ПРИЗНАЧЕННЯ БІЛЬШ М’ЯКОГО ПОКАРАННЯ, НІЖ ПЕРЕДБАЧЕНО ЗАКОНОМ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1
ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ: ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ….10
1.1. Визначення поняття призначення покарання……………………………..11
1.2. Загальні та спеціальні норми про призначення покарання………………31
1.3. Види (межі) призначення покарання………………………………………46
1.4. Загальна характеристики та види призначення більш м’якої міри покарання…………....………..………………………………………………….58
Висновки по розділу 1 …………………………………………………………66
РОЗДІЛ 2
ПРИЗНАЧЕННЯ БІЛЬШ М’ЯКОГО ПОКАРАННЯ, НІЖ ПЕРЕДБАЧЕНО ЗАКОНОМ: СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК…........70
2.1. Історичний розвиток норм про призначення більш м’якої міри покарання...............................................................................................................71
2.2. Призначення більш м’якої міри покарання в кримінальному законодавстві зарубіжних країн ………………………………....…………......85
Висновки по розділу 2 ………………………………………………………....97
РОЗДІЛ 3
ПРИЗНАЧЕННЯ БІЛЬШ М’ЯКОЇ МІРИ ПОКАРАННЯ ЗА СТ. 69 КК УКРАЇНИ: ПЕРЕДУМОВИ, ПІДСТАВИ ТА ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ...…………....…...............................................................101
3.1. Передумови призначення більш м’якої міри покарання..………………101
3.2. Підстави призначення більш м’якої міри покарання …………………...124
3.3. Порядок призначення більш м’якої міри покарання …………………...157
Висновки по розділу 3 ………………………………………………………..189
ВИСНОВКИ…....................................................................................................192
ДОДАТКИ…………………….………………………………………………..195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……….…………………………..199

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах значних соціальних перетворень, спрямованих на побудову правової держави в Україні, важливим залишається подальший розвиток всіх механізмів правової системи, приведення їх у відповідність з вимогами розвитку суспільства.
Одним із компонентів формування правової держави є оновлення та вдосконалення кримінально-правових заходів реагування на вчинений злочин, серед яких важливе місце посідає кримінальне покарання, від правильного застосування якого певною мірою залежить успішність протидії злочинності. В цих умовах обґрунтоване призначення покарання, у тому числі і більш м’якого, ніж передбачено законом, стає ефективним та дійовим заходом протиборства злочинним проявам.
Проблемні питання призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, досліджувались ще в дореволюційному кримінальному праві, зокрема в роботах С. Баршева, Л.С. Бєлогриць-Котляревського, В.В. Єсипова, О.Ф. Кістяківського, В.Н. Латкіна, О. Лохвицького, Е.Я. Немировського, О. Проскурякова, В.Д. Спасовича, М.С. Таганцева та ін. В радянський період, а також протягом останніх десятиліть окремі аспекти даної проблеми розглядались в працях В.І. Антипова, Л.В. Багрій-Шахматова, М.І. Бажанова, М.О. Бєляєва, Є.В. Благова, Г.С. Гаверова, І.М. Гальперіна, І.І. Гореліка, В.К. Дуюнова, А.В. Іщенка, В.І. Зубкової, І.І. Карпеця, Г.А. Кригера, Л.Л. Круглікова, Ю.Б. Мельнікової, О.О. Мяснікова, С.В. Сахнюка, М.А. Скрябіна, М.Н. Становського, В.В. Сташиса, А.Х. Степанюка, П.П. Осипова, В.В. Похмелкіна, Л.А. Прохорова, В.Я. Тація, В.І. Тютюгіна, Г.І. Чечеля, М.Д. Шаргородського та ін. Комплексному дослідженню призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, було піддане в кандидатській дисертації О.М. Плєшакова на тему “Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом” (М., 1979 р.).
Однак, незважаючи на значну кількість робіт, присвячених даній темі, дослідження в цій сфері тривають і по теперішній час, бо виявляються нові, раніше не вивчені аспекти, а деякі питання потребують подальшого осмислення з урахуванням сучасних тенденцій, досягнень у сфері кримінально-правової науки та правозастосовній практиці. Зокрема питання встановлення передумов, підстав та порядку призначення менш суворого покарання вимагають теоретичного дослідження з урахуванням приписів прийнятого у 2001 р. нового Кримінального кодексу України.
Відсутність сучасних комплексних досліджень даної проблеми, наявність дискусійних питань, прогалин в законодавстві обумовлюють виникнення певних труднощів на практиці при призначенні більш м’якого покарання, що призводить до неправильних рішень, відсутності одноманітності розгляду схожих ситуацій. Так, за статистичними даними Верховного Суду України у 2005р. змінено вироків щодо 11 тис. осіб, або 5,5 % від кількості осіб, щодо яких постановлено вироки. З пом’якшенням міри покарання в апеляційному порядку змінено вироки щодо 2,5 тис. осіб, або 53 % від усіх змінених. Найчастіше підставою для постановлення апеляційною інстанцією нового вироку була необхідність застосування більш суворого покарання. З такої підстави апеляційні суди постановили нові вироки щодо 468 осіб, або 70,3 % від кількості осіб, щодо яких постановлено нові вироки .
Саме тому всебічний науковий аналіз норм про призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, перевірка їх ефективності й доцільності, розробка рекомендацій з удосконалювання законодавства і практики його застосування є актуальним для науки кримінального права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого права і системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883). Тема роботи затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 22 березня 2002 року (протокол № 10).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо сутності, передумов, підстав та порядку призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом за вчинений злочин, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: 1) визначити юридичну природу і поняття призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом; 2) дослідити коло кримінально-правових норм, що регулюють застосування менш суворого покарання; 3) встановити критерії відмежування призначення більш м’якого покарання від інших суміжних понять; 4) визначити передумови, підстави та порядок призначення більш м’якого покарання; 5) вивчити та узагальнити судову практику у справах про призначення більш м’якого покарання; 6) розробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення відповідних норм КК України та практики їх застосування.
