ПСИХОДІАГНОСТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПРИДАТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

Сургунд Наталія Анатоліївна

УДК 159.98.378

ПСИХОДІАГНОСТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПРИДАТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Науковий керівник:
Федоришин Борис Олексійович,
доктор педагогічних наук,
професор

Київ - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП____________________________________________________________4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРОФЕ-
СІЙНОЇ ПРИДАТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ____16
1.1 Професійно важливі якості особистості як фактор прогнозування
успішності професійної діяльності фахівця___________________________16
1.2. Психологічний аналіз професійно важливих якостей особистості практичного психолога як складових його профпридатності_____________25
1.3. Методичні підходи до визначення придатності особистості
майбутнього практичного психолога до професійної діяльності__________57
Висновки до розділу 1_____________________________________________83
РОЗДІЛ 2. ОБГРУНТУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ І КРИТЕРЇЇВ ОСОБИСТІС-
НОЇ ПРИДАТНОСТІ АБІТУРІЄНТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ
ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ „ПСИХОЛОГІЯ” ТА МЕТОДІВ ЇЇ ПСИХОДІАГНОС-
ТИКИ ТА РОЗВИТКУ________________________________________________87
2.1. Комплекс параметрів і критеріїв особистісної придатності та
непридатності абітурієнтів до професійного навчання за спеціальністю
„Психологія” та методи її визначення________________________________87
2.2. Комплексна програма психодіагностики та розвитку особистісної
придатності абітурієнтів та студентів до професійного навчання і
діяльності _______________________________________________________92
Висновки до розділу 2____________________________________________135
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ
КОМПЛЕКСНОЇ ПРОГРАМИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ ТА РОЗВИТКУ
ОСОБИСТІСНОЇ ПРИДАТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХО-
ЛОГІВ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ_____________139
3.1. Процедура експериментального дослідження особистісної
придатності майбутніх психологів на етапах вступу, початку та
завершення професійного навчання__________________________________139
3.2. Групова диференціація абітурієнтів та студентів за результатами
комплексної психодіагностики їх особистісної придатності до професій-
ного навчання та психологічної діяльності____________________________142
3.3. Визначення взаємозв¢язків між показниками особистісної придатності
та успішностю професійного навчання студентів-психологів____________163
3.4. Аналіз динаміки змін у характеристиках придатності груп профвідпо-
відності абітурієнтів та студентів, виявлених на основі комплексної
програми психодіагностики та розвитку професійно важливих
якостей їх особистості_____________________________________________177
3.5 Дані щодо ефективності застосування комплексної програми психо-
діагностики та розвитку особистісної придатності майбутнього практич-
ного психолога до професійного навчання та діяльності за фахом________ 179
Висновки до розділу 3_____________________________________________179
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ____________________________________________184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ______________________________193
ДОДАТКИ________________________________________________________215

ВСТУП

Актуальність дослідження. Соціальні та економічні трансформації, що відбуваються останніми роками в українському суспільстві, зумовлюють наявність широкого кола особистіcних та міжособистісних проблем, які вимагають кваліфікованої фахової психологічної допомоги. Тому постійно підвищується попит на психологічні послуги в різних сферах суспільної діяльності, а, отже, зростають потреби та вимоги до системи професійної підготовки психологічних кадрів. Одним із аспектів цієї проблеми є задача підвищення ефективності процесу підготовки фахівців-психологів у вищих навчальних закладах (ВНЗ) на загальних принципах гуманізації особистісно орієнтованої освіти, що зумовлює врахування особистісного потенціалу абітурієнтів і студентів відповідно до вимог обраної професії, до особистості самого практичного психолога як суб¢єкта психологічної взаємодії.
Таке підвищення вимог означає і зростання ролі відповідності особистості фахівця вимогам його професійної діяльності. Така відповідність формується під час навчання у ВНЗ і подальшій трудовій діяльності, але базується цей процес формування на тій основі, з якою абітурієнт приходить до вищого навчального закладу. Враховуючи, що спектр особистісних рис і провідних тенденцій абітурієнтів надзвичайно широкий, постає проблема визначення тих мінімально необхідних якостей особистості, відсутність яких унеможливлює успішну роботу за фахом практичного психолога.
За даними зарубіжних авторів лише приблизно одна третина фахівців, котрі здобули психологічну освіту, можуть працювати в галузі практичної психології, тобто стати практикуючими психологами і дійсно надавати допомогу клієнтам [34, 193; 156, 218]. Проблема наявності власних психологічних проблем у майбутнього психолога стає суттєвим гальмом його професійної самореалізації, а для людини з психологічними травмами діяльність у цій сфері може стати формою компенсаторної поведінки, на що звертали увагу ще К.Юнг [253] та К.Роджерс [202]. К.Юнг з цього питання зауважував: ”Люди з неврівноваженою психікою часто бажають стати психіатрами, бо це дає величезне задоволення: якщо ви не впевнені в собі самому, ви можете сказати:”Інші набагато гірші!” [253, 59].
Сучасними вченими-дослідниками (Н.В.Чепелєва, В.Г.Панок, Т.М.Титаренко) також відмічається, що „психологічними спеціальностями часто прагнуть оволодіти акцентуйовані особи або люди з помітними особистісними проблемами. Переважна їх більшість малопридатна у професійному плані. У практичній роботі вони, як правило, розв¢язують свої особистісні проблеми і мало опікуються проблемами клієнта” [156, 233].
О.О.Бодальов, А.О.Деркач, Л.Г.Лаптєва звертають увагу на те, що „зараз у психологію дуже часто йдуть люди, яким взагалі протипоказано працювати у сфері „людина-людина”[193, 14].
Актуальність питання стосовно наявності особистісних проблем у фахівця-психолога зумовлюється ще й тим, що саме практикуючий психолог у своїй професійній діяльності стикається з такими явищами, ситуаціями, психічними та іншими проявами суспільного та особистого життя, які не йдуть ні в яке порівняння з експериментальними та теоретичними дослідженнями. Психолог - практик не може просто зупинити або змінити життєву ситуацію свого клієнта, констатувавши безвихідь на відміну від дослідника, який або просто припиняє експеримент, фіксуючи його безрезультативність, або змінює його умови. Ця життєва ситуація зумовлює зовсім іншу міру відповідальності психолога за хід та результати консультативного й психотерапевтичного процесу, адже інколи її рівень підіймається до найвищої відмітки людської долі та самого людського життя [34,199]. Враховуючи таку високу міру відповідальності, можна стверджувати, що високопрофесійне вирішення проблем клієнта багато в чому залежить від особи самого психолога, від рівня його професійної та особистісної підготовки у системі вищої школи, від рівня вимог, які повинні висуватися з самого початку при відборі майбутніх фахівців у галузі практичної психології.
