ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНА ПІДГОТОВКА КУРСАНТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ УДОСКОНАЛЕНИХ НОРМАТИВІВ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПЕТРАЧКОВ Олександр Валерійович

УДК 378.147:355.232

ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНА ПІДГОТОВКА КУРСАНТІВ
У НАВЧАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК
ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ УДОСКОНАЛЕНИХ НОРМАТИВІВ
ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
ФІНОГЕНОВ Юрій Семенович,
кандидат педагогічних наук, доцент

Хмельницький – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………….... 4
ВСТУП .................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНА ПІДГОТОВКА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ І ОЦІНЮВАННЯ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА………………… 12
1.1. Теоретичні основи оцінювання професійно-прикладної підготовки військовослужбовців……………...……………………………. 12
1.2. Типи і види контролю та вимоги до них…………………....... 36
1.3. Аналіз сучасного стану перевірки та оцінювання фізичної підготовленості в Збройних Силах України ……………………...……… 46
Висновки до 1 розділу....…...................................................……........ 76
РОЗДІЛ 2. ОБҐРУНТУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ МЕТОДИКИ ОЦІНЮВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ КУРСАНТІВ ДО ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ …... 78
2.1. Основні етапи та завдання професійно-прикладної підготовки курсантів ……………………………………………………….. 78
2.2. Вивчення особливостей систем оцінювання фізичної підготовленості військовослужбовців провідних країн світу …………… 97
2.3. Методика оцінювання фізичної підготовленості курсантів, критерії та показники її ефективності …………………………………….. 109
Висновки до 2 розділу ……………………………………………….. 156
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ, ХІД І РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ……………………….. 159
3.1. Організація та методи експерименту…...…………………….. 159
3.2. Практична диференціація оцінювання фізичної підготовленості курсантів навчального центру Сухопутних військ …… 163
Висновки до 3 розділу ..................................................................…...... 175
ВИСНОВКИ ………………………………….............................…….. 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......……………............... 181
ДОДАТКИ ……………………....…………………………………….. 209

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку військової освіти (на період до 2016 року) виконуються завдання приведення кількісних і якісних показників системи військової освіти у відповідність до завдань, структури і чисельності Збройних Сил України, визначення напрямів та шляхів підвищення професійного рівня готовності військових фахівців до виконання завдань за посадовим призначенням. При цьому, початковою ланкою в системі багаторівневої військової освіти є підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації рядового, сержантського (старшинського) складу Збройних Сил України згідно з вимогами до підготовки військово-облікових спеціальностей в навчальному центрі Сухопутних військ. Серед складових професійної підготовки важливе місце займає фізична підготовка військовослужбовців, яка передбачає оволодіння професійно-необхідними руховими та військово-прикладними навичками, формування загальної та спеціальної їх фізичної підготовленості відповідно до вимог професійного становлення.
Ураховуючи практичну значимість оцінювання фізичної підготовленості військ, різні його аспекти були предметом досліджень вітчизняних (Ю. Бородін, О. Величко, В. Добринський, Л. Іващенко, Т. Круцевич, В. Леонтьєв, Д. Олєнев, А. Суббот) та зарубіжних науковців (В. Дорофєєв, Б. Ендальцев, Н. Сисоєв, В. Утенко, В. Федоров), у результаті яких було розроблено теоретичні і методичні засади цього процесу: обґрунтовано вимоги та педагогічні принципи розробки нормативів (Ю. Дем’яненко, Р. Кадиров, Ю. Кочарян, В. Циганов), підходи щодо вибору інформативних рухових тестів (Г. Блахін, С. Галкин, Р. Кузнецов), критеріїв оцінки рівнів фізичної підготовленості (Е. Бондаревський, Л. Вейнер-Дубровін, Р. Кадиров). Низкою вчених визначено різновиди шкал оцінювання рівня фізичної підготовленості (В. Леонтьєв, А. Суббот), розроблено різні способи та методи оцінювання загальної (Т. Джамгаров, Ю. Фіногенов) та спеціальної фізичної підготовленості (С. Глазунов, Н. Зимкин, В. Щеголев). У працях Ю. Дем’яненка, В. Дубровського, Р. Кадирова, В. Шейченка розкрито поняття «фізична готовність» та «фізична придатність».
