ПРОЕКТУВАННЯ ЗАСОБІВ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ З ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ I-II РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.Г.С.Сковороди

На правах рукопису

МОЛЧАНЮК ОЛЬГА ВАСИЛІВНА

УДК 37.022

ПРОЕКТУВАННЯ ЗАСОБІВ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ
З ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ
ЗАКЛАДАХ I-II РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

13.00.09 теорія навчання

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Пономарьова Галина Федорівна
кандидат педагогічних наук, доцент

Харків 2005

ЗМІСТ

ВСТУП .....................................................................................................................

3

Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПРОЕКТУВАННЯ ЗАСОБІВ оптимізації процесу навчання .............................................................

13

1.1. Розкриття проблеми оптимізації в науково-педагогічній теорії ................

13

1.2. Особливості проектування засобів оптимізації навчального процесу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації ...........................................

44

1.3. Робочий зошит з друкованою основою як ефективний засіб оптимізації вивчення студентами природничих дисциплін ...................................................

66

Висновки до першого розділу ................................................................................

98

РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА РОБОЧОГО ЗОШИТА З ДРУКОВАНОЮ ОСНОВОЮ ЯК ЗАСОБУ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ З ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ I-II РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ .............................................................

101

2.1. Загальні питання організації та проведення експериментальної роботи ...............................................................................................................................

101

2.2. Перевірка ефективності робочого зошита з друкованою основою як засобу оптимізації процесу навчання з природничих дисциплін .......................

113

2.3. Аналіз результатів експериментальної роботи .........................................

136

2.4. Педагогічні умови ефективного впровадження засобів оптимізації навчального процесу у вищому навчальному закладі .........................................

150

Висновки до другого розділу ............................................................................

167

ВИСНОВКИ ............................................................................................................

170

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...............................................................

174

ДОДАТКИ ...............................................................................................................

