ПРИКМЕТНИКИ СМАКУ У ТВОРАХ ПЛАВТА, ГОРАЦІЯ ТА ПЕТРОНІЯ (ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ТИМЕЙЧУК Надія Орестівна
УДК 811.124’06’36

ПРИКМЕТНИКИ СМАКУ У ТВОРАХ ПЛАВТА, ГОРАЦІЯ ТА ПЕТРОНІЯ
(ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ)

10.02.14. класичні мови, окремі індоєвропейські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент Оліщук Р.Л.

Львів-2007

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГУСТАТИВНИХ
ПРИКМЕТНИКІВ 17
РОЗДІЛ 2
СИНЕСТЕЗІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ СЕМАНТИКИ ГУСТАТИВНИХ І НЕГУСТАТИВНИХ ЛЕКСЕМ
2.1. Історія дослідження явища синестезії 49
2.2. Вживання прикметників смаку для опису продуктів харчування 72
2.3. Розвиток густативних значень у негустативних лексемах 80
2.4. Ойнографічна лексика як частина лексико-семантичної групи смаку 89
2.5. Розвиток негустативних значень у номінаціях смаку 125
РОЗДІЛ 3
КОНТЕКСТУАЛЬНА ДИСТРИБУЦІЯ ГУСТАТИВНИХ ЛЕКСЕМ У ПОЄДНАННІ З ІМЕННИКАМИ РІЗНИХ ТЕМАТИЧНИХ ГРУП
3.1. Прикметники смаку у поєднанні з назвами продуктів харчування, вина, рослин та їх частин 135
3.1.1. Поєднання густативних прикметників з номінаціями на позначення страв та продуктів харчування 135
3.1.2. Поєднання густативних лексем з назвами рослин та їх частин 148
3.1.3. Поєднання прикметників смаку з номінаціями на позначення вина 151
3.1.4. Поєднання густативних лексем з іменниками інших тематичних груп 152
РОЗДІЛ 4
ОСОБЛИВОСТІ ІЄРАРХІЧНОЇ СТРУКТУРИ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОЇ ГРУПИ ПРИКМЕТНИКІВ СМАКУ 155
ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 181

ВСТУП

Питання смаку у всьому різномаїтті його аспектів цікавило людей з найдавніших часів і не втратило своєї актуальності дотепер.
Зацікавленість античності у смаку як джерелі чуттєвої насолоди є очевидною з огляду не лише на численні археологічні знахідки, тим чи іншим чином пов’язані з приготуванням їжі (посуд і залишки страв, мозаїки, настінні малюнки, що зображають як процеси приготування, так і споживання їжі), а й на численні літературні твори, що описують процес вирощення чи вигодовування компонентів” страв численні агрономічні трактати (Пліній Старший, Катон, Магон, Варрон, Колумелла, Паладій, Юлій Гігін, Юлій Аттік, Юлій Грецина) та античні медичні твори, в яких харчування розглядалося як засіб збереження чи відновлення здоров’я (Гален, Цельс, Орібасій). До наших часів навіть дійшла книга античних рецептів [373, 267].
Згадки про їжу та її смакові характеристики знаходимо у творах багатьох античних авторів (Енній, Плавт, Лукрецій, Катулл, Горацій, Вергілій, Овідій, Федр, Сенека, Лукіан, Петроній, Марціал, Ювенал та інші), адже споживання їжі було необхідною складовою щоденного життя античної людини у всіх його аспектах від побуту до релігійних обрядів.
Питання їжі та смакового відчуття в античності не залишилися поза увагою сучасних науковців. Дослідженнями античних страв займаються такі вчені, як А. Дозі та Ф. Шнелл [403; 404], Е. Сальца Пріна Рікотті [454]; А. Далбі [397; 398; 399], Д. та П.Брозвели [383], П.Фаас [407] та інші. Однак багатьох сучасних учених цікавить не власне смак чи рецептура античних страв, а вплив античної кухні на римську літературу, культуру та мистецтво. Серед них слід назвати таких учених, як Дж. Вілкінс [470], Ф.П. Бобер [380], К.Данбебін [406] та інші.
Окремі вчені навіть намагаються характеризувати певні античні літературні жанри через назви страв. Прикладом може служити праця Е.Говерс, у першому розділі якої [410] є такі підрозділи, як Варварський шпинат і римський бекон: комедії Плавта” (с. 50-108); Чорний пудинг: римська сатира” (с. 109-219); Часниковий запах: Горацій, Епод 3” (с. 280-310).
Однак не лише фізіологічний аспект смаку був предметом досліджень. В античності філософи (Платон, Арістотель) розглядали смак як з метою визначити фізіологічну основу смаку та визначити його місце серед інших органів чуття, так і з позиції трактування аналізованого поняття як психологічного феномену (естетичний смак).
Визначення естетичного смаку, концептів насолода”, міра”, оцінка” та низки інших термінів, пов’язаних зі смаком в його філософському значенні, намагалися сформулювати представники різноманітних філософських шкіл (Т.Гоббс, Дж.Локк, Д.Юм, Б.Спіноза, Е.Кант, Дж.Мур, Г.Сіджвік, Ч.Стівенсон, Дж.Остін), однак єдиної дефініції смаку як психологічного феномену досі не знайдено. На сучасному етапі фізіологічний базис смакового відчуття досліджують фізіологи, а філософи залишили за собою право сперечатися щодо естетичного аспекту смаку.
Смак як предмет досліджень становить значний інтерес, однак чимало науковців цікавило вивчення та опис смаку як складової сенсорної системи. Ще античних авторів цікавило питання взаємодії різних видів відчуттів (синестезії), однак предметом досліджень сучасних учених (психологів С.Л. Рубінштейна, Б. М. Величковського, С.В. Кравкова, фізіологів C. Роуза, А.А.Волохова та лінгвістів Н.Д.Арутюнової, А.А. Леонтьєва, Дж. Вільямса, С.Ульмана) цей феномен став лише у двадцятому столітті. Зокрема, Дж. Вільямс та С. Ульман на матеріалі англійської мови створили теорію синестетичних переходів.
Особливості синестезії як мовної універсалії визначили Дж. Вільямс, C.Ульман; Т.Р. Степанян, Т.В. Майданова, А.А.Капанова, Дж. Вільямс, С.Ульман виокремили певні моделі синестетичних переносів і типів синестетичних словосполучень; С. Ульман описав загальні тенденції синестетичних переносів.