Серед педагогічних основ навчального процесу розглядались різні аспекти проблеми впровадження модульно-рейтингової технології (О. Безносюк, Л. Романишина, І. Романюк, П. Сікорський та ін.) та окремі види і функції контролю (В. Бочарнікова, В. Ягупов та ін.). Проблема фізичного виховання молоді також залишається об’єктом уваги багатьох дослідників (І. Бех, О. Дубогай, Т. Круцевич, В. Платонов та ін.). Але практично чітко не визначена оцінка рівнів фізичної підготовленості, адекватних критеріїв оцінки порогового (мінімального) і належного рівнів фізичної підготовленості, з урахуванням вимог окремих етапів професійно-прикладної підготовки.
На основі аналізу літературних джерел були виявлені суперечності між: потребою в чітких критеріях фізичної підготовленості та їх недосконалістю; необхідною ефективністю професійної діяльності військовослужбовця та порушенням взаємозалежності фактичного рівня фізичної підготовленості; потребою у використанні єдиної системи і методики оцінювання загальної та спеціальної фізичної підготовленості та її недосконалістю.
Для визначення якості організації навчального процесу з дисциплін «Вогнева підготовка, «Тактична підготовка» та «Фізична підготовка» використовується діюча нині система контролю та оцінювання за програмою бойової підготовки. Але в ній не враховані всі параметри оцінювання фізичної готовності військовослужбовців до професійної діяльності, що впливає на правильність визначення фізичного навантаження, якість фізичної готовності військовослужбовців відповідно до спеціальності, можливостей максимального прояву фахових здібностей. Тобто, виникла необхідність в удосконаленні нормативів за кожним видом фізичної діяльності з метою більш повного оцінювання фізичної підготовленості курсантів. Це зумовило актуальність дисертаційного дослідження та вибір теми – «Професійно-прикладна підготовка курсантів у навчальному центрі Сухопутних військ із застосуванням удосконалених нормативів фізичної підготовленості».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до річних планів наукової і науково-технічної діяльності Міністерства оборони України в рамках науково-дослідних робіт «Фізична підготовка офіцерів в умовах комплектування Збройних Сил України на контрактній основі», шифр «Професіонал – 2007», номер державної реєстрації 0101U000735; «Розробка теоретично-методичних засад функціонування системи фізичної підготовки військовослужбовців Збройних Сил України», шифр «Прогноз», номер державної реєстрації 0101U001284. Особистий внесок автора полягає у дослідженні рівня фізичної підготовленості військовослужбовців та впровадженні авторської методики оцінювання загальної фізичної підготовленості курсантів у навчальному центрі Сухопутних військ. Тема дисертації схвалена вченою радою Національного університету оборони України (протокол № 3 від 27.02.2012 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 24.04.2012 р.).
Об’єкт дослідження – професійно-прикладна підготовка курсантів механізованих підрозділів у навчальному центрі Сухопутних військ.
Предмет дослідження – зміст, форми і методи оцінювання фізичних можливостей курсантів механізованих підрозділів у навчальному центрі Сухопутних військ.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методику об’єктивізації оцінювання рівня фізичних можливостей курсантів механізованих підрозділів у навчальному центрі Сухопутних військ для оптимального процесу фізичної підготовки.
Відповідно до мети дисертаційної роботи визначені завдання дослідження.
1. Проаналізувати науково-педагогічну та спеціальну літературу з проблеми дослідження та визначити стан професійно-прикладної підготовки курсантів у навчальному центрі Сухопутних військ.
