ПРИНЦИПИ РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНІВ

Краткое описание

Київський національний університет
внутрішніх справ

На правах рукопису

Кузьмічов Ярослав Володимирович

УДК 343.98

Принципи розкриття злочинів

12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Іщенко Андрій Володимирович,
доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України

Київ 2008

ЗМІСТ

Вступ ........................................................................................................ 4
Розділ 1. Зміст діяльності з розкриття злочинів...................................12
1.1.Сутність та завдання розкриття злочинів....................................... .12
1.2.Види і структура розкриття злочинів................................................28
1.3.Кримінально-процесуальні та криміналістичні
засоби і прийоми розкриття злочинів.......................................................50
Висновки до розділу 1 ...............................................................................69
Розділ 2. Система і характеристика принципів розкриття злочинів...73
2.1.Види і значення принципів розкриття злочинів...............................73
2.2.Принципи розкриття злочинів у контексті міжнародно-правових
норм і стандартів забезпечення прав і свобод людини.........................101
2.3.Напрями вдосконалення діяльності з розкриття злочинів ....119
Висновки до розділу 2..............................................................................140
Висновки ..............................143
Додатки..............150
Список використаних джерел.................................................162

ВСТУП

Актуальність теми. Нагальна потреба протидії небезпечним явищам і процесам у житті будь-якого суспільства вимагає комплексного та системного підходу щодо вибору заходів соціального впливу, спрямованих на їх подолання. Важливим сучасним завданням правової науки, нормотворчості та правоохоронної діяльності є створення гарантій збалансованого співвідношення інтересів особи і держави в боротьбі зі злочинністю.
Провідну роль у забезпеченні вказаного відведено завданням швидкого і повного розкриття злочинів (ст. 2 КПК України), від ефективного вирішення яких залежить загальна підсумкова оцінка працездатності” усієї системи кримінальної юстиції. Практика роботи правоохоронних органів за сучасних умов, як ніколи, потребує принципово нових підходів, зокрема стосовно правового врегулювання цієї сфери відносин, напрацювання критеріїв оцінки показників діяльності органів дізнання і слідчих, запровадження адекватних сучасному стану злочинності кримінально-процесуальних та криміналістичних засобів і прийомів збирання, дослідження та використання доказової інформації.
Аналіз статистичних матеріалів щодо розкриття злочинів свідчить про існуючі недоліки та прорахунки в організації цієї діяльності. Причини такого стану різноманітні. Основними з них є такі: нестабільна соціально-політична та економічна ситуація, недосконалість законодавчого, організаційно-управлінського, методичного й матеріального-технічного забезпечення, неякісний підбір кадрів, його недостатня моральна та професійна підготовка, відсутність, неузгодженість та недостатня розробленість окремих теоретичних положень. На практиці все це призводить до збільшення кількості нерозкритих злочинів, передусім з ознаками неочевидності” (за даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, за 20062007 роки з 329,2 тис. зареєстрованих тяжких та особливо тяжких злочинів оперативно-слідчими апаратами розкрито 227,4 тис., що становить менше ніж 70%).
Для вирішення складної багатоаспектної проблеми підвищення ефективності боротьби зі злочинністю важливе значення мають наукові розробки питань, що стосуються розкриття злочинів. Досліджувана проблема певною мірою висвітлювалась у кримінально-процесуальній і криміналістичній літературі, розглядалася в теорії оперативно-розшукової діяльності. Цьому присвячені праці вчених: Ю.П.Аленіна, К.В.Антонова, О.Я.Баєва, В.П.Бахіна, В.Д.Басая, Р.С.Бєлкіна, Я.О.Береського, В.Д.Берназа, І.О.Биховського, В.І.Боярова, Т.В.Варфоломєєвої, О.М.Васильєва, А.І.Вінберга, А.Ф.Волобуєва, В.І.Галагана, І.Ф.Герасимова, В.Г.Гончаренка, Ю.М.Грошевого, О.Ф.Долженкова, А.Я.Дубинського, А.В.Дулова, В.А.Журавля, В.С.Зеленецького, А.В.Іщенка, О.А.Кириченка, Н.І.Клименко, І.П.Козаченка, В.О.Коновалової, І.І.Котюка, І.Ф.Крилова, В.С.Кузьмічова, О.П.Кучинської, В.П.Лаврова, О.М.Ларіна, В.В.Лисенка, В.К.Лисиченка, В.Г.Лукашевича, Є.Д.Лук’янчикова, В.Т.Маляренка, О.Р.Михайленка, М.М.Михеєнка, В.Т.Нора, М.А.Погорецького, М.І.Порубова, Б.Г.Розовського, М.В.Руденка, М.В.Салтевського, М.Я.Сегая, О.П.Снігерьова, С.М.Стахівського, М.С.Строговича В.В.Тищенка, Л.Д.Удалової, В.Ю.Шепітька, М.Є.Шумила та ін.