Об’єктом дослідження є призначення покарання. Предметом дослідження є призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом за вчинений злочин.
Нормативно-правовою базою дослідження є положення чинного та вже скасованого законодавства України, законодавств окремих зарубіжних країн щодо призначення більш м’якого покарання, а також практика їх застосування. Теоретичну базу дослідження склали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених минулого та сучасності в галузі кримінального права. Крім того, були використані роботи з теорії права, конституційного права, інших галузевих юридичних наук, філософії, соціології, мовознавства та інших знань.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дослідження використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема, діалектичний метод пізнання застосовувався при дослідженні сутності призначення більш м’якого покарання; історико-правовий – при вивченні генезису кримінально-правових норм, що регулюють пом’якшення покарання; догматичний метод – при аналізі змісту законодавчих положень щодо призначення більш м’якого покарання; метод системного аналізу – при розгляді призначення більш м’якого покарання у співвідношенні з іншими видами застосування останнього; метод системно-структурного аналізу – при виділенні й дослідженні підстав, способів призначення менш суворого покарання. Застосування формально-логічного методу надало можливість сформулювати поняття і розробити пропозиції щодо вдосконалення положень КК і практики їх застосування; порівняльно-правового – виявити різні підходи правового регулювання зниження ступеня суворості міри покарання у кримінальному законодавстві зарубіжних держав і КК України; статистичного методу – здійснити узагальнення кримінальних справ про застосування більш м’якого покарання (була вивчена 2721 кримінальна справа, що знаходилась в провадженні місцевих районних судів м. Харкова в 2004 р., серед яких був зафіксований 221 випадок призначення покарання з застосуванням ст. 69 КК); вивчити матеріали опублікованої практики, статистичні дані вищих судових інстанцій УРСР, України, СРСР, РСФСР, РФ щодо призначення покарання.
Наукова новизна одержаних результатів. Робота є першим в Україні комплексним дисертаційним дослідженням проблеми призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, за КК України 2001 р.
На думку автора, серед сформульованих ним висновків та висловлених пропозицій новими для науки кримінального права є:
1. Сформульоване нове поняття інституту призначення покарання як внутрішньогалузевого, комплексного утворення, що об’єднує кримінально-правові субінститути, які спільно забезпечують відносно цілісне, завершене регулювання передумов, підстав, меж і порядку обрання покарання особі, визнаної винною у вчинені злочину.
2. Запропонована нова класифікація санкцій статей Особливої частини КК. В залежності від їх якісно-кількісної характеристики пропонується розрізняти санкції: прості й складні. Серед останніх виділяються санкції: альтернативні, кумулятивні, альтернативно-кумулятивні.
3. Вперше проведене комплексне дослідження положень чинного КК, які передбачають призначення менш суворого покарання, наведена їх загальна характеристика і класифікація. На підставі цього пропонується визнати призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, самостійним субінститутом кримінального права.
4. Наведено додаткові аргументи на підтримку законодавчої позиції щодо розширення сфери дії ст. 69 КК за рахунок вилучення положень, що унеможливлювали призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, особам, які вчинили злочин невеликої тяжкості.
5. По-новому сформульовані підстави призначення більш м’якого покарання (ч. 1 ст. 69 КК). Обґрунтовується доцільність надання суду права пом’якшувати покарання не тільки за наявності обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (тобто характеризують діяння й особу винного під час вчинення злочину), а й в разі виявлення таких пом’якшувальних обставин, які виникають після події злочину, а саме які характеризують особу винного та його постзлочинну поведінку. По-новому обґрунтовується також доцільність призначення більш м’якого покарання навіть за наявності лише однієї обставини, що пом’якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
6. Розвинуті положення на користь можливості призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, при наявності як обставин, що пом’якшують покарання, так і обставин, які його обтяжують, або при негативних даних про особу винного. При цьому доводиться, що пом’якшення покарання в цих випадках можливе лише за умов, що обставини, які пом’якшують покарання, за своїми якісно-кількісними характеристиками, превалюють, домінують над іншими, тим самим нівелюючи їх негативне значення.
7. Розвинута раніше висловлена в юридичній літературі точка зору, згідно з якою в ст. 69 КК передбачено не три, а п’ять варіантів (способів) призначення більш м’якого покарання.
8. Розвинута та вдосконалена пропозиція щодо доповнення ст. 69 КК вказівкою, яка б надавала суду право замість більш суворого додаткового покарання, передбаченого в санкції, призначати менш суворий його вид, в санкції не зазначений. Зокрема, пропонується закріпити можливість переходу від конфіскації майна до штрафу, як додаткового покарання.
9. Висловлена та по-новому аргументована пропозиція про доцільність доповнення КК ст. 69№, яка б надавала суду право призначати більш м’яке покарання у випадках, коли внаслідок прямої заборони, що міститься у приписах КК, жодне з передбачених в санкції видів покарання не може бути застосовано до винної особи.
10. Запропонована нова редакція ст. 69 КК, що регулює призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, а також сформульовано пропозиції щодо вдосконалення положень ч. 3 ст. 43, ст. 52, ст. 53, частин 3 і 4 ст. 65, ч. 2 ст. 99 КК.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприяють більш глибокій науковій розробці проблем призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, і можуть бути використані для: 1) подальшого удосконалення кримінального законодавства України; 2) поліпшення практики застосування кримінально-правових норм інституту призначення покарання; 3) подальших наукових досліджень як загальних питань призначення покарання, так і конкретних проблем пом’якшення покарання; 4) підготовки навчальної літератури, в процесі викладання кримінального права, а також відповідних спецкурсів у вищих юридичних навчальних закладах.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації, що сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі положення дослідження доповідалися на наукових конференціях, серед яких: “Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 21-22 квітня 2005 р.), “Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності” (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 5-6 жовтня 2005 р.). Деякі зі сформульованих у дисертації положень використовуються автором при проведенні практичних занять зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2005-2007 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 3 наукові статті у виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук, а також тези 2 наукових доповідей і повідомлень.
Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Загальний обсяг дисертації – 232 сторінки, з них основного тексту – 195 сторінок.
Література та законодавство використані станом на 1 квітня 2007 р.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В роботі досліджуються кримінально-правові проблеми призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом за вчинений злочин, з метою розробки теоретично обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення окремих положень КК України й практики його застосування.
Проведене дослідження дозволяє сформулювати такі основні висновки:
1. Призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено в санкції статті Особливої частини КК за вчинений злочин, суд може при застосуванні положень частин 2 і 3 ст. 5, ч. 3 ст. 43, ч. 2 ст. 55, ч. 2 ст. 59, ст. 69, ст. 77, ч. 2 ст. 98 КК, які загалом утворюють субінститут призначення більш м’якої міри покарання, ніж передбачено законом за вчинене. Визнається, що серед них ключову роль відіграють приписи ст. 69 КК, які мають універсальний, загальний характер.
2. Доведено, що рішення законодавця щодо вилучення з тексту ч. 1 ст. 69 КК положень, що унеможливлювали призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, особам, які вчинили злочин невеликої тяжкості – є обґрунтованим.
3. Обґрунтовано, що в якості підстав застосування ст. 69 КК слід визнавати не тільки обставини, які пом’якшують покарання, що існували в момент вчинення злочину, а й обставини, які пом’якшують покарання, але виникають після події злочину, а саме такі, що характеризують особу винного та його постзлочинну поведінку.
4. Встановлено, що суттєво вплинути на зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину може навіть одна обставина, яка пом’якшує покарання.
5. Наводяться аргументи щодо можливості одночасного застосування частин 1 та 2 ст. 69 КК.
6. У тексті дисертації висловлені пропозиції щодо удосконалення положень КК України, зокрема пропонується:
а) доповнити КК ст. 69№ в наступній редакції: «Якщо в санкції статті Особливої частини КК передбачене таке основне покарання (основні покарання), яке відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу не може бути призначене особі, що вчинила злочин, суд, мотивуючи своє рішення, може перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин»;
б) доповнити ч. 4 ст. 52 КК приписом, що: «…у цих випадках додаткове покарання не може бути тотожним (однорідним) або більш суворим, ніж основне»;
в) уточнити положення п.1 ч. 1 ст. 65 КК зазначивши, що суд призначає покарання керуючись межами санкції статті Особливої частини КК;
г) виключити частину 4 зі складу ст. 65 КК, а частину 3 викласти таким чином: «Більш м’яке або більш суворе покарання, ніж зазначено в відповідній санкції статті Особливої частини цього КК, може бути призначене лише за наявності підстав, передбачених у статтях Загальної частини цього КК»;
ґ) викласти ч. 3 ст. 53 КК у такій спосіб: «Штраф як додаткове покарання може бути призначений у випадках, якщо він спеціально передбачений у санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу, а також при наявності підстав, передбачених у ст. 69 КК»;
д) закріпити в ч. 2 ст. 99 КК мінімально припустимий розмір штрафу, що може бути призначений неповнолітньому;
е) доповнити ч. 3 ст. 43 КК положенням, що міра покарання за наявності підстав, перерахованих у ч. 2 ст. 43 КК, визначається в межах між половиною мінімуму та половиною максимуму, які встановлені для позбавлення волі в санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене; або вказівкою, що мінімум покарання у виді позбавлення волі для випадків, передбачених у ч. 2 ст. 43 КК, не може бути нижче п’яти років;
є) викласти ст. 69 КК у наступній редакції:
«1.Якщо суд за наявності однієї або декількох обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, з урахуванням особи винного та її поведінки після вчинення злочину, визнає недоцільним призначення покарання в межах санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, він може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
2. На підставах, передбачених у частині першої цієї статті, суд може перейти до іншого, найближчого за ступенем суворості, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. Якщо з підстав, передбачених в Загальній частині цього Кодексу цей основний вид покарання не може бути призначений, суд послідовно переходе до іншого, більш м’якого його виду.
3. За наявності підстав, передбачених у частині першої цієї статті, суд може не призначати додаткове покарання, що передбачене в санкції статті за вчинений злочин як обов’язкове.
4. За наявності підстав, передбачених у частині першої цієї статті, суд може замість конфіскації майна, що передбачена в санкції статті за вчинений злочин, призначити штраф як додаткове покарання».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т.2. – 360 с.
2. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит-ра, 1975. – 264 с.
3. Алексеев С.С. Философия права. – М.: Изд-во НОРМА, 1999. – 336 с.
4. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6 (70). – С. 33-51.
5. Анашкин Г.З. Лишение свободы: теоретические и практические вопросы справедливости его назначения // Актуальные вопросы применения лишения свободы и дополнительных наказаний / Под ред И.М. Гальперина. – М., 1979. – 172 с. – С.28-53.
6. Антипов В.В., Антипов В.І. Обставини, які виключають застосування кримінального покарання. – К.: Атіка, 2004. – 208 с.
7. Антипов В.В. Обставини, що виключають можливість застосування певних видів покарань. – Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2005. – 19 с.
8. Антипов В.И. Уголовная отвественность за нарушение правил безопасности на взрывоопасных предприятиях или взрывоопасных цехах: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х.: Харьк. юрид. инст-т, 1983. – 204 с.
9. Антонян Ю. М. Системный подход к изучению личности преступника // Советское государство и право. – 1974. – № 4. – С. 91.
10. Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 366 с.
11. Бабаев В.К. Советское право как логическая система: Уч. пос. – М., 1978. – 212 с.
12. Багрий-Шахматов Л.В., Гуськов В.И. Теоретические проблемы классификации уголовных наказаний. – Воронеж: Изд-во Воронеж.ун-та, 1971. – 108 с.
13. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980. – 216 с.
14. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Х.: Право, 2000. – 128 с.
15. Баршев С. Общие начала теории законодательства о преступлениях и наказаниях в двух разделах. – М.: Ун-т. типограф., 1841. – 250 с.
16. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
17. Баулін Ю. Кримінальне право України як публічна галузь права // Вісник Верховного суду України. – 2005. – № 2 .– С. 83-85.