На сучасному етапі розвитку системи освіти на основі її гуманізації особливої ваги набуває необхідність врахування особистісного підходу до підготовки фахівця. Це випливає з вимог і принципів особистісно орієнтованої освіти (І.А.Зязюн [87]; І.Д.Бех [26]; В.В.Рибалка [198] та ін.). Як зазначає В.В.Рибалка, „послідовне і грунтовне врахування системою освіти особистості, її своєрідності, закономірностей функціонування і розвитку, її внутрішньої психологічної структури як певної цілісності, дозволяє забезпечити більш повне виявлення і використання її продуктивного, творчого потенціалу, долання гострих проблем, профілактику відхилень і хвороб” [198, 148].
Високовідповідальні професії у сфері „людина-людина” (менеджер, вчитель, лікар [177, 112]), до яких відноситься і професія психолога, вимагають врахування особистісних властивостей людини, тому що, як відмічає П.С.Перепелиця „недоліки в роботі за цими професіями обходяться надто дорого” [177, 112].
Неврахування особистісних якостей як основного фактору професійної придатності абітурієнтів під час приймання до ВНЗ, як відзначає Е.О.Помиткін, призводить до того, що дипломовані психологи демонструють на практиці відсутність емпатії, терпіння, доброзичливості, толерантності, а іноді переносять власні особистісні проблеми на процес взаємодії з клієнтами. Як наслідок, професійна кар¢єра такого спеціаліста” не складається, що часто призводить до виникнення кризи особистісного розвитку, а результати діяльності такого професійно неспроможного психолога, як правило, дискредитують психологічну науку та можуть нанести непоправної шкоди життю та діяльності людини [169, 39].
Аналогічну ситуацію констатують проведені психодіагностичні дослідження (Л.М.Собчик [215, 280-308], Н.В.Наумчик [149]) як діючих практичних психологів, так і студентів психологічних факультетів. Ці дослідження виявляють певне коло осіб з яскраво вираженими ознаками професійної непридатності різного характеру з нестерпним і зневажливим ставленням до оточуючих, причому „психологипрактики такого особистісного складу ...роблять свою професійну оснащеність засобом власного самоствердження” [149, 57], і в зв¢язку з цим ще більш актуальною постала проблема необхідності такого професійного відбору майбутніх психологів, який в більшій мірі повинен базуватися на виявленні та аналізі в першу чергу особистісних властивостей абітурієнта.
Проблема визначення особистісного аспекту професійної придатності майбутнього практичного психолога розлядається як складова частина загальної проблеми професійного відбору на психологічні спеціальності. Таку необхідність відмічають у своїх працях О.Ф.Бондаренко, В.Г.Панок, Н.В.Чепелєва, Л.М.Собчик, Н.І.Пов¢якель та інші. Зокрема, В.Г.Панок стверджує: Професійний відбір (добір) може здійснюватись в три етапи. Другий етап це відбір перед вступом до навчального закладу. Його основна мета відфільтрувати тих, хто явно не підходить до професії. Бажано також визначити рівень професійної мотивації, рівень інтелекту, окремі здібності” [156, 235]. Крім того, зазначається, що важливою умовою відбору є психічне здоров¢я кандидата” [156, 233]. Розглядаючи проблематику професійної, в тому числі особистісної, підготовки психологів-практиків, О.Ф.Бондаренко серед головних аспектів проектування та становлення функціональної особистості психолога-консультанта також висуває первинний відбір професійно придатних кандидатів” [34, 193].
Вивчення аспектів проблеми відповідності особистості до вимог професії простежується у працях Б.Г.Ананьєва [11], В.С.Мерліна [140], К.К.Платонова [165; 166], В.Д.Шадрікова [246; 247; 248], О.Ф.Бондаренка [34; 35], С.Д.Максименка [133], Н.В.Чепелєвої [156; 242; 244], Б.О.Федоришина [235; 237], В.В.Рибалки [198; 199], П.С.Перепелиці [177], В.Г.Панка [19; 156; 161; 162], М.В.Савчина [212], Н.В.Макаренка [138; 159] та інших, спрямованих на визначення тих якостей особистості, які сприяють успішній роботі фахівця. Але, водночас, при розгляді проблем підвищення якості підготовки фахівців-психологів та рівня надання ними психологічної допомоги, не відображено проблему дослідження та визначення того мінімально-необхідного рівня професійно значущих якостей особистості, зниження якого призводить до негативних наслідків у професійній роботі практичного психолога або унеможливлює її взагалі.
Сучасний науковий підхід до аналізу особистості практичного психолога окреслює певне коло професійно важливих якостей фахівця. Значна частина з них може бути сформована, розвинена або вдосконалена в процесі навчання у ВНЗ та подальшої професійної діяльності за допомогою різноманітних психолого-педагогічних засобів розвитку та саморозвитку.
Але поряд із цим існує певне коло рис та якостей особистості, педагогічні можливості розвитку яких обмежені, або наявність яких унеможливлює успішну професійну діяльність практичного психолога. Поділяючи положення Н.В.Чепелєвої про необхідність диференціації студентів за рівнем їхньої професійної придатності до роботи з людьми та доцільності визначити мінімальну кількість особистісних якостей, відсутність яких робить людину непридатною до оволодіння професією практичного психолога” [244, 17] та орієнтуючись на мінімальність стартових вимог”, ми підійшли до необхідності досліджень та аналізу взаємозв′язків між вираженістю окремих якостей особистості майбутнього практичного психолога та показниками ефективності його професійної діяльності, що робить актуальним дослідження психологічних передумов професійної придатності практичних психологів на основі визначення рівня професійно важливих якостей особистості абітурієнта. Саме недостатня опрацьованість проблеми з визначення рівня особистісної придатності майбутніх фахівців до роботи з людьми на основі вивчення рівня розвитку професійно важливих особистісних якостей відповідно до фахово-необхідного рівня, нагальність питання з розгляду цих якостей у комплексі, вивчення рівня їх впливу на успішність діяльності практичного психолога і зумовили вибір теми нашого дослідження „Психодіагностика професійної придатності майбутнього практичного психолога”.
Об¢єкт дослідження особистісна придатність майбутнього психолога до професійної діяльності.
Предмет дослідження особливості психодіагностики та розвитку особистісної придатності абітурієнтів і студентів до професійної підготовки та діяльності в якості практичного психолога.