2. Визначити та удосконалити критерії і показники оцінювання рівнів фізичної підготовленості військовослужбовців відповідно до етапів професійно-прикладної підготовки.
3. Теоретично обґрунтувати методику оцінювання рівнів фізичної підготовленості курсантів механізованих підрозділів у навчальному центрі Сухопутних військ на різних етапах професійно-прикладної підготовки у процесі навчання за дисциплінами «Вогнева підготовка», «Тактична підготовка» і «Фізична підготовка» та визначити її ефективність.
4. Підготувати практичні рекомендації для командирів підрозділів навчальних центрів щодо впровадження авторської методики оцінювання фізичної підготовленості курсантів до військово-професійної діяльності.
Для вирішення завдань використано такі методи дослідження: теоретичні – аналіз, порівняння та узагальнення даних наукових джерел, нормативних документів з проблем теорії та організації фізичної підготовки військ, їх бойової підготовки для вивчення та узагальнення наукового досвіду щодо оцінювання фізичної підготовленості курсантів на різних етапах їх професійного становлення; емпіричні – бесіди, опитування, оцінювання рівня професійної підготовленості (загальна оцінка та оцінка успішності з дисциплін бойової підготовки, а також оцінка результатів виконання окремих бойових нормативів) для обґрунтування інформативності тестів, нормативів з фізичної підготовленості та розробки методики оцінювання курсантів, педагогічний експеримент (для визначення ефективності запропонованої методики дослідження); методи математичної статистики – статистичне опрацювання емпіричних даних (для забезпечення достовірності отримання результатів педагогічного експерименту).
Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у тому, що: вперше науково обґрунтовано та вдосконалено методику оцінювання фізичної підготовленості курсантів механізованих підрозділів у навчальному центрі Сухопутних військ, яка відрізняється від сучасних тим, що критерії окремих нормативів базуються на врахуванні специфіки взаємозв’язку між рівнями професійної та фізичної підготовленості курсантів та завдань етапів професійно-прикладної підготовки, застосуванні диференційованого підходу до оцінювання рівня фізичної підготовленості відповідно до етапів професійно-прикладної підготовки, можливості прогнозування ефективності виконання конкретних бойових завдань в умовах певного обсягу навчально-бойової діяльності для курсантів з різним рівнем загальної фізичної підготовленості; розроблено моделі рівнів загальної фізичної підготовленості курсантів у навчальному центрі, параметри яких узгоджено щодо відповідності показникам професійної підготовленості; з’ясовано сутність поняття «фізична готовність курсантів у навчальному центрі Сухопутних військ» та «фізична придатність курсантів у навчальному центрі Сухопутних військ» на різних етапах їх професійно-прикладної підготовки; удосконалено критерії (успішність виконання бойових прийомів і дій; динаміка побічних показників фізичної працездатності; прогноз успішності засвоєння програмного матеріалу з фізичної підготовки; ступінь доступності нормативів) і показники (рівень розвитку загальних та спеціальних фізичних якостей; досягнення порогового мінімального рівня фізичної підготовленості, що відповідає оцінці «задовільно» з фізичної підготовки) оцінювання фізичної підготовленості курсантів навчального центру; подальшого розвитку набули сучасні підходи щодо обґрунтування нормативів фізичної підготовленості військовослужбовців.
Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці та впровадженні у практику роботи навчального центру Сухопутних військ методичних рекомендацій щодо авторської методики оцінювання загальної фізичної підготовленості курсантів у навчальному центрі Сухопутних військ, яка використовується у військовій практиці в процесі бойової підготовки курсантів для: оцінки рівня фізичної придатності та фізичної готовності курсантів служби за призовом та за контрактом на різних етапах їх професійного становлення; оцінки ефективності фізичної підготовки; програмування занять з фізичної підготовки для курсантів з різним рівнем фізичної підготовленості. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для розробки навчальних програм, методичних і навчальних посібників з дисципліни «Фізична підготовка» у навчальному центрі Сухопутних військ.
