивільного позивача: матеріально-правові підстави (факт вчинення злочину чи іншого суспільно небезпечного діяння; наявність моральної, фізичної чи майнової шкоди; причинний зв’язок між діянням і завданням шкоди; вина заподіювача шкоди, як у формі умислу, так і у формі необережності) та процесуальні (заявлення особою цивільного позову; процесуальна правоздатність і дієздатність особи);
 підстави набуття особою статусу підозрюваного, якими є наявність фактичних даних, які вказують на те, що особа причетна до вчинення злочину, однак не є достатніми для пред’явлення обвинувачення (фактична підстава), а також здійснення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, спрямованих на об’єктивізацію підозри, що виникла (правова підстава);
дістало подальший розвиток:
 визначення поняття правового статусу особи у кримінальному судочинстві як закріпленого у нормах кримінально-процесуального права типового положення особи у кримінальному судочинстві, в якому знаходять своє відображення усі елементи загальноправового статусу особи (права, свободи, законні інтереси; обов’язки, відповідальність) з урахуванням вимог кримінально-процесуальної форми та особливостей кримінально-процесуальних відносин;
 система гарантій прав особи, які безпосередньо пов’язані з реалізацією правового статусу учасниками досудового слідства. До таких гарантій віднесено: своєчасне надання особі правового статусу, що відповідає її фактичному становищу на досудовому слідстві; знання (належна поінформованість) своїх прав, обов’язків і відповідальності; детальна регламентація повноважень державних органів і посадових осіб (визначення компетенції); прокурорський нагляд; відомчий і судовий контроль;
 класифікація фізичних і юридичних осіб, які можуть бути залучені як цивільні відповідачі у кримінальному процесі, залежно від підстав цивільно-правової відповідальності: 1) юридичні особи та громадяни, що відповідають за шкоду, завдану їх працівниками; 2) фізичні та юридичні особи, що відповідають за шкоду, завдану неповнолітніми; 3) фізичні та юридичні особи, що відповідають за шкоду, завдану малолітніми; 4) фізичні та юридичні особи, що відповідають за шкоду, завдану неосудною особою; 5) юридичні особи та громадяни, що відповідають за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, використані: у законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного КПК, при доопрацюванні проекту нового КПК, при прийнятті відомчих нормативних актів з відповідних процесуальних питань (лист Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 04-19/14-2540 від 07.12.2011 р.); у практичній діяльності – при провадженні досудового слідства (акт впровадження ГСУ МВС України від 22.10.2011 р.; акт впровадження СУ ГУ МВС України в Київській області від 07.04.2011 р.); у навчальному процесі – при написанні окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників, навчально-методичних матеріалів з курсу «Кримінальний процес”, при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами (акт впровадження Економіко-технологічного університету від 03.09.2011 р.; акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 15.09.2011 р.; акт впровадження Поліцейської фінансово-правової академії від 12.12.2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднено на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми правоохоронної діяльності» (Київ, 2010 р.), «Соціально-правовий розвиток: досягнення, перспективи та проблеми» (Тернопіль, 2010 р.), «Актуальні проблеми зміцнення державності і національної єдності України» (Київ, 2010 р.), «Сучасні тенденції розвитку науки: новий погляд» (Горлівка, 2010 р.), «Сучасні проблеми правової системи України» (Київ, 2010 р.), «Наука в сучасному світі» (Горлівка, 2010 р.), «Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи розвитку» (Київ, 2011 р.); «Наукові читання, присвячені пам’яті В.М. Корецького» (Київ, 2011 р.); круглому столі «Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі» (Київ, 2011 р.)
Публікації. Основні результати дисертації відображено в 15 публікаціях, у тому числі, у чотирьох наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, у дев’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях, а також двох публікаціях у інших наукових виданнях України.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження дозволило сформулювати такі висновки:
1. Сформульовано поняття правового статусу особи у кримінальному судочинстві, під яким автор розуміє закріплене у нормах кримінально-процесуального права типове положення особи у кримінальному судочинстві, в якому знаходять своє відображення усі елементи загальноправового статусу особи (права, свободи, законні інтереси; обов’язки, відповідальність) з урахуванням вимог кримінально-процесуальної форми та особливостей кримінально-процесуальних відносин.
2. Визначена структура правового статусу особи в кримінальному судочинстві, яку, на думку автора, складають: 1) права, 2) свободи, 3) законні інтереси; 4) обов’язки, 5) відповідальність. Усі інші пропоновані у юридичній літературі елементи (правові гарантії, правосуб’єктність, громадянство, правові принципи та ін.) є передумовами набуття правового статусу, формою, основою чи умовами його здійснення.
3. З’ясовані загальні гарантії прав, свобод і законних інтересів учасників досудового слідства, під якими автор розуміє закріплені у законі правові засоби, спрямовані на забезпечення реалізації їх суб’єктивних прав, на захист і відновлення прав, що були порушені під час кримінального провадження. Ці гарантії знаходять своє закріплення у: Конституції, КПК, законах України; міжнародно-правових актах в галузі прав людини. Гарантіями, що на думку автора, безпосередньо пов’язані з реалізацією правового статусу учасниками досудового слідства, є: своєчасне надання особі правового статусу, що відповідає її фактичному становищу на досудовому слідстві; знання (належна поінформованість) своїх прав, обов’язків і відповідальності; детальна регламентація повноважень державних органів і посадових осіб (визначення компетенції); прокурорський нагляд; відомчий і судовий контроль.