Мета дослідження полягає у створенні комплексної програми психодіагностики та розвитку особистісної придатності абітурієнтів і студентів до оволодіння професією практичного психолога, спрямованої на підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців.
Концептуальна ідея дослідження: Система професійної підготовки студентів в умовах ВНЗ потребує врахування індивідуально-психологічного потенціалу особистості у відповідності до вимог професії. Концепція реалізується шляхом запровадження комлексної психодіагностики абітурієнтів напередодні вступу до ВНЗ. Особливої актуальності набуває ця ідея при професійній підготовці практичного психолога з урахуванням специфіки фахових вимог.
Виявлення сукупності професійно важливих якостей особистості з урахуванням рівня їх розвитку дає підстави для визначення рівня придатності особистості до професійного навчання та діяльності в якості практичного психолога. Вирішення означеної проблеми передбачає теоретичне обгрунтування, розробку та експериментальну перевірку спеціальної комплексної програми психодіагностики та розвитку професійної придатності особистості майбутнього практичного психолога на всіх етапах його підготовки.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що теоретично та експериментально обгрунтована комплексна програма психодіагностики і розвитку особистісної професійної придатності абітурієнтів та студентів на етапах вступу, початку і завершення навчання у ВНЗ має забезпечити необхідний рівень їх готовності до виконання професійної діяльності психолога.
Згідно з поставленою метою та висунутою гіпотезою були визначені завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан розробки проблеми психодіагностичного визначення профпридатності майбутнього практичного психолога у науковій літературі.
2. Визначити структуру параметрів і критеріїв особистісної придатності абітурієнтів і студентів до професійної підготовки та діяльності.
3. Теоретично обгрунтувати і розробити комплексну програму психодіагностики й розвитку особистісної придатності абітурієнтів і студентів з метою їх диференціації та підготовки до оволодіння діяльністю практичного психолога, а також суміжними професіями.
4. Експериментально перевірити ефективність комплексної програми психодіагностики та розвитку особистістної придатності майбутніх психологів з метою забезпечення успішності їх професійної підготовки в умовах особистісно орієнтованого навчання у вищому навчальному закладі.
Методологічну основу дослідження становлять принципи детермінізму, єдності психіки і діяльності та розвитку психіки; теорії індивідуальних відмінностей; концепції розвитку особистості у професійній діяльності; філософські положення про єдність природного і набутого, індивідуального та соціального; принципи професійної відповідності індивідуально-психологічних особливостей особистості фаховим вимогам; основні положення концепції професійного відбору і професійної придатності.
Теоретичну основу роботи становлять концептуальні положення щодо: особистості та її розвитку в процесі діяльності (Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); індивідуально-психологічних відмінностей (П.К.Анохін, В.Д.Небиліцин, В.М.Русалов, Б.М.Теплов); наукових уявлень про особистість як суб¢єкта професійної діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Л.Ф.Бурлачук, І.А.Зязюн, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, М.В.Савчин та ін.); психологічних закономірностей праці (В.П.Зінченко, Б.Ф.Ломов, К.К.Платонов, В.В.Рибалка, Н.В.Самоукіна, В.Д.Шадріков та ін.); діагностики якостей особистості у зіставленні з вимогами професійної діяльності (Б.В.Кулагін, Л.М.Собчик, О.П.Саннікова, Б.О.Федоришин та ін.); прогнозування професійної діяльності майбутнього фахівця (Г.С.Абрамова, В.А.Богданов, І.В.Бестужев-Лада, О.С.Латій, М.В.Молоканов, Л.П.Овсянецька та ін.); профвідбору та професійної придатності (В.О.Бодров, Б.В.Кулагін, Є.О.Клімов, Н.В.Кольченко, О.І.Кульчицька, Н.В.Макаренко, К.К.Платонов, П.С.Перепелиця, Б.А.Пухов та ін.); характеристик особистості практичного психолога (Н.Н.Амінов, О.Ф.Бондаренко, І.В.Дубровіна, М.В.Молоканов, Р.В.Овчарова, В.Г.Панок, Н.А.Побірченко, Н.І.Пов’якель, О.П.Саннікова, О.П.Сергєєнкова, Л.М.Собчик, Л.Г.Терлецька, Л.І.Уманець, Н.В.Чепелєва, Т.Н.Щербакова, І.М.Юсупов та ін.).
Поряд з цим, проведені дослідження та аналіз стану опрацювання обраної нами теми свідчать про те, що проблема психодіагностики професійної придатності майбутнього практичного психолога потребує подальшого вивчення. Досліджень, які стосуються цієї проблеми, обмаль, хоча їх вирішення має важливе теоретичне і практичне значення.
Методи дослідження. Для розв¢язання визначених завдань та перевірки гіпотези були використані методи: теоретичні - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація та класифікація теоретичних і дослідних даних; емпіричні констатуючий експеримент, тестування, інтерв’ю, спостереження, співбесіда, самозвіти, експертне оцінювання, методи математичної статистики та порівняльного аналізу експериментальних даних; розвивальні психологічна просвіта та консультування, атенційоване професійне навчання.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалося впродовж 1995-2003 років і охоплювало три етапи.
На першому етапі (1995-1996 рр.) вивчався стан розробленості проблеми у науковій та методичній літературі, сформулювалася робоча гіпотеза, визначилися об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження. Обгрунтовано концепцію, основні поняття та підходи до дослідження проблеми. Розроблено методику експериментального дослідження професійної придатності абітурієнтів та студентів.
На другому етапі (1996-2001 рр.) проводився констатуючий експеримент, в ході якого проводилася комплексна психодіагностика ПВЯ особистості майбутніх практичних психологів, їх диференціація за рівнями професійної придатності, оцінювалася їх професійна успішність за суб’єктивними та об’єктивними показниками, а також проводилося психодіагностичне та просвітницько-консультативне супроводження груп профвідповідності протягом періоду навчання.
На третьому етапі (2001-2003 рр.) експериментально перевірялася комплексна програма психодіагностики та розвитку профпридатності абітурієнтів і студентів, узагальнювалися результати теоретичного та експериментального дослідження у формі кандидатської дисертації.
Експериментальна база. Дослідження здійснювалося на базі гуманітарно-педагогічного факультету Технологічного університету Поділля (З грудня 2003 р. Хмельницький державний університет), Вінницького філіалу Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” та на спецфакультеті практичної психології Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.