192

ВСТУП

Одним із завдань вищої освіти в Україні є формування освіченої особистості, забезпечення пріоритетності розвитку людини в умовах гуманізації та демократизації. Потреби життя, педагогічна практика дають нове розуміння педагогічного процесу. Згідно з Законом України Про освіту”, Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті, ми маємо здійснити перехід від традиційного інформаційно-пояснювального навчання, зорієнтованого на передачу готових знань, до особистісно розвивального, спрямованого не тільки на засвоєння знань, а й на способи навчальної діяльності, розвиток творчої особистості студента.
Актуальність упровадження нових форм, методів, принципів, засобів навчання і контролю знань і вмінь студентів посилюється здійсненням переходу на багатоступеневу систему підготовки молодого спеціаліста, необхідністю створення умов для професійної й особистісної самореалізації викладачів і студентів. Виконання цієї проблеми неможливе без використання у педагогічному процесі принципу оптимізації навчання. Оптимізація як процес вибору найкращого варіанта із можливих і як процес приведення системи у найкращий (оптимальний) стан, у педагогічній теорії та практиці набуває універсального значення і застосовується в різних аспектах.
У вітчизняній та зарубіжній літературі теоретичні проблеми оптимізації навчання вивчали М.К.Анохін, Ю.К.Бабанський, А.І.Берг, А.А.Бударний, М.О.Данилов, В.І.Лозова, М.І.Махмутов, Л.В.Занков, В.І.Паламарчук, В.Ф.Паламарчук, І.Т.Огородников, А.О.Реан, М.М.Скаткін, В.О.Сухомлинський, Н.Ф.Тализіна, В.Г.Шаповаленко та інші.
Автори В.Ф.Паламарчук, І.П.Раченко, Б.А.Русаков, М.В.Черпинський одним із способів оптимізації навчання вважають наукову організацію праці (НОП) студентів і викладачів. З їхнього погляду, завданням НОП є винайдення і використання резервів підвищення якості навчальної роботи.
У результаті посилення демократичних тенденцій у житті суспільства освіта стала найважливішим фактором становлення і розвитку індивіда як особистості. Особистість живе у складному соціокультурному оточенні і, з одного боку, засвоює його цінності, вимоги, адаптується до них, а, з іншого, активно створює для себе необхідні умови для входження в культуру суспільства згідно зі своїми індивідуальними особливостями, світоглядними цінностями та особистісними установками.
Досягти оптимальних результатів у навчанні, не враховуючи індивідуальних особливостей, складно. З погляду О.М.Пєхоти, визнання студента головною фігурою всього освітнього процесу є завданням особистісно орієнтованої педагогіки [153, с.32]. Автор розглядає особистісний підхід як важливий психолого-педагогічний принцип, основу якого становить сукупність вихідних теоретичних положень про особистість і практичних методичних засобів, що сприяють її цілісному розумінню, вивченню та гармонійному розвитку [153, с.28]. Проблеми особистісно орієнтованого навчання розглянуто у працях І.Д.Беха, Л.С.Виготського, Р.Кемпбелла, Л.С.Нечепоренко, Ю.М.Орлова, І.Ф.Прокопенка, А.О.Реана, В.В.Серікова, І.С.Якиманської та інших. З нашого погляду, сучасна особистісно орієнтовна освіта має створювати умови для розвитку творчої особистості. Формування творчої особистості студента передбачає застосування в педагогічному процесі сучасних засобів навчання, які впливають на його оптимальний режим роботи. Навчальний матеріал сучасних засобів має забезпечувати виявлення змісту суб‘єктивного досвіду студента, враховуючи досвід його попереднього навчання. Активне стимулювання студента до освітньої діяльності забезпечить можливість його самоосвіти, саморозвитку, самовираження у процесі навчання. Педагогу, у свою чергу, слід створити такі умови під час педагогічного процесу, за яких кожен студент зможе досягти максимальних результатів у навчанні. Цієї мети можливо досягти лише у тому випадку, коли сучасний педагог ознайомлений із технологією проектування. Педагогічне проектування є актуальним питанням, пов‘язаним з проблемою оптимізації. Основи проектування розглядаються педагогами в різних аспектах. Ці питання висвітлені у працях П.С.Атаманчука, В.С.Безрукової, В.П.Беспалька, С.А.Гільманова, Л.М.Горбунова, О.М.Касьянова, В.В.Костіної, В.В.Краєвського, Ю.М.Лівшиця, І.Я.Лернера, О.М.Моїсеєва, Л.В.Ричкової, Т.В.Семенюк, В.І.Сипченка, Т.І.Сущенко, К.В.Яресько та інших. Працюючи над проектом, слід спиратися на технічні можливості навчального закладу і той навчальний матеріал, який необхідно внести до проекту згідно з програмою конкретної навчальної дисципліни при урахуванні професійного навчання. Під час проектування дидактичних матеріалів викладачу слід спиратися на індивідуальні уподобання студентів у виборі типу завдань. Використання викладачем сучасних засобів навчання реально забезпечує доступність знань для широкого кола студентів різного рівня успішності, отже, реально розширює сферу дії принципу демократизації в навчанні й цим самим зумовлює пошук сучасних ефективних шляхів контролю та оцінювання знань, умінь і навичок. Ми вважаємо, що головний напрям розвитку системи освіти лежить у площині розв‘язання проблеми формування творчої особистості студента і викладача, оптимізації процесу навчання.
Проблема оптимізації процесу навчання досліджувалася у таких основних напрямах:
· обґрунтування теоретичних основ оптимізації (В.І.Андреєв, Ю.К.Бабанський, В.П.Беспалько, Н.П.Волков, М.О.Данилов, Т.О.Дмитренко, А.В.Жиліна, Л.В.Занков, Т.А.Ільїна, Ф.Ф.Корольов, В.І.Лозова, А.С.Макаренко, І.Т.Огородников, В.О.Сухомлинський, М.М.Скаткін, Н.Ф.Тализіна, Г.І.Щукіна та інші);
· застосування новітніх технологій у педагогічному процесі (І.І.Бабин, В.С.Безрукова, В.П.Беспалько, П.М.Гусак, В.І.Євдокимов, Т.О.Дмитренко, М.В.Кларін, Н.І.Лапін, Т.В.Машарова, А.С.Нісімчук, В.Г.Онушкін, В.Ф.Паламарчук, О.М.Пєхота, І.П.Підласий, М.Є.Плєнова, С.Д.Поляков, Г.Ф.Пономарьова, А.І.Пригожин, І.Ф.Прокопенко, Т.С.Назарова, С.О.Сисоєва, В.А.Сластенін, І.О.Смолюк, І.С.Якиманська та інші);