У працях указаних учених розглядаються й окремі види принципів, виявлені їх взаємозв’язки та взаємообумовленість завданнями й функціями на окремих стадіях кримінального процесу. Водночас поза науковим аналізом опинився один з важливих напрямів цієї проблеми, що має першочергове наукове та практичне значення, а саме: система ключових наукових положень, що є основою усієї кримінально-процесуальної діяльності.
Актуальність обраної теми обумовлена також тим, що сучасна правоохоронна практика, вимоги Конституції України, положення програмних документів Президента України та Уряду щодо приведення вітчизняного законодавства у відповідність із міжнародно-правовими стандартами забезпечення прав і свобод людини та громадянина потребують переосмислення та пошуку нових підходів щодо забезпечення ефективного розкриття злочинів.
У такому аспекті ця проблема ставиться вперше. Саме тому обрана тема дослідження вбачається актуальною і перспективною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний, зокрема, зі Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. №105/2007, Комплексною програмою профілактики злочинності на 20072009рр., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767.
Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 20042009 рр. (затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 р. № 755), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 20062008 рр.
Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 9 від 27червня 2006 р.) та зареєстрована Координаційним бюро з проблем криміналістики Академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення й обґрунтування на основі вітчизняного та міжнародного права, літературних джерел, результатів узагальнення оперативно-розшукової, слідчої і судової практики сучасної наукової думки про принципи розкриття злочинів, розроблення рекомендацій, спрямованих на виконання завдань кримінального судочинства.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
- на основі комплексного аналізу існуючих теоретичних концепцій, стану законодавства та правоохоронної діяльності визначити сутність та завдання розкриття злочинів;
- виокремити та описати основні елементи структури діяльності з розкриття злочинів;
-надати характеристику кримінально-процесуальним і криміналістичним засобам і прийомам розкриття злочинів;
- показати значення принципів розкриття злочинів щодо забезпечення прав і свобод людини в контексті наближення національної правової системи до міжнародно-правових норм і стандартів, а також перегляду завдань і функцій кримінального судочинства;
- з’ясувати напрями подальшого вдосконалення розкриття злочинів;
- аргументувати доцільність унесення відповідних змін і доповнень до кримінально-процесуального законодавства.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини, що виникають з приводу розкриття злочинів правоохоронними органами України.
Предметом дослідження є принципи розкриття злочинів.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод пізнання соціально-правових явищ й основані на ньому загальнонаукові та спеціальні методи.
У процесі дослідження застосовувалися і такі методи: історичний при дослідженні формування й основних етапів розвитку законодавства, еволюції поглядів учених на систему принципів розкриття злочинів; порівняльний під час розгляду окремих видів діяльності та критеріїв оцінки аспектів співвідношення принципів із завданнями, процесом та результатом розкриття злочинів; системно-структурний при визначенні місця і ролі принципів у діяльності з розкриття злочинів, ієрархії” і конкуренції” принципів стосовно один до одного; формально-логічний при класифікації принципів розкриття злочинів; статистичний при обробці інформації про стан розкриття злочинів; конкретно-соціологічний при аналізі результатів анкетування слідчих, оперативних працівників, адвокатів, науково-педагогічних працівників; метод особистого спостереження при виконанні професійних обов’язків з розкриття злочинів.
Правовою основою роботи є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство, законодавство про оперативно-розшукову діяльність, інші закони України, ратифіковані міжнародно-правової документи, галузеві нормативно-правові акти, що визначають правові засади розкриття злочинів оперативними підрозділами, органами дізнання, слідчими та судами.
Теоретичною основою дисертації стали наукові розробки в галузі філософії, психології, соціології, кримінології, кримінального, кримінально-процесуального права, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності та ін.