4. Сформульовано поняття статусу потерпілого, цивільного позивача, підозрюваного, обвинуваченого, цивільного відповідача. Статус кожного з цих учасників досудового слідства визначений як сукупність властивостей правового положення особи, що залучається у кримінальне провадження у зв’язку із певними об’єктивними обставинами, що дозволяє охарактеризувати її місце та функцію у цьому провадженні на основі законодавчого визначення поняття цього учасника процесу, наділення комплексом прав і обов’язків, встановлення відповідальності, що забезпечує охорону суб’єктивних прав, свобод і законних інтересів та участь цієї особи у кримінально-процесуальних відносинах.
Для потерпілого об’єктивними обставинами його залучення до кримінального провадження є завдання йому шкоди злочином або іншим суспільно небезпечним діянням; для цивільного позивача – завдання йому шкоди злочином або іншим суспільно небезпечним діянням, і заявлення ним цивільного позову про її відшкодування (компенсацію); для підозрюваного – наявність відносно нього підозри у вчиненні злочину; для обвинуваченого – сформульоване відносно нього обвинувачення у вчиненні злочину; для цивільного відповідача – покладення на нього цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
5. Розкрито сутність кримінально-процесуальних проблем, пов’язаних із реалізацією потерпілим, цивільним позивачем, підозрюваним, обвинуваченим, цивільним відповідачем їх прав і обов’язків на досудовому слідстві, запропоновано шляхи їх вирішення. Автором звертається увага на існування у кримінально-процесуальному законі загальної проблеми щодо певного дисбалансу правових статусів учасників досудового слідства, насамперед, потерпілого та обвинуваченого. Ця проблема, на думку дисертанта, має бути вирішена не тільки через збільшення чи зменшення обсягу елементів правового статусу цих учасників, а й шляхом якісних змін у структурі кримінального провадження. Зокрема, одним із напрямів збалансування правових статусів потерпілого та обвинуваченого може стати максимально можливе зрівнювання публічних і приватних начал у кримінальному судочинстві, запровадження адекватних тяжкості злочину правових процедур і спеціальних суб’єктів їх реалізації.
6. Сформульовано та запропоновано ряд змін і доповнень до норм чинного КПК (статей 431, 49, 50, 51, 53) і проекту КПК.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Палютин В.А. Субъекты права граждан: основные черты, стадии, гарантии реализации // Советское государство и право. – 1971. – № 6. – С. 24–26.
2. Теория государства и права / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
3. Процько Г. І. Правовий статус: поняття та структура / Г. І. Процько // Південноукраїнський правничий часопис. – 2011. – № 3. – С. 63–64.
4. Популярна юридична енциклопедія : [довідкове видання] // ред. кол.: І.С. Чиж, В.С. Ковальський, А.М. Колодій та ін. – Київ: ЮрІнком Інтер, 2003. – 527 с.
5. Юридичний словник // за ред. В.Г. Гончаренка. – Київ: Форум, 2006. – 475 с.
6. Великий тлумачний словник сучасної української мови (170 000 слів) // улад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – Київ–Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1426 с.
7. Луць Л. А. Загальна теорія держави та права : [навч.-метод. посібник]. – Київ: Атіка, 2008. – 411 с.
8. Старобор О. Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина в Україні / О. Старобор // Право України. – 2007. – № 4. – С. 30–32.
9. Строгович М. С. Избранные труды: Проблемы общей теории права. В 3-х томах. Т. 1. – М.: Наука, 1990. – 304 с.
10. Корнуков В. М. Теоретические и правовые основы положения личности в уголовном судопроизводстве : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – Харьков, 1987. – 35 с.
11. Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов: изд-во Сарат. ун-та, 1972. – 292 с.
12. Корнуков В. М. Теоретические и правовые основы положения личности в уголовном судопроизводстве : дис. ... д-ра юрид. наук. – Саратов, 1987. – 415 с.
13. Джига М. В. Проблеми законності та доцільності при забезпеченні правового статусу обвинуваченого під час розслідування злочинів : дис. ... канд. юрид. наук (12.00.09) // Київський національний ун-т. – Київ, 2002. – 210 с.
14. Витрук Н. В. Правовой статус личности в СССР. – М.: Юрид. лит., 1985. – 176 с.
15. Матузов Н. И. Право и личность // Общая теория права : курс лекций. – Н.Новгород, 1993. – С. 222–246.
16. Конституционное право : [учебник] / под ред. В. В. Лазарева. – М.: Новый юрист, 1999. – 544 с.
17. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношениях. – М.: Юрид. лит., 1974. – 351 с.
18. Советское государственное право : [учебное пособие] / под ред. С. С. Кравчука. – М.: Юрид. лит., 1985. – 464 с.
19. Калачова О. М. Визначення слідчим процесуального статусу осіб, що беруть участь у досудовому провадженні : дис. ... канд. юрид. наук (12.00.09) // Київський нац. ун-т ім.Т.Шевченка. – Київ, 2008. – 201 с.