· вивчення інноваційної діяльності педагога з точки зору теорії та практики впровадження досягнень педагогічної науки і поширення передового педагогічного досвіду (К.Ангеловськи, Ю.К.Бабанський, Т.О.Дмитренко, В.І.Загвязинський, Н.І.Лапін, В.Ф.Паламарчук, А.І.Пригожин та інші);
· розробка загальної теорії педагогічного проектування (П.С.Атаманчук, В.С.Безрукова, В.П.Беспалько, І.П.Волков, В.М.Галузинський, Г.Є.Капто, О.В.Киричук, В.В.Костіна, Ю.М.Кузьміна, О.А.Лігоцький, Є.І.Машбиць, О.М.Моїсеєв, Л.В.Ричкова, Є.М.Сурков, Г.С.Сухобська, Т.І.Сущенко, К.В.Яресько та інші);
· вивчення ефективності використання засобів оптимізації педагогічного процесу на відповідному етапі розвитку науки і педагогічної практики(В.К.Буряк, К.Кроль, І.Я.Лернер, О.А.Нільсон, І.Т.Огородников, В.В.Раєвський, В.І.Смагін, Н.Ф.Тализіна, Р.Фрум, С.Т.Шацький);
· визначення впливу математики та кібернетичної педагогіки на розвиток принципу оптимізації (М.М.Амосов, М.К.Анохін, А.І.Берг, Л.Ю.Березіна, М.В.Кларін, Ю.Шрейдер);
· визначення ефективності окремих факторів оптимального управління на процес навчання (В.П.Беспалько, А.А.Бударний, О.Г.Гохман, У.Р.Ешбі, В.Левшиц, Л.П.Леонтьєв );
· застосування оптимальних принципів, методів, форм, засобів, видів у навчанні (А.М.Алексюк, Л.І.Анциферова, Г.Ващенко, Л.С.Виготський, Є.Я.Голант, М.К.Гончаров, М.О.Данилов, В.В.Давидов, Б.П.Єсипов, Л.Я.Зоріна, І.О.Зимня, П.Ф.Каптерєв, В.В.Краєвський, І.Я.Лернер, В.І.Лозова, О.М.Матюшкін, М.І.Махмутов, В.Оконь, С.Л.Рубінштейн, Ю.А.Самарін, Н.Ф.Тализіна, І.Ф.Харламов, А.В.Хуторський, К.В.Яресько та інші).
Оптимально побудований педагогічний процес підсилює виховну функцію навчання, є основою виховання на занятті та поза ним, а досягнені результати створюють атмосферу задоволення навчальним процесом, що об’єктивно оптимізує весь процес життєдіяльності студентів та педагогів.
Утілюючи в педагогічну практику принцип оптимізації процесу навчання, педагоги не просто прагнуть прискорення темпу навчання, а й водночас дбають про розвиток мислення, підвищення інтелектуального рівня, що забезпечує необхідну міцність знань, формування відповідних умінь і навичок.
Вивчення та аналіз практичної діяльності викладачів дає підставу для виявлення труднощів, які виникають при розв’язанні цієї проблеми; вони пов’язані, перш за все, з недостатньою обізнаністю із самою ідеєю оптимізації, а також невмінням проектувати засоби оптимізації.
Зазначені труднощі обумовлюють необхідність дослідження:
· особливостей педагогічного процесу у вищих навчальних закладах;
· специфіки оптимізації педагогічного процесу у вищій школі;
· проектування засобів оптимізації процесу навчання з природничих дисциплін у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.
Необхідність розв’язання зазначених питань зумовила вибір теми дисертаційного дослідження: „Проектування засобів оптимізації процесу навчання з природничих дисциплін у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації”.
Об’єктом дослідження є процес проектування засобів оптимізації навчання у вищих навчальних закладах.
Предметом дослідження виступають засоби, дидактичні умови оптимізації процесу навчання з природничих дисциплін у пізнавальній діяльності студентів.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка робочого зошита з друкованою основою як засобу оптимізації процесу навчання з природничих дисциплін у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.
У відповідності з об’єктом, предметом та метою дослідження було висунуто наукову гіпотезу: досягти підвищення якості знань студентів, їхньої мотивації та пізнавальної активності можливо за умов проектування та використання у вищих навчальних закладах засобів оптимізації навчання.
Загальна мета та гіпотеза зумовили основні завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми оптимізації процесу навчання.
2. Обґрунтувати особливості проектування засобів оптимізації навчального процесу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.
3. Здійснити проектування робочого зошита з друкованою основою адекватного вимогам оптимізації процесу навчання.
4. Експериментально перевірити ефективність застосування робочого зошита з друкованою основою як засобу оптимізації процесу навчання з природничих дисциплін .
5. Розробити та охарактеризувати педагогічні умови ефективного впровадження засобів оптимізації навчально-пізнавального процесу .
Методологічну і теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять: концептуальні положення філософії щодо соціальної природи особистості (Л.П.Буєва, В.І.Шинкарук та інші); вчення про особистість як активного суб‘єкта діяльності та розвитку (І.А.Зязюн, М.С.Каган, В.Г.Кремень, В.І.Лозова та інші); системний підхід як різнобічний та багатоваріантний спосіб аналізу проблеми, що досліджується (В.Г.Афанасьєв, М.С.Каган, В.М.Садовський та інші); дослідження в галузі психології, педагогіки про людину як найвищу цінність суспільства; положення і висновки щодо теорії оптимізації (Ю.К.Бабанський, Т.О. Дмитренко, В.І.Лозова, М.М.Поташник, В.О.Сухомлинський, Н.Ф.Тализіна); дидактичний принцип індивідуального підходу, який створює умови для всебічного розвитку особистості з урахуванням здібностей, можливостей та інтересів (Ю.К.Бабанський, П.М.Гусак, І.Я.Лернер, М.І.Махмутов, І.Е.Унт, К.Д.Ушинський, А.В.Фурман); концепція гуманізації освіти (С.У.Гончаренко, І.Д.Бех, М.Б.Євтух, В.О.Сухомлинський); дидактичний вибір і його вплив на розвиток особистості (В.К.Буряк, Л.С.Виготський, Л.В.Герасименко, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Н.Ф.Тализіна, І.С.Якиманська); основні положення теорії активізації пізнавальної діяльності школярів (І.Я.Лернер, В.І.Лозова, М.М.Скаткін, Т.І.Шамова); концепція управління навчально-пізнавальною та творчою діяльністю учнів (студентів) (В.І.Андреєв, В.П.Беспалько, У.Р.Ешбі, Л.А. Закота, В.В.Костіна, В.Левшиц, Л.В.Ричкова, С.М.Семенов, Н.Ф.Тализіна, В.О.Якунін, К.В.Яресько); психолого-педагогічні основи поділу студентів на групи в індивідуалізованому процесі навчання (Ю.К.Бабанський, А.А.Бударний, М.М.Скаткін); психолого-педагогічні концепції засвоєння знань (П.Я.Гальперін, С.Л.Рубінштейн, Н.Ф.Тализіна та інші).