В аспекті компаративного дослідження явище синестезії привернуло увагу таких лінгвістів, як О.І. Кундик та А.В. Куценко (порівняння явища синестезії на матеріалі російської та англійської мов), Г.А. Шидо (компаративний аналіз синестетичних лексем у російській та німецькій мовах), Н.Н. Вайсман (аналіз явища синестезії на матеріалі російської та французької мов).
Прикметники смаку належать до сенсорних прикметників, які у різних аспектах вивчалися багатьма науковцями (Н.Д.Арутюнова, Е.М.Вольф, О.В.Афанасьєва, З.А.Харитончик, А.Н.Шрамм, Л.Д.Тарасова, В.В.Попова, О.В.Бублик, Т.І.Шхвацабая, І.П.Устинова та інші).
Предметом окремих досліджень були як сенсорні ад’єктиви загалом (О.А.Вербицька, Е.О. Казей, І.Г.Рузін), так і окремі сенсорні прикметники:
ад’єктиви на позначення тактильного відчуття В.В.Попова, Л.Д.Тарасова, Л.П.Кудреватих;
візуальні ад’єктиви О.В. Бублик, Т.І. Шхвацабая, І.П.Устинова, Е.В.Коміна, І.О.Голубовська;
параметричні прикметники як частина візуальної лексико-семантичної групи (ЛСГ) Г.В.АксеноваПєшковська, О.В.Бублик, О.К.Денисова, В.В.Левицький, М.Д.Резвецова.
Сенсорна лексика здавна викликала інтерес у багатьох лінгвістів, однак густативні прикметники були предметом зацікавлення лише декількох філологів:
україністів (М.П. Білоус ономасіологічний аспект; І.В.Гайдаєнко етимологічні, функціональні особливості; А.В.Висоцький густативні прикметники-композити);
русистів (Г.А. Моран Лойола лексико-семантичне поле смаку в російській мові);
компаративістів (А.В. Куценко лексична поєднуваність прикметників смаку в англійській та російській мовах);
грецистів (Н.К. Малінаускене позначення смаку в поемах Гомера).
Прикметники, що відображають концепт смаку, не були предметом окремого дослідження на матеріалі латинської мови, за винятком вивчення вторинних значень первісно смакових лексем dulcis та suavis на матеріалі творів Цицерона (Н.А.Федоров).
Хоча смак віддавна перебував у сфері наукових зацікавлень учених багатьох галузей науки, однак згадане явище, зокрема, його лінгвістична дескрипція за допомогою прикметників, не стало предметом комплексного дослідження з урахуванням його фізіопсихологічного базису та синестетичних дериваційних процесів лексем, що його описують. Отже, ВИБІР ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ зумовлений прагненням вивчення ад’єктивної густативної лексики з позиції її лексико-семантичних особливостей у творах Плавта, Горація та Петронія.
На сучасному етапі латинська мова стає невід’ємною частиною всебічної підготовки молодих спеціалістів у вищій школі. Переклад латинських текстів починає виходити за межі зацікавлень лише філологів-класиків, цитати відомих латинських авторів в оригіналі і перекладах широко використовуються в навчальному процесі, зростає зацікавлення загалу до античної літературної спадщини.
Усе зазначене вказує на АКТУАЛЬНІСТЬ проведеного дослідження, зумовлену відсутністю в латинському мовознавстві праць, присвячених розгляду прикметників смаку, яка полягає у розробці нової моделі аналізу лексико-семантичної групи (ЛСГ) як складової лексичної системи з урахуванням новітніх досліджень не лише з галузі лінгвістики, а й з суміжних наук, що відкриває перспективи для використання отриманих результатів у працях не лише з лінгвістики (лексичної семантики загалом та сенсорної лексики зокрема), а й інших сфер науки (філософії, психології, фізіології, культурології, античної літератури).
МЕТОЮ дослідження є виявлення лексико-семантичних особливостей прикметників, які входять до складу ЛСГ смаку, визначення меж ЛСГ та її взаємозв’язків з іншими складовими лексичної системи на основі контекстуальної дистрибуції її членів у творах Плавта, Горація та Петронія.
Відповідно до мети роботи визначено ЗАВДАННЯ:
визначити корпус прикметників смаку в творах Плавта, Горація та Петронія;
розглянути історію дослідження явища синестезії з позиції фізіології, психології та лінгвістики;
виявити джерела поповнення складу ЛСГ смаку, її зв’язки з іншими складовими лексичної системи латинської мови та проаналізувати розвиток негустативних значень первісно смакових термінів;
з урахуванням психофізіологічної основи смакового відчуття сформулювати критерії лексичної синонімії густативних номінацій та сформувати на їх базі схему досліджень прикметників смаку;
провести аналіз лексико-семантичних особливостей густативних прикметників на основі їх контекстуальної дистрибуції (у поєднанні з іменниками різних тематичних груп);
узагальнити особливості ієрархічної структури ЛСГ смаку.
ОБ’ЄКТОМ дослідження є густативні прикметники як члени ЛСГ смаку, виявлені в творах Плавта, Горація та Петронія.
ПРЕДМЕТОМ дослідження є особливості лексичної семантики та ієрархічної структури густативних прикметників на основі їх контекстуальної дистрибуції в творах Плавта, Горація та Петронія.
МАТЕРІАЛОМ дослідження послужили оригінальні тексти творів Плавта, Горація та Петронія (результатом наскрізної вибірки з яких є 1003 приклади вживання), інтернет-проекти Персей” (www.perseus.tufts.edu), Textkit (www.textkit.com) та Латинська бібліотека” (www.thelatinlibrary.com), а також комп’ютерна програма оброблення текстів античних авторів Musaios (доступна завдяки фундації Оsrodek badan nad tradycja antyczna (OBTA), Варшава).