18. Баулин Ю.В., Борисов В.И. Уголовный кодекс Украины: особенности и новеллы // Новое уголовное законодательство стран СНГ и Балтии: Сб. науч. ст. / Под ред Л.Л. Кругликова, Н.Ф. Кузнецовой. – М.: ЛексЭст, 2002. – 464 с. – С. 355-380.
19. Белогриц-Котляревский Л.С. Учебник русского уголовного права. – К.-СПб.: Южно-Русское книгоизд-во Ф.А. Иогансона, 1903. – 624 с.
20. Беляев В.Г. Применение уголовного закона: Уч. пос. – Волгоград, 1998. – 124 с.
21. Благов Е.В. Назначение наказания: (теория и практика). – Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2002. – 176 с.
22. Благов Е.В. Применение уголовного права (теория и практика). – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 505 с.
23. Блувштейн Ю. Д. О содержании понятия «личность преступника» // Теоретические проблемы учения о личности преступника: Сб. науч. ст. – М., 1979. – С. 48-54.
24. Блум М. И. , Тилле А. А. Обратная сила закона. – М.: Юрид. лит., 1969. – 136 с.
25. Бойцов А.И., Волженкин Б. В. Уголовный закон: действие во времени и пространстве:Уч. пос. – С-Пб, 1993. – 104 с.
26. Бокова И. Проблемы технико-юридического конструирования верхних и нижних пределов наказаний в санкциях статей главы 22 УК РФ // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С.15-17.
27. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.: Юрид. лит-ра, 1967. – 240 с.
28. Брауде И.Л. Вопросы законодательной техники // Советское государство и право. – 1957. – № 8. – С. 52-59.
29. Бунин О.Ю. Реализация принципа справедливости при установлении санкций уголовно-правовых норм. – М.: ТК Велби, Изд-во: «Проспект», 2006. – 128 с.
30. Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні. – К.: Атіка, 2004. – 240 с.
31. Бурлаков В.В. Типология личности виновного и проблема назначения наказания: Автореф. дис. …доктора юрид. наук: 12.00.08. – М., 1985. – 31 с.
32. Бурлаков В.В. Уголовное право и личность преступника. – Спб: С.-Пет. гос. ун-т, 2006. – 240 с.
33. Бушуев И.А. Исправительные работы. – М.: Юрид. лит., 1968. – 200с.
34. Василаш В. Проблеми призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. ХІ регіон. наук. –практ. конф. 3-4 лютого 2005 р. – Львів: Юрид. фак-т Львів. нац. ун-ту, 2005. – С. 297-299.
35. Велиев С.А. Личность виновного и назначение наказания // Правоведение. – 2002. – № 4. – С.153-165.
36. Велиев С.А., Савенков А.В. Индивидуализация уголовного наказания. – М.: Рохос, 2005. – 216 с.
37. Відновне правосуддя. Особливості впровадження процедури медіації: європейський досвід / О.М. Боброва, А.О. Горова, В.В. Землянська, Н.М. Прокопенко. – К.: Наш час, 2006. – 164 с.
38. Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4 (26). – С. 15-16.
39. Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 5 (39). – С. 19-20.
40. Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6 (40). – С. 30.
41. Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 1 (41). – С. 11-13.
42. Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 4 (44). – С. 25.
43. Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6 (70). – С. 33-45.
44. Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 3(79). – С. 15-27.
45. Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 38- 46.
46. Вовк Д. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні // Право України. – 2003. – № 11. – С. 127-129.
47. Войшвилло Е.К. Понятие. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 288 с.
48. Вышинская З.А. Учет психических и физических аномалий личности // Личность преступника / Под ред. В.Н. Кудрявцева, Г.М. Миньковского, А.Б. Мудьюга. – М.: Юрид. лит-ра, 1975. – 272 с. – С.256-261.
49. Гальперин И.М., Мельникова Ю.Б. Дополнительные наказания. – М.: Юрид. лит-ра, 1981. – 120 с.
50. Гальперин И.М., Мельникова Ю.Б. Общие вопросы теории и практики применения дополнительных наказаний // Актуальные вопросы применения лишения свободы и дополнительных наказаний / Под ред. И.М. Гальперина. – М., 1979. – С. 89-122.
51. Гаверов Г.С. Конфискация имущества // Наказания, не связанные с лишением свободы. – М.: Юрид. лит-ра, 1972. – 152 с.
52. Головко Л.В. Освобождение от уголовной ответственности и освобождение от уголовного преследования: соотношение понятий // Государство и право. – 2006. – № 6. – 41-51.
53. Гольтцендор Ф. Вступительный очерк уголовного права // Юридический вестник. – 1874. – Кн. 5,6. – С. 81-141.
54. Гольцев В.А. Законодательство и нравы в России XVIII века. – 2-е изд. – СПб., 1896 г. – 196 с.
55. Горелик А.С. Уголовно-правовые проблемы наказания по совокупности преступлений и приговоров: Автореф. …докт. юрид. наук: 12.00.08. – Томск: Томск. гос. ун-т, 1991. – 52 с.
56. Горелик А.С. Наказание по совокупности преступлений и приговоров: принципы, законодательство, судебная практика. – Красноярск: Изд-во «Соло», 1991. – 192 с.
57. Грицай В. В. Поняття та значення загальних засад призначення покарання в чинному кримінальному законодавстві України // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. – № 2. – С. 139-143.
58. Грищук В.К. Еутаназія: Pro et contra // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 4. – С. 29-36.
59. Грозовский И.Н. Обычное право запорожских казаков: Дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 1998. – 192 с. – С. 109.
60. Гродзинский М. Об усовершенствовании законодательной техники // Социалистическая законность. – 1957. – № 1. – С. 12-18.
61. Дагель П. С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. – Владивосток, 1970. – 131 с.
62. Дементьев С.И. Построение уголовно-правовых санкций в виде лишения свободы. – Ростов: Изд-во Ростов. ун-та, 1986. – 157 с.