Емпіричну базу дослідження становлять систематизовані матеріали офіційної статистичної звітності, узагальнені результати анкетування слідчих (156 осіб), оперативних працівників (208 осіб), адвокатів (87 осіб), суддів (63особи), науково-педагогічних працівників (131 особа), а також особистий практичний досвід дисертанта.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першою в Україні монографічною роботою, зміст і характер якої визначається результатами комплексного міждисциплінарного діяльнісного підходу. Проведене дослідження дало змогу запропонувати авторське бачення шляхів розв’язання низки дискусійних питань, обґрунтувати нові теоретичні положення, що розвивають теорію кримінального процесу, криміналістики та оперативно-розшукової діяльності. Найбільш важливими науковими здобутками автора є такі:
уперше:
- визначено зміст діяльності з розкриття злочинів у взаємозв’язку із завданнями й соціально-економічними можливостями держави й суспільства;
- встановлено взаємозв’язок умов та критеріїв оцінки діяльності з розкриття злочинів;
- обґрунтовано обумовленість окремих принципів розкриття злочинів міжнародно-правовими нормами та стандартами забезпечення прав і свобод людини;
- побудована цілісна система принципів, що відображає комплексний характер діяльності з розкриття злочинів;
удосконалено:
- теоретичне визначення поняття розкриття злочинів” як завдання, зміст і результат кримінально-процесуальної діяльності;
- зміст та форми реалізації окремих принципів розкриття злочинів;
- основні дефініції, що стосуються завдань, структури, прийомів та засобів розкриття злочинів;
- аргументацію для обрання пріоритетів щодо спрямування подальших досліджень напрямів розкриття злочинів;
дістали подальшого розвитку:
- класифікація видів діяльності з розкриття злочинів та структура окремих з них;
- кримінально-процесуальні та криміналістичні засоби і прийоми розкриття злочинів;
- перелік та зміст науково обґрунтованих критеріїв оцінки результатів діяльності з розкриття злочинів;
- рекомендації щодо реалізації принципів у практиці розкриття злочинів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні пропозицій щодо закріплення в нормах кримінально-процесуального законодавства основних принципів розкриття злочинів. Розроблені в дисертації теоретичні положення є основою подальшого вдосконалення протидії злочинності.
Матеріали впроваджені як рекомендації у законодавчий процес і практичну діяльність з розкриття злочинів (акт впровадження Верховної Ради України від 16квітня 2008 р. № 04-19/14-906; акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 14 березня 2008 р. № 13/2-1546; акт впровадження Головного управління МВС України в м. Києві від 11 березня 2008 р. № 15/3-478; акт впровадження Верховного Суду України від 21 березня 2008 р.), а також у навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ та Національного університету Державної податкової служби України (акти впровадження від 12 березня 2008 р. та від 19березня 2008 р.).
Окремі положення дисертації можуть бути використані для законодавчого, організаційного, методичного, інформаційного забезпечення діяльності органів державної влади, правоохоронних органів, судів, вищих юридичних навчальних закладів, а також недержавних правозахисних організацій щодо реалізації покладених на них функцій.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У монографії Кримінально-процесуальні та криміналістичні прийоми і засоби протидії злочинній діяльності”, підготовленій у співавторстві з С.В.Євдокіменко, В.В.Семеновим, С.В. Хільченком, автору належить 15 % змісту (підрозділи 3.2. Форми та принципи розкриття злочинів. Затримання підозрюваного у скоєнні злочину”, 3.3.Кримінально-процесуальні та криміналістичні прийоми і засоби боротьби зі злочинною діяльністю”). У статті Розвиток криміналістики в деяких зарубіжних країнах”, написаній у співавторстві із В.В.Семеновим та У.М.Старушкевич, автору належить 35 % змісту.
Ідеї та розробки, що належать співавторам наукових робіт, у дисертації не використовуються.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження неодноразово доповідалися на спільних засіданнях кафедр кримінального процесу та криміналістики Київського національного університету внутрішніх справ, оприлюднені на восьми міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференціях, зокрема: Актуальні проблеми науки та юридичної практики очима молодих учених” (Київ, 1819 травня 2007 р.), Психопрофілактична робота з персоналом: науково-методичні та організаційно-практичні питання (Київ, 28 лютого 2007 р.)”, Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (Київ, 22грудня 2006 р.), Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід” (Київ, 20 травня 2006р.), Питання реформування кримінального судочинства” (Донецьк, 25листопада 2005 р.), Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності” (Київ, 2223 листопада 2005р.; 2526 жовтня 2007 р.), Проблеми підвищення ефективності протидії нелегальному обігу наркотичних та психотропних речовин: вітчизняний та міжнародний досвід” (Дніпропетровськ, 17 жовтня 2003 р.), а також у межах роботи низки науково-практичних семінарів і круглих столів (Київ, 20032008рр.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 11 друкованих праць, серед них шість статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України (одна стаття у співавторстві), одна |монографія (у співавторстві) та чотири статті (тези виступів) в інших виданнях|.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження надало можливість зробити такі загальні висновки:
1. Забезпечити розкриття злочинів можливо лише за допомогою відповідної діяльності, яка відрізняється від інших видів людської діяльності специфічними завданнями, змістом, принципами побудови, формами реалізації та суб’єктами, які її здійснюють. Діяльність з розкриття має цілу низку особливостей об’єктивного та суб’єктивного характеру, передусім:
- злочин мав місце у минулому, тому його пізнання відбувається за матеріальними та ідеальними слідами в умовах дефіциту інформації про подію злочину та винних осіб, а також протидії зацікавлених осіб;
- складнощі безпосереднього сприйняття особою, яка розкриває злочин, деяких важливих обставин (механізму слідоутворення, первинного розташування об’єктів і предметів, прикмет розшукуваних осіб, знарядь і засобів учинення злочину тощо);
- вплив на процес пізнання обставин вчиненого злочину законів природи, що впливають на необоротний процес зникнення та зміни слідів злочину, а в окремих випадках унеможливлюють їх відтворення;
- нормативна регламентація процедури обрання та використання технічних, тактичних і психологічних засобів та прийомів розкриття злочину (у кримінальному судочинстві застосовувати можна лише ті засоби, що прямо передбачені законом, у встановлених формах та проміжок часу);
- емоційна та службова напруженість працівників, які розкривають злочини, наявність стереотипів при висуненні версій, визначенні відповідних засобів і прийомів, вплив супутніх негативних факторів, зокрема, пов’язаних із ситуаціями процесуального і тактичного ризику.