Якнайповніше розкриття обраної теми та досягнення мети дослідження шляхом розв’язання окреслених завдань стало можливим лише завдяки комплексному використанню МЕТОДІВ дослідження. Однак, слід врахувати, що досліджуючи семантику давніх мов, мовознавець стикається з певними проблемами:
1) квантитативна обмеженість досліджуваного матеріалу, який зберігся до наших днів, що ускладнює аналіз усіх випадків використання лексем, які досліджуються, з урахуванням особливостей їх семантики;
2) відмінності у сприйнятті сучасного та античного індивідів, які спричиняють можливість накладання” на семантику давньої лексеми певних сучасних уявлень дослідника, і, як наслідок, викривлення її семантичного значення;
3) недоліки лексикографічних джерел античних і сучасних авторів, які констатують лише основні контексти вживання певної лексеми і не є достатніми для визначення усіх відтінків семантики номінацій. Тому досліджувати семантику давніх лексем слід не на основі лексикографічних джерел, а на матеріалі контекстуальних значень номінацій у творах певних авторів.
Перелічені проблеми слід враховувати при виборі методики досліджень семантики лексем у давніх мовах.
На нашу думку, доцільними для дослідження семантичних значень густативних лексем є такі методи:
1) метод контекстного аналізу, який дає змогу аналізувати значення лексем на декількох рівнях контексту:
а) системний контекст (лексико-граматична дистрибуція);
б) мовленнєвий контекст;
в) контекст на рівні твору (розкриття культурно-значеннєвих асоціацій лексеми);
г) екстралінгвальний (історико-культурний) контекст (екстралінгвальний аспект розвитку семантики лексем).
Метод контекстного аналізу дав змогу на основі аналізу значень лексем визначити межі ЛСГ смаку та виявити не лише синтагматичні (контекстуальні), а й вивести на їх основі парадигматичні (синонімічно-антонімічні) та епідигматичні (синестетичні значення) зв’язки ЛСГ смаку як частини лексичної системи мови;
2) дистрибутивний метод, який полягав в ідентифікації синтаксичного оточення лексем і виявленні типових моделей, в яких вони вживаються. Цей метод допоміг виявити типові моделі вживання густативних прикметників, зокрема, тематичні групи іменників, з якими вони поєднуються;
3) дескриптивний метод, який полягав у дескриптивній характеристиці досліджуваних лексем з метою детального розкриття особливостей їх семантики. Тлумачення та дескрипція певних лексем (наприклад, назв сортів вина) через розбіжності у тлумаченні їх семантики античним і сучасним читачем та необхідність урахування культурного контексту явищ, що описуються цими лексемами, є особливо важливими при дослідженні давніх мов;
4) індуктивний метод, який послужив для отримання узагальнених висновків на підставі окремих фактів. Цей метод дослідження дав змогу на основі випадків контекстуальної дистрибуції лексем визначити межі ЛСГ смаку та сформувати ієрархічну структуру густативної ЛСГ;
5) порівняльно-історичний метод, основою якого став аналіз даних різних історичних етапів розвитку мови з метою точнішого визначення лінгвістичних змін. Цей метод дав змогу на основі аналізу творів авторів трьох різних періодів розвитку латинської мови виявити подібні та відмінні ознаки структури ЛСГ на позначення смаку, відтвореної на матеріалі кожного з авторів.
Наукова НОВИЗНА дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше здійснено спробу аналізу відображення у мовній картині світу концепту смаку засобами ЛСГ густативних прикметників у латинській мові з висвітленням лексико-семантичних особливостей ад’єктивів і з урахуванням фізіопсихологічної основи смакового відчуття; виявлено зв’язки ЛСГ смаку з іншими структурними одиницями лексичної системи, враховуючи синестетичні дериваційні процеси семантики та структуризацію її членів у вигляді двох синонімічних рядів на основі позитивної / негативної характеристики лексемами густативної ознаки. Вперше на основі критерію оцінки було сформовано семантичну вертикаль ЛСГ смаку.
ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ представленої роботи полягає в тому, що результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у викладанні латинської мови, античної літератури та античної культури (при описі античного побуту), у спецкурсах, присвячених питанням лексичної семантики та перекладу, при написанні курсових та дипломних робіт, для підготовки навчальних посібників та словників до творів перелічених античних авторів, у спецкурсах з античної філософії (погляди античних авторів на сенсорну систему), психології та фізіології (явище синестезії), а також у курсі комп’ютерної лінгвістики (застосування комп’ютерних програм та інтернет-ресурсів у лінгвістичних дослідженнях).
ТЕОРЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є певним внеском у розробку актуальних проблем лексичної семантики та психолінгвістики. Результати дослідження дають змогу доповнити чинні теорії та праці про феномен синестезії, лексичну систему мови, взаємозв’язки між її структурними частинами (ЛСГ) з урахуванням психофізіологічного підґрунтя сенсорної лексики, ад’єктивної синонімії та мовного відображення явища синестезії, а також послужать основою для теоретичних висновків та узагальнень у галузі лексикології та лексикографії, сприятимуть комплексному вивченню лексичної системи латинської мови.
НА ЗАХИСТ ВИНОСЯТЬСЯ ТАКІ ПОЛОЖЕННЯ:
1. Поповнення ЛСГ прикметників смаку у творах Плавта Горація та Петронія відбувається за рахунок синестетичних переходів до їх складу густативних ЛСВ первісно несмакових лексем як з інших сенсорних груп (синестезія у вужчому значенні), так і з несенсорних сфер (феномен синестезії в його ширшому значенні).
2. Основою явища синестезії є оцінний компонент семантики власне густативних лексем, який виявляється вже на ранньому етапі розвитку латинської мови у творах Плавта, зростає у період золотої латини” у творах Горація та виходить на перший план на пізньому етапі розвитку латинської мови у творах Петронія.
3. Спільним для лексем, які описують власне густативні ознаки, та лексем, для яких значення смаку є вторинним, у творах Плавта, Горація та Петронія є їх оцінна (позитивна чи негативна) характеристика смакової ознаки, що дозволило досягти підвищення експресивності висловлювання. Таких позитивно та негативно забарвлених номінацій найбільше зафіксовано у творах Горація.
4. Оцінне значення лексем, якими автори описують об’єкти реального світу, базується на їх фізичних (об’єктивних) властивостях, але оцінюються вони за суб’єктивними критеріями кожного конкретного індивіда.
5. Густативне значення як первісно смакових, так і синестетичних первісно негустативних лексем можна розкрити лише в умовах їх контекстуальної дистрибуції. У поєднанні з іменниками негустативних груп прикметники смаку в творах Плавта, Горація та Петронія реалізують своє вторинне негустативне значення шляхом переходу до сфер аудіальних та оцінних понять.