20. Нерсесянц В. С. Право и закон. Из истории правовых учений / отв. ред. Л. С. Мамут. – М.: Наука, 1983. – 366 с.
21. Воеводин Л. Д. О формах конституционного закрепления свободы личности / Л. Д. Воєводин, М. А. Краснов // Советское государство и право. – 1982. – № 4. – С. 6–12.
22. Шериев А. М. Субъективные права, свободы и законные интересы как объекты правовой охраны и защиты: проблемы теории и практики : диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00.01. – Краснодар, 2008. – 206 с.
23. Захист прав, свобод та законних інтересів громадян України у процесі здійснення правоохоронної діяльності / В. П. Діхтієвський та ін.; за заг. ред. В. П. Діхтієвського. – Донецьк : Ноулідж, Донец. від-ня, 2009. – 218 с.
24. Пономаренко А. В. Забезпечення прав і законних інтересів особи, ув’язненої під час досудового розслідування : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. акад. внутр. справ. – К., 2011. – 19 с.
25. Пікуля Т. О. «Суб’єктивне право» – «законний інтерес»: поняття та діалектика співвідношення / Т. О. Пікуля // Кримський юридичний вісник. – Сімферополь, 2010. – Вип. 3, ч. 1 (10). – С.151–158.
26. Бурак В. Я. До поняття «законний інтерес у трудовому праві» / В. Я. Бурак // Актуальні питання реформування правової системи України. – Луцьк, 2007. – Т. 2. – С.16–18.
27. Зеленина О. А. Процессуальный статус участника уголовного судопроизводства и его изменение в досудебном производстве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. – М., 2004. – 219 с.
28. Дуйшенбиев Т. А. Интересы в уголовном судопроизводстве (по материалам Кыргызской Республики и Российской Федерации) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. – М., 1999. – 265 с.
29. Рожнова В. В. Правовий статус учасника процесу як основа державного захисту прав і законних інтересів громадян / В. В. Рожнова // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності. – Донецьк, 2001. – С. 338–344.
30. Омельченко Т. В. Система конституційних гарантій прав і законних інтересів особи в кримінальному судочинстві / Т. В. Омельченко // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. — Сімферополь, 2006. – Вип. 9. – С. 253–257.
31. Калачова О. М. Забезпечення прав та законних інтересів особи на досудовому слідстві / О. М. Калачова // Актуальні питання реформування правової системи України. – Луцьк, 2007. – Т. 2. – С. 204–208.
32. Куцова Э. Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе. – М.: изд-во Моск. ун-та, 1972. – 114 с.
33. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої стаття 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес): 1 грудня 2004 року № 18-рп/ 2004. Справа №1-10/2004 // Офіційний вісник України зі змінами. – 2004. – № 50. – Ст. 3288.
34. Матузов Н. И. Правовая система и личность. – Саратов: изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 293 с.
35. Субочев В. В. Законные интересы в механизме правового регулирования : монография. – М.: Юристъ, 2007. – 188 с.
36. Малеин Н. С. Охраняемый законом інтерес / Н. С. Малеин // Советское государство и право. – 1980. – № 1. – С. 27–34.
37. Проект нового Кримінального процесуального кодексу України, розроблений Робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, створеною відповідно до Указу Президента України від 17 серпня 2010 року № 820/2010 (з порівняльними таблицями) // Закон і бізнес. – 2011. – 416 с.
38. Божьев В. П. Уголовно-процессуальные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1975. – 176 с.
39. Тростановский Ж. С. Категории права, обязанности, ответственности и их взаимосвязь / Ж. С. Тростановский // Практична філософія та правовий порядок. – Х., 2001. – С. 300–303.
40. Григораш О. І. Суб’єктивні права й обвязки — елементи адміністративно-правового статусу особи / О. І. Григораш // Наук. вісн. — Чернівці, 2005. – Вип. 273: Правознавство. – С. 67–71.
41. Сирота Д. І. Кореспондуючі права і обов’язки громадянина та працівника міліції: поняття й види / Д. І. Сирота // Вісник. – Х., 2007. – Вип. 37. – С. 229–236.
42. Карташев В. Н. Юридические обязанности субъекта профессиональной деятельности / В.Н. Карташев // Вопросы теории юридической обязанности. – Воронеж : изд-во Воронеж. ун-та, 1988. – С. 3–7.
43. Благодир А. Юридична відповідальність і заходи захисту правопорядку в кримінальному процесі / А. Благодир // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 12. – С. 162–165.
44. Когунь А. М. Юридична відповідальність як засіб забезпечення правового статусу утримуваних осіб в ІТТ ОВС / А.М. Когунь // Митна справа. – 2010. – № 6, ч. 2. – С. 478–482.
45. Головченко В. Юридична відповідальність: позитивний і ретроспективний аспекти / В. Головченко // Юридична Україна. – 2004. – № 7. – С. 4–7.
46. Аземша І. Б. Юридична відповідальність: сучасні погляди, дискусії та концепції / І.Б. Аземша // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 2. – С. 57–61.
47. Гаврилюк Л. В. Відповідальність слідчого: кримінально-процесуальні засади : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Л. В. Гаврилюк; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2009. – 18 с.