2. Автором аргументовано підтверджується, що в літературі з проблем оперативно-розшукової діяльності, криміналістики та кримінального процесу питання про сутність розкриття злочинів в умовах законодавчої невизначеності, протистояння низки наукових концепцій, розглядається суперечливо, що дедалі поглиблює плутанину щодо розуміння змісту цієї категорії вченими та практичними працівниками. Підсумовуючи наукові погляди на поняття розкриття злочину, можна узагальнити чотири поширені позиції:
розкриття злочину поняття оперативно-розшукове, що пов’язане зі встановленням особи, яка вчинила злочин (ч. 2 ст. 98 КПК України);
розкриття злочину означає одержання даних про злочин та винних у його вчиненні в такому обсязі, що дозволяє висунути обвинувачення, тобто результат розкриття пов’язаний з прийняттям відповідного процесуального рішення (ст. 131 КПК України);
розкриття злочину це встановлення всіх обставин предмету доказування, що є підставою для закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку в справі (ст. 223 КПК України);
розкриття злочину охоплює весь процес кримінального судочинства, що завершується набуттям законної сили вироком суду (ст. 327 КПК України).
У дослідженні доводиться, що розкриття злочину слід розглядати щонайменше в трьох аспектах: по-перше, як завдання кримінального судочинства; по-друге, як діяльність уповноважених державою суб’єктів і, по-третє, як кінцевий результат цієї діяльності.
3. Важливим компонентом оцінки змісту діяльності з розкриття злочинів є встановлення об’єктивних і загальноприйнятих критеріїв, що уможливили віднести конкретний злочин до числа розкритих. Ми дійшли висновку, що розкритим може вважатись злочин у разі, якщо кримінальна справа закінчена провадженням, тобто, коли доведені всі обставини, що входять до предмету доказування, і в справі прийнято та вступило в законну силу одне із таких рішень:
- обвинувальний вирок (ст. 327 КПК України);
- постанова судді (ухвала суду) про закриття справи на підставі ст. 7 КПК України та звільнення особи, притягнутої в якості обвинуваченого (підсудного) від кримінальної відповідальності, у зв’язку зі зміною обстановки та втратою суспільної небезпечності діяння, вчиненого особою, чи зв’язку з тим, що вона перестала бути суспільно небезпечною;
- постанова судді (ухвала суду) про закриття справи на підставі ст.ст. 7, 8 КПК України та звільнення особи, притягнутої в якості обвинуваченого (підсудного), від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, чи примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;
- постанова судді (ухвала суду) про закриття справи на підставі ст.ст. 9, 10 КПК України та звільнення особи, притягнутої як обвинуваченої (підсудної), від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки трудовому колективу, або із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру;
- постанова судді про закриття кримінальної справи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України щодо обвинуваченого внаслідок акту амністії чи акту помилування, якщо він відміняє застосування покарання за вчинений злочин;
- постанова слідчого, судді, ухвала суду про закриття кримінальної справи на підставі п. 8 ст. 6 КПК України внаслідок смерті обвинуваченого.
Отже, злочин слід вважати розкритим у разі, якщо кримінальну справу розглянуто в суді і винесено законний, обґрунтований вирок, який набрав законної сили, чи постанову про застосування інших заходів кримінально-правового характеру, пов’язаних зі звільненням особи від кримінальної відповідальності або відбуванням покарання. Із наведеного положення є виключення, коли у справі виноситься виправдувальний вирок (ч. 3 ст. 327 КПК України), чи коли кримінальна справа закривається за реабілітуючих підстав (пп. 1, 2 ст. 6; п. 2 ст. 213 КПК України).