6. У творах аналізованих авторів контекстуальна дистрибуція членів ЛСГ смаку з урахуванням оцінної основи явища синестезії дає змогу структурувати їх у вигляді двох рядів контекстуальних синонімів на основі критерію позитивна / негативна характеристика густативної ознаки”.
7. Поповнення складу ЛСГ смаку відбулося внаслідок синестезії, результатом чого стала зміна ієрархічної структури ЛСГ з дворівневої (власне густативні лексеми) на трирівневу (фізіологічний, психологічний та філософський рівні). Критерій оцінки став основою побудови трирівневої ієрархічної структури густативної ЛСГ.
8. З поняттям оцінки тісно пов’язане поняття міри, що зумовлює суб’єктивізм оцінки, тому типологічною особливістю відображення у мовній картині світу концепта смаку можна вважати також суб’єктивну оцінку на основі міри.
ЗВ’ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ.
Дисертаційне дослідження проведено відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка. Тема дисертації є частиною комплексної наукової теми науковців факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка Дослідження структурно-семантичних особливостей та тенденцій розвитку германських, романських та класичних мов” з номером державної реєстрації 0103U001928.
ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ЗДОБУВАЧА полягає у виявленні лексико-семантичних особливостей густативних прикметників на матеріалі творів Плавта, Горація та Петронія, а також в ширшому, ніж досі, опрацюванні комплексної методики дослідження лексико-семантичних груп та їх взаємозв’язків.
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.
Основні тези дослідження висвітлено та обговорено на конференціях:
щорічних звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка (2003-2007);
міжнародній науковій конференції молодих учених Молодежь в науке 2005” (листопад, 2005, Мінськ);
XIV міжнародній науковій конференції Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (червень, 2005, Київ);
міжнародній науковій конференції Етнокультурні цінності і сучасна філологія” (травень, 2006, Рівне);
міжнародній науковій конференції Філологічна спадщина професора С.В. Семчинського і сучасність” (травень, 2006, Київ);
всеукраїнській науково-практичній конференції Діалог літературознавства і методики навчання: шляхи аналізу художнього твору” (вересень, 2006, Переяслав-Хмельницький);
наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження професора І.В.Шаровольського (жовтень, 2006, Київ);
міжнародній науковій конференції Traditie si modernitate in abordarea limbajului” (листопад, 2006, Молдова),
а також у шести публікаціях та одних тезах до конференції:
1. Найменування вина як частина густативної лексики у творах Горація // Вісник Львівського університету. Серія Іноземні мови. Львів, 2005. Вип. 12. С. 267-272.
2. Номінації на позначення сортів вина у творах Плавта, Горація та Петронія // Філологічні студії. Луцьк, 2005. № 3-4. С. 267-274.
3. До питання про критерії лексичної синонімії густативних лексем // Мова і культура.Серія Філологія”. Київ, 2005. Вип.8. Т.3. Ч.1. С. 59-66.
4. К вопросу о теории семантического поля // Весці нацыянальнай акадэміі навук Беларусі. Серія гуманітарных навук. Мінск, 2005. №5. Ч.2. С. 141-143.
5. Явище синестезії у ЛСГ на позначення смаку (на основі творів Квінта Горація Флакка) // Слов’янський вісник. Серія Філологічні науки. Рівне, 2006. Вип. 6. C. 232-237.
6. До питання про критерії класифікації ойнографічних лексем в аспекті синестезії // Гуманітарний вісник державного вищого навчального закладу Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. Переяслав-Хмельницький, 2006. Вип.8. С. 504-510.
7. К вопросу об интердисциплинарном изучении феномена синестезии // Тезисы конференции Traditie si modernitate in abordarea limbajului”. Бэльц, 2006. C. 202-203.
СТРУКТУРА дослідження визначається його метою та завданнями.
Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаної літератури.
У вступі сформульовано головну мету і основні завдання дослідження, обґрунтовано його актуальність і новизну, практичну цінність і теоретичне значення, визначено методи дослідження, зв’язок дисертаційної теми з науковими програмами та планами, подано основні положення, які виносяться на захист.
У першому розділі дисертаційного дослідження Теоретичні засади дослідження густативних прикметників” на основі вивчення та аналізу наукової літератури викладено основні питання теорії лексичної семантики, серед яких питання мовної та концептуальної картин світу, поняття концепт”, слово” (лексема”), семема” та сема”. Особливу увагу зосереджено на розгляді теорії семантичного поля, розумінні термінів лексико-семантична група (ЛСГ), лексико-семантичний варіант (ЛСВ), які стали теоретичною базою дослідження густативних номінацій у творах Плавта, Горація та Петронія. Розглянуто різні підходи до вивчення значення слова. Звернено увагу на можливість приналежності до ЛСГ смаку лише окремих ЛСВ як первісно емпірійних, так і раціональних прикметників, що стало основою твердження про можливість встановлення відношень лише контекстуальної синонімії між членами густативної ЛСГ.
Важливе місце відведено також висвітленню поняття синонімії та визначенню критеріїв синонімії густативних лексем з урахуванням їх психофізіологічної основи та культурного аспекту їхньої семантики.
У другому розділі Синестезія як джерело розвитку семантики густативних і негустативних лексем” увагу зосереджено на:
історії дослідження явища синестезії від античності до сучасності. Зокрема, висвітлено позиції як античних авторів, так і сучасних дослідників різних галузей науки , в тому числі психологів, фізіологів, культурологів та лінгвістів;
вживанні прикметників смаку для опису продуктів харчування на матеріалі творів Плавта, Горація та Петронія. Зокрема, розглянуто реалізацію густативних ЛСВ первісно густативних лексем, тобто у контекстах, де явище синестезії не відбувається;
розвитку густативних значень у негустативних лексемах, який стає можливим завдяки феномену синестезії. Внаслідок синестетичних переходів ЛСГ смаку поповнюється за рахунок як первісно сенсорних (явище синестезії у її вужчому лінгвістичному значенні), так і несенсорних (феномен синестезії у її ширшому мовному значенні) номінацій;
ойнографічній лексиці як частині ЛСГ смаку.