Для розв’язання поставлених у дослідженні завдань, отримання вірогідних результатів, перевірки наукової гіпотези використовувалися такі методи педагогічного дослідження: теоретичні - аналіз проблеми на основі вивчення літератури з філософії, педагогіки, психології, кібернетики, математики, статистики; емпіричні - аналіз педагогічної практики в аспекті проблеми дослідження; теоретичне узагальнення результатів дослідження, спостереження, бесіди, колективні обговорення, вивчення річних звітів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації для визначення їх матеріально-технічної бази і причин неефективної роботи студентів і викладачів на заняттях і вдома; тестування та анкетування студентів і викладачів з метою отримання результатів апробації технології створення робочих зошитів з друкованою основою та перевірки їх застосування; констатуючий, формуючий та контрольний експерименти з математичною обробкою здобутих даних, аналізом результатів із метою перевірки гіпотези дослідження та педагогічної ефективності застосування робочих зошитів з друкованою основою у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше обґрунтовано особливості проектування засобів оптимізації навчального процесу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації; здійснено проектування робочого зошита з друкованою основою як засобу оптимізації процесу навчання з природничих дисциплін та експериментально перевірено його ефективність; удосконалено методику використання засобів навчання з природничих дисциплін у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації; подальшого розвитку дістали педагогічні умови ефективного впровадження засобів оптимізації навчального процесу у вищому навчальному закладі.
Практичне значення здобутих результатів дослідження полягає в тому, що на основі теорії оптимізації процесу навчання студентів і технології педагогічного проектування розроблено робочі зошити з друкованою основою з природничих дисциплін для студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, які можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації на заняттях з хімії та загальної біології з метою досягнення ефективності педагогічного процесу, підвищення пізнавальної активності та мотивації студентів. За матеріалами дослідження підготовлено спецкурс для викладачів Напрями оптимізації педагогічного процесу у вищому навчальному закладі”, який сприяє ознайомленню із теоретичними основами оптимізації процесу навчання у вищому навчальному закладі, а також, на основі технології педагогічного проектування, самостійній розробці педагогами відповідних засобів оптимізації. Матеріали дослідження можуть бути використані також для організації психолого-педагогічних семінарів, проведення засідань наукової ради у вищому навчальному закладі; у системі підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів, а також викладачами педагогіки в навчальних закладах різного рівня та студентами під час вивчення курсів педагогіки. Упровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалося в Красноградському технікумі механізації сільського господарства ім. Ф.Я.Тимошенка, педагогічному Коледжі Харківського гуманітарно-педагогічного інституту, коледжі Національного фармацевтичного університету.
Вірогідність результатів дослідження й основних висновків роботи забезпечена науковою опорою на фундаментальні психолого-педагогічні концепції пізнання; адекватністю визначених методів і методик дослідження його меті й завданням; репрезентативністю вибірки; результатами експериментальної роботи; систематичною апробацією досвідченими викладачами проміжних результатів у практиці вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.
Апробація та впровадження матеріалів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр загальної та соціальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди, на психолого-педагогічних семінарах Красноградського технікуму механізації сільського господарства ім.Ф.Я.Тимошенка, Харківського гуманітарно-педагогічного інституту, на засіданнях методичного об‘єднання викладачів хімії вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, Міжнародних конференціях ”Духовна культура в інформаційному суспільстві” (м.Харків,2002р.); Культура та інформаційне суспільство XXI століття” (м.Харків,2002р.); Культура та інформаційне суспільство XXI століття” (м.Харків,2003р.); Формування здорового способу життя студентської молоді: реалії та перспективи”(м.Полтава,2002р.); Вимірювання навчальних досягнень школярів і студентів” (м.Харків, 2003р.); Науково-методичних конференціях педагогічних працівників навчальних закладів I-II рівнів акредитації (м.Харків, 2002р.); засіданні круглого столу викладачів вищих навчальних закладів Східного регіону (м.Харків, 2005р.).
Етапи наукового дослідження: дослідження здійснювалося упродовж трьох взаємопов‘язаних етапів протягом 2001 2005 років.
На I етапі пошуково-теоретичному (2001-2003рр.) - вивчався стан розробки даної проблеми в теоретичному аспекті, визначалися вихідні положення і методологічні засади, мета і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу. Конкретизовано основні поняття проблеми, яка досліджувалася, виявлено і теоретично обґрунтовано основні етапи проектування засобів оптимізації процесу навчання з природничих дисциплін й оптимальний вибір компонентів педагогічного процесу. Відповідно до технології проектування навчальних засобів розроблено робочі зошити з друкованою основою для студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації на матеріалі природничих дисциплін. Підготовлено матеріали до проведення констатуючого експерименту. На II етапі експериментально-коректуючому (20032004рр.) на підставі висновків, яких дійшли завдяки результатам теоретичного аналізу проблеми дослідження, здійснено педагогічний експеримент. Нами були проведені такі види експериментального дослідження: констатуючий, формуючий, контрольний експерименти. На III етапі узагальнюючому (20042005рр.) визначено ефективність дослідно-експериментального навчання, проаналізовано й узагальнено результати дослідження, розроблено спецкурс для викладачів з питань оптимізації педагогічного процесу у вищих навчальних закладах. Систематизовано й оформлено результати дослідження у кандидатській дисертації.
Теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження викладено у 16 публікаціях, 8 із яких у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України. Одноосібних праць 14.
Структура дисертації: дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, бібліографії (243 найменування), 18 таблиць на 7 сторінках, 23 рисунків на 8 сторінках, 63 додатків на 76 сторінках. Основний зміст викладено на 173 сторінках, повний обсяг 268 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Державна політика в галузі освіти спрямована на досягнення українською освітою сучасного світового рівня, оновлення змісту освіти, форм і методів підготовки висококваліфікованих фахівців.
Модернізація освіти спонукає викладачів вищих навчальних закладів віднаходити шляхи оптимізації педагогічного процесу, тож проблему оптимізації слід розглядати як засіб вирішення завдання щодо досягнення найбільш ефективних результатів цілісного педагогічного процесу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації шляхом урахування комплексу умов з опорою на матеріал зошитів з друкованою основою.
1. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив нам
визначити суть понять: оптимізація”, оптимізація педагогічного процесу”, кібернетична педагогіка”, системний аналіз”, індивідуальний підхід”, освітні технології”, проектування” тощо, а також фактори, які визначають ефективності процесу навчання.
Важливою передумовою виникнення принципу оптимізації в педагогіці є успіхи в розвитку теорії оптимального управління. Ця теорія відповідною мірою може служити основою для розвитку ідей оптимізації навчально-виховного процесу, а також теорії управління, котрі застосовані до досліджень педагогічних явищ провідними педагогами.
Аналіз науково-педагогічної літератури засвідчив, що оптимізація складного завдання управління педагогічним процесом буде можливою за наявності незначної кількості змінних та альтернативних даних. У протилежному випадку проблему, яку досліджуємо, практично розв‘язати неможливо.
Оптимальність у таких дослідженнях свідчить про найвищу економічність та ефективність створення нового засобу або способу діяльності, а також про змогу з його допомогою оптимально розв‘язувати навчальні проблеми. Оптимальне навчання відбувається на тому рівні, який прямо пов‘язаний з умовами навчального завдання й методами, які застосовуються для його рішення.
Оптимізація педагогічного процесу в проведеному дослідженні розглядається нами як процес спільної діяльності викладача і студентів. При чому міжособистісні взаємини та особистісно орієнтовне навчання виступають як головні умови оптимізації педагогічного процесу. Зазначено, що цей процес обов‘язково характеризується етапністю, що сприяє поступовому досягненню оптимальних змін у діяльності студентів.
Одним із завдань оптимізації процесу навчання у вищій школі є визначення у процесі навчання максимальної кількості зв‘язків, а потім методом спеціального аналізу відокремлення істотних, стійких, тобто закономірних.
У педагогічній теорії та практиці цей термін набуває універсального значення і застосовується в різноманітних аспектах. З нашого погляду, це відбувається внаслідок того, що немає достатньої кількості досліджень, які стосуються теорії оптимізації у вищому навчальному закладі.
На сучасному етапі розвитку педагогічної науки виникла потреба у цілеспрямованому пошуку таких шляхів рішення завдань, що стоять перед вищою школою, які забезпечать не тільки високу якість бажаних результатів, а й скорочення витрат часу на навчальну діяльність педагогів і студентів вищого навчального закладу.
2. Аналіз технології навчання з різних позицій дає підстави визначити технологію навчання як комплекс, що складається із запланованих результатів, засобів оцінювання для коригування та вибору оптимальних методів, прийомів навчання в конкретній ситуації, розробленого педагогами на цій основі моделей навчання. У дисертації відзначено внесок науковців у розробку теорії сучасних технологій, які забезпечують такі характеристики педагогічного процесу, як оптимальність, ефективність, дієвість і спрямовані на одержання бажаного результату. Процес розробки конкретної педагогічної технології ми називаємо процесом педагогічного проектування. Під час науково-пошукової роботи доведено, що проектування є складноорганізований, багатофункціональний процес, що передбачає використання широкого спектра проблемних, дослідницьких, пошукових методів, які спрямовані на реальний практичний динамічний результат. На основі особистісно орієнтовної, проектної технології, технологій саморозвитку, розвивального навчання, а також технології формування творчої особистості розроблено робочий зошит з друкованою основою як засіб оптимізації процесу навчання студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та обґрунтовано особливості їх проектування. Ми визначаємо технологію педагогічного проектування засобів оптимізації навчального процесу як низку послідовних етапів діяльності педагога-новатора, що проектує педагогічний процес. Дотримання зазначених етапів гарантує досягнення запланованого результату розробку засобу оптимізації процесу навчання студентів. Експериментальне дослідження, дало можливість визначити основні етапи проектної діяльності: пошуковий, конструкторський, технологічний, рефлексивно-результативний, а також обґрунтувати їх зміст.