Для оцінки ефективності слідчої та оперативно-розшукової роботи, як свідчить практика, нині використовуються показники розкривання. Застаріла система статистичного обліку злочинів із допоміжного аналітичного засобу для правоохоронних відомств перетворилася на самоціль, що не відповідає сучасним потребам боротьби зі злочинністю. Остаточна оцінка роботи оперативних підрозділів (органів дізнання) та слідчих (це підтверджують дані проведеного нами соціологічного дослідження) має здійснюватись, виходячи із кінцевих результатів розкриття злочину, тобто вирішення всіх завдань кримінального судочинства. Такий підхід, коли всі органи, що беруть участь в розкритті злочинів, будуть орієнтовані на кінцеві результати, уможливить значно підвищити ефективність взаємодії між ними.
4. В криміналістичному аспекті розкриття злочинів доцільно розглядати як діяльність, спрямовану на збирання й закріплення доказової інформації, що підтверджує участь конкретної особи у вчиненні злочину. Водночас розкриття є результатом цієї діяльності, оскільки встановлення особи, як правило, відбувається після проведення початкових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Отже, поняття розслідування та розкриття як елементи діяльності слідчого, співвідносяться як загальне та окреме. Розслідування завжди проводиться з метою встановлення істини через вирішення подвійного завдання: з одного боку встановлення особи злочинця та інших невідомих обставин злочинної діяльності, пошук доказової інформації, а з іншого належне процесуальне оформлення виявлених слідів та формування системи доказів для встановлення об’єктивної істини.
5. Розкриття злочину це складний пошуково-пізнавальний процес, система дій, детермінованих зовнішніми умовами, що складається зі значної кількості різних компонентів. Під час дослідження з’ясувалося, що розкриття злочинів здійснюється у двох основних напрямах оперативно-розшуковому і кримінально-процесуальному: на стадіях порушення кримінальної справи; досудового слідства та судового розгляду. Етапи розкриття злочинів є відносно автономними. Кожному з них притаманні свої цілі і завдання, форми і методи, умови і принципи здійснення.
Структуру розкриття злочину складають:
оперативно-розшукові та перевірочні заходи, орієнтовані на збір матеріалів, необхідних для вирішення питання про порушення кримінальної справи;
початкові дії слідчого (слідчі дії, процесуальні дії, розшукові заходи, превентивні заходи, дії виконавчо-розпорядчого характеру, організаційно-технічні заходи), їх комплекси і тактичні операції, спрямованість та послідовність яких залежать від ситуації розслідування та конкретного виду злочину;
оперативно-розшукові заходи в межах оперативного супроводження досудового слідства, що спрямовані на розв’язання пошукових завдань і виконання доручень слідчого.
7. Принципи розкриття злочинів є засобом побудови відповідної діяльності з огляду на існуючі об’єктивні закономірності. Без їх урахування неможливо забезпечити швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і правильне застосування закону. За результатами проведених теоретичних і практичних доробок, ми дійшли висновку, що система принципів розкриття злочинів складається, принаймні, з чотирьох основних груп.
Перша група принципи законодавства України, що акумулюють у собі керівні ідеї держави в галузі кримінально-правової політики, відображають об’єктивні закономірності протидії злочинності.
Друга група принципи організації розкриття злочинів, що характеризують специфіку роботи органів дізнання, досудового слідства, прокурора, судді (суду), відповідно до загальних положень, сформульованих у теорії управління, є основою оптимізації цієї діяльності як управлінського процесу.
Третя група принципи криміналістичної тактики, що дозволяють найбільш ефективно і адекватно використовувати методи, прийоми й засоби виявлення, фіксації, вилучення, дослідження та використання доказів.
Четверта група принципи етичності і моралі, що передбачають застосування при розкритті злочинів лише тих методів, прийомів і засобів, які виключають порушення загальнолюдських цінностей, заподіяння фізичних страждань, приниження честі і гідності особи.
8. Характер сучасної злочинності визначає потребу пошуку нових засобів і методів організації діяльності з розкриття злочинів. Ці чинники зумовлюють необхідність використання специфічних, а часто й непопулярних примусових прийомів збирання доказів, які б уможливили ефективно вирішувати завдання кримінального судочинства. Йдеться, насамперед, про застосування психологічного впливу при розкритті злочинів. Вирішення питання про межі та форми психологічного впливу вже не може відбуватися за традиційними загальними правилами, тим більше, що в проекті КПК України передбачено низку новел, спрямованих на лібералізацію процедури отримання доказів. Визначення критеріїв розмежування психологічного впливу та насильства, їх оцінка з моральних позицій вимагає осмислення змісту та призначення відповідних прийомів в аспекті співвідношення завдань кримінального судочинства із правомірністю засобів їх вирішення.