До складу аналізованих лексем, які виступають дескрипціями вина, входять як первісно густативні номінації, так і лексеми, які розширили свою семантику на опис смакової ознаки завдяки явищу синестезії. Особливістю цієї групи лексики, зокрема, назв сортів вина, є важливість розкриття їх семантики з урахуванням культурного контексту, адже номінації, які викликали стійкі густативні асоціації в античного читача, потребують розкриття для сучасного читача, необізнаного у густативних характеристиках певних сортів античних вин;
розвитку негустативних значень у номінаціях смаку, який підтверджує тезу про двобічну взаємодію густативної та негустативних ЛСГ внаслідок явища синестезії. На основі аналізу ЛСГ смаку у творах Плавта, Горація та Петронія було підтверджено висунуту тезу про синестетичні взаємозв’язки аналізованої ЛСГ як із сенсорними (переходи тактильних та візуальних лексем до густативної ЛСГ, прикметників смаку до аудіальної ЛСГ та синестетично-синкретичні зв’язки одоративної та густативної ЛСГ), так і з несенсорними (оцінна лексика) ЛСГ.
Особливу увагу сконцентровано на тезі, що основу явища синестезії, яке є джерелом поповнення лексичного складу як густативної, так і негустативних ЛСГ, становить оцінний аспект семантики синестетичних лексем.
У третьому розділі Контекстуальна дистрибуція густативних лексем у поєднанні з іменниками різних тематичних груп” розглядаються:
прикметники смаку у поєднанні з назвами продуктів харчування, вина, рослин та їх частин, висвітлюється вживання у поєднанні з цими іменниками первісно густативних номінацій і первісно несмакових лексем, які ввійшли до ЛСГ смаку внаслідок синестетичних переходів;
поєднання густативних лексем з іменниками інших тематичних груп, розглядається контекстуальна дистрибуція негустативних ЛСВ первісно смакових прикметників у поєднанні з іменниками певних тематичних груп.
На основі проведеного аналізу прикметників смаку у творах Плавта, Горація та Петронія сформульовано тезу про те, що згадані лексеми є не лише дескрипціями густативних характеристик певних реалій, а також беруть участь у моделюванні несмакового фрагменту мовної картини світу.
Четвертий розділ Особливості ієрархічної структури лексико-семантичної групи прикметників смаку” присвячено структурі густативної ЛСГ у світлі ієрархічних взаємозв’язків її членів, оскільки входження до складу ЛСГ внаслідок явища синестезії нових членів викликає необхідність перебудови ієрархічної структури аналізованої ЛСГ на основі оцінного компонента семантики її членів.

У висновках підведено підсумки проведеного дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного дослідження, яке дозволило всебічно висвітлити особливості семантики прикметників смаку, враховуючи їх психофізіологічну основу та синестетичні взаємозв’язки з іншими структурними частинами лексичної системи латинської мови на матеріалі творів Плавта, Горація та Петронія, сформульовано такі висновки:
1. Квантитативне збільшення ЛСГ смаку відбувається за рахунок переходу до її складу густативних ЛСВ первісно несмакових лексем.
2. Перехід ЛСВ первісно негустативних номінацій до ЛСГ смаку відбувається під впливом синестезії як з інших сенсорних ЛСГ (явище синестезії у вужчому значенні), так і з несенсорних сфер (явище синестезії в його ширшому значенні).
Процеси синестезії у її вужчому значенні є можливими лише на рівні психології та фізіології, тобто у семантичному значенні лексеми повинна міститися вказівка на фізіологічне відчуття чи фізіологічне підґрунтя оцінки.
Синестезія у ширшому значенні можлива у всьому обсязі ЛСГ, оскільки синестетичні переходи у ширшому значенні стосуються номінацій як сенсорних, так і несенсорних ЛСГ.
3. Синестетичні зв’язки ЛСГ смаку з іншими ЛСГ є двосторонніми, оскільки первісно густативні лексеми розширюють свою семантику за рахунок негустативних ЛСВ.
4. Оскільки вже на рівні опису власне смакової ознаки у членів ЛСГ смаку можливо виявити оцінний аспект їх семантики, а також враховуючи розширення лексичного складу ЛСГ смаку за допомогою синестезії (в її ширшому значенні) за рахунок частково оцінних або власне оцінних лексем, основою класифікації номінацій, які входять до складу густативної ЛСГ, було визнано критерій позитивної / негативної оцінки.
5. Густативне значення початково негустативних лексем розкривається в умовах контекстуальної дистрибуції, тому з урахуванням фізіопсихологічного підґрунтя смакових відчуттів і суб’єктивної позиції кожного автора на основі критерію позитивна / негативна оцінка” було створено класифікацію членів ЛСГ смаку у формі двох синонімічних рядів лексем:
Плавт
Позитивно забарвлені густативні лексеми: dulcis, salsus, mollis, lepidus, probus, vetus, albus, Lesbium, Chium, Leucadium, Thasium.
Негативно забарвлені густативні лексеми: salsus, acidus, acerbus, asper, pinguis, foetidus, ater.
Горацій
Позитивно забарвлені густативні лексеми: dulcis, mellitus, suavis, edulis, pinguis, pulcher, melior, potior, optimus, opimus, tenuis, simplex, fumosus, recens, adustus, rancidus, lenis, modicus, vetus, mustus, hornus, bimus, quadrimus, quinquennis, liquidus, notus, superbus, Falernum, Albanum, Chium, Coum, Sabinum, Calenum, Formianum, Massicum.
Негативно забарвлені густативні лексеми: amarus, acidus, malus, vilis, adustus, secundus, iners, ardens, fortis, vetus, salsus (Graecus), Massicum.
Петроній
Позитивно забарвлені густативні лексеми: piperatus, lautus, mirificus, mollis, pinguis, hornus, Falernum, Hispanum.
Негативно забарвлені густативні лексеми: mollis, corruptus, peior, vilis, candidus.

Серед густативних лексем у творах Плавта, Горація та Петронія є значна кількість оцінних номінацій:
Плавт dulcis, lepidus, probus.
Горацій dulcis, suavis, pulcher, melior, potior, optimus, tenuis, simplex, modicus, notus, superbus, malus, vilis, acer, secundus, iners, fortis.
Петроній dulcis, lautus, mirificus, corruptus, peior, vilis.
Тобто вже на ранньому етапі розвитку латинської мови (у творах Плавта) спостерігається як розвиток оцінного аспекту семантики власне густативних лексем, так і вживання оцінних номінацій для позитивної чи негативної характеристики густативних ознак. Ця тенденція особливо яскраво проявляється у період золотої латини” (у творах Горація). На пізньому етапі розвитку латинської мови (у творах Петронія) на перший план для характеристики густативної ознаки предметів виходять оцінні номінації.