48. Бєлая Л. В. Удосконалення інституту юридичної відповідальності як фактор формування демократичної, соціальної, правової держави : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Л. В. Бєлая; Ін-т законодавства Верх. Ради України. – К., 2009. – 20 с.
49. Кудрявцев В. Н. Закон, поступок, ответственность. – М.: Наука, 1986. – 448 с.
50. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
51. Чабанюк В. Д. Кримінально-процесуальні правопорушення в досудовому провадженні та відповідальність за їх вчинення : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. Д. Чабанюк; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2009. – 18 с.
52. Ольков С. Г. Юридический аналіз (исследовательская юриспруденция). – Т. 1. – Тюмень : ТюмГНГУ, 2003. – 195 с.
53. Баулін О. В. До розбудови системи спеціальних гарантій процесуальної незалежності слідчого / О. В. Баулін // Держава і право. – К., 1997. – Вип. 1. – С. 69–72.
54. Тертишник В. М. Гарантії прав і свобод людини та забезпечення встановлення істини в кримінальному процесі України : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / В. М. Тертишник; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. – Д., 2009. – 40 с.
55. Магновський І. Й. Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві України (теоретико-правовий аспект) : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.01 / І. Й. Магновський / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2003. – 20 с.
56. Білозьоров Є. В. Правові гарантії прав і свобод людини та громадянина у сфері діяльності міліції : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Є. В. Білозьоров; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2008. – 16 с.
57. Аленін Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному процесі / Ю. Аленін // Право України. – 2003. – № 4. – С. 30–32.
58. Бедрій Р. Б. Громадянство України: конституційно-правові основи : автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.02 / Р. Б. Щедрій; Нац. акад. справ України. – К., 2005. – 16 с.
59. Пасічник А. Щодо поняття правоздатності суб’єкта права / А. Пасічник // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 11. – С.28–31.
60. Головченко В. Теоретико-прикладні аспекти правоздатності та суб’єктивних прав особи / В. Головченко, О. Головченко // Право України. – 2009. – № 5. – С. 82–87.
61. Самолюк В. Обсяг дієздатності особи та її законне представництво у кримінальному процесі / В. Самолюк // Вісник. – Л., 2002. – Вип. 38. – С. 530–537.
62. Шишка Р. Б. Підходи до змісту цивільної дієздатності юридичної особи / Р. Б. Шишка // Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Х., 2007. – С. 30–33.
63. Санжарук Т. Правосуб’єктність та її елементи як властивості суб’єктів права / Т. Санжарук // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів, 2004. – С. 35–37.
64. Окунєв І. С. Проблема правосуб’єктності як складова правового статусу суб’єкта права / І. С. Окунєв // Держава і право. – К., 2007. – Вип. 37: Юридичні і політичні науки. – С.58–65.
65. Полосков П. В. Правоспособность и дееспособность в советском уголовном процессе / П. В. Полосков : дис. … канд.. юрид. наук : 12.00.09. – М., 1985. – 216 с.
66. Москалькова Т. Н. Нравственные основы уголовного процесса / Т. Н. Москалькова : дисс. д-ра юрид. наук : 12.00.09. – М., 1997. – 464 с.
67. Погорецький М. Про поняття кримінально-процесуальних правовідносин / М. Погорецький // Академія правових наук України. Вісник. – Х., 1999. – № 2 (17). – С. 142–147.
68. Назаренко Р. І. Про поняття кримінально-процесуальних правовідносин / Р. І. Назаренко // Держава і право. – К., 2000. – Вип.5: Юридичні і політичні науки. – С. 344–353.
69. Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
70. Нескороджена Л. Л. Забезпечення процесуальних прав і законних інтересів позивача та відповідача у кримінальному судочинстві України / Л. Л. Нескороджена : дис... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 229 с.
71. Куцова Э. Ф. Об обязанностях обвиняемого / Э. Ф. Куцова // Гарантии прав личности в социалистическом уголовном праве и процессе. – Ярославль, 1979. – Вып. 4. – С. 36-37.
72. Іваненко О. Процесуальна відповідальність як окремий і самостійний вид юридичної відповідальності / О. Іваненко // Право України. – 2006. – № 3. – С. 32–35.
73. Гаврилюк Л. Кримінально-процесуальна норма як підстава кримінально-процесуальної відповідальності / Л. Гаврилюк // Юридична Україна. – 2008. – № 1. – С.53–56.
74. Федорчук Н. Б. Захист прав та законних інтересів потерпілого від злочину в кримінальному судочинстві англо-американської системи права / Н. Б. Федорчук : автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.09 / Акад. адвокатури України. – К., 2007. – 20 с.
75. Шморгун Т. Потерпілий як учасник кримінального процесу / Т. Шморгун // Юридична Україна. – 2005. – № 6. – С. 63–66.
76. Лютий В. В. Розвиток законодавства щодо потерпілих від злочинів як умова захисту майнових прав людини / В. В. Лютий // Адвокат. – 2009. – № 9. – С. 28–32.
77. Кучинська О. П. Проблеми захисту прав потерпілих в кримінальному процесі України / О. П. Кучинська // Адвокат. – 2009. – № 5. – С. 10–12.