У психологічному експерименті брали участь 302 особи, з яких на базі ТУП по повній програмі дослідження 158 осіб, на базі Вінницького ВМУРоЛ та Вінницького ОІПОПП у пілотажних дослідженнях з метою первинної діагностики на першому етапі дослідження 144 особи.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що :
- вперше розроблено і теоретично обгрунтовано комплексну програму психодіагностики та розвитку особистісної придатності абітурієнтів і студентів до професійного навчання за спеціальністю „Психологія” та суміжними професіями;
- удосконалено систему професійних вимог до абітурієнтів як майбутніх студентів-психологів вищого навчального закладу;
- подальшого розвитку набула концепція особистісно орієнтованої професійної підготовки на основі вивчення та врахування професійно важливих якостей особистості абітурієнтів і студентів майбутніх психологів.
Теоретичне значення дослідження полягає у концептуальному узагальненні експериментальних даних з проблеми професійної придатності та професійного відбору; науковому обґрунтуванні структури показників і критеріїв професійної придатності та непридатності майбутніх практичних психологів, а також в експериментальному обґрунтуванні комплексної програми психодіагностики та розвитку особистісної придатності абітурієнтів і студентів до навчання за спеціальністю „Психологія”; виявленні взаємозв’язків між показниками професійної придатності та успішності навчання і професійної діяльності; обґрунтуванні положення про можливість розвитку професійно важливих якостей особистості студентів як фактора успішності діяльності майбутнього практичного психолога.
Практичне значення результатів дослідження полягає у: розробці комплексної програми психодіагностики та розвитку професійно важливих якостей особистості абітурієнтів і студентів з метою покращання якості їх професійного навчання за спеціальністю Психологія”; застосуванні її та наданні абітурієнтам на цій основі профорієнтаційної допомоги з метою покращання особистісного і професійного самовизначення; просвітницькій та консультативній допомозі студентам у кращому самовиявленні та саморозвитку комплексу професійно значущих якостей у ході атенційованого навчання.
Розроблена комплексна програма психодіагностики сприятиме підвищенню якості профвідбору кандидатів на навчання при використанні працівниками приймальних комісій у вищих навчальних закладах освіти та викладачами в навчально-виховному процесі. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці пропозицій до Міністерства освіти і науки України щодо розробки єдиної системи вимог професійної підготовки практичного психолога у вищих навчальних закладах.
Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалося в навчально-виховному процесі Хмельницького державного університету (до грудня 2003 року - Технологічного університету Поділля) - (довідка №29/171 від 07.10.2003р.), Хмельницької філії ВМУРоЛ „Україна” (довідка №137/1 від 01.10.2003р.), Вінницької філії ВМУРоЛ „Україна”(довідка №1/27-617 від 03.10.2003р.) та Кам’янець-Подільського державного університету (довідка №28 від 17.10.2003р.).
Особистий внесок автора полягає у визначенні та обгрунтуванні параметрів і критеріїв професійної придатності та непридатності абітурієнтів і студентів до діяльності в якості практичного психолога, створенні комплексної програми психодіагностики та розвитку професійної придатності майбутнього фахівця та проведенні експериментальної роботи з перевірки ефективності цієї програми на різних етапах професійної підготовки майбутніх психологів.
У статті „Діагностика емпатії як психологічної передумови професійної придатності практичного психолога” (у співавторстві з М.Піндерою) автору належить обгрунтування доцільності діагностики емпатійних здібностей абітурієнтів на основі застосування розробленої автором програми та критеріїв профпридатності та непридатності.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується адекватністю методологічних засад та застосованих методичних, психодіагностичних і консультативних процедур, різнобічним системним аналізом проблеми, використанням комплексу методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету, меті та завданням; результатами експериментальної перевірки розробленої програми психодіагностики професійної придатності абітурієнтів та студентів до навчання за спеціальністю „Психологія”, використанням сучасних статистичних методів обробки отриманих емпіричних даних, репрезентативністю експериментальної вибірки.
Апробація результатів дослідження. Основні висновки і результати дослідження доповідались на наступних науково-практичних конференціях:
Міжнародній науково-практичній конференції ”Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку”, 13-15 травня 1997 року (м.Хмельницький, Технологічний університет Поділля);
Першій міжнародній науково-методичній конференції ”Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи”, 26-27 жовтня 1999 року (м.Київ, Національний технічний університет України ”Київський політехнічний інститут”);
Міжнародній науково-практичній конференції Духовно-психологічні аспекти медицини майбутнього”, 25-26 березня 2000 року ( м.Хмельницький);
Міжнародній науково-практичній конференції Психолого-педагогічні проблеми на рубежі тисячоліть: саморозвиток особистості”, 22-24 листопада 2001 року (м.Хмельницький, Технологічний університет Поділля);
Міжнародній науковій конференції Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології”, 17-18 грудня 2001 року (м.Київ, Інститут психології ім.Г.С.Костюка, АПН України);
Міжнародній науковій конференції Проблеми безпеки розвитку дітей та молоді, 6-7 червня 2002 року (Польща, м.Мисловіце, Горношлеська Вища Школа Педагогічна);
Науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження К.Роджерса ”Феноменологія щирості”, 27-29 вересня 2002 року (м. Вінниця, Обласний інститут післядипломної освіти педпрацівників);
Всеукраїнській науково-практичній конференції „Підготовка соціального працівника: надбання, проблеми, перспективи”, 14-15 травня 2003 року (м.Хмельницький, Технологічний університет Поділля);
Регіональній науково-практичній конференції практичних психологів Інноваційні форми організації соціально-психологічної служби у професійних навчальних закладах”, присвячена 10-річчю Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, 23 вересня 2003 року, м.Київ;
Засіданнях кафедри педагогіки і психології Хмельницького державного університету та відділу психології профорієнтації Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 14 опублікованих працях, з них 13 написано без співавторів: у фаховому журналі Педагогіка і психологія професійної освіти” (2001 рік, №2, с.126-135 та 2002 рік, №6, с.286-294), у фаховому Збірнику наукових праць №18 Національної Академії Прикордонних військ України, (Ч.2, 2001 рік, с.307-314); у фаховому науково-методичному журналі Неперервна професійна освіта: теорія і практика” (2002 рік, вип.4, с.118-124), у науково-педагогічному журналі Nauczyciel і szkola”, Республіка Польща (2002рік, №1-2, с.113-120), у науковому журналі Вісник Технологічного університету Поділля”(2001 рік, №3, с.28-32 та 2002 рік, №4, ч.3, с.63-67); 7 статей у збірниках наукових конференцій. Загальний обсяг особистого внеску 4,31 авт.арк.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

З метою дослідження рівня вираженості професійно важливих якостей як фактору особистісної придатності на спеціальність Психологія” за кваліфікацією практичного психолога нами був опрацьований та узагальнений значний обсяг теоретичного матеріалу та результати наукових досліджень стосовно визначення на сучасному етапі комплексу професійно важливих якостей особистості та рівня їх розвитку, притаманних успішному психологу та зроблені наступні висновки:
1) Дослідниками відмічаються, що на сучасному етапі методики професійного відбору на спеціальність практикуючий психолог” тільки-но створюються” [156,228] і не існує чітко означених критеріїв визначення професійної придатності та виокремлення осіб з ознаками професійної непридатності. Зокрема зазначається, що для професії психолога не визначений з достатньою повнотою сам перелік професійно значущих особливостей, їх стабільність, можливості розвитку або компенсації під час процесу навчання і професійної діяльності, діапазон їх індивідуальних відмінностей [211, 53].