63. Демченко В. Принципи кримінального законодавства стосовно випадків призначення покарання більш м’якого, ніж передбачено санкцією кримінального кодексу // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. лит-ра, 2003. – Вип.18. – С.810-813.
64. Долиненко Л.А. Смягчающие ответственность обстоятельства по действующему уголовному законодательству и в судебной практике: Уч. пос. – Иркутск: Иркутск. гос. ун-т, 1980. – 82 с.
65. Долиненко Л.А. Влияние смягчающих ответственность обстоятельств на индивидуализацию наказания и на освобождение от уголовной ответственности с применением мер общественного или административного воздействия: Автореф. дис. …канд. юрид. наук по специальности 12.00.08. – Томск, 1980. – 17 с.
66. Дулатбеков Н.О. Назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено за данное преступление // Дифференциация ответственности и проблемы юридической техники в уголовном праве и процессе: Сб. науч. ст. / Под ред. Л.Л. Кругликова. – Ярославль: Яросл. гос.ун-т, 2002. – 192 с. – С. 64-76.
67. Дурманов Н.Д. Освобождение от наказания по советскому праву. – М.: Госюриздат, 1957. – 80 с.
68. Дурманов Н.Д. Советский уголовный закон. – М.: Изд-во: Моск. ун-та, 1967. – 320 с.
69. Дутка Г.І. Верховенство закону і верховенство права: взаємовиключення чи взаємопоєднання? // Державо і право: Зб. наук. пр. – К.: Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 32. – С. 3-8.
70. Дуюнов В.К. Проблемы наказания в новом уголовном праве России: Уч. пос. – Белгород: Изд-во Белгород. город. ун-та, 1998. – 208 с.
71. Дуюнов В.К., Цветинович А.Л. Дополнительные наказания: теория и практика. – Фрунзе: Илим, 1986. – 240 с.
72. Дядькин Д.С. Теоретические основы назначения уголовного наказания: алгоритмический подход. – СПб: «Юридический центр Пресс», 2006. – 510 с.
73. Евдокимова Е.В. Некоторые вопросы назначения наказания за преступления небольшой и средней тяжести // Держава і право: Зб. наук. пр. Спецвипуск. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України 2005. – Т.2 – С. 155-160.
74. Евдокимова Е.В. Некоторые проблемы назначения наказания // Право і безпека. – 2004. – Т. 3. – № 4. – С. 64-66.
75. Евдокимова Е.В. Назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом: исторический аспект // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 73. – С. 189-196.
76. Євдокімова О.В. Загальні засади і спеціальні правила призначення покарання // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 78. – С. 169-175.
77. Евдокимова Е.В. Применение ст. 69 УК Украины за преступления в сфере хозяйственной деятельности // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: Матер. наук.-практ. конференції / Відп. ред. В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – Х.: Вид-во «Кроссроуд», 2006. – С. 45-47.
78. Есипов В.В. Очерк русского уголовного права. – 3-е изд. – М.: Изд-ние книж. магаз. «Правоведение», 1904. – Ч. Общ.: Преступление и преступники. Наказания и наказуемые. – 550 с.
79. Загальна теорія держави і права: Підручник / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
80. Загородников Н.И. Проблемы классификации преступлений в свете дальнейшего совершенствования советского уголовного права // Проблемы совершенствования уголовного закона / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Инст. гос. и права АН СССР, 1984. – С. 41-54.
81. Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обгрунтування) // Вісник Академії правових наук. – 1998. – № 1 (12). – С. 3-14.
82. Закон о преступлении (наказания) 1997 г. / Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии): Сб. законодат. матер. / Под ред. И.Д. Козочкина. – М.: Изд-во «Зерцало», 2001. – С. 46-51.
83. Законодательная техника / Под ред. Д.А. Керимова. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1965. – 144 с.
84. Замніус В., Ковриженко Д., Землянська В. Передумова впровадження процедури медіації в Україні // Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2006. – № 11. – С. 46-47.
85. Зельдов С.И. Освобождение от наказания и его отбывания. – М.: Юрид. лит-ра, 1982. – 137 с.
86. Зер Г. Зміна об’єктива: новий погляд на злочин та правосуддя / Пер. З англ. М. Яковлєва. – К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – 224 с.
87. Зинченко И.А. Составные преступления. – Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 176 с.
88. Зубкова В. Проблемы построения и взаимообусловленности санкций и категорий преступлений в УК РФ // Уголовное право. – 2002. – № 4. – С. 18- 20.
89. Иванов А.А. Индивидуализации юридической ответственности. Правовые и психологические аспекты. – М.: Изд-во «Экзамен», 2003. – 192 с.
90. Иванова А. Значение смягчающих обстоятельств при определении меры наказания // Советская юстиция. – 1974. – № 4. – С. 21-22.
91. Иванова А.Т. Смягчающие ответственность обстоятельства в советскому уголовном праве: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.715. – М., 1972. – 23 с.
92. Ивлев Ю.В. Логика: Учебник. – 2-е изд. – М.: Логос, 2000. – 272 с.
93. Игнатов А.Н., Красиков Ю.А. Курс российского уголовного права: В 2 т. – М.: НОРМА. – ИНФРА М, 2001. – Т. 1: Ч. Общ. – 560 с.
94. Иногамова–Хегай Л.В. Конкуренция уголовно-правовых норм о назначении наказания // Государство и право. – 2001. – № 5. – С. 61-68.
95. Історія держави і права України: Підручник / За ред. А.Й. Рогожина. – Х.: Основа, 1993. – Ч. Й. – 432 с.
96. Історія держави і права України. Підручник. – У 2-хт./ За ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка. – К.: «Ін юре», 2003. – Том 1. – 656 с.
97. История советского уголовного права 1917 – 1947 / ВИЮН МЮ СССР. – М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 466 с.
98. Ищенко А. В. Назначение наказания по Уголовному кодексу Российской Федерации: Науч.-практ. пос. – М.: Юрлитиформ, 2002. – 160 с.
99. Как советский суд назначает наказание // Советская юстиция. – 1958. – № 4. – С.61-63.