78. Печина Н. А. Об уголовно-процессуальной и гражданско-процессуальной ответственности / Н. А. Печина, П. С. Єлькинд // Советское государство и право. – 1973. – № 9. – С. 39–40.
79. Масленникова Л. Н. Публичное и диспозитивное начало в уголовном судопроизвосдтве России / Л. Н. Масленникова : дис. д-ра юрид. наук : 12.00.09. – М., 2000. – 555 с.
80. Шпотаківська О. В. Суспільні та особисті інтереси у кримінальному судочинстві / О. В. Шпотаківська : автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.09 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 16 с.
81. Кримінально-процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар : станом на 1 берез. 2008 р. / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. – К. : Юрисконсульт : КНТ, 2008. – 896 с.
82. Родіонова І. В. Місце і роль правових заборон у системі правових обмежень / І. В. Родіонова // Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти. – Чернівці, 2005. – С. 331–336.
83. Корсун В. Судовий контроль у досудових стадіях кримінального процесу / В. Корсун // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 10. – С. 193–195.
84. Шавкун М. Г. Процесуальний контроль органів судової влади на досудових стадіях кримінального процесу : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / М. Г. Шавкун; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2010. – 20 с.
85. Кондратьєв О. В. Організаційно-правові проблеми судового контролю : автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.10 / О. В. Кондратьєв / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2005. – 19 с.
86. Чорнобук В. І. Законність та обґрунтованість процесуальних рішень судді в порядку судового контролю у досудових стадіях кримінального процесу : автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. І. Чорнобук; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2007. – 19 с.
87. Хотинська-Нор О. З. Судовий контроль як правова форма діяльності судової влади / О. З. Хотинська-Нор // Вісник Академії адвокатури України. – 2008. – № 2 (12). – С. 138–143.
88. Герасименко С. Г. Судовий контроль під час провадження досудового слідства: теоретичні та практичні проблеми / С. Г. Герасименко // Держава та регіони. Серія: Право. – 2010. – № 3. – С. 132–135.
89. Кутоманов Д. Є. Судовий контроль – гарантія забезпечення конституційних прав громадян на досудовому слідстві / Д. Є. Кутоманов // Проблеми законності. – Х., 2008. – Вип. 98. – С. 153–158.
90. Кондратьєв О. В. Завдання та форми судового контролю / О. В. Кондратьєв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк, 2003. – № 3. – С. 189–193.
91. Корсун В. Я. Види судового контролю у досудових стадіях кримінального процесу / В. Я. Корсун // Актуальні проблеми зміцнення державності і національної єдності України. – К., 2010. – С. 19–21.
92. Химичева О. В. Концептуальные основы процесуального контроля и надзора на досудебьных стадиях уголовного судопроизводства : 12.00.09 / О. В. Химичева : дис.. д-ра юрид. наук. – М., 2004. – 402 с.
93. Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 1-29/2011 (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) // Офіційний вісник України. – 2011. – № 101. – Ст. 3724.
94. Дьомін Ю. М. Прокурорський нагляд в Україні : [навч. посіб.] / Ю. М. Дьомін; М-во освіти і науки України. – К. : Прецедент, 2009. – 164 с.
95. Клочков В. Г. Проблеми прокурорського нагляду за додержанням конституційних прав і свобод людини / В. Г. Клочков. – К. : Логос Україна, 2011. – 316 с.
96. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
97. Фаринник В. І. Здійснення начальником Головного слідчого управління МВС України процесуального контролю за розслідуванням злочинів : дис. ...канд.юрид. наук : 12.00.09 // МВС України, НАВС. – Київ, 2012. – 242 с.
98. Асриев Б. В. Начальник следственного отдела в советском уголовном процессе : дис.. канд. юрид. наук : 12.00.09 / Б. В. Асриев. – М, 1973. – 194 с.
99. Капліна О. Удосконалення процесуального статусу потерпілого в кримінальному судочинстві України / О. Капліна, О. Шило // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 4 (34). – С. 43–47.
100. Шаповалова Л. І. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуальної діяльності в досудових стадіях кримінального процесу : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.09 / Л. І. Шаповалова ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2001. – 18 с.
101. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи : постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – Х. : СКІФ, 2009. – 408 с.
102. Процько Г. І. Процесуальний порядок визнання особи потерпілою на досудових стадіях кримінального процесу / Г. І. Процько // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2011. – № 3 (76). – С. 216–222.
103. Савицкий В. М. Потерпевший в советском уголовном процессе / В. М. Савицкий, И. И. Потеружа. – Москва: Госюриздат, 1963. – 171 с.
104. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів : постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року № 13 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – Х. : СКІФ, 2009. – 533 с.
105. Кокорев Л. Д. Некоторые вопросы виктимологии, ее влияние на признание лица потерпевшим и его участие в расследовании и профилактике пре ступлений / Л. Д. Кокорев // Виктимология и профилактика правонарушений. – Иркутск, 1979. – С. 57–59.
106. Ковалик І. М. Віктимна поведінка потерпілих: поняття та характеристика / І.М. Ковалик // Митна справа. – 2011. – № 4, ч. 2. – С. 241–244.
107. Потерпілий від злочину : (міждисциплінарне правове дослідження) / [Ю.В.Баулін та ін.] ; за заг. ред. Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова ; Ін-т вивч. пробл. злочинності АПН України. – Х. : Кроссроуд, 2008. – 363 с.