9. Важливе місце в роботі займає дослідження правових, тактичних, морально-етичних проблем, що виникають при затриманні підозрюваного у вчиненні злочину відповідно до ст.ст. 106, 115 КПК України. Порівняльне дослідження вітчизняної та міжнародної практики уможливило запропонувати конкретні напрями удосконалення правової регламентації цього заходу процесуального примусу, приведення його положень у відповідність до європейських стандартів, поліпшення практики застосування органами дізнання та слідчими з метою ефективного розкриття злочинів.
10. Автором аргументовано підтверджується, що принципи розкриття злочинів продовжують активно розвиватися, і в подальшому прогнозується набуття ними все більшого значення в системі заходів вдосконалення розкриття злочинів. Особливу увагу в дослідженні приділено тенденціям розвитку принципів розкриття злочинів в контексті перегляду спеціальних завдань і функцій криміналістики. Потребує поглибленого вивчення й додаткової аргументації питання про співвідношення принципів розкриття злочинів та окремих елементів злочинної діяльності (тактика злочинної поведінки, протидія розслідуванню тощо).
В дисертації узагальнено передовий досвід та запропоновані шляхи подолання слідчих помилок при розкритті злочинів. Окремо досліджені питання змісту та наслідків слідчих помилок, а також криміналістичні засоби усунення причин та умов, що сприяють їх виникненню.
Одержані автором результати дають можливість констатувати, що одним з першочергових завдань криміналістики є розроблення науково-технічних прийомів і рекомендацій з організації розкриття злочинів. Від ефективності вирішення цього завдання залежить важливість практичного внеску криміналістичної науки у практику боротьби зі злочинністю.
11. Перспективними напрямами оптимізації діяльності з розкриття злочинів вбачаються такі:
правовий вдосконалення законодавчої бази розкриття злочинів, запровадження нових, більш ефективних критеріїв оцінки результатів цієї діяльності;
організаційний підвищення професіоналізму осіб, що беруть участь у розкритті злочинів, подолання відомчої підлеглості слідчих підрозділів, вдосконалення взаємодії між правоохоронними органами та громадськістю, поліпшення матеріально-технічного оснащення оперативних підрозділів та слідчих;
криміналістичний розроблення наукових засад застосування тактичних прийомів, формування нових методик організації розкриття та розслідування окремих видів (груп) злочинів, виходячи із потреб слідчої практики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гончаренко В.Г. Деякі проблемні питання боротьби з організованою злочинністю в Україні / В.Г.Гончаренко, І.К.Туркевич // Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчої влади. Т.7. Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою : аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників : міжвід. наук. зб. / під ред. А.І. Комарової, В.В. Медведчука, В.О. Євдокимова, В.Ф. Бойка, О.О.Крикуна. К., 1998. С. 9598.
2. Щербина Л.І. Щодо визначення критеріїв оцінки діяльності слідчо-оперативної групи під час розслідування злочину / Л.І.Щербина // Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю: матеріали міжвузівської науково-практичної конференції студентів, курсантів і слухачів (12 квітня 2002 року). Донецьк, 2002. С.9094.
3. Сервецький І.В. Науково-практичний коментар Закону України Про оперативно-розшукову діяльність”. (Станом на 3 червня 2006 року) / І.В.Сервецький, В.А.Дашко. 3-тє вид., доп. К. : КНУВС, 2006. 400 с.
4. Таджиев Х.С. Прокурорский надзор и ведомственный контроль за расследованием преступлений / Х.С.Таджиев. Ташкент : Ташкент. ВШ МВД СССР, 1985. 158 с.
5. Гаврилов А.К. Раскрытие преступления на предварительном следствии (правовые и организационные вопросы) / А.К.Гаврилов. Волгоград : Высш. следств. школа МВД СССР, 1976. 207 с.
6. ОстроумовС. Критерий оценки раскрытия преступлений/С.Остроумов, С.Панченко // Соц. законность. 1976. №9. С. 5053.
7. Інструкція про єдиний облік злочинів : затверджена наказами Генеральної прокуратури України від 26 березня 2002 р. № 20, Міністерства внутрішніх справ України від 26 березня 2002 р. № 84, Служби безпеки України від 26 березня 2002 р. № 293, Державної податкової адміністрації України від 26 березня 2002 р. № 2126, Міністерства юстиції України від 26березня 2002 р. № 18/5.
8. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України : навч. посібник / Є.Г.Коваленко. К. : Юрінком Інтер, 2003. 576 с.
9. Уголовно-процессуальный кодекс Украины : научно-практический комментарий / под ред. В.Т.Маляренко, Ю.П. Аленина. Х. : Одиссей, 2003. 960 с.
10. Кузьмічов Я.В. Розкриття злочину: криміналістичний аналіз / Я.В.Кузьмічов // Актуальні проблеми науки та юридичної практики очима молодих учених : тези доповідей загальноуніверситетської підсумкової науково-теоретичної конференції, присвяченої Дню науки ( 18-19 травня 2007 року ). К., 2007. С.8285.
11. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України : підручник / Є.Г.Коваленко. К. : Юрінком Інтер., 2006. 631 с.
12. Бірюков Г.М. Проблеми тактичного забезпечення оперативно-розшукової діяльності карного розшуку у боротьбі з організованою злочинністю / Г.М.Бірюков // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Луганськ, 2000. Випуск 4. С. 141146.
13. Строков І.В. Інформація про злочин : її використання як доказ / І.В.Строков // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Х., 2003. № 2. С.8588.
14. Бахин В.П. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью / В.П.Бахин, Н.С. Карпов / МВС. НАВСУ. К. : Основа, 2002. 456 с.
15. ДолженковО.Ф. Оперативно-розшукова діяльність як правоохоронна функція кримінальної міліції / О.Ф.Долженков, А.Ф.Думко, І.П.Козаченко. Одеса : НДРВВ ОІВС, 2000. 133 с.
16. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий / Ю.П.Аленин. Кировоград : Центрально-Украинское издательство, 2002. 264 с.
17. Шумило М.Є. Про матеріали оперативно-розшукової діяльності, що використовуються в інтересах кримінального судочинства / М.Є.Шумило // Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчої влади. Т.7. Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою : аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників : міжвід. наук. зб. / під ред. А.І.Комарової, В.В.Медведчука, В.О.Євдокимова, В.Ф. Бойка, О.О.Крикуна. К., 1998. С. 246-248.
18. ПогорецькийМ. Докази у кримінальному процесі / М.Погорецький// Вісник прокуратури. 2003. № 2. С. 5965.
19. Журова О.М. Особливості визначення допустимості доказів, отриманих в результаті оперативно-розшукової діяльності / О.М.Журова // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Х., 2003. № 22. С. 144-147.
20. Грошевий Ю.М. Поняття та класифікація засобів доказування у кримінальному процесі / Ю.М.Грошевий // Вісник Академії правових наук України. Х., 1997. №3. С. 7076.
21. Шумило М.Є. Проблеми використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності в доказуванні в кримінальних справах : теоретичний і практичний аспекти / М.Є.Шумило, М.А.Погорецький // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Луганськ, 2001. № 3. С. 199209.
22. Кузьмічов В.С. Слідча діяльність : характеристика та напрями удосконалення : монографія / В.С.Кузьмічов, Ю.М.Чорноус. К. : НІЧЛАВА, 2005. 448 с.
23. Бояров В.І. Особливості методики розслідування вбивств, скоєних в умовах протистояння злочинних угруповань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / В.І.Бояров. К., 2000. 16 с.
24. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування : монографія / С.М.Стахівський. К. : НАВСУ, 2005. 272 с.
25. Бородин С.В. Разрешение вопроса о возбуждении уголовного дела / С.В.Бородин / под ред. Б.А. Викторова. М. : ВНИИ МВД СССР, 1970. 117с.
26. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів : теорія, історія і практика : монографія / В.Т.Маляренко. К. : Концерн Видавничий дім Ін Юре”, 2004. 544 с.
27. Солдатенко О.А. Досудове слідство в Україні : становлення та перспективи розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / О.А.Солдатенко. К., 2006. 16 с.
28. Чепурний О.О. Кримінально-процесуальні функції на стадії досудового розслідування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / О.О.Чепурний К., 2005. 16 с.
29. Чорноус Ю.М. Слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза”/ Ю.М.Чорноус К., 2005. 16 с.
30. Возгрин И.А. Криминалистическая тактика : понятие и предмет исследования / И.А.Возгрин // Вестник криминалистики. М., 2001. Выпуск 2. С.614.
31. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів : монографія / В.С.Кузьмічов. К. : НАВСУ НВТ Правник”, 2000. 450 с.
32. Якушин С. Ю. Тактические средства расследования пре ступлений : понятие и соотношение / С. Ю.Якушин // Российский следователь. 2004. № 10. С. 46.
33. Чорноус Ю.М. Тактико-криміналістичні засоби розслідування злочинів / Ю.М.Чорноус // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : збірник наукових праць. Дніпропетровськ, 2006. № 3 (29). С. 299306.
34. ШепитькоВ.Ю. Теория криминалистической тактики : монография / В.Ю.Шепитько. Харьков : Гриф, 2002. 349 с.
35. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року // Голос України. 2001. 10 січня.
36. ЧучукалоО.І. Процесуальне та криміналістичне забезпечення доказування на судових стадіях кримінального процесу України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / О.І.Чучукало. К., 2004. 18 с.
37. Савонюк Р.Ю. Слідчий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза”/ Р.Ю.Савонюк К., 2002. 18 с.