100. Кардава А.Н. Конфискация имущества и практика ее применения // Актуальные вопросы применения лишения свободы и дополнительных наказаний / Под ред. И.М. Гальперина. – М., 1979. – 172 с. – С.136-150.
101. Карпец И.И. Индивидуализация наказания. – М.: Юрид. лит-ра, 1961. – 152 с.
102. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 228 с.
103. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1959. – 120 с.
104. Качурин Д.В. Некоторые вопросы конкуренции и поглощения уголовно-правовых норм // Закон и право. – 2004. – № 4. – С.30-35.
105. Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права. – М.: Наука, 1988. – 176 с.
106. Керимов Д.А. Кодификация и законодательная техника. – М.: Юридлит., 1962. – 104 с.
107. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник. – 5-е изд. – М.: Юристъ, 1999. – 256 с.
108. Кистяковский А.Ф. Исследование о смертной казни. – Тула: Автограф, 2000. – 272 с.
109. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник Общего уголовного права с подробным изложением Начал русского уголовного законодательства: Ч. Общ. – Киев, 1891. – 863 с.
110. Князев В. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. – № 12. – С. 29-31.
111. Ковалев М. И. Понятие и признаки преступления, и их значение для квалификации. – Свердловск, 1977. – 80 с.
112. Коган В.М. Логико-юридическая структура советского уголовного закона. – Алма-Ата: Изд-во «Казахстан», 1966. – 83 с.
113. Козаченко И.Я. Уголовная ответственность: мера и форма выражения: Текст лекций. – Свердловск, 1987. – 48 с.
114. Козирєва В. Конфіскація майна: теорія і практика застосування// Право України. – 2006. – № 1. – С. 98-101.
115. Козлов А.П. Уголовно-правовые санкции (проблемы построения, классификации и измерения). – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 176 с.
116. Козюбра М. І. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 4.
117. Колиев В.Л. Смягчение наказания по уголовному праву: теоретический, правовой и правоприменительный аспекты: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Пятигорск: Пятигор. гос. техн. ун-т, 2003. – 182 с.
118. Коментар до Конституції Україн / Ред. кол. В.Ф. Опришко, Л.Є. Горьовий, М.І. Корнієнко та ін. – К.: Ін-т зак-ва Верх. Ради Укр., 1996. – 378 с.
119. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред В.М. Лебедев. – 2-е изд. – М.: Юрайт-Издат, 2003. – 760 с.
120. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под общ. В. М. Лебедева. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – 880 с.
121. Кони А.Ф. Власть суда в применении наказания // Кони А.Ф. Избранные труды и речи / Сост. И.В. Потапчук. – Тула: Автограф, 2000. – 640 с.: ил. – (Юрид. наследие). – С. 261-266.
122. Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе (Общие черты судебной этики // Кони А.Ф. Избранные труды и речи / Сост. И.В. Потапчук. – Тула: Автограф, 2000. – 640 с.: ил. – (Юрид. наследие). – С. 78-107.
123. Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 544 с.
124. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
125. Конституція України: Наук.-практ. коментар / Ред. кол. В.Я.Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Х.: Вид-во «Право»; К.: Вид. Дім « Ін Юре», 2003. – 808 с.
126. Корж В. Застосування на практиці рівності громадян перед законом // Право України. – 1999. – № 4. – С.49-50.
127. Коржанський М. Про принципи кримінального права України // Право України. – 1995. – № 11. – С. 69-72.
128. Коржанський М.І Кримінальне право України: Курс лекцій. – К.: Наук. думка та укр. видав. група, 1996. – Ч. Заг. – 336 с.
129. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика. Проблемы криминализации и пенализации. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1987. – 272 с.
130. Коробейников Б., Орлов М. Ответственность за взяточничество // Советская юстиция. – 1970. – № 20. – С. 19, 20.
131. Кострова М. Особенности реализации языковых правил законодательной техники в уголовном законе // Уголовное право. – 2002. – № 2. – С. 39-42.
132. Котюк І.І., Мусієнко А.В. Альтернатива евтаназії // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 2. – С. 23-29.
133. Краткий словарь по философии / Под ред. И.В. Блауберга, П.В. Копнина, И.К. Пантина. – 2-е изд. – М.: Политиздат, 1970. – 400 с.
134. Кривенков О.В. Некоторые вопросы применения специальных правил назначения наказания // Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 134-143.
135. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. – Х.: Вища школа, 1983. – 127 с.
136. Кривоченко Л.Н. Освобождение от уголовной ответственности с применением мер общественного или административного воздействия: Учебное пособие. – Х.: Юр. ин-т., 1981. – 52 с.
137. Кривоченко Л.Н. О содержании и структуре общественной опасности как признака преступления // Проблемы правоведения. – 1979. – № 40. – С.94-102.
138. Кригер Г.А. Индивидуализация наказания по советскому уголовному праву // Применение наказания по советскому уголовному праву. – М., 1958. – 319 с. – С. 18-72.
139. Кригер Г. А. Наказание и его применение. – М.: Юрид. лит., 1962. – 71 с.
140. Кригер Г.А. Условное осуждение и роль общественности в его применении. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. – 103 с.
141. Кригер Г.А., Кригер Г.Л. О дополнительных мерах наказания // Советская юстиция, 1972. – № 1. – С. 23-27.
142. Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.
143. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В. Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004.– 1152 с.
144. Кримінальне право України: Підручник / За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – Ч. Заг. – 512 с.
145. Кругликов Л.Л. О соотношении личности виновного и обстоятельства дела, смягчающие и отягчающие ответственность // Уголовно-правовые и процессуальные гарантии защиты конституционных прав граждан: Межв. темат. сб. – Калинин, 1982. – С.84-95.
146. Кругликов Л.Л. Правовые средства обеспечения справедливости наказания в процессе его индивидуализации: Автореф. дис. …докт. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1985. – 31 с.
147. Кругликов Л.Л. Проблемы назначения наказания: законодательство и практика // Уголовное право ХХІ в.: Матер. Междунар. науч. конф. на юрид. фак-те МГУ 31 мая – 1 июня 2001 г. – М.: «ЛексЭст», 2002. – 240 с.
148. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве (Вопросы теории). – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 164 с.
149. Кругликов Л.Л., Благов Е.В. О законодательных пределах назначения наказания // Проблемы совершенствования законодательства об охране прав граждан в сфере борьбы с преступностью: Межвуз. темат. сб. – Ярославль, 1984. – С. 99-110.
150. Кругликов Л.Л., Васильевский А.В. Дифференциация ответственности в уголовном праве. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 300 с.
151. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М.: Юрид. лит-ра, 1977. – 168 с.
152. Кузнецова Н.Ф., Куринов Б.А. Отягчающие и смягчающие обстоятельства, учитываемые при определении меры наказания // Применение наказания по советскому уголовному праву. – М., 1958. – 319 с. – С. 92-151.
153. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. – М.: Госюриздат, 1958. – 220 с.
154. Кузнецова Н. Ф. Преступление и преступность. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. – 231 с.
155. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – 183 с.
156. Курс советского уголовного права: В 6 т. – М.: Наука, 1970. – Т. 3. – 350 с.
157. Курс советского уголовного права. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1970. – Ч. Общ. – Т.2. – 672 с.
158. Курс российского уголовного права / Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.А. Наумова. – М.: Спарк, 2001. Ч. Общ. – 767 с.
159. Курс уголовного права: Ученик для вузов / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой: В 5 т. – М.: ИКД Зерцало-М, 2002. – Т.2: Учение о наказании. – 464 с.
160. Курц А. Следует ли перечень обстоятельств, смягчающих наказание, оставлять открытым? // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 38-39.
161. Ладиченко В.В. Юридична справедливість як принцип права // Держава і право: Зб. наук. пр. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – 624 с. – Вип. 31. – С. 3-11.
162. Лазарев В.В. Применение советского права. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1972. – 200 с.
163. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права: Учебник. – М.: "Спарк", 1998. – 448 с.
164. Латкин В.Н. Учебник истории русского права периода империи ХVШ в. и XIX в. столетия. – СПб.: Типография С-Петербург. тюрьмы, 1899. – 532с.
165. Лейкина Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 129 с.
166. Ленау М. Личность виновного в приговоре суда // Советская юстиция. – 1972. – № 21. – С.17, 18.
167. Личность преступника (уголовноправовое и криминологическое исследование) / Под ред. Б.С. Волкова. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1972. – 188 с.
168. Ломако В.А. Применение условного осуждения. – Х: Вища школа, 1976. – 126 с.
169. Магновський І. Конституційно-правовий статус особи (її громадянські права і свободи) // Право України. – 2002. – № 7. – С. 18-21.
170. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій. – 3-тє вид. – К.: Либідь,2001. – 384 с.
171. Мальцев В.В. Принципы уголовного права и уголовного законодательства: система, содержание и нормативное выражение // Правоведение. – 2002. – № 2. – С.110-127.
172. Маляренко В.Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України. – К.: Фонд «Правова ініціатива», 2003. – 156 с.
173. Маляренко В.Т., Войтюк І.А. Відновлювальне правосуддя: можливості запровадження в Україні// Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 8 (34). – С. 34-62.
174. Марчук Ф.М., Гарбовський Л.А. Особливості застосування конфіскації майна // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 7 (71). – С. 32-39.
175. Маслак Н.В. Кримінальна відповідальність за готування до злочину: Дис.…канд.юрид.наук:12.00.08. – Х.: Нац.. юрид. акад. України, 2005. – 218с.
176. Маслак Н.В. Кримінальна відповідальність за готування до злочину: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 2005. – 20 с.
177. Махінчук В. Принцип економії репресії у новому кримінальному кодексі України – важлива запорука адекватності покарання // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 11. – С.69-73.
178. Махоткин В. Назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом // Советская юстиция. – 1978. – № 13. – С. 7,8.
179. Медведев А. Основания назначения более мягкого наказания, чем предусмотрено законом // Советская юстиция. – 1990. – № 15. – С. 5, 6.
180. Мельникова Ю.Б. Дифференциация ответственности и индивидуализация наказания. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 118 с.
181. Мельникова Ю.Б. Индивидуализация наказания с учетом личности преступника: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1969. – 20 с.
182. Мельникова Ю., Плешаков А. Назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом // Социалистическая законность. – 1976. – № 9. – С.56-58.
183. Мельникова Ю.Б., Плешаков А.М. Назначение лишение свободы и дополнительных мер наказаний в порядке ст. 37 Основ уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик // Актуальные вопросы применения лишения свободы и дополнительных наказаний / Под ред. И.М. Гальперина. – М., 1979. – С.122-136.
184. Мельнікова-Крикун В.М. Про недоцільність застосування конфіскації майна як виду додаткового покарання // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Випуск 29. – С.61-65.
185. Милинчук В.В. Актуальные вопросы совершенствования института конфискации // Государство и право. – 2004. – № 7. – С. 36-47.
186. Михлин А.С. Последствия преступления. – М.: Юрид.лит-ра, 1969. – 104 с.
187. Музиченко П. Козацька держава і право // Україна: козацька держава. Ілюстрована історія українського козацтва у 5175 фото світлинах / Керівник проекту В. Неделяк. – К.: Вид-во «Ємма», 2004. – 1216 с.
188. Музыка А.А. Назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом: все ли положения ст. 69 УК Украины соответствуют Конституции Украины? // Конституционные основы уголовного права: Матер. Й Всеросс. конгр. по угол. праву, посвященного 10-летию УК РФ. – М.: ТК Велби, 2006. – 624 с. – С. 394-397.
189. Мясников О.А. Проблемы назначения наказания ниже низшего предела санкции // Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 126-134.
190. Мясников О.А.Смягчающие и отягчающие наказание обстоятельства в теории, законодательстве и судебной практике. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 240 с.
191. Мясников О.А. Сущность и правовая природа смягчающих и отягчающих наказание обстоятельств // Правоведение. – 2003. – № 2. – С. 117-124.