108. Буртовий М. О. Аналіз кримінально-процесуальних підстав визнання особи потерпілим / М. О. Буртовий // Юридична психологія та педагогіка. – 2009. – № 1. – С. 165–169.
109. Панченко П. Н. Проблемы правовой защиты интересов граждан с правомерной линией поведения / П. Н. Панченко // Конституция России и права человека. – Н.Новгород, 1998. – С. 204–206.
110. Лепісевич О. Проблеми реалізації та захисту прав потерпілих від злочину / О. Лепісевич // Вісник прокуратури. – 2008. – № 5. – С. 102–109.
111. Остапенко С. І. Кримінально-процесуальні гарантії права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої злочином : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / С. І. Остапенко; Акад. упр. М-ва внутр. справ. – К., 2010. – 19 с.
112. Плачков Д. Ф. Відшкодування шкоди фізичній особі, що потерпіла від злочину, за цивільним законодавством : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Д. Ф. Плачков; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2008. – 19 с.
113. Назарук О. Прокурорський нагляд за дотриманням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином / О. Назарук // Вісник прокуратури. – 2010. – № 3. – С. 19–26.
114. Вавилова Л. В. Организационно-правовые проблемы защиты жертв преступлений (по материалам зарубежной практики) / Л. В. Вавилова : автореф. дис.. канд. юрид. наук. – М., 1995. – 22 с.
115. Логінова Н. Диспозитивний метод правового регулювання у кримінальному судочинстві / Н. Логінова // Право України. – 2005. – № 6. – С. 98–100.
116. Парасочкіна К. В. Реалізація принципів змагальності та диспозитивності на стадії досудового слідства / К. В. Парасочкіна // Право і суспільство. – 2008. – № 5. – С. 106–110.
117. Герасимчук О. Структура принципу диспозитивності у кримінальному процесі / О. Герасимчук // Право України. – 2007. – № 3. – С. 128–131.
118. Герасимчук О. П. Диспозитивні засади участі потерпілого у слідчих діях на досудовому розслідуванні / О. П. Герасимчук // Часопис академії адвокатури України. – 2011. – № 10. – С. 3–8.
119. Зажицкий В. И. О направлениях совершенство¬вания уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации / В. И. Зажицкий // Государство и право. – 2004. – № 4. – С. 28–35.
120. Прилуцький П. Роль і місце учасників кримі¬нального судочинства при встановленні істини у спра¬ві / П. Прилуцький // Право України. – 2003. – № 10. – С. 36–40.
121. Джига М. Права та суть потерпілого в систе¬мі учасників кримінального процесу / М. Джига, О. Михайленко // Вісник прокуратури. – 2006. – № 4. – С. 63–68.
122. Гошовський М. І. Потерпілий у кримінальному судочинстві України / М. І. Гошовський, О. П. Кучин¬ська. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 189 с.
123. Доронін І. М. Форми реалізації права учасни¬ків процесу подавати докази у кримінальному судо¬чинстві / І. М. Доронін // Адвокат. – 2003. – № 4. – С. 15– 17.
124. Шейфер С. А. Доказательства и доказывание по уголовным делам: проблемы теории и правового регулирования / С. А. Шейфер. – М.: Норма, 2009. – 240 с.
125. Кокорев Л. Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе. – Во¬ронеж : Издательство Воронежского университета, 1964. – 139 с.
126. Владыкин Б. Е. Уголовно-процессуальные механизмы защиты конституционных прав и свобод человека и гражданина по российскому законодательству : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Б. Е. Владыкин, Ижевск, 2001. – 306 с.
127. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса: Т. 1-2. – Т. 1: Основные положения науки советского уголовного процесса. – М.: Наука, 1968. – 470 с.
128. Мазалов А. Г. Гражданский иск в уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1977. – 176 с.
129. Лапкін А. Забезпечення прав і законних інтересів цивільного позивача у кримінальному процесі України /А. Лапкін // Юридичний радник. – 2009. – № 4. – С. 91–96.
130. Элькинд П. С. Сущность советского уголовно-процессуального права. – Ленинград : изд-во ЛГУ, 1963. – 172 с.
131. Процько Г. І. Забезпечення прав і законних інтересів цивільного позивача та цивільного відповідача органами досудового слідства / Г. І. Процько // Митна справа. – 2011. – № 1 (73), частина 2. – С. 375–380.
132. Процько Г. І. Цивільній позивач у кримінальному процесі / Г. І. Процько // Сучасні тенденції розвитку науки: новий погляд : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Горлівка, 20 жовтня 2010 року). – Горлівка, 2010. – С. 97–99.
133. Бацко И. Н. О правосубъектности участников уголовно-процессуальных правоотношений / И. Н. Бацко // Право і суспільство. – 2007. – № 2. – С. 54–60.
134. Чельцов М. А. Советский уголовный процесс. – Москва: Госюриздат, 1951. – 510 с.
135. Гуреев П. П. Гражданский иск в советском уголовном процессе. – Москва: Госюриздат, 1961. – 95 с.
136. Гершман И. М. Некоторые процессуальные вопросы гражданского иска в уголовном деле // Советское государство и право. – 1958. – № 1. – С. 120–123.