Необхідність діагностики рівня особистісної придатності майбутніх практичних психологів зумовлюється нерівномірністю розвитку індивідуально-психологічних якостей особистості абітурієнтів, що визначає різний рівень розвитку професійно важливих та наявність професійно несприятливих якостей на момент професійного самовизначення.
Задача визначення рівня професійної придатності має два шляхи розв′язання на основі різних підходів: підхід по максимуму” та підхід по мінімуму”. Для реалізації першого підходу необхідним є виокремлення осіб з високим рівнем розвитку професійно важливих якостей особистості, тобто відбір найбільш відповідних, що не враховує потенціал розвитку, який існує у осіб зі зниженими (але в межах фахових вимог) показниками. Другий підхід, підхід по мінімуму”, який полягає у визначенні ознак професійної непридатності та на цій основі виокремлення осіб з ознаками профнепридатності (прогностично неперспективних в плані професійної успішності), дозволяє віддиференціювати і професійно переорієнтувати цих абітурієнтів на іншу спеціальність. Крім того, цей підхід дає можливість серед прогностично перспективних абітурієнтів означити можливості розвитку професійно важливих якостей для осіб зі зниженими показниками рівня профпридатності. На наш погляд, другий підхід є більш ефективним внаслідок того, що виявлення осіб з низькими показниками рівня професійно важливих якостей дозволяє вірогідно прогнозувати їх малоефективну професійну діяльність, пов′язану з великою кількістю професійних помилок та знижену успішність під час навчання, а також своєчасно рекомендувати їм напрямок саморозвитку або переорієнтувати на здобуття іншої професії. Проведена таким чином, напередодні вступу до ВНЗ, диференціація кандидатів на навчання дозволяє підвищити ефективність підготовки фахівців завдяки можливості зосередити зусилля підготовки практичних психологів саме на тих особах, які прогностично спроможні успішно засвоїти та кваліфіковано застостосовувати весь комплекс професійних знань та вмінь при дотриманні фахових вимог до особи психолога-практика;
2) Найчастіше дослідниками та науковцями при комплексній оцінці особистості в якості професійно важливих для психолога визначаються такі якості як: емпатійність, домінування соціальної ергічності, гуманізм, емоційна чутливість, соціальна зрілість, моральність, висока комунікативність, толерантність, здатність до рефлексії, щирість, дружелюбність, відкритість, активність, відповідальність, високі інтелектуальні показники, професійне мислення, емоційна стійкість, витривалість, тактовність, високий рівень розвитку показників уваги, достатній рівень професійної мотивації, пластичність і динамічність мислення, багатий лексичний запас, збалансованість та гармонійність рис особистості, конгруентність, відсутність хронічних внутрішніх конфліктів, оптимізм, висока працездатність та дисциплінованість, сталість і адекватність самооцінки, здатність до самовдосконалення, самокритичність, високий рівень самопізнання та здатність до компенсації або удосконалення недоліків і слабких сторін, розвинуте почуття власної гідності тощо.
Переважна частина професійно важливих рис та якостей може бути сформована або удосконалена протягом навчання у ВНЗ та в подальшій професійній діяльності. Але існує певне коло професійно важливих якостей, можливості формування і розвитку яких обмежені. Саме такі якості і є предметом вивчення та аналізу в світлі психологічного професійного відбору з метою визначення шляхів та напрямків їх розвитку або корекції до певного рівня для забезпечення відповідності фахівця-психолога до вимог професіїї. З іншого боку, при розгляді психологічного аспекту профвідбору, визначається також певне коло якостей особистості, розвиток яких пов′язаний з низькоефективним надмірним перевантаженням і перенапруженням, внаслідок чого наявність їх унеможливлює набуття професії практичного психолога це параметри професійної непридатності;
На основі всебічного аналізу професійної діяльності за фахом практичного психолога, з урахуванням принципу мінімального рівня „стартових” вимог, до таких параметрів професійної непридатності ми відносимо:
- наявність будь-якої психічної патології та певних акцентуацій: збудливої, демонстративної, застрягаючої та дистимної;
- низький рівень розвитку емпатії та комунікативних здібностей, інтелекту та логічного мислення; соціальної ергічності та соціальної пластичності; показників уваги;
- явні відразливі фізичні вади, сильні вади вимови, дефекти зору та слуху, які не піддаються корекції;
3) Розглянувши теоретичні засади проблеми професійної відповідності і обгрунтувавши на цій теоретичній базі необхідність комплексного підходу до цієї проблеми, нами була розроблена експериментальна комплексна програма визначення рівня особистісної придатності за фахом Психологія” на основі підходу, який полягає у визначенні осіб з ознаками професійної непридатності - підхід по мінімуму”. Застосування цього підходу дозволяє віддиференціювати тих осіб, для яких з високою ймовірністю можна прогнозувати низькі показники успішності, продуктивності та ефективності навчання і праці, пов¢язані з великою кількістю помилок та прорахунків у професійній діяльності, що є неприпустимим у сфері практичної психології, коли об¢єктом праці і впливу є людська особистість.
Комплексність діагностики параметрів профнепридатності полягає в застосуванні експериментальної програми досліджень, яка поєднує в собі в якості складових шість тестових психодіагностичних методик та співбесіду. Програма дає можливість діагностувати рівень розвитку таких професійно важливих якостей практичного психолога, як емпатія, стійкість розподілу уваги, комунікативні здібності, інтелектуальний розвиток, збалансованість та конгруентність особистості. На основі аналізу та узагальнень теоретичного матеріалу, результатів практичних досліджень у цій сфері та власних висновків, нами були визначені і обгрунтовані критерії особистісної непридатності для спеціальності Психологія” по кожній із шести тестових методик - складових експериментальної комплексної програми дослідження особистості абітурієнтів. Співбесіда як інтегруючий заключний етап дослідження особистості абітурієнта виступає на заключному етапі експериментального комплексного дослідження після обробки та аналізу результатів тестування з метою розкриття і визначення тих психологічних особливостей особистості, які не можуть відтворити конкретні тестові методики, як узагальнення усієї попередньо набутої інформації.