38. Бурданова В.С. Поиски истины в уголовном процессе : монографія / В.С.Бурданова. СПб. : Санкт-Петербургский университет МВД России, 2002. 238 с.
39. Коваленко Є.Г. Принцип всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин кримінальної справи: поняття та зміст / Є.Г.Коваленко, М.М.Гончар // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. Київ, 1996. №1. С.244251.
40. Тертышник В.М. Уголовный процесс : учебное издание / В.М.Тертышник. Харьков : Арсис, 1997. 528 с.
41. Гончаренко В. Деякі зауваження у зв’язку з прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу України / В. Гончаренко // Вісник Академії правових наук України. Х., 2003. № 2-3. С. 698710 .
42. Репешко П.И. Принципы уголовного процесса в суде первой инстанции Украины / П.И.Репешко. Николаев: Атолл, 2001. 258 с.
43. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация / А.М.Ларин. М. : Юрид. лит., 1970. 223 с.
44. Шейфер С.А. Теория следственных действий как элемент теории доказательств / С.А.Шейфер // Актуальные проблемы совершенствования проведения следственных действий. Ташкент, 1982. С. 9395.
45. Советский энциклопедический словарь / гл. ред. А.М. Прохоров. 4-е изд. ­ М.: Сов. энциклопедия., 1990. 1632 с.
46. Уголовно-процессуальный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по состоянию на 15.09.2001). Х. : Одиссей, 2001. 146 с.
47. Гончаренко В.Г. Методологічні проблеми вчення про предмет криміналістики / В.Г.Гончаренко // Актуальні проблеми криміналістки : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 2526вересня 2003р.). Х., 2003. С.1113.
48. Большая советская энциклопедия : В 30 Т. Изд. 3-е. М. : Сов. энциклопедия, 1975. Т. 20. 607 с.
49. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 Т. / В.И.Даль. М. : Русский язык, 1991. Т. 4. 683 с.
50. Новий тлумачний словник української мови : у 3-х томах / укл. : В.Яременко, О. Сліпушко. К.: АКОНІТ, 2003. Т. 3. 864 с.
51. Философский словарь / под ред. М.М. Розенталя. 3-е изд. М. : Политиздат, 1972. 496 с.
52. Філософський словник / за ред. В.І.Шинкарука. 2-ге вид., перероб. і доп. К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1986. 800 с.
53. ТищенкоВ.В. Корыстно-насильственные преступления: криминалистический анализ : монография / В.В.Тищенко. Одесса : Юрид. лит., 2002. 360с.
54. Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практичну діяльність ОВС України : наказ МВС України № 653 від 30 червня 2002 року.
55. Коновалова В.Е. Криминалистическая тактика : теория и тенденции : учебное пособие / В.Е.Коновалова, В.Ю.Шепитько. Х. : Гриф, 1997. 340 с.
56. Джига М.В. Проблеми співвідношення доцільності та законності при розслідуванні злочинів / М.В. Джига // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. Київ, 2000. № 4. С. 610.
57. Гошовський М.І. Потерпілий у кримінальному процесі України / М.І.Гошовський, О.П.Кучинська. К. : Юрінком Інтер, 1998. 189 с.
58. Словник термінів з юридичної психології / В.Г. Андросюк, І.Ю.Воробйова, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєв, А.В. Ромашко, Г.О.Юхновець; за ред. Я.Ю. Кондратьєва. К. : НАВСУ, 1997. 120 с.
59. Строгович М.С. Материальная истина и судебное разбирательство в советском уголовном процессе / М.С.Строгович. М. : АН СССР, 1955. 383 с.
60. Трусов А.И. Основы теории судебных доказательств (Краткий очерк) / А.И.Трусов. М. : Госюриздат, 1960. 176 с.
61. Пашкевич П.Ф. Объективная истина в уголовном судопроизводстве/ П.Ф.Пашкевич. М. : Госюриздат, 1961. 171 с.
62. Якуб М.Л. Демократические основы советского уголовно-процессуального права / М.Л.Якуб М. : Изд-во МГУ, 1960. 171 с.
63. Арсеньев В.Д. Основы теории доказательств в советском угловном процессе / В.Д.Арсеньев. Иркутск : Иркут. гос. ун-т, 1970. 156 с.
64. Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів / В.Т. Нор / Львівський держ. ун-т ім. І. Франка; за ред. М.Л. Накловича. Львів : Вища школа, 1978. 111 с.
65. Пантелеев И.Ф. Организация и планирование расследования / И.Ф.Пантелеев // Криминалистика : учебник. М. : Юрид. лит., 1988. С.334344.
66. Хань Г.А. Планування розслідування як основа оптимізації слідчої діяльності / Г.А.Хань // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. &nd