137. Архівна кримінальна справа № 11-2187/2010 // Архів Деснянського районного суду м. Києва.
138. Трофімов С. Визначення поняття «підозрюваний» та його статусу у кримінальному процесі України: окремі аспекти / С. Трофімов // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 4. – С. 95– 99.
139. Тимошенко Ю. П. Правове становище підозрюваного у кримінальному процесі України / Ю. П. Тимошенко // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2008. – № 2. – С. 25–33.
140. Бекешко С. П. Подозреваемый в советском уголовном процессе / С. П. Бекешко, Е. А. Матвиенко – Минск : Вышейш. школа, 1969. – 128 c.
141. Зайцев О. А. Подозреваемый в уголовном процессе / О. А. Зайцев, П. А. Смирнов – М. : Экзамен, 2005. – 319 с.
142. Давыдов П.М. Применение мер процессуального принуждения по Основам уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик / П. М. Давыдов, П. П. Якимов : [учебное и практическое пособие]. – Свердловск, 1961. – 118 с.
143. Карнеева Л. М. Подозреваемый в советском уголовном процессе / Л. М. Карнеева // Социалистическая законность. – 1954. – № 4. – С. 18–21.
144. Куцова Э. Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе (предмет, цель, содержание). – М.: Юрид. лит., 1973. – 199 с.
145. Шемуков М. П. Подозреваемый по уголовно-процессуальному законодательству Латвийской ССР / М. П. Шемуков // Правоведение. – 1972. – № 3. —-С. 64– 67.
146. Чувилёв А. А. Институт подозреваемого в советском уголовном процессе / А.А. Чувилев: автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1968. – 15 с.
147. Белькова О. В. До питання про визначення правового статусу особи, відносно якої є дані про її причетність до вчинення злочину / О. В. Белькова // Право і безпека. – 2004. – № 3’1. – С. 39–44.
148. Елимисов Г. Б. Юридическая защита прав и законных интересов личности в уголовном процессе / Г. Б. Елимисов. – Алма-Ата : Казахстан, 1979. – 55 с.
149. Кудин Ф. М. Подозрение как условие применения мер процессуального принуждения / Ф. М. Кудин // Уголовно-процессуальное принуждение и ответственность, их место в решении задач предварительного расследования. – Волгоград, 1987. – С. 39–45.
150. Пономаренко А. Гарантії прав і законних інтересів підозрюваного та обвинуваченого, яких ізольовано на стадії досудового розслідування / А. Пономаренко // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 8. – С. 178–181.
151. Рожнова В. В. Застосування заходів процесуального примусу, пов’язаних з ізоляцією особи / В. В. Рожнова : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 // НАВСУ. – Київ, 2002. – 215 с.
152. Кузьмічов Я. В. Затримання підозрюваного у вчиненні злочину в аспекті забезпечення прав і свобод людини /Я. В. Кузьмічов // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2007. – № 2. – С. 135–144.
153. Чернова А. К. Затримання особи, підозрюваної в скоєнні злочину : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / А. К. Чернова; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2009. – 20 с.
154. Дубинский А. Я. Нужен единый следственный аппарат (о концепции организации предварительного расследования) / А. Я. Дубинский // Именем закона. – 1992. – № 23.
155. Алексеев Н. С. Очерк развития науки советского уголовного процесса / Н. С. Алексеев, В. Г. Даев, Л. Д. Кокорев. – Воронеж: изд-во Воронеж. ун-та, 1980. – 251 с.
156. Давлетов А. Подозрение и подозреваемый в соверменном уголовном процессе России / А. Давлетов, И. Ретюнских // Уголовное право. – 2008. – № 6. – С. 40–46.
157. Франк Л. В. Задержание и арест подозреваемого в советском уголовном процессе. (Уголовно-процессуальное и криминалистическое исследование). – Душанбе, 1963. – 234 с.
158. Мельников В. Ю. Обеспечение прав личности в ходе расследования пре ступлений : монографія. – Ростов-на-Дону, 2011. – 288 с.
159. Карнеева Л. М. Привлечение в качетсве обвиняемого : [методическое пособие]. – М.: Госюриздат, 1962. – 93 с.
160. Ларин А.М. От следственной версти к истине. – М.: Юрид. лит., 1976. – 199 с.
161. Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства : постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – Х. : СКІФ, 2009. – 533 с.
162. Дроздов О. Право підозрюваного на захист при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. – [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://yurincom.com/ua/legal_bulletin_of_Ukraine/publications/.
163. Процько Г. І. Правовий статус обвинуваченого на досудовому слідстві / Г. І. Процько // Науковий вісник. Наука і правоохорона. – 2011. – № 3 (13), частина II. – С. 64–68.
164. Бунтовська О. А. Правова регламентація презумпції невинуватості: національний та світовий досвід / О. А. Бунтовська // Митна справа. – 2011. – № 5, ч. 2. – С. 131–135.
165. Калачова О. М. Роль презумпції невинуватості у захисті прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у досудовому провадженні / О. М. Калачова // Право і суспільство. – 2007. – № 2. – С. 49–53.