Результати проведеного дослідження дають підстави визначити в якості критеріїв професійної непридатності наступні показники:
а) Профіль особистості, визначений за допомогою методики ММИЛ (модифікація MMPI), відповідно за шкалами, який виходить за межі інтервалів (Т-бали): 1(іпохондрії) 3570; 2(депресії) 2570; 3(емоційної лабільності) 3570; 4(психопатії) 2570; 5(статево-рольової ідентифікації) 2560 для чоловіків та 4075 для жінок; 6(ригідності) 4565; 7(психастенії) 3570; 8(шизоїдності) 3570; 9(гіпоманії) 45-75; 0(соціальної інтроверсії) 2560;
б) Критерієм профнепридатності при дослідженні рівня розвитку емпатії за методикою І. Юсупова визначаємо низькі значення результатів тестування в межах 0-11балів для всіх досліджуваних, а також 12-36 балів для тих осіб, які показали негативні результати також і за іншими методиками комплексного дослідження та при співбесіді;
в) При дослідженні комунікативних здібностей за допомогою методики КОС1” В.Синявського та Б.Федоришина критерієм віднесення до групи профнепридатності ( ПН ) визначаємо значення результатів тестування осіб, які виявили низький рівень комунікативних схильностей, що характеризується оціночним коефіцієнтом (К) в межах 0,1 0,45 ;
г) При дослідженні соціальної ергічності та соціальної пластичності за методикою В.Русалова критерієм професійної непридатності для абітурієнтів спеціальності Практична психологія” та віднесення їх до групи ПН визначаємо інтервал низьких показників 0-3 бали за основними шкалами тестування (соціальної ергічності та соціальної пластичності);
д) При дослідженні особливостей стійкості розподілу уваги за допомогою методики ВН-2” Б.Федоришина критерієм професійної непридатності абітурієнтів за показниками стійкості розподілу уваги вважаємо оціночний показник (К) в межах 0,000 0,053. Осіб з таким рівнем показника стійкості розподілу уваги відносимо до групи професійної непридатності ( ПН );
е) При дослідженні рівня інтелектуального розвитку за допомогою методики Прогресивні матриці” Равена критерієм профнепридатності є результати тестування в межах 0 63 % успішності виконання тесту. Такі особи відносяться нами до групи професійної непридатності (ПН) для діяльності в якості практичного психолога.
Зазначимо, що після остаточної диференціації абітурієнтів на групи ПП і ПН запропонована комплексна психодіагностика дозволяє на основі отриманої інформації виокремити у складі групи професійно придатних абітурієнтів ( ПП ) коло осіб, групу умовної придатності, які на основі виявленого зниженого (підвищеного) рівня професійно важливих якостей особистості потребують посиленої уваги і допомоги під час навчання з метою розвитку та вдосконалення окремих професійно значущих якостей до рівня, оптимального для успішної професійної діяльності.
4) Аналіз результатів проведених досліджень дозволяє зробити наступні висновки стосовно взаємозв¢язків між групами профвідповідності і показниками успішності професійної діяльності, а також ефективності програми:
а) За критерієм успішності навчання по всіх роках підтверджується наша гіпотеза про наявність достовірних взаємозв¢язків між рівнями успішності навчання груп ПП та ПН, причому прослідковується обов¢язкова закономірність переважання рівня успішності навчання груп ПП. Ці висновки базуються на результатах математичної обробки статистичних даних за допомогою U-критерія статистичної оцінки розбіжностей Манна-Уітні з рівнем значущості р=0,05 для чотирьох років дослідження. Для трьох років (дослідження 1998, 2000 та 2001рр.) такі закономірності достовірні також на рівні значущості р=0,01. Отже, наявна достовірна різниця між групами ПН і ПП по критерію успішності на означених рівнях значущості підтверджує достовірність диференціації абітурієнтів за допомогою комплексної програми дослідження рівня професійної придатності на спеціальність Психологія” (кваліфікація практичний психолог) на основі діагностики професійно важливих якостей особистості;
б) За критерієм успішності навчання по всіх роках дослідження спостерігається закономірність зниження рівня успішності навчання в середньому в виокремлених за результатами комлексного дослідження абітурієнтів групах професійної непридатності (ПН) 3,782 бала порівняно з групами професійної придатності (ПП) 4,391 бала, що свідчить про ваємозв’язок параметрів професійної відповідності з показниками успішності навчання за фахом практичного психолога;
в) Аналіз за критерієм успішності навчання, в цілому по випусках, показує, що середні показники успішності навчання знижуються відповідно зростанню кількості осіб з ознаками профнепридатності. У складі груп професійної непридатності ( ПН ) відсутні студенти з найвищими показниками успішності по всіх роках дослідження. Отже, проведений аналіз дозволяє зробити висновки про наявність взаємозв¢язку між показниками успішності навчання і групами професійної відповідності ПП і ПН, виокремленими за результатами застосування комплексної програми дослідження рівня професійно важливих якостей як фактору визначення професійної придатності за фахом практичного психолога;
г) Аналіз результатів експертної оцінки показників успішності у засвоєнні і застосуванні професійних знань при проходженні психологічної практики дозволяє на основі виявленої тенденції до зниження рівня успішності у групах ПН (у середньому по всіх роках дослідження - 3,82 бали) порівняно з показниками груп ПП (4,33 бали) зробити висновки, що протягом усіх років дослідження прослідковується вплив фактора професійної відповідності особистості до професії практичного психолога на показники її професійної діяльності;
д) Аналіз показників відчуття комфортності по результатах психологічної практики студентів майбутніх практичних психологів на основі закономірності зниження рівня відчуття комфортності в професійній діяльності у групах ПН порівняно з групами ПП, у середньому по дослідженню, на 34,7% і того, що показники комфортності у групах ПН тяжіють до низького” ступеня, а в групах ПП - до високого”, а також наявності у групах ПН у середньому в 2,9 рази більше осіб із низьким” ступенем показників відчуття комфортності ніж у групах ПП, дозволяє зробити висновки про наявність взаємозв¢язку між показниками відчуття комфортності у професійній діяльності та групами профвідповідності ПП і ПН, виокремленими при застосуванні комплексної програми психодіагностики;
е) Аналіз характеру кореляційних зв′язків за допомогою коефіцієнтів рангової кореляції Спірмена між показниками відчуття комфортності під час практики та успішності навчання показує, що вони пов′язані між собою позитивними статистично значущими коефіцієнтами кореляції (р=0,01) як у групах ПП, так і в складі усіх повних груп випуску (ПП + ПН), що дає можливість підтвердити зв′язок між відповідними показниками успішності навчання та відчуття комфортності на практиці. Статистично незначущі кореляційні зв′язки по трьох роках дослідження у групах ПН, які характеризуються низькими показниками відчуття комфортності та успішності навчання з малим розмахом значень і позитивна кореляція всередині групи ПН з широким розмахом оцінок, також дозволяють зробити висновок, що особам з вищими показниками успішності навчання будуть відповідати кращі показники успішності професійної діяльності на практиці, отже, можна стверджувати про наявний зв′язок між рівнем професійно важливих якостей особистості, визначених нами в якості психологічних передумов професійної придатності (з метою виокремлення груп ПН та ПП) та показниками успішності професійної діяльності.