Густативне значення серед первісно густативних номінацій зберігає лише лексема piperatus, що пояснюється її досить пізньою появою в латинській мові за короткий період свого функціонування вона не встигла втратити первісно густативні та набути оцінні значення.
6. Стрижнева лексема кожного синонімічного ряду визначалася за найбільшою частотністю її вживання, оскільки до складу ЛСГ смаку внаслідок явища синестезії входять ЛСВ як первісно смакових, так і початково негустативних номінацій на основі їх контекстуальної дистрибуції, що унеможливлює визначення їх синонімічних взаємовідношень на основі компонентного аналізу. Стрижневою лексемою синонімічного ряду на позначення позитивної характеристики смакової ознаки було визнано номінацію dulcis, а у синонімічному ряді лексем, що дають негативну характеристику смакового відчуття лексему acer.
7. Поповнення густативної ЛСГ внаслідок явища синестезії спричинило перебудову ієрархічної вертикалі в межах аналізованої ЛСГ. У ЛСГ прикметників смаку, яка відображала лише фізіологічно первісні густативні характеристики, семантична вертикаль була дворівневою гіперонімом була лексема edulis, а номінації на позначення основних смакових відчуттів (dulcis, amarus, acidus, salsus) виступали співгіпонімами. Внаслідок процесу синестезії до складу ЛСГ смаку ввійшли лексеми, у семантиці переважної більшості яких можна виявити аспект оцінки, який і послужив основою для переформування семантичної вертикалі густативної ЛСГ. Семантична ієрархія ЛСГ смаку вертикально на основі критерію оцінки переформувалася у трирівневу:
перший рівень рівень фізіології (перцептивний). Сюди належать лексеми, як первісно густативні, так і ті, у семантиці яких розвинувся густативний компонент, однак спільною характеристикою, за якою усі згадані номінації належать до перцептивного рівня, є опис ними фізіологічного аспекту смакової ознаки;
другий рівень рівень психології (частково оцінний). До нього належать частково оцінні лексеми, які описують смакове відчуття;
третій рівень рівень філософії (власне оцінний), до якого належать власне оцінні лексеми на позначення понять позитивне / негативне”.
На нашу думку, психологічний (частково оцінний) рівень у ЛСГ смаку є найбільш навантаженим як кількісно, так і семантично. Згадане явище зумовлено переходом до названого рівня як густативних лексем (з перцептивного рівня), семантика яких, окрім денотативного густативного значення, поповнилася компонентом оцінки, що, однак не призвело до втрати семантичного зв’язку з фізіологічною основою відчуття, так і загальнооцінних лексем (рівня філософії), семантика яких звузилася до опису густативної ознаки.
8. Семантичний обсяг ЛСГ смаку можна поділити на три шари (рівні). Центром цієї моделі є стрижневі лексеми dulcis та acer, які знаходяться на другому рівні. ЛСГ смаку пов’язана з лексичною системою мови за допомогою синестетичних зв’язків з іншими ЛСГ. Тобто ЛСГ прикметників смаку є стійкою структурою, в центрі якої на другому (психологічному) рівні знаходяться стрижневі ядерні лексеми acer та dulcis.
9. Набір ад’єктивів (як первісно смакових, так і початково негустативних), які описують концепт смаку у творах кожного з аналізованих авторів, лише частково збігається. На перший план виходить позиція суб’єкта оцінки саме він з урахуванням власної системи таксономії творить вторинну картину світу, основою якої є принцип антропоцентричності. Однак зв’язок між об’єктивною (фізичною) та суб’єктивною (вторинною) картинами світу зберігається, незважаючи на протиставлення дескриптивної семантики, яка лише описує властивості об’єктивного світу, та оцінної семантики, яка дає їх оцінку відносно певних критеріїв суб’єкта. Оцінне значення лексем, що описують об’єкти реального світу, базується на їх фізичних (об’єктивних) властивостях, які однак оцінюються відповідно до суб’єктивних критеріїв конкретного індивіда. Тобто фізіологічно ідентична будова органів чуття дає змогу усім індивідам отримати приблизно однакову інформацію щодо сенсорних характеристик, однак оцінка таких даних залежить від суб’єктивних критеріїїв кожного з них.
З поняттям оцінки тісно пов’язане поняття міри, яке зумовлює суб’єктивізм оцінки, адже міру кожен індивід встановлює на власний розсуд. Однак принципи вибору критеріїв оцінки певною мірою об’єктивізуються залежно від класу предметів чи ознак, яким дається оцінка. Наприклад, по відношенню до лексем, що описують концепт смак” у його фізіологічному значенні, поняття міри буде об’єктивоване спільними для всіх індивідів характеристиками перцептивного апарату.
Категорії ж оцінки, як правило, є однаковими: позитивне (хороше) / негативне (погане)”, однак серед інших категорій вони вирізняються надзвичайною різноплановістю своїх зв’язків і функцій. Вони стосуються як дійсних властивостей об’єктів, так і їх сприйняття, відчуттів, які ними викликаються (приємне та неприємне). Отже, основні категорії оцінки стосуються як фізіологічного, так і психологічного аспектів густативних ознак.
Терміни з оцінним значенням є важливим джерелом поповнення ЛСГ смаку. Причиною цього процесу є незначна кількість власне густативних лексем. Оскільки за допомогою сенсорної системи людина розрізняє значно більше нюансів смакового відчуття, ніж існує лексем для їх мовного вираження, то постає необхідність опису отриманих фізіологічних відчуттів за допомогою інших лексем. Частково при описі смакових ознак на допомогу приходить лексика з інших сенсорних ЛСГ (явище синестезії в її вузькому розумінні), однак інші (негустативні) сенсорні ад’єктиви також не є численними, що зумовлює необхідність включення до опису густативних явищ і несенсорної (оцінної) лексики.