1. Установлений нами в процесі експериментального дослідження зв‘язок між теорією оптимізації та теорією управління дав можливість виділити серед величезної кількості засобів навчання систему засобів управління: засоби інформаційного забезпечення процесу навчання для викладача і засоби інформаційного забезпечення процесу учіння для студентів. До останньої категорії засобів ми віднесли сучасний засіб оптимізації педагогічного процесу робочий зошит з друкованою основою. Науково обґрунтовано й експериментально доведено, що застосування робочого зошита з друкованою основою як засобу оптимізації процесу навчання студентів у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації дозволяє досягти позитивних результатів у навчанні всіх студентів на рівні їхніх навчальних можливостей, за умови обмеження в часі, сприяє підвищенню їхньої пізнавальної активності завдяки змінам у їхній мотиваційній сфері.
2. Цінність і значимість професійної підготовки студентів визначається наявністю інтересу до знань, який є механізмом, який забезпечує розвиток майбутнього фахівця, відкритого до змін і творчого пошуку. Дія цього механізму обумовлена сукупністю педагогічних умов, дотримання яких при організації занять у вищому навчальному закладі стимулює підвищення інтересу студентів до навчання. У процесі дослідження визначено педагогічні умови, що забезпечують ефективне впровадження засобів оптимізації навчального процесу у вищому навчальному закладі, а також доведено, що ефективності у педагогічному процесі можна досягти за умови проектування і використання сучасних засобів навчання.
3. Розроблено спецкурс для викладачів вищих навчальних закладів щодо напрямів оптимізації педагогічного процесу у вищому навчальному закладі. Проведене дослідження не вичерпує даної проблеми. Особливо перспективним, з нашого погляду, може бути її подальше вивчення з точки зору створення оптимальних умов для організації роботи викладачів вищих навчальних закладів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Г.Н. О закономерностях процесса обучения // Советская педагогика. 1986. №3. C.61-66.
2. Алексюк А.Н., Аюрзанайн А.А., Пидкасистый П.И. и др. Организация самостоятельной работы студентов в условиях интенсификации обучения. К.: ИСИО, 1993. 336с.
3. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. К.: Рад.шк., 1981. 205 с.
4. Ананьев Б.Г. Психология чувственного познания. М.: Изд.-во АПН РСФСР, 1960. 187с.
5. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания.Л.: Изд.-во Ленингр. ун.-та, 1968. 339с.
6. Ангеловски К. Учителя и инновации: Кн. для учителя / Пер. с макед. В.П. Диденко. М.: Просвещение, 1991. 158с.
7. Андреев В.И. Педагогика. Учебный курс для творческого саморазвития. 2-е изд. Казань: Центр инновационных технологий, 2000. 608 с.
8. Андреев В.И. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности. Методическое пособие. М.: Высш. школа, 1981. 240с.
9. БСЭ: В 30-ти т. М., 1974, т.16.
10. Бабанский Ю.К., Ильина Т.А., Сорокин Н.А. Педагогика М.: Просвещение, 1983. 608 с.
11. Бабанский Ю.К. Интенсификация процесса обучения. М.: Знание, 1987. 80с. ( Новое в жизни, науке, технике. Педагогика и психология №6).
12. Бабанский Ю.К. Классификация методов обучения и критерии их оптимального выбора . М.,1981. С.22-23.
13. Бабанский Ю.К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. М.: Просвещение, 1985. 208с.
14. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. М.: Просвещение, 1982. 192с.
15. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований. М.: Педагогика, 1982. 192с.
16. Безрукова В.С. Педагогика. Проективная педагогика. Учебное пособие для инженерно-педагогических институтов и индустриально-педагогических техникумов. Екатеринбург: Изд-во "Деловая книга", 1996. 344с.
17. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как её создать: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1991. 170 с.
18. Березина Л.Ю. Графы и их применение: Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1979. 143с.
19. Беспалько В.П., Татур Ю.Г. Системно-методическое обеспечение учебно-воспитательного процесса подготовки специалистов. М.: Высш. шк., 1989. 143с.
20.Беспалько В.П. Опыт разработки и использования критериев качества усвоения знаний // Сов. Педагогика. 1968. № 4. С.52-69.
21. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологи обучения. М., 1995. 324 с.
22. Беспалько В.П. Персонифицированное образование // Педагогика. 1998. №6. С.12-17.
23. Беспалько В.П. Программированное обучение. (Дидакт. основы). М., Высшая школа”, 1970. 300с.
24. Беспалько В.П. Слагаемые педагогические технологии. М.: Педагогика, 1989. 192с.
25. Беспалько В.П. Теория учебника: Дидакт. аспект. М.: Педагогика, 1988. 160с.
26. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник. К.: ІЗМН, 1998 . 204с.
27. Бех І.Д. Цінності як ядро особистості // Цінності освіти і виховання: Наук. метод.Зб. / За заг. ред. О.В.Сухомлинської. К.: АПН України, 1997. С.8-11.
28. Бех И.Д., Шнейдер Й. Продуктивное обучение: слагаемые системы // Школьные технологии. 1999. №4. С.59-78.
29. Биктигиров К.Л. Дидактические условия обучения татарскому языку. Кандидатская диссертация. Казань, 1973, С.24.
30. Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. М.: Изд-во Акад.пед.наук РСФСР, 1959. 347с.
31. Болтянский В.Г., Волович Э.Ю. и др. Оборудование кабинета математики. 2-е изд. М.: Просвещение, 1981. 191с.
32. Бударний А.А. Индивидуальный подход в обучении // Сов. Педагогика. 1965. № 7. С.70-83.
33. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер Ком.: Минск, 1999. 528с.: ил.- 2-е изд., перераб., доп. (Мастера психологии).
34. Буслова М.К. Системно-структурный подход в химии. Минск: Наука и техника, 1984. 143с.
35. Бухвалов В.А. Развитие учащихся в процессе творчества и сотрудничества. М.: Центр "Педагогический поиск", 2000. 144с.