Підсумовуючи вищенаведене, можемо стверджувати, що в результаті проведення експериментального дослідження особистісної придатності майбутнього практичного психолога до професійного навчання та діяльності за фахом нами був встановлений достовірний взаємозв’язок між групами профвідповідності, виокремленими на основі критеріїв професійної непридатності для спеціальності ”Психологія”, та показниками успішності професійної діяльності під час навчання. Цей зв¢язок стало прослідковується по всіх роках дослідження, що може свідчити про вплив на результати професійної діяльності фахівця фактора відповідності між особистістю майбутнього практичного психолога та фаховими вимогами, які висуває ця професія.
За результатами досліджень 1996-2001 років нами була прослідкована динаміка змін у складі груп профвідповідності, виокремлених на основі діагностики рівня професійно важливих якостей особистості абітурієнтів та можливостей їх розвитку з урахуванням критеріїв профнепридатності.
Аналіз динаміки змін у групі умовної придатності (УП), що входить до складу групи ПП, показав, що за час навчання спостерігається стійка тенденція до зменшення чисельності групи УП (сукупно на 50,9% по всіх роках дослідження) за рахунок відповідного збільшення групи безумовної профпридатності. Це свідчить про реалізацію потенціалу розвитку особистості, а також про позитивний вплив на розвиток особистості майбутнього фахівця як процесу атенційованого профнавчання, так і психологічного супроводження засобами психологічної просвіти та консультування.
Проведений аналіз складу загальної комплексної групи ПН, до складу якої входять групи ПН по всіх роках дослідження, свідчить, що з остаточної кількості осіб у групах ПН 29 осіб, 26 осіб були діагностовані при первинній диференціації за ознаками профнепридатності до спеціальності Психологія” за допомогою комплексної програми дослідження особистості абітурієнта. Стабільність ознак профнепридатності, виявлених за допомогою комплексної програми на основі критеріїв професійної непридатності протягом періоду навчання, знаходиться в межах 89.6 %, що свідчить про достатньо високу диференціюючу здатність комплексної психодіагностики, ефективність та доцільність її застосування.
Таким чином, на основі вищенаведеного аналізу результатів дослідження можна стверджувати, що рівень професійно важливих якостей особистості та можливості їх розвитку, виявлені на основі запропонованих критеріїв профнепридатності, можуть розглядатися як фактор визначення професійної придатності майбутнього фахівця;
Здійснене дослідження та отримані результати його практичного застосування дають можливість висловити рекомендації щодо:
а) шляхів врахування особистісної професійної придатності абітурієнтів при розробці єдиної державної системи вимог до підготовки фахівця - практичного психолога в умовах вищого навчального закладу;
б) доцільності запровадження програми психодіагностики та розвитку особистісної придатності абітурієнтів і студентів на спеціальність „Психологія” напередодні вступу до ВНЗ з метою їх профвідбору та своєчасної професійної переорієнтації.
Впровадження програми психодіагностики та розвитку особистісної придатності майбутнього практичного психолога сприятиме підвищенню ефективності та якості професійної підготовки в умовах вищої школи з урахуванням потенціалу розвитку прогностично перспективних абітурієнтів на основі особистісно орієнтованого підходу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С.Введение в практическую психологию. М.: Академия, 1996. 224с.
2. Абрамова Г.С. Практическая психология: Учебник для студентов вузов. Изд. 6-е, перераб.и.доп. - М.: Академический Проект, 2001. 480с.
3. АбрамоваГ.С.Практикум по психологическому консультированию. М.: Академия, 1996. 128с.
4. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. М., 1991. 303с.
5. Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 334с.
6. Акимова М.К.Психофизиологический подход к анализу интеллекта // Психофизиологические проблемы становления профессионала. М., - 1976. Вып.2. - С.69-85.
7. Актуальные проблемы психологическрй службы: теория и практика. Сборник материалов Международной конференции, 8-9 сентября 1992г. / Отв.О.П.Санникова. Одесса, 1992. Т.2. 245с.
8. Анохин П.К.Очерки по физиологии функциональных систем. М.: Медицина, 1975. 320с.
9. Анастази А. Психологическое тестирование / Под ред. К.М.Гуревича, В.И.Лубовского. М.: Педагогика, 1982. Кн.1. 318с.; Кн.2. 295с.
10. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2001. 288с.
11. Ананьев Б. Г. О соотношении способностей и одаренности // Проблема способностей / Под ред. В. Н. Мясищева. - М.: АПН РСФСР, 1962. С.15-32.
12. Андрійчук І. П. Дослідження особливостей Я-концепції майбутніх практичних психологів // Практична психологія і соціальна робота. - 2001. - №8. С.11-13.
13. АсмоловА.Г.Психология личности. М.: МГУ, 1990. - 367с.
14. Асмолов А. Г. Личность как предмет психологического исследования. - М.: МГУ, 1984. 104с.
15. Аминов Н. А. Психофизиологические и психологические предпосылки педагогических способностей // Вопросы психологии. 1988. - №5. С.47-53.
16. Аминов Н.А., Молоканов Н.В.Социально-психологические предпосылки специальных способностей школьных психологов // Вопросы психологии. - 1992. - №1. С.74-83.
17. Бадалова М. В. Профессиональная рефлексия практических психологов: опыт изучения // Практична психологія та соціальна робота. 2002. - №4. С.28-30.
18. Бачманова И. В., Стафурина Н. А. К вопросу о профессиональных способностях психолога // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Л.: ЛГУ, 1985. Вып.5. С.72-86.