Оцінна лексика часто вживається для дескрипції понять, пов’язаних з концептом смаку, що зумовлено прагматичним аспектом життєдіяльності людини. Для індивіда в багатьох випадках значно важливіше отримати від іншої особи лінгвістичну оцінку густативної ознаки, ніж її детальну сенсорну дескрипцію, адже опис фізіологічного відчуття є індивідуальним, а система оцінювання узагальненою. Іноді людина не може точно описати смак того чи іншого продукту, однак їй значно легше визначити, чи подобається їй смак, чи отримує вона задоволення. Поняття задоволення як різновиду гедоністичної позитивної оцінки, є базовим для розуміння густативної оцінки. Воно відноситься до психологічного рівня, адже задоволення включає в себе оцінку відчуття, однак є неможливим без фізіологічного сприйняття.
Концепт задоволення” є базовим поняттям у формуванні структури ЛСГ прикметників смаку. Його приналежність до семантичного рівня психології підтверджує висунуту нами тезу про центральне положення психологічного рівня в межах ЛСГ смаку та виділення в межах згаданого рівня стрижневих густативних лексем.
На нашу думку, саме концепт задоволення” є тією ланкою, яка об’єднує фізіологічний (перцептивний) і психологічний (оцінний) рівні опису концепту смаку в межах ЛСГ смаку.
Критерій задоволення є також спільним для психологічного та філософського рівнів дескрипції концепту смаку, адже смак у філософському розумінні є задоволенням на основі міри.
Смак на внутрішньому рівні суб’єктивного сприйняття визначає оцінку на підставі міри. Задоволення / незадоволення” є його зовнішнім проявом. Смак за своєю природою є синестетичним це враження розуму, який сприймає навколишній світ цілісно, не розділяючи його на складові.
Таким чином, основою відображення у мовній картині світу концепту смаку на фізіологічному, психологічному та філософському рівнях можна вважати суб’єктивну оцінку на основі міри.
Проведене дослідження прикметників смаку підтверджує ефективність системного підходу до вивчення мовних явищ з урахуванням їх психофізіологічної основи, що відкриває широкі перспективи для подальшого ґрунтовного висвітлення не лише лексико-семантичних особливостей прикметників смаку, а й інших мовних феноменів.
Застосований у дисертаційному дослідженні інтердисциплінарний підхід відкриває перспективи для використання його результатів в інших галузях науки фізіології, психології, культурології та у розробці новітніх технологій пошуку інформації в Інтернеті в світлі лінгвістичної теорії структуризації інформаційного кіберпростору у вигляді взаємопов’язаних семантичних полів.

Список використаної літератури

1. Агенти М.Р. Семантическое поле как принцип исследования словесных значений: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.17 / Тбилис. гос. ун-т. Тбилиси, 1983. 26 с.
2. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: Фан, 1988. 121 с.
3. Аксенова-Пешковская Г.В. Развитие некоторых английских прилагательных, обозначающих понятие большой малый” (much, great, big, large, little, small): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / МГУ. М., 1953. 19 с.
4. Александрова О.В., Минаева Л.В., Миндрул О.С. Основные аспекты языка на ХІІІ Международном конгрессе лингвистов // ВЯ. 1983. №5. С. 113118.
5. Алефиренко. Н.Ф. Спорные проблемы семантики. Волгоград: Перемена, 1999.- 273 с.
6. Алимпиева Р.В. Семантическая значимость слова и структура лексико-семантической группы. Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1986. 177 с.
7. Аллендорф К. А. Значение и изменение значений слов // Ученые записки МГПИИЯ им. М. Тореза. 1965. № 32. С. 122-125.
8. Амосова А.А. Слово как элемент речи // Вопросы теории и истории языка. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1969. С.139-143.
9. Ананьев Б.Г. Психология чувственного познания. М.: АПН, 1960. 486с.
10.Ананьев Б.Г. Теория ощущений. Л: Изд-во Ленингр. ун-та, 1961. 156 с.
11.Андреев Н.Д. Антонимия и мезонимия // Питання словотвору східнослов’янських мов. К.: Наукова думка, 1969. С. 12-14.
12.Андреева А.А. Прономинация как один из источников синонимии в русском языке: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.02. Волгоград, 1999. 197 с.
13.Андрусенко В.И. О синтетических метафорах в языке Н.В.Гоголя // Очерки по русскому языку и стилистике. Саратов, 1967. С. 130-135.
14.Античная культура и современная наука. М.: Наука, 1985. 182с.
15.Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2 т. М.: Языки русской культуры, 1998. Т.2. 766 с.
16.Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
17.Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Cинонимические средства языка // Избранные труды. 2-е изд. М.: Наука, 1995. Т.1. 472 с.
18.Апресян Ю.Д. Лексические антонимы и преобразования с ними // Проблемы структурной лингвистики. М.: Наука, 1973. С. 327-348.
19.Апресян Ю.Д. Об одном правиле сложения лексических значений // Проблемы структурной лингвистики.- М.: Наука, 1972.- С. 439-458.
20.Араратян М.Г. Лингвистическая природа и стилистические функции (на мат. английского языка): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04. / МГУ . М., 1974. 18 с.
21.Арнольд И.В. Компоненты лексического значения слова // XXII Герценовские чтения: Иностранные языки. Л., 1970. С. 64-72.
22.Арнольд И.В. Потенциальные и скрытые семы и их актуализация в английском художественном тексте // Иностранные языки в школе. 1979. №5. С. 10-14.
23.Арнольд И.В.Семантическая структура слова в современном английском языке и методика ее исследования. М.: Просвещение, 1966. 192с.
24.Арутюнова Н.Д. Номинация и текст // Языковая номинация. Виды наименований. М.: Наука, 1977. С. 304-357.
25.Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы . М.: Наука, 1976. 383 с.
26.Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 328 с.
27.Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.
28.Арутюнова Н.Д. Языковая метафора // Лингвистика и поэтика: Сборник статей АН СССР Ин-т рус. яз. М.: Наука, 1979. С. 147-173.
29.Архангельская К.В. Равнозначные синонимы немецкого языка // Учёные записки. Моск. гос. пед. ин-тут. ин. яз. им. М. Тореза. 1958. Т. 16. 213 с.
30.Афанасьева О.В. Лексическая сочетаемость английских прилагательных, обозначающих размер (big, large, enourmous, extensive, ample, expansive) в современном английском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / МГУ . М., 1974. 17 с.
31.Ахманова О.С. О фонетических и морфологических вариантах слова // Академику В.В.Виноградову к его шестидесятилетию. М.: Просвещение, 1956. С.51-59.
32.Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 294 с.
33.Ахманова О.С., Глушко М.М. Основы компонентного анализа: Уч.пособие. М.: Изд-во МГУ, 1969. 98 с.