166. Юдківська Г. А. Затримання особи та взяття під варту у світлі вимог презумпції невинуватості / Г. А. Юдківська // Адвокат. – 2008. – № 3. – С. 12–21.
167. Юдківська А. Ю. Конфлікт між презумпцією невинуватості та свободою слова при висвітленні ЗМІ кримінальних процесів: точка зору Європейського суду з прав людини // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 1. – С. 40–44.
168. Нор В. Т. Презумпція невинуватості як конституційна засада кримінального судочинства та її застосування в практиці Європейського Суду з прав людини / В. Т. Нор // Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». – 2011. – № 1. – С. 1–24.
169. Шевченко Т. Презумпція невинуватості та право на справедливий судовий розгляд / Т Шевченко // Юридичний журнал. – 2009. – № 10. – С. 26–29.
170. Барчук Г. І. Презумпція невинуватості як один із принципів кримінального процесу / Г. І. Барчук, П. Ю. Чеханюк // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2010. – № 4. – С. 54–62.
171. Губська О. Проблеми визнання вини у кримінальному процесі та принцип презумпції невинуватості / О. Губська // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 3. – С. 144–146.
172. Лисогор В. Презумція невинуватості – основний принцип кримінального процесу в правовій державі / В. Лисогор, Н. Махначова // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 1. – С. 145–153.
173. Гуліна С. Проблеми реалізації принципу презумпції невинуватості в кримінальному процесі / С. Гуліна // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 1. – С. 119–122.
174. Гриненко А. В. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе / А. В. Гриненко, Г. К. Кожевников, С. Ф. Шумилин. – Х. : Консум, 1997. – 95 с.
175. Кухта А. А. Доказывание истины в уголовном процессе : [монография]. – Н. Новгород : Нижегородская академия МВД России, 2009. – 569 с.
176. Нор В. Тлумачення сумнівів на користь підсудного під час постановлення вироку / В. Нор, Б. Яворський // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. – Вип. 51.
177. Борзих Н. В. Діяльність захисника щодо забезпечення прав і свобод підозрюваного та обвинуваченого в кримінальному процесі України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Н. В. Борзих; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. – Д., 2010. – 20 с.
178. Черняк Н. П. Забезпечення права обвинуваченого на захист у системі кримінального судочинства : автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.09 / Н. П. Черняк; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 16 с.
179. Трагнюк Р. Р. Прокурорський нагляд за додержанням законів, що забезпечують права обвинуваченого : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.10 / Р. Р. Трагнюк; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 19 с.
180. Льовкін В. Л. Показання обвинуваченого в кримінальному процесі України : автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. Л. Льовкін; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2007. – 18 с.
181. Батюк О. В. Правовий статус обвинуваченого на досудовому слідстві : автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.09 / О. В. Батюк; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2007. – 16 с.
182. Рахунов Р. Д. Признание обвиняемым своей вины. – М., 1975. – 165 с.
183. Новиков С. А. Показания обвиняемого в современном уголовном процессе России. – СПб. : Издательский Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Изд-во юрид. ф-та С.-Петер. гос. ун-та, 2004. – 240 с.
184. Перлов И. Д. Судебное следствие в советском уголовном процессе. – М. : Госюриздат, 1955. – 248 с.
185. Строгович М. С. Уголовный процесс : учебник. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1946. – 511 с.
186. Мотовиловкер Я. О. Показания и объяснения обвиняемого как средство защиты в советском уголовном процессе. – М. : Госюриздат, 1956. – 179 с.
187. Якуб М. Л. Показания обвиняемого как источник доказательств в советском уголовном процессе. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1963. – 80 с.
188. Коваленко Є. Г. Наукові засади кримінально-процесуального доказування : [монографія]. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 444 с.
189. Радянський кримінальний процес / за заг. ред. проф. А. Л. Ривліна. – К., 1971. – 346 с.
190. Уголовно-процессуальное право Российской Федерации : [учебник] / отв. ред. П. А. Лупинская. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма: Инфа-М, 2010. – 1088 с.
191. Ляш А. О. Докази і доказування у кримінальному судочинстві / А. О. Ляш, С. М. Стахівський; за заг. ред. Ю. М. Грошевого. – К. : Університет «Україна», 2006. – 185 с.
192. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / под ред. А. Д. Бойкова, И. И. Карпеца. – М. : Изд-во «Юридическая литература», 1989. – 640 с.
193. Панов М. Проблеми формування понятійного апарату юридичної науки: методологічні аспекти / М. Панов // Вісник Акад. правових наук України. – 2003. – № 2/3. – С. 54–67.
194. Каминская В. И. Показания обвиняемого в советском уголовном процессе. – М. : Изд-во АН СССР, 1960. – 182 с.
195. Ніколаєв О. О. Проблеми забезпечення процесуальних прав та законних інтересів обвинуваченого на досудовому слідстві : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.09 / О. О. Ніколаєв; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2001. – 19 с.
196. Рогатюк І. Обвинувачення та принцип презумпції невинуватості при провадженні досудового слідства / І. Рогатюк // Право України. – 2001. – № 10. – С. 44–45.
197. Костюченко О. Ю. Питання вдосконалення законодавства, що забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому та виправданому право на захист / О. Ю. Костюченко // Адвокат. – 2002. – № 4 –5. – С. 34–37.
198