Результати дослідження впроваджено у навчальний процес 169 навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України: навчального механізованого полку (акт № 10 від 11.05.2012 р.), розвідувальної роти навчального танкового полку (акт № 5 від 15.05.2012 р.), окремого навчального автомобільного батальйону (акт № 9 від 25.05.2012 р.), навчального аеромобільного батальйону механізованого полку (акт № 11 від 17.05.2012 р.), окремого навчального зенітно-ракетного дивізіону (акт № 6 від 01.06.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. У статті, що написана у співавторстві з Ю. Фіногеновим, особистий внесок дисертанта полягає у дослідженні рівня фізичної підготовленості особового складу згідно з вимогами військово-професійної діяльності у зв’язку зі зміною способу комплектування Збройних Сил України та скороченням терміну військової служби.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки, рекомендації і результати дослідження висвітлено у доповідях на науково-практичних конференціях: міжнародних – «Молода спортивна наука України» (Львів, 2009), «Психологічне здоров’я та благополуччя нації: проблеми, реалії і перспективи» (Донецьк, 2011); всеукраїнських – «Фізичне виховання студентів вищих навчальних закладів: здобутки, проблеми та шляхи їхнього вирішення у контексті вимог Болонської декларації» (Київ, 2007); науково-методичних конференціях: міжнародних – «Сучасні тенденції та перспективи розвитку фізичного виховання, здоров’я і професійно-педагогічної підготовки різних верств населення» (Київ, 2009), «Науково-педагогічні проблеми фізичної культури» (Київ, 2011); науково-практичних семінарах: міжвідомчих – «Проблема психологічної готовності військовослужбовців до миротворчої діяльності» (Київ, 2011), «Соціально-психологічний тренінг як ефективна форма проведення навчальних занять у вищій військовій школі» (Київ, 2011); науково-методичному семінарі «Психолого-педагогічна підготовка офіцера-лідера в контексті національної безпеки країни» (Київ, 2012).
Публікації. Основні результати дослідження і висновки висвітлено у 19 публікаціях (18 одноосібних), з них 10 статей у фахових наукових виданнях, 4 статті у наукових виданнях (1 у співавторстві) та 5 тез – у збірниках матеріалів конференції та семінарів.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел, який містить 222 найменування, у тому числі 12 – іноземними мовами. Повний обсяг роботи – 221 сторінка, з яких 168 – основного тексту. Робота містить 27 таблиць, 17 рисунків та 12 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо обґрунтування та розроблення методики оцінювання загальної фізичної підготовленості на різних етапах професійно-прикладної підготовки курсантів у навчальному центрі. У результаті вивчення та вирішення завдань дослідження зроблено такі висновки:
1. Аналіз літературних джерел, нормативних документів і практичного досвіду військових фахівців свідчить, що фізична підготовка визнається як важлива складова бойової підготовки військовослужбовців. Чинна система перевірки та оцінки фізичної підготовленості військовослужбовців копіює ту, що була в Збройних Силах СРСР і має солідне наукове підґрунтя, проте вона не враховує сучасних вимог бойової підготовки до фізичної підготовленості військовослужбовців у зв’язку з появою нових зразків бойової техніки та озброєння, переходом в даний час на змішаний спосіб комплектування ЗСУ особовим складом (за призовом та за контрактом), що потребує розвитку певного рівня фізичних якостей та загальної фізичної підготовленості військових в залежності від специфіки їх військових спеціальностей.
За результатами констатувального експерименту встановлено, що основна кількість курсантів знаходиться на недостатньому рівні фізичної підготовленості, що в певній мірі обумовлено низьким рівнем розвитку загальних фізичних якостей, що може бути пов’язано як із недостатнім рівнем здоров’я призовників, низькою ефективністю процесу фізичного виховання, так із некоректною розробкою нормативів з фізичної підготовленості для курсантів навчального центру. Це вимагає обґрунтування та вдосконалення змісту методики оцінювання фізичної підготовленості курсантів механізованих підрозділів у процесі їх професійно-прикладної підготовки.