19. Барко В. І., Шаповалов О.В, Панок В. Г. Психологічна діагностика здібностей особистості до навчання у ВУЗі // Практична психологія та соціальна робота. -1998. - №9. С.27-30.
20. Беседин А.Н., Липатов И.И., Тимченко А.В., ШапарьВ.Б. Книга практического психолога. Харьков: РИП Оригинал, 1996. 427с.
21. БерезинФ.Б., МирошниковМ.П., СоколоваЕ.Д. Методика многостороннего исследования личности. М.: Фолиум, 1994. 175с.
22. БерезинФ.Б.,МирошниковМ.П.,РожанецР.В. Методика многостороннего исследования личности. М.: Медицина, 1976. 186с.
23. Бестужев-Лада И.В. Окно в будущее. Современные проблемы социального прогнозирования. - М.: Мысль, 1970. 269с.
24. Блейхер В. М., Крук И. В., Боков С. Н. Практическая патопсихология. Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 448с.
25. БлейхерВ.М.,Бурлачук Л.Ф.Психологическая диагностика интеллекта и личности. К.: Вища шк., 1978. 142с.
26. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання. К.: ІЗМН МО України, 1998. 204с.
27. Богданов В.А.Системологическое моделирование личности в социальной психологии. - Л.: ЛГУ, 1987. - 142с.
28. Бодалев А.А. О предмете акмеологии // Психологический журнал. 1993. Т.14. - № 5. С.73-79.
29. Бодалев А.А.,СтолинВ.В. Общая психодиагностика. М.: МГУ, 1987. 304с.
30. Бодров В.А. Методологические вопросы психологического отбора операторов // Вопросы диагностики психического развития. Таллин, 1974. С.26-30.
31. Бодров В.А. Проблемы профессионального психологического отбора // Психологический журнал. 1985. - № 2. С.85-94.
32. Бодров В. А. Психология профессиональной пригодности: Учебное пособие для ВУЗов. М.: ПЕР СЭ, 2001. 511с.
33. Бодров В.А.,Джамгаров Т.Т. Некоторые актуальные вопросы разработки системы профессионального психологического отбора // Психологические проблемы эффективности и качества труда. М., 1977. Ч.2. С.23-30.
34. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. - Харків: Фоліо, 1996. 237с.
35. Бондаренко А. Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика // Московский психотерапевтический журнал. 1993. - №1. С.63-77.
36. Борисова Е.М., Логинова Г.П. Индивидуальность и профессия. М.: Знание, 1991. 80с.
37. Боченков А.А.,Глушко А.Н.,Науменко Е.Б. Методология и принципы комплексной психологической оценки профессиональной пригодности военных специалистов // Военно-медицинский журнал. 1994. - № 11. С.41-46.
38. Братусь Б. С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. - 304с.
39. Братусь Б. С. Опыт обоснования гуманитарной психологии // Вопросы психологии. 1990. - №6. С.9-16.
40. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности: понятийный аппарат и методы исследования: Дис в форме научного доклада д-ра психол. наук: 19.00.01. / КГУ им.Шевченко. К., 1989. 38с.
41. БурлачукЛ.Ф.Психодиагностика личности. - К.: Здоровье, 1989. 168с.
42. БурлачукЛ.Ф., МорозовС.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер Ком, 1999. 528с.
43. Бучек Л.І. Аналіз емоційної стійкості як прояву особливостей саморегуляції особистості: Дис канд. психол. наук: 19.00.01. / Київський ун-т ім.Шевченка. - К., 1993. 111с.
44. Василюк Ф. Е. Психология переживания. М.: МГУ, 1984. 200с.
45. Василишина Т. В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування: Дисканд. психол. наук: 19.00.07. / Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - К., 2000. 235с.
46. Віткін Л., Лаптєв С., Хімічєва Г. Концептуальна модель оцінювання якості підготовки випускника ВНЗ // Стандартизація, сертифікація, якість. 2003. - №3. С.68-74.
47. ВірнаЖ.П. Формування професійного ставлення до клієнта в процесі підготовки практичних психологів: Дисканд. психол. наук: 19.00.07. / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 1996. - 172с.
48. Власов В.В. Эффективность диагностических исследований. М.: Медицина, 1988. 230с.
49. Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: Изд-во МГУ, 1990. 279с.
50. Володарская И. А, Лизунова Н. М. Система подготовки психологов в США // Вестник МГУ. Серия 14. 1989. - №3. - С.50-62.
51. Вопросы практической психодиагностики и консультирования в ВУЗе / Под ред. Н.Н.Обозова. Л.: ЛГУ, 1994. 152с.
52. Вопросы профессиональной пригодности оперативного персонала энергосистем / Под ред.Б.М.Теплова. М., 1966. 218с.
53. Ворона А.А., Шалимов П.М. Психофизиологическое обеспечение профессиональной подготовки летного состава в современных условиях // Военно-медицинский журнал. 1996. - № 5. С. 44-47.
54. Гаврилова Т. П. Эмпатия и ее особенности у детей младшего школьного возраста: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Моск.Гос. пед. ин-т. - М., 1977. 23с.
55. Гайда В.К., Захаров В.П.Психологическое тестирование. Л.: ЛГУ, 1982. 101с.
56. Григорова И.Р.Проблема профессионального становления личности психолога // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д.Максименка. К., 2001. С.85-88.
57. Гретченко М. Б., Гретченко Т. І. До питання підготовки практичного психолога // Тези доповідей і повідомлень Першого Всеукраїнського конгресу з практичної психології. Херсон. - 1994. С.129-130.
58. Гринсон Р. Г. Техника и практика психоанализа. Воронеж, 1994. 482с.
59. Глушко А.Н. Методы изучения отклоняющегося поведения личности в процессе профессионального отбора военных специалистов // Военно-медицинский журнал. 1992. - № 2. С.67-69.
60. Голубева Э. А. Комплексное исследование способностей // Вопросы психологии. 1983. - № 6. С.18-32.
61. Горностай П. П. Формирование психологической готовности старшеклассников к педагогической деятельности: Дисканд. пед. наук: 13.00.01. К., 1988. 149с.
62. Голованов С. А. Теория и практика профессионального отбора молодежи в высшую педагогическую школу: Автореф. дисканд. пед. наук: КГПУ им.Горького. К., 1987. 23с.
63. Гук Н. С. Оцінка і корекція психологічних станів співробітників органів виконання покарань: Дисканд. психол. наук: 19.00.07. / ІП і ППО АПН України.. К., 1996. 186с.
64. Гуревич К. М. Про