36. Ващенко В. Инновационность и инновационное образование // Альма матер. 2000. №6. С.23-25.
37. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстовый подход. М.: Высш.школа, 1991. 204с.
38. Венгер Л.А. Педагогика способностей. М., "Знание". 1973. 96с.
39. Вергасов Е.М. Активизация познавательной деятельности студентов в высшей школе. К.: Вища школа, 1985. 95 с.
40. Волков И.П. Учим творчеству. М.: Педагогика, 1988. 96с.
41. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Видавничий центр "Академія", 2001. С.237.
42. Волкова И.И. Проектирование процесса обучения. // Советская педагогика, 1987. №2. С.22-28.
43. Габай Т.В. Учебная деятельность и её средства. М.: Изд-во Моск. ун.-та, 1988. 255с.
44. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребёнка. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. 45с.
45. Гершунский Б.С. Философия образования для XXI века: (В поисках практ.-ориентирован. концепцій). М.: Совершенство, 1998. 605с.
46. Глосарий современного образования (терминологический словарь) // Народное образование . 1997. №3. С.93-95.
47. Гончаренко С.У., Фролова Т.М. Багаторівневе структурування і методичні особливості його застосування в навчанні фізики // Педагогіка і психологія. 1996. №2.
48. Горальський Анджей. Правила тренінгу творчості: Методичний посібник. Львів: ВНТЛ, 1998. 52с.
49. Гусак П.М. Проблеми впровадження сучасних технологій навчання // Методичні засади конструювання змісту професійної освіти: Науково-методичний збірник / Головний ред. І.А.Зязюн. Вінниця, 1998: - Ч.2 С.81-85.
50. Гусак П.М. Теорія і технологія диференційованого навчання майбутніх учителів початкових класів: Автореф. дисс. докт. пед. наук: 13.00.01 / Національний пед. ун-т ім. М.Драгоманова. К., 1999. 38 с.
51. Гусак П.М., Смолюк І.О. Теоретичні аспекти навчання : Методичні матеріали з теорії навчання для викладачів педагогіки і студентів. К., 1994. 27 с.
52. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении: Логико-психологические проблемы построения учебных предметов / Психол. ин-т Рос. акад. образования. 2-е изд. М.: Пед. о-во России, 2000. 480с.
53. Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика. М., 1957.
54. Дидактика современной школы: Пособие для учителей / Под ред. В.А. Онищука. К.: Рад.шк., 1987. 351с.
55. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. Общ. ред. Е.Н. Медынского. М.: Учпедгиз, 1956. 374 с.
56. Дмитренко Т.А. Интеграция учебных дисциплин на основе единого критерия оптимальности учебной деятельности студентов // Интеграционные процессы в педагогической теории и практике. Технологический аспект. Свердловск. Свердл. Инж.-пед. ин -т, 1991. С.32-33.
57. Дмитренко Т.А., Рычкова Л.В. Особенности формирования содержания инженерно-педагогической подготовки при разработке новых технологий обучения // Технологический подход в дидактике. Модульное обучение профессий: Тез.докл 1-й междунар.конф. Донецк: ГИПОИПРУ, 1994. С.29 -30.( укр. яз.).
58. Дмитренко Т.О. Системний аналіз педагогічної технології // Напрями досліджень кафедри педагогіки ХДПІ ім. Г.С. Сковороди. Х.: ХДПУ, 1997. С. 67-70.
59. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы . М.: Просвещение, 1991. 192 с.
60. Дьяченко В.К. Организационная структура учебного процесса и её развитие. М.: Педагогика,1989. 160с.
61. Дьяченко И.И. Оптимизация управления учебным познанием. Афтореф. канд. дис. Л., 1970. 20с.
62. Евдокимов В.И. Наглядность и эффективность обучения: Учебное пособие для пед. ин.-тов / Харьковский государственный пед. ин.-т им. Г.С.Сковороды. Харьков: ХГПИ, 1988. 233с.
63. Евдокимов В.И. Повышение эффективности обучения средствами наглядности: Учебное пособие. Харьков: ХГПИ, 1989. 72с.
64. Євдокимов В.І., Пономарьова Г.Ф., Луценко В.В., Агапова Т.П., Трофімов О.Є. Ефективність навчання студентів: Навчальний посібник / За ред. В.І.Євдокимова /. Харків: ХНПУ ім Г.С.Сковороди, 2004. 222с.
65. Євтух М.Б., Сердюк О.П. Оцінювальна стадія детермінаційного циклу особистісно орієнтованої діяльності у вищий школі // Теоретичні питання освіти і виховання. 2001. №15. С.3-8.
66. Єльникова Г.В. Організація діяльності педагогічного колективу школи щодо контролю за засвоєнням учнями змісту навчання: Навч. посібник. Х.: ХОІНОПП, 1996. 60с.
67. Загвязинский В.И. Противоречие процесса обучения. Свердловск, Серед.-Урал. кн.изд., 1971. 183с.
68. Закота Л.А. Управління пізнавальною діяльністю школярів у процесі розв'язування ними навчальних задач: Дисс: канд. пед. наук:13.00.02. У формі наукової доповіді. К., 1992. 22 с.
69. Закон Украины об образовании // Освіта, 1991. 239с.
70. Занков Л.В. Избранные педагогические труды. М.: Новая школа.,1996. 432с.
71. Занков Л.В. Дидактика и жизнь. М., Просвещение, 1968. 175с.
72. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. для вузов. 2-е изд. испр., перераб. и доп. М.: Издат. Корпорация «Логос», 2000. 384с.
73. Зорина И.Я. Отражение идей самоорганизации в содержании образования // Педагогика. 1996. №4. С.105-109.
74. Зорина Л.Я. Дидактические основы формирования системности знаний старшеклассников. М.: Педагогика”, 1978. 128с.
75. Зотов Ю.Б. Организация современного урока: Кн. для учителя / Под ред. П.И. Пидкасистого. М.: Просвещение, 1984. 144с.
76. Зязюн І.А. Пріоритетні принципи дидактики сучасної професійної освіти // Теорія і практика управління соціальними системами. 2000. №1. С.11-19.
77. Ильина Т.А. Понятие "педагогическая технология" в современной буржуазной педагогике. Сов. пед. 1971. №9. С.123.
78. Ильина Т.А. Педагогика: Курс лекций: Учеб.пособие для студ. пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1984. 496с.
79. Ильина Т.А. Структурно-системный подход в организации обучения (Материалы лекций, прочит. в Политехническом музее на фак. програм. отд.). В 3-х вып. Вып.1. М.: Знание, 1972. С.16-17.
80. Казанская В.Г. Взаимоотношения преподавателя глазами друг друга / Высшее образование в Росии. М., 1996. №3. 309с.
81. Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. М.: Педагогика, 1990. 144с.
82. Каптерев П.Ф. Избранные педагогические сочинения. М.: Педагогика, 1982. 704с.
83. Капто А.Е. Директор школы как субъект проектирования системы внутришкольного управления: Пособие для рук. общеобразоват. учреждений и территор. образоват. учреждений и территор. образоват. систем / Под ред. А.М. Моисеева. М.: Пед. о-во России, 2001. С.101-136.
84. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 1993. 320с.
85. Кирсанов А.А. Индивидуализация учебной деятельности как педагогическая проблема. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. 224с.
86. Кларин М.В. Инновация в мировой педагогике. М.: Рига: Пед. центр Эксперимент”, 1998. 176с.
87. Кларин М.В. Личностная ориентация в непрерывном образовании // Педагогика. 1996. №2. С.14-21.
88. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. М.: Знание, 1989. С.55.
89. Клинберг Л. Проблемы теории обучения:Пер. с нем. М.: Педагогика, 1984. 256с.
90. Каган В.И., Сычеников И.А. Основы оптимизации процесса обучения в высшей школе. М.: Высш.шк., 1987. 143с.
91. Коменский Я.А. Великая дидактика // Коменский Я.А. и др. Педагогическое наследие / Сост. М.В. Кларин, А.Н.Джуринский. М.: Педагогика, 1989. С.11-106.
92. Кондаков Н.И. Теоретические основы школоведения. М.: Педагогика, 1982. 192с.
93. Кондрашова Л.В. Методика подготовки будущего учителя к педагогическому взаимодействию с учащимися. М.: Прометей, 1990. 160 с.
94. Конобеевский Н.П. Наглядные пособия как средство обучения в начальной школе. М.: изд.-во АПНРСФСР, 1958. 264с.
95. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Информ. зб.МОН Украины. 2002. №2.
96. Корольов Ф.Ф. Системный подход и возможности его применения в педагогике. В кн. Проблемы теории воспитания: Сб.статей. М., 1974. Ч.I. С.216.
97. Корсак К. Інтегровані предмети проти профанації. ВЖ.: Науковий світ. К.: Бюлетень ВАК України, 2002. №11. С.12-13.
98. Костіна В.В. Педагогічне проектування засобів управління навчально-пізнавальною діяльністю старшокласників: Дис. канд. пед. наук: 13.00.09. Х., 2002. 161 с.
99. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Рад.школа. 1989. 460с.
100. Краевский В.В. Методология научного исследования: Пособ. для студ. и аспир. гуманитар. ун-тов. СПб.: СПбГУП, 2001. 148с.
101. Кремень В.Г. XXI сторіччя: нова освітня політика // Д.В, 2003. №1.
102. Ксензова Г. Ю. Перспективные школьные технологии: Учебное пособие. М.: Педагогическое общество России, 2001. 224с.
103. Кулюткин Ю.Н. Эвристические методы в структуре решений. М.:Педагогика, 1970. 232с.
104. Куписевич Ч.Г. Основы общей дидактики // Пер. с польск. О.В.Долженко. М.: Высш.шк., 1986. 368с.
105. Кыверялг А.А. Методы исследования в профессиональной педагогике. Таллин: Валгус, 1980. 334 с.
106. Лапин Н.И. Актуальные проблемы исследования нововведений // Социальные факторы нововведений в организационных системах. М., 1980. С.9.
107. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. 2-е изд. М.: Политиздат, 1977. 304с.
108. Леонтьев Л.П., Гохман О.Г. Проблемы управления учебным процессом:
Математические модели. Рига: Знание, 1984. 239с.
109. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. М.: Педагогика, 1981. 186с.
110. Лернер И.Я. Дидактическая система методов обучения. М.: Знание”, 1976. С.64.
111. Лернер И.Я. Процесс обучения и его закономерности. М.: Знание”, 1980. С.61-65.
112. Лернер И.Я., Скаткин М.М. Дидактика средней школы. М.: Знание”, 1982. С.156.
113. Лившиц Ю.М. Проектирование системы управления учреждения дополнительного образования ( из опыта работы Центра творчества " На Вадковском ", г. Москва ) // Проектирование систем внутришкольного управления: Пособие для рук.общеобразоват.учреждений и территор.образоват. систем / Под ред. А.М. Моисеева. М.: Пед. о-во России, 2001. С. 328-348.
114. Лингарт Й. Процесс и структура человеческого учения. Пер. с чеш. Р.Е. Мельцера. М., Прогресс”, 1970. 685с.
115. Лозова В.І. Формування пізнавальних інтересів та пізнавальної активності школярів у навчанні // Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць / За заг. Редакцією акад. І.Ф. Прокопенка, чл.-кор. В.І. Лозової. Харків: ХДПУ, 1998. Вип. 7. С.58-63.
116. Лозова В.І. Використання проблемних запитань для перевірки знань учнів. // Питання проблемного навчання. Київ., 1978.
117. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник / Харк.держ.пед.ун-т ім.Г.С.Сковороди. 2-е вид. випр. і доп. Харків: "ОВС", 2002. 400 с.
118. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів. Харків, 2000. С.70-79.
119. Masiou A.H. Towards a psychology of being(2 nd ed.)New-York: Van Nostrand, 1968. Brunner S .Toward a Theory of Instruction. New-York,1966.
120. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. Соч., т.4, с.349.
121. Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания. Соч., т.5, с.107-108.
122. Макаренко А.С. Твори в 7-ми т. Т.V. К.,1954. С.389.
123. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1990. 192с.
124. Маркова А.К. и др. Формирование мотивации учения в детском возрасте: Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1983. 96с.
125. Маслоу А.Г. Мотивация и личность: [Пер. с англ.] / Абрахам Маслоу; [Авт. предисл.: Р. Фрейгер; Науч. ред., авт. послесл. Е.П. Ильин]. 3-е изд. СПб.: Питер, 2003. 351с.
126. Махмутов М.И. Организация проблемного обучения в школе. М.: Просвещение, 1977. 240с.
127. Махмутов М.И. Проблемное обучение: Основные вопросы теории / М.И. Махмутов. М.: Педагогіка”, 1975. 367с.
128. Махмутов М.И. Современный урок. М.: Педагогика, 1985. 184с.
129. Машарова Т.В. Педагогические теории, системы и технологии обучения: Учебное пособие. Киров: Изд.-во ВГПУ, 1997. 120 с.
130. Машбиц Е.И. Психологические основы управления учебной деятельностью. К.: Вища школа, 1987. 223с.
131. Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения. М.: Педагогика,1988. &