2. Ураховуючи специфіку взаємозв’язку між вимогами військово-професійної діяльності до фізичної підготовки, визначено три етапи: адаптації, базової підготовки та інтенсивної підготовки, які відрізнялися метою, завданнями, засобами та методами досягнення мети; вимогами до рівня фізичної і професійної підготовленості курсантів. Виявлена необхідність диференціації нормативів загальної фізичної підготовленості. В якості критеріїв порогового і належного рівнів фізичної підготовленості визначено такий стан рухового потенціалу, який забезпечує певний рівень виконання завдань військово-професійної діяльності. При цьому за пороговий рівень нормативів на першому етапі бойової підготовки прийнято значення фізичної підготовленості, які дозволяють адаптуватися до нових умов військової служби і характеризує фізичну придатність курсантів. Під «фізичною придатністю курсантів механізованих підрозділів навчального центру Сухопутних військ» розуміємо такий фізичний стан, який дозволяє їм адаптуватися до специфіки психологічних та фізіологічних змін в організмі молодого поповнення у зв’язку з новими умовами праці, побуту та відпочинку. На другому етапі бойової підготовки за пороговий рівень нормативів приймаються такі значення фізичної підготовленості, які дозволяють справлятися з професійними обов’язками та виконувати бойові завдання у складній обстановці сучасного загальновійськового бою на задовільному рівні. Під «фізичною готовністю курсантів механізованих підрозділів навчального центру Сухопутних військ» розуміємо належний фізичний стан, який забезпечує високий рівень професійної готовності, дозволяє ефективно та стабільно використовувати морально-бойові якості, необхідні вміння і навички в бойових та наближених до них умовах.
3. Розроблена методика оцінювання рівня фізичної підготовленості базується на врахуванні вимог професійно-прикладної підготовки до рівня фізичної підготовленості курсантів на різних її етапах відповідно до специфіки військової спеціальності; тобто визначенні нормативів фізичної підготовленості на основі об’єктивізації використання інформативних критеріїв оцінки фізичної і професійної підготовленості військовослужбовців. В основу розробленої методики оцінювання покладено моделі різних рівнів фізичної підготовленості (низький, нижче середнього, середній, вище середнього та високий), які відрізняються ступенем вираженості параметрів показників професійної, фізичної та функціональної підготовленості. Визначено коректність основних її елементів оцінки розроблених нормативів фізичної підготовленості на основі уточнення порогового (мінімального) та належного рівня фізичної підготовленості курсантів на різних етапах підготовки. Розроблено інформативні тести оцінки фізичної підготовленості та моделі різних її рівнів на підставі взаємозв’язку між параметрами показників фізичної, функціональної і професійної підготовленості. Обґрунтовано заходи з впровадження диференційованого оцінювання рівнів фізичної підготовленості на різних етапах професійно-прикладної підготовки курсантів механізованих підрозділів в умовах навчання у навчальному центрі.
4. Результати формувального етапу експерименту свідчать, що реалізація авторської методики оцінювання рівня загальної фізичної підготовленості курсантів в процесі професійно-прикладної підготовки забезпечує більш високу результативність навчання в основних дисциплінах бойової підготовки («Вогнева підготовка», «Тактична підготовка» та «Фізична підготовка»), а також більш високу готовність до виконання функціональних обов’язків. За показниками спрямованості та сили кореляційних зв’язків найбільш інформативними в оцінці як загальної фізичної підготовленості, так і рівня розвитку загальних фізичних якостей, виявилися такі тести, як підтягування на перекладині, біг на 100 м, 400 м, 1000 м і стрибок в довжину з місця, що обумовило їх включення до методики оцінювання. Це підтверджує наявність статистично значущої різниці (р