192. Наден О.В. Спеціальні види звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. – Х.: Право, 2003. – 224 с.
193. Назначение наказания, его эффективность и освобождение от уголовной ответственности и наказания: Учебное пособие. – Иркутск: Иркутск. гос. ун-т им. А.А. Жданова, 1978. – 90 с.
194. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Відп. ред.: В.Ф. Бойко та ін.. – 6-те вид., допов. – К.: А.С.К., 2000. – 1120 с.
195. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: В 3-х кн. / За заг. ред. В. Г. Гончаренка, П. П. Адрушка. – К.: «Форум», 2005. – Кн. Й. – 320 с.
196. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Відп. ред.: Я. Ю. Кондратьєв, С. С. Яценко. – К.:Юрінком, 1994. – 800 с.
197. Науково-практичний коментар Криминального кодексу України. – 3-тє вид. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2003. – 1056 с.
198. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під. заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка: У 2-х ч. – К.: Форум, 2001. – Ч. Заг. – 389 с.
199. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: За станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2002 р./ За ред. С. С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
200. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года / Под ред. Н.И. Мельника, Н.И. Хавронюка. – К.: Каннон; А.С.К., 2002. – 1216 с.
201. Некрасов А.И. Основы социологии: Консп. лекций. – Х.: ООО «Одиссей», 2002. – 256 с.
202. Немировский Э.Я. Учебник уголовного права. – Одесса: Изд-е Акцион. Южно-Русского общества Печатного дела, 1919. – Ч. Общ. – 379 с.
203. Непомнящая Т. Мера наказания: понятие и критерии ее определения судом // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С.41,42.
204. Непомнящая Т.В. Назначение уголовного наказания: теория, практика, перспективы. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 781 с.
205. Нерсесянц В. С. Философия права. Учебник для вузов. – М.: Издат.группа НОРМА – ИНФРА М, 1998. – 652 с.
206. Новий тлумачний словник української мови: У 3-х т. 42 000 слів. – 2-е вид./ Уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Вид-во «Аконіт», 2004.
207. Новий англо-український та україно-англійський словник. – Х.: Друк. центр «Світовид», 2002. – 576 с.
208. Новиков В. Назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом при наличии исключительных обстоятельств // Уголовное право. – 2004. – № 1 – С. 38-40.
209. Нурмиев М.М. Заменяющие наказания по российскому уголовному праву: Дис…. канд.юр. наук: 12.00.08. – Казань: Казан. гос. ун-т, 2005. – 198 с.
210. Об основных принципах социальной защиты ветеранов труда и других лиц преклонного возраста в Украине. – Закон Украины от 16.12.1993 г., № 3721-ХП // Ведом. Верх. Рады Украины. – 1994. – № 4. – Ст. 18.
211. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т./ Под ред. М.Н. Марченко. – Т.2: Теория права. – М.: «Зерцало», 1998. – 656 с.
212. О государственной помощи семьям с детьми. – Закон Украины // Ведом. Верхов. Рады Украины. – 2001. – № 20. – Ст. 102.
213. Окрема думка судді Конституційного Суду України В.Д. Вознюка у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 КК України (справа № 1-33/2004 про призначення більш м’якого покарання) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 46-48.
214. Окрема думка судді Конституційного Суду України В. І. Іващенко у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 КК України (справа № 1-33/2004 про призначення більш м’якого покарання) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 48-50.
215. Омельчук О. Проблеми призначення покарання за контрабанду // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. – 2002. – № 1. – 218 с. – С. 103-110.
216. О налоге с доходов физических лиц. – Закон Украины // Ведомости Верховной Рады Украины. – 2003. – № 37. – Ст. 308.
217. Осипов П.П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций (Аксиологические аспекты). – Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1976. – 136 с.
218. Основные начала уголовного законодательства СССР и союзных республик. – Постановление ЦИК СССР от 31 октября 1924 // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-крестьянского правительства. – 1924. – № 24. – Ст. 205.
219. Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик // Вед. Верх. Совета СССР. – 1959. – № 1. – Ст.6.
220. Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик // Вестник Верховного Суда СССР. – 1991. – № 11. – С. 26-33, 43.
221. О суде. – Декрет Совета Народных Комиссариатов Украины // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 11. – Ст. 141.
222. О суде. – Декрет СНК РСФСР от 22 ноября 1917 //Декреты советской власти. – М.: Полит. лит-ра, 1957. – Т. 1: 25 октября 1917 – 16 марта 1918. – 628 с. – С. 125.
223. О народном суде.– Положение Совнаркома УССР // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. –1920. – № 25. – Ст. 536.
224. О пенсионном обеспечении. – Закон Украины от 05.11.1991 г., № 1788-ХП // Ведом. Верх. Рады Украины. – 1992. – № 3. – Ст.ст. 10, 11.
225. О практике назначения судами дополнительных наказаний. – Постановление Пленума Верховного Суда ССР № 6 от 29 августа 1980 г.// Бюллетень Верховного Суда ССР. – 1980. – № 5.
226. Орлов В.С. Назначение наказания ниже низшего предела, указанного в законе// Применение наказания по советскому уголовному праву. – М, 1958. – 319 с.
227. Павликівський В.І. Покарання за злочинні порушення трудового законодавства у світі відновлюючого правосуддя // Вісник Запорізького національного університету. – 2005. – № 2. – С. 151-156.
228. Панов Н.И. О точности норм уголовного права и совершенствовании законодательной техники // Правоведение. – 1987. – № 4. – С.79-82.
229. Петрашев В.Н. Гуманизация системы наказаний в советском уголовном праве. – Ростов: Изд-во Ростов. ун-та, 1988. – 144 с.
230. Пимонов В.А. Конфискация имущества как уголовное наказание// Государство и право. – 2002. – № 7. – С. 114-117.
231. Пинаев А. А. Курс лекций по Общей части уголовного права: В 2-х кн. – Х.: Харьков юридический, 2002. – Книга вторая: О наказании. – 195 с.
232. Плешаков А.М. Назначен