34.Бабушкин А.П., Жукова М.Г. Перевод реалий в свете проблем когнитивной семантики // Проблемы культурной адаптации текста. Воронеж: Культура, 1999. С. 9-15.
35.Балли Ш. Французская стилистика / Пер. с франц. К.А. Долина. М.: Изд-во иностр. л-ры, 1961. 389 с.
36.Баранов А.Г. Функционально-прагматическая концепция текста. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1993. 287 с.
37.Бархударов С.Г. О значении и задачах научных исследований в области терминологии // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. М.: Наука, 1970. С.10-13.
38.Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Наука, 1974. 447 с.
39.Бережан С.Г. О синонимичности однокоренных слов с разной афиксальной частью // Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С.142-151.
40.Білецький О.І. Твори: В 5 т. Т.3. К.: Наук.думка, 1966. 525 с.
41.Білоус М.П. Засоби вираження смаку в українській мові // Культура слова. №22. К., 1982. С. 2631.
42.Білоус М.П. Поліфункціональність прикметників смаку // Порівняльнотипологічне вивчення східнослов’янських мов. Вісн. Львів. унту. Серія філол. 1987. №18. С. 4548.
43.Білоус М.П. Прикметники смаку в оригінальній поезії Івана Франка // Вісн. Львів. унту. Серія філол. 1983. №13. С. 5762.
44.Білоус М.П. Складні прикметники на позначення смакових якостей предметів у зіставленні з російською // Мовознавство. 1980. № 5. С. 7879.
45.Білоус М.П. Структура слособразовательного гнезда корня гіркий в восточнославянских языках // Вісн. Львів. унту. Серія філол. 1986. №17. С. 4043.
46.Білоус М.П. Українська лексика на позначення смакових якостей предметів у зіставленні з російською // Вісн. Львів. унту. Серія філол. 1979. №11. С. 6267.
47.Благовещенский Н.М. Гораций и его время. Варшава: Изд-во Варшав. ун-та, 1878. 180 с.
48.Блумфильд Л. Язык. М.: Прогресс, 1968. 607 с.
49.Богорад Т.А. Конотация в лексико-семантической структуре слова // Іноземна філологія. 1986. № 85. С.117-125.
50.Бойко Н. Експресивна лексика та її лексикографічна інтерпретація // Дивослово. 2000. №7. С. 19-23.
51.Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. Л.: Просвещение, 1976. 301 с.
52.Босова Л.М. Соотношение семантических и смысловых полей качественных прилагательных: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.19 / Алтайский государственный технический университет им. И.И. Ползунова. Барнаул, 1998. 24 c.
53.Бронштейн А.И. Вкус и обоняние. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1950. 306 с.
54.Брутян Г.А. Языковая картина мира и ее роль в познании // Методологические проблемы анализа языка. Єреван: Наука, 1976. С. 57-65.
55.Бублик О.В. Синонимические ряды прилагательных со значением „размер” и пути их пополнения (на примере английского языка): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Львовский государственный университет имени Ивана Франко . Львов, 1991. 17 с.
56.Будагов Р.А. Очерки по языкознанию.- М.: Изд-во АН СССР, 1953. 300 с.
57.Будагов Р.А. Человек и его язык. М.: Изд-во МГУ, 1976. 429 с.
58.Будагов Р.А. Что такое развитие и совершенствование языка? М.: Наука, 1977. 263 с.
59.Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. К.: Радянська школа, 1955. 248 с.
60.Булыгина Т.В. Особенности структурной организации языка как системы и методы ее исследования // Язык как знаковая система особого рода. М.: Наука, 1968. С. 6-10.
61.Булыгина Т.В., Крылов С.А. Категории // ЭЛС. М., 1990. С. 215-216.
62.Бюлер К. Структурная модель языка // Звегинцев В.А. История языкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. Ч. 1, 2. М.: Прогресс, 1960. С. 54-63.
63.Вайнрайх У. О семантической структуре язика // Новое в лингвистике. М.: Прогресс, 1970. Вып.5. С. 163-249.
64.Вайнрайх У. Одноязычие и многоязычие // Новое в лингвистике. М.: Прогресс, 1972. Вып. 6: Языковые контакты. С. 2560.
65.Вайсгербер Й.Л. Мова і філософія // Питання мовознавства. 1993. №2. С. 113-119.
66.Вартофский М. Модели. Репрезентация и научное понимание. М.: Прогресс, 1988. 213 с.
67.Василевич А.П. К проблеме отбора материала для лексико-семантического описания группы слов // Психолингвистические проблемы семантики. М.: Наука, 1983. С. 145-156.
68.Васильев Л.М. Парадигматические и синтагматические поля // Актуальные проблемы лексикологии. 1971. №2. С. 102-104.
69.Васильев Л.М. Методы семантического анализа // Исследования по семантике. Уфа: Языкознание, 1976.- С. 158-172.
70.Васильев Л.М. Проблема лексического значения и вопросы синонимии. М.: Наука,1967. №8. С. 16-26.
71.Васильев Л.М. Синхронный и диахронический аспекты синонимии // Вопросы семантики. Калининград: КГПИ, 1983. С. 120-129.
72.Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая школа, 1990. 175 с.
73.Васильев Л.М. Сущность и структурные компоненты лексического значения // Труды 4-й зональной конференции кафедр русского языка вузов Урала. 1964. №1. С. 69-75.
74.Ващенко В.С. Українська семасіологія. Типологія лексичних значень: Посібник для студентів-філологів. Дніпропетровськ, 1981. 168 с.
75.Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
76.Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари. 1997. 416 с.
77.Велева М. Синестезія та лингвистична характеристика стилистичнее функции. София, 1988. Т.1. 154 с.
78.Величковский Б.М., Зинченко В.П., Лурия А.Р. Психология восприятия. М.: Изд-во МГУ, 1973. 123 с.
79.Вербицька О.А. Ономасіологічні функції синестезичної метафори в українській мові (на матеріалі прикметників відчуття): Дис. ... канд. филол. наук: 10. 02. 01. Харків, 1993. 170 с.
80.Вердиева З.Н. Семантические поля в современном английском языке. М.: Высшая школа, 1986. 119 с.
81.Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 406 с.
82.Вестник ХГУ. Философские перипетии. — 1998. — № 409. С. 9294.